ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ імені Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

УДК 349.2: 351.743 (477)

Огієнко Інна Віталіївна

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ
В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05. – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Венедіктов Валентин Семенович

Луганськ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………………… …..…………………………………..…..……..3
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні підходи до поняття та змісту права на
працю в умовах ринкової економіки…………................................10
1.1. Право на працю як одне з найважливіших соціальних прав в
демократичній правовій державі………………………….…………….10
1.2. Сучасний стан правового забезпечення реалізації права на
працю в Україні……………….…..……………………………………22
Висновки до розділу 1……………………………………..………….35

РОЗДІЛ 2. Особливості реалізації права на працю в органах
внутрішніх справ України …………….………………….........38
2.1. Підбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ
України………………………………………………………………......38
2.2. Юридичні факти виникнення правовідносин з працівниками
органів внутрішніх справ України ……………………………………69
2.3. Особливості змісту службово-трудових відносин з працівниками
органів внутрішніх справ України …...........………………..................96
Висновки до розділу 2 ………………………………………...........142

РОЗДІЛ 3. Проблеми вдосконалення нормативно - правового
забезпечення реалізації права на працю в органах
внутрішніх справ України ……………………………………151
Висновки до розділу 3………………………………………………..168

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….…..…………….180

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Із прийняттям Конституції України, розпочався новий етап у розбудові Української держави. Реформуванню підлягають практично всі сфери державотворення, в тому числі інституалізація державної служби, що проводиться відповідно до розробленої стратегії, спрямованої на підвищення ефективності професійної діяльності і авторитету державних службовців. У рамках названих проблем актуальним є питання реалізації права на державну службу, зокрема, особливості реалізації права на працю в органах внутрішніх справ (далі – ОВС). Як у колишньому Союзі, так і в Україні, дослідженням цього питання займалися переважно вчені в галузі адміністративного права, більшість із яких заперечує належність державних службовців до суб’єктів трудового права. Аспект приналежності працівників ОВС до державних службовців підлягає дослідженню, при збереженні поширення на них загальних трудових гарантій, встановлених Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами в галузі трудового права.
Реалізація права на службу в ОВС регулюється має свої особливості, зумовлені завданнями та функціями, покладеними на ці органи, які визначені спеціальним законодавством: Законом України «Про міліцію» [61], Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України [62] та іншими нормативно-правовими актами, відповідно до яких діяльність ОВС України спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, попередження і припинення злочинів, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об’єднанням у здійсненні їх законних прав та інтересів. Вивчення цих особливостей дає можливість визначати службу в ОВС різновидом трудової діяльності у рамках суспільного поділу праці, специфіка якої полягає у взаємозалежності трудо-правового і адміністративно-правового статусу працівників ОВС України. У зв’язку з динамічними змінами змісту і реалізації державної служби є актуальним питання вдосконалення правового регулювання праці працівників ОВС та практичного застосування законодавства, тому що деякі положення чинних нормативно–правових актів не відповідають необхідним вимогам щодо проведення професійної орієнтації, процедури відбору кадрів. Ефективна робота при проведенні конкурсу при прийнятті на службу, з метою забезпечення прозорості і гласності під час призначення на посади та проходження служби та її припинення, позитивно позначиться на підвищенні ефективності функціонування органів системи Міністерства внутрішніх справ України. Дослідженню підлягає виявлення співвідношення у цих питаннях між нормами Кодексу законів про працю України та спеціального законодавства.
Праця працівників ОВС піддавалася частково дослідженню з точки зору трудового права, разом з тим питання особливостей реалізації права на працю потребують комплексного дослідження. Дисертація підготовлена з урахуванням досліджень, які провели В.Б. Авер’янов, С.С. Алєксєєв, М.Г. Александров, Д.М. Бахрах, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін, В.С. Венедіктов, П.К. Гончаров, Ю.П, Дмитренко, Д.О. Єрмоленко, В.В. Жернаков, .Ж. Жанабилов, О.М. Костюков, Ю.В. Лаврік, О.В. Лавриненко, І.П. Лаврінчук, Б.М. Лазарєв, В.М. Манохін, Н.П. Матюхіна, А.Є. Пашерстник, І.М. Пахомов, О.С. Пашков, Ю.А. Петров, Г.Є Пєтухов, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко, А.М. Роша, О.В. Смірнов, Л.А. Сергієнко, С.С. Студенікін, В.О. Соболєв, В.І. Щербіна, О.В. Червякова, Ц.А. Ямпольська та ін.
Наукова і практична значимість особливостей правового регулювання реалізації права на працю працівниками органів внутрішніх справ, недостатність розробленості їх саме з позицій трудового права, дискусійність значної кількості питань обумовили вибір теми дослідження, спрямованого на усунення прогалин і протиріч, що негативно впливають на практичну діяльність працівників ОВС України.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 р.р.» (Наказ МВС України №755 від 05 липня 2004 р.), «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки», а також плану наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та земельного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає головним завданням навчального процесу щодо підготовки висококваліфікованих фахівців для органів внутрішніх справ України з урахуванням нового рівня вимог до підбору та прийому на службу і нормативно-правового забезпечення службово-трудових відносин.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розвитку теорії трудового права та удосконаленні законодавства, що регулюють трудові відносини працівників ОВС, що сприятиме поліпшенню стану правового забезпечення реалізації права на працю в ОВС, особливостей, що виникають у зв’язку з комплексністю регулювання правового статусу службовців ОВС, розкритті правової природи і змісту службово–трудових правовідносин вказаних працівників, і вироблення на підставі цього пропозицій щодо удосконалення законодавства України про державну службу й ОВС.
У роботі поставлено такі основні завдання:
– дослідити історичні передумови й місце права на працю в системі соціальних прав у сучасній Україні як демократичній, правовій, соціальній державі і розглянути стан правового забезпечення цього права в ОВС;
– визначити особливості здійснення права на працю в ОВС України, дослідити службу в цих органах як різновид трудової діяльності;
– проаналізувати процедуру проведення професійного відбору й передуючої професійної орієнтації; спеціальні вимоги, що пред’являє законодавець до претендентів на службу в ОВС;
– проаналізувати підстави виникнення службово-трудових правовідносин, особливості прийому на службу в ОВС України, дослідити правове значення акту призначення на посаду й договірної природи виникнення зазначених правовідносин;
– дати визначення поняття службово-трудові правовідносини працівників ОВС з точки зору їх особливого дуалістичного (трудо-правового й адміністративно-правового) статусу, а також їх взаємозалежність; виявити і проаналізувати особливості реалізації права на працю цією категорією службовців; висвітлити співвідношення між загальними і спеціальними нормами в регулюванні названих правовідносин, а також особливості застосування загальних норм щодо працівників ОВС;
– провести наукове дослідження системи чинного законодавства України й виявити прогалини й протиріччя в питаннях правового регулювання реалізації права на працю в ОВС України з метою обґрунтування пропозицій щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження виступає система відносин, що складається у зв’язку з реалізацією права на працю в ОВС та її особливості.
Предметом дослідження є теоретичні засади та особливості механізму реалізації права на працю в ОВС, його нормативна база та шляхи її вдосконалення.
Методика дослідження. Вирішення поставлених завдань потребує поєднання декількох методів дослідження, а саме: історико–правового, що дозволило дослідити генезис наукових поглядів на розвиток права на працю (п. 1.1); системно–структурного, за допомогою якого з’явилася можливість надати оцінку місця права на працю в системі соціальних прав в демократичній правовій соціальній державі, а також дослідити питання співвідношення трудового і спеціального законодавства в регулюванні дуалістичного статусу працівника ОВС, що стає учасником службово–трудових правовідносин на підставі трудового договору (контракту), сторонами якого виступають кандидат на службу і держава в особі певного органу (п. 1.1, 2.3, розділ 3); діалектичного методу пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права, що сприяло наданню об’єктивної оцінки рівня забезпеченості реалізації права на працю, аналізу норм чинного законодавства, виявленню в ньому прогалин та недоліків і можливості сформулювати пропозиції з удосконалення правових норм (п. 2.1, 2.2., 2.3 розділ 3); формально-юридичного та використання методу моделювання дозволило на підставі визначення особливостей реалізації права на працю в ОВС підготувати пропозиції з удосконалення законодавства (розділи 2, 3); застосування абстрагування та узагальнення у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій, професійний відбір, посадова і службова особа ОВС, посада тощо. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їх взаємозв’язку, що сприяло дослідженню проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, дозволило здійснити комплексний аналіз особливостей реалізації права на працю в ОВС.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, закони України, підзаконні нормативні акти, що визначають правове становище службовців органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим комплексним науковим доробком, присвяченим особливостям реалізації права на працю в ОВС.
У результаті проведеного дослідження сформульовані положення й висновки, що відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
вперше:
– за часів незалежної України, розглянуто проходження служби в ОВС, як різновид трудової діяльності людини з відповідними особливостями реалізації права на працю;
– обґрунтовано, що можливість реалізації вказаного права працівниками ОВС витікає з огляду на належність останнього до системи соціально-економічних прав, характерною рисою яких є необхідність цілеспрямованої діяльності з боку держави для забезпечення можливості їх реалізації;
– запропоновано нові підходи до форм реалізації права на працю громадянами України в ОВС, що включають: професійну орієнтацію, перелік вимог до кандидатів на службу, перелік видів професійної підготовки, скасування стажування у визначених випадках, посилення ролі наставництва тощо;
– внесено пропозиції з удосконалення діючих і розроблення нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання службово-трудової діяльності працівників ОВС.
удосконалено:
– теоретичні положення дуалістичності службово-трудових відносин: адміністративно-правовий і трудо-правовий аспекти правового статусу працівника ОВС тісно взаємопов’язані, проте перевага надається трудо-правовому як основі захисту соціально-економічних прав працівника.
– загальні питання проведення конкурсу й роботи конкурсної комісії в Законі України “Про Державну службу”; це стане передумовою вдосконалення нормативно-правової бази й інституалізації конкурсного відбору на засадах відкритості, гласності й неупередженості його проведення.
дістали подальшого розвитку теоретичні напрацювання вчених про співвідношення норм загального і спеціального законодавства з питань трудової діяльності працівників ОВС: трудовий договір (контракт), посада (трудова функція), оплата праці (грошове забезпечення), відпустки, переведення й переміщення по службі, дисциплінарні стягнення і звільнення. Призначенням спеціального законодавства є урахування специфіки реалізації права на працю працівників ОВС.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки та рекомендації дисертації спрямовані на поглиблення знань про особливості реалізації права на працю в органах внутрішніх справ. Окремі висновки та пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути враховані при внесенні змін і доповнень до Закону України «Про державну службу», «Про міліцію», до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, Дисциплінарного статуту ОВС України, прийняття нового або внесення змін до Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», а також інших нормативно-правових актів з питань служби в ОВС України.
Матеріали дисертації можуть бути використані для удосконалення законодавчої бази з питань правового регулювання реалізації права на працю в органах внутрішніх справ (питання професійного відбору, прийому на службу, здійснення трудової діяльності, змісту службово-трудових правовідносин); при практичній реалізації нормативних положень; в навчальному процесі, підготовці навчальної та методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Результати розробки проблеми в цілому та окремі її аспекти, одержані висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, травень 2006 р.); «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (Харків, травень 2006 р.); «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, травень 2007 р.); «Трудове право України: сучасний стан та перспективи» (Сімферополь, травень 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 4 наукові статті у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (177 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 196 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Забезпечення реалізації права на працю в органах внутрішніх справ розкривається через систему конституційних положень, у яких закріплені: свобода вибору праці; заборона примусової праці; право на належні, безпечні і здорові умови праці; право на своєчасне одержання винагороди за працю не нижче встановленого законом мінімального розміру; захист від незаконного звільнення. Ці положення розповсюджуються на працівників ОВС з урахуванням відповідних особливостей до яких відносяться: додаткові вимоги до кандидатів; об’єктивний професійний ризик при здійснення трудової діяльності в системі ОВС, особливі умови і режим праці; оплата праці проводиться відповідно до займаної посади, звання, вислуги років; наявність додаткових підстав звільнення.
2. Під професійною орієнтацією потенційних кандидатів на посади в органи внутрішніх справ слід розуміти систему цілеспрямованого впливу на особу з метою допомоги у формуванні свідомого вибору при реалізації права на працю шляхом обрання професії, яка найбільш відповідає нахилам, здібностям і потребам конкретної людини, що здійснюється уповноваженими органами (особами), яка включає професійну інформацію, професійну активізацію, попередню професійну діагностику, професійну консультацію. За межі професійної орієнтації виходять: професійний відбір, соціально-професійна адаптація та професійна переорієнтація. Доведено, що професійний відбір являє собою самостійну стадію процесу реалізації права на працю в рамках загального процесу використання трудового потенціалу; поняття «переорієнтація» недоцільно використовувати взагалі, залишивши лише одне поняття професійної орієнтації, яке охоплює будь-яке накопичення знань та уявлень про певну професію, формуючи у людини особисте ставлення до неї, на основі якого вона буде обирати місце і вид застосування своїх трудових здібностей.
3. Після підбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ має відбуватися конкурсний відбір, під час якого необхідно проводити порівняння якостей кандидатів, які вже досліджені при підборі кандидатів, і переможцем слід вважати особу знання, професіоналізм, освіта, досвід, діловитість, старанність, ініціативність якої були оцінені найвище. Загальний порядок організації і проведення конкурсу повинен визначатися в Законі України «Про держану службу» і конкретизуватися відомчими нормативними актами.
4. Щодо вимоги громадянства, то статус “громадянин” вказує на наявність правового зв’язку фізичної особи з відповідною державою, який проявляється у взаємних правах та обов’язках. Тому при визначенні цього статусу в законі обов’язково слід вказувати конкретну державу, громадянином якої є особа. З урахуванням визначеної Законом України «Про державну службу» вимоги наявності громадянства України, доведена доцільність зміна і доповнення п.1 ст.17 Закону України «Про міліцію» словами «На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України…». Обґрунтована неможливість праці в ОВС України іноземних громадян та осіб без громадянства. Необхідно ввести вимогу мати юридичну освіту для середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ. Це зумовлене необхідністю обізнаності вказаних працівників у питаннях юриспруденції для можливості самостійного вирішення задач у відповідності до норм чинного законодавства і контролю над підлеглими.
5. Громадяни реалізують право на працю в органах внутрішніх справ шляхом укладення трудового договору (контракту) відповідно до норм трудового законодавства України. Але в той же час, поряд зі статусом працівника певного органу внутрішніх справ, особа набуває статусу державного службовця. Таким чином, змістом трудової діяльності працівника ОВС є здійснення державного управління, в чому проявляється комплексний характер статусу державного службовця – працівника органів внутрішніх справ. Слід передбачити розповсюдження встановлених нормами трудового права гарантій для працівників на державних службовців, в тому числі і можливість укладення при прийомі на службу в ОВС трудового договору, а не тільки контракту.
6. Відповідно до чинного законодавства працівник органів внутрішніх справ допускається до самостійного виконання обов’язків не з моменту виникнення службово-трудових відносин, а після проходження стажування. Порівнюючи проходження стажування в державних органах відповідно до Закону України «Про державну службу» і проходження стажування в ОВС України, ці два правові явища є різними за своєю правовою природою. Стажування в ОВС України молодих фахівців, які закінчили вищі навчальні заклади МВС України, після призначення їх на посади та випускників курсів початкової підготовки (спеціалізації), після призначення їх на посади є недоцільним. Прийом на службу повинен співпадати з набуттям особою повного обсягу прав і обов’язків, запропоновано скасування стажування.
7. Необхідно нормативно визначити підрозділи, де буде використовуватися праця жінок та в яких пропорціях, а також керівникам підрозділів враховувати фізіологічні властивості та можливості чоловіків та жінок при виконанні ними функціональних обов’язків.
8. Службово-трудовим правовідносинам працівників органів внутрішніх справ притаманний ряд особливостей, обумовлених специфікою здійснюваної службової діяльності від імені держави і спрямованої на здійснення завдань і функцій держави, що впливає на об’єктивну необхідність встановлення певних обмежень і заборон, додаткових гарантій трудової діяльності працівників ОВС, специфічного регулювання робочого часу і часу відпочинку. При цьому основи правового статусу ОВС, як суб’єктів трудового права, визначаються саме законодавством про працю. Першою особливістю службово-трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ є дуалістичний характер, який проявляється у співіснуванні адміністративно-правового і трудо-правового статусу працівника органів внутрішніх справ. Окремий розгляд адміністративно- і трудо-правових статусів працівника органу внутрішніх справ є неможливим та неправильним. Посада є організаційною передумовою формування загального правового статусу посадової особи ОВС, яка відображає функціональну роль та місце працівника в органі внутрішніх справ, в чому проявляється друга особливість. Посада визначає лише «початкове» правове положення працівника органів внутрішніх справ, яке може змінюватися в залежності від умов, за яких протікає державна служба, від загальної суспільно-політичної чи державно-правової ситуації. Особливості змісту, що випливають з дуалістичного статусу працівника органів внутрішніх справ, проявляються, насамперед, в існуванні на ряду з підставами зміни або припинення трудових правовідносин, встановлених Кодексом Законів про працю України, ряду специфічних норм щодо регулювання цих питань з урахуванням особливого статусу працівника ОВС і здійснюваної ним трудової діяльності на посаді в державному органі.
9. Під зміною службово-трудових відносин слід розуміти зміну їх змісту на законодавчо визначених підставах, серед яких: просування по службі; присвоєння, зниження та позбавлення спеціальних звань працівників органів внутрішніх справ, атестація. Наявність цих підстав має на меті сприяння становленню професійної та авторитетної державної служби, ефективність у вирішенні кадрових питань, стимулювання праці.
10. Підставою зміни трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ може бути зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж посадою. Необхідним є попередження про таку зміну, що стосуються систем та розмірів оплати праці, гарантій, обмежень, пільг, режиму державного органу, реорганізації міністерств, введення нових посад, перейменування посад чи підрозділів тощо, не пізніше ніж за три місяці, для збереження можливості припинення трудових правовідносин у разі незгоди працівника на продовження роботи в нових умовах на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу Законів про працю України. Атестація державних службовців являє собою систематичну перевірку відповідності службовця займаній посаді з метою сприяння просуванню по службі у разі позитивного результату або виявлення неспроможності виконання завдань та посадових обов’язків, що є підставою пониження по службі або звільнення у разі негативного результату проходження атестації. До підстав припинення службово-трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ відносять загальні підстави (визначені Кодексом законів про працю України) та особливі (визначаються спеціальним законодавством). Звільнення працівника органів внутрішніх справ з будь-якої підстави, передбаченої Кодексом Законів про працю України, за виключенням повної ліквідації державного органу, є правом керівника, а не його обов’язком.
11. Особливість звільнення за власним бажанням полягає у порядку проведення звільнення працівника. Керівник не може заборонити працівникові звільнитися, але працівник повинен дотриматись особливого порядку звільнення, встановленого Положенням про проходження служби. Якщо працівник ОВС виконав всі вимоги щодо порядку звільнення з ОВС, але керівник не звільняє його, працівник має право на звільнення у загальному порядку, визначеному Кодексом Законів про працю України. Невірним є введення чинною редакцією Положення про проходження служби категорії «поважної причини», з наявністю якої пов’язується можливість звільнення. Відмова у звільненні за відсутністю «поважної причини» має бути скасована. Працівник має право вільно обирати місце роботи, що надає йому можливість зміни роботи у будь-який час за власним розсудом, що, в свою чергу, повинно виключити можливість роботодавця відмовити у звільненні за відсутністю «поважної причини», поважність якої встановлює сам роботодавець.
12. Доповнення переліку підстав припинення службово-трудових відносин підставою «не проходження атестації», з огляду на нормативного закріплення цієї підстави ст.ст. 63, 64 Положення про проходження служби щодо звільнення працівника через службову невідповідність, не є необхідним. Таке звільнення можливе, коли за результатами атестації працівник визнається таким, що не відповідає займаній посаді, і відповідає підставі, передбаченій п. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.
13. Особливість розірвання трудового договору за п. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України полягає в тому, що з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
14. Під спеціальними (особливими) підставами припинення службово-трудових правовідносин працівників органів внутрішніх справ слід розуміти юридичні факти, настання яких призводить до втрати права на службу, що, відповідно, покладає на державний орган обов’язок припинити правовідносини.
15. В умовах реформування державної служби слід дотримуватися більш гнучкої політики щодо підстави звільнення за віком. З огляду на недоцільність звільнення працівників «за віком» необхідним є скасування такої підстави припинення службово-трудових правовідносин з працівниками ОВС.
16. При застосуванні підстави звільнення «за порушення дисципліни», окрім дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначення звільнення крайнім заходом недостатньо для забезпечення принципів правового регулювання найманої праці, які направлені на соціальну захищеність працівника, на стабільність правовідносин та захист від свавілля роботодавця. Вирішенням проблеми необмеженості волі роботодавця має стати законодавче закріплення переліку дисциплінарних проступків, за які, як крайній захід, керівником може бути застосоване звільнення. Слід визначити максимальним терміном накладення дисциплінарного стягнення два місяці. З огляду на те, що термін проведення службового розслідування – місяць, але закріплюється можливість його подовження (максимально ще на один місяць), то і період можливості накладення дисциплінарного стягнення має бути відповідний: у ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС України слід подовжити термін можливості накладення стягнення з одного місяця до двух.
17. Недоцільним є відсторонення від виконання повноважень за посадою із збереженням посадового окладу, виплат і надбавок. Питання щодо цих виплат має вирішуватися за результатами службового розслідування: якщо правомірність рішення про відсторонення працівника ОВС від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами розслідування, то слід відновити виплати і повернути втрачені під час розслідування.
18. Запропоновано до процедури професійного підбору і прийому на службу в органи внутрішніх справ ввести обов’язкову вимогу, володіння українською мовою і подальшого обов’язкового використання її при здійсненні службово-трудової діяльності. Незнання громадянином мови визначено підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. У зв’язку з віднесенням умови володіння мовою до обов’язкових умов прийняття на державну службу доведена необхідність внесення відповідних доповнень до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про міліцію». Ст. 4 Закону України «Про державну службу» доповнити текстом наступного змісту: «На державну службу можуть бути прийняті громадяни України, які володіють державною мовою в обсягу, достатньому для виконання службових обов’язків». Ст. 10 вищевказаного Закону доповнити обов’язком володіння і використання української мови. Аналогічні зміни слід внести до Закону України «Про міліцію» ст. 17 доповнити вимогою володіння українською мовою, а ст. 10 – обов’язком володіння і використання останньої.
19. Доведена невірність використання терміну «службова особа» у ст. 6 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», з огляду на те, що не кожен працівник ОВС (як будь-якого державного органу) є службовою особою, якщо він виконує владні розпорядчі повноваження, що характеризують статус державного службовця як посадову особу. Посадова особа – це специфічна категорія державних службовців, якій відповідає спеціальний статус, що характеризується здійсненням трудової діяльності в органах управління на підставі адміністративно-правового акту про призначення особи на конкретну посаду після укладення трудового договору відповідно до норм загального і спеціального законодавства; які виконують на професійній основі спеціальні організаційно-розпорядницькі й адміністративно-господарські функції і наділені владними повноваженнями, що виражаються у володінні правом здійснювати дії, які безпосередньо призводять до настання певних юридичних наслідків щодо реалізації компетенції органу і характеризуються наявністю підвищеної відповідальності (соціальної та правової) за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків та за дії підлеглих.
20. З’ясовано, що визначення ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну службу» через «як правило» не є досконалим, слід конкретно вказати спосіб прийому на службу для кожного з визначених видів державної служби (конкурсного і виборного прийому). Підтримано позицію, щодо якої слід визначити загальні питання проведення конкурсу та роботи конкурсної комісії в Законі України «Про державну службу», що стане передумовою розробки нормативно-правової бази і інституалізації конкурсного відбору на засадах відкритості та неупередженості його проведення.

Список використаних джерел.

1. Платон. Собрание сочинений: в 4-х т. т.3., ч.1. / отв. ред. А.Ф. Лосева и др. – М.: Рос. АН Ин-т философии: Мысль, 1994. – (ФН: Философское население / Редкол.: В.В. Соколов (зам. пред.) и др.). – 538 с.
2. Проект трудового кодексу України // Праця і зарплата. –2003. – №42 (Спецвипуск).
3. Кант И. Сочинения: В 6-ти т. т.4 ч.2, т.6 /под общ. ред. В.Ф. Асмуса и др. – М.: Мысль, 1965. – т.4. ч.2. – 546 с., т.6. – 579 с.
4. Гегель. Философия права /авт. вступ. ст. и примеч. В.С. Нерсесянц; АН СССР. Ин-т философии / пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
5. Скакун О.Ф. Теория госудаства и права: учеб. / О.Ф. Скакун – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
6. Общая теория прав человека: учеб. / отв. ред. Е.¬А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
7. Політологія: підруч. /за ред. О.¬І. Семківа. – Л.: Світ, 1994. – 592 с.
8. Селиванов В.Н. Правовая направленность развития государственности в Украине / В.Н.Селиванов // Правоведение. – 1999. – №1. – С.39 – 46.
9. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики: моногр. /О.В. Скрипнюк – К.: ІДП НАН України, 2000. – 600 с.
10. Гончаров П.К. Социальное государство: сущность, мировой опыт, российская модель /П.К. Гончаров //Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 2. – С.18 – 36.
11. Єрмоленко Д.О. Поняття та ознаки соціальної держави /Д.О.Єрмоленко// Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №2. – С.76 – 82.
12. Троян О. І. Соціальна справедливість як моральна основа демократичної правової соціальної держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.І. Троян. – Х., 1995. – 19 с.
13. Скрипнюк О. В. Ідея соціальної справедливості в контексті теорії соціальної, правової держави /О.В. Скрипнюк //Вісн. Акад. прав. наук України. – 2001. – № 2(25). – С.17 – 24
14. Хара В., Новіков В. Побудова соціальної держави – загальне національне завдання /В.Новіков, В. Хара //Голос України. – 2003. – 28 березня.
15. Гуренко М.М. Ідеї гарантій прав і свобод людини й громадянина у ліберальній філософсько-правовій думці /М.М. Гуренко //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С.38-46.
16. Эрхард Л. Благосостояние для всех /Л. Эрхард. – Нью-Йорк: Посев, 1990. – 335с.
17. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования: моногр. /С.С. Алексеев. – М: Статут, 1999. – 712с.
18. Буржуазная государственная идеология: пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1982. – 240 с.
19. Абдулаев М.И. Права человека (Историко-сравнительный анализ): моногр. /М.И.Абдулаев. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1998. – 284 c.
20. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав /М.Давидова // Право України. – 2001. – №8. – С.32 – 35.
21. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична реальність /М.Копєйчиков //Вісн. Акад. прав. наук України. – 2001. – №2(205). – С.216 – 227.
22. Ледях И.¬А. Социальное государство и права человека (из опыта западных стран) /И.А. Ледях //Социальное государство и защита прав человека. – М.: ИГП РАН, 1994. – С.22 – 33.
23. Мостовий Г.І. Соціальна відповідальність держави /Г.І.Мостовий //Актуальні проблеми державного управління. –1999. – №2(4) (спец. випуск). – С.3 – 6.
24. Общая теория прав человека: учеб. /отв. ред. Е.¬А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
25. Яковюк І.В. Розвиток концепції соціально-¬економічних прав як передумова формування соціальної держави /І.В. Яковюк //Проблеми законності. – 1998. – Вип. 35 – С.22-27.
26. Загальна декларація прав людини //Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Інформ. видання /упоряд. Т. Яблонська – К.: Сфера, 1999. – 378с.
27. Мальцев Г.В. Буржуазный эгалитаризм (эволюция представлений о социальном равенстве в мире капитала): моногр. /Г.В.Мальцев. – М.: Мысль, 1984. – 285 с.
28. Варламова Н. Форум: конституционный статус социально-экономических прав. Введение /Н.Варламова //Констит. право: восточноевроп. обозрение. – 2000. — № 1. – С.144, 145.
29. Михайловская И. Генезис социально-экономических прав и их влияние на формирование посттоталитарных систем /И. Михайловская //Констит. право: восточноевроп. обозрение. – 2000. –№ 1. – С.146-151.
30. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение: моногр. /Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1948. – 336 с.
31. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підруч. – Видання 2 –ге, стереотип. /В.І. Прокопенко. – Х.: Консум, 2000. – 408 с.
32. Пашерстник А.Е. Право на труд: очерки по советскому праву /А.Е. Пашерстник – М.: Изд-во АН СССР, 1951 – 230с.
33. Международный Пакт об экономических, социальных и культурных правах //Международное публичное право: сб. документов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – Т.1. – 557с.
34. Про політику в галузі зайнятості: Конвенція МОП №122. // Законодавство України про працю: зб. норм. актів: У 3–х кн. /Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, 1999. – Кн. перша. – 703 с.
35. Про дискримінацію в галузі праці і зайнятості: Конвенція МОП № 111. //Законодавство України про працю: зб. норм. актів: У 3–х кн. /Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, 1999. – Кн. перша. – 703 с.
36. Про рівне винагородження чоловіків та жінок за працю рівної цінності: Конвенція МОП № 100. //Законодавство України про працю: зб. норм. актів: У 3–х кн. /Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, 1999. – Кн. друга. – 703 с.
37. Про примусову чи обов'язкову працю: Конвенція МОП № 29. //Законодавство України про працю: зб. норм. актів: У 3–х кн. /Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, 1999. – Кн. перша. – 703 с.
38. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.43
39. Жернаков В.В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права /В.В. Жернаков // Право України. – 1999. – №3. – С. 34 – 38.
40. Конституція України: наук.-практ. коментар /ред.кол.: В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003 – 808 с.
41. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик: Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 окт. 1977 г. – М.: Политиздат, 1978. – 62 с.
42. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський, 6-те вид., доп. і перероб. – К.: вид – во А.С.К., 2005.– 976 с.
43. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: моногр. /П.Д. Пилипенко – Львів: Вид. Львів. Нац. ун-ту, 1999 – 214 с.
44. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р. №803 – XII //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №14. – Ст. 170. в ред. від 19.03.2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №32 – 33. – Ст. 485
45. Иванов С. От социальных мифов – к социальной политике /С.Иванов // Эхо планеты. – 1991. – №25. – с. 10.
46. Про оплату праці: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст.121.
47. Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця: Конвенція МОП №158. //Законодавство України про працю. зб. норм. актів: У 3–х кн. /Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, 1999. – Кн. перша. – 703 с.
48. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособ. /под ред. В.В. Жернакова. – Xарьков: Одиссей, 2002. – 656 с.
49. Слюсаренко А.Г. Історія української конституції. – /Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. – К.: Т-во «Знання» України, 1993. – 193с.
50. Кодекс законов о труде и декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа. – Киев: Гос. изд-во, 1921. – 23с.
51. Кодекс законов о труде УССР. (с изм. и дополн. на 15.09.1926 г. с алфав. указат.. – Харьков: Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1926. – 351 с.
52. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. с изм. и доп., принятыми на І, II, III, IV, V сессиях Верховного Совета СССР 3-го созыва. – М.: Правда, 1954. – 32 с.
53. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде, утв. Законом СССР от 15 июля 1970 г. – М.: Известия, 1970. – 47 с.
54. Венедіктов В.С. Трудове право України в умовах ринкової економіки: проблеми та перспективи / В.С.Венедіктов //Вісник Університету внутрішніх справ – 1997. – Вип. 2. – С. 186 – 189.
55. Рабінович П.М. Соціальна держава /П.М. Рабінович //Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза, Довіра, 1996. – С.374 – 375.
56. Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу: Постанова Кабінету Міністрів від 07.11.2007 р. №1294 //Офіційний вісник України. – 2007. – №86 – Ст. 3148.
57. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 № 3460-4 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.
58. Кодекс законів про працю України: за станом на 20.02. 2008 р. /Верховна Рада України: Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2008. – 91 с.
59. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. №2694 – XII //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст.668. в ред. від 04.06.2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №44. – Ст. 654.
60. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. №3723 – XII //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490. в ред. від 19.12.2006 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №7 – 8. – Ст. 66.
61. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
62. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України : затв. Постановою КМ України від 29.07.1991 р. № 114 //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку /уклад.: Слободянюк В.Г., Лисюченко В.П. – К., 1993. – 507 с.
63. Інструкція про відбір кандидатів на службу в ОВС України, затв. Наказом МВС України від 31.01.1996 р. №60 – Київ, 1996. – 12 с.
64. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. /О.В. Лавриненко/– Харк. ун-т внутр. справ. – Харьков, 1998.
65. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационная структура /В.Б. Аверьянов. – К.: Наукова думка, 1990. – 150 с.
66. Рекомендація щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166 //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965 –1999 рр. – Т. 2. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – 1560 с.
67. Венедіктов В.С. Правові питання юридичної природи контракту як підстави для виникнення службово – трудових відносин /В.С. Венедіктов // Право і безпека. – 2002. – №4. – С. 52 – 54.
68. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 /О.М.Ярошенко/ Нац. юрид. акад. – Х.,1999. – 18с.
69. Алексеев С.С. Общая теория права. учеб. в 2-х т. / С.С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во Свердловского ин-та, 1972. – Т.2. –176 с.
70. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р. №3929 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст.161. в ред. від 16.04.2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №38. – Ст. 535.
71. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівняльний аналіз. /пер. з фр. В.Ховкуна / Жак Зіллер – К.: Основи, 1996. – 420 с.
72. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность /В.Ф. Сиренко, Н.В.Онищук, В.Б.Аверьянов и др./ АН Украины ин-т гос-ва и права. – К.: Наукова думка, 1993. – 165 с.
73. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головного управління Державної служби України вiд 23.10.2000 р. № 58 // Офіційний вісник України – 2000. – № 45. – Ст. 1971.
74. Бахрах Д.Н. Административное право: учеб. /Д.Н. Бахрах. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 368 с.
75. Битяк Ю.П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні /Ю.П. Битяк //Вісн. Акад. правових наук. – 1998. – № 2(13). – С.75-82.
76. Новий тлумачний словник української мови /уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. – У 4-х т. – К.: Аконіт, 2000. – Т.2. – 911 с.
77. Государственная служба: теория и организация: курс лекций. /под общ. ред. Е.В. Охотского, В.Г. Игнатова. – Ростов н/Д: Феникс, 1998. – 640 с.
78. Безина А.К. Индивидуально-договорное регулирование труда рабочих и служащих /А.К.Безина, А.А. Бикеев, Д.А.Сафина. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1984. – 136 с.
79. Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Верховної Ради України від 16.12.1993 р. № 3720 – ХII //Відомості Верховної Ради України – 1994 – № 4. – Ст. 20. в ред. від 21.12.2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №9. – Ст. 38.
80. Смирнов В.Н. Конкурс в советском трудовом праве /В.Н. Смирнов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 45 с.
81. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.1992 р. № 2235 – ХII //Відомості Верховної Ради України – 1992 – № 29. – Ст. 397. в ред. від 14.04.2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №36. – Ст. 511.
82. Про мови в Українській РСР: Закон УРСР від 28.10.1989 р. №8312 – 11 // Відомості Верховної Ради УРСР – 1989 – № 45. – Ст.631. в ред. від 06.03.20039 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №24. – Ст. 159.
83. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст.10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) від 14.12.1999 р. № 10-рп/99 //Офіц. вісн. України. – 2000. – № 4. – Ст. 125.
84. Ямпольская Ц.А. О должностном лице в советском государственном аппарате /Ц.А. Ямпольская // Вопросы советского административного права. − М.,1949. – С.141 – 144.
85. Манохин В.М. Советское административное право: курс лекций. – Вып. 1. / В.М. Манохин. − Саратов, 1968. – 249 с.
86. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности /И.Н. Пахомов. − Львов, 1965. – 71 с.
87. Петров Ю.А. К понятию должностного лица /Ю.А.Петров. // Правоведение. – 1974. – № 6. – С.35 – 36.
88. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении / А.Т. Усольцев // Правоведение. – 1987. – №2. – С.13 – 19.
89. Петухов Г.Е. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке /Г.Е. Пєтухов, А.С.Васильев //Правоведение. − 1980. − № 3. – С.40 – 49.
90. Костюков А.Н. Правовой статус должностного лица (административно-правовой аспект): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Л., 1988. – 20 с.
91. Адміністративне право України: підруч. для юрид. вузів і фак. /за ред. Ю.П. Битяка. − Х: Право, 2000. – 520 с.
92. Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 р. № 5 // Юридичний вісник України. – 2002. – №28 (368) – С.21.
93. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
94. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №28/97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170. в ред. від 16.04.2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №38. – Ст. 534.
95. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. №2493 – III //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст.175. в ред. від 20.12.2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №14. – Ст. 121.
96. Бандурка О.М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: підруч. /О.М.Бандурка, В.О.Соболєв. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480с.
97. Растунов А.Г. Формирование профессиональной пригодности /А.Г. Растунов – Мн: Высшая школа, 1981. – 182с.
98. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология /Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. – М.: Политздат, 1988. – 576с.
99. Управление персоналом организации: учеб. /Под ред. А.Я. Кибапова. – М.: ИНФРА – М, 1997. – 512с.
100. Платонов К.К. Проблемы способностей /К.К. Платонов. – М.: Мысль, 1972. – 371 с.
101. Назимов И.Н. Профориентация и профотбор в социалистическом обществе / И.Н.Назимов – М.: Прогресс, 1971. – 275 с.
102. Клімов Г.І., Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи /Клімов Г.І., Седляр І.О., Янцур М.С. – К.: Фенікс, 1995. – 112 с.
103. Роша А.Н. Труд работника милиции (социально-психологические проблемы): моногр. /А.Н. Роша – М.: Академия МВД СССР, 1978. – 191 с.
104. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций /под ред. Н.В. Охотського, В.Г. Игнатова. – Ростов- на-Дону: Феникс. 1998. – 640 с.
105. Подшивалкина В.И., Золотова Н.П. Технологии профессионального подбора в системе управления: метод. пособ. /В.И.Подшивалкина, Н.П Золотова. – Кишинев: ИПФ Центр. тип., 1997. – 28 с.
106. Роша А.Н. Профессиональная ориентация и профессиональный отбор в органах внутренних дел /А.Н.Роша – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 75 с.
107. Базаров Т.Ю. Управление персоналом: учеб. /Т.Ю.Базаров, Б.П.Еремин – М.: Банки и биржи, 1998. – 423 с.
108. Щекин Г.В. Как работают с людьми за рубежом /Г.В. Щекин. – Киев: Юринком Интер. 1992. – 178 с.
109. Шкатулла В.И. Кадровая политика в современных условиях. ч. 3. /В.И.Шкатулла // Библ. журн. «Кадры». – 1995. – № 47. – С. 14 – 19.
110. Червякова О. В. Професійний відбір та професійна орієнтація кандидатів на навчання у закладах освіти МВС України /О.В. Червякова //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 9. – С. 38 – 42.
111. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 04.04.2000 р. №599/2000 //Офіційний вісник України – 2000. – № 16. – С.665.
112. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підруч. /В.К. Колпаков - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
113. Дмитренко Ю. П. Трудове право України: навч. посіб. /Ю.П.Дмитренко – К.: Школа, 2004. – 288 с.
114. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 №2235 – III // Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 13. – Ст.65. в ред. від 11.05.2007 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №33. – Ст. 442.
115. Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503 – ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
116. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація: навч. посіб. /О.В. Петришин – Х.: Харків. юрид. ін-т, 1990. – 76 с.
117. Щербина В.И. Трудовое поощрительное правоотношение /В.И.Щербина // Бизнесинформ. – 1997.– №14. – С. 26 – 29.
118. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 р. № 2866 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст.561.
119. Щелкунова М.В. Правовой статус женщин – сотрудников полиции Германии /М.В.Щелкунова // Конституционное и муниципальное право. – 2002. – №4 – С.43, 44.
120. Матюхіна Н.П. Жінка у правоохоронних органах: досвід поліції Великобританії / Н.П. Матюхіна // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 3. – С. 32 – 37.
121. Женщины в полиции США //Профессионал. – 2001. № 6. – С.30– 32.
122. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. № 4004 – XII //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст.218. в ред. від 16.05.2007 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №34. – Ст. 444.
123. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: Наказ МОЗ України від 21.05.2007 р. №246 //Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 55.
124. Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС: Наказ МВС України вiд 06.02.2001 № 85 // Офіційний вісник України – 2001. – № 9.
125. Настанова з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджено наказом МВС України від 11.07.2006 № 693.
126. Жанабилов Е.Ж. Правовое регулирование труда лиц рядового и начальствующего состава ОВД / Е. Ж. Жанабилов – Караганда, 1976. – 126с.
127. Щодо прийняття на посади державних службовців на конкурсній основі та проведення стажування: роз’яснення Головного управління Державної служби при Кабінеті Міністрів України //Вісник державної служби України. – 1998. – №3; 1995. – №1.
128. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ: Постанови Пленуму Верховного суду України (1995 – 1998 р.р.) //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – №8.
129. Щербина В.И. Дисциплинарная ответственность государственных служащих органов внутренних дел: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05./ В.И. Щербина/ Ун-т внутр. справ. – Х., 1998.
130. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців /В.Воловик // Право України. – 1997. – №1. – С.63. – 67.
131. Атаманчук Г.В. Государственное управление и проблемы методологии правового исследования /Г.В. Атаманчук. – М., 1975. – 218 с.
132. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации /В.М.Манохин // Государство и право. – 1997. – №9. – С. 5 – 11.
133. Лазарев Б.М. Государственная служба /Б.М. Лазарев //РАН Акад. прав. ун-т при ИГП. − М., 1993. – 312 с.
134. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе /А.Е. Пашерстник // Вопросы советского административного права. – М., 1949. – С.118 – 138.
135. Пахомов В.І. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР: моногр. /В.І.Пахомов. – К.: Вид-во Київ. держ. ун-ту, 1971. – 71 с.
136. Смирнов О.В. О правовом положении рабочих и служащих О.В.Смирнов // Советское государство и право. – 1997. - №3. – С.43 – 46.
137. Сергиенко Л.А. Правовая реглам