ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………...….…..3
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В
ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ........................………10
1.1. Поняття і види інформації ……………………………...…………10
1.2. Державне управління і інформація ......................................…..…..31
1.3. Громадянин та інформація в структурі управлінських
відносин .................................................................................……….45
РОЗДІЛ ІІ. НОРМАТИВНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА
ІНФОРМАЦІЮ В СФЕРІ ДАРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ: ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ І
ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ .....................................…….63
2.1.Міжнародно-правова регламентація права громадян на
інформацію і її відображення в законодавстві іноземних
держав.........................................................................................…….63
2.2.Конституція України як основне джерело правового
регулювання права громадян на інформацію..…………….……...76
2.3.Закріплення права громадян на інформацію в законодавстві
України...................................................................................….……85
2.4.Особливості реалізації прав громадян на інформацію у
ході окремих адміністративних проваджень...................….…….99
2.5.Гарантії реалізації права громадян на інформацію в сфері
державного управління........................................................………121
ВИСНОВКИ …………………………………………………………..152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….……..….…...160

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні правової держави невід’ємно пов’язане з удосконаленням усіх сторін діяльності державних органів та забезпечення громадянам найбільш сприятливого режиму взаємодії з ними.
Сучасний процес розбудови держави в Україні зумовлений з усвідомленням широкого кола процесів, які відбуваються в суспільстві, в тому числі й тих з них, які безпосередньо пов’язані з реалізацією конституційних положень, що стосуються додержання та належної реалізації прав і свобод людини та громадянина. Одним з основних прав громадян є їх право на інформацію. Інформація є єднальною ланкою держави й громадянського суспільства, одним з дійових засобів налагодження взаємозв'язку між особистістю та державою.
Управління суспільством з боку державних органів завжди припускає їхню інформованість про відповідні процеси та явища. Будь-яке рішення чи дія органів управління постає згодом у вигляді інформації для інших ланок управлінських структур, а також окремих громадян та їх об’єднань. З другого боку, реалізація права громадян на інформацію в сфері державного управління створює передумову для формування особистої громадянської позиції, яка ґрунтується на розумінні певних рішень і дій державних органів та є важливим фактором попередження конфліктних ситуацій і правових суперечок, сприяє зростанню авторитету державних органів та їх посадових осіб в очах громадян.
Правовідносини в сфері інформації торкаються життєвих інтересів практично всього населення нашої держави та потребують глибоких наукових досліджень, всебічного, повного й об’єктивного обґрунтування необхідних змін законодавства в цій галузі.
На сьогодні реалізація права громадян на інформацію забезпечується не достатньо. Певним чином, це зумовлюється недоліками правового регулювання в сфері управлінської діяльності державних органів. При цьому одним з ефективних засобів боротьби з порушеннями права громадянина на інформацію є встановлення та реалізація юридичної відповідальності, в тому числі й адміністративної.
На сучасному етапі в законодавстві про адміністративні правопорушення відсутня чітка та вичерпна система норм відповідальності за порушення законодавства в галузі інформації. Зауважимо, що обговорення питань теоретичного, законодавчого і правозастосувального характеру, пов’язаних з регулюванням права громадян на інформацію в сфері державного управління, у правовій науці є вибірковим, епізодичним та несистематичним. Ось чому виникає необхідність у комплексному дослідженні й теоретичному усвідомленні загальних закономірностей та особливостей реалізації права громадян у сфері державного управління, а виявлені в результаті такого аналізу проблеми можуть стати базисом для формулювання певних пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Вказані обставини зумовлюють актуальність дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена науково-технічною радою Запорізького державного університету. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми № 0186.0.070865 “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних здобутків учених різних галузей права, насамперед адміністративного, а також чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, визначити сутність, значення та особливості адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію в Україні, виявити особливості правовідносин, пов'язаних з реалізацією цього права в сфері державного управління, розробити пропозиції та рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні, вдосконалення чинної системи законодавства.
Об'єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, пов'язані з реалізацією права громадян на інформацію в сфері державного управління.
Предмет дослідження складає механізм адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління, його особливості, правовий статус суб'єктів відповідних правовідносин, а також підстави адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері інформації.
Виходячи з поставленої мети, у дисертації вирішуються такі основні завдання:
- усвідомлення змісту, поняття і видів інформації, розкриття значення інформації;
- дослідження значення й ролі інформації в державному управлінні, місце цієї категорії в структурі управлінських відносин;
- аналіз міжнародно-правового досвіду регламентації права громадян на інформацію, закріплення цього права в законодавстві іноземних країн;
- здійснення наукового аналізу положень Конституції України як основного джерела правового регулювання прав громадян на інформацію;
- розгляд механізму й особливостей реалізації права громадян на інформацію в сучасних умовах в Україні.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головний у цій системі є загальнонауковий, діалектичний метод пізнання, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правових аспектів у досліджуваній сфері. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом використовувався весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці адміністративного права.
У роботі використано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. На їх основі досліджувалися: поняття інформації та перехід її з математичного поняття до розряду правових категорій; структура державного управління та особливості правовідносин, які виникають у цій сфері; місце та роль інформації в структурі управлінських правовідносин. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у межах понятійного апарату правової науки. Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового регулювання права на інформацію в різних країнах, а також при аналізі існуючих теоретичних конструкцій.
Окрім праць з адміністративного права й процесу дисертант використовував наукові розробки з філософії, загальної теорії права, теорії управління, галузевих правових наук, теорій інформації, кібернетики, зокрема, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених: В.Б.Авер’янова, А.П.Альохіна, Г.В.Атаманчука, В.Г.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.Н.Бахраха, А.Р.Бєлкіна, Н.Вінера, В.М.Горшеньова, І.Я.Дюрягіна, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, А.Н.Колмогорова, А.Т.Комзюка, А.В.Малько, В.І.Новосьолова, П.М.Рабіновіча, В.Ф.Сіренка, В.Д.Сорокіна, М.М. Тищенка, Ю.А.Тихомирова, А.Д.Урсула та інших.
Дисертація ґрунтується на аналізі положень Конституції України, чинного адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства, нормативно-правових актів інших галузей права. У ній також розглядається практика застосування законодавства про інформацію органами виконавчої влади, використано проекти законодавчих актів та відповідне законодавство інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим аналізу проблем правового регулювання прав громадян на інформацію в сфері державного управління.
У результаті проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення, запропоновані дисертантом особисто, які і виносяться на захист:
1. Вперше в Україні проведено комплексне дослідження місця й ролі інформації в регулюванні управлінських відносин, які складаються між громадянином і органами виконавчої влади, їхніми посадовими особами в процесі реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами адміністративного права.
2. Набуло подальшого розвитку питання щодо принципів управління. Обґрунтовується позиція стосовно впровадження до системи вказаних принципів як самостійного елементу принципу належного інформаційного забезпечення управлінських процесів.
3. Вдосконалено підхід до з’ясування місця інформації в структурі управлінських відносин.
4. Виявлено зв’язок реалізації прав громадян на інформацію в сфері державного управління з дією окремих правових презумпцій, до яких дисертант відносить презумпції доступності інформації та імовірності (вірогідності) інформації.
5. Вперше у вітчизняній юридичній науці положення Конституції України, які закріплюють основні права та свободи особи і громадянина, досліджуються з позицій реалізації права на інформацію, що дозволяє визначити її базовий, основоположний характер для реалізації всього комплексу конституційних прав і свобод.
6. Набуло подальшого розвитку дослідження питань, що торкаються закріплення права громадян на інформацію в законодавстві України. Аналіз правового регулювання права громадян на інформацію здійснюється з урахуванням особливостей реалізації цього права в адміністративних провадженнях, що носять як юрисдикційний, так і неюрисдикційний характер.
7. Дістала подальший розвиток аргументація необхідності законодавчого закріплення адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій у сфері забезпечення прав громадян на інформацію і формулюються конкретні склади такого роду правопорушень.
8. Розширено обгрунтування необхідності вдосконалення контролю в галузі забезпечення права громадян на інформацію. Вноситься пропозиція про створення спеціального контрольного органу з питань захисту права на інформацію.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи та її окремі аспекти, теоретичні та практичні висновки були обговорені та оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “Дні науки НаУКМА”, м.Київ (24-28 січня 2000 р.); “Міжнародний круглий стіл присвячений пам’яті професора К.Г.Федорова”, м.Запоріжжя (12 травня 2000р.); “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності”, м.Дніпропетровськ (27-28 жовтня 2000 р.); “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи удосконалення правового регулювання”, м.Запоріжжя (8 грудня 2000р.); ”Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України”,м.Київ (19 квітня 2001р.); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м.Запоріжжя (15 листопада 2001р.); “Запорізькі правові читання”, м.Запоріжжя (3 липня 2002р.), а також на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету.
Публікації. Результати дисертації відображено в 9 публікаціях у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданням. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків , списку використаних джерел. Обсяг дисертації складає 173 сторінки. Список використаних джерел містить 192 найменування й займає 14 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сутності поняття інформації є дуже важливим, для розуміння її ролі в здійсненні певних процесів у суспільстві та державі. Інформація є обов’язковим компонентом спілкування людей та основою в різноманітних взаємовідносинах людини й держави, її представницьких органів. Враховуючи це, слід виявляти й напрямки діяльності інформаційного характеру, які пов’язані з інформаційним забезпеченням органів виконавчої влади, а також з реалізацією компетенції органів виконавчої влади в сфері інформації, із забезпеченням інформаційної доступності і втілення права громадян на інформацію.
2. Інформація щодо сфери державного управління є категорією, яка опосередковує відповідні організаційні зв’язки і відносини, а також необхідною умовою для будь-яких дій та рішень органів управління та їх посадових осіб.
3. Як самостійний та необхідний елемент варто внести в систему принципів державного управління - принцип належної інформаційної забезпеченості управлінських процесів, який має уніфікований характер та самостійне значення і для діяльності органів управління в цілому, і для належної регламентації ходу різноманітних особистісних справ у сфері державного управління.
4. Категорії цілей та завдань управлінської діяльності постають основними протягом її здійснення та значною мірою передбачають сам результат. Інформація тісно пов’язана із вказаними категоріями, виступаючи при цьому одним із найважливіших засобів досягнення цілей управління та вирішення відповідних завдань. Залежно від виду суб'єкта формування та реалізації цілей управлінського процесу виділяються цілі суб’єкта його здійснення та цілі суб’єктів-громадян, які залучені до процесу прийняття певного управлінського рішення. При цьому наявність та обсяг певної інформації мають вирішальне значення на хід і підсумки розгляду певної справи, постають чинником забезпечення належної реалізації правового статусу кожного із суб`єктів управлінських відносин.
5. Інформація лежить в основі виникнення та реалізації відповідних інтересів суб`єктів управлінських відносин, які у свою чергу, впливають на визначення цілей та вирішення конкретних завдань управління. Це зумовлено тим, що категорія інтересу вказує на напрямок діяльності суб`єкта, зумовлює мотиви його вчинків і соціальної поведінки, проте конкретні інтереси мають важливий вплив на формування позиції громадянина в його взаємостосунках з органами держави, в тому числі і під час реалізації його права на інформацію.
6. Розгляд питань, пов`язаних з правом громадян на інформацію в сфері державного управління, доцільно здійснювати під кутом зору адміністративно - процесуальної природи останнього, що дозволить більш чітко визначити особливості правового статусу суб`єктів правовідносин, пов`язаних з інформацією, з`ясувати місце та роль інформації в ході обробки і прийняття управлінських рішень, обґрунтувати підходи й критерії її обсягу і вірогідності для належного ходу управлінських процесів, виявити проблеми в правовому регулювання реалізації права громадян на інформацію в їхніх взаємостосунках з органами держави.
Найбільш плідним у цьому плані є підхід до розгляду питань з позицій теорії юридичного процесу, з урахуванням аналізу таких його елементів, як процесуальні провадження, процесуальні стадії та процесуальний режим. В основі такого аналізу лежить характеристика видів адміністративних проваджень, насамперед юрисдикційних та неюрисдикційних, відповідних стадій прийняття управлінського рішення, а також принципів, що складають процесуальний режим та діють у процесуальній сфері разом із засобами та способами їхніх гарантій і реалізації. Тут слід зважати і на такі елементи відповідних управлінських процедур як:
а) юридичні факти, з якими пов’язується здійснення права громадянина або виконання ним обов’язку;
б) документи і відомості, які повинен надати громадянин, а також ті, які повинні надавати або оформляти органи державного управління, їх посадові особи;
в) процесуальні права й обов’язки громадян, надані їм для реалізації матеріальних прав і обов’язків;
г) процесуальні повноваження й обов’язки органів державного управління, їх посадових осіб.
За цими положеннями й повинні розглядатися конкретні питання, що торкаються особливостей правового регулювання права громадян на інформацію, належного забезпечення цього права.
7. Інформація є універсальною категорією щодо характеристики об`єкту і змісту управлінських відносин, постає в якості вторинного, тобто похідного об`єкту такого роду відносин й елементу їх юрисдикційного змісту. Тобто наявність або відсутність певної інформації, її об`єм, значною мірою пояснюють поведінку суб`єктів, забезпечують динаміку виниклих правовідносин.
8. Розгляд питань, пов`язаних з реалізацією права громадян на інформацію в сфері державного управління, слід проводити, акцентуючи увагу на особливостях їхнього адміністративно-процесуального статусу. Доцільність такого підходу зумовлюється тією обставиною, що більшість процесуальних можливостей і засобів, які використовуються громадянами у взаємостосунках з органами управління, певним чином пов`язані з отриманням або наданням необхідної інформації.
9. Розгляд правового статусу громадянина в управлінських відносинах варто пов`язувати з категорією “соціальних ролей індивіду”, а власне правовий статус громадянина як суб`єкта управлінських відносин доцільно розглядати в широкому та вузькому значенні. Елементами правового статусу громадянина в широкому розумінні є:
1) адміністративно-правовий і адміністративно-процесуальний статуси громадянина;
2) правові принципи таких статусів та правові презумпції, що діють в цій сфері;
3)правові гарантії забезпечення правового статусу громадянина в сфері управлінських відносин;
4) функції права й обов’язки інших суб’єктів їх відносин, що стосуються громадян - їхніх суб’єктів.
У свою чергу елементами правового статусу громадянина у вузькому значенні постають суб’єктивні права (матеріальні і процесуальні); правоздатність, дієздатність, юридичні обов’язки і законні інтереси.
10. В сфері реалізації права громадян на інформацію повинні діяти відповідні правові презумпції, а саме: презумпція відкритості інформації і презумпція вірогідності (імовірності) інформації. Суть першої полягає в тому, що будь-яка інформація вважається відкритою, поки не будуть наведені законні підстави для її закриття. Презумпція вірогідності (імовірності) повинна розповсюджуватися як на громадян, так і на органи управління. Це означає, що інформація, надана громадянами до органів управління, вважається вірогідною (імовірною) до тих пір, доки не будуть встановлені факти, які свідчать про інше. Інформація, що надається громадянам, також повинна вважатися правдивою, доки не буде встановлене протилежне. У випадках, коли інформація надається громадянином до відповідного органу, посадовій особі, обов’язок встановити її правдивість покладається на цей орган, його посадових осіб. При отриманні інформації від органу управління, такий обов’язок повинен покладатися на громадянина. Однак при цьому не можливо не враховувати тієї важливої обставини, що з різних причин (вік, стан здоров’я тощо) можливості громадян можуть бути обмежені. Ось чому органи управління, їх посадові особи повинні всебічно сприяти громадянам в їх діяльності з оцінки правдивості наданої їм інформації.
11. Аналіз міжнародно-правового регулювання права громадян на інформацію дозволяє говорити, що це право відноситься до числа найважливіших прав людини і громадянина, а міжнародно-правові стандарти в сфері свободи вираження думок і права на інформацію знайшли свій адекватний вияв і розвиток у законодавстві практично всіх держав світу. У цьому випадку особливе значення надається процедурній регламентації реалізації права громадян на інформацію.
12. В Україні конституційне право людини та громадянина на інформацію є самостійним основним правом і певним чином передбачає інші конституційні права й обов`язки, які носять базовий, початковий характер щодо їх реалізації, одночасно виступає і гарантуючим чинником їх реального втілення в життя.
13. Розглядаючи конституційно закріплені права громадян на інформацію в законодавстві України, слід виділити ряд важливих моментів, що торкаються подальшого поліпшення правового регулювання вказаного права. Зокрема, на нашу думку, уточнення та доповнення потребують положення Закону України “Про інформацію”. Так, у тексті Закону доцільно виокремити як самостійний від інформаційної діяльності пошук інформації, а як види інформації – наукову й аналитичну інформації.
Стосовно лімітування доступу з метою ознайомлення з офіційними документами, що складають внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, яка пов`язана з розробкою напрямків діяльності установи, процесом прийняття рішень, нами вказується на те, що подібні обмеження можливі тільки щодо документів, що не пов’язані з рішенням певної справи. Режим доступу до інформації повинен передбачати й порядок пошуку необхідної інформації.
Враховуючи важливе значення чіткого законодавчого регулювання обмеження доступу до інформації, формулюються пропозиції, щодо чіткого закріплення на законодавчому рівні поняття видів таємниць, що охороняються законом, шляхом розробки й прийняття Закону України “Про державні та інші таємниці, що охороняються законом”.
14. Пропонується виокремлення в проекті Кодексу загальних адміністративних процедур (адміністративно-процедурного кодексу) окремого розділу “Інформаційне забезпечення адміністративних процедур”, у якому повинні знайти своє висвітлення такі положення:
- визначення поняття публічної інформації, під якою слід розуміти інформацію, в тому числі у вигляді офіційних документів, створену або збережену у відповідному державному органі, підприємстві, установі та пов`язану з реалізацією ними певних повноважень у ході розгляду і вирішення певних справ;
- доступність публічної інформації, підстави й ліміти її обмежень;
- забезпечення доступності публічної інформації;
- встановлення переліку інформації, стосовно якої неможливі обмеження доступу;
- визначення інформації персонального характеру, під якою слід розуміти інформацію, що дозволяє ідентифікувати певну особу, не пов`язуючи її з характеристикою особистого життя;
- право особи знати про існування інформації про неї й право на ознайомлення з інформацією, яка міститься у відповідному органі, установі, організації. При цьому слід закріпити право особи вимагати надання ї інформації для ознайомлення в повному обсязі або обсязі, який потрібен особі, а також отримувати копії ціх відомостей;
- порядок надання інформації, підстави й порядок відмови в наданні інформації;
- відкритість розгляду справ за зверненнями громадян, підстави й порядок оформлення лімітування доступу до участі в розгляді справ;
- обов`язок органів і посадових осіб, які вирішують певну справу, забезпечувати реалізацію права на інформацію і консультувати суб`єктів звернення з питань, пов`язаними із розглядом справи.
15. Розвиток і вдосконалення процесуальних норм, що забезпечують реалізацію права громадян на інформацію, повинен здійснюватися з урахуванням пріоритетності забезпечення сприятливого режиму для громадянина, як суб’єкта правовідносин інформаційної сфери.
16. Потребують свого законодавчого закріплення й питання пов’язані з відповідальністю у сфері реалізації прав громадян на інформацію. З цих позицій доцільно доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення України такими складами адміністративних порушень: порушення права громадян та інших суб’єктів інформаційних відносин на інформацію; порушення порядку використання й розповсюдження інформації; порушення порядку доступу до інформації; порушення порядку збереження інформації та забезпечення її недоторканості.
17. Розгляд питання відповідальності, яке стосується порушення права громадян на інформацію, необхідно пов’язувати з можливістю реалізації такої відповідальності як дисциплінарна відповідальність. Здійснення дисциплінарного провадження можливе, якщо факт порушення прав громадян на інформацію буде встановлено в ході здійснення контролю з боку безпосереднього керівника посадової особи, яка припустила таке порушення, або вищого органу і його посадових осіб. Таке провадження може бути розпочате прокурором, а також на підставі звернення громадянина на адресу відповідного керівника про порушення його права на інформацію.
18. Об’єктивно зумовлена й необхідність здійснення контролю за реалізацією прав громадян на інформацію. Зцією метою доцільно створити контрольний орган, який здійснював би спеціалізований нагляд у вказаній сфері. Поряд з контрольними повноваженнями цей орган повинен володіти правом порушення питання відповідальності певних посадових осіб за порушення законодавства про інформацію і підготовку відповідних матеріалів для розгляду справи адміністративним судом.
19. Враховуючи можливість засобів масової інформації щодо реалізації права громадян на інформацію, виявлено необхідність поліпшення законодавчого регулювання взаємостосунків ЗМІ з державними органами, вдосконалення правових засобів отримання ними інформації. Зокрема, вважаємо за доцільне закріплення окремим різновидом інформаційного запиту - журналістського запиту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
.Ассонов Г. Ф., Желтан Т.А. Информация в современном мире.-К.: Укр.НИИНТИ, 1961.-37с.
2.Советский Энциклопедический Словарь/ред.Прохорова.-М.,1987.-1600с.
3.Шеннон. К. Работы по теории информатики и кибернетики //Иностранная литература.-М.,1963.-324с.
4.Урсул А.Д. Природа информации: Философский очерк.-М.,1968.-287с.
5.Винер Н. Кибернетика и общество.-М.,1958.-346с.
6.Колмогоров А.Н. Проблемы передачи информации.-М.,1969.-165с.
7.Якушин Б.В.Слово. Понятие. Информация(Гноссеологические разработки информационных систем).- М.:Молодая гвардия.- 1975.-296с.
8.Вачевський М.В.Основи наукової інформації:Навчальний посібник для студентів вузів. – Дрогобич:Відродження,1995.-183с.
9.Институты Административного права России /За ред. И.Л.Бачило, Н.Ю.Хаманева, Акад. правовой ун-т при ин-те Государства и права РАН. - М.,1999.-264с.
0.Крамник А.Н. Государственное управление и административное право.- М.;Юрид. лит-ра,1976.-222с.
1.Атаманчук В.Г.Теория государственного управления: Курс лекций.-М.:Юрид. Лит-ра,1997.-400с.
2.Афанасьев В.Г.Социальная информация.:Наука,1994.-199с.
3.Урсул А.Д.Информация:Методологическийе аспекты.-М.:Наука,1971.-206с.
14.Веденов М.Ф., Кремянский В.И. О специфике биологических структур// Вопросы философии.-1965.-№9-С.85.
5.Аверьянов В. Б.Апарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.-К.:Наукова думка,1990.- 148с.
16.Атаманчук Г. В.Обеспечение рациональности государственного управления.-М.:Юридическая литература,1990.–351с.
17.Краснянский В.Е. Правовая информация в системе государственного и хозяйственного управления. - Л.:ЛГУ, 1985.-104с.
8.Про інформацію: Закон України від 02.10.92. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- №48.-Ст.28.
9.Информация в государственном управлении/научно-аналитический обзор.- М.:ИНИОН,1980.-48с.
20.Birkinshaw P.Freedom of Information: The Law, the Practice and the Ideal.- L.:1988.-Р.20.
21.Тихомиров Ю.А.Курс административного права и процесса.-М.,1998.- 630с.
22.Mackaay E. The publik right to information // Information Law towards the 21 st. сentury. Information Law series 2. Denver; Boston.-1992.-Р.168.
23.Інформатізація законотворчої, нормотворчої, нормотворчої, правозастосовної діяльності.-К.:Парламентське видавництво,1999.-199с.
24.Гонцяж Януш, Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади:Правові норми. Інститути. Процедури.- Київ: Міленіум,2002.-204с.
25.Туманова Л.В., Снытников А.А. Обеспечение и защита права на информацию.-М.:Городец-издат,2001.-344с.
26.Лобанов Г.А. Информация как объект гражданского права // НТИ, Серия 1- № 6-С.7-11.
27.Казанцев В. Право граждан на информацию об окружающей среде // Юстиция, 2000, №1-С.15-19.
28.Атаманчук Г.В. Теория государственного управления:Курс лекций.-М.: Юридическая литература, 1997.-130с.
29.Оболонский А.В. Человек и государственное управление.-М.:Наука,1987.-157с.
30.Проблемы общей теории социалистического государственного управления.- М.:Наука, 1981.–237с.
31.Державне управління: теорія і практика /За заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова .- Юрінком Інтер, 1998.-203с.
32.Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування/За заг. ред. проф.В.Б. Авер’янова, І.Б. Коліушко.- К.:УАДУ при Президентові України, 1999.-49с.
33.Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення.- Х.:Основа, 1996.–56с.
34.Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України. Підручник.- Х.:Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1998.-47с.
35.Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юридическая литература,1997.-400с.
36.Проблемы государственного управления в СССР//Сборник научных трудов под ред. П.Т. Василенко.- М.:Наука,1981.-С.79-106.
37.Адміністративне право України / За заг. ред. проф. Ю.П.Битяка.- Харків: Право,2001.-528с.
38.Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления: Курс лекций.-Ростов-на-Дону:Март,2000.-448с.
39.Юсупов В.А. Право и советское государственное управление.- Казань: Изд-во Казанского ун-та,1976.-263с.
40.Большая советская энциклопедия.-М.: Изд.- Сов. Энциклопедия,1957.- Т.46.-С.498.
41.Философский энциклопедический словарь.- М.,1989.-840с.
42.Борзенко А.В. Проблема цели в общественном развитии.- К.:1982.-190с.
43.Керимов Д.А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права.-М.:Аванта,2001.-560с.
44.Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс.-К.:Літера, 2001.-336с.
45.Сиренко В.Ф. Проблема интереса в государственном управлении.-К.: Наукова думка, 1980.-178с.
46.Бельский К.С. Феноменология административного права.-Смоленск:МГУ, 1995.-144с.
47.Теория юридического процесса /Под ред. В.М.Горшенева.-Харьков:Вища школа, 1985.-192с.
48.Управленческие процедуры / Под ред. Б.М. Лазарева.- М.:Наука,1988.- 272с.
49.Шадрин И.П. Подготовка и принятие управленческого решения.- Якутск, 1970.-123с.
50.Васильев Р.Ф. Акты управления /Значение, проблема исследований, понятие.- М.:МГУ,1987.-140с.
51.Качан Е.В. Проблемы информационного обеспечения правовых актов местных Советов// Вестник Моск. ун-та.- Право.-1976.- №3.-С.57-63.
52.Государственное управление: основы теории и организации.-М.:Статут, 2000.-912с.
53.Бахрах Д.Н. Административное право России.- М.:Норма, 2000.- 640с.
54.Чечот Д.М. Участники гражданского процесса.-М.: Госюриздат, 1960.-189с.
55.Основин В.С. Государственно-правовые отношения. -М., 1965.-168с.
56. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения. -Л.,1972.-156с.
57.Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение.-М.:1966.- 180с.
58.Марксистско-ленинская общая теория государства и права: основные институты и понятия.- М.,1970.-682с.
59.Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право.-М.:Юрид. лит.- 1972.-236с.
60.Державне управління: теорія і практика.-К.:Юрінком Інтер,1998.-432с.
61.Дюрягин М.А. Право и управление.-М.:Юрид. лит.,1981.-168с.
62.Теория государства и права.- М.:Госюриздат,1949.-С.407.
63.Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву.-Л.: ЛГУ, 1949.-230с.
64.Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении.- М.,1974.-231с.
65.Советское административное право. Государственное управление и административное право.- К.:Знание,1979.-64с.
66.Манохин В.М. Советское административное право:Курс лекций.-Саратов, 1968.-248с.
67.Советское административное право:государственное управление и административное право.- М.:Юрид. лит,1978.-360с.
68.Дюрягин И.Я. Право и управление.- М.:Юрид. лит.,1981.-168с.
69.Кампо В.М., Инжник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України.- К.:Юридична книга,2000.-60с.
70.Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.- К.:Вища школа, 1996.-184с.
71.Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976.-216с.
72.Новоселов В.И. Правовое положение граждан в отраслях государственного управления. – Саратов:Изд-во Саратовский ун-та, 1977.-164с.
73.Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования.- Харьков:Право, 1998.-268с.
74.Шафиров В.М. Правовая активность граждан как разновидность социальной активности // Социальное управление и право.- Вып.61.- Свердловск, 1977.-С.3-4.
75.Личность и уважение к закону: социологический аспект.- М.:Наука, 1979.-С.22-23.
76.Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности.-М.: Наука,1988.-145с.
77.Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948г.// Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов.-М., 1990.-С.19-20.
78.Хижняк В.С. Конституционное право человека и гражданина на информацию в Российской Федерации: Дисс... канд. юрид. наук.-Саратов, 1998.–178с.
79.Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность.-М.:Юрид. лит., 1991.-160с.
80.Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України.- 1994.-№10.
81.Дженис М., Кей Р., Бредли Э. Европейское право в области прав человека //Практика и комментарии.- М.: Права человека, 1997.- C.182-196.
82.Хартия Европейского Союза об основных правах//Коментарий.-М.:Юрид. лит.,2001.-201с.
83.Международный пакт о гражданских и политических правах от 19.12.96. - М.:Юрид. лит //Сборник док. - Международная защита прав и обязанностей человека.- 1999.-С.32-53.
84.Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні:Зб. норм. актів.- К.:Юрінком інтер,2001.-688с.
85.Декларация о правах человека в отношении лиц, не являющихся гражданами страны, в которой они проживают от 13 декабря 1980г.//Департамент общественной информации ООН- август 1990-5.М.
86.Международная защита прав и свобод человека / Сборник. док-в.-М.: Юрид. лит.,1990.-672с.
87.Французская республика. Конституция и законодательные акты.- М.:Прогресс, 1989.-448с.
88.Об административной ответственности за нарушение некоторых положений Закона - Декрет № 81-1142 от 23.12.81.,Об информатике, картотеках и свободах-Декрет от 06.01.78. /Сборник-М.:Прогресс,1989.- С.361-366.
89.Австрийская республика. Конституция и законодательный акты.-М.: Прогресс,1985.-286с.
90.Конституции зарубежных государств.-М.:БЕК,1997.- С.320-325.
91.Access to information Act // R S C.Тoronto,1985.-Р.A-10
92.Соединенные штаты Америки. Конституция и законодательные акты.-М.: Прогресс,1993.-768с.
93.Freedom of information Act USA of 1966 // internet….
94.Безопасность потребительской продукции. Свод законов США, Титул 15, глава 47//США.Конституция и законодательные акты.-М.:Прогресс, 1993.-С.447-469.
95.Правила административной процедуры//США. Свод законов США. титул 5.глава 5.- Конституция и законодательные акты.-М.:Прогресс, 1993.-С. 256-286.
96.Конституція України від 28 червня 1996р.// Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№30.-Ст.141.
97.Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В.Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества.- Симферополь, 1997.-309с.
98.Эбзеев Б.С. Конституционные проблемы прав и обязанностей человека в советском обществе. Автореф… дис… докт. юрид. наук.- Свердловск, 1989.- 33с.
99.Про судоустрій: Закон України від 07.02.2002.-№3018-III, // Голос України – 2002.-№51.
100.Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України// Відомості Верховної Ради України - 1995.- №20.
101.Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционне право России .-М.:Юристъ, 1995.-С.194-196.
102. Конституційне право України/ За ред. проф.Ю.М. Тодики .-Х.,1997.- 253с.
103.Сергиенко Л.А. О развитии законодательства об учёте и использовании информации персонального характера / Административно- правовое регулирование экономических отношений.- М., 2001.-С.121-127.
104.Конституционное (государственное) право зарубежных стран.- М.,1993.- Т.1.-246с.
105.Малько А.В. Право гражданина на информацию// Общественные науки и современность.- М.,1995.-№ 5.-С.58-61.
106.Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992р.//Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№48.-Ст.650.
107.Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948г.// Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов.-М., 1990.
108.Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.00р.//Відомості Верховної Ради України.- 2000р.- №19.-Ст.143.
109.Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні.-К.:Юрінком - Інтер, 2000.-650с.
110.Фундаментальные проблемы концепции формирования советского правового государства // За ред. В.М. Горшенева - Х.:Основа,1990.–175с.
111.Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.- К.:Вища школа, 1996.-230с.
112.Белкин А.Р. Теория доказывания.- М.:Норма,1999.– 429с.
113.Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы.-М.,1966.-169с.
114.Кряжков В.А. Информация в советской представительной системе. /Правовые проблемы.- Свердловск: Изд-во Уральского ун-та.,1997.-144с.
115.Про Президента України: Закон України від 05.07.91р.// Відомості Верховної Ради України.- 1991р.-№33.
116.Про Місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99р.// Відомості Верховної Ради України.- 1999р.- №20-21.-Ст.446.
117.Про Місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97р.// Відомості Верховної Ради України.- 1997р.-№24.-Ст.170.
118.Положение о Министерстве юстиции, утвержденное Указом Президента Украины от 30 декабря 1997г.// Офіційний вісник України –1998.-№2,Офіційний вісник України-2000 р.-№31.
119.Положение о Министерстве финансов Украины, утвержденное Указом Президента Украины от 26 августа 1999г. //Офіційний вісник України.-1999.-№35.
120.Положение о Министерстве охраны здоровья Украины утвержденное Указом Президента Украины от 24 июня 2000г. //Урядовий курьєр.-2000.-10 августа.
121.Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України:Офіційний вісник України.- 2000.-№ 24.-Ст.994.
122.Проект Кодекса Общих административных процедур в Украине, подготовленного рабочей группой Кабинета Министров Украины: К.,2000.// internet….
123.Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції).-К.,1995.-С.23.
124.Теория государства и права // Ред. Матузов Н.И., Малько А.В. – Саратов, 1995.- 560с.
125.Рабінович П.М. Теорія держави та права.- Львів,1995.-203с.
126.Рабіновіч П.М. Основи загальної теорії права та держави.- К.,1995.–172с.
127.Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. Воронеж.:Изд-во Воронежского ун-та,1984.-163с.
128.Юридична енциклопедія у 6-ти томах //За ред. Шемшученко Ю.С.- К.: Українська енциклопедія, 1998.-С.555.
129.Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий Конституционных норм. – Воронеж:Изд-во ВГУ,1985.-115с.
130.Недбайло П.Ю. Система юридических гарантий применения советских правовых норм //Правоведение.- 1971.-№3.-С.44-53.
131.Матузов Н.И. Личность, права, демократия. Теоретические проблемы субъективного права.-Саратов. Изд-во СГУ,1972.-290с.
132.Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. Правовые аспекты взаимоотношений.-М.,985.-244с.
133.Самощенко И.С. Охрана режима законности советским государством.- М.,1960.-200с.
134.Комаров С.А. Общая теория государства и права.- М.,1995.-312с.
135.Юрков Б.Н. Процессуальные гарантии прав граждан при рассмотрении и разрешении судом жалоб на действия административных органов. Дисс… канд. юрид. наук: Х.-1974.-195с.
136.Каныгин Ю.М. Информационное управление: социальные аспекты. Киев: Наукова думка,1990.-207с.
137.Беляков КИ. Управление и право в период информатизации.-К.:изд-во КВІЦ,2001.-308с.
138.Калюжный Р.А. Научно-технический прогресс в деятельности правоохранительных органов.- К.:Наукова думка,1990.-157с.
139.Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики.-К.:Вид-воУАДУ, 1999.-167с.
140.Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти.- Харків:Вид-во НУВД, 2000.-366с.
141.Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.- М.:Юрид.лит.,1972.-255с.
142.Управленческие процедуры /Под ред. Б.М. Лазарева.-М.:Наука,1988.- 72с.
143.Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні.-Харків: Фоліо,2002.- 176с.
144.Типове положення про комітет у справах преси та інформації обласної Київської міської державної адміністрації:Постанова КМУ України від 08.02.96р. №184//Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні.-К.: Юринком, 2001.-С.75-80.
145.Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01.08.2002, № 683/2002 // Урядовий Кур’єр .–2002 р.-№ 140.
146.Михеенко М.М. “О необходимости преобразования прокуратуры”, Закон Украины “О прокуратуре”: теория и практика его применения: Тезисы докладов и научных сообщений респ. науч.-практ. конф. Харьков,1992.-С.5-7.
147.Стефанюк В.С. У захисті прав і свобод людини роль суду пріорітетна// Юридичний вісник України.-1996.- №77.- 91с.
148.Косюта М. Роль прокуратури у правовій державі // Вісник прокуратури.- 2000.- №1.-С.12-17.
149.Фєсєнко Є. Проблеми функцій прокуратури. // Вісник прокуратури.- 2001.- № 1.-С.12-17.
150.Лісовий М. Прокуратура повинна виконувати функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів // Вісник прокуратури.- 2001.- № 4.-С.29-32.
151.Про прокуратуру: Закон України від 12.06.01р// Официальное издание.- К.: Ин Юре,2001.
152.Тацій В.Я. Прокуратура в системі поділу влади// Вісник прокуратури.- 1999.- № 2.- С.27-33.
153.Про судоустрій: Закон України від 07.02.2002р. - №3018-III// Голос України. – 2002.- №51.
154.Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Проблемы теории.- Воронеж: Изд-во ВРУ,1998.-200с.
155.Чечот Д.М. Административная юстиция //Теоретические проблемы.-Л., 1973.–134с.
156.Юрков Б.Н. Судебное обеспечение законности в деятельности администратиных органов.- Х.,1987.-167с.
157.Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. –Тбилисси, 1986.-278с.
158.Тищенко Н.М. К вопросу об административной юстиции. Проблемы законности // Республік. межвід. наукова збірка.- Х.: Наукова юридична академія, 1996: Вип №31.
159.Салищева Н.Г. Административная юстиция//Судебная реформа: проблемы и перспективы.- М.,2001.-С.167-176.
160.Хаманева Н.Ю. Судебный контроль за реализацией прав граждан в сфере исполнительной власти.- М.,1999.-109с.
161.Організація судової влади в Україні.-К.:Юрінком Інтер.-2002.-112с.
162.Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізіції.- Харків:Вид-во НУВС,2002.-336с.
163.Кузенко Л.В.Адміністративна відповідальність за порушення прав громадян на інформацію //Вісник Запорізького юридичного інституту.- 2002.-№3-С.316-321.
164.Голдберг С. Доповідь про свободу. Доступність інформації для громадськості.-К.– 15с.
165.Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992р.//Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№48.
166.Законы и практика СМИ в одиннадцати демократиях мира (сравнительный анализ).-М.:Права человека, 1998.–230с.
167.Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 93р.// Відомості Верховної Ради України- 1993.- № 1.
168.Профессия журналист. Отчет о проекте “Пресса и общество.Права и ответственность”. -Х.: Центр образовательных иннициатив, 2003.-96с.
169.Кодекс преси Німеччини та Рекомендації Німецької Ради преси для публіцистичної роботи//До дискусії про журналістську етику.-К.: Республіка, 2002.-С.45- 61.
170.Кодекс журналістської етики Естонії//До дискусії про журналістську етику. - К.:Республіка, 2002.-С.66- 68.
171.Рекомендації для журналіста (Фінляндія)//До дискусії про журналістську
етику.-К.:Республіка,2002.-С.76- 78.
172.Кодекс професійної етики товаривства професійних журналістів (SPJ). В
зб. статей “До дискісії про журналістську етику”.-К.:Республіка, 2002.-С.73-76.
173.Кодекс професійної етики російського журналіста //До дискусії про журналістську етику.-К.:Республіка,2002.-С.71- 73.
174.Правила-рекомендації щодо нормальної діяльності преси. // До дискусії про журналістську етику.-К.:Республіка,2002.-С.64-66.
175.Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації:Закон України від 30.09.98 //Відомості Верховної Ради України.-1997.-№ 39.
176.Про заходи щодо підвищення рівня інформованості населення України про основні напрямки державної політики: Розпорядження Президента України від 02.03.1997 р.№ 72/97.
177.Василик В.В., Павлик В.А. Правове регулювання діяльності журналістів в Україні. -К.,2000.-С.18.
178.Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка.-К.:Украинская академия внутренних дел,1998.- 267 с.
179.Королько В.Г. Основи паблік рілейшенз:Посібник.-К.:Інститут соціології НАН України,1997.-333с.
180.Григорьева Н. Работа учреждения с общественностью.–Саратов,1999.– 236с.
181.Блэк С. Введение в паблик рилейшнз.– Ростов на Дону: Феникс,1998.– 297с.
182.Яковлев И. Паблик Рилейшнз в организациях.–Саратов,1995.–216с.
183.Казанчук І.Д. Впровадження паблік рілейшнз як метод вирішення проблемних ситуацій //Спецвипуск Віснику унів-ту внутріш. справ.-Х., 2000.–С.247-251.
184.Связь с общественностью – “паблик рилейшнз” - государственной власти и управления. // Под общ. ред. В.С. Комаровского.- 2 изд. - Алма-
Ата,1997 –332с.
185.Чумиков А. Связи с общественностью:Уч. Пос.-СПб.:Дело,2001.– 296с.
186.Томин В.Т. Взаимодействие ОВД с населением: Автореф. дис… доктора
юрид. наук.-М.,1981. –34с.
187.Самохин П.М. Взаимодействие милиции с обществееностью в области охраны порядка: Автореф. дис… канд. юрид. наук.-М.,1973.-23с.
188.Grunig James E. What kind of Public Relations do you Practice? New Theory of Public Relations Present Four Models // Pr. Reporter., 1994.– Р. 7-26.
189.Положення про створення відділень та груп по роботі з населенням та громадськими формуваннями в адміністративних службах міліції // Наказ МВС України від 24.06.97.-№ 400.
190.Положення про Центр громадських зв’язків МВС України // Наказ МВС України від 08.07.1998 р.-№ 160.
191.Про порядок зв’язків державних податкових адміністрацій з засобами масової інформації Розпорядження Державної податкової адміністрації України від 07.04.1997 р.№ 57.
192.Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією // Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р.№423.