ПЕРЕДУМОВИ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ КРИЗ У ПЕРЕХІДНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ

Короткий опис

СЕВАСТОПОЛЬСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Чемшит Денис Олександрович

УДК 328.161(477+470+571)

ПЕРЕДУМОВИ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ КРИЗ
У ПЕРЕХІДНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Максимова Олена Миколаївна,
кандидат політичних наук,
доцент

Севастополь
2012

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ...............................................................................................9
1.1. Політична модернізація як об'єкт наукового дослідження .....................9
1.2. Політична криза в системі уявлень про політичну нестабільность…...36
Висновки до розділу 1 ......................................................................................48
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ КРИЗ ....................................................................... 50
2.1. Понятійно-категоріальний апарат дослідження .....................................50
2.2. Методологічні аспекти дослідження криз в політичних системах з різними моделями модернізації .......................................................................59
Висновки до розділу 2 ......................................................................................81
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ КРИЗ ........................................................................82
3.1. Структурні параметри модернізаційних криз .........................................82
3.2. Функціональні аспекти криз в умовах модернізації .............................103
Висновки до розділу 3 .....................................................................................125
РОЗДІЛ 4. ПЕРЕДУМОВИ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ КРИЗ У ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ З РІЗНИМИ МОДЕЛЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ …………………………………………………….............127
4.1. Кризи політичних систем з ендогенно-екзогенною моделлю модернізації (на прикладі Росії) ............................................................................................127
4.2. Кризи політичних систем з екзогенної моделлю модернізації
(на прикладі України) .....................................................................................147
Висновки до розділу 4 .....................................................................................166
ВИСНОВКИ ....................................................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................177

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У незалежних державах, що утворилися після розпаду СРСР модернізаційні процеси наразі не завершені. Аналіз досвіду розвитку пострадянських держав дозволяє зробити висновок, що модернізація в них здійснюється за різними моделями. Політична система України модернізується за відбитою (запозиченою) моделлю, що передбачає орієнтацію на ліберально-демократичний вектор розвитку. 20 років державного будівництва в умовах незалежності виявилися недостатнім терміном, щоб завершити демократизацію політичної системи і вибудувати ефективну ринкову економіку з системою соціальних гарантій. Крім цього досягнутий рівень розвитку не створює передумови для формування правової соціальної держави та зміцнення громадянського суспільства. Таким чином, кризовість модернізаційних процесів в перехідних політичних системах є очевидною.
Політичні проблеми модернізаційних процесів отримали широку розробку в працях вітчизняних дослідників: Г.І. Зеленько, Ф.М. Кирилюка, О.В. Новакової, М.В. Примуша, О.С. Токовенка та ін. Політичні кризи знайшли відображення в роботах В.В. Кривошеїна, Ю. Мацієвського, С.В. Ставченка та ін. Однак тема модернізаційних криз не отримала комплексної розробки в українській політичній науці.
На сьогоднішній день проблематика модернізаційних криз в контексті функціонування перехідних політичних систем містить ряд невирішених аспектів. По-перше, демократична модернізація є не єдиною моделлю розвитку. Суттєвою рисою модернізації є її варіативність, яка підтверджує неоднозначність результатів модернізації в різних перехідних системах. Разом з тим у багатьох сучасних теоріях модернізації продовжує переважати лінійне розуміння демократичної модернізації. По-друге, кризовий аспект модернізації не отримав всебічної розробки. У політичній науці продовжує домінувати нормативний підхід до модернізації. В результаті найбільш розробленим виявилися питання стабільності в умовах модернізації, динаміки модернізаційного процесу тощо. По-третє, існуючі теоретичні моделі оцінки кризовості процесу модернізації не можуть вважатися дійсним інструментом аналізу перехідних політичних процесів. Отже, дані моделі вимагають коректування й уточнення.
Зв'язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження здійснено відповідно до наукової теми кафедри філософських і соціальніх наук СевНТУ (м. Севастополь) «Оптимізація взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства в сучасному модернізаційному процесі».
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є структурно-функціональний аналіз передумов модернізаційніх криз в перехідних політичних системах.
Досягнення мети здійснюється рішенням комплексу наступних дослідницьких завдань:
- проаналізувати зміст основних теорій модернізації, виявити характерні риси етапів еволюції даних теорій, а також визначити місце криз в них;
- визначити передумови ефективної/неефективної модернізації політичних систем пострадянського простору в роботах українських і російських учених;
- розкрити зміст підходів до розуміння криз як форми політичної нестабільності;
- відобразити основні методологічні аспекти дослідження передумов криз в політичних системах з різними моделями модернізації;
- встановити структурні параметри модернізаційних криз;
- виявити функціональні аспекти модернізаційних криз;
- визначити передумови криз у політичній системі з ендогенно-екзогенним типом модернізації (на прикладі Росії);
- проаналізувати умови виникнення криз у політичній системі з екзогенною моделлю модернізації (на прикладі України).
Об'єктом дослідження виступають модернізаційні процеси в політичних системах з різними моделями модернізації.
Предметом дослідження є передумови модернізаційних криз в перехідних політичних системах.
Методи дослідження. Методологічне підгрунтя роботи склали системний підхід, структурно-функціональний аналіз, синергетичний підхід, порівняльний метод і інституційний аналіз.
Основу методології дослідження передумов модернізаційних криз склав системний підхід, який дозволив розглянути політичну систему як цілісний об'єкт зі складною системою зв'язків і функцій. Структурно-функціональний аналіз дозволив виділити найбільш суттєві структурні компоненти політичної системи, які можуть виступати об'єктом модернізації. Також за допомогою цього методу виявлено функціональні аспекти політичної системи. Аналіз функцій політичної системи дозволив встановити можливі дисфункції, що виникають в ході політичної модернізації. На підставі структурно-функціонального аналізу політичної системи були виділені фактори, що зумовлюють модернізаційні кризи. За допомогою синергетичного підходу була виявлена динаміка перехідних політичних систем, встановлено особливості кризових фаз розвитку політичної системи. Використання інституційного аналізу дозволило виявити структурні особливості таких політичних інститутів як держава і партії. При інституціональному аналізі використовувалися такі індекси як Індекс форми правління і Індекс парламентських повноважень. Застосування порівняльного методу дало можливість зіставити передумови модернізаційних криз в політичних системах з різними моделями модернізації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні передумов модернізаційних криз в політичних системах з ендогенно-екзогенною і екзогенною типами модернізації. Новизна наукового підходу знайшла вираження у вирішенні низки наукових завдань, зокрема:

Уперше:
- виділено поняття «модернізаційна криза» в контексті перехідних політичних процесів. Модернізаційна криза – це особливий стан в функціонуванні політичної системи суспільства, що виникає внаслідок модернізаційних процесів та характеризується нестабільністю та розбалансованістю основних підсистем. Такі кризи проявляються в падінні ефективності окремих структурних компонентів політичної системи та наростанні дисфункцій;
- визначено, що передумови модернізаційних криз спостерігаються майже у всіх політичних системах, що здійснюють модернізацію. Однак типи криз та їх причини варіюються в залежності від моделі політичної модернізації, що реалізується. В політичних системах з екзогенною модернізацією причини модернізаційних криз криються в нездатності політичної системи змінити існуючий тип політичної культури на той, що передбачає модель модернізації. В політичних системах з ендогенно-екзогенним типом модернізації передумови модернізаційних криз створюються через звуження політичного плюралізму та закритість системи рекрутування еліти;
- встановлено, що в основі модернізаційних криз лежать конфлікти, що виникають в різних структурах та напрямках функціонування політичної системи. Передумови модернізаційних криз формуються на рівні структури або функцій політичної системи. На рівні структури вони проявляються через структурний дисбаланс підсистем політичної системи. На функціональному рівні передумовами модернізаційних криз виступають дисфункції політичної системи.
Уточнено:
- класифікацію модернізаційних криз. До криз структурного рівня відносяться: інституційна криза, регулятивна криза, криза політичної культури. На функціональному рівні політичної системи, що модернізується, виділено кризу розподілу, кризу політичної участі і кризу елітогенезу;
- цілі модернізації політичної системи в контексті її структури та функцій. Основною метою модернізації є видозміна структурних компонентів і оптимізація їх функціонування. Ефективність модернізації, як і її криза обумовлені змінами в структурному і функціональному напрямках;
- основний напрямок оптимізації перехідних політичних систем незалежно від моделі їх модернізації. Для політичних систем з екзогенною та ендогенно-екзогенною модернізацією залишається актуальним подолання регулятивної кризи та кризи розподілу ресурсів в рамках суспільства. Безпосередніми показниками подолання цих криз вважається зростання соціально-економічних показників розвитку суспільства.
Дістали подальшого розвитку:
- методологічний інструментарій дослідження політичної модернізації в політичних системах з різними типами політичної модернізації. Визначено, що структурно-функціональний аналіз є методом, який дозволяє фіксувати та вивчати зміни, що мають місце в політичних системах в умовах модернізації.
- розробки вітчизняних дослідників щодо модернізації політичної системи України з боку визначення чинників підвищення її ефективності.
Практичне значення отриманих результатів визначається актуальністю, новизною і сукупністю положень, що виносяться на захист. Основні дисертаційні положення, висновки і рекомендації можуть використовуватися в якості теоретичної бази оптимізації модернізаційних процесів.
Теоретичні та емпіричні розробки можуть використовуватися в коригуванні модернізаційної моделі політичної системи. Крім цього, окремі положення дисертації можуть бути використані в педагогічному процесі у ВНЗ за такими розділами дисципліни «Політологія»: «Політичний процес», «Політичні інститути», «Політична система суспільства», «Політична участь», «Політичний розвиток і модернізація» тощо.
Особистий внесок здобувача. Постановку і виконання всього комплексу завдань дисертації здійснено самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено сім публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що містить дисертація, були оприлюднені під час виступів на наступних наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Глобалізація інформаційного суспільства й інтеграційні процеси: стан та перспективи розвитку» (м. Луганськ, 11-12 травня 2011 р.); V Всеукраїнська науково-практична конференція «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (м. Євпаторія, 16-17 вересня 2011 р.); міжнародна науково-теоретична конференція (XXV ювілейні Харківські політологічні читання) «Політична наука в епоху суспільних перетворень: потенціал і його реалізація» (м. Харків, лютий 2012 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Ціннісний вимір політичної діяльності: проблема політичного вибору в сучасному українському суспільстві» (м. Херсон, 26-28 квітня 2012 р.); міжнародна науково-практична конференція «Філософія та соціологія трансформаційного суспільства» (м. Сімферополь-Судак, 24-26 травня 2012 р.).
Публікації. Основні положення, результати і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 7 наукових публікаціях, з них 4 у виданнях, затверджених ВАК України в якості спеціальних з політичних наук.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 195 сторінок, в тому числі список використаних джерел із 180 позицій.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Еволюція класичних теорій модернізації може бути умовно розділена на три етапи. Перший етап (50-60-і рр. ХХ ст.) розвитку модернізаційних теорій характеризувався універсалізмом в розумінні політичної модернізації і відсутністю диференціації моделей модернізації. Зміст теорій модернізації зводився до демократизації країн, що розвиваються за західним зразком (введення інституту виборів, створення представницьких органів, поділ влади тощо).
Другий етап розвитку теорій модернізації припав на 60-70-і рр. ХХ ст. На даному етапі чітко виділяються два основних напрямки в розумінні проблематики політичної модернізації: ліберальний і консервативний. Загальним для зазначених напрямків є акцентування уваги на питаннях досягнення політичної стабільності в умовах модернізації. Представники ліберального напрямку робили акцент на необхідності демократичної модернізації, в той час як прихильники консервативних теорій обгрунтовували доцільність тимчасового збереження авторитарної складової в політичній системі для підтримки її стабільності. Значна роль в умовах модернізації відводилася таким факторам як мобілізація мас, створення нових політичних інститутів, формування певного світогляду індивіда, консенсус політичних еліт щодо модернізаційного проекту тощо.
Третій етап еволюції модернізаційних теорій, що відноситься до 80-90-их рр.. ХХ ст., ознаменувався плюралізмом моделей політичної модернізації і розумінням неоднозначності модернізаційних процесів. Утвердженню різних варіантів і моделей модернізації сприяло вивчення конкретних політичних систем. Отримані результати дозволили виявити і визначити соціально-політичні чинники політичної модернізаціі для різних політичних систем.
У класичних теоріях модернізації проблематика модернізаційних криз не отримала всебічної розробки. На другому етапі розвитку модернізаційних теорій в 70-і рр.. ХХ ст. американськими вченими (Л. Біндером, Л. Паєм та ін) було здійснено опис можливих криз в умовах модернізації. Отримана теоретична модель, що включає в себе характеристики п'яти типів криз, тривалий час використовувалася для оцінки наявності / відсутності модернізаційного синдрому в політичних системах перехідного типу. На третьому етапі розвитку концепцій модернізації в 80-і рр.. ХХ ст. постулювався кризовий характер модернізаційних процесів.
2. Трактування передумов неефективної модернізації політичних систем пострадянського простору в роботах українських та російських вчених носять багатоаспектний характер. Для здійснення політичної модернізації необхідна наявність певних умов не тільки на рівні політичної системи, але і в інших сферах суспільства. У перехідних політичних системах неефективність політичної модернізації пов'язують з певними умовами, які в свою чергу, є передумовами модернізаційних криз:
- відсутність базового консенсусу політичних сил щодо економічної стратегії розвитку держави;
- відсутність розвиненого громадянського суспільства і демократичної політичної культури;
- неготовність суспільства до політичних реформ;
- відсутність адекватних правил гри для політичних акторів;
- соціокультурні розколи в суспільстві;
- висока поляризація, нерівність і фрагментація соціальної структури;
- необмежений вплив фінансово-промислових груп на процес модернізації;
- деструктивна поведінка політичних еліт;
- відсутність національної ідентичності;
- деіндустріалізація, руйнування соціальної інфраструктури, зростання злочинності;
- делегітимації політичної влади;
- зміна векторів модернізації, згасання і закостеніння політичних і економічних структур тощо.
3. Феномен політичної кризи знайшов відбиття в різних парадигмах суспільствознавчих наук. В системній парадигмі криза політичної системи є наслідком: ускладнення соціального середовища, що оточує політичну систему; порушенням зворотного зв’язку, що відбивається на стабільності системи; падіння ефективності політичної комунікації та політичної соціалізації (Д. Істон, Г. Алмонд, К. Дойч).
З позицій структурного функціоналізму політична криза є наслідком порушення нормального функціонування політичної системи в цілому, або її елементів зокрема. При такому підході ключове значення має поняття політичної дисфункції, коли політична криза розглядається як особливий стан політичної системи (В.А. Барсамов).
В рамках конфліктологічної парадигми також існує певне розуміння політичних криз. Вихідною тезою сучасних теорій конфліктів стало твердження, що невід'ємним компонентом суспільного життя є постійні соціальні зміни, які неминуче, закономірно викликають конфлікти. Криза становить собою поворотний пункт, своєрідний критичний рубіж в еволюції конфлікту, але не є його обов'язковою неминучою фазою (С.Я. Лавренов).
З позицій синергетичного підходу, який активно застосовується в сучасному політичному аналізі, криза – це природна фаза розвитку будь-якої системи, зона біфуркації. Криза є моментом дезорганізації системи, перехід системи до хаотичного стану розвитку, де руйнується порядок (С.В. Ставченко).
В інституційній парадигмі політична криза є наслідком дисфункціонування ключових політичних інститутів, що стає причиною дестабілізації всієї політичної системи. Виникнення політичних криз розглядається на рівні держави та інших політичних інститутів (А.В. Глухова).
4. Перелік передумов модернізаційних криз, виявлений в роботах українських та російських вчених, не може бути використаний при аналізі політичних систем з різними моделями модернізації, оскільки є надто широким і неуніверсальним. Для вирішення даної проблеми необхідна методологічна база. До дослідження модернізаційних криз як політологічної проблеми застосовано ряд методів політології. Кризи в політичних системах, що модернізуються, можуть бути пояснені з точки зору синергетичного підходу. Оскільки політичні системи в умовах модернізації є нестійкими і схильними до проявів нелінійності, то ймовірність виникнення криз у таких політичних системах є потенційно високою. Функціонування нестабільної політичної системи, схильної частим кризам здійснюється поблизу біфуркаційних зон. Наслідком входження політичної системи в таку зону функціонування є або якісна зміна системи, або її розпад. При цьому керованість системи, а також і ефективне управління модернізаційними процесами стає неможливим, оскільки політична система в стані крайньої нестабільності, під впливом малих флуктуацій (впливів), може вибрати випадкову траєкторію розвитку (зовсім іншу, непередбачену модернізаційним проектом).
Системний метод дозволив розглянути політичну систему як об'єкт модернізації з точки зору її функцій і структури, а також впливу систем більш високого порядку. Це дозволяє говорити про існування як внутрішніх передумов модернізаційних криз, так і зовнішніх. Внутрішні передумови модернізаційних криз визначаються якістю ефективності таких функцій політичної системи як розподіл ресурсів у рамках суспільства, політична участь та рекрутування політичних еліт. Дані функції виконуються підсистемами політичної системи: інституціональною, регулятивною підсистемою політичної культури. Зовнішні передумови модернізаційних криз в перехідних суспільствах, як правило, детермінуються позицією політичних систем з більш високим рівнем соціально-економічного розвитку.
Існування різних моделей політичної модернізації актуалізувало застосування порівняльної стратегії в дослідженні передумов модернізаційних криз. Порівняння модернізаційних проектів пострадянських політичних систем базується на використанні стратегії «найбільшої схожості» і застосуванні тактики якісних досліджень. Стратегія «найбільшої схожості» передбачає виключення з пояснення загальних характеристик розглянутих політичних систем і зосередження на відмінностях даних систем. Тактика якісного дослідження застосовується при вивченні таких об'єктів, які складно піддаються формалізації. На основі стратегії «найбільшої схожості» і тактики якісних досліджень були досліджені політичні системи з ендогенно-екзогенним і екзогенним типом модернізації.
5. Модернізаційні кризи обумовлюються як структурними, так і функціональними змінами. Кожній політичній системі характерні власні структурно-функціональні параметри. У структурному плані стан політичної системи може бути оцінений за інституційним параметром. Показниками в даному випадку виступають наявність / відсутність конфліктів у системі поділу влади, а також ступінь політичного плюралізму. Конфлікти в інституційній сфері є однією з основних передумов модернізаційних криз. В умовах змішаних напівпрезидентських форм правління досить часто створюються диспропорції, результатом яких стає інституційна криза влади. Ступінь політичного плюралізму, що відображений в партійній системі, також є значущим фактором інституційного стану політичної системи. Передумови криз в політичній системі, що модернізується, створюються не тільки в умовах штучного звуження політичного плюралізму, а й в умовах його надмірного розростання.
Регулятивний компонент політичної системи може виступати параметром модернізаційних криз. Критерієм регулятивної кризи виступає ступінь невідповідністі між правовою системою і політичною практикою. Формування кризової передумови може бути пов'язане з високим рівнем корупції в суспільстві і наявністю значної кількості конфліктів.
Політична культура як неінституційний компонент створює передумови модернізаційних криз в разі невідповідності її домінуючому зразку і моделі модернізації. Дані передумови модернізаційних криз в політичних системах пострадянського простору найбільш чітко простежуються в умовах екзогенної модернізації.
6. Функціональні параметри модернізаційних криз можуть бути оцінені відповідно до таких критеріїв як розподіл ресурсів у рамках суспільства, політична участь та рекрутування еліт. Розподіл ресурсів у суспільстві є найбільш значущою функцією політичної системи. Від якості її реалізації залежить стабільність та ефективність всієї політичної системи. Ефективність функції розподілу ресурсів визначається здатністю політичної системи управляти економічними процесами, а її показниками виступає ступінь соціальної нерівності і частка середнього класу в структурі суспільства. Неефективний розподіл ресурсів, який виражається в зростанні соціальної нерівності, є найбільш поширеною причиною модернізаційних криз в перехідних політичних системах.
На рівні політичної участі в умовах модернізації можуть виникати передумови криз. Зокрема, такі передумови створюються, коли відбувається різке звуження, або розширення політичної активності. У першому випадку причиною виступає абсентеїзм та відчуження від влади, у другому - зростання протестного потенціалу, який виражається як в конвенційних, так і неконвенційних формах політичної участі.
Рекрутування політичної еліти - це функція політичної системи, що надає безпосередній вплив на якість її управління. Індикаторами ефективності даної функції виступає, по-перше, збалансованість між закритістю і відкритістю системи рекрутування. По-друге, на якість функції впливає ступінь консолідації політичної еліти. Що вище ступінь фрагментації політичної еліти, то вища ймовірність виникнення криз в політичній системі, що модернізується.
7. На сучасному етапі в Росії реалізується ендогенно-екзогенна модель політичної модернізації. У 90-і рр. ХХ ст. модернізація здійснювалася переважно за екзогенним сценарієм. На кожному з етапів модернізації політичної системи Росії простежувалися ті чи інші кризи. Для першого етапу (90-і рр. ХХ ст.) були характерні інституційні кризи, зокрема криза системи влади в 1993 р. Що стосується партійної системи Росії, зміни в ній мали місце в 2000-і рр. Звуження партійного плюралізму, з одного боку, дозволило підвищити керованість політичної системи, з іншого - консервація існуючої партійної системи може в майбутньому створити передумову кризи.
Регулятивна підсистема політичної системи Росії має ряд особливостей. Кризова складова у функціонуванні даної підсистеми простежувалася в найбільшій мірі в 90-і рр. ХХ ст. - початку 2000-х рр. У зазначений період неефективність регулятивної підсистеми підтверджувалася гостротою етнічних конфліктів. На даний момент до особливостей регулятивної підсистеми, як і раніше відносяться високий рівень корупції та розростання тіньових практик у політичному просторі.
Політична культура як підсистема політичної системи Росії характеризується переважанням в ній підданських рис. З іншого боку, зростання протестних настроїв в суспільстві в кінці 2011 - початку 2012 рр.. продемонструвало появу активістських рис у політичній культурі.
У функціональному плані показовими є такі напрямки політичної системи як розподіл ресурсів, політична участь та рекрутування еліт. Функція розподілу ресурсів в рамках російського суспільства характеризується середнім рівнем ефективності. Однак при цьому ступінь соціального розшарування залишається досить високим; широкий середній клас поки не сформований.
В контексті політичної участі в російському суспільстві переважають носії мобілізаційних установок. У той же час рівень неконвенційної політичної активності в Росії невисокий. Обсяги існуючої протестної активності не підривають стабільність політичної системи, хоча і створюють певні передумови кризи політичної участі.
В рекрутуванні політичних еліт Росії більшою мірою ніж в Україні переважають закриті механізми. З одного боку, це не сприяє оновленню політичної еліти і створює небезпеку виникнення криз. З іншого боку - російська система рекрутування еліти перешкоджає виникненню фрагментації політичної еліти.
8. В Україні найбільша кількість політичних структурних змін мала місце в період з 2005 р. по 2010 р. На даному етапі політична система України розвивалася під впливом нового аттрактора (політична реформа), з формального боку її інституційний дизайн найбільшою мірою відповідав вимогам екзогенної моделі модернізації. Однак фактичний стан політичної системи визначеного періоду характеризувався кризою розподілу влади.
Неоднозначним був стан такого елемента інституційної підсистеми як партійна система. З одного боку, за рахунок впровадження пропорційної системи відбулося скорочення кількості політичних акторів, які впливають на процес прийняття політичних рішень. З іншого - в значній мірі проявилися диспропорції в спектрі політичних партій: відбулося звуження лівого елемента в даному спектрі.
Наявність кризових передумов на рівні регулятивної підсистеми в тій чи іншій мірі проявлялася на всіх етапах розвитку політичної системи України. Дотепер залишається зазор між політичною практикою і правовою системою: не вирішена проблема корупції, не подолана політична і економічна тіньовізація. Поряд з цим неефективність регулятивної підсистеми сприяє ескалації конфліктів у суспільстві.
Підсистема політичної культури України еволюціонувала значно більшою мірою, ніж аналогічний компонент в політичній системі Росії. Формування автономного та активістського елементу політичної поведінки проявилося в нашій політичній культурі найбільшою мірою. Передумови кризи політичної культури виявлялися переважно на початкових етапах формування незалежної держави і аж до 2004 р.
Функціональні напрямки політичної системи України мають свою специфіку. Функція розподілу ресурсів в суспільстві не є ефективною, її показники є нижчими ніж в Росії. Формування середнього класу продовжує залишатися актуальним завданням, оскільки в процентному відношенні він є достатньо вузьким.
В політичній участі як у функціональному напрямку політичної системи України на деяких етапах розвитку створювалися передумови дестабілізації політичної системи. Зокрема, великий сплеск політичної активності мав місце під час Помаранчевої революції. На даному етапі модернізації політичної системи присутні деякі дисфункції політичної участі, викликані протестним потенціалом українського суспільства. Однак вони не створюють передумов кризи і не видозмінюють поточний стан політичної системи.
В системі рекрутування політичної еліти України домінують відкриті тенденції. Однак за період політичної модернізації ще не відбулося якісного оновлення політичної еліти. В рамках елітогенезу фрагментація політичних еліт продовжує формувати передумови виникнення модернізаційних криз.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор/ Под ред. М.В. Ильина, А.Ю. Мельвиля. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 537 с.
2. Антонюк В.П. Соціальна політика в контексті поліпшення стратифікації українського суспільства / В.П. Антонюк // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. -2011. - №1. – С.19-26.
3. Асланов Л.А. Культура и власть. Философские заметки. Кн. 1. / Л.А. Асланов. - М.: Изд-во ИТРК, 2001. - 496 с.
4. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта (Социокультурный словарь). Т.2 / А.С. Ахиезер. - М.: Изд-во ФО СССР, 1991. – 318 с.
5. Ачкасов В.А. Россия как разрушающееся традиционное общество / В.А. Ачкасов // Полис. - 2001. - №3. - С. 83-92.
6. Бабін М.О. Національна ідея в умовах політичної модернізації в Україні [Електроний ресурс] / М.О. Бабін. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/intelekt/2007_5/10.pdf
7. Баева Е. Российский средний класс лоялен власти и аполитичен [Електроний ресурс] / Е. Баева. - Режим доступу: http://www.rbcdaily.ru/2011/03/30/focus/562949979958849 )
8. Банс В. Элементы неопределенности в переходный период / В. Банс // Полис. – 1993. - №1. - С. 44-51.
9. Барановський Ф. Подолання кризи ідентичності в Україні як чинник переходу до органічної моделі модернізації політичної системи. [Електроний ресурс] / Ф. Барановський. — Режим доступу: http://www.social-science.com.ua/публікація/427_ПОДОЛАННЯ%20КРИЗИ%20ІДЕНТИЧНОСТІ%20В%20УКРАЇНІ%20ЯК%20ЧИННИК%20ПЕРЕХОДУ%20ДО%20ОРГАНІЧНОЇ%20МОДЕЛІ%20МОДЕРНІЗАЦІЇЇ%20ПОЛІТИЧНОЇ%20СИСТЕМИ )
10. Барматова С.П. Национальная идея в Украине: средство интеграции или основа политического раскола общества? [Електроний ресурс] / С.П. Барматова. - Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11354
11. Барсамов В.А. «Цветные революции»: теоретический и прикладной аспекты / В.А. Барсамов // Социс. – 2006. - №8. – С. 57-66.
12. Баталов Э. Советская политическая культура (к исследованию распадающейся парадигмы) / Э. Баталов // Общественные науки и современность. - 1994. - № 6. – С.32-41.
13. Беляева Л.А. И вновь о среднем классе России / Л.А. Беляева // Социс. – 2007. - №7. – С.3-13.
14. Бергер П. Введение. Культурная динамика глобализации // Многоликая глобализация / Под ред. П. Бергера и С. Хантингтона. - М.: Аспект Пресс, 2004. - С. 8-24.
15. Бодрунов С. Модернизация России: модель спроса или модель предложения? [Електроний ресурс] / С. Бодрунов. - Режим доступу: http://www.kadis.ru/daily/?id=96297
16. Борисов Н. Конституционные альтернативы Украины: назад в будущее? / Н. Борисов // Власть. – 2011. – №2. – С.64-69.
17. Бородкин Л.И. Методология анализа неустойчивых состояний в политико-исторических процессах / Л.И. Бородкин // Международные процессы. - 2005. - Том 3. - №1 (7). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.intertrends.ru/seventh/001.htm
18. Бродовская Е.В. Трансформация политической системы современного российского общества: институциональные и социокультурные составляющие : автореф. дис.. д-ра полит. наук / спец.: 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Е.В. Бродовская. – Тула, 2008. [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.dissers.ru/avtoreferati-doktorskih-dissertatsii/politika/130/
19. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье; [сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко; пер. с фр. : Е. Д. Вознесенская и др.]. – Москва : Socio-Logos, 1993. – 333 с.
20. Бусыгина И. Существующее государство неспособно осуществить экономическую модернизацию. [Електроний ресурс] / И. Бусыгина, М. Филиппов, С. Рыженков, Н. Зубаревич, Н. Петров. – Режим доступу: http://blogs.trust.ua/economics/2011/02/21/686/Sushestvuushee-gosudarstvo-nesposobno--osushestvit-ekonomicheskuu-modernizaciu/
21. Введение в политологию: словарь-справочник / Под ред. В.П. Пугачева. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 264 с.
22. Власова В.Б. "Хорошее общество", модернизация и традиции / В.Б. Власова // Философские науки.– 2001.–№ 4.– С. 35–48.
23. Володин А.Г. Гражданское общество и модернизация в России: истоки и современная проблематика / А.Г. Володин // Полис.– 2000.– №3.– С. 104–116.
24. Волинець В.В. Легітимність влади як фактор політичної стабільності суспільства : автореф. дис... канд. політ. наук / спец. 23.00.02. – політичні інститути та процеси / В.В. Волинець. - Одеса, 2008. - 19 с.
25. Гавров С. Модернизация России: постимперский транзит [Електроний ресурс] / С. Гавров. - Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/gavrov-3/2.htm
26. Гайдуцкий П. Как влияют политические кризисы на экономику? // День. - 2007. -№67(19.04).
27. Галушка З.І. Соціосинергетичний підхід як метод аналізу сучасних економічних систем [Електронний ресурс] / З.І. Галушка, В.П. Якобчук. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=252
28. Глухова А.В. Политические конфликты и кризисы. Консенсус и политические методы его достижения / А.В. Глухова // Государство и право. - 1993. - № 6. - С.3-16.
29. Голіяд І. Методологічні проблеми дослідження політичної еліти. // Магістеріум. – 2002. – Вип.10. [Електроний ресурс] / І. Голіяд. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Magisterium/Polit/2002_10/01_goliyad_i.pdf
30. Головко В. «Модернізація» як метанарратив української історії. [Електроний ресурс] / В. Головко. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/JournALL/pro/9/21.pdf
31. Голосов Г. Мир партийных систем и партийные системы в мире. [Електроний ресурс] / Г. Голосов. - Режим доступу: http://dialogs.org.ua/ru/periodic/page22040.html
32. Голосов Г.В. Сравнительная политология / Г.В. Голосов. – СПб: Изд-во Европ. ун-та, 2001. - 368 с.
33. Горбатенко В. Характеристика сучасного етапу політичної модернізації України. [Електроний ресурс] / В. Горбатенко. - Режим доступу: http://lib.kma.mk.ua/pdf/ukrpolituk/1/7.pdf
34. Грачев М.Н., Ирхин Ю.В. Актуальные проблемы политической науки / М.Н. Грачев, Ю.В. Ирхин. - М.: Экономическая демократия, 1996. – 188 с.
35. Даймонд Л. Консолідація демократії і політична культура // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко. – К.: Смолоскип, 2005. – С.882 – 942. („Політичні цінності”. Вип. 1).
36. Дженусов А.И. Различие структур и уровней развития политической культуры / А.И. Дженусов // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – №4. – С.115-118.
37. Добронравова И.С. Причинность и целостность в синергетических образах мира / И.С. Добронравова // «Практична філософія». – 2003. - №1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2003_9/dobro.htm#_ftn1
38. Доган М. Сравнительная политическая социология / М. Доган, Д. Пеласси. – М.: Соц.-полит. журн., 1994. – 272 с.
39. Долгушин М.И. Модернизация России: альтернативы будущего / М.И. Долгушин // Личность. Культура. Общество. – 2006. – № 2.– C.259–266.
40. Друк Ю. Модернізація державного управління в контексті реформування політичної системи: автореф. дис... канд. наук з держ. упр. / спец.: 25.00.01 – теорія та історія державного управління / Ю.Я. Друк; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Л., 2008. - 20 с.
41. Дубинин Э. Партия власти или власть партий? // День. - №25 (8.02.). - 2001.
42. Думка громадян України про владу, політиків, ситуацію в країні та вплив економічної кризи (результати опитування). [Електроний ресурс] - Режим доступу: //http://www.uceps.org/ukr/news.php? news_id=157
43. Дунаєва Л.М. Партійна система в умовах модернізації суспільства: світовий досвід і Україна: автореф. дис... канд. політ. наук / спец.: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Л.М. Дунаєва; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2001. - 16 с.
44. Жаров С.Н. Цивилизация и культура в исторических судьбах Запада и России / С.Н. Жаров // Вестник ВГУ. - Серия 1. Гуманитарные науки. - 1999. - № 1. - С. 58-59.
45. Зазнаев О.И. Полупрезидентская система: политико-правовой анализ : автореф. дис… д-ра юрид. наук. / спец.: 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / О.И. Зазнаев. – Казань, 2006. – 38 с.
46. Заславская Т.И. Современное российское общество: Социальный механизм трансформации / Т.И. Заславская. - М., 2004. – 400 с.
47. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского общества / Т.И. Заславская // Социс. - 2001. - №8. – C.3-11.
48. Зеленько Г. Коаліція чи пактування: моделі взаємодії полі-тичних еліт на постсоціалістичному просторі / Г. Зеленько // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. – К. : ТОВ УВПК “Екс об”, 2006. – Т. 2. – С. 253–265.
49. Зеленько Г.І. Україна і Польща: моделі політичної модернізації: автореф. дис... канд. політ. наук / спец.: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Г.І. Зеленько; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. - К., 2001. - 20 с.
50. Іванов В.М. Юридична конфліктологія / В.М. Іванов, О.В. Іванова. - К. : МАУП, 2004. - 224 с.
51. Инглхарт Р. Модернизация и постмодернизация / Р. Инглхарт // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М., 1999. – С.261-291.
52. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Инглхарт // Полис. – 1997. - №4. – С.6-32.
53. Ипатова Ю.А. Этнополитические конфликты в России: социально-политический анализ : дис… канд. полит. наук / спец.: 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологи / Ю.А. Ипатова. – М., 2004. – 185 с.
54. Картунов О. І спокій тільки сниться / О.Картунов, О. Маруховська // Політичний менеджмент. - 2003. - № 1 - С. 102-109.
55. Керимов А.Д. Исполнительная власть в системе разделения властей / А.Д. Керимов // Гражданин и право. – 2001. - № 9. – С. 31-33.
56. Клим І.М. Методологічні засади вивчення політичної кризи. [Електронний ресурс] / І.М. Клим. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2009_4/38.pdf
57. Кіндратець О.М. Політична культура як чинник демократичних перетворень / О.М. Кіндратець // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2009. – Вип. 39. – С. 204-211.
58. Клюжєв О. Електоральний протест в Україні в контексті політичної участі / О. Клюжєв // Віче. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1420/
59. Козенко Р.В. Політична модернізація як чинник легітимації політичної влади. [Електронний ресурс] / Р.В. Козенко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr/du/2009_1/files/DerzUpr_01_2009_Kozenko.pdf
60. Коржов Г.А. Олігархія як модель обмеженої модернізації [Електронний ресурс] / Г.А. Коржов. – Режим доступу: http://praxis.org.ua/articles/26-2010-10-11-16-23-29.html
61. Корякина А.А. Политические кризисы в странах постсоветского пространства: факторы возникновения и развития (на примере современной Украины) : автореф. дис. ... канд. полит. наук / спец.: 23.00.02. - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А.А. Корякина. - M, 2007. – 16 с.
62. Костицький В.В. Теорія розподілу влади: громадянське суспільство і держава в епоху глобалізації). [Електронний ресурс] / В.В. Костицький. – Режим доступу: http://www.kostytsky.com.ua/upload/doc/rozp_vlady2.pdf
63. Костюк В.Н. Теория эволюции и социоэкономические процессы / В.Н. Костюк. - М.: Едиториал УРСС, 2004. – 176 с.
64. Котигоренко В. Сучасні концепції конфлікту як суспільного явища / В. Котигоренко // Людина і політика. - 2002 - № 3(21). - С.75-87.
65. Крап А. Нормативно-процедурні умови формування політичної стабільності в транзитних суспільствах (на прикладі України): автореф. дис. ... канд. політ. наук / спец.: 23.00.02 – політичні інститути та процеси / А.П. Крап; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2009. - 19 с.
65. Крап А. Формування правил гри в політиці та демократизація українського суспільства // Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) / Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. - С.131-135.
66. Красильщиков В.А. Вдогонку за прошедшим веком. Развитие России в ХХ веке с точки зрения мировых модернизаций / В.А. Красильщиков. – М.: РОССПЭН, 1998. – 264 с.
67. Краснов Ю.В. Политико-административная элита в России: алгоритм воспроизводства и рекрутирования политического правящего класса в исторической ретроспективе : дис… канд. полит. наук / спец.: 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Ю.В. Краснов. – Волгоград, 2003. – 178 с.
68. Краснов Ю.К. Принцип разделения властей в России: теория и практика / Ю.К. Краснов // Право и управление. XXI век. – 2005. – №1. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mgimo.ru/files/33210/33210.pdf
69. Красота О. Середній клас в Україні: сутність та класифікаційні ознаки / О.Красота // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2011. - №121-122. – С.76-81
70. Крюков А. Эффективное политическое управление и качественная элита: фантастика или реальность? // «Зеркало недели». - №16 (30 апреля) 2009.
71. Крюков О.І. Політико-управлінська еліта України як чинник державотворення / О.І. Крюков. - К.: Вид-воНАДУ, 2006. - 252 с.
72. Крюков О.І. Сутність політичної модернізації як суспільного явища. [Електронний ресурс] / О.І. Крюков. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2009-1/doc/1/06.pdf
73. Кузнецов И.И. Политическая институциализация разделения властей в современной России / дис.. д-ра полит. наук / спец.: 23.00.02 – политические институты, процессы и технологии / И.И. Кузнецов. – Саратов, 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dibase.ru/article/04102010_kuznetsovii/1
74. Купряшин Г.Л. Политическая модернизация / Г.Л. Купряшин. – М.: Общество «Знание» РСФСР, 1991. – 216 с.
75. Куценко О. Чи зберігають значення класові підстави політичної участі / О. Куценко // Соціология: теорія, методи, маркетинг. – 2006. - №3. – С. 92-115.
76. Лавренов С. Я. Советский Союз в локальных войнах и конфликтах / С. Я. Лавренов, И. М. Попов. - М.: ООО «Издательство ACT»; OOO «Издательство Астрель», 2003. - 778 с.
77. Ланцов С.А. Российский исторический опыт в свете концепций политической модернизации / С.А. Ланцов // Полис.- 2001. - №3. - С.93-102.
78. Лапкин В.В. Ритмы международного развития как фактор политической модернизации России / В.В. Лапкин, В.И. Пантин // Полис. - 2005. - №3. - С.44-58.
79. Левада Ю.А. Общественное мнение на переломе эпох: ожидания, опасения, рамки. К социологии политического перехода / Ю.А. Левада // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. - 2000. - № 3 (47). - С.7-18.
80. Леванчук О.М. Принцип розподілу державної влади / О.М. Леванчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. -№4. – С.18-26.
81. Левенець І.Є. Політична модернізація суспільства як чинник геополітичного утвердження України. [Електронний ресурс] / І.Є. Левенець. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_63/%CB%E5%E2%E5%ED%E5%F6%FC.pdf)
82. Лекция Дж. Хигли «Демократия и элиты» 20 октября 2006, МГИМО (У) МИД РФ. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yermak.com.ua/txt/pol/art_higley.html )
83. Лібанова Е.М. Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання / Е.М. Лібанова // Політичний менеджмент. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=50&c=1085
84. Лисеенко Е.В. Особенности процесса политической модернизации в современной Украине / Е.В. Лисеенко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2009. - Випуск 15. – С.113-117.
85. Лисеенко Е.В. Политическое участие населения Украины: особенности, характер, формы / Е.В. Лисеенко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2010. - Вип.16. – С.281-284.
86. Лісовий В. Культура - ідеологія - політика. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. – 352 с.
87. Макаренко Б. Сценарии эволюции партийной системы / Б. Макаренко // Pro et Contra. - 2010. – июль-октябрь. - С.39 -52.
88. Максимова О.М. Місце та роль неконвенційної політичної участі в функціонуванні політичних систем: автореф. дис... канд. політ. наук / спец.: 23.00.02 – політичні інститута та процеси / О.М. Максимова; Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. П.Могили. - Миколаїв, 2007. - 18 с.
89. Максимова О.М. Теоретичні аспекти дослідження політичних криз / О.М. Максимова // Політологічний вісник: Зб-к наук.праць. – К.: ІНТАС. – 2011. – Вип.55. - С.207-217.
90. Мартынов А.В. Трансформация макросоциальных систем в постсоциалистическом мире: методологический аспект / А.В. Мартынов. – М., 2006. – 238 с.
91. Массовое политическое участие в России – только выборы или что-то еще? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tass-ural.ru/sociology/massovoe_politicheskoe_uchastie_v_rossii_tolko_vybory_ili_chto_to_eshche.html
92. Мацієвський Ю. Деякі аспекти вивчення феномена кризи у політичних дослідженнях / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент. - 2008. – №6. - С. 16-29. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/PORTAL/Soc_Gum/PoMe/2008_6/PDF/Matsievskyi.pdf
93. Медушевский А.Н. Идея разделения властей: история и современность / А.Н. Медушевский // Социологический журнал. – 1994. - №1. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://krotov.info/lib_sec/13_m/med/ushevsky_01.htm
94. Михальська Н.В. Політична криза як війна політтехнологій. Всеукраїнська експертна комісія. [Електронний ресурс] / Н.В. Михальська – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=15087 )
95. Наронская А.Г. Особенности эволюции российской политической элиты : автореф. дис… канд. полит. наук / спец.: 23.00.02. – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А.Г. Наронская. – Екатеринбург, 2004. – 22 с.
96. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні / О.В. Новакова. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 216 с.
97. Новакова О.В. „Помаранчева революція” як криза легітимності владної еліти / О.В. Новакова // Політичний менеджмент. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=42&c=839
98. Основи політології / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К., 1995. – 336 с.
99. Отдєлєнцев Є. Політологічні парадигми і методи: філософсько-категоріальні підходи до аналізу та систематизації / Є. Отдєлєнцев // «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації». – 2011. - №2. – С.32 – 42.
100. Пальшков К.Є. Поняття «політична система» та її складові / К.Є. Пальшков // Політологічні записки. – 2011. - №4. – С.380-387.
101. Паніна Н. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг / Н.Паніна. – К.: Інститут соціології НАН України, 2005. – 160 с.
102. Паречина С.Г. Теории государственной власти. [Електронний ресурс] / С.Г. Паречина. – Режим доступу: http://lib.ru/POLITOLOG/parechina2.txt
103. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс. - М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
104. Пеньков В.Ф. Политическая культура как фактор развития политического процесса в современной России : автореф. дис.. д-ра полит. наук / спец.: 23.00.02 - политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / В.Ф. Пеньков – М., 2002. - 28 с.
105. Петренко О.В. Политический кризис: генезис и эволюция теории. : дисс… канд. полит. наук / спец.: 23.00.01. - теория политики, история и методология политической науки / О.В. Петренко – М., 2009. - 168 с.
106. Пірен М. Українська еліта і проблеми модернізації суспільства. [Електронний ресурс] / М. Пірен. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n45texts/piren.htm
107. Плотницкий Ю. М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов / Ю.М. Плотницкий. - М.: Логос, 1998. – 280 с.
108. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.edus.ru/42/read60007.html
109. Политическая энциклопедия : [В 2 т.] – М. : Мысль, 2000 – (рук. научн. проекта Семигин Г.Ю.[ и др.]) Т.1 [ рук. научн. проекта Семигин Г.Ю и др.]. – 1999. – 750с.
110. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004, - 736 с.
111. Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка. - К., 2005 – 350 с.
112. Поліщук І.О. Поняття та структура політичної культури. [Електронний ресурс] / І.О. Поліщук. – Режим доступу: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/2418/2/Поліщук%20І.О..pdf
113. Поліщук М. Трансформація політичної системи як складової політичного процесу (методологічні аспекти) [Електронний ресурс] / М. Поліщук, Г. Шипунов. – Режим доступу: www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Polishch_Shyp.pdf
114. Поляков Л.В. Путь России в современность: модернизация как деархаизация / РАН. Ин–т философии. Центр теорет. пробл. Рос. Реформаторства / Л.В. Поляков. – М., 1998.– 202 с.
115. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: новый диалог человека с природой / Общ. ред. В.И. Аршинов, Ю.Л. Климонтович, Ю.В. Сачкова. – М.: Прогресс, 1986. – 432с.
116. Проблема політичної модернізації : монографія / за заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данільяна. – Х. : Право. – 2008. – 320 с.
117. Пухкал О. Модернізація політичної системи України: державно-управлінський вимір. [Електронний ресурс] / О. Пухкал. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dums/2010_3/10pogduv.pdf
118. Работяжев Н.В. Механизмы рекрутирования и воспроизводства политической элит