ОСОБЛИВОСТІ ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ УКРАЇНЦІВ: ФОНЕМНИЙ ТА ФОНЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Короткий опис

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

КОЧУБЕЙ Вікторія Юріївна

УДК: 811.111+81’342

ОСОБЛИВОСТІ ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ
В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ УКРАЇНЦІВ:
ФОНЕМНИЙ ТА ФОНЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент
ПАРАЩУК Валентина Юліївна

Кіровоград 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ............................................................... 5
ВСТУП .................................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ,
АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ .......... 16
1.1. Акцент як динамічна система відхилень від нормативної вимови іноземної мови ............................................................................................. 16
1.1.1. Визначення поняття „вимовний акцент” у світлі сучасних
лінгвістичних теорій ......................................................................... 16
1.1.2. Типологія вимовного акценту ......................................................... 23
1.1.3. Системний характер вимовного акценту ........................................ 28
1.1.4. Вимовний акцент та варіативність вимовної норми ..................... 31
1.1.5. Роль вимовного акценту в міжмовній комунікації ........................ 35
1.2. Системотвірні чинники вимовного акценту .............................................. 38
1.2.1. Умови виникнення вимовного акценту: білінгвізм ......................... 38
1.2.2. Мовні чинники виникнення вимовного акценту ............................. 40
1.2.3. Позамовні чинники вимовного акценту ........................................... 49
1.3. Системотвірні ознаки вимовного акценту ................................................... 53
Висновки до розділу 1 ......................................................................................... 60
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СЕГМЕНТНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ ...................... 63
2.1. Основні підходи та методи вивчення вимовного акценту .................... 63
2.2. Програма вивчення сегментних особливостей вимовного акценту .... 67
2.3. Методика вивчення прогнозованого та реального вимовного акценту
у вимові іншомовних звукових сегментів .............................................. 70
РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЬ ПРОГНОЗОВАНОГО ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ
В РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНЦЯМИ ЗВУКОВИХ СЕГМЕНТІВ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ................................................................... 82
3.1. Модель прогнозованого вимовного акценту у вимові українцями
англійських голосних ............................................................................... 82
3.2. Модель прогнозованого вимовного акценту у вимові українцями
англійських приголосних ......................................................................... 92
3.3. Прогнозований вимовний акцент в англійському мовленні українців
як результат недотримання специфічних рис англійської
артикуляційної бази ................................................................................ 107
Висновки до розділу 3 ................................................................................... 113
РОЗДІЛ 4. ФОНЕМНІ ТА ФОНЕТИЧНІ РИСИ УКРАЇНСЬКОГО
РЕАЛЬНОГО ВИМОВНОГО АКЦЕНТУ
В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ ............................................. 116
4.1. Маркери вимовного акценту в англійському мовленні українців ..... 116
4.2. Фонемні та фонетичні ознаки реального вимовного акценту в
англійському мовленні українців ......................................................... 119
4.3. Прогнозований та реальний типи вимовного акценту в англійському
мовленні українців у порівняльному аспекті ....................................... 146
4.4. Основні риси звукового оформлення англійського мовлення з
українським вимовним акцентом .......................................................... 153
Висновки до розділу 4 ................................................................................... 163
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................................. 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 170
ДОДАТКИ ........................................................................................................... 198
Додаток А. Зразок схеми аналізу сегментних особливостей англійського
мовлення українців ............................................................................................. 199
Додаток Б. Зразок тексту, озвученого на магнітну плівку носіями
української та англійської мов ........................................................................... 200
Додаток В. Основні звукові характеристики англійського мовлення,
порушення реалізації яких українцями є маркером вимовного акценту ... 201
Додаток Д. Порушення вимовної норми англійської мови, які складають
український вимовний акцент в англійському мовленні ................................ 203
Додаток Е. Порушення вимови англійських монофтонгів в англійському
мовленні носіїв української мови ...................................................................... 207
Додаток Ж. Порушення вимови англійських дифтонгів в англійському
мовленні носіїв української мови ...................................................................... 219
Додаток З. Порушення вимови англійських приголосних в англійському
мовленні носіїв української мови ...................................................................... 225
Додаток И. Оцінювання рис звукового оформлення англійського
мовлення з українським вимовним акцентом .................................................. 236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АБ артикуляційна база мови
АМ англійська мова
АУ артикуляційний уклад мови
ВА вимовний акцент
ДО диференційна ознака
КА контрастивний аналіз
М1 рідна мова мовця
М2 нерідна мовцеві мова
НДО недиференційна ознака
УМ українська мова

ВСТУП

У сучасному світі поширення контактів між представниками різних мовних спільнот вимагає забезпечення ефективності міжмовного спілкування, перш за все зрозумілості мовлення. У фонетичному аспекті її невід’ємним компонентом є коректне розпізнавання й відтворення рис звукової будови нерідної мовцеві мови (М2) [166; 207; 237; 255]. Зрозумілість іншомовної вимови пов’язана зі ступенем вимовного акценту. Під вимовним акцентом розуміємо динамічну систему відхилень від загальноприйнятих норм звукового оформлення іншомовного мовлення. Динамічний характер системи порушень зумовлений зміною їхніх якісних і кількісних характеристик у процесі оволодіння іншомовною вимовою.
Дисертаційна праця присвячена комплексному вивченню сегментних особливостей вимовного акценту, який актуалізується в англійському мовленні носіїв української мови. Під сегментним складом звукової будови мови розуміємо сукупність голосних і приголосних фонем у єдності їхніх фонемних та фонетичних ознак, а також реалізацію основних позиційних і комбінаторних алофонів цих фонем. Вимовний акцент як багатоаспектне фонетичне явище зумовлений дією трьох видів інтерференції, пов’язаних з порушенням реалізації артикуляційної бази, сегментної та просодичної організації іноземної мови [44; 84; 191]. Однак саме сегментна організація звукової будови мови представляє той первинний матеріал, який певним чином модифікується та змінюється під впливом інших видів інтерференції [19; 135].
Вимовний акцент перебуває в центрі уваги мовознавців з середини ХХ століття. Досліджувались типи та умови його виникнення [24; 44], риси вимовного акценту в аспекті сегментної фонетики [62; 83; 95], вплив артикуляційної бази на актуалізацію вимовного акценту [84], інтерференція як основна причина вимовного акценту [15; 54; 147], специфіка фонетичної інтерференції, її причини, типи й механізми [42; 49; 63; 118, 119; 191; 200; 217; 228]; з’ясовувалась роль просодичного компонента в актуалізації акценту [164; 210; 224; 250; 259; 287]. Низка досліджень спрямована на визначення ролі сегментних одиниць у вимовному акценті [167; 190; 216]. Вивчались особливості вимовного акценту, які виникають унаслідок фонемно-графемної [14; 141], силабічної [86] та просодичної інтерференції [16; 17; 43; 81; 94; 105, 106, 107; 288].
У зарубіжному мовознавстві велика увага приділяється соціокультурним і комунікативним аспектам вимовного акценту [237; 245; 251; 264; 265]; вимовний акцент розглядається також як характеристика міжмови / interlanguage, тобто мовного коду, яким користується мовець, котрий має перехідну мовну компетенцію, під час спілкування іноземною мовою [188; 241; 242; 269]. Згідно з таким розумінням вимовний акцент об’єктивується не як випадкові, а системні відхилення від нормативної вимови певної іноземної мови, які виявляють низку спільних рис, що відрізняють їх від вимови носіїв інших мов, котрі також послуговуються цією мовою як мовою-посередником [207, с. 16, 28]. Однак, незважаючи на значну увагу дослідників до явища вимовного акценту, сегментні особливості українського вимовного акценту в англійському мовленні дотепер не були об’єктом спеціального дослідження. Залишаються нез’ясованими види порушень у вимові звукових сегментів англійської мови українцями, досі не виділено системотвірні ознаки, які утворюють вимовний акцент в англійському мовленні українців. Остаточно не вирішене питання, завдяки яким звуковим характеристикам мовлення відбувається перцептивна ідентифікація українського вимовного акценту в англійському мовленні.
Актуальність дисертаційної праці зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на поглиблене вивчення особливостей функціонування мови як комунікативного коду, на опис специфіки реалізації різних мовних одиниць в іншомовному мовленні, з’ясування природи акценту та сукупності ознак, які об’єктивують вимовний акцент як динамічну систему відхилень від вимовної норми нерідної для мовця мови. Виявлення сегментних особливостей українського вимовного акценту, виділення його системотвірних чинників та ознак у вимові англійських голосних і приголосних, з’ясування основних рис звукового оформлення мовлення з вимовним акцентом сприятиме розв’язанню проблем комунікативної практики в ситуаціях використання англійської мови як lingua franca українськими мовцями, підвищенню ефективності міжмовних контактів, оволодінню англійською мовою як фахом і засобом спілкування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України „Системи комунікації у міжлінгвістичному та полікультурному просторі” (тема затверджена вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету, номер державної реєстрації 0101V004663, лист МОНУ від 08.02.2001 р. №15/20-14.8).
Мета дисертаційного дослідження полягає в установленні специфіки вимовного акценту в англійському мовленні носіїв української мови шляхом з’ясування його фонемних і фонетичних особливостей в аспекті сегментної фонетики та систематизації виявлених відхилень від нормативної англійської вимови.
Традиційно відхилення від нормативної іншомовної вимови поділяються на фонологічні, пов’язані з відхиленнями у вимові фонем, і фонетичні, під якими розуміють порушення алофонічних характеристик [92, с. 45].
Поставлена в дослідженні мета передбачає вирішення таких завдань:
визначити умови виникнення вимовного акценту, розкрити його системний та динамічний характер;
з’ясувати мовні та позамовні системотвірні чинники виникнення вимовного акценту, а також системотвірні ознаки вимовного акценту в сегментних одиницях та його типологію;
розробити комплексну методику дослідження сегментних особливостей вимовного акценту в єдності його двох проявів: теоретично можливого / прогнозованого і реального;
встановити набір маркерів вимовного акценту, тобто тих звукових характеристик мовлення мовця, порушення яких дозволяє носіям мови визначити присутність вимовного акценту;
побудувати модель прогнозованого вимовного акценту в артикуляції українцями англійських звукових сегментів шляхом контрастивного аналізу фонемних та фонетичних рис системи голосних і приголосних звуків та артикуляційних баз англійської й української мов;
виділити та систематизувати реальні відхилення від нормативної англійської вимови голосних і приголосних у мовленні носіїв української мови, зіставити отримані результати з рисами прогнозованого вимовного акценту і з’ясувати їхнє співвідношення;
виявити основні особливості звукового оформлення англійського мовлення з українським вимовним акцентом, а саме: зв’язок вимовного акценту зі зрозумілістю мовлення, чіткістю артикуляції, а також із такими просодичними ознаками, як темп мовлення, кількість фразових наголосів у висловленнях, висота голосового тону, гучність та якість голосу.
Як робоча гіпотеза висувається припущення про те, що вимовний акцент це динамічна система відхилень від нормативної вимови іноземної мови, які виникають унаслідок дивергенції фонемних і фонетичних ознак рідної та іноземної мов, а також упливу артикуляційного автоматизму рідної мови, що актуалізується як порушення артикуляційної бази основи фонації. Відхилення від нормативної реалізації звукових сегментів англійської мови у мовленні українських мовців, які мають високий ступінь правильності англійської вимови, охоплюють порушення вимови фонем й алофонів і специфічних рис артикуляційної бази англійської мови.
Об’єкт дослідження складають звукові сегменти англійської вимови українців, які містять відхилення від орфоепічної англійської вимови та сприймаються носіями англійської мови як вимовний акцент.
Предмет дослідження особливості порушень українцями фонемних та фонетичних ознак вимови англійських голосних і приголосних.
Матеріалом дослідження слугували записи англійського мовлення 43-х інформантів-носіїв української мови, котрі представляють різні регіони України та професійно володіють англійською мовою, та 4-х аудиторів-носіїв англійської мови. Вихідним експериментальним матеріалом є текст з підготовчого курсу TOEFL наукового стилю обсягом 298 лексичних одиниць (1259 фонемовживань). Кількість зафіксованих відхилень від нормативної вимови звукових сегментів англійської мови 2954.
Дослідження здійснювалось на основі використання таких методів і прийомів: загальнонаукових (узагальнення, індукція, дедукція) та емпірико-теоретичних методів (аналіз, синтез) з метою огляду загального стану проблеми вимовного акценту; контрастивного аналізу для реєстрації конвергентних і дивергентних фонемних та фонетичних ознак; моделювання для побудови моделі прогнозованого вимовного акценту в англійському мовленні українців; спеціальних експериментально-фонетичних методів: аудитивного аналізу для визначення сукупності маркерів вимовного акценту, характеру відхилень від вимовної норми у вимові голосних і приголосних, основних особливостей звукового оформлення мовлення з вимовним акцентом; методу звукозапису. Опрацювання результатів дослідження проводилось за допомогою кількісних методів з метою визначення частоти актуалізації порушень нормативної англійської вимови у мовленні інформантів.
У дисертаційній праці вимовний акцент досліджувався у двох його проявах теоретично можливий (прогнозований) акцент та реальний акцент згідно із загальноприйнятим підходом до вивчення цього явища у єдності його двох аспектів [14; 49; 54; 62; 94; 95; 205]. Методологічну основу дослідження становлять: принцип системності, який передбачає вивчення явища з погляду його внутрішньої структурної організації і взаємозв’язку його елементів; положення про мову як найважливішу етнічну ознаку і про її комунікативну функцію; положення про діалектичну єдність константності й варіативності, що забезпечує збереженість системи як сутності і створює передумови для її зміни; вчення про мову як складну ієрархічну систему, яка має два способи організації парадигматичний та синтагматичний; положення про модель як засіб пізнання об’єкту дослідження; принцип єдності форми і змісту; принцип каузальності.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі емпіричного матеріалу вперше комплексно й системно встановлені сегментні риси реального вимовного акценту в англійському мовленні українців, котрі мають високий ступінь правильності вимови. Вперше визначено фонемні й фонетичні особливості прогнозованого та реального вимовного акценту у вимові англійських голосних і приголосних, обґрунтовано роль порушень артикуляційної бази як системотвірної ознаки вимовного акценту. Новою є виділена система маркерів українського вимовного акценту в англійському мовленні, завдяки яким носії мови визначають присутність акценту в іншомовному мовленні. Вперше виявлено загальні особливості акцентної англійської вимови українців, якій, окрім сегментних відхилень, сприяють прискорення темпу мовлення та гіперкоректна вимова, що полягає в надмірному слідуванні вимовному еталону іноземної мови.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні наукових знань про інтерференцію звукових систем української та англійської мов шляхом побудови моделі теоретично можливого (прогнозованого) вимовного акценту в реалізації українцями англійських звукових сегментів, виділення сукупності системотвірних чинників та фонемних і фонетичних ознак реального вимовного акценту. Отримані нові наукові дані сприяють з’ясуванню впливу української артикуляційної бази на вимову звукових сегментів англійської мови українськими мовцями, пізнанню природи та лінгвістичних механізмів реалізації вимовного акценту. Дослідження є логічним доповненням низки праць, пов’язаних із лінгвістичним описом варіантів англійської мови (World Englishes) в країнах, де ця мова використовується як мова-посередник (lingua franca), що сприятиме взаєморозумінню між носіями різних мов та успішності міжмовної комунікації.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів у курсах теоретичної та практичної фонетики англійської мови (розділи „Вимовна норма сучасної англійської мови”, „Система фонем англійської мови: парадигматичний і синтагматичний аспекти”, „Артикуляційна база англійської мови”, „Особливості сегментної організації англійського мовлення”, „Типові помилки у вимові англійських голосних і приголосних звуків”). Результати дослідження можуть бути використані в розробці практичних рекомендацій та укладанні навчальних посібників, які сприятимуть формуванню в українських мовців навичок коректної вимови англійських голосних і приголосних. Установлені риси реального вимовного акценту дозволяють зосередити увагу носіїв української мови на тих аспектах сегментної організації англійської вимови, що викликають найбільші труднощі при оволодінні нею.
На захист виносяться такі положення:
1. Провідними рисами вимовного акценту в англійському мовленні українців є системність та динамічність. Системність акценту полягає в тому, що відхилення від нормативної іншомовної вимови не є спорадичними, натомість вони утворюють систему типових порушень, зумовлених дивергентними рисами звукових систем англійської та української мов. Сукупність порушень нормативної іншомовної вимови на різних етапах оволодіння мовою змінюється в якісному та кількісному аспектах, що визначає динамічність акценту як його онтологічну рису.
2. Вимовний акцент існує як сутність і явище, тобто: а) як теоретично можливий, або прогнозований акцент, що є теоретичним конструктом, і б) як реальний акцент, який в усному іншомовному мовленні існує в декількох різновидах, що розрізнюються за стійкістю відхилень, співвідношенням утручання в іноземну мову слухових і вимовних навичок рідної мови, ступенем реалізації вимовного акценту.
3. Специфіка вимовного акценту виявляється через його системотвірні чинники двомовну ситуацію, мовні та позамовні чинники. Прогнозовані та реальні системотвірні ознаки вимовного акценту в англійському мовленні українців не є ідентичними й виникають унаслідок недотримання іншомовної артикуляційної бази, дії парадигматичних і синтагматичних чинників.
4. Більшість порушень у реалізації звукового складу англійської мови зумовлена некоректним відтворенням типових положень і рухів язика, губ, нижньої щелепи (аспект артикуляційної бази) та виявляється в мовленні у вигляді заміни та недостатньої диференціації фонем (фонемний аспект), а також як некоректна реалізація алофонів англійських голосних і приголосних фонем, викликана їхніми коартикуляційними особливостями (фонетичний аспект). Значний вплив на появу вимовного акценту здійснюють також вторинна інтерференція та гіперкоректна вимова англійських фонем.
5. Порушення у вимові англійських голосних і приголосних, які утворюють вимовний акцент в англійському мовленні українців, можна структурувати за частотою їхньої актуалізації, причому кількість відхилень у вимові голосних переважає кількість відхилень у вимові приголосних, що зумовлюється високим ступенем варіативності вокалічної системи англійської мови порівняно з консонантною.
6. Відхилення від нормативної реалізації різних аспектів звукової будови мови не однаково суттєві для впізнавання вимовного акценту носіями мови, що дає можливість установити сукупність маркерів вимовного акценту в іншомовному мовленні.
7. Основні риси звукового оформлення англійського мовлення українців з вимовним акцентом, окрім некоректно вимовлених звукових сегментів, включають зміну темпу мовлення, збільшення кількості фразових наголосів у висловленнях та гіперкоректну вимову англійських слів.
Апробація результатів дослідження здійснена на п’ятнадцяти наукових конференціях, у тому числі: на п’яти міжнародних конференціях: „Актуальні проблеми семантичних досліджень” (Харків, 2001); „Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001); „Мова і культура” імені професора С.Б.Бураго (Київ, 2001); „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001); „Соціальні, стилістичні та риторичні аспекти дослідження й викладання фонетики германських і романських мов” (Київ, 2001); на національній конференції TESOL The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millenium” (Вінниця Київ, 2001); на шести всеукраїнських конференціях: „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001; 2002); „Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, 2002); „Актуальні напрями слов’янської та романо-германської філології” (Рівне, 2003); національній конвенції Асоціації викладачів англійської мови в Україні TESOL-Україна „Комунікація у вік глобалізації: десять років успішного розвитку та здобутків” (Київ, 2005); „Проблеми розвитку сучасної лінгвістики, світової літератури та перекладознавства” (Черкаси, 2005); на регіональній науково-методичній конференції TESOL (Хмельницький, 2004); на міжвузівській конференції молодих учених Донецького регіону „Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003); на звітній конференції в Кіровоградському державному педагогічному університеті (Кіровоград, 2002).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в шістнадцяти публікаціях автора, а саме: в шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях ВАК України (3,67 др. арк), і десяти тезах. Загальний обсяг публікацій становить 5,64 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, обсяг основного тексту 169 сторінок. Дисертація містить 23 таблиці, включені до тексту, та 13 таблиць, поданих як додатки до дисертації.
У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, сформульовано положення, які виносяться на захист.
У першому розділі викладено теоретичні основи дослідження: визначено типологію вимовного акценту, обґрунтовано його системний та динамічний характер, розкрито зв’язок вимовного акценту з вимовною нормою, описано комунікативний та соціокультурний аспекти вимовного акценту, з’ясовано мовні й позамовні системотвірні чинники та системотвірні ознаки вимовного акценту в ракурсі сегментної фонетики.
У другому розділі визначено основні підходи, методи та програму дослідження вимовного акценту, який виникає під час вимови іншомовних звукових сегментів.
У третьому розділі систематизовано фонемні та фонетичні особливості моделі прогнозованого вимовного акценту під час вимови українцями англійських голосних і приголосних.
У четвертому розділі встановлено і с

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У ситуаціях міжмовного спілкування при переключенні на іншомовний код мовленню мовців властиві відхилення від вимовної норми, що перцептивно ідентифікуються носіями мови як вимовний акцент. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про функціонування вимовного акценту як динамічної системи відхилень від нормативної іншомовної вимови, що виникають унаслідок дивергенції фонемних і фонетичних ознак рідної й іноземної мов, а також упливу артикуляційного автоматизму рідної мови, який виявляється у недотриманні загальних вимовних особливостей, тобто артикуляційної бази іноземної мови. Вимовний акцент у вимові українцями звукових сегментів англійської мови викликаний дією його системотвірних чинників та об’єктивується в мовленні як сукупність системотвірних ознак з різною релевантністю.
З дослідницькою метою розрізняють два типи акценту теоретично можливий/прогнозований акцент та реальний/актуальний акцент. В основі цього розрізнення лежать два підходи до вивчення акценту: контрастивний аналіз фонологічних систем англійської й української мов та аналіз реальних відхилень в мовленні білінгвів. Прогнозований акцент, виведений із застосуванням контрастивного підходу, не підлягає подальшій класифікації, тоді як реальний акцент може бути схарактеризований за стійкістю відхилень, співвідношенням сприйняття й відтворення усного мовлення, ступенем виявлення акценту.
Провідною ознакою вимовного акценту є його системність, яка полягає в тому, що всі відхилення в іншомовному мовленні мовців однієї рідної мови, утворюють систему взаємозалежних порушень, які можна впорядкувати, застосовуючи правила опису системи фонем у мові, у термінах фонемних і фонетичних ознак. Важливою рисою вимовного акценту є його динамічність, яка виявляється у зміні якісних і кількісних характеристик акценту у процесі оволодіння іншомовною вимовою.
Роль вимовного акценту в міжмовній комунікації визначається його комунікативним і соціокультурним аспектами. Комунікативний аспект вимовного акценту полягає у відсутності його системної кореляції зі зрозумілістю мовлення: безакцентна вимова забезпечує повну зрозумілість мовлення; однак мовлення із сильним вимовним акцентом також може бути зрозумілим. У соціокультурному аспекті вимовний акцент є елементом соціальної ідентичності мовців та виконує ідентифікаційну функцію.
Системотвірні чинники вимовного акценту охоплюють: а) мовну ситуацію (субординативний білінгвізм), б) мовні чинники (міжмовну і внутрішньомовну інтерференцію та механізми розвитку навичок іншомовної вимови), в) позамовні чинники (антропологічні/ демографічні й психічні ознаки мовця, тип та інтенсивність мотивації використання мовцем нерідної мови як мовного коду, когнітивні та дидактичні чинники). Основним мовним системотвірним чинником вимовного акценту є міжмовна інтерференція.
Системотвірні ознаки вимовного акценту у вимові іншомовних звукових сегментів утворюють три групи, які виникають унаслідок: 1) порушення специфічних рис артикуляційної бази нерідної мовцеві мови; 2) дії парадигматичних чинників; 3) дії синтагматичних чинників.
Типові риси вимовного акценту в артикуляції голосних і приголосних в англійському мовленні українців, виявлені нами в результаті аудитивного аналізу, систематизовані в праці за: 1) частотою їхньої актуалізації в мовленні, що доводить різне функціональне навантаження порушень, які утворюють український вимовний акцент у вимові англійських звукових сегментів, шляхом виділення ядра та периферії сукупності відхилень; 2) системотвірними ознаками вимовного акценту порівняно з ознаками моделі прогнозованого вимовного акценту; 3) інвентарем фонем, вимова яких порушувалась.
Проведене дослідження свідчить, що всі види системотвірних ознак представлені в моделі прогнозованого вимовного акценту в англійському мовленні українців, яка визначає потенційні відхилення від англійської вимовної норми внаслідок конститутивної й функціональної дивергенції ознак фонем і алофонів та особливостей реалізації артикуляційної бази АМ і УМ.
Реальний вимовний акцент в англійському мовленні українців охоплює системотвірні ознаки, які зумовлені парадигматичними, синтагматичними чинниками та недотриманням іншомовної артикуляційної бази у вимові голосних і приголосних. Відхилення у вимові голосних кількісно переважають порушення вимови приголосних, що пояснюється високим ступенем варіативності вокалічної системи англійської мови порівняно з консонантною. Кількість фонемних і фонетичних відхилень істотно не відрізняється. Під час вимови дифтонгів і приголосних більшість зафіксованих порушень є фонемними; у підсистемі монофтонгів спостерігається кількісне перевищення фонетичних відхилень над фонемними завдяки значній кількості відхилень, пов’язаних з редукцією голосних, та порушень у реалізації довготи монофтонгів.
Системотвірні ознаки українського вимовного акценту, які виникають унаслідок невідтворення специфічних рис англійської артикуляційної бази, охоплюють: а) просунення артикуляції англійських голосних фонем /e/, /I/, /i:/, /3:/ наперед, б) надмірне заокруглення губ в артикуляції дифтонгів /@U/, /aU/, монофтонгів /Q/, /u:/, /U/, в) невідтворення низької англійської голосної фонеми заднього ряду /A:/; г) подовження монофтонгів і дифтонгів; д) дентальну вимову альвеолярного приголосного /n/. Подовження вимови англійських довгих і коротких монофтонгів та дифтонгів в англійському мовленні українців порівняно з тривалістю цих звуків у вимові носіїв англійської мови зумовлено дивергентними рисами складових стереотипів англійської та української мов як частини їхніх фонетичних баз.
Фонемні ознаки реального вимовного акценту в англійському мовленні українців представлені: а) недостатнім розмежуванням фонем під час сильної артикуляції глайду дифтонгів /eI/, /aI/, /I@/, /U@/, внаслідок невідтворення фонемної довготи монофтонгів та в артикуляції фонем /w/ і /v/ та /n/ і /N/; б) заміною всіх монофтонгів, особливо лабіалізованих монофтонгів і дифтонгів, ядра дифтонгів /aU/, /aI/, /E@/, усічених фонем; приголосних фонем /D/, /T/ і /h/ та під час палаталізації фонеми /S/; в) гіперкоректною вимовою приголосних фонем /t/, /p/, /k/, яка полягає в їхній надмірній аспірації в сильних позиціях.
Фонетичні ознаки реального вимовного акценту в англійському мовленні українців охоплюють відхилення в реалізації алофонів, викликані їхніми коартикуляційними особливостями, а також гіперкоректністю і вторинною інтерференцією, яка спричинює більший за нормативний ступінь оглушення англійських дзвінких приголосних у кінцевій позиції в слові.
Як свідчать дані нашого дослідження, риси прогнозованого та реального вимовного акценту, викликані парадигматичними, синтагматичними чинниками та недотриманням англійської артикуляційної бази в англійському мовленні українців, не співпадають. Це підтверджує гіпотезу про те, що не всі потенційні форми інтерференції реалізуються і зумовлюють акцент. У реальному вимовному акценті не представлені такі прогнозовані ознаки: надмірне розмежування фонем та розрізнення іншомовних фонем за ознаками, релевантними для рідної мови. Не в повному обсязі актуалізовані прогнозовані фонемні ознаки: недостатнє розмежування фонем та заміна фонем. Виявлено, що обсяг фактичних фонетичних відхилень менший за обсяг прогнозованих.
Систематизація відхилень в англійській вимові українців за окремими фонемами, вимова яких порушувалась, дозволила встановити, що реальний вимовний акцент утворений порушеннями вимови всіх дванадцяти монофтонгів і восьми дифтонгів та сімнадцяти приголосних фонем /v/, /w/, /d/, /z/, /S/, /t/, /D/, /n/, /N/, /l/, /r/, /b/, /p/, /T/, /g/, /k/, /h/ із сорока чотирьох фонем, які складають фонемний інвентар британського варіанта англійської мови. Не зафіксовано відхилень у вимові семи фонем /m/, /f/, /s/, /Z/, /tS/, /dZ/, /j/. Наявність порушень вимови всіх голосних фонем пояснюється відсутністю чітко фіксованого місця їхньої артикуляції, на яку безпосередньо впливає артикуляційна база мови.
Визначено сукупність маркерів вимовного акценту в англійському мовленні українців, тобто тих звукових характеристик мовлення, порушення яких дозволяє носіям мови визначити присутність вимовного акценту, і виділено ядерну й периферійну частини сукупності маркерів. Ядро охоплює вимову голосних і приголосних, словесний наголос, мелодику мовлення, вимову звуків у зв’язному мовленні, ритм та темп мовлення. Ближня периферія включає чіткість артикуляції, якість голосу і фразовий наголос. Дальню периферію утворюють загальне звучання, висота голосового тону та гучність мовлення. Визначення ролі кожного з цих компонентів потребує спеціального дослідження.
Окрім сегментних ознак вимовного акценту, шляхом аудитивного аналізу виявлені основні риси звукового оформлення англійського мовлення з українським вимовним акцентом. Англійське мовлення з українським вимовним акцентом має такі просодичні характеристики порівняно з нормативною англійською вимовою: а) зміна темпу мовлення, частіше його прискорення, ніж уповільнення, б) збільшення кількості фразових наголосів у висловленнях, в) значна варіативність ознаки якості голосу. Помітний та сильний вимовний акцент співвідносяться з погіршенням чіткості артикуляції. Гіперкоректність, яка полягає у надто чіткому вимовлянні звуків, посилює вимовний акцент.
Перспективою подальших досліджень може бути визначення акустичних сегментних і просодичних особливостей вимовного акценту в англійському мовленні українців, установлення динаміки розвитку вимовних навичок залежно від ступеня оволодіння англійською мовою, з’ясування особливостей вимовного акценту в ґендерному аспекті, порівняльне дослідження порушень вимови у підготовленому і спонтанному мовленні. Окремого вивчення потребують також основні риси звукового оформлення англійського мовлення з українським вимовним акцентом з метою з’ясування їхніх акустичних характеристик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М: Советская энциклопедия, 1966. 607 c.
2. Баранникова Л.И. Сущность интерференции и специфика её проявления // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. С. 88-98.
3. Барановская С.А. О фонологизме сопоставительного метода // Вопросы фонетики и обучение произношению / Под ред. А.А.Леонтьева и Н.И.Самуйловой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. 206 с.
4. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с.
5. Белл Р.Т. Социолингвистика. Цели, методы и проблемы: Пер. с англ. яз. / Под ред. А.Д.Швейцера. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
6. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. Пособие для учителей иностранных языков и студентов языковых педвузов. М.: Учпедгиз, 1959. 174 с.
7. Бернштейн С.И. Вопросы обучения произношению (применительно к преподаванию русского языка иностранцам) // Вопросы фонетики и обучение произношению: Сб. статей / Под ред. А.А.Леонтьева и Н.И.Самуйловой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. С. 5-61.
8. Бертаргаев Т.А. Сингармонизм ударения и изменение звукового состава слова // Вопросы языкознания. 1968. №2. С. 106-111.
9. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
10. Болычева Е.М. Фонема и её структура (русские гласные) // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2000. №6. С. 7-14.
11. Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина Н.В. Основы общей фонетики. Санкт-Петербург: Изд-во С.-Петб. ун-та, 1991. 149 с.
12. Бондарко Л.В., Зиндер Л.Р. О некоторых дифференциальных признаках русских согласных фонем // Вопросы языкознания. 1966. №1. С. 10-14.
13. Борисова Л.В., Метлюк А.А. Теоретическая фонетика английского языка: Учеб. пособие для студ. ин-тов и фак. иностр. яз. Мн.: Высш. школа, 1980. 144 с.
14. Бугаева И.В. Фонемно-графемная интерференция при языковом контакте (в условиях англо-русского билингвизма): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / ЛГУ. Л., 1989. 16 с.
15. Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследования / Пер. с англ. языка и комментарий Ю.А.Жлуктенко. Вступ. ст. В.Н.Ярцевой. К.: Вища школа, 1979. 263 с.
16. Валігура О.Р. Ознаки українсько-англійської просодичної інтерференції в структурі усного тексту // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія 8: Мовознавство. Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1998. №1. С. 77-78.
17. Валігура О.Р. Взаємодія тональних підсистем просодії в мовленні українсько-англійських білінгвів // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 2000. №1. С. 33-36.
18. Ванхала-Анишевски М. Чтение русского научного текста студентами иностранцами // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2004. №2. С. 42-54.
19. Васильев В.А. Фонетика английского языка. Теоретический курс. М.: Высшая школа, 1970. 323 с.
20. Васько Р.В. Принципи побудови парадигматичних систем первинних фонологічних одиниць // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Linguapax VIII. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2003. Вип. 8. С. 52-63.
21. Вербицкая Л.А., Ахметжанов Б.Н. Орфоэпические и орфофонические характеристики гласных в условиях интерференции // Экспериментально-фонетический анализ речи. Проблемы и методы. Вып. 1. Межвузовский сборник. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. С. 119-129.
22. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия (билингвизма). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 160 с.
23. Виноградов В.А. Лингвистические аспекты обучения языку. Вып. 1. Универсальное и ареальное при обучении произношению. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. 57 с.
24. Виноградов В.А. Лингвистические аспекты обучения языку. Вып. 2. К проблеме иностранного акцента в фонетике. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 63 с.
25. Виноградов В.А. Интерференция // Большой энциклопедический словарь. Языкознание. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 197.
26. Виноградов В.А. Фонема // Большой энциклопедический словарь. Языкознание. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 552-554.
27. Вовк П.С. Теорія центрів і периферій фонологічної та акцентологічної систем: Дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.15. К., 2000. 457 с.
28. Волох О.Т. Сучасний курс української літературної мови. К.: Вища школа, 1986. 198 с.
29. Воронкова Г.В. Проблемы фонологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. 136 с.
30. Газиева С.У. Определение зоны потенциальной интерференции на основе сопоставительного анализа // Сравнительно-сопоставительное изучение языков и интерференция. Сборник научных трудов. Алма-Ата: Изд-во КазГУ, 1989. С. 162-166.
31. Галкина О.П. Перцептивная интерференция на разных уровнях лингвистической компетентности (на материале вокализма русского, английского и немецкого языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.20 / Одесск. гос.ун-т. Одесса, 1988. 16 с.
32. Гринько Г. Значение результатов контрастивного анализа для преподавания двух иностранных языков как специальности // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук.пр. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2001. Ч. 1. С. 274-279.
33. Дацька Т.О. Динаміка фонетичної структури слова в аспекті сучасної американської вимовної норми (на матеріалі лексикографічних джерел): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2002. 228 с.
34. Дешериев Ю.Д., Протченко И.Ф. Основные аспекты исследования двуязычия и многоязычия // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. С. 26-42.
35. Дешериева Ю.Ю. Проблема лингвистической интерференции в современном языкознании // Теоретические проблемы социальной лингвистики. М: Наука, 1981. С. 240-255.
36. Джапаридзе З.Н. Об опорных фонетических единицах при изучении неродного языка // Вопросы фонологии в аспекте русского языка как иностранного. Доклады. Материалы I Международного симпозиума МАПРЯЛ. М.: Изд-во ун-та дружбы народов, 1989. С. 14-15.
37. Джеймс К. Контрастивный анализ // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. Контрастивная лингвистика. М.: Прогресс, 1989. С. 205-307.
38. Дикушина О.И. Фонетика английского языка. Теоретический курс. М. Л.: Просвещение, 1965. 202 с.
39. Дугашева К.К. Изучение фонетической интерференции в методических целях в условиях искусственного триязычия // Сравнительно-сопоставительное изучение языков и интерференция. Сб. науч. трудов. Алма-Ата: Изд-во КазГУ, 1989. С. 17-22.
40. Дудник З. До характеристики артикуляційної бази українського мовлення у квантитативному та субстанціональному вимірах // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2001. Ч. 1. С. 330-338.
41. Есенова Е.Й. Фонографічні особливості передачі англійських трифтонгів засобами української мови (на матеріалі запозичених апелятивів) // Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. статей. Ужгород: Ліра, 2003. С. 219-224.
42. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа. Изд-во при Киевск. гос. ун-те, 1974. 175 с.
43. Захарова Ю.М. Просодична інтерференція в англомовному дискурсі (експ.-фонет. дослідження мовлення арабо-англійських білінгвів): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2005. 270 с.
44. Звуковая интерференция и обучение произношению. Методические указания / И.М.Логинова, Т.А.Вострова, М.В.Гордина и др. М.: Университет Дружбы народов, 1982. 128 с.
45. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. М.: Высшая школа, 1979. 312 с.
46. Зыкова М.А. Об ошибках русских учащихся в произношении немецких гласных // Экспериментально-фонетический анализ речи. Проблемы и методы. Выпуск 1. Межвузовский сборник. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. С. 129-134.
47. Иванова Л. Двуязычие с позиций современной когнитивной лингвистики // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2001. Ч.1. С. 445-450.
48. Ильяшенко Т.П. Языковые контакты (На материале славяно-молдавских отношений). Краткий очерк. М.: Наука, 1970. 205 с.
49. Исаев М.К. Лингво-контрастивное исследование речевой деятельности в условиях искусственного двуязычия (экспериментально-фонетическое исследование на материале английского и казахского языков): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 1992. 50 с.
50. Калита А.А. Мовні універсалії: теорія, характеристики, ознаки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія 8: Мовознавство. Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999. №1. С. 3-10.
51. Калита А.А. Просодика і функціональна семантика // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Linguapax VIII. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2001. Вип. 5. С. 25-71.
52. Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання: Монографія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. 351 с.
53. Калита А.А. Система фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання (експ-фонет. дослідження англійського емоційного мовлення): Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2003. 32 с.
54. Карлинский А.Е. Основы теории взаимодействия языков и проблема интерференции: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / КГУ им. Т.Шевченка. К., 1980. 48 с.
55. Каспранский Р.Р. Реализация фонетических систем в речи: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1980. 48 с.
56. Катагощина Н.А. Проблемы двуязычия и многоязычия за рубежом // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. С. 62-74.
57. Кашкуревич Л.Г. Формирование универсальных умений билингва. М.: Высшая школа, 1988. 142 с.
58. Кірик Т.В. Педагогічні засоби подолання фонетичної інтерференції у тюркомовних студентів в умовах вищого навчального закладу: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 13.00.04 / Інститут вищої освіти АПН України. К., 2005. 20 с.
59. Кодзасов С.В., Кривнова О.Ф. Общая фонетика: Учебник. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 592 с.
60. Колосов К.М. О роли артикуляционной базы в обучении произношению // Иностранные языки в школе. 1971. №5. С. 38-45.
61. Колосов К.М. К вопросу об артикуляционной базе языка // Теоретические проблемы фонетики и обучение произношению. М.: Наука, 1971. С. 36-60.
62. Конышев Н.И. Фонологические аспекты акцента в системе консонантизма русского языка (на материале английского акцента): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ун-т дружбы народов. М., 1983. 17 с.
63. Короткова О.Н. Фонологический механизм языковой интерференции: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / АН СССР. Ин-т языкознания. М., 1986. 19 с.
64. Короткова Л. Проблема нормы и аномалий в языке и тексте // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. Вип. 22. С. 9-19.
65. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Академія, 1999. 288 с.
66. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. К.: Академія, 2000. 368 с.
67. Кочубей В.Ю. Фонетична інтерференція у мовленні білінгвів // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. Вип. 30. С. 286-298.
68. Кочубей В.Ю. Екстралінгвістичні фактори в оволодінні іншомовною вимовою // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий зб. Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. Ч. 2. С. 24-29.
69. Кочубей В.Ю. Іншомовний акцент: недолік чи перевага? // Іноземні мови та методика їх викладання: Зб. наук. ст. Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2001. С. 59-63.
70. Кочубей В.Ю. Типологічні та специфічні риси вимовного акценту // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (1-2 червня 2001 р.). Черкаси: ЧІТІ, 2001. С. 97-98.
71. Кочубей В.Ю. Вимовний акцент як результат варіативності вимовної моделі // Тези 9-ої Всеукраїнської наукової філологічної конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (31 травня 1 червня 2002 р.). Черкаси: ЧДТУ, 2002. С. 114-116.
72. Кочубей В.Ю. Застосування контрастивного аналізу при вивченні вимовного акценту // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. №2 (13). С. 48-53.
73. Кочубей В.Ю. Іншомовний фонетичний акцент у міжкультурній комунікації // Мова і культура. Науковий щорічний журнал. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 4. Т. 2. Ч. 1. С. 142-149.
74. Кочубей В.Ю. Лінгвістичні причини вимовного акценту // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002. Вип. 44. С. 154-158.
75. Кочубей В.Ю. Вимовний акцент у просторі міжмови // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2003. Вип. 48. С. 273-285.
76. Кочубей В.Ю. Особливості артикуляційної бази іноземної мови як основа вимовного акценту // Матеріали міжвузовської наукової конференції молодих учених „Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (13-14 лютого 2003 р.). Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 156-159.
77. Кочубей В.Ю. Риси вимовного акценту в мовленні викладачів англійської мови // Слов’янський вісник. Серія: Філологічні науки: Зб. наук. пр. Рівне: РІСКСУ, 2003. Вип. 4. С. 203-209.
78. Кочубей В.Ю. Системотвірні чинники та ознаки вимовного акценту // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Черкаси: ЧДТУ, 2005. Число дев’яте. С. 244-248.
79. Кочубей В.Ю. Фонологічні та фонетичні особливості залишкового вимовного акценту в англійському мовленні українців // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. Вип. 59. С. 278-287.
80. Крижанівська М.В. Взаємодія фонетичних систем української та англійської мов. Комунікативний аспект // Мова і культура. Матеріали п’ятої міжнародної наукової конференції. К.: Collegium, 1997. Т. 3. С. 93-94.
81. Кубланова М.М. Языковая интерференция на уровне интонации (на мат-ле англ. яз.): Автореф. дис. канд. филол. наук.: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 2003. 24 с.
82. Кузнецова Т.В. Інтерферентні явища в українському мовленні білінгвів // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного університету. Ізмаїл: ІзДПУ, 1998. Вип. 5. С. 68-71.
83. Кулешов В.В. Семиотика основ английской фонации: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1988. 34 с.
84. Кулешов В.В., Мишин А.Б. Сопоставление артикуляционных баз английского и русского языков и фонетическая интерференция. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. 118 с.
85. Кулиш Л.Ю. Психо-лингвистические аспекты восприятия устной иноязычной речи. К.: Высшая школа, 1982. 206 с.
86. Кусанова Б.Х. Фонетическая интерференция на уровне слога С+Г, С+С в инициальной позиции (на материале англ. и рус. языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1996. 18 с.
87. Ладченко М.М. Просодическая интерференция в условиях искусственного билингвизма (эксп.-фонет. исследование): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1987. 233 с.
88. Лебедева Ю.Г. Пособие по фонетике русского языка.. М.: Высшая школа, 1981. 128 с.
89. Леонтьева С.Ф. Теоретическая фонетика английского языка: Учеб. для веч. и заоч. отд. пед. ин-тов. М.: Высшая школа, 1980. 271 с.
90. Лисичкіна І.О. Просодична організація англомовного дискурсу реклами (експ.-фонет. дослідження на матеріалі британської телевізійної реклами): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Горлівка, 2005. 217 с.
91. Лукницкий И.А. Предупреждение ошибок учащихся в английском произношении: Пособие для учителя. Издание второе, переработанное. М.: Просвещение, 1966. 111 с.
92. Любимова П.А. Фонетическая интерференция: Учебное пособие. Л.: ЛГУ, 1985. 54 с.
93. Медведева Н.Ф. Речевой голос как функциональная основа речевого уклада английского языка: Автореф. дис. канд филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1988. 22 с.
94. Метлюк А.А. Взаимодействие просодических систем в речи билингва. Мн.: Вышейшая школа, 1986. 110 с.
95. Мишин А.Б. Русский акцент в английской речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1983. 24 с.
96. Мишин А.Б. О фонетическом характере иностранного акцента // Фонетическая интерференция: Межвуз. сб. науч. трудов. Иваново: ИвГУ, 1985. С. 98-105.
97. Немзер У. Проблемы и перспективы контрастивной лингвистики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. Контрастивная лингвистика. М.: Изд-во Прогресс, 1989. С. 128-143.
98. Носенко Э.Л. Некоторые особенности иноязычной речи студентов в состоянии эмоциональной напряженности и психолингвистические механизмы речевого высказывания // Лингвистические и психолингвистические вопросы обучения иностранным языкам. К.: Вища школа, 1976. C. 78-92.
99. Обучение иностранному языку как специальности (нем. яз.): Учеб. пособие / М.К.Бородулина, А.Л.Карлин, А.С.Лурье и др. Изд-е 2-е, исправленное. М.: Высшая школа, 1982. 255с.
100. Палінська О.М. Переключення мовного коду в ситуації полілінгвізму (на матеріалі ідіолекту Ольги Кобилянської): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. К., 2004. 185 с.
101. Паращук В.Ю. Фонематическое варьирование в структуре лексики английского языка (на материале лексикографических источников): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1988. 217 л.
102. Паращук В.Ю. Теоретична фонетика англійської мови: Навчальний посібник для студентів факультетів іноземних мов. Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. 240 с.
103. Пауль Г. Принципы истории языка: Пер. с нем. М.: Иностранная литература, 1960. 500 с.
104. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики системи фонем сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1970. 270 с.
105. Петруша І. Просодичні особливості реалізації англійських художніх текстів україномовними інформантами // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія 8: Мовознавство. Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1998. №1. С. 94-96.
106. Петруша І. Контрастивний аналіз реалізації динамічного компоненту інтонації для досягнення емфази у художньому тексті // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999. №1. С. 24-27.
107. Петруша І.Д. Механізм процесу інтерферованої актуалізації англійського художнього опису // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. Вип. 22. С. 198-204.
108. Пирогова Н.К. Мерисматическая структура русских фонем и возможности её реализации в интерферированной системе // Вопросы фонологии в аспекте русского языка как иностранного. Доклады. Материалы I Международного симпозиума МАПРЯЛ. М.: Изд-во ун-та дружбы народов, 1989. С. 38-42.
109. Поліщук А.В. Міра стабільності норми вимови // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. Вип. 22. С. 214-225.
110. Поплавская Т.В. Сегментная фонетика и просодия устной речи. Мн.: Вышейшая школа, 1993. 160 с.
111. Практическая фон