Психологічна компетентність викладача вищого педагогічного навчального закладу як чинник успішності управління процесом учіння студентів

Короткий опис

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

На правах рукопису
УДК 37.015.3

Полуніна Олена Вікторівна

Психологічна компетентність викладача вищого педагогічного навчального закладу як чинник успішності управління процесом учіння студентів

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
дійсний член АПН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор психологічних наук,
професор Максименко С.Д.

Київ - 2004

Зміст

Вступ ................................................................................................................

3

Розділ І

ПСИХОЛОГІЧНА компетентність як предмет психолого-педагогічного аналізу....

1.1.

Психолого-педагогічне забезпечення навчального процесу в вищому навчальному закладі .............................................

8

1.2.

Інновації в системі освіти: типологічний аналіз ....................

16

1.3.

Педагог як суб’єкт управління педагогічним процесом ........

30

1.4.

Психолого-педагогічні особливості становлення й розвиток психологічної компетентності викладача вищого навчального закладу ......................................................

43

Висновки до розділу І ...................................................................................

62

РОЗДІЛ ІІ

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ....

2.1.

Загальна програма емпіричного дослідження психологічної компетентності викладача .........................................

65

2.2.

Аналіз структурних компонентів психологічної компетентності педагога .......................................

89

2.3.

Дослідження співвідношення базових складових психологічної компетентності і успішності управління навчальним процесом ....................

104

Висновки до розділу ІІ ...............................................................................

153

ВИСНОВКИ ........................................................................................................

154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................

158

ДОДАТКИ...............................................................................................

176

ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасний розвиток освітньої ситуації в Україні полягає в пошуку ефективних засобів реалізації провідної ідеї реформування системи освіти ідеї створення оптимальних умов для розвитку особистості, перетворення освіти на дійовий чинник розвитку людини.
Ключова роль у задоволенні вказаних вимог належить педагогу як суб’єкту управління навчально-виховним процесом. Визнання цього положення ініціює посилення уваги з боку дослідників у галузі педагогічної психології до особистості викладача загалом, його психологічної компетентності - зокрема.
Суттєвою передумовою професійного зростання педагога є активна участь його в інноваційних процесах, оскільки останні орієнтовані на якісну зміну систему освіти, її оптимізацію.
У психолого-педагогічній літературі накопичений певний досвід вирішення проблеми підвищення психологічної компетентності, а саме:
- розроблено теоретико-методичні основи формування професійної компетентності, підвищення кваліфікації, розвитку педагогічної майстерності педагога (Г.О.Балл, І. М. Богданова, С. Г. Вершловський, С.Б.Єлканов, І.А. Зязюн, О.В.Киричук, Н. В. Кузьміна, І.А.Колесникова, Г.С.Костюк, К. В. Макагон, С.О.Мусатов. А.Б.Орлов, В.В.Рибалка, В. Я. Синенко, В. А. Сластьонін, Н.В.Чепелєва );
- виявлено концептуальні основи інноватики загалом, педагогічної зокрема (О.П.Варламова, П. Н. Завлін, В. І. Загвязінський, І.О.Ільїн, Г.С.Казарян, М.В.Кроз, Є. Ш. Ляська, С. Ю. Марінчак, О.І.Лапін, Л.М.Підлісна, А.І.Пригожин, Б.В.Сазонова, С. А. Сисоєва , В.С.Собкін.);
- визначено підходи до управління розвитком системи освіти та готовністю педагога до інноваційної діяльності (М.В. Войтович, Л.М. Карамушка, Н.М. Островерхова, Н.Л. Коломінський, К.В.Макагон, Є.П.Морозов, Л.Е. Орбан-Лембрік, В.Ф.Паламарчук, П.І.Підкасистий, М.М.Поташник, Ф.М.Юсупов);
- розроблено культурологічні та психолого-педагогічні підходи до реформування освіти в контексті сучасного суспільного розвитку (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, В.Г.Кремень, С.Д.Максименко, Н. Г. Нічкало, Г. Б. Корнетов, А. П. Ліщинський, А. А. Лігоцький , С.О.Мусатов, В.В.Рибалка, М.Г.Стельмахович, ).
Проте, проблема підвищення психологічної компетентності педагога, зокрема педагога вищого навчального закладу, залишається й досі чимало відкритих питань.
Недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів зазначеної проблеми, об’єктивна необхідність у вдосконаленні професійної компетентності викладача вузу як суб’єкта педагогічної діяльності зумовили вибір теми даного дослідження: Психологічна компетентність викладача вищого педагогічного закладу як чинник успішності управління процесом учіння студентів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 196U006943.
Тема затверджена 26.09.2002 р. на Вченій Раді Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 10) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 8 від 29.10.2002 р.)
Об’єкт дослідження: управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному педагогічному закладі.
Предмет дослідження: психологічні особливості і засоби формування психологічної компетентності педагога як суб’єкта управління педагогічної діяльності.
Мета дослідження полягає у встановленні співвідношення між психологічною компетентністю педагога і успішністю управління ним навчально-виховним процесом, а також у розробленні засобів її формування.
Основна гіпотеза дослідження полягає у припущенні, згідно з яким психологічна компетентність викладача є неодмінним вагомим фактором, що зумовлює успішність управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти.
Перевірка висунутої гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Визначити й обґрунтувати систему конкретних психологічних характеристик, які складають структуру психологічної компетентності викладача.
2. Виявити у складі зазначеної структури комплекс властивостей, необхідних і достатніх для успішного здійснення педагогом функцій професійно-педагогічної діяльності.
3. Шляхом експериментального дослідження встановити співвідношення між ефективністю управління педагогом навчально-виховним процесом і його психологічною компетентністю;
4. Розробити засоби ефективного процедуру формування психологічної компетентності педагога;
5. Здійснити зіставний аналіз отриманих даних та оцінку ефективності розроблених методів як засобу розвитку психологічної компетентності загалом, ефективності управління педагогічним процесом зокрема.
Методологічну основу дослідження склали: положення, що розкривають сутність особистості як суб’єкта спілкування й діяльності (Г.М. Андреєва, Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.А. Семиченко, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко), положення теорії управління в системі закладів освіти (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.І. Носков, Л.Е. Орбан-Лембрік, Н.М. Островерхова, С.Н. Степанов, В.В. Третьяченко, Ю.М. Швалб), уявлення про природу, функцію і засоби розвитку професіоналізму педагога загалом, психологічної компетентності зокрема (М.М. Забродський, В.І. Кабрін, В.В. Рижов, В.А. Семиченко, С.П. Тищенко, Н.В. Чепелєва, Р.Х. Шакуров, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувалася сукупність взаємодоповнюючих методів: теоретичний аналіз, моделювання, анкетування, а також бесіди, спостереження, експертна оцінка, аналіз продуктів діяльності, контент-аналіз. Отримані дані піддавались кількісному аналізу з наступною якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
У дослідженні, що проводилося протягом 2001-2003 рр., взяли участь 52 випробуваних викладачі Кіровоградського соціально-психологічного інституту Педагогічна академія”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає:
- у обгрунтуванні і розробленні системи емпіричних прийомів дослідження структури психологічної компетентності;
- у здійсненні змістової характеристики феноменології психологічної компетентності та проявів останньої у характері організації навчально-виховних впливів;
- у встановленні специфіки вибору стилю педагогічного керівництва у осіб із різним рівнем сформованості психологічної компетентності;
- у створенні цілісної процедури формувальних впливів, спрямованих на розвиток психологічної компетентності.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні та поглибленні знань щодо взаємозв’язку між психологічною компетентністю педагога вищого навчального закладу та успішністю управління ним навчально-виховним процесом.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані у ньому результати дозволяють виявляти рівень психологічної компетентності викладача як чинника успішної організації ним педагогічного процесу. У розробці та реалізації в системі вищої освіти засобів діагностики психологічної компетентності. У розробці спеціальної програми розвитку психологічної компетентності викладача вищого навчального закладу.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обгрунтуванням вихідних положень дослідження, використанням комплексу надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
На захист виносяться такі основні положення дослідження:
- однією із провідних детермінант успішності управління педагогічним процесом постає психологічна компетентність викладача як відносно самостійне утворення в структурі його професійної підготовки;
- рівень сформованості психологічної компетентності зумовлює як спосіб застосування педагогом психолого-педагогічних впливів (стиль керування), так і характер міжособистісної взаємодії суб’єктів учіння, модальність пануючого у групі психологічного мікроклімату;
- оптимізація психологічної компетентності уможливлюється в разі застосування системи формувальних прийомів, зокрема, у формі ділових і рольових ігр
Апробація та впровадження. Головні положення та результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірках та наукових періодичних виданнях, доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції Освіта як фактор національної безпеки” (Київ, 2002), на Міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка (Київ, 2002), обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Публікації. Зміст та результати роботи відбито у 6 публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 265 найменувань, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 157 сторінках. Робота містить 5 таблиць і 2 рисунка.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дослідження, що було присвячено розв’язанню актуальної проблеми, встановлені провідні чинники і умови, які сприяють професійному росту викладача у ситуаціях його включення в інноваційні освітні процеси. Порушені у дослідженні проблеми охоплювали широке коло питань, від: управління розвитком системи вищої освіти, позиції викладача в інноваційному перетворенні системи до побудови концептуальних ідей дослідження на основі узагальнення результатів досліджень з відповідної проблематики, формулювання гіпотези, правомірність якої перевірялася в процесі даного теоретико-експериментального дослідження.
Здійснений аналіз теоретичних основ і практики післядипломної підготовки викладачів дозволило зробити висновок про те, що в умовах ринку освітніх послуг, професіоналізм викладача стає вирішальним чинником підвищення ефективності управління навчально-виховним процесом у вузі загалом, педагогічному зокрема. У ході досліджень встановлено, що психологічна компетентність являє собою інтегративну властивість особистості педагога, що відображає унікальний для кожного педагога взаємозв'язок компонентів професійної компетентності, які входять до складу властивостей, що розглядаються: моральності, ініціативи та майстерності, спираючись на які можна визначити шляхи підвищення ефективності діяльності викладача на сучасному ринку освітніх послуг. У роботі підкреслюється, що ріст професіоналізму викладача неможливий поза зв'язком з його психологічною компетентністю.
Показано, що інноваційні процеси, що відбуваються в системі вищої освіти, сприяють розвитку професіоналізму викладача за умови створення таких умов: цілеспрямованого стимулювання учасників інноваційного педагогічного руху; організації адміністративної та суспільної підтримки викладачів, включених в інноваційні процеси; атестації вузів; колективного проектування освітнього середовища; розробки різноманітних форм підготовки викладача до прийняття, осмислення і поширення інновацій.
Дослідження показало, що управління процесом становлення професіоналізму спрямоване на розширення соціальної ролі викладача в освітньому середовищі і передбачає три підходи: перший - комплексне вирішення професійної кар'єри викладача; другий - включення його в науково-методичну діяльність; третій - розробка організаційних форм інноваційного навчання, що забезпечують розвиток психологічної, а значить і професійної компетентності.
Встановлено, що дестабілізуючий ефект інноваційного процесу може бути зменшений, якщо в системі вищої освіти ініційовані інновації наукового типу. У цьому випадку кожному етапу «життєвого циклу» інноваційного процесу відповідають одна або декілька провідних функцій управління розвитком. Динамічний характер освітнього середовища зумовлює необхідність випереджального розвитку самої системи управління, основи якого визначаються методом моделювання.
У дослідженні обґрунтовані етапи створення різних організаційних структур управління, покликаних забезпечити випереджальний розвиток освітнього процесу, цілеспрямованому ініціюванню, створенню та поширенню освітніх інноваційних процесів. Емпірична модель, представлена в роботі, орієнтована на координацію управлінських структур державного, суспільно-державного й суспільного управління в логіці єдиної освітньої політики в галузі вищої педагогічної освіти. Розроблена модель дозволяє визначити умови, сприятливі для розвитку професіоналізму викладача.
Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили висунуті гіпотези та положення, що були висунуті на захист:
- однією із невід’ємних передумов ефективної педагогічної діяльності викладача як суб’єкта професійно-педагогічної діяльності постає рівень його психологічної компетентності. Остання розглядається як новоутворення, що породжується внаслідок оволодіння ним певним обсягом психологічних знань і технік управління загалом, стосовно задач удосконалення психолого-педагогічних впливів навчально-виховного змісту - зокрема;
- підтверджено припущення про особливу (конституючу) роль психологічної компетентності у процесі становлення особистості як суб’єкта управління навчанням, що виявляється у змістові і формах здійснення нею психолого0педагогічних впливів;
- визначено структуру і особливості взаємозв’язку компонентів, що складають зміст психологічної компетентності як системоутворювального фактора, яким забезпечується ефективність організації викладачем навчально-виховного процесу у закладі вищої педагогічної освіти;
- здійснений аналіз основних теоретичних і емпіричних спроб дослідження феноменології психологічної компетентності у складі професійної самосвідомості викладача вищого педагогічного навчального закладу, а також змісту його управлінської діяльності, дозволив встановити між ними співвідношення, стійкість якого дає підстави вважати його константою, яка є важливим чинником успішності педагогічної діяльності; встановлено, що рівень сформованості психологічної компетентності значною мірою зумовлює стиль педагогічного керівництва, характер психологічного мікроклімату і міжперсональної взаємодії у студентській групі;
- констатовано, що базисними складовими структури психологічної компетентності викладача вищого педагогічного навчального закладу постають такі показники, як готовність до психологічного осмислення й вирішенні педагогічних ситуацій, активність у інноваційній діяльності, емпатійнйсть, рефлексивність, інтернальність, мотивація досягнення, схильність до професійно-психологічного саморозвитку;
- доведено, що досягнення належного рцівня психологічної компетентності прискорюється за умови застосування спеціальних заходів, зокрема, у формі ділових і рольових ігр, завдань, спрямованих на розвиток рефлексивних механізмів, групових дискусій, моделювання конкретних ситуацій, складання психологічних характеристик, обговорення проблеми надійності й прогностичності тих чи тих психологічних засобів діагностики в контексті задач педагогічної психології загалом, проблем вищої школи зокрема;
- показано, що розроблені та утілені в систему заходів актуалізації у викладачів психологічної компетентності методи і прийоми дають стійкі позитивні результати в контексті підвищення їх професійної готовності, що дає підстави рекомендувати ці засоби як для доповнення існуючого арсеналу психологічних засобів психологічної служби вищої школи, так і для аналогічних служб середньої ланки народної освіти.

Дане дослідження не охоплює всього поля актуальних питань, що стосуються змісту проблеми психологічної компетентності, специфіки співвідношення її компонентів в структурі професійно-важливих рис особистості і педагогічної діяльності. У цьому зв’язку важливим є дослідження особливостей розвитку психологічної компетентності на всіх етапах професійної підготовки майбутнього педагога, що дозволить встановити загальні закономірності становлення й трансформації останньої впродовж тривалого періоду, відтак і розробити адекватні цим закономірностям продуктивніші засоби її діагностики і актуалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К. А. Стратегии жизни. - М.: Мысль, 1991. - 299 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности // Психологический журнал. 1994. № 4- С. 39 55.
3. Актуальные вопросы непрерывного педагогического образования / Под редакцией Н. Ф. Радионовой. - СПб.: Образование, 1994. Вып. 1. - 168 с.
4. Алексашина И. Ю. Учитель и новые ориентиры образования: Гуманизация образования как предмет теоретической рефлексии и практического освоения учителем. - СПб., 1997. - 153 с.
5. Аминов Н. А. Психодиагностика педагогических способностей. М., 1994. 188 с.
6. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л.:ЛГУ, 1968. - 341 с.
7. Ангеловски К. Учителя и инновации. - М.: Просвещение, 1994. - 159 с.
8. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М.: Мысль, 1976. - 157 с.
9. Асмолов А. Г. Личность: Психологическая стратегия воспитания // Новое педагогическое мышление. / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Педагогика, 1989. - С. 206-220.
10. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии М.: Смысл, 2002 480 с.
11. Афанасьев Б. Г. Человек в управлении обществом. - М., 1977. - 264 с.
12. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Опросник уровня суб”ективного контроля (УСК) М.: Смысл, 1993 16 с.
13. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню (орієнтири психологічного аналізу) // Професійна освіта: Педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник Київ Ченстохов, 2000 С. 217 231
14. Балл Г.О. Системи цінностей, формування громадянської свідомості та ідейні засади розбудови освіти // Психологічні аспекти гуманізації освіти Київ Рівне, 1996 С. 35 42
15. Балобанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологический аспект) Харьков: Консум, 1999 240 с.
16. Барбіна Є.С. Педагогічна майстерність як чинник інтеграції професійної підготовки майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія. 1996. № 1 (10) С. 133 141
17. Батракова И. С. Теоретические основы организации педагогического процесса в современной школе. - СПб., 1995. - 37 с.
18. Беляева А. П. Интегративно-модульная педагогическая система профессионального образования / Ин-т профтехобразования РАО. - СПб., 1997. - 226 с.
19. Беляева А. П. Концептуальные основы развития начального профессионального образования / Ин-т профтехобразования РАО. - СПб., 1995. - 64 с.
20. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. - 422 с.
21. Беспалько В. П., Татур Ю. Г. Системно-методологическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. - М.: Высшая школа, 1989. - 218 с.
22. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в XXI век. - Москва: Политиздат, 1991. - 413 с.
23. Бобрышев Д. Н., Семенцев С. П. История управленческой мысли. -М., 1986. - 137с.
24. Богданова І.М. Оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій // Педагогіка та психологія.-1997.-№4.-С. 174-184.
25. Богданова І.М. Оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій // Педагогіка і психологія. 1997. № 4 (17) С. 174 185
26. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала / Под ред. В.А. Бодрова М.: Институт психологии АН СССР, 1991 С. 3 26
27. Бокарева Г. А. Совершенствование системы профессиональной подготовки студентов: На примере обучения математике в техническом вузе. - Калининград: Кн. изд-во,1985. - 264 с.
28. Бордовский Г. А. Актуальные проблемы современной подготовки специалиста // Подготовка специалиста в области образования. - СПб.: Образование, 1996. - С. 3-7.
29. Боровикова С.А. Профессиональное самоопределение // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности Спб.: СПб ГУ, 1991 С. 6 22
30. Бояринцева А. В. Я-концепция как фактор профессионализации потенциального предпринимателя // Педагогика. 1995. № 5. - С. 24-33.
31. Бургин М. С. Инновации и новизна в педагогике // Советская педагогика. - 1989. № 12. - С. 36-40.
32. Бурков В. Н., Ириков В. А. Модели и методы управления организационными системами. - М.: Наука, 1994. - 269 с.
33. Вегерчук И.Э. Понимание как ключевой компонент в социально-перцептивной компетентности руководителя \ Мир психологии. 2001. №3 С. 122-129
34. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе. - М.: Высшая школа, 1991. - 205 с.
35. Вершловский С. Г. Общее образование взрослых: Стимулы и мотивы. - М.: Педагогика, 1987. - 183 с.
36. Взаимосвязь теории и практики в процессе подготовки и повышения квалификации педагогических кадров // Сб. науч. тр. / АПН СССР. Под ред. Ю. Н. Кулюткина. - М., 1990. - 102 с.
37. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1990. - 288 с.
38. Воронцова В. Г. Гуманитарно-аксиологические основы постдипломного образования педагога. - Псков, 1997. - 421 с.
39. Вульфов Б. 3. Учитель: Профессиональная духовность // Педагогика. - 1995. № 2. - С. 48 - 54
40. Гальцева Т.О. Психологічні проблеми інноваційної діяльності педагогів в умовах реформування системи освіти // Актуальні проблеми психології / За ред. Максименка С.Д. К.: Невтес, 2001. Т.1. ч.2. С. 173 178
41. Гапонова С.А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения. // Психологический журнал. 1994. № 3. С. 131 - 135
42. Гаргай В. Б. США: Персонологический подход в повышении квалификации учителей // Педагогика. 1993. № 1. - С. 110-115.
43. Гершунский Б. С. Менталитет и образование. - М., 1996. - 143 с.
44. Гершунский Б. С. Педагогическая прогностика. - Киев: Вища школа, 1986. - 121 с.
45. Гиг Дж. Ван. Прикладная общая теория систем. - М.: Мир, 1981. - 730 с.
46. Гинецинский В. И. Основы теоретической педагогики. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 1992. - 150 с.
47. Гиро А. И. Аттестация как фактор совершенствования профессионализма и стимулирования самообразования педагогических кадров. - Минск, 1994. - 54 с.
48. Гороховатская Н.В. Подготовка учителей европейской средней школы в условиях реализации инновационных образовательных процессов // Автореф. дисс. канд. психол. наук Спб, 1997 18 с.
49. Грановская Р. М., Крижанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб, 1993.
50. Григорьян Б. Т. Философская антропология. - М.: Политиздат, 1982. - 278 с.
51. Гузій Н.В. Професіоналізм педагога: понятійний апарат та методологічні орієнтири // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць К.: НПУ, 2000. Вип. 4 С. 28 34
52. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы М.: Наука, 1970 217 с.
53. Гусинский Э. Н. Образование личности. - М.: Интерпракс, 1994. - 135 с.
54. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментально-психологического исследования М.: Педагогика, 1986 240 с.
55. Дворніченко Л.Л. Особливості професійної взаємодії викладачів вищих педагогічних закладів зі студентами \ Конструктивна психологія і професіоналізація особистості Луцьк.: Вид-во Вежа”, 2002 С. 168-171
56. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма М.: РАУ, 1993 32 с.
57. Дерманова И.Б., Сидоренко Е.В. Психологический практикум. Межличностные отношения Спб., 1996 216 с.
58. Диагностика профессиональной компетентности учителя: Психолого- педагогические материалы к аттестации. - Иваново, 1993. - 27 с.
59. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики Рівне: РДГУ, 2001 233 с.
60. Дмитрієва С.М. Педагогічні особливості педагогічної співтворчості викладача і студентів \ Автореф. дис. канд. психол. наук Київ, 1996 24 с.
61. Донцов В.И. Выбор профессии и жизненная перспектива // Вопросы психологии. 1990. № 2 С. 169 170
62. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы Минск: БУ, 1981 383 с.
63. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя - М.: Просвещение, 1989. - 190 с.
64. Ершов А. А. Взгляд психолога на активность человека. - М.: Луч, 1991. - 157 с.
65. Євдокімов О. В. Ефективність нових технологій організації навчання студентів // Педагогіка та психологія. - № 2. 1997.- С. 7 12
66. Забродин Ю. М. "Модель личности" в психодиагностике (для практических психологов). Книга первая. - М.: Всероссийский научно-практический центр профориентации и психологической поддержки населения. - М., 1994. - 182 с.
67. Заброцький М.М., Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування Київ-Житомир,: Вид-во Волинь”, 2000 32 с.
68. Завлин П.Н. Косвенные методы стимулирования инновационной деятельности // Науки та наукознавство. - 1999. -№1. -С. 59-65.
69. Загвязинский В. И. Инновационные процессы в образовании и педагогическая наука // Инновационные процессы в образовании. - Тюмень, 1990. С. 17 - 29
70. Загвязинский В. И. Педагогическое творчество учителя. - М.: Педагогика, 1987. - 160 с.
71. Загвязинский В. И. Проектирование региональных образовательных систем Педагогика. - 1999, № 5. С. 8-13.
72. Заир-Бек Е. С. Основы педагогического проектирования. - СПб.: Образование, 1995. - 234 с.
73. Зверева В. Диагностика профессиональной деятельности учителя // Мир; Образование, 1996. - № 3. -С. 11-13.
74. Зейгарник Б.Ф. Теории личности в зарубежной психологии М.: МГУ, 1982 128 с.
75. Зинченко В. П. Человеческий интеллект и технократическое мышление // Коммунист. - 1988. № 3. - С 96-104.
76. Зиятдинова Ф. Г. Социальное положение и престиж учительства: Проблемы, пути решения. - М.: Луч, 1992. - 287 с.
77. Змеев С. И. Андрагогика: Становление и пути развития // Педагогика. - 1995, № 2. - С.64.
78. Зязюн І.А., Карамущенко Л.В., Кривонос І.Ф. та ін. Педагогічна майстерність. Підручник. К.:Вища школа, 1997. 349 с.
79. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности М.: МГУ, 1987 208 с.
80. Иванова И. Н., Тарасов С. В. Творческий потенциал и квалификационный профиль педагога. - СПб., 1995. - 60 с.
81. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы Спб.: Питер, 2000 508 с.
82. Индивидуальные формы повышения квалификации учителей: Методические рекомендации / НИИ ООВ; Сост. Г. Г. Браже и др. - Л., 1989. - 33 с.
83. Инновации в образовании и социальные перемены // Материалы к конференции / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Л. И. Рожко, В. А. Соколовской. - СПб., 1993. - 120 с.
84. Инновационная деятельность учителя в учебно-воспитательном процессе школы: Проблемы, опыт, решения. - Псков, 1992. - 232 с.
85. Инновационное обучение и наука: Научно-аналитический обзор. (Под редакцией В. Я. Ляудиса). - М. 1992. - 52 с.
86. Инновационное обучение: Стратегия и практика / Под ред. В. Я. Ляудиса. - М., 1993.
87. Іщенко Д.В., Максименко С.Д., Олексієнко Б.М., Сафін О.Д. Військова психологія і педагогіка. Підручник. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1998. 422 c.
88. Каган М. С. Системный подход и гуманитарное знание. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. - 384 с.
89. Казакова Е. И. Теоретические основы развития общеобразовательной школы // Автореф. дис... д-ра. пед. наук. - СПб.: 1995. - 34 с.
90. Кан-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество. - М.: Педагогика, 1990. - 140 с.
91. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти.-Київ.: Ніка-Центр, 2000 332 с.
92. Карамушка Л.М. Формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до управлінської діяльності // Освіта і управління. 1998. № 4 С. 169 172.
93. Кваша В. П. Управление инновационными процессами в образовании. - Минск, 1994.-177с.
94. Квіт С. Основи герменевтики: Текст лекцій - К., 1999 124 с.
95. Квятковский Е. В. Самопроявление личности как педагогическая проблема // Педагогика. - 1993. № 2. - С. 32-35.
96. Киричук О. В., Коберник О. М. Психолого-педагогічне проектування навчально-виховного процесу Педагогіка та психологія. - № 4, 1996. С. 4-9.
97. Кларин М. В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках. - М.: Арена, 1995. - 222 с.
98. Климов Е. А. Введение в психологию труда. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 200 с.
99. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения Ростов-на-Дону : Феникс, 1996 391 с.
100. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности. - М.: Наука, 1988. - 192 с.
101. Коган Л. Н. Цель и смысл жизни человека. - М.: Мысль, 1984. - 252 с.
102. Кодтаспирова Г. М. Культура профессионального самообразования педагога / Под ред. Ю. М. Забродина. - М., 1991. - 344 с.
103. Кокурина И. Г. Социально-психологические аспекты мотивации трудовой деятельности // Дис...канд. психол. наук. - М., 1985. - 250 с.
104. Колесников Л. Ф. Резервы эффективности педагогического труда. - Новосибирск, 1985. - 263 с.
105. Колесников Л. Ф., Турченко В. Н. Стратегия образования в интересах безопасности страны Педагогика. - 1999, № 5. С. 3-7.
106. Колесникова И. А. К вопросу о развитии современных образовательных систем // Научное руководство развитием образовательных систем. - СПб., 1996. - 28 с.
107. Колесникова И. А. Теоретико-методологическая подготовка учителя к воспитательной работе в цикле педагогических дисциплин // Автореф. дис... д-ра пед. наук. - Л., 1991. - 38 с.
108. Кондратенков А. Е. Труд и талант учителя. Встречи. Факты. Мысли. - М.: Просвещение, 1989. - 207 с.
109. Концепция повышения квалификации педагогических кадров школы / Ин-т образования взрослых РАО; СПб. гос. ун-т пед. мастерства. Под ред. В. Г. Онушкина, Ю. И. Кулюткина, В. Г. Воронцовой. - СПб., 1996. - 126 с.
110. Корнилова Т.В., Долныкова А.А. Диагностика импульсивности и склонности к риску \ Вестн.Моск.Ун-та. Сер.14. Психология. №3 С. 46-56
111. Коротаев А. А., Тамбовцева Т. С. Исследование индивидуального стиля педагогического общения // Вопросы психологии. - 1990. № 2. - С. 62-69.
112. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості К.: Рад. школа, 1989 608 с.
113. Котова П.Б., Мареев В.Н. О двух стратегиях педагогического взаимодействия // Становление личности учителя профессионала: проблемы и перспективы Ставрополь, 1993 С. 40 41.
114. Кравчук П.Ф. Формирование развитой творческой личности студента (философско-социологический и методический анализ) К.: Вища школа, 1984 155 с.
115. Краевский В. В. Методика педагогического исследования. - Самара, 1994. -165 с.
116. Криличевский В. И. Общественные отношения как фактор развития системы образования. - СПб., 1997. - 20 с.
117. Кричевский В.Ю. О некоторых направлениях развития теории управления школой // Управление в образовании Спб.: Образование, 1996 С.- 6-8
118. Кругликов А. Г. Методологические проблемы исследования структуры инновационного процесса // Инновационные процессы. - М., 1982.- 46 с.
119. Крупенин А. Л., Крюхина И. М. Эффективный учитель: Практическая психология для педагогов. - Ростов н/Д.: Феникс, 1995. - 478 с.
120. Ксенофонтов В.И. Духовность как экзистенциональная проблема // Философские науки. 1991. № 12 С. 41 52
121. Кудрявцев Т.В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы // Вопросы психологии. 1981 № 2 С. 20 - 30
122. Кузьмин Е. С. Социально-психологические особенности личности в свете теорий отношений // Экспериментальная и прикладная психология. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. Вып. 8. - С. 23-30.
123. Кузьмина Н. В. Способности, одаренность, талант учителя. - Л.: Знание, 1985. - 32 с.
124. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения М.: Высшая школа, 1990 117 с.
125. Кулюткин Ю. Н. Образование и личность // Проблемы образования в современной социокультурной ситуации: Материалы научно-практической конференции. - СПб, 1996. С. 3-6.
126. Кулюткин Ю. Н. Творческое мышление в профессиональной деятел