ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТАЛИХ СЛОВОСПОЛУК ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ У ПРЕСІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ США І КАНАДИ (1991-2000 РР.)

Короткий опис

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

Сковронська Ірина Юріївна

УДК 811.161.2'373.7+070 (09)(71+73)"1991-2001"

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТАЛИХ
СЛОВОСПОЛУК ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ У ПРЕСІ
УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ США І КАНАДИ (1991-2000 РР.)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП.. 5
РОЗДІЛ 1
Українська еміграційна преса США і Канади як предмет журналістикознавчого дослідженнЯ...18
Висновки до розділу.. 38
РОЗДІЛ 2
Культурно-історичне тло та мовні особливості преси української діаспори у США і КанаДІ
2.1. Українська мова в чужомовному середовищі як фактор збереження національної ідентичності.40
2.2. Передумови виникнення та розвитку двомовної періодики як складової частини преси української діаспори на північноамериканському континенті . 49
Висновки до розділу 76
РОЗДІЛ 3
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАЛИХ СЛОВОСПОЛУК ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ (ССФХ) НА СТОРІНКАХ ДІАСПОРНОЇ ПРЕСИ ПІВНІЧНОАМЕРИКАН-СЬКОГО КОНТИНЕНТУ (1991-2001рр.)
3.1. Роль фразеологічних одиниць у публіцистичному тексті... 78
3.2. Номінативно-функціональна характеристика груп сталих словосполук фразеологічного характеру в еміграційній періодиці США і Канади....96
3.3. Формування етнічної свідомості за допомогою сталих словосполук фразеологічного характеру (ССФХ) в еміграційній пресі США і Канади.118
Висновки до розділу .... 129

РОЗДІЛ 4
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ДОМІНАНТИ У ПРЕСІ ДІАСПОРИ
4.1. Явища фразеологічної синонімії, антонімії та омонімії у періодичній пресі української діаспори США і Канади та їх у роль у збагаченні виражальних засобів мови....131
4.2. Найуживаніші фразеологізми журналістського тексту, утворені на основі однієї опорної лексеми......147
4.3. Фразеологічні новотвори, явище трансформації у пресі української діаспори США і Канади... 157
Висновки до розділу .... 165
ВИСНОВКИ..... 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 174
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА 200

ВСТУП
На етапі побудови правової суверенної держави Україна все більшого значення набувають процеси, що відбуваються у суспільному житті українського народу, як в державі, так й поза її межами. Стрімкі зміни в історії розвитку нації спостерігаються в етнокультурній палітрі безпосередньо в країні, що певним чином впливає і на суспільнополітичні процеси поза її межами, там, де українці становлять значний прошарок серед корінного населення. Не пориваючи зв’язків з етнічною батьківщиною, насамперед через засоби масової інформації, щонайбільше через періодичні видання, українці мають змогу відчувати постійний зв’язок з рідною країною, її культурою і традиціями. Зацікавленість процесами розвитку сучасної української літературної мови, яка репрезентує самосвідомість народу і є чинником етнокультурного розвитку, ґрунтується на потребі вивчення та аналізу особливостей функціонування мови преси української діаспори на північноамериканському континенті в останні десять років з 1991 до 2001 року.
Актуальність дисертаційного дослідження. Газетне мовлення діаспорних видань США і Канади до цього часу, на жаль, було недостатньо вивчене. Фразеологічні пласти у мові представників діаспори є знаковими щодо їх ментальності. Саме фразеологічні одиниці (ФО) з огляду на свою природу якнайповніше відображають специфіку життєдіяльності суспільного організму, вербального способу мислення носіїв мови. Сталі словосполуки фразеологічного характеру (ССФХ) сприяють комунікативним процесам через притаманну їм особливість у сконденсовано готовій” формі впливати на рецептивно-продуктивні процеси обміну інформації.
Актуальність теми дослідження визначається необхідністю створити цілісну систему мовної картини періодичної преси діаспори на фразеологічному рівні для визначення шляхів і способів реконструювання арсеналу лексико-фразеологічних засобів у свідомості мовців поза межами України. Через те, що дослідники зазначають постійні видозміни якісних і кількісних характеристик носіїв української мови поза межами України, то актуальність дослідження полягає і в тому, щоб встановити, чи відбувається прогресуюче звуження ядра природних носіїв української мови” [108, с.167], і яких видозмін упродовж останніх десять років зазнає мовлення етнічних груп США і Канади, репрезентоване і відображене насамперед у періодичній пресі. Наукову потребу вивчення теми визначають і завдання збереження української мови в іномовному лінгвокультурному середовищі та її розвитку на всіх стратифікаційних рівнях. Не менш актуальними є процеси збагачення української літературної мови на сучасному етапі, а також збереження її літературних норм у періодичній пресі в Україні та поза її межами. Такий напрям наукового дослідження набуває особливої актуальності тепер, у час пошуку і формування концептуальних підходів до урахування особливостей мови діаспори у новому Українському правописі.
Оскільки ефективність впливу ЗМІ на свідомість та самосвідомість, як стверджує О.Гриценко [93], з огляду на сучасні обставини становить особливий об’єкт зацікавлення, то з цією метою вкрай необхідним є вивчення засобів досягнення цього впливу, зокрема мовних. Лише таким чином можна відтворити рівень ефективності взаємодії діаспорної преси із етнічною самосвідомістю читачів північноамериканського континенту і довести потребу підтримки періодичної преси поза межами України.
Актуальність дослідження підтверджується і тим, що етнічний ренесанс у нашій державі, - як стверджує О. Гриценко, - по-перше, значно підняв шкалу зацікавленості українством у світі; по-друге, поширив коло доступної зарубіжної наукової літератури й архівних джерел, по-третє, зробив можливим активне дискутування проблем української діаспори та її зв’язків з Україною на численних зібраннях науковців, громадських і політичних діячів діаспори та України” [93, с.10]. Однак все ще мало уваги приділено в такій перспективній галузі, як мова ЗМІ, сталим словосполученням фразеологічного характеру, що якнайкраще відображають етносвідомість і ментальність українців поза межами Батьківщини.
Оскільки сучасні процеси відродження української мови, її функціонування у двомовній пресі у зв’язку із необхідністю прийняття нового Українського правопису з участю наукових кіл і громадськості діаспори викликають чимало дискусій, то важливо зупинитися детальніше на особливостях розвитку фразеологічного фонду в системі української мови, знакового у всій етнолінгвістичній спадщині українського народу. Фразеологія періодичної преси діаспори якнайвиразніше засвідчує відбиток у свідомості етнічної меншини її ментальності. ССФХ та ФО відображають особливості вербального менталітету представників діаспори, а через нього впливають на творення національного образу світу.
Дослідження фразеологічних словосполучень як сталих образних одиниць має значні традиції. Першими спостереженнями про фразеологічні вислови поділилися такі вчені, як О. Потебня, Ш. Баллі, Бодуен де Куртене, Л.Щерба, М.Покровський, В. Виноградов та інші. У сучасній лінгвістиці дослідження проблем фразеології займають провідне місце. Спеціальна наукова дисципліна фразеологія виокремлена в галузь, що якнайповніше репрезентує національну своєрідність мови. На сьогодні достатньо всебічно вивчені питання природи фразеологічних одиниць, їх семантичних особливостей, етимології, структури і варіативності, співвідношення компонентів ФО з відповідними словами, а також проблеми полісемії, стійкості ФО, їх трансформації тощо.
Увага вчених здебільшого звернена на образність указаних мовних одиниць. Звісно, українська мова багата насамперед емоційно-експресивними відтінками у значенні фразеологізмів, їх широкою асоціативністю. Однак обмеження лише цими особливостями у мовокористуванні є невиправданим, по-перше, тому, що поза увагою залишається значний пласт сталих словосполучень фразеологічного характеру, позбавлених яскраво виражених емоційно-експресивних відтінків у значенні, і водночас таких, що несуть значне семантичне навантаження у тексті, а по-друге, є поліфункціональним мовним засобом. У залежності від контексту, його адресності, вони виконують роль активного текстотворчого чинника, додаткового, а то й первинного засобу в публіцистичному та офіційно-діловому стилях.
Хоча лексикофразеологічні засоби привертають увагу вчених, проте дотепер мало вивченими залишаються ССФХ у газетному мовленні, що з урахуванням комунікативної ситуації одержують свій функціонально-семантичний статус: вони сприяють сконденсовано виразному відтворенню явищ картини світу, описові подій і фактів. До сьогодні залишається недостатня методологічна опрацьованість фразеологізмів, які не мають яскраво репрезентованих образних значень. Це пов’язано з одноманітністю аналізу фактичного матеріалу, що служить об’єктом для вивчення.
Методологічною основою для проблемно-тематичного й типологічного аналізу еміграційної преси США і Канади, редакційно-видавничих характеристик, дослідження тексту як об’єкта журналістської науки послужили праці сучасних теоретиків української журналістики В. Здоровеги [123] , В. Іванова [128], І.Крупського [154], А. Москаленка [206], Г. Почепцова [232], В.Різуна [244-249], М.Феллера [297], Б. Чернякова [304], В. Шкляра [315] та ін.
Поза увагою лінгвістів залишаються українські періодичні видання США і Канади в сучасних оцінках стану фразеологічного багатства мови преси, тенденціях його розвитку як одного із основних мовотворчих засобів, засобів впливу на читача, збереження його етнонаціонального коду. Фразеологізми, позбавлені образних відтінків у значенні, вирізняються у газетному та публіцистичному текстах еміграційної преси не лише частотністю використання, але й значною смисловою навантаженістю, багатством семантичних відтінків, функціональною розмаїтістю. Довідкових видань, які б містили подібний лексико-фразеологічний матеріал, на жаль, майже немає.[1] У Словнику української мови в 11-ти тт. сталі словосполучення зафіксовані спорадично, подекуди без вказівки на ступінь поширеності і частотність уживання.
Як зазначають дослідники періодичної преси діаспори Ольгерд Іпполіт Бочковський та Степан Сірополко, на українську пресу покладаються завдання розкривати ті нитки, що можуть зв’язати усіх українців у одну цілість, створити ідеологію, що базувалася б на тривких підвалинах минулого України, дбайливо реєструвати кожний дорібок української культури, вказувати українському громадянствунапрямні для праці на всіх ділянках політичного і громадянського життя для розвитку української культури” [52, с. 193].
Значення преси полягає в тому, що преса: 1. сприяє об’єднанню громадянства на певних ідеях та створенню з розпорошеної аморфної маси національносвідомого народу, що відчуває солідарну відповідальність за свою майбутню долю; 2. є одним з чинників, що сприяє читачеві при виробленні ним свого світогляду; 3. є одним з чинників, що організовує суспільну думку; 4. не тільки впливає на волю читача, але й дає йому нові знання; 5. давала і дає стимул до винаходів у технічній галузі, які є цінним придбанням матеріальної і духовної культури” [52 , с. 191].
Концептуальна основа газетно-публіцистичного мовлення в діаспорі спрямована на: 1) широке і всебічне інформування про події в країнах і у світі; 2) формування і збереження етносвідомості українців; 3) відтворення мовної ідентичності; 4) репрезентування багатства, у тому числі мовного, національної культури свого народу.
Характеристика мовних засобів фразеологічного рівня у публіцистичному стилі емігрантської періодики США і Канади привертає увагу до себе з кількох причин:
1. Писемне мовлення носіїв української мови поза межами етнічної території, представлене у газетному контексті, є цікавим з наукової точки зору вже тому, що в ньому, на наш погляд, збережені літературні норми мовлення періоду дерусифікації (відомого в історії України як період українізації).
2. На етапі відродження питомо національних ознак української мови в Україні газетно-публіцистичний стиль двомовних періодичних видань діаспори може служити індикатором якісних характеристик функціонування української мови поза межами етнічної території, джерелом реконструювання здеформованої за попередні десятиліття української мови на її етнічній території.
3. Дослідники мовних процесів у США і Канаді зазначають, що українізмів в англійському мовленні не зменшується. Це не означає , що в ньому спостерігається відсутність англійських номінативних засобів чи невміння дібрати їх. Більшість українізмів це позначення тих реалій, які відображають важливі етнічні ознаки української етнічної групи Канади їх культурну і історичну спадщину” [108, c.164]. Отже, широка пропаганда національної культури засобами преси в іноетнічному середовищі є безцінним журналістським досвідом, який варто вивчати.
4. Завдяки рідній мові українець, що вже цілком послуговується лише англійською мовою, у самосвідомості ще довго зберігає власну етнічність, є носієм унікальної для всього світу національної культури. Ці ознаки живуть” завдяки потужному чинникові популяризації етносу його пресі.
5. Ще одна позитивна риса функціонування української мови у періодичній емігрантській пресі це те, що проникнення елементів української мови в англійську зовсім не знижують загального рівня культури мовлення ЗМІ, яка, принаймні, в друкованих джерелах, є досить високою [108, с.164].
Зв’язок роботи з науковими проблемами і темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми Сучасний стан функціонування української мови: комунікативний, когнітивний та прагматичний аспекти”, яка розробляється кафедрою української мови, юридичного документоведення і риторики Львівського інституту внутрішніх справ.
Мета дисертаційного дослідження обумовлена потребою вивчити і описати особливості функціонування ССФХ у мові преси української діаспори на північноамериканському континенті у період з 1991 до 2001 року, звернувши увагу на процеси етнокультурного розвитку, у важливий для України період суспільно-політичних змін. Наукової оцінки і ґрунтовного аналізу мови періодики української діаспори, зокрема її найвизначальнішого у функціонуванні фразеологічного складу, потребуємо і тому , що це мовлення, як і вся історія еміграції, позначене стрімкими трансформаціями, з одного боку, і стабільністю існування українців як спільноти у цих країнах, з іншого. Мета дослідження зумовлює вирішення таких завдань:
- виявити закономірності еволюції української мови в українській та українсько-англійській періодичній пресі, тенденцію до змін чи стабільності у порівнянні із попередніми періодами історії еміграції на фразеологічному рівні;
- вивчити ступінь етнонаціональної спорідненості ССФХ і ФО та їх вплив на формування національної свідомості читачів;
- з’ясувати функціонально-семантичний статус сталих одиниць фразеологічного характеру в еміграційній пресі США і Канади в зазначений період;
- встановити кількісні та якісні особливості використання у мові української еміграційної преси фразеологічних засобів;
- окреслити дистрибутивні поля найуживаніших лексем у складі ССФХ;
- проаналізувати тематичну неоднорідність ССФХ, наявних у мові української та українсько-англійської періодичної преси США і Канади;
- визначити фразеологічні домінанти у двомовній періодиці на північноамериканському континенті;
- виявити частотність використання ССФХ та ФО у журналістському тексті преси діаспори;
- виокремити трансформаційні прийоми використання ССФХ в українському та двомовному українсько-англійському газетному тексті діаспорної періодики США і Канади;
- дослідити ознаки деструктивного впливу” ССФХ на газетний текст;
- ураховуючи семантичні особливості ССФХ і ФО, їх тематичні характеристики, започаткувати роботу над формуванням словника актуалізованих у пресі сталих словосполук.
Об’єкт дослідження газети Свобода”, Українські вісті”, Сівач”, Гомін України”, Америка”, Народна воля”, а також журнал Наше життя” (1991-2001 рр.) з погляду функціонування в них сталих словосполук фразеологічного характеру і фразем (загальною кількістю понад 2950 одиниць). Вибір таких видань зумовлений, насамперед, тривалістю виходу, високим рівнем тиражування, майстерністю подачі матеріалів, культурою та оперативністю інформування про події в Україні та поза її межами, тематичною різноманітністю публікацій.
Хронологічні межі дослідження 1991-2001 рр. зумовлені кардинальними змінами у громадсько-політичному житті України та реакцією на неї етнічної спільноти у США і Канаді в зазначений період. Якнайповніше ця реакція знайшла свій вияв у вербальному вимірі. Саме друковане слово допомагало українцям діаспори зберігати відчуття причетності до важливих історичних подій і сформувати етнічну спільноту поза межами України.
Предмет дослідження. Словосполуки, які вже вийшли за межі вільного сполучення слів і до певної міри набули ознак сталості, певного експресивного забарвлення, проте ще не є стійкими (стійкий - 1.Здатний твердо стояти, тривкий. 2. Який довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню”[4, с.399]), їх не фіксують фразеологічні словники, а тому вони ще не є фразеологізмами. Проте ці словосполуки активно функціонують у мові газет і журналів, зокрема у мові преси діаспори. Періодика є джерелом, з якого виникають ці словосполуки. Надалі використовуватимемо робочу назву сталі словосполуки фразеологічного характеру (ССФХ), оскільки жоден із термінів (ідіома (Ю. Шерех, Г. Удовиченко), фразема (М. Демський, В. Лавер, М. Алефіренко), фразеологізм (Л. Скрипник, В. Ужченко, Л. Авксентьєв, М. Алефіренко)) не відповідає визначенню функціональних ознак і природи цих словосполук у пресі діаспори. Одностайності у поглядах науковців в усталенні терміна на позначення сталих сполук, притаманних мові преси не спостерігається і досі. Водночас значної поширеності українській та українсько-англійській пресі США і Канади набули стійкі образні сполуки, які не можна залишати поза увагою. На їх позначення в дослідженні будуть ужиті терміни фразеологізм і фразеологічна одиниця (ФО), як такі, що мають сталі традиції використання у фразеології, значну поширеність. Аналіз використання в українській еміграційній пресі ССФХ та ФО здійснюється крізь призму етнолінгвістики як знакового коду національної свідомості, як складової частини мовної картини світу.
Методологічна основа дослідження визначається метою, завданнями та зібраним для аналізу матеріалом. У процесі вивчення функціонально-семантичних особливостей ССФХ преси української діаспори використані особливості компонентного аналізу. Поєднання семантичного підходу та комунікативного опису дало підстави для об’єктивізації мовних процесів діаспорної преси США і Канади за останнє десятиліття. На основі дескриптивного методу схарактеризовані ССФХ у мові вказаних видань зазначеного періоду. Функціональний аналіз сприяв з’ясуванню наявності номінативно-тематичних груп ССФХ. Метод синхронної реконструкції дозволив відтворити усталені моделі та інноваційні характеристики ССФХ. На основі структурного аналізу вдалося встановити компонентний склад та способи творення словосполук на основі однієї опорної лексеми, визначити їхні дистрибутивні поля, а також способи організації різних за морфологічним складом новотворень ССФХ. На основі стратифікаційного аналізу були виявлені процеси розширення мовних номінацій усталеного типу, шляхи збагачення мови преси діаспори засобами ССФХ та недоліки в газетному мовленні, пов’язані з їх використанням. Застосований метод фразеологічної ідентифікації сприяв виявленню усталеності словесного комплексу і зарахування його до ССФХ. Аналіз фразеологічних довідкових джерел та лексикографічних видань як української, так і англійської мов дав змогу провести порівняльний аналіз сталих словосполук двох мов, виявити їх спільний фонд.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше проводиться цілісний концептуальний аналіз функціонування фразеологізмів у мові української преси діаспори США і Канади сучасного періоду та її найбільш поширеного пласту ССФХ. Здійснена в дослідженні класифікація ССФХ та вербалізованих ними найменувань подій і явищ життя діаспори й України дозволила відтворити мовну картину етнокультурного розвитку носіїв української мови кінця ХХ століття в іноетнічному просторі та виокремити ті групи ССФХ, що творять синонімічне й антонімічне багатство української мови, а також з’ясувати деструктивну дію заштампованих сталих словосполук на публіцистичний дискурс. Виконаний аналіз уперше акцентує увагу на лексико-фразеологічний корпус української мови преси в чужомовному середовищі на доленосному для України суспільно політичному етапі кінця ХХ початку ХХІ століття, її зв’язків зі США і Канадою. У науковий обіг залучено важливий матеріал, що сприяє формуванню етносвідомості українського населення поза межами своєї держави, збереженню її звичаїв, традицій, рідної мови і культури.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що у відтвореній засобами періодичної преси мовній картині світу проаналізовані сучасні процеси розвитку мови періодичної преси США і Канади на фразеологічному рівні. Підтверджений і науково доведений зв’язок мови преси з етносвідомістю українського населення, яке проживає на іноетнічній території. Здійснена класифікація ССФХ та описаний номінативно-семантичний характер змін у мові преси на лексико-фразеологічному рівні, пов’язаний зі змінами суспільно-політичного характеру в Україні та поза її межами, відтворений системний характер змін мови діаспори, сукупності виражальних засобів у мові періодичної преси.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в ній результати дослідження можуть бути використані у фундаментальних теоретичних дисциплінах: теорії і практиці преси, історії еміграційної преси США і Канади, сучасній українській літературній мові, лінгвокраїнознавстві, у лексикології і фразеології двох мов української та англійської. Окремі висновки та положення дисертації можуть з

Список літератури

ВИСНОВКИ

Двоаспектний характер пропонованої роботи визначає результати дослідження на двох рівнях: теоретичному та прикладному.
У ході дослідження з’ясовано, що для українського емігранта у США і Канаді преса є здебільшого основним і найкращим способом висловлення громадських, національних позицій, трибуною обговорення наболілих проблем. Аналіз листів до редакцій, опублікованих у номерах досліджуваних видань, свідчить про те, що українцям, де б у світі вони не знаходилися, не байдужа Україна і все українське. Преса в діаспорі є основним органом об’єднання вихідців з України у свідому етнічну спільноту.
Асимілятивні процеси зумовлюють занглізування україномовних громадян у США і Канаді. Розмовний варіант української мови перенасичений англіцизмами. Побудова речень нагадує радше традиційну граматичну модель побудови англійського речення, аніж усталений україномовний варіант. У мовлення вводяться англійські лексеми та цілі поняття, які мають цілком адекватні відповідники в українській мові, але чомусь нехтуються. Згубний вплив асимілятивних процесів не на користь української мови виявляється у проникненні англіцизмів не лише у мову українців діаспори США і Канади, але й у мову усіх, хто проживає в Україні і користується української мовою у повсякденному спілкуванні. Ці процеси спричинені комп’ютеризацією, потягом до міжнародних стандартів ділового партнерства, до науки й освіти Заходу, передовим товаровиробництвом в англомовних країнах, лідерством англійської мови як міжнародної, посиленою еміграцією українців за кордон, «відкачуванням» інтелектуального потенціалу за межі України тощо. Все це створює підстави для мовної агресії з боку англійської мови. Від процесів впливу на державну мову страждає не лише титульна нація, її культура: людство втрачає унікальні засоби світової культури, знаряддя пізнання світу засобами національної мови. Зберегти українську лінгвосферу, вплинути на її ареал поза межами України може лише такий потужний чинник формування свідомості і пропаганди етнокультури, як періодична преса.
За умов проживання в англомовному суспільстві кожний україномовний громадянин навчається англійської. З часом чужомовне оточення призводить до знівелювання мовних навичок свого етносу. Проте мова народу, який вливається в нову етнічну спільноту, не розчиняється у ньому повністю, а чинить свій вплив на мову країни, в якій перебувають емігранти. Відбувається процес взаємозбагачення мов і культур. Слід зауважити, що кількість емігрантів-українців у Канаді є більшою, ніж у США, і взаємозбагачення у мові тут відбувається активніше, рівень збереження етнокультурних традицій українців значно вищий.
З огляду на актуальність вивчення функціональних особливостей ССФХ в аспекті лінгвістичних особливостей публіцистичного тексту зазначаємо, що сам факт уведення їх у контекст є виявом текстоформуючих можливостей ССФХ, а також дистрибутивних потенцій окремо взятих зактуалізованих лексем. ССФХ у пресі діаспори виконують функцію витворення реальної форми світосприйняття, а також правдивого образу українця.
Якісний аналіз ССФХ у відсотковому та кількісному співвідношенні дозволяє зробити висновок про енергетичний позитив ССФХ в українській мові загалом і у мові діаспорної преси як її складової частини, зокрема що свідчить про загальний сприятливий генокод нації. На фразеологічному рівні виявлені провідні тенденції в узусі, які є характерними для мови діаспорної преси і знаходять своє відображення у відповідних формах та комбінаціях. Загальний менталітет нації чинить свій позитивний, у глобальному масштабі, вплив на усіх представників української спільноти, що відображається на вербальному рівні.
Тематика журналістських публікацій у досліджуваних виданнях засвідчує актуалізацію й інтерес діаспори насамперед до історичних, культурних, освітянських подій, що передбачає уживання ССФХ, етнолінгвістичний відтінок яких є більш насиченим у порівнянні з міжстильовими ССФХ чи тими, які якнайкраще вписуються в контекст подій політичних. З іншого боку, у повідомленнях на суспільно-політичні теми виявлені ті ССФХ, які однаково активно функціонують як у англомовних, так і в україномовних публіцистичних текстах, і становлять спільні фразеологічні фонди обох мов (політична еліта politcal elite; зона конфлікту zone of conflict; тіньовий сектор shadow sector).
Запропонована класифікація ССФХ окреслює тематичні поля аналізованих видань і доповнює загальне уявлення про життя, інтереси, проблеми української діаспори у США і Канаді.
Публікації перших років після становлення України як суверенної держави виявляють значне насичення мови заштампованими висловами, що були породжені українською пресою СРСР. Проте вже в середині 90-х років характер мовних засобів, у тому числі і склад ССФХ почав виявляти чіткі тенденції до оновлення і пошуку досконаліших способів подання журналістського матеріалу, що знову ж таки позначилося на якісному образному складі мови у плані творення нових ССФХ.
Преса діаспори надзвичайно швидко і в особливо правдивій та адекватній формі реагує на події в Україні. Відтак еміграційна преса стає джерелом творення нових ССФХ, які спершу потрапляють на шпальти газет, потім газет в Україні, а згодом стають активними у розмовному мовленні.
Комбінаторні властивості сполучуваності ССФХ у газетному мовленні США і Канади передбачають окреслення дистрибутивних полів найуживаніших лексем. Аналіз цих лексем і згрупування їх за частинами мови дозволяє зробити висновок про те, що найпоширенішими є дистрибутивні властивості в іменників (умови: створювати; диктувати; обговорювати; виконувати; забезпечувати), дієслів (мати: підстави; на совісті; намір; право голосу; шанс; дозвіл; нагоду; наслідки; на увазі; сумнів; успіх; перевагу) і прикметників (кримінальна (-е): справа; ситуація; практика; відповідальність; переслідування; постанова; звинувачення). У відсотковому відношенні це становить відповідно 36%, 35%, 29%.
Функціонування ФО і ССФХ у мові преси діаспори засвідчує наявність синонімічних (виступати з доповіддю звертатися зі словом;доливати оливи підливати масла у вогонь), омонімічних (ступити через край ступити через край) та антонімічних (стати у пригоді стати на заваді; мати вплив підпадати під вплив) відносин.
Аналіз мови преси української діаспори у США і Канаді дозволяє зробити висновок про сучасний стан у мові діаспори загалом, й про ті активні процеси, які в ній відбуваються. Саме через пресу в мову надходять і активно функціонують нові ССФХ, через пресу вони стають відомими широкому загалові читачів. ССФХ мови української преси у діаспорі є своєрідним джерелом для вивчення рівня асимілятивних процесів у мовленні українців на території США і Канади.
Поряд з яскравими, експресивно забарвленими ССФХ у публіцистичному мовленні діаспори журналісти використовують штампи (питання надання допомоги; гостра проблема сьогодення; гідна відсіч; питання поглиблення стратегічного партнерства) та кліше (розв’язувати головну проблему сьогодення; залишатися у пам’яті людей; посідати чільне місце), що значно збіднює виклад у емоційно-інформативному плані, а також нівелює особистість автора.
Характеристика й аналіз ужитку у мові преси діаспори США і Канади ССФХ фразеології української мови відтворюють образне світосприймання представників етнічної української спільноти, а також засвідчують рівень збереження їх етнічної самосвідомості (наступати на граблі; передати куті меду; пекти раків).
Виявлення основної тематики публікацій, а також окреслення інтересів діаспорної громади у засобах масової інформації й, зокрема, у пресі, спонукало до згрупування найуживаніших ССФХ й ФО за окремими тематичними групами. Детальний аналіз кількісного наповнення тематичних груп у відсотковому відношенні вказує на особливості ставлення громадськості української діаспори до проблем діяльності парламенту й уряду (гілки влади; законодавчий фундамент) (28%), економічних проблем (тіньова економіка; боргова яма) (18%), міжнародних відносин (високий гість; зустріч на верхах) (24%), державності та національної свідомості (державницька позиція; національні суверенітети; громадянська гідність) (15%), а також до понять та явищ, пов’язаних з юриспруденцією (судовий позов; службове розстеження; кримінальна справа; смертна кара) (13%). У англомовних текстах преси української діаспори це відповідно становить 32%, 20%, 23,8%, 15%, 8%.
Період з 1991-2001 року став етапом відкриття нових перспектив перед світовою громадськістю щодо вивчення української діаспори. Преса як джерело масової комунікації стала відігравати вагому роль у налагодженні нових зв’язків між Україною й етнічними українцями у США і Канаді. Ключова роль у проблемі збереження ідентичності емігрантів належить пресі.
На сучасному етапі функціонування української та українсько-англійської преси у США і Канаді особливо виразно постає питання про роль мови періодичної преси як визначального чинника етнокультурного розвитку української діаспори на північноамериканському континенті, про вплив еміграційної періодики на збереження засобами ССФХ та фразеології етнічної самосвідомості українців США і Канади.
У дисертації з’ясовано, що вивчення журналістської майстерності, аналіз її мовних засобів повинен відбуватися з урахуванням наявності у тексті ССФХ, адже саме цей мовний пласт є найвиразнішим і найпоказовішим з позиції вивчення мови преси, по-перше, - в історичному зрізі (кожна епоха збагачує мову своїми ССФХ, які стають актуальними і творяться як мовна реакція на певні історичні події); по-друге, - в етнонаціональному зрізі (в основному лише з газет української діаспори американський та канадський читач може дізнатися про споконвічні етнічні та національні традиції українського народу, який є глибоко духовним, що діаметрально протилежно відрізняється у порівнянні з американським надто вже реалістичним і практичним народом); по-третє, - у газетномовному зрізі (стислість, інформаційна насиченість, експресивність є основними вимогами, які ставляться до газетно-публіцистичного тексту, тому використання ССФХ є найдоречнішим у будь-якому випадку); по-четверте, - в навчальному зрізі (занглізований українець має змогу вивчати мову свого народу не лише з допомогою підручників, але й преси, оскільки найактуальніші суспільні й мовні процеси відтворені саме в ній).
Демографічна ситуація країн далекого і близького зарубіжжя у зв’язку зі складністю, економічною нестабільністю в Україні постійно змінюється. Зміни в житті українців далекого зарубіжжя неодмінно позначаються і динамікою у мовній системі українського суспільства:
- постійні і тривалі контакти носіїв української мови в останні роки накладають відбиток на мову діаспори, відповідно і мову періодичної преси, в результаті чого спостерігається її осучаснення” на лексико фразеологічному рівні;
- комунікативні особливості американсько-канадійського-українського суспільства позначаються не лише на реаліях життя, але й на іншомовних впливах на українську мову, що функціонує у засобах масової інформації;
- значний інтерес до української етнокультурної спадщини накладає відбиток на американську і канадську культуру, що простежується насамперед у мові. Якщо лексичний рівень мовлення представників діаспори США і Канади та відповідно рівень мови періодичних видань позначений відносно виразним узусом полонізмів, германізмів, англіцизмів, то фразеологічний склад української мови в еміграції виявився доволі стійким і найменш видозміненим з огляду на іншомовні впливи, що становить особливий інтерес з позиції культури газетного мовлення;
- діалектні особливості фразеологічних засобів мовлення у періодичній пресі діаспори поступово нівелюються, наближаючись до усталених норм сучасного літературного мовлення;
- орієнтиром у виборі виражальних засобів мовлення в українській періодичні пресі США і Канади є літературні норми української мови в Україні. Це виразно помітно на прикладі аналізованих еміграційних періодичних видань;
- спільність ядра системи забезпечує взаєморозуміння українців Канади, США, Австралії, України. Завдяки цьому мова виявила дивовижну стійкість і здатність до самозбереження.

Отже, мова періодичної преси еміграції не може бути знівельована, відокремлена чи протиставлена мові етнічних земель. Це єдина система, єдиний неподільний організм, в якому важливо зберегти всі норми загальнонародного мовлення, особливо на лексико-фразеологічному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Авалиани Ю., Эмирова А. Некоторые активные процессы современного русского фразообразования // Проблемы русского фразообразования. Тула, 1973. С. 64 -77.
2. Авксентьєв Л. Сучасна українська мова: Фразеологія. Харків, 1988. 132 с.
3. Алефиренко Н. Фразеомообразующее взаимодействие языковых уровней (На материале укр. и рус. языков): Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1989. 39 с.
4. Алефіренко М. Теоретичні питання фразеології.Харків, 1987. 133 с.
5. Алёхина А. Фразеологическая антонимия в современном английском языке. Челябинск, 1968. 43 с.
6. Алёхина А. Фразеологическая единица и слово. К исследованию фразеологической системы. Минск, 1979. 152 с.
7. Амосова Н. Английская фразеология и устойчивые нефразеологические словосочетания: Сб. науч. тр. М., 1978. 177 с.
8. Амосова Н. Основы английской фразеологии. Л., 1963. 208 с.
9. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. К., 1997. 335 с.
10. Антонюк О. Етнополітика в Україні: історія та сучасний стан // Український історичний журнал. 1999. - №4. С. 15-28.
11. Арнольд И. Лексикология современного английского языка. М., 1986. 295 с.
12. Арполенко Г., Грищенко А., Німчук В. Історія української мови. Синтаксис. К., 1983. 503 с.
13. Арсентьева Е. Сопоставительный анализ фразеологических единиц. Казань, 1989. 124 с.
14. Арутюнов С. Язык культура этнос. М., 1994. 234 с.
15. Архангельский В. Замечания об основных понятиях русского фразообразования // Проблемы русского фразообразования: Сб. науч. ст. Тула, 1973. С. 64-76.
16. Архангельский В. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
17. Архангельский В. Проблемы русского фразообразования. Тула, 1974.-156 с.
18. Ахманова О., Медникова Э. Проблемы неидиоматической фразеологии. М., 1971. 189 с.
19. Бiлоноженко В., Гнатюк I. Функціонування та лексикографiчна розробка українських фразеологiзмiв. К., 1989. 153 с.
20. Бабаханова Л. Функциональные стили и перевод. Ташкент, 1988. 80 с.
21. Бабич Н. Історія української літературної мови. Львів, 1993. 376 с.
22. Бабич Н. Фразеологія української мови. Чернівці, 1971. 91 с.
23. Базів В. Посттоталітарна журналістика в умовах будівництва демократичного суспільства // Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, 1997. С. 23-30.
24. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. 416 с.
25. Балли Ш. Французска стилистика. М., 1961. 394 с.
26. Баран Я. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ, 1997. 173 с.
27. Баран Я. Історія України. Львів, 1998. 487 с.
28. Баран Я. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів, 1980. 155 с.
29. Баранник Д. Сучасне українське літературне мовлення. Дніпропетровськ, 1975. 111 с.
30. Баранник Д. Дослідження граматичної будови української мови: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 1988.- С.102 - 109.
31. Бардак В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 2000. 20 с.
32. Бархударов Л. Семантика связочных глаголов в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: М., 1952. 27 с.
33. Бачинський Ю. Українська імміграція у Сполучених Штатах Америки. Нью-Джерсі, 1995. 340 с.; його ж: Українська імміграція в З’єднаних державах Америки. Львів, 1914. 495 с.
34. Бевзенко С., Гришевко А., Лунінова Т. Історія української мови. Морфологія. К., 1978. 540 с.
35. Беляевская Е. Семантика слова. М., 1987. 128 с.
36. Бенвенист Э. Общая лингвистика/ Под ред. Ю.Степанова. М., 1974. 448 с.
37. Бердо Г. Вільні роздуми: У 2 ч. Торонто, 1995. - Ч. 1. 282 с.
38. Бершадская Ф. Формы употребления фразеологических единиц в речи: Дис канд. филол. наук. Ташкент, 1971. 278 с.
39. Биппер Ж. К проблеме воспроизведения семантической структуры слова при заимствовани: Сб. науч. тр. М., 1975. Вып. 84. С.18-35.
40. Білаш Б. Англійсько-українське шкільництво в державній системі Манітоби. Мюнхен; Вінніпег, 1984. 223 с.
41. Біличенко С. Геополітична стратегія України. // Визвольний шлях. 2002. Кн.3. С. 23-31.
42. Білодід І. Вибрані праці: У 3 т. К., 1986.- Т.1. 446 с.
43. Білодід І. Курс історії української літературної мови К., 1957. 106 с.
44. Білодід І. Сучасна українська лiтературна мова. - К., 1973. 439 с.
45. Болгова Л. Фразеологическая вариантность и механизмы фразо-образования на материале периферийных слов фразеологии современного немецкого языка: Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1974. 25 с.
46. Болтівець О. Іван Огієнко: Мова як вираження національної психіки, душі й свідомості народу // Дивослово. 1994. - №7. С. 23-27.
47. Бондалетов В. Социальная лингвистика. М., 1987. 154 с.
48. Бонди Е. Обсуждаем актуальные проблемы: Практикум по общественно-политической лексике на англ. яз. М., 1985. 191 с.
49. Борисенко Т. Перша українська періодика // Бібліотечний вісник. 1993. №2. С. 56-57.
50. Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891-1991). Монреаль; Оттава; Канада, 1991. 485 с.
51. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді. Мюнхен, 1977. 314 с.
52. Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. Мюнхен, 1993. 204 с.
53. Булаховський Л. Курс сучасної української літературної мови. К., 1951. 406 с.
54. Бурда Т. Мотивація мовної поведінки білінгвів // Уроки української. 1999. Ч. 9-10. С. 6-11.
55. Бурмистрович Ю. Образование фразеологизмов как процесс, осуществляемый по моделям (к постановке вопроса) // Тезисы докладов науч. конф. Вопросы семантики фразеологических единиц”. Новгород, 1971. Ч.І. С.9-12.
56. Бушуй А. К изучению деривационных процессов в фразеологии // Проблемы фразеологии. Тула, 1980. С. 53-59.
57. Быковская Л. Диапазон структурно-семантической вариативности фразеологических единиц в языке немецкой пресы: Автореф. дис канд. филол. наук. Пятигорск, 1990. 16 с.
58. Валуєва І. Порівняльне дослідження фразеологічних одиниць із зоосемічним компонентом у парадигматиці та синтагматиці (на матеріалі англомовних текстів ХХ століття): Автореф. дис. канд. філол. наук. - Одес. держ. ун-т. - 1996. 16 с.
59. Варварцев М. Агапій Гончаренко піонер української єміграції в США. Мюнхен, 1994. 126 с.
60. Василевич Н., Карачева Т., Лизгаро Л. Общественно-политическая лексика английского язика. М., 1985. 208 с.
61. Васильева В. Письменный перевод с русского языка на английский. Днепропетровск, 1990. 84 с.
62. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. 1970. Вып. 5. С. 163-227.
63. Веретюк В. Історія України. К., 1997. 442 с.
64. Верещагин Е. Психологическая и методическая характеристика двуязычия (билингвизм). М., 1969. 160 с.
65. Виговський В. Фразеологія словосполучень як джерело омофразiї (на матерiалi англiйської і вiйськової лексики). Житомир, 1998. - 45с.
66. Вилюман В. Английская синонимика. М., 1980. 126 с.
67. Винник В., Горобець В., Карпова В. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К., 1983. 743 с.
68. Виноградов В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М., 1977. 312 с.
69. Виноградов В. Проблемы авторства и теория стилей. М., 1961. 614 с.
70. Виноградов В. Основные понятия русской фразеологии как научной дисциплины. Л., 1976.
71. Вихованець І., Городенська К., Грищенко П. Мова і культура. К., 1986. 182 с.
72. Вівчарик М., Панченко П., Чмихова В. Українська нація: шлях до сомовизначення. К., 2001. 287 с.
73. Віднянський С., Мартинов А. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // Український історичний журнал. 2001. №4. С. 41-57.
74. Внесок української еміграції в розвиток національної та світової культури: У 2 кн. 2000. Кн. 2 409 с.
75. Вовк А. Проблеми термінології в українській діаспорі // Бюлетень. Мюнхен - № 4-5. 1983. С. 3-8.
76. Вопросы образования и развитея фразеологических единиц: Сб. науч. ст. Иркутск, 1983. 80 с.
77. Гаврин С. Фразеология современного русского языка в аспекте теории отражения. Пермь, 1975. 269 с.
78. Гак В. Беседы о французском слове (из сравнит. лексикол