ПСИХІЧНЕ НАСИЛЬСТВО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО НАСИЛЬСТВА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 12
1.1. Концептуальні підходи до питання психічного насильства у кримінальному
праві 12
1.2. Об’єктивні ознаки психічного насильства у кримінальному праві 31
Висновки до розділу 1 118

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХІЧНОГО НАСИЛЬСТВА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 122
2.1. Обсяг використання поняття психічного насильства у кримінальному праві України 122
2.2. Психічний примус як форма регулювання психічного насильства у кримінальному праві України 162
Висновки до розділу 2 202

ВИСНОВКИ 205

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 210

ДОДАТКИ 240

ВСТУП

Актуальність теми. Насильство, у тому числі психічне, є складовою суспільного життя. Воно з огляду на поширеність і, як це не прикро звучить, свою звичайність здавна цікавить уми представників різних наук і світоглядів. Усі вони намагаються з’ясувати глобальні питання щодо причин і видів насильства, його ролі і місця в суспільстві та шляхів його подолання. Звичайно, що кримінальне право не знаходиться осторонь питань психічного насильства.
Актуальності темі додає те, що соціально-економічні та інші складнощі в Україні відіграють роль психотравмуючих чинників і призводять до навантажень на психіку людини, психічної напруги, втоми, виникнення депресій, побутових стресів, впоратися з якими досить важко. Зазначені явища характеризують не тільки окрему особу або групу осіб, а суспільство в цілому і провокують надмірне вивільнення таких проявів людської природи як застосування фізичного і психічного насильства, їх ескалація, що сприяє засвоєнню і передачі індивідуального і колективного досвіду, пов’язаного з людською агресією. І якщо проблематика фізичного насильства дістала належний розвиток в сучасній літературі, то значна кількість аспектів об’єктивації та аналізу психічного насильства залишається поза увагою науковців, не відображується в законодавстві.
Разом із тим проголошення України правовою державою вимагає уваги з боку кримінального законодавства до прав потерпілих від психічного насильства і рівною мірою до прав осіб, які вдалися до застосування психічного насильства. Питання психічного насильства пов’язане з одвічно актуальною темою безпеки і спокою людини. Зміни у кримінальному законодавстві України (пряме закріплення психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння, зміни у статтях Особливої частини КК України), які сталися у зв’язку з прийняттям чинного КК України, торкнулися й регулювання питань психічного насильства. Між тим, у кримінальному законі є суттєві недоліки, пов’язані з регулюванням психічного насильства, у тому числі термінологічного характеру. Так, у КК України відсутнє визначення психічного насильства, що є наслідком недостатнього і неякісного відображення категорій психології у кримінальному законодавстві.
Проблемам психічного насильства у кримінальному праві в цілому або окремим аспектам цієї теми було присвячено роботи таких видатних науковців як Ю.М. Антонян, Н.А. Бабій, М.І. Бажанов, Р.А. Базаров, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, А.М. Браусов, Є.Г. Вєсєлов, О.С. Вікторов, Є.А. Гамаюнова, Л.Д. Гаухман, Ф.Б. Гребьонкін, Є.Л. Доценко, В.Є. Емінов, М.І. Єнікєєв, А.Ф. Зелинський, Н.В. Іванцова, М.М. Ізотов, В.В. Калугін, В.М. Кандиба, І.І. Карпець, О.І. Коростильов, Р.А. Лєвєртова, В.Г. Лєдяєв, О.А. Мартиненко, Т.С. Оленич, Т.Ю. Орєшкіна, Ю.Є. Пудовочкін, С.В. Расторопов, Л.В. Сердюк, В.В. Сташис, С.Н. Табакова, Н.С. Таганцев, А.П. Тузов, В.О. Туляков, А.Д. Чернявський, Р.Д. Шарапов, А.Ю. Шурдумов, Т.І. Якимець.
На сучасному етапі на теренах пострадянського простору психічне насильство у кримінальному праві досліджувалось зокрема у наступних кандидатських дисертаціях: Є.Г. Вєсєлов. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (м. Краснодар, 2002 р.), Ф.Б. Гребьонкін. Кримінально-правове значення психічного насильства у злочинах проти власності (м. Москва, 2004 р.), В.В. Калугін. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (м. Москва, 2001 р.), О.І. Коростильов. Кримінально-правова характеристика погрози (м.Ставрополь, 2001р.), Ю.Є. Пудовочкін. Втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій: кримінально-правовий і кримінологічний аспекти (м.Краснодар, 1999 р.), А.Д. Чернявський. Психічне насильство при вчиненні корисних злочинів: кримінально-правові і кримінологічні проблеми (м. Москва, 1991 р.). Фізичного і психічного примусу як обставини, що виключає злочинність діяння, стосується докторська дисертація Ю.В. Бауліна „Кримінально-правові проблеми вчення про обставини, що виключають злочинність (суспільну небезпечність і протиправність) діяння” (м. Харків, 1991 р.).

Наголошуючи на значущості кожного дослідження кримінального психічного насильства, слід зазначити, що його комплексне вивчення на підставі чинного КК України досі не здійснювалось. Сьогодні в теорії кримінального права залишається чимало важливих невирішених питань стосовно психічного насильства. Зокрема поняття психічного впливу і психічної шкоди, які є ознаками психічного насильства, досі не отримали профільного ґрунтовного аналізу в кримінальному праві. Не надано класифікацію видів психічного насильства, яка враховувала би положення сучасної кримінально-правової доктрини. В теорії кримінального права існують різні визначення поняття „психічне насильство”. Поняття, суміжні з поняттям психічного насильства, вживаються у кримінальному законодавстві України досить безсистемно, що потребує їх узагальнюючого осмислення. Обставина, що виключає злочинність діяння при психічному примусі, з урахуванням її самостійного закріплення у КК України детально не аналізувалась.
Наведені обставини зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах плану наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії за темою „Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України” на 2006-2010 роки, який є складовою частиною наукового дослідження Одеської національної юридичної академії відповідно до теми „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є висвітлення кримінально-правової сутності психічного насильства і примусу, визначення цих понять, визначення видів і структури психічного насильства у кримінальному праві України, вироблення на підставі отриманих висновків пропозицій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування. Для втілення в життя зазначених цілей було поставлено такі завдання:
сформулювати поняття психічного впливу;
надати класифікацію видів психічного впливу;
сформулювати поняття психічної шкоди;
надати класифікацію видів психічної шкоди;
сформулювати поняття психічного насильства;
надати класифікацію видів психічного насильства;
сформулювати поняття переборного психічного примусу;
розкрити питання меж правомірної шкоди при психічному примусі та їх
перевищення;
сформулювати поняття обставини, що виключає злочинність діяння при
переборному психічному примусі.
Об’єктом дослідження є закономірності нормативно-правового регулювання і доктринального висвітлення питань насильства у кримінальному праві України.
Предметом дослідження є психічне насильство у кримінальному праві України.
Методи дослідження. Роботу виконано з використанням методів загальної теорії пізнання (які стали загальнометодологічним підґрунтям дослідження), загальнофілософських методів, загальнонаукових методів, загальнонаукових методів юриспруденції, спеціально-наукових методів кримінального права.
Так, за допомогою закону єдності і боротьби протилежностей у роботі розкривається сутність психічного насильства. Закон заперечення заперечення виступає філософським підмурком при аналізі відповідальності за перевищення меж правомірної шкоди при переборному психічному примусі. Категорії причини і наслідку покладено в основу описання об’єктивної сторони психічного насильства.
Відповідно, формально-логічні правила поділу використовуються при класифікації видів психічного впливу, психічної шкоди, психічного насильства, а формально-логічні правила формулювання – при визначенні понять „кримінальний насильницький психічний вплив”, „кримінальна насильницька психічна шкода”, „кримінальне психічне насильство”, „переборний психічний примус” і „обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі”. Метод історизму використовується при аналізі поглядів науковців, а також генезису нормативно-правових актів. Метод системно-функціонального аналізу застосовується при встановленні природи об’єктивної сторони злочинів, які характеризуються застосуванням психічного насильства. Метод порівняння вживається при зіставленні психічного насильства і психічного примусу, а метод контент-аналізу – при дослідженні емпіричної бази цієї роботи. Метод етимологічного аналізу застосовується при розкритті змісту таких понять як „насильство” і „примус”. Застосування методу міждисциплінарного аналізу полягає у зверненні до цивільного права, кримінально-процесуального права, кримінології, віктимології, психології, психіатрії, медицини та ін.
При дослідженні понять „кримінальний насильницький психічний вплив”, „кримінальна насильницька психічна шкода”, „кримінальне психічне насильство”, „переборний психічний примус” і „обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі” застосовуються такі загальнонаукові методи юриспруденції як методи загальної теорії права, формально-юридичний метод і такі спеціально-наукові методи кримінального права як методи вчення про склад злочину і методи теорії криміналізації.
Теоретичну базу дослідження складають роботи з філософії, кримінального права, кримінології, віктимології, психології, психіатрії, медицини тощо.
Нормативну основу дослідження складають міжнародні нормативно-правові акти, нормативно-правові акти України і УРСР, деякі нормативно-правові акти інших держав. Емпіричну основу дослідження становлять оброблені за відповідною програмою рішення Європейського суду з прав людини, матеріали правозастосовної практики вищих судових інстанцій України, рішення судів України і Російської Федерації у кримінальних справах, матеріали контент-аналізу засобів масової інформації та мережі Інтернет. В роботі методом монографічного аналізу оброблено 25 вироків й ухвал українських судів у кримінальних справах, пов’язаних із застосуванням психічного насильства.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є одним із перших у вітчизняній кримінально-правовій теорії дослідженням основних закономірностей конструювання, виокремлення та структурування психічного насильства та суміжних із ним понять у доктрині кримінального права та особливостей регулювання питань психічного насильства у чинному законодавстві України. До найістотніших результатів дослідження слід віднести таке:
уперше:
встановлено, що об’єктивна сторона повноцінного акту психічного насильства у завершеному вигляді включає такі конститутивні ознаки як психічний вплив, психічна шкода і необхідний причинний зв’язок між ними;
здійснено класифікацію видів кримінального насильницького психічного впливу за елементами структури особистості потерпілого, класифікацію видів кримінальної психічної шкоди за особливостями її психічної природи, класифікацію видів кримінального психічного насильства за видами психічного впливу і за видами психічної шкоди;
запропоновано визначення понять „кримінальний насильницький психічний вплив”, „кримінальна насильницька психічна шкода”, „кримінальне психічне насильство”, „переборний психічний примус” і „обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі”;
удосконалено обґрунтування положення про розмежування допустимої шкоди і достатньої шкоди при психічному примусі. На підставі цього запропоновано доповнити ст. 40 КК України частиною 3, в якій передбачити визначення понять правомірної, допустимої, достатньої шкоди, перевищення меж правомірної шкоди при психічному примусі;
набули подальшого розвитку:
висвітлення закономірностей використання категорій психології у кримінальному праві України;
загальнотеоретичний аналіз природи й аналіз регулювання в кримінальному законодавстві та кримінально-правовій доктрині питань кримінального насильницького психічного впливу, кримінальної насильницької психічної шкоди, кримінального психічного насильства, обставини, що виключає злочинність діяння при психічному примусі;
позиція, відповідно до якої обставина, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, є видом крайньої необхідності;
позиція, відповідно до якої у КК України термін „примушування” варто замінити на термін „примус”;
характеристика структури обставини, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі;
пропозиції щодо застосування на практиці окремих інститутів та норм КК України, пов’язаних з регулюванням психічного насильства.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані у:
науковій сфері – як підґрунтя для подальшої наукової розробки питань використання у кримінальному праві даних психології, психічного насильства і примусу, обставин, що виключають злочинність діяння;
правотворчій діяльності – при підготовці проектів змін і доповнень до КК України з питань, пов’язаних з регулюванням психічного насильства;
правозастосуванні – при тлумаченні, застосуванні положень КК України, пов’язаних з регулюванням психічного насильства;
навчальному процесі – при викладанні курсів з кримінального права, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчальних програм.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на 7-й (59-й) звітній конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2004 р.), всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 2004 р.), науково-практичній конференції „Ефективність правових заходів протидії організованим формам злочинності” (м. Одеса, 2005 р.), 8-й (60-й) звітній конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2005 р.), міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національне законодавство. Перші юридичні читання” (м. Одеса, 2006 р.), 9-й (61-й) звітній конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2006 р.), міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науковій конференції „Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі” (м. Одеса, 2007 р.).
Дисертація пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження використовуються в процесі викладання дисципліни „Кримінальне право України” в Одеській національній юридичній академії. Підготовлено проект Закону України „Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо меж правомірної шкоди у стані переборних фізичного або психічного примусу”, який передано до комітету з питань правової політики і комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України.
Публікації. Положення дисертаційного дослідження відображені в десяти публікаціях, три з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження категорії „психічне насильство” у кримінальному праві України отримано такі висновки:
1. До основних закономірностей використання категорій психології у кримінальному праві при регулюванні питань психічного насильства відноситься недостатній і неякісний характер відображення зазначених категорій, що призводить до невідповідності юридичних положень даним психології і складнощів при реалізації таких положень. Одним із найважливіших способів виправлення зазначеного стану справ є використання даних психології у кримінальному праві шляхом описання категорій психічної природи певного явища категоріями його юридичної природи.
2. Кримінальне психічне насильство може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в кримінальному насильницькому психічному впливі на фізичну особу – суб’єкта кримінальних правовідносин та у сприйнятті такого впливу цим суб’єктом, що стає головною причиною завдання кримінальної насильницької психічної шкоди цьому суб’єкту. Під фізичною особою тут розуміються зокрема потерпілий від злочину, або суб’єкт злочину, або суб’єкт обставин, що виключають злочинність діяння, або суб’єкт примирення. Акт кримінального психічного насильства є кримінально-правовим юридичним фактом або характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий акт прямо в тексті чи мають його на увазі. Зазначений акт зокрема складає злочин (чи є його складовою), або складає обставину, яка пом’якшує чи обтяжує покарання, або є складовою обставини, що виключає злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим. У цьому зв’язку психічне насильство відноситься до багаторольових кримінально-правових категорій. Кількісно-якісний аналіз положень КК України, пов’язаних з регулюванням психічного насильства, засвідчує, що психічне насильство можна розглядати як інститут кримінального законодавства.
3. Кримінальний насильницький психічний вплив запропоновано визначити як протиправний або вчинюваний особою, що не має ознак суб’єкта правопорушення, вплив на явища психіки фізичної особи – суб’єкта кримінальних правовідносин, який вчиняється проти бажання цього суб’єкта або позасвідомо для нього з метою завдання йому психічної шкоди. Такий вплив є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають такий вплив прямо в тексті або мають його на увазі. Зазначений вплив, будучи de facto діянням, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема він є або ознакою складу злочину (діянням, або засобом, або обстановкою), або ознакою обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим.
4. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за елементами структури особистості потерпілого види кримінального насильницького психічного впливу:
а) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється на структури особистості. Це психічний вплив, що справляється: шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого (психічний вплив з метою викликати переживання (психічний вплив при погрозі, а також з метою викликати переживання з інших, ніж погроза, приводів), вплив на явища психіки потерпілого з метою його підкорення, психічний вплив при обмані, вплив на органи чуттів людини за допомогою звуку, світла, запахів, вплив на явища психіки потерпілого шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства), психічний вплив на позасвідоме); шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її біологічну структуру (організм); шляхом порушення будь-яких прав особистості, які охороняють її соціальну структуру, або шляхом вчинення правопорушення щодо блага, яке потерпілий юридично зобов’язаний охороняти; комплексний психічний вплив, тобто поєднання зазначених вище видів психічного впливу;
б) кримінальний насильницький психічний вплив, що справляється за допомогою використання складових навколишнього світу, які не є складовими структури особистості потерпілого.
5. Кримінальну насильницьку психічну шкоду запропоновано визначити як спричинювані кримінальним насильницьким психічним впливом негативні зміни нехворобливого характеру в явищах психіки фізичної особи – суб’єкта кримінальних правовідносин, які виникають та існують проти бажання цього суб’єкта або позасвідомо для нього. Така шкода є характеристикою кримінально-правових юридичних фактів чи фактичних складів, присвячені яким положення КК України передбачають таку шкоду прямо в тексті або мають її на увазі. Зазначена шкода, будучи шкодою de facto, de jure може виступати у різних юридичних формах. Зокрема вона є або ознакою складу злочину (наслідком, або засобом, або характеризує суб’єктивну сторону злочину, зокрема умисел суб’єкту злочину як афектований), або ознакою обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, або ознакою обставин, що виключають злочинність діяння, або робить недійсним примирення винного з потерпілим.
6. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі класифіковані за особливостями психічної природи види кримінальної психічної шкоди: негативні емоції, тобто негативні зміни в емоційному стані; неприємні відчуття, тобто негативні зміни у стані відчуттів; негативні комплексні зміни у психічних станах; негативні зміни у психічних будовах; психічна шкода чималій кількості тісно не пов’язаних між собою людей; шкода психічним зв’язкам у групі особистостей чи в межах пов’язаних людських спільнот; тимчасова психічна безпорадність; комплексна кримінальна психічна шкода, тобто поєднання зазначених вище видів психічної шкоди.
7. У кримінальному праві запропоновано виділяти такі види кримінального психічного насильства:
а) за видами кримінального насильницького психічного впливу, що справляється шляхом посягання тільки на явища психіки потерпілого: виклик негативних переживань (з приводу можливості настання несприятливих наслідків (погроза) чи з інших приводів); досягнення підкорення; психічне насильство шляхом використання звуку, світла, запахів; психічне насильство шляхом використання речовин (не через їх введення в організм людини за допомогою фізичного насильства); психічне насильство над потерпілим на рівні його позасвідомого;
б) за видами кримінальної насильницької психічної шкоди: настання негативних емоцій; настання негативних відчуттів; настання негативних комплексних змін у психічних станах; настання негативних змін у психічних будовах; завдання психічної шкоди чималій кількості тісно не пов’язаних між собою людей; завдання шкоди психічним зв’язкам у групі особистостей чи у межах пов’язаних людських спільнот; завдання комплексної психічної шкоди.
8. Переборний психічний примус (психічний примус, передбачений ч. 2 ст. 40 КК України) запропоновано визначити як кримінальне психічне насильство, при якому насильник (примушуючий) ставить за мету проти бажання потерпілого (примушуваного) домогтися від нього вчинку, що містить склад злочину, передбаченого КК України.
9. Запропоновано виділяти підхід, відповідно до якого обставину, що виключає злочинність діяння при переборному психічному примусі, може бути розглянуто як ситуацію міжособистісних відносин, яка полягає в наявності психічного примусу і зумовленого ним вчинку примушуваного із складом передбаченого КК України злочину, за яких примушуваний має фактичну можливість керувати своєю поведінкою, достатню для нездійснення зазначеного вчинку, не має іншої фактичної можливості усунути зазначений примус, окрім здійснення такого вчинку, і не перевищує меж правомірної шкоди.
10. Запропоновано передбачити на законодавчому рівні поняття допустимої шкоди і достатньої шкоди, а також ввести поняття правомірної шкоди і поняття перевищення меж правомірної шкоди, доповнивши ст. 40 КК України частиною 3 такого змісту:
„Шкода, що завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається правомірною, якщо вона одночасно має ознаки допустимої шкоди і достатньої шкоди.
Шкода, що умисно завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається допустимою, якщо вона не перевищує шкоди, якої завдається примушуваному, тобто є шкодою правоохоронюваним благам, які за характером (цінністю) і (або) ступенем (обсягом) є меншими або рівними правоохоронюваним благам, які порушуються при завданні шкоди примушуваному.
Шкода, що умисно завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, визнається достатньою, якщо вона є адекватною шкоді, завдання якої вимагається примушуючим від примушуваного, і не перевищує її, тобто є шкодою правоохоронюваним благам, завдання шкоди яким вимагається, і які за ступенем (обсягом) є меншими або рівними правоохоронюваним благам, завдання шкоди яким вимагається.
Перевищення меж правомірної шкоди, що завдається примушуваним, який діє у стані переборних фізичного або психічного примусу, є злочином, що має ознаку завдання примушуваним з метою позбавитися примусу неправомірної шкоди, тобто шкоди, яка є більш значною, ніж шкода, що має у даному стані примусу ознаки допустимої і (або) достатньої”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амосов Н.М. «Machina sapiens»: Мысли и сердце? // Литературная газета. – 1977. – № 27. – С. 13.
2. Ангелы и демоны ФСБ. (Оружие будущего). – http://www.zavtra.ru/cgi/veil/data/zavtra/99/308/51.html.
3. Антаков С.М. Любовь к террористам и глобализация. – http://www.auditorium.ru/aud/v/index.php?a=vconf&c=getForm&r=thesisDesc&CounterThesis=1&id_thesis=673.
4. Антонов А.Д. Классификация оснований и принципов криминализации деяния в уголовно-правовой науке // Уголовное право. – 2001. – № 4. – С. 33-35.
5. Антонян Ю.М. Преступная жестокость. Монография. – М.: М-во внутр. дел Рос. Федерации, Всерос. НИИ, 1994. – 215 с.
6. Антонян Ю.М. Терроризм (Криминологическое и уголовно-правовое исследование). – М.: Щит-М, 1998. – 306 с.
7. Антонян Ю.М. Еникеев М.И. Эминов В.Е. Психология преступления и наказания. – М.: Пенатес-Пенаты, 2000. – 451 с.
8. Афиногенов С. Насилие и угроза в проекте нового Уголовного кодекса РФ, принятого Государственной Думой // Юридическая газета. – 1996. – № 4. – С. 3.
9. Бабий Н.А., Браусов А.М. О криминализации применения насилия к
потерпевшему и близким ему лицам при принуждении // Эффективность уголовной юстиции в контексте верховенства права. Материалы международной научной конференции, Минск, Белорусский государственный университет. Институт переподготовки и повышения квалификации судей, работников прокуратуры, судов и учреждений юстиции. Юридический факультет, 17 октября 2003 г. Ред. кол.: А.В. Барков (отв.ред.) и др. – Минск, 2003. – С. 61-63.
10. Базаров Р.А. Преступность несовершеннолетних: криминальное насилие, меры противодействия. – Екатеринбург, ЕВШ МВД РФ, 1996. – 282 с.
11. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Х.: Основа, 1991. – 360 с.
12. Баулін Ю. Колісник В. та ін. Конституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні за станом на 25 листопада 2004 р. – http://maidan.org.ua/static/news/1101628406.html.
13. Березовский Р.С., Багрий-Шахматов Л.В. Социальные изменения, социальная справедливость и уголовное право. – http://www.auditorium.ru/aud/v/index.php?a=vconf&c=getForm&r=thesisDesc&CounterThesis=1&id_thesis=2812.
14. Бессознательное. – http://shp.by.ru/psy/lit/psy_enc/txt/b10.shtm.
15. Бессознательное. Психология. Психология в тезисах. – http://azps.ru/articles/tezis/41unconsious.html.
16. Библия. Второе послание к коринфянам святого апостола Павла. – http://biblia.org.ua/bibliya/kor2.html.
17. Боль. – http://www.krugosvet.ru/articles/34/1003468/1003468a1.htm.
18. Брэг Р. Гипноз. Самоучитель. – http://lib.ru/DPEOPLE/GIPNOZ/samouchitel.txt.
19. «Великий и могучий» профессор Баранов. – http://www.7c.ru/Kirkorov/2751.html.
20. Веселов Е.Г. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Краснодар, 2002. – 18 с.
21. Веселов Е.Г. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Краснодар, 2002. – 201 с.
22. Виды насилия над детьми и влияние на детей. – http://dv.projectharmony.ru/chto/deti_0.html.
23. Викторов О.С. К вопросу о телесном повреждении и психической травме в советском уголовном праве. – http://law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=4&magYear=1958&articleID=1179391.
24. Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2006 року у справі № 1-1/2006 р. –http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1241990828184289::NO::P2_DC_ID:10000137003.
25. Вирок Буринського районного суду Сумської області від 16 лютого 2007 року у справі № 1-32/2007 р. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1241990828184289::NO::P2_DC_ID:10000793249.
26. Вирок Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 15 січня 2007 року у справі № 1-5-2007 рік. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000438822.
27. Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2007 року у справі № 1-3/07. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1241990828184289::NO::P2_DC_ID:10000768140.
28. Вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 6 березня 2007 року у справі № 1-8/2007. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000902582.
29. Вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 11 січня 2007 року у справі № 1-22/2007. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:132717106962854::NO::P2_DC_ID:10000743186.
30. Вирок Іванівського районний суд Херсонської області від 13 березня 2007 року у справі № 1-26 12.02.2007 року. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000877837.
31. Вирок Каланчацького районного суду від 16 лютого 2007 року у справі № 1-58/07. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:132717106962854::NO::P2_DC_ID:10000697998.
32. Вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року у справі № 1-63-07. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000644304.
33. Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 1 лютого 2007 року у справі № 1-27/07. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000487142.
34. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2007 року у справі № 1-30/07. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:132717106962854::NO::P2_DC_ID:10000811078.
35. Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 19 березня 2006 року у справі № 1-3/2007 рік. – http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1898206812028282::NO::P2_DC_ID:10000939688.
36. Висновок головного науково-експертного управління Верховної Ради України на Проект Закону про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо відповідальності за наклеп) від 18 лютого 2003 року, реєстраційний № 3123, внесений народним депутатом С.А. Івановим – http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=14253&pf35401=30529.
37. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – Ст. 1267.
38. Влияние насилия на жертвы. – http://dv.projectharmony.ru/chto/vliyanie.html.
39. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань: Изд. Казан. ун-та, 1965. – 135с.
40. Волков В.Н. Судебная психиатрия: Учебник. – М.: БЕК, 1998. – 283 с.
41. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М.: Юрид. лит, 1969. – 120 с.
42. Гігієнічна класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу: Наказ Міністерства охорони здоров’я від 27 грудня 2001 р. № 528 // Все про бухгалтерський облік. – 2004. – № 100.
43. Гражданский кодекс Российской Федерации от 30 ноября 1994 года № 51-ФЗ. – http://www.garweb.ru/project/law/doc/10064072/10064072-001.htm; http://www.garweb.ru/project/law/doc/10064072/10064072-016.htm#1008.
44. Гребёнкин Ф.Б. Уголовно-правовое значение психического насилия в
преступлениях против собственности: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2004. – 26 с. – http://www.lawportal.ru/book/book.asp?bookID=1151662; http://lawportal.ru/script/cntSource.asp?cntID=100056445.
45. Гречанинова М. "Город страха": Лондон начинает нервничать. – http://www.rambler.ru/db/news/msg.html?s=9&mid=6296278.
46. Гримак Л.П. Гипноз и преступность. – М.: Республика, 1997. – 340 с.
47. Грищук О.В. До питання про поняття „моральної шкоди” та її різновидів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – 2005. – С. 250-254.
48. Грищук О. До проблеми визначення психічного стану особи у випадку заподіяння їй моральної шкоди // Вісник львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 36-39.
49. Громов В.Г. Некоторые вопросы насилия над личностью // Уголовно-правовая охрана личности и ее оптимизация: Научно-практическая конференция,посвященная памяти профессора А.Н. Красикова, Мин-во образования Российской Федерации. Саратов. госуд. академия права, 20 – 21 марта 2003 г. / Под ред. Б.Т. Разгильдиева. – Саратов: Изд-во Саратов. госуд. академии права, 2003. – С. 142-147.
50. Громов В.Г., Гамаюнова Е.А. Некоторые виды классификации насилля // Общество; Культура; Преступность: Межвузовский сборник
научных трудов. Ред. кол.: В.Г. Громов (отв. ред.) и др.
Вып. 5. – Саратов: Изд-во Саратов.
ун-а, 2003. – С. 7-14.
51. Громов В.И. Васильєв Г.А. Энциклопедия безопасности. – http://www.bezop.boom.ru/glava06-2.htm.
52. Гуленко В.В. Краткий справочник основных соционических понятий. – http://www.socionika.info/spravochnik.html.
53. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Учён. зап. ДВГУ. – 1968. – Вып. 21. Ч. 1. – С. 93.
54. Декларація про викорінювання насильства щодо жінок від 20 грудня 1993 року. – http://www.ozis.kr.ua/articles.php?lng=ua&pg=35.
55. Державна програма забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003 – 2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1609 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2209.
56. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001: Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 19 листопада 2001 року № 552 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 12.
57. Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року № 812 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст. 1696.
58. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року // Урядовий кур'єр. – 1997. – № 98.
59. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини “Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні”. – http://www.ombudsman.kiev.ua/publ/dopov_2/d_02_3_2.htm.
60. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М.: ТОО „ЧеРо”. – 1997. – 342 с.
61. Дубровский Д.И. Информация, сознание, мозг. – М.: Высш. шк.., 1980. – 289 с.
62. Євінтов Є. Справа Лінгенса. Кримінальне засудження журналіста за дифамацію щодо Федерального канцлера. – http://www.eurocourt.org.ua/Article.asp?AIdx=28.
63. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27 січня 1977 року № ETSN90 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – Ст. 1055.
64. Загородников, Н.И. Преступления против здоровья. – М.: Юрид. лит., 1969. – 168 с.
65. Задача о проверке полномочий органа юридического лица, о недействительности и о виндикации у добросовестного приобретателя. – http://www.ank.odessa.ua/grant/g4/grantst03.html.
66. Заходи щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 р. № 155-р. – http://uazakon.com/big/text916/pg1.htm.
67. Звернення Асоціації правників України до Верховного суду України, до правничої громадськості України та світу. – http://www.uba.kiev.ua/election.php?n=1.
68. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – http://yurpsy.by.ru/help/xrest/text/krim/12.htm.
69. Івакін О.А. Діалектична філософія: монографія. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – 352 с.
70. Иванцова Н.В. Четыре правила законодательной техники от профессора М.Д. Шаргородского (на примере преступлений, совершаемых с применением насилия) // Российское уголовное право: традиции, современность, будущее: материалы науч. конф., посвящ. памяти М.Д. Шаргородского (к столетию со дня рождения), 1-2 июля 2004 г., Санкт-Петербург. / Отв. ред.: Н.М. Кропачев, Б.В. Волдженкин. – СПб.: Изд. Дом СПбГУ, 2005. – С. 136-143.
71. Иванцова Н. Основные положения концепции общественно опасного насилия в уголовном праве // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С.26-28.
72. Изотов М.М. Уголовная ответственность за насильственные действия сексуального характера: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – http://dissertation1.narod.ru/avtoreferats2/av153.htm.
73. Інструкція із здійснення підрозділами ДСО заходів майнової та особистої безпеки громадян з використанням технічних засобів охорони: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 листопада 2003 року № 1429 // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 33.
74. Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров'я України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 10 серпня 2000 року № 195 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 378.
75. Калугин В.В. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2001. – 28 с.
76. Калугин В.В. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М.: РБГ, 2003. – 151 с. (Из фондов Российской государственной библиотеки).
77. Кандыба В.М. Криминальный гипноз. – СПб.: "Лань", 1999. – 444 с.
78. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие оьстоятельства в советском уголовном праве. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1959. – 120 с.
79. Кассиль Г.Н. Боль и обезболивание // Здоровье. – 1955. – № 6. – С. 4-6.
80. Каталог дисков серии "В" – гражданское право 1-6. Гражд. право 1. http://dissertation2.narod.ru/New/Kat.Prav1..htm.
81. Китаев Н.Н. Гипноз и преступления. – Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2006. – 60 с.
82. Кифак А.Н., Сорочинский Н. За таблетку от головной боли – в тюрьму? // Юридическая практика. – 2000. – № 52. – С. 5.
83. Класифікація надзвичайних ситуацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 року № 1099 // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 66.
84. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
85. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
86. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13.
87. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_085.
88. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року // Юридичний вісник України. – 2005. – № 48.
89. Кондрашов В. Всё о гипнозе. – http://www.bookap.by.ru/gypno/kondrashov/oglav.shtm; http://www.bookap.by.ru/gypno/kondrashov/gl9.shtm.
90. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
91. Коростылёв О.И. Уголовно-правовая характеристика угрозы: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Ставрополь, 2001. – 25 с.
92. Костикова Е. Колошин А. Чисто русское зомбирование. – http://psicotronik.narod.ru/versia46.html.
93. Костров Г.К. Уголовно-правое значение угрозы. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1970. – 19 с.
94. Красиков Ю.А., Алакаев А.М. Понятие преступления. Множественность преступлений. Лекции 2 – 3. Уголовное право. Общая часть. / Под ред. А.Н. Игнатова. – М.: НОРМА, 1996. – 104 с.
95. Краткий психологический словарь. – http://shp.by.ru/psy/lit/psy_enc/.
96. Криминология. Учебник для вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора А.И. Долговой. – М.: Изд-во НОРМА (Издат. гр. НОРМА–ИНФРА М), 2000. – 784 с.
97. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
98. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
99. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
100. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
101. Курс советского уголовного права в шести томах. Ред коллегия: Пионтковский А.А., Ромашкин П.С., Чхиквадзе В.М. – М.: Изд-во „Наука”, 1970. – Том ІІ. – 516 с.
102. Ласло Э. Век бифуркации: постижение изменяющегося мира. – http://www.bookap.by.ru/sociopsy/bifurikaciya/gl4.shtm.
103. Левертова Р.А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву: Учеб. пособ. – Омск: Министерство внутренних дел СССР, Омская высш. шк. милиции, 1978. – 104 с.
104. Ледяев В.Г. Формы власти: типологический анализ. – http://www.politstudies.ru/fulltext/2000/2/2.htm.
105. Лизогуб Я. Уголовно „оскорблённая” клевета // Юридическая практика. – 2005. – № 11. – С. 26-27.
106. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України): Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету промислової політики України від 22 грудня 2001 року № 41/71 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 469.
107. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів, оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету промислової політики України від 22 лютого 2001 року № 40/70 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 468.
108. Майсак Н. В. Личностные особенности младшего подростка с девиантным поведением: Дис. … канд. психолог. наук. – http://deviant123.narod.ru/1.2.htm.
109. Мартыненко О.А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: монография. – Х.: Изд-во ХНУВС. – 2005. – 496 с.
110. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і ф-тів. – К.: А.С.К., 2001. – 347с.
111. Меркулова В. О. Психологічні аспекти жіночої насильницької злочинності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 67-72.
112. Мирза Шафи Вазех. Избранная лирика. – http://azeribooks.narod.ru/poezia/vazex/izbrannaya_lirika.htm.
113. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1996 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – № 2.
114. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями від 30 серпня 1955 року. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_212&p=1197560752511622.
115. Мульченко В. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного // Право України. – 2004. – № 7. – С. 75-77.
116. Насилие и его влияние на здоровье. Доклад о ситуации в мире. – http://www.who.int/violence_injury_prevention/violence/world_report/en/full_ru.pd.
117. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 1715.
118. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. Ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с. – (Економіка. Фінанси. Право).
119. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
120. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Изд-во НОРМА (Издат гр.. НОРМА – ИНФА М), 2001. – 552 с.
121. Новые религиозные организации России деструктивного и оккультного характера. Информационно-аналитический вестник № 1. 2-е изд-е, переработ. и дополн. – http://zakon.kuban.ru/book/appendix.html#a-1.
122. Новый Большой англо-русский словарь
под редакцией акад. Ю.Д. Апресяна и проф. Э.М. Медниковой. – http://www.rambler.ru/dict/scripts/go.cgi?btnG=%CD%E0%E9%F2%E8%21&query=mental&where=enru&start=0&count=15.
123. Об информационно-психологической безопасности: Проект Федерального закона и Пояснительная записка к нему. – http://www.medialaw.ru/publications/books/evr/2/4.html.
124. Об этом нужно знать каждому. – http://eduworld.udm.net/nas.htm.
125. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Около 57000 слов. 12-е изд., стереотип. / Под ред. д-ра филолог. наук проф. Н.Ю. Шведовой. – М.: «Рус. яз.», 1978. – 846 с.
126. Оленич Т.С. Психическое воздействие тоталитарных сект на сознание человека. – http://iai.donetsk.ua/_u/iai/dtp/CONF/11/articles/sec2/s2a9.html.
127. Орешкина Т. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния // Уголовное право. – 2000. – №1. – С. 33-38.
128. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4 (26.01.1993). – Ст. 19.
129. Отвественность за иракскую давку взяли на себя боевики-сунниты. – http://www.lenta.ru/news/2005/09/01/responsibility.
130. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини “Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” за період з 14 квітня 1998 р. по 31 грудня 1999 р. – http://www.ombudsman.kiev.ua/d1_zm.htm; http://www.ombudsman.kiev.ua/d_04_4.htm; http://www.ombudsman.kiev.ua/d_05_3.htm.
131. Петрухин И. Суд и права человека. – http://www.hrights.ru/text/b7/Chapter1.htm.
132. План заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України "Назустріч людям": Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 року № 324 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 996.
133. План реагування на радіаційні аварії: Наказ Державного комітету ядерного регулювання України, Міністерства з надзвичайних ситуації України від 17 травня 2004 року № 87/211 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1617.
134. Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України: Наказ Міністерства освіти і науки від 20 квітня 2001 року № 330 // Інформ. збірн. Міністерства освіти і науки України. – 2001. – № 10.
135. Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України: Постанова Національного банку України від 17 червня 2004 року № 265 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28 (ч. 1). – Ст. 1910.
136. Положення про локалізацію і ліквідацію наслідків аварійних ситуацій і аварій на судноплавних гідротехнічних спорудах та оповіщення про них: Наказ Міністерства транспорту України від 30 липня 2003 року № 580 // Транспорт України – нормативне регулювання. – 2003. – № 17.
137. Положення про організацію та виконання демонстраційних польотів: Наказ Міністерства транспорту України від 8 квітня 2003 року № 269 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1235.
138. Положення про соціальну рекламу в системі соціальних служб для молоді України: Наказ Українського державного центру соціальних служб для молоді від 20 липня 1998 року № 80. – http://uazakon.com/document/spart69/inx69067.htm.
139. Пономаренко Ю. Уголовно-«необлагаемая» дискуссия // Юридическая практика. – 2005. – № 29. – С. 9.
140. Порядок виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх: Наказ Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді від 14 квітня 2004 року № 875 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 19. – Ст. 1369.
141. Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22 листопаду 1995 року № 212. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0136-96.
142. Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення: Наказ Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров’я України від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4 (ч. 2). – Ст. 202.
143. Пояснювальна записка до Проекту Закону про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо відповідальності за наклеп) від 18 лютого 2003 року, реєстраційний № 3123, внесений народним депутатом Івановим С.А. – http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=14253&pf35401=30260.
144. Правила безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом: Наказ Міністерства транспорту України від 16 жовтня 2000 року № 567 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 49 (частина 1). – Ст. 2145.
145. Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд: Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України, Держаного комітету України з нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року 32/288 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28. – Ст. 1069.
146. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0255-95.
147. Практика застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Лист Судової палата у кримінальних справах Верховного Суду України і Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України – http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/F18D7A1BB319E390C3256FA1004EFFDD.
148. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 року № 638-IV // Урядовий кур'єр. – 2003. – № 76.
149. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 22 березня 2006 року № 3477-IV // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 60.
150. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-III // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 327.
151. Про впровадження форм аналітично-інформаційного звіту: Наказ Українського державного центру соціальних служб для молоді від 5 листопада 1998 року № 130. – http://uazakon.com/document/spart65/inx65682.htm.
152. Програма підготовки лікарів із спеціальності „загальна практика – сімейна медицина” і підготовки медичних кадрів для роботи в закладах охорони здоров’я в сільській місцевості: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 1999 року № 68 (файл MOZ229.LHT) // Інформаційно-правова система „ЛІГА: ЗАКОН”.
153. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року 02-5/111 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 26.
154. Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні: Постанова Верховної Ради України від 16 лютого 1999 року № 430-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 16. – Ст. 99.
155. Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 року № 2628-III // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 141.
156. Проект Закону про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо відповідальності за наклеп) від 18 лютого 2003 року, реєстраційний № 3123, внесений народним депутатом С.А. Івановим – http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=14253&pf35401=30165.
157. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року № 2137-IV // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
158. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 // Зб. поточн. законодавства, нормативн. актів, арбітражної та судової практики. – 2004. – № 17.
159. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 6 квітня 2000 року № 1645-III // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 690.
160. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 року № 1908-III // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1340.
161. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Голос України. – 1991. – № 3.
162. Про нормативно-правові акти: Закон України від 5 січня 1995 року, реєстраційний № проекту закону 923, внесений як проект закону України народним депутатом України В. Стретовичем, повернутий з пропозиціями Президента України.
163. Про нормативно-правові акти в Україні: Проект Закону України від 11 грудня 1997 року, реєстраційний номер 923, внесений народним депутатом України В. Стретовичем.
164. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
165. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 139.
166. Про особливості діяльності психологічної служби системи освіти України в 2002 – 2003 навчальному році: Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 8 серпня 2002 ро