Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку

Короткий опис

ЧЕРКАСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТіменіБОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Аврамченко Світлана Михайлівна

УДК 159.964

Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Яценко Тамара Семенівна
доктор психологічних наук, професор, академік АПН України

ЧЕРКАСИ ─ 2004

Зміст

ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СУПЕРЕЧЛИВОСТІ ПСИХІКИ СУБ’ЄКТА. 13
1.1. Поняття суперечності та його представленість у літературі 13
1.1.1. Конфлікт та внутрішня суперечливість психіки суб’єкта. 27
1.2. Глибиннопсихологічні чинники внутрішньої суперечливості психіки. 42
1.3. Детермінанти внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта. 58
1.4. Символічна репрезентація внутрішньої суперечливості 71
1.4.1. Українська символіка в контексті проблеми внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта. 76
Висновки до першого розділу. 97
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ПІЗНАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СУПЕРЕЧЛИВОСТІ ПСИХІКИ СУБ’ЄКТА. 100
2.1. Пізнання внутрішньої суперечливості в ракурсі психодинамічної теорії АСПН.. 100
2.2. Психодинамічна теорія АСПН в контексті інших теорій психологічної практики. 112
2.3. Методика психоаналізу малюнку в контексті пізнання внутрішньої суперечливості 127
2.4. Науково-узагальнюючий аналіз внутрішньої суперечливості психіки (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків) 132
2.4.1. Дослідження ролі захистів у виникненні внутрішньої суперечливості психіки. 137
2.4.2. Науково-дослідний аспект аналізу внутрішньої суперечливості психіки. 148
2.5. Емоційні показники наявності внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта. 163
2.5.1. Дослідження взаємозв’язку емоційних станів та внутрішніх суперечностей психіки суб’єкта. 169
Висновки до другого розділу. 182
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 190
ДОДАТКИ. 234
Додаток А. Комплекс тематичних психомалюнків студентки В. 235
Додаток А.1. Психоаналіз комплексу тематичних малюнків студентки В. (1 курс, психологічний факультет, жовтень 2002) 264
Додаток Б. Методика Депрископ” 294

ВСТУП
Сучасні тенденції розвитку України, її інтеграція в європейське і світове співтовариство поставили перед вітчизняною психолого-педагогічною наукою низку нових завдань, одним із яких є якісна підготовка у вищих навчальних закладах майбутніх психологів-практиків. Перебудова вищої освіти має здійснюватися відповідно до положень Закону України Про вищу освіту” [129], в якому наголошено на необхідності підвищення рівня професійної кваліфікації, педагогічної майстерності і загальної культури майбутніх фахівців шляхом вивчення та впровадження у навчально-виховний процес сучасних психологічних технологій. Надзвичайно важливим є завдання науково-методичного забезпечення підготовки психологів в аспекті опанування різними методами психокорекції.
Актуальність проблеми пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку зумовлена відсутністю комплексного аналізу феномена внутрішніх суперечностей”, а також неопрацьованістю питання про специфіку її методів дослідження. Процес виявлення внутрішніх суперечностей є найбільш складним і найменш розробленим не тільки в теоретичному, а й у методологічному напрямах. Такий факт пояснюється специфікою окресленої проблеми, детермінованої глибиннопсихологічними аспектами психіки, що залишаються прерогативою психоаналізу.
Порушене в дисертації питання внутрішніх суперечностей (конфліктів) тісно пов’язане з вивченням проблеми конфлікту, що широко репрезентовано у науковій літературі. В українській психології визначилась наукова школа, очолювана В.Г.Ложкіним [205-209]. Проблема конфлікту здавна перебувала в полі зору і таких науковців, як А.М.Алексєєва [9], О.І.Донцов [116, 117], Т.В.Драгунова [122], Г.М.Дубчак [124], Л.М.Карамушка [146], Є.О.Клімов[156], Н.В.Крогіус [181], С.Б.Кузікова [182], В.П.Москалець [251, 313], Л.Е.Орбан-Лембрик [313], Н.І.Пилат [294], М.І.Пірен [291-293], О.Б.Фанталова [373, 374], Ю.П.Черненький [426]. На увагу заслуговують праці Н.В.Гришиної [100; 101], де проблему внутрішніх суперечностей висвітлено крізь призму інших наукових аспектів, а також роботи української дослідниці Т.Зелінської [136], яка вивчає проблему амбівалентності атитюдів особистості. Попри численну бібліографію, пов’язану з конфліктологією, проблема внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта залишається відкритою.
Практична психологія покликана орієнтуватися на цілісне пізнання психіки суб’єкта в її свідомих і несвідомих виявах, що потребує розробки якісно нових методів на відміну від традиційних, якими послуговується академічна психологія. Саме цим аспектам і присвячено дисертацію, яка ґрунтується на психодинамічній теорії, розробленій академіком АПН України Т.С.Яценко [466-480]. Практичним методом дослідження обрано метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН) як форму глибиннопсихологічної групової психокорекції, що сприяє вивченню внутрішніх чинників деструктивних проявів поведінки. Висловлене у дисертації наукове припущення дозволяє спрогнозувати зв’язок психологічних (особистісних) проблем суб’єкта з наявністю внутрішніх суперечностей, що пов¢язані з глибиннопсихологічними механізмами їх функціонування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до проблематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету іменіБогданаХмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та згідно з планом НДР Академії педагогічних наук України з напряму: Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб” (Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету іменіБогданаХмельницького (протокол № 4 від 26.02.1999 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 11 квітня 2001 року).
Об’єктом дослідження є процес глибиннозорієнтованої групової психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання.
Предмет дослідження становлять особливості вияву внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта на емпіричному матеріалі АСПН, зокрема психоаналізу комплексу тематичних малюнків.
Мета дослідження полягає у виявленні глибиннопсихологічних детермінант внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта на емпіричному матеріалі АСПН, зокрема методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що внутрішня суперечливість психіки властива самій її структурі й виявляється у характеристиках об’єктивної дезінтегрованості, спричиненій дією психологічних захистів, які спрямовані на суб’єктивну зінтегрованість (ілюзорну цілісність) психіки шляхом соціально-перцептивних викривлень та відступів від фактологічної реальності.
Часткові гіпотези:
· притаманний несвідомому процес символізації внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта може бути експліковано методом психомалюнка, що забезпечить цілісно-образну репрезентацію глибиннопсихологічних чинників його функціонування;
· формування внутрішніх суперечностей відбувається під впливом едіпової залежності суб’єкта, що детермінує розвиток системи психологічних захистів.
Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз ступеня опрацювання у психологічній науці проблеми внутрішніх суперечностей.
2. З’ясувати психологічну сутність феномена внутрішня суперечність” у контексті психодинамічного підходу до психокорекції психіки суб’єкта, який синтезовано відображено у Моделі внутрішньої динаміки психіки”.
3. Окреслити характерні особливості об’єктивування внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта та дослідити зв’язок цього феномена із процесом символізації змісту несвідомого.
4. Проаналізувати детермінанти об’єктивної інтеграції внутрішнього світу суб’єкта шляхом надання йому діагностико-корекційної допомоги у пізнанні та конструктивному розв’язанні внутрішньої суперечності, зумовленої глибиннопсихологічними механізмами.
5. Визначити характер взаємозв’язків емоційного стану суб’єкта із внутрішньою суперечливістю його психіки.
6. Обґрунтувати шляхи оптимізації підготовки психологів-практиків крізь призму дослідження внутрішньої суперечливості психіки суб¢єкта.
Методологічну основу роботи становлять філософські положення про взаємозумовленість психічних явищ у контексті системного підходу та взаємозв’язків цілого і часткового в ракурсі суб’єктивної та об’єктивної реальності феномена психічного; теорії розвитку та саморозвитку психіки суб’єкта, відображення єдності психіки й діяльності, розвитку психіки в системних характеристиках; психодинамічного підходу до розуміння методів групової психокорекції, зокрема методу активного соціально-психологічного навчання.
Теоретичною основою дослідження є положення щодо проблеми внутрішньої суперечливості, її природи та можливостей пізнання (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Б.С.Братусь, Г.М.Дубчак, Б.В.Зейгарнік, З.С.Карпенко, М.Н.Корнєв, Г.В.Ложкін, В.П.Москалець, Л.П.Овсянецька, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов’якель, М.І.Пірен, Г.О.Шулдик, Т.С.Яценко та ін.); стосовно історії дослідження проблеми конфлікту (А.Я.Анцупов, І.В.Ващенко, Н.В.Гришина, Г.В.Ложкін, М.І.Пірен, В.П.Ратніков, А.І.Шипілов); в контексті світового досвіду дослідження внутрішнього світу суб’єкта в його суперечливих виявах (М.Кляйн, К.Левін, М.Е.Хардінг, К.Хорні, З.Фрейд, А.Фрейд, К.Г.Юнг та ін.); у ракурсі методів психодіагностики та психокорекції, які зорієнтовані на пізнання й урахування внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта (О.Г.Антонова, І.В.Ващенко, С.Л.Грабовська, Е.А.Клімов, Г.В.Ложкін, Т.В.Равчина, Е.Б.Фанталова, С.М.Ємельянов); в аспекті характерних особливостей психодинамічного підходу з орієнтацією на глибиннопсихологічні рівні пізнання цілісного феномена психіки (наукова школа Т.С.Яценко: О.Г.Біла, О.А.Коновалова, А.Е.Мелоян, І.М.Сергієнко, П.В.Теслюк).
Методи дослідження. Специфікою теми дисертації зумовлено вибір таких теоретичних методів, як вивчення та аналіз науково-психологічної і психотерапевтичної літератури, аналіз різних підходів до дослідження конфлікту в контексті його зв’язків із внутрішньою суперечливістю; а також емпіричних методів: проведення груп АСПН, зокрема психоаналіз комплексу тематичних малюнків. Крім того, у роботі використано методи математичної статистики (за допомогою статистичної системи SPSS.10.0.).
Організація роботи. Дослідження здійснювалось у три етапи впродовж 19952004рр. Перший етап (19951997рр.) теоретичне осмислення проблеми, вивчення науково-теоретичної літератури; формування гіпотез, визначення об’єкта, предмета, завдань та методів дослідження; конкретизація програми дослідницької роботи.
Другий етап (19971999рр.) вивчення теоретичних джерел; опанування методикою проведення групової психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання; оволодіння методикою психоаналізу комплексу тематичних малюнків (включене спостереження та участь у групах АСПН, які проводила академік АПН України Т.С.Яценко), аналіз аудіозаписів.
Третій етап (19992004рр.) проведення груп АСПН, зокрема психоаналізу комплексу тематичних малюнків, узагальнення і систематизація одержаних результатів та їхнє впровадження у практику підготовки майбутніх психологів, розробка основних концептуальних ідей дослідження; здійснення науково-теоретичного аналізу стенограм (аудіозаписів) психоаналізу комплексів тематичних малюнків із метою дослідження внутрішньої суперечливості психіки суб&rsquo

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-теоретичної літератури (праць вітчизняних та зарубіжних психологів), присвяченої темі внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта, дозволяє стверджувати, що окреслена проблема потребує спеціальних досліджень у глибиннопсихологічному ракурсі. Сутність поняття конфлікту та внутрішньоособистісного конфлікту з’ясовано у наукових роботах І.В.Ващенко, Н.В.Гришиної, Г.М.Дубчак, Є.О.Клімова, С.Б.Кузікової, В.Г.Ложкіна, В.П.Москальця, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов’якель, О.Б.Фанталової та ін., а також у психоаналітичних дослідженнях М.Кляйн, З.Фрейда, А.Фрейд, К.Хорні, К.Г.Юнга. Проблему суперечностей також частково розроблено у контексті дослідження феномена психічної енергії (М.Естер Хардінг та ін.) та тілесноорієнтованої терапії (В.Райх, А.Лоуен).
2. В основу дослідження покладено методику психоаналізу комплексу тематичних малюнків, що дозволило розкрити багатоаспектність образної символіки та виявити спроможність діалогу в психоаналітичному об’єктивуванні внутрішніх суперечностей психіки. Саме в символі цілісно виражаються суперечливі тенденції, що зумовлюють його полізначність.
3. Психомалюнки сприяють об’єктивуванню внутрішньої суперечності через цілісний образ, в якому інтегровано та несуперечливо представлено зміст свідомого і несвідомого. Таким чином, притаманний несвідомому процес символізації пов’язаний із внутрішньою суперечливістю психіки суб’єкта, яка в малюнку набуває цілісного вираження, чим уможливлює цілісно-образну репрезентацію глибиннопсихологічних чинників суперечливості психіки.
4. Найбільш близьким до категорії внутрішньої суперечності є поняття конфлікт”, який у науковій літературі залишається поза розкриттям його взаємозв’язків із внутрішньою суперечливістю психіки. Тому окреслені в науково-психологічній літературі характеристики конфліктів не репрезентують змісту внутрішньої суперечливості психіки у зв’язку з відсутністю представленості її глибиннопсихологічних детермінант.
5. У дисертації доведено, що внутрішня суперечливість психіки властива самій її структурі, яка виявляється в об’єктивній дезінтегрованості, зумовленій дією психологічних захистів, які спричиняють суб’єктивну зінтегрованість (цілісність) психіки шляхом викривлень та відступів від фактологічної реальності з метою підтвердження сутності ідеалізованого Я”.
6. Внутрішня суперечливість пов’язана з процесами витіснень, опорів, заміщень тощо, які зумовлюють зміст передсвідомого, та з глибиннопсихологічними цінностями, що імпліцитно каталізують поведінку суб’єкта. Критичне осмислення наукової літератури дозволило зробити висновок про наявність спрощеного підходу до розуміння категорії психічного без спроби розкриття її суперечливої сутності. Останнє властиве академічному підходу до досліджень, у площину яких переважно попадає сфера свідомого.
7. Дослідження показало, що формування внутрішніх суперечностей відбувається під впливом едіпової залежності суб′єкта, що дає поштовх до розвитку системи психологічних захистів та амбівалентності почуттів. Едіпова залежність впливає на підвалини глибиннопсихологічних цінностей, визначає зміст ідеалізованого Я” та формування генерального механізму захистів від слабкості до сили”.
8. Внутрішня суперечливість психіки визначає сутність глибинно-психологічних аспектів, які набувають вираження у логіці несвідомого”, що діаметрально протилежна спрямуванню психічної енергії згідно логіки свідомого”. Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє не лише виявити базові форми захисту, але й констатувати їхній зв’язок із логікою свідомого.
9. Внутрішня суперечливість психіки за своєю сутністю не може бути безпосередньо представлена у свідомості суб’єкта. Глибиннопсихологічний зміст її детермінант маскується від свідомості шляхом дії механізмів символізації змісту несвідомого: згущення, зміщення, натяку, гіперболізації, мінімізації та ін. Логіка несвідомого може бути розкрита лише завдяки цілісному аналізові поведінкового матеріалу суб’єкта через асоціативно-семантичні зв’язки, що детермінуються глибиннопсихологічними цінностями, започаткованими в едіповій ситуації дитинства.
10. У зв’язку з латентною природою механізмів, що визначають зміст внутрішньої суперечливості психіки, цей феномен важко піддається вивченню за допомогою опитувальників, зокрема тестових методик, зорієнтованих на вивчення свідомого самосприйняття, без врахування цілісних характеристик психіки (несвідомих аспектів). Метод психоаналізу комплексу тематичних малюнків виявився адекватним до завдань, поставлених у дисертації, зміст якої дозволяє зробити акцент на важливості діалогічної взаємодії з автором малюнків.
11. Емоційним показником внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта є депресивність, посилена тривожність, агресія. Серед діагностичних методик, що відкривали можливість дослідженню депресивних виявів і тривожності, слід виділити методику Депрископ”, яку було використано в межах міжнародного проекту RUKAD” з метою вивчення психологічних ресурсів підвищення рівня емоційного благополуччя підлітків Росії, України та Киргизстану. Отримані результати доводять наявність кореляцій між рівнем тривожності та виявом депресивності і внутрішньою суперечливістю психіки підлітків.
12. Внутрішня суперечливість психіки суб’єкта піддається пізнанню лише через виявлення системних характеристик психіки суб’єкта, що пов’язані з логікою свідомого та несвідомого (іншою логікою”).
Проблема дисертаційного дослідження є надзвичайно багатоаспектною і не вичерпується матеріалами, представленими у роботі. Вважаємо перспективними такі напрями подальшого їх опрацювання: аналіз співвідношення та взаємозв’язків свідомих та несвідомих аспектів психіки в ракурсі вивчення внутрішньої її суперечливості; зіставлення традиційних та інноваційних підходів до дослідження глибинних аспектів психіки; динаміка професійного розвитку психолога-практика в контексті його глибинної психокорекції особистісних характеристик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности//Психология формирования и развития личности.М, 1981. С.19-44.
Абульханова-Славская К.А. О путях построения психологии личности//Психологический журнал. 1983. Т.4. №1. С.14-29.
Аверинцев С.С. Символ. Краткая историческая энциклопедия. М., 1971. Т.6. столб. 826 - 831.
Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 296 с.
АдлерГ.Лекции по аналитической психологии.М.:Рефл-бук, 1996.278 с.
Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древности до наших дней. М.: Изд-во Агенства Яхтсмен, 1995. 604 с.
Александер Ф. Заметки о Фальстафе//Russian Imago 2000. Исследования по психоанализу культуры. СПб.: Алатейа, 2001. С.78-91.
АлексееваА.Н. Влияние самооценки на способ разрешения конфликтной ситуации: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.01 общая психология. Л., 1983. 15 с.
АлёхинаЕ.В. Проективные методы как средство оценки функционального состояния оператора: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.03. психология труда; инженерная психология/ МГУ. М., 1990. 19 с.
Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. СПб.: Питер, 2003. 271 с.
Антология современного психоанализа(под редакцией А.В.Россохина). Т.1. М.: Институт психологии РАН, 2000. 488 с.
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Проблема конфликта: аналитический обзор, междисциплинарный библиографический указатель. М.:ГАВС, 1992. 230 с.
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: ЮНИТИ, 2000. 551с.
Анцыферова Л.И. Психология личности как открытой системы” // Вопросы психологии. 1976. №5. С.56-69.
Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.:Наука, 1981.С.3-19.
Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал. 1981. Т.2. №2. С.8-18.
Анцыферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности// Психология личности: Сборник статей. М.: ООО Вопросы психологии”, 2001. С.41-51.
Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Педагогика, 1984. 104 с.
Асмолов А.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990. 367с.
Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Зейгарник Б.В., Петровский В.А., Субботский Е.В., Хараш А.У., Цветкова Л.С. Некоторые перспективы исследования смысловых образований личности // Психология личности: Сборник статей. М.: ООО Вопросы психологии”, 2001. С.93-102.
Ассаджоли Р. Психосинтез, теория и практика. К., 1994. 311 с.
Бакусев В. Тайное знание: архетип и символ // Литер. Обозрение. 1994. №3,4. С.14-19.
Балинт М. Базисный дефект: терапевтические аспекты регрессии. М.: Когито-Центр, 2002. 256 с.
Балл Г.А. Особистісна надійність та її співвідношення з особистісною свободою// Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Частина 1. Харків: ОВС, 2002. С.537-545.
Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учеб. пособие для вузов. Харьков: Фортуна-Пресс, 1997. 355 с.
Бассин Ф.В. Фрейдизм в свете современных научных дискуссий // Вопросы психологии. 1952.№6. С.38-46.
Бассин Ф.В. Сознание, «бессознательное» и болезнь // Вопросы философии. 1971. №9. С. 90-92.
Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме неосознаваемой психической деятельности // Вопросы философии. 1975. № 10. С.35-40.
Бассин Ф.В. О некоторых современных тенденциях развития теории бессознательного”, установка и значимость. Бессознательное: природа, функции, методы исследования. В 4т. Тбилиси: Мецниереба, 1985. Т.4, С.429-457.
Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов. М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. 512 с.
Белоусова З.И., Бойко В.Э. Развитие эмпатии как условие предупреждения школьных конфликтов// Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 19-21 жовтня 1993 року. Чернівці. Ч.ІІ. С.21-22.
Белый А. Символизм как мировопонимание. М.: Республика, 1994. 528с.
Берлингейм Д. Доэдиповы отношения между отцом и ребёнком// Журнал практической психологии и психоанализа, № 2. М., 2002. С.1-22.
Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. Пер с англ. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
Бернс Р.С., Кауфман С.Х. Кинетический рисунок семьи: введение в понимание детей через кинетические рисунки. М.: Смысл, 2003. 146 с.
Бессознательное: природа, функции, методы исследования. Т.1. Тб.:Мецниерба, 1978. 782 с.
Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків): Автореф. дис ...канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. 19 с.
Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М.: Издательство КСП”, 1996. 247 с.
Бовть О.Б. Агрессивные реакции и пути их коррекции у младших школьников: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 педагогическая и возрастная психология. Харьков: Университет внутренних дел МВД Украины, 2001. 180 с.
Бодалев А.А. Психология о личности.М.: МГУ, 1988. 188 с.
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. С.462.
Божович Л.И. Этапы формировния личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1978. №4. С.13-16.
Божович Л.И. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопр. психологии. 1978. №2. С.25-37.
Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Психология личности: Сборник статей. М.: ООО Вопросы психологии”, 2001. С.62-92.
Бойко В.В., Ковалёв А.Г., Панфёров В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М., 1983. С.158-163.
Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Мещеряков, В.Зинченко. СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2003. 672 с.
Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 215 с.
Бондс Л. Магия цвета. Цветотерапия на каждый день. СПб.: Питер Паблишинг, 1997. 384 с.
Боришевський М.Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Частина 1. Харків: ОВС, 2002. С.516-527.
Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1983. 142 с.
Браун Д. Психология Фрейда и постфрейдисты М.: Рефл-бук,К.:Ваклер, 1997.298 с.
Браун Д., Педдер Дж. Введение в психотерапию: Принципы и практика психодинамики. М.: Независимая фирма Класс”, 1998. 224 с.
Братусь Б.С., Зейгарник Б.В. О двух противоречиях развития личности // Очерки по психологии аномального развития личности. М, 1980. C. 18.
Братусь Б.С. Аномалии развития личности (на материале нарушений психического здоровья): Автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.01 общая психолгия; 19.00.04 медицинская пихология / МГУ им.М.В.Ломоносова, фак. психологии. М., 1988. 46 с.
Братусь Б.С. Психологическое и нравственное пространство нормы // Журнал практикующего психолога.1997. №3. С.6-15.
Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Психология личности: Сборник статей. М.: ООО Вопросы психологии”, 2001. С.177-192.
Бреслав Г.М. Эмоциональные основы онтогенеза личности. Автореф. дис. ... д-ра психол. наук. Спец. 19.00.07 педагогическая и возрастная психология. М.: МГУ, 1991. 29 с.
Брилл А. Лекции по психоаналитической психиатрии. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 335 с.
Броуди Е. Критический анализ фрейдовской теории подсознания осознанность, осведомленность, организация и контекст // Бессознательное: природа, функции, методы исследования. Тбилиси: Мецниереба, 1978. Т.1. С. 455-469.
Булах І.С., Хомич Г.О. Деякі причини внутрішньоособистісних конфліктів у підлітків з шкільною дезадаптацією // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 19-21 жовтня 1993 року. Чернівці. Ч.ІІ. С.13-14.
Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків. Автореф. ... д-ра психол. наук: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія. Київ: Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова. 2004 р. 42 с.
Бурлакова Н.С., Олешкевич В.И. Проективные методы: теория, практика применения к исследованию личности ребёнка. М.: Институт общегуманитарных исследований, 2001. 352 с.
Бурлачук Л.Ф. Проблема исследования бессознательного психического проективными методами // Бессознательное. Природа. Функции. Методы исследования. Т.3. Тб.:Мецниерба, 1978. С. 638-643.
Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровья, 1989. 168 с.
Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. К.: Наукова думка, 1989. 200 с.
Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию.К.: Ника-Центр, 1997.128 с.
Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр; М.: Алетейа, 1999. 320 с.
Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер Пресс, 1997.500 с.
Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М.: МГУ, 1984. 188 с.
Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
Вахоцька І.О. Психологічні особливості міжособіистісного взаєморозуміння в системі вчитель-учень” як умова попередження конфліктів: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05 соціальна психологія. К., 2002. 224 с.
Вачков И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М.: Ось-89, 2000. 224 с.
Ващенко І.В., Антонова О.Г. Конфлікт. Посттравматичний стрес: шляхи їх подолання. К.: Знання, 1998. 289 с.
Ващенко І.В. Конфлікти: сучасний стан, проблеми та напрямки їх вирішення в органах внутрішніх справ. Харків: ОВС, 2002. 255 с.
Ващенко І.В. Конфлікти у діяльності працівників органів внутрішніх справ і шляхи їх подолання (соціально-психологічний аспект): Автореф. дис. ...д-ра психол. наук: 19.00.05 соціальна психологія/ Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. Київ, 2003. 36 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. Укл. головн. ред. В.Т.Бусел. Київ-Ірпінь: Перун, 2001. 1440 с.
Вершинин М.С. Конфликтология: Конспект лекций. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. 64 с.
Винникотт Д.В. Способность к одиночеству / Антология современного психоанализа(под редакцией А.В.Россохина). Т.1. М.: Институт психологии РАН, 2000. С.254-260.
Винникотт Д. Игра и Реальность. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2002. 288 с.
Винославская Е.В. Формирование готовности у адекватному поведению в конфликтных ситуациях у будущих преподавателей вуза // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 19-21 жовтня 1993 року. Чернівці. Ч.ІІ. С.34-35.
Вителье Ф. Фрейд: его личность, учение и школа. Л.: Эго, 1991.166с.
Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. Т.1. 449 с.
Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1966. Т.2. 442 с.
Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр.соч. в 6 т.М.: Педагогика, 1983. Т.3. С.5-328.
Выготский Л.С. Психология. М.: Изд-во ЭКСМО-П