Подзорова Алла Вікторвна. Морфологічні аспекти застосування лазерного випромінювання у комплексній корекції загоювання виразки дванадцятипалої кишки

Короткий опис

Подзорова Алла Вікторвна. Морфологічні аспекти застосування лазерного випромінювання у комплексній корекції загоювання виразки дванадцятипалої кишки : Дис... канд. наук: 14.03.09 2005

Подзорова А.В. Морфологічні аспекти застосування лазерного випромінювання у комплексній корекції загоєння виразки дванадцятипалої кишки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 гістологія, цитологія, ембріологія. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, 2005 р.
Дисертація присвячена вивченню особливостей перебігу відновлювальних процесів при гоєнні експериментальної ацетатної виразки дванадцятипалої кишки у щурів модельованої за S. Okabe за умов впливу лазерного опромінення та його поєднанні з медикаментозною терапією. Показано, що характер деструктивних змін у стінці кишки прямо не відповідає місцю та ступеню пошкоджуючого впливу. Запальна інфільтрація на протязі гоєння виразки характеризується декількома хвилеподібними зростаннями та зниженнями вмісту різних клітинних форм, а не поступовим збільшенням, досягненням максимуму і наступним зменшенням їх кількості, як це характерно для більшості відновлювальних процесів. Лазерне випромінювання оптимізує відновлювальний процес при гоєнні експериментальної виразки та зумовлює набуття відновленою ділянкою ряду ознак притаманних інтактній кишці. Одночасне використання впливу лазерного опромінення та комплексу медикаментозних засобів (блокатор Н2-рецепторів циметидин, холіноблокатор атропіну сульфат та препарат в`яжучої і протизапальної дії вікаїр) на процес гоєння експериментальної виразки дванадцятипалої кишки взаємопотенціює їх позитивні морфогенетичні властивості.

У дисертаційній роботі викладені дані про особливості перебігу відновлювальних процесів при гоєнні експериментальної виразки дванадцятипалої кишки у щурів за умов впливу лазерного опромінення та його поєднанні з медикаментозною терапією.

При моделюванні гострої виразки дванадцятипалої кишки за S. Okabe (нанесення крижаної оцтової кислоти на серозну оболонку) характер деструктивних змін у її стінці прямо не відповідає місцю та ступеню пошкоджуючого впливу. Безпосередньо прямим ефектом дії крижаної оцтової кислоти є розвиток некротичних змін серозної оболонки, які не розповсюджуються на м’язову оболонку кишки, а місцями може навіть частково зберігатися і сполучнотканинна основа вісцерального листка очеревини. Деструктивні ж зміни з внутрішньої поверхні дванадцятипалої кишки призводять до руйнування її слизової і м’язової оболонок, а в частині випадків вони можуть розповсюджуються на всі оболонки кишки, що призводить до виникнення перфорацій.
Запальна інфільтрацій на протязі гоєння експериментальної виразки дванадцятипалої кишки модельованої за S. Okabe характеризується декількома хвилеподібними зростаннями та зниженнями вмісту різних клітинних форм, а не поступовим збільшенням, досягненням максимуму і наступним зменшенням їх кількості, як це характерно для більшості відновлювальних процесів.
Лазерне опромінення у цілому зменшує запальну інфільтрацію регенеруючої сполучної тканини, що виповнює виразковий дефект, та суттєво зменшує виразність коливань в ньому вмісту клітинних елементів. Одночасно з цим, під час активного росту молодої сполучної тканини інтенсифікується фібробластична реакція, але, після виповнювання виразкового дефекту і дозрівання регенерату, попереджається її надмірна виразність.
Утворення колагенових волокон у процесі формування регенерату при лазерному опроміненні прискорюється, але після його дозрівання щільність новоутвореної сполучної тканини виявляється меншою, ніж при самостійному її гоєнні виразки. Крім того, лазерне опромінення призводить до особливо суттєвого зменшення вмісту колагенових волокон у регенераті на рівні слизової оболонки, що наближає його до будови останньої в інтактній кишці.
Лазерне опромінення призводить до зміни взаємовідносин між регенеруючими сполучною тканиною та кишковим епітелієм при гоєнні експериментальної виразки. Це виявляється формуванням у певному обсязі ворсинок, крипт і дуоденальних залоз у новоутвореній ділянці слизової оболонки кишки, що не спостерігається при самостійному гоєнні виразки.
Загоєння експериментальної виразки у щурів за умов застосування комплексу медикаментозних засобів, що використовуються при лікуванні виразок (блокатор Н2-рецепторів циметидин, холіноблокатор атропіну сульфат та препарат в`яжучої і протизапальної дії вікаїр), призводить до зменшення щільності сполучнотканинного регенерату, дещо більш виразному в його поверхневих ділянках, до формування певної кількості ворсинок та крипт, які однак суттєво відрізнялися від інтактних як кількісно так і якісно (різноманітністю розмірів та форми).
Одночасне використання впливу лазерного опромінення та комплексу медикаментозних засобів (блокатор Н2-рецепторів циметидин, холіноблокатор атропіну сульфат та препарат в`яжучої і протизапальної дії вікаїр) на процес гоєння експериментальної виразки дванадцятипалої кишки взаємопотенціює їх позитивні морфогенетичні властивості. Результатом цього є відновлення ділянки стінки кишки в якій сполучнотканинний регенерат має невелику щільність, особливо у поверхневих ділянках, і які практично відповідають стану сполучної тканині у складі слизової оболонки інтактної кишки. В новоутвореній ділянці стінки дванадцятипалої кишки формуються крипти та ворсинки, кількість яких хоча і поступається інтактній кишці, але які якісно до них найбільш наближаються. Відбувається також утворення певної кількості дуоденальних залоз. Якісною відзнакою регенерату стінки дванадцятипалої кишки за умов поєднаного впливу лазерного опромінення та медикаментозних препаратів є утворення на рівні м’язової оболонки пучків гладких м’язових клітин.