Попадинець Оксана Григорівна. Морфофункціональний стан гемомікроциркуляторного русла і паренхіми передміхурової залози в нормі та в умовах загальної глибокої гіпотермії

Короткий опис

Попадинець Оксана Григорівна. Морфофункціональний стан гемомікроциркуляторного русла і паренхіми передміхурової залози в нормі та в умовах загальної глибокої гіпотермії: дисертація канд. мед. наук: 14.03.01 / Національний медичний ун- т ім. О.О.Богомольця. - К., 2003.

Попадинець О.Г. Морфофункціональний стан гемомікроциркуляторного русла і паренхіми передміхурової залози в нормі та в умовах загальної глибокої гіпотермії. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. Національний державний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню закономірностей структурної організації передміхурової залози в нормі та особливостей морфофункціональних змін її кровоносних судин, гемомікроцир- куляторного русла, тканинних базофілів і паренхіми відразу після дії загальної глибокої гіпотермії та в різні терміни постгіпотермічного періоду. У структурних елементах передміхурової залози щурів, які зазнали впливу загальної глибокої гіпотермії, відбуваються послідовні зміни: на висоті гіпотермії та в ранні терміни (перша, третя, сьома доби) переважають реактивно-деструктивні процеси; на чотирнадцяту добу вже є компенсаторно-пристосувальні прояви, які в подальшому сприяють відновним процесам, що ми й спостерігали на тридцяту добу.

У дисертаційній роботі вирішено актуальну наукову задачу - з’ясовано закономірності структурної організації передміхурової залози в нормі та встановлено особливості морфофункціональних змін, які виникають у стінці її кровоносних судин, тканинних базофілах і паренхімі на висоті дії холодового фактора, а також на етапах постгіпотермічного періоду, що можна взяти за основу при патогенетичному обгрунтуванні заходів, спрямованих на обмеження пошкоджуючого впливу загальної глибокої гіпотермії на передміхурову залозу.
1. У вентральних, дорсальних частках та коагуляційних залозах передміхурової залози щурів добре виражена густа сітка кровоносних судин, яка представлена трьома групами артерій: капсулярними, радіальними і уретральними, за винятком коагуляційних залоз, де остання група артерій відсутня у зв’язку з їх анатомічним положенням. Навколо кінцевих відділів та проточків простати капіляри утворюють дрібнопетлисті кошикоподібні сітки, відмежовуючись від базальної мембрани залозистого епітелію тонким прошарком сполучної тканини, а подекуди спостерігається і безпосередній контакт між цими структурами.
2. При електронномікроскопічному дослідженні стінки капілярів виявлено, що у всіх частках простати зустрічаються капіляри соматичного, а також, рідше, і вісцерального типу. Зазначені особливості будови кровоносних судин передміхурової залози обумовлені її багатогранними функціями.
3. Тканинні базофіли у простаті щурів зосереджені по ходу кровоносних судин, навколо залоз та вільно розміщені у м’язово-еластичній стромі. Індекс дегрануляції у вентральних, дорсальних частках та коагуляційних залозах становить 0,11; 0,12; 0,12 відповідно.
4. Паренхіму органа складають альвеолярно-трубчасті залози, вистилаючий епітелій яких представлений двома типами клітин: базальними та секреторними, розміщеними на базальній мембрані. Висота клітин залозистого епітелію у вентральних, дорсальних частках та коагуляційних залозах становить 18,51 ± 0,96; 18,45 ± 0,90; 18,37 ± 0,94 мкм. На ультраструктур- ному рівні виявлено, що базальні клітини мають характерні особливості - гранули хроматину у ядрах сконцентровані під нуклеолемою, добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка з великою кількістю рибосом, натомість апарат Гольджі розвинений слабо.
5. Під впливом загальної глибокої гіпотермії у всіх частках передміхурової залози вини- кають однотипні зміни. При цьому, відразу після дії холодового фактора та на першу, третю, сьо- му доби переважають реактивно-деструктивні процеси; на чотирнадцяту добу вже є компен- саторно-пристосувальні прояви; на тридцяту добу спостерігаються відновні процеси.
6. Відразу після дії загальної глибокої гіпотермії у артеріальній частині кровоносного русла виникає спазм при розширенні супроводжуючих вен. Підвищується секреторна активність тканин- них базофілів, підтвердженням чого є зростання індексу дегрануляції у всіх частках простати в 2,4-2,6 рази. У клітинах залозистого епітелію, висота яких у вентральних, дорсальних частках та коагуляційних залозах вже становить 21,60 ± 1,08; 21,38 ± 1,09; 21,26 ± 1,06 мкм, спостерігається інвагінація нуклеолеми, маргінальне розміщення гранул хроматину, розширення елементів ендо- плазматичної сітки і апарату Гольджі.
7. На першу і, особливо, третю доби звуження просвіту артерій усіх калібрів посилюється, при цьому, виражений набряк внутрішньоклітинних структур у їх стінці супроводжується деструк- тивними процесами в них. Виникають мікроклазматоз, еритроцитарні сладжі. На сьому добу спостерігається значна дилятація всіх складових ланок кровоносного русла, однак, деструктивні зміни прогресують. Так, на ультраструктурному рівні виявлено дистрофічні та некротичні зміни ендотеліоцитів, міграція з кровоносного русла форменних елементів крові. Судинні зміни відбу- ваються в умовах активної дегрануляції тканинних базофілів. У порівнянні з контролем, індекс дегрануляції у всіх частках простати на 1-шу добу постгіпотермічного періоду зростає в 4,1-4,4 рази, на 3-тю в 5,2-5,8 рази, на 7-му в 3,0-3,3 рази. Постгіпотермічна гіпоксія, зумовлена порушенням гемодинаміки, призводить до виражених патоморфологічних змін клітин залозистого епітелію з ділянками його десквамації. За даними морфометричного аналізу, висота їх у частках залози на 1-шу добу постгіпотермічного періоду достовірно збільшується в 1,3 рази, на 3-тю вона вже менша відносно контролю в 1,4-1,5 рази, на 7-му менша в 1,9-2,0 рази.
8. На чотирнадцяту добу спостерігається наближення до норми просвіту судин. Дегрануля- ція тканинних базофілів зменшується, однак, її індекс ще не досягає контрольних показників, ста- новлячи у вентральних, дорсальних частках та коагуляційних залозах 0,24; 0,25; 0,27 відповідно. У базальних та секреторних клітинах залозистого епітелію є прояви гіпертрофії і гіперплазії внутрішньоклітинних структур. Висота цих клітин у частках залози становить 11,81 ± 0,58; 11,70 ± 0,57; 11,25 ± 0,54 мкм.
9. Відновлення інтраорганної гемодинаміки в умовах зменшення процесів дегрануляції тканинних базофілів, що спостерігається на тридцяту добу постгіпотермічного періоду, сприяють нормалізації структурної організації паренхіми передміхурової залози і, як наслідок, її синтетич- ним процесам.