Правове регулювання заохочень за трудові досягнення

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАШКОВ Костянтин Євгенович

УДК 349.2:331.108.5

Правове регулювання заохочень за трудові досягнення

Спеціальність 12.00.05. – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Панасюк Олег Терентійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2011
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………….……….. 3
РОЗДІЛ 1 Теоретико-правові засади правового регулювання заохочень за трудові досягнення
14
1.1. Поняття „заохочення” та його співвідношення із суміжними категоріями
14
1.2. Становлення та розвиток правового регулювання заохочень за трудові досягнення
50
1.3. Сутність заохочень за трудові досягнення та їх види 72
Висновки до Розділу 1…………………………………………….. 107
РОЗДІЛ 2 Регулювання заохочувальних правовідносин трудовим законодавством України
112
2.1. Підстави застосування заохочень за трудові досягнення за трудовим законодавством України 112
2.2. Загальна характеристика заохочувальних трудових правовідносин
128
2.3. Проблеми застосування норм про заохочення та шляхи їх подолання
148
Висновки до Розділу 2 …………………………………………….
154
ВИСНОВКИ…………………………………….……………….…... 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….… 165

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах трансформації суспільства, за докорінної зміни засад функціонування економіки, існує багато гострих та актуальних питань у сфері функціонування трудових відносин. Зокрема, це зростання темпів офіційного безробіття, несвоєчасна виплата заробітної плати, зменшення частки зайнятих у державному секторі економіки, виникнення у громадян недовіри щодо спроможності держави регулювати проблемні питання у сфері економіки, зростання неформальної зайнятості. Усе це ставить на порядок денний питання підняття економіки і насамперед за рахунок ефективного використання робочої сили.
З погляду наслідків зазначених негативних процесів найбільш вразливим об’єктом є працівник, що має безпосереднє вираження у зміні ставлення до праці. Людина є найважливішим учасником виробничого процесу, і саме її інтереси та потреби повинні бути його основою, якщо йдеться про забезпечення ефективної трудової діяльності. В ході досліджень, проведених Б.А. Райзберг [162, с. 61], було виявлено, що продуктивність праці передусім залежить від зацікавленості працівника. Людина працює в одну шосту своїх потенційних можливостей, причому заінтересована – прагне до високої віддачі праці, легко підвищує її продуктивність, абсолютно не працюючи при цьому «на знос», «не падаючи з ніг». Наявність інтересу, спонукальних мотивів – вирішальна умова повноцінного використання робочого часу, високої продуктивності та якості праці.
Питання підвищення інтересу людини до праці, формування спонукальних чинників належить до сфери стимулювання трудової діяльності. Одним із напрямів стимулювання трудової діяльності є заохочення працівників. Застосування заохочень за трудові досягнення породжує такий вид суспільних відносин, як заохочувальні. Ці відносини потребують ефективного правового регулювання. На сьогодні правове регулювання заохочувальних трудових правовідносин є недостатньо дослідженим та розробленим, з огляду на це воно потребує суттєвого вдосконалення. Це зумовлено двома взаємопов’язаними та взаємозумовленими обставинами:
зміною засад організації економіки (об’єктивний фактор);
змінами у розумінні місця (значення) кожної окремої людини у системі суспільних відносин, у т. ч. у контексті проголошення прав у системі соціальних цінностей найвищою цінністю тощо (суб’єктивний фактор).
Тому абсолютно очевидним є те, що застосування до працівників заохочень за трудові досягнення потребує вдосконалення механізму регулювання нормами права.
Кодекс законів про працю України містить відповідні норми, що регулюють порядок та підстави застосування до працівників заохочень. Однак зазначений нормативно-правовий акт не відповідає реаліям суспільного життя, тому не може справляти ефективний правовий вплив на трудові відносини в ринкових умовах. Чинне трудове законодавство недостатньо ефективно сприяє досягненню повноти та ефективності правового регулювання трудових заохочувальних правовідносин, відтак виникає об’єктивна необхідність його вдосконалення. Наукова обґрунтованість нормотворчого процесу – один із основних принципів правотворчості. Вочевидь є необхідним проведення відповідних науково-правових досліджень та внесення пропозицій щодо правового регулювання заохочувальних правовідносин, розробка цілого ряду теоретичних положень.
Ґрунтовних наукових праць, присвячених проблемі дослідження заохочень працівників за трудові досягнення, до сьогодні в Україні проведено ще не було. Найбільш змістовно ці питання були висвітлені С.В. Венедіктовим при дослідженні матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України [13], С.С. Каринським при вивченні системи заохочень радянського періоду [44; 45], Л.Д. Уховою [200] при дослідженні правового регулювання заохочення сумлінної праці за російським трудовим законодавством. Також окремі аспекти заохочення працівників були розглянуті О.О. Герасименко («Економічний механізм стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності (на прикладі вищих навчальних закладів України)») [24]; Н.П. Сисоліною («Оцінка та стимулювання діяльності інженерно-технічних працівників промислового сектора економіки України») [173]; Т.Є. Рубан («Економічне стимулювання підвищення ефективності виробництва») [165]; О.Д. Витвицькою («Вдосконалення механізмів соціально-економічних мотивацій підприємницької діяльності») [15]; Г.І. Чанишевою («Некоторые проблемы юридических гарантий трудовых прав работников и их реализации в условиях формирования рыночной экономики»; «Реализация гарантий трудовых прав женщин в условиях формирования рыночной экономики») [209; 210] тощо.
Як убачається з аналізу відповідної наукової літератури, загалом проблема заохочення розглядається з позиції психології та економіки. З погляду правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку із застосуванням заохочень до працівників, системні дослідження відсутні. Слід зазначити, що окремі питання були порушені при вивчені загальної теорії держави та права – О.В. Мальком [78], В.М. Барановим [7], А.С. Налбандяном [90]. В трудовому праві до зазначених питань звертались Б.О. Борисов [11], Є.Л. Маневич [79], В.І. Прокопенко [154], М.Д. Бойко [9], Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна [195], Л.Д. Ухова [200], І.Ю. Сафронов [169], В.В. Волинець [19] та інші.
Так, В.М. Баранов у роботі „Заохочувальні норми радянського соціалістичного права” на основі аналізу принципів державного заохочення розглянув правову природу, структуру та функціонування заохочувальних норм, обґрунтовано виділив заохочувальні норми як особливий різновид норм права.
У розробку проблеми правового регулювання заохочень великий внесок зробив О.В. Малько. Його багаточисельні публікації присвячені дослідженню заохочення в контексті історико – юридичного аналізу та в теоретико – інформаційному аспекті. Деякі наукові праці вказаного автора присвячені порівняльному аналізу стимулів та обмежень в праві.
Важливим досягненням науки є дисертаційне дослідження дисертаційне дослідження І.Ю. Сафронова, присвячене правовому регулюванню стимулюючих виплат в трудовому законодавстві Російської Федерації [169].
Комплесний підхід до аналізу зазначених питань потребує звернення до теоретичних розробок, проведених О. М. Дуюновою, І. В. Зубом, М. І. Іншиним, Л. І. Лазор, С. М. Прилипко, О. Т. Панасюком, С. В. Поповим, О. І. Процевським, В. Г. Ротанем, Б. С. Стичинським, О. В. Тищенко, Н. М. Хуторян, С. М. Черноус, О. М. Ярошенко та ін.
Однак сьогодні потрібне комплексне та системне дослідження правового регулювання заохочень за трудові досягнення, визначення підстав застосування заохочень, з’ясування основних прав та обов’язків суб’єктів трудових заохочувальних правовідносин задля більш повного перетворення в життя прав, свобод та обов’язків суб’єктів трудових правовідносин.
Зважаючи на викладене, наукове дослідження з обраної теми набуває особливого значення та актуальності.
У процесі дисертаційного дослідження також були використані наукові праці Л. С. Явича, Р. О. Халфіної, В. В. Копєйчикова, С. Ф. Кечек’яна, С. С. Алексєєва, Н О. Бриліантової, І. Я. Кисельова, В. Г. Малова, П. Д. Пилипенка, О. С. Пашкова, О. В. Смирнова, А. Д. Зайкіна та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження «Правове регулювання заохочень за трудові досягнення» відповідає планам наукової та педагогічної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема кафедри трудового, земельного і екологічного права, у межах наукових програм та напрямів діяльності, затверджених Національною академією правових наук України.
Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетної теми «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01), яка досліджувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2010 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення на основі всебічного комплексного аналізу досягнень науки трудового права, законодавства та правозастосовної практики правових дефініцій, розробка нових підходів до розв’язання проблем правового регулювання заохочень за трудові досягнення, формулювання рекомендацій щодо подальшого удосконалення законодавства і правозастосовної практики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені такі дослідницькі завдання:
– розглянути заохочення як окремий напрям у загальному процесі стимулювання;
– дослідити заохочення як правову категорію, задля чого піддати аналізу систему заохочень, яка передбачена Кодексом законів про працю та проектом Трудового кодексу, іншими нормативно-правовими актами;
– розглянути систему заохочень трудової діяльності, яка мала місце в період існування СРСР;
– виявити основні види заохочень, на основі чого дати власну повну класифікацію заохочень за трудові досягнення;
– дослідити та проаналізувати підстави застосування заохочень до працівників, які досягли значних результатів у роботі;
– виявити та сформулювати основні права та обов’язки суб’єктів трудових заохочувальних правовідносин;
– піддати аналізу основні нормативно-правові акти, що регулюють порядок та підстави застосування заохочень до працівників за трудові досягнення;
– внести пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового регулювання в цій сфері.
Об’єктом дослідження трудові відносини, що складаються у сфері застосування до працівників заохочень за трудові досягнення та норми права, що регулюють ці відносини.
Предметом дослідження є механізми стимулювання та заохочення за трудові досягнення, теоретичні і практичні проблеми правового регулювання заохочень за трудові досягнення.
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати здобуті у процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та конкретно-наукових методів наукового пізнання [83, с. 208-222], зокрема: загальнологічних (індукція, дедукція), діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного, історичного, порівняльно-правового та ін. За допомогою загальнологічних методів були проаналізовані норми законодавства України, що регулюють застосування заохочень за трудові досягнення та регулювання ними відповідних правовідносин, а також зроблені висновки за результатами проведеного дослідження (п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3). Діалектичний метод пізнання дав змогу провести дослідження значення заохочення для підвищення ефективності трудової діяльності в єдності, взаємозв’язку та розвитку соціальних, психологічних та юридичних чинників у контексті їх розвитку (п. 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади правового регулювання заохочення працівників за трудові досягнення (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2). Застосування системно-структурного методу надало можливість дослідити заохочення як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (п. 1.1). Методи класифікації та групування застосовувалися для виділення окремих підстав застосування заохочень до працівників за здійснені трудові досягнення й для розробки класифікації заохочень за трудові досягнення (п. 2.1, п. 1.3). Історичний метод дав змогу розглянути сучасний стан нормативного регулювання заохочення працівників за трудові досягнення як результат розвитку трудових правовідносин та вітчизняного законодавства (п. 1.2). Порівняльно-правовий метод у сукупності з історичним надав можливість порівняти сучасний стан правового регулювання заохочень за трудові досягнення та систему заохочення працівників за радянських часів, відповідно до чого була отримана можливість дослідити перспективи розвитку зазначеного питання.
Нормативною базою роботи є Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України щодо питань регулювання заохочувальних відносин.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням юридичної сутності, правового регулювання видів, підстав та умов, порядку заохочення працівників за трудові досягнення. Як предмет наукового дослідження ця тема в Україні не розглядалась.
У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
уперше:
запропоновано визначення поняття «заохочення» як багатоаспектного явища, зміст якого формулюється з урахуванням психологічного, економічного та власне юридичного підходу. Так, заохочення – це передбачений і забезпечений нормами права засіб впливу на працівника щодо виконання трудових обов’язків, ознаками якого є активізація діяльності працівника шляхом стимулюючого впливу на його свідомість за допомогою публічного відзначення за трудові досягнення з метою підвищення його трудової активності;
сформульований висновок про те, що наслідком заохочення є: виокремлення працівника, звернення на нього уваги його колег; надання (зміна) правового статусу (сукупність прав та обов’язків) працівника, надання додаткових гарантій, обмежень та обтяжень;
запропоновано періодизацію розвитку правового регулювання заохочень за трудові досягнення в радянському трудовому праві: 1-й етап – з 1917 р. до 1957 р., 2-й етап – з 12.01.1957 р. до 1971 р., 3-й етап – з 1971 р. до 1991 р.;
сформульовано висновок про можливість розрізняти умовні та безумовні підстави застосування заохочень до працівників, при цьому безумовні підстави – це обставини, за відсутності яких настання заохочення неможливе; умовні підстави – це обставини, які сприяють настанню заохочення (зовні виражені обставини, які визначені нормативним актом як такі, за наявності яких працівник може бути представлений до заохочення);
зроблено на підставі проведених досліджень, аналізу чинного законодавства України та проекту Трудового кодексу України пропозиції:
у Законі України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. частину першу статті 7 доповнити словами: «виконання громадянами громадських обов’язків може бути підставою для застосування відповідних переваг та пільг, встановлених законодавством»;
у Кодексі законів про працю України статтю 139 доповнити частиною другою такого змісту: «Працівники, до яких застосовані заохочення за трудові досягнення, зобов’язані своєю подальшою поведінкою відповідати наданій почесті, брати участь у громадській діяльності, а особи, що отримали державні нагороди, – додатково зобов’язані займатись соціальною підтримкою соціально незахищених верств населення»;
запропоновано пункт 6 частини другої статті 266 проекту Трудового кодексу України № 1108 від 10.12.2009 р. викласти в такій редакції: «6) заохочувальні виплати за сумлінну працю, а також інші види заохочень та підстави їх застосування»;
удосконалено:
положення про системний зв’язок окремих видів заохочень, який ґрунтується на підставі їх класифікації за такими критеріями: за змістом; за рівнем самостійності; за суб’єктом, що заохочується; за юридичною силою нормативно-правового акта; за сферою дії; за рівнем суспільної значущості заслуг працівника; залежно від умов, за якими надаються заохочення;
положення про ознаки заохочення. Сформульовані такі характерні правові ознаки заохочення: є засобом відзначення; закріпленість у визначеному законом порядку; публічність відзначення; підставою (у вузькому значенні) для застосування заохочення є трудове досягнення;
положення про поняття «трудові досягнення», під яким необхідно розуміти всі ознаки, які характеризують успіхи у роботі та особливі трудові досягнення;
набули подальшого розвитку:
положення про об’єкт, суб’єкт та зміст трудових заохочувальних правовідносин, у тому числі надані визначення суб’єктів трудових заохочувальних правовідносин: під суб’єктом заохочення слід розуміти тих осіб, які нормою права наділені правом заохочувати працівників (трудові колективи) за наявності достатніх для цього підстав; під заохочуваним суб’єктом слід розуміти працівника (трудовий колектив), який за наявності достатніх підстав отримав можливість бути заохоченим;
положення про те, що в загальному вигляді всі заохочення можуть бути зведені до таких: професійні звання, відомчі заохочувальні відзнаки; заохочення у вигляді нагород; надання переваг, пільг, додаткових прав, гарантій тощо працівникам, що відзначились; надання пільг і переваг працівникам, які працюють на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці і особливо важливих ділянках роботи; просування працівників, що відзначились, на відповідальнішу роботу, а також дострокове зняття накладеного раніше дисциплінарного стягнення; виявлення суспільної трудової пошани безпосередньо на підприємстві;
положення про проблемний доктринальний характер співвідношення прав та обов’язків учасників у трудових заохочувальних правовідносинах, виходячи з того, що заохочення є двостороннім зв’язком:
у трудовому законодавстві України заохочення працівників розглядається виключно як право роботодавця. Однак у певних випадках (за наявності підстав) заохочення працівника стає вже обов’язком роботодавця. Кожному суб’єктивному обов’язку одного суб’єкта кореспондує певне суб’єктивне право іншого суб’єкта. Відповідно зазначеному обов’язку роботодавця заохотити працівника (за наявності підстав для цього) кореспондує право працівника на отримання заохочення (право претендувати на заохочення);
у трудовому законодавстві України прямо не передбачені обов’язки працівників, до яких застосовано заохочення (в результаті чого порушується баланс їх прав та обов’язків – надаються тільки права, особиста соціальна відповідальність працівника не підвищується). У зв’язку з цим запропоновано законодавчо закріпити наявність обов’язку заохочуваного працівника нести обмеження та обтяження відповідно до статусу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: а) у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки загальних і спеціальних питань заохочення працівників; б) у правотворчості – при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері стимулювання трудової діяльності працівників, а також можуть бути враховані при прийнятті нового Трудового кодексу; в) у правозастосуванні – під час втілення приписів нормативно-правових актів щодо заохочення працівників за відповідні трудові досягнення у практику конкретних трудових відносин; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані у вищих та інших закладах освіти при вивченні питань заохочення працівників, а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на науково-методологічному семінарі аспірантів та пошукачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з науковим повідомленням на тему «Загальна характеристика трудових заохочувальних правовідносин» та на засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права цього університету.
Основні положення дисертації висвітлювались у доповідях на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 13–14 квітня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 20–21 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 19–20 квітня 2007 р.); міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання» (м. Київ, 25–26 квітня 2007 р.); міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26–27 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових працях (чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах однієї наукової доповіді на міжнародній науковій конференції).
Структура дисертації зумовлена об’єктом, предметом, метою, завданнями дослідження та складається з вступу, двох розділів‚ що містять шість підрозділів, а також висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок. Список використаних джерел складається з 219 найменувань і займає 21 сторінку.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо поглиблення теорії трудового права знанням про заохочення за трудові досягнення як об’єкт правового регулювання.
Хоча на сьогоднішній день зроблено досить багато досліджень та розробок щодо підвищення ефективності та продуктивності діяльності, зокрема вивчається механізм та значення мотивацій в трудовій діяльності людини, визначається та з’ясовується вченими-психологами вплив стимулювання працівників в процесі роботи, все ж питання правового регулювання заохочення працівників за трудові досягнення є недостатньо дослідженими та потребують подальшого наукового пошуку. Отже, в ході дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Як відомо, праця – явище, що супроводжує людину з початку її існування. Саме завдяки праці людина еволюціонувала, розвинулася та стала «людиною розумною». Зовнішня сторона трудової діяльності являє собою фізичне вираження трудової діяльності, внутрішня – психічне відношення до праці. Сьогодні правовий механізм впливає лише на зовнішню сторону (робочий час, нормування праці тощо), а на внутрішню сторону вплив практично не здійснюється. І хоча внутрішня сторона більше вивчається психологією, тим не менш, для того, щоб забезпечити ефективну трудову діяльність, ця сторона трудової діяльності також повинна бути детально досліджена.
2. Мотивація – це система мотивів, які визначають діяльність людини. Основною ознакою, яка характеризує мотив, є те, що він спонукає людину. Тобто здійснює такий вплив на людину, що в неї виникають певні бажання, її енергія спрямовується на досягнення певної мети.
Визначення рівня задоволеністю працею в рамках окремого підприємства, установи тощо, сприяє накопиченню більшої інформації щодо плюсів та мінусів даної роботи. Внаслідок отриманих результатів цілком можливо шляхом проведення відповідних змін підняти рівень задоволеністю працею, а, відповідно, і ефективність та продуктивність праці.
3. З мотивацією тісно пов’язане стимулювання трудової діяльності. Стимул являє собою зовнішній вплив на людину. Дія стимулу опосередкована психікою людини. Тому, стимул лише тоді стає реальною спонукаючою силою, коли він перетворюється в мотив. Звідси, стимулювання є одним із найважливіших чинників, що впливають на підвищення рівня мотивації трудової діяльності. І оскільки трудові відносини між працівником та роботодавцем є предметом правового регулювання, правильне використання саме правових засобів при формуванні систем стимулювання працівників набуває для роботодавців не аби якого значення.
4. Одним із видів стимулювання є заохочення. Категорії стимулювання та заохочення співвідносяться як ціле й частина. Заохочення – це окремий напрям у загальному процесі стимулювання. При цьому основна функція заохочення реалізовує завдання стимулювання взагалі – таким чином заохотити працівника, підвищити рівень його мотивацій, щоб у результаті зросла ефективність трудової діяльності. Ефективність трудової діяльності напряму залежить від дотримання та виконання трудової дисципліни. Звідси заохочення розглядається як засіб, захід, метод підтримання та зміцнення трудової дисципліни. Застосування заохочень для зміцнення трудової дисципліни, а відтак і забезпечення ефективної та продуктивної праці є прямим обов’язком саме роботодавця.
5. Заохочення – це передбачений та забезпечений нормами права засіб впливу на працівника щодо виконання трудових обов’язків, ознаками якого є активізація діяльності працівника шляхом стимулюючого впливу на його свідомість за допомогою публічного відзначення за трудові досягнення з метою підвищення його трудової активності.
6. Сформульовано характерні ознаки заохочення, а саме:
1) є засобом. Тобто, явищем, яке проявляється в інструментах, за допомогою яких задовільняються інтереси суб’єктів правовідносин, забезпечується досягнення соціально корисної мети;
2) є засобом відзначення. Призначенням заохочення є: а) виокремити працівника, звернути на нього увагу його колег; б) надати (змінити) певний правовий статус (сукупність прав та обов’язків) працівника, надання додаткових гарантій;
3) закріпленість у визначеному законом порядку. Заохочення здебільшого є правовим засобом, тобто повинно бути передбачено законодавчими або локальними нормами права;
4) є засобом публічного відзначення. В даному випадку під терміном „публічне” мається на увазі засіб впливу на особистість з метою формування трудової поведінки не лише (та не стільки) конкретного працівника, а й трудового колективу через вказівку на „правильну” (бажану) поведінку. Таким чином, застосування заохочення до конкретного працівника зачіпає інтереси всього суспільства;
5) підставою (у вузькому значенні) для застосування заохочення є досягнення, зміст та природа якого розглянуті в роботі. Визначено, що під поняттям «трудові досягнення» необхідно розуміти всі ознаки, які характеризують успіхи у роботі та особливі трудові досягнення.
7. За тенденціями у використанні тих чи інших форм (джерел) правового регулювання заохочень за трудові досягнення можна виділити такі етапи його розвитку: а) з 1917 р. до 1957 р.; б) з 12.01.1957 р. до 1971 р.; в) з 1971 р. до 1991 р.
8. На наш погляд, існуючі на сьогоднішній день у доктрині трудового права класифікації заохочень за трудові досягнення, що були розроблені фахівцями ще за радянських часів, або ж були розроблені сучасними авторами, але в розрізі дослідження системи заохочень радянських часів, не відповідають повною мірою сучасним вимогам. Оскільки, вони не відображають всієї сукупності нині існуючих видів заохочень та, відповідно, не розкривають сутність та значення застосування заохочень в сучасних умовах. Водночас деякі з класифікацій, їх критерії можна розглядати як відправні тези, що деякою мірою спрямовують дослідження щодо класифікації заохочень в сучасному трудовому праві. Такий підхід забезпечує розвиток наукового знання, є природним проявом рецепції доктрини. Отже, в ході розробки класифікації заохочень за трудові досягнення, нами були використані класифікації заохочень радянського періоду, визначені С.С. Каринським. Дані типи та види були опрацьовані, проаналізовані, порівняні із сучасним станом застосування заохочень та, як наслідок, була надана власна класифікація заохочень за трудові досягнення.
Так, заохочення можна поділяти:
за змістом – на моральні та матеріальні;
за рівнем самостійності – на основні та додаткові;
за суб’єктом, що заохочується – на індивідуальні та колективні;
за юридичною силою нормативно-правового акту, в якому закріплено право на застосування заохочень та їх види – на державні та локальні;
за сферою дії – на загальні та спеціальні. Спеціальні заохочення, в свою чергу, можуть бути поділені на: а) заохочення, що діють в певних галузях господарства і управління; б) заохочення, що застосовуються до працівників певної спеціальності, які працюють в різних галузях господарства; в) заохочення, які застосовуються до працівників, що працюють у певних умовах праці, незалежно від галузі господарства і певною мірою незалежно від їх професії;
за рівнем суспільної значущості заслуг працівника – на заохочення, які застосовуються до працівників за успіхи в роботі та заохочення, які застосовуються до працівників за особливі трудові заслуги. В свою чергу, заохочення, які застосовуються до працівників за особливі трудові досягнення в роботі, можуть бути: а) державними нагородами; б) відомчими відзнаками.
в залежності від умов, за якими надаються заохочення – на заохочення, що надаються на основі загальної оцінки роботи тієї або іншої особи за певний період часу та заохочення, що надаються за досягнення працівником конкретних, наперед встановлених показників в роботі.
9. Заохочення можуть застосовуватись до працівників лише за наявності відповідних підстав. На нашу думку, поняття «підстави заохочення працівників за трудові досягнення» потребує дещо іншого підходу, ніж той, що існує сьогодні. Те, що більшість вчених вважають підставами для заохочення працівників, на наш погляд, слід вважати підставами у вузькому значенні та розуміти в такому випадку як фактори, що сприяють заохоченню працівника за трудові досягнення. Дисертант пропонує для повного, об’єктивного та глибокого розуміння підстав для застосування заохочень за трудові досягнення розглядати підстави в більш широкому розумінні та, відповідно до цього, розрізняти безумовні та умовні підстави.
Безумовні підстави – це ті обставини, за відсутності яких настання певної події неможливе. Умовні підстави – це ті обставини, які сприяють настанню певних подій.
Безумовною підставою для заохочення працівника за трудові досягнення є юридична підстава, тобто пряме передбачення та визначення такої можливості у відповідному нормативному акті: Кодексі законів про працю; правилах внутрішнього трудового розпорядку, що діють на конкретному підприємстві, установі, організації; положеннях, статутах; трудовому договорі.
Умовні підстави являють собою поєднання трьох факторів: 1) зовні виражені обставини, які визначені нормативним актом як такі, за наявності яких працівник може бути представлений до заохочення; 2) бажання роботодавця заохотити працівника; 3) наявність матеріальних засобів для заохочення працівника.
До зовні виражених обставин, тобто прямо передбачених нормативним документом обставин, за наявності яких працівник може бути представлений до заохочення, відносяться: 1) тривала робота на підприємстві, установі, організації; 2) відношення працівника до своїх обов’язків; 3) конкретні результати роботи працівника. При поєднанні даних обставин із бажанням роботодавця (членів виборного органу первинної профспілкової організації) та наявністю матеріальних засобів на підприємстві, установі, організації (або взагалі в державі, якщо мова йде про державні нагороди) можна казати про наявність умовних підстав.
Безумовні та умовні підстави є взаємно обумовленими, неподільними та разом утворюють єдине ціле – загальні підстави для заохочення працівників за трудові досягнення. З чого випливає, що підставами для заохочення працівників за трудові досягнення є юридично встановлена відповідною нормою права можливість заохочення працівника за трудові досягнення, яка виникає за наявності достатніх підстав при реалізації права роботодавця заохочувати працівників на власний розсуд та у разі матеріального забезпечення реалізації цієї можливості.
10. Наслідком заохочення є: виокремлення працівника, звернення на нього уваги його колег; надання (зміна) правового статусу (сукупність прав та обов’язків) працівника, надання додаткових гарантій, обмежень та обтяжень.
11. На підставі проведених досліджень, аналізу чинного законодавства України та проекту Трудового кодексу України запропоновано:
у Законі України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. частину першу статті 7 доповнити словами: «виконання громадянами громадських обов’язків може бути підставою для застосування відповідних переваг та пільг, встановлених законодавством»;
у Кодексі законів про працю України статтю 139 доповнити частиною другою такого змісту: «Працівники, до яких застосовані заохочення за трудові досягнення, зобов’язані своєю подальшою поведінкою відповідати наданій почесті, брати участь у громадській діяльності, а особи, що отримали державні нагороди, – додатково зобов’язані займатись соціальною підтримкою соціально незахищених верств населення»;
пункт 6 частини другої статті 266 проекту Трудового кодексу України № 1108 від 10.12.2009 р. викласти в такій редакції: «6) заохочувальні виплати за сумлінну працю, а також інші види заохочень та підстави їх застосування».
12. Зроблено висновок про проблемний доктринальний характер співвідношення прав та обов’язків учасників у трудових заохочувальних правовідносинах, виходячи з того, що заохочення є двостороннім зв’язком:
у трудовому законодавстві України заохочення працівників розглядається виключно як право роботодавця. Однак у певних випадках (за наявності підстав) заохочення працівника стає вже обов’язком роботодавця. Кожному суб’єктивному обов’язку одного суб’єкта кореспондує певне суб’єктивне право іншого суб’єкта. Відповідно зазначеному обов’язку роботодавця заохотити працівника (за наявності підстав для цього) кореспондує право працівника на отримання заохочення (право претендувати на заохочення);
у трудовому законодавстві України прямо не передбачені обов’язки працівників, до яких застосовано заохочення (у результаті чого порушується баланс їх прав та обов’язків – надаються тільки права, особиста соціальна відповідальність працівника не підвищується). У зв’язку з цим запропоновано законодавчо закріпити наявність обов’язку заохочуваного працівника нести обмеження та обтяження відповідно до статусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова О.В. Комплексный подход к укреплению трудовой дисциплины / О.В. Абрамова, В.И. Никитинский. - М.: Юридическая литература, 1982. – 104 с.
2. Агафонова В.В. Ценности труда в советской хозяйственной культуре / В.В. Агафонова // «Советская культура в контексте истории ХХ века». Часть I. - СПб., 2000. - с. 34-35.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в двух томах / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 360 с.
4. Андрузський Г. Начерки конституції республіки (1850) / Г. Андрузський // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. - Харьков, 1999. – 1080 с.
5. Аргайл М. Психология счастья / М. Аргайл. – М., 1990. – 336 с.
6. Астапович З.А. Первые мероприятия советской власти в области труда (1917 – 1918 г.г.) / З.А. Астапович. – М., 1958. - 144 с.
7. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / В.М. Баранов. – Саратов, 1978. – 147 с.
8. Баранский Н.Н. Становление советской экономической географии / Н.Н. Баранский. - М.: Мысль, 1980. - 287 с.
9. Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник / М.Д. Бойко. – К.: Атіка, 2006. – 312 с.
10. Большой юридический энциклопедический словарь / [Автор и составитель А.Б. Барихин]. - М.: „Книжный мир”, 2004. - 719 с.
11. Борисов Б.А. Дисциплина труда / Б.А. Борисов // Трудовое право. – 1997. - №2.
12. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: дис. ...канд. філ. наук: 10.02.01 / Веклинець Леся Михайлівна. – К., 1997. – 226 с.
13. Венедіктов С.В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України: теоретичний аспект: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 / Венедіктов Сергій Валентинович. – К., 2005. – 186 с.
14. Венедіктов С.В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України: Науково-практ. посібник / С.В. Венедіктов. – Харків: Вид-во Нац. унівеситету внутр. справ, 2005. – 328 с.
15. Витвицька О.Д. Вдосконалення механізмів соціально-економічних мотивацій підприємницької діяльності: автореферат. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.06.02 „Підприємництво, менеджмент та маркетинг” / Витвицька Ольга Данилівна. - Львів, 2000. – 18 с.
16. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
17. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Л.Д. Воеводин. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 298 с.
18. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России / Л.Д. Воеводин. – М.: Инфра*М-Норма, 1997. – 298 с.
19. Волинець В.В. Забезпечення виконання зобов’язань за трудовим договором: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05. / Волинець Владислав Володимирович. – К., 2011. – 179 с.
20. Волинець В.В. Засоби переконання та стимулювання (заохочення) у забезпеченні зобов’язань за трудовим договором [Електронний ресурс] / В.В. Волинець // Форум права. – 2009 – № 1. – С. 92-98. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09vvvztd.pdf
21. Волкова О.Н. История развития советского трудового законодательства / О.Н. Волкова. – М., 1986. - 63 с.
22. Волошенюк А.В. Правовой нигилизм в постсоветском обществе: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Волошенюк Александр Владимирович. –Х., 2000. – 190 с.
23. Гегель Г.В. Философия права / Г.В. Гегель // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
24. Герасименко О.О. Економічний механізм стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності (на прикладі вищих навчальних закладів України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.02.02 „Економіка та управління науково-технічним прогресом” / Герасименко Оксана Олександрівна. - Київ, 2003. – 21 с.
25. Гершберг С.P. Движение коллективов и ударников коммунистического труда / С.Р. Гершберг. - М., 1961.- 304 с.
26. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданського / Т. Гоббс // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. - Харьков, 1999. – 1080 с.
27. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: дис….канд. юрид. наук: 12.00.05 / Греков Ігор Петрович. – Х., 2003. – 183 с.
28. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: дис….канд. юрид. наук: 12.00.01 / Грищенко Анна Володимирівна. – К., 2002. – 208 с.
29. Джон Локк. Два трактата о правлении / Джон Локк // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко] – Харьков, 1999. – 1080 с.
30. Диденко Н.Г. Право и свобода / Н.Г. Диденко, В.Н. Селиванов // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 4-27.
31. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 952 с.
32. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.president-hotel.com.ua/ua/archive/p19
33. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.tehnoprivod.com/index.php?mode=4&lang=ua
34. Єськов О.Л. Розвиток механізму мотивації праці в системі виробничого менеджменту великого підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук: 08.09.01 „Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика” / Єськов Олексій Леонтійович. - Донецьк, 2006. – 35 с.
35. Жернаков В.В. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие / В.В. Жернаков. – Х.: Одиссей, 2000. – 624 с.
36. Журавлев С.В. "Крепость социализма": повседневность и мотивация труда на советском предприятии, 1928-1938 гг. / Журавлев С.В., Мухин М.Ю. - М.: Росспэн, 2004. - 238 с.
37. Замфир К. Удовлетворенность трудом: Мнение социолога / К. Замфир. – М., 1983. – 142 с.
38. Зеличенко А.И. К вопросу о классификации мотивационных факторов трудовой деятельности и профессионального выбора / А.И. Зеличенко, А.Г. Шмелев // Вестник МГУ. Сер14. Психология. – 1987. - №4 – с.33-43.
39. Земсков В.Н. ГУЛАГ. (Историко-социологический аспект) / В.Н. Земсков // «Социологические исследования» - 1991. - № 6, № 7.
40. Илизаров С.С. Ордена для советских ученых (нереализованный проект 1946 г.); Вступ. ст. к публ.: Документы Отдела пропаганды и агитации ЦК ВКП(б) о проекте учреждения орденов имени М.В.Ломоносова, Д.И.Менделеева, Н.И.Пирогова и И.П.Павлова [публ. С.С.Илизарова и Д.А.Шибаева] // ВИЕТ. – 1999. - № 4. - С. 103 – 123
41. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2003.- 512 с.
42. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. – М.: Юрид. лит., 1961. – 381 с.
43. Калініна Т.О. Фізіологія і психологія праці: Конспект лекцій / Т.О. Калініна, Є.П. Кожанова. - Харк. нац. екон. ун-т.- Х.: ХНЕУ, 2005.- 266 c.
44. Каринский С.С. Поощрения за успешный труд по советскому праву / С.С. Каринский. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1961. – 151 с.
45. Каринский С.С. Правовые вопросы, связанные с установлением и применением наград и поощрений за отличный труд [Електронний ресурс] / С.С. Каринский // Правоведение. - 1961. - № 3. - С. 76 - 85. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=1129944
46. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
47. Кирьянов Ю.И. Фактор мотивации труда в российском фабрично – заводском законодательстве 1835 – 1917 г.г. / Ю.И. Кирьянов // Экономическая история. Обозрение. - Выпуск 4. - М., 2000г.
48. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право / И.Я. Киселев. - М., 1998. – 263 с.
49. Кистяковский Б. Социальные науки и право / Б. Кистяковский // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
50. Климов Е.А. Введение в психологию труда / Е.А. Климов. – М., 1998. – 350 с.
51. Кодекс законів про працю РРФСР від 9 листопада 1922 року // СЗ СССР. - 1929. - № 58. - Ст. 541.
52. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
53. Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: матеріали науково-практичної конференції (Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.) / за заг. ред. проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Вид-во Нац ун-ту внутр. справ, 2004. – 340 с.
54. Козельский Я. Философические предложения, сочиненные надворным советником и правительствующего сената секретарем Яковым Козельским в Санкт-Петербурге 1768 года / Я. Козельский // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
55. Колесников Г.А. Ордена и медали СССР / Г.А. Колесников, А.М. Рожков. - М.: Воениздат, 1983. – 311 с.
56. Конституция развитого социализма: Учеб. пособие / Под ред. В.Н.Кудрявцева, И.А.Азовкина, С.Г.Келина и др. [2-е изд]. – М.: Политиздат, 1978. – 278 с.
57. Конституція (Основний закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 07.10.1977р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
58. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
59. Копєйчиков В.В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та ін.]; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
60. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – [8-е изд.] – Спб.: Изд. юрид. кн. маг. Н.К. Мартынова, 1909. – 364 c.
61. Котляревский С. Власть и право. Проблема правового государства (1915) / С. Котляревский // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
62. Краткая философская энциклопедия. – М., 1994.- 576 с.
63. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної ради УРСР. – 1961. - № 2. - Ст. 14.
64. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
65. Крот В.И. Проблемы финансового обеспечения законодательных прав и гарантий в сфере труда / В.И. Крот // Социально-трудовые отношения: оценка и направления совершенствования: Сб. науч. тр. — Донецк, 1996. - С. 30–34.
66. Крутецкий В.А. Психология. Учебник для пед. уч-щ / В.А. Крутецкий. – М.: Просвещение, 1980. – 352 с.
67. Кузнецов А. Награды. Энциклопедический путеводитель по истории российских наград / А. Кузнецов. - М., 1998. - 478 с.
68. Кулініч Т.В. Ефективність застосування мотиваційних важелів та стимулів на діючих підприємствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.06.01 „Економіка, організація і управління підприємствами” / Т.В. Кулініч. - Харків, 2004. – 20 с.
69. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.05 / Лавриненко Олег Владимирович. – Х., 1998. – 179 с.
70. Лавров С.Б. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учеб. / Ред. С.Б.Лавров, Н.В. Каледин. – М.: Гардарики, 2003.- 927 с.
71. Легран Ф. 16 лет в СССР. Рассказал иностранный рабочий. [Пер. с франц. Н. Кадишевой] /Ф. Легран. – М. – 1933. – 42 с.
72. Леонова А.Б. Психология труда и организационная психология: Современное состояние и перспективы развития: Хрест. / А.Б. Леонова, О.Н. Чернышева - М.: РАДИКС, 1995. – 445 с.
73. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
74. Лист Державного комітету телебачення і радіомовлення України Голові Республіканського комітету з інформації Автономної Республіки Крим М.Рогожину від 22.04.2003 № 1764/30/5-2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
75. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии [Отв. ред.: Ю.М.Забродин, Е.В.Шорохова] / Б.Ф. Ломов. – М.: Наука, 1984. – 444 с.
76. Лунев А.Е. Проблемы эффективности роботы управленческих органов / А.Е. Лунев. – М.: Наука, 1973. – 448 с.
77. Малинин Е.Д. Философия жизненного успеха / Е.Д. Малинин. – Воронеж, 1999. – 238 с.
78. Малько А.В. Юридические поощрения как разновидность социальных санкций / А.В. Малько // Общественные науки и современность. – 1998. - № 4. - С. 75-84.
79. Маневич Е.Л. Материальное и моральное стимулирование труда / Е.Л. Маневич. - М., 1971.- 32 с.
80. Марк Тулий Цицерон. Диалоги / Марк Тулий Цицерон // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
81. Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. [2-е изд.] – Т. 23. – 907 с.
82. Маслоу А. Мотивация и личность / Абрахам Маслоу. – М., 1998. (Abraham H. Maslow. Motivation and Personality (2nd ed.) N.Y.: Harper & Row, 1970) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://psylib.org.ua/books/masla01/index.htm
83. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи.: Курс лекцій / Андрій Машков. – К.: Четверта хвиля, 2008 – 464 с.
84. Машков К.Є. Заохочення як засіб стимулювання трудової поведінки: окремі питання методології правового регулювання / К.Є. Машков, О.Т. Панасюк // Наука і правоохорона. – 2010. - № 4 (10). – С. 121 - 126
85. Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 2003 року № 23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua
86. Мирясов А.В. Мотивация труда промышленных рабочих в России в 1920 – е годы: некоторые аспекты проблемы (на материалах Пензенской губернии) / А.В. Мирясов // Экономическая история. Обозрение [Ред. Л.И. Бородкина]. – Вып. 7. – М., 2001, С. 26 - 41
87. Михайленко О.Р. До питання про концепцію системи ознак правової держави / Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці конвенції про захист прав людини і основних свобод: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1 / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 76-78.
88. Мицкевич А.В. Субъекты советского права / А.В. Мицкевич. – М.: Госюриздат, 1962. – 212 с.
89. Мурашин Г.А. Развитие принципов правового регулирования в условиях формирования социалистического правового государства / Г.А. Мурашин, А.Н. Колодий // Актуальные проблемы формирования правового государства / Отв. за вып. С.Б. Гаврыш. – Х.: Юрид. ин-т, 1990. – С. 13-14.
90. Налбандян А.С. Применение поощрительных норм российского права. Проблемы теории и практики: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01 / Налбандян А.С. – Нижний Новгород, 1994. – 288 с.
91. Никитинский В.И. Азбука трудового права / В.И. Никитинский. – М.: «Знание», 1986. – 240 с.
92. Никольская Т. О природе научных понятий / Т. Никольская. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1963 – 35 с.
93. Новгородцев П. Лекции по истории философии права / П. Новгородцев // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1080 с.
94. О дополнительных мероприятиях по укреплению трудовой дисциплины: Постановление Совета Министров СССР от 28 июля 1983г. // СП СССР. – 1983. - № 21. - Ст. 116.
95. О совершенствовании порядка награждения государственными наградами СССР: Постановление Президиума ВС СССР от 22 августа 1988г. № 9440-XI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org
96. Об усилении работы по укреплению социалистической дисциплины труда: Постановление Совета Министров СССР и ВЦСПС от 28 июля 1983 г. // СП СССР. – 1983. - № 21. - Ст. 115.
97. Об усовершенствовании планирования и усилении экономического стимулирования промышленного производства: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СРСР от 04 октября 1965 г. // СП СССР. – 1965. - № 19, 20. - Ст. 153.
98. Об утверждении „Общего Положения об орденах Союза ССР”: Постановление ЦИК и СНК СССР от 7 мая 1936 г. // Сборник Законов СССР. – 1936. - №24. - Ст. 220б.
99. Об утверждении типовых правил внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций: Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам № 213 от 20 июля 1984г. // Бюллетень Госкомтруда СССР. - 1984. - № 11.
100. Об учреждении медали „За трудовую доблесть”: Указ Президии Верховного Совета СССР от 27 декабря 1938 г. // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1938 р. - № 23.
101. Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про працю від 15 липня 1970 року // Відомості Верховної ради СРСР. – 1970. - № 29. - Ст. 265.
102. Основи трудового права України / За ред. доктора юридичних наук, професора П.Д. Пилипенка. – [2-е вид., випр. і доп.]. – Львів: «Магнолія плюс», 2006.- 276 с.
103. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде. - М.: Юридическая литература, 1988. – 64с.
104. Охрана прав и интересов личности: гражданско-правовой аспект / [Шевченко Я.Н., Кучеренко И.Н., Мусияка В.Л., Штэрн М.И.] – К.: Наук. думка, 1992.– 198 с.
105. Петражицкий Л. Теория права и государства в связи с теорией нравственности (1907) / Л. Петражицкий // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. – Харьков, 1999. – 1078 с.
106. Петров Ю.А. Методологические вопросы применения и развития научных понятий / Ю.А. Петров. – М.: Знание, 1980 – 64 с.
107. Петровский А.В. О психологии личности / А.В. Петровский. - М.: «Знание», 1971. – 64 с.
108. Питання Комітету із Державної премії України в галузі архітектури: Указ Президента України від 31 жовтня 1996 року № 1017/96 // Урядовий кур'єр. - 14.11.1996р. - № 213 – 214.
109. Платон. Государство // История политических и правовых учений. Хрестоматия. [Составитель и общая редакция Г.Г. Демиденко]. - Харьков, 1999. – 1078 с.
110. Погребной Л.И. Социалистическое соревнование / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/104/908.htm
111. Попов С.В. Увольнение работников органов внутренних дел за нарушения дисциплины и законности (теоретико-правовой аспект): дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 / Попов Сергей Викторович. – Харьков, 2001. – 182 с.
112. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А.Лукашева. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА, 1999. – 537 с.
113. Притула О.В. Ефективність використання мотиваційних механізмів у сфері підприємництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.06.02 „Підприємництво, менеджмент та маркетинг” / Притула Олена Василівна. - Львів, 2001. – 19 с.
114. Про відзнаки Міністерства культури і туризму України: Наказ Міністрества культури і туризму України від 09 вересня 2006р. № 750 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 39. - Ст. 2636.
115. Про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства економіки України: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.09.2002р. № 281 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua
116. Про відомчі заохочувальні відзнаки: Указ Президента України від 18 листопада 1996 року № 1094/96 // Урядовий кур'єр. - 28.11.1996р. - № 223 – 224.
117. Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Державного комітету України з державного матеріального резерву: Наказ Держкомрезерву України від 03 лютого 2004р. № 21 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 8. - Ст. 495.
118. Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Державного комітету статистики України: Наказ Державного комітету статистики України від 12.08.2004р. № 473 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 35. -Ст. 2363.
119. Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Держатомрегулювання України: Наказ Державного комітету ядерного регулювання України від 30 січня 2006р. № 14 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 7. - Ст. 393.
120. Про встановлення заохочувальних відзнак Національного космічного агентства України: Наказ Національного космічного агенства України від 18 липня 2006 р. № 200 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 31. - Ст. 2275.
121. Про встановлення надбавки за високі досягнення в праці на травень 2006 року: Наказ Міністрества аграрної політики від 31 травня 2006р. № 272 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uapravo.net
122. Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці: Наказ Державного комітету статистики України від 12.09.2003р. № 302 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uapravo.net
123. Про державні нагороди України: Закон України від 16 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 21. - Ст. 162.
124. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. - Ст. 197.
125. Про Дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 6 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 42. - Ст. 467.
126. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. - № 12. - Ст. 9.
127. Про заохочення працівників транспорту, що відрізнилися на трудовому фронті: Положення, затверджене Ухвалою СНК СРСР від 03 листопада 1930р. № 47/603а // СЗ СССР. - 1930. - № 56.
128. Про затвердження відомчих заохочувальних відзнак Державної спеціальної служби транспорту: Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 15 травня 2006р. № 467 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 21. - Ст. 1572.
129. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 4. - Ст. 15.
130. Про затвердження Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства освіти і науки України: Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 липня 2007р. № 605 // Офіційний вісник України. – 2007. - № 59. - Ст. 2371.
131. Про затвердження Положення про Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства: Наказ Міністерства аграрної політики України від 8 січня 2002 року № 2 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 5. - Ст. 206
132. Про затвердження Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 294 // Офіційний вісник України. - № 12. - Ст. 567.
133. Про затвердження Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві: Наказ Державного комітету України з енергозбереження Міністерства економіки України № 47/127 від 21 червня 2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. - № 28. - Ст. 1185.
134. Про затвердження Положення про нагрудний знак «Почесний працівник прокуратури: Наказ Генерального прокурора України від 09 лютого 2000р. № 113к [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
135. Про затвердження положень про заохочувальні трудові відзнаки Державного департаменту рибного господарства: Наказ Мністерства аграрної політики України від 28 квітня 2005р. № 179 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 21. - Ст. 1164.
136. Про затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників центрального апарату Міністерства аграрної політики України: Наказ Міністерства аграрної політики України від 17 лютого 2004р. № 39 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
137. Про затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників центрального апарату Державної судової адміністрації України: Наказ Державної судової адміністрації України від 30 червня 2004р. № 108/04 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
138. Про затвердження рекомендацій про порядок та умови виплати працівникам підприємств та організацій народного господарства винагороди за сукупні результати праці за підсумками за рік: Постанова Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 08 липня 1977р. // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1977. - № 10
139. Про затвердження рекомендацій про порядок та умови виплати працівникам підприємств та організацій народного господарства винагороди за сукупні результати праці за підсумками за рік: Постанова Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 10 грудня 1983р. // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1983. - № 11
140. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 № 404 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
141. Про звання Герой України: Указ Президента Ураїни від 2 грудня 2002 року №1114/2002 // Урядовий кур’єр. - 25.12.2002р. - № 241.
142. Про Комісію державних нагород та геральдики: Указ Президента України від 11 квітня 2000 року № 583/2000 // Офіційний вісник України – 2000. - № 19. - Ст. 776.
143. Про нагрудний знак до Державної премії України в галузі архітектури: Указ Президента України від 2 листопада 2004 року № 1335/2004 // Урядовий кур'єр. - 10.11.2004р. - № 214.
144. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. - Ст. 504.
145. Про Положення про національний заклад (установу) України: Указ Президента України від 16 червня 1995 року № 451/95 // Уряд