ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ З ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Короткий опис

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

На правах рукопису

БУХТІЯРОВ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 342.9

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ З ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кузьменко Олена Анатоліївна –
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2011
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ 11
1.1. Загальна характеристика діяльності міліції як об’єкта фінансування 11
1.2. Теоретичні основи, зміст і значення бюджетного фінансування міліції 38
1.3. Висновки до першого розділу 51
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ 54
2.1. Правовий порядок фінансування Міністерства внутрішніх справ України з Державного бюджету України 54
2.2. Проблеми правового регулювання фінансування міліції з місцевих бюджетів в Україні 80
2.3. Правові основи розмежування видатків між бюджетами у сфері реформування фінансування міліції 99
2.4. Висновки до другого розділу 111
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ 116
3.1. Поліцейські органи деяких зарубіжних країн і порядок їх фінансування 116
3.2. Стратегія реформування фінансування міліції в Україні 130
3.3. Висновки до третього розділу 139
ВИСНОВКИ 144
ДОДАТКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 160

В С Т У П

Актуальність теми. За роки незалежності в Україні сталися докорінні зміни у всіх сферах життя суспільства. Розпочалися розбудова правової держави та формування громадянського суспільства, реалізація курсу на інтеграцію України в європейські структури. Поряд із внутрішніми перетвореннями на ситуацію в країні істотно впливають процеси загальносвітового характеру – глобалізація, розвиток світової економіки, урбанізація, міграція значних мас населення, поширення комп’ютерних технологій, телекомунікацій, прояви міжнародного тероризму і транснаціональної злочинності тощо. Все це істотно змінило умови функціонування та зумовило нові виклики для системи органів МВС України, головною складовою якої є міліція.
Існуюча на сьогодні в Україні правоохоронна система не здатна на належному рівні відреагувати на вищезазначені виклики. Частково це підтверджено і у Звіті експертів Ради Європи, де здебільшого негативно оцінено роботу органів внутрішніх справ України на основі порівняння їх діяльності з діяльністю поліції країн Франції, Бельгії та Швейцарії, зазначено про необхідність їхньої модернізації й реформування. Починаючи з середини 90-х років, в Україні було здійснено кілька спроб реформування органів внутрішніх справ. Але й дотепер у країні великою мірою збережено систему органів внутрішніх справ з надмірною централізацією, мілітаризацією, бюрократизмом, авторитарно-дисциплінарною моделлю управління.
Чинна правова основа фінансування міліції за рахунок коштів Державного бюджету України передбачена в ст. 24 Закону України “Про міліцію” і ст. 87 Бюджетного кодексу України. Фактичне постійне недофінансування системи органів МВС призвели останніми роками до великої плинності персоналу, різкого зниження численності працівників, які мають значний досвід роботи, та інших негативних наслідків.
Необхідність реформування міліції, приведення її у відповідність до суспільних потреб і можливостей держави визначалися з перших років незалежності України і досить широко декларувалися. Було розроблено кілька концепцій її реформування, які не були реалізовані у повному обсязі. У розроблених концепціях, як правило, не передбачалося механізму їх реалізації, зокрема, щодо забезпечення відповідного фінансування. Спроби імперативного прискорення перетворень у підрозділах міліції призводили до випередження загальнодержавних темпів реформування правоохоронної системи, передчасного декларування “досягнень”, а врешті-решт – до дискредитації багатьох реформістських заходів. У зв’язку з цим завдання оптимізації фінансового забезпечення міліції, розробка пропозицій щодо реформування бюджетного фінансування міліції України є одними із визначальних чинників успішності проведення всіх складових реформи.
Результати проведеного анкетування засвідчили, що майже абсолютна більшість респондентів вважають необхідним і доцільним глибинне реформування системи фінансування міліції (97,3 %). Разом з тим, на думку опитаних працівників міліції, стан існуючого фінансування міліції оцінюється як незадовільний, на що вказують понад 94,9 % респондентів-міліціонерів.
Теоретичним підґрунтям дослідження є наукові здобутки, зокрема таких вітчизняних і зарубіжних учених-юристів, як В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, Д.А. Бекерської, Ю.П. Битяка, С.А. Буковинського, Н.А. Буличевої, О.Д. Василика, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, О.Ю. Грачової, Н.М. Дєєвої, Т.І. Єфименко, О.Б. Заверухи, С.Т. Кадькаленка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Кириленка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.В. Копана, М.В. Корнієнка, В.І. Кравченка, О.А. Кузьменко, О.В. Кузьменко, М.П. Кучерявенка, О.А. Музики-Стефанчук, А.А. Нечай, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, С.В. Пєткова, М.П. Плішкіна, Н.Ю. Пришви, Л.А.Савченко, А.О. Селіванова, А.І. Сироти, В.В. Сташиса, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Ю.М. Тихомирова, С.Д. Ципкіна, Ю.С. Шемшученка, Н.А. Ширкевича, В.К. Шкарупи, О.О. Чечуліної, А.Г. Чубенка, С.І. Юрія, Н.Я. Якимчука, О.Н. Ярмиша та інших.
Вітчизняні юристи-фінансисти розглядали правове регулювання окремих видів державних видатків: К.Г. Грищенко – на вищу освіту, А.М. Цвєтков – на утримання центральних органів виконавчої влади України; Н.Я. Якимчук – на науку; С.В. Кузнєцова – на сферу охорони навколишнього природного середовища; М.В. Глух – на комунальне господарство. Правові основи фінансування видатків правоохоронних органів аналізували, зокрема, А.І. Сирота – органів Служби безпеки України; А.Г. Чубенко – Міністерства внутрішніх справ України; Н.А. Буличева – позабюджетного фінансування органів внутрішніх справ.
Віддаючи належне цим науковим напрацюванням, слід наголосити, що в умовах сьогодення існує потреба в подальшому дослідженні правових засад фінансування міліції. Це зумовлено відсутністю теоретичної концепції, в якій було б закладено перспективи правового забезпечення реформування бюджетного фінансування міліції; наявністю дискусійних питань, пов’язаних з доцільністю створення місцевої міліції та з її фінансуванням з місцевих бюджетів; необхідністю наукового обґрунтування, комплексного підходу щодо розв’язання проблем фінансового забезпечення міліції в контексті реформування системи органів МВС Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810; Указу Президента України “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” від 9 лютого 1999 р. № 145; Рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції” (уведеного в дію Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009); Програми науково-дослідних робіт з проблем виховання особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2010 р. № 639; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009-2010 роки.
Мета дослідження полягає у комплексному визначенні та аналізі правових засад фінансування міліції України з Державного та місцевих бюджетів, а також формулюванні пропозицій, спрямованих на їх удосконалення.
Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
- охарактеризувати діяльність міліції як об’єкт фінансування та визначити її місце в системі фінансово-правового механізму держави;
- з’ясувати теоретичні основи, зміст і значення бюджетного фінансування міліції;
- проаналізувати правові засади фінансування Міністерства внутрішніх справ України з державного бюджету відповідно до Законів України про Державний бюджет України;
- здійснити ретроспективний аналіз стану правової регламентації та правозастосовної діяльності у сфері створення та фінансування місцевої міліції в Україні зі з’ясуванням головних проблем у цій сфері;
- охарактеризувати правові основи розмежування видатків між бюджетами у сфері реформування фінансування міліції;
- вивчити та узагальнити зарубіжний досвід організації діяльності та порядку фінансування поліцейських органів деяких зарубіжних країн;
- обґрунтувати стратегічні напрями правового забезпечення реформування сфери бюджетного фінансування міліції в Україні.
Об’єктом дослідження є фінансові правовідносини, що виникають у сфері бюджетного фінансування міліції.
Предметом дослідження є правові засади фінансування міліції з Державного та місцевих бюджетів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність філософських, загальнонаукових і спеціальних наукових методів пізнання правових явищ, використання яких забезпечило обґрунтованість і достовірність результатів наукового пошуку. З урахуванням особливостей предмета, мети та завдань дослідження здобувачем застосовувались такі методи: діалектичний – за допомогою якого об’єкт дослідження розглянуто в аспекті становлення, розвитку та взаємозв’язків його структури і системи (п.1.1; п.1.2; п. 2.1; п.2.2); системний – дозволив з’ясувати роль системи видатків та її розмежування для сфери фінансування міліції (п.2.1; п.2.2; п.2.3); порівняльно-правовий – розглянуто порядок фінансування поліцейських органів у деяких зарубіжних країнах (п.3.1); історичний – дозволив дослідити розвиток стану фінансування міліції з Державного бюджету, а також ступінь законодавчої регламентації питань фінансування місцевої міліції з місцевих бюджетів (п.2.1; п.2.2); формально-догматичний та формально-юридичний – використано при аналізі норм чинного законодавства (п.2.1; п.2.2; п.2.3; п.3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані статистичні матеріали Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України про фінансування міліції України з державного та місцевих бюджетів за 2004-2010 роки; зведені дані опитування 302 працівників різних підрозділів міліції; використано аналітичні звіти щодо фінансування МВС України, Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням правових основ фінансування міліції з Державного та місцевих бюджетів. Автором сформульовано нові наукові положення, що в сукупності виконують конкретне наукове завдання і мають суттєве значення для подальшого розвитку теорії фінансового права, зокрема:
вперше:
– запропоновано авторське визначення понять “кошторисне фінансування”, “бюджетне фінансування міліції” та теоретично доведено, що від чіткого визначення елементів правового статусу, компетенції міліції залежать обсяги та структурованість фінансування її діяльності, визначеність при встановленні і застосуванні нормативів витрат, на яких базується фінансування системи органів МВС України;
– запропонована модель фінансування міліції з Державного та місцевих бюджетів з обґрунтуванням необхідності децентралізації бюджетного фінансування міліції, відповідно до якої діяльність таких підрозділів міліції, як Патрульно-постова служба, Дорожньо-патрульна служба, Служба дільничних інспекторів доцільно фінансувати з місцевих бюджетів;
– сформульовано пропозиції щодо доцільного розподілу видатків між Державним та місцевими бюджетами у сфері фінансування міліції з відповідним відображенням у главі 14 Бюджетного кодексу України;
– доведено, що розрахунок обсягу видатків на утримання місцевої міліції з місцевих бюджетів повинен бути включеним до розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, у зв’язку з чим запропоновано доповнити “Формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами” відповідним пунктом про розрахунковий показник обсягу видатків на утримання підрозділів місцевої міліції;
– обґрунтовано пропозицію про необхідність розробки Міністерством фінансів України “Розрахунку прогнозного обсягу видатків на місцеву міліцію на певний бюджетний рік”, виходячи із численності місцевої міліції, “Розрахунку видатків на утримання 1 працівника місцевої міліції”, “Розподілу обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів на утримання підрозділів місцевої міліції”, який необхідно включити до розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів у проекті Закону України “Про Державний бюджет України” на певний бюджетний рік – з метою забезпечення механізму реалізації приписів про запропоноване формування місцевої міліції;
– зумовлено доцільність розробки та запровадження нових внутрішніх і зовнішніх критеріїв та методики оцінювання фінансування підрозділів міліції з урахуванням міжнародного досвіду;
– обґрунтовано, що реформування міліції може бути ефективним лише за умови одночасного реформування системи фінансування її підрозділів та визначено мету, стратегічні завдання та головні напрями такого реформування;
– сформульовано пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо регулювання фінансування міліції, зокрема, прийняття системного спеціального нормативного акта, який регулював би розміри і порядок виплати грошового забезпечення працівників міліції України, що дозволило б запровадити єдину систему оплати праці працівників, встановивши запропонований механізм нарахувань та одночасно ревізувати чинні нормативно-правові акти з цього питання, упорядкувати і систематизувати їх;
удосконалено:
– зміст основних понять і категорій у сфері бюджетного фінансування міліції;
– теоретичний підхід щодо визначення кошторисного процесу за участі Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника бюджетних коштів;
дістали подальшого розвитку:
– положення, що стосуються необхідності проведення реформи системи органів внутрішніх справ МВС України та прийняття єдиного Закону України “Про органи внутрішніх справ України”;
– пропозиції про необхідність і доцільність прийняття Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування”;
– положення щодо підвищення ефективності фінансового планування і вдосконалення його основи – економічно обґрунтованих норм і нормативів витрат;
– пропозиції про необхідність застосування в Україні зарубіжного досвіду з питань організації діяльності та порядку фінансування місцевої (муніципальної) поліції, яка є типовою структурою для більшості зарубіжних держав.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їх використання:
– у правозастосовній діяльності – при проведенні аудиту роботи підрозділів МВС, а також розробці пропозицій до проектів законодавчих і нормативно-правових актів, які регламентують бюджетне фінансування міліції (акт впровадження Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 12 грудня 2010 р.);
– у навчальному процесі – для викладання навчальних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників із курсу “Фінансове право”, “Бюджетне право” (акт впровадження Державного вищого навчального закладу “Українська академія бізнесу та підприємництва” від 01 грудня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дослідження, викладені дисертантом у роботі, викладено у доповідях на засіданні кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ, а також оприлюднено на двох міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Реформування сучасної правової системи” (Донецьк, 2009 р.) та “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (Суми, 2010 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано п’ять наукових публікацій, серед яких три статті – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві статті – у збірниках тез конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, 2 додатків на 4 сторінках, списку використаних джерел (181 найменування). Повний обсяг дисертації становить 176 сторінок, із них загальний обсяг тексту – 155 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на оптимізацію механізму правового регулювання бюджетного фінансування міліції України.
1. Починаючи з середини 90-х років, в Україні було здійснено кілька спроб реформування міліції. Але й дотепер у країні великою мірою збережено систему органів внутрішніх справ з надмірною централізацією, мілітаризацією, бюрократизмом, авторитарно-дисциплінарною моделлю управління. Постійне недофінансування системи органів МВС з боку держави, зниження рівня соціальної захищеності міліціонерів призвели останніми роками до великої плинності персоналу, в т.ч. керівного складу, різкого зниження численності працівників, які мають значний досвід роботи.
Глибокі зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування системи органів міліції України детермінують потребу в переході від карального до соціально-сервісного змісту її діяльності. Разом із цим, спроби імперативного прискорення перетворень у міліції призводили до випередження загальнодержавних темпів реформування правоохоронної системи, передчасного декларування “досягнень”, а врешті-решт – до дискредитації багатьох реформістських заходів. Це передусім пов’язано з існуючою системою фінансування міліції, щодо якої вже давно назріла необхідність глибинної реформації. У зв’язку з цим, завдання оптимального фінансового забезпечення міліції, розробка пропозицій щодо реформування фінансування системи органів МВС є одним із визначальних чинників успішності проведення всіх складових реформи.
2. Організація і функціонування міліції як одного з провідних правоохоронних органів базуються на загальних принципах державного управління і разом з тим мають низку особливостей, які доцільно враховувати при її фінансовому забезпеченні з боку держави. Від якісного правового закріплення статусу та компетенції міліції, МВС України залежать обсяги фінансових ресурсів, які спрямовуються державою на фінансування відповідних видатків. Мета діяльності та завдання, покладені на міліцію, зумовлюють визначення кількісного і якісного складу співробітників, які виконують ці завдання, а також необхідне матеріально-технічне забезпечення підрозділів міліції.
Існуюча ситуація з бюджетним фінансуванням міліції України, за якої видатки з державного бюджету передбачаються у розмірі, що складає лише близько 40 % від відповідної нормативної потреби, може стати критичною, призвести до зниження ефективності виконання правоохоронних функцій, що, у свою чергу, спричинить конфлікти, оскільки поставлені чинним законодавством перед МВС України завдання фінансово не забезпечені державою на належному рівні.
3. Практичне спрямування видатків, відповідно до затвердженого бюджету, здійснюється за допомогою бюджетного фінансування. Бюджетне фінансування як багатоаспектне явище розглядається, з одного боку, як форма бюджетного механізму, а з іншого, — як форма фінансового забезпечення суб’єктів бюджетних правовідносин, до яких належить і міліція. Держава за допомогою бюджетного фінансування як форми бюджетного механізму забезпечує фінансування всіх заходів, пов’язаних із виконанням своїх функцій, в тому числі й правоохоронних. Залежно від оптимального поєднання важелів, інструментів цього механізму, вмілого використання усіх наявних елементів можна досягти стратегічної мети. А за допомогою бюджетного фінансування як форми фінансового забезпечення створюються достатні фінансові можливості для функціонування і розвитку конкретних органів державної влади. Міліція є суб’єктом бюджетного фінансування як орган державної влади, видатки якого, згідно з чинним законодавством, фінансуються з Державного бюджету України. Відповідне виділення коштів з бюджету на її утримання здійснюється через кошторисно-бюджетне фінансування.
Сформульовано авторське визначення таких ключових для дослідження фінансово-правових категорій, як кошторисне фінансування і бюджетне фінансування міліції.
Кошторисне фінансування — це виділення державою бюджетних коштів, відповідно до затверджених бюджетів і бюджетних розписів, бюджетним установам на завдання, передбачені їхніми основними фінансовими планами — кошторисами. У запропонованому визначенні вказується джерело коштів (затверджений бюджет); документ, який регулює розподіл коштів (бюджетний розпис); отримувачі коштів (суб’єкти господарювання, які належать до бюджетних установ, включаючи різні галузі виробничої сфери та сфери послуг) та основний документ, який відображає завдання, на які виділяються кошти (кошторис бюджетної установи).
Бюджетне фінансування міліції — це сукупність грошових відносин, пов’язаних із розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів на проведення заходів, передбачених бюджетом. Основою для бюджетного фінансування міліції є затверджений Закон України “Про Державний бюджет” та бюджетний розпис. Проведений аналіз теоретичних засад правового забезпечення фінансування міліції дозволив охарактеризувати діяльність міліції як об’єкта бюджетного фінансування з позицій фінансово-правової науки, а також з’ясувати зміст і значення кошторисного фінансування.
4. За проаналізованими та систематизованими показниками асигнувань з Державного бюджету України на видатки МВС України за 2003-2009 роки прослідковується надмірна питома вага витрат на утримання центрального апарату міністерства. Крім того, питома вага видатків на оплату праці міліціонерів занадто велика, з чого слідує, що кошти на матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності органів внутрішніх справ майже не виділялися. Зокрема, практично не передбачалися асигнування на придбання засобів оборони та захисту особового складу, озброєння, зв’язку, технічного оснащення криміналістичних лабораторій. Принцип залишковості коштів на потреби системи органів МВС призвів до суттєвих негативних наслідків. Зокрема, за останні роки десятки тисяч професіоналів залишили систему. Як результат – зруйноване професійне ядро органів внутрішніх справ.
Сучасна політика бюджетного фінансування міліції фактично зводиться до “утримання на плаву” і не відображає стра¬тегію її подальшого реформування і збалансованого розвитку. Національна бюджетна політика, як свідчить практика планування видаткової частини Державного бюджету, ще далека від норм і принципів формування бюджету з врахуванням зобов’язань і можливостей держави. Фінансування з Державного бюджету всіх соціально вагомих бюджетних статей, у тому числі на утримання правоохоронних органів, апріорі неможливе (адже фінансових ресурсів об’єктивно сьогодні не вистачає). Ці проблеми вимагають пошуку альтернативних напрямів оптимізації бюджетного фінансування міліції.
5. Бюджетне фінансування міліції буде більш ефективним, якщо основними принципами вдосконалення чинних економічних норм і нормативів, на яких базується фінансове планування МВС України, будуть такі: прогресивність і економічна обґрунтованість норм і нормативів фінансових витрат; встановлення фінансового режиму, який забезпечував би зацікавленість працівників у найбільш ефективному використанні фінансових ресурсів завдяки внутрішнім резервам, визначенню необхідного обсягу фінансових ресурсів не на базі видатків минулих років, а на підставі науково-обґрунтованих економічних розрахунків, які відповідають вимогам ефективного використання коштів. Необхідно розробити та затвердити єдиний системний нормативний акт, який регулював би розміри і порядок виплати грошового забезпечення працівників міліції України, що дозволило б: по-перше, ревізувати існуючі нормативно-правові акти з цього питання; по-друге, упорядкувати і систематизувати їх; по-третє, сприяло б поліпшенню сприйняття норм цих актів фахівцями фінансової служби, фінансових відділів, іншими зацікавленими працівниками МВС України.
6. Переведення окремих підрозділів органів внутрішніх справ на фінансування з місцевих бюджетів, яке передбачає затвердження обсягів і структури видатків на утримання таких підрозділів рішенням відповідних місцевих рад народних депутатів, можна вважати одним із шляхів розв’язання проблеми недофінансування міліції з державного бюджету. Ще з пострадянських часів місцева міліція (а це – дільничні інспектори, патрульні постові, працівники дорожньо-патрульної служби ДАІ) частково утримувалася з місцевих бюджетів. Така норма існувала і в законах “Про міліцію” та “Про місцеве самоврядування в Україні”. Фінансова проблема загострилася у січні 2002 року, коли з набранням чинності Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування втратили право утримувати підрозділи міліції за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Спираючись на проаналізовані значні напрацювання щодо унормування формування місцевої міліції та забезпечення її фінансування з місцевих бюджетів, слід констатувати, що в 2008 році в Україні остаточно ліквідовано місцеву міліцію, яка, по суті, не встигла й запровадитися. Ліквідація місцевої міліції безпосередньо пов’язана із тим, що окремі положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” не враховували вимог Конституції і Бюджетного кодексу України та не узгоджувалися між собою.
Тому завдання і функції, покладені за чинним законодавством на міліцію, слід чітко поділити між міліцією та міліцією місцевого самоврядування. Це можна зробити, зокрема:
1) поклавши на останню завдання з охорони і забезпечення громадського порядку, захист власності від злочинних посягань і участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння органам місцевого самоврядування у виконанні покладених на них законом обов’язків (ст. 2 Закону України “Про міліцію”);
2) зосередивши міліцію місцевого самоврядування на виконанні таких функцій, як профілактична, захисна, охорони громадського порядку, громадської безпеки і власності, розгляду справ про окремі адміністративні правопорушення, контрольна, дозвільна та інформаційна;
3) зарахувавши до структур міліції місцевого самоврядування міліцію громадської безпеки і міліцію охорони (ст. 7 Закону України “Про міліцію”).
Питання створення місцевої (муніципальної) міліції для охорони та забезпечення громадського по¬рядку на рівні територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць коштом відповідних місцевих бюджетів в Україні дійсно назріло, тим більше, що де-юре вже відбулася спроба її формування, проте механізм реалізації відповідних правових норм цілком залежатиме від того, які буде прийнято рішення парламентом та урядом у зв’язку з проведенням низки нагальних державних реформ, зокрема адміністративної, судової, місцевого самоврядування та ін.
7. У 2004 році до Бюджетного кодексу були внесені доповнення щодо фінансування місцевої міліції з місцевих бюджетів та встановлені відповідні засади розмежування видатків між державним і місцевими бюджетами (главі 14 кодексу). Тобто, при спробі створення місцевої міліції відбулася й спроба відповідного розподілу видатків на утримання міліції між державним і місцевими бюджетами Але впродовж 2005-2006 років дія пунктів щодо фінансування місцевої міліції була зупинена.
Створення місцевої міліції, завдання якої максимально орієнтується на регіональні особливості правоохоронної роботи та потреби територіальних громад у забезпеченні громадського порядку в містах та інших населених пунктах, відповідає принципу субсидіарності, оскільки дозволяє підвищити рівень співробітництва міліції з населенням та сприяє посиленню захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, їх власності, охороні, запобіганню правопорушенням, своєчасному виявленню та припиненню фактів недодержання вимог законодавства. Функції таких підрозділів міліції, як Патрульно-постова служба, Дорожньо-патрульна служба, Служба дільничних інспекторів за своєю сутністю є найбільш наближеними до громадян і територіальних громад. Виходячи з логіки цього судження, названі служби доцільно фінансувати з місцевих бюджетів.
Враховуючи викладене, необхідно чітко встановити у законодавстві функціональні повноваження, компетенцію підрозділів місцевої міліції. Тобто, бюджетно-правове регулювання є похідним і якісно залежить від стану законодавства про міліцію. Лише за умови внесення змін і доповнень до законодавства про міліцію, місцеву міліцію можливе адекватне якісне системне правове регулювання бюджетних видатків відносно повноважень, закріплених за відповідним рівнем управління. Конкретизація розмежування видів видатків між бюджетами дозволить створити чітку і обґрунтовану систему органів місцевої міліції та визначити джерела фінансування органів місцевої міліції на рівні адміністративно-територіальних одиниць без суперечностей.
Пропонується встановити, що видатки на місцеву міліцію, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, у містах, де утворені органи внутрішніх справ, здійснюються з районних бюджетів, якщо інше не передбачено рішенням міської ради. Необхідно внести відповідні доповнення до “Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами” (пункт про розрахунковий показник обсягу видатків на утримання підрозділів місцевої міліції). Включення розподілу обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів на утримання підрозділів місцевої міліції підлягає обов’язковому включенню до розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів. Це включення є обов’язковою передумовою запропонованого дисертантом процесу децентралізації виконання функцій і надання послуг органами внутрішніх справ шляхом формування і діяльності місцевої (муніципальної) міліції.
З метою забезпечення механізму реалізації приписів про запропоноване формування місцевої міліції, доцільною видається пропозиція щодо розробки Міністерством фінансів України “Розрахунку прогнозного обсягу видатків на місцеву міліцію на певний бюджетний рік”, виходячи із численності місцевої міліції, та “Розрахунку видатків на утримання 1 працівника місцевої міліції”. За цими показниками Міністерству фінансів України необхідно розробити “Розподіл обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів на утримання підрозділів місцевої міліції”, який необхідно включити до розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів у проекті Закону України “Про Державний бюджет України” на певний бюджетний рік.
8. Прогресивним спрямуванням у процесі формування та розвитку в Україні інституту місцевої міліції може стати вивчення та використання позитивного зарубіжного досвіду з урахуванням національних особливостей. Поліцейські органи є головним елементом як системи органів внутрішніх справ зарубіжних країн зокрема, так і системи правоохоронних органів загалом, який виявляє та розслідує правопорушення. Поліції більшості зарубіжних країн організовані за територіальним принципом у поєднанні з внутрішньою функціональною спеціалізацією поліцейських органів. Функціональна спеціалізація поліцій зарубіжних країн виражається у функціональному поділі поліцій на кримінальну та адміністративну поліції, при цьому поліцейські органи здійснюють свої повноваження згідно з територіальним розподілом країни.
Системи органів поліції зарубіжних країн, як правило, складаються з двох основних ланок: центральних і територіальних (місцевих) органів. Центральні органи поліції, які знаходяться під контролем урядів, визначають загальну стратегію діяльності поліції, форми та методи цієї діяльності, коригують взаємовідносини поліції з іншими органами держави, насамперед зі збройними силами, судовими органами, слідчими службами (у тих країнах, де вони відділені від поліції) та ін. Сьогодні в значній кількості держав на місцевому рівні діють певні державні правоохоронні структури, зокрема місцева (або муніципальна) поліція. Аналіз матеріалів із питань діяльності муніципальної поліції деяких зарубіжних країн дає підстави констатувати, що обсяг її повноважень у різних країнах неоднаковий. Наприклад, у Великобританії, США і Німеччині на неї традиційно покладається більшість функцій щодо забезпечення правопорядку. У Латинській Америці та Європі, де основну відповідальність за здійснення контролю над злочинністю покладено на центральну владу, відповідні формування забезпечують нагляд за безпекою дорожнього руху, санітарним станом населених пунктів, порядком на ринках, виконанням розпоряджень міської влади.
Розподіл витрат на поліцейські сили між центральним урядом і муніципальною адміністрацією сприяє економії та раціональному використанню бюджетів обох сторін. Позитивний досвід щодо місцевої поліції накопичено передусім у таких країнах, як Німеччина та США. В США, наприклад, місцеву поліцію утворює безліч поліцейських підрозділів: поліція округів (як правило, очолюється шерифами); муніципальна поліція більш ніж 20 тис. міст; поліцейські підрозділи самостійних адміністративних центрів – населених пунктів (селищ, населених пунктів і т.д.). В Україні можна застосувати досвід організації та функціонування такого інституту поліції, як служба шерифів США, що є особливо актуальним, зокрема, у сільській місцевості. У Німеччині основу поліції становлять поліцейські органи земель. Кожна адміністративно-територіальна одиниця країни (земля) має власні поліцейські формування. Їхні підрозділи підпорядковуються міністрові внутрішніх справ землі та фінансуються урядом землі. Свої функції земельна поліція виконує в межах юрисдикції відповідної землі. Обов’язки й повноваження поліції кожної із земель, її юрисдикція й організована структура визначаються спеціальними поліцейськими приписами відповідної землі. Поліція земель поділяється на дві складові частини: поліцію громадської безпеки, або поліцію загального призначення, і кримінальну поліцію. Структурно земельна поліція включає такі види: кримінальну поліцію (розслідування карних злочинів), охоронну поліцію (громадський порядок, безпека дорожнього руху), поліцію оперативного реагування (поліція готовності).
У практичній діяльності місцевої міліції слід використовувати зарубіжний досвід із урахуванням національних особливостей нашої держави, тому що діяльність муніципальної міліції є типовою для більшості зарубіжних держав. Сучасною тенденцією діяльності поліції на Заході є удосконалення діяльності низових ланок поліції. Саме вони повинні відігравати визначальну роль в управлінні поліцією. Базується ця модель на тому, що громадяни аналізують діяльність поліції, спостерігаючи не за тими, хто керує, а за тими, хто безпосередньо з ними працює.
Результати проаналізованого зарубіжного досвіду в частині організації діяльності та фінансування поліцейських органів на місцевому рівні є одним з головних доказів щодо практичної можливості ефективного функціонування місцевої міліції за рахунок коштів місцевих бюджетів із одночасним врахуванням щорічного розрахунку обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів на утримання підрозділів місцевої міліції в обсягах міжбюджетних трансфертів.
9. Підставою реформування адміністративної діяльності міліції є передусім наявність дуалізму публічних інтересів (територіальних громад і держави) у відносинах громадського порядку. Саме це зумовлює створення місцевої (муніципальної) мі¬ліції, а також необхідність правового регулювання її організації і діяльності шляхом прийняття спеціального Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування”, який визначав би: завдання і функції міліції місцевого самоврядування, її права, обов’язки та принципи організації; структуру і штати підрозділів цього виду міліції; порядок управління нею, проходження служби в її органах.
Аналіз стану бюджетного фінансування системи МВС України, який було проведено в цьому дослідженні, засвідчує, що показники видатків на її фінансування залишаються досить мінімальними. Постійний дефіцит коштів державного бюджету не дозволяє своєчасно оновлювати технічне забезпечення, збільшувати матеріально-ресурсне забезпечення, якісно надавати послуги щодо соціального захисту працівникам міліції та ін. Зазначене обґрунтовує концептуальну позицію щодо доцільності здійснення видатків із місцевих бюджетів на утримання місцевої міліції. Це дозволить суттєво розвантажити фінансування системи органів МВС України з Державного бюджету України.
Серед основних напрямів удосконалення структури органів внутрішніх справ першочерговими є: забезпечення єдності та керованості системи; приведення організаційно-штатної структури міліції у відповідність до нових соціальних пріоритетів; активізація кадрової політики в органах внутрішніх справ і налагодження належного фінансового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ за активного сприяння органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Потребує змін не тільки процес формування дохідної частини кошторисів підрозділів органів внутрішніх справ, але й процес оптимізації використання бюджетних фінансових ресурсів загального і спеціального фондів.
10. Стратегія реформування фінансування системи органів МВС України має базуватися на вдосконаленні та оптимізації її структури і організації діяльності з метою протидії злочинності, корупції, своєчасного виявлення та запобігання загрозам внутрішній безпеці України, підвищення рівня захисту прав і свобод громадян. Метою реформування фінансування міліції є поетапне перетворення системи органів МВС у правоохоронне відомство європейського зразка.
У процесі такого реформування необхідно виконати такі стратегічні завдання:
1) створити системну нормативно-правову основу фінансування, відповідно до визначеної законодавством компетенції міліції;
2) чітко визначити завдання і повноваження органів внутрішніх справ, розмежувавши їх з компетенцією інших правоохоронних органів, враховуючи внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці;
3) упорядкувати умови організаційно-правового, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ залежно від складності та рівня відповідальності за виконання покладених на них обов’язків;
4) розробити, з урахуванням міжнародного досвіду, та запровадити нові внутрішні й зовнішні критерії та методики оцінювання фінансування підрозділів міліції.
Концепція бюджетної децентралізації у сфері фінансування системи органів МВС України зможе забезпечити системний підхід до остаточного переходу системи органів МВС України від каральних до соціально-сервісних функцій та досягнення основних організаційних і правових параметрів моделі, здатної найбільш ефективно забезпечити права і свободи особи, протидію злочинності та корупції, громадську безпеку, виконання інших завдань, покладених на Міністерство внутрішніх справ. Реформування системи органів МВС України може бути ефективним лише за умови одночасного реформування системи фінансування цих органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Авер’янов В. Б. – К. : Наукова думка, 1997. – 150 с.
2. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування : [зб.наук.праць / наук. ред. Томко В. В. та ін.]. – К. : Право, 2007. – 228 с.
3. Административное право зарубежных стран / [под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной]. – М. : МАИ, 2003. – 464 с.
4. Алєксеев І. В. Бюджетна система: [навчальний посібник] / Алєксеев І. В., Ярошевич Н. Б., Чушак-Голобородько А. М. – К. : Хай-Тек Прес, 2008. – 376 с.
5. Алексеев С. С. Восхождение к праву: Поиски и решения / Алексеев С. С. – М. : НОРМА, 2001. – 748 с.
6. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – [2 изд., перераб. и доп.]. – М. : БЕК, 1995. – 311 с.
7. Альвианская Н. В. Местные бюджеты: понятие, механизм функционирования / Н. В. Альвианская // Финансы. – 1995. – № 9. – С. 7-10.
8. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Андрусяк Т. Г. – Львів : Фонд “Право для України”, 1997. – 312 с.
9. Антоньєва А. П. Реформа міжбюджетних відносин як фактор підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування / А. П. Антоньєва // Матеріали наукової конференції (Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” 15-16 листопада 2000 р.) – Київ. – 2001. – С.302-305.
10. Балдина С. В. Планирование доходов за счет внебюджетных источников / С. В. Балдина // Бюджетные учреждения. – 2001. – № 6. – С. 39 - 56.
11. Балдич Н. І. Державна політика фінансового вирівнювання місцевих бюджетів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. / Н.І. Балдич. – Київ, 2005. – 20 с.
12. Бандурка О. М. Бюджетне право України : підручник [для ВНЗ МВС України] / О. М. Бандурка, О. П. Гетьманець. – Харків : ХНУВС, 2003. – 152 с.
13. Місцеві фінанси в Україні: Правове регулювання: [навчальний посібник] / О. С. Близнюк, Н. Л. Губерська, О. А. Музика, Р. А. Усенко. – К. : Дакор, КНТ, 2007. – 316 с.
14. Бориславська О. М. Місцеве самоврядування в Україні: теорія та практика реалізації конституційно-правових засад: [монографія] / Бориславська О. М. – Львів : ПАІС, 2005. – 412 с.
15. Буковинський С. До питання про Бюджетний кодекс України / С. Буковинський // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С.3-13.
16. Булгакова С.О. Бюджетна система України: [опорний конспект лекцій] / С. О. Булгакова, Л. В. Єрмоленко. – К. : КДТЕУ, 1999. – 109 с.
17. Буличева Н. А. Правові зсади позабюджетної діяльності органів внутрішніх справ: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Буличева Наталія Анатоліївна. – К. , 2004. – 212 c.
18. Місцеве врядування в Україні. Історія. Проблеми / [Бутко І. П., Пухтинський М. О., Руденко В. М., Кравченко В. І.] – К. : Оріяни, 1994. – 160 с. – (Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України).
19. Бюджетний кодекс України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189 [втратив чинність].
20. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. // Голос України. – 2010. – 4 серпня.
21. Бюджетное право: учеб. пособие для студентов, обучающихся по направлениям “Юриспруденция” и “Экономика” / [Д.А. Ремиханова и др.]; под ред. Г.Б. Поляка, П.И. Кононова. – [6-е изд., перераб. и доп.] – М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2009. – 287 с. – (Серия “Dura lex, sed lex”).
22. Бюджет у місцевому самоврядуванні Франції / [відп. ред. І. Грицяк]. – К. : Фірма “Віпол”, 1994. – Вип. 4. – 61 с.
23. Бюджет розвитку як засіб стимулювання підприємницької активності в Україні: [збірник наук. статей]. – Київ : Сатсанга, 2001. – 106 с.
24. Василик О.Д. Державні фінанси України / Василик О. Д. – К.: Інфра, 1997. – 288 с.
25. Василик О.Д. Фінансова стабілізація: суть, заходи, проблеми / Василик О. Д., Буковинський С. А., Павлюк К. В. // Фінанси України. – 1996. – № 3 – 4. – С. 5 -28.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К. , Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2001. – 1191 с.
27. Венгеров А. Б. Теория государства и права: [учебник для юридических вузов] / Венгеров А. Б. – М. : Новый юрист, 1998. – 624 с.
28. Гатинян А. А. О содержании понятия правового статуса субъектов права / Гатинян А. А. – Калининград, 1970. – 122 с.
29. Голікова Т. Методологічні засади розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування / Т. Голікова // Економіка України. – 1996. – № 4. – С. 48 -52.
30. Гончаренко М. В. Організаційно-економічний механізм управління видатками місцевих бюджетів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. / М. В. Гончаренко. – Київ, 2006. – 19 с.
31. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые осно¬вы, стратегия и тактика деятельности / Губанов А. В. – М. : МАЭП, 1999. – 288 с.
32. Гудзь М. Польський досвід для України в управлінні розвитком територіальної громади / М. Гудзь // Державність. – 2003. – № 3-4. – С. 7-9.
33. Даневич О. Оптимізація процесу управління бюджетними коштами / О. Даневич // Казна. Інформаційно-аналітичне видання. – 2001. – Липень-серпень. – С.10 – 12.
34. Демків О. Місцеві бюджети США / О. Демків // Економіка України. – 1995. – № 6. – С. 81-84.
35. Демченков В. С. Регулирование местных бюджетов: распределение доходов между бюджетами / Демченков В. С. – М. : Финансы, 1975. – 88 с.
36. Дем’яненко Т. Правове регулювання бюджетних повноважень як категорії фінансової діяльності органів місцевого самоврядування України / Т. Дем’яненко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 10. – С. 203 – 207.
37. Держава, податки, бізнес / [В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко, В. Н. Суторміна]; за ред. В.М. Федосова. – К. : Либідь, 1992. – 328 с.
38. Державне управління: [навч. посіб.] / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордінко; за ред. А.Ф. Мельник. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Знання, 2004. – 342 с.
39. Деркач Н. И. Бюджет и бюджетный процесс в Украине / Н. И. Деркач, Л. П. Гордеева. – Днепропетровск: Пороги, 1995. – 257 с.
40. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів / М. Деркач // Економіка України. – 1995. – № 1. – С. 12-20.
41. Децентрализация: експерименты и реформы / [под ред. Т.М. Хорвата]. – Будапешт, 2000. – 484 с.
42. Деятельность правоохранительных органов зарубежных стран: [сборник материалов] / Академия управления МВД России. Отдел научной информации и координации научных исследований. – М. , 2001. – 163 с.
43. Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд.
Світовий банк: документ для обговорення № 407 / за ред. Дж.Хансена,
В.Нанівської, жовтень 1999 р. – 192 с.
44. Єфремова І. Децентралізація влади: шлях до самостійності місцевих бюджетів / І. Єфремова // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 25 – 28.
45. Зайчикова В. В. Відносини держави і місцевого самоврядування у зарубіжних країнах / В. В. Зайчикова // Наукові праці НДФІ. – 2000. – Вип. 10-11. – С. 44-50.
46. Ісаєва Н. К. Проблеми правового регулювання фінансової діяльності місцевих рад народних депутатів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Н. К. Ісаєва. – К., 1993. – 22 с.
47. Иншаков С. М. Зарубежная криминология / Иншаков С. М. – М. : Инфра–М–Норма, 1997. – 383 с.
48. Казначейська справа: [інтегрований посіб. / під ред. П. Г. Петрашко, О. О. Чечуліна та ін.]: у 2 т. – К. : АВТ, 2004. – 784 с.
49. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: [учебник] / Карасева М. В. – М. : Юристъ, 2000. – 256 с.
50. Картавцев В.С. Концепція національної системи ОВС України. Проблеми підготовки та основні положення / В. С. Картавцев // Науковий вісник ІПК МВС України. – К. , 1993. – № 1. – С. 26 – 29.
51. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика) / Кириленко О. П. – К. : НІОС, 2000. – 381 с.
52. Ковальчук А. Роль і місце фінансового права за ринкових умов / А. Ковальчук // Право України. – 2007. – № 2. – С. 45 - 48.
53. Кодацкий В. К вопросу улучшения использования государственных ресурсов / В. Кодацкий // Экономика Украины. – 2007. – № 2. – С. 85-87.
54. Коментар до Конституції України / [В. Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін.]; Б.Ф. Опришко та ін. (ред.). – К. : Верховна Рада України : Інститут законодавства, 1996. – 368 с.
55. Конституція України. Закон України “Про внесення змін до Конституції України”: Текст відповідає офіц. – К. : Школа, 2009. – 48 с.
56. Конституционный статус общественных организаций в СССР. / [Кудрявцева Г. А., Пчелинцева К. Н., Орлова О. В. и др.]; отв. ред. А. И. Щиглик. – М. : Наука, 1983. – 267 с.
57. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456.
58. Копелов Н. И. Программно-целевое управление: возможности и перспективы адаптации к условиям переходной економики / Н. И. Копелов, Я. В. Маркова // Проблемы прогнозирования. – 1998. – № 3. – С. 105 -119.
59. Кравченко В. І. Фінанси місцевого самоврядування України: проблеми становлення (1989-2001) / Кравченко В. І. – К. : Видавничий дім “КМ Academia”, 2001. – 460 с.
60. Кравченко В. І. Зміцнення фінансів місцевих органів влади і регіональна соціальна політика України. Економіка України та шляхи її подальшого реформування / В. І. Кравченко // Матеріали Всеукр. наради економістів, м. Київ, 14-15 вересня 1995 р. – К. , 1996. – С. 301-302.
61. Кузьменко О. А. Правові основи та значення розподілу видатків між бюджетами в системі міжбюджетних відносин / О. А. Кузьменко // Кримський юридичний вісник. – 2009. – № 2 (6). – С. 188 – 196.
62. Кузьменко О. А. Організаційно-правові проблеми застосування критеріїв розмежування видів видатків між бюджетами / О. А. Кузьменко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 132-134.
63. Кузьменко О. А. Правова регламентація функціональних повноважень у бюджетній сфері: проблеми і напрями удосконалення / О. А. Кузьменко // Право і суспільство. – 2009. – № 3. – С. 46 - 49.
64. Кулага Е. Органи внутрішніх справ в системі поділу державної влади / Е. Кулага // Право України. – 2004. – № 9. – С. 23–27.
65. Кулешов Р. В. Роль и место жандармерии в системе обеспечения внутренней безопасности западноевропейских государств / Р.В. Кулешов, Н.Е. Медведева // Российский следователь. – 2003. – № 1. – С. 44 - 45.
66. Лазарев Б. М. Аппарат управления общенародного государства / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1978. – 218 с.
67. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Лазарев Б. М. - М. : Юрид. лит., 1988. – 320 с.
68. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. литер., 1972. – 146 с.
69. Ларичев В. В. Система органов расследования США и Германии / В. В. Ларичев // Российский следователь. – 2003. – № 5. – С.42 - 48.
70. Лилик О. Поняття та сутність міжбюджетних відносин / О. Лилик // Наукові праці НДФІ. – 2002. – № 1 (16). – С.13 -22.
71. Макарова О. Дві міліції для однієї Конституції / О. Макарова // Юридичний вісник України. – 2004. – № 52. – С.5 -11.
72. Манжула А. Адміністративно-правове становище місцевих органів влади / А. Манжула // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №. 2. – С. 69-72.
73. Маслаков А. В. Публичные интересы и их классификация / А. В. Маслаков // Право и государство: теория и практика. – 2009. – № 2 (50). – С. 33-37.
74. Методика розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетом міст районного значення, сіл, селищ: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1994 //Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2782.
75. Місцеве самоврядування: пошуки та здобутки : [збірник матеріалів та документів / за ред. М. Пухтинського, О. Власенка]. – К. : Атіка, 2007. – 896 с.
76. Місцеві фінанси: підручник / [за ред. О. П. Кириленко]. – К. : Знання, 2006. – 677 с.
77. Молдован В.В. Конституційне право: [Опорні конспекти. Словник – довідник] / В. В. Молдован, В. Ф. Мелещенко. – К. : ХайТек, 1996. – 227 с.
78. Музика Л. Проблеми єдності та протилежності місцевих бюджетів і територіальних громад / Л. Музика, О. Музика // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 77 - 80.
79. Музика О. А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: [монографія] / Музика О. А. – К. : Атіка, 2004. – 321 с.
80. Музика О. А. Фінансове право: [навчальний посібник] / Музика О. А. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 218 c.
81. Музика-Стефанчук О. А. Фінансове право: [навчальний посібник] / Музика-Стефанчук О. А. – [3-тє вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2007. – 264 с.
82. Муніципальні фінанси для України / Ін-т держ. упр. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. – К. , 1994. – 59 с.
83. Наказ Головного управління державної служби України № 189 від 29 липня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. - № 33. – Ст. 2005.
84. Науково-практичний коментар до бюджетного кодексу України / [М. Я. Азаров, В. А. Копилов, Л. К. Воронова та ін.]. – К. : НДФІ, 2006. – 618 с.
85. Несторенко А. С. Правові засади формування та використання місцевих фінансових ресурсів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / А. С. Несторенко. – Одеса, 2004. – 18 с.
86. Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: [моногр.] / Нечай А. А. – Чернівці : Рута, 2004. – 264 с.
87. Николов П. Е. Совершенствование правового статуса отделов и управлений исполкомов местных советов / П. Е. Николов // Вестник Московского университета (Право). – 1978 . – № 4. – С. 48 – 52.
88. Онищук А. Хто ж захистить міліціонера? / А. Онищук // Міліція України. – 2007. – № 1. – С. 6-7.
89. Онупрієнко А. Делегування державних повноважень органам місцевого самоврядування: проблемні питання / А. Онупрієнко // Підприємництво, господ