Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Дідковська Лариса Іванівна

На правах рукопису
УДК 159.922.75 (76)

Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук,
професор Максименко С.Д.

Київ 2003

ЗМІСТ

Вступ .....................................................................................................................3
РОЗДІЛ І Особистість в просторі СТАНІВ здоров’я хвороби
1.1. Проблематика здоров’я хвороби в контексті психологічних
досліджень ..................................................................................................11
1.2. Співвідношення психічного й соматичного:
диференційно-типологічний аспект .....................................................26
1.3. Вікові особливості психосоматичних порушень
та їх особистісні кореляти .........................................................................39
Висновки до розділу І
РОЗДІЛ ІІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОБУДОВИ СТАРШОКЛАСНИКАМИ З СОМАТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ВЛАСНОЇ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
2.1. Загальна процедура, методи та прийоми дослідження ..................................51
2.2. Якісно-кількісні характеристики структурування уявлень про майбутнє
учнів із порушеннями різної нозологічної специфіки .................................59
2.3. Узагальнення та інтерпретація отриманих результатів ...............................101
Висновки до розділу ІІ
РОЗДІЛ ІІІ КОРЕКЦІЯ уявлень старшокласників про
майбутнє засобами психотренінгу
3.1. Принципи та основні підходи до конструювання змісту програм
психотерапевтичної допомоги .......................................................................113
3.2. Зміст та процедура застосування програми тренінгу ......119
3.3. Порівняльний аналіз і загальна характеристика евристичності отриманих
результатів ........................................................................................................143
Висновки до розділу ІІІ

ВИСНОВКИ ...........................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................182
ДОДАТКИ ..............................................................................................................200

ВСТУП
Актуальність дослідження. В широкій палітрі питань, пов’язаних з дослідженням внутрішнього світу людини, проблема репрезентації у її самосвідомості суб’єктивної картини майбутнього життєвого шляху, образу бажаного майбутнього, займає особливе місце, оскільки прямо і безпосередньо пов’язується з найактуальнішою потребою сьогодення, потребою виховання особистості як суб’єкта власної життєдіяльності.
В цьому контексті етап раннього юнацького віку посідає виняткове становище, адже у цей період відбувається глибокі внутріособистісні трансформації, формуються психологічні новоутворення, які визначають дальший зміст і напрямок розвитку особистості, її майбутню життєву лінію, врешті, повноту її самоінтеграції і самоздійснення як неповторної цілісності.
Ставлення особистості до різних часових модусів, передусім до прийдешнього, розглядається як один з стрижневих компонентів (атрибута) її структури, неодмінна умова її повноцінного психосоціального розвитку, важливий критерій її зрілості, врешті-решт як універсальний принцип буття особистості як такої. Попри наявність певних досягнень у згаданому напрямку концептуальні засади останніх залишають доволі широке поле для дискусій. З позиції порушеної у нашому дослідженні проблеми дискусійним, зокрема, залишається питання щодо можливості включення в контекст дослідження вибірок досліджуваних з соматичними порушеннями.
Натомість дослідження феноменології поведінки учнів із цими формами психосоматичних порушень, характеру і специфіки їх уявлень про власне майбутнє, здійснюється представниками клінічно-орієнтованих дисциплін, що не може не накладати серйозних обмежень на результати таких досліджень.
Актуальність дослідження цієї категорії учнів зумовлюється передусім потребами педагогічної практики, адже знання про психологічні особливості побудови цими учнями образу майбутнього сприятиме, з одного боку, оптимальному добору психолого-педагогічних впливів, а, з іншого, підвищенню психологічної готовності останніх до самостійного й відповідального вибору власного майбутнього.
З уваги на актуальність зазначеної проблеми, її недостатньої розробленості у сучасній педагогічній психології, а також вагомість у розв’язанні практичних завдань освіти щодо розвитку потенційних можливостей майбутнього громадянина, було визначено тему дисертаційного дослідження Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 196U006943.
Тема затверджена 01.07.2002 р. на Вченій Раді Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 7) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 8 від 29.10.2002 р.)
Об’єкт дослідження уявлення старшокласників із соматичними порушеннями про своє майбутнє.
Предмет дослідження процес побудови учнями старшого шкільного віку своєї майбутньої часової перспективи.
Мета дослідження полягала у вивченні суб’єктно-діяльнісних виявів особливостей побудови випускниками закладів середньої ланки освіти із соматичними порушеннями образу бажаного майбутнього і розробці в разі потреби програми психологічної допомоги .
Основні гіпотези дослідження:
- припускається, що за наявністю спільної для раннього юнацького віку тенденції у побудові власної часової перспективи, існує певна специфіка прояву цієї тенденції у осіб з ознаками соматичного ;
- виокремлення в якості самостійного предмету психологічного аналізу феноменології соматичних порушень є неодмінною умовою для з’ясування механізмів породження на етапі раннього юнацького віку психологічних новоутворень загалом, та способів конструювання часової перспективи зокрема;
- характер структурування діяльнісних складових уявлень старшокласників із соматичними порушеннями про своє майбутнє опосередковується їх досвідом взаємодії із дійсністю, з одного боку, і породжувані цим досвідом формами цілепокладання з іншого.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних підходів до дослідження проблеми часу у психологічній літературі загалом, у предметному полі педагогічної та вікової психології зокрема;
2. Розробити дослідницьку модель процесу репрезентації власної часової перспективи у самосвідомості учнів старшого шкільного віку та способів її об’єктивації в ситуаціях діяльнісного самовизначення;
3. Встановити зміст і структуру уявлень старшокласників із соматичними порушеннями про своє майбутнє та притаманні їм способи їх структурування;
4. Розробити й емпірично верифікувати комплекс прийомів удосконалення (корекції) процесу побудови учнями старшого шкільного віку із соматичними порушеннями власної часової перспективи у формі розвивальних (тренінгових) вправ;
5. Здійснити аналіз ефективності розробленого комплексу формувальних вправ і окреслити можливі шляхи впровадження отриманих результатів у практику діагностичної і психопрофілактичної роботи шкільної психологічної служби.
Методологічну основу дослідження склали:
- загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, В.А. Брушлінський, Г.С. Костюк, В.О. Моляко, В.В. Рибалка, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, Л.В. Сохань, В.О. Татенко, Т.С. Яценко);
- концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, А.В. Петровський);
- положення про механізми регуляції й саморегуляції діяльності (М.Й. Боришевський, М.В. Савчин, П.Р. Чамата);
- філософські і психологічні теорії цілепокладання (М.Т. Макаров, Н.Ф. Наумова, Ю.М. Швалб, А.І. Яценко);
- основні положення психології часу загалом (Д.Г. Елькін, В.П. Зінченко, В.І. Ковальов, А.А. Кронік, М.С. Роговін, Б.Й. Цуканов), в контексті онтогенетичних досліджень проблеми часової перспективи зокрема (Є.І. Головаха, Ю.М. Забродін, І.С. Кон, В.С. Хомик);
- уявлення про поведінкові реалізації часової перспективи осіб із соматичними порушеннями (Б.С. Братусь, Л.Ф. Бурлачук, Б.Д. Карвасарський, Н.Ю. Максимова, В.Д. Менделевич, В.М. Мясищев, В.В. Ніколаєва, А.І. Селецький).
Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було дібрано комплекс взаємодоповнювальних, адекватних предметові дослідження теоретико-емпіричних методів: теоретичний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми, емпіричні методи дослідження - анкетування, спостереження, експертне оцінювання, аналіз продуктів діяльності, контент аналіз. В основу дослідження було покладено психолого-педагогічний експеримент.
Отримані дані піддавались кількісному аналізу (кореляційний, кластерний, факторний) з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснена спроба суб’єктно-діяльнісного аналізу уявлень випускників середніх навчальних закладів із соматичними порушеннями про власне майбутнє, з’ясовані способи структурування зазначених уявлень залежно від належності особистості до певної нозологічної групи. Відповідно до цього в роботі здійснено теоретичне обґрунтування змісту і послідовності застосування психологічних (психореабілітаційних) впливів, спрямованих на оптимізацію способів побудовви особистістю власного майбутнього, відтак і на умови її саморозвитку, самокорекції і самоінтеграції.
Теоретичне значення полягає в розробці і емпіричному обґрунтуванні моделі процесу побудови старшокласниками із соматичними порушеннями образу власного майбутнього, створенні типології їх уявлень про майбутнє на основі встановлених особливостей репрезентації у їх свідомості форм цілепокладання; у розкритті механізму особистісної регуляції часової перспективи, в розробці комплексу психолого-педагогічних впливів в формі розвивальної (тренінгової) програми.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані у ньому результати можуть бути використані для діагностики особливостей побудови учнями старшого шкільного віку із соматичними порушеннями образу власного майбутнього, а також для оптимізації заходів, спрямованих на формування у згаданої категорії учнів здібності до несуперечливого проектування ними власного майбутнього. Розроблені прийоми діагностування й корекції можуть бути використані шкільними психологами з метою актуалізації у старшокласників із соматичними порушеннями здібностей до діяльнісного самовизначення, до самостійного обрання ними життєвого шляху відповідно до актуальних можливостей і умов життєздійснення.
Особистий внесок автора дослідження становлять: теоретичне обґрунтування, побудова та апробація діагностично-корекційної моделі дослідження часової перспективи в умовах психолого-педагогічної практики, збір та опрацювання емпіричних даних, розроблення рекомендацій щодо використання отриманих результатів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.
Дослідження проводилося протягом 1999-2002 навчальних років на базі середніх шкіл м. Львова. Загалом у дослідженні взяли участь 117 учнів старших класів.
Положення, що виносяться на захист:
1. Старшокласникам із різними за своїм походженням соматичними порушеннями властиві відмінності якісно-кількісних констеляцій показників орієнтації на майбутнє; ця орієнтація опосередкована структурою актуального Я і попереднім досвідом взаємодії із навколишньою соціальною дійсністю.
2. Спосіб розгортання ними часової перспективи свого життя співвідноситься із формами цілепокладання, які об’єктивуються у відповідних актах діяльнісного самовизначення особистості.
3. Оптимізація процесуально-змістових характеристик уявлень про своє майбутнє старшокласників із соматичними порушеннями уможливлюється в разі застосування спеціально організованої процедури керування, зокрема, в формі психологічного тренінгу.
Апробація та впровадження. Головні положення та результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірках та наукових періодичних виданнях, доповідалися на науково-технічній конференції Фізичні методи та засоби контролю матеріалів та виробів” (Славське, 1996), Всеукраїнській науков-практичній конференції Освіта як фактор національної безпеки” (Київ, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Хмельницький, 2002), Всеукраїнській науковій конференції Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002), обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Зміст роботи відбито у 10 публікаціях.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що нараховує 246 найменувань, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 181 сторінках. Робота містить 9 таблиць і 5 рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проблема проектування особистістю власної часової перспективи (образу бажаного майбутнього) як спеціальний предмет психологічних досліджень набрала останнього часу особливої вагомості, передусім у зв’язку з соціальними змінами, що поставили особистість перед необхідністю вибору й передбачення можливих (альтернативних) варіантів життєздійснення. У складі питань, що постають у процесі розв’язання наведеної вище проблеми, питання щодо механізму і особливостей становлення картини майбутнього у випускників середніх загальноосвітніх закладів, що страждають на певні соматичні порушення функціонального походження, виходить далеко за межі академічного інтересу, набуваючи очевидного практичного забарвлення. Викладений вище матеріал і являє собою першу спробу дати відповідь на порушені питання шляхом розробки й експериментального обґрунтування функціональної моделі процесу становлення й розгортання часової перспективи у носіїв цих порушень, а також процедури оптимізації цього процесу за допомоги впровадження спеціально організованої програми психолого-педагогічних впливів у формі тренінгових вправ. Відповідно до прийнятої у даному дослідженні логіки подання матеріалу, останній структурувався у традиційній для подібного роду досліджень послідовності: аналіз й узагальнення існуючого стану теоретичних уявлень і підходів до порушеної проблеми, добір і верифікація адекватних обраній позиції методичних прийомів діагностики актуального рівня сформованості у відповідних вибірках досліджуваних феноменів (уявлень про майбутнє, самопрезентації Я), розробці і впровадженні заходів, спрямованих на актуалізацію здібностей до саморегуляції і самостійного вибору досліджуваними оптимального варіанту діяльнісного самовизначення у ближчому і віддаленішому прийдешньому.
Поданий у першому розділі матеріал має оглядовий характер і присвячений викладенню результатів аналізу і систематизації існуючих підходів до проблеми співвідношення понять здоров’я-хвороби в контексті філософсько-соціологічної, психолого-педагогічної і психосоматичної дисциплін.
Здійснений аналіз підходів виявив надзвичайну строкатість поглядів дослідників стосовно змісту зазначених понять, відповідно і емпіричних прийомів їх операціоналізації. Існуюча у літературі строкатість пояснюється тим, що досліджувана опозиція розглядається різними авторами в залежності від поділяємої ними теоретичної позиції, а отже і приналежності останніх до тієї чи тієї школи або напрямку екзистенціалізму, фрейдизму і неофрейдизма, гештальтпсихології або гуманістично-орієнтованої парадигми.
Показано, що на відміну від панівного донедавна тлумачення поняття здоров’я як відсутності хвороби та установка на апаратурні (об’єктивні) засоби дослідження останньої, а отже і редукування досліджуваної реальності до біологічного рівня, останнього часу активно формується протилежна позиція, що стверджує необхідність осмислення психосоматичної (психофізіологічної) проблеми як неподільної єдності біологічних, соціальних і особистісних рівнів функціонування людини як цілісності.
Показано, що розкриття природи такої цілісності унеможливлюється поза включення у зміст дослідження категорії особистості і тих її психологічних новоутворень, що постають її стрижневими вимірами. В заломленні до раннього юнацького віку таким базовим виміром постає орієнтація на майбутнє, як потенційне джерело саморозвитку і самопроектування особистості.
Виявлено, що клас соматоформних порушень (шлунково-кишкові, серцево-судинні і респіраторні), на які страждає значна кількість представників раннього юнацького віку, не виокремлюється у самостійний предмет уваги ані з боку психосоматичної медицини, ані з боку психологів, що спеціалізуються на дослідженні вказаного вікового періоду. Отже, диференційний змістовний аналіз цієї групи порушень та їх феноменологія, а також розробка адекватних засобів їх дослідження склали предмет наступної (другої) частини даного дослідження.
В результаті здійсненого аналізу методичного апарату, що застосовується у психологічних дослідженнях учнів старшого шкільного віку показано, що у своїй переважній більшості останні спираються на уявлення, отримані на базі спостережень за феноменологією поведінки на базі концепцій, розроблених в річище психології розвитку особистості, позбавленої дефектів психосоматичної організації з одного боку, і в ситуаціях майже цілковитої відсутності загальноприйнятої технології фіксації того переліку (сукупності) змінних, які задовольняли б цілісному виявленню тієї реальності, яка охоплюється поняттям старшокласника. Констатується, що у заломленні до порушеного питання ситуація видається суттєво складнішою через невідповідність існуючої практики діагностики психосоматичних порушень загалом, соматоформного характеру зокрема.
Встановлено, що аналогічна картина спостерігається і у галузі дослідження проблеми часової перспективи. З метою подолання зазначених недоліків була здійснена розробка відповідних інструментів діагностики, в основу яких були покладені дані власного досвіду, експертних оцінок, а також результати попередньої апробації певних шкал інших запитальників, що відповідали завданням нашого дослідження. У першому випадку була використана самооцінкова шкала глобального Я старшокласників, що дозволяла охопити стрижневі характеристики уявлень випускників старших класів про власне Я, у другому опитувальник, що охоплював щонайширший спектр гіпотетичних стверджень, орієнтованих на отримання інформації щодо формальних (діяльнісних) і змістових складових уявлень про бажане майбутнє. Здійснений якісно-кількісний аналіз (факторний, кластерний) отриманого матеріалу підтвердив висунуте припущення про існування як між- так і внутрішньтогрупових відмінностей, що дозволило надати останнім статус типологічних, відтак і накреслити шляхи для цілеспрямованої роботи з носіями виокремлених груп засобами психологічного тренінгу.
У третьому розділі доводиться, що груповий метод, що ґрунтується на засадах суб’єктно-діяльнісного підходу, щонайбільше відповідає задачам корекції уявлень випускників загальноосвітньої ланки освіти із певними функціональними (соматоформними) порушеннями про своє майбутнє, а також уявлень останніх про себе як суб’єкта активності загалом, життєпроетування зокрема.
Реалізація психотренінгової програми за допомоги розробленої робочої моделі здійснювалась у послідовності впливів з акцентацією на поступовий перехід від актуальної установки досліджуваних щодо власної часової перспективи (образу бажаного майбутнього) і уявлення про своє Я, до оволодіння ними техніками діяльнісного самовизначення з наступною рефлексивною оцінкою досягнутого результату.
Здійснений порівняльний аналіз ефективності застосованої програми дозволив отримати результати, які засвідчили про суттєві зміни у обсязі і багатоплановості уявлень про майбутнє, які містили у собі елементи (мета засіб умови результат), які не дозволяли досліджуваним залишатися у межах попереднього (нереалістичного, схематичного) обсягу проектування власного майбутнього, так само як і уявлення про себе як суб’єкта життєтворчості.
Наводяться арументи на користь того, що отримані результати поглиблюють існуючі теоретичні уявлення щодо особистісних детермінант регуляції часової перспективи, дають можливість для практичного його застосування на іншій віковій категорії учнів з метою завчасного попередження непродуктивних ліній конструювання особистістю варіантів власного майбутнього.
У висновках підведено підсумки проведеного теоретичного і експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, накреслено перспективу дальшого розроблення проблеми.
Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:
1. Проведене дослідження поглиблює розуміння механізму особистісної регуляції часової перспективи (образу бажаного майбутнього) старшокласниками із соматичними порушеннями, зокрема, розкрито структуру та характер опосередкування типів його побудови досвідом взаємодії із власним і навколишнім світом, а також способом об’єктивації останнього у змістові складових суб’єктивної картини прийдешнього (ескіз, стратегія, програма, план); з’ясовано психологічні чинники і умови організації психолого-педагогічних впливів з метою актуалізації у старшокласників із соматичними порушеннями можливостей несуперечливого конструювання ними моделі власного прийдешнього.
2. Виявлено, що спричинений певним соматичним порушенням психосоматичний стан опосередковує як зміни актуальної структури самооцінки особистості старшокласника, так і характер проектування ним шляхів майбутнього самоздійснення. Провідною засадою, а водночас і критерієм диференціації за змістовністю, обсягом і зв’язністю уявлень про майбутнє носіями соматичних порушень постає усвідомлюваність (рефлексія) ними провідних діяльнісних вимірів цілепокладання, якими забезпечується цілісність і внутрішня несуперечливість акту побудови (конструювання) картини власного прийдешнього.
3. Аналіз концептуальних засад дослідження феномену суб’єктивного часу, експериментальних прийомів його вивчення, а також форм репрезентації образу майбутнього у самосвідомості, дозволив розробити теоретичну модель функціонування механізму створення суб’єктом картини прийдешнього як новопоставленого психологічного утворення.
4. На базі згаданої моделі, верифікованої на діагностичній (констатуючій) стадії дослідження, встановлено, що старшокласникам, які належать до різних груп психосоматичних розладів, властиві відмінності у характері взаємозв’язків якісно-кількісних констеляцій показників орієнтацій на майбутнє, зміст яких, до того ж, зумовлюється панівною на даний момент стану самосвідомості особистості формою цілепокладання.
5. Показано, що домінування у самосвідомості особистості певних форм цілепокладання (мріяння, задум, передбачення, намір, самовизначення) співвідноситься із такими їх діяльнісними референтами як мета засіб умови результат, взаємоузгодженість котрих і визначає відповідний тип побудови особистістю своєї майбутньої часової перспективи, зокрема аморфний, локальний, констеляційний, цілісний.
6. Встановлено, що ефективним психологічним чинником корекції процесуально-змістових (діяльнісних) характеристик уявлень про майбутнє є спеціальна організація психолого-педагогічних впливів, зокрема, у формі тренінгу. Останній призводить до трансформації актуальної структури особистості і форм цілепокладання у напрямку, який дозволяє твердити про становлення у неї нових уявлень про себе як суб’єкта власного життєздійснення.

Щодо перспективи вивчення особливостей побудови старшокласниками власного майбутнього можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізм саморегуляції поведінки й діяльності людини і створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цього механізму.

Література

1. Абульханова-Славская К.А. О путях построения типологии личности // Психологический журнал. 1983. №1 С. 14 29
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни М.: Мысль, 1991 299 с.
3. Акинщикова Г.И. К вопросу о психофизической проблеме // Индивидуальные особенности психического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека Пермь, 1982 С. 3 4
4. Акинщикова Г.И. Соматическая и психофизиологическая организация человека Л.: ЛГУ, 1977 160 с.
5. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002 352 с.
6. Алексєєва А.В. Особливості процесу самоідентифікації у молодшому юнацькому віці // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць В 3-х т. К.: Гнозис, 1998. Т.1 С. 22 29
7. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Измерение уровня самоактуализации личности // Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений М., МГУ, 1987 С. 91 114
8. Амириди Э.С. Специфика психокоррекционной работы психолога в лечебном учреждении // Психологический журнал. 1986. № 5 С. 126 131
9. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я Київ.: Здоров’я, 1990 166 с.
10. Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001 752 с.
11. Андрос М.Є. Психічне здоров’я особистості в навчальних закладах // Педагогіка і психологія 1995. № 4 С. 27 32
12. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С. Психосоматические расстройства и патологические привычные действия у детей и подростков М.: Изд-во Института Психотерапии, Изд-во НГМА, 2000 320 с.
13. Ануфриев А.К. Патология общего чувства и аффективные расстройства // Психосоматические расстройства при циклотимии и циклотимоподобных состояниях М., 1979 С. 8 22
14. Анцыферова Л.И. Общественно исторический характер телесного бытия человека // Биология человека и социальный прогресс Пермь, 1982 С. 89 96
15. Арестова О.Н. Мотивация и перспективное целеполагание в мыслительной деятельности // Вестн. Моск. Ун-та. Серия 14. Психология. 1999. № 3 С. 16 25
16. Асеев В.Г. Значимость и временная стратегия поведения // Психологический журнал. 1981. № 6 С. 28 37
17. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Опросник уровня субъективного контроля (УСК) М.: Смысл, 1993 16 с.
18. Базылевич Т.Ф, Кукес В.Г., Альперович Б.Р., Гусева О.В., Хинцер Г.М. проблема опосредствования ишемической болезни сердца особенностями целостной индивидуальности // Психологический журнал. 1991. № 3 С. 45 56
19. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. № 4 С. 56 66
20. Балл Г.О. Системи цінностей, формування громадянської свідомості та ідейні засади розбудови освіти// Психологічні аспекти гуманізації освіти Київ-Рівне, 1996 С. 35 42
21. Балл Г.О. Спроба уточнення поняття мотив” // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2002. Т.4.ч.4. С. 23 36
22. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии. 1990. № 2 С. 153 159
23. Башкова С.А. Представление о будущем у старшеклассников больших и малых городов // Вестник Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1999. № 3 С. 84 89
24. Бекешкіна І.Е., Лавриненко Н.В. Орієнтації на життєвий вибір підлітків в умовах постчорнобильської ситуації // Чорнобиль і соціум Київ.: Інститут соціології, 1995. Вип. 2 С. 72 88
25. Белинская Е.П. Я концепция и ценностные ориентации старших подростков в условиях быстрых социальных изменений // Вестник Московского Ун-та. Сер. 14. Психология. 1997. № 4 С. 25 31
26. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание М.: Прогресс, 1986 422 с.
27. Блюм Г. Психоаналитические теории личности М.: КСП, 1996 247 с.
28. Богомолець О.В. Вплив косметичного дефекту на психоемоційний стан пацієнтів різного віку з палаючими” невусами // Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 3 С. 39 42
29. Богомолець О.В. Статеві кореляції порушень психоемоційного стану пацієнтів з палаючими” невусами // Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 7 С. 36 38
30. Болтивец С.И. Индивидуальная работа с детьми, страдающими психоневрологическими заболеваниями. Методические рекомендации Киев, 1989 97 с.
31. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика К.: Редакція Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000 302 с.
32. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К., 1999. Вип. 19 С. 36 44
33. Бороздина Л.В., Былкина-Михеева Н.Д. «Триада риска» у пациентов с дуоденальной язвой // Психологический журнал. 2002. № 2 С. 65 78
34. Бороздина Л.В., Пукинская О.В., Щедрова Л.В. Верификация «триады риска» на материале первичной артериальной гипертонии // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 2002. № 2 С. 3 24
35. Братусь Б.С. Аномалии Личности М.: Мысль, 1988 301 с.
36. Брехман И.И. Философско-методологические аспекты проблемы здоровья человека // Вопросы философии. 1982. № 2 С. 48 53
37. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина М.: ГЭОТАР Медицина, 1999 375 с.
38. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Индивидуально-типологические особенности больных сердечно-сосудистыми заболеваниями в процессе их социальной адаптации // Психологический журнал. 1992. № 3 С. 112 119
39. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций М.: Российское Педагогическое Агентство, 1998 264 с.
40. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии. 2002. № 2 С. 28 39
41. Былкина Н.Д. Развитие зарубежных психосоматических теорий (аналитический обзор) // Психологический журнал. 1997. № 2 С. 149 160
42. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание М.: Прогресс, 1988 507 с.
43. Васильева О.С., Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной стратегии человека // Вопросы психологии. 2000. № 2 С. 74 85
44. Вереїна Л.В. Досвід формування позитивної емоційної орієнтації Я»- образу // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Київ.: Гнозіс, 2002. Т.4. ч.3. С. 34 38
45. Виноградова Т.В. Внутренняя картина болезни при локальных поражениях мозга // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1979. № 2 С. 56 60
46. Вовканич М.Д. Методика психокорекції особистості юнаків з межовими нервово-психічними розладами (МНПР) // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максимнка С.Д. К.: Нора-Друк, 2001. Вип. 21 С. 67 75
47. Водопьянова Н.Е., Ходырева Н.В. Психология здоровья // Вестник Ленинградского ун-та. Сер. 6. 1991. Вып. 4 С. 50 58
48. Володарська Н.Д. Зв’язок між конструюванням власного життєвого шляху і громадянською спрямованістю особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2002. Т.4.ч.5. С. 57 62
49. Воронов М. Психосоматика: Практическое руководство Киев.: Ника-Центр, 2002 256 с.
50. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. 1988. № 2 С. 19 26
51. Голден Р., Голдмен П. Використання реальнісної терапії і теорії вибору в роботі з онкологічними хворими // Практична психологія та соціальна робота. 1999. № 1 С. 41 42
52. Голобурда А.В., Иванов В.В. Динамика отношений личности больных неврозами в процессе групповой психотерапии // Психологический журнал. 1991. № 1 С. 90 95
53. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи Киев.: Наукова думка, 1988 143 с.
54. Головаха Е.И. Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии. М.: Наука, 1988 С. 199 215
55. Головаха Е.И., Кроник А.А. Конструирование функции психологии // Психологический журнал. 1989. № 6 С. 24 33
56. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности Киев.: Наукова думка, 1984 207 с.
57. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. Практикум по возрастной психологии Спб.: Речь, 2001 688 с.
58. Гошовська Д.Т. Самоприйняття як елемент соціально-перцептивної технології в професійному розвитку особистості студента // Конструктивна психологія і професіоналізація особистості Луцьк: ВДУ, 2002 С. 41 45
59. Гошовський Я.О. Становлення образу Я в підлітків школи-інтернату в умовах депривації батьківського впливу // Автореф. дис. канд. психол. Наук Київ, 1995 24 с.
60. Григорьева М.Н., Парктал А. Использование социально-психологического тренинга в учебно-воспитательной работе со старшеклассниками // Вопросы психологии. 1988. № 5 С. 100 107
61. Гримак Л.П. Тело и психика // Л.П. Гримак. Резервы человеческой психики. М.: Политиздат, 1987 С. 75 89
62. Гройсман А.Л. Групповая психотерапия как метод коррекции системы отношений и девиаций личности у курильщиков // Психологический журнал. 1986. № 6 С. 99 109
63. Губачев Ю.М., Ананьев В.А., Симаненков В.И. Личностно-типологический подход к изучению язвенной болезни желудочно-кишечного тракта // Психологический журнал. 1988. № 2 С. 77 85
64. Даниленко О.И. Душевное здоровье как культурно-исторический феномен // Психологический журнал. 1988. № 2 С. 108 117
65. Десятникова Ю.М. Психологическое состояние старшеклассников при изменении социального окружения // Вопросы психологии. 1995. № 5 С. 18 25
66. Донченко О.А., Злобіна О.Г., Мартинюк І.О., Соболєва Н.І., Тихонович В.О. Ставлення потерпілого населення до майбутнього // Чорнобиль і соціум. Вип.2. Київ, 1995 С. 15 32
67. Дорожевец А.Н., Соколова Е.Т. Исследование образа физического Я: некоторые результаты и размышления // Телесность человека: междисциплинарные исследования. М., 1991 С. 67 70
68. Драгунская Л.С. Медицинская психология, аксиология и проблемы психодиагностики // Психологический журнал. 1989. № 3 С. 115 121
69. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности Спб.: Питер, 2000 560 с.
70. Епифанцева А.И. Перспектива личности и ее психологические особенности // Вопросы психологии. 1964. № 6 С. 97 103
71. Ермолова Т.В., Комогорцева Н.С. Временной аспект образа себя у старших дошкольников // Вопросы психологии. 1995. № 2 С. 47 58
72. Єгорова Л.О. Профілактика психосоматичних захворювань у студентів в аспекті проблеми алекситимії // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2002. Т.4.ч.4. С. 106 109
73. Єрмаков І.Г., Сохань Л.В. Мистецтво життєтворчості: на шляху до себе // Перспективні освітні технології: Науково-методичний посібник К.: Гопак, 2000 С. 368 413
74. Жамбо М. Иерархический кластер-анализ и соответствия М.: Финансы и статистика, 1988 342 с.
75. Журнал практикующего психолога. 1995. № 1 126 с
76. Завадська Т.В., Киричук О.В., Ламбуцька Ж.А., Тарасюк С.О., Тищенко С.П., Чепа М. Л-А., Юрченко В.М. Психічний розвиток дитини в умовах постчорнобильської катастрофи: Науково-методичний посібник / За ред. О.В. Киричука К., 1998 181 с.
77. Зейгарник Б.В. К вопросу и механизмах развития личности // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1979. № 1 С. 3 8
78. Зейгарник Б.В. Методологические тенденции в патопсихологических исследованиях // Психологический журнал. 1985. № 2. С. 119 125
79. Зинченко В.П. Время действующее лицо // Вопросы психологии. 2001. № 6 С. 36 54
80. Зинченко В.П. Патопсихология общей психологии // Вопросы психологии. 1991. № 1 С. 156 159
81. Истошин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения М.: Наука, 1979 С. 252 267
82. Каган В.Е. Внутренняя картина здоровья термин или концепция? // Вопросы психологии. 1993. № 1 С. 86 88
83. Казначеев В.П. Внутренняя картина здоровья // Вестник высшей школы. 1988. № 9 С. 49 52
84. Калина Н.Ф. О самоактуализации личности // Маслоу А. Психология бытия М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1997 С. 283 300
85. Калина Н.Ф. Основы психотерапии М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1997 272 с.
86. Калитеевская Е.Р., Ильичева В.И. Адаптация или развитие: выбор психотерапевтической стратегии // Психологический журнал. 1995. № 1 С. 115 121
87. Калмыкова Е.С., Кэхеле Х. Психотерапия за рубежом: история и современное состояние (краткий обзор) // Психологический журнал. 2000. № 2 С. 88 99
88. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология Л.: Медицина, 1982 272 с.
89. Квасенко А.В., Зубарев Ю.Г. Психология больного Л.: Медицина, 1980 184 с.
90. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях М.: Класс, 1998 368 с.
91. Кискер К.П., Фрайбергер Г., Розе Г.К., Вульф Э. Психиатрия, психосоматика, психотерапия / Пер. с. нем. М.: Алетейа, 1999 504 с.
92. Кізь О.Б. Очікувані життєві перспективи вихованців інтернатських закладів // Психологія. Збірник наукових праць К.: НПУ, 1999. Вип. 3 (6) С. 191 199
93. Ковалев В.В. Личность и ее нарушения при соматической болезни // Роль психического фактора в происхождении, течении и лечении соматических болезней М., 1972 С. 102 114
94. Ковалев В.И. Психологические особенности личностной организации времени жизни // Автореф. дисс. канд. психол. наук М., 1979 25 с.
95. Ковальчук А.М. Психологічні аспекти поведінкових стилів, що впливають на здоров’я // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Київ.: Гнозіс, 2002. Т.4. ч.3 С. 101 104
96. Ковтун Л.П., Маркова О.Є. Здоров’я населення та військовослужбовців збройних сил України (головні чинники, сучасний стан та прогнози) // Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя / За ред. М.І. Пірен Київ Чернівці, КВГІ, 1998. Ч.1 С. 101 107
97. Ковылев А. Отечественные традиции в теории и практике психологической помощи // Журнал практикующего психолога. 1995. № 1 С. 7 25
98. Комер Р. Патопсихология поведения. Нарушения и патологии психики. Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002 608 с.
99. Кон И.С. Психология старшеклассника М.: Просвещение, 1980 192 с.
100. Кон М., Заборовский В., Яницкая К., Мах Б., Хмелько В., Сломчинский К., Хеймен К., Подобник Б. Сложность деятельности и личность в условиях радикальных социальных изменений: сравнительный анализ Польши и Украины // Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. № 1 С. 127 154
101. Кондратьева А.С., Шмелев А.Г. Семантическая структура межличностной оценки и самооценки у лиц с нормальным и повышенным артериальным давлением // Психологический журнал. 1983. № 2 С. 87 93
102. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості Київ.: Рад. школа, 1989 608 с.
103. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969 С. 118 152
104. Котик М.А. Как студенты Тартуского университета смотрят в будущее // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 105 112
105. Коцур Н.І. Роль школи в охороні здоров’я учнів // Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя / За ред. М.І. Пірен Київ-Чернівці.: КВГІ, 1998. Ч.2. С. 305 312
106. Кублицкене Л.Ю. Личностные особенности организации времени // Автореф. дисс. канд. психол. наук М., 1989 17 с.
107. Кудрявцев И.А., Морозова Г.Б. Психологический анализ смыслообразующих факторов деликвентного поведения подростков // Психологический журнал. 1996. № 5 С. 76 89
108. Кудрявцев И.А., Сафуанов Ф.С., Тхостов А.Ш., Савина О.Ф. Структурно-иерархическая организация самооценки у аномальных (психопатических) личностей в кризисной ситуации // Психологический журнал. 1991. № 3. С. 57 67
109. Кузікова С.Б. Корекція Я концепції як умова подолання конфліктності у підлітків // Автореф. дис. канд. психол. наук Київ, 2000 20 с.
110. Кулагин Б.В., Сергеев С.Т. Типологический подход к исследованию проблемы профотбора // Психологический журнал. 1989. № 1 С. 62 70
111. Купрєєва О.І. Особливості емоційної сфери інвалідів-спортсменів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Київ, 2000. Т.2. Ч.2. С. 68 72
112. Лакосина Н.Д. Об особенностях формирования личности // Проблемы личности. М., 1970. Т.2. С. 98 103
113. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Медицинская психология М.: Медицина, 1984 272 с.
114. Ларіна Т.О. Внутрішня структура особистості юнаків та підлітків, схильних до самогубства // Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківс