ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ

Короткий опис

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
УДК 327(477):061.1НАТО

ПАВЛЮК Михайло Вікторович

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Макар Юрій Іванович
доктор історичних наук, професор

Чернівці – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Теоретичні аспекти євроатлантичної інтеграції 12
1.2. Джерельна база дослідження 30
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН
УКРАЇНА – НАТО 39
2.1. Розвиток відносин Україна – НАТО у контексті
міжнародних угод 39
2.2. Нормативно-правове утвердження євроатлантичного курсу 55
РОЗДІЛ 3. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ОРГАНАМИ ВЛАДИ
ПОЛІТИКИ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ 81
3.1.Відповідність критеріям та готовність приєднання
до «Плану дій щодо членства у НАТО» 81
3.2. Актуалізація діяльності виконавчої
влади у сфері поглиблення взаємин України з НАТО 106
3.3. Державна інформаційна політика щодо
євроатлантичного курсу: тенденції до змін 132
3.4. Проведення референдуму щодо членства
в НАТО: короткотермінова перспектива 143
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169
ДОДАТКИ 201

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ і ТЕРМІНІВ

БЮТ – Блок Юлії Тимошенко
ВВП – Внутрішній валовий продукт
ВРУ – Верховна Рада України
ЄСБО – Європейська система безпеки та оборони
ЄС – Європейський Союз
КУН – Комісія Україна – НАТО
МЗС – Міністерство закордонних справ
НАТО – Організація Північноатлантичного Договору
НСНУ – Народний Союз «Наша Україна»
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва Європи
ОВД – Організація Варшавського Договору
ОДКБ – Організація договору про колективну безпеку
ООН – Організація Об’єднаних націй
ПА НАТО – Парламентська Асамблея НАТО
ПДЧ – План дій щодо членства у НАТО
ПЗМ – Партнерство заради миру
РЄАС – Рада Євроатлантичного співробітництва.
РНБО – Рада національної безпеки і оборони
СДПУ (о) – Соціал-демократична партія України (об’єднана)
СНД – Співдружність незалежних держав
СОТ – Світова організація торгівлі
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ЦСЄ – Центрально-Східна Європа
ЦП – Цільовий план
ШОС – Шанхайська організація співробітництва

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Початок оксамитових революцій 1989 р. у Центрально-Східній Європі (ЦСЄ), розпад у 1991 р. Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) та Організації Варшавського Договору (ОВД) ознаменували епохальні зміни в системі міжнародних відносин кінця XX ст. Провідну роль, поряд із Сполученими Штатами Америки (США) – військово-політичним лідером світового масштабу, продовжують відігравати дієві та багатофункціональні міжнародні організації глобального характеру. До таких, зокрема, належить Організація Північноатлантичного Договору (НАТО), що створена у квітні 1949 р. для підтримки миру та захисту своїх членів від потенційних та реальних загроз політичними та військовими методами. Значення НАТО актуалізувалося у контексті протистояння з СРСР упродовж тривалого часу до кінця 1980-х рр.
У 1990-х рр. діяльність НАТО – організації політико-безпекового характеру, набула іншого значення та сформувала нову мету діяльності: колективне продукування безпеки і реалізацію ефективної політики в галузі запобігання військовим та політичним конфліктам, а також активне налагоджування діалогу щодо зміцнення безпеки на континенті з іншими державами світу, у тому числі з новими незалежними країнами Європи.
Із проголошенням незалежності Україна перебуває на важливому етапі пошуку свого місця у побудові нових відносин з євроатлантичними та європейськими структурами. Стратегічний курс на членство України в НАТО визначений національним законодавством, розпочатий Президентом Л. Кравчуком, розроблений при Президентові Л. Кучмі та послідовно здійснюється Президентом В. Ющенком, Коаліціями депутатських фракцій Верховної Ради України V і VI скликань у 2006 – 2009 рр. та передбачає поступове виконання критеріїв у напрямку до повноцінного членства. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю з’ясувати для вітчизняної науки особливості розвитку та інтенсифікації відносин України з Північноатлантичним альянсом у політичній та юридичній площині. Проблема реалізації державної політики євроатлантичної інтеграції є актуальною з огляду як на внутрішньополітичні події, які мали місце в Україні у 2004 – 2008 рр., а саме, протистояння опозиції та влади, що не сприяло виконанню визначеної зовнішньополітичної стратегії, президентські та парламентські виборчі процеси, перманентне спекулювання на темі співпраці з НАТО, так і зовнішньополітичні – протидія Російської Федерації інтеграції України до НАТО і як наслідок – відсутність консенсусу з цього питання у країнах Західної Європи. Період пошуку національних пріоритетів у постпомаранчевий період породив у суспільстві суттєві протиріччя ідеологічного, соціально-економічного, духовного та цивілізаційно-ціннісного характеру.
Проблемам утвердження зовнішньополітичної одновекторності держави приділяється недостатня увага з боку науковців та експертів. Хоча курс на членство в ЄС та НАТО визначений законодавчо, тим не менш в Україні триває непроста дискусія стосовно механізмів реалізації єдиновизначених зовнішньополітичних орієнтирів у цілому. Йдеться насамперед про внутрішній діалог з питань переваг та недоліків членства України у НАТО, відповідності основним економічним, військовим і політичним критеріям приєднання до Альянсу, рівня обізнаності та підтримки суспільства такої зовнішньополітичної стратегії, доцільності проведення консультативного референдуму тощо. Попри існування окремих вагомих праць, присвячених різним аспектам розвитку та поглиблення відносин України з НАТО, ступінь вивчення проблематики в українській політичній науці можна оцінити як недостатній, що актуалізує значення пропонованого наукового аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі» (Державний реєстраційний номер 0107U001235).
Мета і завдання дослідження. У контексті визначення актуальності дисертаційного дослідження метою роботи є політико-правовий аналіз становлення, утвердження та поглиблення відносин України з НАТО. Поставлена мета визначила необхідність розв’язання наступних завдань:
- проаналізувати сучасний стан наукової розробки основних теорій та концепцій євроатлантичної інтеграції в умовах розширення НАТО;
- дослідити утвердження нормативно-правової бази відносин України з НАТО;
- окреслити періодизацію національного законодавства щодо реалізації політики євроатлантичної інтеграції України;
- прослідкувати виконання Україною міжнародних двосторонніх угод та договорів з НАТО;
- визначити ступінь відповідності критеріям членства в Альянсі та готовності приєднання до «Плану дій щодо членства в НАТО» (ПДЧ);
- розкрити основні ініціативи та заходи органів державної влади щодо реалізації євроатлантичного курсу у 2005 – 2008 рр.;
- оцінити основні тенденції щодо реалізації державної інформаційної політики у контексті реалізації євроатлантичного курсу України;
- проаналізувати доцільність та перспективи проведення всеукраїнського референдуму щодо членства в НАТО.
Об’єктом дисертаційного дослідження є євроатлантична інтеграція як ключовий напрям зовнішньої політики України.
Предметом дисертаційного дослідження є політико-правові аспекти інтеграції України до Організації Північноатлантичного Договору.
Хронологічні межі дослідження зумовлені характером змістовних перетворень зовнішньополітичного євроатлантичного курсу України та динамікою розвитку взаємовідносин України з НАТО, що охоплює 1991 – 2008 рр. Нижня межа визначається проголошенням незалежності України та становленням самостійного зовнішньополітичного курсу в умовах початку здійснення політики розширення НАТО. Верхня межа зумовлюється внутрішньополітичними подіями 2006 – 2008 рр. в Україні із досягненням консенсусу серед політичного керівництва щодо важливості поглиблення відносин й приєднання до ПДЧ, і як наслідок, прийняття Декларації країн-членів Альянсу на Бухарестському саміті 2008 р. про майбутнє членство України та Грузії у НАТО.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є поєднання наукових підходів та принципів, що дозволило комплексно дослідити концептуальні засади інтеграції України до НАТО. Зокрема, автором використано принципи інституційного та структурно-функціонального підходу, що дозволило вивчити формування та поглиблення політико-правових засад інтеграції України до НАТО. Інституційний підхід дав змогу визначити місце та роль органів державної влади у взаєминах України з Альянсом. Структурно-функціональний підхід використано для з’ясування етапних перетворень в Україні та еволюції нормативно-правової бази та зовнішньополітичних пріоритетів у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції.
Дисертантом використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів. Серед основних – метод системного аналізу, який дозволив проаналізувати євроатлантичну інтеграцію як складну організовану систему політичних, безпекових та правових зв’язків між країнами Європи та США і крізь призму аналізу інтеграції досліджувати перспективи поглиблення співпраці України з Альянсом. Історичний метод дав можливість простежити та класифікувати етапи становлення відносин України з НАТО. Порівняльний метод дозволив вивчити досвід країн ЦСЄ, які приєдналися до НАТО у 1999 – 2004 рр., та запозичити корисні поради Україні у процесі виконання Плану дій Україна – НАТО та Цільових щорічних планів. При дослідженні окремих питань дисертаційної роботи було застосовано спеціальні наукові методи – статистичний та прогностичний. Зокрема, статистичний метод було використано при аналізі виконання критеріїв та готовності до членства у НАТО країн ЦСЄ за допомогою статистичних даних. Прогностичний метод застосований дисертантом при оцінці можливостей проведення референдуму в Україні щодо членства в Альянсі найближчим часом та ступеня готовності приєднання до ПДЧ.
Характер дисертаційного дослідження, який окреслив вивчення правових основ євроатлантичної інтеграції України та їх реалізації органами влади, зумовив розширення кола джерел та застосування міждисциплінарного підходу, використовуючи методи не тільки політології, але й державного управління, конституційного права, теорії держави і права та ін.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв’язання. Здійснена одна з перших спроб у вітчизняній науці провести системний аналіз політико-правових засад партнерства і передумов потенційного членства України в НАТО та з’ясовано стан виконання відповідного законодавства центральними органами державної влади. Дисертантом одержано результати, які окреслюють його наукову новизну:
- у результаті ретельного аналізу нормативно-правової бази встановлено, що курс на євроатлантичну інтеграцію України є логічним, історично зумовленим та послідовним напрямком здійснення зовнішньої політики;
- у дисертаційній роботі показано утвердження євроатлантичного курсу держави на законодавчому рівні на безальтернативній основі, відсутність правових засад поглиблення взаємовідносин з Організацією договору про колективну безпеку (ОДКБ) і Шанхайською організацією співробітництва (ШОС) та зазнали подальшого розвитку припущення про безперспективність концепцій нейтралітету України як у правовій, так і політичній площині;
- на науковому рівні доведено, що державна інформаційна політика щодо потенційного членства України у НАТО є однією з проблем ефективної діяльності органів державної влади та важливим критерієм у процесі трансформацій відносин України з НАТО;
- у дисертації на підставі аналізу основоположних документів НАТО та міжнародних угод виявлено фактичну відповідність України переважній більшості критеріїв щодо членства у НАТО. Проблематика підвищення рівня громадської підтримки задекларованої європейської та євроатлантичної інтеграції, налагодження конструктивної співпраці з країнами-сусідами у контексті принципів добросусідства є важливими завданням на найближчу перспективу;
- уточнено, що Україна у процесі виконання рамкових двосторонніх міжнародних угод, Плану дій Україна – НАТО та Інтенсифікованого діалогу є готова до наступного етапу інтеграції – отримання «Плану дій щодо членства у НАТО». Ретельний та всебічний аналіз Плану дій Україна – НАТО та ПДЧ дозволяє стверджувати про високий ступінь схожості відповідних документів;
- на науковому рівні зазнали подальшого розвитку твердження про необхідність проведення референдуму з приводу членства України у НАТО у середньостроковій перспективі.
Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною, актуальністю і полягає у можливості їх застосування у науково-дослідних, навчальних та прикладних цілях. Теоретичні напрацювання дисертаційного дослідження будуть корисними для комплексного дослідження становлення та розвитку відносин України з Північноатлантичним Альянсом. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці та викладанні навчальних курсів, зокрема, «Євроатлантична інтеграція України», «НАТО та сучасна система міжнародних відносин», «Україна у міжнародних організаціях» і т. д. Окремі положення дисертації лягли в основу інформаційних буклетів та брошур Чернівецької облдержадміністрації «Чому саме НАТО?», «Міфи і правда про НАТО», «Відносини Україна – НАТО: від знайомства до повноправного членства», циклу радіопередач «Погляд», телепередач «Європейським шляхом», публіцистичних нарисів та інформаційних заміток у обласних друкованих та електронних мас-медіа тощо.
Отримані висновки можуть бути враховані правниками та парламентарями у подальшій розробці нормативно-правових актів щодо основних пріоритетів зовнішньої політики України та механізмів їх реалізації. Результати дослідження можуть бути використані місцевими органами виконавчої влади для удосконалення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення щодо переваг євроатлантичної інтеграції України. Висновки у правовій частині також будуть корисними для працівників державних установ та місцевого самоврядування, адже відображають цілісність та систематизованість законодавчо визначеного курсу на членство в НАТО.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні наукового семінару та на засіданнях кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Зміст та окремі положення дисертації апробовано автором на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «Формування зовнішньої політики України в контексті розширення ЄС: погляд з регіонів» (м. Чернівці, травень 2007 р.), «Україна – Румунія – Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів» (м. Чернівці, вересень 2007 р.), «Цвєтковські читання» (м. Київ, грудень, 2007 р.), «Зовнішня політика України: зародження, становлення, вектори розвитку» (м. Чернівці, грудень 2007 р.), «Кайндлівські читання» (м. Чернівці, травень 2008 р.), «НАТО та питання безпеки у Східній та Південно-Східній Європі» (м. Донецьк, листопад 2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Серед наукових статей, опублікованих у фахових виданнях, визнаних ВАК України, одна стаття у співавторстві, де 75% належить автору дисертації.
Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення в одинадцяти публікаціях, п’ять із яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.
Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (294 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 221 сторінку.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Наукове дослідження політико-правових аспектів інтеграції України до НАТО дозволяє зробити принципові висновки й узагальнення теоретичного та практичного характеру. Системний науковий аналіз досліджуваної проблеми дозволив на якісно новому рівні проаналізувати стан взаємин України з Північноатлантичним Альянсом, особливо у контексті підвищеного інтересу з боку вітчизняних й іноземних науковців та експертів.
Євроатлантична інтеграція є сукупністю ціннісних орієнтирів, що взаємоінтегрує країни Європи та Північної Америки у біполярному та постбіполярному світі. На початку 1990-х рр. така інтеграція отримала нові виміри та розпочала розширюватися на Схід Європи. Нова архітектура безпеки із розпадом ОВД обумовила перед Північноатлантичним альянсом нові завдання та виклики.
Тривала та взаємовигідна співпраця між Україною та НАТО, яка розпочалася після здобуття Україною незалежності, пройшла ряд етапів, постійно поглиблюється та розширюється. Доцільність приєднання України до системи колективної безпеки, яка вже тривалий час не має альтернативи на європейському континенті, зумовлюється внутрішньоправовими та зовнішньополітичними чинниками. Ідейне споріднення України із Заходом відображається розумінням основ та чітких переваг теорії атлантизму – одного з різновидів філософсько-ідеологічного формування цінностей євроатлантичної або західної цивілізації. Водночас, будь-які інші системи продукування колективної безпеки – ШОС, ОДКБ та створювана ЄСБО не відповідають ціннісним та геополітичним орієнтирам незалежної України.
Міжнародно-правова база співробітництва України з НАТО постійно розширюється та можна стверджувати, що після Бухарестського саміту 2008 р. цей процес знову активізувався. На сучасному етапі взаємин існує багаторівнева договірно-правова база між Україною та Альянсом, де визначено основні напрями співпраці, перераховано різні критерії та вимоги щодо членства у НАТО та окреслено взаємозобов’язання. Виконання цих угод та відданість принципам, відповідність критеріям та вимогам, закладеним у них є важливою передумовою набуття членства в Альянсі. Хоча участь у міжнародних двосторонніх договорах у теперішній редакції не є гарантією безпеки, – це символічний акт політичної підтримки стратегічного вибору України та свідчення успіхів нашої держави у європейському напрямку. Розгляд фундаментальних правових актів діяльності Альянсу доводить: дотримання Україною зобов’язань у рамках Північноатлантичного договору, документа про розширення НАТО, Плану дій Україна – НАТО повинні стати пріоритетами євроатлантичної інтеграції нашої держави.
В Україні є достатньо правових передумов для вступу до НАТО. Європейський та євроатлантичний напрямок зовнішньої політики визначений на рівні закону України «Про основи національної безпеки України». Євроатлантичний курс є історично обумовленим, оскільки був започаткований та офіційно закріплений провідними політичними силами у період Президентства Л. Кучми. У разі прийняття нової Конституції України положення про європейську та євроатлантичну інтеграцію варто закріпити серед пріоритетів зовнішньої політики України. Конституціоналізація таких положень, за прикладом деяких країн ЦСЄ, дозволить уникнути спекуляцій щодо цієї проблеми та надасть цим положенням найвищого правового статусу, обов’язкового до виконання на усій території України. Окрім цього, оскільки відповідно до Конституції виключно законами визначаються засади зовнішніх зносин, необхідно у найкоротші терміни прийняти Закон України «Про основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики України».
Відповідна зовнішньополітична стратегія повинна бути важливим постулатом для державних службовців та чиновників, оскільки вони зобов’язані дотримуватися Конституції та законів у своїй повсякденній роботі. На наше переконання, дискусія з приводу терміну, процесу та переваг членства у НАТО можлива серед науковців, експертів, партійних діячів, пересічних громадян, але така дискусія публічно недоцільна серед чиновників та національних лідерів. Законодавство з питань євроатлантичної інтеграції України повинно дотримуватися усіма, зокрема, державними службовцями, парламентарями та законослухняними громадянами.
Здійснений у дисертаційному дослідженні правовий аналіз свідчить, що на сьогодні немає підстав стверджувати про наявність політико-правових передумов закріплення державного нейтралітету України. Жодні нормативно-правові акти незалежної України, прийняті після 1991 р., ніколи не проголошували її позаблоковою чи нейтральною державою. Декларація про Державний Суверенітет 1990 р. проголошувала про намір у майбутньому стати нейтральною державою. Однак Декларація була прийнята Верховною Радою УРСР, мала підзаконний характер та містила заявку про бажання, а не оприлюднення факту. Закони, які мають вищу юридичну силу в державі, абсолютно не суперечать євроатлантичному курсу. Тільки закони України згідно з Конституцією, регулюють питання зовнішніх зносин та національної безпеки та декларують безповоротність участі у європейських безпекових та економічних структурах.
У сучасних геополітичних умовах світового розвитку позаблоковий статус не надає Україні ніяких гарантій безпеки та захисту, а за умови послідовної політики Російської Федерації щодо України як держави, яка належить до сфери російських життєвих інтересів, спроба декларувати його може розглядатись як «відтерміноване поглинання» у політичній, економічній чи іншій формі. Щоб протистояти потенційним загрозам, Україні потрібні неабиякі захисні можливості: професійні та модернізовані збройні сили; мобілізаційний людський і промисловий потенціал; високий рівень консолідації суспільства; матеріальні та фінансові ресурси; диверсифіковані джерела постачання енергоносіїв тощо. Крім того, в умовах сучасних геополітичних процесів, пошуку Україною свого місця у новому світоустрої і за умов звуження простору для маневру нейтральний статус не покращує її імідж на міжнародній арені та не сприяє її самовизначенню. У такому разі інтеграція України до НАТО розглядається вигідним та безальтернативним процесом.
Україна відповідає більшості вимог та критеріїв щодо членства в Організації Північноатлантичного договору. Проблеми з добросусідством та достатньою громадською підтримкою євроатлантичного курсу держави повинні бути вирішені у короткотерміновій перспективі шляхом підписання нового договору про стратегічне та взаємовигідне партнерство між Україною та Росією, а також забезпечення владного консенсусу щодо проведення масштабної інформаційно-роз’яснювальної кампанії з приводу доцільності приєднання до євроатлантичної системи безпеки. Наріжним каменем у реалізації такої кампанії мають виступати принципи свободи слова й преси та вільне поширення інформації.
Розгляд стану взаємовідносин між Україною та Альянсом та готовність України отримати «План дій щодо членства у НАТО» є предметом особливої уваги вітчизняних науковців та експертів з питань зовнішньої політики. Вирішення цілого комплексу проблем, пов’язаних із наданням Україні ПДЧ, варто розглядати крізь призму наступних пропозицій:
- заявити про свою готовність виконувати ПДЧ шляхом підписання спільного документа з Альянсом і у подальшому ратифікувати його парламентом у період до 2010 р. У разі отримання статусу ПДЧ – апліканта, неухильне виконання цього документа варто оголосити пріоритетним та закріпити нормативним актом Верховної Ради України;
- доцільно розробити та підписати оновлений варіант «Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО», де обумовити зміни, які відбулися впродовж останніх дванадцяти років у Європі, та визначити стратегічні напрями на найближчий час. Окремо слід зафіксувати необхідність та непорушність подальшого україно-російського стратегічного партнерства у разі набуття членства однієї із країн в Альянсі;
- окремим пріоритетом повинно стати якісніше долучення неурядових громадських організацій до державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції, врахування пропозицій щодо ефективного покращення боротьби з корупцією, впровадження громадського телерадіомовлення, забезпечення енергетичної безпеки України;
- виходячи з вищенаведеного, доцільно утворити неформальну експертну робочу групу фахівців у галузі безпеки, європейського співтовариства, співпраці з НАТО для вироблення механізмів виконання нових спільних документів між Україною та Альянсом.
Діяльність органів центральної влади щодо системної реалізації політики євроатлантичної інтеграції держави засвідчує низку проблем та суперечностей. Ціннісне та фактичне наповнення євроатлантичного курсу з кінцевою метою членства зреалізовується у період 2005 – 2008 рр. командою Президента В. Ющенка. У той же час, ряд політичних партій свідомо дезорієнтує суспільство щодо співпраці України з Альянсом і необхідності передчасного проведення референдуму. У час політичних перетворень та перманентних внутрішніх криз саме інститут Президента був і є гарантом дотримання європейського та євроатлантичного курсу України. На наше переконання, однією з вимог до провідних політиків України щодо подальших Президентських та парламентських кампаній має стати чітко визначене геополітичне бачення проєвроатлантичного розвитку України. Сьогодні необхідною передумовою реалізації ефективної євроатлантичної політики України має бути скоординована робота як законодавчої, так і виконавчої влади із залученням до цього процесу провідних українських науковців та експертів, громадських діячів, представників культури тощо.
Центральним органам влади, громадським організаціям та мас-медіа у рамках Програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008 – 2011 рр. варто більше уваги приділяти тлумаченню правових норм та диспозицій, які закладені в українському законодавстві щодо євроатлантичного курсу нашої країни. У контексті євроатлантичної політики України інформаційні питання сьогодні є чи не найголовнішою проблемою ефективного державного управління у процесі трансформації відносин України з НАТО.
У контексті проведення державної інформаційної політики щодо підвищення рівня поінформованості населення, увага акцентується на практичній та важливій діяльності місцевих органів влади, зокрема, на послідовній роботі Чернівецької обласної державної адміністрації. Окрім дискусій на телебаченні та радіо, проводяться круглі столи і конференції, виїзні лекції групою експертів з питань НАТО, розповсюджуються інформаційні матеріали про переваги та змістовність євроатлантичного курсу серед широких верст населення. На наш погляд, робота обласної виконавчої влади може бути більш інтенсифікована у таких практичних напрямках:
- задля покращення інформаційної підтримки та інформування громадськості про переваги членства у НАТО доцільно звернутися відповідним управлінням обласної державної адміністрації до редакцій районних газет комунальної власності з пропозиціями висвітлювати питання євроатлантичної інтеграції України, запропонувати на шпальтах газет постійну рубрику «Співпраця Україна – НАТО»;
- якісніше вивчення досвіду сусідніх країн – Румунії, Польщі, Словаччини та Угорщини на шляху до Альянсу. Враховуючи відсоток румуномовного населення на Буковині, варто долучати румунських експертів для обміну практичним досвідом та спільно проводити оцінки основних етапів на шляху України до НАТО. Важливий досвід зміни громадської думки у Чеській Республіці, де завдяки ініціативам місцевої влади вдалося впродовж двох років якісно змінити рівень підтримки населенням євроатлантичного курсу держави;
- скоординовувати навчально-методичну роботу з молоддю як основною цільовою аудиторією, яка часто підтримує євроатлантичний курс, однак пояснити переваги та доцільність такого зовнішньополітичного курсу не може. Проведення спільно з молодіжними громадськими організаціями «Днів Європи», тематичних святкувань, приурочених національним святам країн-сусідів, що також демонструвало би ідеологічну, культурну та географічну єдність ЄС, НАТО та України. Наприклад, круглі столи можуть мати такі напрями – «Європейський вибір України», «Моя Україна і Європа», «Спільність та відмінність ЄС та НАТО», «Назад до Європи» і т.д.;
- проведення тематичних тижнів НАТО, які б вдало поєднувались із святково-розважальними заходами під час державних свят та місцевих визначних дат. Ця тема порушується фактично тільки під час офіційних та академічних заходів, що робить її дещо заполітизованою, «віддаленою» від пересічного обивателя.
Юридично закріплена ідея проведення референдуму з приводу членства України в НАТО повинна бути реалізована опісля виконання усіх необхідних процедур, передбачених чинним законодавством. Всеукраїнський референдум є порівняно новим та невід’ємним інститутом конституційного права України, що був успішно застосований для легітимації незалежності України.
У контексті підготовки до проведення референдуму відповідне виборче референдумне законодавство потребує суттєвого вдосконалення та оновлення. При розробці та прийнятті нового законодавства про референдум слід передбачити розширення кола суб’єктів, уповноважених призначати (проголошувати) всеукраїнський референдум, збільшення кола питань, що є предметом всеукраїнського референдуму, лібералізацію процедури всеукраїнського референдуму, та зафіксувати гарантії діяльності інституту спостерігачів тощо.
Поспішне проведення референдуму стосовно членства України в Північноатлантичному альянсі є не на часі, внаслідок відсутності широкомасштабної інформаційно-роз’яснювальної кампанії та адекватності оцінок серед українських громадян та наявності низки стереотипів та упереджень щодо переваг участі в європейських та євроатлантичних процесах. Водночас, у питанні повноцінної інтеграції до Альянсу надзвичайно багато залежатиме від політичної еліти України та рівня її відповідальності за безпеку країни. До того ж, вкрай низьким залишається рівень поінформованості та розуміння переваг членства в НАТО з боку українських високопосадовців.
Для України грунтовне вивчення досвіду реалізації політики євроатлантичної інтеграції країн ЦСЄ дозволить уникнути суперечностей та помилок перехідного періоду становлення плюралізму думок. Зростання ролі України у євроатлантичних безпекових структурах неможливе без утвердження її як демократичної держави, що діє на основі верховенства права. У такому контексті надважливою є реалізація усіх складових європейської соціальної, економічної та гуманітарної політики. Однією з основних проблем для реалізації зовнішньополітичного курсу України, входження до Організації Північноатлантичного договору залишається те, що в українському політикумі у практичній площині немає консенсусу щодо доцільності інтеграції до НАТО. Українські урядові структури, центральні та місцеві органи влади мають виходити з того, що кінцевою метою євроінтеграційної політики держави є її повноправне та повноцінне членство в НАТО та ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
I. Нормативно-правові акти та міжнародні угоди:
а) Нормативні акти Верховної Ради України:
1. Декларація про державний суверенітет України [Текст] : постанова Верховної Ради України від 16 липня 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – C. 595–598.
2. Конституція України [Текст]: офіц. текст : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. : станом на 1 січня 2006 р.]. – К. : М-во Юстиції України, 2006. – 124 с.
3. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України [Текст] : постанова Верховної Ради України від 18 липня 1995 р. № 532-95-n // Національна безпека України 1994–1996 рр. : наук. доп. НІСД. – К., 1997. – С. 184–194.
4. Про всеукраїнський та місцеві референдуми [Текст] : закон України від 3 липня 1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – C. 904–923.
5. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави [Текст] : закон України від 19 червня 2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – C. 1481–1452.
6. Про міжнародні договори України [Текст]: закон України від 29 червня 2004 року № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – C. 1993–2002.
7. Про надання гуманітарної допомоги населенню Союзної Республіки Югославія, що постраждало від ракетно-бомбових нападів з боку НАТО [Текст]: постанова Верховної Ради Української РСР від 7 травня 1999 р. № 627-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – С. 472.
8. Про основи національної безпеки України [Текст] : закон України від 19 червня 2003 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – № 39. – C. 1202–1210.
9. Про основні напрями зовнішньої політики України [Текст] : постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. № 3360-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37. – C. 935–948.
10. Про питання вступу України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) [Текст] : постанова Верховної Ради України від 6 березня 2008 р. № 126-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 13. – С. 356.
11. Про проголошення незалежності України [Текст] : постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. № 1427-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 28. – С. 1062–1063.
12. Про Раду національної безпеки та оборони [Текст] : закон України від 5 березня 1998 р. № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – C. 726–732.
13. Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською федерацією [Текст] : закон України від 14 січня 1998 р. № 13/98–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20.– C. 326.
14. Про Рекомендації парламентських слухань «Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи» [Текст] : постанова Верховної Ради України від 19 лютого 2004 р. № 1531-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20–21. – С. 912–916.
15. Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО [Текст] : постанова Верховної Ради України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV // Відомості Верховної Ради України – 2002. – № 51. – С. 1115–1118.
16. Про ситуацію, що склалася у зв’язку з агресивними діями НАТО проти Союзної Республіки Югославії [Електронний ресурс] : постанова Верховної Ради України від 24 березня 1999 р. № 546-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=546-14 [дата перегляду 12.12.2008].
17. Щодо відносин України і Організації Північноатлантичного договору (НАТО) [Текст] : постанова Верховної Ради України від 23 квітня 1999 р. № 612-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – С. 445–448.
18. Щодо позиції Прем’єр-міністра України на засіданні комісії «Україна–НАТО» [Текст] : постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2006 р. № 158-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 43. – С. 1454.

б) Нормативні акти Президента України:
19. Державна програма співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного договору (НАТО) на період до 2001 року [Текст] : указ Президента України від 4 листопада 1998 р. № 1209/98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=
1209%2F98 [дата перегляду 11.01.2008].
20. Про Воєнну доктрину України [Текст] : указ Президента від 15 червня 2004 р. № 648/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=648%2F2004 [дата перегляду 08.01.2009].
21. Про Державні програми з питань європейської та євроатлантичної ітеграції України на 2004 – 2007 роки [Текст] : указ Президента від 13 грудня 2003 р. № 1433/2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1433%2F2003
[дата перегляду 03.04.2007].
22. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) на 2001 – 2004 роки [Текст] : указ Президента від 27 січня 2001 р. № 58/2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=58%2F2001 [дата перегляду 09.01.2007].
23. Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 – 2011 роки [Текст] : постанова Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 р. № 502 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=502-2008-%EF [дата перегляду 12.06.2008].
24. Про Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО [Текст] : указ Президента України від 22 травня 2006 р. № 429/2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lawua.info/jurdata/dir148/dk148062.htm [дата перегляду 21.11.2007].
25. Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України [Текст] : указ Президента України від 28 лютого 2006 р. № 157/2006 // Стратегічна панорама. – 2006. – № 1. – С. 21–23.
26. Про Національну систему координації співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору // [Текст] : указ Президента України від 13 березня 2006 р. № 215/2006 // Стратегічна панорама. – 2006. – № 1.– С. 19–21.
27. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 травня 2002 року «Щодо стратегії відносин України з НАТО» [Текст] : указ Президента України від 8 липня 2002 р. № 627/2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=627%2F2002 [дата перегляду 16.03.2008].
28. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року «Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)» [Текст] : указ Президента України від 27 грудня 2005 р. № 1861/2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1861%2F2005 [дата перегляду 11.01.2006].
29. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про перспективи дальшого розвитку відносин України з організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України» [Текст] : указ Президента України від 25 квітня 2008 р. № 402/2008 [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.rainbow.gov.ua/documents/184.html [дата перегляду 21. 05.2008].
30. Про Стратегію національної безпеки України [Текст] : указ Президента від 12 лютого 2007 р. № 107/2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=105%2F2007 [дата перегляду 20.09.2008].
31. Про Цільовий План Україна – НАТО на 2005 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО [Текст] : розпорядження Президента України від 21 квітня 2005 р. № 990/2005-рп [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=990%2F2005-%F0%EF [дата перегляду 21.01.2007].
32. Про Цільовий План Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО [Текст] : указ Президента України від 7 квітня 2006 р. № 295/2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=295%2F2006 [дата перегляду 04.05.2006].
33. Про Цільовий План Україна – НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО [Текст] : указ Президента України від 18 червня 2007 р. № 535/2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=535%2F2007 [дата перегляду 21.09.2007].
34. Про Цільовий План Україна – НАТО на 2008 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО [Текст] : указ Президента України від 1 квітня 2008 р. № 289/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=289%2F2008 [дата перегляду 09. 05. 2008].

в) Інші нормативні акти та міжнародні договори:
35. Декларація Бухарестського саміту НАТО, погоджена на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної ради у Бухаресті 3 квітня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nceai.gov.ua/133.787.0.0.1.0.phtml [дата перегляду 21.11.2008].
36. Декларація Вашингтонського саміту НАТО, підписана главами держав і урядів, які брали участь у засіданні Північноатлантичної ради від 24 квітня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/ docu/pr/1999/p99-063e.htm [дата перегляду 20.02.2007].
37. Декларація Празького саміту НАТО. Видана главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради у м. Прага, 21 листопада 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon. com/document/spart03/inx03880.htm [дата перегляду 22.05.2007].
38. Декларація Ризького саміту НАТО, проголошена главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради. Рига, 29 листопада 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua/publication/content/7618.htm [дата перегляду 23.01.2007].
39. Декларація Стамбульського саміту НАТО, підписана главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради у м. Стамбул, 28 червня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/docu/pr/2004/p04-097e.htm [дата перегляду 22.05.2007].
40. Дослідження з питань розширення НАТО // Відділ публічної дипломатії НАТО. – 1995. – Верес. – 31 с.
41. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки : Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 черв. (№ 100). – С. 5–12.
42. Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=950_005 [дата перегляду 25.06.2008].
43. Північноатлантичний договір. Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р. // Довідник НАТО. – Брюссель, 2006. – С. 381–382.
44. План дій Україна – НАТО. Схвалений на Засіданні Комісії Україна – НАТО 22 листопада 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/1709.htm [дата перегляду 22.11.2007].
45. План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) – програма дій для країн-претендентів, ухвалена на зустрічі країн-членів Північноатлантичної ради у Вашингтоні 24 квітня 1999 р. // НАТО Ревю.– 1999. – Літо (Спеціальний випуск). – С. D 14.
46. Поглиблення співпраці Україна – НАТО: короткотермінові заходи : схвалено на засіданні Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Вільнюс, 21 квітня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=950_012 [дата перегляду 25.07.2006].
47. Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України № 960 від 12 липня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=960-2006-%EF [дата перегляду 25.09.2007].
48. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 16 січня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=14-2008-%EF [дата перегляду 25.07.2008].
49. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частини другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) від 16 квітня 2008 р., № 6-рп/2008/ Справа № 1–2/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 32. – С. 1056.
50. Статут Організації Об’єднаних націй [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010 [дата перегляду 23.04.2007].
51. Стратегічна концепція Альянсу. Ухвалена главами держав та урядів на зустрічі Північноатлантичної ради у Вашингтоні, округ Колумбія, 23–24 квітня 1999 р. // НАТО Ревю. – 1999. – Літо (Спеціальний випуск). – С. D.7.
52. Угода про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nuns.com.ua/static/agreement-about-democratic-coalition/ [дата перегляду 20. 01. 2008].
53. Універсал національної єдності. Підписаний 3 серпня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=n0010100-06 [дата перегляду 21.08.2007].
54. Charter on a distinctive partnership between the North Atlantic Treaty Organization and Ukraine. Madrid, 9 July 1997. – Brussels : NATO Public Diplomacy Division, 2004.
55. Declaration on mutual cooperation between permanent Parliament Delegations of Azerbaijan, Georgia and Ukraine to the NATO Parliamentary Assembly / Верховна Рада України. Комітет з питань Європейської інтеграції. «Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО». Парламентські слухання / О. О. Зарубінський, І. І.Мисик, С. О. Дворник [та ін.]. – К., 2003. – C. 161.
56. Resolution 1244 (1999). Adopted by the Security Council at its 4011th meeting, on 10 June 1999 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/kosovo/docu/u990610a.htm [дата перегляду 02.03.2007].

ІІ. Монографії, наукові статті, довідкові видання та друковані ЗМІ
57. Авраменко О. Для війни чи заради миру? Пошуки воєнної безпеки і шлях України до НАТО / Олександр Авраменко // Політика і час. – 2006. – № 1. – С. 33–39.
58. Актуальні проблеми реалізації Україною стратегічного курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію: громадська думка та експертні оцінки. / За заг. ред. В. П. Горбуліна. – К. : Євроатлантикінформ, 2005. – Вип. 12. – 256 с.
59. Альтернативні шляхи забезпечення національної безпеки України// Зовнішня політика України та шлях країни до Європи: січень–червень 2007. – К. : Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України, 2007. – С. 113–123.
60. Аношина Н.-Т. Постійний нейтралітет в міжнародному праві: приклад Швейцарії / Н.-Т. Аношина // Право України. – 2006. – № 10. – С. 141–145.
61. Бадрак В. Зональне тестування Натовських перспектив України / Валентин Бадрак // Дзеркало тижня – 2002. – 1–7 черв. ( № 20 ). – С. 5–6.
62. Бекешкіна І. Громадська думка поляків щодо євроінтеграції: уроки для України / І. Бекешкіна // Польський референдум і новий устрій європейського дому. Уроки для України / Редкол. І. Кучерів [та ін.]. – К. : Демократичні ініціативи, 2004. – С. 140–149.
63. Бжезінський З. Ми – поляки, американці й інші повинні сприяти інтеграції України до НАТО / Євроатлантична перспектива України / Збігнєв Бжезінський // Універсум. – 2003. – № 11 – 12. – С. 20–24.
64. Бжезінський З. План для Європи: як розширити НАТО / Збігнєв Бжезінський // Політика і час. – 1995. – № 5.– С. 21–30.
65. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті / Збігнев Бжезінський; пер. з англ. Андрія Іщенка. – К. : Києво-Могилянська академія, 2006. – 102 с.
66. Биченко А. Громадська думка про НАТО і приєднання до нього України / Андрій Биченко // Національна безпека і оборона. – 2006. – № 9. – С. 20–38.
67. Бодрук О. Політизація блоків, мілітаризація союзів… Нові тенденції у сфері міжнародної безпеки / Олександр Бодрук // Політика і час. – 2003. – № 12. – С. 21–32.
68. Брежнєва Т. Вступ до НАТО: юридичні та політичні аспекти проведення референдуму / Тетяна Брежнєва // Україна – НАТО. – 2006. – № 4. – С. 67–74.
69. Брежнєва Т. Консультативний… але не обов’язковий. Юридичні та політичні аспекти визначення зовнішньополітичного курсу України шляхом референдуму / Тетяна Брежнєва // Політика і час. – 2006. – № 4. – С. 9–15.
70. Бурдяк В. І. Євроатлантична інтеграція – домінанта зовнішньої політики республіки Болгарія / В. І. Бурдяк // Політологічні та соціологічні студії: зб. наук. пр. – Чернівці : Прут, 2006. – Т. 4. – С. 101–112.
71. Вагапов В. Б. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти / В. Б. Вагапов, О. М. Гончаренко, Є. М. Лисицин // Наука і оборона. – 2001. – № 1. – С. 9–17.
72. Василенко С. Геополітика України. / С. Василенко, М. Василенко. – Одеса, 2007. – 360 с.
73. Василенко С. Українська геополітика. Вектор визначено / С. Василенко // Віче. – 2000. – № 9. – С. 62–71.
74. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь : Перун, 2007. – 1736 с.
75. Верховна Рада України. Комітет з питань Європейської інтеграції. «Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» : Парламентські слухання / О. О. Зарубінський, І. І. Мисик, С. О. Дворник [та ін.]. – К., 2003. –286 с.
76. Вибрані основоположні документи НАТО та Україна – НАТО. – К. : Інсайт-плюс, 2006. – 95 с.
77. Віднянський С. У пошуках оптимальної зовнішньополітичної парадигми України / С. Віднянський // Україна дипломатична: наук. щорічник. – К., 2006. – Вип. 7. – C. 54–68.
78. Гавел В. НАТО, Европа и безопасность демократии / Вацлав Гавел // Восточная Европа в современной геополитике : сб. обзоров и реф. / РАН, ИНИОН, Центр науч. – информ. исслед. глоб. и регион. проблем; редкол.: Ю.И. Игрицкий [и др.]. – М. : ИНИОН РАН, 2008. – С. 24–30.
79. Гальчинський А. Україна – на перехресті геополітичних інтересів / А. Гальчинський – К. : Знання України, 2007. – 180 с.
80. Герасимчук С. Проблемні аспекти включення України до нової системи європейської безпеки / С. Герасимчук // Європейський Союз і НАТО: зб. наук. ст. – К. : Унісерв, 2002. – С. 84–89.
81. Герасимчук С. Україна – НАТО: тернистий шлях до ПДЧ / С. Герасимчук // Вісник центру євроатлантичної інтеграції та безпеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Політичні науки: зб. наук. ст. – Чернівці : ЧНУ, 2008. – Вип. 1. – С. 20–23.
82. Глинский-Васильев Д. Ю. Политические ограничители расширения НАТО и возможности России / Дмитрий Юрьевич Глинский-Васильев // Мировая экономика и международные отношения. –2000. – № 7. – С. 15–29.
83. Горбулін В. Стратегія взаємовідносин України з НАТО: ретроспективний огляд / Володимир Горбулін // Україна – НАТО. – 2004. – № 1. – С. 4–16.
84. Горбулін В. Через роки, через відстані… Держава та особистість / В. П. Горбулін. – К. : Саміт-книга, 2006. – 306 с.
85. Гречанінов В. Різні погляди на загальну безпеку / Вадим Гречанінов // Атлантична панорама. –2006. – № 3. – С. 40–43.
86. Гриценко А. Головне – визнання та утвердження демократичних цінностей / Анатолій Гриценко // Україна – НАТО: майбутнє в руках у минулого : матеріали Центру Разумкова «Підготовка України до вступу до НАТО: перспективи якісних зрушень». – К. : Заповіт, 2004. – С. 5–7.
87. Грищенко К. Магістральний курс України: Виступ у Верховній Раді України під час парламентських слухань на тему: «Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи» / Костянтин Грищенко // Політика і час. – 2003. – № 12. – С. 3–8.
88. Гуменюк Б. І. НАТО і проблеми національної безпеки України / Б. І. Гуменюк, О. І. Полторацький // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 2002. – Вип. 7 : Зовнішня політика та дипломатія : теорія, історія, практика. – С. 21 – 36.
89. Гуменюк Б. І. Україна в глобальному контексті: основні риси зовнішньої політики у 2007 році / Б. І. Гуменюк // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 2007. – Вип. 13. – С. 21 – 32.
90. Давидов Ю. П. Расширение зоны ответственности атлантического мира / Юрий Павлович Давидов // США – экономика, политика, культура. – 2000. – № 3. – С. 12–30.
91. Демократичні трансформації в процесі підготовки до членства в НАТО. Досвід країн-кандидатів для України: аналітична доповідь / Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України ; ред. : О. Сушко. – К., 2002. – 53 с.
92. Демчук П. НАТО розширюється, а що далі? [варіянт політологічного прогнозування ] / Павло Демчук // Розбудова держави. – 1997. – № 9. – С. 37–41.
93. Дем’янюк О. Західна Україна – НАТО: пріоритети відносин / О. Дем’янюк // Україна–НАТО: стратегічне партнерство: матеріали міжнар. наук-практ. конф. – Випуск V. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – С. 156–160.
94. Дергачов О. Особливе партнерство України з НАТО / Олександр Дергачов // Громадська політика щодо НАТО в Україні: діємо разом: матеріали та док. міжнар. семінару, (8 квіт. 2003 р.). – К., 2003. – С. 29–33.
95. Дерев’янко С. Всеукраїнський референдум про вступ України до НАТО: обов’язковість та реальність проведення / Сергій Дерев’янко // Вісник Наукового інформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2008. – Вип. І (спеціальний випуск).– С. 34–41.
96. Дерех І. Реалії окремих напрямів сучасної інформаційної політики щодо євроатлантичної інтеграції України: висновки та пропозиції / І. Дерех // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 2. – С. 111–122.
97. Державне управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції: навч. посіб. / В. В. Говоруха, В. Г. Бульба, А. Є. Тамм [та ін.]. – К. : Євроатлантикінформ, 2006. – 200 с.
98. Джексон Б. Становище країн, запрошених на Празькому саміті: демократичні принципи та готовність до підтримання безпеки / Брюс Джексон // Україна –НАТО: майбутнє в руках у минулого : матеріали Центру Разумкова «Підготовка України до вступу до НАТО: перспективи якісних зрушень». – К. : Заповіт, 2004. – С. 79–85.
99. Доценко В. Д. Основоположник теории морской силы / В. Д Доценко // Мэхэн А. Т. Влияние морской силы на историю, 1660–1783. – М. : Изд-во АСТ; СПб. : Terra Fantastica, 2002. – С. 600–614.
100. Дубина О. Тіні забутих блоків / Олександр Дубина // Сучасність. – 20