ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ЩОДО ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПУКАЧ ІРИНА БОГДАНІВНА

УДК 343.98

ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ЩОДО ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Удалова Лариса Давидівна

Київ–2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ОБМЕЖЕНОЇ ОСУДНОСТІ 12
1.1. Поняття обмеженої осудності 12
1.2. Співвідношення обмеженої осудності з осудністю та неосудністю 28
Висновки до розділу 1 55

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ 57
2.1. Порушення кримінальної справи відносно обмежено осудних осіб 57
2.2. Провадження слідчих дій у кримінальних справах порушених відносно обмежено осудних осіб 74
2.3. Закінчення досудового слідства у кримінальних справах порушених відносно обмежено осудних осіб 110
Висновки до розділу 2 120

РОЗДІЛ 3 ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ЩОДО ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ 123
3.1. Розгляд кримінальної справи відносно обмежено осудних осіб у суді першої інстанції ..123
3.2. Провадження з перевірки судового рішення 149
Висновки до розділу 3 163
ВИСНОВКИ 165
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСУ Верховний Суд України
ВРУ Верховна Рада України
ГСУ Головне слідче управління МВС України
ГПУ Генеральна прокуратура України
ГУМВС Головне управління міністерства внутрішніх справ
КМУ Кабінет Міністрів України
КпАП Кодекс про адміністративні правопорушення
КК Кримінальний кодекс України
КПК Кримінально-процесуальний кодекс України
КСУ Конституційний Суд України
МВС Міністерство внутрішніх справ України
МОЗ Міністерство охорони здоров’я України
ОВС Органи внутрішніх справ
ППВСУ Постанова Пленуму Верховного Суду України
СПЕ Судово-психіатрична експертиза
УМВС Управління міністерства внутрішніх справ
УМВСТ Управління міністерства внутрішніх справ на транспорті
УВП Установа виконання покарань
ВСТУП
Актуальність теми. Перед Україною стоїть завдання створення правової держави, підвищуються вимоги до дотримання законності у діяльності правоохоронних органів, що не можливо без вдосконалення кримінально-процесуального законодавства. До тепер деякі кримінально-процесуальні інститути ще не отримали достатнього розвитку, що негативно впливає на забезпечення законних прав та законних інтересів громадян.
Забезпечення прав та свобод людини проголошується головним обов’язком держави. Конституція України визначає людину її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканість та безпеку найвищою соціальною цінністю. Такий підхід до особи, як найвищої соціальної цінності потребує вдосконалення законодавства, зокрема, кримінально-процесуального та практики його застосування, подолання різних порушень у кримінально-процесуальній сфері.
Розкриття та розслідування злочинів, викриття винних, відшкодування шкоди, завданої злочином, визначається тим, наскільки грамотно та законно проведено розслідування кримінальної справи.
З огляду на це, згідно з вимогами Конституції України, визріла потреба реформування й оновлення кримінально-процесуального законодавства, а саме в частині діяльності органів досудового слідства та суду у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб.
Наявні порушення норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства призводять до скасування процесуальних рішень у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, та направлення їх на додаткове розслідування. Так, 98,0% суддів місцевих судів загальної юрисдикція вважають, що процедура провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб є недостатньою. За період 2007–2009 рр. було направлено близько 786 справ, цієї категорії на додаткове розслідування. Опитані з даного приводу працівники підрозділів досудового розслідування системи МВС України, вважають, що норми КПК України, регламентують процедуру провадження у кримінальних правах щодо обмежено осудних осіб недостатньо 80,8%, цілком достатньо 16,1%, важко відповісти 3,1%.
Багато фундаментальних досліджень вітчизняних та зарубіжних учених торкаються проблем провадження досудового слідства у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб. Значний внесок у вирішення цих проблем зробили такі вчені: Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, В. Д. Басай, Р. С. Бєлкін, І. Е. Биховський, В. К. Весельський, В. І. Галаган, О. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, А. В. Іщенко, О. В. Капліна, Н. С. Карпов, І. П. Козаченко, В. О. Коновалова, Н. І. Клименко, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, Є. Д. Лук’янчиков, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. І. Мельник, М. А. Погорецький, М. І. Порубов, О. Р. Ратінов, М. В. Салтевський, Л. Д. Удалова, П. В. Цимбал, Л. І. Шаповалова, М. Є. Шумило, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та інші. Зокрема, А. А. Васильєв, А. В. Дудка, Т. М. Приходько, В. В. Лень, С. Л. Шаренко, С. П. Щерба, М. Й. Цепінь, Л. Г. Татьяніна власними дисертаційними дослідженнями створили напрям для подальшого наукового опрацювання норм кримінально-процесуального законодавства щодо провадження у справах про злочини обмежено осудних осіб.
Одночасно констатуючи значний науковий внесок вчених у розробку зазначеної проблеми, зауважимо, що їх пошуки торкалися лише певних її аспектів. Фактично залишились теоретично не розробленими низка ключових питань, пов’язаних з порядком провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, це і обумовлює актуальність обраної автором теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з основними напрямами, визначених Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (затв. наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.), положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р.), Пріоритетними напрямками розвитку науки на 2005–2010 рр., рекомендованими Академією правових наук України (постанова № 2/04-2 від 18 червня 2004 р.). Тема дослідження включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Академія правових наук України, 2008 р., п. 686).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо можливих шляхів вдосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині порядку провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб.
Окреслена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
– узагальнити теоретичні погляди наук кримінального та кримінально-процесуального права, щодо поняття, нормативно-правової сутності та співвідношення «осудності», «обмеженої осудності» та неосудності»;
– розглянути особливості реалізації кримінально-процесуального статусу обмежено осудних осіб, зокрема, забезпечення права на захист, охарактеризувавши при цьому, вплив психічного розладу на їх поведінку під час провадження у справі;
– визначити додаткові обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі з огляду на специфіку прийняття процесуальних рішень у досудових стадіях кримінального процесу у справах про злочини обмежено осудних осіб;
– розкрити специфіку підстав та умов прийняття процесуальних рішень діяльності органів досудового розслідування у кримінальних справах про злочини обмежено осудних осіб у стадії порушення кримінальної справи;
– охарактеризувати процесуальні особливості перевірки приводів до порушення кримінальної справи щодо обмежено осудних осіб;
– визначити особливості прийняття процесуальних рішень у кримінальних справах про злочини обмежено осудних осіб у стадії досудового розслідування;
– виділити процесуальні та криміналістичні особливості проведення слідчих дій за участю та щодо осіб з психічними розладами;
– розкрити специфіку прийняття процесуальних рішень на етапі закінчення досудового слідства;
– виділити особливості процесуальної діяльності суддів та суду у судових стадіях кримінального процесу у справах про злочини обмежено осудних осіб, зосередивши при цьому увагу на підставах та умовах прийняття судових рішень;
– обґрунтувати необхідність внесення змін та доповнень чинного КПК України, зокрема норм, які б регулювали порядок провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, запропонувавши при цьому нову редакцію окремих статей чинного КПК України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку провадженням у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб.
Предмет дослідження – порядок провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Домінуючим є, загальнонауковий, діалектичний метод пізнання, який полягає у дослідженні та взаємодії суспільних явищ (розділи 1–3). За допомогою системного аналізу, а також системно-структурного методів з’ясовано місце і значення провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб (розділи 2 і 3). За допомогою формально-логічного методу досліджувалися правові норми Конституції України, чинного КПК України, та його проектів, інших законів України, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх змін та доповнення (розділи 2 і 3). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства в частині розглянутих питань (підрозділ 1.1, 1.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень суду, прокурора, слідчого під час провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, формулюванню пропозиції щодо удосконалення їх діяльності (підрозділ 2.2, 3.1). За допомогою соціальних методів (інтерв’ювання, анкетування) було з’ясовано позиції та думки юристів, практиків (розділи 2, 3) щодо сучасного стану правового регулювання і проблемних питань правозастосування у сфері провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчених матеріалів кримінальних справ (розділи 2, 3).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 135 кримінальних справ за період 2007–2010 рр., анкетування 153 працівників органів досудового слідства системи МВС України; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, дані опитування 50 суддів судів загальної юрисдикції м. Києва та Київської області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є одним з перших в Україні комплексним дослідженням, у якому цілісно досліджено проблему особливостей провадження у кримінальних справах про злочини обмежено осудних осіб та пов’язаних з ним проблем правотворчого характеру. У дисертації висунуто і обґрунтовано низку положень, нових у концептуальному плані та важливих для науки кримінального процесу та практики застосування кримінально-процесуального законодавства:
вперше:
– розмежовано функції та розглянуто вплив юридичного і медичного критеріїв обмеженої осудності на процес провадження у кримінальній справі з огляду на процесуальну діяльність органів досудового розслідування, прокурора та судді (суду);
– обґрунтовано розширення переліку приводів до порушення кримінальної справи, строку їх розгляду та специфіку прийняття рішення про порушення кримінальної справи;
– запропоновано призначення судово-психіатричної експертизи до порушення кримінальної справи та в стадії апеляційного провадження під час попереднього розгляду справи;
– доведено, що під час проведення слідчих дій за участю обмежено осудних осіб обов’язково залучати спеціаліста;
– запропоновано пред’явлення для впізнання обмежено осудних осіб проводити шляхом поза візуального спостереження, а саме, за допомогою фотознімків, аудіо- та відеозаписів;
– доведено, що закінчення досудового слідства в справах обмежено осудних осіб повинно завершуватися складанням обвинувального висновку і врученням останньому затвердженої прокурором копії обвинувального висновку;
– запропоновано розширити перелік осіб, які мають право на подання апеляційної та касаційної скарги;
– обґрунтовано положення, що стосуються порядку та строку вручення копії обвинувального висновку обмежено осудній особі та її захиснику;
– запропоновано авторську редакцію низки змін і доповнень норм чинного КПК України (ст. ст. 48, 96, 97-1,143, 174, 196, 316-1, 324, 348, 384, 391, 396,417, 417-1, 419, 420, 422-1);
удосконалено:
– положення кримінально-процесуальної теорії доказів з огляду на особливості предмета доказування у справах про злочини обмежено осудних осіб, встановлений перелік обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах даної категорії;
– наукові підходи, щодо кримінально-правового та кримінально-процесуального розуміння співвідношення обмеженої осудності з осудністю та неосудністю;
– теоретичні напрями дослідження практики діяльності органів досудового розслідування у досудових стадіях кримінального процесу під час розслідування кримінальних справ про злочини обмежено осудних осіб;
дістало подальшого розвитку:
– погляди щодо визначення процесуальних особливостей провадження слідчих дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальних справах про злочини та діяння неосудних та обмежено осудних осіб;
– положення щодо необхідності диференціації кримінально-процесуальної форми з огляду на специфіку досудового та судового провадження у справах про злочини та діяння неосудних і обмежено осудних осіб;
– обґрунтування щодо процесуальних особливостей охорони прав та законних інтересів обмежено осудних осіб на всіх стадіях кримінального процесу;
– перелік питань, що вирішуються судом під час винесення вироку щодо обмежено осудних осіб;
– напрями процесуальної уніфікації кримінально-процесуального законодавства специфіки провадження у справах про злочини обмежено осудних осіб із огляду на необхідність прийняття нового КПК України.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, а також при прийнятті відповідних нормативних актів, постанов Пленуму Верховного Суду України (акт впровадження Верховної Ради України від 26 червня 2009 р. № 04-19/14-1895);
– у правоохоронній сфері – використовується слідчим підрозділом УМВС України в Івано-франківській області (акти впровадження від 11 вересня 2009 р. № 8/5973) та слідчих підрозділів ГУМВС України в м. Києві (акт впровадження від 1 червня 2009 р. № 495);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і посібників з кримінального процесу, теорії судових доказів, а також при розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів проведення семінарів і практичних занять з цих дисциплін (акт впровадження Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 25 травня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, висновки та пропозиції дисертанта обговорені і схвалені кафедрою кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ та оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях, зокрема: «Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні» (м. Тернопіль, 2009 р.); «Нові підходи до діагностики, лікування та реабілітації психічних захворювань» (м. Харків, 2010 р.); «Современные направления теоретических и прикладных исследований, 2009» (м. Одеса, 2009 р.); «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (м. Київ, 2009 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації відображено у восьми наукових публікаціях, з яких п’ять – статті, що опубліковані у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України, та три – у збірниках тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного нами дослідження особливостей провадження у кримінальних справах про діяння обмежено осудних осіб доцільно зробити наступні висновки та надати пропозиції, щодо удосконалення норм КПК, а саме:
1. Визначено сутність інституту обмеженої осудності: 1) обмежена осудність – це кримінально-правова категорія, яка характеризує психічний стан особи під час вчинення злочину, обов’язковою ознакою якого (стану), є суттєве обмеження внаслідок розладу психічної діяльності (не психопатичного рівня), та здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними при якісному збереженні критичної функції свідомості; 2) обмежена осудність може бути підставою для призначення обмежено осудній особі примусових заходів медичного характеру, та на відміну від осудності, у ряді випадків може впливати на вид та розмір покарання.
2. Аргументовано, необхідність уніфікувати правничу термінологію, вжиту в КПК України, та прийти до єдиного знаменника «психічний розлад», враховуючи при цьому нормативно-правові акти у галузі охорони здоров’я.
3. Доведено, необхідність залучення захисника та спеціаліста під час порушення та розслідування кримінальної справи щодо обмежено осудних осіб Для забезпечення права на захист цих осіб необхідно: 1) доповнити ст. 46 КПК України, частиною 7 наступного змісту: «Дізнавач, слідчий, прокурор та суд не вправі прийняти відмову від захисника у випадках, передбачених п. 1-6 ч. ст. 45 цього Кодексу»; 2) доповнити ч. 3 ст. 48 КПК України, тезою: «захисник не вправі відмовитись від надання юридичної допомоги своєму підзахисному, якщо останній в цьому потребує, до вступу вироку в законну силу»; 3) доповнити ст. 1281 КПК України, положенням, яке б передбачало, що під час проведення слідчих дій за участю осіб з психічними розладами залучення фахівця в сфері психіатрії є обов’язковим.
4. Запропоновано розширити перелік обставин, що підлягають доказуванню у стадії досудового розслідування в справах, порушених щодо обмежено осудних осіб. Необхідно доповнити чинний КПК України, ст. 4171 «Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб» наступного змісту: «При провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочин обмежено осудної особи, крім обставин зазначених в ст. 64 цього Кодексу, необхідно з’ясувати: 1) стан психічного здоров’я та ступінь поразки психічної діяльності, що впливає на можливість усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними; 2) характеризуючи дані; 3) обставини, що вплинули на погіршення психічного стану особи; 4) наявність здорових підбурювачів. Для встановлення зазначених обставин, можуть бути допитані в якості свідків родичі такої особи».
5. Обґрунтована необхідність розділення процесуального статусу неосудних та обмежено осудних осіб при провадженні досудового слідства, пропонується: 1) у статті 417 КПК України, з ч. 1 та ч. 3 словосполучення «або обмеженої осудності» виключити, та доповнити ч. 4: «Досудове слідство щодо обмежено осудних осіб провадиться за загальними правилами, встановленими цим Кодексом. Суд, постановляючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру»; 2) замінити назви 6 розділу та глави 34 КПК України, із «Застосування примусових заходів медичного характеру» на «Провадження у справах про діяння неосудних та обмежено осудних осіб».
6. Аргументовано необхідність врегулювати порядок прийняття повідомлення про вчинений злочин від осіб, що страждають психічними розладами. Пропонується, доповнити ст. 96 КПК України, частиною 5: «Якщо на момент прийняття явки з повинною у слідчого, прокурора або судді виникне сумнів щодо психічного стану заявника, для прийняття усної чи письмової заяви про вчинений злочин такою особою, обов’язково залучається спеціаліст, а у разі підтвердження наявності у такої особи психічного розладу підтвердженого документально, обов’язково залучається захисник. Перевірка такої заяви проводиться у порядку передбаченому ч. 4 ст. 97 КПК України, під час якої обов’язково мають бути отримані дані про психічний стан заявника».
7. Проаналізовано типові помилки проведення слідчих дій, за участю обмежено осудних осіб, запропоновано деякі процесуальні та криміналістичні особливості їх проведення:1) запропоновано розширити можливості проведення форм пред’явлення до впізнання осіб, що мають психічні розлади, закріпити в ч. 5. ст. 174 КПК України, що: «В разі необхідності впізнання може проводитися за допомогою фотознімків, аудіо та відеозаписів...». При фіксації ходу і результатів слідчої дії слід відзначити, що дані фото, відео, аудіо записи додаються до протоколу; 2) аргументовано необхідність проведення судово-психіатричної експертизи на стадії порушення кримінальної справи. Запропоновано, доповнити ч. 1 ст. 196 КПК України, тезою наступного змісту: «Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу. А у разі необхідності, може призначатися до порушення кримінальної справи у випадках, передбачених статтями ч. 3 ст. 76 КПК України».
8. Запропоновано закінчувати досудове слідство у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, складанням обвинувального висновку. Аргументовано необхідність ознайомлювати обмежено осудну особу з матеріалами кримінальної справи, за обов’язковою участю захисника, якщо стан психічного здоров’я дозволяє їй усвідомлювати та керувати своїми діями. Період ознайомлення з матеріалами кримінальної справи повинен визначається відповідно до ступеня ураження психічної діяльності обмежено осудної особи.
9. Доведено необхідність проведення закритого судового розгляду в справах про злочини осіб, відносно яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Тому пропонується змінити редакцію ч. 2 ст. 20 КПК України, а саме: «Проведення закритого судового розгляду, за мотивованою ухвалою суду, допускаються в справах про злочини осіб, відносно яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру,…». Пропонується, відобразити дане положення й в ч. 2 ст. 419 КПК України.
10. Визначено особливості судового провадження у кримінальних справах щодо обмежено осудних осіб, запропоновані деякі процесуальні особливості та зміни до статей чинного КПК України та проекту КПК України, а саме: 1) справи в яких є висновок судово-психіатричної експертизи про обмежену осудність повинні проходити стадію попереднього розгляду справи суддею, а не вноситися безпосередньо в судове засідання, пропонується внести зміни до ст. 418 КПК, а саме виключити з назви даної статті словосполучення «або обмежено осудних осіб»; 2) обґрунтовано необхідність доповнити КПК України, статтею 3161 «Дії суду при встановленні у судовому засіданні обмеженої осудності підсудного», яка б регламентувала дії суду в таких випадках; 3) обґрунтовано необхідність введення положенням яке б регулювало порядок скасування примусового заходу медичного характеру призначеного обмежено осудній особі. Запропоновано в редакції ст. 416 КПК України, зазначити: «примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними. У разі, якщо особа одужала або її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільно небезпечною, за такою особою за рішенням суду може бути встановлений тимчасовий або постійний амбулаторний нагляд»; 4) аргументовано доповнення ст. 420 КПК України, положенням, яке буде зобов’язувати суддю або суд вирішувати питання про встановлення опіки або піклування щодо особи на період наявності у неї психічного розладу, заходів з охорони майна та питання щодо неповнолітніх дітей особи до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру; 5) доведена необхідність включити до ст. 324 КПК України, перелік питань, що вирішуються судом для постановлення вироку щодо обмежено осудних осіб; 6) аргументовано необхідність введення положення, яке б надавало можливість обмежено осудній особі, щодо якої вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру самостійно звертатися зі скаргою до апеляційного та касаційного суду. Запропоновано, доповнити ч. 4 ст. 348 КПК України, та ч. 2 ст. 384 КПК України положенням, яке б надавало такій особі право самостійного звернення до суду за умови, документального підтвердження того, що така особа здатна усвідомлювати та керувати своїми діями на момент подачі скарги; 7) обґрунтована необхідність тимчасового застосування примусових заходів медичного характеру судом (за поданням, погодженим з прокурором), до осіб, що становлять суспільну небезпеку (до розгляду справи у суді). Пропонується доповнити ч. 2 ст. 417 КПК України, тезою такого змісту: «За наявності достатніх даних вважати, що особа в наслідок психічного розладу становить суспільну небезпеку для оточуючих, суд за поданням органів досудового розслідування за погодженням із прокурором виносить постанову про тимчасове застосування заходів визначених у ч. 1 ст. 94 КК, до розгляду справи у суді»; 8) аргументовано обов’язкова участь захисника засудженого у засіданнях суду касаційної інстанції, пропонується доповнення ст. 391 КПК України, частиною 3 наступного змісту: «У засіданнях суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, обов’язково бере участь захисник засудженого, що страждає психічними розладами»; 9) обґрунтовано розширення кола рішень, що приймається судом у результаті розгляду справи касаційною інстанцією, а саме статтю 396 КПК України, пропонується доповнена пунктом 5 наступного змісту: «зміна постанови суду в частині зміни виду примусових заходів медичного характеру, назначених неосудній, обмежено осудній особі, судом першої інстанції».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверченко А. К. Подозреваемый и реализация его прав в уголовном процессе / А. К. Аверченко, С. Л. Лонь. — Томск : НТЛ, 2003. — 196 с.
2. Алексеев Н. С. Должен ли суд оценивать доказательстеа в стадии предания суду / Н. С. Алексеев, В. З. Лукашевич // Изв. вузов. Правоведение. — 1958. — № 3. — С. 77—82.
3. Аленін Ю. П. Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків злочинів: Автореф. дис. … докт. юрид. наук (12.00.09 – кримінальний процес кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза) / Нац. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – 48 с.
4. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за данними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. — 2010. — № 5 (117). — С. 20—35.
5. Антонян Ю. М. Преступное поведение и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В Бородин ; под ред. В. Н. Кудрявцева. — М. : Спарк, 1998. — 215 с.
6. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования преступлений / Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. — М. : Юристь, 1996. — 335 с.
7. Антонян Ю. М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде) : [учеб. пособ.] / Антонян Ю. М. — М. : Акад. МВД СССР, 1975. — 159с.
8. Аргунова Ю. Н. Вопросы принудительного лечения ограниченно вменяемых лиц / Ю. Н. Аргунова // Независимый психиатрический журнал. — 1999. — № 4. — С. 40—43.
9. Аргунова Ю. Н. Норма об ограниченной вменяемости в судебно-следственной практике / Ю. Н. Аргунова // Независимый психиатрический журнал. — 1999. — № 3. — С. 61—66.
10. Аргунова Ю. Н. Применение нормы об ограниченной вменяемости / Ю. Н. Аргунова // Российская юстиция. — 1999. — № 7. — С. 40—42.
11. Ароцкер Л. Е. Следственный эксперимент в советской криминалистике : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Ароцкер Лев Ефимович. — Х., 1951. — 17 c.
12. Астемиров З. А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних (теоретическое введение в изучение спецкурса) : [учеб. пособ.] / Астемиров З. А. ; под ред. В. А. Стручкова. — М. : Моск. ВШ МВД СССР, 1970. — 124 с.
13. Асямов С. В. Психология предварительного следствия / Асямов С. В. — Ташкент : Акад. МВД Республики Узбекистан, 2001. — 141 с.
14. Бабаєва О. В. Сутність і значення стадії попереднього розгляду справи суддею / О. В. Бабаєва // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — Хмельницьк, 2008. — № 4. — С. 120—123.
15. Басай В. Д. Специфіка захисту неосудних та обмежено осудних осіб в суді першої інстанції / В. Д. Басай, Б. М. Дердюк // Вісник Академії адвокатури України. — К., 2009. — № 3(16). — С. 69—76.
16. Беднарская В. М. Пересмотр судебных решений и контроль за ними / В. М. Беднарская // Судова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конфер., ( м. Харків, 2002 р.). — Київ–Харків, 2002. — С. 242—245.
17. Белкин Р. С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике / Белкин Р. С. — М. : Юрид. лит., 1964. — 223 с.
18. Белозеров Ю. Н. Производство следственных действий : [учеб. пособ.] / Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь. – М. : Моск. спец. сред. шк. милиции, 1990. – 64 с.
19. Березанцев А. Ю. Психогенные расстройства в практике судебно-психиатрической экспертизы : клинико-психопатологические и психосоматические аспекты / А. Ю. Березанцев, Д. М. Борисов // Российский психиатрический журнал. — 2006. — № 5. — С. 60—66.
20. Богословська Л. О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні / Л. О. Богословська // Судова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конфер., ( м. Харків, 2002 р.). — Київ–Харків, 2002. — С. 206—211.
21. Борисов Д. М. Клинические и психосоматические аспекты психогенных расстройств в судебно-психиатрической практике / Д. М. Борисов // Вестник новых медицинских технологий. — 2006. — Т. 13, № 2. — С. 91—94.
22. Бородин С. В. Ограниченная вменяемость в проектах нового уголовного законодательства / С. В. Бородин, С. В. Полубинская // Правовые вопросы судебной психиатрии : сб. науч. трудов / под ред. Г. В. Морозова. — М., 1990. — С. 32—39.
23. Бураева С. К. Уголовная ответственность лиц с отклонениями в психике, не исключающими вменяемости : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бураева Светлана Кимовна. — Иркутск, 2002. —182 с.
24. Бурко О. В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. В. Бурко. — Київ, 1997. — 18 с.
25. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений / Васильев А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А. ; под ред. С. А. Голунского. — М. : Госюриздат, 1958. — 199 с.
26. Васильєв А. А. Застосування положень норми про обмежену осудність у судово-психіатричній та судовій практиці / А. А. Васильєв // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали наук.-практ. конфер. — Харків, 2004. — С. 61—64.
27. Васильєв А. А. Проблеми осудності у кримінальному праві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Васильєв Андрій Анатолійович. — Х., 2005. — 239 с.
28. Галаган А. И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми / Галаган А. И. — К. : НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1986. — 84 с.
29. Галаган А. И. Процессуальные особенности расследования уголовных дел об общественно опасных деяниях лиц, признанных невменяемыми: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Галаган Александр Иванович. — К., 1983. — 246 с.
30. Гамаль О. В. Щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України : [Аналізуються недоліки сучасного нормативно-правового забезпечення організації діяльності апарату досудового слідства та пропонуються шляхи його удосконалення] / О. В. Гамаль // Право і безпека. — 2005. — № 4’ 3. — С. 55—57.
31. Гельсінкська декларація (2004 р.) : [Електронний ресурс]. — Режим доступа :
http://zakon.rada.gov.ua.
32. Герцензон А. А. Предмет, метод и система советской криминологии / Герцензон А. А. — М. : Госюриздат, 1962. — 69 с.
33. Горинов В. В. Критерии рекомендации принудительных мер медицинского характера подэкспертным с расстройствами личности (ч. 2 ст. 22 УК РФ) / В. В. Горинов, А. В. Кириллова, Б. А. Нохуров, Е. Ю. Соколова // Российский психиатрический журнал. — 2005. — № 3. — С. 35—38.
34. Григорьев В. Н. Глава 19. Поводы и основания возбуждения уголовного дела / В. Н. Григорьев // Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. В. Мозякова. — М., 2002. — С. 325—327.
35. Грянко В. В. Дознание в органах внутренних дел Украинской ССР / Грянко В. В., Дубинский А. Я., Кузьминов А. С. ; отв. ред. А. М. Сербулов. — К. : КВШ МВД СССР, 1980. – 179 с.
36. Гуковская Н. Право суда на производство следственного эксперимента / Н. Гуковская // Советская юстиция. — 1958. — № 4. — С. 35—37.
37. Гуткин И. М. Приостановление предварительного расследования (дознания и предварительного следствия) / И. М. Гуткин // Советский уголовный процесс : [учеб.]. — М., 1975. — С. 360—368.
38. Давыдов В. И. Психические приемы допроса обвиняемого / В. И. Давыдов, Л. Б. Филонов // Вопросы психологии. — 1966. — № 6. — С. 116—117.
39. Дергай Б. И. Особенности расследования по делам невменяемых / Дергай Б. И. — Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. — 32 с.
40. Джига М. В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування: проблеми законності та доцільності / Джига М. В. ; Юрид. ін-т МВС України. — К. : Паливода, 2005. — 166 с.
41. Димитров Д. В. Навіщо нам потрібний Апеляційний суд? / Д. В. Димитров // Право України. — 1994. — № 3—4. — С. 43—47.
42. Дмитриева Т. Б. Критерии ограниченной способности к осознанию и регуляции криминально-агрессивных действий обвиняемых (по материалам комплексной судебной психолого-психиатрической экспертизы) / Т. Б. Дмитриева, Ф. С. Сафуанов // Российский психиатрический журнал. — 2001. — № 3. — С. 48—57.
43. Дмитриева Т. Б. Ограниченная вменяемость и расстройства личности / Т. Б. Дмитриева, Б. В. Шостакович // Архів психіатрії. — 2001. — № 4. — С. 45—49.
44. Дроздов О. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи / О. Дроздов // Юридичний вісник України. — 2007. — № 9–10 (609–610). — С. 32—34.
45. Дубинин Н. П. Генетика поведения, ответственность : О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Дубинин Н. П., Карпец И. Н., Кудрявцев В. Н. — М. : Политиздат, 1982. — 304 с.
46. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя / А. Я. Дубинский // Социалистическая законность. — 1967. — № 5. — С. 126—128.
47. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования / Дубинский А. Я. – К. : КВШ МВД СССР, 1975. — 218 с.
48. Європейська конвенція з прав людини [Електронний ресурс] : Рим, 4.ХІ.1950. — Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua.
49. Європейська соціальна хартія [Електронний ресурс] : вiд 03.05.1996 № ETS N 163. — Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua.
50. Егоркова Е. Ю. Критерии назначения принудительных мер медицинского характера лицам с психическими расстройствами, не исключающими вменяемости (ст. 22 УК РФ) (клинико-катамнестическое исследование) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. мед. наук : спец. 14.00.18 “Психиатрия” / Е. Ю. Егоркова. — М., 2007. — 19 с.
51. Жогин Н. В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин. — М. : Юрид. лит., 1965. – 367 с.
52. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс] : прийнята ООН вiд 10.12.1948 р. — Режим доступа:
http://zakon.rada.gov.ua.
53. Загурський О. Б. Особливості судової промови захисника в суді апеляційної інстанції [Електронний ресурс] / О. Б. Загурський // Науково-практичний журнал. — 2009. — № 21. — Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua
54. Заїка С. Щодо строків при порушенні кримінальної справи / С. Заїка // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 7. — С. 125—129.
55. Зайцев А. В. К вопросу об уменьшенной вменяемости в уголовном праве / А. В. Зайцев // Проблемы законности. — Харьков, 2000. — № 41. — С. 98—105.
56. Зайцев О. В. Обмежена осудність у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право” / О. В. Зайцев. — Харків, 2006. — 20 с.
57. Зайцев О. В. Обмежена осудність у кримінальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Зайцев Олексій Володимирович. — Х., 2006. — 207 с. — Бібліогр. : арк. 171—207.
58. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності / О. В. Зайцев // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — Київ, 2003. — Вип. № 20. — С. 56—60.
59. Зайцев О. В. Сутність та критерії обмеженої осудності / О. В. Зайцев // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — Київ, 2002. — Вип. № 17. — С. 67—76.
60. Зайцев О. В. Щодо застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру / О. В. Зайцев // Сучасні проблеми юридичної науки : стан і перспективи розвитку : тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конфер. молодих учених та здобувачів / за заг. ред. М. І. Панова. — Харків, 2005. — С. 155—157.
61. Захаров Є. Аналіз законодавства України на предмет відповідності європейським стандартам з прав людини / Є. Захаров // Права людини : спецвипуск Харківської правозахисної групи. — Х., 2008. — № 1. — С. 24—26.
62. Захожий Л. Предъявление обвинения лицам, страдающим психическими не достатками / Л. Захожий // Социалистическая законность. — 1976. — № 2. — С. 62—63.
63. Зеленский В. Д. Использование освидетельствования для проверки оправдательных обстоятельств / В. Д. Зеленский // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы : межвуз. науч. сб. — Саратов, 1978. — Вып. 2. — С. 68—73.
64. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / Зелинский А. Ф. — Харьков : Вища школа, 1986. — 168 с.
65. Зинатуллин З. З. Проблемы дифференциации процессуальной формы досудебного производства по уголовным делам / З. З. Зинатуллин, Л. И. Самитова // Наука и образование в ВУЗе : направления и пути интеграции : сб. науч. ст. по материалам регион. межвед. межвуз. науч.-практ. конфер. — Ижевск, 2008. — С. 103—106.
66. Иванов Н. Г. Социальное и биологическое в преступном поведении / Н. Г. Иванов // Советская юстиция. — 1993. — № 9. — С. 26.
67. Изучение следователем психологии обвиняемого : метод. пособие / [М. М. Коченов, Н. И. Ефимова, А. С. Кривошеев, О. Д. Ситковская]. — М. : Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1987. — 52 с.
68. Исаенко В. Проблема выполнения следственных действий до возбуждения уголовного дела (закон и реальность) / В. Исаенко // Уголовный процесс. — 2003. — № 3. — С. 85—88.
69. Іщенко А. В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів / А. В. Іщенко, І. О. Ієрусалімов, Ж. В. Удовенко — К. : ЦУЛ, 2007. — 160 с.
70. Кабельков С. Н. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования по нереабилитирующим основаниям, не исключающим производства по делу : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / С. Н. Кабельков. — Волгоград, 2001. — 18 с.
71. Каніщев А. В. Обмежена осудність та примусові заходи медичного характеру / А. В. Каніщев // Архів психіатрії. — К., 2007. — Т. 13, № 1–2. — С. 42—50.
72. Карев Д. С. Возбуждение и расследование уголовного дела / Д. С. Карев, Н. М. Савгирова. — М. : Высшая школа, 1967. — 142 с.
73. Карнеева Л. М. Основания отказа в возбуждении уголовного дела / Л. М. Карнеева // Социалистическая законность. — 1977. — № 3. — С. 58.
74. Карнеева Л. М. Особенности оценки доказательств на разных этапах предварительного следствия / Л. М. Карнеева, Г. М. Генрихов // Советское государство и право. — 1966. — № 8. — С. 75—76.
75. Каткова Т. В. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі : [навч. посіб.] / Т. В. Каткова, А. Г. Каткова. — Х. : Рубікон, 2002. — 96 с.
76. Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. — М. : Наука, 1988. — 176 с.
77. Кобликов А. С. Участие защитника на предварительном следствии / Кобликов А. С. — М. : Госюриздат, 1962. — 112 с.
78. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підруч.] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 712 с.
79. Ковальская Л. Украинский суд глазами европейского / Л. Ковальская // Вечерний Харьков. — 2008. — № 20 (548). — С. 21—22.
80. Кодекс Украины об административных правонарушениях : [науч.-практ. комментарий]. — Харьков : Одиссей, 2000. — 1008 с.
81. Козаченко И. Я. Вопросы уголовной ответственности и наказания лиц, страдающих психическими расстройствами, не исключающими вменяемости / И. Я. Козаченко, Б. А. Спасенников // Государство и право. — 2001. — № 5. — С. 69—74.
82. Козаченко И. Я. Проблема уменьшенной вменяемости / Козаченко И. Я., Сухарев Е. А, Гусев Е. П. — Екатеринбург : Уральская государственная юридическая академия, 1993. — 33 с.
83. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процес се / Л. Д. Кокорев, Г. М. Побегайло. — Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 1964. — 138 с.
84. Колмаков В. П. Неудачные рекомендации по тактике осмотра / В. П. Колмаков // Вопросы криминалистики. — М., 1962. — № 6–7. — С. 277—280.
85. Коляда П. Досудове розслідування : міркування щодо його підпорядкованості та незалежності : [Роль та місце досудового слідства в сучасних умовах] / П. Коляда // Міліція України. — 2003. — № 3. — С. 6—7.
86. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод людини [Електронний ресурс] : затв. Радою Європи вiд 04.11.1950 р. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
87. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] : вiд 20.11.1989 р. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
88. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, зокрема щодо дискримінації [Електронний ресурс] : прийнята 10 грудня 1984 року. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
89. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. : станом на 1 січня 2006 р. / Мін-во юстиції України. — Офіц. вид. — К. : Мін-во Юстиції України, 2006. — 124 с.
90. Комментарий к законодательству Российской Федерации в области психиатрии / Под общ. ред. Т. Б. Дмитриевой. – М.: Спарк, 1997. – 363 с.
91. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / отв. ред. А. В. Наумов. — [ 2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Юристъ, 2000. — 864 с.
92. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / под ред. А. М. Рекункова, Ю. К. Орлова. — М. : Юрид. лит., 1981. — 536 с.
93. Комплексные судебно-психиатрические экспертизы : [пособ. для врачей] / сост. : Т. Б. Дмитриева. — М. : Наука, 1996. — 250 с.
94. Костенко О. Як подолати зловживання правами / О. Костенко // Кругозор. — 2008. — № 5. — С. 12—14.
95. Кригіна Л. О. Судово-психіатрична оцінка психогенних короткочасних афективних станів з позицій МКХ-10 / Л. О. Кригіна // Архів психіатрії. — К., 2008. — Т. 14, № 2. — С. 32—37.
96. Криминалистика : учебник / [В. П. Бахин, Р. С. Белкин, В. М. Быков, Л. В. Виницкий, И. А. Возгрин и др.] — М. : Акад. МВД СССР, 1987 — Т. 2. — 1988. — 454 с.
97. Криминалистика : учебник / [Т. С. Волчецкая и др.] ; под ред. Е. П. Ищенко, А. А. Топорков — [2-е изд., испр. и доп.]. — М. : Высш. образование, 2006. — 743 с.
98. Криминалистика : учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденція» / [Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская] ; под. ред. Р. С. Белкина. — М. : НОРМА ; НОРМА - ИНФРА-М, 1999. — 990 с.
99. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для студентів вищих навчальних закладів] / за ред. Ю. В. Александров, В. А. Клименко. — К. : МАУП, 2004. — 328 с.
100. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч.] /за ред. П. Л. Фріс. — К. : Кондор, 2004. — 512 с.
101. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
102. Кримінальний кодекс України : [наук.-практ. коментар] / за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ: Ін Юре, 2003. — 1196 с.
103. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : ред. вiд 25.06.2009 р. на пiдставi 1449-17. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
104. Кримінально-процесуальне право України : Підручник / За заг. ред. Ю.П. Аленіна. — Х. : ТОВ «Одісей», 2009. — 816 с.
105. Кримінально-процесуальний кодекс України : За станом на 01.12.2009 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2009. — 207с. — (Сер. «Б-ка офіц. вид.»).
106. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : проект № 1233 від 13 грудня 2007 року. — Режим доступу :
http://portal.rada.gov.ua.
107. Кримінально-процесуальний кодекс України : [наук.-практ. коментар] / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. — [2-е вид., перероб. та доп.]. — К. : Форум, 2004. — Ч. 2. — 2004. — 426 с.
108. Кругликов Л. Л. Презумпции в уголовном праве (в сфере ответственности за экономические преступления) / Л. Л. Кругликов, Ю. Г. Зуев. — Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 2000. — 160 с.
109. Крупаткин Л. Г. Оценка доказательств в стадии предания суду в советском уголовном процессе / Л. Г. Крупаткин // Ученые записки Харьк. юрид. ин-та. — Х., 1955. — Вип. 6. — С. 27—44.
110. Кудин Ф. М. Достаточность доказательств в уголовном процессе / Ф. М. Кудин, Р. В. Костенко. — Краснодар : КГАУ, 2000. — 160 с.
111. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность / Кудрявцев В. Н. — М. : Наука, 1986. — 448 с. — (Наука. Мировоззрение. Жизнь).
112. Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (КСППЭ) на современном этапе развития: достижения, проблемы, перспективы / И. А. Кудрявцев // Российский психиатрический журнал. — 2002. — № 3. — С. 9—18.
113. Кудрявцев И. А. О мерах медицинского характера при ограниченной вменяемости / И. А. Кудрявцев // Архів психіатрії. — К., 1995. — № 9. — С. 61—62.
114. Кудрявцев И. А. Ограниченная вменяемость / И. А. Кудрявцев // Государство и право. — 1995. — № 5. — С. 107—116.
115. Кушнир А. Н. Организация применения принудительных мер медицинского характера в условиях психиатрической больницы со строгим наблюдением на современном этапе / А. Н. Кушнир // Архів психіатрії. — К., 2004. — Т. 10, № 2. — С. 222—226.
116. Левенець І. В. Судова експертиза : [навч. посіб.] / Левенець І. В. — Тернопіль : Економічна думка, 2005. — 328 c.
117. Лень В. В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лень Валентин Валентинович. — Х., 2003. — 223 с.
118. Лень В. В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві : [монографія] / Лень В. В. ; [передм. доктора юрид. наук, проф. Ю. М. Антоняна]. — Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2008. — 180 с.
119. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : [курс лекцій : навч. посіб.] / Лобойко Л. М. — К. : Істина, 2005. — 456 с.
120. Локар Э. Руководство по криминалистике / Локар Э. ; под ред. С. П. Митричева ; [пер. Познышев С. В., Терзиев Н. В.]. — М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. — 544 c.
121. Ломброзо Ч. Преступность и эпилепсия / Ч. Ломброзо // Юридический вестник. — 1887. — № 5. — С. 3—15.
122. Лунц Д. Р. Оценка судом психических аномалий обвиняемого, не исключающих вменяемость / Д. Р. Лунц // Изв. вузов. Правоведение. — 1968. — № 2. — С. 93—94.
123. Лунц Д. Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии : [учеб. пособ.] / Лунц Д. Р. — М. : Медицина, 1966. — 235с.
124. Лупинская П. Л. Достаточная совокупность доказательств как гарантия законности решений / П. Л. Лупинская // Гарантии прав личности в советском уголовном процессе и праве. — Ярославль, 1979. — Вып. 4. — С. 48—53.
125. Луцик В. Повернення кримінальної справи прокурору при розгляді справ про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру / В. Луцик // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХІV регіон. наук.-практ. конфер. — Львів, 2008. — С. 348—351.
126. Маковский И. И. Психиатрическая помощь лицам, признанным ограничено вменяемыми : медицинские и правовые аспекты / И. И. Маковский // Архів психіатрії. — К., 2004. — № 2(37). — С. 218—221.
127. Максимов В. С. Теория и практика очной ставки на предварительном следствии : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика” / В. С. Максимов. — Свердловск, 1975. — 21 с.
128. Маляренко В. Про досудове слідство, його недоліки і реформу / В. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 8. — С. 2—5.
129. Маркс Н. А. Соотношения освидетельствования и судебной экспертизы / Н. А. Маркс // Организационно-правовые проблемы судебной экспертизы : сб. науч. трудов. — М., 1982. — С. 71—72.
130. Мартенко О. Л. Психологічний аналіз окремих кримінально-правових понять (за чинним КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 19.00.09 “Психологія діяльності в особливих умовах” / Л. О. Мартенко. — К., 2005. — 19 с.
131. Марчак В. Я. Методологія та методика дослідження обмеженої осудності / В. Я. Марчак // Право України. — 2007. — № 8. — С. 93—96.
132. Марчак В. Я. Дискусійні питання, які виникають при визнанні судом особи обмежено осудною / В. Я. Марчак // Право України. — 2008. — № 2. — С. 70—73.
133. Марчак В. Я. Значення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи для визнання судом обмеженої осудності особи / В. Я. Марчак // Право України. — 2007. — № 11. — С. 81—84.
134. Марчак В. Я. Критерії обмеженої осудності / В. Я. Марчак // Право України. — 2007. — № 6. — С. 107—111.
135. Марчак В. Я. Методологія та методика дослідження обмеженої осудності / В. Я. Марчак // Право України. — 2007. — № 8. — С. 92—96.
136. Марчак В. Я. Проблеми співвідношення суб’єктивної сторони злочину та обмеженої осудності як самостійних психологічних явищ / В. Я. Марчак, А. І. Сілічева // Науковий вісник Чернівецького Університету. — Чернівці, 2008. — № 435. — С. 23—29.
137. Марчак В. Я. Встановлення обмеженої осудності за допомогою експертизи / В. Я. Марчак // Вісник Академії прокуратури України : Проблеми сьогодення. Теорія. Практика. Життя академії. — К., 2006. — № 4. — С. 86—91.
138. Масленникова Л. Н. Деятельность органов расследования по обеспечению доступа к правосудию потерпевшим от преступлений в России / Масленникова Л. Н. — М. : Акад. МВД России, 1995. — 153 с.
139. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності / В. Мельник // Право України. — 1999. — № 1. — С. 102—105.
140. Мельник В. И. О принудительных мерах медицинского характера / В. И. Мельник, А. В. Мельник // Психічне здоров’я. — 2005. — Вип. 1. — С. 38—46.
141. Мельник В. І. Організаційні і правові аспекти судово-психіатричної експертизи у кримінальному процесі : [посіб. для судових психіатрів ] / В. І. Мельник, А. В. Мельник. — К. : Наук. світ, 2005. — 149 с.
142. Мельник В. І. Судово-психіатрична експертиза паморочних станів / В. І. Мельник // Право України. — 1994. — № 10. — С. 23—25.
143. Мельниченко А. Б. Уголовно-правовая борьба с насильственными посягательствами на личность, совершаемыми в состоянии сильного душевного волнения : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец.12.00.08 “Уголовное право и криминология ; исправительно-трудовое право” / А. Б. Мельниченко. — М., 1990. — 21с.
144. Миньковский Г. М. Вопросы дознания и предварительного следствия в свете основ уголовного судопроизводства / Г. М. Миньковский // Важный этап в развитии советского права. Новое общесоюзное законодательство в области уголовного права, судоустройства и судопроизводства : Труды научной сессии ВИЮН. — М., 1960. — С. 103—114.
145. Миньковский Г. М. Окончание предварительного расследования и осуществление права обвиняемого на защиту / Миньковский Г. М. — М. : Госюриздат, 1957. — 210 с.
146. Михайлова Т. А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера : [метод. пособ.] / Михайлова Т. А. — М. : ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1987. — 74 с.
147. Михеев Р. И. Вменяемость й невменяемость / Михеев Р. И. — Владивосток : ДВГУ, 1983. — 300 с.
148. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / Р. И. Михеев. — М., 1995. — 18 с.
149. Мірошников І. Ю. Особливості судового слідства апеляційної інстанції / І. Ю. Мірошников // Судова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конфер., (м. Хар¬ків. 2002 р.). — Киев–Харьков, 2002. — С. 276—279.
150. Мірошниченко Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення / Н. Мірошниченко, Н. Орловська // Право України. — 1997. — № 7. — С. 23—24.
151. Москалькова Т. Н. Проблемные вопросы теории и практики возбуждения уголовного дела / Т. Н. Москалькова. // Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации : Год правоприменения и преподавания : материалы междунар. науч.-практ. конфер. — М., 2004. — С. 212—214.
152. Мохонько А. Р. Состояние и основные тенденции развития судебно-психиатрической экспертной службы в Российской Федерации / А. Р. Мохонько // Архів психіатрії. — К., 2002. — № 1. — С. 46—50.
153. Мурышкина Т. А. Некоторые вопросы участия обвиняемых с психическими недостатками в уголовно-процессуальной деятельности / Т. А. Мурышкина // Вестник Томского государственного университета. — Томск, 2007. — № 300 (I). — С. 159—161.
154. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы : [учеб. пособие для вузов] / Нагаев В. В. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. — 333 с.
155. Назаренко Г. В. Невменяемость : Уголовно-релевантные психические состояния / Назаренко Г. В. — СПб. : Юридическ