ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БРЕЛЬ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 65.012.45:340.111.5(477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Пахомов Іван Микитович
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................................3
ВСТУП.............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ..........................................................................11
1.1. Поняття інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання................11
1.2. Інформація як об’єкт інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання............................................................................................................23
1.3. Суб’єкти господарювання як учасники інформаційних правовідносин..........44
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.......................................................................................57

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ.................................................................................................62
2.1. Інформаційні права та обов’язки суб’єктів господарювання............................62
2.2. Зміст правовідносин електронного документообігу та застосування електронного цифрового підпису суб’єктами господарювання…..........................84
2.3. Зміст правовідносин суб’єктів господарювання з органами державної влади............................................................................................................................105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.....................................................................................136

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН..............................................................................140
3.1. Державний примус у сфері регулювання інформаційних відносин…...........140
3.2. Види юридичної відповідальності суб’єктів інформаційних правовідносин.............................................................................................................155
3.3. Етична відповідальність суб’єктів господарювання у сфері інформаційних відносин.......................................................................................................................191
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3.....................................................................................210
ВИСНОВКИ................................................................................................................215
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................220
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЦСК – акредитовані центри сертифікації ключів
ДПА – Державна податкова адміністрація України
ДПС – Державна податкова служба України
ЕОМ – електронно-обчислювальні машини
ЕЦП – електронний цифровий підпис
КК – Кримінальний кодекс України
КпАП – Кодекс законів України про адміністративні правопорушення
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю
Укрпатент – Державне підприємство «Український інститут промислової власності»
Фонд соцстраху на виробництві – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
Фонд соцстраху по безробіттю – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
ЦЗО – центральний засвідчувальний орган
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦОЕЗ – центр обробки електронної звітності
ЦСК – центри сертифікації ключів

ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена виникненням якісно нових суспільних відносин, пов’язаних з інформацією і, відповідно, значною увагою законодавця до їх упорядкування. Такі інформаційні відносини за участю суб’єктів господарювання постійно змінюються, виявляючи нові особливості об’єкта регулювання і трансформуючи методи свого впливу на економічні відносини. Разом із тим правове регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання сьогодні не відповідає рівню розвитку самих відносин щодо обігу інформації, яка є важливим і необхідним елементом діяльності кожного суб’єкта господарювання.
Зазначені фактори підвищують науковий і практичний інтерес до проблем правового регулювання відносин суб’єктів господарювання, що виникають із приводу інформації. Актуальність проблеми правового режиму інформації як об’єкта інформаційних відносин зосереджується також на потребі оцінки ефективності юридичних механізмів, що застосовуються для регулювання цих відносин.
Проблемам правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання були присвячені окремі дослідження українських вчених і представників іноземної науки, які працюють у галузі теорії держави і права, інформаційного права, господарського права та інших юридичних наук, зокрема: А. Б. Агапова, Ч. Н. Азімова, А. А. Антопольського, І. В. Арістової, О. М. Бандурки, І. Л. Бачило, С. Н. Братуся, А. Б. Венгерова, О. А. Гаврилова, В. А. Дозорцева, А. В. Коломійця, В. А. Копилова, Б. А. Кормича, О. В. Кохановської, В. Н. Лопатіна, Д. В. Огородова, Є. В. Петрова, І. М. Пахомова, Н. Р. Нижник, М. М. Рассолова, В. А. Северина, І. М. Сопілко, А. П. Суханова, Р. О. Халфіної, Є. О. Харитонова та ін. Водночас у вітчизняній науці інформаційного права більшість питань інформаційно-правового статусу суб’єктів господарювання розглядається фрагментарно, а спеціальні комплексні дослідження правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання відсутні.
Зазначене дає підставу стверджувати, що дослідження правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання є актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 р. № 537-V, та плану науково-дослідних робіт кафедри правознавства Одеського державного економічного університету за темою «Науково-правові засади діяльності суб’єктів господарювання в Україні» (державний реєстраційний номер 0107 V 011416).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання, розробці положень щодо формування ефективної системи забезпечення інформаційних відносин суб’єктів господарювання і виробленні на основі цього пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства України в цій сфері.
Вирішенню поставленої мети були підпорядковані такі дослідницькі завдання:
 сформулювати поняття та розкрити структуру інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання через узагальнення та диференціювання розмаїть підходів до розуміння їх сутності;
 установити учасників інформаційних правовідносин та охарактеризувати комплекс інформаційних прав і обов’язків суб’єктів господарювання;
 дослідити систему правового регулювання електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
 розкрити зміст інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання з органами державної влади;
 визначити види юридичної відповідальності суб’єктів господарювання за порушення інформаційного законодавства;
 запропонувати удосконалення порядку застосування засобів державного примусу у сфері інформаційних відносин;
 охарактеризувати етичну відповідальність суб’єктів господарювання у сфері інформаційних відносин.
Об’єктом дослідження є правові відносини в інформаційній сфері.
Предметом дослідження є правове регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі застосовувався загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сфері дії права. Цей метод сприяв об’єктивній оцінці стану інформаційних відносин суб’єктів господарювання (підрозділи 2.1, 3.1). Історико-правовий метод дав змогу дослідити процеси виникнення системи правового регулювання інформаційних відносин (підрозділ 1.1). Методи класифікації, групування й системно-структурний метод застосовувалися для розроблення критеріїв класифікації суб’єктів інформаційних правовідносин (підрозділ 1.3). Формально-юридичний метод використовувався при дослідженні змісту та структури інформаційно-правових норм, що регулюють інформаційні відносини суб’єктів господарювання (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.3). За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняльну характеристику нормативної бази, що встановлює відповідальність за порушення інформаційного законодавства (підрозділ 3.2). Статистичний метод використовувався для узагальнення даних про ризики витоку і неправомірного використання інформації суб’єктів господарювання (підрозділ 3.2). Догматико-юридичний метод аналізу норм чинного законодавства дав змогу виявити в ньому прогалини та недоліки, сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм у сфері правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання.
Емпіричну базу дослідження становлять Конституція України, чинне національне та зарубіжне законодавство, а також практика застосування законодавчих актів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням питань правового регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання. На основі комплексного підходу дослідження в роботі дається визначення поняття інформаційно-правових відносин суб’єктів господарювання та комплексна правова характеристика їх сутності. Новизна дослідження полягає і в тому, що автором чітко визначено коло учасників інформаційних відносин суб’єктів господарювання, їх права, обов’язки та відповідальність.
У дисертації сформульовано ряд положень і пропозицій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
 сформульовано авторське визначення поняття «інформаційні правовідносини суб’єктів господарювання» та комплексно розкрито їх структуру;
 здійснено якісну характеристику змісту інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання;
 запропоновано внести зміни та доповнення до Закону України «Про інформацію» в частині чіткого визначення прав та обов’язків користувача інформації, користувача інформаційної системи, власника програмно-технічних засобів та оператора інформаційної системи;
 доведено необхідність створення в Україні спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань створення, поширення та зберігання інформації, який здійснював би державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про інформацію;
 систематизовано норми етики суб’єктів господарювання у сфері інформаційних відносин;
удосконалено:
 дефініції понять «інформація» та «інформаційні правопорушення»;
 засади діяльності органів державної влади у сфері забезпечення інформаційних прав суб’єктів господарювання;
 підходи щодо визначення порядку застосування юридичної відповідальності до учасників інформаційних правовідносин за скоєння інформаційних правопорушень;
набули подальшого розвитку:
 дослідження проблем застосування електронного документа та електронно-цифрового підпису, в тому числі уніфікації стандартів їх форми та формату, а також визначення поняття оригіналу електронного документа;
 обґрунтування положень, спрямованих на створення «електронного уряду», який буде ефективно взаємодіяти із суб’єктами господарювання, та їх відображення у проекті Закону України «Про інформаційну систему «Електронний уряд»;
 класифікація юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення та доповнення Закону України «Про інформацію» новими видами інформаційних правопорушень;
 пропозиції щодо необхідності внесення змін до Кодексу законів про працю України в частині запровадження матеріальної відповідальності у сфері інформаційних відносин та Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині розширення адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення;
 характеристика норм етики та етичної відповідальності у сфері інформаційних відносин.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані:
 у науковій діяльності – для подальшого поглиблення наукових знань про правове регулювання інформаційних відносин суб’єктів господарювання, створення для цього необхідної теоретичної бази;
 у законотворчій діяльності – для удосконалення інформаційного законодавства;
 у правозастосовній діяльності – для поліпшення якості юридичної практики особами, які займаються застосуванням норм права у сфері інформаційних відносин суб’єктів господарювання;
 у навчальному процесі – при розробці навчальних курсів з інформаційного права, інших галузевих дисциплін, що викладаються, а також при підготовці відповідних методичних матеріалів.
Матеріали дисертаційного дослідження були використані у діяльності Департаменту цивільного, фінансового законодавства та законодавства з питань земельних відносин Міністерства юстиції України при удосконаленні правового регулювання інформаційних відносин та здійсненні правової експертизи проектів нормативно-правових актів щодо правового регулювання електронного документообігу та електронного цифрового підпису (довідка впровадження від 4 липня 2011 року).
Висновки та пропозиції дисертаційної роботи щодо забезпечення та організації процесів обробки, зберігання і передання службової інформації успішно використовуються в діяльності державного підприємства «Одеська залізниця», зокрема у структурному підрозділі дистанції сигналізації та зв’язку «Одеса-Сортувальна» (довідка впровадження від 7 липня 2011 року).
Основні положення дисертації щодо організації електронного документообігу у взаємодії суб’єкта господарювання з органами державної влади були використані у Бюро патентних повірених «Патентсервіс» ЛТД (у формі ТОВ) при процедурі подання заявок на реєстрацію знаків для товарів та послуг до ДП «Український інститут промислової власності» (довідка впровадження від 5 липня 2011 року).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі правознавства Одеського державного економічного університету (довідка впровадження від 15 липня 2011 року).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових, нормативних і статистичних джерел.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі правознавства Одеського державного економічного університету.
Основні положення і висновки дисертації викладено в опублікованих роботах, а також доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Соціум. Наука. Культура» (м. Київ, 28–30 січня 2006 року); Першому міжнародному форумі «Інформаційне забезпечення навчального процесу у Вищій школі» (м. Одеса, 19–21 квітня 2007 року); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції курсантів, студентів та молодих учених «Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, 27 березня 2009 року); XVII Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Ломоносов-2010» (м. Москва, Російська Федерація, 12–15 квітня 2010 року), ІІІ Всеукраїнській конференції «Пошукова оптимізація та просування сайтів у мережі Інтернет» (м. Харків, 14–15 жовтня 2011 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, із них основний текст – 217 сторінок. Список використаних джерел містить 192 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У роботі обґрунтовано, що інформація являє собою соціальну потребу, визначене благо, досягнення якого для господарюючого суб’єкта дає змогу насамперед зняти його залежність від навколишніх соціальних умов. Інформація – це ідеальне за своєю природою, універсальне і систематизоване відображення будь-якого явища чи події матеріального світу, представлене у формі, що припускає можливість сприйняття й аналізу суб’єктом господарювання, а також збереження і передачі одним суб’єктом господарювання іншому.
Зосереджено увагу на тому, що інформаційні правовідносини виникають, змінюються і припиняються в інформаційній сфері, будучи врегульованими інформаційно-правовими нормами, і відображають усі головні ознаки правових відносин, оскільки є їх різновидом.
Інформаційні правовідносини поділяють на матеріальні та процесуальні. Матеріальні інформаційні правовідносини складаються з приводу реалізації прав і обов’язків суб’єктів цих відносин. Процесуальні інформаційні правовідносини складаються з приводу процедури їх виникнення, зміни чи припинення.
Інформаційні правовідносини суб’єктів господарювання – це відносини за участю суб’єктів господарювання з приводу створення, одержання, збирання, зберігання, використання, захисту і поширення інформації, що складаються в інформаційній сфері та регулюються інформаційно-правовими нормами.
Закон України «Про інформацію» автор пропонує доповнити визначеннями такого терміна, як інформаційні відносини.
Статтю 4 «Суб’єкти і об’єкт інформаційних відносин» цього Закону пропонується викласти в такій редакції:
«Суб’єктами інформаційних відносин є:
– фізичні особи;
– фізичні особи – підприємці;
– юридичні особи;
– об’єднання громадян;
– суб’єкти владних повноважень;
– держава.
Відповідно до цього Закону суб’єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їх фізичні та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.
Об’єктом інформаційних відносин є інформація, що відображає стан, властивості, ознаки об’єктів, фактів, явищ і процесів у суспільстві, державі, природі».
Крім того, запропоновано зазначений Закон доповнити положеннями про способи фіксації інформації в авторській редакції.
Також автор пропонує внести відповідні зміни до Закону України «Про інформацію» щодо визначення прав та обов’язків учасників інформаційних відносин.
Аналізуючи інформаційні відносини суб’єктів господарювання із застосуванням електронного документообігу, автор зазначає, що прискорення документообігу між суб’єктами господарювання має зміцнити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, адже пришвидшиться процедура укладення цивільно-правових та господарських договорів, оформлення експортно-імпортних операцій, надання електронних банківських послуг. При цьому також існує ряд проблемних питань.
Для вирішення проблеми визначення оригіналу електронного документа автором запропоновано частини першу та другу ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» викласти в такій редакції:
«Оригіналом електронного документа, що існує тільки на машинному носії, вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Всі примірники електронного документа, зафіксовані на машинному носії та ідентичні один одному, є оригіналами і мають однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа може бути в електронному вигляді зафіксований на електронний носій, відокремлений від машинного. Застосування електронного носія, відокремленого від машинного, як оригінал електронного документа може розглядатися за наявності доказів належності його власникові електронного цифрового підпису.
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа за наявності доказів належності його власникові електронного цифрового підпису».
В інформаційних відносинах суб’єктів господарювання з органами державної влади, на думку автора, важливе значення відіграє створення «електронного уряду». Під «електронним урядом» розуміємо організацію взаємодії державних органів з громадянами та суб’єктами господарювання за допомогою сучасних інформаційних технологій.
Головним завданням діяльності «електронного уряду» є надання відповідними органами державної влади через мережу Інтернет інформаційних послуг, зокрема ліцензування господарської діяльності, реєстрації підприємств, ведення системи електронної звітності, оподаткування та ін. У роботі визначено основні завдання електронного урядування.
Для ефективного вирішення питань, пов’язаних із створенням «електронного уряду», пропонується ухвалити Закон України «Про інформаційну систему «Електронний Уряд», основні положення якого запропоновані автором.
З метою удосконалення методів державного впливу на свідомість і поведінку учасників інформаційних правовідносин суб’єктів господарювання автор аналізує сучасний стан інституту державного примусу в інформаційній сфері.
Під державним примусом у сфері інформаційних відносин автор розуміє: 1) діяльність компетентних органів і осіб щодо здійснення своїх повноважень у сфері інформаційних відносин; 2) надання суб’єктам інформаційних відносин допомоги і створення для них умов для нормального використання прав, виконання обов’язків, дотримання основних вимог інформаційного законодавства; 3) здійснення примусового впливу на суб’єктів інформаційного права з метою підпорядкування їх поведінки вимогам інформаційного законодавства.
Автором запропоновано створити в Україні спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань створення, поширення та зберігання інформації, та який здійснював би державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про інформацію.
За порушення права суб’єкта господарювання у сфері інформаційних відносин до винної особи може бути застосована юридична відповідальність різної галузевої належності: цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих суб’єкту господарювання, на підставі Цивільного та Господарського кодексів України; дисциплінарна і матеріальна відповідальність, передбачена Кодексом законів про працю України; адміністративна відповідальність, встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення; кримінальна відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Автором запропоновано ст. 27 Закону України «Про інформацію» доповнити видами порушень, що притаманні інформаційній сфері.
Запропоновано доповнити ст. 130 Кодексу законів про працю України відповідними положеннями, згідно з якими працівник несе матеріальну відповідальність.
Крім того, автор пропонує доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення відповідними положеннями, згідно з якими особа несе адміністративну відповідальність за порушення інформаційного законодавства.
Окрім засобів державного примусу, які можуть бути застосовані до порушника інформаційного законодавства, автор у роботі розглядає соціальну відповідальність, визначаючи, що вона виникає в результаті соціальної необхідності узгодження поведінки суб’єктів господарювання із системою інформаційних відносин як сфера меж, рамок необхідної поведінки, вимог суспільства до суб’єктів господарювання, як невідворотність надавати звіт за свою поведінку перед іншими особами.
Соціальні норми у сфері інформаційних відносин – це загальні правила поведінки, розраховані на кількаразове застосування, що передбачають типову ситуацію. Вони слугують засобами регулювання інформаційних відносин, що складаються між суб’єктами інформаційних відносин і суспільством.
Етична відповідальність суб’єкта господарювання у сфері інформаційних відносин настає в разі порушення ним етичних норм, що є системою загальних цінностей і правил етики інформаційних відносин, дотримання яких обов’язкове для всіх суб’єктів інформаційних відносин.
У роботі викладено авторську редакцію Кодексу етики суб’єктів господарювання у сфері інформаційних відносин, який базується на основоположних цінностях, нормах та принципах і визначає моральну поведінку суб’єктів господарювання у сфері інформаційних відносин, їх відповідальність перед іншими суб’єктами господарювання та суспільством у сфері інформаційних відносин.

. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления / А. Б. Венгеров. – М. : Юридическая литература, 1978. – 208 с.
. Дозорцев В. А. Законодательство и научно-технический прогресс / В. А. Дозорцев. – М. : Юридическая литература, 1978. – 192 с.
. Дозорцев В. А. Понятие исключительного права / В. А. Дозорцев // Проблемы современного ГП. Сб. ст. – М. : Городец, 2000. – С. 287–320.
. Дозорцев В. А. Информация как объект исключительного права / В. А. Дозорцев // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 22–36.
. Суханов А. П. Информация и прогресс / А. П. Суханов. – Новосибирск : Наука, 1988. – 192 с.
. Проблемы теории государства и права / под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юридическая литература, 1987. – 360 с.
. Северин В. А. Правовое регулирование информационных отношений / В. А. Северин // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2000. – № 5. – С. 21–36.
. Бачило И. Л. Институты интеллектуальной собственности и информация / И. Л. Бачило // Интеллектуальная собственность : современные правовые проблемы. Проблемно-тематический сборник. – М. : ИНИОН РАН, 1998. – 212 с.
. Петров Є. В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Є. В. Петров. – Х., 2003. – 20 с.
. Кохановська О. В. Цивільно-правові аспекти регулювання відносин у сфері використання інформаційних систем : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. В. Кохановська. – К., 1998. – 199 с.
. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Кохановська. – К., 2006. – 34 с.
. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
. Про науково-технічну інформацію : Закон України від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
. Про інформаційні агентства : Закон України від 28 лютого 1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 травня 2003 р. № 851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
. Про електронний цифровий підпис : Закон України від 22 травня 2003 р. № 852-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січня 2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
. Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3475-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 258.
. Про захист персональних даних : Закон України від 1 червня 2010 р. № 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 5 липня 1994 р. № 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
. Марущак А. І. Інформаційне право : доступ до інформації : навч. посіб. / А. І. Марущак. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.
. Копылов В. А. Информационное право : учеб. / В. А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2003. – 512 с.
. Гаврилов О.А. Информатизация правовой системы России. Теоретические и практические проблемы / О. А. Гаврилов. – М. : Юридическая книга, 1998. – 150 с.
. Снытников А. А. Информация как объект гражданско-правовых отношений : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. А. Снытников. – СПб., 2000. – 21 c.
. Рассолов М. М. Информационное право / М. М. Рассолов. – М. : Юристъ, 1999. – 400 с.
. Рассолов М. М. Информационное право : анализ и решение практических задач / М. М. Рассолов. – М. : ИКАР, 1998. – 386 c.
. Огородов Д. В. Правовое регулирование отношений в информационной сфере : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Д. В. Огородов. – М., 2002. – 21 c.
. Информационное право : учеб. / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов ; под ред. акад. РАН Б. Н. Топорнина. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 789 с.
. Городов О. А. Основы информационного права России : учеб. пособие / О. А. Городов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 305 с.
. Брель О. С. Інформаційні правовідносини суб’єктів господарювання : поняття та ознаки / О. С. Брель // Південноукраїнський правничий часопис. – Одеса. – 2011. – № 2. – С. 132–137.
. Философский словарь / под ред. М. М. Розенталя. – М. : Политиздат, 1972. – 496 с.
. Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетики / К. Шеннон. – М. : Иностранная литература, 1963. – 830 с.
. Урсул А. Д. Природа информации. Философский очерк / А. Д. Урсул. – М. : Политиздат, 1968. – 287 с.
. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М. : Издательство иностранной литературы, 1958. – 346 с.
. Якушин Б. В. Слово. Понятие. Информация (Гноссеологические разработки информационных систем) / Б. В. Якушин. – М. : Молодая гвардия, 1975. – 296 с.
. Вачевський М. В. Основи наукової інформації : навч. посіб. для студ. вузів / М. В. Вачевський. – Дрогобич : Відродження, 1995. – 183 с.
. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – М. : Иностранная литература, 1958. – 418 с.
. Политология : энциклопедический словарь / под ред. Ю. И. Аверьянова. – М. : Московский коммерческий университет, 1993. – 431 c.
. Johnston C. B. Global news access. The impact of new communications technologies / C. B. Johnston. – Westport : Praeger publishers, 1998. – 85 p.
. Соболев В. Информатизация и переходная инфраструктура / В. Соболев // Бизнес информ. – 1999. – № 3–4. – С. 36–40.
. Лютікова П. Поняття та види договорів на надання інформаційних послуг / П. Лютікова // Право України. – 2008. – № 7. – С. 91–94.
. Колодій І. Поняття та зміст інформації : соціальні та правові аспекти / І. Колодій // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 83–86.
. Сопілко І. Підходи до класифікації інформації, яку можуть отримувати органи державної влади України / І. Сопілко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 6. – С. 60–64.
. Герчикова И.Н. Менеджмент : учебник, 3-е изд., перераб. и доп. / И.Н. Герчикова. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 501 с.
. Анохін В. Інформаційне забезпечення – крок до здобуття позитивного досвіду / В. Анохін // Право України. – 2008. – № 4. – С. 77–79.
. Советский Энциклопедический Словарь / под ред. А. М. Прохорова. – М. : Советская Энциклопедия, 1987. – 1600 с.
. Родионов И. И. Информационные ресурсы для предпринимателей / И. И. Родионов. – М. : Электронные знания, 1994. – 173 с.
. Лазаренко Я. Роль засобів масової інформації у запобіганні порушенням природоохоронного законодавства / Я. Лазаренко // Право України. – 2009. – № 1. – С. 67–73.
. Сабадирьова А. Л. Організаційні основи інформаційної системи оцінки потенціалу промислового підприємства / А. Л. Сабадирьова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 5. – С. 303–307.
. Твердохліб М. Г. Інформаційне забезпечення менеджменту : навч. посіб. / М. Г. Твердохліб. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К. : КНЕУ, 2002. – 224 с.
. Кастельс М. Информационная эпоха : экономика, общество, культура / М. Кастельс ; пер. с англ. ; под ред. О. И. Шкаратана. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
. The Concise Oxford dictionary of current english / D. Thompson, H. Fowler, F. Fowler. – Oxford : Clarendon Press, 1995. – 1673 p.
. Информация в современном мире / Г. Ф. Ассонов, Т. А. Желтан. – К. : Укр. НИИНТИ, 1961. – 37 с.
. Колмогоров А. Н. Проблемы передачи информации / А. Н. Колмогоров. – М. : ИППИ им. А. А. Харкевича РАН, 1969. – 165 с.
. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації : організаційно-правові питання теорії і практики : моногр. / Р. А. Калюжний, В. О. Шамрай, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк та ін. ; за ред. Р. А. Калюжного та В. О. Шамрая. – К. : АДПС України, 2002. – 296 с.
. Toffler A. Powershift. Knowledge, wealth, and the violence at the edge of the 21–century / A. Toffler. – New York : Bantam books, 1990. – 586 р.
. Гостев И. М. Информационное право в России / И. М. Гостев // Конфидент. – 2000. – № 1–2. – С. 15–22.
. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Юридическая литература, 1974. – 352 с.
. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Ленинград : Издательство Ленинградского Университета, 1959. – 87 с.
. Азимов Ч. Н. Научно-техническая информация и право / Ч. Н. Азимов. – Х. : Вища школа, 1987. – 134 с.
. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) : учеб. для вузов / В. О. Калятин. – М. : НОРМА, 2000. – 480 с.
. Відносини підприємства і правовий статус їх суб’єктів / А. Пушкін, В. Селіванов // Право України. – 1994. – № 5–6. – С. 9–15.
. Севрюкова І. Про правовий статус спільних підприємств / І. Севрюкова // Право України. – 1993. – № 3. – С. 7–9.
. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436–IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
. Мохов А. И. Роль информационного обеспечения малого предпринимательства в формировании и наполнении рынка товаров и услуг / А. И. Мохов // Проблемы информатизации. – 1996. – № 2. – С. 70.
. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
. Лютікова П. Поняття та види договорів на надання інформаційних послуг / П. Лютікова // Право України. – 2008. – № 7. – С. 91–94.
. Копылов В. А. Информационное право / В. А. Копылов. – М. : Юристъ, 1997. – 472 с.
. Хижняк В. С. Право человека на информацию / В. С. Хижняк. – Саратов : Саратовский университет, 1998. – 67 с.
. Бачило И. Л. Право собственности на информационные ресурсы / И. Л. Бачило // Информационные ресурсы России. – 2001. – № 2. – С. 29–34.
. Отнюкова Г. Д. Коммерческая тайна / Г. Д. Отнюкова // Законодательство. Документы и комментарии. – М., 2000. – С. 55–59.
. Левченко К. Б. Проблемні питання реалізації права громадян на доступ до інформації (на прикладі МВС України) / К. Б. Левченко // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 233–237.
. Бойченко О. В. Правове регулювання міжнародної співпраці щодо забезпечення інформаційної безпеки в органах внутрішніх справ / О. В. Бойченко // Форум права. – 2008. – № 3. – С. 46–52.
. Деякі питання законодавчого забезпечення захисту комерційної таємниці / Г. Виноградова, О. Шпак // Юридичний журнал. – 2004. – № 12. – С. 28–31.
. Брель О. С. Комерційна таємниця як об’єкт інформаційних правовідносин : конфіденційно чи таємно / О. С. Брель // Юридичний вісник. – Одеса : «Юридична література», ОНЮА, 2006. – № 4. – С. 141–144.
. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. В. Кохановська. – К., 2006. – 531 с.
. Розенфельд Н. Напрями розвитку інформаційного суспільства та його основних ресурсів в Україні і проблеми їх правового забезпечення / Н. Розенфельд // Право України. – 2009. – № 1. – С. 117–120.
. Мусатова І. Право на захист конфіденційної інформації : теорія і практика / І. Мусатова // Дзеркало тижня. – 2007. – № 27. – С. 5.
. Брель О. С. Персональні дані як об’єкт інформаційних правовідносин за участю суб’єктів господарювання / О. С. Брель // Право України. – 2011. – № 4. – С. 220–224.
. Серова В. Четыре проблемы внедрения СЭД / В. Серова // Директор информационной службы. – 2004. – № 5. – С. 24.
. Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу : постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 680 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – Ст. 1428.
. Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган : постанова Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2004 р. № 1451 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – Ст. 2893.
. Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності : постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1452 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44 . – Ст. 123.
. Дутов М. Правовые проблемы электронного документа / М. Дутов // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2002. – № 4. – С. 73.
. От документа – к электронному документу. Системные основы / В. А. Гадасин, В. А. Конявский. – М. : РФК-Имидж Лаб, 2001. – 192 c.
. Косовец А. А. Правовой режим электронного документа / А. А. Косовец // Вестник Московского Университета. Сер. 11 : Право. – 1997. – № 5. – С. 48–59.
. Про нотаріат : Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
. Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
. Мілаш В. С. Теоретико-правові засади господарсько-договірної діяльності / В. С. Мілаш // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – 2010. – № 1. – С. 203–211.
. Костинский А. Закон «Об электронной цифровой подписи» / А. Костинский // Современная книга. – 2002. – № 1. – С. 96.
. Полевиков Э. E-security в Беларуси / Э. Полевиков // PC World Belarus. – 2001. – № 4. – С. 17–19.
. Отставнов М. Зайчик в шляпе / М. Отставнов // КомпьюТерра. – 2000. – № 13. – С. 17–19.
. Гринович А. А. Електронний цифровий підпис : особливості застосування, переваги та проблеми / А. А. Гринович, Г. В. Пухальська // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 2. – С. 19–21.
. Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг : наказ Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 39. – Ст. 268.
. Брель О. С. Електронний документообіг : організаційно-правові проблеми застосування / О. С. Брель // Теорія і практика інтелектуальної власності. Науково-практичний журнал. – Київ : Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності АПрН України, 2007. – № 4. – С. 26–29.
. Дмитрик Н. А. Правовые механизмы признания иностранных электронных подписей / Н. А. Дмитрик // Информационное право. – 2005. – № 3. – С. 34.
. Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів : постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28. – Ст. 1884.
. Ловцов Д. А. Проблемы правового регулирования электронного документооборота / Д. А. Ловцов // Информационное право. – 2005. – № 5. – C. 26.
. Банки предлагают, Думе – решать / В. Галактионов, Д. Крупышев, А. Татаринов // Банковские технологии. – 2001. – № 2. – С. 7–10.
. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 р. № 1107 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 98. – Ст. 3245.
. Про електронний обмін службовими документами в органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 733 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 54. – Ст. 1867.
. Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 653-р // Офіційний вісник України. – 2007. – № 61. – Ст. 2425.
. Промислове підприємство : поняття і науково-правові засади : моногр. / за ред. акад. УАН І.М. Пахомова. – Харків : Одіссей, 2006. – 256 с.
. Монастирецький М. Впровадження новітніх інформаційних технологій в Укрпатенті / М. Монастирецький // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 4. – С. 10.
. Про порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної системи «Електронний Уряд» : наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 15 серпня 2003 р. № 149 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2547.
. Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності : постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1452 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – Ст. 2894.
. Про подання електронної податкової звітності : наказ Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 31. – Ст. 1014.
. Про впровадження системи електронної звітності в органах державної статистики : наказ Державного комітету статистики України від 20 листопада 2009 р. № 439 // БУХГАЛТЕР & ЗАКОН. – 2009. – № 24.
. Про державну статистику : Закон України від 17 вересня 1992 р. № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
. Про організацію тестового відпрацювання розширення доступу страхувальників до системи подання звітів в електронній формі Пенсійного фонду України : наказ Пенсійного фонду України від 27 березня 2009 р. № 43 // Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2009. – № 36.
. Про деякі питання організації діяльності центрів зайнятості під час прийняття звітності у електронному вигляді : наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 12 березня 2009 р. № 17 // Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2009. – № 36.
. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
. Про зайнятість населення : Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
. Про затвердження Порядку подання електронних звітів до робочих органів виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України : постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 лютого 2009 р. № 16 // Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2009. – № 25.
. Несторенко О. В. Інформаційно-аналітичні системи органів державної влади як основа забезпечення відкритості влади / О. В. Несторенко // Матеріали круглого столу «Державна інформаційна політика – проблеми законодавчого забезпечення». – К., 2002. – C. 37.
. Дубов Д. В. Основи електронного урядування : навч. посіб. / Д. В. Дубов, С. В. Дубова. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 175 c.
. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву. Теоретические проблемы / О. Э. Лейст. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 240 с.
. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 311 с.
. Тихомиров Ю. А. Публичное право : учеб. / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995. – 496 с.
. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 261 с.
. Хорощак Н. В. Адміністративні стягнення за законодавством України : моногр. / Н. В. Хорощак. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.
. Котюк В. О. Теорія права. Курс лекцій : навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР : учеб. пособие / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
. Теория государства и права : учеб. для вузов / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М. : НОРМА, 2001. – 616 с.
. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М. : «Дабахов, Ткачев, Димов», 1996. – 378 с.
. Теория права и государства : учеб. / под ред. проф. В. В. Лазарева. – М. : Право и закон, 2001. – 576 с.
. Комзюк А. Державно-владний аспект адміністративного примусу / А. Комзюк // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2000. – № 4. – С. 129–136.
. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты) / Ю. А. Денисов. – Ленинград : Издательство ЛГУ, 1983. – 145 с.
. Мацелик Т. О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Т. О. Мацелик. – Ірпінь, 2005. – 187 с.
. Якуба О. М. Советское административное право / О. М. Якуба. – К. : Вища школа, 1975. – 232 с.
. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 368 с.
. Шевчук О. М. Засоби державного примусу у правовій системі України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / О. М. Шевчук. – Одеса, 2003. – 187 с.
. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / И. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин. – М. : Юридическая литература, 1971. – 240 с.
. Костецька Т. А. Інформаційна функція держави : констуційні та інституційні аспекти / Т. А. Костецька // Держава і право. – 2010. – № 47. – С. 113–119.
. Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах : постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. № 373 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 878.
. Общая теория государства и права : академ. курс / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – Т. 2. – 640 с.
. Духно Н. А. Понятие и виды юридической ответственности / Н. А. Духно, В. И. Ивакин // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 13.
. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30 декабря 2001 г. № 195-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
. Щербакова О. Е. Юридическая ответственность как социальная реальность / О. Е. Щербакова // Юрист. – 2003. – № 4. – С. 13–14.
. Полушкин А. В. Признаки информационных правонарушений / А. В. Полушкин // Конфликты в информационной сфере. Материалы теорет. сем. сектора информационного права. – М. : ИГП РАН, 2009. – С. 53–56.
. Полушкин А. В. Понятие информационного правонарушения / А. В. Полушкин // Российский юридический журнал. – 2009. – № 3. – С. 207–210.
. Брель О. С. Юридична відповідальність за окремі види порушень інформаційних прав суб’єктів господарювання / О. С. Брель // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права ім. короля Данила Галицького. – Івано-Франківськ : Івано-Франківський університет права ім. короля Данила Галицького, 2011. – № 3. – С. 213–217.
. Липинский Д. А. О некоторых проблемах системы юридической ответственности / Д. А. Липинский // Право и политика. – 2004. – № 12. – С. 22–24.
. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / А. П. Сергеев. – М. : Проспект, 2001. – 751 с.
. Жилинский С. Э. Правовая основа предпринимательской деятельности : курс лекций / С. Э. Жилинский. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 672 с.
. Гражданский кодекс Республики Казахстан. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
. Власова О. Законодательство Великобританки : охрана коммерческой тайны и другой конфиденциальной информации / О. Власова // Хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С. 111–116.
. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия : защита коммерческой тайны : моногр. / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. – К. : Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 400 с.
. Теория государства и права : учеб. / под ред. В. К. Бабаева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2006. – 637 с.
. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
. Гаврилов Э. К. К вопросу об охране коммерческой, служебной и личной тайны. Гражданско-правовые аспекты / Э. К. Гаврилов // Хозяйство и право. – 2003. – № 5. – С. 28–34.
. Гаврилов Э. К. Ответственность работников, разгласивших служебную или коммерческую тайну / Э. К. Гаврилов // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 15.
. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
. Кошаева Т. О. Уголовная ответственность как вид юридической ответственности / Т. О. Кошаева // Журнал российского права. – 2004. – № 8. – С. 47–48.
. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності : кримінально-правова характеристика : моногр. / О. О. Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с.
. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення комерційної таємниці / О. Е. Радутний // Право України. – 2002. – № 3. – С. 110–113.
. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Е. Радутний. – Х., 2002. – 21 с.
. Хавронюк Н. Шпионаж обыкновенный и предпринимательский / Н. Хавронюк // Служба безопасности. – 1998. – № 7–8. – С. 12–14.
. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / за ред. М. О. Потебенька та В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2001. – 942 с.
. Вовк С. И. Почему миллиардеры бегут из бизнеса? / С. И. Вовк // Инвестгазета. – 2008. – № 3. – С. 3–5.
. Черменина А. П. Проблема ответственности в этике : автореф. дис. ... канд. филос. наук / А. П. Черменина. – Ленинград, 1965. – 21 с.
. Стребков Ю. С. Нравственная ответственность и ее роль в регуляции поведения : автореф. дис. ... канд. филос. наук / Ю. С. Стребков. – М., 1972. – 21 с.
. Тунгулаг Г. Проблема социальной ответственности: философский аспект : автореф. дис. ... канд. филос. наук / Г. Тунгулаг. – М., 1989. – СПб. – 23 с.
. Липинский Д. А. Формы реализации юридической ответственности / Д. А. Липинский ; под ред. Р. Л. Хачатурова. – Тольятти : Волжский университет им. В. Н. Татищева, 1999. – 144 с.
. Филатова Т. И. Социальная ответственность как фактор преодоления отчуждения : автореф. дис. ... канд. филос. наук / Т. И. Филатова. – Х., 1990. – 18 с.
. Расстигеев А. П. Ответственность как социально-психологическое явление / А. П. Расстигеев // Социальная психология и философия. – Л., 1971. – С. 186.
. Сперанский В. И. Социальная ответственность в системе общественных отношений (социальный аспект) : автореф. дис. ... д-ра филос. наук / В. И. Сперанский. – М., 1990. – 38 с.
. Ворона О. В. Соціальна відповідальність як сучасна концепція бізнесу / О. В. Ворона // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. – № 29. – С. 410–417.
. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М. : ДЕЛО, 1997. – 493 с.
. Аверин А. Н. Социальная политика и социальная ответственность предприятия / А. Н. Аверин. – М. : Альфа-Пресс, 2008. – 96 с.
. Вибудовуючи нову стратегію : стратегія розвитку ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу : http://www.volia.com/user/files/social/COP-VOLIA-2009.pdf
. Краткий словарь современных понятий и терминов / под ред. В. А. Макаренко. – М : Республика, 2000. – 670 c.
. Спиркин А. Г. Философия / А. Г. Спиркин. – М. : Гардарика, 1998. – 816 с.
. Зеленкова И. Л. Основы этики / И. Л. Зеленкова. – Минск : ТетраСистемс, 2009. – 496 с.
. Словарь по этике / под ред. И. С. Кона. – М. : Политиздат, 1983. – 446 с.
. Де Джордж Р. Т. Деловая этика / Р. Т. Де Джордж. – СПб. ; М. : Прогресс, 2009. – Т. 1. – 496 с.
. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность : Моск. лекции и интервью / Ю. Хабермас. – М. : Akademia, 2009. – 320 с.
. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2000. – 704 с.
. Проблемы судебной этики / под ред. М. С. Строговича. – М. : Наука, 1974. – 272 с.
. Основы этических знаний / под ред. Н. Росенко. – СПб. : Лань, 1998. – 256 с.
. Кокорев Л. Д. Этика уголовного процесса / Л. Д. Кокорев, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1993. – 224 с.
. Наумчик В. Н. Этика педагога / В. Н. Наумчик, Е. А. Савченко. – Минск : Университетское, 1999. – 334 с.
. Настольная книга судьи / под ред. А.Ф. Горкина, В. В. Куликова и др. – М. : Юридическая литература, 1972. – 744 с.
. Профессиональная этика работников правоохранительных органов : учеб. пособие / под ред. Г. В. Дубова и А. В. Опалева. – М. : ЩИТ, 1998. – 424 с.
. Горский Г. Ф. Судебная этика. Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1973. – 271 с.
. Андрущенко В. П. Социология : наука об обществе : учеб. пособие / В. П. Андрущенко, Н. И. Горлач. – Х. : Рубикон, 1996. – 688 с.