ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ КОРЕКЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ ВЧИТЕЛІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

Короткий опис

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

САВЧУК НАДІЯ АНТОНІВНА

УДК 159.923:37.011.31

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ
КОРЕКЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ
ВЧИТЕЛІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
дійсний член АПН України,
заслужений діяч науки
і техніки України,
доктор психологічних наук,
професор С.Д.МАКСИМЕНКО

Київ - 2005

ЗМІСТ

Вступ ................................................................................................. 5
Розділ 1. Особистісні дисгармонії у педагогічних працівників:
передумови формування, особливості виявлення та психологічної
корекції ...................................................................................................... 12
1.1. Сучасні вимоги до професійної діяльності та особистості педагогічного працівника.................................................................................................. 12
1.2. Особистісні дисгармонії та передумови їхнього розвитку у педагогічних працівників....................................................................... 19
1.3. Особливості психологічної корекції особистісних дисгармоній у педагогічних працівників................................................................................................. 38
Висновки до pозділу 1..................................................................... 48
Розділ 2. Експериментально-психологічне дослідження особистісних дисгармоній у педагогічних працівників.......................................................................... 50
2.1. Теоретико-методологічні засади дослідження......................... 50
2.1.1. Методологічні принципи, покладені в основу дослідження 50
2.1.2. Визначення основних понять................................................. 52
2.1.3. Гіпотеза дослідження............................................................. 60
2.1.4. Експериментально-діагностична модель та методичне забезпечення дослідження............................................................................................... 62
2.1.5. Загальна процедура дослідження......................................... 67
2.1.6. Характеристика досліджуваних осіб.................................... 68
2.1.7. Особливості математико-статистичного опрацювання емпіричних даних 69
2.2. Характеристика психічних дисгармоній у студентів майбутніх педагогів 72
2.2.1. Характеристика системи особистісних відношень та ієрархії ціннісних орієнтацій................................................................................................... 72
2.2.2. Психодіагностичні дані про особистісно-характерологічні особливості досліджуваних студентів .......................................................................... 77
2.2.3. Психодіагностична характеристика психічних станів у досліджуваних студентів..................................................................................................... 81
2.2.4. Характеристики поведінки досліджуваних студентів у ситуаціях фрустрації та міжособистісних конфліктів...................................................................... 85
2.3. Характеристика психічних дисгармоній у педагогічних працівників загальноосвітньої середньої школи.......................................................... 91
2.3.1. Система особистісних відношень та ціннісних орієнтацій... 91
2.3.2. Особистісно-характерологічні особливості.......................... 96
2.3.3. Характеристика психічних станів....................................... 100
2.3.4. Відображення психічних станів та особистісних якостей в особливостях міжособистісного спілкування та педагогічної діяльності.................... 104
Висновки до розділу 2................................................................... 117
Розділ 3. Характеристика динаміки психічних станів та особистісних дисгармоній у студентів і вчителів в результаті психологічної корекції........................ 121
3.1. Загальна стратегія, основні завдання та процедура проведення психологічної корекції особистості педагогічного працівника..................................... 121
3.2. Динаміка психічних станів та особистісних якостей у студентів процесі психокорекції........................................................................................... 128
3.2.1. Типологізація особистісних проблем учасників групових корекційних занять.................................................................................................................. 128
3.2.2. Загальна стратегія психокорекції в групах студентів........ 129.
3.2.3. Корекція психічних станів, особистісних дисгармоній, конфліктної поведінки та стилів спілкування у студентів, майбутніх педагогічних працівників 133
3.3. Динаміка психічних станів та особистісних якостей у вчителів в процесі психокорекції.......................................................................................... .143
3.3.1. Типологізація особистісних проблем.........................................143
3.3.2. Загальна стратегія психокорекції в групах вчителів.......... 145
3.3.3. Корекція психічних станів, особистісних дисгармоній, конфліктної поведінки та стилів спілкування у вчителів............................................................. 147
Висновки до розділу 3.................................................................. 156
Висновки....................................................................................... 158
Список використаних джерел.................................................... 161
Додатки.......................................................................................... 184

ВСТУП
Актуальність дослідження. Радикальні суспільно-політичні та соціально-економічні перетворення, що відбуваються в нашій країні на початку нового тисячоліття, супроводжуються формуванням нового соціо- та етнокультурного середовища, в якому відбувається становлення нового типу громадянина та особистості нашого співвітчизника. Забезпечити молоде покоління надійною базою знань, професійних умінь і навичок відповідно вимогам часу, а також морально-ціннісними настановами зі збереженням віковічних традицій нашого народу покликані сприяти насамперед психологічна наука та педагогіка, на засадах яких відбувається реформування й в освітній галузі. Реформування освіти в Україні відбувається у співвіднесенні зі світовими стандартами, з сучасними тенденціями до гуманізації освіти, культурознавчої соціологізації та екологізації змісту навчання, до міждисциплінарної інтеграції в технології освіти, орієнтації на її неперервність, розвивальні та громадянські функції. Державна національна програма Освіта: Україна ХХІ століття”, Закон України Про освіту” та інші документи державної ваги визначають нове ставлення до людини як найвищої цінності, а вища освіта розглядається як така, що має забезпечити ґрунтовну й різнобічну підготовку фахівців, які визначатимуть темпи та рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу. Зокрема наголошується на тому, що педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти (Програма Освіта: Україна ХХІ століття”).
Водночас різноманітні кризові явища, які пронизують сьогодні практично всі сфери суспільного та особистого життя наших співвітчизників, не оминули й педагогічних працівників. Постійна соціальна напруженість та конфліктність суспільства, його нетривкі духовні орієнтири, нестабільні матеріально-побутові умови життєдіяльності та праці освітян, постійно зростаюча інтенсифікація інформаційних потоків, що вимагають їх своєчасного та якісного опрацювання, інноваційні процеси, повсякденна емоційно насичена комунікативна активність - складають сукупність чинників соціогенної невротизації особистості (Б.Карвасарський, Н.Марута, О.Чабан), формування у неї різного виду внутрішніх дисгармоній (Г.Бреслав, О.Донченко, К.Леонгард, А.Мілтс, Т.Титаренко, В.Семиченко), що виявляються, зокрема, в феноменах професійного стресу” та емоційного вигоряння” працівника освіти (В.Бойко, Л.Карамушка і Т.Зайчикова, В.Орел, Т.Рончінська, Т.Форманюк).
Надзвичайної актуальності набуває формування таких професійних якостей вчителя, як його психологічна компетентність та дидактична культура, котрі визначають ефективність педагогічної праці в цілому. Водночас поряд з недосконалістю вузівської психологічної підготовки вчителів недостатньо вивченою залишається низка проблем, пов’язаних з самою особистістю вчителя, зокрема, структурою, психологічним змістом, причинами виникнення, особливостями розвитку у нього особистісних дисгармоній та їхнього впливу на педагогічне спілкування і ефективність педагогічної діяльності. Знання зазначених проблем значною мірою сприяло б психологічному забезпеченню процесу вдосконалення та самовдосконалення особистості вчителя, а відтак і ефективному виконанню ним своїх навчально-виховних функцій та забезпечило б його визначальну роль у формуванні нових духовно-інтелектуальних якостей молодого покоління.
Зважаючи на актуальність зазначеної проблематики, її недостатню розробленість в сучасній педагогічній психології, а також важливість у розв’язанні низки практичних питань освіти в контексті її реформування, було обрано тему дисертаційного дослідження: Психолого-педагогічні умови корекції особистісних дисгармоній вчителів загальноосвітніх шкіл”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної програми наукових досліджень Волинського державного університету ім. Лесі Українки, а також узгоджена з комплексною темою кафедри педагогічної та вікової психології Вікові проблеми становлення особистості” вказаного університету.
Тема затверджена 29.04.1996 р. на Вченій Раді Волинського державного університету ім. Лесі Українки (протокол № 9 ) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 5 від 27.05.2003 р.).
Об’єкт дослідження становлять особистісні дисгармонії та стани вчителів загальноосвітньої середньої школи.
Предмет дослідження склали особливості прояву та психологічної корекції особистісних дисгармоній та станів вчителів у співвіднесенні їх з педагогічною діяльністю.
Мета дослідження полягала у виявленні особистісних дисгармоній в психодіагностичних показниках та поведінці вчителів і їхньої динаміки в процесі психолого-педагогічної корекції.
В основу дослідницької гіпотези було покладено наступні припущення:
1) дисгармонійні психічні стани, спричинені переважно зовнішніми обставинами (ситуаціями стресу, фрустрації, міжособистісного конфлікту), відбиваються, в основному, на локальному самопочутті педагога й істотно не впливають на його педагогічне спілкування та продуктивність педагогічної діяльності в цілому;
2) особистісні дисгармонії, як відбиток індивідуальної історії життя, за підвищеної емоційно-розумової напруженості спричиняють відносно стійкі утруднення педагогічного спілкування та істотно знижують продуктивність педагогічної діяльності;
3) дисгармонійні стани і особистісні дисгармонії суттєво відрізняються за стійкістю змін, що відбуваються в результаті психокорекційних впливів, й знаходять відображення у відповідних характеристиках динаміки педагогічного спілкування та педагогічної діяльності.
Перевірка гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачало вирішення наступних завдань:
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних підходів до вивчення проблеми особистісних дисгармоній вчителів та їхнього пливу на педагогічне спілкування і педагогічну діяльність;
2. Розробити експериментально-діагностичну модель дослідження особистісних дисгармоній у студентів (майбутніх педагогів) та вчителів-практиків;
3. На базі психодіагностичних показників та аналізу поведінки вчителів з’ясувати характерні особливості їх особистісних дисгармоній у порівнянні з дисгармонійними психічними станами;
4. Побудувати систему психолого-педагогічних засобів корекції особистісних дисгармоній;
5. Здійснити аналіз динаміки характеристик дисгармонійних психічних станів та особистісних властивостей у студентів та вчителів в процесі психолого-педагогічної корекції.
Методологічну основу дослідження склали: положення про причинову зумовленість виникнення та розвитку психічних явищ, якостей та активності людини (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); принцип самоактивності індивіда, згідно з яким підкреслюється значна роль внутрішніх сил і джерел особистості, її самовизначення, самоствердження, творчої самореалізації та особистої відповідальності за вибір власного життєвого шляху і самовдосконалення (М.Й.Боришевський, В.О.Моляко, В.А.Роменець, Т.М.Титаренко, П.Р.Чамата); положення про єдність психіки і діяльності, за яким психіка визнається внутрішнім планом діяльності, продуктом і формою виявлення останньої (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн); системно-структурний принцип, який вимагає розглядати досліджуване психічне явище у тісних взаємозв’язках з іншими явищами навколишнього світу, а також з внутрішніми процесами та станами людини (М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, О.М.Ткаченко); уявлення про єдність психодіагностики і психокорекції (Л.Ф.Бурлачук, І.А.Грабська, О.С.Качарян, А.А.Осипова, Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Реалізацію завдань дослідження забезпечували взаємодоповнюючі, адекватні обраному предметові дослідження методи теоретичного аналізу й збору емпіричних даних: особистісні опитувальники, шкали самооцінювання, проективні тести, контент-аналіз матеріалів самозвітів, метод експертних оцінок, спостереження. Основу дослідження склала модель психолого-педагогічного експерименту. Емпіричні дані піддавалися математико-статистичному опрацюванню з обчисленням середніх значень та їх похибок, визначенням достовірності відмінностей за критерієм Ст’юдента, застосуванням кореляційного та факторного аналізу, які доповнювалися якісним аналізом. Статистичне опрацювання експериментальних даних здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера з використанням пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Наукову новизну дослідження становить вперше здійснена спроба експериментально-психодіагностичного дослідження, порівняльного аналізу, психолого-педагогічної корекції дисгармонійних психічних станів та особистісних властивостей у студентів та вчителів загальноосвітньої середньої школи. З’ясовано діагностичні характеристики дисгармонійних психічних станів та особистісних дисгармоній, а також критерії оцінки ефективності корекційних впливів на основі аналізу особливостей педагогічного спілкування, навчальної та педагогічної діяльності в цілому. Окреслено шляхи запобігання поглибленню у вчителів особистісних дисгармоній та явищ професійного емоційного вигоряння в сучасних умовах педагогічної праці.
Теоретичне значення виконаної роботи полягає в розробці та експериментальному обґрунтуванні положень про відносну стійкість особистісних дисгармоній та мінливість дисгармонійних психічних станів, про зумовленість їхнього розвитку чинниками індивідуального розвитку особистості та умов її педагогічної праці. Розкрито механізм корекції дисгармонійних психічних утворень залежно від умов педагогічної діяльності.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержано психодіагностичні характеристики особистісних дисгармоній, розкрито форми їхнього виявлення в процесі педагогічного спілкування, а також апробовано модель корекції особистісних дисгармоній та станів, встановлено критерії оцінки ефективності вказаної корекції. Результати дослідження можуть бути використані в ході психологічного забезпечення ефективної педагогічної комунікації, навчальної та педагогічної діяльності з метою підвищення психологічної компетентності вчителів, у вирішенні завдань психопрофілактики розвитку явищ професійного емоційного вигоряння, невротичних та психосоматичних розладів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних, репрезентативністю вибірок досліджуваних, застосуванням сучасних методів математичної статистики та програмного забезпечення опрацювання результатів дослідження.
Дослідження проводилося протягом 2001-2004 років на базі педагогічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки та спеціальної загальноосвітньої школи № 6 (тепер спеціальна загальноосвітня школа-центр реабілітації для дітей з особливими потребами Надія”) м. Луцька, Маяковської ЗОШ Волинської області. Загалом дослідженням охоплено 205 осіб (78 вчителів і 127 студентів із стаціонарною та заочною формами навчання).
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалася в ході обговорення матеріалів та дослідницьких результатів, одержаних в процесі наукового пошуку, під час доповідей, виступів на міжнародних наукових конференція: ”Психолого-педагогічні проблеми естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл” (м.Луцьк, 1996 рік), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 60-річчю С.Д.Максименка, (Київ, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сільська школа: традиції та новаторство", (Луцьк, 2001 р.), Міжрегіональному семінарі "Конструктивна психологія і професіоналізація особистості", (Луцьк, 2002 р.), в процесі лекційних, практичних занять у навчально-виховному процесі студентів педагогічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Основний зміст роботи відображено в 9 публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Реформування освіти в Україні, у відповідності зі світовими стандартами, спрямоване на її гуманізацію, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та демократичних норм, за якими у центрі уваги постає особистість людини, а не освітня система, - що висуває також підвищені вимоги до особистості педагога як рушійної сили побудови нової системи освіти.
2. Відповідність людини педагогічній професії, зокрема професії вчителя, обумовлюється широким спектром вимог до когнітивних, емоційних та інтерактивних складових, що співвідносяться з педагогічною діяльністю та особистісними якостями педагога. Особливого значення набуває професійна, зокрема психологічна компетентність та дидактична культура, що постають визначальними чинникам ефективності педагогічної діяльності сучасного вчителя.
3. Специфічні умови педагогічної праці, для якої є характерними інтенсифікація комунікацій, подальше зростання розумових та емоційних навантажень, засвоєння різноманітних іновацій у викладацько-виховній роботі, перетворюються в чинники розвитку у вчителів дисгармонійних станів (внутрішньої конфліктності, явищ емоційного вигорання”), поглиблення особистісних дисгармоній (психотравматизації, загострення акцентуйованих рис), розладів здоров’я соціопсихогенного походження, таких як неврози, психосоматичні порушення тощо.
4. Особливості та механізми розвитку особистісних дисгармоній у педагогічних працівників, а також досвід застосування психокорекційних заходів для їхнього усунення досі залишаються недостатньо вивченими й у вітчизняних наукових джерелах майже не висвітленими, що обумовлює надзвичайну актуальність і практичну значущість таких досліджень.
5. Значне послаблення дисгармонійних станів, попередження пов’язаних з ними розладів здоров’я у педагогічних працівників створює психологічну передумову підвищення їхньої професійної компетентності, ефективності педагогічної діяльності, оптимізації міжособистісного спілкування та загалом психологічного клімату в педагогічному колективі, у чому провідна роль належить різноманітним засобам психолого-педагогічної корекції.
1. Особливості формування особистісних дисгармоній у вчителів, обумовлені їхнім індивідуальним розвитком та специфікою педагогічної праці в нинішніх соціально-економічних умовах, визначають основне спрямування та конкретні завдання психокорекційної роботи з даним контингентом працівників. Зокрема, основні завдання психологічної корекції вчителя спрямовуються:
· на гармонізацію його психічних станів та особистісних властивостей,
· на підвищення психологічної компетентності, зокрема у педагогічному спілкуванні,
· на психологічну профілактику розвитку синдрому емоційного вигоряння” як передхворобливого стану, що містить підгрунтя для різноманітних розладів здоров’я.
2. Особливості формування та виявлення дисгармоній психічних станів і особистісних властивостей учителя, а також сучасні тенденції розвитку різноманітних форм психологічної допомоги в освітній галузі потребують поєднання індивідуальних та групових підходів, розроблених у психодинамічно- та поведінково- орієнтованих відгалуженнях практичної психології. Як свідчить досвід корекційної роботи з вчителями (Т.С.Яценко), а також наш власний досвід діагностично-корекційної роботи зі студентами та педагогічними працівниками, вказаний шлях побудови корекційної стратегії на сучасному етапі формування мережі психологічних служб у вітчизняному освітньому середовищі видається досить виправданим та обгрунтованим.
3. Критеріями ефективності психокорекційної роботи з педагогічними працівниками слугують психодіагностичні показники динаміки психічних станів, особистісних та поведінкових особливостей, дані спостереження безпосередньо в процесі психокорекції, а також експертні оцінки досвідчених педагогів по відношенню до своїх молодших колег. У якості психодіагностичних засобів у згаданому контексті добре зарекомендували себе опитувальники Кеттелла (16-PF), Міні-мульт (СМОЛ) скорочений варіант відомого багатопрофільного особистісного тесту ММРІ, опитуальник для визначення акцентуацій характеру за Леонгардом, проективний тест Розенцвейга для дослідження поведінки в фруструючих ситуаціях, методики діагностики поведінки в конфлікті (зокрема, опитувальники Томаса, В.Бойка та інші), а також різноманітні шкали для самооцінки психічних станів настрою, активності, самопочуття, тривожності, пригніченості (методики САН, Спілбергера, Зунге тощо). Показники, одержані за кожною з названих методик, поєднаних в цілісний комплекс, забезпечують досить високу для практичних потреб надійність діагностичних результатів.

4. На завершальному етапі психокорекційної роботи з вчителями, зокрема, у розв’язанні проблеми нівелювання різних видів психічних дисгармоній, доцільно зосередитися психологу спільно з вчителем на розробці програми психологічного самовдосконалення, реалізація якої самим вчителем, за періодичної допомоги фахівця-психолога, запобігає загостренню сформованих у минулому особистісних дисгармоній та схильностей до певних дисгармонійних психічних станів, подальшому розвиткові явищ емоційного вигоряння”, а також сприяє постійному підвищенню психологічної компетенції як однієї з найважливіших професійних якостей педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н.В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. Київ: Вища школа, 1998. 208 с.
2. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. 2-е изд. М.: Изд. центр Академия”, 1996. 224 с.
3. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. Под общ. ред. д. филос. н. В.П.Кулыгина. М.: Серебряные нити, 2001. 416 с.
4. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта / Пер. з англ.: Навч. посібник. К.: Сфера, 1998. 342 с.
5. Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация / Под ред А.А.Бодалева, Г.А.Ковалева. М.: АПН СССР, 1983.
6. Активные формы обучения в повышении квалификации руководителей школ: методические рекомендации / Сост. И.А.Трухин, А.С.Винник. К.: Укр. ін-т підвищ. кваліфікації керІвн. кадрів освіти, 1986. 36 с.
7. Алаймазьян А.М., Лебедева М.М. Деловые игры и их использование в психологическом исследовании. Вопр. психологии. 1983. - № 2. с.143-150.
8. Аминов Н.А., Морозова Н.А., Смятских А.Л. Психодиагностика специальных способностей социальных работников // Социальная работа / Под ред. И.А.Зимней. М., 1992. Вып. 2.
9. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики-сотрудничества: Книга для учителя. К.: Освіта, 1991.
10. Андрієвська В. Гуманізація освіти: проблеми й пошуки в країнах Західної Європи // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти: Зб. мат-лів міжрег. наук.-практ семінару (28030 березня 1996 р.). Київ-Рівне, 1997. с. 11-14.
11. Андрос М.Є. Психічне здоров’я особистості: Психологічне консультування керівників шкіл // Освіта і управління. 1998. Т.2. -№ 2. с. 63-69.
12. Анциферова Л.И. Психологические закономерности развития личности взрослого человека и проблема непрерывного образования // Психолог. журнал. 1980. Т.1. - № 2. с.59-60.
13. Артуняк М.И. Учителя и ученики: два мира? М.: Просвещение, 1992. 160 с.
14. Асмолов А.Г. Практическая психология как фактор конструирования образовательного пространства личности // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Под. ред ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. М.: Смысл, 1997. с.239-248.
15. Асмолов А.Г. У истоков психоаналитической педагогики // К.Бютнер. Жить с агрессивными детьми: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. с.5-6.
16. Астапов В.М. Функциональный подход к изучению состояния тревоги // Психол. журн. 1992. Т.13. - № 5. с.11-117.
17. Баева И.А. Проект Переподготовка учителей-гуманитариев”: Психологические основы личностного педагогического взаимодействия. СПб, 1997.
18. Баева И.А. Психологическая безопасность в образовании. СПб, СОЮЗ”, 2002. 271 с.
19. Балл Г.А. Налаштування на діалог як складник духовності професіонала // Професійна освіта: педагогіка і психологія / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. ІІІ. Ченстохова-Київ, 2001.
20. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности. Вопросы. психологии. 1989. - № 1. с.92-100.
21. Балл Г.А. Проблема гуманізації освіти та деякі напрямки її розв’язання // Психол. засади гуманізації загальної середньої освіти / Ред. Мусатов С.О. Рівне, 1995. с.10-16.
22. Балл Г.А. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. Т.1. - № 2. с.21-36.
23. Батракова С.Н. Педагогиеские приемы эмоционального воздействия на учащихся: Учебное пособие. Ярославль, 1982.
24. Бацын В.К. Реформа образования в Российской Федерации. 1990-1994. М., 1995.
25. Бедерханова В.П. Обучающие игры как активный” метод подготовки студентов к воспитательной работе // Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация / Под ред А.А.Бодалева, Г.А.Ковалева. М.: АПН СССР, 1983. с.35-40.
26. Бекки Э. Плюралистическое образование в Западной Европе на пороге нового тысячелетия // Перспективы. М., 1993.- № 2. с.119-126.
27. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. -
28. Бех І. Психометодична проекція особистісно-орієнтованої моделі виховання // Педагогіка та психологія. Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 152. Чернівці, 2002. с.13-24.
29. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: Практическое пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М., 1995.
30. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально- психологической подготовки // Теорет. и методол. пробл. социал. психологии / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой. М.: МГУ, 1977. с.183-204.
31. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг предпосылка развития общения учителя с учениками // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А.Бодалева, В.Я.Ляудис. НИИ общей педагогики АПН СССР. М., 1980. с.65-76.
32. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. М.: Изд. МГУ, 1987. 304 с.
33. Бойко В.В. Синдром эмоционального выгорания” в профессиональном общении. СПб,. 1999.
34. Болюбаш Я. Державна програма Вчитель” поступ назустріч учителю // www.mon.gov.ua.
35. Бондаревская Е.Ф. Теория и практика личностно ориентированного образования // Педагогика. - 1996. - № 5.
36. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
37. Борисова У.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. М.: Знание, 1991. 80 с.
38. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Актуал пробл. психології: Науков записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка / За ред С.Д.Максименка. К., 1999. Вип.19. с.36-44.
39. Боришевський М.Й. Провідні теоретико-методологічні принципи та їх розвиток в українській психологічній науці. в Зб.: Проблеми загальної та педагогічної психології / Зб. наук. праць. Т.ІУ. част. 5. К., 2002. с.31-36.
40. Боришевський М.Й., Галян І.М. Саморегуляція оцінної діяльності вчителя як вид психічної активності: Навчально-методичний посібник. Дрогобич: Видавнича фірма Відродження”, 2001. 74 с.
41. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.
42. Братченко С.Л. На пути к уважению // Педагогика уважения: Мат-лы семинара Причины и сущность неуважения к детям и подросткам в наших обществах от насилия к уважению: поиск и опыт педагогов России и Германии”. СПб., 1997.
43. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочерян А.С. Основы психотерапии: Учебное пособие. К.: Ника-Центр, М.: Алетейа, 1999. 320 с.
44. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учебное пособие. М.: Рос. педагогическое агенство, 1988. 263 с.
45. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наук. думка, 1989. 200 с.
46. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 144 с.
47. Валеева Р. Проблема свободы ребенка в воспитательном процессе в европейской гуманистической педагогике // Педагогика уважения: Мат-лы семинара Причины и сущность неуважения к детям и подросткам в наших обществах от насилия к уважению: поиск и опыт педагогов России и Германии”. СПб., 1997.
48. Варначева Л.В. и др.. Школьные проблемы глазами психолога. М., 1998.
49. Василюк Ф.Е. Психология переживаний (анализ преодоления критических ситуаций). М.: МГУ, 1984. 200 с.
50. Ващенко Г. Проект системи освіти в самостійній Україні. Мюнхен, 1957.
51. Ващенко Л.М., Устинова В.Ф. Професійна готовність вчителя до інноваційної діяльності // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.ІІІ. ч.2. К., 2001. с.177-180.
52. Велитченко Л.К. Психология педагогического взаимодействия: проблемы концептуализации. ЮНЦ АПН Украины, Одесса, 2003.- 222 с.
53. Вербицкий А.А. Теория и практика контекстного обучения в вузе. М., 1984.
54. Взаимосвязь теории и практики в процессе подготовки повьішения квалификации педагогических кадров: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.Н.Кулюткина. М.: Просвещение, 1990. 102 с.
55. Власенко Л.В. Соціально-пихологічна компетентність як провідний чинник становлення професіонала у ВНЗ. // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.VІ. вип.2 К., 2004 с.48-52.
56. Вовк В.П. Психологічна підготовка майбутніх учителів до роботи із соціально занедбаними учнями // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.V. ч.5. К., 2002. с.50-53.
57. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХ1 века. М.: УРАО, 1998. 181 с.
58. Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Л.С.Выготский. Собр. соч.: В 6 т. Т.3. М.: Педагогика, 1983. - 368 с.
59. Галян І.М. Ціннісні орієнтації у системі професійної саморегуляції вчителя // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. т. VІ. вип.2. К., 2004. с.62-66.
60. Геллер Г.А. Формирование защищенности личности школьника как аспект педагогики ненасилия // Тезисы докл. Междунар. конф. по педагогике ненасилия Воспитание свободной, ответственной личности”. СПб,. 1994. с.100-102.
61. Гиндинкин В.Я. Лексикон малой психиатрии. М.: КРОН-ПРЕСС, 1997. 576 с.
62. С.Глэддинг. Психологическое консультирование. 4-е изд. - СПб.: Питер, 2002. 736 с.
63. Гулина М.А. Внутренняя гармония и психическое здоровье // Практическая психология. СПб., 1993.
64. Дарманський М.М. Управління психологічною підготовкою вчителя початкових класів в системі ступеневої освіти // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т. V. ч. 5. К., 2002. с.86-91.
65. Державна національна програма Освіта”: Україна ХХІ століття”. Київ, 1994.
66. Деркач А.А. Взаимосвязь структурных компонентов состояния психической готовности студентов к педагогической деятельности // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А.Бодалева, В.Я.Ляудис. М., 1980.
67. Дмитриевский В.А. Психологическая безопасность в учебных заведениях. М., 2002.
68. Діагностичні критерії з DSM-III-R: Пер. з англ. К.: АБРИС, 1994. 272 с.
69. Диагностическое и статистическое руководство: Четвертое изд. (DSM-IV) // С.Глэддинг. Психологическое консультирование. СПб.: Питер, 2002. с.708-729.
70. Дикая Л.Г. Психические состояния и эффективность деятельности // Психол. журнал. 1984. тТ.3. - №6. с. 154-157.
71. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.,1987.
72. Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі підготовки майбутнього вчителя // Психологія: Зб. наук. праць. Вип. 1 (4). К., 1999.
73. Долинська Л.В., Уварова Ю.В. Особливості усвідомлення особливостей спілкування майбутніми вчителями // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т. VІ. вип. 2. К.,2004. с.104-111.
74. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. 2-е изд. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
75. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга: Учебное пособие. Л., 1983. 103 с.
76. Забродський М.М., Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. Київ-Житомир: Волинь, 2000. 32 с.
77. Зайцев В.П. Вариант психологического теста Mini-Mult // Психол. журн.. Т.2. 1981. - № 3. с.118-123.
78. Закон України Про освіту” від 23 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. 1991. - № 34. с. 451.
79. Закон України Про внесення змін і допонень до Закону Української РСР Про освіту” від 23 березня 1996 р. // Голос України. 1996. 26 квітня.
80. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: Изд. МГУ, 1980. 169 с.
81. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. 2-е изд. - М.: Логос, 2003. 384 с.
82. Иванова С.П. Учитель ХХІ века: неопсихологический подход к анализу профессионально-личностной готовности к педагогической деятельности. Псков, 2002.
83. Ивашов А.Н., Заика Е.В. Методика исследования коммуникативных установок личности. Вопросы психологии. 1994. - № 5.
84. Игры-обучения, тренинг, досуг / Под ред. В.В.Петрусинского. М.: Новая школа, 1994. 368 с.
85. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. 312 с.
86. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
87. Карамушка Л., Зайчикова Т. Проблема синдрому професійного вигорання” в педагогічній діяльності в зарубіжній та вітчизняній психології // Актуал. пробл. психології. : Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Т.1. - част. 5. К., 2002. 250 с.
88. Карвасарский Б.Д. Неврозы. М.: Медицина, 1980. - 448 с.
89. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 304 с.
90. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія: Респ. наук.-методич. зб. Вип. 37. К.: Освіта, 1992.- С.3-12.
91. Кияшко Л.О., Некрасова І.М. Дослідження впливу трансчасової погодженості емоційно-когнітивного компонента професійного автостереотипу і професійної спрямованості майбутніх фахівців // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.VІ. вип.2 К., 2004 с.136-143.
92. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. Рига, 1995.
93. Климов Е.А. Какую психологию и как преподавать будущим педагогам? Вопрос психологии. 1998. - № 2.
94. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. М., 1995.
95. Клюева Н.В. Психологическое обеспечение педагогической деятельности (технология работы психолога с педагогами). Ярославль, 1998.
96. Клюева Н.В. Технология работы психолога с учителем. М., 2000.
97. Коваленко О.Г. Атракція як умова підвищення соціального статусу вчительської професії // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.VІ. вип.2 К., 2004 с.143-150.
98. Ковальова О.М. Вплив психічних станів учителя на його взаємини з підлітками // Пробл. загал. та педагог. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д.Максименка. Т.V. ч. 4. К., 2003. с.147-152.
99. Колеченко А.К. Психологическое обеспечение педагогических технологий учебного процесса в школе. СПб, 1997.
100. Коломинский Н.Л. Повышение психологической компетентности педагогических кадров // Повышение квалификации педагогических кадров. К.: Освіта, 1992. с.62-80.
101. Коломинский Н.Л. Актуальные проблемы формирования у будущих учителей психологической готовности к педагогической деятельности: Респ. межведом. науч. сб. - Вып.11. Минск: Народная асвета, 1990. с.3-7.
102. Кондрашова Л.В. Морально-психологічна готовність студента до вчительської діяльності. К.: Ви