ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

В С Т У П………………………………………………………………
3 – 13
РОЗДІЛ 1. ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ У НОВИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РЕАЛІЯХ…………………………......................................

14 – 69

1.1. Випробування при прийнятті на роботу в сучасній системі управління кадрами.............................................................……..
14 – 36
1.2. Випробування при прийнятті на роботу та кадровий менеджмент: співвідношення і взаємодія………..................….
37 – 68
Висновки до розділу .………………………………………………… 68 – 69

РОЗДІЛ 2. ВИПРОБУВАННЯ ЯК УМОВА ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЯКІСНИЙ ПІДБІР КАДРІВ ………………….........………………………….

70 – 143

2.1. Поняття випробування, його правова природа та значення…...
70 – 93
2.2. Строки випробування. Встановлення випробування для різних категорій працівників…………………………………….
93 – 113
2.3. Зміст випробування, його результат і правові наслідки………. 114 – 142
Висновки до розділу..................................…………………………… 142 – 143

РОЗДІЛ 3. ДІЄВІСТЬ ВИПРОБУВАННЯ ТА ГАРАНТОВАНІСТЬ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ У ПРОЦЕСІ ТА В РЕЗУЛЬТАТІ ВИПРОБУВАННЯ…...............................................…….

144 – 192

3.1. Умови і фактори ефективності випробування при прийнятті на роботу…………………………………………….......………..

144 – 165
3.2. Гарантування та поновлення порушених прав суб’єктів випробування ..............................................................…………...
166 – 190
Висновки до розділу .........…………………………………………… 190 – 192

ВИСНОВКИ...........................................................................................
193 – 196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..
197 – 212

ДОДАТКИ……………………………………………………………..
213 – 216

ВСТУП

Актуальність теми. Динамічний характер розвитку сучасного суспільства, що відображається у необхідності переосмислення ідей і положень, які донедавна вважались класичними, та у регулюванні відносин, що обумовлені вимогами суспільного розвитку, потребує змін у правовому впливі на суспільство. В сучасних умовах суттєвим змінам підлягають практично всі сфери правового регулювання, що мають важливе значення для суспільства. Не складає виключення і правовий вплив на сферу трудових відносин, позначаються вони і на регулюванні випробування при прийнятті на роботу як важливого напрямку забезпечення якісного підбору кадрів.
Випробування при прийнятті на роботу є важливим інститутом трудового права. Його встановленню передує наявність умов як додаткового елементу змісту трудового договору та поєднання інтересів працівника та роботодавця. За формою випробування є встановленим на нормативній основі процесом взаємодії сторін, а за змістом – з однієї сторони, перевірка відповідності працівника певній роботі, а з іншої – встановлення відповідності пропонованої роботи потребам та інтересам працівника.
Основним юридичним фактом, з яким пов’язані наслідки випробування як правової форми перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі, є результат випробування. Від нього залежить подальший розвиток трудових відносин, доля трудового договору, тому важливо, щоб оцінювання результатів власником чи уповноваженим ним органом було, з однієї сторони, об’єктивним, а з іншої – враховувало індивідуальні якості працівника. Актуальним у цьому відношенні є конкретизація терміну “ділові якості” на законодавчому рівні; вироблення критеріїв оцінки кадрів; формулювання єдиних підходів до характеристики особи, що випробовується та обґрунтування форми і процедури перевірки працівника дорученій роботі.
Сучасне законодавство не передбачає встановлення методики чи механізму оцінки результатів випробування, що створює можливість суб’єктивізму з боку роботодавця. Хоча необхідно зазначити, що така оцінка повинна співвідноситись не лише з можливістю допуску працівника до виконання трудових обов’язків, а і з метою випробування. Якщо в якості мети випробування визначити забезпечення якісного підбору кадрів, то навіть негативна оцінка результатів випробування має позитивний характер. Якщо ж брати до уваги можливість особи, що проходить випробування, отримати робоче місце, то вона, звичайно, має негативне значення.
Важливого значення для визначення дієвості випробування як умови трудового договору та засобу реалізації трудових прав є його ефективність, що обумовлює, в кінцевому рахунку, не лише необхідність існування випробування, а і його практичне значення. Ефективність випробування може бути досліджена через визначення функціонального призначення випробування як сукупності правових норм, що регламентують процес випробування, характеристику факторів та умов, що визначають ефективність трудового права в цілому та випробування, зокрема; визначення критеріїв ефективності випробування як правового інституту та практичної категорії і визначення шляхів підвищення ефективності випробування в сучасних умовах. При цьому необхідно пам’ятати, що ефективність регулювання випробування та його дієвість не може бути визначено як показник без врахування соціальних процесів і дій соціальних суб’єктів, завдяки яким досягаються юридично і практично значущі результати.
Реалізація норм трудового права на практиці завжди відрізнялась певною складністю. Норми Кодексу законів про працю України, що регламентують питання випробування при прийнятті на роботу, теж характеризуються нечіткістю та невизначеністю термінології, що, безумовно, позначається на практиці їх застосування. Це є особливо негативним враховуючи той фактор, що соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають нових підходів до правового регулювання відносин у сфері праці.
Реальність будь-якої правової категорії, якою є випробування, обумовлюється системою гарантій захисту і поновлення порушених можливостей. Важливого значення в цьому плані має створення умов реалізації права в сфері випробування, забезпечення реалізації норм, що його регламентують та гарантування можливості реалізації випробування і захисту прав працівника в процесі випробування.
Проблема правового регулювання випробування при прийнятті на роботу не належить до числа недосліджених у науковому відношенні.
В працях сучасних вчених – Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.Я. Гоци, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Б.С. Стичинського, К.П. Уржинського, Н.М. Хуторян А.Д. Чайкіна, Г.І. Чанишевої досліджені аспекти та сторони випробування у взаємозв’язку з іншими нормами трудового права. В цілому ж проблеми випробування досліджувались у комплексі аналізу суміжних наукових проблем, а саме:
- трудових функцій, суб’єктів випробування при прийнятті на роботу (П.Д. Пилипенко, А.Д. Чайкін, О.С. Пашков);
- елементів (критеріїв) оцінки особи, що підлягає випробуванню (К.П. Уржинський, В.І. Курилов, Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева);
- необхідності диференційованого підходу до визначення тривалості випробування та результатів випробування (В.І. Прокопенко, Б.С. Стичинський, П.І. Жигалкін);
- форм перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі та захисту порушених прав працівника в результаті випробування (Л.І. Лазор, О.С. Пашков, К.П. Уржинський, В.П. Курилов, В.В. Жернаков, Д. Василенко);
- визначення та класифікації юридичних гарантій суб’єктів трудового права (М.Г. Александров, Є.А. Голованова, Д.О. Карпенко, О.І. Процевський).
В юридичній літературі неодноразово робилися спроби дати визначення самого терміну “випробування” (О.І. Процевський, В.В. Жернаков, Н.М. Хуторян, М.П. Шарило). Однак, і на сьогодні відсутня єдність позицій вчених з цього питання.
Аналіз праць згаданих авторів дав змогу виокремити малодосліджені аспекти проблеми правового регулювання випробування, які полягають у комплексному дослідженні місця випробування у сучасній системі управління кадрами; співвідношення і взаємодії випробування та кадрового менеджменту; терміну та змісту випробування; факторів та умов, що визначають його ефективність; критеріїв оцінювання працівника, що проходить випробування; гарантування прав суб’єктів випробування та їх поновлення у випадку порушення. Ці аспекти проблеми раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень, хоча їх відсутність ускладнює розв’язання ряду завдань сучасної науки трудового права і, що найголовніше, практики застосування чинного законодавства. Необхідність розв’язання цих проблем і визначила тему дисертаційного дослідження та обумовлює його актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Київського університету права Національної академії наук України «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (державний реєстраційний номер 01050001907).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення місця випробування при прийнятті на роботу у сучасній системі управління кадрами, аналіз правового регулювання випробування за законодавством України, дослідження дієвості випробування та засобів гарантування і поновлення прав суб’єктів випробування.
Визначена мета обумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- визначити місце випробування при прийнятті на роботу у сучасній системі управління кадрами;
- провести змістовний аналіз існуючих поглядів на категорію «випробування» та обґрунтувати власне її розуміння;
- визначити особливості зловживання правом у сфері випробування;
- визначити оптимальну тривалість строку випробування та сформулювати пропозиції щодо його законодавчого закріплення;
- здійснити порівняльний аналіз категорії «випробування», «стажування» та «конкурсний відбір»;
- запропонувати власне визначення функцій випробування та їх класифікацію;
- обґрунтувати загальні критерії оцінки особи, яка підлягає випробуванню та результатів випробування;
- здійснити конкретизацію юридичної природи випробування як юридичного факту, юридичної дії та юридичного наслідку;
- проаналізувати фактори, що впливають на ефективність випробування як правового інституту та результату дії права;
- сформулювати авторське визначення гарантій прав в процесі випробування та дати їх класифікацію.
Об’єктом дослідження є випробування при прийнятті на роботу як умова трудового договору та складова сучасної системи управління кадрами.
Предметом дослідження є правове регулювання випробування при прийнятті на роботу як умови трудового договору та забезпечення якісного підбору кадрів; визначення терміну, суб’єктів, строку та результату випробування; дослідження факторів ефективності інституту випробування та гарантій прав сторін правовідносин випробування.
Методи дослідження. Для отримання достовірних наукових результатів у дисертації застосовувалась система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів.
Використання філософсько-світоглядових підходів надало можливість дослідити інститут випробування як категорію, що має державно-владний характер та аксеологічну націленість, що обумовлює висновки про цінність цього інституту для суспільства та людського існування. На основі застосування принципів діалектики була визначена залежність рівня розвитку та ефективності випробування як динамічної категорії від рівня розвитку держави і суспільства, ідеалістичний метод обумовив дослідження залежності випробування від рівня свідомості та правової культури його суб’єктів, а метафізичний – забезпечив дослідження ознак, функцій та принципів випробування як юридичної категорії та правового інституту.
З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано наступні методи і прийоми:
формально-логічний дав можливість на основі дослідження існуючих ідей та концепцій сформулювати положення щодо сутності випробування та його місця в сучасній системі управління кадрами та норм трудового права;
історичний забезпечив аналіз інституту випробування з точки зору його становлення та розвитку, а також еволюційного формування самого поняття випробування і його гарантій;
системний дав можливість провести комплексне дослідження інституту випробування, визначити його місце в системі кадрового менеджменту та системі умов трудового договору;
структурно-функціональний застосовано при дослідженні змісту інституту випробування. Це надало можливість не лише виокремити і дослідити поняття, значення, правову природу випробування, строки, зміст та наслідки випробування, а і розкрити їх внутрішні закономірності, зв’язки, взаємозв’язки, виявити взаємодію компонентів цілого, знайшовши його логічний вираз. В результаті випробування було досліджено як окрему категорію галузі, що має чітко визначене функціональне призначення;
класифікація використана в процесі систематизації факторів, що визначають ефективність випробування та підрозділу основних гарантій прав суб’єктів випробування;
визначення застосовувалось для розкриття змісту наукових термінів і понять, що характеризують випробування, а саме: випробування при прийнятті на роботу, ефективність випробування, гарантії випробування, функції випробування;
порівняння дало можливість зрівняти випробування з елементами сучасної системи управління кадрами та іншими інститутами і нормами трудового права, а також порівняти вплив різних факторів та умов на ефективність випробування.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою перше в сучасних умовах у вітчизняній юридичній літературі комплексне спеціальне дослідження випробування при прийнятті на роботу з точки зору його природи, змісту, значення, місця в сучасній системі управління кадрами, ефективності та засобів гарантування.
Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає у наступних висновках, положеннях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему:
• з’ясовано правову природу і значення випробування як елементу децентралізованого регулювання трудових відносин, важливого засобу перевірки ділових якостей працівника, однієї з найважливіших умов правильного підбору і розстановки кадрів, способу стабілізації трудових правовідносин, умову вірного вибору працівником місця роботи, свідчення поєднання інтересів сторін трудового договору;
• дається авторське визначення випробування при прийомі на роботу як встановленої у законодавстві і обумовленої сторонами при укладенні трудового договору процедури, що має на меті перевірку відповідності професійних, ділових і особистих якостей працівника роботі, що йому доручається;
• з’ясовані особливості зловживання правом у сфері випробування, які полягають у необґрунтованому розширенні роботодавцем наданих йому прав і порушенні суб’єктивних прав іншої сторони та у протиправному розумінні та виконанні прав працівником і нехтуванні покладеними обов’язками;
• доведена необхідність законодавчого закріплення оптимальних строків випробування з їх диференціацією в залежності від професійного рівня працівника, кваліфікації робіт, вимог до виконуваної роботи, складності і шкідливості умов праці;
• здійснено порівняльний аналіз категорій ”стажування” як засобу підвищення кваліфікації та вивчення позитивного досвіду роботи, “конкурсний відбір” як оцінки найкомпетентнішого працівника конкурсною комісією для заміщення вакантної посади та “випробування” як встановлення відповідності працівника займаній посаді з точки зору їх мети, змісту, форм та значення;
• виокремлено загальні критерії оцінки особи, яка проходить випробування, а саме: професійний, що передбачає наявність ділових якостей, практичного досвіду, стажу за спеціальністю, кваліфікації, теоретичної підготовки; психологічний, складовими якого є усвідомлення обов’язків і прав, особисті якості, чесність, дисциплінованість, організаційні здібності; морально-правовий, що формується під впливом рівня правової культури, вихованості, обізнаності із статусом, моральних якостей особи;
• здійснена конкретизація випробування як юридичного факту, що породжує виникнення, зміну чи припинення відносин випробування, тобто має правоутворюючий характер; юридичної дії, що має активний характер і вчиняється з метою досягнення результату та юридичного наслідку, який може мати позитивний чи негативний характер, але завжди передбачає настання певного правового результату;
• запропоновано власне бачення функцій випробування, що об’єднує два аспекти, а саме: обумовлений соціальним призначенням трудового права та інтересами суб’єктів трудових відносин вплив норм, що регламентують випробування, на поведінку суб’єктів суспільних відносин та як вплив випробування на інші інститути трудового права і суміжних галузей права;
• обґрунтована класифікація функцій випробування на зовнішні, що мають загальноправовий характер і визначають зміст загально-регулятивного впливу випробування (виховна, культурна, інформаційна, стимулююча, політична, економічна, соціальна) та внутрішні, що обумовлюються спеціально-правовим значенням випробування (регулятивна, охоронна, гуманістична, відновлювальна, орієнтаційна, каральна);
• досліджено фактори, що визначають ефективність правового регулювання випробування, а саме: цілеспрямованість регулятивного впливу на випробування; відповідність норм, що регулюють випробування об’єктивним умовам розвитку суспільства та суспільним потребам; ступінь соціальної корисності результатів регулювання випробування; підвищення якості норм, що регламентують випробування, та дієвості механізму правового регулювання трудових відносин; належний рівень правосвідомості та правової культури суб’єктів випробування, відповідність норм про випробування міжнародно-правовим стандартам у сфері трудових відносин;
• визначаються гарантії прав у процесі випробування як система засобів, способів та умов, за допомогою яких забезпечуються реалізація, охорона, захист та поновлення прав працівника в процесі правовідносин випробування та дається класифікація юридичних гарантій прав суб’єктів випробування за ступенем поширеності (загальні, спеціальні, специфічні); за змістом (гарантії реалізації, захисту та поновлення прав); гарантії реалізації обов’язку; за характером впливу (регулятивні, охоронні); за роллю у здійсненні прав працівника та роботодавця (гарантії виникнення, реалізації, зміни та припинення правовідносин випробування) та за суб’єктами (гарантії сторін випробування, громадських, контрольних та судових органів).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки, положення і рекомендації даної роботи сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права і можуть використовуватись у наукових дослідженнях випробування як умови трудового договору та засобу якісного підбору кадрів.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності по реалізації конституційного права громадян на працю та вдосконаленні практичних аспектів випробування при прийнятті на роботу.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання нормативного курсу трудового права та спецкурсів “Роботодавець як суб’єкт трудових правовідносин”, та “Реформування трудового законодавства” в юридичних вищих закладах освіти, а також при підготовці відповідних підручників, програм і навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на наступних науково-практичних конференціях: на міжнародній науковій міжвузівській конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області, 25 січня – 03 лютого 2004 р.; тези доповіді “Поняття і природа випробування при прийнятті на роботу” опубліковані; на всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ 23-24 квітня 2004 р.; тези доповіді “Інститут випробування: природа, сутність та шляхи вдосконалення” опубліковані); на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (м. Київ 28-29 квітня 2004 р.; тези доповіді “Проблеми випробування при прийнятті на роботу (до питання про строки)” опубліковані); на Міжнародній науково-практичній конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області 24-29 січня 2005 р.; тези доповіді «Випробування при прийнятті на роботу як спосіб визначення придатності до виконання роботи» опубліковані); на всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ 18 травня 2005 р.; тези доповіді “Випробування при прийнятті на роботу як елемент кадрового менеджменту” опубліковані); на міжнародній науково-практичній конференції “Развитие и перспективы национальной правовой системы в контексте европейских интеграционных процессов” (м. Мінськ 16-17 червня 2005 р.; тези доповіді “Соотношение интересов сторон трудового договора по законодательству Украины в рамках интеграционных процессов” опубліковані).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладено у 10 публікаціях, серед яких 4 наукових статті у фахових виданнях та шість тез виступів на всеукраїнських та міжнародних конференціях.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження і авторським підходом до їх вирішення. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (188 найменувань). Обсяг дисертації 196 сторінок. Список використаних джерел 16 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні місця випробування в сучасній системі управління кадрами, його співвідношення з кадровим менеджментом, аналізі правового регулювання випробування при прийнятті на роботу за законодавством України, дослідженні дієвості випробування та гарантування і поновлення прав суб’єктів випробування.
1. Визначення місця випробування при прийнятті на роботу в сучасній системі управління кадрами зумовлює необхідність дослідження категорії “кадровий менеджмент”. Доцільність її характеристики полягає у значенні цієї складової для випробування. Кадровий менеджмент забезпечує дотримання процедури у сфері трудових правовідносин, встановлює чіткий порядок взаємодії суб’єктів трудових відносин, забезпечує якісний підбір кадрів, встановлює наукову основу кадрової політики та створює умови доцільної організації виробничих процесів.
2. Важливого значення для інституту випробування мають принципи кадрового менеджменту. А саме: принцип ситуативності, що визначає відповідність посади та кандидата з врахуванням особливостей конкретної ситуації; принцип поєднання молодих та досвідчених кадрів, що забезпечує наступність кадрової системи; принцип компенсованості, що надає можливість врівноважити позитивні та негативні сторони працівників для створення працездатного колективу; принцип динамізму, що забезпечує можливість поєднання стабільності трудового колективу і планомірно організованого руху кадрів.
3. Випробування є інститутом трудового права, що має характерні ознаки та юридичні властивості. Воно передбачено законодавчо, має договірну основу, обмежується встановленими строками, тривалість яких залежить від категорії працівників і волі роботодавця. Умова випробування відображається в акті правозастосування – трудовому договорі і наказі – акті роботодавця, зміст встановлюється виходячи з особливостей трудової функції, а значення полягає у породженні правових наслідків для працівника і роботодавця.
4. Необхідно розмежовувати поняття умови щодо випробування як додаткової умови змісту трудового договору, що передбачає випробування, та випробування при прийнятті на роботу як обумовленої певним строком процесу взаємодії працівника і роботодавця з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
5. Значення інституту випробування полягає у тому, що воно є одним з елементів децентралізованого (договірного) регулювання трудових відносин; важливим способом перевірки ділових якостей працівника; умовою правильного підбору та розстановки кадрів; способом стабілізації трудових правовідносин; засобом забезпечення зайнятості та працевлаштування населення, а також свідченням поєднання інтересів сторін трудового договору.
6. Випробування наділене певними властивостями, що характеризують правовідношення. В його основі знаходяться правомірні та протиправні дії суб’єктів трудового права, тобто юридичні факти правоутворюючого, правозмінюючого та правоприпиняючого характеру, їх результатом є певні правові наслідки. Зазначений інститут реалізується у формі використання (можливості реалізації прав сторін), дотримання (не вчинення протиправних дій, що порушують інтереси однієї із сторін), виконання (реалізація обов’язків, покладених договором) та застосування, що передбачає участь спеціального державного органу (посадової особи).
7. Термін випробування визначається часовими межами перевірки відповідності працівника тій роботі, яка йому доручається та специфічною гарантією. Важливим є чітке визначення позиції законодавця у цій сфері стосовно можливості перенесення, зарахування та скорочення терміну випробування. Визначення достатнього для перевірки відповідності працівника терміну може пов’язуватись із обмеженим рамками календарного часу періодом, що відповідає розряду оплати праці працівника, вираженому у тижнях. Він забезпечує справедливий, диференційований рівень обчислення тривалості строку випробування.
8. Ефективність випробування при прийнятті на роботу може бути досліджена через аналіз функціонального призначення норм, що складають інститут випробування; характеристику факторів, що впливають на ефективність випробування; визначення критеріїв ефективності випробування та обґрунтування шляхів підвищення ефективності інституту випробування. Важливого значення для характеристики ефективності випробування має аналіз його функцій, які надають можливість визначити реальні дії суб’єктів випробування щодо досягнення мети випробування; характеризують залежність між нормами про випробування, правовідносинами випробування та індивідуальними актами, що конкретизують випробування; визначають сутність правового регулювання випробування та межі впливу права і держави на відносини випробування.
9. Належність випробування до сфери правового впливу надає можливість виокремити зовнішні функції випробування, що мають загальноправовий характер та визначають загальний вплив випробування як на поведінку суб’єктів, так і на інші інститути трудового права. Основними серед них є культурна, виховна, інформаційна, стимулююча, політична, економічна, соціальна.
10. Наявність спеціальної мети та призначення випробування як умови трудового договору визначає можливість виокремлення внутрішніх функцій випробування, що мають спеціально-правове значення. Це регулятивна, охоронна, гуманістична, відновлювальна, орієнтаційна та каральна функції: хоча вони мають різноманітне значення, лише у взаємодії вони характеризують функціональне призначення випробування.
11. Основними факторами, що визначають ефективність правового регулювання випробування є чітке визначення мети регулювання випробування; вдосконалення чинного законодавства в сфері трудових відносин; інтенсифікація регулювання випробування як за рахунок прийняття нових норм, так і підвищення якості діючих; врахування засобів досягнення мети норм про випробування та соціальної корисності цих норм; вдосконалення механізму правового регулювання відносин випробування; підвищення правосвідомості і правової культури суб’єктів відносин випробування та відповідність норм, що регулюють випробування вимогам МОП, які торкаються основних прав людини у сфері праці.
12. До юридичних гарантій, що націлені на поновлення порушених в процесі випробування трудових прав належать конституційне право громадян оскаржити дії посадових осіб, державних і громадських органів та наявність системи державних і громадських структур, що забезпечують розгляд заяв працівників про порушення трудових прав та їх поновлення. Важливого значення в системі гарантій поновлення прав має зміцнення законності в сфері трудових відносин шляхом підвищення якості трудового законодавства та встановлення відповідальності роботодавця за невиконання його вимог.
13. Гарантії стосовно поновлення трудових прав в процесі випробування можуть бути класифіковані на організаційні, що передбачають діяльність спеціальних органів, які констатують факт порушення, визначають шляхи і засоби поновлення порушених прав, та нормативні, що забезпечують закріплення статусу суб’єкта, що проходить випробування, межі втручання роботодавця в процес випробування, можливості працівника, який проходить випробування звернутися за захистом порушених прав, засоби впливу на роботодавця з метою попередження чи припинення порушення прав та їх поновлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учеб. пособ. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1998. – 512 с.
2. Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент: Навч.-метод. Посіб. для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний університет / КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.
3. Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Современный менеджмент
(в схемах): Опорный конспект лекций. – К.: МАУП, 2000. – 112 с.
4. Словник синонімів української мови: У 2-х т. // Автори: А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук. – К.: Наукова думка, 2001. Т. 1. – 1028 с.
5. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
6. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл. Т. 3, 2001. – 789 с.
7. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій. – К.: ТОВ “УВПК “Екс об”, 2000. – 392 с.
8. Див.: Сладкевич В.П., Чернявський А.Д. Современный менеджмент. – К.: МАУП, 2000. – 112 с.
9. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента / Пер. с англ. А.И. Зак. – М.: Журн. «Контроллинг», 1991. – 104 с.
10. Файоль А. Приципы управления // Научная организация труда и управления / Под ред. А.Н. Щербаня. – М.: Экономика, 1966.
11. Управление организацией: Ученик / Под ред. Поршнева А. Г., Румянцевой З. П., Саломатина Н. А. – М.: Инфра, 2003. – 716 с.
12. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. – М.: Дело, 1998. – 800 с.
13. Ладанов Н.Д. Психология управления рыночными структурами. Преобразующее лидерство. – М.: Перспектива, 1997. – 228 с.
14. Бандурка О.М. Управління в Органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: Ун-т внутр. справ , 1998. – 480 с.
15. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я. – СПб: «Питер», 1999. – 469 с.
16. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Ученик / Институт международного права и экономики. – М.: Триада Лтд, 1999. – 384 с.
17. Егоршин А.П. Управление персоналом: Учебник. – 3-е изд. – Н.Новгород: НИМБ, 2001. – 720 с.
18. Виханский О.С., Наумов А. И. Менеджмент. – М.: ГАРДАРИКА, 1999. – 460 с.
19. Державна служба зайнятості: аспекти співпраці з роботодавцями. – Довідник кадровика. – 2004. –№ 4. – С. 59-61.
20. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. –
№ 40-41, 42, 43, 44, ст. 356.
21. Социальный менеджмент / В.Н. Иванов, В.И. Патрушев, Н.С. Дивакин. – М.: Высшая школа, 2001. – 207 с.
22. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – М.: Дело, 1995. – 336 с.
23. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М.: ИНФРА-М, 1997. –
344 с.
24. Глухов В.В. Основы менеджмента. – Санкт-Петербург: Специальная литература, 1995. – 327 с.
25. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРА-М, 1998, – 669 с.
26. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ “УВПК” Екс об”, 2001. – 560 с.
27. Виссема Ханс. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация в децентрализованной компании) / Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М., 1996. – 288 с.
28. Гроць, Эндрю С. Высокоэффективный менеджмент / Пер. с англ. – М.: Филин, 1996. – 280 с.
29. Казмиренко В.П. Социальная психология предприятий. – К.: МЗУУП, 1993. – 384 с.
30. Управление персоналом: Ученик / Под ред. Т.Ю. Базарова, Б.Л. Еремина. – М.: ЮНИТИ, 2002. – 560 с.
31. Ткаченко Е. Системы оценки персонала: парадоксы и ошибки // Довідник кадровика. – 2004. – № 12. – С. 77-82.
32. Друкер П.Ф. Практика менеджмента / Пер с англ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2000. – 398 с.
33. Жигалов І.Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності. – К.: Вища школа, 1994. – 224 с.
34. Коваленко М. Обучение как элемент мотивации персонала // Довідник кадровика. – 2004. – № 5. – С. 76-79.
35. Тупик И. Стимулирование профессионализма персонала как неотъемлемый фактор наращивания интеллектуального потенциала предприятия // Довідник кадровика. – 2004. – № 4. – С. 84-90.
36. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навч. прикладний посібник. – Львів.: Центр Європи, 1995. – 176 с.
37. Роббинс С.П. Правда об управлении персоналом. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 302 с.
38. Андрусенко Т. Мотивация персонала в контексте управления знаниями // Довідник кадровика. – 2004. – № 11. – С. 79-82.
39. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. Т.5. – К.: Укр. енцикл., 2003. – 733 с.
40. Г. Емерсон. “Дванадцять принципів”. – К.: Наука, 1972.
41. Менеджмент: Учебник для вузов / М.М. Максимцов, А.В. Игнатьева, М.А. Комаров и др.; Под ред. М.М. Максимцова, А.В. Игнатьевой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ , 1999. – 343 с.
42. М. Вебер. Избранные произведения / Пер. с нем. / Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
43. Щёкин Г. Организация и психология управления персоналом: Учеб.-метод. пособие. – К.: МАЦП, 2002. – 832 с.
44. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / За заг. ред. М.В. Данюка, В.М. Летюха. – К.: КНЕУ, 2004. – 398 с.
45. Завадський Й.С. Менеджмент: Management. – У 3 т. – Т. 1. – 3-вид., доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – 542 с.
46. Трудове право України: Академічний курс / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн “Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – 526 с.
47. Колодій А.М. Принципи права України: – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
48. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. залк. / П.Д. Пилипенко. В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 536 с.
49. Трудове право України: Навч. посібник /За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 536 с.
50. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 216 с.
51. Прокопенко В.І. Основные принципы трудового права. – К.: Лаборатория печати КГУ, 1969. – 126 с.
52. Проект Трудового кодексу України / № 1038 – 1, від 28.08.2003р. www.rada.gov.ua.
53. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. – Х.: Консум, 2004. –
304 с.
54. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
55. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024 с.
56. Коваленко М. Обучение как элемент мотивации персонала// Справочник кадровика. – 2004. – № 5 (23). – С. 76-79.
57. Дані статистичної звітності Голосіївського районного центру зайнятості м. Києва за 2003 – 2004 роки.
58. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – С. 1426.
59. Даль Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-т. – М.: Рус. яз., 2000. – Т. 2 – 779 с.
60. Жернаков В.В. Испытание рабочих и служащих по советскому трудовому праву: Автореф. дис. … к.ю.н. – Х., 1987. – 15 с.
61. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т. 1. – 672 с.
62. Российская юридическая энциклопедия. – М.: Издат. дом ИНФРА. – М., 1999. – 1110 с.
63. Советский энциклопедический словарь. – М.: «Советская энциклопедия», 1980. – 1600 с.
64. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.: Издание Тихомирова М.Ю., 2001. – 972 с.
65. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учеб. для вузов / Моск. высш. шк. соц. и екон. наук, Акад. нар. хоз-ва при Правительстве РФ. — М.: Дело, 1999. — 725 с.
66. Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50, Ст. 375.
67. Бондаренко А. Подбор кадров во Франции // Человек и труд. – 1993. – № 4 – С. 102–103.
68. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963. – 275 с.
69. Иванов С.А. Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
70. Киселев И.Я. Трудовое право стран запада на рубеже 21 века // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 121–132.
71. Сиренко В. Ф. Интересы – власть – управление / АН УССР. – Киев: Наукова думка, 1991. – 156 с.
72. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; За ред.. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1998. – 624 с.
73. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Никитинский В.И. Эффективность норм трудового права. – М.: Юрид. лит., 1971. – 247 с.
75. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Ін Юре, 2002. – 353 с.
76. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
77. Архів Шевченківського районного суду м. Києва, 2001 – 2002рр.
78. Волкова О.Н. Испытательный срок в трудовом праве. // Сов. Юстиция. – 1982. – № 14. – С. 18-20.
79. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Всесоюзн. ин-т юрид. наук. – М.: Юриздат, 1948. – 336 с.
80. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001г. № 197-ФЗ // Российская газета. – 2001. – № 256. – 31 декабря.
81. Вильданова М.М., Гайдаенко-Шер Н.И., Залесский В.В., Каминская Е.И., Кичигина И.Л. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты: Сравнительно-правовое исследование / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ / Э.Б. Френкель (ред.). — М. : Юристъ, 2002. — 688 с.
82. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
83. Бару М.И. Технический прогресс и вопросы трудового права // Советское государство и право. – 1975. – № 12. – С. 36-41.
84. Жигалкін П.І. До питання про попереднє випробування працівника // Радянське право. – 1970. – № 1. – С. 72-74.
85. Процевський О. Роль угод у регулюванні праці по КЗпП УРСР // Радянське право. – 1973. – № 5. – С. 103-104.
86. Смирнов О.В. Эффективность правового регулирования организации труда на предприятии. – М.: Юрид. лит, 1968. – 183 с.
87. Про державну податкову службу: Закон України від 04.12.1990 р. № 509 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
88. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар / Під ред. В. І. Прокопенка. – Х.: Консум, 2003. – 832 с.
89. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. – К.: Т-во „Знання”, 2000. – 564 с.
90. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М., 1998. – 263 с.
91. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительно-правовое исследование / Под ред. Э. Б. Френкель. – М.: Юристь, 2002 . – 688 с.
92. Лавриненко О.В. Испытание при приеме на работу отдельных категорий служащих // Бизнес – Информ, 1997. – № 13 (209). – С. 22-26.
93. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 184 с.
94. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во БГУ, 1978. – 183 с.
95. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. –
№ 12. – С. 10-18.
96. Бару М. Чи потребують судового захисту трудові спори до виникнення трудових правовідносин? // Право України. – 1996. – № 5. –
С. 63-64.
97. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 року № 24. – www.rada.gov.ua
98. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 166.
99. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004р. № 1618 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст.492.
100. Жигалкин П.И. Правовое регулирование сроков в трудовых отношениях: Автореф. дис. … к.ю.н. – Х., 1974. – 24 с.
101. Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74. – ВВР СРСР. – 1974. - № 40. – ст. 661. – Із змін. від 13.11.79; 26.01.82; 04.04.91.
102. Про умови праці тимчасових робітників і службовців. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74. – ВВР СРСР. – 1974. - № 40. – ст. 662. – із змін. від 26.01.83; 04.04.91.
103. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (із. змін. та доповн.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21. – Ст. 252.
104. Разъяснение Госкомтруда СССР и ВЦСПС от 29.12.1965г. // Сборник законодательных актов о труде. – М., 1975. –435 с.
105. Кабінет Міністрів України, Постанова від 19 червня 1996 р. N 658 Про затвердження Положення про ранги державних службовців. - www.rada.gov.ua.
106. Зайкин А.Д. Российское трудовое право: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 415 с.
107. Пашков А.С. Трудовое право России: Учебник. – С-Петербург, Специальная литература, 1994. – 289 с.
108. Наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України “Про затвердження Типової форми контракту з керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, призначеним (обраним) за результатами конкурсного відбору” від 13.06.2005 року N 165-а/1808 // Офіційний вісник України вiд 05.08.2005 - 2005 р., № 29, стор. 438.
109. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. N 169 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” // Урядовий кур'єр вiд 03.04.2002 - № 63.
110. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р. N 234 “Про конкурсний відбір керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” // Офіційний вісник України вiд 22.04.2005 - 2005 р., № 14, стор. 25, стаття 710.
111. Положення, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.05.1993 року № 116 “Про застосування контрактної форми наймання на роботу ректора медичного (фармецевтичного) вузу, інституту удосконалення лікарів, директора науково-дослідної установи”.
112. Смирнов О.В. О правовом положении рабочих и служащих // Советское государство и право. – 1997. – № 3. – С.43-47.
113. Глозман В.А. Право и проверка деловых качеств работников. – Минск: Из-во БГУ им. В.И. Ленина, 1981. – 71 с.
114. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003р. – 18 с.
115. Пашков А.С. Проект нового трудового кодекса // Государство и право. – 1995. – №3. – С. 76-85.
116. Єрьоменко В. Вдосконалювати конкурсне заміщення посад державних службовців // Право України. – 1997. – № 5. – С.54 – 60.
117. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: Дис. … к.ю.н.: 12.00.05. – К., 1999. – 93 с.
118. Петренко Л.Ф. Законодательство о труде научных работников. – М.: Наука, 1988. – 224 с.
119. Джиоев С.Х. Правовое регулирование трудовых отношений федеральных государственных служащих: Дис… к.ю.н.: 12.00.05. – М., 1997. – 136 с.
120. Смирнов В.Н. Конкурс в советском праве: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.05 / Моск. Гос. ун-т. – М., 1962. – 16 с.
121. Федькин Г.И. Правовые вопросы организации научной работы в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 356 с.
122. Трудовое право: Учебник. / Бриллиантова Н.А., Киселев И.Я., Малов В.Г., Снигирева И.О., Шеломов Б.А. / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 2001. – 384 с.
123. Постанови Пленуму Верховного суду України (1995-1998р.р.). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - №8.
124. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року N 1060-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 34. – Ст.451.
125. Постанова Кабінету Міністрів України від 1.12.1994 року № 804 “Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах”. - www.rada.gov.ua.
126. Постанова Кабінету Міністрів України від 8.02.1997 року № 67 “Про затвердження положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій” // Офіційний вісник України – 1997р. – № 7. – С. 57.
127. Наказ Міністерства освіти України № 132 від 11.05.1993 року “Про затвердження Положення про стажування викладачів вищих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах”. - www.rada.gov.ua.
128. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 48 від 17.03.1993 року “Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності”. - www.rada.gov.ua.
129. Роз’яснення Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 1.03.1998 року № 110/2631 “Про прийняття на державну службу: огляд нормативних документів”. - www.rada.gov.ua.
130. Лазор Л.И. Оценка при аттестации деятельности работника // Проблемы социалистической законності, 1985. – Вып. 16. – С. 76-83.
39. Пашков О.С., Уржинский К.П. Семенков В.И. Законодательство о труде. (Для хоз. актива). – Минск: “Наука и техника”, 1972. – 448 с.
132. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” / Офіційний вісник України вiд 08.10.1999 - 1999 р. – № 38. – С.2.
133. Лебедев М.П. Об эффективности воздействия права на общественные отношения // Советское государство и право. – 1963. – № 1. –
С. 30–35.
134. Шаргородский М.Д. Система наказаний и их эффективность // Советское государство и право. – 1968. – № 11. – С. 51-56.
135. Теория государства и права. – М.: Юридическая литература, 1968. – 516 с.
136. Спиридонова Л.И., Никитина В.Б., Фомина Э.А. О возможном подходе к изучению эффективности правовой нормы // Ученые записки ВНИИСЗ, 1970. – Вып. 22. – С. 218-239.
137. Онопенко П.В. Функції сучасної держави, їх сутність, різновиди та тенденції розвитку // Держава і право: Зб. наук. Праць: Політ. та юрид. науки. – Вип. 7. – К., 2000. – С. 72-76.
138. Див.: Радько Т.Н. Функции права /Общая теория права: Курс лекций / Под ред. В.К. Бабаева. – Нижний Новгород, Из-во новгород. ун-та, 1993. – 320 с.
139. Колосова Н.М. Интегративная функция правовой системы: Автореф. дис. … к.ю.н. – М., 1990. – 22 с.
140. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
141. Радько Т.Н. Методологические вопросы познания функций права. – Волгоград: Высшая следственная школа, 1974. – 151 с.
142. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юридическая литература, 1991. – 80 с.
143. Кудрявцев В.Н., Глазырин В.В., Никитинский В.И., Самощенко И.С. Эффективность правовых норм. – М.: Юрид. лит., 1980. – 188 с.
144. Эффективность гражданского законодательства. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1984. – 192 с.
145. Словник іншомовних слів. – К.: Наукова думка, 1974. – 776 с.
146. Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995. – 232 с.
147. Пашков А.С., Чечот Д.М. Эффективность правового регулирования и методы ее выявления // Советское государство и право. – 1965. – № 8. –
С. 3–11.
148. Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні аспекти // Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995. – С. 3–13.
149. Оніщенко Н.М. Бобровник С.В. Соціальна та юридична ефективність законодавства // Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995. – С. 13–26.
150. Лилак Д. Колізія і конкуренція законів // Право України. – 2001. –
№ 4. – С. 17–20.
151. Прозоров В.Ф. Качество и эффективность хозяйственного законодательства в условиях рынка. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
152. Матузов Н.И. Малько А.В. Правовое стимулирование в условиях становления рыночных отношений // Государство и право. – 1995. № 4. –
С. 9–13.
153. Сыроватская Л.А. Трудовые отношения и трудовое право // Государство и право. – 1996. – № 7. – С. 60–68.
154. Декларація Міжнародної організації праці основних принципів та прав у світі праці (ухвалена Міжнародною конференцією праці 18 червня 1998 року // Конференції та рекомендації, ухвалені МОП 1965 – 1999, Том ІІ, Міжнародне бюро праці, Женева.
155. Конвенція МОП № 150 про адміністрацію праці: роль, функції та організація (ратифікована Законом № 1967 – ІV (1967 – 15) від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України від 17.06.2005 – 2005 р., № 24, С. 1054.
156. Див.: Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 184 с.
157. Лапаев В.В. Эффективность закона и методы ее изучения // Эффективность закона (методология и конкретные исследования). – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 30–52.
158. Рабінович П.М. Законодавство сучасної України: характеристика, тенденція розвитку // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 7. – С. 12–17.
159. Пересунько В.І. Щодо поняття юридичних гарантії та їх класифікації // Вісник Київського університету імені Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2002. – № 48. – С. 310–315.
160. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав в СССР. – М.: Юрид. лит., 1987. – 205 с.
161. Толковый словарь русского языка: В 4-х т. / Под ред. проф. Д.Н. Ушакова. – М.: Госюриздат, 1935. – Т. 1. – 1562.
162. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1969. – 184 с.
163. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат , 1961. – 271 с.
164. Брянский А.Ф. Роль общественных организаций в осуществлении прав и свобод советских граждан // Советское государство и право. – 1964. – № 6 – С. 23-27.
165. Каминская В.И. Правовые гарантии законности в СССР. – М.: АН СССР, 1962. – 280 с.
166. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан // Правоведение. – № 4. – 1964. – С. 29-33.
167. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
168. Керимов Д.А. Обеспечение законности в СССР. – М.: Госюриздат, 1956. – 167 с.
169. Пашерстник А.Е. Право на труд: Очерки по сов. праву. – М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1951. – 232 с.
170. Строгович М.С. Теоретические вопросы советской законности // Советское государство и право. – № 4. – 1956. – С. 22–26.
171. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1966. – 103 с.
172. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих. – М.: АН СССР, 1961. – 164 с.
173. Лившиц Р.З. Отпуска рабочих и служащих в СССР. – М.: Госюриздат, 1962. – 96 с.
174. Бару М.И. Регрессные обязательства в трудовом праве. – М.: Госюриздат, 1962. – 141 с.
175. Абжанов К.А. Трудовой договор по советскому праву. – М.: Юрид. лит., 1964. – 192 с.
176. Шлемин А.М. Ответственность должностных лиц за незаконное увольнение. – М.: Юрид. лит., 1966. – 111 с.
177. Ушаков Б.И. Судебная защита трудовых прав рабочих и служащих в СССР по действующему законодательству. – Автореферат дис. … к..ю.н. – Л., 1954. – 18 с.
178. Галанза П.Н. О применении советских правовых норм // Советское государство и право. – 1954. – № 6. – С. 95–100.
179. Стальгевич А.К. Сроки в праве // Сов. гос-во и право. – 1957. – № 2. – С. 27–29.
180. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений. – М.: Юрид. лит., 1961. – 172 с.
181. Смолярчук В.И. Процессуальные гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1966. – 228 с.
182. Айзенберг А.М. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 471 с.
183. Мицкевич А.В. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1969. – 460 с.
184. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288с.; Абрамова О.О. Права профсоюзов по участию в регулированию условий труда и осуществлении контроля за соблюдением трудового законодательства // Советское государство и общественность в условиях развернутого строительства коммунизма. – М.: МГУ, 1962.
185. Голованова Е.А. Гарантии рабочим и служащим при увольнении. – М.: Юрид. лит., 1975. – 112 с.
186. Карпенко Д.А. Гарантии трудовых прав. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 87 с.
187. Верховний Суд України; Постанова від 06.11.1992 № 9, Про практику розгляду судами трудових спорів. – www.rada.gov.ua.
188. Дубровина И.Л. Установление срока испытания при приеме на работу // Российская юстиция. – 2001. – С. 43–44.