ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ЧЕРНОВСЬКА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 349.2:303.82 – 057.4

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник − ХУТОРЯН Наталія Миколаївна
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент Національної академії
правових наук України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………….………..…....…
Розділ 1 Загальна характеристика правового положення наукових кадрів ………………………………………................................................
1.1 Проблеми та шляхи розвитку наукових кадрів в Україні …………
1.2 Особливості правового положення наукових працівників ….….…
Висновки до розділу 1 ……………………………………………….…....
Розділ 2 Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин між науковими працівниками і роботодавцем .…..
2.1 Особливості виникнення трудових правовідносин наукових працівників……………………………………………………….…………
2.2 Удосконалення правового регулювання зміни трудових відносин наукових кадрів……………………………………………………….……
2.3 Проблеми правового регулювання припинення трудових відносин наукових кадрів …………...………………………………........................
Висновки до розділу 2 ……………………...…………………..……….....
Розділ 3 Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку, оплати праці та підвищення кваліфікації наукових працівників ....
3.1 Проблеми правового регулювання робочого часу та часу відпочинку наукових кадрів ........................................................................
3.2 Особливості оплати праці наукових працівників ……………...….
3.3 Удосконалення правового регулювання підвищення кваліфікації наукових кадрів ……………….……………………………………..…….
Висновки до розділу 3 ……………..…………………………………..…
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………....
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………....…

В С Т У П

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства без належ¬ного наукового забезпечення не можна досягнути ефективних економічних і соціальних перетворень, які б гарантували конкурентоспроможність дер¬жави. Світовою спільнотою визнано, що сьогодні першість держави на міжнародній арені визначається станом розвитку науки. Стратегічним завданням для України є повернення до числа провідних наукових держав, здатних проводити на світовому рівні наукові дослідження.
Важливим пріоритетом держави має бути стимулювання розвитку та створення умов для удосконалення творчих здібностей і підвищення кваліфікації найбільш талановитих вчених, що дозволить якісніше забезпечити наукову сферу висококваліфікованими кадрами.
Виконання такого завдання можливе, насамперед, шляхом належного правового забезпечення трудових прав наукових працівників. Проте чинний Кодекс законів про працю України взагалі не містить окремих норм, які б встановлювали особливості правового регулювання праці наукових праців-ників. Закон України «Про наукову і наукову-технічну діяльність» безпе-речно є єдиним законодавчим актом, який максимально забезпечує правові гарантії наукової діяльності, але його положення з урахуванням вимог сього¬дення та практики застосування потребують оновлення й удосконалення.
Необхідно також зазначити, що за роки незалежності України пробле-матика забезпечення трудових прав наукових працівників в силу своєї багатогранності досліджувалась недостатньо, а за останні п’ять років не була предметом дисертаційних чи монографічних розробок.
Суттєвим поштовхом до необхідності проведення комплексного дослідження правових проблем регулювання трудової діяльності наукових працівників є також потреба у забезпеченні належного аналізу та врахуванні цих питань у проекті Трудового кодексу України та проекті Закону України «Про вищу освіту».
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці Г.О. Барабаш, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, С.В. Вишно-вецької, Л.П. Гаращенко, В.Л. Гейхмана, Л.Я. Гінцбурга, В.А. Глозмана, Г.С. Гончарової, В.В. Жернакова, М.В. Журавльова, І.В. Зуба, С.О. Іванова, М.І. Іншина, В.Л. Костюка, Я.В. Красько, Л.І. Лазор, Б.Д. Лєбіна, Р.З. Лівшиця, Б.А. Маліцького, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського, А.Ю. Пашерстніка, О.С. Пашкова, Л.Ф. Петренка, П.Д. Пилипенка, С.В. Попова, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, О.В. Смирнова, В.Г. Сойфера, М.П. Стадника, Л.Є. Стахєєва, Г.І. Фєдькіна, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини, І.М. Якушева, О.М. Ярошенка та інших.
Все вищезазначене свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень питань правового врегулювання трудових відносин наукових працівників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планових тем науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Кодифікація трудового законодавства: проблеми теорії та практики» (2007–2008 рр., № РК 6106 U 012119), «Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні» (2009–2010 рр., № РК 0108 U 009964), «Розвиток пенсійних правовідносин в Украї¬ні»(2011–2012 рр., № 12 РК 0110 U 008116).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії трудового права та удосконалення правового регулювання трудових відносин наукових працівників, а також вироблення практичних рекомендацій для забезпечення гарантій трудових прав наукових кадрів.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені такі основні завдання:
– здійснити аналіз та оцінку сучасного стану наукового кадрового потен¬ціалу України та визначити конкретні напрями правового врегулювання положення наукових працівників;
– охарактеризувати елементи трудо-правового статусу наукового працівника та уточнити визначення поняття «науковий працівник»;
– дослідити особливості виникнення трудових правовідносин наукових працівників;
– виявити основні проблеми змін трудових правовідносин наукових працівників та внести пропозиції щодо їх правового врегулювання;
– проаналізувати порядок припинення трудових правовідносин з науко-вими працівниками та запропонувати рекомендації щодо його удоскона-лення;
– визначити особливості правового регулювання робочого часу і часу відпочинку наукових працівників;
– встановити особливості оплати праці наукових працівників;
– окреслити систему заходів для забезпечення підвищення кваліфікації наукових працівників;
– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового врегулювання трудових відносин наукових працівників.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини наукових працівників.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового врегулювання трудових відносин наукових працівників.
Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний, формально-юридичний, історично-правовий, порівняльний, логічний методи, методи системно-структурного аналізу, аналізу та синтезу, статистичного аналізу та інші.
Діалектичний метод пізнання наукових явищ дав можливість розглянути поставлені проблеми правового регулювання праці наукових працівників з позицій їх розвитку та взаємозв’язку теорії і практики. Застосування істо¬рично-правового методу в дисертаційному дослідженні дозволило пока¬зати розвиток законодавства про регулювання трудових відносин наукових працівників (підрозділи 2.1, 3.2). Формально-юридичний метод сприяв виявленню суперечливості в понятійному апараті предмета дослідження та використовувався у формулюванні визначень для покращення нормативно-правового забезпечення діяльності наукових кадрів (підрозділи 1.2., 2.1-2.2, 3.1). Порівняльний метод та метод системно-структурного аналізу викори¬стовувався при порівнянні та проведенні аналізу вітчизняного законодавства і практики та законодавства зарубіжних країн, що регулюють організацію праці наукових працівників (підрозділи 1.1, 3.1-3.2). Для з’ясування позицій авторів та нормативно-правових документів з досліджуваних проблем засто¬совувався логічний метод (підрозділ 1.2, розділи 2,3). Метод аналізу та син¬тезу використовувався при дослідженні питань зміни трудових правовідно¬син та питань підвищення кваліфікації наукових кадрів (підрозділи 2.2, 3.3). Метод статистичного аналізу було застосовано для проведення характе¬ристики сучасного стану наукового кадрового потенціалу (підрозділ1.1).
Основні положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Кон¬ституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади регулювання трудових відносин наукових працівників. Дисертантка при проведенні цього дослідження застосувала також законодавство деяких зарубіжних країн щодо правового регулювання трудових відносин науковців. Як емпіричну та інформаційну бази досліджен¬ня було використано аналітичні, публіцистичні та довідкові матеріали, зарубіжний практичний досвід щодо організації праці наукових працівників.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем правового регулювання трудових відносин наукових працівників, в якому вирішено ряд теоретичних завдань та запропоновані пропозиції щодо удосконалення правового врегулювання праці наукових кадрів.
Автором одержано такі результати, що становлять наукову новизну:
уперше:
– обґрунтовано доцільність визначення пріоритетності державної підтримки науки шляхом встановлення у Бюджетному кодексі України норми, яка б забороняла при прийнятті Закону України про державний бюджет на відповідний рік зменшувати розмір державної гарантії щодо фінансування наукової сфери, визначеної статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та надання права науковим установам самостійно розпоряджатися коштами від надання платних послуг, в тому числі на оплату праці;
– запропоновано нову класифікацію рівнів вищої освіти та наукових рівнів, що встановлюються в проекті Закону України «Про вищу освіту», а саме: початковий, перший та другий рівень вищої освіти і науковий рівень. Відповідно визначаються і ступені вищої освіти: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, і окремо наукові ступені: доктор філософії та доктор наук;
– обґрунтовано висновок про необхідність визначення на законодавчому рівні поняття «науковий підрозділ» та запропоновано встановлювати належність підрозділу до наукового відповідно до основних завдань та переважного чисельного складу посад наукових працівників у підрозділі;
– доведено, що для наукового працівника зміна структурного підрозділу в науковій установі, навіть без зміни посади та інших істотних умов, за правовими наслідками не може вважатись переміщенням і свідчить про зміну умов трудового договору та не може допускатись без згоди працівника;
– встановлено основні критерії, які мають визначати підстави для можливості застосування роботи на умовах ненормованого робочого часу. Запропоновано в статті 154 проекту Трудового кодексу України роботу на умовах ненормованого робочого часу визначити як періодичну необхідність виконання поза межами робочого часу працівником за професією (посадою), визначеною колективним договором, термінових робіт, крім випадків, встановлених ч.2 статті 151 цього Кодексу, але не більше 56 годин на рік. За роботу на умовах ненормованого робочого часу працівникам надається щорічна додаткова трудова відпустка;
– обґрунтовано висновок про необхідність визначення критеріїв диферен¬ціації наукових установ з метою регулювання питань оплати праці керівного складу наукової установи. В основу такої диферен¬ціації запропоновано покласти обсяг проведених наукових робіт, пріоритет¬ність та наукову значимість наукових розробок, чисельність працівників;
– сформульовано пропозицію внести зміни до Закону України «Про оплату праці» та надати право науковим установам за угодою сторін визначати умови оплати праці наукових працівників за проведення робіт, які виконуються за рахунок власних надходжень наукової установи, застосовуючи при цьому гарантії, передбачені трудовим законодавством;
– запропоновано запровадження дистанційної форми режиму робочого часу для наукових працівників;
удосконалено:
– визначення поняття «вчений», яке ґрунтується на висновку, що правове регулювання статусу вченого виходить за межі дії трудового законодавства, наукова діяльність вченого визначається й іншими нормами законодавства (цивільного, адміністративного тощо), які не пов’язують таку діяльність з обов’язковою наявністю повної вищої освіти;
– концептуальні засади визначення поняття «науковий працівник», які встановлені на підставі порівняльного аналізу трудо-правового статусу, суб’єктного складу та змісту діяльності наукових та науково-педагогічних працівників. Обґрунтовується висновок, що науково-педагогічна діяльність не може відноситись до трудових обов’язків наукового працівника, а виконання такої роботи на підставі трудового договору автоматично вимагатиме перебування на науково-педагогічній посаді;
– положення щодо проходження науковими працівниками конкурсного відбору та атестації. Зроблений висновок про необхідність внесення змін та встановлення диспозитивного правила дії ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і ст.6 цього Закону щодо проведення конкурсу та проходження атестації з метою підтвердження рівня кваліфікації наукового працівника;
– положення щодо врегулювання проблеми встановлення обмеження режиму робочого часу для наукових працівників, які за сумісництвом здійснюють викладацьку діяльність;
– тривалість відпусток для наукових працівників, яка зменшує розрив між певними категоріями наукових працівників, та визначається необхідність збільшення терміну відпустки, яка підлягає використанню і не може бути замінена грошовою компенсацією;
– порядок визначення розміру доплати за науковий ступінь та вчене звання та обґрунтована пропозиція встановлювати їх у фіксованому розмірі;
дістали подальшого розвитку:
– положення про правовий статус наукового працівника. Обґрунтовується висновок, що наявність повної вищої освіти є спеціальним (додатковим) правилом набуття правосуб’єктності (спеціальної правосуб’єктності) для зайняття особою посади наукового працівника. Наявність наукового ступеня або вченого звання не є умовою спеціальної правосуб’єктності;
– положення про необхідність запровадження нормативного рейтин-гового оцінювання наукової діяльності наукового працівника з урахуванням галузевих особливостей, результати якого будуть використовуватись при атестації і оплаті праці, та перегляду нормативно встановлених розмірів стимулюючих виплат;
– висновок про необхідність належного правового врегулювання питань підвищення кваліфікації наукових працівників та продовження до двох років для наукових працівників терміну стажування за кордоном.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях окремих положень, що складають зміст трудових відносин наукових працівників, а також у нормотворчій діяльності при удосконаленні актів чинного законодавства, при доопрацюванні окремих положень проекту Трудового кодексу України та проекту Закону України «Про вищу освіту», що матиме важливе значення для забезпечення правових гарантій здійснення науковими працівниками свого права на творчу працю.
Отримані результати можуть також використовуватися у правозастосу-вальній практиці діяльності наукових установ, особливо при розробці локальних актів, судовій практиці, навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», а також при написанні підручників, монографій, науково-прак-тичних посібників і розробці методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослі¬дження доповідалися на таких науково-практичних конференціях: ХІ регіо¬нальній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3–4 лютого 2004 р.); науково-практичній конференції «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (м. Суми, 2–4 червня 2005 р.); ІХ Міжна-родній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України (трудове право та право соціального захисту)» (м. Луцьк, 25–26 травня 2012 р.).
Результати дисертаційного дослідження були апробовані також при наданні роз’яснень та консультацій науковим установам, що опубліковані в загальнонауковому журналі «Вісник Національної академії наук України».
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та трьох тезах на наукових конференціях, опублікованих у збірниках.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація склада-ється зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (208 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 231 сторінку. Основного тексту * 205 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Для закріплення наукових кадрів у науковій сфері та забезпечення більш якісного їх добору обґрунтовано необхідність збільшення грантової підтримки наукових досліджень на конкурсних засадах. При цьому рівень оплати праці при виконанні таких досліджень має відповідати європейським стандартам, що сприятиме залученню найбільш талановитих науковців та стане стимулом до повернення українських учених із-за кордону, забезпечить уникнення практики укладення цивільно-правових угод при виконанні таких досліджень. У зв’язку з цим потребуватиме необхідних змін Закон України «Про оплату праці».
2. Доповнити Бюджетний кодекс України нормами, які б забороняли при прийнятті Закону України про державний бюджет на відповідний рік зменшувати розмір державної гарантії щодо фінансування наукової сфери, визначеної статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та надавали право науковим установам самостійно розпоряджатися коштами від надання платних послуг, в тому числі на оплату праці.
3. В проекті Закону України «Про вищу освіту» необхідно виключити третій рівень вищої освіти, на якому здобувається академічний та одночасно перший науковий ступінь доктора філософії у зв’язку з тим, що дане положення не узгоджується з іншими положеннями цього проекту та з нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З метою унормування цих термінів та визначень необхідно окремо визначити рівні вищої освіти: початковий, перший та другий, та науковий рівень. Аналогічно визначаються і ступені вищої освіти: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, і окремо наукові ступені: доктор філософії та доктор наук.
4. На підставі порівняльного аналізу понять «вчений» та «науковий працівник» підтверджено, що вони мають різні і за правосуб’єктністю, і за системою прав і обов’язків. На підставі цього встановлено, що, оскільки правове регулювання статусу вченого виходить за межі дії трудового законодавства і наукова діяльність вченого визначається й іншими нормами законодавства (цивільного, адміністративного тощо), які не пов’язують таку діяльність з наявністю вищої освіти, то пов’язувати правосуб’єктність вченого з обов’язковою наявністю вищої освіти є необґрунтованим.
З огляду на викладене поняття «вчений» можна визначити як фізичну особу, яка здійснює наукову та науково-технічну діяльність та отримує наукові та науково-прикладні результати, зафіксовані у встановленому чинним законодавством порядку.
5. Доведено, що, оскільки науковий працівник є суб’єктом трудових правовідносин, то встановлена законом вимога щодо наявності повної вищої освіти є обов’язковою вимогою і є спеціальним (додатковим) правилом набуття правосуб’єктності (спеціальна правосуб’єктність) для зайняття особою посади наукового працівника. Наявність наукового ступеня або вченого звання не є умовами спеціальної правосуб’єктності.
Наявність спеціальної правосуб’єктності не може розцінюватись як обмеження трудових прав і обов’язків.
6. Підтримано позицію науковців щодо неправомірності пов’язувати статус наукового працівника тільки із здійсненням ним наукової діяльності за основним місцем роботи, оскільки таке положення не відповідає загальним засадам трудового законодавства, робота науковців за сумісництвом є також роботою за трудовим договором і не тягне за собою зменшення трудових прав працівників.
7. На підставі проведеного аналізу трудо-правового статусу наукових працівників та державних службовців доведено, що поширення статусу держслужбовця на наукових працівників в наукових установах, які підпорядковані органам державної влади є невиправданим, оскільки не забезпечується конституційне право вчених на свободу наукової творчості, не відповідає трудовій функції науковця та його правам і обов’язкам. Не може відноситись до трудових обов’язків наукового працівника і науково-педагогічна діяльність, оскільки виконувати таку роботу на підставі трудового договору працівник може тільки перебуваючи на науково-педагогічній посаді.
8. Визначено, що одним із обов’язків наукових працівників, який підтверджує їх статус та рівень кваліфікації, є проходження атестації. З метою правового врегулювання підтвердження відповідної кваліфікації наукових працівників, які відповідно до чинного законодавства не підлягають атестації, пропонується внести зміни до визначеного у ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» терміну наукового працівника та норми ст.6 цього Закону щодо обов’язкового проходження атестації у випадках, визначених законодавством.
9. З урахуванням наведених вище особливостей правового статусу наукового працівника пропонується таке уточнене поняття:
« науковий працівник − фізична особа, яка має повну вищу освіту (ступінь магістра) і яка відповідно до трудового договору професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством».
10. Потребує доповнення постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 «Про затвердження Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» категорією працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з метою приведення її у відповідність до статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
11. Визначаючи перелік посад наукових працівників у статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», законодавець їх правовий статус пов’язує з роботою у науковому підрозділі, нормативне визначення якого сьогодні відсутнє. Запропоновано визначення наукового підрозділу, як структурного підрозділу юридичної особи, основним завданням якого відповідно до положення про підрозділ є здійснення наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності і більше половини чисельного складу працівників якого становлять посади наукових працівників.
12. Зважаючи на встановлені особливості правового статусу наукових працівників та з метою його належного правового врегулювання необхідно включити до проекту Трудового кодексу України окрему главу: «Особливості правового регулювання праці наукових та науково-педагогічних працівників», де встановити особливості правового регулювання праці наукових та науково-педагогічних працівників не тільки на законодавчому, але й на договірному рівнях.
13. Запропоновано в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначити диспозитивний характер проведення конкурсу на зайняття посади наукових працівників і викласти частину четверту статті 6 цього Закону в наступній редакції: «Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється переважно на основі конкурсного відбору. Положення про порядок конкурсного відбору для зайняття посад наукових працівників затверджується Кабінетом Міністрів України».
Відзначено, що відповідного доповнення потребує і частина друга статті 62 проекту Трудового кодексу України, оскільки положення цієї статті передбачають єдиний орган конкурсного відбору – конкурсну комісію, не враховують специфіку наукової діяльності та вимоги статті 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо встановлення повноважень вченої ради обирати за конкурсом на вакантні посади наукових працівників.
14. Обґрунтовано, що за наявності хоча б одного претендента на посаду, подані документи якого відповідають заявленим вимогам, конкурс на заміщення посади наукового працівника підлягає проведенню, оскільки принцип змагальності та відкритості уже забезпечується самою публікацією оголошення про запрошення до участі у конкурсі. Тільки у випадку відсутності заяв на конкурс вчена рада має оголосити його таким що не відбувся.
Запропоновано розробити постанову Кабінету Міністрів України, яка затвердила б порядок заміщення посад наукових працівників, де необхідно також врахувати:
1) норму пункту 20 Положення про атестацію наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475, яка передбачає можливість призначення наукового працівника на відповідну посаду без проведення конкурсу за результатами атестації;
2) без проведення конкурсу повинні призначатись особи після закінчення аспірантури на посади молодших наукових співробітників, що дозволить забезпечити притік в науку молодих кадрів, які ще нездатні конкурувати на ринку праці;
3) до новостворених наукових установ можливе прийняття на посади наукових працівників без конкурсу, але тільки до моменту створення в установленому порядку вченої ради в науковій установі;
4) конкурсний порядок також не може поширюватися на випадки повернення працівника на посаду з виборної роботи, оскільки трудове законодавство (ст.118 Кодексу законів про працю України) гарантує працівникам, в тому числі і науковим, звільненим від виборної роботи, надання після закінчення їх повноважень попередньої роботи;
5) передбачити можливість участі наукового працівника у конкурсному відборі одночасно в декількох наукових установах, що більш повно забезпечить реалізацію їх права на вільний вибір праці;
6) переважне право при прийнятті на наукові посади та без проходження конкурсного відбору має бути визнане за академіками і членами-кореспондентами НАН України та національних галузевих академій наук, оскільки їх видатний внесок в науку та найвищий рівень наукової кваліфікації підтверджується цим званням;
7) конкурсний відбір також не застосувати при прийнятті на роботу за строковим трудовим договором на термін до одного року.
15. Пропонується відмовитись від контрактної форми трудового договору з науковими працівниками. В той же час зроблено висновок про доцільність запровадження для наукових працівників письмової форми трудового договору, що пов’язано з особливостями наукової діяльності і необхідністю врегулювання у трудовому договорі таких визначених законодавством додаткових умов, як розподіл та інші умови використання майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору; збереження комерційної таємниці, пов'язаної із створенням і використанням об'єктів інтелектуальної власності; заборона роботи за сумісництвом у третіх осіб, де можуть бути використані такі об'єкти інтелектуальної власності протягом певного терміну тощо.
З цією метою необхідно внести зміни до статей 1 та 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
16. Потребує врегулювання порядок виникнення трудових правовідносин на підставі таких складних фактичних складів як обрання, призначення на посаду та затвердження на посаді, що в основному стосується керівних наукових посад, шляхом визначення в положеннях проекту Трудового кодексу України елементів фактичного складу при обранні на посаду і при призначенні. Доцільно також визначити зміст та правові наслідки такої процедури, як затвердження на посаді.
Запропоновано доповнити статтю 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» положеннями, які б визначали не тільки порядок призначення на посаду на підставі складних фактичних складів, а й порядок звільнення керівника наукової установи.
17. Доведено необхідність забезпечення умов конкретизації (індивідуалізації) наукової праці в залежності від галузі науки, спеціальності або об’єкту дослідження в умовах трудового договору, для чого частину першу статті 44 «Трудова функція» проекту Трудового кодексу України доцільно відредагувати щодо необхідності визначення змісту трудової функції конкретного працівника у трудовому договорі в залежності від особливостей певної сфери діяльності.
18. Доведено, що для наукового працівника зміна структурного підрозділу в науковій установі, навіть без зміни посади та інших істотних умов, за правовими наслідками не може вважатись переміщенням і свідчить про зміну умов трудового договору та не може допускатись без згоди працівника. Запропоновано в проекті Трудового кодексу України відійти від принципу визначення істотних умов праці (трудового договору) і розглядати це питання з точки зору змін умов договору, визначених у його змісті, поняття якого дає стаття 40 проекту. Такий підхід дозволить забезпечити однакове застосування і понятійного апарату зазначених вище положень і відповідатиме їх змісту.
Обґрунтовано неприйнятність оформлення переведення на іншу роботу шляхом укладення нового трудового договору, запропонованого в статті 79 проекту Трудового кодексу, оскільки укладення нового трудового договору передбачає припинення раніше діючого і призведе до припинення трудових відносин, що не відповідає меті переведення в межах одного роботодавця. Відмічено, що для наукових працівників, які отримують наукову пенсію, таке оформлення змін матиме негативні наслідки в частині припинення виплати цих пенсій. Пропонується замість оформлення нового трудового договору вносити зміни шляхом викладення його в новій редакції, що не спричинятиме припинення трудових відносин.
19. Доведена необхідність доповнити окремою нормою Положення про атестацію наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475, яка б дозволяла проведення позачергової атестації з метою переведення на вищу посаду.
20. Запропоновано уточнити положення статті 101 проекту Трудового кодексу України щодо визначення механізму застосування запропонованих заходів, пов’язаних з загрозою масових звільнень, оскільки вказані положення не кореспондуються з нормами проекту щодо оплати простою, надання відпусток без збереження заробітної плати, порядку зміни істотних умов праці.
Недоцільно передбачати право в колективних договорах встановлювати критерії визначення звільнення у зв’язку із скороченням, оскільки це може призвести до суттєвих порушень трудових прав працівників.
21. Запропоновано удосконалити процедуру оскарження результатів атестаційної комісії і відмовитись від оскарження результатів атестації до установи вищого рівня як такої, що не відповідає загальним засадам розгляду трудових спорів, протирічить повноваженням вченої ради, визначених статтею 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо затвердження результатів атестації, та встановлених чинним законодавством повноважень керівника наукової установи приймати рішення за результатами атестації.
22. Запропоновано розділ 30 «Лабораторії» Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 перейменувати в розділ «Наукова діяльність», де визначити наукових працівників, які проводять наукові дослідження, що пов’язані із шкідливими факторами для життя і здоров’я людини, з метою встановлення таким особам скороченого робочого дня (тижня).
23. Встановлено основні критерії, які мають визначати підстави для можливості застосування роботи на умовах ненормованого робочого часу і що буде відрізняти їх від надурочних робіт, це: 1) наявність заздалегідь визначеного у колективному договорі переліку професій, посад ( а не списку працівників, як це визначає ч.3 статті 154 проекту), робота на яких передбачає використання ненормованого робочого часу, про що має повідомлятись працівнику при укладенні трудового договору і включатись до додаткових умов трудового договору; 2) необхідність виконання термінової роботи поза межами робочого часу, крім визначених ч.2 статті 151 проекту Трудового кодексу України випадків застосування надурочних робіт; 3) встановлення в якості компенсації за таку роботу додаткової відпустки; 4) тривалість роботи на умовах ненормованого робочого часу має бути сумірною такій компенсації, тому має бути законодавчо обмежена.
Пропонується визначити роботу на умовах ненормованого робочого часу як періодичну необхідність виконання поза межами робочого часу працівником за професією (посадою), визначеною колективним договором, термінових робіт, крім випадків, встановлених ч.2 статті 151 цього Кодексу, але не більше 56 годин на рік. За роботу на умовах ненормованого робочого часу працівникам надається щорічна додаткова трудова відпустка.
24. Доведена необхідність більш широкого застосування для наукових працівників гнучкого режиму робочого часу. Визнано за необхідне прийняти окрему постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку застосування гнучкого режиму робочого часу». В цьому нормативному акті визначити випадки, коли прохання працівника про встановлення гнучкого режиму робочого часу для роботодавця є обов'язковим і серед них передбачити наукових працівників, які поєднують наукову діяльність з науково-педагогічною (викладацькою), іншою творчою діяльністю, або надають консультативні та експертні послуги.
25. На підставі проведеного аналізу положень статті 147 проекту Трудового кодексу України зроблено висновок про необхідність корегування деяких положень. Статтю 147 «Працівники, які самостійно планують свій робочий час» доцільно назвати «Планування робочого часу працівниками самостійно».
Положення цієї статті запропоновано викласти в такій редакції: «Керівники юридичної особи та відокремлених підрозділів, працівники, які працюють вдома, та інші категорії працівників, визначені колективним договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, можуть планувати свій робочий час самостійно на умовах, визначених у трудовому договорі».
З метою врегулювання застосування працівниками можливості самостійно планувати свій робочий час після ухвалення проекту Трудового кодексу України та набранням ним чинності доцільно прийняття підзаконного нормативного акта, який би визначав основні засади планування робочого часу працівниками самостійно.
26. Доведена необхідність введення та використання дистанційної форми режиму робочого часу, оскільки вона може широко застосовуватись при виконанні науково-дослідних робіт, особливо в гуманітарній сфері, коли проведення наукових досліджень не потребує спеціального обладнання для проведення експериментів в лабораторних умовах.
27. З метою врегулювання проблеми встановлення обмеження режиму робочого часу для наукових працівників, які за сумісництвом здійснюють викладацьку діяльність, запропоновано після абзацу першого п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» доповнити абзацом такого змісту: «Ці обмеження не застосовуються до наукових працівників, які поєднують наукову діяльність з викладацькою (науково-педагогічною) діяльністю».
28. Запропоновано нову тривалість відпусток для наукових працівників, яка зменшує розрив між певними категоріями наукових працівників та визначена мінімальна тривалість відпустки для наукового працівника без наукового ступеня – 30 календарних днів.
У зв'язку з тим, що для наукових працівників встановлюється подовжена щорічна основна відпустка для відновлення їх особистого стану, пов'язана із специфікою наукової діяльності , потребує і збільшення терміну відпустки з 24 днів до 30 календарних днів, яка підлягає використанню і не може бути замінена грошовою компенсацією з внесенням відповідних змін до ст.24 Закону України «Про відпустки» та передбачивши відповідну норму в ст.248 проекту Трудового кодексу України.
29. Потребують удосконалення положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток» щодо уточнення періодичності надання творчої відпустки для написання підручника чи наукової праці та надання такої відпустки всім членам творчого колективу.
30. Запропоновано надати право науковим установам шляхом внесення змін у відповідні постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють порядок оплати праці в наукових установах, самостійно визначати умови оплати праці робіт, які виконуються за рахунок власних надходжень наукової установи, за угодою сторін в залежності від кількості виконавців і в межах коштів на оплату праці, визначених в кошторисі на виконання конкретної науково-дослідної роботи, при цьому застосовуючи гарантії, забезпечені трудовим законодавством, що відповідатиме нормі статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».
31. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 74 «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» визначається різний рівень оплати праці в науково-дослідному інституті; в науково-дослідній установі; в іншій науковій установі, організації. Доведена необхідність визначення критеріїв диференціації наукових установ з метою регулювання питань оплати праці керівного складу наукової установи та пов’язувати їх з обсягом проведених наукових робіт, пріоритетністю та науковою значимістю наукових розробок, чисельністю працівників.
32. Аргументовано, що доплату за науковий ступінь та вчене звання необхідно встановлювати у сталій величині, а не у «у граничному розмірі, що забезпечить дотримання належного співвідношення в оплаті праці між працівниками, які мають різні наукові ступені чи вчені звання, відповідатиме цільовому призначенню цієї доплати.
33. Запропоновано абзац третій пункту 1 та пункту 2 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494, виключити. Для збереження соціальних гарантій для цієї категорії працівників внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 74 «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» і постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та ввести надбавку за стаж роботи у науковій сфері.
34. Доведено необхідність нормативного запровадження рейтингового оцінювання наукової діяльності наукового працівника з урахуванням галузевих особливостей. На рівні органів управління, які мають у своєму підпорядкування наукові установи, необхідно розробити методичні рекомендації щодо визначення загальних критеріїв та показників, які мають враховуватись при оцінці результатів наукової діяльності наукових працівників при проведенні атестації та надання керівнику наукової установи відповідних пропозицій за результатами атестації.
Результати такої оцінки мають застосовуватись і для підвищення стимулюючою ролі надбавок та премій. Для цього необхідно переглянути порядок формування фонду заробітної плати, в якому б було закладено відповідний відсоток від загальної суми фонду заробітної плати саме для стимулюючих виплат. У зв’язку з цим потребують перегляду і нормативно встановлені розміри цих виплат, оскільки існуючі обмеження не забезпечують їх належного рівня.
35. Доведена необхідність прийняття Кабінетом Міністрів України єдиного нормативного акта, який би врегулював порядок направлення на стажування та підвищення кваліфікації і наукових, і науково-педагогічних працівників як в Україні, так і за її межами, оскільки чинне Положення про стажування викладачів вищих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти України 11 травня 1993 року № 132 не поширює свою юрисдикцію на наукових працівників наукових установ і не може бути використане ними на законних підставах. Для наукових працівників термін проходження стажування за кордоном, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1411 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань навчання і стажування за кордоном» має бути подовжений до двох років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про Рекомендації Парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» : Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року №2632-VI // Відомості Верховної Ради. — 2011. — № 11. — ст. 72.
2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [Електронний ресурс] : Статистичний збірник / підгот. І. В. Калачова.  К. : Держстат України.  2011.  282 с.  Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/
publnauka_u.htm.
3. Ситник К., Новіков М., Маліцький Б. Коли наука стане джерелом економічного зростання України? [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня.  2001.  №13. — Режим доступу: http://dt.ua/SCIENCE/koli_nauka_stane_
dzherelom_ekonomichnogo_zrostannya_ukrayini-24020.html.
4. Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2011 році.  ч.2 / Відповідальний за випуск академік НАН України В. Ф. Мачулін.  К. : НАН України.  2012.  198 с.
5. Вашуленко О. С. Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О. С. Вашуленко // Наука та наукознавство.  2009.  №3.  С. 31 – 32.
6. Попович О. С. Структурні зміни кадрової складової наукового потенціалу України (1995 – 2009) // Наука та наукознавство.  2011.  №1.  С. 26 – 33.
7. Вашуленко О. С. Підготовка наукових кадрів: дослідження Г. М. Доброва та сучасний стан // Наука та наукознавство.  2011.  №2.  С. 69 – 74.
8. Про заходи щодо подальшого покращення підбору і підготовки наукових кадрів : Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 травня 1962 року № 441 // ЗП СРСР. — 1962. — № 7. — ст. 57.
9. Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» : Наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327 // Харків : Видавничий будинок «Фактор», 2011. — 512 с.
10. Аналітична записка «Про академічну організацію наукової діяльності в Україні в контексті світових тенденцій організації науки» [Електронний ресурс] // Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України.  2012. — Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/Chronicle/Publishers/nov/press/Documents/Academichna%20organizatsiya%20naukovoi%20diyalnosti.pdf.
11. Попович В. В., Сiчкаренко Г. Г. Розвиток науки і наукових досліджень у вищих навчальних закладах України // Наука та наукознавство. — 2002. — №3. — C. 36 – 46.
12. Бессалова Т. В. Розвиток науково-технічного співробітництва академічної науки і вищої освіти: пошук збалансованих форм взаємодії
(90 –ті роки ХХ ст.) // Наука та наукознавство. — 2010. — №4. — С.124 – 133.
13. Про створення Науково-навчального центру «Державна ключова лабораторія молекулярної і клітинної біології» : Наказ Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації від 1 квітня 2011 року № 6 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=
1041.44167.0.
14. Ніколайчук І. Ключова лабораторія – не просто спільні дослідження чи кошти під них [Електронний ресурс] // газета «Світ». — 2012. — № 19-20 (671-672) травень. — Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/svit/Article/
Pages/11_1920_910.aspx.
15. Ганіткевич Я. Які наукові ступені потрібні українським вченим? [Електронний ресурс] // Онлайн-журнал Наукового товариства ім. Шевченка. — Режим доступу: http://ntsh.org/science_degrees.
16. Про вищу освіту : проект Закону України від 28 грудня 2011 року № 9655 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/
pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42241.
17. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165.
18. Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ : Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 469 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 14. — Ст. 545.
19. Маліцький Б. А. Міжкраїнова мобільність вчених як наслідок просторового переміщення центрів науково-технологічної активності / Б. А. Маліцький // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 51 – 67.
20. Мех О. Вітчизняний науковий потенціал: динаміка фінансово-кадрових перетворень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.researchclub.com.ua/jornal/219.
21. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 50-51. — Ст. 572.
22. Рекомендация о статусе научно-исследовательских работников : Рекомендация от 20 ноября 1974 года / Организация Объединенных Наций [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.businesspravo.ru/
Docum/DocumShow_DocumID_33160.html.
23. Ярошенко О. М. Правовий статус сторін трудових правовідносин : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12.00.05 / О. М. Ярошенко ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 1999. — 19 c.
24. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудових правовідносин в умовах переходу України до ринкової економіки : автореф. дис. … доктора юрид. наук : 12.00.05 / П. Д. Пилипенко ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2001. — 38 с.
25. Лазор Л. И. Правосубъектность как категория трудового права: проблемные вопросы // Актуальные проблемы права: теория и практика. Сборник научных трудов. — 2011. — № 19. — С. 8 – 15 [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.jlaw.snu.edu.ua/paper/?id=187.
26. Костюк В. Л. Правосуб’єктність у трудовому праві: проблеми теорії та практики : Монографія / В. Л. Костюк. — К. : Видавець Карпенко В. М., 2012. — 464 с.
27. Петренко Л. Ф. Законодательство о труде научных работников. — М. : Наука, 1979. — 286 с.
28. Котова Л. В. Загальна і спеціальна правосуб’єктність працівника у трудовому праві // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць / Л. В. Котова. — Луганськ : СНУ ім. В. Даля. — 2009. — № 14. — С. 83 – 94.
29. Ярошенко О. До питання трудової правосуб’єктності працівників / О. Ярошенко // Право України. — 1999. — №3. — С. 74 – 75.
30. Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року у справі № 1-37/2001 // Офіційний вісник України. — 2001. — №26. — Ст. 1182.
31. Конституція України : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року] // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
32. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — Ст. 356.
33. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — № 51. — Ст. 1122.
34. Барабаш Г. О. Особливості правового регулювання праці науковців і його вдосконалення : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Г. О. Барабаш ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — 20 с.
35. Трудове право України : Навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів / Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак З. Я. та ін.; за ред. Пилипенка П. Д. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 536 с.
36. Положення про наукових працівників вищих учбових закладів : Декрет Ради Народних Комісарів РРФСР від 21 січня 1924 року // СУ РСФСР. — 1924. — №7. — Ст. 44.
37. Ананов И. Н. Правовое положение научных работников. — М. : Нижполиграф, 1928. — 184 с.
38. Евтихиев И. И. Административное право СССР/ И. И. Евтихиев, В. А. Власов — М. : Юр. издат, 1946. — 423 с.
39. Федькин Г. И. Правовые вопросы организации научной работы в СССР. — М : Юр. лит., 1958. — 217 с.
40. Рассудовский В. А. Государственная организация науки в СССР. — М. : Юр. лит., 1971. — 162 c.
41. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
42. Неумивайченко Н. М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: автореф. дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.05 / Н. М. Неумивайченко ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: 2002. — 19 с.
43. Андрушко А. В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05/ А. В. Андрушко ; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка — К., 2003. — 20 с.
44. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. … доктора юрид. наук : 12.00.05 / М. І. Іншин ; Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2005. — 41 с.
45. Про вищу освіту : Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 20. — Ст. 134.
46. Перелік посад педагогічних і науково-педагогічних працівників : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 1015.
47. Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494 // Офіційний вісник України. — 2004. — №16. — Ст. 1111.
48. Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 // Офіційний Вісник України. — 2001. — № 5. — Ст. 184.
49. Инструкция о порядке замещения вакантных должностей научных работников : Постановление Президиума Академии наук СССР от 14 декабря 1962 года № 982 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. — 1963. — № 3.
50. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 10. — Ст. 590.
51. Скоробагатько А. В. Правове регулювання пенсійного забезпечення наукових працівників: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / А. В. Скоробагатько ; Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2004. — 21 с.
52. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. — Ленинградский государственный университет им. А. А. Жданова. — Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1959. — 281 с.
53. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском праве /О. А. Красавчиков — М. : Госюриздат, 1958. — 234 с.
54. Карпушин М. П. Особенности трудовых правоотношений / М. П. Капушин — М. : Московский Государственный университет, 1978. — 187 с.
55. Лушникова М. В. Очерки теории трудового права / М. В. Лушникова, А. М. Лушников. — СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2006. — 940 с.
56. Щербина В. І. Трудове право України : підручник / В. І. Щербина ; за ред. В. С. Венедіктова. — К. : Істина, 2008. — 384 с.
57. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А. И. Процевский — М.: Юр. лит, 1972. — 288 с.
58. Солодовник Л. В. Юридичні факти у трудовому праві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Л. В. Солодовник ; Національний університет внутрішніх справ. — Х., 2004. — 20 с.
59. Радянське трудове право / за заг. ред. М. Й. Бару. — Київ : ВО «Вища школа» Головне видавництво, 1975.— 359 с.
60. Данилюк О. В. Юридичні факти як підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / О. В. Данилюк ; Одеська національна юридична академія. — О., 2008. — 19 с.
61. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971. — № 50. — Ст. 375.
62. Трудовой кодекс Республики Белорусь: [26 июля 199 года № 296-З. Принят Палатой представителей 8 июня 1999 года. Одобрен Советом Республики 30 июня 1999 года] [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=hk9900296&p2={NRPA}.
63. Проект Трудового кодексу України від 4 грудня № 1108 (текст законопроекту до другого читання 2 квітня 2012 року) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=
30947.
64. Постановление Президиума Академии наук СССР от 10 апреля 1947 года // Архив АН СССР. — Ф. 2. — Оп. 6. — № 61. — С. 88 – 89.
65. О проведении конкурса и аттестации научных сотрудников научно-исследовательских институтов и лабораторий : Постановление Совета Министров СССР от 15 августа 1956 года № 1123 // Основные нормативные акты о правовом положении научных учреждений и работников науки. — М., 1979. — Т. 2. — Кн. 7. — С. 7.
66. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 травня 1962 року