ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КІР’ЯН Вікторія Олександрівна
УДК 354.89

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ

12.00.07 — адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
_____________________________
доктор юридичних наук, професор

Київ — 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 14
1.1 СТАН НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 14
1.2 ПРАВОВИЙ ВИМІР КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 43
1.3 ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 56
Висновки до першого розділу 73
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 80
2.1 ІНФОРМАЦІЙНІ ІНТЕРЕСИ ЯК СУБСТРАТ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 80
2.2 ПРАВОВА ПРИРОДА ЗАГРОЗ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 99
2.3 СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 114
Висновки до другого розділу 124
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 135
3.1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 135
3.2 СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 144
Висновок до третього розділу 171
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
ДОДАТКИ 226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВНЗ — вищи навчальні заклади.
ВРУ — Верховна Рада України.
ДІБУ — Доктрина інформаційної безпеки України.
ДІП — державна інформаційна політика.
ЄС — Європейський Союз.
ЗМІ — засоби масової інформації.
ІКТ — інформаційно-комунікаційні технології.
ІС — інформаційне суспільство.
КІС — концепції інформаційного суспільства.
КМУ — Кабінет Міністрів України.
НПА — нормативно-правовий акт.
ПР — правове регулювання.
РІС — розвиток інформаційного суспільства.
США — Сполучені Штати Америки.
ТНК — транснаціональні корпорації.

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток України як незалежної держави здійснюється в умовах формування інформаційного суспільства, трансформації інформаційної цивілізації. Конфліктний розвиток сучасного світового співтовариства, поєднаний зі зменшенням ефективності діяльності міжнародних інституцій, а також внутрішня конфліктогенність українського суспільства зсередини, обумовлена нестабільністю правової системи, утворюють живильне підґрунтя для активізації різноманітних деструктивних сил із метою завдати шкоди українській державності.
Це зумовлює необхідність моніторингу інформаційного законодавства і приведення його у відповідність до нових соціально-економічних, політико-правових та інформаційних реалій. Реформування вітчизняного інформаційного права здійснюється в умовах динамічного й інтенсивного процесу інформатизації суспільних відносин, активізації реалізації інформаційної функції держави, розвитку різноманітних інститутів інформаційного суспільства. Стрімкий розвій інформаційних правовідносин, поєднаний з імплементацією людиноцентристської концепції, уможливили по-новому оцінити роль інформаційного суспільства у подальшій розбудові громадянського суспільства в Україні.
Дослідження чинного українського законодавства, а також вивчення міжнародно-правового досвіду регулювання суспільних відносин у сфері розвитку інформаційного суспільства свідчать про наявність системних прогалин у правовому регулюванні у даній сфері, що створює суттєві перешкоди для ефективного розвитку інформаційного суспільства, унеможливлює повноцінну реалізацію національних інформаційних інтересів, державної інформаційної політики в цілому.
У даному напрямі безпосередньо питанням розвитку інформаційного суспільства присвячені наукові дослідження таких вчених, як: О. О. Григор, О. М. Ємельяненко, Є. О. Калашнюк, Г. В. Камаралі, А. В. Камуз, М. Г. Каращук, О. Г. Кривоконь, В. І. Кушерець, О. О. Маруховський, А. М. Новицький, О. В. Оверчук, О. О. Проскуріна, С. О. Руденко, А. Л. Свящук, та ін.
Окремі аспекти проблематики інформаційного суспільства у той чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчизняних учених, як: І. В. Арістова, В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, І. А. Кисарець, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Є. А. Макаренко, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, Г. П. Несвіт, Н. Б. Новицька, К. Г. Татарнікова, А. В. Тунік, К. П. Череповський, О. В. Чуприна, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, проте конкретні пропозиції щодо вирішення досліджуваних проблемних питань у комплексі не знайшли свого адекватного відображення.
Певне місце відведено також аналізові особливостей розвитку концепцій інформаційного суспільства таких зарубіжних вчених, як: О. Бард, Д. Белл, Я. Зодерквіст, М. Кастельс, Й. Масуда, К. Мей, Е. Тоффлер, Ф. Уебстер, а також суспільства знань та їх правових складових, запропонованих П. Дракером, Ф. Махлупом, Т. Стоун’єром та іншими зарубіжними дослідниками.
Утім проблема правових засад розвитку інформаційного суспільства в Україні досі не стала окремим цілісним об’єктом наукових досліджень, адже в роботах багатьох авторів вивчались лише окремі інститути інформаційного суспільства або поверхово вивчались деякі особливості розвитку окремих його складових. І хоча це певним чином має вагоме науково-прикладне значення, але не сприяє підвищенню ефективності правового регулювання суспільних відносин у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні як цілісного системного об’єкта наукових розвідок. У зв’язку з цим одним із актуальних напрямів сучасних досліджень виступає вивчення правових засад розвитку інформаційного суспільства як цілісної наукової проблеми, що й обумовило вибір теми даної наукової роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконано відповідно до основних положень Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250-р, Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 р. № 1134, Національного плану дій на 2013 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010—2014 р. „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, схваленої Указом Президента України від 12 березня 2013 р. № 128/2013, положень Закону України „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки”.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосування, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства розробити та надати науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
 визначити рівень наукових досліджень теми правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні;
 подати правовий вимір концепцій інформаційного суспільства;
 сформулювати поняття інформаційного суспільства та виділити основні його ознаки;
 узагальнити інформаційні інтереси як субстрат інформаційного суспільства;
 з’ясувати правову природу загроз в інформаційному суспільстві;
 визначити стан правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні;
 узагальнити міжнародно-правовий досвід розвитку інформаційного суспільства;
 сформулювати напрями удосконалення розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Об’єкт дослідження — суспільні відносини у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Предмет дослідження — правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Методи дослідження. Методологією дисертації є широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання державно-правових процесів і явищ, які, застосовуючись комплексно, дають змогу розв’язати поставлені завдання дослідження та досягти його мети. Базовою методологічною основою став загальнонауковий системний підхід, що обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ як елементів системи. За допомогою вищезазначеного підходу було з’ясовано зміст правових засад та напрями удосконалення розвитку інформаційного суспільства в Україні (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2).
За допомогою діалектичного та історичного методів досліджено стан правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні (підрозділи 2.3). Формально-логічний метод застосовано для визначення поняття „інформаційне суспільство” з інформаційно-правових позицій, а також при дослідженні понятійного апарату, що використовується в даному дослідженні (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2). Статистичний та порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення стану вітчизняного інформаційного законодавства, визначення міжнародно-правових засад регулювання інформаційних відносин та шляхів удосконалення вітчизняного інформаційного законодавства (підрозділи 2.3, 3.1). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, виокремлено види національних інформаційних інтересів, а також види загроз в інформаційному суспільстві (підрозділи 2.1, 2.2). Метод порівняльно-правового аналізу було покладено в основу аналізу та зіставлення національного і зарубіжного законодавства щодо правового регулювання розвитку інформаційного суспільства (підрозділи 2.3, 3.1). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні правовідносини, з’ясовувалися зміст та значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо зміни та доповнення означених актів (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу змісту та структури концепцій інформаційного суспільства, виявленню недоліків їх структурних елементів, формуванню їх правового виміру, виявленню ознак інформаційного суспільства (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою ґерменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів вітчизняних та зарубіжних законодавчих актів, що регулюють інформаційні правовідносини (підрозділи 2.3, 3.1). Завдяки аксіоматичному методу було визначено вихідні параметри дослідження. Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення тенденцій розвитку інформаційного суспільства, здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме: методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії (підрозділи 3.1, 3.2).
Нормативною базою дисертації є Конституція України, закони України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, міжнародні нормативно-правові акти та нормативно-правові акти окремих країн світу, які регулюють правовідносини у сфері розвитку інформаційного суспільства.
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення: 1) проектів концепцій розвитку інформаційного суспільства в різних країнах; 2) проектів Інформаційного кодексу, різноманітних експертних матеріалів, що надсилаються до профільних комітетів Верховної Ради України; 3) правової публіцистики, періодичних, довідкових, у тому числі електронних видань; 4) аналітичних матеріалів та концепцій стосовно е-урядування, що їх публікують зарубіжні країни.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в державі комплексних досліджень правових засад розвитку інформаційного суспільства в Україні як цілісної системи. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано відповідні висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного інформаційного законодавства України, зокрема:
уперше:
– подано правову модель інформаційного суспільства, яку становлять: Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій;
– запропоновано доповнити систему шкіл теорій інформаційного суспільства правовою школою, в рамках якої згідно з методологією компаративістики методів правової рецепції, а також синергетичного та міждисциплінарного підходів досліджуються різноманітні механізми правового регулювання, регулятивна роль права, ефективність впливу права на суспільні інформаційні відносини, що виникають, формуються та розвиваються в інформаційному суспільстві;
– сформульовано теоретичні підходи до правового регулювання розвитку інформаційного суспільства: скептичний підхід, за якого висловлюються думки щодо неможливості урегулювання суспільних інформаційних відносин через занадто велику їхню структурованість і динамічність; критичний підхід, заснований на аналізові реальних тенденцій розвитку інформаційного суспільства та критичного ставлення до відсутності нормативно-правової бази щодо регулювання нових суспільних відносин; нігілістичний підхід, за якого висловлюється думка про неспроможність права регулювати суспільні інформаційні відносини, а також нездатність та неефективність права як регулятора суспільних інформаційних відносин, які є динамічними; конструктивний підхід, за якого пропонується ухвалити Інформаційний кодекс України, сформувати систему правового регулювання інформаційних відносин (у сфері інформації);
– для позначення процесів цифрової нерівності пропонується увести в науковий обіг нові поняття: цифрова асиметрія — за якої збільшення віку людства не супроводжується адекватним значним збільшенням індивідуальної тривалості життя, і з кожним поколінням на людину лягає дедалі більший тягар знань, який вона вже не в змозі засвоїти; інформаційний маргінал — особа, яка перебуває поза межами інформаційного суспільства, що втратила свій інформаційний статус внаслідок унікальності власної соціокультурної ситуації, при переході до глобальної взаємодії в рамках інформаціонального капіталізму, і неспроможності протистояти нав’язуванню та пристосуватися до якісно нової мережної архітектури інституційних структур інформаційного суспільства; інформаційна інтелігенція — інформаційно освічені й інформаційно грамотні люди, тобто ті, хто з величезних масивів інформації уміє відбирати лише корисну, і використовуючи її, набувати інформаційні переваги над іншими, отримуючи суттєві важелі для встановлення контролю над інформаційним та іншими стратегічними просторами;
– розроблено етапи становлення наукової думки стосовно інформаційного суспільства в інформаційно-правовій доктрині незалежної України: перший етап (1991—1997 рр.) характеризується поверховим розумінням інформаційної сфери, що розглядається лише як складовий елемент національної безпеки і натомість не усвідомлюється як самостійна складова з відповідним правовим інструментарієм правового регулювання; другий етап (1997—2003 рр.) характеризується усвідомленням трансформації світу з індустріального на інформаційне суспільство і необхідності формування інформаційного права як окремої галузі; третій етап (2003—2007 рр.) характеризується усвідомленням необхідності правового регулювання розвитку інформаційного суспільства, що і знайшло своє адекватне відображення через ухвалення Закону України „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в України на 2007—2015 роки”. Третьому етапу властива поява досліджень монографічного рівня, предметом яких є безпосередньо захист інформації з обмеженим доступом, особливості доступу до зазначеної вище інформації та виділення основних видів таємниць; четвертий етап (2007—2013 рр.) — характеризується практичним розвитком ідей формування інформаційного суспільства. Це знайшло своє відображення в ухвалені Концепції розвитку електронного урядування в Україні, Доктрини інформаційної безпеки України, Законів України „Про доступ до публічної інформації”, „Про захист персональних даних” тощо. Також на даному етапі значно активізувалася рефлексія даних питань і в розвідках дослідників із інформаційної тематики; п’ятий етап (15 травня 2013 р. — дотепер) — ухвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні;
удосконалено:
– визначення стану інформаційного законодавства України та виділення перспективних напрямів правового регулювання інформаційних правовідносин;
– розуміння змісту інформаційної глобалізації, яка полягає в трансформації інформаційного суспільства до єдиної макросистеми, об’єднаної за зразком системи-оригіналу (засновника інформаційного суспільства), в якій інформаційні суспільства здатні до коеволюції лише в рамках глобального інформаційного суспільства;
– визначення понять: „інформаційне суспільство”, „інформаційний потенціал”, „інформаційний простір”, „інформаційна глобалізація”, „інформаційний порядок”, „інформаційна культура”, „інформаційні ресурси”, „інформаційний суверенітет”;
– алгоритм формування інформаціологічної парадигми: наукова еліта, що творить інформаціологічну парадигму: інформаціологія, інформаційне право, інформаційна безпека; освітянська еліта — транслятор інформаціологічних знань: навчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути закріплені для викладання як обов’язкові в усіх ВНЗ гуманітарного профілю; управлінська еліта — після отриманих знань на другому рівні, на підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впроваджує її у практичну інформаційну діяльність;
– структурні та змістовні елементи стратегії розвитку інформаційного суспільства як напрямів державної інформаційної політики і як нормативно-правового акта;
– аргументацію щодо порізнення інформаційного та громадянського суспільства; доводиться, що побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, у тому числі й розвитку інформаційного суспільства, засобом всебічного забезпечення інформаційних інтересів, прав та свобод людини і громадянина;
– класифікацію загроз інформаційному суспільству;
– розуміння та надано нову інтерпретацію терміна інформаційних інтересів як інтересів інформаційного суспільства;
– алгоритм будови складових державної інформаційної політики;
дістали подальшого розвитку:
– ідеї розроблення моральної парадигми інформаційного суспільства, положення щодо правового регулювання міжнародного інформаційного порядку, а також окреслення причин утворення інформаційних маргіналів;
– виділення чинників необхідності дослідження правового виміру концепцій інформаційного суспільства;
– надання додаткової аргументації та формування системи чинників, що обумовлюють формування окремого виду правових відносин — інформаційних правовідносин;
– обґрунтування необхідності систематизації законодавства і ухвалення Інформаційного кодексу України;
– формулювання ознак інформаційного суспільства, позитивних та негативних рис розвитку інформаційного суспільства в Україні;
– удосконалення критеріїв формування інформаційного суспільства: технологічний, соціальний, економічний, політичний, культурний, інформаційний, правовий, а також індикаторів його ефективного розвитку;
– поглиблення знань щодо завдань ідеології інформаційного суспільства;
– аргументація провідної ролі держави у розвитку інформаційного суспільства, визначення напрямів державної інформаційної політики в частині, що стосується розвитку інформаційного суспільства;
– узагальнення міжнародно-правового досвіду розвитку інформаційного суспільства.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть бути використані у таких сферах:
– у науково-дослідній діяльності – для проведення подальших досліджень проблем розвитку інформаційного суспільства в Україні;
– у правотворчій діяльності – під час розроблення законопроектів про Концепцію державної інформаційної політики, Концепцію електронного урядування, Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні;
– у правозастосовній діяльності – при реалізації правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні;
– у навчально-методичному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із таких дисциплін, як інформаційне право, державна інформаційна політика, інформаційна безпека та при викладанні вказаних дисциплін, а також для підвищення рівня інформаційної освіти населення.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які обов’язково зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох міжнародних та загальнодержавних науково-практичних конференціях: „Інформаційні стратегії в глобальному управлінні” (м. Київ, 29 жовтня 2011 р.), „Інформаційні технології боротьби з тероризмом” (м. Київ, 15 липня 2012 р.), „Правові проблеми сучасності” (м. Запоріжжя, 26 лютого 2013 р.), „Протидія сучасним формам екстремізму та тероризму” (м. Київ, 31 січня 2013 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукового завдання щодо правових засад розвитку інформаційного суспільства. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення окреслених проблем.
1. Визначено рівень наукових досліджень теми правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні. Подано алгоритм формування інформаціологічної парадигми, складові елементи якого мають наступний вигляд: наукова еліта, що творить інформаціологічну парадигму: інформаціологія, інформаційне право, інформаційна безпека; освітянська еліта — транслятор інформаціологічних знань: навчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути закріплені для викладання як обов’язкові в усіх ВНЗ гуманітарного профілю; управлінська еліта — після отриманих знань на другому рівні, на підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впроваджує її у практичну інформаційну діяльність. Результатом проведених досліджень також стала аргументація позиції стосовно детермінації періодизації парадигм інформаційного суспільства трансформацією знань.
2. Подано правовий вимір концепцій інформаційного суспільства. Домінування політологічних досліджень призводить до вихолощування правової складової, знецінення інформаційного права, хоча, завдячуючи їй, інформаційне суспільство набуває власної системності, що його надає право як найбільш ефективний регулятор суспільних відносин. Віртуалізація глобального інформаційного простору фактично створює умови для заміщення інформаційного права, створеного в реальних умовах у контексті реалізації державної інформаційної політики, на норми поведінки в Інтернеті, які здебільшого ґрунтуються на новій кіберкультурі і по суті є соціально-інформаційними, деонтологічними, але не правовими. Аргументовано необхідність вироблення не лише основ державної інформаційної політики, а й формування системи правового регулювання інформаційних відносин у сфері розвитку інформаційного суспільства.
3. Сформульовано поняття інформаційного суспільства та виділено основні його ознаки. У вузькому розумінні: інформаційне суспільство — суспільство, де виробництво, споживання та розповсюдження інформації засновані на використанні інформаційного ресурсу, як фактора підвищення ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні інформаційне суспільство — складова громадянського суспільства, що функціонує в рамках єдиного інформаційно-комунікаційного простору, в якому домінують нові технологічні уклади, котрі базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів комп’ютерної техніки і телекомунікацій; створено якісно новий розвинений ринок знань та інформації як визначальних чинників виробництва, що характеризується сформованістю умов для трансформації інформаційних ресурсів суспільства у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, а також фактичного задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; кардинально зростає роль інформаційно-комунікаційної інфраструктури; умовою успішного становлення особистості стає інформаційна грамотність, підвищується рівень освіти, науково-технічного та інформаційного розвитку за рахунок кардинального розширення можливостей систем інформаційного обміну на їхнього взаємопроникнення одна в одну, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму, здібностей до творчого опрацювання інформації як найважливіших характеристик послуг праці; створено систему державних гарантій, передусім правових та безпекових, реалізації інформаційних прав і свобод людини, зокрема прав на безпечне вільне отримання, розповсюдження та використання інформації.
4. Узагальнено інформаційні інтереси як субстрат інформаційного суспільства. Під інформаційними інтересами пропонується розуміти: результат усвідомлення цінності інформаційних потреб, усвідомлений вибір інформаційних цінностей, які зумовлені ідеалом розвитку держави з високорозвиненим у ньому інформаційним суспільством, метою та ідеєю прогресивного розвитку інформаційного суспільства та забезпечують умови й засоби їх безпечного задоволення та стабільної реалізації у рамках даного суспільства за умов збереження провідної ролі держави в цих процесах. Обґрунтовано позиції щодо необхідності формування нового класу суспільства — інформаційної інтелігенції, яка має стати продуцентом інформаційної ідеології. Виділено основні її завдання. Резюмується, що майбутнє процвітання держави безпосередньо пов’язано із керованістю нею процесами розвитку інформаційного суспільства всередині країни. Визначено, що формування в Україні інформаційного суспільства має на меті сприяти трансформації нашої держави до інформаційної, удосконалити державне управління з метою дальшого розвитку національної держави й реалізації людиноцентристської ідеології, підвищення рівня реалізації інформаційних прав і свобод людини та громадянина, а не заміни державного апарату і механізму національного правового регулювання, їх дискредитування, пропонуючи взамін „ефективні” наднаціональні структури управління та масовані пакети імплементаційного законодавства, яке на враховує національних інтересів та потреб української спільноти і розвитку інформаційного простору.
5. З’ясовано правову природу загроз в інформаційному суспільству. Визначено, що формування надійних механізмів і встановлення контролю за розвитком інформаційного суспільства — безальтернативний шлях збереження інституту держави та взагалі інституціональної складової і гарантування захисту законних інтересів, прав і свобод людини і громадянина. Здійснено класифікацію підходів до поняття загроз інформаційному суспільству, надано класифікацію загроз інформаційному суспільству та визначено джерела їх формування.
6. Визначено стан правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні. Фактичний підхід, котрий презентований текстуально в законодавчих актах щодо формального опису загроз, є некоректним, оскільки поняття, що описують інформаційне суспільство, мають досліджуватися у взаємному зв’язку, має бути враховано їхній вплив один на одне, а також досліджено системний вплив внаслідок їхньої операціоналізації. Здійснений нами аналіз дав змогу дійти висновку: значний масив логічних та методологічних помилок унеможливлює ефективність правового регулювання розвитку інформаційного суспільства, а також перешкоджає досягненню окреслених у даному законі кінцевих цілей.
7. Узагальнено міжнародно-правовий досвід розвитку інформаційного суспільства. Аналіз досвіду таких країн, як: Фінляндія, Австралія, Франція, Велика Британія, Сінгапур, Південна Корея, США уможливив запропонувати наступні перспективні напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні: розроблення прогнозних та індикативних моделей РІС в Україні з урахуванням багатоманітності та багатоальтернативності шляхів розвитку, спираючись на теорію динамічних систем, системний аналіз та синергетику; організація міжвідомчої цифрової взаємодії у сфері розвитку інформаційного суспільства для реалізації принципу „єдиного вікна”; модернізація державних послуг: активна пропаганда політики підготовки посадових осіб у сфері інформаційно-комунікаційних технологій для оптимальної організації роботи та модернізації методів; урахування знань із інформаційно-комунікаційних технологій під час прийняття на державну службу; відповідна модернізація вітчизняних мереж; перманентний моніторинг потреб користувачів шляхом створення в усій країні консалтингових центрів, побудованих за принципом он-лайн форумів, адаптація і спрощення адміністративних послуг та в контексті дальшого впровадження концепції е-урядування; впровадження інтегрованої системи „Електронний Уряд”, а також реалізація набутого досвіду під час впровадження пілотних проектів у сфері е-урядування, зокрема таких, як: „Електронне міністерство”, „Електронний регіон”, „Електронне місто”, „Електронне село”; заохочення формування мережного етикету, формування Кодексу та деонтологічних засад розвитку інформаційного суспільства; кардинальний якісний розвиток правового регулювання розвитку інформаційного суспільства; раціоналізація державного фінансування у сфері розвитку інформаційного суспільства; інноваційний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та впровадження мультиплікаційних проектів електронної адміністрації.
8. Сформульовано напрями удосконалення розвитку інформаційного суспільства в Україні. Виділено два основні підходи до формування напрямів державної інформаційної політики щодо розвитку інформаційного суспільства: 1) консервативний — згідно з яким розвиток інформаційного суспільства відбувається за існуючими моделями розвитку, що його вже пройшли західні суспільства; 2) революційний — Україна має віднайти власну модель розвитку інформаційного суспільства, ґрунтуючись на власних національних інформаційних інтересах, зберігаючи власні традиції розвитку інформаціологічної науки, культурної та національної самоідентичності. Ми відстоюємо саме другу позицію, оскільки етнонаціональна ідентичність як атрибут української історичної держави за умов її активізації, а не постійного гноблення та інформаційного пригнічення, має трансформуватися на життєдайне джерело формування громадянської політичної ідентичності „європейця”. Здійснено критичний аналіз Стратегії розвитку інформаційного суспільства, а також запропоновано правову модель розвитку інформаційного суспільства, складовими елементами якої є: Стратегія розвитку інформаційного суспільства; Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Камаралі Г. В. Становлення та розвиток інформаційної цивілізації : дис. … канд. філософ. наук, спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Ганна Володимирівна Камаралі. — Донецький національний університет. — Донецьк, 2007. — 193 с.
2. Камуз А. В. Становление концепции информационной цивилизации // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. Вип. 1 / Гол. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. — С.88—99.
3. Камуз А. В. Концепция информационной цивилизации // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень-2003”. — Т. 1. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. — С. 10—12.
4. Камуз А. В. Информационная цивилизация в свете компьютерной революции // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. — Вип. 2 / Голов. ред. О.О. Шубін. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. — С. 103—114.
5. Камуз А. В. Информация и ее роль в современном обществе // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”: — Харків: ХАІ, 2004. — С. 59—60.
6. Камарали А. В. Виртуальный феномен информационной цивилизации // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. Вип. 3 / Голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. — С. 172—184.
7. Камуз Г. В. Інформаційна цивілізація / Г. В. Камуз // ВІСНИК ДонДУЕТ. — Донецьк. — 2003. — № 2(18). — С. 211—221.
8. Камуз А. В. Роль информации в становлении современной цивилизации / А. В. Камуз // ВІСНИК ДонДУЕТ. — Донецьк. — 2004. — № 2(22). — С. 30—37.
9. Камарали А. В. Информационная цивилизация — новая ступень развития человечества / А. В. Камарали // Материалы Первой Всеукраинской научно-практической Интернет конференции „Сучасність, наука, година. Взаємодія та взаємовплив”. — Київ, 2005. — С. 63—64.
10. Камарали Г. В. Вплив комп’ютерної революції на становлення та розвиток інформаційної цивілізації / А. В. Камарали // ВІСНИК ДонДУЕТ. — Донецьк. — 2005. — № 2(26). — С. 23—30.
11. Камарали А. В. Перспективы вхождения Украины в глобальное информационное общество / А. В. Камарали // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень—2006”. — Т. 4. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. — С. 40—43.
12. Камаралі А. В. Особенности государственного управления информационным обществом / А. В. Камарали // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції „Ідентичність у сучасному вимірі”. — Донецьк: ТОВ Південь-Схід, ЛТД, 2006. — С. 275—276.
13. Кадієвська І. А. Українська наукова інтелігенція в умовах трансформації суспільства : дис. … канд. філософ. Наук, спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / І. А. Кадієвська. — Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського. — Одеса, 2004. — 176 с.
14. Кушерець В. І. Аналіз знання як стратегічного ресурсу трансформації суспільства (світоглядно-методологічний аспект) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії / В. І. Кушерець. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2003. — 41 с.
15. Кушерець В. І. Знання як стратегічний ресурс соціальних трансформацій / В. І. Кушерець. — К.: Знання України, 2002. — 248 с.
16. Несвіт Г. П. Інформаційна політика держави як чинник реформування суспільства : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.02 „Політичні інститути і процеси” / Галина Петрівна Несвіт. — Одеська національна юридична академія. Одеса, 2001. — 193 c.
17. Несвіт Г. П. Інформаційна політика як фактор трансформації суспільства / Галина Петрівна Несвіт // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. (Відп. ред. Кормич Л.І.) — Вип. 10 — Одеса: Астропринт, 2001. — С. 326—332.
18. Несвіт Г. П. Інформаційна безпека особистості / Галина Петрівна Несвіт // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. (Відп. ред. Кормич Л. І.) — Вип.11. — Одеса: Астропринт, 2001. — C. 708—714.
19. Несвіт Г. П. Інформація як соціально-політичне явище / Галина Петрівна Несвіт // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. (гол. ред. Якубовський О. П. ) — Вип. 5. — Одеса: Астропринт, 2001, С. 80 — 83.
20. Несвіт Г. П. Інформаційні технології політичної боротьби / Галина Петрівна Несвіт // Наукові записки. Збірник наукових праць (Відп. ред. Котигоренко В. О.). — Київ. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. — Вип. 13, С. 263—269.
21. Несвіт Г. П. Конституційно-правові аспекти інформаційної безпеки України // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, жовтень 2000. Одеса: „Юридична література”, 2001. — С. 242—245.
22. Несвіт Г. П. Соціально-політичний процес в Україні (жіночий аспект) //Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. — Вип. 2. — Одеса: Астропринт, 1999. — С. 292—302.
23. Макаренко Є. А. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук, спец. 23.00.04 „Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Євгенія Анатоліївна Макаренко. — Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002. — 475 с.
24. Кисарець І. А. Політико-культурна парадигма державної інформаційної політики : дис. … канд. політ. наук. спец. 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / Ірина Анатоліївна Кисарець. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2008. — 195 с.
25. Європейські комунікації : [Монографія] / [Є. А. Макаренко, М. М. Рижков, Кисарець І. А. та ін.]. — К.: Центр вільної преси, 2007. — 536 с.
26. Кисарець І. А. Вплив українських мас-медіа на політичну культуру суспільства / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 59. Ч.ІІ. — К., 2006. — С. 149—152.
27. Кисарець І. А. Інформаційна політика України в ХХІ столітті / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 61. Ч.ІІ. — К., 2006 — С. 72—75.
28. Кисарець І. А. Європейський ринок електронної комерції та телекомунікацій: можливості економічного співробітництва між Україною та ЄС / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 63. Ч.ІІ. — К., 2006. — С. 264—276.
29. Кисарець І. А. Безпека інформаційного простору України в контексті протидії маніпулятивним технологіям у ЗМІ / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 64. Ч.І. — К., 2006. — С. 189—192.
30. Кисарець І. А. Європейський медіа-бізнес на регіональному інформаційному ринку //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 64. Ч.ІІ. — К., 2006. — С. 204—208.
31. Кисарець І. А. Е-демократія в сучасній концепції європейської інформаційної політики / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65. Ч.І. — К., 2006. — С. 178—183.
32. Кисарець І. А. Потенційні методи проведення інформаційних кампаній в Україні щодо НАТО та роль третіх країн світу у формуванні позитивного образу альянсу / Ірина Анатоліївна Кисарець //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 71. Ч.І. — К., 2007. — С. 154—163.
33. Козубський В. О. Інформаційна безпека держави: Кримський регіон: автореф. дис… канд. політ. наук, спец. : 23.00.02 / Валентин Олексійович Козубський. — Таврійський національний ун-т ім. В. І. Вернадського — Сімф., 2005. — 19 с.
34. Петров В. В. Воєнно-інформаційна безпека України за умов посилення загроз інформаційних війн: автореф. дис. … канд. політ. наук, спец. : 21.01.01 / Петров Валентин Володимирович. — Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. Ін-т пробл. міжнар. безпеки — К., 2010. — 19 с.
35. Триняк В. Ю. Інформаційна безпека як соціокультурний феномен (соціально-філософський аналіз): автореф. дис… канд. філос. наук, спец : 09.00.03 / Віталій Юрійович Триняк. — Дніпропетровський національний ун-т ім. Олеся Гончара. — Д., 2009. — 19 с.
36. Андрєєва О. М. Міжнародно-політичні проблеми інформаційної безпеки України: автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.04 / Ольга Миколаївна Андрєєва Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка — К., 2003. — 18 с.
37. Гурковський. В. І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: автореф. дис… канд. наук з держ. упр., спец. : 25.00.02 / Володимир Ігорович Гурковський.— Національна академія держ. управління при Президентові України. — К., 2004. — 20 с.
38. Конах В. К. Забезпечення інформаційної безпеки держави як складової системи національної безпеки (приклад США): дис… канд. політ. наук: 21.01.01 / Вікторія Костянтинівна Конах. — Національний ін-т стратегічних досліджень — К., 2005. — 171 с.
39. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: автореф. дис… д-ра юрид. наук, спец. : 12.00.07 / Борис Анатолійович Кормич. — Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2004. — 42 с.
40. Литвиненко О. В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в пострадянських країнах (на прикладі України та Росії): дис… канд. політичних наук, спец. : 23.00.04 / Олександр Валерійович Литвиненко. — Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. — К., 1997. — 232 с.
41. Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади: дис… канд. юрид. наук, спец. : 12.00.07 / Олександр Володимирович Логінов. — Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — 236 с.
42. Романчук Ю. В. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: концептуальний та регулятивний аспекти: автореф. дис… канд. політ. наук, спец. : 23.00.04 / Юрій Васильович Романчук. — НАН України Інститут світової економіки і міжнародних відносин — К., 2009. — 20 с.
43. Субіна Т. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в органах державної податкової служби України: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Тетяна Володимирівна Субіна. — Нац. ун-т держ. податк. служби України. — Ірпінь, 2010. — 19 с.
44. Тардаскіна Т. М. Організаційно-економічні складові інформаційної безпеки телекомунікаційних мереж загального користування: дис. … канд. екон. наук, спец. : 08.00.04 / Тетяна Миколаївна Тардаскіна. — Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова. — О., 2007. — 238 с.
45. Юричко А. В. Інформаційні маніпуляції у повідомленнях світової періодичної преси в контексті інформаційної безпеки України: стан та шляхи протидії: дис. … канд. філолог. наук, спец. : 10.01.08 / Андрій Васильович Юричко. — Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2007. — 191 с.
46. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії : [монографія] / О. В. Литвиненко. — К. : ВКФ „Сатсанга”, 2000. — 225 с.
47. Литвиненко О. В. Інформація і безпека // Нова політика. — 1998. — № 1. — С. 47.
48. Литвиненко О. Інформаційна політика : [Навч. посіб.] / О. Литвиненко, С. Чукут. — К.: Вид-во НАДУ, 2003. — ч.2. — 100 с.
49. Литвиненко О. В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в пострадянських країнах (на прикладі України та Росії): автореф. дис. ... канд. політ. наук, спец. : . 23.00.04. — К., 1997 — 18 с.
50. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції. — К.: Рада національної безпеки і оборони України. Національний ін-т стратегічних досліджень, 1999. — 163 с.
51. Логінов О. В. Сучасні проблеми забезпечення інформаційної безпеки в контексті формування системи державного управління // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: збірник наукових праць. — 2003. — № 3. — С. 199 — 204.
52. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство / Санкт-Петербургский университет МВД России. — СПб: Фонд „Університет”, 2000. — 428 с.
53. Лопатин В. Н. Информационная безопасность: Человек. Общество. Государство: Санкт-Петербург ун-т МВД России. — СПб: Фонд „Университет”, 2000. — 426 с.
54. Лопатин В. Н. Информационная безопасность в системе государственного управления: Теоретические и организационно-правовые проблемы: дис. … канд. юрид. наук, спец. : 12.00.02. — СПб., 1997. — 193 с.
55. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект) : дис. … канд. наук з державного управління, спец. 25.00.01 „Теорія та історія державного управління”. — Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. — Львів, 2003. — 20 с.
56. Григор О. О. Міжнародний досвід подолання цифрової нерівності в умовах побудови інформаційного суспільства / О. О. Григор // Статистика України. — 2002. — № 3 (18). — С. 57—60.
57. Григор О. О. Е-Європа — пріоритетний напрямок побудови інформаційного суспільства Європейського Союзу / О. О. Григор // Статистика України. — 2002. — № 4 (19). — С. 66—69.
58. Григор О. О. Основні аспекти теоретико-методологічного аналізу концепції інформаційного суспільства / О. О. Григор // Вісник УАДУ. — 2003. — №2. — С. 456—463.
59. Григор О. О. Сучасний стан та перспективи побудови інформаційного суспільства в Україні / О. О. Григор // Зб. наук. пр. Черкаського держ. технол. ун-ту. Серія: Економічні науки. Випуск 8. — Черкаси: ЧДТУ, 2003. — С. 254—260.
60. Григор О. О. Європейський досвід побудови інформаційного суспільства / О. О. Григор // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. // За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. — К.: Вид-во УАДУ, 2002. — С. 359—361.
61. Григор О. О. Информационное общество и государственное управление: российский и европейский опыт / О. О. Григор // Построение информационного общества: ресурсы и технологии // Материалы IX международ. наук.-практ. конф. — К.: УкрИНТЭИ. — 2002. — С. 15—21.
62. Григор О. О. Економічний потенціал країни на шляху до створення інформаційного суспільства / О. О. Григор // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали III міжнар. наук.-практ. конф. (Черкаси, 25-27 листопада 2002 р.) / Відповід. ред. В. І. Хомяков. — Черкаси: ЧДТУ, 2002. — С. 38—40.
63. Григор О. О. Основні шляхи побудови інформаційного суспільства: європейський досвід / О. О. Григор // Міжнар. конф. „Проблеми і перспективи розвитку інформаційного суспільства” (Київ. 25 лютого 2003 р.). Режим доступу: [http://www.isu.org.ua].
64. Каращук М. Г. Інформаційна влада як чинник демократизації сучасного суспільства : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / М. Г. Каращук. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2006. — 171 с.
65. Каращук М. Г. Новітні інформаційні технології як фактор соціально-політичної модернізації сучасного суспільства / М. Г. Каращук // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць: Вип. 19. — К. : ТОВ „ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. — С. 314—321.
66. Каращук М. Г. Інформаційна влада в системі сучасних владних відносин / М. Г. Каращук // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць: Вип. 20. — К. : ТОВ „ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. — С. 226—234.
67. Каращук М. Г. Суспільне мовлення як фактор демократизації суспільства / М. Г. Каращук // Нова парадигма: журнал наукових праць: Вип. 49. — К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. — С. 137—148.
68. Каращук М. Г. Шляхи демократизації інформаційної влади в Україні та зарубіжних країнах / М. Г. Каращук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. — К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. — № 56 — 57. — С. 24—25.
69. Свящук А. Л. Феномен маргінальності в генезисі сітьового суспільства : дис. … канд. філософ. наук, спец. : 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / А. Л. Свящук. — Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. — Харків, 2006. — 200 c.
70. Свящук А. Л. Дискурс: понятие или метод? / А. Л. Свящук // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — Харків: ХНУ. — 2003. — № 591. — С. 66—71.
71. Свящук А. Л. Постмодерн/постіндустріалізм/інформационалізм / А. Л. Свящук // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. — Харків: ХВУ. — 2004. — Вип. 1(19). — С. 146—156.
72. Свящук А. Л. Теоретические интерпретации маргинального / А. Л. Свящук // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна. — 2004. — № 618. — С. 130—139.
73. Свящук А. Л. Маргинализация как кризис идентичности / А. Л. Свящук // Гуманітарний часопис: збірник наукових праць. — Харків: ХАІ. — 2005. — №4. — С. 29—37.
74. Семиколенов В. М. Мораль в інформаційному суспільстві : дис. … канд. філософ. наук, спец. 09.00.04 „Філософська антропологія, філософія культури” / Віктор Миколайович Семиколенов. — Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. — Сімферополь, 2006. — 212 с.
75. Яхно О. М. Україна в сучасному геополітичному просторі (політико-медійний аспект) : автореф. дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / Олеся Михайлвна Яхно. — Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ, 2006. — 14 с.
76. Ялі М. Х. Формування нового світового порядку в умовах глобалізації : автореф. дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.04 „Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Максим Харлампійович Ялі. — Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. — Київ, 2007. — 19 с.
77. Дубов Д. В. Політико-комунікативна безпека України у євроінтеграційному контексті : автореф. дис. … канд. політ. наук, спец. 21.01.01 „Основи національної безпеки держави” (політичні науки) / Дмитро Володимирович Дубов. — Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. — К., 2007. — 20 с.
78. Дубов Д. В. Політико-комунікативна безпека України у євроінтеграційному контексті : дис. … канд. політ. наук, спец. 21.01.01 „Основи національної безпеки держави” (політичні науки) / Дмитро Володимирович Дубов. — Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. — К., 2007. — 197 с.
79. Хлівнюк Т. П. Вплив засобів масової інформації на політичний простір сучасної України : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / Тетяна Петрівна Хлівнюк. — Одеська національна юридична академія. Одеса, 2008. — 174 с.
80. Калашнюк Є. О. Політичні імперативи інформаційного суспільства в контексті євроінтеграційних процесів (на прикладі Європейського Союзу, Республіки Італія і України) : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.04 „Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Євгенія Олександрівна Калашнюк. — Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. — К., 2007. — 218 c.
81. Ліпкан В. А. Теоретична концепція Білої книги / В. А. Ліпкан // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 9. — С. 80 — 83.
82. Ліпкан В. А. Біла книга: суть та призначення / В. А. Ліпкан // Адміністративне право в сучасному вимірі : Матеріали IV науково-практичного семінару / ред. колегія : В. К. Колпаков (голова), О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, І. Д. Пастух. — К. : ФОП Ліпкан О. С., 2010. — С. 19—21.
83. Калашнюк Є. О. Політичні імперативи інформаційного суспільства в контексті євроінтеграційних процесів (на прикладі Європейського Союзу, Республіки Італія і України) : автореф. дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.04 „Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Євгенія Олександрівна Калашнюк. — Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. — К., 2007. — 20 c.
84. Калашнюк Є.О. Принципи та механізми інформаційної політики Європейського Союзу / Є. О. Калашнюк //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). ІІ частина. — К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. — С. 145—148.
85. Калашнюк Є. О. Особливості формування політичної стратегії України щодо розвитку інформаційного суспільства / Є. О. Калашнюк //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 62 (у двох частинах). ІІ частина. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. — С. 135—139.
86. Калашнюк Є. О. Соціально-економічні та науково-технологічні детермінанти формування інформаційної політики в умовах глобалізації / Є. О. Калашнюк //Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць. Випуск 65 (у двох частинах). І частина. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. — С. 167—171.
87. Кривоконь О. Г. Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз) : дис. … канд. філософ. наук, спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / О. Г. Кривоконь. — Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Харків, 2007. — 199 с.
88. Новицька Н. Б. Організаційно-правові аспекти інформаційної культури в управлінській діяльності : дис. … канд. юрид. наук, спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес фінансове право інформаційне право” / Наталія Борисівна Новицька. — Національна академія державної податкової служби України. — Ірпінь, 2007. — 205 с.
89. Новицька Н. Б. Окремі питання щодо формування правової інформатики як науки та навчальної дисципліни / Н. Б. Новицька // Правова інформатика. — 2004. — №4. — С. 34—37.
90. Новицька Н. Б. Критерії становлення і формування інформаційної культури в Україні / Н. Б. Новицька // Науковий вісник НА ДПС України. — №5 (27) 2004. — С. 226—231.
91. Новицька Н. Б. Інформаційна культура в управлінській діяльності // Науковий вісник НАДПС України. — 2005 — № 3 (30). — С. 187—192.
92. Калюжний Р. А., Новицька Н. Б. Становлення інформаційного суспільства // Правова інформатика. — 2006. — №3 (11). — С. 17—22.
93. Новицька Н. Б. Електронний документообіг та електронний цифровий підпис як запорука успіху електронної комерції // Правова інформатика. — 2006. — №4 (12). — С. 76—80.
94. Новицький А. М. Управління суспільними відносинами в мережі Інтернет / А. М. Новицький, Н. Б. Новицький // Науковий вісник НУ ДПС України. — № 4—5(35). — 2006. — С. 155—161.
95. Новицька Н. Б. Інформаційна культура податківця / Н. Б. Новицька : Матеріали науково-практичної конференції „Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України”. — Ірпінь: НАДПС України, 2006. — С.205—208.
96. Новицька Н. Б. Проблема традиційності місцевих податків / Н. Б. Новицька : Матеріали науково-практичної конференції „Податкова політика України та механізми її реалізації в Податковому кодексі”. — Ірпінь: НАДПС України, 2005. — С. 262—264.
97. Новицька Н. Б. Актуальність викладання дисципліни „Правова інформатика” / Н. Б. Новицька : Тези доповідей V міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” — Ірпінь: НАДПС України, 2004. — С. 460—462.
98. Новицька Н. Б. Інформаційна культура — головна умова підвищення правової освіти громадян / Н. Б. Новицька, А. М. Новицький : Матеріали третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань на тему: „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти”. — Ірпінь: НАДПС України, 2005. — С. 134—137.
99. Руденко С. О. Прийняття управлінських рішень в інформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз) : дис. … канд. філософ. наук, спец 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Світлана Олександрівна Руденко. — Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. — Х., 2007. — 190 с.
100. Ємельяненко О. М. Електронний уряд: інноваційні підходи до політики і управління в інформаційному суспільстві : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / Олена Максимівна Ємельяненко. — Одеська національна юридична академія. — О., 2008. — 194 с.
101. Коломієць А. М. Теоретичні та методичні основи формування інформаційної культури майбутнього вчителя початкових класів : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / А. М. Коломієць. — Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України. — Київ, 2008. — 46 c.
102. Прохоренко Є. Я. Феномен кіберкультури в інформаційно-технологічному відтворенні соціуму : дис. … канд. соціолог. наук, спец. 22.00.04 „Спеціальні та галузеві соціології” / Євгенія Яківна Прохоренко. — Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. — Харків, 2008. — 215 с.
103. Проскуріна О. О. Сучасна політична культура України в умовах глобалізації інформаційного суспільства : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / Олена Олександрівна Проскуріна. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2009. — 393 с.
104. Проскуріна О. О. Політична культура інформаційного суспільства / Олена Олександрівна Проскуріна. — Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Луганськ : Вид-во ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2008. — 352 с.
105. Маруховський О. О. Політичні аспекти зарубіжних концепцій інформаційного суспільства : дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.01 „Теорія та історія політичної науки” / Олег Олександрович Маруховський. — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, Київ, 2008. — 239 с.
106. Маруховський О. О. Переваги та вади інформаційного суспільства. До 40-річчя виходу у світ „Комп’ютопії” Й. Масуди / О. О. Маруховський // Політичний менеджмент. — 2005. — №1 (10). — С. 127—136.
107. Маруховський О. О. „Скептично-критичний аналіз” концепцій інфор-маційного суспільства (за Ф. Уебстером) / О. О. Маруховський // Наукові записки. — Т. 45. — Серія: Політичні науки. — К.: НаУКМА, 2005. — С.17—22.
108. Маруховський О. О. Метаморфози влади в умовах формування інформаційного суспільства (за Е. Тоффлером) / О. О. Маруховський // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — Вип. 29. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. — С. 652—657.
109. Маруховський О. О. Концепція нетократії: сутність, засади, достоїнства та недоліки. / О. О. Маруховський // Наукові записки. / Курасівські читання — 2005. — Серія „Політологія і етнологія”. — Вип. 30. — Кн. 2. — К.: ІПіЕНД, 2006.— С. 145—160.
110. Маруховський О. О. Сучасні концепції інформаційного суспільства в контексті скептичного аналізу К. Мея / О. О. Маруховський // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. статей. — Чернівці: Рута, 2006. — Т. 12—13. — С. 226—232.
111. Маруховський О. О. Сутність концепції демократичної участі (за Йонезі Масудою) / О.О. Маруховський // Політичний менеджмент. — 2006. — № 1 (16). — С. 73—84.
112. Маруховський О. О. Концепція „мережевого суспільства” М. Кастель¬са як відображення „духу” сучасної епохи / О. О. Маруховський // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. — Чернівці: Рута, 2007. — Т. 15—16. — С. 168—173.
113. Маруховський О. О. Інформаційне суспільство: теоретико-концеп-туальні засади. Навчальний посібник. / О. О. Маруховський. — К.: Університет