Почепцова Олена Григорівна. Поліморфізм гена ангіотензин-перетворюючого ферменту та активність АПФ у хворих на гострий інфаркт міокарда

Короткий опис

Почепцова Олена Григорівна. Поліморфізм гена ангіотензин-перетворюючого ферменту та активність АПФ у хворих на гострий інфаркт міокарда: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2004

Почепцова О.Г. Поліморфізм гена ангіотензин-перетворюючого фермента та активність АПФ у хворих на гострий інфаркт міокарда.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11.- кардіологія.- Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2004.
Дисертація присвячена клініко-генетичним аспектам та оптимізації лікування інфаркту міокарда, а також вивченню факторів, що впливають на найближчий і віддалений прогноз захворювання. Обстежено 128 хворих з гострим ІМ.
Виявлено прогностичну роль активності ангіотезин-перетворюючого ферменту, D алеля гена АПФ, рівня тропоніну I і агрегації тромбоцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда. Установлено несприятливий вплив високого рівня активності АПФ на перебіг і прогноз гострого ІМ. Відзначено високий ступінь кореляції між активністю АПФ і рівнем тропоніна I. У роботі встановлено, що вихідний рівень активності АПФ пов'язаний з гемодинамічними порушеннями і раннім ремодулюванням серця. З ростом активності АПФ зростає загроза розвитку ускладнень.
Установлено, що наявність D алеля в гені АПФ поєднується з більш тяжким клінічним перебігом гострого ІМ (більший обсяг ураження, частіший розвиток ускладнень і більш значущі зміни ЕХО КГ показників).
У дослідженні доведено, що в схему терапії хворих на ІМ доцільно включати карведилол, який забеспечує уповільнення процесів ремодулювання ІМ та зниження показників АДФ-індукованної агрегації тромбоцитів.

1. У дисертаційній роботі вирішене актуальне науково-медичне завдання подальше вдосконалення лікування хворих на інфаркт міокарда на підставі вивчення поліморфізму гена і активності АПФ, рівня тропоніну I, агрегаційних властивостей тромбоцитів, оцінки доцільності та ефективності призначення карведилолу в гострому періоді ІМ, та визначення факторів які впливають на найблищій та віддалений прогноз..
2. Встановлено несприятливий вплив високого рівня активності АПФ на перебіг і прогноз гострого ІМ. Відзначено високий ступінь кореляції між активністю АПФ і рівнем тропоніну I.

Показано, що вихідний рівень активності АПФ впливає на ступінь раннього ремодулювання серця. З ростом активності АПФ зростає загроза розвитку ускладнень.
Доведено, що наявність D алеля в гені АПФ поєднується з тяжчим клінічним перебігом гострого ІМ (більший обсяг ураження, частіший розвиток ускладнень і більш значущі зміни ЕХО КГ показників).
Встановлено, що визначення рівня тропоніну I дозволяє не тільки підтвердити наявність ІМ, але й оцінити обсяг ураження і спрогнозувати тяжкість клінічного перебігу і розвитку ускладнень. Вираженість раннього ремодулювання серця при гострому ІМ залежить від об’ему ураження, про що свідчить наявність сильної кореляційної залежності між рівнем тропоніну I і зміною розмірів лівого передсердя і фракції викиду.
Виявлено, що ІМ у хворих, які в передінфарктний період не приймали аспірин і бета-блокатори, розвивається на фоні менш тяжких порушень ліпідного обміну і має не сприятливий перебіг та більшу кількість ускладнень. Розвиток ІМ у хворих, що приймають аспірин, спостерігається при вищому рівні АДФ-АТ.
При наявністі D алеля в гені АПФ ІМ розвивається на фоні менш тяжких порушень агрегаційних властивостей тромбоцитів, про що свідчать вірогідні розбіжності ступеня агрегації в групі з наявністю D алеля в гені АПФ та ІІ генотипом. (вірогідно менший рівень АДФ-АТ в групі з D алелем в гені АПФ чим у гомозігот по інсерції).
При порівняльній оцінці застосування карведилолу і метопрололу в лікуванні гострого ІМ вірогідних розбіжностей у дії бета-блокаторів на систолічну функцію лівого шлуночка не виявлено. Однак відзначене поліпшення діастолічної функції лівого шлуночка, (про що непрямим чином свідчить зменшення розмірів лівого передсердя і кінцево-систолічного розміру в пацієнтів, у схему лікування яких входив карведилол). Крім того, за результатами дослідження агрегаційних властивостей тромбоцитів карведилол має більш виражені антитромбоцитарні властивості, ніж метопролол. Встановлено вплив бета-блокаторів на рівень активності АПФ. Обидва бета-блокатори справляють нормалізуючий вплив на рівень досліджуваного показника, тоді як у групі хворих, що не одержували бета-блокаторів (щодо застосування інгібіторів АПФ групи були порівнянні), активність АПФ вірогідно зросла.
Поряд із відомими клінічними та ЕХО КГ крітеріями несприятливого прогнозу на перебіг госпітального періоду ІМ та протягом року впливає активність АПФ, наявність D алелю в гені АПФ та відповідность терапії стандартам лікування.