ПАРАКУДА Ірина Вікторівна. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СКЛАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ПАРАКУДА Ірина Вікторівна. Назва дисертаційної роботи: "ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СКЛАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПАРАКУДА Ірина Вікторівна
УДК 346.57
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СКЛАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри господарського права
Рєзнікова Вікторія Вікторівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Київ – 2016
2
ЗМІСТ:
ВСТУП.............................................................................................................................................................5
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ СКЛАДСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ....................................................................................................................15
1.1. Економіко-правова сутність складської діяльності...................................................................15
1.2. Поняття та ознаки складської діяльності......................................................................................39
1.3. Правові форми здійснення складської діяльності.....................................................................54
Висновки до Розділу І...............................................................................................................................67
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС СКЛАДІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ...................73
2.1. Поняття, види, значення та функції складів................................................................................73
2.2. Правовий статус товарного складу................................................................................................82
2.3. Особливості правового статусу зернових складів .................................................................102
2.4. Склади зі спеціальним митним статусом...................................................................................120
2.4.1. Особливості правового статусу митного складу..................................................................126
2.4.2. Особливості правового статусу складу фіскального органу ...........................................138
2.4.3. Особливості правового статусу складу тимчасового зберігання....................................148
2.4.4. Вільна митна зона..........................................................................................................................156
2.4.5. Вантажний митний комплекс....................................................................................................167
2.5. Особливості функціонування акцизного (податкового) складу.........................................174
Висновки до Розділу ІІ..........................................................................................................................180
РОЗДІЛ ІІІ. СКЛАДСЬКІ ГОСПОДАРСЬКІ ДОГОВОРИ ТА СКЛАДСЬКІ
ДОКУМЕНТИ В УКРАЇНІ................................................................................................................186
3.1. Поняття, особливості та види складських договорів.............................................................186
3.1.1. Господарський договір складського зберігання як основний складський договір...188
3.1.2. Обслуговуючі (супутні) складські господарські договори...............................................211
3.2. Складські документи........................................................................................................................221
Висновки до Розділу ІІІ...........................................................................................................................241
ВИСНОВКИ..............................................................................................................................................245
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................................................250
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ:
АРК – Автономна республіка Крим;
АТ – акціонерне товариство;
ВГСУ – Вищий господарський суд України;
ВМЗ – вільна митна зона;
ВМК – вантажний митний комплекс;
ГКУ – Господарський кодекс України;
ГФ – Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими
документами на зерно;
ДАРУ – Державне агентство резерву України;
ДКСУ – Державна казначейська служба України;
ДФСУ – Державна фіскальна служби України;
ЄАІС – Єдина автоматизована інформаційна система;
ЄС – Європейський Союз;
ЗЕД – зовнішньоекономічна діяльність;
ЗСУ – Збройні Сили України;
ЗУ – Закон України;
ККУ – Кримінальний кодекс України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
МАПУ – Міністерство аграрної політики України;
МІУ – Міністерство інфраструктури України;
МКЄС – Митний кодекс Європейського Союзу;
МКУ – Митний кодекс України;
МОУ – Міністерство оборони України;
МС – митний(і) склад(и);
МФУ – Міністерство фінансів України;
ПДВ – податок на додану вартість;
ПКУ – Податковий кодекс України;
С(В)ЕЗ – спеціальна (вільна) економічна зона;
4
СОТ – Світова організація торгівлі;
СТЗ – склад тимчасового зберігання;
СФО – склад фіскального органу;
ТДВ – товариство з додатковою відповідальністю;
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю;
ЦКУ – Цивільний кодекс України.
5
ВСТУП
Розвиток ринкових відносин в Україні обумовлює зміни у складі суб’єктів, які
здійснюють господарсько-торгівельну діяльність (у тому числі допоміжну діяльність, що
забезпечує реалізацію товарів шляхом надання відповідних послуг). Такі зміни
безпосередньо торкнулися й складів (товарних, зернових, митних тощо), які мають статус
суб’єктів господарювання та на професійних засадах надають іншим суб’єктам послуги,
пов’язані із забезпеченням схоронності товарів та їх властивостей. Саме ці склади, як і та
діяльність, яку вони провадять, відіграють важливу роль у просуванні товарів від виробників
до інших суб’єктів господарювання та/або безпосередніх споживачів.
Відтак, в рамках ринкової економіки задоволення потреб суб’єктів господарювання у
тимчасовому складуванні та зберіганні товарів є однією з форм господарської діяльності,
котра зі збільшенням обсягів торгівлі стає все більш запитуваною. Складське зберігання, як
особливий вид послуг, потребує й відповідного правового врегулювання, захисту прав та
законних інтересів учасників відповідних відносин, удосконалення договірного регулювання
складських відносин, порядку відкриття складів та вимог до їх функціонування, оформлення
та видачі ними складських документів, ведення складського обліку тощо.
Чинне господарське законодавство потребує удосконалення, системного
напрацювання й впровадження норм, що недвозначно визначали б правовий статус складів
(як складу, що є господарською організацією загалом, так і окремих спеціальних видів
складів, якими є склад товарний,зерновий тощо) – суб’єктів господарювання, які здійснюють
діяльність, предметом якої є надання складських та суміжних (допоміжних) послуг у сфері
товарного обігу.
Таким чином, тема дослідження є надзвичайно актуальною з огляду на: (а) практичну
поширеність, необхідність та зростаючу популярність зазначеного виду діяльності в практиці
господарювання; (б) наявність спеціального правового регулювання складської діяльності;
(в) відсутність ґрунтовних наукових робіт, фахових правових досліджень із відповідної
тематики.
6
Дослідження господарсько-правового регулювання складської діяльності, як
особливого різновиду діяльності господарської, інституту зберігання на товарному складі,
зерновому, акцизному тощо для сучасного господарського права України є новим.
У той же час, цивілістичних праць, присвячених вивченню цього питання, також вкрай
мало. Окремі аспекти застосування положень ЦК України щодо регулювання відносин
зберігання на товарному складі аналізували Е. М. Грамацький, О.В.Дзера, А. Р.Домбругова,
С.Ю.Кужко, А. М.Демчук. Комплексному та системному аналізу в науці господарського
права вони не піддавалися.
Зазначені обставини вказують на незаперечну актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота
виконувалася на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Робота виконана в межах бюджетної
теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер
теми 11БФ 042-01, номер державної реєстрації 0111 U 008 337).
Мета і задачі дослідження. Головною метою є вирішення теоретичних та прикладних
проблем господарсько-правового регулювання складської діяльності в Україні, а також
правова характеристика господарських відносин, що виникають при здійсненні складського
зберігання, вимог, що висуваються чинним законодавством до складів та/або їх утримувачів,
вироблення рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання складської діяльності
в Україні.
Досягнення мети дослідження забезпечується вирішенням таких задач:
узагальнити та систематизувати існуючі теоретичні розробки щодо складського
зберігання у сфері господарювання;
розкрити економіко-правову сутність складської діяльності;
з’ясувати вплив економічних чинників на сучасне господарсько-правове розуміння
складської діяльності;
визначити поняття та ознаки складської діяльності (діяльності зі складського
зберігання), класифікувати її;
встановити правові форми здійснення складської діяльності в Україні;
7
визначити поняття, види, функції та значення складів;
визначити особливості правового статусу на території України товарного складу,
зернових складів, складів зі спеціальним митним статусом, акцизного (податкового) складу;
визначити поняття, особливості та види складських договорів, а також складських
документів;
сформулювати рекомендації для подальшого розвитку положень господарського
законодавства щодо регулювання господарської діяльності зі складського зберігання.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження – врегульовані господарським
правом суспільні відносини, що виникають при здійсненні складської діяльності у сфері
господарювання. Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, нормативно-правові акти,
що визначають і характеризують економіко-правову сутність складської діяльності, правову
природу складського зберігання та форми провадження складської діяльності, правовий
статус складів на території України, складські господарські договори та складські документи
в господарському обороті України.
Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічну основу
дослідження складає сукупність теоретико-методологічних засобів осягнення суспільних
явищ і процесів, що зумовлена метою та особливостями досліджуваної проблематики, а
також загальні принципи наукового пізнання, підходи та методи, що традиційно відносяться
до методологічного апарату гуманітарних наук, отримали поширення у загальнотеоретичних
і галузевих правових дослідженнях, у тому числі принципи діалектики: розвитку предмета
дослідження, його логічна визначеність, діалектичний зв’язок логічного й ретроспективного
способів пізнання; загальнонаукові підходи: методи аналізу і синтезу, теоретичного
моделювання тощо. До методологічної основи дослідження увійшли також
загальнотеоретичні положення діалектики як загального методу пізнання наряду з
використанням приватно-наукових методів: системного, формально-логічного, формальноюридичного аналізу тощо. Системно-функціональний метод використовувався при
визначенні основних правових засад регулювання складського зберігання, ознак, видів та
форм провадження складської діяльності, видів складів, а також при дослідженні змісту,
форми, видів складських договорів. Використання формально-логічного методу дослідження
дозволило дати загально-правову характеристику поняттям складського зберігання,
8
господарського договору зі складського зберігання, складу, в тому числі й загального
користування тощо. Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові
дефініції, а формально-логічний – виявити недоліки чинного законодавства в досліджуваних
відносинах, виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Теоретичну основу дослідження склали висновки, наукові результати, ідеї та
положення, що містяться в працях, різноманітних теоретичних розробках як вітчизняних, так
і зарубіжних юристів: О. О. Афанасьєвої, К.С. Боуш, Е. М. Грамацького, А. М.Демчука,
О.В.Дзери, С.С.Довбій, А.С.Довгерта, А. Г.Донець, О.С.Іоффе, А.Ю.Кабалкіна,
О.С.Коломацької, А. А.Котелевської, С.Ю.Кужка, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця,
Н. О. Новокшонової, В.В. Рєзнікової, Г. Ф.Шершеневича, В.С.Щербини, Р. Н.Яхонтова та
ін. Теоретичною основою дослідження є і роботи відомих економістів: Е. Ф. Авдокушина,
Б. А. Анікіна, О. А. Біловодської, А. М. Гаджинського, С. Ф. Голова, С.В. Мочерного та ін.
Наукова новизна отриманих результатів визначається метою та предметом
дослідження. Вперше в науці господарського права здійснено комплексне дослідження як
теоретичних, так і прикладних проблем правового регулювання складської діяльності в
Україні, шляхів їх вирішення. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в
науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, найважливішими з яких є такі.
Вперше:
виділено ознаки складської діяльності, до яких відносяться такі: 1) це вид
господарської діяльності одного суб’єкта господарювання (зберігача), предметом якої є
надання складської послуги іншій особі (поклажодавцеві); 2) предметом господарської
діяльності зберігача є складське зберігання, що провадиться на професійних засадах;
3) складська діяльність передбачає не лише забезпечення фізичної схоронності майна
(товару), прийнятого на зберігання, але й продовження та забезпечення відповідного
господарського його обороту за рахунок надання супутніх (допоміжних) послуг;
4) поклажодавцем (послугоотримувачем) є учасник господарських відносин; 5) складська
діяльність передбачає необхідність ведення спеціалізованого складського обліку товарноматеріальних цінностей на складі; 6) провадження такої діяльності на професійних засадах
супроводжується обігом складських документів (складської квитанції, простого складського
свідоцтва, подвійного складського свідоцтва);
9
на підставі зазначених ознак запропоновано визначати складську діяльність,
здійснювану складами загального користування, як таку господарську діяльність суб’єктів
господарювання-зберігачів, предметом якої є надання професійних складських послуг з
господарською метою (отримання прибутку та/або досягнення іншого соціальноекономічного результату) учасникам господарських відносин в їхніх інтересах та за їх
рахунок, що супроводжується обігом складських документів та веденням складського обліку;
класифіковано складське зберігання: 1)за правовими підставами здійснення (договірне
та недоговірне); 2)за сферами здійснення (у сфері ЗЕД, сільськогосподарського виробництва,
торгівлі тощо); 3)за ступенем обов’язковості (обов’язкове та факультативне); 4)за правовим
статусом зберігача (універсальне та спеціалізоване); 5)за засадами здійснення (професійне та
непрофесійне); 6)за обов’язковістю сертифікації та/або ліцензування (сертифіковане,
ліцензоване, несертифіковане та неліцензоване); 7)за інтересами та потребами (у власних
інтересах та для власних потреб; в інтересах та для задоволення потреб інших осіб); 8)за
місцем зберігання (на власних складах; на складах загального користування);
обґрунтовано впровадження в науковий обіг у сфері господарювання терміну
«внутрішньогосподарська діяльність» (в контексті складського зберігання
«внутрішньогосподарська складська діяльність», що провадиться структурними
підрозділами господарської організації (її складами)), під якою пропонується розуміти
діяльність господарських організацій (їх структурних підрозділів, в тому числі
відокремлених), спрямовану на створення та підтримання необхідних умов їх
господарювання (матеріально-технічних, організаційний та ін.), що провадиться без участі
інших суб’єктів господарювання;
визначено основні вимоги до складів та/або зберігання товарів на складах: організаційні
та статусоутворюючі (щодо типу складу; порядку його відкриття та легітимації; порядку
організації роботи складу; забезпечення необхідних умов зберігання товарів; облаштування
складу та відповідальності утримувача; температурного та світлового режиму, вологості
повітря; закріплення постійних місць за товарами; дотримання товарного сусідства;
визначення порядку здійснення охорони та забезпечення безпеки тощо); товарні та
товаророзпорядчі (щодо дотримання умов поміщення на склад товарів та відпуску їх зі
складу, розпорядження ними; правового режиму товарів, поміщених на склад; строків
10
зберігання; операцій, які можуть проводитись із товарами на складі тощо); облікові та звітні
(щодо ведення оперативно-аналітичного, складського та бухгалтерського обліку; складання
звітності за результатами складської діяльності утримувачами складів); санітарно-гігієнічні
(забезпечення санітарного догляду, проведення профілактичних засобів, попередження втрат
та псування товарів тощо); технічні (забезпечення порядку зберігання, дотримання умов та
техніки збереження, дотримання техніки безпеки, визначення способів зберігання);
обґрунтовано неможливість визначення в сучасних умовах господарювання єдиного,
уніфікованого поняття «склад», оскільки воно вживається у трьох значеннях: (а) як суб’єкт
підприємницької діяльності, що має статус організації; (б) як спеціально облаштований
об’єкт; (в) як спеціальний режим зберігання товарів;
визначено, що основними функціями складів з точки зору господарського права є:
зберігально-охоронна, приймально-розподільча, накопичувальна та координаційна;
систематизовано численні вимоги, що висуваються чинним законодавством до
функціонування складів зі спеціальним митним статусом, а також їхніх утримувачів, з
умовним поділом їх на групи: статусоутворюючі та організаційні, товарні і
товаророзпорядчі; облікові й звітні (перспективною визнано можливість в майбутньому
виділення, нарівні з організаційними, вимог технологічних, технічних, а також вимог до
надаваних складських та суміжних до них, допоміжних послуг);
обґрунтовано пропозицію щодо створення замість складів фіскальних (митних)
органів госпрозрахункових складів, заснованих на державній власності зі статусом
юридичної особи;
визначено господарські складські договори як такі господарські договори, за якими
зберігання є основним або додатковим обов’язком, що виступають підставою виникнення
основного складського (зберігального) зобов’язання, а також договори, що є
обслуговуючими (допоміжними) щодо такого зобов’язання, супутніми щодо основних
складських договорів. Запропоновано поділ складських господарських договорів на дві
групи: основні та обслуговуючі (супутні);
визначено поняття господарського договору складського зберігання як такого
господарського договору, за яким товарний склад (зберігач) зобов’язується за плату прийняти
та зберігати протягом визначеного строку товар, переданий йому іншим учасником
11
господарських відносин – поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності, а
поклажодавець зобов’язується оплатити послуги зберігача та відшкодувати йому
витрати. Ознаками такого договору є: (1) належність до групи господарських договорів про
надання послуг; (2) спрямованість на забезпечення господарської діяльності; (3) поєднання
майнових та організаційних елементів; (4) двосторонній (характеризується особливим
суб’єктним складом), строковий та оплатний характер; (5) особливий порядок укладення та
письмова форма договору, підтверджувана видачею складських документів; (6)істотні
умови: (а) предмет (вид та загальна характеристика надаваної складської послуги), об’єкт
зберігання, режим зберігання (індивідуалізоване чи знеособлене), (б) вартість послуги зі
зберігання та допоміжних (супутніх) послуг, (в) строк зберігання; (в) всі ті умови складського
зберігання, щодо котрих досягнуто згоди за волевиявленням однієї зі сторін; (7) презумпція
реальності договору (виняток – договір, яким передбачено обов’язок зберігача прийняти
товар на зберігання в майбутньому); (8) мета – забезпечення схоронності товару протягом
всього терміну його зберігання; (9)зміст: (а) права та обов’язки, що стосуються приймання,
умови зберігання та видачі товару, (б) права та обов’язки сторін з їх розпорядження товаром,
що перебуває на зберіганні;
запропоновано шляхом внесення змін до чинного законодавства чітко визначити
правовий режим складських свідоцтв як товаророзпорядчих цінних паперів.
Дістали подальшого розвитку:
наукові положення та ідеї щодо можливого розкриття економіко-правової сутності
складів, а також здійснюваної ними діяльності через основне господарське призначення –
зберігання запасів;
наукові положення щодо багатоманітності видів запасів, що дало можливість
класифікувати їх: за призначенням; за рівнем наявності на підприємстві; за відображенням у
балансі підприємства; за ступенем ліквідності; за походженням; за виконуваними функціями;
за місцем розміщення; за терміном зберігання тощо;
наукові положення щодо багатоманітності видів складів, що дало можливість
класифікувати склади за різноманітними критеріями: за характером виконуваних функцій;
за формою власності; за формою користування; за видом та характером, асортиментними
особливостями матеріальних цінностей, що підлягають зберіганню на складі (об’єктів
12
складування); за призначенням об’єктів складування; за ступенем механізації (автоматизації)
вантажопереробки; за транспортними умовами та/або умовами розміщення. Склади, як
об’єкти, додатково класифіковано: за розмірами корисної складської площі, складського
об’єму та місткості; за конструктивними особливостями; за поверховістю та/або висотністю;
за температурним режимом чи утепленістю; за класовістю тощо.
Удосконалено:
визначення поняття «запаси підприємства» – це ті його активи, що на даний час ним
не використовуються, є власністю підприємства (належать йому на інших похідних від права
власності правових титулах: господарське відання, оперативне управління), перебувають на
його складах, складах постачальників та/або споживачів, а також в інших призначених для
зберігання місцях, утримуються для забезпечення господарської діяльності підприємства:
виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), продажу, перепродажу, а також
використовуються для управління підприємством;
визначення поняття «товарний склад», яке запропоновано закріпити на законодавчому
рівні (в ЦК, ГК України, а також в Законі України «Про сертифіковані товарні склади та
прості і подвійні складські свідоцтва»), – це комерційна або некомерційна господарська
організація, створена у будь-якій організаційно-правовій формі, а також фізична особа –
підприємець, що здійснює в межах загальної або виключної компетенції складське зберігання
товарів та надає за плату послуги, пов’язані зі зберіганням;
класифікацію товарних складів: за наявністю/відсутністю спеціалізації (універсальні
(загальнотоварні) та спеціалізовані (відомчі)); за типом (закритого та відкритого типів); за
характером зберігання (добровільного та обов’язкового зберігання); за порядком створення
(товарні склади, створення яких не передбачає дотримання спеціальних вимог, та товарні
склади, створення яких передбачає отримання спеціального дозволу, ліцензії, отримання
сертифіката про відповідність надання послуг зі зберігання тощо);
визначення поняття «товар» в контексті складського зберігання, – це продукт праці,
що має вартісний характер (споживчу та мінову вартість) і цінову визначеність, є
оборотоздатним, призначеним для подальшої реалізації, а не для споживання;
визначення поняття «зерновий склад», під яким пропонується розуміти суб’єкта
господарювання, що має у власності або у користуванні (оренда, лізинг) зерносховище та
13
надає або планує надавати фізичним і юридичним особам послуги зі зберігання зерна з
видачею складських документів на зерно, з обґрунтуванням доцільності подальшого
внесення змін до ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що за результатами
дослідження сформульовано ряд висновків, які визначають напрямки вирішення
теоретичних і практичних проблем господарсько-правового регулювання складської
діяльності в Україні. Одержані результати можуть бути використані: в подальших
теоретичних дослідженнях регулювання складського зберігання; у доопрацюванні й
удосконаленні чинного господарського, податкового та облікового законодавства; у практиці
правозастосування, зокрема, суб’єктами господарювання, які провадять складську діяльність,
ведуть складський облік тощо; у навчальному процесі при викладанні курсу «Господарське
право», при розробці відповідних спецкурсів, підготовці навчальних посібників, підручників
та методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою
роботою, а викладені в ній положення, які становлять новизну праці, розроблені автором
особисто. Для аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших
вчених, на які зроблено посилання.
Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертації розглядались
на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження оприлюднені у
доповідях на наукових конференціях, зокрема: Круглому столі «Забезпечення приватних і
публічних інтересів в підприємницькій діяльності» (м. Київ, 26.11.2014 р.); Круглому
столі «Правове забезпечення економічного розвитку та екологічної безпеки суспільства»
(м.Вінниця, 14-15.05.2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Юридичні
наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства» (м. Київ,
10–11.04.2015 р.); ХІІІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Вітчизняна
наука на зламі епох: проблеми і перспективи розвитку» (м. Переяслав-Хмельницький, 3-
4.04.2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології,
економіка та право: стан та перспективи розвитку» (м. Чернівці, 24-25.09.2015 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми модернізації приватного права в
14
умовах Євроінтеграції» (м. Хмельницький, 2-3.10.2015 р.); Круглому столі «Проблеми
розвитку науки господарського права і вдосконалення господарського законодавства
України» (м.Київ, 4.12.2015 р.).
Публікації. Основні висновки і теоретичні положення роботи знайшли відображення
в 12-ти публікаціях (1-й одноосібній монографії, 6-ти наукових статтях, опублікованих у
спеціалізованих фахових виданнях, та 5-х тезах виступів на науково-практичних
конференціях).
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою, предметом дослідження.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел,
додатків. Загальний обсяг роботи – 279 сторінка, з них основного тексту – 245 сторінок.
Список використаних джерел включає 294 найменування і займає 28 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Дане дослідження проведено на основі існуючих правових норм, розгорнутого аналізу
вихідних даних концептуального науково-теоретичного характеру, а також практики
провадження складської діяльності суб’єктами господарювання – зберігачами. За
результатами проведеного дослідження видається за можливе зробити такі висновки.
Економіко-правова сутність складської діяльності, здійснюваної суб’єктами
господарювання – складами (їх утримувачами), може бути розкрита через основне їхнє
господарське призначення – зберігання запасів. Запаси підприємства – це ті його активи, що
на даний час ним не використовуються, є власністю підприємства (належать йому на праві
господарського відання, оперативного управління), перебувають на його складах, складах
постачальників та/або споживачів, а також в інших призначених для цього місцях,
утримуються для забезпечення господарської діяльності підприємства: виробництва
продукції (виконання робіт, надання послуг), продажу, перепродажу, а також
використовуються для управління підприємством. Класифікувати їх можна: за призначенням
(виробничі та товарні (останні, в свою чергу, поділяються на запаси засобів виробництва й
запаси предметів споживання); за рівнем наявності на підприємстві (нормативні й
понаднормативні); за відображенням у балансі підприємства (балансові, позабалансові); за
ступенем ліквідності (ліквідні, неліквідні); за походженням (первинні, вторинні); за
виконуваними функціями (поточні (циклічні), резервні (страхові, буферні), автономні); за
місцем розміщення (складські, перехідні (технологічні, транзитні)); за терміном зберігання
(швидко ліквідні, тривалого зберігання, нетривалого зберігання). Процес складського
зберігання – це комплекс складських операцій, що здійснюється в певній послідовності:
підготовка до складського зберігання (розвантаження, приймання товарів за кількістю та
якістю, перевалка їх до місця зберігання на складі); здійснення безпосередньо складського
зберігання (підтримання належних умов для забезпечення збереження кількісних та якісних
характеристик товару); повернення товару зі зберігання (перевалка товарів до місця
навантаження, підготовка до навантаження тощо).
Основні вимоги щодо складів та/або зберігання товарів на складах: організаційні та
статусоутворюючі (щодо типу складу; порядку його відкриття та легітимації; порядку
організації роботи складу; забезпечення необхідних умов зберігання товарів; облаштування
246
складу та відповідальності утримувача; температурного та світлового режиму, вологості
повітря; закріплення постійних місць за товарами; дотримання товарного сусідства;
визначення порядку здійснення охорони та забезпечення безпеки тощо); товарні та
товаророзпорядчі (щодо дотримання умов поміщення та склад товарів та відпуску їх зі
складу, розпорядження ними; статусу товарів, поміщених на склад; строків зберігання;
операцій, які можуть проводитись із товарами на складі тощо); облікові та звітні (щодо
ведення оперативно-аналітичного, складського та бухгалтерського обліку; складання
звітності за результатами складської діяльності утримувачами складів); санітарно-гігієнічні
(забезпечення санітарного догляду, проведення профілактичних засобів, попередження втрат
та псування товарів тощо); технічні (забезпечення порядку зберігання, дотримання умов та
техніки збереження, дотримання техніки безпеки, визначення способів зберігання) тощо.
До ознак складської діяльності може бути віднесено такі: 1) це вид господарської
діяльності одного суб’єкта господарювання (зберігача), предметом якої є надання складської
послуги іншій особі (поклажодавцеві); 2) складське зберігання є предметом господарської
діяльності зберігача, провадиться на професійних засадах; 3) провадження цього виду
діяльності передбачає не лише забезпечення фізичної схоронності майна (товару),
прийнятого на зберігання, але й продовження та забезпечення відповідного господарського
його обороту за рахунок надання супутніх (допоміжних) послуг; 4) поклажодавцем
(послугоотримувачем) є учасник господарських відносин; 5) необхідність ведення
спеціалізованого складського обліку товарно-матеріальних цінностей на складі;
6) провадження такої діяльності на професійних засадах супроводжується обігом складських
документів (складської квитанції, простого складського свідоцтва, подвійного складського
свідоцтва). За своїм характером та правовою природою, складська діяльність – це є діяльність
по забезпеченню схоронності майна. Складська послуга є послугою вартісного характеру, що
має цінову визначеність, а також є послугою нематеріального характеру, які (з економічної
точки зору) слід розглядати як дію/діяльність, яка є корисною та споживається в процесі її
здійснення (виконання). Результат складської послуги, що полягає у забезпеченні
схоронності майна (товару), не має упредметненого результату, виявляється в отриманні
одним учасником господарських відносин (поклажодавцем) відповідного корисного ефекту
247
(з поверненням йому збереженого майна (товару)), а також в отриманні іншим суб’єктом
господарювання (зберігачем) плати за надану ним складську послугу.
Складську діяльність як зберігання, здійснюване складами загального користування,
може бути визначено як таку господарську діяльність суб’єктів господарювання – зберігачів,
предметом якої є надання професійних складських послуг з господарською метою
(отримання прибутку та/або досягнення іншого соціально-економічного результату)
учасникам господарських відносин в їхніх інтересах та за їх рахунок, що супроводжується
обігом складських документів та веденням складського обліку. Класифіковано складське
зберігання може бути: 1)за правовими підставами здійснення (договірне та недоговірне);
2)за сферами здійснення (у сфері ЗЕД, сільськогосподарського виробництва, торгівлі та ін.);
3)за ступенем обов’язковості (обов’язкове та факультативне); 4)за правовим статусом
зберігача (універсальне та спеціалізоване); 5)за засадами здійснення (професійне та
непрофесійне); 6)за обов’язковістю сертифікації та/або ліцензування (сертифіковане,
ліцензоване, несертифіковане та неліцензоване); 7)за інтересами та потребами (у власних
інтересах та для власних потреб; у інтересах та для задоволення потреб інших осіб); 8)за
місцем зберігання (на власних складах; у складах загального користування).
Склади можуть розглядатися як: (а) суб’єкти підприємницької діяльності, що мають
статус організації (наприклад, товарний сертифікований склад); (б) відповідно облаштовані
об’єкти (наприклад, СФО); (в) як спеціальні режими зберігання товарів (наприклад, режим
МС). Таке різноманіття підходів до визначення складів і серед вчених, і з боку законодавця не
сприяє встановленню чіткого переліку ознак, особливостей правового статусу відповідних
суб’єктів господарювання. Очевидно, що поняття «склад» є багатогранним та
багатофункціональним, вимагає диференційованого підходу, що власне й унеможливлює
його уодноманітнене визначення та розуміння. Класифікувати їх можна за різними
критеріями: за характером виконуваних функцій (постачальницькі, виробничі, розподільчі,
склади готової продукції, оптово-посередницькі, торговельні та ін.); за формою власності
(державні, комунальні, колективні, приватні, спільні); за формою користування
(індивідуального, спільного та загального користування); за видом та характером,
асортиментними особливостями матеріальних цінностей, що підлягають зберіганню на
складі – об’єктів складування (універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані,
248
комбіновані, неспеціалізовані, змішаного зберігання); за призначенням об’єктів складування
(склади продукції виробничо-технічного призначення та склади товарів народного
споживання); за ступенем механізації (автоматизації) вантажопереробки (немеханізовані,
механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні); за транспортними
умовами та/або умовами розміщення (пристаневі або портові, прирейкові, неприрейкові
(внутрішньоміські)). В основу чинного законодавства покладено поділ складів за їх
спеціалізацією та/або технічною побудовою, що визначає режим зберігання товарів на:
загальнотоварні та спеціалізовані. З господарсько-правової точки зору, основними функціями
складів є: зберігально-охоронна, приймально-розподільча, накопичувальна, координаційна.
Господарські складські договори – це такі господарські договори, за якими зберігання є
основним або додатковим обов’язком, що виступають підставою виникнення основного
складського (зберігального) зобов’язання, а також договори, що є обслуговуючими
(допоміжними) щодо такого зобов’язання, супутніми щодо основних складських договорів.
Звідси, – поділ складських господарських договорів на дві групи: основні та обслуговуючі
(супутні). Перша група – це група договорів, де зберігання є основним або додатковим
обов’язком (основним – у договорі складського зберігання, а додатковим – у договорах
перевезення, оренди, поставки, дистриб’юції та ін.). Такі договори виступають підставою
виникнення складських (зберігальних) зобов’язань, оскільки зобов’язання зі складського
зберігання товарно-матеріальних цінностей можуть виникати, крім договору складського
зберігання, також за іншими господарськими договорами. Друга група – це складські
договори, що за своєю суттю не є підставою для виникнення основного складського
(зберігального) зобов’язання. Вони є обслуговуючими щодо такого зобов’язання, супутніми
щодо основних складських договорів, тобто пов’язаними з ними. Це такі договори, як:
застави товару, прийнятого на складське зберігання; страхування товару, прийнятого та
складське зберігання; виконання вантажно-розвантажувальних, пакувальних робіт; договори
з надання супутніх до зберігання послуг (сушіння, очищення, маркування товару тощо) та ін.
Господарський договір складського зберігання – це такий господарський договір, за
яким товарний склад (зберігач) зобов’язується за плату прийняти та зберігати протягом
визначеного строку товар, переданий йому іншим учасником господарських відносин –
поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності, а поклажодавець зобов’язується
249
оплатити послуги зберігача та відшкодувати йому витрати. Ознаки такого договору:
(1) належність до групи господарських договорів про надання послуг; (2) спрямованість на
забезпечення господарської діяльності; (3) поєднання майнових та організаційних елементів;
(4) двосторонній (характеризується особливим суб’єктним складом), строковий та оплатний
характер; (5) особливий порядок укладення та письмова форма договору, підтверджувана
видачею складських документів; (6) істотні умови: (а) предмет (вид та загальна
характеристика надаваної складської послуги), об’єкт зберігання, режим зберігання
(індивідуалізоване чи знеособлене), (б) вартість послуги зі зберігання та допоміжних
(супутніх) послуг, (в) строк зберігання; (в) всі ті умови складського зберігання, щодо котрих
досягнуто згоди за волевиявленням однієї зі сторін; (7) презумпція реальності договору
(виняток – договір, яким передбачено обов’язок зберігача прийнято товар на зберігання в
майбутньому); (8) ціль – забезпечення схоронності товару протягом всього терміну його
зберігання; (9)зміст: (а) права та обов’язки, що стосуються приймання, умови зберігання та
видачі товару, (б) права та обов’язки сторін з їх розпорядження товаром, що перебуває на
зберіганні.
Складські документи (складська квитанція, просте та подвійне складське свідоцтво)
мають наряду з майново-правовим змістом (служать для передачі майнових прав – права
власності та права застави), також і зобов’язально-правовий зміст, що полягає в праві
вимагати товар (основне зобов’язання) у його безпосереднього володільця (товарного
складу), а також вправі вимагати відшкодування завданих збитків у випадку загибелі товару
(додаткове зобов’язання). Перспективним є введення в обіг електронних складських
документів (складських документів у бездокументарній формі), що потребує також розробки
та прийняття відповідної нормативної бази. Найперше, ЗУ «Про сертифіковані товарні
складі та прості й подвійні складські свідоцтва» доцільно було б доповнити нормою такого
змісту: «Складські свідоцтва можуть видаватися у бездокументарній формі, зокрема для
торгівлі на біржі, відповідного до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку».
Паралельно – розробити та прийняти відповідний порядок.