ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА

УДК 351.862.4

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузьменко Оксана Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………..…...4-13
Розділ I. Природа цивільного захисту населення………………….…..14
1.1. Поняття та ознаки цивільного захисту населення……………….. 14-43
1.2. Мета, завдання та принципи цивільного захисту населення……. 44-61
1.3. Режими цивільного захисту населення……………………………62- 79
Висновки до розділу I…………………………………………………...80-84
Розділ II. Правове адміністрування цивільного захисту населення..................................................................................................................85
2.1. Особливості нормативно-правового регулювання цивільного захисту населення………………………………………………………………………85-115
2.2. Організаційно-структурні формування як суб’єкти забезпечення цивільного захисту населення………………………………………………116-146
Висновки до розділу II………………………………………………...147-148
Розділ III. Засоби адміністрування цивільного захисту населення…………………………………………………………………………149
3.1. Види засобів адміністрування цивільного захисту населення..........................................................................................................149-179
3.2. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства України у сфері цивільного захисту населення……………………………180-195
Висновки до розділу III......…………………………………………...196-198
Висновки………………………………...…………………………….199-204
Додаток А …………...………………………………………………...205-207
Додаток Б …………...………………………………………………...208-214
Додаток В …………...………………………………………………...215-217
Додаток Г …………...…………………………………………….......218-219
Додаток Д……………………………………………………………...220-222
Список використаних джерел ……………………………………..223- 244

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

НС – надзвичайна ситуація
ООН – Організація об’єднаних націй
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МНС – Міністерство надзвичайних ситуацій України
ЄДС НС – Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
МДА – місцева державна адміністрація
КМУ – Кабінет Міністрів України
Комісія з ТЕБ НС – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
ЄДС ЦЗ – Єдина державна система цивільного захисту населення і територій
ЦЗ – цивільний захист
ЦО – цивільна оборона
ДАЗВ – Державне агентство України з управління зоною відчуження
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

ВСТУП
Конституцією України (ст.3) визнається, що «людина, її життя, здоров’я та безпека є найвищою соціальною цінністю», а права, свободи та її гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, яка повинна за будь-яких умов запроваджувати якісні механізми щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій (техногенних і техногенно-екологічних аварій, катастроф тощо). Тим більше, що Україна на сьогодні є найбільш критичним регіоном Європи з техногенного навантаження та потенційної небезпеки шкідливих виробництв для населення і навколишнього середовища, яка в 5-6 разів перевищує середньоєвропейський рівень. В Україні знаходиться більш ніж 2000 великих стаціонарних потенційно-небезпечних об’єктів, до яких, зокрема, відносяться АЕС, тепло- і гідроелектростанції, хімічні виробництва та сховища. На території України знаходяться понад 1,3 тис. об’єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 440 тис. т. небезпечних хімічних речовин. Усього в зонах можливого хімічного зараження мешкає понад 12, 0 млн. осіб (близько 26 % населення країни). Треба також зазначити, що сьогодні в аварійному стані перебуває більше третини водопровідно-каналізаційних і теплових мереж, понад 20 % мостів та шляхопроводів. За даними Міністерства надзвичайних ситуацій України тільки протягом 2011 року в Україні виникло 287 класифікованих надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Саме тому сфера цивільного захисту потребує ретельної уваги з боку держави. Тим більше, що протягом останніх років в європейських країнах розуміння цілей, задач і організації цивільного захисту зазнало значних змін. В країнах ЄС і НАТО спостерігається еволюція систем цивільного захисту від реактивних до активних моделей, які приділяють значно більшу увагу прогнозуванню і попередженню.
Натомість існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано сферу цивільного захисту населення, містить норми, зміст яких має суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства, і іде не на користь розвитку зазначеної сфери.
Водночас, уповноваженим публічним органам управління сфери цивільного захисту притаманне дублювання функцій, відсутня чітка система механізму взаємодії, ігнорування та пасивність запровадження зарубіжного досвіду щодо сфери цивільного захисту. Все це породжує необхідність перегляду засад публічного адміністрування в сфері цивільного захисту та істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики.
Важливу роль при проведенні дослідження відіграли наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників адміністративного права і процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, А.П. Шергіна, О.М. Якуби, А.Г. Чубенка та інших.
Однак, нині відсутні комплексні монографічні праці, у яких би повно та всебічно розглядалася проблема публічного адміністрування в сфері цивільного захисту населення, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.
Викладене вище свідчить про актуальність і необхідність в узагальненні теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку публічного адміністрування в сфері цивільного захисту населення, відповідно, обґрунтування на цій підставі способів вирішення поставлених перед дослідженням завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указу Президента України «Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій» від 26 березня 1999 р. № 284/99, постанов Кабінету Міністрів «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 3 серпня 1998 року, «Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки» від 25 лютого 2009 р. №156, «Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру на 2012-2016 роки» від 27 квітня 2011 року № 368-р, наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» від 29 липня 2010 №347; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 рік.
Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ 27 листопада 2010 року (протокол № 19) та введена до планів науково-дослідних робіт.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз публічного адміністрування у сфері цивільного захисту, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування у зазначеній сфері.
Мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:
 визначення природи цивільного захисту населення та його значимості в забезпеченні безпеки держави;
 з’ясування мети, завдань та функцій держави у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
 виокремлення режимів цивільного захисту населення;
 характеристика нормативно-правових особливостей адміністративно-правового регулювання цивільного захисту населення;
 з’ясування змісту та специфіки діяльності суб’єктів адміністративно-правового регулювання цивільного захисту населення;
 характеристика адміністративно-правових заходів щодо публічного адміністрування у сфері цивільного захисту населення;
 вивчення інституту адміністративної відповідальності за порушення вимог безпеки у сфері цивільного захисту;
 розроблення конкретних пропозицій до національного законодавства та практичних рекомендацій щодо адміністративно-правового регулювання цивільного захисту населення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у сфері цивільного захисту населення.
Предметом дослідження публічне адміністрування в сфері цивільного захисту населення в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічного адміністрування, зокрема, визначено сутність термінів «цивільний захист», «цивільна охорона», «захист населення і територій від надзвичайних ситуацій», «надзвичайна ситуація», «публічне адміністрування цивільним захистом» (підрозділи 1.1, 1.3). При розгляді ролі і завдань держави щодо цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на сучасному етапі розвитку суспільства застосовувався діалектичний метод (підрозділ 1.2). Системно-структурний, структурно-функціональний методи використані для дослідження суб’єктів забезпечення цивільного захисту населення, нормативно-правового забезпечення цивільного захисту населення, адміністративної відповідальності у сфері цивільного захисту населення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання сфери цивільного захисту населення (підрозділ 2.1), проблемні питання розмежування компетенції різних суб’єктів, задіяних у захисті населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (підрозділ 2.2). За допомогою соціологічного, статистичного методів та методу документального аналізу визначено недоліки адміністративної відповідальності в зазначеній сфері, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства екології та природних ресурсів України. Здійснено анкетування мешканців населених пунктів Автономної Республіки Крим і Закарпатської області, на території яких вводилися надзвичайні адміністративно-правові режими (380 осіб) (підрозділ 3.2). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється адміністративно-правове регулювання цивільного захисту населення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей цивільного захисту населення та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором.
Емпіричну базу дослідження становлять: а)статистичні дані Міністерства надзвичайних ситуацій за 2010 та 2011 рр. б) результати інтерв’ювання 350 посадових та службових осіб, які працюють в сфері цивільного захисту населення щодо оптимізації системи організації цивільного захисту; в) результати анкетування мешканців населених пунктів Автономної Республіки Крим і Закарпатської області, на території яких вводилися надзвичайні адміністративно-правові режими (380 осіб); г) результати соціологічного опитування (200 осіб) щодо необхідності, під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру застосовування профілактичних, організаційних, санітарно-гігієнічних, соціально-реабілітаційних, інженерно-технічних, природоохоронних та гуманітарних заходів; політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини в сфері цивільного захисту населення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам публічного адміністрування в сфері цивільного захисту населення, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
вперше:
 проаналізовано поняття «охорона населення» та аргументована потреба сучасної правової доктрини вживання терміну «цивільна охорона населення», який включає в себе як профілактичні заходи так і захисні, при виникненні небезпеки;
 розглянуто сутність та зміст режиму цивільного захисту населення, у зв’язку з чим встановлено, що це комплекс це встановлений правовими актами комплекс заходів, які застосовуються для мобілізації діяльності компетентних публічних органів і спрямовані на упорядкування поведінки фізичних і юридичних осіб щодо обмеження їх правосуб’єктності у зв’язку із забезпеченням безпеки особи, суспільства, держави;
 проаналізовано співвідношення понять «суб’єкти» і «учасники» та визначено, що суб’єкти цивільного захисту населення - носії публічно-правових владних прав та обов’язків, які визначають та реалізовують політику в сфері цивільного захисту населення, а учасники цивільного захисту населення - суб’єкти відносин, котрі безпосередньо приймають участь у правовідносинах, які виникають в сфері цивільного захисту населення;
 визначено адміністративно-правові засоби у сфері цивільного захисту населення як сукупність встановлених нормами адміністративного права способів і прийомів, за допомогою яких публічна адміністрація впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою регулювання та охорони публічних інтересів, розв’язання певного кола задач та досягнення поставлених соціально корисних цілей у зазначеній сфері;
 виокремлено спеціальні принципи цивільного захисту: достатності або «ціни», основної ланки, гнучкості адміністрування, єдності й взаємозв’язку, наявності зворотних зв’язків;
 сформульовано та доведено необхідність конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме: до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правовий режим воєнного стану», «Про місцеві державні адміністрації»;
 запропоновано відповідну структуру проекту Закону України «Про правовий режим надзвичайної ситуації»;
удосконалено:
 наукові підходи щодо розуміння сутності цивільного захисту населення та пропонується визначити його як державну систему заходів, які реалізуються публічною адміністрацією та добровільними формуваннями, що забезпечують виконання природоохоронних, соціально-реабілітаційних, гуманітарних, інженерно-технічних, протиепідемічних заходів у сфері ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (у мирний та воєнний час, різного роду кризових ситуаціях, а також при небезпеках, які виникають внаслідок збройних конфліктів), спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об'єктів економіки і навколишнього середовища;
 розуміння поняття «надзвичайна ситуація», зокрема, пропонується використовувати термін «надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» у всіх нормативно-правових актах, які регулюють зазначену сферу захисту;
 поняття контролю в сфері цивільного захисту населення, зокрема визначено, що це діяльність публічної адміністрації (посадових осіб), яка полягає у спостереженні, аналізі та перевірці об'єктів контролю в цій сфері і спрямована на запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим державою нормам, правилам і стандартам, та застосування заходів відповідальності до винних осіб;
 правові санкції за вчинення адміністративних проступків в сфері цивільного захисту населення, а саме пропонується в адміністративному законодавстві, в частині, що стосується цивільного захисту населення встановити більш жорсткі штрафи та введення більш суворого покарання за вчинення суспільно небезпечних діянь в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів;
отримали подальший розвиток:
 пропозиції щодо удосконалення системи суб’єктів публічного адміністрування у сфері цивільного захисту населення (а саме доповнити Закон України «Про правові засади цивільного захисту» розділом «Система суб’єктів цивільного захисту»);
 класифікація засобів публічного адміністрування у сфері цивільного захисту населення: регулятивні (ліцензування, стандартизація, державна експертиза, декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки) та правоохоронні (державний контроль у сфері цивільного захисту населення, державний нагляд у сфері цивільного захисту населення, адміністративна відповідальність за порушення законодавства України у сфері цивільного захисту).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у правотворчості: в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення та законів України «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правовий режим воєнного стану», «Про місцеві державні адміністрації», запропоновано проект Закону України «Про правовий режим надзвичайної ситуації» (акт впровадження № 1538 Білоцерківського районного управління Головного управління в Київській області Міністерства надзвичайних ситуацій України від 02.11.2011 р.);
– у правозастосовчій діяльності: результати дослідження можуть бути використані Департаментом зв’язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України з метою вдосконалення взаємодії правоохоронних органів європейських країн і Департаментом зв’язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України із захисту прав та законних інтересів громадян при попередженні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків (акт впровадження Департаменту зв’язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України від 20.09.2010 р.);
– у навчальному процесі: під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ МВС України від 29.09.2011 р).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях: «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2009); «Адміністративне право в сучасному вимірі» (м. Київ, 2010); «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 2010); «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правових наук» (м. Київ, 2011 р.) «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Київ, 2011 р.); «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в дванадцяти наукових працях: шість з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, 1 наукова стаття опублікована у зарубіжному журналі, а також п’ять у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена її метою, завданнями, об’єктом і предметом, а також логікою розкриття теми дослідження, викладанням його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків (до кожного підрозділу та загалом дисертації), додатків (на 15 сторінках) та списку використаних джерел (209 найменувань на 22 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 244 аркуші, з них основного тексту – 204 аркуші.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягало в комплексному та правовому аналізі публічного адміністрування в сфері цивільного захисту населення та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:
1. Цивільна охорона населення - це державна система заходів, які реалізуються публічною адміністрацією та добровільними формуваннями, що забезпечують розробку та дотримання правових норм, міжнародних, державних галузевих та відомчих вимог і правил, а також виконання профілактичних, природоохоронних, соціально-реабілітаційних, гуманітарних, організаційних, інженерно-технічних, протиепідемічних заходів у сфері попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (у мирний та воєнний час), спрямованих на охорону населення, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об'єктів економіки і навколишнього середовища.
2. Цивільний захист населення – це державна система заходів, які реалізуються публічною адміністрацією та добровільними формуваннями, що забезпечують виконання природоохоронних, соціально-реабілітаційних, гуманітарних, інженерно-технічних, протиепідемічних заходів у сфері ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (у мирний та воєнний час, різного роду кризових ситуаціях, а також при небезпеках, які виникають внаслідок збройних конфліктів), спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об'єктів економіки і навколишнього середовища.
3. Ознаками цивільного захисту населення є: це державна система заходів; відповідні заходи застосовуються публічною адміністрацією; до системи суб’єктів, які реалізовують систему спеціалізованих засобів відносять добровільні формування; відповідні публічні органи та добровільні формування вживають і ліквідаційні засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру; відповідні публічні органи та добровільні формування застосовують природоохоронні, соціально-реабілітаційні, гуманітарні, організаційні, інженерно-технічні, протиепідемічні заходи у сфері ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (у мирний та воєнний час); спеціальні засоби направлені на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об'єктів економіки і навколишнього середовища.
4. Цивільний захист складається з наступних заходів: профілактичних, організаційних, природоохоронних, санітарно-гігієнічних, соціально-реабілітаційних, інженерно-технічних та гуманітарних заходів.
5. Система цивільного захисту – це структура, елементами якої є юридичні норми, органи управління та підпорядковані їм сили і засоби забезпечення, які створюються публічною адміністрацією для досягнення спільної мети по організації та реалізації заходів, пов'язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення.
6. Доведено необхідність доповнення мети цивільного захисту у вигляді розробки та запровадження заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, які можуть призвести до негативних наслідків щодо життя та здоров'я населення, територій, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об'єктів економіки і навколишнього середовища тощо .
7. Завданнями цивільного захисту є: аналіз причин виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі внаслідок виникнення заходів щодо запобігання таким ситуаціям; прогноз ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій, моделювання таких ситуацій, здійснення районування території у зв’язку з наявністю потенційно небезпечних виробництв, об’єктів та загрози виникнення надзвичайних ситуацій, визначення показників ризику на зазначених об’єктах і територіях; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для служби цивільного захисту, її органів управління та сил, а також підготовка населення до дій у надзвичайних ситуації.
8. Принципи цивільного захисту – це закріплені в діючому законодавстві України основні ідеї, що характеризують сутність, правову природу, зміст і юридичне призначення інституту цивільного захисту населення та території держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій чи введенні спеціальних режимів, а також попередження виникнення таких ситуацій та визначають подальший законодавчий розвиток та практику застосування заходів цивільного захисту, спрямованих на оптимальне вирішення його завдань з метою забезпечення захисту життя, здоров’я фізичних осіб, їх майна, зокрема, а також створення умов, необхідних для безпечного розвитку та функціонування всіх інститутів суспільства загалом.
9. Режим - це сукупність методів та правил, встановлених для досягнення певних цілей; «Адміністративно-правовий режим» - це поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляються в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.
В той же час режим цивільного захисту населення – це встановлений правовими актами комплекс заходів, які застосовуються для мобілізації діяльності компетентних публічних органів, що направлені на упорядкування поведінки фізичних і юридичних осіб щодо обмеження їх правосуб’єктності у зв’язку із забезпеченням безпеки особи, суспільства, держави.
10. Публічна адміністрація − це система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень, та забезпечують виконання закону і здійснюють інші публічно-управлінські функції.
11. Система суб’єктів цивільного захисту – це наділені владними повноваженнями організаційно-структурні утворення, які на законних підставах здійснюють свою діяльність в сфері цивільного захисту, з метою задоволення публічних інтересів.
12. Адміністративно-правові засоби адміністрування у сфері цивільного захисту населення поділяються на: регулятивні (ліцензування, стандартизація, державна експертиза, декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки) та правоохоронні (державний контроль у сфері цивільного захисту населення, державний нагляд у сфері цивільного захисту населення, адміністративна відповідальність за порушення законодавства України у сфері цивільного захисту) засоби.
13. Ліцензія в сфері цивільного захисту населення це документ державного зразка, виданий уповноваженим органом публічного управління, що засвідчує право на здійснення визначених видів діяльності щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; ліцензування у сфері цивільного захисту населення це засіб регулювання цивільного захисту населення, який забезпечує видачу, призупинення дії, анулювання і вилучення ліцензій на здійснення визначених видів діяльності щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та контроль за їх здійсненням.
14. Під державною експертизою у сфері цивільного захисту населення слід розуміти діяльність публічної адміністрації у цій сфері з метою відповідності проектів і рішень стосовно техногенної безпеки об'єктів виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків.
15. Контроль в сфері цивільного захисту населення − це діяльність публічної адміністрації (посадових осіб), яка полягає у спостереженні, аналізі та перевірці об'єктів контролю в цій сфері і спрямована на запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим державою нормам, правилам і стандартам, та застосування заходів відповідальності до винних осіб.
16. До основних ознак контролю як засобу забезпечення цивільного захисту населення віднесено: здійснюється на законних підставах лише уповноваженими публічними органами або посадовими особами; державно-владна природа, активний характер, що передбачає втручання уповноважених державних органів у діяльність об'єктів контролю, можливість застосування заходів примусу у разі виявлення порушень чинного законодавства; у випадку виявлення порушень норм законодавства підконтрольним органом контролюючий орган має право самостійно притягувати винних осіб до юридичної відповідальності.
17. Нагляд в сфері цивільного захисту населення – це регламентована діяльність компетентних суб’єктів стосовно до організаційно не підпорядкованих об'єктів щодо перевірки виконання та додержання правових актів керівником органу чи підрозділу у цій сфері, дотримання дисципліни і правопорядку в ньому з метою виявлення і попередження правопорушень.
18. Адміністративна відповідальність у сфері цивільного захисту населення полягає в застосуванні уповноваженими суб’єктами публічної адміністрації заходів адміністративного впливу до осіб‚ які вчинили проступки у сфері цивільного захисту населення, на підставах і у порядку, встановленому нормами адміністративного права.
19. Доведена необхідність прийняття Закон України «Про правовий режим надзвичайної ситуації» (проект розроблено автором та запропоновано у додатках до дисертації).
20. На основі проведеного аналізу правової бази, якою урегульовано сферу цивільного захисту населення встановлено відповідні прогалини та колізії. З метою їх усунення запропоновано внести зміни та доповнення до:
Кодексу України про адміністративні правопорушення: доповнити главою «Адміністративні правопорушення в галузі цивільного захисту населення»;
Закону України «Про правові засади цивільного захисту»: доповнити
ст.1. «Визначення термінів», ст. 4 «Принципи цивільного захисту», ст.22 «Режим повсякденного функціонування»,
розділом «Система суб’єктів цивільного захисту»;
Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» доповнити ст. 24 «Залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;
Закону України «Про правовий режим воєнного стану» доповнити ст.24 «Інформування Генерального секретаря ООН та держав»;
Закону України «Про місцеві державні адміністрації» доповнити ст.27 «Повноваження в галузі оборонної роботи».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : за станом на 8 грудня 2004 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Атіка, 2006. – 62 с. – (Бібліотека офіційних видань).
. Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру : Указ Президента України від 09 лютого 2001 р. № 80/2001 // Урядовий кур'єр. – 2001. – 7 березня.
. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 р. № 1809-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
. Про Цивільну оборону України: Закон України: за станом на 27 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 14. – Ст. 124.
. Про правові засади цивільного захисту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – 24 вересня. – Ст. 488. – С. 1498.
. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1281-ХІV // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – Ст. 1.
. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.93 р. № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
. Про війська Цивільної оборони: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – 24 березня.
. Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони: Закон України // Відомості Верховної Ради України. –1998. – 22 грудня.
. Про природно-заповідний фонд України: Закон України № 2456-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 16 лютого.
. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. - Ст. 678.
. Про тваринний світ: Закон України № 2894-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – 13 грудня.
. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – 21 березня.
. Про пестициди та агрохімікати: Закон України № 86/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – 2 березня.
. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України вiд 30 червня 1995 № 255/95-ВР // Відомості Верхової Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
. Про природно-заповідний фонд України: Закон України № 2456-XII // Відомості Верхової Ради України. – 1992. – 16 червня.
. Про створення Державного фонду стимулювання і фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів від 24 травня 2004 № 666 // Урядовий кур'єр. – 2004. – 2 червня.
. Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів: Постанова КМУ вiд 17 вересня1996 р. № 1147: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1147-96-%EF&c=1 – Назва з екрану.
. Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. №1099 // Збірник Урядових нормативних актів України. – 1999. – № 2. – Ст. 38.
. Гражданская защита: энциклопедия / [Ю.Л.Воробьев и др.; под общ. ред. С.К.Шойгу]. – М.: Типография № 2, 2005. – 1989 с.
Т.1. – 2005. – 600 с.
. Проект Кодексу цивільного захисту України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mns.gov.ua/files/2009/12/10/1Kodeks1012
2009.doc – Заголовок з екрана.
. Митний кодекс України: за станом на 28.11.11/ Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст.288.
. Про цивільний захист: Закон Республіки Узбекистан від 26 травня 2000 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakonuz.narod.ru/z010.htm.
. Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року: Указ Президента України від 19 грудня 2003 р. № 1467/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2759.
. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упорядник В.П.Тимошук]. — К. : Факт, 2003. — 496 с.
. Беньо М. Вплив теорії публічної адміністрації на розвиток адміністративного права (приклад Польщі) / М. Беньо // Законодавство України : наук.-практ. коментар. – 2006. – № 7. – С. 8–12.
. Райт Г. Державне управління / Г. Райт. – К. : Основи, 1994. – 191 с.
. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права : ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–122.
. Рыжов B. C. К судьбе государственного управления / B. C. Рыжов // Государство и право. – 1999. – № 2. – С. 14–22.
. Колпаков В. К. Про публічні адміністрації / В. К. Колпаков // Право України. – 2003. – № 5 – С. 28–31.
. Панейко Ю. Л. Теоретичні основи самоврядування / Панейко Ю. Л. – Л. : Літопис, 2002. – 196 с.
. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
. Юридичний словник / [за ред. Б.М. Бабія]. - К. : Українська радянська енциклопедія, 1974. - 886 с.
. Словник української мови / [під ред. Білодід І.К. та ін.] – К. : Наукова думка, 1972. – 3132 с.
– Т. 3. – 1972. – 744 с.

. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
. Сущенко В. Д. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ: [монографічне дослідження] / Сущенко В. Д., Присяжний С. В., Коваленко О. І. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 352 с.
. Філіпенко А. С. Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Анастасія Сергіївна Філіпенко. – Ірпінь, 2008.
. Маркс К. Сочинения: в 30 т. / К. Маркс, Ф. Енгельс. – [2-е изд.]. – М. : Госполитиздат, 1962. – 706 с.
Т. 27. – 696 с.
. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. – К. : Укр.енцикл., 1998. – 4432 с.
Т. 5 : П-С. – 2003. – 736с.
. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. у 2 т. / [ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2004. – 1172 с.
Том 1. – 2004. – 584 с.
. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посібник / [за заг. ред. Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І.]. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
. Колпаков В. К. Адміністративне право України: [підручник] / Колпаков В. К. – К. : Юриком Інтер, 1999. – 544 с.
. Школик А. М. Порівняльне адміністративне право: [навч. посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин] / Школик А. М. – Львів : ЗУКЦ, 2007. – 308 с.
. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права: [монографія] / Кузьменко О. В. – Львів: ВАТ "Львівська книжкова фабрика"Атлас", 2004. – 232 с.
. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 26 березня 1999 р. № 284/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 10.
. Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / [за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В.Дубічинського]. – Х. : ВД "ШКОЛА", 2006. – 1008 с.
. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
. Словарь иностранных слов. – [7-е изд. перераб.]. – М. : Рус. яз., 1979. – 624 с.
. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
. Бахрах Д. Н. Административное право России: [учебник] / Бахрах Д. Н. – М. : НОРМА, 2002. – 640 с.
. Блій Г. Географія: світи, регіони, концепти / Г. Блій, П. Муллер; [пер. з англ., передмова та розділ “Україна” О.Шаблія]. – К. : Либідь, 2004. – 740 с.
. Ожегов С. И. Словарь русского языка: ок. 57000 слов / [под ред. Н.Ю. Шведовой]. – М. : Рус. яз., 1987. – 797 с.
. Юридическая энциклопедия / [под. ред. М. Ю. Тихомирова]. – М. : Юринформцентр, 2000. – 526 с.
. Ласточкин В. В. Административно-правовые режимы и охрана Государственной границы / Ласточкин В. В. – М., 1999. – С. 55-56.
. Басов А. В. Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Басов Андрій Віталійович. – Харків, 2006. – 201 с.
. Бахрах Д. Н. Административное право / Бахрах Д. Н. – М., 1996. – 204 с.
. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. – М. , 1996. – 406 с.
. Рушайло В. Б. Административно-правовые режимы / Рушайло В. Б. – М. : Щит – М, 2000. – 264 с.
. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України: станом на 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1647-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 691.
. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України: станом на 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
. Общая теория государства и права: академический курс в 2-х томах / [отв. ред. М.Н. Марченко]. – М. , 1998. – С. 236-239.
Том 2. – 1998. – с.622.
. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Битяк Ю. П. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 543 с.
. Бахрах Д. Н. Административное право / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1997. – 335 с.
. Колпаков В. К. Адміністративне право України / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
. Берлач А. І. Адміністративне право України / Берлач А. І. – К. : Україна, 2005. – 472 с.
. Адміністративне право України / [за заг. ред. Г. Ю. Гудєвської, Т. О. Коломоєць]. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
. Стеценко С. Г. Адміністративне право України / Стеценко С. Г. – К. : Атіка, 2007. – 624 с.
. Про основи національної безпеки України: Закон України // Голос України. – 2003. – 7 липня.
. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – Ст. 25.
. Про оборону України: Закон України: станом на 6 грудня 1991 року Відомості Верховної Ради України від 03.03.1992 — 1992 р., № 9, стаття 106.
. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/5728.html.
. Про Воєнну доктрину України: Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – 13 серпня. – С. 210. – Ст. 2005.
. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. (набув чинності 23.03.1976) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyclop.com.ua/.
. Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 № ETS N 005 (ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) :[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://khpg.org.index.php?id=1152793853.
. Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Указ Президента від 17 червня 2008 року №548 // Офіційний вісник України. – 2003. – 12 грудня. – С. 10. – Ст. 2502.
. Про посилення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Указ Президента від 29 травня 1992 р. № 185 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.mns.gov.ua/txt/?doc=laws/laws/up185-93.
. Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій: Указ Президента від 26 березня 1999 року № 284 // Офіційний вісник України. – 1999. – 16 квітня. – С. 10.
. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента від 26.06.2008 № 590 // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – 4 липня. – С. 47. – Ст. 807.
. Про стан функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: рішення РНБО від 16.05.2008 року // Урядовий кур'єр. – 2008. – 4 липня.
. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим: Указ Президента від 3 грудня 2005 р. № 1692 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3180.
. Про оголошення окремих районів Закарпатської області зоною надзвичайної екологічної ситуації: Указ Президента від 9 березня 2001 р. № 170/2001 Голос України від 10.04.2001 — № 64.
. Про оголошення окремих районів та міст Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Хмельницької та Черкаської областей зоною надзвичайної екологічної ситуації: Указ Президента від 11 грудня 2000 р. № 1324/2000 // Урядовий кур'єр. – 2000. – 13 грудня.
. Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації: Указ Президента від 31 серпня 2000 р. № 1039/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – 22 вересня. – С. 1. – Ст. 1527.
. Порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин: Постанова КМУ від 5 жовтня 1992 р. № 562 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/562-92-п/print1323270738902540.
. Про затвердження положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1432 // Офіційний вісник України. – 2001. – 16 листопада. – С. 204. – Ст. 1980.
. Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 1175.
. Про виділення коштів для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків стихії, що сталася 11–13 вересня 2007 р. на території Львівської області: розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.07 р. № 757 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR070757.html.
. Про виділення коштів для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків стихії, що сталася 22 липня 2007 р. у Волинській області: розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.07 р. № 582-р : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/582-2007-р/print1323270738902540.
. Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду за станом цивільного захисту та техногенної безпеки потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки: наказ МНС України від 28.09.2004 р. № 63 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ckcot.ucoz.ua/load/0-0-0-43-20.
. Про затвердження Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів: наказ МНС України від 06.11.03 р. №425 // Офіційний вісник України. – 2004. – 9 січня. – С. 610. – Ст. 2857.
. Про затвердження Правил улаштування експлуатації та обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення: наказ МНС України від 15.05.06 р. № 288 // Офіційний вісник України. – 2006. – 19 липня. – С. 113. – Ст. 1975.
. Про затвердження Порядку створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту: наказ МНС України від 03.11.2004 р. № 145, зареєстрований в Мін`юсті 14 грудня 2004 р. за № 1581/10180 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3308.
. Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації: наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.12.03 р. № 169 // Офіційний вісник України. – 2004. – 27 лютого. – С. 228. – Ст. 358.
. Про затвердження Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання: наказ МНС від 14.12.2000 р. № 241 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – Ст. 98.
. Про затвердження Порядку оперативного інформування учасників дорожнього руху про надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, що сталися на автомобільних дорогах загального користування, ускладнення гідрометеорологічних та інших умов дорожнього руху, стану проїзду, дорожнього покриття та аварійності: спільний наказ деяких ЦОВВ від 28.10.2010 р. № 383/792/513/951/285 // Офіційний вісник України. – 2010. – 6 грудня. – С. 27. – Ст. 3225.
. Про затвердження Міської цільової програми розвитку територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту м. Києва на 2010-2013 роки: рішення Київради від 2 грудня 2010 року № 271/5083 // Хрещатик. – 2011. – 25 травня.
. Про затвердження номенклатури та норм накопичення матеріального резерву для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків у м. Києві: розпорядження КМДА від 2.06.10 р. № 402 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MA100402.html.
. Про заходи щодо охорони лісів від пожеж у 2010 році: розпорядження КМДА від 09.08.2010 №586 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MA100586.html.
. Кодекс адміністративного судочинства : станом на 21 серпня 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
. Словник іншомовних слів / [уклад. : С. М. Морозов, Л. П. Шкарапута]. – К. : Наук. думка, 2000. − 680 c.
. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : [навч. посіб. / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна]. – К., 2006. – 576 с.
. Ожегов С. И. Словарь русского языка / [под ред.
Н. Ю. Шведовой]. – [14-е изд., стереотип.]. – М. : Рус. яз., 1983. – 816 с.
. Погорілко В. Ф. Публічна влада / В. Ф. Погорілко // Юридична енциклопедія : в 6 т. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2003. – С. 196.
. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2245-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 268.
. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218 (із змінами).
. Про затвердження Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України: Постанова Верховної Ради України від 6 жовтня 2009 року N 1630-VI Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 49. – Ст. 743.
. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст.99.
. Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 5 вересня 2000 р. № 1931-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – С. 365.
. Про невідкладні заходи щодо попередження повені і паводків у весняний період 2010 року та ліквідації їх наслідків: Указ Президента від 4 березня 2010 року № 292 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.president.gov.ua/documents/10585.html.
. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2010 року «Про державне регулювання у сфері поводження з відходами» : Указ Президента України 15.01.2010 р. № 31/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 3. – Ст. 94. – С. 17.
. Шаповал В. М. Конституційний механізм державної влади в незалежній Україні: політико-правові проблеми організації виконавчої влади / В. М. Шаповал // Право України. – 1997. – № 1. – С. 31-36.
. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5.03.1998 №183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. – №35. – Ст.237.
. Правознавство: підручник / [В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.]. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.
. Погорілко В. Ф. Конституційне право України. Академічний курс: підручник у 2 т. / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. – К. : Юрид. думка, 2006. – 544 с.
. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 № 2591-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
. Про створення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення: постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1993 р. № 733 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=733-93-%EF.
. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. 8 грудня. – Ст. 668.
. Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій: постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 174 (із змінами та доповненнями станом на 19 серпня 2006 р.) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – Ст. 80.
. Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html.
. Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України: Указ Президента від 6 квітня 2011 року №402 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/content/law.html.
. Положення про Державну інспекцію техногенної безпеки України від 6 квітня 2011 року №392/2011 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13361.html.
. Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження: Указ Президента вiд 06.04.2011 р. № 393/2011 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13363.html.
. Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України: Указ Президента вiд 06.04.2011 р. № 408/2011 // Урядовий кур'єр. – 2011. – 27 квітня.
. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2010 році : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
ttp://www.mns.gov.ua/annual_report/2011/content_1.ua.php?m=B5&PHPSESSID=e0c5373f60436d643f1c4dccc1ccd689.
. Про затвердження Порядку створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту: Наказ МНС України від 3 листопада 2004 р. № 145 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3308.
. Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим: Закон України від 16 червня 2011 року № 3530-VI // Голос України. – 2011. – 13 липня.
. Про затвердження Порядку створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту: наказ МНС України від 03.11.2004 № 145, зареєстрований в Мін`юсті 14 грудня 2004 р. за № 1581/10180 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3308.
. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21.– Ст. 190.
. Про затвердження типових положень про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. № 1386 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 36. – Ст. 1540.
. Положення про Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області: наказ МНС України від 23.06.2011 № 644: [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.kharkiv.mns.gov.ua/content/polojennia.html.
. Про затвердження типових положень про Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, управління та відділи (сектори) з питань надзвичайних ситуацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року № 361 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 31. – Ст. 972.
. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
. Концепція адміністративної реформи в Україні / Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К. : Центр політико-правових реформ і Центр розвитку українського законодавства. – 1998. – 62 с.
. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. (редакцiя вiд 15 липня 1997 р.) – Режим доступу:
zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=994_036.
. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: [монографія] / Батанов О. В. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2001. – 260 с.
. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: [підручник] / Фрицький О.Ф. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення: [монографія] / Качинський А. Б. – К. : НІС, 2001. – 312 с.
. Философский словарь / [под ред. М. М. Розенталя]. – М. : Издательство политической литературы, 1975. – 496 с.
. Ропаков Н. И. Категория цели: проблемы исследования / Ропаков Н. И. – М. : Мысль, 1980. – 127 с.
. Маркс К. Сочинения в 20 т. / К. Маркс, Ф. Енгельс. – М. : Прогресс, 1985. – 12580 с.
Т. 20. – 1985. – 580 с.
. Шундиков К. В. Цели и средства в праве (общетеоретический аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Шундиков Константин Валериевич. – Саратов, 1999. – 182 c.

. Філософський словник / [за ред. В. І. Шинкарука]. – [2-ге вид., перероб і доп.]. – К. : УРЕ,1986. – 800 с.
. Алексеев С. С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С. С. Алексеев // Советское государство и право. − 1987. − № 6. – С. 12–19.
. Пугинский Б. И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях / Пугинский Б. И. – М. : Юридическая литература, 1984. – 224 с.
. Онуфрієнко О. В. Правові засоби у контексті інструментальної теорії права: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Онуфрієнко Олексій Володимирович. – Харків, 2004. – 196 с.
. Малько А. В. Правовая политика как способ организации правовой жизни / Малько А. В. – М. : Норма, 2003. – С. 163.
. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000 р. № 1775-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – Ст. 1109.
. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса / Тихомиров Ю. А. − М. : Юридическая книга, 1998. – 798 с.
. Пастух І. Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Пастух Ігор Дмитрович. – К. , 2004. – 181 с.
. Ионова Ж. А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства / Ж. А. Ионова // Государство и право. – 1997.– № 5. – С. 46–50.
. Олейник О. М. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности / О. М. Олейник // Закон. – 1994. – № 6. – С. 15–18.
. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11.01.2000р №1370-ХІV //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – 9. – Ст. 68.
. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. №1698 // Урядовий кур'єр. – 2000. – 7 грудня.
. Деякі питання ліцензування певних видів господарської діяльності: постанова КМУ від 17 травня 2006 р. №682 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP 060682.html.
. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об’єктів: наказ МНС України від 25.12.2009 № 886 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.org.ua/docs/tdoc17800.php.
. Про ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного о