ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЦИМБАЛ ЮЛІЯ ЮРІЇВНА

УДК 343.95:343.122

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

19.00.06 – юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Марчак Віталій Ярославович,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.......……………………………………...4
ВСТУП……………………………………………………………………………...5
РОЗДІЛ 1. Юридико-психологічна характеристика кримінального провадження у формі приватного обвинувачення у судовому провадженні……………………………………………................................…….13
1.1. Стан дослідження проблеми ………………………………………………..13
1.2. Кримінально-процесуальна характеристика кримінального провадження у формі приватного обвинувачення………………………………………………..16
1.3. Поняття та правовий статус суб’єкта приватного обвинувачення в судовому провадженні.............................................................................................51
1.4. Кримінолого-психологічна характеристика суб’єкта приватного обвинувачення..........................................................................................………....76
Висновки до розділу 1...........................................................................................112
РОЗДІЛ 2. Диференціація процесуальної форми судового провадження у формі приватного обвинувачення……………………………………………116
2.1. Особливості кримінального судочинства в разі відмови прокурора від підтримання обвинувачення.........………………………………………………116
2.2. Медіація як підстава для закриття провадження у формі приватного обвинувачення.…...................................................................................................130
Висновки до розділу 2 ………………………………………………..................142
РОЗДІЛ 3. Використання спеціальних психологічних знань у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення………………………………………............….………...……..144
3.1. Використання спеціальних психологічних знань щодо потерпілого під час судового розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення……........................………………………………………………144
3.2. Доказове значення експертних досліджень для прийняття рішення судом у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення ..................161
Висновки до розділу 3.………………………………………………………......177
ВИСНОВКИ.…………………………………………………………………….180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....…………………………………186
ДОДАТКИ..............................…………….......................................…………....206

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ДСА України Державна судова адміністрація України
КК Кримінальний кодекс України
КПК Кримінальний процесуальний кодекс України
КСППЕ Комплексна судова психолого-психіатрична
експертиза
КУпАП Кодекс України про адміністративні
правопорушення
МКХ-10 Міжнародна класифікація хвороб 10-го
перегляду
ПВ Психологічний вік
СВ Справжній вік
СПЕ Судово-психологічна експертиза
ЦК Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективне функціонування інституту приватного обвинувачення, який поступово набуває поширення у вітчизняній судовій практиці, передбачає як удосконалення кримінально-процесуального законодавства, так і розробку дієвих практичних рекомендацій щодо здійснення кримінального судочинства по даній категорії проваджень. Проте навіть у новому КПК України ці проблеми не знайшли свого розв’язання, що засвідчує необхідність внесення відповідних змін та доповнень. Психологічний ракурс особливого порядку кримінального провадження, а саме у формі приватного обвинувачення, також потребує психологічного вивчення, оскільки від цього залежить розуміння чинників, що впливають на формування внутрішньої позиції судді, суддівського переконання, змісту процесуальної діяльності учасників провадження під час судового розгляду.
У комплексі таке вивчення правового та психологічного компонентів сприятиме вдосконаленню процесуального провадження у формі приватного обвинувачення на основі врахування результатів теоретичних та емпіричних досліджень практичних труднощів розгляду даної категорії проваджень суддями, у тому числі з використанням досягнень вітчизняної юридичної психології.
Відтак, для коректного розуміння особливостей судового провадження у формі приватного обвинувачення необхідне науково обґрунтоване розуміння ролі та місця в цьому процесі особи потерпілого, дослідження психології якого – одна з нагальних проблем сучасної юриспруденції, адже його результати дають відповіді на ряд питань, які турбують правознавців та суспільство в цілому. Використання ж суддями знань про особистість потерпілого, особливості його діяльності тощо робить процесуальні дії при здійсненні кримінального судочинства більш цілеспрямованими, законними й об’єктивними, допомагає встановити справжні причини та умови вчинення правопорушення.
Висвітленню окремих ракурсів проблем психологічних особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема: С.А. Альперт, С.К. Бостана, О.М. Джужі, О.В. Кришевич, В.С. Кузмічова, Г.В. Лаврик, В.Т. Маляренка, М.М. Михеєнка, В.С. Мінської, З.І. Митрохіної, В.І. Олефіра, С.В. Полубінської, М.І. Порубова, І.І. Потеружі, В.Я. Рибальської, Д.В. Рівмана, М.С. Строговича, В.Я. Тація, О.Д. Тихомирова, А.С. Токарської тощо. Кримінально-процесуальні аспекти вказаної проблематики були предметом досліджень Л.В. Головка, Ю.М. Грошевого, Р.Я. Лемик, Є.Д. Лук’янчикова, В.М. Савицького, а психологічні аспекти – Д.О. Александрова, О.М. Васильєва, М.І. Єнікєєва, В.П. Казміренка, Л.І. Казміренко В.О. Коновалової, О.Є. Користіна, М.В. Костицького, В.Я. Марчака, В.С. Медведєва, В.В. Рибалки, В.М. Синьова, В.Ю. Шепітька, С.І. Яковенка та інших.
Проте й сьогодні практично немає спеціальних праць, які б висвітлювали окреслені питання, а отже, дана дисертація є науковою новелою в цій сфері.
Зазначені обставини визначили актуальність теми дисертації, важливість її теоретичного і практичного значення для подальшого розвитку кримінального процесу на основі досягнень юридичної психології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до тематики, передбаченої цільовим науковим напрямом «Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0105U002887); Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України № 2296-12 від 28.04.1992 р.; Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28.12.2004 р.; Комплексної профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р.; планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2006–2010 рр. Тема дисертації затверджена протоколом засідання Вченої ради Національної академії внутрішніх справ № 2 від 29.02.2012 р., зареєстрована Координаційним бюро НАПрН України та включена до плану науково-дослідницької роботи кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка психолого-процесуальних теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо судового розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення на основі системного дослідження даної категорії проваджень. Поставлена мета передбачає виконання конкретних дослідницьких задач:
– надати кримінально-процесуальну характеристику кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;
– визначити поняття та правовий статус суб’єкта приватного обвинувачення в судовому провадженні;
– розкрити кримінолого-психологічну характеристику суб’єкта приватного обвинувачення;
– окреслити особливості кримінального судочинства в разі відмови прокурора від підтримання обвинувачення;
– розглянути медіацію як підставу для закриття провадження у справах приватного обвинувачення;
– висвітлити можливості використання спеціальних психологічних знань щодо потерпілого під час судового розгляду справ приватного обвинувачення;
– охарактеризувати доказове значення експертних досліджень для прийняття рішень судом по категорії справ приватного обвинувачення.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення судом кримінального судочинства у формі приватного обвинувачення.
Предмет дослідження – психологічні особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали такі загальнонаукові методи пізнання: статистичний та системно-структурний – для встановлення психологічних ознак потерпілого при його діяльності на різних стадіях кримінального процесу (підрозділ 1.2, 2.1, 2.2); логіко-семантичний – для визначення категоріального апарату: «потерпілий», «спеціаліст», «консультант», «психологічна експертиза» (підрозділи 1.3, 3.1); порівняльно-правовий і документальний – для розкриття юридичних та психологічних особливостей діяльності потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення шляхом аналізу чинного законодавства (розділ 2); формально-логічний – для вдосконалення процедури захисту потерпілих та відновлення їх порушених прав (підрозділ 1.4). Науково-практичні рекомендації щодо здійснення судочинства у формі приватного обвинувачення зроблені на основі методу аналізу та синтезу (розділ 3). У дисертації використано філософські методи пізнання: діалектичний – для дослідження потерпілого, його правового статусу, характеристики жертви правопорушення (підрозділи 1.3, 1.4); феноменологічний – при обґрунтуванні інституту потерпілого як правового феномену (підрозділ 1.3); діалектико-матеріалістичний метод як загальний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії та практики в ході здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (підрозділ 1.2). Опитування, бесіда, просте й комплексне спостереження, тестування, анкетування, аналіз матеріалів кримінальних проваджень та актів проведення судових експертиз як психологічні методи покладені в основу проведення наукових емпіричних досліджень: психологічних характеристик особистості суб’єкта приватного обвинувачення, їх впливу на формування внутрішньої позиції судді щодо потерпілого у кримінальному процесі та визначення процесуально-психологічних труднощів розгляду судами кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (підрозділи 1.3, 1.4, розділ 2).
Емпіричну базу дослідження склали: узагальнені результати вивчення матеріалів 297 кримінальних справ приватного обвинувачення, розглянуті апеляційними й місцевими судами Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей у 2006–2012 рр.; матеріали 114 експертних висновків комплексних судових психолого-психіатричних і судово-психологічних експертиз, проведених у 2003–2012 рр.; зведені результати анкетних опитувань 40 потерпілих, 100 суддів апеляційних та місцевих судів Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської областей у 2011–2012 рр.; статистичні дані, аналітичні матеріали апеляційних і місцевих судів Чернівецької, Тернопільської й Івано-Франківської областей, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області за 2011–2012 рр.; аналітичні звіти Верховного Суду України та Генеральної прокуратури України за 2006–2012 рр. При підготовці дисертації автор використовувала власний досвід роботи в судовій системі.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає насамперед у постановці та актуалізації автором питання про необхідність ґрунтовного дослідження юридико-психологічного ракурсу суспільних відносин, що виникають у сфері здійснення судом кримінального судочинства у формі приватного обвинувачення, на підставі чого сформульована низка організаційно-правових і психологічних засад удосконалення даного особливого порядку кримінального провадження. Зокрема, в дисертації:
вперше:
– виявлено й систематизовано найбільш важливі з практичного погляду юридичні та психологічні проблеми, які виникають у судочинстві при розгляді кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;
– досліджено особливості юридичного статусу та психологічної характеристики особистості потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
– на підставі проведеного теоретичного та емпіричного аналізу запропоновано синтетично-особистісний підхід до вивчення особи, поведінки та діяльності потерпілого як суб’єкта приватного обвинувачення;
– встановлено особливості психологічного портрета суб’єкта приватного обвинувачення;
– доведено, що інститут потерпілого як суб’єкта приватного обвинувачення є змішаним правовим інститутом, та визначено його як правовий феномен;
удосконалено:
– механізм формування внутрішньої позиції судді, суддівського переконання щодо потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
– інститут медіації як підставу для закриття провадження у формі приватного обвинувачення;
– процес реалізації приватного обвинувачення на основі з’ясування психологічних особливостей такої діяльності;
– законодавчі шляхи вдосконалення правового статусу суб’єкта приватного обвинувачення;
– практичні рекомендації суддям щодо їх взаємодії з потерпілими, на основі врахування психологічних особливостей особистості, поведінки, діяльності останніх у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення з метою ефективного здійснення судочинства;
набули подальшого розвитку:
– підходи щодо можливостей використання спеціальних психологічних знань у судовому провадженні у формі приватного обвинувачення;
– напрями використання спеціальних психологічних знань в єдності їх процесуальних і непроцесуальних форм для виявлення юридико-психологічних особливостей діяльності суб’єкта приватного обвинувачення;
– шляхи вдосконалення судової практики, зокрема, з врахуванням особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки і пропозиції використано та вони мають перспективи впровадження:
– у науково-дослідній діяльності – одержані емпіричні результати можуть використовуватися у комплексних дослідженнях суддівської діяльності та аналізі кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;
– у правотворчості – запропоновано зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України стосовно здійснення судами кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (акти впровадження апеляційного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2011 р., Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2012 р., Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2012 р.);
– у правозастосовній діяльності – обґрунтовано алгоритм організаційно-правових заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності судів при розгляді кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а також порядку здійснення експертних досліджень під час проведення експертиз по даній категорії проваджень (акти впровадження в роботу слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області від 23 березня 2011 р., Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 20 березня 2012 р., Чернівецького міського управління юстиції від 16 листопада 2012 р.);
– у навчальному процесі – під час викладання і вивчення навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Юридична психологія» в Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України та Буковинському університеті (акти впровадження від 10 лютого 2012 р., 04 травня 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Оприлюднення основних положень та результатів дисертації відбулося на: VIII міжнародній науково-практичній конференції «Громадянське суспільство: емерджентність взаємозв’язків його підсистем» (м. Чернівці, 27–28 січня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 12–13 березня 2011 р.); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 24 березня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 25– 26 березня 2011 р.); VІ міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 15 квітня 2011 р.), ІV міжнародній науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні, соціологічні та психологічні проблеми права» (м. Чернівці, 28– 29 травня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 2–3 лютого 2012 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 10–11 лютого 2012 р.); І всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика юридичної освіти» (м. Київ, 20 квітня 2012 р.).
Публікації. Зміст та основні результати дослідження відображені у 17 наукових працях, у тому числі – в семи статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, одній – у виданнях іноземних держав з юридичних наук та дев’яти тезах доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації виконано наукове завдання щодо визначення змісту психологічних особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, виявлення психолого-процесуальних особливостей діяльності потерпілого у кримінальному процесі, встановлення ряду процесуальних та психологічних труднощів розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, і на цій основі розроблено пропозиції, рекомендації щодо вдосконалення механізму здійснення судочинства по даній категорії проваджень.
На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки.
1. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення як новий особливий порядок кримінального провадження нормативно врегульоване в розділі 6 КПК України, главі 36, де його визначено як провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо ряду правопорушень, передбачених статтею 477 КПК України.
Діяльність потерпілого в цьому провадженні ґрунтується на використанні ним наданих законом прав і гарантій для задоволення матеріальних і моральних потреб, встановлення справедливості, покарання винних осіб. Вона є складним психологічним процесом, причому логічно обґрунтованим, послідовним та активним.
Невід’ємною частиною вказаного провадження виступає підготовче, після якого в суду повинна сформуватися психологічна характеристика особи потерпілого, яка дозволить ефективно провести судовий розгляд із метою встановлення об’єктивної істини у провадженні, сформувати модель вчиненого кримінального правопорушення, скласти уявлення про потерпілого, передбачити об’єктивність його показань при судовому розгляді, тенденції подальшої взаємодії з судом, визначити причини конфлікту між ним і правопорушником, можливі варіанти його подолання, здійснити індивідуальну профілактику та провести майбутній розгляд кримінального провадження на підставі принципу рівності й змагальності учасників кримінального процесу. Специфіка стадії підготовчого провадження вимагає від судді використання спеціальних психологічних знань для вирішення ряду психологічних питань при призначенні провадження до судового розгляду.
У комплексі прав потерпілого істотна роль належить його праву брати участь у судовому розгляді. Здійснення всіх судових дій повинно базуватися на попередньо отриманих психологічних характеристиках потерпілого, без чого якісне їх проведення буде просто неможливим. При цьому судом повинна братися до уваги можливість диференціації процесуального статусу потерпілого. Складність і професійні психолого-процесуальні труднощі розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення були виявлені нами на основі дослідження та обробки результатів анкетування суддів трьох областей України.
2. При визначенні самого поняття «потерпілий» існує чимало протиріч і дискусій, воно знаходиться на межі кримінально-правового та кримінально-процесуального розумінь. Водночас реальне поняття потерпілого має значно ширший зміст, ніж той, що випливає з аналізу статей нового КПК України. Однак у будь-якому разі потерпілий – це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, її права та обов’язки порушені чи поставлені під реальну загрозу такого порушення. Ми вважаємо таку особу феноменом, без участі якого реалізація кримінально-процесуальних норм неможлива.
Правовий статус потерпілого, який на сьогодні значно вужчий, ніж статус обвинуваченого, потребує нормативного вдосконалення, оскільки права, інтереси потерпілих від кримінальних правопорушень захищені законодавством меншою мірою порівняно з особами, які притягаються до кримінальної відповідальності. Цього ж вимагає і правовий статус постраждалого. Тому одним з основних напрямків судово-правової реформи повинно стати створення такого судочинства, яке б гарантувало право на захист не лише підозрюваного, обвинуваченого, а й потерпілого, затверджувало б рівність усіх учасників процесу перед законом.
3. Узагальнення ефективного досвіду розгляду кримінальних проваджень свідчить, що виконання завдань кримінального судочинства неможливе без урахування психолого-юридичних характеристик потерпілого, пізнання яких робить можливим використання їх як дієвого інструменту в розв’язанні проблем судової діяльності. Психологічна характеристика потерпілого включає в себе вивчення його особистості, закономірностей і механізмів формування поведінки та специфіки індивідуальної діяльності. Тільки аналіз сукупності психологічних рис потерпілого уможливлює створення загального уявлення, цілісної психологічної картини про особу потерпілого, адже він є носієм інформації щодо кримінального правопорушення, а процес її відображення ним носить суб’єктивний характер, залежить від психофізіологічних його характеристик. Нами обґрунтовано необхідність дослідження особистості потерпілого як «системи систем» з урахуванням усіх психологічних факторів, що у своїй єдності утворюють його психологічний портрет. Вважаємо, що суди при здійсненні кримінального судочинства повинні з’ясовувати обставини, що стосуються особи потерпілого, в соціальному, психологічному, психофізіологічному контексті. Зазначимо, що можливості отримання даних про психологічні характеристики потерпілих необмежені, у наш час не існує об’єктивних чи суб’єктивних перешкод для розвитку практики використання різних психодіагностичних методик, результативність застосування деяких із них нами й була доведена.
Враховуючи те, що основу поняття «жертва правопорушення» становить єдність кримінально-правових і кримінально-процесуальних ознак потерпілого, слід зазначити, що воно все ж таки значно ширше. Жертва кримінального правопорушення є джерелом криміналістичної інформації, яка може мати доказове значення в системі елементів, що складають структуру криміналістичної характеристики кримінального провадження. Однак аналіз кола зв’язків, особистих стосунків у соціальному оточенні та інших суспільних характеристик жертви дозволив нам стверджувати про існування ряду об’єктивних факторів «паталогізуючого впливу» на них, що відіграють важливу роль у формуванні «статусу жертви». Хоча жоден комплекс психологічних характеристик жертви не може свідчити про її абсолютну схильність бути нею.
4. Способом вираження прагнення до задоволення власних потреб у реалізації уявлень про справедливість потерпілого є так зване «приватне обвинувачення» у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення у випадку відмови від обвинувачення прокурором. Сфера його застосування неширока – склади кримінального правопорушення, які законом віднесені до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Для потерпілого вкрай необхідно, щоб держава в особі суду підтримала його обвинувальну позицію, у випадку відмови від обвинувачення прокурором, дозволила реалізувати наданий законом комплекс прав у повному обсязі. Така діяльність наділяє його новим правовим статусом обвинувача (прокурора), що несе в собі певне психологічне навантаження. На даному етапі важливе врахування судом психологічних особливостей потерпілого з метою кращого розуміння специфіки його обвинувальної діяльності, яка, відповідно, надає поведінці певної спрямованості. Саме тут на допомогу приходить проаналізований нами комплексний психологічний портрет потерпілого, врахування якого судом забезпечує психологічний комфорт, відчуття захищеності і справедливості для потерпілого.
5. Українській правовій доктрині відомий інститут примирення потерпілого з обвинуваченим, однак ми вперше розглянули його як механізм подолання психологічного конфлікту між вказаними сторонами, як крок вперед у використанні принципу диспозитивності в кримінальному праві та процесі України. Досягнення позитивних наслідків такого подолання можливе саме під час зустрічей, спілкування; сторони можуть домовитися про матеріально-моральну компенсацію, у них з’являються умови для виявлення почуттів, обміну інформацією, при цьому повертаються впевненість і відчуття контролю над ситуацією. Сьогодні механізм сприяння сторонам кримінального процесу в досягненні компромісів відсутній, однак раціональна практика його використання міститься в основних положеннях відновного правосуддя, на перспективах застосування якого в Україні акцентовано в дисертаційному дослідженні.
6. Використання спеціальних психологічних знань у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення зумовлене можливістю теоретичного узагальнення проблем використання психології для підвищення ефективності судової діяльності, застосування здобутків даної науки у кримінальному процесі. У механізмі дослідження потерпілих та їх психологічних особливостей, як ми переконалися, існує чимало дієвих психодіагностичних методик, однак не всі вони відпрацьовані у плані практичного їх застосування, а використання спеціальних психологічних знань допомагає усунути наявні прогалини. У рамках дисертаційного дослідження ґрунтовному аналізу піддавалися такі форми їх використання, як консультація зі спеціалістом у галузі психології, залучення психолога до участі у проведенні судових дій і призначення судово-психологічної експертизи. Всі вони допомагають суду отримати вичерпну інформацію щодо психологічних сторін поведінки та діяльності потерпілого на різних стадіях кримінального процесу. Нами наголошено на необхідності створення передумов для ширшого використання комплексу знань судових психологів, збільшення кількості відповідних посад у місцевих та апеляційних судах, отримання для цього належного державного фінансування.
7. Суд, під час розгляду провадження у формі приватного обвинувачення, часто стикається із «психологічними феноменами» потерпілого, а також із психічними його розладами. Виявлення останніх здійснюється за допомогою можливостей судових експертиз, які й дають їм належну оцінку. Судова експертиза є науково-практичним дослідженням, процесом пізнання, яке здійснюється експертом для надання обґрунтованого висновку відповідно до встановленого законом порядку. Її проведення засноване на спеціальних знаннях експерта, на вже зібраних у провадженні матеріалах для встановлення фактів, що не є очевидними. Ігнорування певних, незрозумілих для суду нетипових психічних станів потерпілих часто призводить до судової помилки. Нами, на прикладах актів проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз потерпілих, укотре доведено, що її вчасне проведення й достовірні результати сприяють більш якісній та ефективнішій роботі судів, виконанню основних завдань кримінального судочинства.
Колом питань, що розглядалися в нашій роботі, проблема дослідження психологічних особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення не вичерпується. Перспективними напрямками в цьому аспекті можуть стати: удосконалення методики вироблення умінь і навичок професійного отримання даних щодо психологічних характеристик потерпілого на різних етапах кримінального процесу; створення в державі юридичних можливостей для функціонування мережі кризових центрів надання правової допомоги жертвам правопорушень; узагальнення міжнародного досвіду використання можливостей відновного правосуддя в механізмі примирення потерпілого з обвинуваченим; збільшення кількості посад професійних психологів у судах і звернення суспільної уваги та уваги громадськості на необхідність зміцнення суспільно-правового статусу потерпілого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аликперов Х. Д. Преступность и компромисс / Х. Д. Аликперов. – Баку, 1992. – 189 с.
2. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройства : учебн. пособие / Ю. А. Александровський. – М., 2000. – 351 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – СПб. : Лань, 1998. – 360 с.
4. Альбуханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / К. А. Альбуханова-Славская. – М., 1980. – 335 с.
5. Аналітичні огляди щодо стану здійснення правосуддя за 2005–2009 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
6. Антонян Ю. М. Психология убийства / Ю. М. Антонян. – М., 1977. – 344 с.
7. Апеляційний суд м. Києва. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
8. Балабанова Л. М. Судова патопсихологія (питання визначення норми і відхилень) / Л. М. Балабанова. – Донецьк : Сталкер, 1998. – 432 с.
9. Барський А. Б. О судебно-психологической экспертизе и ее значении в советском уголовном судопроизводстве / А. Б. Барский // Вопросы экспертизы в работе защитника : сборник статей. – СПб. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – С. 101–114.
10. Батуев А. С. Высшая нервная деятельность / А. С. Батуев. – М. : Высш. шк., 1991. – 256 с.
11. Батюкова В. Е. Потерпевший в уголовном праве : автореф. дис. на соискание учёной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Е. Батюкова. – М., 1995. – 23 с.
12. Божьев В. П. Особенности производства по делам частного обвинения / В. П. Божьев // Российский судья. – 2001. – № 7. – С. 40–43.
13. Божьев В. П. Применение норм уголовно-процессуального законодательства при рассмотрении дел частного обвинения /
В. П. Божьев // Советская юстиция. – 1992. – № 15–16. – С. 20–22.
14. Божьев В. П. Процессуальный статус потерпевшего / В. П. Божьев // Российская юстиция. – 1994. – № 1. – С. 48–49.
15. Божьев В. П. Предпосылки усиления защиты прав и интересов потерпевшего в уголовно-процессуальной деятельности / В. П. Божьев // Проблемы повышения качества уголовно-процессуальной деятельности в условиях перестройки. – Ижевск, 1989. – С. 63–66.
16. Бойко А. И. Потерпевший от преступления в международном и национальном законодательстве / А. И. Бойко // Международное и национальное законодательство: проблемы юридической техники : Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции (Москва, 29-30 мая 2003 года). – М., 2004. – С. 286–287.
17. Бойко А. И. Потерпевший от преступления / А. И. Бойко // Законодательство. – 2003. – № 1. – С. 4–9.
18. Брейтуэйт Дж. Преступление, стыд и воссоединение / Дж. Брейтуэйт под общ. ред. М. Г. Флямера. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 72 с.
19. Бруновскіс А. «Залишити минуле позаду?» / Анет Бруновскіс, Ребека Суртес. – Fato – report, 2007. – с. 40–41.
20. Брусницин Л. В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: временной и субъективный аспекты / Л. В. Брусницин // Государство и право. – 1996. – № 9. – С. 76–83.
21. Вандышев В. В. Характеристика виктимологических исследований в государствах Содружества / В. В. Вандышев // Правоведение. – 1993. – № 6. – С. 114–117.
22. Васильев А. Н. Тактика допроса / А. Н. Васильев, Л. М. Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1970. – 208 с.
23. Васильев В. Л. Юридическая психология : учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Правоведение» / В. Л. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1991. – 464 с.
24. Ващук Б. Л. Поняття потерпілого та підстави його визнання за проектом КПК України / Б. Л. Ващук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 3–5.
25. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций / Л. С. Выготский. – М. : АПН, 1960. – 1136 с.
26. Вернидубов І. В. Підтримання прокуратурою державного обивинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України / І. В. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 4. – С. 28–30.
27. Гаврилова Н. И. Ошибки в свидетельских показаниях (происхождение, выявление, устранение) : методическое пособие / Н. И. Гаврилова. – М., 1963. – 254 с.
28. Гайденко В. Соціальна адаптація як передумова життєвого успіху : навчально-методичний збірник / Гайденко В., Предборська І. ; за ред. Н. Софій – К. : Контекст, 2000. – 236 с.
29. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общая часть / Р. Р. Галиакбаров. – Краснодар, 1999. – 366 с.
30. Гентиг Г. «Преступник и его жертва» / Г. Гентиг ; пер. с англ. – Нью Йорк, 1948. – 436 с.
31. Глазырин Ф. В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий / Ф. В. Глазырин. – Свердловск, 1973. – 156 с.
32. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Л. В. Головко. – СПб., 2002. – 544 с.
33. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 188 с.
34. Давыдова Е. В. Примирение с потерпевшим / Е. В. Давыдова, А. Г. Кибальник, И. Г. Солоненко. – Ставрополь : Изд-во Ставропольского гос. ун-та, 2001. – 150 с.
35. Дагель П. С. Вина потерпевшего в уголовном праве / П. С. Дагель // Советская юстиция. – 1967. – № 6. – С. 12–15.
36. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевший от преступления : сб. науч. трудов – Владивосток, 1974. – С. 21–29.
37. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти) : навчальний посібник / О. М. Джужа, Є. М. Моїсєєв. – К., 1994. – 51 с.
38. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступления и злоупотребления властью // Советская юстиция. – 1992. – № 9–10. – C. 39–41.
39. Дорошков В. В. Частное обвинение: правовая теория и судебная практика / В. В. Дорошков. – М., 2000. – 256 с.
40. Дулов А. В. Судебная психология / А. В. Дулов. – Минск : Вышэйш. шк., 1975. – 464 с.
41. Дуспулов Г. Г. Психология допроса на предварительном следствии / Г. Г. Дуспулов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 112 с.
42. Эльдаров М. Потерпевшему дать права частного обвинителя / М. Эльдаров // Российская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 18–21.
43. Еллинек Г. Система субъективных публичных прав / Г. Еллинек ; пер. со 2-го нем. изд. ; под. ред. А. А. Рождественского. Вып. 1. – СПб. : Освобождение, 1913. – 26 с.
44. Жеребятьев И. В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России : монография / И. В. Жеребятьев. – Оренбург : РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 220 с.
45. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
46. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 р. № 3782 – ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
47. Законы Хеттского царства, законы Вавилонии, Ассирии / по изданию И. М. Дьяконова // Вестник древней истории. – 1952. – № 4. – C. 254–259.
48. Здравомыслов А. Г. Отношение к труду и ценностные ориентации личности / А. Г. Здавомыслов, В. А. Ядов // Социология в СССР : в 2 т. – М. : Мысль, 1965. – Т. 2. – 304 с.
49. Зеленко О. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення / О. Зеленко, В. Гутник // Юридичний вісник України. – 2006. – № 11. – С. 8–10.
50. Зер Г. Введение в восстановительное правосудие / Г. Зер // Правосудие по делам несовершеннолетних. Перспективы развития. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 1999. – Вып. 1. – С. 117–118.
51. Зер Г. Восстановительное правосудие : новый взгляд на преступление и наказание / Г. Зер ; пер. с англ. М. М. Стерник, Е. В. Топникова – М. : Изд-во Центра «Судебно-правовая реформа», 1998. – 354 с.
52. Зубарев В. С. Язык и стиль обвинительного заключения / В. С. Зубарев, Л. П. Крысин, В. Ф. Статкус. – М. : Юрид. лит., 1976. – 88 с.
53. Зуйков Г. Г. Общие вопросы использования специальных познаний в процессе предварительного расследования / Г. Г. Зуйков // Криминалистическая экспертиза. – М., 1966. – Вып. І. – С. 113–114.
54. Із архіву Садгірського районного суду м. Чернівці // Справа
№ 1-221/2009
55. Із архіву Чернівецького обласного громадського молодіжного об’єднання «Сучасник», 2009 рік.
56. Із архіву Чернівецької обласної психіатричної лікарні: Акт проведення експертизи потерпілого, 2003 рік.
57. Із архіву Чернівецької обласної психіатричної лікарні: Акт проведення експертизи потерпілого, 2004 рік.
58. Із архіву Чернівецької обласної психіатричної лікарні: Акт проведення експертизи потерпілого, 2006 рік.
59. Із архіву Чернівецької обласної психіатричної лікарні: Акт проведення експертизи потерпілого, 2007 рік.
60. Із архіву Чернівецької обласної психіатричної лікарні: Акти проведення психологічної експертизи потерпілих, 2008-2010 роки.
61. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи № 6 від 17.01.1995 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
62. Иванкина Н. Н. Основы судебного красноречия / Н. Н. Иванкина. – М., 2000. – 592 с.
63. Иванова З. Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан / З. Д. Иванова // Сов. государство и право. – 1980. – № 2. – С. 36–39.
64. Кандинский В. Х. К вопросу о невменяемости / В. Х. Кандинский. – СПб., 1980. – 240 с.
65. Кириленко Т. С. Вчинковий смисл психологічних феноменів: феномени ситуативні. Основи психології / Т. С. Кириленко. – К. : Либідь, 1997. – 632 с.
66. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості : навч. посібник / Т. С. Кириленко. – К. : Либідь, 2007. – 256 с.
67. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 526 с.
68. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учебник / С. А. Комаров. – 6-е изд., доп. – СПб. : Изд-во юрид. ин-та, 2001. – 235 с.
69. Конверський А. Є. Логіка : підручник / А. Є. Конверський. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 440 с.
70. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология / Коновалова В. Е. – Х. : Консум, 1999. – 157 с.
71. Коновалова В. О. Правова психологія : навч. посібник / В. О. Коновалова. – Х. : Основа, 1996. – 184 с.
72. Конституція України. Офіційне видання. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 104 с.
73. Костенко О. М. Універсальний натуралізм – підґрунтя наукової культури нового типу / О. М. Костенко // Вісник Нац. Акад. наук України. – 2007. – № 10. – С. 37–43.
74. Костицький М. В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі / М. В. Костицький. – К. : НМК ВО, 1990. – 87 с.
75. Костицький М. В. Психологические методы в боротьбе с правонарушениями / М. В. Костицький. – К. : Вища шк., 1981. – 53 с.
76. Костицький М. В. Судебно-психологическая экспертиза / М. В. Костицький. – Львов : Выща шк., 1987. – 141 с.
77. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: вибрані наукові праці / М. В. Костицький – Чернівці : Рута, 2008. – 560 с.
78. Кощинець В. В. Етичні проблеми судово-психологічної експертизи / В. В. Кощинець // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. ст. – 2001. – Вип. VІІ. – С. 228–236.
79. Кощинець В. В. Психолого-правові аспекти оцінки показань свідків у суді / В. В. Кощинець // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. ст. – 2002. – Вип. VІІІ. – С. 191–196.
80. Криміналістика : підручник / за ред. В. Ю. Шепітька. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 263 с.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України: проект № 1233 від 13.12.2007 р., підготовлений народними депутатами України В. Р. Мойсиком, І. В. Вернидубовим, С. В. Ківаловим, Ю. А. Кармазіним [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.gska2.rada.gov.ua.
82. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
83. Кристи Н. Конфликты как собственность / Н. Кристи // Базовая лекция Центра криминологических исследований ун-та г. Шеффилда, прочитана 31 марта 1976 г. – М : Изд-во Центра «Судебно-правовая реформа», 1976. – С. 171–174.
84. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 175 с.
85. Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (КСППЭ) на современном этапе развития: достижения, проблемы, перспективы / И. А. Кудрявцев // Рос. психиатр. журн. – 2002. – № 3. – С. 9–18.
86. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / И. А. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
87. Курс кримінології : Загальна частина : підручник : у 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін. ; за заг ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
88. Курс российского уголовного права : Общая часть / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М., 2001. – 645 с.
89. Куссмауль Р. Институт частного обвинения нуждается в преобразовании / Р. Куссмауль // Российская юстиция. – 2002. – № 11. – С. 41–42.
90. Кучинська О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Крим. процес і криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність» / О. П. Кучинська. – К., 1996. – 23 с.
91. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 159 с.
92. Леви А. А. Потерпевший в уголовном процессе : конспект лекцій / А. А. Леви. – М. : РУДН, 2007. – 176 с.
93. Лук’янчиков Є. Д. Використання спеціальних знань у дослідчому провадженні / Є. Д. Лук’янчиков // Актуальні проблеми оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ: тези доп. круглого столу (Київ, 03 берез. 2010 р.) – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С.77 –80.
94. Лук’янчиков Є. Д. Забезпечення недоторканості потерпілого при провадженні пред’явлення для впізнання / Є. Д. Лук’янчиков // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ, 1998. – № 7. – С. 46–55.
95. Лук’янчиков Є. Д. Процесуальні форми участі особи, що володіє спеціальними знаннями у кримінальному судочинстві / Є. Д. Лук’янчиков // Судова експертиза. Сучасний стан та перспективи розвитку : Тези доповідей. – К. : Міністерство юстиції України, 2010. – С. 91–94.
96. Лук’янчиков Є. Д. Психологічний контакт і психологічний вплив у тактиці провадження слідчих дій / Є. Д. Лук’янчиков // Бюлетень з обміну досвідом роботи – 2002. – № 138. – С. 8–12.
97. Максудов Р. Р. Восстановительное правосудие: концепция, понятия, типы программ / под ред. Л. М. Карнозовой, Р. Р. Максудова. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 1999. – 240 с.
98. Малышев В. С. Картина жертвы. Популярно о виктимологии / В. С. Малышев. – Донецк : Юрпресс, 2002. – 87 с.
99. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы / И. Г. Малкина-Пых. – М. : ЭКСМО, 2006. – 440 с.
100. Малютін І. Проблеми реалізації Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» / І. Малютін // Право України. – 2002. – № 12. – С. 98–102.
101. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. : Вибрані наукові праці / В. Т. Маляренко – К. : Ін Юре, 2004. – 316 с.
102. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення / В. Т. Маляренко // Право України. – 2004. – № 5. – С. 5–9.
103. Мамонтова С. Н. Прикладная юридическая психология / С. Н. Мамонтова – М., 2002. – 509 с.
104. Марчак В. Я. Акцентуалізація характеру як підстава розвитку психопатії, що зумовлює обмежену осудність особи / В. Я. Марчак // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : збірник наукових статей. – 2008. – Вип. ХІХ. – С. 195–197.
105. Марчак В. Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві : монографія / В. Я. Марчак – Чернівці : Рута, 2005. – 152 с.
106. Марчак В. Я. Вплив «дефектів волі» на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними / В. Я. Марчак // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. – Чернівці : Рута, 2009. – Вип. 492 : Правознавство. – С. 34–35.
107. Марчак В. Я. Значення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи для визнання судом обмеженої осудності особи / В. Я. Марчак // Право України. – 2007. – № 11. – С. 81–84.
108. Марчак В. Я. Значення психологічного контакту при проведенні комунікативних слідчих дій / В. Я. Марчак // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 2. – С. 251–256.
109. Марчак В. Я. Поняття та значення психологічних знань у кримінальному процесі / В. Я. Марчак // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. – Чернівці : Рута, 2001. – Вип. 125 : Правознавство. – С. 104–107.
110. Марчак В. Я. Приводи і підстави судово-психологічної експертизи для встановлення стану обмеженої осудності / В. Я. Марчак // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доповідей та повідомлень науково- практичної конференції (Київ, 3 квітня 2009 року). [Видання присвячене пам’яті професора А. Я. Дубинського]. – К. : Атіка, 2009. – С. 260–264.
111. Марчак В. Я. Проблеми визначення правового статусу експерта як суб’єкта кримінального процесу / В. Я. Марчак // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці : Рута, 2002. – Вип. 161 : Правознавство. – С. 102–106.
112. Матеріали державної судової адміністрації України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
113. Медвєдєв В. С. Кримінальна психологія : підручник / В. С. Медвєдєв. – К. : Атіка, 2004. – 368 с.
114. Медведєв В. С., Казміренко Л. І. Психологічна характеристика принципів злочинної діяльності / В. С. Медведєв, Л. І. Казміренко // Філософські, методологічні, соціологічні та психологічні проблеми права : матеріали міжнародної науково-теоретичн. конф., 28–29 травня 2011 р. – Чернівці, 2011. – С. 358–366.
115. Медведєв В. С. Психологія злочинної діяльності : навч. посіб. / В. С . Медведєв. – К. : Атіка, 2012. – 204 С.
116. Метелица Ю. Л. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших / Ю. Л. Метелица. – М. : Юрид. лит., 1990. – 204 с.
117. Механізм взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії жорстокому поводженню з дітьми / за ред. Левченко К. Б., Трубавінової І. – М., 2005. – 452 с.
118. Мизулина Е. Б. Уголовный процесс: концепция самоограничения государства : автореф дис. на соискание науч. степ. докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / Е. Б. Мизулина. – Ярославль, 1991. – 21 с.
119. Минская В. С. Отрицательное поведение – одна из категорий виктимологии / В. С. Минская // Сов. государство и право. – 1980. – № 7 – С. 111–112.
120. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А. Р. Михайленко. – Саратов, 1975. – 151 с.
121. Мойсюк О. М. Віктимологічна профілактика порушень безпеки дорожнього руху : авреф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. М. Мойсюк. – К., 1999. – 19 с.
122. Морозов Г. Е. Судебная психиатрия: руководство для врачей / под ред. Г. Е. Морозова. – М. : Медицина, 1988. – 399 с.
123. Морозова М. В. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза способности малолетних и несовершеннолетних давать показания (психологический аспект) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психол. наук : спец. 19.00.04 «Медицинская психология» / М. В. Морозова. – СПб., 1994. – 20 с.
124. Мясищев В.Н. О взаимосвязи общения, отношения и обращения как проблеме общей и социальной психологи / О. О. Мясищев // Социально-психологические и лингвистические характеристики форм общения и развития контактов между людьми. – Л., 1970. – С. 114–115.
125. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук та ін. ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
126. Нестор Н. Парадигма восстановительного правосудия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.pravotoday.in.ua.
127. Нор В. Т. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе / В. Т. Нор, М. В. Костицький. – К. : Вища шк., 1985. – 54 с.
128. Онишко Ю. В. Травма та потреби потерпілих. Розпізнання наслідків травми для психічного здоров’я в контексті торгівлі людьми / Ю. В. Онишко // Тренінг для тренерів-працівників прокуратур із протидії торгівлі людьми : матеріали наук.-практ. конф., 18-22 вересня 2006 р. – К., 2006. – С. 27–28.
129. Оноре Т. Про право: Короткий вступ / Т. Оноре; пер. з англ. – К. : Сфера, 2004. – С. 62–64.
130. Орбан-Лембрик Л. Е. Юридична психологія : курс лекцій / Л. Е. Орбан-Лембрик, В. В. Кощинець. – Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2005. – 316 с.
131. Основи психології : підручник / за заг. ред. О. В Киричука, В. А. Романця. – 6-те вид., стереотип. – К. : Либідь, 2006. – 632 с.
132. Пироженко І. О. Психологічний супровід інноваційно-освітніх технологій : навчально-методичний посібник / І. О. Пироженко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2006. – 48 с.
133. Перепадя О. В. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права / О. В. Перепадя // Право України. – 2000. – № 10. – С. 101–104.
134. Петрова Н. Е. Частное и субсидиарное обвинение / Н. Е. Петрова. – Самара : Изд-во «Самарский университет», 2004. – 213 с.
135. Платонов К. К. Теория функциональных систем, теория отражения и психология / К. К. Платонов. – М. : Наука, 1978. – 86 с.
136. Полянський Н. Н. Процессуальные права потерпевшего / Н. Н. Полянский – М. : Наука, 1983. – 223 с.
137. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии / Порубов Н. И. – Минск, 1978. – 175 с.
138. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1978 року № 8 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
139. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
140. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.05.2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6. – С. 10–17.
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 1. – С. 472–473.
142. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / [колектив авторів] ; за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 364 с.
143. Правила процедури і доказування Міжнародного Кримінального Суду [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
144. Прайс М. Образец нейтральности для медиации жертвы и правонарушителя / М. Прайс ; пер. с англ. // Архив Центра «Судебно-правовая реформа», 1999. – 204 с.
145. Практикум з психології : навч. посіб / [авт. тексту О. Л. Туриніна]. – К. : МАУП, 2007. – 328 с.
146. Практична психологія та соціальна робота [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.psylib.ukrweb.net.
147. Присяжнюк Т. І. До дискусії про потерпілого у кримінальному праві / Т. І. Присяжнюк // Право України. – 2005. – № 9. – С. 92–95.
148. Присяжнюк Т. І. Потерпілий від злочину: проблеми правового захисту / Т. І. Присяжнюк. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 240 с.
149. Присяжнюк Т. І. Потерпілий в кримінальному праві України: окремі питання / Т. І. Присяжнюк // Право України. – 2004. – № 10. – С. 95–97.
150. Присяжнюк Т. І. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві / Т. І. Присяжнюк // Право України. – 2004. – № 8. – С. 60–63.
151. Проект Закону України «Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
152. Психологія судового рогляду кримінальних справ : монографія / М. В. Костицький, В. Я. Марчак, О. К. Черновський, А. В. Федіна. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 400 с.
153. Райгородський Я. Д. Практична психодіагностика. Методики і тести : навчальний посібник / Я. Д. Райгородський. – Самара : БАХРАХ – М, 1998. – 430 с.
154. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов. – М. : Изд-во Высш. шк. МООП СССР, 1967. – 263 с.
155. Ревака В. М. Форми використання спеціальних пізнань у досудовому провадженні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність» / В. М. Ревака. – Х., 2006. – 20 с.
156. Рівман Д. В. Використання віктимологічних даних у попередженні злочинів / Д. В. Рівман. – Львів : ТОВ «Каїр», 1980. – 122 с.
157. Римська Р. Практична психологія в тестах / Р. Римська, С. Римский // Психолог. – № 2. – 2005. – С. 183–185.
158. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога : у 2 кн. / Е. И. Рогов. – М. : ВЛАДОС, 1998. – Кн. 1. – 384 c.
159. Романов В. В. Юридическая психология / В. В. Романов. – М. : Юристъ, 1998. – 488 с.
160. Рубинштейн Е. А. Прекращение уголовного дела в связи с примирением с потерпевшим в УПК Российской Федерации / Е. А. Рубинштейн // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной принятию нового Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации. – М., 2002. – С. 164–166.
161. Савицкий В. М. Потерпевший в советском уголовном процессе / В. М. Савицкий, И. И. Потеружа. – М. : Госюриздат, 1963. – 169 с.
162. Саморока В. О возможности использования специальних знаний в области психологии для проверки достоверности показаний лица в ходе допроса / В. Саморока, Т. О. Бородкина // Уголов. право. – 2006. – Вып. 3. – С. 79–82.
163. Сафранов