ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ВИДАТКІВ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ МАЮТЬ ВЛАСНУ БАЗУ РОЗМІЩЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Короткий опис

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ I. Поняття і джерела фінансування витрат рекреаційних підприємств ………………………………………….…………………….
20
1.1. Поняття рекреації та особливості рекреаційної діяльності на території Автономної Республіки Крим …………………………….….
20
1.2. Значення рекреаційного комплексу Криму для суспільства і держави………………………………………………………………………
43
1.3. Сучасний стан і проблеми рекреаційного комплексу АРК………… 55
РОЗДІЛ П. Правові основи відносин у сфері фінансування видатків рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення…………………………………………………………………

65
2.1. Законодавство про рекреаційну діяльність...……… ………………. 65
2.2. Правовідносини у сфері фінансування видатків рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення ………………………...
72
2.3. Законодавство про оподатковування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення................................………………….
80
РОЗДІЛ Ш. Правозастосовна діяльність держави у сфері витрат на рекреаційні підприємства, які мають власну базу розміщення ……
97
3.1. Правові форми оперативної виконавчої діяльності у сфері витрат на фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, і додаткових джерел фінансування їхніх витрат…………

97
3.2. Питання підвищення ефективності правозастосовної діяльності у сфері витрат на фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення …………………………………………………..

120
ВИСНОВКИ …………………………………………………………… 166
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ………………………………………………… 172
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………. 195

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається тим, що сучасний етап розвитку України характеризується докорінними перетвореннями в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Конституція України поставила завдання побудови правової держави на базі ринкової економіки, що робить необхідним забезпечення надійної охорони конституційних прав громадян, дотримання принципів соціальної справедливості, суворого дотримання законності.
Стаття 49 Конституції України закріплює право кожного громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і покладає на державу забезпечення фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Конституція України встановила, що держава сприяє розвитку лікувальних установ для усіх форм власності і турбується про розвиток фізичної культури і спорту, а з цього витікає і необхідність сприяти здоровому відпочинку. Держава поставила мету, якої повинна досягти.
Автономна Республіка Крим (АРК) є територією, яку держава може використовувати для можливості реалізації кожним громадянином права, гарантованого статтею 49 Конституції України.
Однак розглядаючи соціально-економічну ситуацію, що склалася в Автономній Республіці Крим, на жаль, слід констатувати, що така пріоритетна для Криму галузь діяльності, як рекреаційна, на даний час не працює на повну силу.
Беручи до уваги, що у структурі доходів бюджетів АРК частка надходжень від курортної сфери складає біля 50 відсотків, видається актуальним проаналізувати причини, що не дозволяють безперебійно і на повну силу функціонувати рекреаційним підприємствам. Після скасування в 1988 році державного регулювання і бюджетного фінансування туризму в АРК почав розвиватися процес переходу до ринкових відносин. Велика частина установ лікування і відпочинку не були готовими до роботи в нових умовах, що зробило неможливим перенесення в Україну, а особливо в АРК західного зразка ведення рекреаційного бізнесу.
В першу чергу це пояснюється унікальною системою рекреаційних установ, яка була створена за роки існування СРСР. У жодній іншій державі, (не приймаючи до уваги країни СНД) немає таких установ рекреації, як санаторій, пансіонат з лікуванням, які гармонійно поєднували б у собі лікування та відпочинок і основним завданням яких було б продовження амбулаторного лікування і профілактика захворюваності, а не одержання прибутку. Раніше підприємства комплексу (санаторії, пансіонати з лікуванням, пансіонати), які знаходилися в державній власності, цілком задовольняли свої потреби за рахунок бюджету. Вони чітко дотримувалися принципу доступності і безкоштовності лікування. В останній же час санаторно-курортні установи, які знаходяться у державній власності, не здатні стабільно функціонувати через хронічний дефіцит бюджетних коштів і змушені “комерціалізовуватись”.
Подібні процеси неприпустимі, якщо брати до уваги значення рекреаційної діяльності з медико-біологічної точки зору, котра відіграє важливу роль як реабілітаційна ланка в системі охорони здоров'я, а також як діяльність, спрямована на зміцнення здоров'я людини, відновлення її працездатності.
Ефективність роботи галузі в цілому і кожного підприємства зокрема в даний час оцінюється за економічними показниками – підсумками фінансової діяльності, одержанням прибутку, рентабельності і, звичайно ж, за обсягом коштів, відрахованих у бюджети різних рівнів.
Таким чином, з одного боку, рекреаційні підприємства є одним з головних джерел формування прибуткової частини бюджету АРК, а з другого, основним завданням санаторно-курортних установ є одержання соціального ефекту, а не прибутку.
Тому пріоритетним завданням правового регулювання фінансування витрат рекреаційних підприємств повинне стати подолання цієї суперечності за рахунок перегляду механізму фінансування рекреаційних підприємств державної власності і розробки законодавчої бази, яка дозволяла б стабільно функціонувати і розвиватися всім рекреаційним підприємствам, незалежно від форми власності і відомчої приналежності.
Необхідність формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення законодавства, яке регламентує фінансування видатків на утримання і безперебійне функціонування рекреаційних підприємств, і визначає актуальність обраної теми.
Тема дисертації у сучасний період уявляється актуальною і тому, що недоліки у правовому регулюванні матеріального забезпечення функціонування рекреаційних підприємств і всієї рекреаційної галузі негативно відбивається не тільки на економіці країни, на кожному жителеві України, а також і на екологічній безпеці перлини України – Криму, оскільки неорганізовані туристи наносять непоправну шкоду природі.

Мета дослідження. Метою дослідження є системний аналіз правового регулювання відносин при фінансуванні підприємств рекреаційної галузі, які мають власну базу розміщення, аналіз змін, що відбулися в галузі фінансування витрат невиробничої сфери після розпаду фінансової системи СРСР, визначення позитивних і негативних сторін залежності фінансування підприємства від його відомчої належності, відображення сучасного стану правових проблем з даного питання і розробка пропозицій щодо удосконалення фінансового законодавства в галузі витрат рекреаційних підприємств, зокрема їхнього оподатковування.
Задачі дослідження поставлені згідно з наміченими цілями:
• аналізувати сучасні правовідносини в галузі витрат рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення і джерела їх фінансування;
• виявити місце бюджету АРК у бюджетній системі України;
• з’ясувати поняття “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “джерела фінансування рекреаційних підприємств”;
• дослідити і порівняти сучасну систему управління рекреацією як галуззю господарства з системою державної організації санаторно-курортної справи;
• проаналізувати вплив підпорядкованості рекреаційних підприємств різним міністерствам, відомствам, організаціям на обсяги їхнього фінансування;
• проаналізувати правотворчу та правозастосовну діяльність держави в сфері фінансування видатків рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення;
• розкрити особливості фінансування в період переходу до ринкової економіки рекреаційних підприємств незалежно від форми власності, які мають власну базу розміщення та особливості їх сучасного оподатковування;
• сформулювати основні рекомендації щодо удосконалення правових основ управління рекреаційним комплексом і фінансування витрат рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення.

Об'єктом дослідження є відносини, пов’язані із фінансування видатків рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення.
В процесі дослідження була використана не тільки юридична, а також і економічна література, присвячена проблемам фінансування рекреаційних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти, джерела фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, а також норми Конституції України, Конституція Автономної Республіки Крим, Бюджетний кодекс України, Закони України “Про курорти”, “Про туризм”, “Про місцеве самоврядування”, “Про підприємництво”, “Про систему оподаткування”, щорічні закони Україні “Про державний бюджет”; постанови Верховної Ради України; укази і розпорядження Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; накази і листи Міністерства фінансів України і листи Державної податкової Адміністрації України, статистичні дані про видатки на рекреацію в Україні та окремих іноземних держав.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставлених у роботі цілей і завдань дослідження, його об'єкту та предмету.
Методологічну основу дисертації складає комплекс наукових методів дослідження: діалектичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, догматичний та ін.
Діалектичний метод зумовив розгляд проблем функціонування рекреаційних підприємств із врахуванням різних форм власності та відомчої приналежності.
Історико-правовий метод дозволив показати сукупність проблем управління та фінансування рекреаційних підприємств на базі аналізу законодавства минулих років, його вплив на сучасний стан рекреаційного комплексу Криму і визначити шляхи вдосконалення існуючого законодавства в сфері фінансової діяльності рекреаційних підприємств.
Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства іноземних держав, тлумаченні таких базових понять, як “фінанси”, “видатки”, “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційні підприємства”. Метод дав можливість сформулювати визначення відповідних понять, які стосуються фінансування рекреаційних підприємств, що мають власну базу розміщення.
За допомогою методу системно-структурного аналізу вдалося показати внутрішню систему фінансування рекреаційних підприємств, вплив відомчої підпорядкованості розглянутих підприємств на їх фінансування, а також одержати можливість дослідити фінансування рекреаційних підприємств як складову частину фінансової діяльності держави.
Центральне місце займає догматичний метод аналізу діючого в Україні законодавства з питань регулювання управління та фінансування рекреаційної галузі.
Комплексне використання зазначених методів дозволило при роботі над темою дослідження вирішити теоретичні і практичні завдання, які ставив перед собою автор.

Теоретична основа дослідження. Дослідження проблематики дисертації, аналіз розвитку наукової думки щодо правових засад фінансування в Україні видатків на функціонування рекреаційних підприємств, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень вчених-фахівців загальної теорії права, адміністративного, екологічного та фінансового права.
Однак питання правового регулювання видатків на фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, не були предметом спеціального дослідження.
Якоюсь мірою такий стан обумовлений запереченням самого існування такої галузі господарства, як рекреація в радянській період. Вважалося, що рекреація є підгалуззю сфери охорони здоров'я.
З 60-х років починається бурхливе формування законодавчої бази, що регламентує як порядок управління рекреаційними підприємствами, так і механізм їх функціонування, зокрема, фінансування витрат.
Якщо звернутися до детального розгляду, то поняття рекреації і рекреаційної діяльності висвітлювалися в основному у дослідженнях вчених-географів. Так, Романов Н.Є. у роботі “Рекреаційні ресурси” дає поняття рекреаційної діяльності і визначає її функції.
Багровою Л.А., Багровим М.В., Преображенським В.С вперше було дане визначення поняття “рекреаційні ресурси”, що стало однією з найважливіших передумов формування окремої галузі господарства.
Веденін Ю.А. у роботі “Рекреаційні ресурси СРСР” розглядає рекреаційну сферу як окрему повноправну галузь народного господарства.
У свою чергу, Мєшков В.В. вважає курортно-рекреаційну систему унікальною галуззю соціальної сфери, зовсім самостійної від охорони здоров'я методологічно і технологічно, відомої раніше як санаторно-курортна справа.
У змінених економічних і соціальних умовах ним пропонується ряд заходів, спрямованих на стабілізацію та впорядкування роботи санаторно-курортних закладів.
Однак у своїх дослідженнях Мєшков В. В. розглядає більше діяльність спеціалізованих санаторно-курортних установ з позиції необхідності внесення змін до порядку і правил добору на санаторно-курортне лікування, розробку умов, порядку і прав застосування в курортно-рекреаційній діяльності нових технологій, залишаючи осторонь таку категорію здравниць, як бази відпочинку, туристичні готелі, кемпінги тощо.
Непридатними сьогодні є пропозиції Гідбута А.В. і Мезенцева А.Г. про необхідність створення великих комплексів відпочинку.
Жірний Г.С. також висловлювався за необхідність будівництва курортних містечок із приміщеннями полегшеного типу на 1000 – 2000 і більше місць. У сучасних умовах, по-перше, економічно вигідним є не будівництво та експлуатація ємних здравниць, так званих “тисячників”, а перехід до менш ємних, приватних рекреаційних установ.
По-друге, функціонування таких здравниць призводить до загострення проблеми сезонної роботи рекреаційних підприємств.
Окремі питання, пов'язані з рекреаційною діяльністю, розглядалися економістами.
Більш сучасними дослідженнями рекреаційного комплексу з економічної точки зору є роботи Калитюка В.А. Він наводить перелік проблем, властивих рекреаційному комплексу внаслідок переходу до нових економічних умов. Також пропонується введення нових методів управління, зокрема, на державному рівні – перехід до програмно-цільового управління і фінансування санаторно-курортної сфери. При цьому автор наголощує, що виділення коштів має здійснюватися для досягнення кінцевого результату (забезпечення або лікування відпочинку певної кількості, чи певної категорії громадян), а не для забезпечення діяльності установи як такої. На регіональному рівні повинно йтися про аналогічні, але вже регіонального значення програми, а також про істотні вкладення коштів у санаторно-курортну інфраструктуру .
Також прийнятною у сучасних умовах є теза про пріоритетність фінансування державою того, що має загальнодержавну цінність і значення (регіон – аналогічно).
Про необхідність упровадження нових відносин у рекреаційній сфері висловлюються Желудковський Е.О. і Фіногєєв Б.В. Цим же колективом авторів проводиться аналіз економічної ефективності санаторно-курортного лікування і робиться висновок про те, що рекреація володіє великими потенційними можливостями в справі відновлення сил людини, значно знижує витрати на охорону здоров'я і соціальне забезпечення, сприяє розвитку духовних потреб членів суспільства і в остаточному підсумку спрямована на підвищення ефективності використання робочої сили – найважливішої складової частини виробничого процесу, на зміцнення трудових ресурсів.
Деякі питання управління рекреаційним комплексом розглядалися в роботах Вєтрової Н.М., Єфремової А.В. Так, ними пропонується введення єдиного органу, який би здійснював координацію всього рекреаційного комплексу.
Питання управління рекреаційним комплексом розглядаються Ткаченко И.Т. зокрема в роботі “Удосконалення економічного аналізу діяльності санаторно-курортних установ і установ відпочинку”, Кудрявцевим В.Г. в монографії “Крим: господарство, економіко-географічний аналіз”, Калитюком В.А. - “Совершенствование управления санаторно-курортной отраслью Крыма”, Желудковським Є.О. та Фіногєєвим Б.В. у праці “Курорты Крыма: интерсификация рекреационной деятельности”.
Рекреаційна діяльність висвітлювалася і з юридичної точки зору. Однак це питання більше розроблене в екологічному праві.
Особливе місце серед досліджень вчених-екологів посідають численні праці доктора юридичних наук, академіка Академії правових наук України В.І. Андрейцева з питань екологічного права, права екологічної безпеки. В роботах В.І. Андрейцева вперше в історії еколого-правової думки розкриваються методологічні аспекти нової галузі права – права екологічної безпеки. Стає зрозумілим, що еколого-правове регулювання необхідне для запобігання екологічного ризику, якому піддаються громадяни, що лікуються і відпочивають у рекреаційних зонах України.
Рекреацію з екологічної точки зору розглядають і відомі українські вчені академік Мамутов В.К. та Амоша А.Н. у праці “Рекреація: соціально-економічні і правові аспекти”
Питання, пов'язані з використанням природних ресурсів рекреаційних зон, досліджуються у працях О. Ткаченко. Зокрема, автором дається поняття рекреаційних зон у світлі Земельного кодексу і Закону України “Про курорти”. Автором вивчається також коло суб'єктів права користування природними ресурсами рекреаційних територій.
Деякі аспекти природних рекреаційних територій і ресурсів розглядаються в еколого-правовій літературі А. Бобковою. Автором робиться висновок про необхідність закріплення у відповідних нормативних актах поділу вищезгаданих природних об'єктів на природні рекреаційні території і природні рекреаційні ресурси і визначення їхнього поняття. До перших автор вважає за доцільне віднести частини навколишнього природного середовища, придатні для відпочинку і відновлення життєвих сил та енергії людини, використання яких можливе при здійсненні рекреаційної діяльності. Серед них передбачається виділити: зони відпочинку – території, які мають природні ресурси і якості та можуть бути використані для відпочинку населення та організації рекреаційної діяльності; курортні зони – території, які мають природні курортні ресурси і можуть бути використані для оздоровлення і відпочинку населення та організації рекреаційної діяльності; лікувально-оздоровчі зони – території, які мають виражені лікувально-оздоровчі ресурси і фактори, придатні для використання з метою відновлення і зміцнення здоров'я людей при організації рекреаційної діяльності; природні рекреаційні ресурси – природні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, окремі об'єкти природи, придатні для використання у рекреаційній діяльності з метою відновлення і зміцнення здоров'я людини і визначені такими у встановленому законодавчому порядку.
Також А. Бобковою проведено ряд досліджень у сфері управління рекреаційним господарством. Зокрема, автором обгрунтовується необхідність законодавчого закріплення основних принципів державної підтримки розвитку рекреаційного господарства.
З фінансово-правових позицій були дослідження лише в галузі правового регулювання видатків на невиробничу сферу, до якої належить рекреаційна діяльність.
Так, монографію Воронової Л.К. присвячено комплексному дослідженню витрат Державного бюджету, у якій розглядаються питання підвищення ефективності витрат на соціально-культурні заходи, однак у зазначеній роботі йдеться лише про порядок фінансування охорони здоров'я і фізичної культури.
У більш пізніх дослідженнях Вороновою Л.К. і Бекерською Д.А. в галузі фінансування витрат на охорону здоров'я і фізичну культуру розглядається порядок фінансування витрат бюджетних організацій, у тому числі спеціалізованих санаторіїв, віднесених до цієї категорії. Питання державних витрат також висвітлені у працях Хімічової Н. І., яка розглядає новий зміст фінансового права, зумовлений переходом до ринкового господарства.
Однак проведені дослідження на даний час не є вичерпними, беручи до уваги зміни законодавства, що відбулися.
Питання державних видатків і бюджетного фінансування розглянуто у монографії Крохіної Ю.А. “Бюджетне право і російський федералізм”, присвяченій комплексному дослідженню актуальних проблем фінансового права: аналізується бюджетна діяльність держави, правовий статус учасників бюджетних відносин, проблеми розмежування доходів і видатків між державним і місцевими бюджетами.
Для дослідження правових аспектів оподатковування рекреаційних підприємств особливий інтерес представляють роботи Кучерявенко М.П., у яких міститься характеристика теоретичних питань податкової системи України в умовах ринкової економіки.
Процес переходу України до ринкових відносин і кардинальна зміна ролі держави в управлінні рекреаційним господарством, зміна державної монополії утворенням підприємств різних форм власності у рекреаційній галузі породжує комплекс нових економічних, фінансових і, відповідно, правових проблем.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях вчених-фінансистів, географів, медиків тощо. Аналіз наукової літератури дав змогу зробити загальний огляд різних думок з питання фінансування видатків рекреаційних підприємств.

Емпіричну базу проведеного дослідження складають:
- статистичні дані та аналітичні матеріали Міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим, а також Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим;
- результати проведеного самостійного вивчення практики впровадження у ряді здравниць, розташованих на території Автономної Республіки Крим, додаткових джерел фінансування видатків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає:

1). У постановці проблеми правових засад фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, і в тому, що у цій праці комплексно на монографічному рівні проаналізовано питання правового регулювання витрат на фінансування підприємств рекреаційної галузі.

2). На підставі дослідження законодавчої бази і практики фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, з різних джерел зроблено висновки, що відсутність системи державних органів управління рекреаційною галуззю негативно впливає на розвиток рекреаційних підприємств державної форми власності, оскільки єдиним джерелом фінансування їхніх витрат є кошти з бюджетів, які мають напружену доходну частину, а розпорядники бюджетних коштів у цій галузі чітко не визначені.
З метою покращення фінансування видатків підприємств державної та муніципальної форми власності, які мають власну базу розміщення і належать до рекреаційної галузі Автономної Республіки Крим та інших курортних зон України, пропонується сформувати таку вертикаль управління цією галуззю діяльності держави:

- центральний орган виконавчої влади – Міністерство курортів і туризму України, який би був наділений повноваженнями щодо визначення бюджетних замовлень для фінансування витрат на функціонування рекреаційних підприємств і розподілу сум асигнувань між зонами курортів, баз відпочинку і туризму в Україні, координації та контролю діяльності суб’єктів рекреаційної діяльності тощо;

- в АРК – Міністерство курортів і туризму Республіки Крим, де міністр був би наділений повноваженнями розпорядника бюджетних коштів для рекреаційних підприємств Криму;

- управління курортів і туризму обласних державних адміністрацій;

- управління та відділи курортів і туризму виконкомів міських рад і районних державних адміністрацій курортних регіонів України, які б могли планувати розподіл бюджетних асигнувань між суб’єктами рекреаційної діяльності на підвідомчій території.

3). Положення про доцільність розроблення державної концепції розвитку рекреаційної галузі, в якій бажано сформулювати основи державної політики в рекреаційній галузі; визначити поняття санаторно-курортних установ, їх призначення, особливо тих, які на даний час працюють у режимі підприємств: здійснюють господарську діяльність, сплачують всі види державних і місцевих податків, тобто фактично поставлені в рівні умови з підприємствами інших галузей, які не мають на меті створення умов для лікування та відпочинку громадян. Концепція могла б стати основою законодавства в рекреаційній галузі.
З урахуванням прийнятих концепції та програми розвитку рекреаційної галузі необхідно внести ряд змін до чинного законодавства, зокрема, до законів України “Про підприємництво”, “Про оподатковування прибутку підприємств” тощо.

4). Висновок про доцільність введення диференційованого оподаткування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, залежно від їх функціональної завантаженості.

5). Пропозиція щодо нормативно-правового визначення кількості рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, для лікування соціально-вагомих захворювань, надання їм особливого статусу і забезпечення їх повного бюджетного фінансування за рахунок коштів інших підприємств, які необхідно поступово перевести на повний господарський розрахунок з подальшою приватизацією.
Для здійснення такого переведення на законодавчому рівні необхідно затвердити порядок формування і перелік таких державних санаторно-курортних установ, які необхідно:
- приватизувати у найкоротші терміни, для чого провести передприватизаційну підготовку і визначити інвестора як серед резидентів, так і нерезидентів;
- залишити у державній власності.
6). Пропозиція про запровадження на державному рівні блоку фінансових пільг, якими наділялись би установи відпочинку і лікування за підсумками проходження акредитації залежно від присвоєної їм категорії, що зумовлене неможливістю функціонування підприємств, які не можуть гарантувати високий рівень якості необхідних послуг.

7). Висновок про доцільність внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, зокрема у частині введення стягнення курортного збору як з неорганізованих відпочиваючих, так і з осіб, які прибули до Криму за путівками і курсівками; збільшення ставки курортного збору; закріплення цільового використання стягнутих коштів курортного збору; введення санкції за ухиляння від сплати курортного збору.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно робить певний внесок у теорію фінансового права. Розглянуті питання є актуальними і недослідженими юристами-фінансистами.
Враховуючи, що інститут фінансування видатків на рекреацію обходили увагою юристи, необхідні правові інструменти, які б забезпечили розвиток цього інституту, не розвинені, тому результати дослідження можуть бути використані у процесі вдосконалення законодавства України і приведення його у відповідність до вимог статті 49 Конституції України, норм законодавства у забезпеченні права кожного громадянина на охорону його здоров’я та відпочинок в умовах екологічної безпеки.

Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері – для подальших теоретичних розробок проблеми фінансування рекреаційних підприємств не тільки в АРК, а й на всій території України, особливо в західних областях, на Закарпатті, Буковині;
- нормотворчості – як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів у галузі охорони здоров’я, здорового відпочинку, туризму;
- правозастосовній діяльності – як теоретичний матеріал для вдосконалення правозастосування нормативно-правових актів, що встановлюють і регулюють порядок фінансування підприємств рекреаційної галузі різних форм власності;
- навчальному процесі – при викладанні нормативного курсу фінансового права, особливо таких його інститутів, як бюджетне право і видатки держави та спецкурсів студентам юридичних та економічних факультетів.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі державно-правових дисциплін юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у доповідях на таких наукових конференціях:
- Скакун Ю.В. До питання управління рекреаційною зоною Криму. Науково-практична конференція студентів та аспірантів Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка “Проблеми держави і права очима молодих дослідників”. м. Київ, 5-6 квітня 2001 року.
- Скакун Ю.В. Історія становлення законодавства рекреаційної зони Криму. VI Міжнародна науково-практична конференція “Пілігрими Криму – Осінь 2001”. м. Сімферополь, 13-14 жовтня 2001 року.
- Скакун Ю.В. Бюджетне фінансування рекреаційної галузі Автономної Республіки Крим. Щорічна конференція Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів. м. Сімферополь. 2001 рік.

Структура дисертації визначається метою, завданнями і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку виносок і списку використаної літератури.
Розподіл дисертації на розділи і підрозділи обумовлено спробою послідовно проаналізувати поняття “рекреації” та “фінансування рекреації”; визначити позабюджетні джерела фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення; проаналізувати правові основи фінансування рекреаційних підприємств залежно від форми власності і відомчої приналежності; проаналізувати правотворчу і правозастосовну діяльність держави у питанні фінансування рекреаційних підприємств; позначити можливі варіанти вдосконалення діючого законодавства у сфері управління рекреаційним комплексом.

Список літератури

Висновки
Системний аналіз наукової літератури і діючого законодавства, присвячений питанням управління і фінансування рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення, дає підстави для висновків, викладених нижче.
1. За своєю сутністю рекреаційна діяльність є збірним поняттям і в її рамках здійснюється декілька видів діяльності: санаторно-курортна, лікувально-оздоровча, туристична, фізкультурно-оздоровча, культурно-розважальна.
Поняття рекреаційної діяльності містить в собі діяльність людини у вільний час, здійснюваний з метою відновлення її фізичних сил, а також для її всебічного розвитку і характеризується порівняно до інших напрямів діяльності відносною розмаїтістю поводження людей і самоцінністю її процесу. Крім того, це діяльність по виявленню і визначенню нових рекреаційних зон, будівництву та експлуатації рекреаційних установ і форм раціонального, ефективного використання рекреаційних ресурсів.
Рекреаційна галузь з медико-біологічної точки зору є невід'ємною частиною процесу відновлення фізичних сил людини, а з економічної точки зору провідною при формуванні бюджету АРК.

2. Аналізуючи різні позиції вчених щодо поняття “видатки”, автор дійшов висновку, що в теорії фінансового права не існує диференціації між поняттям “витрати бюджету” і “видатки бюджету”. Більшість авторів ці поняття визнають тотожніми. На законодавчому ж рівні одне поняття назване двома термінами. Таким чином, не є доцільним законодавчо закріплювати додатковий термін, тому що в одному терміні “витрати бюджету” по суті вкладено два окремих поняття – “видатки бюджету” і “борг”.

3. З прийняттям Бюджетного кодексу України законодавець змінив бюджетну систему, і бюджет Автономної Республіки Крим визнано місцевим бюджетом, тим самим виключене саме поняття республіканський бюджет. Однак це питання залишилося неврегульованим на рівні кримських нормативно-правових актів. У сформованій ситуації є доцільним вирішення назрілого питання шляхом упорядкування фінансово-правових актів усіх рівнів, у першу чергу врегулювання відповідності республіканських нормативно-правових актів загальнодержавним.

4. Розпис Державного бюджету є правозастосовним, а не законодавчим актом, тому що він затверджується на підставі прийнятого Державного бюджету.

5. У зв'язку з відсутністю єдиного загальнодержавного органу по управлінню рекреаційним комплексом у цілому пропонується така вертикаль управління галуззю:
- центральний орган виконавчої влади – Міністерство курортів і туризму України, наділений відповідними повноваженнями по формуванню нормативно-правової бази, координації діяльності суб'єктів рекреаційної діяльності тощо;
- Міністерство курортів і туризму Автономної Республіки Крим;
- управління курортів і туризму обласних державних адміністрацій;
- управління і відділи з питань курортів і туризму виконкомів міських рад і районних державних адміністрацій курортних регіонів України.
Таке регулювання дасть можливість у першу чергу за рахунок цілеспрямованого бюджетного фінансування зберегти спеціалізовані санаторно-курортні установи, актуальність яких останнім часом зростає у зв'язку з ростом в Україні захворюваності на туберкульоз, поширенням захворювань органів кровообігу, дихання, нервової системи та інших. У ситуації, що складається, з огляду на зростаючу недоступність санаторно-курортного лікування через зростання цін на путівки, збільшення транспортних тарифів, запропоновані заходи дозволять підвищити рівень доступності і комфортності не лише спеціалізованих санаторіїв, але й інших установ, які надають рекреаційні послуги.

6. В умовах ринкової економіки, зрослої конкуренції і бурхливого ринку туристичних послуг неприпустиме функціонування підприємств, які не можуть гарантувати високий рівень якості наданих послуг.
Значною мірою ефективніше буде проходити процес акредитації і сертифікації, якщо її як обов'язок передбачити в основних умовах і правилах, якими керуються санаторно-курортні і туристські установи у своїй діяльності.
Сьогодні законодавчо не закріплені будь-які фінансові переваги, які одержує установа після проходження акредитації або сертифікації.
У сформованій ситуації є доцільним введення на державному рівні блоку фінансових пільг, якими наділялися б установи відпочинку і лікування за підсумками проходження акредитації залежно від присвоєної категорії. Приблизно сюди можна внести:
- скасування податку на землю або зменшення його ставки для санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів з лікуванням залежно від рівня акредитації;
- скасування ПДВ чи зменшення його ставки на санаторно-курортне лікування;
- право самостійного розпорядження всіма чи тільки деякими видами асигнувань;
- право використання додаткових джерел фінансування.

7. У зв'язку з відсутністю централізованих державних коштів і коштів підприємств-власників об'єктів незавершеного будівництва для завершення їхнього будівництва доцільна приватизація шляхом виділення їх у самостійні інвентарні об'єкти з метою продажу їх на аукціонах, у тому числі із залученням іноземних інвесторів. При цьому кошти, отримані від приватизації, повинні залишатись на території АРК і направлятися на розвиток санаторно-курортної галузі республіки. Тобто законодавчо необхідно закріпити цільове використання коштів, які надходять від приватизації рекреаційних підприємств.

8. З метою подальшого розвитку популярних видів туризму, підвищення конкурентноздатності вітчизняних туристичних підприємств скасувати прийнятий 7 грудня 2000 року Закон України №2134-111 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про регулювання ринку автомобілів в Україні”, відповідно до якого громадяни — нерезиденти України можуть перетинати державний кордон України на автомобілі (у разі якщо вони не є власниками цього транспортного засобу) тільки при наявності доручення на управління від найближчих родичів.

9. З метою упорядкування діяльності рекреаційних підприємств необхідно на законодавчому рівні визначити перелік спеціалізованих санаторно-курортних установ, які знаходяться в державній власності, і закріпити режим кошторисно-бюджетного їх фінансування. Для рекреаційних підприємств інших форм власності відкоригувати на законодавчому рівні можливість використання альтернативних джерел фінансування витрат свого підприємства.
Таким чином, державі необхідно створити таке правове поле, у рамках якого поряд з державними спеціалізованими санаторно-курортними установами могли б функціонувати і розвиватися рекреаційні підприємства всіх інших форм власності.

10. У зв'язку з набранням чинності Законом України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” комерційні структури працюють за системою єдиного податку, який сплачують за місцем реєстрації. Таким чином, у кримський бюджет від їхньої діяльності кошти не надходять, тому що всі податки в бюджет сплачуються за місцем перебування головного підприємства, що, в свою чергу, призводить до втрат бюджету Криму.
У сформованій ситуації автором пропонується внести зміни до статті 8 “Державна реєстрація підприємництва” Закону України “Про підприємництво”, які дозволять закріпити необхідність сплати податку не за місцем перебування головних підприємств, а за місцем ведення підприємницької діяльності. Передбачувані заходи дозволять забезпечити повноту сплати податку за місцем перебування філіалів, що сприятиме наповненню місцевого бюджету.

11. Щоб уникнути правових колізій, для збільшення доходної частини бюджету АРК є доцільним внести такі зміни до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, які регламентують стягнення курортного збору:
- ввести стягнення курортного збору як з неорганізованих відпочиваючих, так і з осіб, які прибули до Криму за путівками і курсівками;
- збільшити ставки курортного збору ;
- закріпити цільове використання стягнутих коштів курортного збору на розвиток інфраструктури галузі;
- ввести санкції за ухиляння від сплати курортного збору.

12. Принципи Гаазької конференції з туризму застосовні не лише до туристських, але й до всіх рекреаційних установ однаковою мірою, а також стосуються ролі державних та інших установ щодо організації рекреаційної справи:
а). Законодавча діяльність повинна зводитися до аналізу, координації, спрощення і регулювання розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму.
б). Туризм повинен плануватися державною владою і керівниками туристичної індустрії на комплексній і послідовній основі з урахуванням всіх аспектів цього феномену (екологічних, соціальних, оздоровчих, економічних). Уряду необхідно забезпечити базову інфраструктуру для розвитку туризму і вжити спеціальних заходів щодо підтримки діяльності туристських підприємств, особливо дрібних.
в). Акцент з боку уряду необхідно зробити на поширення індустрії туризму і стимулювання її розвитку.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Монографии (один, два или три автора)
1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. думка, 1990. – 145 с.
2. Азар В.И. Экономика и организация туризма. – М.: ПРОФИЗДАТ, 1993. – 180 с.
3. Александрова А.Ю. Экономика и территориальная организация международного туризма. – М.: МГУ, 1975. – 105 с.
4. Алексеев А.А. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М. Юридическая литература, 1966. — 270 с.
5. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. - 264 с.
6. Алексеев С.С. Теория права. - Харьков: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
7. Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учебное пособие. – Х.: Фирма “Эспада” – 2000. – 228 с.
8. Амирханов М.М., Татаринов А.А., Трусов А.Д. Природные рекреационные ресурсы, состояние окружающей среды и экономико-правовой статус прибрежных курортов. – М.: Экономика, 1997. – 208.
9. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки. – К., “Знання-Прес”, 2002.
10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
11. Бабарицкая В.К. Организация туризма. Учебно-методическое пособие. – К., 1994. – 140 с.
12. Багрова Л.А., Подгорецкий П.Д. Физико-географические (природоведческие) основы рекреационной географии. Учебное пособие. – Симферополь: СГУ, 1982. – 150 с.
13. Бейдик О.О. Рекреацiйно-туристські ресурси України. – К.: “Київський унiверситет”, 2001. – 395 с.
14. Барнгольц С. Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. - М..: Финансы и статистика, 1984 . – 185 с. Бекерская Д.А. Финансовое право: Учебно-методические рекомендации. – Одесса, “Астро Принт”, 1999. – 120 с.
15. Барюгина В.Ф., Мартынова И.А., Розовский Б.Г. Организационно-правовые проблемы улучшения обслуживания неорганизованных отдыхающих. – Донецк: ИЭПАН УССР, 1988. – 28 с.
16. Бельский К.С. Финансовое право. - М.: Юрист, 1994. - 208 с.
17. Беляев С.Г., Кошкин В.И. Теория и практика антикризисного управления. - М.: ЮНИТИ, 1996. – 143 с.
18. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Спб., Издательский торговый дом “Герда”, 1999. – 192 с.
19. Борисов К.Г. Международный туризм и право. – М.: “НИМП”, 1999. – 352 с. Василик О.Д. Державнi фiнанси України. – К.: “Вища школа”, 1997. – 383 с.
20. Брайнер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства. М.: “Аспект Пресс”, 1995. – 230 с.
21. Брезгунова И.А. Система качества услуг в индустрии гостеприимства. М.: “АНХ”, 1998. – 170 с.
22. Бургонова Т.Н. Гостиничный бизнес. Учебное пособие. М., 1999. – 120 с.
23. Василенков П.Т. Органы советского государства и их система на современном этапе. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 302 с.
24. Васильева М.В. Местные бюджеты в современных условиях. – М.: “Финансы и статистика”, 1987. – 110 с.
25. Ветитнев А.М., Боков М.А., Угрюмов Е.С. Конкурентоспособность санаторно-курортных организаций. – Сочи: РИО СГУТ и КД, 1999. – 95 с.
26. Волошин Н.И. Правовое регулирование туристской деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 120 с.
27. Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР. – К.: Вища школа, 1981. - 224 с.
28. Гвозденко А.А. Страхование в туризме: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 256 с.
29. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса.–Одесса “Черноморье”, 1997.–130 с.
30. Гидбут А.В., Мезенцев А.Г. Курортно-рекреационное хозяйство (региональный аспект). – М.: Наука, 1991. – 96 с.
31. Годунов А. Введение в теорию управления.–М.: Экономика, 1967. – 280 с.
32. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учебное пособие. - 2-е изд., перер., исправ. и доп. - М.: Новый юрист, 1998. - 240 с.
33. Гржибовская Г.Н. Крым: Что? Где? Когда? – Симферополь: Реноме, 1998. – 382 с.
34. Грідчина М. В. Фінанси: Навчальний посiбник. - К.: УФIМiБ, 1998. – 64 с.
35. Государственные органы управления туризмом Российской Федерации. - М.: Оnline, 1996. – 88 с.
36. Гридчина М.В., Калитюк В.А. Новые методы управления санаторно-курортным предприятием: организация системы управленческого учета. – К., 1996. – 20 с.
37. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. – М.: “Нолидж”, 1996. – 210 с.
38. Гуляев В.Г. Налогообложение в туризме. Учебно-практическое пособие. – М.: изд. ПРИОР, 1998. – 224 с.
39. Гуляев В.Г. Специфика налогообложения туристских предприятий. Организация туристской деятельнсоти. – М.: “Нолидж”, 1996. – 180 с.
40. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране. – М.: Мысль, 1980. – 157 с.
41. Данилов – Данильян В.И. Природные ресурсы в условиях перестройки экономики СССР. – М., 1989. – 46 с.
42. Демченков В.С. Регулирование местных бюджетов: распределение доходов между бюджетами. – М.: “Финансы”, 1975. – 88 с.
43. Деркач Н.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине: Учеб. пособие. – Днепропетровск: Пороги, 1995. – 256 с.
44. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений. – Л., 1986.- 340 с.
45. Ермакова Т.С. Финансовое правоотношение: Учебное пособие. - Лен.: Изд-во ЛГУ, 1985. - 34 с.
46. Живицкий А.В. Опыт и пути совершенствования рекреационного природопользования в Южном экономическом районе СССР. – К.: “Знание”, 1990. – 15 с.
47. Живицкий А.В., Медяная А.И. Оценка социально-экономического народнохозяйственного эффекта от рекреационного хозяйства и использования рекреационных ресурсов: (Методологический аспект). – Киев, 1983. – 48 с.
48. Загородний В.В., Калитюк В.А., Васько Л.Л. Организация платных медицинских услуг и формирование цен в медицинских и санаторно-курортных учреждениях. - К., 1997.–34 с.
49. Игнатенко А.Н. Рекреационные территориальные системы: научные основы развития и функционирования. – К.: УМВО, 1989. – 86 с.
50. Калитюк В.А. Развитие курортной системы Украины. – К., 1996.–36 с.
51. Калитюк В.А. Совершенствование управления санаторно-курортной отраслью Крыма. – К., УкрИНТЭИ, 1996.–44 с.
52. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. - Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 1997. - 304 с.
53. Карпова Г.А. Сфера туризма: Этапы развития, экономика и управление. – М.: Пресс-сервис,1998. – 468 с.
54. Карпова Г.А. Экономика современного туризма. – М.: Издательский торговый дом “Герда”, 1998. – 410 с.
55. Квартальнов В.А. Современные концепции социального туризма. – М.: Наука, 1993. – 416 с.
56. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. – К., 1989. – 375 с.
57. Кеменова З.А. Финансы туристских организаций. – М. Финансы и статистика. 1982. – 84 с.
58. Козлов Ю.М. Органы советского государственного управления. – М.: Госюриздат, 1960. – 160 с.
59. Котляров Е.А. География отдыха и туризма: формирование и развитие территориальных рекреационных комплексов. – М.: “Мысль”, 1978. – 238 с.
60. Котюк В.О. Теорiя права: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид. фак. вузiв. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
61. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я. – СПб.: “Питер”, 1999. – 496 с.
62. Кравченко В. Мiсцевi фiнанси Украiни : Навч. посiб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 478 с.
63. Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Налоговое право. Х., 1995. – 330 с.
64. Крохина Ю.А. Бюджетное право и российский федерализм / Под ред. Н.И. Химичевой. – 2-е изд. – М.: НОРМА, 2002. – 456 с.
65. Кудинов Б.Ф. Из истории развития туризма. – М. – Профиздат, 1986. – 110 с.
66. Кудрявцев В.Г. Крым: хозяйство, экономико-географический анализ. – Симферополь, 1993. – 152 с.
67. Кузнецов И.Н. Компетенция высших органов власти и управления СССР. – М.: Юридит. лит., 1969. – 140 с.
68. Куфакова Н.А., Коган М.Л. Правовое положение распорядителей кредитов. – М.: Госюриздат, 1960. – 52 с.
69. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит. – 280 с.
70. Лазарев Б.М. Формы государственного управления. – М., 1983. – 149 с.
71. Лемешев М.Я., Щербина О.А. Оптимизация рекреационной деятельности. – М.: Экономика, 1986. – 160 с.
72. Лимонов В.И. Управленческий учет в санаторно-курортных и оздоровительных организациях. – М. – 2002. – 80 с.
73. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 359 с.
74. Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение. Харьков: "Фактор", 2002. — С. 369.
75. Менеджмент и туризм: Туризм и отраслевые системы: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 228 с.
76. Методы и формы государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1977. – 330 с.
77. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационные системы. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 190 с.
78. Муравьев А. И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. - М.: Финансы и статистика, 1988 г. – 381 с.
79. Немоляева М.Э. Ходорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 1985. – 176 с.
80. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования. – К.: “Наукова думка”, 1987. – 30 с.
81. Нудельман М.С. Управление развитием рекреационного комплекса. – М., 1989. – 34 с.
82. Павлова Л. Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов.—М.: Финансы, ЮНИТИ,1998. – 639 с.
83. Пацуркiвський П. Правовi засади фiнансової дiяльностi держави: проблеми методологiї. –Чернiвцi: ЧДУ, 1997. – 244 с.
84. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право. – К., 1996. – 280 с.
85. Полторанов В.В. Санаторно-курортное лечение и отдых в СССР.- М.: Профиздат, 1971. – 215 с.
86. Полторанов В.В., Слуцкий С.Я. Здравницы профсоюзов СССР: Курорты, санатории, пансионаты, дома отдыха / Под ред. Козлова И.И. – изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: “Профиздат”, 1986. – 704 с.
87. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономика, 1974. – 318 с.
88. Ровинский Е. А. Основные вопросы теории советского финансового права. - М.: Госюриздат, 1960. - 193 с.
89. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 3 изд.-Мн.: ИП, “Экоперспектива”; “Новое знание”, 1999. – 498 с.
90. Сенин В.С. Введение в туризм. – М. – 1993. – 310 с.
91. Сенчагов В.К. Финансовый механизм и его роль в повышении эффективности производства. - М.: “Финансы”, 1979. – 61 с.
92. Сертификация продукции и услуг: термины, понятия, правила и процедуры, принятые в международной практике: Информационно-аналитический сборник. / Состав. Т.Г. Блатова. – М., 1992. – 184 с.
93. Сиренко В.Ф. Проблема интерема в государственном управлении. – К.: “Наукова думка” , 1980. – 179 с.
94. Сиренко В.Ф. Интересы – власть – управление. – К.: Ин-т государства и права, 1991. – 156 с.
95. Сирота И.А. Кредит под залог: техника получения. – М.: Экономика, 1995. – 80 с.
96. Сосновский В.К. Здравницы Крыма. – Симферополь: “Таврія”, 1977. – 176 с.
97. Татаркин А.И. Ресурсы хозрасчетного предприятия: Механизм управления. – М.: “Экономика”, 1989. – 94 с.
98. Туризм: нормативные правовые акты: Сборник актов / Сост. Н.И. Волошин. – М.: “Ось”, 1999. – 89 с.
99. Ульянова В.А. Малые гостиницы в индустрии гостеприимства. – М.: “РМАТ”, 2000. – 140 с.
100. Финогеев Б.Л., Лобов О.В., Гордецкая Н.Н. Крымский туризм на пороге ХХI столетия: состояние и пути развития. – Симферополь: Таврия – Плюс, 1998. – 148 с.
101. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношениях. - М.: Юридическая литература, 1974. - 352 с.
102. Худяков А.И. Основы теории финансового права. Алматы, 1995. С. 223.
103. Царфис П.Г. География природных лечебных богатств СССР (курортологические аспекты). – М.: “Мысль”, 1986. – 337 с.
104. Целевая комплексная программа “Курорт”. – Симферополь, 1988. – 42.
105. Шалковский И.П., Голуб Т.Д., Жарникова Л.П. Профсоюзные здравницы Украины. – К.: Здоровье, 1987. – 336 с.
106. Шеремет А. Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий – М.: “Инфра-М”, 1999. - 343 с.
107. Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. - М.: Финансы и статистика, 1991. – 126 с.
108. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 228 с.
109. Яновская Н. Туризм: организация и учет. Х.: Фактор, 2000. – 229 с.
Пять и более авторов
110. Базарова Г.В., Толстиков А.И., Ахмеджанов Т.Ю. и др. Роль финансов в социально-экономическом развитиии страны. – М.: Финансы и статистика, 1986. - 230 с.
111. Барановский А. Инвестиции в туризм / Территории приоритетного развития: Как инвестировать сейчас? – Симферополь, 2000.- С. 31 – 38.
112. Гучакова Т, Клименко А. Практический комментарий к применению льготного режима инвестиционной деятельности в Крыму / Территории приоритетного развития: Как инвестировать сейчас? – Симферополь, 2000.- С. 31 – 38.
113. Дементьева Т.Н., Валитова Н.И., Загорулько Н. В. и др. Потребность населения в отдыхе: некоторые аспекты исследования. – Донецк, 1988. – 30 с.
114. Долишний М.И. Нудельман М.С., Ткаченко К.К. и др. Карпатский рекреационный комплекс. – К.: Наукова думка, 1984. – 140 с.
115. Здравницы профсоюзов Украины / Под ред. М.В. Лободы. – К.: “Тамед”, 1997. – 320 с.
116. Карпатский рекреационный комплекс / Долишний М.И., Нудельман М.С., Ткаченко К.К. и др. – К., 1984. – 290 с.
117. Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. и др. Финансы предприятий: Учебник. – М.: “Финансы”, 1999. – 413 с.
118. Крым: настоящее и будущее. – Симферполь, 1995. –170 с.
119. Курортні ресурси України / Під ред. М.В. Лободи. – К.: ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, 1999. – 340 с.
120. Курорти України. Минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”. – К.: ТАМЕД, 2002.- 304 с.
121. Назаров Н.Ф. Военные санатории и дома отдыха: Справочник / Под ред. И.А. Юрова. – М.: Воениздат, 1984. – 205 с.
122. Податкова система України. Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. Пятаченко та ін.; За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь. – 1994. – 464 с.
123. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н.А. Саниахметовой. – Х.: “Одиссей”, 2001. – 560 с.
124. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С. Алексеева. - М.: Юрид. лит., 1987. - 448 с.
125. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації / В.С. Кравців, В.К. Євдокименко, М.М. Габрель та ін. – Чернівці, 1995. – 71 с.
126. Рекреационные ресурсы СССР: Проблемы рационального использования / Отв. ред. Ю.А. Веденин. – М.: Наука, 1990. – 168 с.
127. Рекреационные технологии Крыма / Родкин В.И., Тесля И.А., Коваль А.В., Шевченко О.В., Виноградова Е.В., Куликова Т.Д. – Симферополь, 2002. – 398 с.
128. Санаторно-курортное лечение. Сборник нормативно – методических документов / Под ред. А.Н. Разумова. – М., 2002. – 174 с.
129. Советское финансовое право: Учебник / Под ред. Л.К. Вороновой, Н.И. Химичевой. - М.: Юрид. лит., 1987. - 464 с.
130. Справочник по санаторно-курортному отбору / Под ред. В.М. Боголюбова. – М.: Медицина, 1986. – 528 с.
131. Справочник финансиста государственного предприятия (объединения). Справ. изд. / Под ред. М.В. Романовского, И.И. Лазарева, В.В. Бочарова. – 5-е изд. Перераб. доп. – М.: “Финансы и статистика”, 1990. – 462 с.
132. Территориальная организация рекреационной деятельности Московской области / Под ред. Ю.А. Веденина. – М.: МФГО, 1984. – 173 с.
133. Фiнансове право / Под ред. Вороновой Л.К., Бекерской Д.А. – К.: Вентурi, 1995. – 524 с.
134. Фiнансове право: Хрестоматiя. – К.: “Вiлбор”, 1998. – 640 с.
135. Фiнансове право / Л.К. Воронова, Г.О. Ногай, Г.О. Пятаченко, В. І. Кравченко та iн. – Харкiв, 1998. – 496 с.
136. Фiнансове право: Пiдручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін. / За ред. Л.К. Вороновой. - Х.: Консум, 1998. - 496с.
137. Финансовое право: Учебник . – Х.: ООО “Одисей”, 2003. –448 с.
138. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - М.: Юристъ, 1996. - 400 с.
139. Финансовое право: Учебное пособие для вузов. / Под ред. Рассолова М.М. – М., 2001. – 300 с.
140. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 407 с.
Многотомные издания
141. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.: Юрид. лит., 1981. - Т.1.- 360 с.
142. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.: Юридическая литература, 1981. - Т.2. - 386 с.
143. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск: Издательство Свердловск. ун-та, 1972. – Т. 1. – 392 с.
144. Богданов Е.И. Экономика туризма: теория и практика. Учебное пособие. Том 1. – СПб.: ОМЕГА, 1998. – 200 с.
145. Карпова Г.А. Экономика и управление в сфере туризма. Часть 1, 2. Учебное пособие. – Спб.: Издательство СПБЭиФ, 1998. – 122 с.
146. Курорты: В 2-х томах. Том 1. Основы курортного лечения / Под общ. ред. П.Г. Царфиса. – М.: “Профиздат”, 1991. – 512 с.
147. Курорты: В 2-х томах. Том 2. Климатогеографическая и бальнеотерапевтическая характеристика / Под общ. ред. П.Г. Царфиса. – М.: “Профиздат”, 1991. – 592 с.
148. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2-х т. / Под ред. М.Н. Марченко. - М.: Изд-во “Зерцало”, 1998. - Т.2: Теория права. - 640 с.
149. Рекреационные ресурсы / Отв. ред. Н.Е. Романов. – Ростов н/Д, 1980. – Ч. 1 – 240 с.
Сборники научных трудов
150. Адилов В.Б. Перспективы развития курортного дела в России // Актуальные проблемы восстановительной медицины, курортологии и физиотерапии. Материалы Международного конгресса “Здравница 2002”. – Москва. - 8 – 10 октября 2002 года. – С. 21.
151. Богай Л.И., Стеблюк Л.А. Организация санаторно-курортного обслуживания и меры по его обслуживанию // Организация санаторно-курортного лечения в здравницах МВД УССР. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1985. – С 3 - 8.
152. Воронова Л.К. Про вдосконалення фiнансового законодавства // Проблеми фiнансового права. Мiжнародна наукова конференцiя. – Чернiвцi: Вид-во “Рута” - 1996. - С. 16-25.
153. Вялков А.И., Разумов А.Н., Лимонов В.И. Проблемы становления и регулирования санаторно-курортного рынка в России // Актуальные проблемы восстановительной медицины, курортологии и физиотерапии. Материалы Международного конгресса “Здравница 2002”. – Москва. - 8 – 10 октября 2002 года. – С. 18 – 19.
154. Гольберг Н.Я., Пикуш В.Н. Принципы организации санаторно-курортного звена // Оптимизация организационной и медицинской деятельности здравниц Украины: Материалы республиканской научно-практической конференции 12-13 июня 1997 года / Под ред. М.В. Лободы. – Киев – Одесса, 1997. – С. 59.
155. Иванова Л.В. Пути реализации государственной политики в сфере курортного дела в Российской Федерации // Актуальные проблемы восстановительной медицины, курортологии и физиотерапии. Материалы Международного конгресса “Здравница 2002”. – Москва. - 8 – 10 октября 2002 года. – С. 86 – 87.
156. Нечай А.А. Проблеми вдосконалення правового регулювання соцiально-культурних видаткiв та фiнансування соцiального забезпечення населення // Проблеми фiнансового права. Мiжнародна наукова конференцiя. – Чернiвцi: Вид-во “Рута” - 1996. – 266 с.
157. Полушкина М.В., Горбань А.В. Правовое регулирование инвестиционной деятельности в Крыму // Научно-техническая конференция. – Симферополь, 1998. – С. 151.
158. Приватизация и развитие рыночных форм хозяйствования: Сб. науч. тр. /АН Украины. Институт экономики. / Отв. ред. Л.Т. Верховодова. – К., 1992.
159. Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей. – К., 1997. – 264 с.
160. Разумов А.Н. О проекте концепции развития санаторно-курортной помощи в Российской Федерации // Актуальные проблемы восстановительной медицины, курортологии и физиотерапии. Материалы Международного конгресса “Здравница 2002”. – Москва. - 8 – 10 октября 2002 года. – С. 5 – 7.
161. Рекреационное обеспечение промышленности (экономико-правовые аспекты): Сборник научных трудов. – Донецк: ИЭП АН УССР, 1988. – 145 с.
162. Устойчивый Крым. План действий: Научные труды КИПКС. Киев – Симферополь: СОНАТ, 1999. – 400 с.
163. Шембелева Е.А. Ресурсный потенциал рекреационной сферы Крыма // Научно-техническая конференция. – Симферополь, 1998. – С. 148.
Словари
164. Зорин И., Квартальнов В. Толковый словарь туристских терминов. Туризм. Туристская индустрия. Туристский бизнес. – М.: INFOGROUP, 1994. – 407 с.
165. Исмаев Д.К. Краткий словарь технологических терминов международного туризма. М.: “Луч”, 1996. – 96 с.
166. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. Е.И. Чазов. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 591 с.
167. Туристський словник-довідник: Навч. посіб. для студентів, асп., викл. / В.К. Федорченко, І. М. Мінич. – Київський ін-т туризму, економіки і права. – К.: Дніпро, 2000. – 155 с.
168. Финансово-кредитный словарь: В 3 т. / Гл. ред. В.Ф. Гарбузов. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 511 с.
Составные части журнала
169. Абрамова Е. Что век грядущий нам готовит? Тенденции развития мирового туризма в ХХІ веке // Новый Крым. – 2000. - № 2. С. 13-15.
170. Аксенова Е. Бюджет и экономическая самостоятельность регионов // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. - №5. – С. 115 – 128.
171. Альвианская Н.В. Местные бюджеты: понятие, механизм функционирования // Финансы. – 1995. - № 9. – С. 7 – 10.
172. Антоненко Л.Н. Некоторые особенности местных бюджетов // Финансы. – 1999. - №11. – С. – 12 – 29.
173. Ахмедуев А. Предпринимательство: условия развития и государственное регулирование // Экономист. – 1994. - № 12. – С. 71 – 79.
174. Бабич Н. Украина на фоне мировых бюджетов: умеренность и аккуратность // Вiсник податкової служби України. – 1997. - № 10. С. 47-49.
175. Бебутов К. Приоритет курортам? Оборотная сторона популярного лозунга // Новый Крым. – 2000. - № 2. С. 4-5.
176. Безуглый А. Об изъятии части аммортизационных отчислений и использовании мощностей предприятия // Экономика Украины. - 2000. - № 1. – С. 37 – 40.
177. Бережная И.В. Направления совершенствования организации и планирования экономической деятельности рекреационных предприятий в условиях рыночных отношений // Экономика и управление. – 1997. - № 2. – С. 12 – 13.
178. Бобкова А. О государственно-правовом регулировании рекреационной деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 1. С. 8-11.
179. Бобкова А. Про поняття природних рекреацiйних ресурсiв // Право України. – 2000. - № 5. – С. 51-54.
180. Богачева О. Российская модель бюджетного федерализма в свете мирового опыта // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. - № 9. – С. 104 – 125.
181. Богачева О. Становление российской модели бюджетного федерализма // Вопросы экономики. – 1995. - № 8. – С. 30 – 40.
182. Богданов Н.Н., Мизин В.И., Мешков В.В. Концептуальная модель управления устойчивым развитием курортно-рекреационного дела в Крыму // Вестник физиотерапии и курортологии. – 1998. - № 4. – С. 8-10.
183. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. – 1999. - № 5. – С. 12 – 16.
184. Бондарь А.Н. Создание инвестиционной модели приватизации // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. - № 2. – С. 64 – 66.
185. Брызгалин А.В., Бурдаков С.Г. Правовое регулирование порядка установления и взимания местных налогов и сборов // Финансы. – 1996. - № 1. – С. 30-31.
186. Вайнберг И. Актуальность оценки инвестиционной привлекательности регионов для экономики Украины и Крыма // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2000. - № 2. – С. 105 – 106.
187. Василенко В. Умови підвищення ефективності спеціального режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. – 2000. - № 3. – С. 48 – 52.
188. Ветрова Н.М. Особенности разработки стратегии развития Крымского региона // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2000. - №2. – С. 106 – 108.
189. Виноградова Г. Іноземне позикове інвестування в Україні: стан і перспективи розвитку законодавчого регулювання // Право України. – 2000. - № 1. – С. 66-70.
190. Володченко О. Нам недостает целостной государственной политики в области туризма // Новый Крым. – 2000. - № 2. - С. 19.
191. Восин А.И. Пополнение бюджета – основа стабильности // Вестник ассоциации органов местного самоуправления Автономной Республики Крым. – 2000. - № 3. – С. 10 – 17.
192. Гальперина С. Г. Современные методы анализа конкурентных преимуществ рекреационных предприятий // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2000. - № 2. – С. 109 – 111.
193. Герасимчук М. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 34 – 38.
194. Гильма А. Особенности национального НДС в летних условиях // Новый Крым. – 2000. - № 2. С. 18-19.
195. Гиляровская Л.Т. Об оценке кредитоспособности хозяйствующих субъектов // Финансы. – 1999. - № 4. – С. 53-54.
196. Головченко В. Правове регулювання туризму потребує вдосконалення // Право України. – 1995. - № 2. – С. 29-31.
197. Гришан Ю.П. Финансовые проблемы предприятий и направления их решения // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. - № 11. – С. 70 – 75.
198. Дзісь Г. Роль регіонів у становленні національної економіки України // Економіка України. – 1999. - № 10. – С. 19 – 23.
199. Дергачев В., Живицкий А. Формирование зон свободного предпринимательства туристского и курортно-рекреационного назначения // Экономика Украины. – 1992. - № 11. – С. 60 – 64.
200. Дмитриев М.С. Социальная сфера в условиях социального кризиса: проблемы адаптации // Вопросы экономики. – 1999. - № 2. – С. 53 – 64.
201. Долишний М., Нудельман М. Рекреационный комплекс Карпат и его развитие // Экономика Советской Украины. – 1984. - № 4. – С. 54-61.
202. Дриневский К концепции развития санаторно-курортного дела в Украине // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2000. - № 2. – С. 118 – 120.
203. Дудкин А.Ю. Два года приватизации социально-культурной сферы (проблемы, мнения, предложения) // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. - № 6. – С. 77 – 78.
204. Дудкин А.Ю. Два года приватизации социально-культурной сферы (проблемы, мнения, предложения) // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. - № 8. – С. 71 – 73.
205. Дулуба В.Г. Курортно-туристическая отрасль – приоритетная в экономике республики // Вестник ассоциации органов местного самоуправления Автономной Республики Крым. – 2000. - № 4. – 11 – 16.
206. Дышловой И.Н. Методы стимулирования инноваций в сфере развития рекреационной отрасли АР Крым // Культура народов Причерноморья. – 1997. - № 2. – С. 25-28.
207. Ефремов А.В., Бережная И.В., Ветрова Н.М. Системный подход к формированию организационной структуры управления рекреационно-экономическим комплексом Крыма // Культура народов Причерноморья. – 1997. - № 2. – С. 263-266.
208. Ефремов А.В., Бережная И.В., Родкин В.И., Гальперина А.М. Пути совершенствования рекреационного комплекса Крыма // Детская курортология и физиотерапия. – 1997. - № 5. – С. 116.
209. Желудківський Є.О. До стратегії Кримського рекреаційного територіального комплексу // Укр. геогр. журнал. – 1993. - № 4. – С. 53 – 57.
210. Желудковский Е., Финогеев Б. Курорты Крыма: интенсификация рекреационной деятельности // Экономика Советской Украины. – 1986. - № 9. – С. 42-45.
211. Живицкий А., Тараканов Н. Проблемы и перспективы создания курортно-рекреационных СЭЗ в украинском Причерноморье // Экономика Украины. – 1997. - № 1. – С. 61-64.
212. Живицкий А., В., Степанов В.В. Социально-экономическая эффективность и природоохранные проблемы освоения рекреационных ресурсов Украинской ССР // Экономика Советской Украины. – 1986. - № 6. – С. 61 – 70.
213. Забродько Г.В. Теоретические подходы к определению экономической оценки рекреационных ресурсов территории // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2000. - № 2. – С. 111 – 113.
214. Зенкин С. Почему Крым плохо продается на рынках СНГ и как изменить ситуацию к лучшему // Новый Крым. – 2000. - № 2. – С. 6-8.
215. Іванух Р., Данилишин В. Природно-ресурсний потенціал України і шляхи підвищення ефективності його використання // Економіка України. – 1995. - № 11. – С. 39 – 45.
216. Иванух Р., Жученко В. Стратегические проблемы развития рекреационно-туристического комплекса Украины // Экономика Украины. – 1997. - № 1. – С. 65 – 70.
217. Игудин А. Г. Межбюджетные отношения в Российской Федерации // Экономист. – 1994. - № 2. – С. 12 – 18.
218. Игудин А.Г. Нормативно-деловой метод межбюджетных отношений: первые итоги и перспективы // Финансы. – 1996. - № 8. – С. 9 – 14.
219. Игудин А.Г. Становление и развитие бюджетного федерализма в России // Финансы. – 1995. - № 4. – С. 3 – 5.
220. Калитюк В., Николаев В. Управление санаторно-курортными предприятиями: новые реалии // Экономика Украины. – 1997. - № 1. – С. 71-74.
221. Калюшкин Г.М. Пути совершенствования финансового нормирования социальных расходов // Финансы. – 1999. - № 9. – С. 15 – 17.
222. Кальниченко Л., Мендрул А. Реструктуризация предприятий в условиях становления рыночной среды // Экономика Украины. – 2000. - №10. – С. 27 – 34.
223. Камакин В. Инвестиции в экономику Крыма // Економіст. – 2000. - № 11. – С. 60 – 61.
224. Карсекин В.. Ткаченко Т. Проблемы развития гостиничного хозяйства // Экономика Украины. – 1996. - № 9. – С. 41 – 46.
225. Касьянов В.Я. О развитии туризма в Крыму // Культура народов Причерноморья. – 1997. - № 2. – С. 271 - 272.
226. Кириченко М., Татаренко В. Мiське господарство i проблеми формування та використання бюджету // Економiка України. – 1996. - № 8. – С. 32 – 38.
227. Кифяк В. Развитие международного туризма как один из факторов становления экономики Украины // Экономика Украины. – 1995. - № 7. – С. 85-88.
228. Коваленко Ю. Досвiд