ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

Рунова Наталія Олегівна

УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент, Алфьоров Сергій Миколайович

ЛУГАНСЬК – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………..…...3
ВСТУП…………………………………………………………………..….....4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ…………………………………………………….11
1.1. Поняття «соціальне обслуговування» в сучасній юридичній науці…11
1.2. Право громадян України на соціальне обслуговування……………...27
1.3. Міжнародно-правове регулювання соціального обслуговування…...45
Висновки до розділу 1……………………………………………………...64

РОЗДІЛ 2. ДЖЕРЕЛА, ПРИНЦИПИ Й МЕТОДИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ………………………………...69
2.1. Джерела права соціального обслуговування………………………….69
2.2. Принципи права соціального обслуговування………………………..92
2.3. Правовідносини із соціального обслуговування…………………….114
2.4. Сучасні тенденції та перспективи розвитку правового регулювання соціального обслуговування в Україні………………………...………….138
Висновки до розділу 2…………………………………………………….155

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….....164

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ЄС – Європейський Союз;
КЗпП – Кодексу законів про працю України;
Мінпраці – Міністерство праці та соціальної політики України;
МОП – Міжнародна організація праці.

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку української державності перебуває в нерозривному зв’язку з ідеями гуманізму. Прийняття Конституції України ознаменувало початок нової віхи державотворення, коли індивід став головним суб’єктом у відносинах «держава – людина». Стаття 3 Основного Закону проголосила: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та гарантії їх реалізації визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Закріплення на найвищому рівні таких положень вимагає проведення в життя якісно нової державної політики.
Важливим складником соціального забезпечення й одним з головних напрямків соціальної політики виступає соціальне обслуговування населення. Соціально-економічні, демографічні й політичні чинники свідчать про невпинне зростання його значення, а ефективність соціального обслуговування є одним із засобів подолання соціальних суперечностей у суспільстві. Незважаючи на те, що соціальне обслуговування в останні роки набирає обертів, рівень його розвитку і якість не відповідають вимогам, які ставить українське суспільство. Кардинальні зміни, що відбуваються в політичній, економічній, соціальній та інших сферах суспільного життя, суттєво впливають на царину соціального обслуговування: ринкові відносини зумовлюють постійне розширення кола суб’єктів цієї діяльності, в той же час як засобів для забезпечення спеціального обслуговування не вистачає, так само як і немає сучасних механізмів ефективної реалізації цього права.
Окремі аспекти правового регулювання соціального обслуговування були предметом розгляду в наукових працях таких знаних вітчизняних і зарубіжних учених, як В.С. Андрєєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан,
В.Я. Бурак, М.О. Буянова, Н.Б. Болотіна, Т.З. Гарасимів, К.М. Гусов, В.М. Догадов, М.Л. Захаров, А.Д. Зайкін, Р.І. Іванова, Л.І. Лазор,
О.Є. Мачульська, С.М. Прилипко, С.М. Сивак, С.М. Синчук,
С.О. Сільченко, Н.М. Стаховська, Б.І. Сташків, Е.Г. Тучкова,
М.Ю. Федорова, Я.М. Фогель, В.Ш. Шайхатдінов,О.М. Ярошенко та ін.
Однак, попри значний інтерес науковців до питання соціального обслуговування, все ж воно жодного разу не було висвітлено з точки зору цілісного явища, в якому всі елементи відповідної системи є взаємовпливаючими, взаємозалежними і взаємопов’язаними. У зв’язку із цим проведення ґрунтовного наукового аналізу правового регламентування соціального обслуговування громадян в умовах ринкової економіки набуває особливої актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства й міжнародно-правових актів розкрити основні проблеми правового регулювання соціально обслуговуючих відносин, а також окреслити шляхи підвищення рівня якості й удосконалення існуючої системи соціального обслуговування.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:
– сформулювати авторську дефініцію поняття «соціальне обслуговування» й визначити його зміст;
– співставити конструкцію «соціальне обслуговування» і суміжні правові категорії;
– визначити сутність права громадян на соціальне обслуговування й гарантії реалізації цього права;
– розкрити зміст міжнародних стандартів соціального обслуговування;
– узагальнити зарубіжний досвід правового впорядкування цієї діяльності;
– установити особливості системи джерел права соціального обслуговування в сучасних умовах;
– навести формулювання принципів права соціального обслуговування;
– розкрити сутність і визначити особливості соціально обслуговуючих правовідносин;
– виявити сучасні тенденції розвитку правового регламентування відносин із соціального обслуговування;
– опрацювати конкретні пропозиції й рекомендації стосовно вдосконалення нормативно-правового забезпечення соціального обслуговування в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час реалізації громадянами права на соціальне обслуговування.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють соціальне обслуговування громадян в Україні за умов ринкової економіки.
Методи дослідження. Для досягнення мети й виконання завдань дисертаційного дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Діалектичний метод став у нагоді в процесі дослідження становлення й еволюції соціального обслуговування як правового явища (підрозділ 1.1). За допомогою історико-правового методу проаналізовано ґенезу міжнародного законодавства у розглядуваній сфері (підрозділ 1.3). Системний метод сприяв аналізу сучасного стану законодавства із соціального обслуговування населення й визначенню перспектив його розвитку (підрозділи 2.1; 2.4). Логіко-семантичний метод було задіяно з метою поглиблення понятійного апарату, зокрема, для тлумачення таких правових конструкцій, як «соціальне обслуговування», «джерела права соціального обслуговування», «принципи права соціального обслуговування», «правовідносини із соціального обслуговування» (підрозділи 1.1; 2.1). Засоби формальної логіки дозволили визначити колізії норм чинного трудового законодавства як усередині національної правової системи, так і з міжнародними стандартами (підрозділи 1.3; 2.4).
Нормативне підґрунтя дисертаційної роботи склали: Конституція України, міжнародні правові акти з досліджуваного питання, в тому числі конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем реалізації громадянами права на соціальне обслуговування в сучасних соціально-економічних умовах в якому обґрунтовані нові теоретичні підходи і практичні рекомендації.
У результаті проведених наукових пошуків сформульовані такі основні положення, які й відбивають наукову новизну даної роботи:
Уперше:
– сформовано систему принципів права соціального обслуговування, розкрито їх зміст на сучасному етапі;
– обґрунтовано доцільність розгляду соціального обслуговування у вузькому й широкому значеннях;
– обґрунтована необхідність розробки й прийняття закону «Про соціальне обслуговування в Україні», запропоновані його структура і змістовне наповнення;
– доведено практичну доцільність класифікації джерел права соціального обслуговування за їх змістом і спрямованістю на ті, що (а) врегульовують загальні приписи щодо соціального обслуговування і поширюють свою дію на всі відносини, які виникають у цій сфері; (б) регламентують окремі види соціального обслуговування; (в) визначають і деталізують загальні положення щодо соціального обслуговування окремих категорій громадян.
Удосконалено:
– визначення поняття «соціальне обслуговування», як системи послуг, що надаються громадянам державними органами, громадськими організаціями й через загальну систему обслуговування як платно, так і на безоплатній основі в різних сферах суспільного споживання;
– систематизацію основних ознак соціального обслуговування й розуміння їх сутності;
Дістали подальшого розвитку:
– усвідомлення правовідносин із соціального обслуговування як упорядкованих правом та охоронюваних державою суспільних відносин з приводу останнього, що виникають між особами, які знаходяться у складних життєвих обставинах, та юридичними чи фізичними особами, які зобов’язані надавати конкретний вид соціального обслуговування безкоштовно, за плату або на пільгових умовах;
– розуміння конституційного права громадян на соціальне обслуговування в умовах переходу до ринкової економіки;
– пропозиція Кабінету Міністрів України за участю всеукраїнських профспілок та організацій роботодавців досконало дослідити питання стосовно ратифікації в повному обсязі Європейської соціальної хартії (переглянутої) і внести відповідний законопроект до Верховної Ради України. Визначено, що основною запорукою досягнення високих соціальних стандартів у сфері соціального обслуговування населення є ратифікації статей 12 і 13 цього міжнародно-правового документа.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в даній дисертаційній роботі висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути застосовані:
– у науково-дослідницькій роботі – в процесі подальшого дослідження правового регулювання соціального обслуговування;
- у правотворчій діяльності при опрацюванні нових і вдосконаленні чинних нормативно-правових актів з питань соціального обслуговування;
- у навчальному процесі при вивченні дисциплін «Право соціального забезпечення» і «Правові основи соціального захисту населення», а також при підготовці лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт, у розробці посібників, підручників, навчальних і довідникових видань для студентів юридичних вузів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й рекомендації, сформульовані в роботі, оприлюднені в доповідях і повідомленнях на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, засіданнях «круглих столів»: «Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика» (м. Харків, 2008 р.) та «Права інвалідів через призму конвенції ООН про права інвалідів» (м. Київ, 27 листопада 2010р.).
Публікації. Основні положення й висновки даного наукового дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, в 2 тезах за результатами доповідей і наукових повідомлень на вищевказаних конференціях та в 2 збірниках наукових праць присвячених експертизі проектів нормативно-правових актів.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Результатом даного дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу національного законодавства, норм міжнародного права, творчого переосмислення наукових праць, є вироблення науково-теоретичних положень стосовно правового регулювання соціального обслуговування в Україні, а також опрацювання рекомендацій щодо його вдосконалення. Основні з них наведено нижче.
1. Поняття «соціальне обслуговування» в юридичній науці й законодавчій практиці вживається у 2-х значеннях – вузькому і широкому. У широкому – це система послуг, що надаються громадянам державними органами, громадськими організаціями й через загальну систему обслуговування як платно, так і на безоплатній основі в різних сферах суспільного споживання. У вузькому розумінні соціальне обслуговування – це один з видів соціального забезпечення населення, метою якого є соціальна підтримка визначених законодавством категорій громадян, що здійснюється соціальними службами шляхом надання соціальних послуг і матеріальної допомоги (підтримки) громадянам, які опинились у важкій життєвій ситуації.
2. Основні ознаки соціального обслуговування: (а) воно є одним з видів соціального забезпечення, право на яке проголошено й гарантовано Конституцією України; (б) основною метою соціального обслуговування є створення належних умов для повноцінного життя осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, та їх соціальна підтримка; (в) право на нього мають особи, які опинились у складних життєвих ситуаціях, визнаних такими законодавством; (г) здійснюється соціальне обслуговування соціальними службами – підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форм їх власності й господарювання, а також громадянами, які надають соціальні послуги; (д) основними його формами є соціальні послуги й матеріальна допомога (підтримка).
3. Запропоновано ст. 6 «Право на отримання соціальних послуг» Закону України «Про соціальні послуги» викласти в такій редакції: «Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства та інші особи, які проживають в Україні, опинились у складних життєвих обставинах і які відповідно до законів України потребують соціальних послуг». За таких умов знімається проблема реалізації права на соціальне обслуговування бездомними громадянами, безпритульними дітьми та іншими особами, які не в змозі у документально підтвердити законність свого перебування на території України.
4. З огляду на визнання України соціальною державою, що зумовлює зміст і спрямованість її політики, в тому числі й у сфері соціального обслуговування населення, важливе значення має вирішення питання стосовно якнайшвидшої ратифікації державою Конвенції МОП №117 «Про основні цілі та норми соціальної політики».
5. До цього часу в Україні залишаються нератифікованими ст. 12 «Право на соціальне забезпечення» і ст. 13 «Право на соціальну та медичну допомогу» Європейської соціальної хартії (переглянутої), які є необхідною запорукою досягнення високих соціальних стандартів у царині соціального обслуговування населення. Кабінету Міністрів України за участю всеукраїнських профспілок та організацій роботодавців протягом найближчого часу необхідно вивчити питання щодо ратифікації в повному обсязі зазначеної Хартії – цього важливого міжнародно-правового документа і внести відповідний законопроект до Верховної Ради України.
6. За змістом і спрямованістю джерела права соціального обслуговування умовно можна поділити на певні групи. Це нормативно-правові акти, які: а) впорядковують загальні положення із соціального обслуговування й поширюють свою дію на всі відносини, що виникають у цій сфері; б) регулюють окремі види соціального обслуговування; в) визначають і деталізують загальні правові приписи стосовно соціального обслуговування окремих категорій громадян – інвалідів, громадян похилого віку, ветеранів війни, дітей, біженців та ін.
7. З метою вдосконалення механізму забезпечення права людини на соціальне обслуговування запропоновано розробити й прийняти закон «Про соціальне обслуговування в Україні». Його прийняття не потребує вагомих матеріальних витрат з Державного бюджету, оскільки головне призначення цього правового акта – упорядкування вже існуючих суспільних відносин у царині соціального обслуговування. У структуру названого Закону доречно включити:
– розділ 1 «Загальні положення», що містить перелік основних термінів, принципів, на яких ґрунтується соціальне обслуговування, визначення мети й системи соціального обслуговування;
– розділ 2 «Забезпечення права громадян на соціальне обслуговування», в якому окреслюється коло осіб, які мають право на соціальне обслуговування, називаються види й форми останнього, підстави й порядок реалізації права на соціальне обслуговування, державні стандарти у цій сфері;
– розділ 3 «Організація соціального обслуговування», в якому закріплено повноваження центральних і місцевих органів державної влади в галузі соціального обслуговування, основні засади фінансування їх закладів, юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері соціального обслуговування;
– розділ 4 «Забезпечення громадян окремими видами соціального обслуговування»;
– розділ 5 «Заключні положення».
8. Принципи права соціального обслуговування становлять собою вихідні засади, ідеї, які визначають сутність права на соціальне обслуговування і які спрямовані на формування належного рівня правового захисту осіб, які потрапили у складні життєві ситуації. Основними принципами такого права є: (а) надання соціальних послуг безоплатно або за часткову оплату; (б) індивідуальний підхід щодо їх надання; (в) пожиттєвість соціального обслуговування; (г) поєднання державних і громадських засад у цій соціальній підтримці.
9. Правовідносини із соціального обслуговування – це врегульовані правом, охоронювані державою суспільні відносини з приводу соціального обслуговування, що виникають між особами, які знаходяться у скрутних життєвих обставинах, та юридичними чи фізичними особами, які зобов’язані надавати конкретне соціальне обслуговування безкоштовно, за плату або на пільгових умовах.
Ці відносини вирізняються тим, що мають не грошовий, а натуральний характер, оскільки виникають та існують для надання громадянам забезпечення: (1) в натуральній (матеріальній) формі (у вигляді необхідних речей, продовольчих і непродовольчих товарів, ліків тощо); (2) у формі послуг (а) матеріальних, тобто корисних дій, безпосередньо пов’язаних із задоволенням матеріальних потреб громадян, і (б) нематеріальних, пов’язаних з наданням консультативної допомоги й реабілітаційних послуг, і спрямованих на задоволення духовних потреб особи, які в переважній більшості мають інформаційний характер.
10. Соціальне обслуговування населення України буде ефективним за умови досягнення наступних цілей: (а) підвищення рівня якості соціальних послуг і наближення його до європейського; (б) впровадження механізму управління й регулювання системи соціальних послуг, що забезпечуватиме її постійне оновлення відповідно до потреб отримувачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Vasak K. A 30-year Struggle / K. Vasak // UNESKO Courier. – 1977. – Nov. – P. 18.
2. Михайловская И.Б. Концепции прав человека и их значение для посткоммунистической России / И.Б. Михайловская // Росс. бюллетень по правам человека. – 1997. – Вып. 9. – С. 3 – 12.
3. Права человека. Учебник / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА ИНФРА М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 573 с.
4. Конституція України // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
5. Советское право социального обеспечения: Учеб. пособ. / Под ред. П.М. Маргиева. – М.: Юрид. лит., 1989. – 400 с.
6. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник / В.С. Андреев. – М.: Юрид. лит., 1987. – 349 с.
7. Сташків Б. Соціальне обслуговування у системі соціального забезпечення: правові питання / Б. Сташків // Право України. – 2005. – №1. – С. 76 – 79.
8. Прилипко С. Визначення системи права соціального забезпечення / С. Прилипко // Вісн. Академії правових наук України. – 2006. – №1(44). – С. 148 – 153.
9. Економічна енциклопедія / Відп. ред. С.В. Мочерний. – В 3-х т.: Т. 3. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952 с.
10. Стаховська Н. Деякі проблеми нормативного регулювання суспільних відносин з соціального обслуговування в Україні / Н. Стаховська // Вісн. Київського нац. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. – 2000. – №38. – С. 55 – 63.
11. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М.: Наука, 1982. – 847 с.
12. Про соціальні послуги: Закон України від 19.06.2003 р., №966-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №45. – Ст. 358.
13. Об основах социального обслуживания населения в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 10.12.1995 г., №195-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – №50. – Ст. 4872.
14. О социальном обслуживания граждан пожилого возраста и инвалидов: Закон Российской Федерации от 02.08.1995 г., №122-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – №32. – Ст. 3198.
15. Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю: Закон України від 21.06.2001 р., №2558-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №42. – Ст. 213.
16. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 325 с.
17. Фогель Я.М. Социальное обслуживание инвалидов и лиц пенсионного возраста / Я.М. Фогель. – М.: Юрид. лит., 1980. – 128 с.
18. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация инвалидов и престарелых (правовой аспект) / А.Н. Егоров. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 104 c.
19. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории / И.В. Гущин. – М.: Наука и техника. – 1982. – 176 с.
20. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения / В.Ш. Шайхатдинов. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1986. – 327 с.
21. Захаров М.Л. Право социального обеспечения России: Учебник / М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 576 с.
22. Павленок П.Д. Краткий словарь по социологии / П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА*М, 2000. – 512 с.
23. Синчук С.М. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / С.М. Синчук, В.Я. Буряк. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 306 с.
24. Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 р., №183 // Офіц. вісн. України. – 2004. – №17. – Ст. 392.
25. Проект Закону України «Про соціальне обслуговування» (реєстраційний №2337, текст законопроекту від 24.10.2002 р.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=13401
26. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. / Б.І. Сташків. – К.: Знання, 2005. – 405 с.
27. Пилипенко П.Д. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін. / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. – 496 с.
28. Вигдорчик Н.А. Теория и практика социального страхования. – Вып. 1: Теоретические основы социального страхования / Н.А. Вигдорчик. – 3-е изд. – М.; Пг.: Вопросы труда, 1923. – 207 с.
29. Семашко Н.А. Право на социальное обеспечение / Н.А. Семашко. – М.: Госюриздат, 1938. – 261 с.
30. Федорова М.Ю. Социальное страхование как организационно-правовая форма социальной защиты населения: проблемы правового регулирования / М.Ю. Федорова. – Омск: ОмГУ, 2000. – 496 с.
31. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения в условиях рыночной экономики: Теория и практика правого регулирования: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Московский гос. ун-т / Е.Е. Мачульская. – М., 2000. – 56 с.
32. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський нац. ун-т / Т.З. Гарасимів. – К., 2002. – 20 с.
33. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
34. Рабінович П.М. Права людини: загальнотеоретичні засади / П.М. Рабінович // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірн. – 1998. – Вип. 36. С. 12 – 25.
35. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2002. – 608 с.
36. Права человека: Учебник / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – 2-е изд. – М.: НОРМА, 2001. – 573 с.
37. Теория государства и права: Учебник / Под ред. С.С. Алексеева, М.: НОРМА, 2001. – 456 с.
38. Мачульская Е.Е. Право на социальное обеспечение – естественное и неотъемлемое право человека / Е.Е. Мачульская // Вестник Московского ун-та. – Серия 11. Право. – 1998. – №5. – С. 53 – 64.
39. Фабрициус Ф. Права человека и Европейская политика / Ф. Фабрициус. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1995. – 175 с.
40. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 1996. – 520 с.
41. Андріїв В. Природний характер трудових прав працівників / В. Андріїв // Право України. – 2007. – №4. – С. 67 – 70.
42. Петрухин И.Л. Человек как социально-правовая ценность / И.Л. Петрухин // Гос-во и право. – 1999. – №10. – С. 83 – 90.
43.Класики російської юриспруденції // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law-edu.dp.ua/t/subyektyvne-pravo
44. Зайчук О.В. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 719 с.
45. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар за ред. О.О. Погрібного, М.І. Іншина, І.М. Шопіної. – К.: Правова єдність, 2009. – 456 с.
46. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 р., №1058-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №49-51. – Ст. 376.
47. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням: Закон України від 18.01.2001 р., №2240-II // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №14. – Ст. 71.
48. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р, №1533-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2000. – №22. – Ст. 171.
49. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р., №1105-XIV // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №46-47. – Ст. 403.
50. Сташків Б.І. Право соціального обслуговування: Навч. посіб. / Б.І. Сташків. – К.: Знання, 2007. – 567 с.
51. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16.12.1993 р., №3721-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №4. – Ст. 18.
52. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон УРСР від 28.02.1991 р., №796-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №16. – Ст. 200.
53. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22.10.1993 р., №3551-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №45. – Ст. 425.
54. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24.01.1995 р., №20/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №6. – Ст. 35.
55. Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2008 р., №173 // Офіц. вісн. України. – 2008. – №56. – Ст. 1893.
56. Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001 р., №549 // Офіц. вісн. України. – 2002. – №5. – Ст. 212.
57. Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р., №999 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №30. – Ст. 2130.
58. Закон України «Про соціальні послуги» потребує якнайшвидшої адаптації до ринкових умов // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2007. – №7. – С. 8, 9.
59. Про затвердження Інструкції про медичні показання та протипоказання щодо прийому до стаціонарних установ сфери соціального захисту населення: Наказ Міністерства соціального захисту населення України 20.02.1997 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
60. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих / В.Н. Скобелкин. – М.: Юрид. лит., 1969. – 184 с.
61. Козлова Е.И. Конституционное право Российской Федерации: Учебник / Е.И. Козлова, О.Е. Кутафин. – М.: Юристъ, 1996. – 480 с.
62. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П.Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – №3. – С. 44 – 53.
63. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений) / В.А. Патюлин. – М.: Наука, 1974. – 244 с.
64. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник / С.А. Комаров. – 3-е изд. – М.: Юрайт, 1997. – 416 с.
65. Енгибарян Р.В. Теория государства и права: Учеб. пособ. / Р.В. Енгибарян, Ю.К. Краснов. – М.: Юрист, 1999. – 272 с.
66. Малеин И.С. Повышение роли Закона в охране личностных и имущественных прав граждан / И.С. Малеин // Сов. гос-во и право. – 1974. – №6. – С. 41 – 48.
67. Князєв В.І. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні / В.І. Князєв // Право України. – 1998. – №11. – С. 29 – 31.
68. Перші відгуки на Всеукраїнський референдум // Голос України. – 1991. від 3 грудня.
69. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения / Е.Е. Мачульская. – М.: Международный центр фин.-эконом. развития, 1997. – 295 с.
70. Про основні цілі та норми соціальної політики: Конвенція МОП від 06.06.1962 р., №117 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
71. Загальна декларація прав людини // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
72. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
73. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
74. Європейська соціальна хартія (переглянута) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
75. Європейський кодекс соціального забезпечення // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
76. Болотіна Н.Б. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку / Н.Б. Болотіна // Право України. – 2000. – №12. – С. 24 – 28.
77. Некрасов А.Я. Международный опыт социальной работы: Учеб. пособ. / А.Я. Некрасов / Под ред. Ю.П. Свириденко. – М.: ГАСБУ, 1994. – 96 с.
78. Ругляк Т.М. Міжнародні акти як джерела права соціального захисту України / Т.М. Ругляк // Збірник наук. праць. – 2008. – Вип. №37. – С. 120 – 125.
79. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11.06.1998 р., №615/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – №24.
80. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14.09.2006 р., №137-V // Відом. Верховн. Ради України. – 2006. – №43. – Ст. 418.
81. Европейская социальная хартия: Справочник. – М.: Междун. отн., 2000. – 241 с.
82. Бичков С. Аналіз становлення та розвитку системи соціального захисту в різних країнах світу та можливість адаптації набутого досвіду до умов України / С. Бичков // Вісн. НАДУ при Президентові України. – 2006. – №3. – С. 193 – 201.
83. Теренс М. Ганслі. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Теренс М. Ганслі. – К.: Основи, 1996. – 240 с.
84. Тихомиров Ю.А. Публичное право / Ю.А. Тихомиров. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 636 с.
85. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977. – 775 с.
86. Яркина Т.Ф. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт: В 2-х т.: Т. 1 / Т.Ф. Яркина. – М.: Ассоциация социальных педагогов и социальных работников в Российской Федерации, 1993. – 389 с.
87. Пашков А.В. Организация социального обеспечения во Франции / А.В. Пашков. – М.: НОРМА, 1998. – 267 с.
88. Фишер-Гейзер А.-М. Социальное обслуживание в Швейцарии / А.-М. Фишер-Гейзер // Теория и практика социальной работы. – М.: НОРМА, Т. 1, 1993. – С. 211 – 226.
89. Энциклопедия социальной работы: В 3-х т.: Т. 1 / Отв. ред. Л.Э. Кунельский и М.С. Мацковский. – М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. – 538 с.
90. Павлинок П.Д. Основы социальной работы: Учебник / П.Д. Павлинок. – М.: ИНФРА*М, 2001. – 368 с.
91. Вул Б. Социальная работа и подготовка социальных работников в Великобритании, Канаде, США: Учеб.-метод. пособ. / Б. Вул. – М.: Исслед. центр пробл. качества подгот. специалистов, 1992. – 198 с.
92. Зайчышева И.Г. Теория и методика социальной работы: В 2-х ч.: Ч. 1 / И.Г. Зайчышева. – М.: МГСУ, 1994. – 280 с.
93. Шинкаренко Л.О. Правове регулювання суспільних відносин у сфері соціального захисту: міжнародно-правовий аспект / Л.О. Шинкаренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – №8. – С. 17 – 23.
94. Зарубежные программы института социальной работы // Российский журнал социальной работы. – 1998. – №1/7. – С. 12 – 17.
95. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права / С.Ф. Кечекьян // Ученые записки МГУ. – Вып. 116. – Книга 2. – М.: Изд-во МГУ, 1946. – С. 3 – 24.
96. Лукьянова Е.А. Закон как источник советского государственного права / Е.А. Лукьянова. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 150 с.
97. Источники права / Отв. ред. С.А. Сосна. – М.: Наука, 1985. – 216 с.
98. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології / Н.М. Пархоменко. – К.: ТОВ «Вид-во «Юрид. думка»», 2008. – 336 с.
99. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман / Пер. с англ. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 624 с.
100. Даль В. Толковый словарь русского языка / В. Даль. – М.: Прогресс, 1994. – 912 с.
101. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведов. – М.: Азъ ЛТД, 1992. – 948 с.
102. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник / В.С. Нерсесянц. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 616 с.
103. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
104. Бошно С.В. Правотворчество: путь от источника к форме права: Лекции / С.В. Бошно. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 102 с.
105. Бошно С.В. Соотношение понятий «форма» и «источник» права / С.В. Бошно // Юрист. – 2001. – №10. – С. 15 – 23.
106. Шебанов А.Ф. Форма советского права / А.Ф. Шебанов. – М.: Юрид. лит., 1968. – 215 с.
107. Радионова О.В. Источники (формы) права: Межвуз. сборн. научн. трудов / О.В. Радионова / Отв. ред. Е.Л. Поцелуев. – Иваново: Иванов. гос. ун-т, 2003. – С. 8 – 13.
108. Фарбер И.Е. Вопросы теории советского конституционного права / И.Е. Фарбер, В.А. Ржевский. – Вып. 1. – Саратов: Приволж. книжн. изд-во, 1967. – 319 с.
109. Пертцик В.А. Конституция СССР 1977 г. – часть действующего советского права / В.А. Пертцик // В кн.: Конституция СССР и дальнейшее развитие государствоведения и теории права. – М.: Изд-во ИГПАН СССР, 1979. – С. 114 – 119.
110. Основин В.С. Особенности конституционных норм / В.С. Основин // Сов. гос-во и право. – 1979. – №4. – С. 12 – 19.
111. Витрук Н.В. Теоретические проблемы конституционного положения личности / Н.В. Витрук // Конституция СССР: проблемы государствоведения и советского строительства. – М.: Изд-во ИГПАН СССР, 1980. – С. 11 – 18.
112. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон УРСР від 21.03.1991 р., №875-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №21. – Ст. 252.
113. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України від 02.06.2005 р., №2623-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №26. – Ст. 354.
114. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 14.01.1998 р., №16/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 121.
115. Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні: Закон України від 15.12.2009 р., №1759-VI // Відом. Верховн. Ради України. – 2010. – №9. – Ст. 76.
116. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 р., №2998-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №16. – Ст. 167.
117. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам: Закон України від 18.05.2004 р., №1727-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2004. – №33-34. – Ст. 404.
118. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р., №3929-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №23. – Ст. 161.
119. Про біженців: Закон України від 21.06.2001 р., №2557-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №47. – Ст. 250.
120. Про зайнятість населення: Закон УРСР від 01.03.1991 р., №803-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №14. – Ст. 170.
121. Про межу малозабезпеченості: Закон України від 04.10.1994 р., №190/94-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №42. – Ст. 382.
122. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон УРСР від 03.07.1991 р., №803-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №42. – Ст. 553.
123. Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: Закон України від 12.12.1991 р., №1972-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №11. – Ст. 152.
124. Про статус гірських населених пунктів в Україні: Закон України від 15.02.1995 р., №56/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №9. – Ст. 58.
125. Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23.06.1995 р., №239/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №23. – Ст. 183.
126. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посіб. / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
127. Про додаткові заходи щодо соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями: Розпорядження Президента України від 03.12.2003 р., №397/2003-рп // Офіц. вісн. України. – 2003. – №49. – Ст. 2557.
128. Про заходи щодо вдосконалення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування: Розпорядження Президента України від 11.07.2005 р., №1114/2005-рп // Уряд. кур'єр. – 2005. – №131 від 19 липня.
129. Про Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню: Указ Президента України від 10.05.2006 р., №359/2006 // Уряд. кур'єр. – 2006. – №89 від 16 травня.
130. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 року «Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці в Україні»: Указ Президента України від 29.12.2009 р., №1124/2009 // Офіц. вісн. України. – 2009. – №101. – Ст. 3519.
131. Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.04.2005 р., №268 // Офіц. вісн. України. – 2005. – №15. – Ст. 759.
132. Питання розвитку виробництва технічних засобів реабілітації: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р., №304 // Офіц. вісн. України. – 2007. – №16. – Ст. 590.
133. Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р., №80 // Офіц. вісн. України. – 2007. – №8. – Ст. 292.
134. Про схвалення Стратегії упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р., №594-р // Соціальний захист. – 2009. – №7.
135. Про затвердження Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р., №1543 // Уряд. кур'єр. – 2006. – №215 від 15 листопада.
136. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / М.Д. Бойко. – К.: Олан, 2004. – 311 с.
137. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р., №586-XIV // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №20. – Ст. 190.
138. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р., №280/97-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
139. Сташків Б. Соціальному обслуговуванню – законодавче закріплення / Б. Сташків // Право України. – 1997. – №10. – С. 31 – 35.
140. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України / Т.З. Гарасимів. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2002. – 128 с.
141. Кузнецова О.А. Нормы-принципы российского гражданского права. – М.: Статут, 2006. – 269 с.
142. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник / Р.З. Лившиц. – 2-е изд. – М.: БЕК, 2001. – 224 с.
143. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
144. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: Сущность и принципы / Л.С. Явич. – М.: Юрид. лит., 1978. – 224 с.
145. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособ. / Е.Е. Мачульская, Ж.А. Горбачева. – М.: Книжный мир, 2001. – 293 с.
146. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права / П.Д. Пилипенко. – Львів: Видавничий центр Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 1999. – 214 с.
147. Лившиц Р.З. Принципы советского трудового права / Р.З. Лившиц, В.И. Никитинский // Сов. гос-во и право. – 1974. – №8. – С. 31 – 35.
148. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2-х т.: Т. 1 / С.С. Алексеев. – Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1972. – 396 с.
149. Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Проспект, 2001. – 397 с.
150. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посібн. / М.Д. Бойко. – 3-тє вид., доп. і перероб. – К.: Атіка, 2006. – 412 с.
151. Лушникова М.В. Государство, работодатель, работник / М.В. Лушникова. – Ярославль: Изд. центр «Подати», 1997. – 582 с.
152. Колодій А.М. Принципи права України / А.М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
153. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права / О.В. Смирнов. – М.: Юрид. лит., 1977. – 213 с.
154. Социальная защита Российской Федерации. – 1995. – №48. – Ст. 4563.
155. Голенко Е.Н. Право социального обеспечения: Схемы. Комментарий / Е.Н. Голенко, В.И. Ковалева. – М.: Юриспруденция, 2001. – 256 с.
156. Стаховська Н.М. Поняття та особливості правовідносин у сфері соціального забезпечення / Н.М. Стаховська // Вісн. Київського нац. ун-ту імені Т. Шевченка. – 2000. – №40. – С. 52 – 61.
157. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – СПб.: Издание Юрид. книжн. магазина Н.К. Мартынова, 1914. – 363 с.
158. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л.И. Петражицкий. – Т. 1, 2. – СПб.: Тип. СПб. акц. общ. «Слово», 1907. – 656 с.
159. Шершеневич Г.Ф. Философия права. – T. I: Часть теоретическая. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Б.и., 1911. – 712 с.
160. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. – М.: Юрид. лит., 1955. – 176 с.
161. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. – К.: Вентурі, 1994. – 236 с.
162. Нечитайленко А.А. Основи теорії права: Навч. посіб. / А.А. Нечитайленко. – Х.: Консум, 1998. – 249 с.
163. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський нац. ун-т / Н.М. Стаховська. – К., 2000. – 203 с.
164. Про затвердження допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого: Постанова Кабінеті Міністрів України від 31.01.2007 р., №99 // Уряд. кур’єр. – 2007. – №25 від 9 лютого.
165. Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р., №2 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
166. Про затвердження Типового положення про відділення соціальної допомоги вдома: Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.1997 р., №44 // Офіц. вісн. України. – 1997. – №39.
167. Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України від 06.10.2005 р., №2961-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2006. – №2-3. – Ст. 36.
168. Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р., №1895 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
169. Фогель Я.М. Особенности правоотношений по социальному обслуживанию нетрудоспособных граждан в СССР / Я.М. Фогель // В кн.: Вопросы социального обеспечения: Сборн. научн. трудов ЦИЭТИНа. – 1981. – Вып. 12. – С. 34-46.
170. Пазенок А. Діалектика основних соціальних прав і свобод людини та громадянина в контексті загальних конституційних прав / А. Пазенок // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – №10. – С. 36 – 39.
171. Припхан І.І. Моральні основи сучасного українського законодавства / І.І. Припхан // Держава і право: Збірн. наук. праць. – 2009. – Вип. 46. – С. 195 – 200.
172. Сільченко С.О. Пільги по-європейськи: шляхи реформування соціального законодавства України / С.О. Сільченко // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали наук.-практ. конф.; м. Харків, 25-27 травня 2006 р. / За ред. проф. В.С. Венедіктова. – Х.: Українська асоціація фахівців трудового права, ХНУВС, 2006. – С. 445 – 448.
173. Про невідкладні заходи з подолання бідності: Указ Президента України від 26.02.2010 р., №274/2010 // Уряд. кур'єр. – 2010. – №42 вiд 5 березня.
174. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т.: Т. 1 / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
175. Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг): Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р., №1417 // Офіц. вісн. України. – 2010. – №1. – Ст. 10.
176. Стратити не можна, помилувати // Соціальний захист. – №3. – 2010. – С. 8 – 10.
177. Карпачева Н. Омбудсман України на захисті прав і свобод людини в умовах глобальної фінансово-економічної кризи / Н. Карпачева // Право України. – 2010. – №2. – С. 4 – 17.
178. Словник української мови. – Т. 7. – К.: УРЕ, 1976. – 796 с.
179. Меньшикова Г.А. Услуга как социально-экономический феномен / Г.А. Меньшикова // Вестн. Санкт-Петербургского ун-та. – Серия 6 «Экономика». – 1999. – Вып. 1(6). – С. 92 – 99.
180. Азар В.И. Теоретические вопросы / В.И. Азар, И.А. Плетникова // Вопросы совершенствования ценообразования на услуги: Сборн. научн. трудов. – М.: Госкомцен, НИИЦен, 1976. – С. 3 – 12.
181. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
182. Андрусенко Н. Система соціального обслуговування має служити людині, а не навпаки (актуальне інтерв’ю) / Н. Андрусенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minpraci.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art.
183. Семигіна Т.В. Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи / Т.В. Семигіна, К.С. Міщенко, Т.Г. Кіча та ін. – К.: ВК «Зірка», 2007. – 52 с.
184. Косенко О. Орієнтир – європейські стандарти / О. Косенко // Соціальний захист. – 2007. – №1. – С. 12 – 18.
185. Про схвалення Концепції реформування системи соціальних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р., №178-р // Офіц. вісн. України. – 2007. – №28. – Ст. 1122.
186. Система соціальних послуг має відповідати вимогам часу і потребам людей // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/labour/sp/control/uk/publish/printable_articl