ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ПОНЯТЬ В УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШУЛДИК
Наталія Володимирівна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ПОНЯТЬ
В УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член АПН України
Максименко Сергій Дмитрович

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................
РОЗДІЛ І Психолого-педагогічний аналіз досвіду реалізації принципів розвивального навчання.......................................
1.1. Психологічна характеристика структури учбової діяльності.....
1.2. Формування понять як психолого-педагогічна проблема...........
1.2.1. Особливості традиційного формування географічних понять...................................................................................
1.3 Діяльнісне опосередкування особистісного розвитку учнів на уроках географії...............................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І.......................................................................
РОЗДІЛ ІІ Дослідження актуального стану розвитку в учнів географічних понять...........................................................
2.1. Логіко-психологічний аналіз поглядів природодослідників на визначення генетично вихідного відношення географії.....
2.2. Кількісна і якісна характеристика засвоєння учнями географічних понять....................................................................
2.3. Діагностика сформованості в учнів теоретичних географічних понять....................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ......................................................................
РОЗДІЛ ІІІ Організація та результати формування в учнів географічних понять за допомогою експериментально-генетичного методу...............................................................
3.1 Завдання і зміст формувального експерименту........................
3.2 Аналіз розвивального ефекту експериментального дослідження..................................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ....................................................................
ВИСНОВКИ..................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................
ДОДАТКИ.....................................................................................................

ВСТУП

Актуальність. Процес реалізації нової освітньої політики, що відбувається в сучасному суспільстві, одним із головних пріоритетів реформування сучасної школи проголошує принцип побудови шкільного навчання як розвивального, тобто такого, що спрямовується на якнайповніший розвиток особистості та її можливостей.
Особливий інтерес у зазначеному контексті становить досвід впровадження в освітню практику положень культурно-історичної концепції, розвиненої і поглибленої в працях Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, С.Д.Максименка та їх послідовників. Розроблений ними експериментально-генетичний метод став засадничим в теорії учбової діяльності, а саме в стратегії розвивального навчання.
Продуктивність експериментально-генетичного методу як дослідницького, водночас і як засобу розвитку, доведена багатьма дослідженнями, спрямованими, зокрема, на формування в учнів теоретичних понять з математики (Ф.Г.Боданський, В.В.Давидов, А.З.Зак, Ю.І.Машбиць), мови (Л.І.Айдарова, В.В.Рєпкін), фізики (В.В.Рубцов), біології (М.Д.Бойправ), хімії (М.А.Дацюк), природознавства (Л.М.Кудояр, М.Ф.Бабій) та ін.
Процедура формування теоретичних понять передбачає, як відомо, відкриття” учнями генетично вихідного відношення предметної області, що вивчається, та моделювання цього відношення, присвоєння особливих характеристик об’єкта за допомогою методу сходження від абстрактного до конкретного (В.В.Давидов).
При цьому змістовою одиницею” процесу розвитку особистості учня в учбовій діяльності, у якій взаємодіють такі різні структури, як рівень актуального і зона найближчого рівня розвитку, особистісний сенс учбової діяльності і ступінь оволодіння способами дій, є момент прийняття ним учбової задачі (С.Д.Максименко).
Доведено теоретично, що одиницею” цілепокладання в учбовій діяльності є не відношення мета - результат”, а відношення мета - засіб” (Ю.М.Швалб). Застосування поняття внутрішня навчальна задача” (Г.О.Балл) дозволяє найближче підійти до розуміння сутності процесу суб’єктного прийняття навчального завдання, перетворення його в учбову задачу.
Попри доволі широке коло предметних галузей, що були охоплені експериментально-генетичним методом, проблема формування теоретичних географічних понять і до теперішнього часу залишається поза увагою дослідників. Тим часом, зміст географії, що викладається в сучасній школі, зорієнтований на розвиток в учнів емпіричного мислення.
Це зумовлює несформованість у них теоретичного ставлення до оточуючої дійсності, перешкоджає максимальній реалізації їхніх особистісних можливостей. Мається на увазі насамперед довільність та опосередкованість пізнавальних процесів, усвідомлений та відрефлексований саморозвиток мисленнєвих дій і, як наслідок, - науково-теоретичне ставлення до дійсності.
Тому конструювання діяльнісного змісту навчання географії важливе завдання подальшого розвитку системи навчання, підвищення результативності його реформування. Якщо не розв’язувати цю проблему, то навчання, звичайно, зможе реалізувати інформаційну функцію (не витримуючи конкуренції із засобами масової інформації), але найважливішої функції розвивати особистість людини забезпечувати достатньою мірою не зможе.
Недостатня розробленість проблеми, її очевидна актуальність зумовила вибір теми нашого дослідження Психологічні особливості формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України: Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації - 196UОО6943.

Об’єкт дослідження процес засвоєння географічних понять учнями середнього шкільного віку.
Предмет дослідження психологічні особливості формування теоретичних понять в учнів середнього шкільного віку на матеріалі фізичної географії.
Мета дослідження: теоретично та експериментально обгрунтувати залежність ефективності формування теоретичних географічних понять в учнів від спеціального конструювання навчального змісту, що спрямоване на засвоєння ними генетично вихідного відношення загальної фізичної географії.
Основні гіпотези дослідження:
1. Ефективність процесу формування в учнів теоретичних географічних понять може бути значно підвищена за умови спеціального конструювання навчального змісту.
2. Основу цього змісту має складати процес відкриття і дослідження учнями генетично вихідної клітинки” фізичної географії поняття ландшафт” та змістового відношення між його природними компонентами.
3. Присвоєння сконструйованого таким шляхом навчального матеріалу із загальної фізичної географії сприятиме більш успішному когнітивно-особистісному розвитку учнів: ефективному засвоєнню теоретичних географічних понять; позитивним змінам в особистісному сенсі їх власної учбової діяльності та зростанню самостійності виконання ними учбових завдань.
З метою перевірки гіпотези дослідження та досягнення його мети нами визначені такі завдання:
1. На основі логіко-психологічного аналізу вихідних категорій географії визначити змістову абстракцію для побудови початкового курсу загальної фізичної географії.
2. Сконструювати систему учбових ситуацій, які забезпечать виділення та фіксування учнями генетично-вихідного відношення географії у його всезагальному змісті та конкретних проявах.
3. На основі методу сходження від абстрактного до конкретного визначити систему учбових дій молодших підлітків, спрямованих на аналіз суттєвих природних компонентів геосистеми (ландшафту) та генетично вихідного просторово-географічного відношення між ними, яке визначає властивості природних компонентів в ході їх взаємовпливу.
4. Експериментально перевірити ефективність розробленої експериментальної програми з географії в плані розвитку в учнів теоретичних географічних понять.
Методологічною основою дослідження стали вчення Г.С.Костюка про співвідношення навчання і розвитку; положення теорії учбової діяльності (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиць, В.В.Рєпкін); концепція особистісного опосередкування учбової діяльності (С.Д.Максименко, А.В.Петровський).
Для розв’язання поставлених завдань нами був використаний комплекс методів дослідження: теоретичні (аналіз психолого-педагогічної, методичної та географічної літератури з проблеми формування географічних понять в учнів; аналіз учбових програм, підручників з фізичної географії); емпіричні (спостереження, опитування, тестування учнів); експериментально-генетичний метод.
У дослідженні взяло участь 310 учнів шостих класів загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №№ 4, 10, 14, гімназії м. Умані Черкаської області.
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні й розробці таких способів організації учбової діяльності учнів середнього шкільного віку на уроках географії, які б забезпечували формування теоретичних географічних понять; розробці змісту експериментальної програми розділу Оболонки Землі” курсу Загальна географія”. Розроблена програма сприяє формуванню відносно самостійних предметно-перетворювальних дій учнів, спрямованих на відкриття генетично вихідної клітинки” фізичної географії - ландшафт”, та просторово-географічного відношення між його природними компонентами, яке зумовлює зміни їх первинної структури і властивостей.
Теоретичне значення дослідження полягає в подальшому розширенні і обґрунтуванні уявлень про психологічні закономірності формування учбової діяльності учнів середнього шкільного віку; у розкриті генетично вихідного просторового відношення між елементами геосистеми як основи формування теоретичних понять у даній сфері; в обґрунтуванні способів організації діяльності, спрямованої на засвоєння цього відношення
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці системи учбових ситуацій, спрямованих на формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного віку. Результати використання вказаних ситуацій в експериментальній групі дають підстави рекомендувати їх для впровадження в педагогічну практику середньої ланки освіти. Зміст експериментальної програми і запропонована технологія навчання можуть бути використані для перебудови і доповнення існуючого курсу загальної фізичної географії, для вдосконалення нині існуючих програм, учбово-методичних посібників і підручників для учнів шостих класів загальноосвітніх шкіл.
Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечувались різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю застосованих методів меті і завданням дослідження, системною організацією дослідження, поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих даних.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Покладання в основу побудови курсу загальної фізичної географії для учнів шостих класів психологічно обґрунтованого генетично-вихідного відношення - взаємозалежність властивостей природних компонентів ландшафту” сприятиме формуванню в учнів повноцінної системи теоретичних понять з географії.
2. Необхідною психологічною передумовою засвоєння учнями шостих класів теоретичних понять фізичної географії є така організація учбової діяльності, яка спрямовує на процес виділення генетично-вихідного просторово-географічного відношення з метою дослідження суттєвих особливостей функціонування і розвитку геосистеми.
3. Впровадження таким чином організованої учбової діяльності зумовлює зміни в когнітивно-особистісному розвиткові учнів (позитивні зміни в особистісному сенсі їх власної учбової діяльності, зростання самостійності виконання учбових завдань).
Апробація результатів дисертації. Головні тези й результати дослідження знайшли відображення у виступах автора на Четвертій міжнародній конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати і перспективи досліджень” (Київ, 2001р.), Міжнародній науковій конференції Психологічні засади розвивальної освіти” (Київ, 2001р.), П’ятій міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2002р.).
Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; на засіданнях кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Зміст та результати відображено у восьми публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (225 найменувань) та 5 додатків. Обсяг основного тексту дисертації 152 сторінки. Робота містить 11 таблиць та 8 рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене нами психологічне дослідження, яке пов’язане з конструюванням навчального предмету із загальної фізичної географії, зумовило високу ефективність формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного віку. Воно переконливо доводить, що оновлення освіти, перетворення її на розвивальну пов’язане з концепцією учбової діяльності, яка спрямована на формування теоретичного мислення в учнів.
При цьому формування у школяра мислення теоретичного типу створює базу для розвитку інших сторін його психіки як цілого.
Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:
1. На основі логіко-психологічного аналізу основних категорій географії визначене генетично вихідне елементарне просторово-географічне відношення між елементами просторово-географічної системи, яке лежить в основі генетично вихідної клітинки” фізичної географії - ландшафту”. Таким відношенням є залежність властивостей природних компонентів ландшафту від їх взаємного впливу”. Воно було покладено в основу психологічної організації змісту розділу Оболонки Землі” курсу Загальна географія” і стало психологічним підґрунтям системи учбових ситуацій, спрямованих на формування теоретичних географічних понять в учнів.
2. Психологічна організація учбової діяльності на уроках географії забезпечувалась розробленою системою учбових ситуацій, в умовах яких учні як суб’єкти учбової діяльності послідовно виконували учбові дії (прийняття і постановка учбової задачі; планування її розв’язання; перетворення умов задачі з метою виділення генетично вихідного відношення об’єкта, що вивчається; моделювання внутрішньої структури поняття та перетворення моделі відношення для вивчення його властивостей в чистому вигляді”; виділення загального способу застосування поняття; рефлексія, самоконтроль і самооцінка). При цьому вони мислено і практично перетворювали об’єкт вивчення фізичної географії (ландшафт) і відкривали” в його межах генетично вихідне відношення.
3. Фундаментом формувального експерименту стало не спостереження і порівняння зовнішніх властивостей природних компонентів, а власна предметно-перетворювальна дія учнів і теоретичний аналіз, за допомогою яких вони встановлювали генетично вихідне відношення між природними компонентами геосистеми. Завдання учбових ситуацій були побудовані таким чином, щоб створити ситуацію протиріччя між знанням і незнанням”, для розв’язання якого в учнів не вистачає засобів (знань, способу розв’язання нової задачі). В результаті аналізу учбової задачі учні відкривали суб’єктивно” для себе нову властивість геосистеми і самостійно виділяли предмет дослідження” відношення між її природними компонентами.
1. Конструювання учбового матеріалу з географії шляхом сходження від абстрактного до конкретного показало, що в учнів експериментальної групи не лише значно підвищився рівень сформованості теоретичних географічних понять, а й відбулися позитивні зміни в їх когнітивно-особистісному розвитку, зокрема, зросли особистісний сенс власної учбової діяльності та самостійність виконання учнями учбових завдань.
Проведене дослідження дало змогу сформулювати деякі рекомендації:
1. Формувати в учнів теоретичні поняття географії доцільно у системі, яка побудована у відповідності з діалектичним принципом сходження від абстрактного до конкретного.
2. На будь-якому етапі здійснення учбової діяльності (етапі учбового заняття) учнями має фіксуватись і відслідковуватись сенс попередньої і наступної діяльності. З цією метою, для постановки учбових задач, доцільно створювати ситуацію протиріччя між знанням і незнанням”, для розв’язання якого в учнів не вистачатиме засобів (знань, способу розв’язання нової задачі). В результаті аналізу такої учбової задачі учні відкриватимуть суб’єктивно” для себе нову властивість реальної дійсності і самостійно виділятимуть предмет дослідження”.
3. Фундаментом формування теоретичних географічних понять вважати власну предметно-перетворювальну діяльність учнів, яка спрямована на виділення суттєвого відношення між природними компонентами геосистеми.
4. Значну увагу під час формування теоретичних географічних понять про відношення між природними компонентами геосистеми слід приділяти формуванню в школярів уміння моделювати загальний спосіб його виділення. Цей спосіб моделювання включає такі етапи:
· визначення земних оболонок (літосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера), ділянки яких включені у просторово-географічне відношення в межах ландшафту;
· виокремлення природних компонентів та факторів (гірські породи, рельєф, повітря, клімат, погода, вода, тварини, рослини, грунт), які входять до складу вище зазначених земних оболонок і між якими існує суттєве відношення;
· визначення впливу (нагрівання, вивітрювання, розчинення, руйнування, живлення і т.д.), що здійснює кожен природний компонент на інші компоненти ландшафту;
· визначення змін, які викликає вплив кожного природного компоненту на інші компоненти відношення;
· побудова просторово-графічної моделі виділеного відношення: графічне зображення природних компонентів і відношень між ними.

Наше дослідження стало лише певним етапом у дослідженні проблеми формування в учнів теоретичних географічних понять. У ході створення і впровадження в педагогічну практику експериментальної програми нам вдалося розв’язати ряд питань, пов’язаних з особливостями психологічної організації учбового матеріалу з фізичної географії та учбової діяльності шестикласників. Подальші перспективи ми вбачаємо передусім у вивченні аспектів формування теоретичних понять в учнів з соціально-економічної географії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.И. Личностные типы мышления // Когнитивная психология: Материалы советско-финского симпозиума. М.: Наука, 1986. С. 98-130.
2. Авалиани С.Ш. Абсолютное и относительное. - Тбилиси, 1980. - С. 13.
3. Айдарова Л.И. Психологические проблемы обучения младших школьников русскому языку. М.: Педагогика, 1987. 144 с.
4. Алаев Є.Б. Економіко-географічна термінологія. М., 1977.
5. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К., 1991.
6. Ананьев П.Г. О проблемах современного человекознания 2-е изд. - СПб. и др.: Издательский дом «Питер», 2001. 263 с.
7. Ананьев Б.Г. Социальные ситуации развития личности и ее статус // Хрестоматия по психологии / Под. ред. А.В.Петровского. М., 1987.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд. ЛГУ, 1968.
9. Анучин В А. Теоретические основы географии. — М.: Мысль, 1972.
10. Аржанов С. Методика начального курса географии. М.: Гиз, 1922.
11. Арсеньев А.С., Библер В.С., Кедров Б.М. Анализ развивающегося понятия. М.: Наука, 1967. 439 с.
12. Аршавина Л.И. Развитие аналитических компонентов мышления у младших школьников при различных типах обучения: Дисканд. психол. наук: 19.00.07. К., 1982. 156 с.
13. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990.
14. Бабій М.Ф. Моделювання як засіб формування наукових понять / Бабій М.Ф.; Волин. ун-т. Луцьк, 1994. 7 с.
15. Бабій М.Ф. Формування природничих понять в учнів п’ятих класів: Дис...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1995. 188 с.
16. Балл Г.О. До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки // Психологія і суспільство. 2000. - № 3. С. 74-90.
17. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. К. Донецк: Ровесник, 1993. 46 с.
18. Балл Г.А. Теория учебных задач. Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
19. Баранский Н.Н. Методика преподавания экономической географии. М., 1960, С. 270.
20. Бекетов А.М. Про застосування індуктивного методу мислення до викладання природничої історії в гімназіях // Журнал МНО. 1963. - № 12. С.198-220.
21. Берж К. Теория графов и их применение. - М.: Мир, 1965.
22. Берулава М.Н. Развитие творческих способностей личности в аспекте гуманизации образования // Гуманизация образования. 1998. - № 1. С. 14.
23. Беспалько В.П. Опыт разработки и использования критериев качества усвоения знаний // Советская педагогика. - 1968. - № 4. С. 52-69.
24. Беспалько В.П. Психологические парадоксы образования // Педагогика. 2000. - № 5. С. 14-20.
25. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М., 1989.
26. Блонский П.П. Развитие мышления школьника. М., 1935.
27. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.: АПН РСФСР, 1959. 346 с.
28. Боданский Ф.Г. Психологические проблемы построения систематического курса математики в начальных классах // Исследования интеллектуальных возможностей и учебной деятельности младшего школьника. Ереван, 1975. 127 с.
29. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
30. Бойправ М.Д. Учебный эксперимент как психологическое формирование научных понятий: Автореферат дисканд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології АПН України К., 1982. 25 с.
31. Брейтигам Э.К. Обучение математике в личностно-ориентированной модели образования // Педагогика. 2000. - №10. С. 48-56.
32. Брунер Дж. Психология познания / Пер. с англ. М.: Изд-во Прогресс, 1997. 412 с.
33. Брунер Дж. Торжество разнообразия: Пиаже и Выготский // Вопросы психологии. 2001. - № 4. С. 3-14.
34. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избранные психологические труды. М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 390 с. (Психологи Отечества: Избранные психологические труды в 70-ти т./ Академия пед. и социальных наук. Московский психолого-социальный институт).
35. Брушлинский А.В. Субьектно-деятельностная концепция и теория функциональных систем // Вопросы психологии. 1999. - № 5. С. 110-122.
36. Бугрій О. Екологізація курсу географії як умова підвищення теоретичного рівня навчання // Рідна школа. 2002. - № 1. С. 53-55.
37. Бут А. Формування в учнів уміння розв’язувати проблемні завдання з географії // Рідна школа. 2001. - № 12. С. 48-50.
38. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа. - № 8. 1999. С. 53-56.
39. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: МГУ, 1984.
40. Василькевич Х.Н. Формирование у младших школьников творческого музыкального мышления: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психол. АПН України. К., 1982. 12 с.
41. Ващенко А.Т. К историографии вопроса о предмете экономико-географической науки. К., 1980.- С. 8-16.
42. Венгер А.Л. Психическое развитие ребенка в процессе совместной деятельности // Вопросы психологии. 2001. - № 3. С. 17-27.
43. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. М., 1975.
44. Верч Дж. Голос разума. Социокультурный подход к опосредованному действию. М.: Тривола, 1996. 174 с.
45. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития / Избранные психологические исследования. М., 1956. С. 438-452.
46. Выготский Л.С. Собр.соч. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. 504 с.
47. Винокур М.С., Скуратович О.Я. Листы опорных сигналов и структурно-логические схемы на уроках географии: Пособие для учителя. К.: Радянська школа, 1990. 48 с.
48. Вільш І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливий аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія. 1998. - № 2. С. 61-68.
49. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Изд-во МГУ, 1976. 150 с.
50. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., 1985.
51. Гамезо М.В. Психология чтения проекционных чертежей и изображений. / Уч.зап. Моск. гос.пед.ин-та, вып. 35. - М., 1972.
52. Герасимова Т.П. Методика преподавания начального курса физической географии. М.: Педагогика, 1978. 120 с.
53. Гергей Т., Машбиц Е.И. Место задачи в деятельности // Теория задач и способов их решения. Киев, 1973.
54. Герд А.Я. Естествознание как отдельный предмет начальной школы // Жизнь и знания. - 1917. 114 с.
55. Голд Дж. Психология и география: основы поведенческой географии. М.: Прогресс, 1990.
56. Гончарова Е.П. Формирование мотивации учебной деятельно­сти подростков // Вопросы психологии 2000. - № 6.- С. 132-135.
57. Горбачева Е.И. Предметная ориентация мышления как основа избирательности семантической активности // Вопросы психологии. 1999. - № 3. С. 67 75.
58. Григорьев А.А. Предмет и задачи физической географии // На методологическом фронте географии и экономической географии. - М., Л., 1932. С. 61.
59. Грищенко О. Особистісно-зорієнтоване навчання на уроках української літератури // Українська мова і література в школі. 2001. - № 3. С. 13-19.
60. Губенко О.В. Проблема вивчення та розвитку мислення: деякі методологічні аспекти // Практична психологія та соціальна робота. 1998. - № 6 С. 19-20.
61. Давыдов В.В., Варданян А.У. Учебная деятельность и моделирование. Ереван: Луйс, 1981. 220 с.
62. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении: Логико-психологичес­кие проблемы построения учебных предметов / Психологиче­ский институт, Российская академия образования. 2-е изд.- М.: Педагогическое общество России, 2000 - 479 с.
63. Давыдов В.В., Зинченко В.П. Предметная деятельность и познание // Вопросы психологии. 1988. - № 5. С. 11-29.
64. Давыдов В.В., Маркова А.К. Концепция учебной деятельности школьников // Вопросы психологии. 1981. - № 6. С. 13-26.
65. Давыдов В.В. О двух основных путях развития мышления школьников // Материалы IV Всесоюзного съезда Общества психологов СССР. - Тбилиси, 1971. - С. 686-687.
66. Давыдов В.В., Слободчиков В.И., Цукерман Г.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности // Вопросы психологии. 1992. - № 3 С. 14-19.
67. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Педагогика, 1996. 240 с.
68. Давыдов В.В. Учебная деятельность, состояние и проблемы исследования // Вопросы психологии. - 1991. - № 6. С. 4 16.
69. Дацюк М.А. Психологические условия формирования у учащихся теоретических понятий химии (на материале неорганической химии в 7 классе): Дис канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 1980. 187 с.
70. Денисенко В.В. Психологічні умови формування теоретичного мислення у підлітків (на матеріалі дослідження процесу засвоєння учнями системи знань з фізики): Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психол. АПН України. К., 1998. 17 с.
71. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття). К.: Райдуга, 1994.
72. Джеймс У. Психология. М.: Педагогика, 1991.
73. Добрынин Н.Ф. Активность личности и принцип значимости // Проблемы личности (Материалы симпозиума). М., 1969. С. 450-458.
74. Дорн В., Ян В. Формирование представлений и понятий при обучении географии: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1970. 240 с.
75. Дорохина В.Т. Причины трансформации учебного задания учащимися // Вопросы психологии. 1980. - № 3. С. 54-63.
76. Дружинин В.Н. Психология общих способностей: Проект «индивидуального обучения на основе личностно ориентированного учебного плана общеобразовательной школы». М.: Латерна, Вита, 1995. 150 с.
77. Ейнштейн А. Сборник научных трудов, Т.IV. - М., 1967. - С.322.
78. Эльконин Д.Б. Психологические условия развивающего обучения / Обучение и развитие младших школьников: Материалы межреспубликанского симпозиума. К., 1970. 31-36 с.
79. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М.: Знание, 1974. 64 с.
80. Естествознание в гуманитарном контексте / Е.А.Мамчур /отв.ред./; РАН, Институт философии. М.: Наука, 1999. 215 с.
81. Ждан А.Н. К исторической реконструкции психологических основ развивающего обучения // Вопросы психологии . 2000. - № 6. С. 76-90.
82. Закон України про загальну середню освіту // Початкова школа. - № 8. 1999. С. 1-11.
83. Зак А.З. Развитие теоретического мышления у младших школьников. М.: Педагогика, 1984. 152 с.
84. Зак А.З. Связь обучения и умственного развития школьников // Вопросы психологии. 1985. - № 3. С. 49-55.
85. Зверев И.Д. Научно-педагогические проблемы содержания общего образования // Советская педагогика. 1976. - № 3. С. 36.
86. Зуев В.Ф. Начертание естественной истории...СПб., 1786. Из.1 - 240 с.
87. Ильенков Э.В. Диалектика абстрактного и конкретного в научно-теоретическом мышлении / А.Г.Новохатько /сост., предислов., библиогр./. М.: «Российская политическая энциклопедия» /РОССПЭН/, 1997.- 464 с.
88. Ильенков Э.В. Диалектическая логика. - М.: Политиздат, 1984. С. 7.
89. Ільченко В.Р. Про природничо-наукову освіту в середній школі // Стандарти загальної середньої освіти. Проблеми, пошуки, перспективи”. Всеукраїнська науково-практична конференція (1996; Київ). Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Стандарти...” (м. Київ, 25-26 червня 1996 р.). К., 1996. С. 14-15.
90. Каваляускас П.П. Междисциплинарная проблема устройства ландшафта в теоретическом аспекте // Экология и эстетика ландшафта. - Вильнюс, 1975. С. 225-236.
91. Кабанова-Меллер Е.Н. Психология формирования знаний и навыков у школьников. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. 376 с.
92. Кабанова-Меллер Е.Н. Усвоение и применение географических пространственных понятий учащимися // Психология усвоения знаний. М.: Известия АПН РСФСР. Выпуск 61. 1954. С. 142-166.
93. Календарне планування. Географія. 5-10 кл. // Укладач Шевчук О.М. Київ: КІМО, РУТА, 2001. 96 с.
94. Калесник С.В. Общие географические закономерности. М., 1970. 257 с.
95. Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы / Т.Галкина, Э.Лоарер (отв.ред.); И.Блинникова (пер. с фр.); РАН, Ин-т психологии. М., 1997. 296 с.
96. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) / Педагогічна газета. 2002. № 1. - С. 4-6.
97. Костюк Г.С. Принцип розвитку в психології / Методичні і теоретичні проблеми в психології. М.: Наука, 1969. 118-152 с.
98. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
99. Костюкова І.В. Особистісно-зорієнтована модель навчання на курсах підвищення кваліфікації з предметів шкільного компонента природничого циклу // Регіональний і шкільний компоненти змісту загальної середньої освіти: здобутки, проблеми, перспективи: Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції у Донецьку, 13-14 листопада 1997р. К., Донецьк, 1997. С. 175-176.
100. Кравцов Г.Г. Психологические особенности учебной деятельности младших подростков: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.09 / Моск. Гос. пед. ин-т. М., 1977, - 16 с.
101. Крутій О.М. Вплив уміння вести діалог на інтелектуальний розвиток старшокласників // Актуальні проблеми психології навчання: Зб. наук. праць. Х., 1995. С. 172-178.
102. Кудояр Л.М. Психологические особенности формирование природоведческих понятий у младших школьников: Автореферат дисканд.психол.наук: 19.00.07 . К., 1988. 24 с.
103. Кудрявцев Т.В. Создание проблемных ситуаций средство активизации мышления учащихся // Професионально-техническое образование. 1965. - № 7. С. 47-62.
104. Кульчицький В. Психолого-педагогічні аспекти формування фундаментальних фізичних понять // Тернопільський державний педагогічний університет. Наукові записки. Тернопіль, 1998. Вип. 2. Сер.: Педагогіка і психологія. С. 94-96.
105. Купцова В. Про особистісно зорієнтоване навчання // Дивослово. 2000. - № 7. С. 17-25.
106. Лазарев В.С. Проблемы понимания психического развития в культурно-исторической теории деятельности // Вопросы психологии . 1999 . - № 3 С. 18-27.
107. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. 304 с.
108. Леонтьев А.Н. Теоретические проблемы развития психики. М: Изд-во МГУ, 1981.
109. Леонтьев А.Н. Философия психологии. - М., 1994.
110. Линкина А.И., Низова Л.М. Активизация познавательной деятельности на уроках природоведения / Пути повышения качества усвоения знаний в начальных классах. М., 1962. С. 237-263.
111. Локалова Н.П. 120 уроков психологического развития младших школьников. М.: Педагогическое общество России, 2000.
112. Ломпшер И. Применение теории развивающего обучения в германской школе (к 70-летию со дня рождения В.В.Давыдова) // Вопросы психологии. 2000. - № 6. С. 76-90.
113. Ляудис В.Я. Психология инновационного обучения в диалоге с культурно-исторической психологией Л.С.Выготского // Известия Акад. пед. и соц. наук. 1996. - № 1. С. 3-12.
114. Максименко С.Д. Індивідуальні особливості мислення дитини. К., 1977. 48 с.
115. Максименко С.Д. Личностный подход к процессу обучения // Психологія суб’єктної активності особистості. К., 1993. С. 62-64.
116. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
117. Максименко С.Д. Психологічні проблеми особистісно-орієнтованого навчання // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти. Зб. мат. Міжрегіонального наук.-практ. семінару 28-30 березня 1996 р. К.; Рівне, 1997. - С. 39-42.
118. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
119. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К., 1990. 239 с.
120. Максименко С.Д., Редько Ю. Психологічні проблеми особистісно орієнтованого навчання // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти. Зб.мат. міжрегінольного наук.-практ. сем1нару 28 30 березня 1996р.- К.: Рівне. 1997 . С. 39-42.
121. Максименко С.Д. Рефлексія проблем розвитку в психології // Психологія і суспільство. 2001. - № 3. С. 4-23.
122. Максимов Н.А. Тема «Воздух» в курсе природоведения // География в школе. 1990. - № 3. С. 42-45.
123. Максимов Н.А. Тема «Почва» в курсе природоведения // География в школе. 1990. - № 2. С. 32-54.
124. Маркова А.К. Формирование учебной деятельности и развитие личности школьника. М.: Педагогика, 1979. 221 с.
125. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. М., 1990.
126. Матвеев А.В. Проблемы разработки курса физики по системе развивающего обучения Эльконина Давыдова // Вопросы психологии. 2001. - № 5. С. 124-128.
127. Машбиць Ю.І. Засвоєння учнями способів дій в умовах різних типів навчання // Психологія. Київ, 1973. Вип. 12. С. 33.
128. Машбиць Ю.І. Зміст, передбачуваний цілями навчання і змістовий бік методу навчання // Психологія програмованого навчання. Київ, 1973.
129. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1997. 223 с.
130. Мельник Л., Стадник М., Чернов Б. Філософське сприймання природи дітьми // Українська родина: Наук.-метод.посібник: [ Зб.ст.] К., 1998. С. 941-951.
131. Менчинская Н.А. Психология усвоения понятий. М.: Изв. АПН РСФСР, 1950.- Вып. 28.-С. 9-41.
132. Методологія єдності раціонального і емоційно-чуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.-метод. збірник Х., 1996. Розд. 1 С. 9-85.
133. Методика викладання географії в школі: Навчально-методичний посібник / С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко, П.О. Масляк, О.Я.Скуратович / За ред. С.Г. Коберніка. К.: Стафед 2, 2000. 320 с.
134. Мєщанова Г. Комплексне соціально-психологічне дослідження особистості в системі експериментального навчання // Психологія і суспільство. 2000. - № 1. С. 88-109.
135. Михайлов Ф.Т. Общественное сознание и самосознание индивида. М.: Наука, 1990. 224 с.
136. Моделирование геосистем / Пред. Г.М.Лаппо. М.: Мысль, 1986. 214 с.
137. Морозова Г.А. Влияние краеведения на личность ученика // География