ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СФЕРІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО Олена Володимирівна

УДК 327:32.019.5

ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СФЕРІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник Макаренко Є.А.
доктор політичних наук, професор

Київ – 2003

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади ПР-політики
в міжнародній сфері ……………………………….………….. 12
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………………. 58
Розділ 2. Політично-культурний вимір паблік рілейшнз у міжнародних відносинах ………………………………………………….…….. 60
2.1. Політичні технології формування міжнародного іміджу країни …… 60
2.2. Політика державного брендінгу в міжнародних відносинах …………. 73
2.3. Концепція ПР-програми формування позитивного міжнародного іміджу України “Національна свідомість” ………………………………… 92
Висновки до Розділу 2 ………………………………………………………….. 117
Розділ 3. Політичні імперативи паблік рілейшнз ………..………………….. 119
3.1. Технології вимірювання громадської думки як засіб політичних ПР ……. 119
3.2. Політичне прогнозування іміджу держави.……………………………. 141
Висновки до Розділу 3 …………………………………………………………… 166
Висновки ………………………………………………………………………… 167
Список використаних джерел ……………………………………………………. 171
Додатки ……………………………………………………………………….. 187

ВСТУП

Стратегічною метою України є поступове входження до кола демократичних спільнот, багатовимірного світу складних міжнародних відносин, тобто утвердження свого місця в нинішньому динамічно змінюваному геополітичному просторі, котре відповідало б потенціалові великої європейської держави. Але це можливо за умови вирішення низки внутрішньополітичних, економічних та соціальних проблем, що уможливило б встановлення цивілізованих відносин у суспільстві, яким передбачається взаємообумовлена зацікавленість у погодженні та консолідуванні інтересів державних структур, громадських організацій і різних груп населення. Як показує досвід, в демократичному суспільстві у сфері налагодження міжгрупових зв’язків найефективнішим інструментарієм є засоби і технології паблік рілейшнз, які спроможні дієво впливати не лише на формування суспільної думки, а й також на тих, хто власне ініціює процес встановлення відповідних суспільних зв’язків.
Причиною виникнення потреби в паблік рілейшнз є розвиток демократичних інститутів. Але, слід зазначити, що й сама демократія, за визначенням, влада, створена народом і в інтересах народу, не може, у свою чергу, ефективно функціонувати без застосування механізмів паблік рілейшнз, покликаних поєднувати функції держави з правами й обов'язками громадян. Інакше кажучи, максимальна ефективність політичного управління буде досягнута тоді, коли існуватиме ефективний зворотній зв‘язок між суб‘єктами політичного управління та громадськістю.
Прагнення України самореалізуватися в міжнародних відносинах унеможливлене без забезпечення стабільного діалогу між державою та її громадськістю, формування та врахування громадської думки, підтримки своїх дій оточуючим середовищем, реалізації інтересів громадян.
Досягти цього сьогодні стало можливим за допомогою втілення всеукраїнської ПР-програми, стратегічні імперативи якої передбачають формування національної ідентичності, ефективного механізму внутрішньополітичного управління, а це у свою чергу, має відповідним чином позначитися на становищі України в системі міжнародних відносин.
Передумовою ефективної діяльності держави на міжнародній арені, як відомо, є її здатність використовувати переваги наявних матеріальних і нематеріальних ресурсів для досягнення певної політичної мети.
Актуальність теми дослідження наукової проблеми технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин обумовлена розвитком та функціонуванням нових елементів політичної ідеології і культури, трансформаційними процесами політичного розвитку на міжнародному та національному рівнях, а також умовами державотворчих зрушень, зміною практично-політичної діяльності та трансформуванням людської свідомості в різних формах.
Тенденції міжнародного розвитку потребують комплексних міждисциплінарних наукових досліджень, визначення критеріїв паблік рілейшнз як чинника політичної культури, формування міжнародних пріоритетів та національних концепцій використання комунітарних технологій, зумовлюють необхідність з‘ясування параметрів паблік рілейшнз у системі міжнародних відносин та внутрішньої політики, реалізація яких уможливлює перехід національних формувань (угруповань) до сучасної парадигми міжнародних відносин.
Глобальні трансформації визначають нові напрями наукових досліджень, що відображено, зокрема, в зарубіжних теоріях паблік рілейшнз та впливу ПР-технологій на світову політику і внутрішньополітичні процеси.
Вітчизняні наукові дослідження природи, характеру і функцій технологій паблік рілейшнз у системі міжнародних відносин мають в Україні окремішній характер, зокрема, у сфері міжнародних відносин. Через те з’ясування специфіки політично-культурних чинників технологій паблік рілейшнз в контексті загальноцивілізаційних ціннісних орієнтацій та специфічних проявів національних особливостей є актуальним для проблеми реформування політичної системи України та її інтеграції у світову політичну систему.
Аналіз динамічних характеристик технологій паблік рілейшнз в структурі зовнішньої і внутрішньої політики показав співвіднесеність комунікативних та особистісних елементів життєдіяльності суспільства.
Дисертаційна робота “Паблік рілейшнз як чинник політичної культури у сфері міжнародних відносин” є одним з перших системних досліджень феномену ПР-політики в системі міжнародних відносин у вітчизняній політології, в якому обґрунтовано концепцію формування політичної культури суспільства і демократичних інститутів, з‘ясовано основні закони, закономірності та принципи використання технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури та ідеології, їх політичного відображення у суспільній практиці, ідеологічного сприйняття на рівні політичних інститутів і масової свідомості.
З‘ясування характеру та зіставлення технологій паблік рілейшнз в політичній системі сучасності дало можливість встановити співвідношення політичної ідеології, політичних реалій і ментально-психологічних засад національного розвитку, ідентифікувати технології паблік рілейшнз як взаємодію чинника культурно-політичної життєдіяльності спільноти.
В основу дослідження покладено положення сучасних теорій міжнародних відносин: теорії соціальних технологій, політичної культури та теорії комунікації як провідних факторів внутрішньої і зовнішньої політики. Ці теорії представлено в наукових працях, які складають джерельну базу дисертації, зокрема, праці зарубіжних дослідників С.Блека (“Введение в паблик рилейшнз”, Ростов н/Д, 1998), Ф.Буарі (“Паблик рилейшнз или стратегия доверия”, М., 2001), С.Катліпа, А.Сентера, Г.Брума (“Effective public relations”, Енглвуд, 1994), які розглядали й аналізували процеси теорії, методики і методології паблік рілейшнз як науки, В.Комаровського, В.Горохова (“Связи с общественностью в политике и государственном управлении”, М., 2001), які вивчали специфіку паблік рілейшнз в сучасних політичних відносинах, а також вітчизняні розвідки, присвячені загальним та спеціальним аспектам політичної культури та комунікацій, зокрема, наукові праці В.Литвина, Н.Барановської, С.Віднянського (“Україна: утвердження незалежної держави (1991-2002)”, К., 2001 – про суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні процеси трансформаційного періоду), Л.Губерського, В.Андрущенка, М.Михальченка (“Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз, К., 2002 – про формування політичної культури, як сукупності політичних цінностей і стандартів політичної діяльності, безпосередньо пов’язаних з розвитком демократичних політичних інститутів та ефективною діяльністю владних структур), О.Зернецької (“Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини”, К., 1999 – про політичний вплив ЗМК на світові процеси, зовнішньополітичну діяльність окремих держав та забезпечення високої політичної культури національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі), В.Бебика (“Політичний маркетинг і менеджмент”, К., 1996 – про системний аналіз політичної сфери суспільства, політичного лідерства, технології завоювання та утримання влади і ролі в цих процесах політичної комунікації), В.Королька (“Паблік рілейшнз. Наукові основи. Методика. Практика.” К., 2001), Г.Почепцова (“Паблік рілейшнз для професіоналів”, К., 2000) – про теоретичні та прикладні аспекти політичних ПР), В.Іванова (“Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації”. К., 1996 – про зміст масової комунікації з точки зору соціології громадської думки, класифікації компонентів масово-комунікаційного процесу, методів обробки соціологічної інформації), Є.Тихомирової (“ПР-підтримка європейської інтеграції України: досвід Європейського Союзу”, К., АПМВ, 2002) – про використання ПР-програм в процесах європейської та міжнародної інтеграції тощо.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження здійснене у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” (тема № 196015204), програми науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових політичних та економічних основ розбудови української держави” (тема № 97128) і в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародних комунікацій та зв‘язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення та створення іміджу України у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сферах діяльності” (тема № 97131).
Мета і завдання дослідження полягають в тому, щоб обґрунтувати сучасний етап і тенденції технологій паблік рілейшнз в політичних відносинах, визначити їх вплив на зовнішню і внутрішню політичну культуру, з‘ясувати характер формування ідеологічних систем з врахуванням світового досвіду розвинутих європейських країн у демократизації політичних інститутів і поширення стратегій паблік рілейшнз як чинників інтеграції України в міжнародну політичну систему.
Такий розгляд суті та специфіки актуальних для зовнішньої політики та політичної культури проблем впливу технологій паблік рілейшнз на міжнародні відносини потребує вироблення нестандартного багатовимірного концептуального підходу до теми.
Досягнення цієї мети передбачає розв‘язання таких дослідницьких завдань:
1. Критично проаналізувати та систематизувати стратегії паблік рілейшнз у міжнародних відносинах, обумовлені трансформацією політичного та суспільного розвитку;
2. Обґрунтувати роль і значення національної урядової ПР-програми для процесів міждержавного політичного діалогу; визначити моделі та пріоритети зовнішньополітичних комунікацій на основі ПР-технологій;
3. Відстежити та структурувати на компаративному рівні основні пріоритети ПР-стратегій у міжнародних відносинах та їх відмінності у зовнішній політиці країн Північної Америки та Західної Європи;
4. Визначити характерні особливості формування комплексної ПР-стратегії України як чинника політичної культури в системі міжнародних відносин з метою використання іміджевих технологій у процесі міждержавних інтеграцій;
5. Виявити і виокремити технології паблік рілейшнз у сфері міжнародних відносин як чинника політичної культури та ідеології.
Реалізація зазначених завдань здійснюється за допомогою дослідження:
- загальнотеоретичних концепцій політичної культури та ідеології з врахуванням трансформації міжнародних відносин та застосуванням нових комунікативних технологій;
- технологій паблік рілейшнз як чинника зовнішньої політики та політичної культури у сфері міжнародних відносин;
- ролі та місця України у світових політичних процесах на основі національної програми паблік рілейшнз як чинника включення України у сучасну політичну систему.
Об’єкт дослідження. Об‘єктом дослідження є світова політична система в умовах трансформації міжнародних відносин, коли політичні чинники і технології визначають мету і зміст політичних рішень. Світова політика дедалі більше базується на пошуках ефективних політичних технологій для вирішення внутрішньо- та зовнішньополітичних проблем, визначення стратегій національного розвитку, які підкріплюються відповідними соціально-політичними технологіями паблік рілейшнз, формуванням якісно нових моделей міжнародного співробітництва та концепцій нового політичного мислення.
Предметом дослідження стали власне технології паблік рілейшнз як чинник політичної культури в системі сучасних міжнародних відносин. Системний аналіз їх функціональної ролі дав можливість на концептуальному рівні визначити ступінь впливу на процеси трансформування світової політичної системи в контексті запровадження нових технологій політичного управління.
Теоретико-методологічною основою дисертації є комплексний аналіз політичних та суспільних процесів на основі наукового критичного використання різних теорій. Зокрема, в дисертації використані загальні методи наукових досліджень: соціологічний, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційний; загальнологічні: метод прийняття рішень, прогностичного моделювання, а також емпіричний.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні комплексно розкрито і систематизовано теоретичні і прикладні проблеми технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин, подано авторську концепцію національної ПР-програми для формування іміджу України на міжнародній арені на базі певних політичних ідей, які безпосередньо і опосередковано впливають на систему міжнародних відносин, визначають характеристики та властивості об’єкту дослідження.
У процесі розробки та апробації концепції національної ПР-програми було сформульовано і розкрито наступні положення, які містять наукову новизну і виносяться на захист:
1. Визначено роль ПР-технологій як каталізатора зовнішньополітичних процесів в умовах постіндустріального розвитку;
2. На основі міжнародного досвіду обґрунтовано роль і значення концепції урядової ПР-програми для процесів міждержавного діалогу; визначено моделі та пріоритети зовнішньополітичних комунікацій на основі ПР-технологій;
3. За допомогою компаративного аналізу виявлено характерні особливості західних технологій паблік рілейшнз у міжнародних відносинах, з‘ясовано вплив ПР-програм на міжнародному та національному рівнях; визначено відмінності ПР-стратегій на прикладі країн Північної Америки і Західної Європи; запропоновано авторську концепцію взаємозв‘язку та взаємовпливу технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин;
4. Виокремлено основні вектори ПР-політики України у міжнародних відносинах, зроблено принциповий висновок про необхідність розробки і прийняття комплексної національної ПР-програми з метою використання новітніх іміджевих технологій для прогресивного розвитку держави і включення її у динамічні процеси міжнародної інтеграції;
5. З’ясовано на основі методології експертного оцінювання прогностичні моделі формування позитивного іміджу країн у системі міжнародних відносин, визначено роль технологій ПР як чинника політичної культури у процесах міжнародної інтеграції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки можуть бути використані для подальших досліджень і розвитку нового наукового напряму політичних паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин; для формування ідеологічної ПР-стратегії України в контексті європейської інтеграції; для вироблення концепцій міжнародного співробітництва у сфері зв’язків з громадськістю владними та державними структурами: Адміністрації Президента України (в діяльності управління зовнішньої політики), Міністерства закордонних справ України (для оптимізації міжнародного співробітництва), Державного комітету телебачення та радіомовлення України (для забезпечення іміджу України в міжнародному інформаційному просторі), Міністерства освіти і науки України (для впровадження нових напрямів фахової підготовки).
Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження, зокрема, Міністерства закордонних справ України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження викладено у доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна конференція “Свобода і відповідальність засобів масової інформації: Європейська перспектива” (Київ, Україна, 25-26 травня 2001р.); Міжнародна конференція “ЗМІ національних меншин в Україні” (Київ, Україна, 24 квітня 2002 р.); Міжнародна конференція “Мова і культура” (Київ, Україна, 25-26 травня 2002 р.); Міжнародна конференція “Засоби масової інформації як каталізатор польсько-українських відносин” (Київ, Україна, 27-28 вересня 2002р.); Міжнародна телеконференція Україна-США “Роль США в міжнародних відносинах” (Київ, Україна – Нью-Джерсі, США, 30 жовтня 2002 р.); Міжнародна конференція “Університети – Міжнародні відносини – ЮНЕСКО” (Київ, Україна, 5-6 грудня 2002 р.), а також на науково-теоретичних конференціях студентів і аспірантів Інституту міжнародних відносин (1998 – 2000 рр.).
В роботі враховано також безпосередній досвід співробітництва авторки дослідження з українськими ПР-агенціями та практика реалізації власних ПР-стратегій і проектів в Україні.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені в 7 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури у сфері міжнародних відносин, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів політичної системи в добу трансформації політичних інститутів та світового порядку. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути ПР-складові політичної культури та ідеології в динаміці їхнього розвитку у системі міжнародних відносин. Методологія аналізу дала можливість з’ясувати провідні тенденції системи, що досліджувалась і визначити її сучасний функціональний стан, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як динамічно-прогресуючий і транзитивний.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Сучасний розвиток політичної системи багато в чому співвідноситься з трансформаційними процесами у сфері міжнародних відносин. Визнання технологій паблік рілейшнз як чинника політичної культури зумовлене нинішніми тенденціями розвитку, вдосконаленням стратегій політичного управління та політизацією новітніх комунікативних технологій. Теорії технологій паблік рілейшнз як інструменту політичної культури стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та футурологічних концепцій другої половини ХХ століття, істотно вплинули на формування позицій міжнародних і національних політичних інститутів щодо впровадження паблік рілейшнз в міжнародну і державну політику більшості країн світу. На сучасному етапі посилюється конвергенція всіх параметрів політичної діяльності, відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу і забезпечення національних інтересів інструментами паблік рілейшнз та інших комунікативних технологій. Про це свідчить динаміка політичних відносин, вдосконалення методів і засобів політичної культури та їх визначальних комунікативних стратегій, які об’єктивно обумовлені глобалізацією зовнішньополітичних інтересів та необхідністю їх презентації інструментами паблік рілейшнз, що потребують ґрунтовних досліджень як процесу прийняття політичних рішень, так і їх іміджевого забезпечення.
2. Зростає визначальна роль ПР-технологій як каталізатора зовнішньополітичних процесів, що мають неоднозначні наслідки для політичної взаємодії: з одного боку, ПР-технології забезпечують міжнародні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють ефективності політичного управління, відкривають нові можливості для забезпечення національних інтересів, досягнення політичних цілей на комунікативному рівні; з іншого боку, технології паблік рілейшнз формують нові типи поляризації в сучасному світі, підтверджують переваги розвинутих країн у політичній системі світу. Концепція ПР-технологій як чинника політичної культури реалізується за допомогою аналізу інформаційно-роз’яснювальної роботи зовнішньополітичних відомств і дипломатичних установ, стратегій формування державного бренду, що мають одночасно політичний і культурний виміри, визначають пріоритети зовнішньої політики країн світу, спрямованої на формування і підтримання позитивного іміджу, на створення умов ефективної політичної комунікації на шляху взаєморозуміння і пошуку гуманістичних рішень.
3. Проблеми формування урядових ПР-програм для забезпечення національних інтересів посідають особливе місце у структурі політичних відносин, визначають пріоритети зовнішньополітичних комунікацій на основі ПР-технологій, обумовлюють засади представницьких контактів, що впливають на взаємодію державних утворень і суспільних структур. Феномен ПР-технологій як чинник політичної культури зумовлюється необхідністю стратегічної підтримки життєво важливих сфер діяльності суспільства, визнання технологій паблік рілейшнз як складової політичної ідеології. Ми запропонували концепцію національної ПР-програми, ґрунтовану на тому, що політичні паблік рілейшнз в міжнародних відносинах – це відкрита система, яка взаємодіє (за допомогою двосторонніх зв‘язків) із зовнішнім середовищем і спрямована на підвищення міжнародного статусу країни та формування нової політичної культури громадян.
4. Міжнародний досвід застосування ПР-технологій дає можливість визначити національні пріоритети та відмінності, шляхи координації політичної волі держав, які виявляються у поєднанні державних інтересів з ініціативою глобального розвитку. ПР-технології посилюють ефект зовнішньої політики, підкреслюють значущість країн у світовій ієрархії, є вагомим чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та внутрішньополітичної гармонії. Національні інтереси паблік рілейшнз визначаються політичними інтересами, традиціями, культурою, менталітетом та метою забезпечення національних інтересів.
5. Державний брендінг як інструмент ПР-політики держави визначає ексклюзивні риси країни та технології їх активного просування у політичній системі міжнародних відносин. Аналіз різних поглядів на технології паблік рілейшнз як чинників політичної культури в системі міжнародних відносин свідчить, що паблік рілейшнз з одного боку виступає як інструментальний засіб, а з іншого – як ефективна складова частина реалізації політичного курсу держави.
6. Фактори включення України в міжнародні політичні процеси формують ПР-політику держави, обумовлюють пріоритети іміджевих технологій для забезпечення національних інтересів, концепцію національних ПР-програм, іміджевий потенціал та моделювання державного бренду. Світові тенденції і національний досвід показують, що трансформація політичної культури та свідомості спільноти залежать від політичної орієнтації влади, від впровадження нових комунікативних технологій у міжнародній та внутрішній політичній діяльності. Сутність ПР-політики України в умовах постіндустріального суспільства полягає у запровадженні ПР-досвіду розвинутих країн в суспільно-політичній та культурній сферах, що забезпечує перспективу участі українського суспільства в політичних процесах ХХІ століття.
7. Проведена в рамках дослідження експертна оцінка стратегії формування належного міжнародного іміджу України дала змогу визначити основні напрямки її реалізації: розробка концепції національної ПР-програми; створення українських іміджевих центрів за кордоном; створення супутникового інформаційного каналу; проведення державної кампанії з питань формування політичної культури нації; зміна орієнтацій та переваг у зовнішньополітичному курсі України; участь у утворенні єдиного політичного простору Росія-Європа; створення в структурі диппредставництв ПР-підрозділів. Втілення в життя національної ПР-програми обумовлене належним фінансуванням її з боку держави (а також залученням коштів з неурядових джерел); політичною та економічною стабільністю суспільства; схваленням її керівництвом держави і громадянами; належним рівнем національної свідомості та культури нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Буари Ф. Паблик рилейшнз или стратегия доверия. Пер. с фр. – М.: Издательский дом «Инфра-М», 2001. – 178 с.
2. Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. Концепции. Практика. – М.: Издательство Московского университета, 1996. – 134 с.
3. Блек С. Введение в паблик рилейшнз. Пер. с англ. – Ростов н/Д: Феникс, 1998. – 320 с.
4. Тучков С.М. Становление политических паблик рилейшнз: предпосылки, проблемы и перспективы - http://www.prinfo.webzone.ru/PRPhilmgu.htm
5. Горохов В.М., Комаровский В.С. Паблик рилейшнз: сущность, функции, тенденции современного развития. – М.: РАГС, 1996. – 201 с.
6. Bernays E. Public Relations. – Norman: University of Oklahoma Press, 1952. – 374p.
7. Cutlip S.M., Center A.H., Broom G.M. Effective Public Relations – Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall, 1994. – 560 p.
8. Gruning E.J., Hunt T. Managing Public Relation. – Chicago: Harcourt Brace College Publishers, 1997. – 576 p.
9. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. Пер. с англ. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1996. – 285 c.
10. Ньюсом Д., Ван-Слайк Д.-Т., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшнз: пер. с англ. - М.: Имидж-Контакт, 2001. - 627 с.
11. Bernays E. Propaganda. – New York: Bina&Liveright, 1928. – 159 p.
12. Fiske J. Understanding popular culture. - Boston: Unwin Hyman, 1989. – 206 p.
13. Nolte L.W., Wilcox D.L. Fundamentals of public relations: professional guidelines, concepts and integrations. – New York: Pergamon Press, 1974. – 496p.
14. Robinson E.J. Communication and Public Relations. – Colombus: Charles E.Merrill, 1966. – 618 p.
15. Laswell H.D. Communication Research in Politics: Print, Radio and Film In a Democracy. Ed. by D.Waples. – Beverly Hills, 1942. – 310 р.
16. Laswell H.D. The Structure and Function of Communication in Society / The Communication Ideas. Ed. by L.V. Harper. – New York, 1948. – 355 р.
17. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2000. – 304с.
18. Сяурукас Й. Азбука политики или политические идеи и способы их осуществления. Опыт политической философии: Пер.с лит. – Вильнюс, 1998. – 96с.
19. Канетті Е. Маса і влада. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 416 с.
20. Сегела Ж. Национальные особенности охоты за голосами: восемь уроков для кандидата-победителя. – М.: Вагриус, 1999. – 264 с.
21. Кола Д. Политическая социология. Пер. с фр. - М.: Издательский дом «Инфра-М», 2001. – 405 с.
22. Драккер П. Управление, нацеленное на результаты. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. – 200 с.
23. Баркеро Кабреро Х.-Д. Связи с общественностью в мире финансов. Ключ к успеху.- М.: Дело, 1996. – 80 с.
24. Беглов С.И. Что такое паблик рилейшнз? // Монополии слова. – М.: Мысль, 1972. – 406 с.
25. Зяблюк Н. Индустрия управляемой информации. - М.: МГУ, 1971. – 140 с.
26. Коробейников В.С. Пирамида мнений. Общественное мнение: природа и функции. – М.: Молодая гвардия, 1981. – 222 с.
27. Величко А.Н. Партком и общественное мнение. Изучение и использование общественного мнения. – М.: Московский рабочий, 1988. – 206с.
28. Ганчев Д. Изучение и формирование общественного мнения. – М.: Мысль, 1983. – 208 с.
29. Сафаров Р.А. Общественное мнение в системе советской демократии. – М.: Знание, 1982. – 63 с.
30. Уледов А.К. Общественное мнение советского общества. – М.: Соцэкгиз, 1963. – 391с.
31. Бутенко А.П. Власть народа посредством самого народа. – М.: Мысль, 1988. – 203 с.
32. Алексеев А.Н. Массовая коммуникация как объект социологического исследования (пути развития теории). – М.: Наука, 1968. – 190 с.
33. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. – М.: Знание, 1988. – 80с.
34. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
35. Геевский И.А., Червоная С.А. Под кодовым названием и без… - М.: Агентство печати Новости, 1985. – 327с.
36. Лукьяненко В.И. Связь с массами – источник силы партии. – М.: Знание, 1982. – 41 с.
37. Перфирьев М.Н. Общественные отношения. Методологические и социальные проблемы. – Л., Наука, Ленинградское отделение, 1974. – 237с.
38. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи. Методика. Практика. Підручник. – К.: Видавничий дім „Скарби”. 2001. – 200с.
39. Почепцов Г.Г. Паблік рілейшнз для професіоналів. – К.: Ваклер, 2000. – 622с.
40. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз: теория и практика. – К.: ВИРА-Р, 1999. - 376с.
41. Тихомирова Є.Б. Зв‘язки з громадськістю. Навчальний посібник. – К.: НМЦВО, 2001. – 560с.
42. Сидоренко О., Сидоренко Н. Зв‘язки з громадськістю: як їх встановлювати й підтримувати?. Навчально-методичний посібник для працівників органів місцевого самоврядування і громадських організацій. – К.: Центр інновацій та розвитку, 1998. – 99с.
43. Иванченко Г.В. Реальность паблик рилейшнз. – М.: Смысл, 1999. – 153с.
44. Блажнов Е.А. Паблик Рилейшнз=PR: приглашение в мир цивилизованных рыночных и общественных отношений. Учебное пособие. – М.: ИМА–пресс, 1994. – 152с.
45. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режиссура. Модель. Система ценностей. Каналы СМК. – М.: Издательство Московского университета, 1999. – 352 с.
46. Василенко А.Б. Пиар крупных российских корпораций. – М.: ГУ-ВШЭ, 2001. – 304с.
47. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. – М.: Издательство «Финпресс», 2000. – 240с.
48. Пашенцев Е.Н. Связи с общественностью: мировая практика и современная Россия. –М.: СПРК РСПП, 2000. – 176 с.
49. Прохорова Л.Г. Новые профессии: специфика «паблик рилейшнз» в условиях России // Анализ систем на пороге ХХІ века: теория и практика. – М., 1996. – т.2. – С. 285-302.
50. Яковлев И.П. Паблик рилейшнз в организациях. – СПб.: ТОО “Петрополис”, 1995. – 148с.
51. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М.: Издательство «Гном-Пресс», 1997. – 256 с.
52. Невзлин Л.Б. “Паблик рилейшнз” - Кому это нужно?. Основы учебного курса. - М.: Экономика, 1993. – 222с.
53. Викентьев И.Л. Приемы рекламы и public relations: 215 примеров, 130 учебных задач и 15 практических приложений / Система профессиональных разработчиков, консультантов и преподавателей «Триз-шанс». – К., 1997. – 223с.
54. Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент. Рабочая книга менеджера ПР. – СПб.: Издательство Буковского, 1996. – 267 с.
55. Почепцов Г.Г. Имиджмейкер: паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов. – К.: РА Губерникова, 1995. – 236 с.
56. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. Навчально-методичний посібник – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
57. Костенко Н., Макеев С., Андронина Т. Медиа в выборах: между политикой и культурой / НАН Украины, Институт социологии. – К.: 1999. – 218с.
58. Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції. – К.: НІСД, 1999. – 163 с.
59. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності. Масова комунікація і культура як суб‘єкти формування громадянської та національної свідомості. – К.: Смолоскип, 2000. – 88 с.
60. Почепцов Г.Г. Как ведутся тайные войны. Психологические операции в современном мире. – Ровно: Волинські обереги, 1999. – 304 с.
61. Шишкина М.А. Паблик рилейшнз в системе социального управления. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1999. – 444с.
62. Связи с общественностью в политике и государственном управлении / Под.ред. Комаровского В.С. – М.: Издательство РАГС, 2001. – 518 с.
63. Мальцев Г.В., Лукашева Е.А., Нерсесянц В.С. Право и политика современной России. – М.: Былина, 1996. – 215 с.
64. Паніка Н.В., Головаха Є.І. Тенденції розвитку управління суспільством (1994-1998рр.): соціологічні показники, таблиці, ілюстрації, коментар / НАН України, Інститут соціології. – К., 1999. – 151с.
65. Певзнер Я.А. Крах коммунизма и современные общественные отношения. – М.: Наука, 1999. – 240с.
66. Рогачев С.В. Теоретические основы политического управления. Курс лекций. – М.:Изд-во РАГС, 1996. – 147 с.
67. Хазалия Г.И. Новый взгляд на развитие общественных отношений. – М.: Талицы, 1996. – 48 с.
68. Поздняков Э.А. Политика и нравственность. – М.: Издательская группа «Прогресс-культура», 1995. – 112 с.
69. Губерський Л., Андрущенко В, Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
70. Політологія. Енциклопедичний словник / Упорядник Ю.І.Аверьянов. – М.: Видавництво Московського комерційного університету, 1993. - С. 364-366.
71. Политическая культура развитого социалистического общества: сущность и механизм формирования / Под ред. А.К. Белых. – Л.: ЛГУ, 1985. – 128 с.
72. Политическая культура - важный фактор творческой активности трудящихся / Сост. Н.А. Таращенко. – К., 1989. – 24 с.
73. Политическая культура и политическое сознание. Учебное пособие по полититологии / Составитель Н.П. Политаева, - Воронежский госуниверситет. – Воронеж, 1999. – 60 с.
74. Врублевський В. Доктрина Кравчука: начерк програми інтелектуалізації і формування модерної української нації. –К.: Інтелект, 2001. - 83с.
75. Василенко С.Д. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі. – О.: ОДМА, 2000. – 206с.
76. Кравчук Л.М. Держава і влада: досвід адміністративної реформи в Україні. – К.: Інтелект, 2001. – 190с.
77. Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХст.). – К.: Наукова думка, 2001. – 560с.
78. Марчук Е.К. Украина: новая парадигма прогресса. Аналитическое исследование. – К.: Аваллон, 2001. – 222с.
79. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / НАН Украины. Институт социологии, АПН Украины. Институт высшей школы. – К., 2001. – 440с.
80. Шайгородський Ю.Ж. На шляху до суспільної злагоди. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2001. – 144с.
81. Україна та Росія в системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива / Під ред. С.І.Пірожкова. – К.: НІПМБ, 2001. – 624с.
82. Общественное мнение и власть: механизм взаимодействия / Под ред. РучкиА.А., Оссовский В.Л., Матусевич Б.А., – К.: Наукова думка, 1993. – 137с.
83. Караханова Т.М. Условия жизни и реальное поведение людей / РАН, Институт социологии, - М., 1995. – 102с.
84. Рязанцев В.В. Методологические аспекты изучения общественного мнения о политических проблемах общества. / Методика изучения общественного мнения. - М: Изд-во МГУ, 1992. – С. 23-30.
85. Сергиенко П.А. Массовое политическое сознание: проблемы формирования и развития. – К.: Лыбидь, 1991. – 176с.
86. Социальные ориентиры обновления: общество и человек / Под ред. Т.И. Заславской. – М.: Политиздат, 1990. – 448 с.
87. Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. – М.: Socio-Logos, 1997. - 335c.
88. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. Пер. з нім. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
89. Полторак В.А. Социология общественного мнения. Учеб. пособие. - К.: Арт-Пресс, 2000. - 264 с.
90. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Academia, 1999. – 956с.
91. Huntingthon S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. – New York: Simon&Schuster. – 1997. – 367 p.
92. Бзежинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Международные отношения, 2000. – 256с.
93. Toffler A. Future Shock. – New York: Bantam Doubleday Dell, 1984. – 561 p.
94. Toffler A. The Third Wave. – New York: Bantam Doubleday Dell, 1981. – 537 p.
95. Бестужев-Лада И.В. Прогнозное обоснование социальных нововведений – М.: Наука, 1993. – 233 с.
96. Рабочая книга по прогнозированию / Отв.ред. И.В. Бестужев-Лада, – М.: Мысль, 1982. – 430 с.
97. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – М.: Наука, 1987. – 248 с.
98. Долныкова Р.Н. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. Опыт системной организации понятий. – М.: Наука, 1986. – 253с.
99. Вишнев С.М. Основы комплексного прогнозирования. – М.: Наука, 1977. – 288с.
100. Bell D. The Cultural Contradictions of Capitalism. – New York: Basic Books, 1996. – 400 p.
101. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). –К.: Техніка, 2001. – 312с.
102. Матвієнко В.Я. Прогностика. Прогнозування соціальних та економічних процесів. Теорія. Методика. Практика. – К.: Українські пропілеї, 2000. – 484с.
103. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 1999. – 448с.
104. Леанский В.А. Моделирование в социально-правовых исследованиях. – М.: Наука, 1986. – 157 с.
105. Политические отношения: прогнозирование и планирование / Под ред. Д.А.Керимова. – М.: Наука, 1979. -230с.
106. Иванилов В.Ю., Огарышев В.Ф., Павловский Ю.Н. Имитация конфликтов. –М.: РАН-ВЦ, 1993. – 196 с.
107. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях стратегической нестабильности. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 271 с.
108. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
109. Іванов В.Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. – К.: Київський університет ім.Тараса Шевченка, 1996. – 204 с.
110. Ellul J. The technological society. – Paris, 1965 – 147 р.
111. Ellul J. Propaganda: The formation of Men’s Attitudes. - New York, 1965
112. Hadenius S., Hoyer S., Lennart W. Towards the Comparative Perspective on Political Communication. – Paper Presented to the International Political Science Association Congress. – Montreal, 1973. – 90 р.
113. Землянова Л.М. Современная американская коммуникативистика: Теоретические концепции, проблемы, прогнозы. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. - 268 с.
114. Мазур М. Качественная теория информации. - М.: Мир, 1974. – 240 с.
115. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологи ХХ века. – М.: Рефл.бук, 1999. – 352с.
116. Почепцов Г.Г. Теория и практика коммуникации: от речей президентов до переговоров с террористами. – М.: Центр, 1998 – 352 с.
117. Безгодова О.В. Паблик рилейшнз в системе политического управления современной России: тенденции развития: дис…канд. полит. наук: 23.00.02. М., 1997. – 165 с.
118. Руіс-Мендісабаль Л.М Зв‘язки з громадськістю як комунікативний аспект державного управління: Автореф. дис... канд. політ. наук: 25.00.01 / Українська академія державного управління при Президентові України. – К., 2001. – 19с.
119. Наумкіна С.М. Соціально-політичні аспекти ефективності управлінської діяльності (теоретико-методологічний аспект): Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / НАН України, Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького. – К., 1996. –42 с.
120. Кабачна О.В. Соціологічний аналіз конфліктів у сфері масової комунікації: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.07 / Харківський національний університет ім. В.Ю. Карабіна. – Х., 2000. - 18 с.
121. Комлев Ю.Ю. Мониторинг общественного мнения как фактор оптимизации управленческих решений: дис… канд. социол. наук: 22.00.04. – Казань, 1993. – 150 с.
122. Личковська О.Р. Інформованість у системі повсякденних уявлень (Теоретичний аспект дослідження): Автореф. дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.01 / Харківський національний університет ім. В.Ю. Карабіна. – Х., 1995. – 24 с.
123. Наумова М.Ю. Соціальні знання в структурі комунікації: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.01 / НАН України. Інститут соціології. – К., 1999. – 20с.
124. Чудовська-Кандиба І.А. Соціокультурні чинники ефективності соціальної комунікації: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.01 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 18 с.
125. Шульга Т.М. Комунікаційні системи епохи формування глобального суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 /НАН України. Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2001. – 16 с.
126. Проскуріна О.О. Формування політичної культури українського суспільства: проблеми і перспективи розвитку: Дис… канд. політ. наук: 23.00.03. – К., 2001. 185 с.
127. Олексієнко Н.Д. Формування зовнішньо-політичних орієнтацій суспільств перехідного періоду засобами масової комунікації (на прикладі України, Росії та Польші): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 17 с.
128. Бойко О.В. Зовнішньополітичний образ України та чинники його формування в друкованих англомовних ЗМІ в умовах трансформації суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. –К., 2001. – 22 с.
129. Веселовський С.Г. Ідентифікації громадян України як чинник її зовнішньополітичного розвитку: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 19 с.
130. Караваев В.В. Прогнозирование военно-политической обстановки с использованием современных информационных технологий: Дис… канд. филос. наук: 09.00.10. – М., 1995 – 172 с.
131. The Code of Ethics of International Public Relation Association - www.ipranet.org/index1.htm.
132. Travers-Hilly T. Public Relation and propaganda. Comparative analysis. IPRA Gold Paper, #6, april 1998. - http://ipranet.org/guestbook/gold6.doc
133. Harlow Rex. Building of a Public Relation Definition // Pulic Relation Review. – 1976. – Vol. 2, № 4. - Р. 36.
134. Зленко А.М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму. – К.: Преса України, 2001. – 370 с.
135. Тарашвили Е. Связи с общественностью в государственных структурах - http://www.pressclub.host.ru/techn_15.htm.
136. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К.: Українські пропілеї, 2001. – 446 с.
137. Воронович Б.А. Управление в природных и социальных системах. / Самоорганизация, организация, управление. - М.: РАГС, 1995. – 380 с.
138. Афанасьев В.Г. Социальная информация. – М.: Наука, 1994. – 201 с.
139. Вебер М. Политика как призвание и профессия. - www.nir.ru/socio/articles/weber_politika.htm.
140. Конституція України - http://www.rada.kiev.ua/const/const1.htm.
141. Закон України “Про державну таємницю” - http://www.unpa.com.ua/info/9.htm.
142. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” - http://www.unpa.com.ua/info/6.htm.
143. Закон України “Про рекламу” - http://www.grad.kiev.ua/pubdoc/zakons/zakon6.html.
144. Закон України “Про вибори Президента України” - http://www.ipc.kiev.ua/UKR/law/elect_pres.htm.
145. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” - http://www.cvu.kiev.ua/ukr/library_of_cvu/election_laws/zakon_pro_refer.html.
146. Кант И. Критика чистого разума. - http://www.philosophy.ru/library/kant/01/sod.html
147. Що практично означатиме рік Росії в Україні, і навпаки. - http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/ 2001/50/16.html.
148. Блэк С. Паблик рилейшнз: международная практика: пер. с англ. – М.: Издательский дом «Довгань», 1997. – 180 с.
149. Рогачев С.В. Теоретические основы политического управления. Курс лекций. – М.: Изд-во РАГС, 1996. – 223 с.
150. Макаренко Є.А. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики: теоретичні та прикладні аспекти // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1999. – Випуск 12, частина ІІІ. – С. 89-108.
151. History of the BBC - http://www.bbc.co.uk/thenandnow/history/index.shtml
152. Foreign & Commonwealth Office: Official documents – www.fco.gov.uk
153. Ministry of Press and Mass Media – www.minpress.gr.
154. About the Athens News Agency - www.ana.gr
155. M.Shaviv Government should pay more attention to Foreign Ministry analysis // Jerusalem Post. – 2002. - №1. – С.3.
156. Prime minister office – www.pmo.gov.il
157. Department of foreign affairs and international trade - http://www.dfait-maeci.gc.ca/department/about_us-en.asp.
158. PAI S.A. - http://www.pai.pl/info/o_firmie.html
159. Directorate General Of Press & Information (Dgpi): history and function - http://www.byegm.gov.tr/BASIN-YAYIN/functions.htm
160. The story of 82 years - http://www.anadoluajansi.com.tr/profil-eng.php
161. Goethe Institut Inter Nationes - http://www.goethe.de/uun/enindex.htm
162. Доручення Президента України №1-14/1861 від 31.12.1999р.
163. Циркулярний лист Міністерства закордонних справ України №5.2.49-14-020 від 10.01.2000р.
164. Виступ міністра закордонних справ на нарді Послів України 2000 – 2002 рр.
165. Концепція інформаційно-роз’яснювальної роботи МЗС України на 2001-2002 рр.
166. Концепція створення національного каналу супутникового іномовлення України на період 2000-2004 року. – К., 2000.
167. Дорошенко Л. Брендинг стран. – http://www.prinfo.webzone.ru/ stbrandingstran.htm.
168. Peter van Ham The Rise of the Brand State: The Postmodern Politics of Image and Reputation - http://www.foreignaffairs.org/20010901facomment5564/peter-van-ham/the-rise-of-the-brand-state.html.
169. Lindsay М. The Brand called Wisconsin. Can we make it relevant and different for competitive advantage? - www.wisconsin.edu/summit/archive/2000/papers/pdf/ lindsay.pdf
170. Leonard M. Brithain-TM: Renewing our Іndentity. – London: Demos, 1999. – 320р.
171. Ollins Wally Trading Identities: Why Countries and Companies are Taking on Each Other’s Roles. // London, The foreign policy center, 1999, p.7
172. Шотландія: червоне і синє - http://prіnfo.webzone.ru/stmmіxіmageukraіnScotl 6022003.htm
173. Scotland – The Brand of Distinction - http://www.scotlandthebrand.com/about.asp.
174. Австралия: рай для туристов - http://prіnfo.webzone.ru/stmmіxіmageukraіn Austral7022003.htm
175. Denig E. A Branding Concept For The Netherlands - http://www. instituteforbrandleadership.org /A_Branding_Concept_For_The_Netherlands.htm
176. MacLeod A. Be Cool, Brits Told. Is That Cool? – http://www.csmonitor.com /durable/1998/03/30/intl/intl.4.html.
177. Pink H.-D. The Brand Called UK. – http://www.fastcompany.com/ online/22/branduk.html.
178. Буш задает себе вопрос: «Почему Америку ненавидят?» - http://www.islam.ru/pressclub/analitika/7/
179. Klein N. Brand USA. – http://www.alternet.org/story.html?StoryID=12617.
180. Америка задумалась над своим имиджем. - http://www.worldeconomy.ru/ Index.php? Mode=Article&ID=1062.
181. Weiser C. Bush Administration Struggles to build US Brand abroad. - http://www.gannettonline.com/gns/mideast/brand.htm.
182. Польща: у пошуках національного символу - http://prіnfo.webzone.ru/stm mіxіmageukraіnPoland10022003.htm
183. Много шума и… ничего, или Welcome to Estonia. - http://www.moles.ee/02/May/07/5-2.php.
184. Эстония: страна контрастов - http://prіnfo.webzone.ru/stmmіxіmage ukraіnEestі11022003.htm
185. ПАР: в ім'я єдності нації - http://www.prіnfo.webzone.ru/stmmіxіmageukraіn UAR13022003.htm
186. One country, two systems. – http://www.chinese-embassy.org.uk/eng/31866.html.
187. Marketing under a State of Origin Brand. – www.brandtasmania.com/ mediarelease.html.
188. Имиджевая программа для Украини? - http://prіnfo.webzone.ru/stmmіxіmage ukraіn21012003.htm
189. Yan Jack Carry on Globalization - http://www.jyanet.com/cap/2001/1018fe0.shtml.
190. Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії - www.niss.gov.ua/book/Litv/index.htm.
191. Ніццький договір та розширення ЄС. – К., Логос, 2001. – 196с.
192. Недостатки и преимущества ЕС // Украинская инвестиционная газета. – 1999. № 49. – С. 8.
193. Communication from the commission to the Council, the European parliament, the economic and social committee and committee of the regions. On an information and communication strategy for the European Union. – Brussels: Commission of the European Communities, 2002. – C.4.
194. Пашков М., Чалий В. Україна і розширення ЄС: проблеми, наслідки, перспективи // www.uceps.com.ua/ukr/all/publications/publicat_1063_ukr.shtml.
195. Губерський Л.В. Деякі шляхи забезпечення позитивного міжнародного іміджу України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Випуск 30, частина І. – С.12-15.
196. Виступ заступника держсекретаря МЗС України Н.М.Зарудної “Шляхи забезпечення позитивного міжнародного іміджу України” на Колегії МЗС України. – К., 2001р.
197. Інтерв’ю міністра закордонних справ України А.Зленка “Зовнішня політика повинна працювати на внутрішню” // Зеркало недели. – 2001. – 20-26 января. – С.2.
198. Шангина Л. Народ золотой середины? Эскиз социально-психологического автопортрета // Зеркало недели. – 2000. -№9. – С. 3.
199. Пашков М., Чалий В. Оборотная стратегия стратегического партнерства // Центр Разумкова 2000 – К.: Заповіт, 2001. – С.72-116.
200. Український центр економічних та політичних досліджень. Соціологічне дослідження 21-28 травня. - http://www.uceps.com.ua/ukr/work/work_ sociology.shtml.
201. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. – www.niss.gov.ua/book/ogliad/
202. Стратегічні партнери України: декларації і реалії. Аналітична доповідь центру ім. О. Разумкова. – К.: Заповіт, 2001. – С. 16-70.
203. Почепцов Г.Г. Осень политическая и ее последствия // Зеркало недели. – 2000. - № 32. – С. 2.
204. Сугоняко А. Зов времени // Зеркало недели. – 2000. - №7. – С. 5.
205. Украинцев Б.С. Развитие в процессе управления // Философия науки. – 1978. № 2. – С. 26-29.
206. Lippman W. Public opinion. – New York: Macmillian, 1965. – 427 p.
207. Векслер А. История Public Relations: попытка хронологии // Советник, 1999. - №2 - C. 32-33.
208. Сырцов И. Опрощенная наука // Коммерсантъ-Власть. – 1999. № 28. – С.27-31.
209. Социологический словарь/ Отв.ред. Г.П.Давидюк. – Минск: Университетское, 1991. – 528 с.
210. Папкова Н., Кузьмина В. ПР-подразделение в государственной организации: структура, особенности функционирования, взаимодействие с профессиональными агентствами - www.pressclub.host.ru/PR_Lіb/Gov PR.shtml.
211. Рукавішніков В.О. Соціально-політична ситуація та громадська думка // Соціологічні дослідження. - 1992. - №11. – С. 18-24.
212. Ортега-и-Гассет Х. Дегуманизация искусства и другие работы: эссе о литературе и искусстве. – http://www.philosophy.ru/library/ortega/dehume.html.
213. Громадська думка в Україні: грудень 2001. - http://www.kiis.com.ua/index.shtm.
214. О российско-украинских отношениях: результаты опроса населения. – www.fom.ru/reports.
215. Дергачев А. Украина в европейском контексте: тезисы о международном положении // Зеркало недели. – 2000. - № 29. – С. 4.
216. Иванов А. Новая проблема 2000 года // Коммерсантъ власть – 2000. - № 42. - С. 38-39.
217. Грушин Б.А. Общественное мнение в системе управления // Социологические исследования. –1998. - № 2. – С. 25-29.
218. Экономико-математические методы и модели. - http://www.korabelka.ru/07/01.html.
219. Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения. – М.: Экономика, 1993. - С. 91-92.
220. Роговцев Ю.Г. Математические методы и модели оценивания военно-политической обстановки. – М.: МО СССР, 1994. - С. 6.
221. Четвертый Рейтинг Российских PR-Агентств - http://www.prinfo.webzone.ru/ stromirreiting221002.htm
222. Почепцова Т. Реклама на правах ПР // Компаньон. – 2002, № 36. - С. 45-50.
223. Новини світового ПР - www.sovetnіk.ru/prnews/world/more/?іd=589.
224. Глембоцкий А. А есть ли рынок? Специалисты об услугах ПР на Украине // Компаньон. – 1999. -№ 8. – С. 52-56.
225. Ивженко Т. Итервью с В. Полохало // Компаньон. – 1999. - № 42. – С. 10-12.