ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ……………………………………………………...12
1.1. Поняття та зміст службової дисципліни в органах внутрішніх справ…..12
1.2. Поняття та особливості дисциплінарної відповідальності…………….28
Висновки до розділу 1……………………………………………………….43
РОЗДІЛ 2. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ…………………………………………….47
2.1. Підстава та умови дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ……………………………………………………………...47
2.2. Дисциплінарні стягнення, що накладаються на працівників органів внутрішніх справ……………………………………………………………...91
Висновки до розділу 2……………………………………………………...123
РОЗДІЛ 3. ДИСЦИПЛІНАРНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ…………………………………………………….128
3.1. Поняття, завдання та суб’єкти дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ…………………………………………………………….128
3.2. Порядок притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності……………………………………………………………...138
3.3. Зарубіжний досвід правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівників правоохоронних органів………………………………………157
Висновки до розділу 3……………………………………………………...178

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………183
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...192

ВСТУП

Актуальність теми. Дисциплінарна відповідальність працівників – безумовний елемент комплексу обов’язків працівника в його трудових правовідносинах з роботодавцем, важливий фактор, який активно впливає на ефективність продуктивності праці, сприяє сумлінному ставленню до своїх функціональних обов’язків, з одного боку, і надає можливість вживання роботодавцем відповідних заходів у разі порушення робітником трудової дисципліни.
Захист прав, свобод та інтересів громадян завжди був і залишається обов’язком держави, яка виконує його за допомогою відповідних спеціально створених органів. Саме на них покладено тягар врегулювання різних спорів між окремими людьми, між людьми й органами влади тощо. Але працювати в цих органах доводиться таким самим людям, як і всі інші, хоча вимоги до них ставляться значно вищі. У системі суспільних відносин службова дисципліна осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ займає особливе місце. Актуальність теми дослідження пов’язана передусім з тим, що правоохоронні органи, забезпечуючи громадську безпеку, ефективний захист прав та свобод людини і громадян, охороняючи громадський порядок, відіграють важливу роль у становленні й розвитку демократичної та правової держави. Необхідною умовою успішного вирішення завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами, є чітке й неухильне дотримання працівниками цих органів вимог законності і службової дисципліни, беззаперечне й точне виконання службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та Присяги працівника органів внутрішніх справ.
Проблема юридичної відповідальності взагалі й дисциплінарної відповідальності зокрема є однієї із центральних у правознавстві, оскільки право втрачає сенс без належного механізму забезпечення його реалізації, виконання, основною ланкою якого виступає саме юридична відповідальність. Неможливо говорити окремо про дисциплінарну відповідальність осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ, тому що вона базується на загальних поняттях дисциплінарної відповідальності й дисциплінарного стягнення. Досліджуючи спеціальну дисциплінарну відповідальність працівників правоохоронних органів, слід спиратися на праці науковців, які вивчали як загальну, так і спеціальну дисциплінарну відповідальність (щодо суддів, прокурорів та ін.)
Проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності висвітлювались у працях багатьох вчених, зокрема О.А. Абрамової,
Ю.С. Адушкіна, С.С. Алексєєва, О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної,
С.М. Братуся, В.С. Венедиктова, Д.О. Гавриленка, В.М. Горшеньова,
В.О. Гринюка, В.В. Єршова, І.О. Картузової, О.Е. Лейста,
В.І. Нікітінського, О.Т. Панасюка, О.С. Пашкова, Ю.А. Пильда, С.В. Подкопаєва, Ю.М. Полєтаєва, О.І. Процевського, С.М. Прилипка, І.С. Самощенка, О.Ф. Скакун, В.М. Смирнова, О.Ю. Синявської,
Л.О. Сироватської, Л.С. Таля, В.І. Щербини, М.Х. Фарукшина,
Б.Ф. Хрустальова, О.М. Ярошенка та ін. Проте, незважаючи на достатньо велику кількість змістовних наукових праць, написаних у минулі роки, які присвячені правопорядку й відповідальності, можна стверджувати, що дотепер у вітчизняному правознавстві немає єдиної концепції правового забезпечення внутрішнього трудового розпорядку в органах внутрішніх справ, немає єдиних принципів і методів забезпечення службової дисципліни. Наука та практика потребують серйозного комплексного дослідження цих проблем.
Зазначене вище свідчить про актуальність і складність проблеми дисциплінарної відповідальності в органах внутрішніх справ і зумовлює вибір її як теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 рр. й затверджена вченою радою вказаного вищого навчального закладу 26 січня 2007 р. (протокол №2/2). Тема дослідження відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, напрацювати конкретні наукові пропозиції та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.
Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні були поставлені такі основні завдання:
- дати визначення поняття “службова дисципліна” в органах внутрішніх справ та розкрити його зміст;
- визначити основні підходи до розуміння категорії “дисциплінарна відповідальність”, визначити принципи її правового регулювання та основні відмінності від інших видів юридичної відповідальності;
- визначити підставу та умови дисциплінарної відповідальності;
- сформулювати поняття “дисциплінарний проступок в органах внутрішніх справ” та охарактеризувати його ознаки;
- визначити шляхи вдосконалення системи дисциплінарних стягнень в органах внутрішніх справ;
- визначити зміст стадій дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ;
- виробити науково-практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики у сфері регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням матеріальних і процедурно-процесуальних норм трудового законодавства, що регулюють дисциплінарну відповідальність працівників органів внутрішніх справ.
Предметом дослідження є правові норми трудового права, практичні дослідження та судова практика, що стосуються дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів широко застосовувалася система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких був зумовлений особливостями об’єкта, предмета, мети і завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації став діалектичний метод пізнання правових явищ. Історичний метод застосовувався при дослідженні зміни й розвитку законодавства та поглядів науковців з питань службової дисципліни (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод дослідження було використано для визначення специфіки правового регулювання дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ зарубіжних країн, що дозволило зробити узагальнення і визначити напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері (підрозділи 2.1, 2.2). Абстрагування та узагальнення застосовувалося у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій (службова дисципліна, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарне провадження та ін.)(підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Формально-юридичний метод став підґрунтям внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного та розробки нового законодавства з питань підвищення рівня службової дисципліни в правоохоронних органах. За допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено їх достоїнства та недоліки.
Емпіричну базу роботи становлять Конституція України, закони та підзаконні нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України, судова практика, а також законодавчі акти зарубіжних країн (Російської Федерації, Білорусі, Молдови, США, ФРН, Франції та ін.).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасній науці трудового права України монографічних комплексних досліджень, де розглядаються проблеми дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ в умовах реформування правоохоронних органів.
Внаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать:
- удосконалено поняття “службова дисципліна в органах внутрішніх справ” та зроблено висновок, що вона полягає в безумовному виконанні особами рядового і начальницького складу службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в державних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності й централізації управління;
- дістало подальшого розвитку розуміння підстав та умов дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ;
- уперше дисциплінарним проступком в органах внутрішніх справ запропоновано вважати протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) особи рядового або начальницького складу, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки особу рядового або начальницького складу, а й органи внутрішніх України, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Зроблено висновок, що законодавчого закріплення потребує примірний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни працівниками органів внутрішніх справ;
- вдосконалено класифікацію дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників органів внутрішніх справ, розкрито їх зміст, обґрунтовано доцільність розширення переліку дисциплінарних стягнень в проекті нового Трудового кодексу України;
- дістала подальшого розвитку аргументація на користь законодавчого закріплення переліку підстав для звільнення осіб рядового та начальницького складу ОВС;
- виокремлено гарантії реалізації дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ: а) чітке визначення її підстави та умов; б) установлення й дотримання строків притягнення до відповідальності; в) належна процедура дисциплінарного провадження;
- удосконалено визначення дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ як урегульованої дисциплінарно-процесуальними нормами діяльності посадових осіб з вирішення індивідуально-конкретних справ, пов'язаних з порушенням норм службової дисципліни особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, з метою застосування й виконання заходів дисциплінарної відповідальності. До його завдань віднесено: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню дисциплінарних проступків, запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності;
- дістала подальшого розвитку класифікація суб'єктів дисциплінарно-процесуальних відносин за характером процесуального статусу на основні (начальник, наділений владними повноваженнями, та працівник ОВС, стосовно якого вирішується питання про застосування дисциплінарної відповідальності) й неосновні (свідки, спеціалісти, перекладачі та ін.);
- уперше піддано всебічному науковому дослідженню інститут службового розслідування в органах внутрішніх справ як комплексу заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, та встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
- в правотворчій діяльності та правозастосовній практиці, спрямованій на вдосконалення та реформування законодавства в царині дисциплінарної відповідальності (розробці нового Трудового кодексу України, внесенні змін і доповнень до чинного Кодексу законів про працю України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, підзаконних нормативно-правових актів);
- науковій роботі – при подальших дослідженнях проблем, пов’язаних з трудовою дисципліною, а також у науково-дослідницькій роботі студентів.
Матеріали дисертації мають пізнавальне значення і можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Трудове право України”, підготовці навчальної, інформаційної та методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана й обговорена на кафедрі трудового, екологічного і аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати проведеного дослідження доповідались на наукових конференціях: “Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні” (м. Харків, 2008 р.), “Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення” (м. Харків, 2009 р.), “Наука – 2009: теоретичні та прикладні дослідження” (м. Черкаси, 2009 р.), “Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні” (м. Харків, 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 7 наукових статтях, з яких 4 – у фахових виданнях, та тезах 3 доповідей на наукових конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, завдання й основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (168 найменувань). Загальний обсяг дисертації 207 сторінок, із яких основного тексту 191 сторінка.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення теоретико-правових проблем щодо вдосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, що дозволило сформулювати низку висновків, спрямованих на досягнення поставленої в роботі мети:
1. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ полягає в безумовному виконанні особами рядового й начальницького складу службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в державних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності й централізації управління.
2. Принципи правового регулювання дисциплінарної відповідальності дають можливість глибше усвідомити вплив цих норм на суспільні відносини та основні напрямки їх розвитку в сучасних умовах. Принципи реалізуються через управлінські рішення й визначають правильний напрямок дисциплінарної практики щодо відносин у сфері праці. Принципами дисциплінарної відповідальності є: законність, справедливість, невідворотність, доцільність, індивідуалізації покарання.
3. З метою індивідуалізації покарання, сприяння справедливості та об’єктивності роботодавця при його визначенні вважаємо за необхідне ст. 403 “Порядок застосування дисциплінарних стягнень” глави 1 “Вiдповiдальнiсть працiвникiв” книги восьмої “Вiдповiдальнiсть сторiн трудових вiдносин” проекту Трудового кодексу доповнити частиною такого змісту: “Обираючи вид стягнення, роботодавець повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких учинено проступок, і попередню роботу працівника. ”
Для якнайповнішої реалізації принципів законності та справедливості в новий Трудовий кодекс України слід включити норму про необхідність при визначенні дисциплінарного стягнення враховувати обставини, пом'якшуючі й обтяжуючі вину працівника, що вчинив правопорушення. До числа останніх слід віднести: повторність вчинення правопорушення; участь у груповому порушенні трудової дисципліни; вчинення проступку, що потягнув істотне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; завдання роботодавцеві майнової шкоди; вчинення трудового правопорушення в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння та ін.
4. Дисциплінарний проступок в органах внутрішніх справ – це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) особи рядового або начальницького складу, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки особу рядового або начальницького складу, а й органи внутрішніх справ України, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
З метою уникнення спірних чи конфліктних ситуацій у розділі ІV “Дисциплінарні стягнення” Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України слід навести примірний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни. Пропонуємо до них віднести:
1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань діяльності органів внутрішніх справ, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих начальників;
2) втрату службового посвідчення, зброї, спеціальних засобів, затриманих предметів;
3) брутальне або зневажливе ставлення до громадян, приниження їх честі та гідності;
4) проведення несанкціонованого особистого огляду громадян;
5) перешкоджання законній діяльності фізичних та юридичних осіб;
6) приховання особою начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ фактів її судимості або подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в органах внутрішніх справ;
7) недодержання обмежень щодо роботи за сумісництвом або зайняття підприємницькою діяльністю та інших обмежень, передбачених законодавством;
8) неподання або подання неправдивих відомостей у декларації про доходи;
9) інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та іншими нормативно-правовими актами України.
5. Загальним об'єктом дисциплінарних проступків співробітників ОВС є службова дисципліна в органах внутрішніх справ, тобто встановлений порядок, правовий режим службової діяльності, що полягає в дотриманні особами рядового і начальницького складу покладених на них обов'язків, закріплених за кожною посадою відповідними посадовими інструкціями. Правопорушення в царині дисципліни праці дезорганізують нормальний ритм діяльності органів внутрішніх справ, упливають на порядок правовідносин у процесі реалізації службових функцій співробітниками органів внутрішніх справ і тим самим завдають шкоди суспільним відносинам, які становлять зміст службової дисципліни.
Залежно від характеру дисциплінарних проступків осіб начальницького та рядового складу ОВС родовим об'єктом є однорідна група суспільних відносин, що представляє самостійну частину загального об'єкта і включає наступні елементи: а) службові обов'язки, визначені за кожною з посад, осіб працівників органів внутрішніх справ; б) правила здійснення службової діяльності; в) загальні правила поведінки поза службовою діяльністю осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, за порушення яких встановлена адміністративна відповідальність. Під видовим об'єктом слід розуміти різновид родового, тобто відокремлену групу суспільних відносин, спільних для ряду проступків. Безпосереднім об'єктом правопорушення є конкретні суспільні відносини, на які зазіхає конкретне порушення.
6. Суб'єктом дисциплінарного правопорушення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ може бути не будь-який громадянин і навіть не будь-яка особа, яка працює в системі МВС України, а тільки особа рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ, що порушила службову дисципліну.
За галузевою ознакою суб'єктами дисциплінарних проступків виділяють співробітників: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції та ін. Залежно від характеру посадових повноважень виділяють співробітників органів внутрішніх справ: а) рядового складу; б) молодшого начальницького складу; в) середнього начальницького складу; г) старшого начальницького складу та д) вищого начальницького складу.
7. Принципово правильною є спроба законодавця розширити в проекті нового Трудового кодексу України перелік дисциплiнарних стягнень. При цьому вважаємо, що штраф є стягненням нетиповим для трудового права і таким, що суперечить його специфіці як права соціального захисту. У Трудовому кодексі повинен бути закріплений вичерпний перелік дисциплінарних проступків, що є підставами для звільнення працівника, а також міститися вказівка на неприпустимість застосування будь-яких інших не передбачених кодексом заходів дисциплінарного впливу на працівника, що вчинив дисциплінарний проступок.
З метою уникнення спірних ситуацій ч. 1 ст. 147 чинного КЗпП України слід доповнити реченням, у якому навести перелік випадків, коли звільнення належить до дисциплінарних стягнень. Цю статтю пропонуємо викласти в такій редакції: “За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 та частина перша статті 41 цього Кодексу). ”
8. Наявність різноманітних за характером дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників ОВС, дає можливість реалізувати принцип індивідуалізації відповідальності шляхом вибору того стягнення, що найбільшою мірою відповідає тяжкості проступку та особі винного. Дисциплінарні стягнення неоднорідні за змістом і зачіпають різні права й інтереси осіб начальницького й рядового складу. Це зумовлює необхідність класифікації стягнень – для глибшого пізнання специфіки їх примусового впливу на поведінку осіб, що вчинили дисциплінарні проступки.
До першої групи належать дисциплінарні стягнення, які мають в основному морально-правовий характер, їх виховне значення домінує над каральним і не пов'язане безпосередньо з несприятливими для співробітника матеріальними наслідками (усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність). Однак наявність цього стягнення є перешкодою для підвищення співробітника на посаді або в спеціальному званні.
Другу групу утворюють стягнення, які носять матеріальний характер (пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади). Особа, яка йому піддана, зазнає не тільки моральної, а й матеріальної шкоди.
До третьої групи відноситься звільнення з органів внутрішніх справ. Це стягнення припиняє службово-трудові правовідносини осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ із відповідним підрозділом системи органів внутрішніх справ.
9. Звільнення осіб рядового та начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. До нього вдаються у разі, якщо інші заходи дисциплінарного впливу вичерпані й не дали позитивного ефекту. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України не містить норми, яка б указувала, в яких випадках співробітник органів внутрішніх справ може бути звільнений. Ця ситуація створює серйозні перепони на шляху належного та якісного застосування дисциплінарного законодавства стосовно осіб рядового та начальницького складу. Цей недолік потребує якнайскорішого законодавчого врегулювання.
10. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ – це врегульована дисциплінарно-процесуальними нормами діяльність посадових осіб з вирішення індивідуально-конкретних справ, пов'язаних з порушенням норм службової дисципліни особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, з метою застосування й виконання заходів дисциплінарної відповідальності. Його завданням є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності із законом; забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню дисциплінарних проступків; запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Дисциплінарне провадження базується на певних принципах, найважливішими з яких є: законність, презумпція невинуватості, право на захист, рівність громадян перед законом, з'ясування об'єктивної істини у справі, гласність провадження, оперативність.
11. За характером процесуального статусу суб'єктів дисциплінарно-процесуальних відносин можна розділити на основні й неосновні. Основними суб’єктами дисциплінарного провадження є начальник, наділений владними повноваженнями, та співробітники ОВС, стосовно яких вирішується питання про застосування дисциплінарної відповідальності. Неосновними суб’єктами є допоміжні учасники провадження (свідки, спеціалісти, перекладачі та ін.). Сутність цих суб’єктів полягає в тому, що їх здатність до правоволодіння спрямована на обслуговування функціонування основних суб’єктів як повноцінних учасників дисциплінарного провадження.
12. Вважаємо за необхідне Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ доповнити статтею, яка б визначала стадії дисциплінарного провадження. Цю статтю пропонуємо викласти в такій редакції:
“Стаття __. Стадії дисциплінарного провадження
Дисциплінарне провадження включає:
- перевірку даних про дисциплінарний проступок особи начальницького або рядового складу та порушення дисциплінарного провадження;
- розгляд дисциплінарної справи;
- виконання рішення по справі;
- оскарження рішення”.
13. Перша стадія дисциплінарного провадження полягає в порушенні роботодавцем або його представником дисциплінарної справи та виявленні обставин і причин, що стали підставою для вирішення питання про притягнення суб'єкта правопорушення до дисциплінарної відповідальності, вибору й застосування міри відповідальності до винної особи. Приводом для порушення дисциплінарної справи є ті джерела, з яких компетентні органи та їхні посадові особи одержують відомості про правопорушення. Самі повідомлення відповідних суб’єктів ще не є підставою для порушення дисциплінарного провадження; вони – лише привід для обговорення питання про можливість або неможливість порушення провадження. Підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку.
Наявність приводу не тягне автоматичного порушення дисциплінарної справи. Зважаючи на це, необхідно закріпити в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ норму, яка б містила перелік обставин, що виключають провадження у справі. Пропонуємо такий зміст відповідної статті:
“Стаття 14-1. Обставини, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень
Обставинами, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень, є:
1) відсутність події чи складу дисциплінарного проступку;
2) закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи строку проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення;
3) закінчення місячного строку від дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу відсторонення особи начальницького або рядового складу від роботи у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у відпустці, відрядженні або часу проведення службового розслідування (якщо воно проводилося);
4) учинення дій особою начальницького або рядового складу у стані крайньої необхідності або необхідної оборони”.
14. Службове розслідування в органах внутрішніх справ – це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.
15. Особа рядового або начальницького складу, щодо якої провадиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок. Відсторонення слід відрізняти від звільнення. При відстороненні трудові відносини з працівником не припиняються; останній тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків за трудовою функцією, визначеною при укладенні з ним трудового договору. Відсторонення не є дисциплінарним стягненням. За своїм змістом відсторонення є процесуальним заходом забезпечення дисциплінарного провадження, який застосовується у разі, якщо подальше перебування можливого порушника на посаді може завдати шкоди інтересам служби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Самойлов В. Г. Дисциплинарная ответственность в трудовом праве: общая и специальная: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / В. Г. Са-мойлов. – М., 2006. – 177 с.
2. Полетаев Ю. Н. Правопорядок и ответственность в трудовом праве: учеб. пособие / Ю. Н. Полетаев. – М.: Проспект, 2001. – 182 с.
3. Малинин В. И. Укрепление дисциплины труда – важный фактор повышения эффективности производства / В. И. Малинин, И. Я. Мясников. – М.: Госюриздат, 1971. – 264 с.
4. Филатов Н. А. Труд и дисциплина / Н. А. Филатов, В. Н. Тур-ченко . – М.: Политиздат, 1971. – 112 с.
5. Хавронюк М. І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: навч. посіб. / М. І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.
6. Васьков П. Т. Государственная дисциплина в СССР / П. Т. Вась-ков. – М. Госюриздат, 1960. – 146 с.
7. Подкопаєв С. В. Дисциплінарна відповідальність судді: сутність, механізм реалізації / С. В. Подкопаєв. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 192 с.
8. Ярошенко О. М. Джерела трудового права України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05 / О. М. Ярошенко. – Х.: Нац. юрид.акад. України, 2007. – 476 с.
9. Прилипко С. М. Трудове право України: підруч. [2-ге вид., переробл. і допов.] / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – Х.: ФІНН, 2009. – 728 с.
10. Угрюмова Г. Дисципліна праці: розвиток та удосконалення інституту / Г. Угрюмова // Право України. – 2006. – №1. – C. 40 – 43.
11. Кожушко С. Трудова дисципліна у системі елементів трудових правовідносин / С. Кожушко // Право України. – 2005.– №9.– C. 89 – 91.
12. Гусов К. Н. Трудовое право России: учеб. [ 3-е изд., доп. и испр.] / К. Н. Гусов, В. Н. Толкунова. – М.: Юрист, 2001. – 496 с.
13. Александров Н. Г. Трудовое правотношение / Н. Г. Александров.– М.: Юриздат, 1948. – 336 с.
14. Пашерстник А. Ю. Курс радянського трудового права / А. Ю. Па-шерстник. – К.: Радянська шк., 1941. – 395 с.
15. Пашков А. С. Обязанность трудиться по советскому трудовому праву / А. С. Пашков, Б. Ф. Хрусталев. – М.: Юрид. лит., 1970. – 191 с.
16. Ямпольская Ц. А. Административно-правовые вопросы укрепления государственной дисциплины / Ц. А. Ямпольская, Н. А. Ве-недиктов [отв. ред. Н.А. Венедиктов]. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 184 с.
17. Трудовой кодекс Российской Федерации от 21 дек. 2001 г. // Собр. законодательства Российской Федерации. – 2002. – №1. – Ч. I. – Ст. 3.
18. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовт. 2008 р.) [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
19. Щербина В. І. Трудове право України: підруч. / В. І. Щербина [за ред. В.С. Венедиктова]. – К.: Істина, 2008. – 384 с.
20. Синявська О. Ю. Засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. Ю. Синявська. – Х., 2001. – 215 с.
21. Попов С. В. Увольнение работников органов внутренних дел за нарушение дисциплины и законности (теоретико-правовой аспект): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / С. В. Попов. – Х., 2001. – 186 с.
22. Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України: Закон України від 04.09.2008 р., №373-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – №9. – Ст. 114.
23. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 р., №3460-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – №29. – Ст. 245.
24. Про Дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 06.09.2005 р., №2805-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – №42. – Ст. 467.
25. Колодкин Л. М. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел / Л. М. Колодкин, А. В. Фатула. – М.: Юрид. лит., 1990. – 48 с.
26. Кодекс законів про працю України: затверджено Законом Української РСР від 10.12.1971 р., №322-VIII // Відом. Верхов. Ради Української РСР. – 1971. – №50 (Додаток). – Ст. 375.
27. Болотіна Н. Б. Трудове право України: підручник [5-те вид., переробл. і допов.] / Н. Б. Болотіна. – К.: Знання, 2008.– 860 с.
28. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А. И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
29. Астемиров З. А. Понятие юридической ответственности / З. А. Астемиров // Сов. государство и право. – 1979. – №6. – С. 54 – 60.
30. Гроссман X. Свобода и ответственность: в кн.: Философские проблемы общественного развития / X. Гроссман. – М.: Политиздат, 1974. – 367 с.
31. Косолапов Р. Свобода и ответственность / Р. Косолапов, А. Марков. – М.: Политиздат, 1969. – 217 с.
32. Философский энциклопедический словарь / ред. кол.: С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичев и др. – М.: Сов. энцикл., 1989. – 815 с.
33. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности / Б. Т. Базылев // Правоведение. – 1979. – №4. – С. 40 – 46.
34. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: государственно-правовые аспекты / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская [науч. ред. В. С. Основин]. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. – 155 с.
35. Кудрявцев В. Н. Закон, поведение, ответственность / В. Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1986. – 448 с.
36. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – №3. – С. 44 – 53.
37. Липинский Д. А. Проблемы юридической ответственности / Д. А. Липинский. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 387 с.
38. Общая теория государства и права: академ. курс: в 2 т. / [отв. ред. М. Н. Марченко]. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – 640 с.
39. Попов В. И. Понятие юридической ответственности / В. И. Попов, А. В. Колосовский // Южно-Урал. юрид. вестн. – 2005. – №3 (41). – С. 81 – 89.
40. Чертов А. А. К вопросу о позитивном аспекте юридической ответственности / А. А. Чертов // Проблемы реализации конституционно-правовых норм: материалы науч.-практ. конф., 8 – 9 апр. 2004 г. – Челябинск, 2004. – С. 11 – 14.
41. Хачатуров Р. Л., Ягутян Р. Г. Юридическая ответственность / Р. Л. Хачатуров, Р. Г. Ягутян. – Тольятти: Междунар. акад. бизнеса и банков. дела, 1995. – 200 с.
42. Скакун О. Ф. Теория государства и права: ученик / О. Ф. Скакун. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
43. Коротка О. М. Удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / О. М. Коротка – Х., 2003. – 184 с.
44. Венедиктов В. С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / В. С. Венедиктов. – Х.: КОНСУМ, 1991. – 136 с.
45. Шиндяпина М. Д. Стадии юридической ответственности / М. Д. Шиндяпина. – М.: Кн. мир, 1998. – 168 с.
46. Теория государства и права / [под ред. А. И. Королева и Л. С. Явича]. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 489 с.
47. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций [в 2 т.] / С. С. Алексеев. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – Т. 2. – 401 с.
48. Ковалёв М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве / М. И. Ковалёв. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1987. – 316 с.
49. Общая теория государства и права: акад. курс [в 2 т.] / В. В. Борисов, Н. Л. Гранат, Ю. И. Гревцов и др.; отв. ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2000. – Т. 2. – 656 с.
50. Хропанюк В. Н. Теория государства и права [2-е изд. испр. и доп.] / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М.: ИНФРА, 1995. – 384 с.
51. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. Госюриздат, 1961. – 381 с.
52. Загальна теорія держави і права: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
53. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С. Н. Братусь. – М. Юрид. лит., 1976. – 216 с.
54. Бобылев А. И. Некоторые проблемы юридической ответственности / А. И. Бобылев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – №2. – С. 73 – 79.
55. Подкопаєв С. В. Дисциплінарнав відповідальність судді: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / С. В. Подкопаєв. – Х., 2003. – 185 с.
56. Трудовое право России: учеб. / А. В. Гребєнщиков, Е. Н. Кудрявцев, В. Н. Доброхотова, А. В. Завгородний и др.; под ред. С. П. Маврина, Е. Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – 560 с.
57. Лушников А. М., Лушникова М. В. Курс трудового права: учебник: [в 2 т.] / А. М. Лушников, М. В. Рушникова. – М.: ТК Велби; Проспект, 2004. Т. 2. – 608 с.
58. Таль Л. С. Очерки промышленного права: [изд. 2-е, значит. доп.] / Л. С. Таль. – М.: Тип. Г. Лисснера, 1916. – 225 с.
59. Таль Л. С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование: [ч. 1: Общее учение] / Л. С. Таль. – Ярославль: Тип. Губправления, 1913. – 422 с.
60. Таль Л. С. Юридическая природа организации или внутреннего порядка предприятия / Л. С. Таль. – М., 1915 – 418 с.
61. Ярошенко О. М. Дисципліна праці і відповідальність за її порушення / О. М. Ярошенко // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 34. – С. 142 – 146.
62. Сыроватская Л. А. Ответственность по советскому трудовому праву / Л. А. Сыроватская. – М.: Юрид. лит., 1974. – 184 с.
63. Процевский А. И. Предмет советского трудового права / А. И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1979. – 222 с.
64. Нестерова Г. А. Дисциплинарная ответственность по советскому административному праву: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.02 / Г. А. Нестерова. – М., 1988. – 23 с.
65. Адміністративне право України: підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Д’яченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
66. Бахрах Д. Н. Дисциплинарное принуждение / Д. Н. Бахрах // Правоведение. – 1985. – №3. – С. 17 – 25.
67. Никифоров О. В. Дисциплинарная ответственность сотрудников органов внутренних дел: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О. В. Никифоров. – Омск, 1998. – 202 с.
68. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 р., №7-рп/2001 // Офіц. вісн. України. – 2001. – №24. – Ст. 1076.
69. Шерегов С. А. Производственная дисциплина и трудовой распорядок в странах с развитой рыночной экономикой / С. А. Шерегов // Трудовое право. – 2002. – №1 (23). – С. 39 – 47.
70. Теория государства и права: учеб. / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М.: ИНФРА*М-НОРМА, 1997. – 570 с.
71. Малеин Н. С. Правонарушение понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. Юрид. лит., 1985. – 192 с.
72. Куренной А. М. Трудовое право: на пути к рынку [2-е изд., доп. и перераб.] / А. М. Куренной. – М.: Дело, 1997. – 368 с.
73. Полетаев Ю. Н. Трудовой распорядок в организации и ответственность за его нарушение по новому Трудовому кодексу РФ / Ю. Н. Полетаев // Труд. право. – 2002. – №3(25). – С. 64 – 69.
74. Смирнов В. Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии / В. Н. Смирнов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 158 с.
75. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / И. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
76. Сыроватская Л. А. Трудовое право: учеб. / Л. А. Сыроватская. – М.: Высш. шк., 1997. – 255 с.
77. Типовые правила внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций: постановление Госкомтруда СССР и ВЦСПС от 20.07.84 г., №213 // Юрид. вісн. України. – 1999. – №15.
78. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 р., №9 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2004. – №5.
79. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
80. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: постанова Верхов. Ради України від 12.09.1991 р., №1545-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
81. Стосовно розірвання трудового договору, щодо оплати праці та про службові відрядження: лист М-ва праці та соц. політики України від 29.05.2007 р., №134/06/187-07 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
82. Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення: ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.09.2007 р., №К-2154/07 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
83. Абрамова А. А. Дисциплина труда в СССР: правовые вопросы / А. А. Абрамова. – М.: Юрид. лит., 1969. – 176 с.
84. Алексеев С. С. Общая теория права: Учебник: [в 2-х т.] / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
85. Дудин А. П. Объект правоотношения как самостоятельная категория: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.710 / А. П. Дудин – Саратов, 1970. – 16 с.
86. Дудин А. П. Категория “правоотношение” – центральная в марксистской науке права: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 / А. П. Дудин. – Л., 1984. – 39 с.
87. Дудин А. П. Диалектика правоотношения / А. П. Дудин; под ред. В. О. Тененбаума. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1983. – 117 с.
88. Белинин А. А. Технологическая дисциплина труда: правовые вопросы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / А. А. Белинин. – Томск, 2002. – 27 с.
89. Фахрутдинова Т. М. Внутренний трудовой распорядок организации: правовые вопросы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Т. М. Фахрутдинова. – Томск, 2006. – 30 с.
90. Трудовое право России: учеб. / А. С. Пашков, Т. В. Иванкина, С. П. Маврин и др.; [под ред. А. С. Пашкова]. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1994. – 289 с.
91. Гавриленко Д. А. Государственная дисциплина сущность, функции, значение / Д. А. Гавриленко. – Минск: Наука и техника, 1988. – 278 с.
92. Жерлицын Б. И. Дисциплинарная ответственность служащих по советскому законодательству: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 711 / Б. И. Жерлицын. – М., 1969. – 19 с.
93. Смирнов В. Н. Дисциплина труда в СССР: социальные и правовые проблемы / В. Н. Смирнов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. – 118 с.
94. Ребане И. А. Убеждение и принуждение в деле борьбы с посягательствами на советский правопорядок: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / И. А. Ребане. – М.,1968. – 51 с.
95. Сыроватская Л. А. Трудовое право: учеб. / Л. А. Сыроватская. – М.: Юрист, 1999. – 312 с.
96. Про визнання протиправним наказу ректора університету про звільнення та поновлення у складі курсантів факультету кримінальної міліції: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.06.2008 р., №К-34496/06 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
97. Шередеко Ю. Л. Классификация информационных процессов. Когнитивные процессы / Ю. Л. Шередеко // Управляющие системы и машины. – 1998. – №1. – С. 5 – 17.
98. Федин В. В. Юридический статус работника как субъекта трудового права: моногр. / В. В. Федин. – М.: ТК Велби, Проспект, 2005. – 240 с.
99. Молодцов М. В. Трудовое право России / М. В. Молодцов, О. М. Крапивин, В. И. Власов. – М.: НОРМА, 2001. – 576 с.
100. Ставцева А. И. Ответственность руководителя организации за нарушение законодательства о труде / А. И. Ставцева, Н. Н. Шептулина. – М.: Проспект, 2000 – 144 с.
101. Барабаш А. Т. К вопросу о некоторых свойствах трудового правоотношения / А. Т. Барабаш // Государство и право. – 2000. – №12. – С. 6 – 11.
102. Барабаш О. Т. Щодо властивостей трудових правовідносин / О. Т. Барабаш // Право України. – 1998. – №3. – С. 64 – 69.
103. Федин К. А. Правонарушение в сфере труда как основание привлечения к дисциплинарной ответственности по нормам трудового права: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / К. А. Федин. – Челябинск, 2007. – 169 с.
104. Скобелкин В. Н. Дисциплинарная ответственность рабочих и служащих / В. Н. Скобелкин. – Воронеж: Центр.-Чернозем. кн. изд-во, 1985. – 168 с.
105. Теория государства и права: учеб. для вузов [3-е изд., измен. и доп.] / С. С. Алексеев, С. И. Архипов, Г. В. Игнатенко и др.; отв. ред. В. Д. Перевалов. – М.: Норма, 2004. – 484 с.
106. Дрейшев Б. В. Правотворческие отношения в советском государственном управлении / Б. В. Дрейшев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 175 с.
107. Теория государства и права: учеб. для юрид. вузов и фак.; [2-е изд., измен. и доп.] / С. С. Алексеев, С. И. Архипов, Г. В. Игнатенко и др.; [под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова]. – М.: Норма: Инфра-М, 2001. – 616 с.
108. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудового законодательства / Л. А. Сыроватская. – М.: Юрид. лит.,1990. – 176 с.
109. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 р., №2341-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №25-26. – Ст. 131.
110. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР: учеб. пособие / Д. Н. Бахрах – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 202 с.
111. Турецкий М. В. Уголовная ответственность и ответственность дисциплинарная / М. В. Турецкий. – М., 1957. – 24 с.
112. Ямпольская Ц. А. Субъекты советского административного права: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / Ц. А. Ямпольская. – М., 1958. – 38 с.
113. Лейст О. Э. Санкции в советском праве / О. Э. Лейст. – М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
114. Венедиктов В. С. Критерії розмежування адміністративної та дисциплінарної відповідальності / В. С. Венедиктов // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Сімферополь – Ялта, 7 – 8 груд. 2006 р. [у 2 ч. – Ч. 1.] – Сімф.: Крим. юрид. ін-т, 2006. – C. 17 – 23.
115. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон УРСР від 07.12.1984 р., №8073-X // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
116. Про стягнення штрафу: постанова Вищ. господар. суду України від 22.05.2008 р., №3/245 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
117. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян”: Постанова Верховної Ради України від 15.01.2009 р., №892-VI // Голос України. – 2009. – №12.
118. Ярошенко О. М. Щодо перспектив формування трудового процесуального права / О. М. Ярошенко // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 85. – С. 56 – 63.
119. Дашутін І. В. Правове регулювання судового захисту трудових прав громадян: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / І. В. Дашутін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 178 с.
120. Никитинский В. И. Эффективность норм трудового права / В. И. Никитинский. – М.: Юрид. лит., 1971. – 247 с.
121. Кодекс законів про працю УРСР // ЗУ УРСР. – 1923. – №34. – арт. 495.
122. Кодекс законів про працю (практичний коментар) / [за ред. Е. Данілова]. –Х.: Юр. видав. Нарком’юсту УРСР, 1929. – 304 с.
123. Об утверждении Типовых правил внутреннего трудового распорядка: постановление СНК СССР от 18.01.1941 г. // СП СССР. – 1941. – №4. – Ст. 63.
124. Об утверждении Типовых правил внутреннего трудового распорядка: постановление ГКТ СССР и ВЦСПС от 12.01.1957 г. // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1968. – №1.
125. Об утверждении Типовых правил внутреннего трудового распорядка: постановление ГКТ СССР и ВЦСПС от 29.09.1972 г. // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1972. – №12.
126. Панасюк О. Т. Правове регулювання застосування штрафів до працівників / О. Т. Панасюк // Право України. – 2006. – №8. – C. 44 – 47.
127. Калинин И. Допустимо ли субсидиарное применение норм административного права к трудовым отношениям? / И. Калинин // Рос. юстиция. – 1998. – №5. – С. 32 – 39.
128. Бутов П. С. Совершенствование материальных и процедурно-процессуальных норм о применении дисциплинарной ответственности работников по трудовому праву Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / П. С. Бутов. – Челябинск, 2006. – 271 с.
129. Кузнецов Ю. А. Трудоправовая ответственность: понятие, виды: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Ю. А. Кузнєцов. – Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 2005 – 22 с.
130. Лебедев В. М. Лекции по трудовому праву России: [вып. 2] / В. М. Лебедев. – Томск: Изд-во Томского университета, 2001. – 63 с.
131. Стависский П. Р. Дополнительные меры воздействия в трудовом праве / П. Р. Стависский // Сов. государство и право. – 1985. – №5. – С. 65 – 72.
132. Щербина В. І. Дисциплінарні санкції: проблеми ефективності в умовах ринкових відносин / В. І. Щербина // Підприємництво, госп-во і право. – 2006. – №10. – C. 45 – 49.
133. Плюхин Н. В. Дисциплинарная ответственность рабочих и служащих / Н. В. Плюхни. – М.: Юрид. лит., 1978. – 70 с.
134. Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення: ухвала Вищ. адміністрат. суду України від 20.03.2008 р., №К-8038/07 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
135. Пшонка А. В. Теоретичні та прикладні проблеми дисциплінарної відповідальності прокурорів: моног. / А. В. Пшонка. – Х.: Право, 2007. – 176 с.
136. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України: постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р., №114 // Зб. нормат. актів України з питань правопорядку. – К., 1993.
137. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР: указ Президії Верховної Ради УРСР від 29.07.1991 р., №1368-XII [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
138. Про поновлення на роботі працівника міліції: ухвала Вищ. господар. суду України від 27.03.2008 р., №К-27501/06 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada