ПРАВОВІ ЗАСОБИ У КОНТЕКСТІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ПРАВА

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ТЕОРІЯ ПРАВА:
ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ

1.1. Релятивізм у праворозумінні: термінологічне підґрунтя 11
1.2. Право як інструмент: особливості праворозуміння у
суспільствах посткласичного типу 19
1.3. Інструментальна теорія права: від окремої теорії праворозуміння
до нового рівня загальної теорії права 43
Висновки до розділу 1 52

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЯК ОСНОВНА КАТЕГОРІЯ
ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ПРАВА

2.1. Правові засоби: загальнотеоретичне поняття, класифікація 54
2.2. Напрями уточнення теорії правових засобів 100
2.3. Норми права як складні правові засоби у світлі
інструментально-алгоритмічного підходу 111
Висновки до розділу 2 126

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСОБИ У КОНТЕКСТІ ДЕЯКИХ АКТУАЛЬНИХ
ЗАГАЛЬНОТЕРЕТИЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЩО МАЮТЬ
ПРИКЛАДНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ

3.1. Структура функції державного органу та місце
і роль у ній правових засобів (на прикладі ОВС України) 132
3.2. Суб’єктивні права працівників ОВС України як специфічні правові засоби: позитивні наслідки трансформації праворозуміння 149
3.3. Інструментально-правова якість нормативно-правових актів
(на прикладі Закону України “Про міліцію”) 157
Висновки до розділу 3 168

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ДОДАТКИ 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Поступове, але невпинне трансформування українського суспільства в суспільство так званого постмодерністського типу, що характеризується зростанням ролі приватних цілей у системі цінностей переважної кількості членів соціуму, висуває такі вимоги до характеристик позитивного права та процесів юридичної діяльності, які неможливо описати і дослідити виключно за допомогою традиційних для вітчизняної юридичної науки концепцій праворозуміння. Водночас вихід векторів теоретико-правових досліджень на феномени правового характеру, що в більшості випадків умовно позначаються як правові засоби, врешті-решт активізує пошуки нових підходів до права, котрі могли б задовольнити “запити”, сформовані особливостями розвитку суспільного життя та результатами наукового пошуку. Саме такий підхід і проектується інструментальною теорією права, яка здатна спродукувати обґрунтоване розуміння цінності й ролі права в сучасному суспільстві та суттєво збагатити уявлення про структуру й механізм функціонування правової надбудови в цілому, розглядаючи її передусім як систему правових засобів. Тому проблема правових засобів постає як така, що є актуальною не тільки для розв'язання суто наукових завдань, але й для юридичної практичної діяльності, адже право в межах інструментального підходу передусім зорієнтоване на забезпечення суспільства спеціальним юридичним інструментарієм, призначеним для досягнення важливих цілей.
Тематичні дослідження розглядають категорію „правові засоби” як основну категорію інструментальної теорії права (С.С. Алексєєв, О.В. Малько, К.В. Шундіков). Однак у контексті сучасної пізнавальної ситуації в юридичній науці ця категорія застосовується здебільшого як узагальнююче поняття з надто широким змістом, що покликане полегшити групування за функціональною ознакою різноякісних, у тому числі навіть очевидно неюридичних, явищ. Саме в такому сенсі термін „правові засоби” використовується в роботах С.М. Аброськіна, О.О.Авраменко, І.О. Дзери, Р.М. Кашапова, В.А. Команчі, Т.Ш. Кулматова, О.О. Небрат, В.В.Трухачова, Ю.І. Чалого, Т.М. Чапурко та ін. Разом із цим сформовано кілька цілком обґрунтованих підходів до розуміння категорії „правові засоби” як категорії, що має самостійне значення: авторські концепції запропонували російські вчені С.С. Алексєєв, О.В.Малько та К.В. Шундіков, Б.І. Пугинський; у межах західноєвропейської теорії права власний підхід до розуміння категорії „правові інструменти” пропонує Ж.-Л. Бержель. Ідеї англійського філософа права Д. Ллойда та відомого голландського культуролога Й. Гейзінґи про схожість права та гри створили підґрунтя для розгляду правовідносин як специфічної інструментальної гри; на основі використання даних інструментального підходу російський вчений В.В. Ігнатенко пропонує методику оцінювання інструментально-правової якості закону як системи правових засобів. Розгляд права в інструментальному ракурсі також є характерним для деяких філософських та філософсько-правових досліджень. При висвітленні теми “Механізм правового регулювання” термін „правові засоби” застосовується в дослідженнях провідних українських та російських вчених – В.В. Копєйчикова, О.Ф. Скакун, М.В. Цвіка, В.В. Лазарева, М.М. Марченка, В.С. Нерсесянца, О.Ф. Черданцева та ін. Однак вітчизняною юридичною наукою ще не напрацьовано єдиного науково обґрунтованого розуміння сутності та основних ознак категорії „правові засоби”, не піддано системному критичному аналізові результати провідних тематичних досліджень, не узагальнено практику застосування цього терміна у дослідженнях юридичного характеру, не спрогнозовано доктринальну, практичну та соціальну цінність інструментального підходу до права тощо.
Зазначене дозволяє констатувати, що дослідження сутності та характеристик явищ, котрі у контексті інструментального підходу до права позначаються як правові засоби, є цілком на часі.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (пункти 1.1, 4.1), тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. (пункти 1.6, 3.8), а також головних напрямків наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 рр. (пункт 2.2.1.).
Метою роботи є з’ясування на основі комплексного багатоаспектного дослідження сутнісних характеристик правових засобів як базового елемента права у контексті інструментальної теорії права з перспективою прогнозування застосування інструментального підходу для розв’язання актуальних проблем юридичної теорії та практики.
Метою дослідження обумовлено необхідність розв’язання низки взаємопов’язаних дослідницьких завдань:
- виявити комплекс різноякісних передумов формування інструментального підходу до права;
- з’ясувати сутність інструментальної теорії права, розкрити її базові характеристики, доктринальну та соціальну цінність, а також виявити особливості розвитку інструментального підходу до права;
- проаналізувати підходи вчених до розуміння сутності й місця категорії „правові засоби” в інструментальній теорії права, виявити в них спільне та особливе; узагальнити досвід застосування цієї категорії в межах традиційних для вітчизняної науки теорій праворозуміння, запропонувати уточнену дефініцію та вдосконалити класифікацію правових засобів за різними критеріями;
- розробити на підставі узагальнення результатів аналізу сутності інструментального підходу до права взагалі та теорії правових засобів зокрема головні напрями їх уточнення;
- проаналізувати формально-логічні закони, за якими конструюються та діють субстанціональні правові засоби, і відбити в дефініціях правових засобів, поряд із власне юридичними характеристиками, їх формально-логічні ознаки;
- визначити (виходячи з інструментального підходу) місце та роль правових засобів у структурі функції державного органу взагалі та в структурі функції ОВС України зокрема;
- спрогнозувати значення інструментального праворозуміння для підвищення професійної правової культури працівника ОВС України;
- окреслити перспективи оцінювання інструментально-правової якості нормативно-правових актів.
Об’єктом дослідження є інструментальна теорія права як одна з найновіших теорій праворозуміння.
Предметом дослідження є об’єктивні характеристики правових засобів та закономірності їх існування у контексті інструментальної теорії права.
Методологія дослідження ґрунтується на використанні системи сучасних методів та прийомів пізнання, побудованої на принципах наукового плюралізму. Провідними методами загального характеру обрано методи філософської діалектики (матеріалістичний та ідеалістичний): проблема правових засобів розглядається у площині взаємозв’язків та взаємообумовленості державно-правових явищ із суспільним життям у контексті комплексу ідей інструментальної теорії права. Інтеґративний підхід застосовано для обґрунтування необхідності формування в юридичній науці інструментальної теорії права (підрозділи 1.1., 1.2., 1.3.). Метод аналізу використано для з’ясування наявності усталеного значення терміна “право” безвідносно до конкретної теорії праворозуміння (підрозділ 1.1.), для відстеження ролі позитивного права в посткласичних суспільствах (підрозділ 1.2.), для виявлення спільного та особливого в підходах різних учених до визначення сутності категорії “правові засоби” (підрозділ 2.1.). Метод синтезу застосовано для узагальнення результатів аналізу особливостей інструментального підходу до права на сучасному етапі його розвитку, що дозволило уникнути абсолютизації позитивних рис інструментального підходу, одночасно вдосконаливши його надбаннями традиційних теорій праворозуміння (підрозділ 2.2). Метод моделювання задіяно для конструювання моделі функціональної діяльності держави/державних органів (підрозділ 3.1.). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження та визначення спільного й особливого в підходах до розуміння сутності інструментального підходу до права, що розробляються в межах американської соціології права та пострадянської теорії права (підрозділ 1.3.). Метод аналогії застосовано для виявлення тотожності суттєвих ознак норм права та алгоритмічних приписів (підрозділ 2.3.). Структурно-функціональний метод задіяно для виявлення сутності й характерних особливостей функціональної діяльності держави взагалі та державних органів зокрема, визначення місця засобів узагалі та правових засобів зокрема в структурі функції державного органу тощо (підрозділ 3.1.). Для з’ясування цінності інструментального праворозуміння за сучасних умов використано також метод юридичної аксіології (підрозділи 3.2., 3.3.).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні системним дослідженням правових засобів як основної категорії інструментальної теорії права і в цілому демонструє значення інструментального підходу для розв’язання актуальних проблем юридичної теорії й практики. Наукову новизну здійсненого дослідження акумулюють його основні результати:
1. Конкретизовано положення про інструментальну роль права в суспільствах посткласичного типу. Досліджено концепцію поділу посткласичних суспільств на ліберальні, модерністські та постмодерністські (до останніх віднесено й сучасне українське суспільство) і доведено, що реальна роль права в таких суспільствах варіюється відповідно до кожного типу таким чином:
а) право - інструмент, призначений для регуляції суспільних відносин, що не можуть бути врегульовані позаправовими засобами (ліберальне суспільство);
б) право - засіб управління суспільством (модерністське суспільство);
в) право - система юридичних засобів, що призначені для досягнення приватних та публічних цілей, і водночас засіб утримання в належних межах індивідуальних інструментальних ігор суб’єктів використання правових засобів (постмодерністське суспільство).
2. Вперше сформульовано систему юридико-термінологічних, соціополітичних та уточнено власне юридичні передумови формування інструментальної правової теорії.
3. Уточнено сутність, базові характеристики та ознаки правових засобів. Сформульовано і введено конкретизовану дефініцію правових засобів, під якими автор пропонує розуміти систему субстанціональних та діяльнісних правових явищ, за допомогою яких конкретні суб’єкти правовідносин, що поступово набувають характеру інструментальної гри, досягають приватних та публічних цілей. Новаційність уточненої дефініції досягнена шляхом запровадження в її понятійний простір ознаки системності, комплексного обґрунтування сучасного цільового призначення правових засобів та акцентуванням уваги на ігровому характері правовідносин у сучасних умовах.
4. Доповнено й конкретизовано положення про те, що інструментальна теорія права, поряд з усім іншим, покликана зосередити увагу дослідників на формально-логічних законах побудови та функціонування позитивного права.
5. Уперше застосовано в системних зв’язках дані формальної логіки та теорії алгоритмів, доведено аналогію норм права й алгоритмів та обґрунтовано доцільність використання інструментально-алгоритмічного підходу для дослідження норм права як складних субстанціональних правових засобів.
6. Сформульовано та введено в понятійний апарат дослідження уточнене визначення поняття норми права (у контексті інструментально-алгоритмічного підходу) як складного субстанціонального правового засобу, а саме: юридичний алгоритмічний припис загального характеру. Така деталізація дозволяє звільнитися від абстрактності терміна “правові засоби” та виявити формально-логічні характеристики норм права. Уточнено класифікацію субстанціональних правових засобів шляхом їх розподілу на мінімальні правові засоби, правові засоби – конструкції, юридичні алгоритмічні приписи загального характеру, юридичні алгоритмічні макроприписи загального характеру.
7. Визначено в новому, інструментально-правовому, ракурсі роль правових засобів як складового елемента функції державного органу. Виявлено місце та визначено роль правових засобів у структурі функції ОВС України; обґрунтовано, що правовими засобами ОВС України є система субстанціональних і діяльнісних явищ правового характеру, які забезпечують досягнення основної мети та допоміжних цілей функціонування ОВС України.
8. Доведено гуманістичний характер практичної значимості інструментального праворозуміння для “користувачів” суб’єктивних прав: саме в суб’єктивних правах вони знаходять реальні інструменти, призначені для розв’язання певних важливих завдань. Спрогнозовано ступінь впливу інструментального праворозуміння на підвищення професійної правової культури працівника ОВС України та обґрунтовано виняткову соціальну корисність застосування інструментального підходу до права в юридичній практиці.
9. Запропоновано удосконалити підвалини оцінювання інструментально-правової якості нормативно-правових актів. Вперше здійснено інструментально-правову експертизу Закону України “Про міліцію” та розроблено низку пропозицій, спрямованих на підвищення його інструментально-правової якості. Окреслено перспективи використання інструментально-правових експертиз в межах телеологічного напряму правотлумачення та сфокусовано увагу правотворця на необхідності здійснення таких експертиз при нормопроектуванні.
Практичне значення отриманих результатів. Висновки й результати здійсненого дослідження доцільно використати для подальшої поглибленої розробки інструментальної теорії права та теорії правових засобів, при підготовці проектів нормативно-правових актів та для оцінки інструментально-правової якості чинних нормативно-правових актів тощо. Матеріали й результати роботи можуть бути використані в термінографічній практиці, в навчальному процесі закладів вищої освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації при викладанні фундаментальної дисципліни “Теорія держави та права” і відповідних спецкурсів для курсантів, студентів, магістрантів, аспірантів (ад’юнктів), при підготовці курсових, дипломних, конкурсних наукових та дисертаційних робіт, а також у роботі наукових гуртків та факультативів, що підтверджується актом упровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ЗЮІ МВС України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданні міжкафедрального семінару в Запорізькому юридичному інституті МВС України і на засіданні кафедри теорії та історії держави і права в Національному університеті внутрішніх справ.
Результати дисертаційного дослідження оприлюднювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Судова реформа в Україні” (18-19 квітня 2002 р., м. Харків), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (14-15 травня 2002 р., м. Запоріжжя), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (30 червня - 1 липня 2003 р., м. Запоріжжя), міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (20 лютого 2003 р., м. Тернопіль), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи в Україні” (11-12 квітня 2003 р., м. Запоріжжя). Оприлюднені результати дисертаційного дослідження викладено в 4 збірниках тез конференцій.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових юридичних виданнях України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки, який доповнюють 188 використаних наукових джерел та додатки на 5 сторінках.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Категорія „правові засоби” характеризується унікальними теоретико-практичними можливостями, виявлення й дослідження яких дозволяє не тільки істотно поглибити розуміння сутності права, уточнити дані про будову позитивного права та надати нового й оригінального бачення традиційній юридичній проблематиці, але й сприяти підвищенню ефективності професійно-правової діяльності юристів-практиків. Виконане дисертаційне дослідження покликане поглибити й уточнити понятійний зміст категорії „правові засоби” на загальнотеоретичному рівні й продемонструвати (на конкретних прикладах) значення інструментального підходу для вдосконалення функціонування системи ОВС України.
2. Система передумов формування інструментальної правової теорії утворюється виявленими в ході дослідження чинниками:
2.1. Термін „право” містить базовий лінгвістичний субстрат, який за допомогою етимологічного аналізу можна виокремити в контексті будь-якого підходу до праворозуміння. Наявність такого субстрату свідчить про можливість переборення традиційного положення аналітичної юриспруденції про суб’єктивізм усіх сучасних підходів до праворозуміння, що інспіроване неопозитивістською ідеєю конвенціального визначення права.
2.2. За різних типів політичної системи суспільства право завжди виступає засобом соціальної стабільності і водночас – поступового прогресу; характер відносин між владою і підвладними лише визначає специфічні акценти розуміння його ролі та цілей. Українське суспільство перебуває в процесі складного перетворення з модерністського на постмодерністське; члени соціуму за таких умов починають сприймати право в цілому передусім як систему специфічних правових засобів, що можуть бути використані у складних процесах досягнення приватних (переважно) і публічних цілей.
2.3. У власне юридичному ракурсі постановка проблеми продукування інструментального підходу до права є наслідком синтетичного узагальнення результатів ряду досліджень актуальних проблем теорії держави та права, автори яких різними шляхами виходили на юридичні феномени, що їх неможливо було віднести до усталеного тезаурусу аналітичної юриспруденції і які були в кінцевому рахунку позначені як правові засоби.
3. Категорія „правові засоби” є основною категорією інструментальної теорії права. Ця категорія утворює спеціально-науковий (юридичний) модифікатор відповідної філософської категорії; базовий понятійний субстрат останньої в будь-якому випадку має використовуватися при конструюванні свого юридичного відповідника. Такий підхід дозволяє системно обґрунтувати базові положення пропонованої дефініції, хоча й ускладнюється фактом відсутності єдності в трактуванні у філософських джерелах сутності категорії „засоби”.
4. У найзагальнішому сенсі правові засоби - це система субстанціональних та діяльнісних правових явищ, за допомогою яких конкретні суб’єкти правовідносин, що поступово набувають характеру інструментальної гри, досягають приватних та публічних цілей. Новаційність запропонованої нами дефініції визначається введенням до її понятійного простору ознаки системності, комплексним обґрунтуванням сучасного цільового призначення правових засобів та зосередженням уваги на ігровій забарвленості правовідносин у сучасних умовах. Використання категорії „система” підкреслює, по-перше, системотвірний характер правових засобів стосовно правових цілей і, по-друге, означає, що саме правові засоби виступають окремими реально функціонуючими елементами правової системи в цілому. Цільове призначення правових засобів детермінується виявленою роллю права в суспільствах, що поступово набувають постмодерністського характеру. Розгляд правовідносин як специфічної інструментальної гри дозволяє підкреслити особливу змагальність, що є властивою правовідносинам за сучасних умов.
5. Одним із напрямків уточнення інструментального підходу в цілому та теорії правових засобів зокрема є інструментально-алгоритмічний підхід, який у контексті запропонованої концепції виступає своєрідним конкретизатором деонтичної логіки й покликаний органічно узгодити дані інструментальної теорії права та аналітичної юриспруденції, надавши належної уваги формально-логічній структурі й механізму дії субстанціональних правових засобів.
6. У контексті інструментально-алгоритмічного підходу норми права - це юридичні алгоритмічні приписи загального характеру. Така дефініція дозволяє звільнитися від абстрактності терміна „правові засоби”, конкретизує сутність норми права як найважливішого елемента системи правових засобів і одночасно підкреслює ознаку нормативності (уникнувши абсолютизації її значення). Головна цінність застосування наведеного визначення в дослідженнях інструментального профілю полягає в тому, що вона покликана відобразити ще й формально-логічну структуру та логічний механізм функціонування норм права.
7. Використання інструментального підходу для дослідження структури функції державного органу дозволяє суттєво поглибити уявлення про сутність функціональної діяльності державних органів та її елементний склад. Обов’язковою є необхідність включення засобів здійснення функції (засобів досягнення мети функціональної діяльності) до структури функції державного органу. При цьому провідна роль серед усіх інших засобів досягнення мети функціональної діяльності державного органу належить засобам правового характеру.
Дослідження характеристик системи правових засобів, що використовуються певними органами держави при здійсненні власних функцій, у перспективі дозволить не тільки оцінювати якість функціонування державного механізму цілому у контексті інструментального підходу, але й здійснювати теоретичне моделювання функціональної діяльності певного органу держави.
8. Правові засоби, що використовуються ОВС України, необхідно розуміти як систему субстанціональних та діяльнісних феноменів правового характеру, котрі забезпечують досягнення основної мети та допоміжних цілей функціонування ОВС України.
9. Інструментальна теорія права здатна запропонувати такі гуманістичні зміни у праворозумінні, відповідно до яких суб’єктивні права починають розглядатися їх “користувачами” як реальні інструменти, призначені для розв’язання певних важливих задач. Такий підхід дозволить мінімізувати випадки добровільної пасивності працівників ОВС України.
10. Аналіз інструментально-правової якості Закону України “Про міліцію” свідчить про наявність системи споріднених неточностей, які обумовлюють неефективну організацію правового інструментарію, що призначений для досягнення основних цілей міліції. Інструментальний підхід дозволив розробити низку пропозицій, спрямованих на підвищення загальної інструментально-правової якості цього Закону. Результати дослідження свідчать про можливість поступового формування інструментального напряму у правотлумаченні, що й складе значною мірою подальшу перспективу проблематики виконаного дисертаційного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шундиков К.В. Цели и средства в праве (общетеоретический аспект): Дис... канд. юр. наук: 12.00.01. - Саратов, 1999. – 182 c.
2. Проблемы теории государства и права: Учебное пособие / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: „Проспект”, 1999. – 504 c.
3. Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. – 2003. - № 6. – C. 105-109.
4. Тихонравов Ю.В. Основы философии права: Учебное пособие. – М.: Вестник, 1997. – 608 c.
5. Сметанников Д.С. Школа критических правовых исследований: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01 / Санкт-Петербургский государственный университет. - СПб., 2000. – 23 c.
6. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
7. W.M. Lejczyk, L. Biesiekirska. Terminoznawstwo: przedmiot, metody, struktura. – Bialystok.: LIBRA, 1998. – 184 с.
8. Онуфрієнко О.В. Релятивізм у праворозумінні: термінологічне підґрунтя // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.- 2002.- № 3 (20). – С. 45-53.
9. Конецкая В.П. О системности лексики // Вопросы языкознания. – 1984. - № 1. - С. 26-35.
10. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. - В 4 т. / пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. – М.: Прогресс, 1987. - Т. 3. - 832 с.
11. Василькова Л. Лексика на позначення правових відносин // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. IV/ Відп. ред. Л.О.Симоненко. – К.: КНЕУ, 2001. - С. 34 - 37.
12. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. Теоретико-информационный аспект: Дис. … д-ра юр. наук: 12.00.01. - Саратов, 1994. – 362 с.
13. Байтин М.И., Мордовец А.С., Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве // Государство и право. – 1995. - № 6. - С. 143-144.
14. Мулуд Н. Современный структурализм: размышления о методе и философии точных наук. – М.: Прогресс, 1973. – 375 c.
15. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи.-М.: “Статут”, 2000. - 256 с.
16. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права: Учебник. – М.: „Проспект”, 2001. – 760 с.
17. Теория государства и права: Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В.Лазарев, С.В. Липень. – М.: Юристъ, 2001. – Т.2. – 604 с.
18. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права. - Ростов-н/Д: Феникс, 2001. – 480 c.
19. Ллойд Д. Идея права. – М.: „ЮГОНА”, 2002. – 416 с.
20. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Издательская группа ИНФРА М – НОРМА, 1997. – 652 с.
21. Петрова Л.В. До оновленого правосвітогляду // Право України. - 2002. - № 11. – С. 30-37.
22. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти / Академія правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 723 с.
23. Основные концепции права и государства в современной России (По материалам «круглого стола» в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН) // Государство и право. – 2002. - № 5. – С. 5-33.
24. Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права? // Государство и право. – 2003. - № 6. – С. 13-21.
25. Загальна теорія держави та права / За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
26. Панарин А.С. Политология. – М.: „Проспект”, 1999. – 448 c.
27. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
28. Рябов С.Г. Політологія: Словник термінів і понять. – К.: Тандем, 1996. – 192 с.
29. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 528 с.
30. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Пер. с фр. – М.: Издательство „Весь Мир”, 2002. – 368 с.
31. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: Советская энциклопедия, 1981. - 1600 с.
32. Заєць А.П. Природа права: Навчальний посібник. – К., 2001. – 48 с.
33. Аузан А. Иллюзии и коллизии // Наука и жизнь.- 1989. - № 10. – С. 38-43.
34. Бауман З. Индивидуализированное общество: Пер. с англ. / Под ред. В.Л. Иноземцева. Центр исслед. постиндустр. о-ва, журн. „Свобод. Мысль”. - М.: Логос, 2002 – 324 с.
35. Онуфрієнко О.В. Право як інструмент: особливості праворозуміння в суспільствах з політичною системою постмодерністського типу // Українське право. - 2002.- Число 1. - С. 38-49.
36. Онуфрієнко О.В. Праворозуміння у суспільствах із політичними системами постмодерністського типу (політико-правові аспекти) // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених.- Тернопіль: Підручники & Посібники, 2003. – С. 134.
37. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999. – 709 с.
38. Філософія права: Навчальний посібник / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костецького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
39. Опришко В., Семчик В., Цвєтков В. Проблема наукового обґрунтування процесів демократичної трансформації державно-правової дійсності в Україні // Право України.- 2002. - № 9. – С. 144 -146.
40. Хейзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры. – М.: Прогресс – Традиция, 1997. – 416 с.
41. Социология права в Европе: генезис и эволюция развития. ІНТЕРНЕТ. http://interlaw.dax.ru/student/18/G3/htm
42. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 511 с.
43. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт-М, 2001. – 432 с.
44. Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 304 с.
45. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 832 с.;
46. Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 424 с.
47. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
48. Хоменець Р. Окремі аспекти наукового пізнання місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – № 11. – C. 27-30.
49. Юридична енциклопедія: В 6 Т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: «Укр. Енцикл.», 1998. – Т.2. – 744 с.
50. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация // Советское государство и право. - 1987. - № 6 – С. 12-19.
51. Сапун В.А. Инструментальная теория права в юридической науке // Современное государство и право. Вопросы теории и истории: Сб. науч. тр. - Владивосток, 1992. – C. 17-27.
52. Батурина Ю.Б. Правовая форма и правовое средство в системе понятий теории права: Дис… канд. юр. наук: 12.00.01. - М., 2001. – 149 с.
53. Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання» // Право України.- 2003.- № 1. - С. 117-119.
54. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 384 с.
55. Насырова Т.Я. Телеологическое толкование советского закона: понятие, содержание и роль в юридической практике: - Дис... канд. юр. наук: 12.00.01. - Казань, 1985. – 220 с.
56. Халфина Р.О. Право как средство социального управления.- М.: Наука, 1988. – 254 с.
57. Дюрягин И.Я. Право и управление. - М.: Юрид. лит., 1981. - 168 с.
58. Трухачев В. В. Правовые и криминалистические средства предупреждения, выявления и нейтрализации преступного воздействия на доказательственную информацию: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: :12.00.09 / Воронежский государственный университет. - Воронеж, 2001. - 33 с.
59. Команчи В. А. Уголовно-правовые средства решения экономических проблем в условиях реформ: принципиальные возможности, направления использования и практические результаты: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нижегородская академия МВД России. - Н.Новгород, 2001. - 31 с.
60. Селиванов В. В. Правонарушения в сфере высоких технологий и административно-правовые средства их предупреждения и пресечения: Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.12. - М., 2001. - 174 с.
61. Сергеев А. Н. Правовые средства борьбы с незаконным оборотом наркотиков в Российской Федерации : Лекция. – Омск: Ом. юрид. ин-т, 2000. - 51 с.
62. Невский С. А. Уголовно-правовые средства борьбы с незаконным оборотом оружия (история и современность). – Краснодар: Краснод. юрид. ин-т МВД России, 2000. - 152 с.
63. Москалец А. П. Эколого-правовые средства минимизации и предупреждения ущерба от чрезвычайных ситуаций в России и США: Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.06. - М., 2000. - 185 с.
64. Авраменко Е. А. Уголовно-правовые средства борьбы с недобросовестной конкуренцией: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Минск, 2000. - 17 с.
65. Кашапов Р. М. Уголовно-правовые средства, обеспечивающие раскрытие и расследование преступлений: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Хабаровск, 2000.- 218 с.
66. Абдулхасанова К. Ш. Гражданско-правовые средства и способы обеспечения исполнения обязательств по договору контрактации: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Ташкент, 1999. - 26 с.
67. Осмаев И. Б. Международные и национальные правовые средства борьбы с отмыванием преступных доходов. - М.: Рос. ун-т дружбы народов ин-т междунар. права, 1999. - 296 с.
68. Аброськин С. Н. Уголовно-правовые средства предупреждения и пресечения преступлений, совершаемых осужденными к лишению свободы: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - М., 1999. - 24 с.
69. Умаров Т. А. Личные неимущественные права граждан и гражданско-правовые средства их защиты: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Ташкент, 1999. – 21 с.
70. Новиков А. Г. Уголовно-правовые средства борьбы с преступлениями в условиях внутренних вооруженных конфликтов: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия управления МВД России. - М., 1999. – 24 с.
71. Чапурко Т. М. Уголовно-правовые средства предупреждения преступлений несовершеннолетних: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия управления МВД России. - М., 1998. - 22 с.
72. Павлинов А. В. Уголовно-правовые средства борьбы с организацией незаконного вооруженного формирования или участием в нем: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия управления МВД России. - М., 1998. - 27 с.
73. Правовые средства и методы защиты законопослушного гражданина в экономической сфере // Вестник Нижегор. гос. ун-та им. Н.И. Лобачевского. - Н. Новгород: Изд-во Нижегор. ун-та, 1998. - 247 с.
74. Кондрашов Б. П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Московский юридический институт. - М., 1998. - 53 с.
75. Алексеева Д. Г. Расчетные правоотношения в банковской практике и правовые средства их оптимизации: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03,12.00.04 / Московская государственная юридическая академия. - М., 1997. - 24 с.
76. Ефименко Е. Н. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: правовые средства перераспределения доходов: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. - М., 1997. - 28 с.
77. Егоров А. В. Уголовно-правовые средства борьбы с преступлениями во внешнеэкономической сфере: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия МВД России. - М., 1997. - 22 с.
78. Джоробекова А. М. Уголовно-правовые средства защиты процесса формирования личности несовершеннолетних (по материалам Кыргызской Республики): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия МВД России. - М., 1996. - 26 с.
79. Паращук С. А. Недобросовестная конкуренция, содержание и правовые средства ее пресечения: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский государственный университет. - М., 1996. - 24 с.
80. Кулматов Т. Ш. Недействительные сделки по гражданскому праву и правовые средства органов внутренних дел по их предотвращению: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03., 12.00.08. - М., 1996. - 187 с.
81. Кузнецов А. П. Политика государства в налоговой сфере (уголовно-правовые средства и организационно-тактические методы). - Н. Новгород: Нижегор. юрид. ин-т, 1995. – 203 с.
82. Денисов С. А. Бюрократия и бюрократизм: правовые средства ограничения их негативных свойств: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 1994. - 18 с.
83. Костюк М. Ф. Уголовно-правовые средства предупреждения тяжких преступлений в условиях исправительно-трудовых учреждений: 12.00.08 / Академия управления МВД России. - Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М., 1992. - 22 с.
84. Семякин М. Н. Гражданско-правовые формы (средства, способы) управления качеством продукции в системе хозяйственного механизма: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Свердловский юридический институт. - Свердловск, 1991. - 32 с.
85. Мазур С. Ф. Уголовно-правовые и криминологические средства борьбы органов внутренних дел с преступлениями в сферах кооперативной и индивидуальной предпринимательской деятельности: 12.00.08 / Академия МВД СССР. - Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М., 1991. - 22 с.
86. Васильева М. В. Гражданско-правовые средства охраны и использования памятников истории и культуры: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Всесоюзный юридический заочный институт. - М., 1989. - 23 с.
87. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии.- СПб., 1908.– 265 с.
88. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. - Вып.2. – М., 1912. – 698 с.
89. Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності, як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. – 1999. - № 5. – С. 3-7.
90. Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України.- 2002. - № 9. – C. 7-10.
91. Гаращук В.Н. Административно-правовые средства борьбы с бесхозяйственностью: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Харьковский юридический институт им. Ф.Э. Дзерджинского. - Харьков, 1989. - 25 с.
92. Гайворовский В. Н. Правовые средства перестройки хозяйственного механизма: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.04 / Харьковский юридический институт им. Ф.Э. Дзерджинского. - Харьков, 1991. - 46 с.
93. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: 12.00.03. - Дис… канд. юрид. наук: К., 2001. – 216 с.
94. Дятленко Н.М. Господарсько-правові засоби попередження ухилень від сплати податків: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. — Донецьк, 2002. – 20 с.
95. Єрьоменко Г.В. Цивільно-правові засоби захисту прав осіб від неправомірних актів органів влади і управління: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Українська юридична академія. — Х., 1994. – 24 с.
96. Небрат О.О. Правові засоби управління конфліктами в органах внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2002 – 20 с.
97. Хорольский Р.Б. Правові засоби вирішення міжнародних спорів у рамках Європейського Союзу: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.11 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2001. – 19 с.
98. Чалий Ю.І. Договір банківського кредиту та правові засоби забезпечення поворотності кредитних грошей: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1997. – 22 с.
99. Нова Конституція України. – К.: Наукова думка, 1996. – 136 с.
100. Конституції нових держав Європи та Азії / Упорядник С.П. Головатий. – К.: Українська Правнича Фундація. Видавництво «ПРАВО», 1996. – 529 с.
101. Европейский суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т./ Председатель редакционной коллегии – доктор юридических наук, профессор В.А. Туманов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. - Т.1. – 856 с.
102. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – К.: Українська Правнича Фундація, Український Центр Правничих Студій, 1999. – 390 с.
103. Российская юридическая энциклопедия. – М.: Издательский Дом ИНФРА-М, 1999. – 1110 с.
104. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю.Тихомирова. – М.: 1997. - 526 с.
105. Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Либідь, 2003. – 320 с.
106. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко та ін. – К.: Наукова думка, 1994. – 600 с.
107. Новий англо-російський юридичний словник / Березовенко С.М., Березовенко Ю.Ф., Чернобай Д.М., Яценко І.С. – К.:Євроіндекс Лтд, 1993.– 320 с.
108. Чулюкин Л.Д. Природа и значение цели в советском праве. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1984. – 103 с.
109. Ярмиш Н.М. Використання методу лінгвістичної інтуїції для встановлення причинного зв’язку у кримінальному праві // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2003. - № 2 (23). – С. 255-262.
110. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 1999. – 816 c.
111. Введение в философию: Учебник для вузов.- В 2 ч. / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. – М.: ПОЛИТИЗДАТ. - 1989. - Ч. 2. – 639 c.
112. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- Т. 23 – М.: Прогресс, 1988. -. – 808 c.
113. Философский словарь / Под ред. Розенталя М.М. – М.: Издательство политической литературы, 1975. – 496 с.
114. Ропаков Н.И. Категория цели: проблемы исследования. – М.: Мысль, 1980. – 127 с.
115. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- Т. 20. – М.: Прогресс, 1985. – 580 с.
116. Шемакин Ю.И. Тезаурус в автоматизированных системах управления и обработки информации. – М.: Воениздат, 1974. – 188 с.
117. Хабибулина Н.И. Политико-правовые проблемы семиотического анализа языка закона (теоретико-методологическое исследование): Автореф. дис… доктора юрид. наук: 12.00.01 / Санкт-Петербургский университет. - Санкт-Петербург, 2001. – 48 с.
118. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – 2-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 685 с.
119. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром`як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – 752 с.
120. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях - М.: Юрид. лит., 1984. – 224 c.
121. Алексеев С.С. Теория права. - 2. изд., перераб. и доп. - М.: БЕК, 1995. – 311 c.
122. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. Н.И.Матузова, А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮРИСТЪ, 2001. – 776 с.
123. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. – К.: Видавництво «Аконіт», 1998. - Т. 2. – 912 с.
124. Малько А.В. Правовые средства: вопросы теории и практики // Журнал российского права.- 1998. - № 8. - С. 68-77.
125. Знаменский Г.Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства. – К.: Наукова думка, 1980. – 187 с.
126. Малеин Н.С., Халфина Р.О., Чубуков Г.Ф. Правовые средства борьбы с нетрудовыми доходами / АН СССР, Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1989. – 220 с.
127. Воронин М.Ю. Уголовно-правовые и криминологические средства борьбы с должностными хищениями: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.08. / Академия управления МВД России. - М., 2000. – 24 с.
128. Сапун В.А. Деятельность по использованию правовых средств в реализации советского права // Проблемы реализации права: Межвузовский сборник науч. трудов.- Свердловск., 1990. – C. 9-20.
129. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 359 с.
130. Ардавов М.М. Эффективность административно-правовых средств, применяемых милицией: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ростовский юридический институт МВД России. - ІНТЕРНЕТ. http:// dissertation1.narod.ru/avtoreferats/avtoref141/avtoref141.htm.
131. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И.Даниленко: Пер. с фр. – М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
132. Онуфрієнко О.В. Правові засоби: системний підхід як методологія дослідження // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - № 1 (14). – С. 69-80.
133. Алексеев С.С. Право – институционное социальное образование // Вопросы теории государства и права. -Саратов, 1983. – С. 3-10.
134. Фандалюк О.В. Правозастосувальні акти-дії в механізмі здійснення функцій органами внутрішніх справ: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 1999. – 21 с.
135. Баранов В.М. Истинность норм советского права. – Саратов.: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
136. Лейст О.Е. Логическая структура правовой нормы / Проблемы теории государства и права: Уч. пособие. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1999. – С. 441-446.
137. Берг О.В. Некоторые вопросы теории нормы права // Государство и право. – 2003. - № 4. – С. 19-25.
138. Гуменюк П.М. Формальна логіка: Навчальний посібник для студентів-юристів: У 2-х ч. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2000. - Ч. 1. – 292 с.
139. Онуфрієнко О.В. Алгоритмічна природа норм права та нормативно-правових актів: досвід простеження аналогій // Українське право. – 2000. - № 1. - С. 152-160.
140. Онуфрієнко О.В. Алгоритмічна природа норм права та нормативно-правових актів // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. - № 2. – С. – 296-310.
141. Колмогоров А.Н. Алгоритм, информация, сложность. - М.: Знание, 1991. - 48с.
142. Гражданский кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. –160 c.
143. Гражданский процессуальный кодекс Украины / Составители: В.В. Комаров, В.А. Бигун, П.И. Радченко. – Х.: Одиссей, 1998. – 224 с.
144. Светозарова Г.И., Мельников А.А., Козловский А.В. Практикум по программированию на языке Бейсик: Учеб. пособие для вузов. – М.: Наука, 1988. – 368 с.
145. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - М.: Интерстиль, 1998. – 377 c.
146. ІНТЕРНЕТ. http://www.rada.gov.ua.
147. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 c.
148. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 c.
149. Словник термінів та понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / Упорядники: Богачова О.В., Винокуров К.С., Крусь Ю.І., Менюк О.А., Менюк С.А.; Відповідальні редактори – Сіренко В.Ф., Станік С.Р.: - К.: “Оріони”, 1999. – 502 с.
150. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д.Перевалова.-2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 616 с.
151. Онуфрієнко О.В. Структура функції держави: інструментальний аспект // Вісник Запорізького державного університету. – 2003. – № 1. – С. 34-38.
152. Диалектика общественного развития / Ред. В.Ж. Келле, Д.А.Гущин. - Л.: Изд-во ЛГУ. - 1988. – 264 с.
153. Онуфрієнко О.В. Структура функції держави: інструментальний підхід // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України.- 2002.- № 4. – С. 28-37.
154. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. - 2003.- № 9. – С. 24-30.
155. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
156. Гель А.П., Семаков Г.С., Цвігун Д.П. Правоохоронні органи України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 240 с.
157. Онуфрієнко О.В. Інструментальний підхід до структури функції державного органу як фактор конкретизації концепції адміністративної реформи в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. – С. 126-128.
158. Савчук Н. Міжнародна наукова конференція студентів-юристів у Львові: досвід новелізації // Право України.- 2002.- № 9. – С. 143.
159. Гринюк Д. Соціально-економічні та правові передумови існування загальнообов’язкового державного соціального страхування // Право України.- 2002.- № 11. – С. 37-40.
160. Магновський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) // Право України.- 2002.- № 7. – С. 18-22.
161. Мармазов В. Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини як специфічний об’єкт судового тлумачення // Право України.- 2002.- № 10. – С. 33-35.
162. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина органами досудового слідства МВС України // Право України.- 2002. - № 7. – С. 22-27.
163. Олійник В. Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційного права на свободу та особисту недоторканість // Право України.- 2002. - № 7. – С. 27-30.
164. Мінюков А. Повноваження прокуратури при забезпеченні додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина на досудовому слідстві // Право України.- 2002. - № 10. – С. 35-41.
165. Гіда Є.О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2000. – 16 с.
166. Гамалій І.В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2000. – 17 с.
167. Гуренко М.М. Діяльність міліції по реалізації суб’єктивного права особи на виїзд із країни та в’їзд до неї (на матеріалах України): Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.02 / Українська академія внутрішніх справ. — К., 1995. – 17 с.
168. Демиденко В.О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. – 16 с.
169. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення та їх забезпечення в діяльності міліції: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2000. – 20 с.
170. Светлышева О.Ю. Взаимные права и обязанности гражданина и сотрудника милиции (административно-правовой аспект): Дис… канд. юр. наук: 12.00.02. - М., 2000. – 212 с.
171. Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України.- 1999. - № 9. – С. 26-30.
172. Онуфрієнко О.В. Трансформація праворозуміння як необхідний чинник підвищення ефективності механізму здійснення форм безпосередньої демократії (інструментально-правовий аспект) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. - № 2. – С. 180-183.
173. Гойман В.И. Действие права (методологический анализ): Автореф. дис… докт. юр. наук: 12.00.01 / Академія МВД РФ. - М., 1992. – 43 с.
174. Иеринг Р. Борьба за право: Пер. со ІІ-го нем. издания И.Юровского - СПб., 1908. – 96 с.
175. Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В. Эффективность правовых норм. - М.: Юрид. лит., 1980.– 280 c.
176. Онуфрієнко О.В. Інструментально-правова якість закону: загальнотеоретичний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.-2001.- № 4. – С. 78-88.
177. Игнатенко В.В. Правовое качество законов об административных правонарушениях (теоретические и прикладные проблемы): Дис… докт. юрид. наук: 12.00.02. - Екатеринбург, 1999 – 343 с.
178. Поленина С.В. Качество закона и совершенствование правотворчества // Советское государство и право.- 1987.- № 7.- С. 12-19.
179. Зайцев Ю. Вплив однозначного тлумачення правничих термінів на якість судової практики у справах навколо засобів масової інформації // Українське право.- 1999.- № 2. – С. 97-100.
180. Чулінда Л. Шлях вдосконалення законодавства через юридико-лінгвістичні особливості побудови законодавчих текстів // Українське право.- 1999.- № 2. – С. 101-104.
181. Чулінда Л. Залежність тлумачення правових приписів від оформлення переліків у текстах нормативно-правових актів // Українське право.- 2000.- № 1. – С. 216-219.
182. Сахаров Г. Мовні помилки у перекладах міжнародних правничих документів // Українське право.- 2000.- № 1. – С. 220-222.
183. Фролов М.Ю. Реформування органів внутрішніх справ: шляхи реалізації // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. - №2 – С. 40-48.
184. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1998. – 19 с.
185. Лукаш С.С. Нормативно-правове забезпечення ефективності управлінської діяльності ОВС України: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2002. – 19 с.
186. Соловей Ю.П., Черников В.В. Комментарий к Закону Российской Федерации «О милиции». – М., 2000. – 496 c.
187. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. — К. : Атіка, 2000. — 510с.
188. Онуфрієнко О.В. Закон України «Про міліцію»: інструментально-правова якість // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. – Ч. 1. – С. 149-153.