ПУСТОВАЛОВ Сергій Жанович. Етносоціальна характеристика ямно-катакомбного суспільства Північного Причорномор’я

Короткий опис

ПУСТОВАЛОВ Сергій Жанович. Назва дисертаційної роботи: "Етносоціальна характеристика ямно-катакомбного суспільства Північного Причорномор’я"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПУСТОВАЛОВ Сергій Жанович
УДК – 393:316.3(477.75)«637.3»
Етносоціальна характеристика
ямно-катакомбного суспільства
Північного Причорномор’я
спеціальність 07.00.05 – етнологія
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук
Науковий консультант:
доктор історичних наук,
професор Терпиловський
Ростислав Всеволодович
Київ - 2015
2
ЗМІСТ
СКОРОЧЕННЯ………………………………..………………………………4
ВСТУП…………………………………………………………….……………7
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ТА
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………..15
1.1. Головні підсумки вивчення катакомбної спільності…………..15
1.2. Загальна характеристика джерела…………….…………………33
1.2.1 Поховальні пам'ятки………………..…………………….…….34
1.2.2 Ґрунтові могильники……………………………………...….…61
1.2.3 Побутові пам'ятки катакомбної спільності Північного
Причорномор'я…………………………..……………………....63
1.2.4 Відносна й абсолютна хронологія ямних і катакомбних
пам'яток. Проблема співіснування………………..……….....90
1.3 Теоретико-методологічні основи дослідження…………………117
1.3.1 Етносоціальні реконструкції за матеріальною культурою
…………………………………………………...…………….…118
1.3.2 Проблема переходу від первісності до ранньокласових
суспільств і відображення цього процесу в матеріальній
культурі………………………………………………….……..123
1.3.3 Проблеми взаємин цивілізаційних центрів і первісної
периферії.………………………………………………..……..127
1.3.4 Станово-кастова система як модель для реконструкції
давніх суспільств………………………………………..…..…130
РОЗДІЛ 2 ЕТНОСОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАТАКОМБНОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА ДАНИМИ ПОХОВАЛЬНОГО ОБРЯДУ…...138
2.1 Етнічна характеристика катакомбного населення…………....138
2.1.1 Проблема походження катакомбної спільності…..…...……138
2.1.2 Реконструкція етничної структури…………..………..……..152
2.1.3 Етнолінгвістична характеристика катакомбного населення
3
………………………………………………………………..………....161
2.2 Соціальний аналіз…………………………………………………165
2.2.1 Загальні зауваження……………………………..…………….165
2.2.2 Статевовіковий аналіз…………………………………………166
2.2.3 Соціальний аналіз поодиноких поховань…………..……….177
2.2.4 Багатокамерні катакомби…………………………..……...….192
2.2.5 Поховання з транспортними засобами…………..…………..200
2.2.6 Поховання зі зброєю………………………………..………..…218
2.2.7 Поховання з модельованими черепами…………..………....227
2.2.8 Поховання з “розписом”……………………………..……...…245
2.2.9 Поховання з виробничими наборами майстрівремісників……………………………………………………….260
РОЗДІЛ 3 ЕТНОСОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯМНОГО
СУСПІЛЬСТВА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я………………273
3.1 Етнічна характеристика ямного суспільства………………..…273
3.2 Соціальна характеристика ямного суспільства………….……281
РОЗДІЛ 4 ЕТНОСОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯМНОГО І
КАТАКОМБНОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА МАТЕРІАЛАМИ
КЕРАМІЧНОГО КОМПЛЕКСУ……………………………….………291
4.1 Класифікація кераміки……………………………………………291
4.2 Етнічний аналіз……………………………………………….……296
4.3 Соціальний аналіз………………………………………………….308
РОЗДІЛ 5 ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ……312
5.1 Соціальна система ямно-катакомбного суспільства Північного
Причорномор'я……………………………………………………….312
5.2 Визначення рівня соціального розвитку ямно-катакомбного
суспільства Північного Причорномор'я………………………….333
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………355
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……….363
ДОДАТКИ……………………………………….…………………………..453
4
СКОРОЧЕННЯ
АЕК археолого-етнічний комплекс
АЕК/по археолого-етнічний комплекс за поховальним обрядом
АЕТ археолого-етнічний тип
АЕТ/по археолого-етнічний тип за поховальним обрядом
АК археологічна культура
АН СССР Академия наук СССР
АО Археологические открытия
АП Археологічні пам'ятки
АС Археологический съезд
ВАУ Вопросы археологии Урала
ВГУ Воронежский государственный университет
ВДИ Вестник древней истории
ВИ Вопросы истории
ГАИМК Государственная академия истории материальной
культуры
ГКТ господарсько-культурний тип
ДДУ Дніпропетровський державний університет
ДонДУ Донецький державний університет
ЕСО етносоціальний організм
ЗДУ Запорізький державний університет
ЗК Західнокатакомбна культура
ЗРАО Записки Российского археологического общества
ИА АН СССР Институт археологии Академии наук СССР
ИА АН УРСР Институт археологии Академии наук Украинской ССР
ИГАИМК Известия государственной академии истории
материальной культуры
5
ИИМК АН СССР Институт истории материальной культуры Академии
наук СССР
ІК інгульська культура
КБК культура багатоваликової кераміки
КІС культурно-історична спільність
КІСБК культурно-історична спільність багатоваликової
кераміки
ККІС катакомбна культурно-історична спільність
КЛК культура лійчастих кубків
КС катакомбна спільність
КСИА АН Краткие сообщения Института археологии АН СССР
ЛГУ Ленинградский государственный университет
МИА Материалы и исследования по археологии СССР
МКАЭН Международный конгресс археолого-этнографических
наук
НА ИА РАН Научный архив Института археологии Российской
академии наук
НА ІА Науковий архів Інституту археології НАН України
НА УКМА Національний університет Києво-Могилянська
Академія
НАА Народы Азии и Африки
НАН Національна академія наук
НТК новотиторівська культура
ПГЗК Південний гірничо-збагачувальний комбінат
ПИДО Проблемы истории докапиталистических обществ
РА Российская археология
РАНИОН Российская Асоциация Научно-исследовательских
институтов общественных наук
СА Советская археология
САИ Свод археологических источников
6
СІО соціально-історичний організм
СК Сіднокатакомбна культура
СКС станово-кастова система
СМ сокири-молоти
СМК сокири-молоти короткі
CМП сокири-молоти подовжені
СМО сокири-молоти з опуклим грибоподібним капелюшком
СМОК сокири-молоти з опуклим грибоподібним капелюшком,
короткі
СМОП сокири-молоти з опуклим грибоподібним капелюшком,
подовжені
СО соціальний організм
СПБ Санкт-Петербург
СЭ Советская этнография
ТЗ транспортний засіб
ТИЭ Труды института этнографии
ТИЭ.Н.С. Труды института этнографии Новая серия
Тр. ГИМ Труды Государственного исторического музея
УЦ умовний центр
ЭО Етнографическое обозрение
7
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в історії
народів світу в добу ранньої бронзи, почався прискорений розвиток
мовних родин, техніки, астрономії, математики тощо. У скотарських
народів, які оточували давні цивілізації, набувають поширення
приватновласницькі тенденції, зароджується й розвивається ремесло,
починаються державотворчі процеси. Територія України безпосередньо
межує з Балканами та Кавказом, де ці процеси набули значного розвитку в
цю епоху. Тому історична реконструкція соціальних інституцій суспільств
степової частини України має особливе значення для розуміння
етносоціальних процесів, що на тисячоліття визначили особливості
розвитку східноєвропейських народів. Важливого значення набувають
питання впливу Давнього Близького Сходу на народи Північного
Причорномор’я, історичні процеси, які відбувалися на цих теренах, та їх
інтенсивність. Обряди та соціальні інститути, які зародилися в цей час,
продовжували впливати на розвиток етносоціальних відносин протягом
тисячоліть. Деякі обряди населення Карпат зароджуються ще за доби
ранньої бронзи.
Теорія розвитку суспільних відносин, що у 30 – 50-ті рр. XX ст.
застосовувалася для тлумачення матеріалів ямної та катакомбної спільнот,
зазнала в останні десятиліття значних змін і доповнень, які вимагають
перегляду інтерпретації конкретного матеріалу. Завдяки роботам англоамериканських соціальних антропологів (G.Child, M.Fried, L.Binford,
C.Renfrew), вітчизняних фахівців (В.М.Массон, Е.Е.Куббель, В.Ф.Генінг,
В.Ю.Павленко), на основі аналізу культур народів світу була детально
розроблена історична теорія переходу від первісності до держави та
відображення цього переходу в матеріальних рештках. Проте всі ці новітні
теорії не застосовувалися для етносоціальних реконструкцій за
матеріалами ямної та катакомбної спільнот. Нові артефакти, що не
8
вкладались у стару теоретичну схему, зумовили проблемну ситуацію, яка
склалася на кінець XX ст. у вивченні цих спільнот.
Таким чином, сучасний теоретико-методологічний рівень історичної
науки щодо теорії переходу до державності широка джерельна база
дозволяє з нових позицій реконструювати етнічні та соціальні
характеристики структури населення Північного Причорномор’я
зазначеної епохи, його форми, визначити соціальну систему цього
суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація є складовою частиною наукових планів кафедри етнології та
краєзнавства і виконана в рамках теми історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Українська нація в
загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (номер державної
реєстрації ІЗ НДР 11БФ046-01), що пов’язана з науково-дослідною темою
«Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів
глобалізації» Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Об’єктом дослідження є ямно-катакомбне суспільство Північного
Причорномор’я.
Предметом дослідження є етносоціальні характеристики ямного та
катакомбного населення Північного Причорномор’я.
Мета дослідження полягає у визначенні етносоціальної системи
ямно-катакомбного суспільства Північного Причорномор'я і ступеню
наближення його до державності.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання
дослідження:
- провести історіографічний аналіз вивчення етносоціальних
реконструкцій ямно-катакомбного суспільства;
- здійснити аналіз джерельної бази дослідження;
9
- визначити теоретико-методологічні засади дослідження, зокрема
розглянути основні конструкції державотворення;
- виявити особливості взаємодії центра цивілізації та її периферії;
- визначити особливості етнічних спільностей і процесів епохи
переходу від первісності до державності;
- обґрунтувати вибір поховального обряду для етносоціальних
реконструкцій;
- розглянути преференційну модель соціальної організації ямнокатакомбного суспільства;
- здійснити реконструкцію етнічних утворень, що існували в ареалі
катакомбної спільності і відбилися в похвальному обряді;
- охарактеризувати гіпотези про походження катакомбної спільності;
- провести етносоціальний аналіз поховального обряду ямного та
катакомбного населення;
- здійснити інтерпретацію отриманих результатів.
Хронологічні межі дослідження – III тис. до н.е. – початок II тис. до
н.е. Нижня хронологічна межа визначається часом появи катакомбної
спільноти на теренах Північного Причорномор’я. Верхня хронологічна
межа пов’язана з одночасовим припиненням існування ямного та
катакомбного населення на початку II тис. до н.е. Датування ґрунтується
на даних радіовуглецевих визначень, даних стратиграфії поселень,
перехресного датування та аналогіях.
Географічні межі дослідження охоплюють регіон Північного
Причорномор’я від Побужжя до нижнього Подоння. Дослідження
зосереджено на регіоні Північного Причорномор’я, але для створення
моделі станово-кастової системи використані матеріали кастових
суспільств всього світу: Давнього Близького Сходу, Давньої Греції, Індії,
Африки, Мезоамерики тощо.
Методологічною основою дисертації є системний регіональний
підхід, принципи історизму, а також сукупність загальнонаукових та
10
спеціальних методів дослідження, серед яких теорія становлення публічної
влади, теорія етносу, особливості етносоціальних процесів у скотарських
суспільствах. Для виконання поставлених завдань було використано як
загальнонаукові методи (синтезу, аналізу), так і методи історичного
дослідження: генетичний, порівняльно-історичний, типологічний,
проблемно-хронологічний, ідіографічний, структурно-функціонального
аналізу, метод моделювання культурних явищ. Поєднання цих наукових
методів дало можливість усебічно і комплексно дослідити етносоціальну
структуру ямно-катакомбного суспільства, визначити ступінь
наближеності його до держави, .забезпечило аналітичний характер
дослідження, визначило його структуру і логічне викладення його
результатів.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці
проблеми, яка ще не була предметом спеціального дослідження.
Особистий внесок автора полягає у наведених нижче положеннях, які
виносяться на захист.
Вперше:
- виявлено значну соціальну диференціацію: шість груп серед
інгульського та чотири групи серед східнокатакомбного населення.
Територіально східнокатакомбна етнічна група має соціальний центр на
Нижньому Дону, інгульська катакомбна етнічна група – на р. Молочній.
Найпотужніші ямні соціальні центри зафіксовані в Прикубанні та в
Буджаку. Розвиток Нижньодніпровського ямного соціального центру було
перервано приходом катакомбного населення. Відзначається, що з часом в
усіх етнічних групах, за винятком інгульскої, спостерігається скорочення
кількості знаті, аж до її зникнення в деяких регіонах;
- визначено наявність у ямно-катакомбному суспільстві
Причорномор'я в межах поширення інгульських пам'яток єдиного
складного соціально-історичного організму з центром розсіяного типу на
р.Молочній;
11
- за результатами етнічного й соціального аналізів висловлено
твердження, що основою соціальної організації ямно-катакомбного
суспільства була рання станово-кастова система, що складалася з
пізньоямного і двох катакомбних етносів;
- здійснене системне дослідження дозволило охарактеризувати етносоціальні ознаки ямно-катакомбного суспільства з огляду на усталені
ознаки державності.
Удосконалено:
- погляд на ямно-катакомбне суспільство, як на два катакомбні
етноси, які взаємодіють з ямним етносом в межах одного суспільства.
Катакомбні етнічні групи з’явилися в Північному Причорномор’ї
внаслідок міграції, що, імовірно, супроводжувалася завоюванням. Мовні
процеси в цьому суспільстві характеризуються взаємодією індоарійських
та індоіранських мов з анатолійськими та можливою відсутністю єдиної
мови у зазначеному суспільстві;
- аргументацію, що статево-віковий поділ праці в досліджуваному
суспільстві втратив провідне значення. Серед поховань дітей
зустрічаються такі, що за своїми характеристиками не поступаються
найбагатшим похованням дорослих.
Отримали подальший розвиток:
- гіпотеза щодо співіснування ямного та катакомбного населень, яка
набула таких аргументів, як походження обряду моделювання черепів з
Близького Сходу, святилища типу зікурату тощо. Аналіз стратиграфії
поселень, поховального обряду, інвентарю та радіокарбонове датування
виявили, що на території Північного Причорномор’я співіснували
протягом III тис. до н.е. пізньоямне, східнокатакомбне та інгульське
населення;
- інтерпретація поховань з виробничими наборами як поховань
майстрів-ремісників спеціальностей, що обслуговували знать. Доведено,
12
що першими професіоналами були воїни, розкрито взаємозв'язок між
похованнями із зброєю, черепно-мозковими травмами і кенотафами.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає
в тому, що вони сприяють глибшому розумінню історичного процесу в
Північному Причорномор’ї за доби ранньої бронзи. В роботі вперше
охарактеризовано етносоціальну структуру, розкрито значення
ранньокастової системи в становленні державності в суспільствах цього
регіону. Розроблені моделі і програма дослідження можуть
використовуватися для вивчення аналогічних суспільств як епохи бронзи,
так і інших епох. Запропоновані реконструкції військової структури і
кастової системи можуть бути застосовані для дослідження інших народів.
Отримані результати дозволяють розкрити значення суспільства
Північного Причорномор’я в культурному прогресі Східної Європи, в
розвитку етносоціальної культури суспільства півдня України (III – II тис.
до н.е.). Наукові результати роботи можуть бути використані при
написанні узагальнюючих історичних праць, навчальних курсів, при
створенні експозицій музеїв історичного профілю.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення і результати,
викладені у дисертації, отримані автором самостійно. Ці ідеї розвинені в
роботах, які вийшли друком у співавторстві. У спільній статті щодо
радіокарбонового датування (співавтори Д.Я.Телегін та М.М.Ковалюх)
автору належить розділ, присвячений датуванню катакомбних пам’яток. У
спільних статтях з В.І.Клочко, присвячених катакомбній зброї, автором
написані розділи, присвячені етносоціальній характеристиці поховань зі
зброєю та опис звітнього матеріалу. У монографії «Nomadism and
Pastoralism in the Circle of Baltic-Pontic Early Agrarian Cultures 5000-1650
B.C.» (1994) автором написано розділ, присвячений економічній та
соціальній характеристиці катакомбного суспільства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та
результати дослідження були представлені на міжнародних та вітчизняних
13
конференціях і семінарах, зокрема «Перша всеукраїнська науковопрактична сходознавча конференція» (Київ,1998); «Перша всеукраїнська
науково-практична конференція індологів, присвячена 50-річчю
республіки Індія» (Київ, 2000); Міжнародна археологічна конференція
«Ольвія та античний світ» (Київ, 2001); «Дні науки в НА УКМА (Київ,
2013); Міжнародна конференція «Северо-Восточное Приазовье в системе
Евразийских древностей (энеолит- бронзовый век) (Донецьк, 1996),
Міжнародна науково-практична конференція Запорозьке козацтво в
пам’ятках історії та культури» (Запоріжжя, 1997); «Древнейшие общности
земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (Vтыс. До н.э. – V в.
н.э.)» (Кишинев, 1990), «Международная археологическая конференція
«Проблемы археологии Юго-Восточной Европы» (Ростов-на-Дону, 1999),
«Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного
Причерноморья V тыс. до н. э. – V в. н.э.» (Тирасполь, 1994), «International
conference «Hierarchy and Power in the History of Civilisations», Moscou,
2002) в Познані-Обжиско (Nomadizm a pastoralizm w międzyrzeczu Wisly i
Dniepru (neolit, eneolit, epoka brąnzu). Obrzycko, – 2003). Апробація
окремих ідей і розробок здійснювалася на засіданнях відділу теорії і
методики археології, та на засіданнях вченої ради Інституту археології
НАН України, на кафедрі археології та музеєзнавства історичного
факультету КНУ, на кафедрі етнології та краєзнавства КНУ імені Тараса
Шевченка, на кафедрі культурології Національного університету КиєвоМогилянська академія.
Публікації. Основні положення та результати дослідження
викладено в двох монографіях «Соціальний лад катакомбного суспільства
Північного Причорномор’я” (2005). «Етносоціальна структура ямнокатакомбного суспільства Північного Причорномор’я» (2015). та 22 статях
(з них 4 у зарубіжних виданнях) загальним обсягом понад 102 д.а.
14
Робота виконана у відділі теорії і методики археологічних
досліджень ІА НАНУ і дороблена на кафедрі етнології історичного
факультету Київського національного університету ім.. Т.Г.Шевченка

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведені вище дослідження етносоціальних відносин і
господарсько-економічних характеристик ямно-катакомбного суспільства
з’ясували, що реконструйоване суспільство в соціально-економічному
відношенні являло собою складну систему, де значна частина населення
займалася рухливим скотарством, а частина вела осілий спосіб життя
(Пустовалов, 2005).
Цей висновок дозволяє використовувати для реконструкції моделі
соціальних відносин, які були розроблені для кочових скотарських
суспільств. Це стосується родини, шлюбу, інтерпретації соціальних шарів
населення, форм власності, форм роду, громади, племені, загальних
принципів побудови суспільства (Хазанов, 1975,1979,1984; Марков, 1976;
Шарма, 1987; Гумилев, 1993; Крадин, 1992).
Загальні висновки можуть бути згрупованими в три блоки: етнічний,
соціально-економічний і чисто соціальний.
Походження провідного етно-культурного компонента можна
пов’язувати у найширшому розумінні із Даньосхідною цивілізацією, яка на
час зародження катакомбної спільності поширила свої кордони аж до
Північного Кавказу. У межах ареалу інгульської культури існував єдиний
етно-соціальний організм, який поєднував декілька культурних груп.
Етнічний процес, який проходив на цій території характеризувався
тенденціею до інтеграції, але не настільки, щоб повністю нівелювати
особливості окремих груп, що звичайно в умовах первісності відбувається
дуже швидко. В ареалі інгульської культури при поступовому, доволі
повільному збільшенні загальних рис, кількісно зростають перехідні
обрядові типи. Пояснити таку велику кількість перехідних типів, виходячи
тільки з етнічних показників не можна.
356
Розподіл на два культурних масиви (західний та східний) вперше
запропонував ще В.О.Городцов у 30 рр. XX ст. Кордон між ними
встановлювалася ним приблизно по р. Дон (Сафонов, 2000, с.152).
В етнічному плані в результаті проведеного дослідження виявилася
доведеною наявність двох катакомбних етнічних масивів, які тісно
взаємодіяли між собою і з пізньоямним масивом, східнокатакомбне
населення - більше, інгульське - менше. Можна вважати, що катакомбне
суспільство було трьохчастним.
Висновок про можливу відсутність єдиної для ямно-катакомбного
суспільства мови підтверджується даними багатьох кастових суспільств.
Зокрема, у древній Індії брахмани і кшатрії говорили на санскриті, а нижчі
варни користувалися пракритом (Шарма, 1987, с. 323).
У соціально-економічному плані основою підйому цього суспільства
стали, за визначенням фахівців, вагоме зростання металургійного
виробництва, підвищення в кілька разів продуктивності праці в скотарстві.
Наявність у Донбасі мідних рудників, а також соляних покладів у Донбасі
й у Криму сприяли інтенсифікації обміну. Про підйом рівня розвитку
обміну свідчить наявність спеціальних форм для відливків
трапецієподібної й овальної форми, швидше за все значення яких - ваговий
й обмінний еквіваленти. При інтерпретації брускоподібних відливків варто
враховувати дані Рігведи – найбільш близького за часом і місцем
формування до катакомбного суспільства епосу. Крім власності, що
позначається терміном "пашу", під яким малися на увазі не тільки домашні
тварини, але і люди, використовувався й інший термін – "дхана" –
багатство. Як пише Р.Шарма, у найдавніших мандалах Рігведи ці терміни
означають нагороди за успіхи у війні, змаганнях (Шарма, 1987, с. 61). Тому
можна припускати, що й у катакомбному суспільстві існували відмінні від
худоби форми власності.
Як головний об'єкт обміну і трофея виступала худоба – основне
багатство скотарів. На другому місці по значимості були жінки. У Рігведі
357
постійно повідомляється про захоплення рабинь (Шарма, 1987, 71). Як
пише Р.Шарма, "жінки користалися великим попитом як постачальниці
воїнів і пастухів, тому що чоловіки постійно гинули в безупинних
міжплемінних війнах" (Шарма, 1987, с. 266). Аналогічна картина більш
ніж ймовірна і для войовничого ямно-катакомбного суспільства.
Основою економічного підйому катакомбного суспільства
Причорномор’я є становлення в ньому комплексної скотарськоземлеробської економіки з диференціацією господарських функцій у
межах кланів. Поглиблення поділу праці на цій основі і привело до
зростання додаткового натурального продукту. Про це свідчить
концентрація в окремих районах поховань ремісників різних
спеціальностей.
На жаль, вірогідно визначити обсяги виробництва цього соціального
організму за браком багатьох даних представляється досить
проблематичним. На його обсяги вказують значний за чисельністю
військовий прошарок, наявність ремісників тих спеціальностей, що
задовольняли потреби знаті, значна кількість самої знаті. Величезних
матеріальних витрат вимагало спорудження таких видатних
монументальних пам'яток, як Молочанське святилище, кам'яні циклопічні
стіни городищ Михайлівки й острова Байди, інших укріплених городищ
порожистої частини Дніпра.
Цілком ймовірним представляється міжетнічний поділ праці, коли в
окремих етносоціальних групах питома вага кожного виду праці була не
однакова. (Так найдавніші поховання східного обряду відсутні у
відкритому степу, тоді як останні і пізньоямні переважають у заплавах. У
катакомбах східного обряду наявні знаряддя для рибальства, тоді як у
інгульських вони практично відсутні).
На території розташування інгульської культури існував складний
соціальний організм розсіяного типу з ієрархією окремих територій, який
відповідає суперскладному вождівству. Виділяються в порядку зменшення
358
ієрархії: Молочанський, Південнобугський, Присивашський і, можливо,
Орельський і Нижньодністровський соціальні центри, головними з яких є
три перші. Соціальний організм сформувався під впливом також
географічних факторів.
У соціальному плані в катакомбному суспільстві проявилися ознаки
досить пізнього вождівства - чифдома. Була реконструйована складна
станова ієрархія в межах етносоціальних підрозділів цього суспільства,
більша - у інгульського населення, найменша і непостійна - у ямного.
Правляча верхівка, яка складала 1-1,5% від загальної кількості
населення, керувала суспільством через родоплемінну знать, жерців,
військовий шар.
Виникає спеціальний ритуал для поховань знаті - багатокамерні
катакомби, людські жертви, колісниці, символічна зброя, метал, досипки,
модельовані черепи, магічні захисні знаки в катакомбах.
Про те, що правляча верхівка контролювала значні матеріальні
цінності, свідчить наявність ремісників тих професій, які обслуговували
знать: металургів-ливарників, зброярів, стельмахів, бальзамувальників -
фахівців ритуальної служби, музикантів і художників (скоріше жерців, що
знали таємне магічне письмо). Відносно добре було розвинене і ювелірне
виробництво: у могилах присутні бронзові, срібні і золоті прикраси (хоча
знахідки останніх є дуже рідкісними). Взагалі для інгульських поховань є
нетиповим супроводжувати небіжчиків прикрасами, а там, де вони
зафіксовані, як правило, присутні ознаки східнокатакомбного обряду:
скорчене на боці положення померлого, кераміка зі шнуровим орнаментом,
кістки тварин, типова зброя тощо. (Наявність прикрас у похованнях - це
одна зі стійких ознак східного обряду).
Знахідки поховань дітей, похованих за вищим розрядом
поховального обряду, є свідченням того, що соціальний статус, влада були
спадкоємними. Опосередковано про це ж говорить і відсутність значних
359
цінностей у могилах при наявності слідів їхнього прижиттєвого носіння.
Очевидно, цінності залишалися нащадкам у спадщину.
Культ модельованих черепів, який практикувався всіма трьома
субетнічними підрозділами Північнопричорноморського етносоціального
організму і був зв'язаний з охоронною захисною функцією, мабуть, був
однією з перших спроб створення надетнічних релігій (Пустовалов, 1999,
с. 253-254; 2015, с.).
Широко і яскраво представлена така риса вождівства, як військова
діяльність. У значних воєнних діях, як свідчать підрахунки, брало участь
усе доросле чоловіче населення, проте, професійний військовий шар був
відносно невеликий (Пустовалов, 2005, с. 118-136). Виділяються колісничі,
сокироносці, списоносці, пращники, лучники. Булава була, можливо,
ознакою “командного складу”. Військо формувалося за етнічним
принципом: престижні роди війська складалися з пануючого
етносоціального прошарку, менш престижні - з східнокатакомбного,
непрестижні - з пізньоямного. Непрестижні були і найнебезпечнішими.
Наявність професійних воїнів пояснювалася не тільки ворожим
оточенням і необхідністю вести зовнішні війни, але і внутрішніми
причинами - необхідністю придушувати невдоволення нижніх
етносоціальних шарів. Наявність професійних воїнів не означає ще
наявності професійного війська. Як показує аналіз Рігведи, військо
складалося з кшатріїв, професійних воїнів, і виш – основної збройної маси
людей. Р.Шарма пише, що кшатрії виступали як командири окремих
загонів. Вони озброювалися луками, стрілами і щитами, виш озброювалися
тільки кийками. Кшатрії були командирами, організаторами народного
ополчення (Шарма, 1987, с. 121). Мабуть, аналогічні функції виконувалися
і катакомбними воїнами. Давньоіндійські матеріали підтверджують і
висновок про те, що добробут населення, яке оточувало Молочанський
соціальний центр, базувалося на військовограбіжницькій діяльності.
Раджаньї – родичі царя, у тому числі і по бічній лінії - складали його
360
гвардію (Шарма, 1987, с. 111). У цілому в давній Індії військо формувалося
за етнічним принципом (Шарма, 1987, с. 82-83).
На значній території Північного Причорномор'я ямно-катакомбне
суспільство поєднувало в собі сторонні близькосхідні етнічні компоненти
(носіїв високорозвиненої близькосхідної традиції) з тубільними етнічними
компонентами (з носіями відносно відсталої місцевої традиції). Можна
припускати дуже високу імовірність військового контакту між мігрантами
і місцевим населенням (про це свідчить значна кількість зброї як у
інгульських, так і в найдавніших східнокатакомбних похованнях, а також
уламки наконечників стріл у пізньоямних могилах і т.д.).
Основою цього етносоціального угруповання, яке виникло, стала
СКС, що була характерною для суспільств ранньої стадії утворення
державності в районах контакту цивілізаційних центрів з первісною
периферією.
Верхній, пануючий шар складався з інгульського етносу. З нього
формувалася переважна частина знаті, воїнів, жерців. Середню касту
складали представники східнокатакомбного етносу - основне виробниче
населення, а нижню - залишки пізньоямних племен. Цікаво, що в межах
кожного з етносоціальних шарів відбувається деяке скорочення станового
розшарування. Якщо в інгульського населення переважає висока питома
вага заможного населення і знаті, то у східнокатакомбного населення
спостерігається відчутне скорочення знаті і незаможних шарів. Серед
пізньоямного населення переважає нижній, третій шар.
Жінки підвищували свій статус шляхом шлюбу, чоловіки - за
військові подвиги.
Відносини між окремими кастами катакомбного суспільства певною
мірою відповідають положенню, яке зафіксоване у багатьох народів
Африки, зокрема в Міжозер’ї, у туарегів, у ранніх арійських державах і в
Спарті. Окремі клани верхнього етносоціального шару колективно
володіли декількома кланами нижніх етносоціальних шарів. Фактично
361
верхня каста була на утриманні нижніх каст. При цьому обидві катакомбні
етносоціальні групи пригноблювали пізньоямне населення. Приблизно так
само, як ілоти перебували під владою в повноправних громадян і в
періеків, іклани були слугами як імхарів, так і імрадів у туарегів. Звичайно
верхній шар виконував насамперед оборонні функції.
Підкреслення особливого статусу ремісників певних професій є
відображенням процесу подальшого розшарування первинних каст-етносів
на чисто професійні групи: ливарників, жерців, стельмахів, воїнів, зброярів
тощо. Ці ознаки в катакомбному суспільстві слабше виражені, чим у
класичному кастовому індоарійському. Проте, катакомбне суспільство
випереджає в соціальному розвитку туарегів, у яких немає жорсткої
ієрархічної системи кланів у вищому шарі. Воно ближче до Спарти, де ми
маємо справу вже з відносно високорозвиненим класовим суспільством.
Про катакомбне суспільство цього сказати не можна. Зі Спартою
причорноморське кастове суспільство зближають способи утримання в
покірності нижніх каст. Уламки наконечників стріл серед кісток значної
частини пізньоямних кістяків свідчать на користь цього припущення.
Система ієрархії окремих територій у межах катакомбного
інгульського етносоціального організму зближує це суспільство з
класичними кочовими утвореннями ранньозалізної і середньовічної епох.
Отже, катакомбне суспільство Північного Причорномор'я було
етносоціальним організмом, який мав ознаки пізнього вождівства, основою
якого була станово-кастова система.
Гіпотеза про наявність станово-кастової системи у ямнокатакомбному суспільстві, теза про співіснування ямного та катакомбних
етно-культурних утворень можуть прийматися або не прийматися. Проте у
роботі наведено низку доказів їх справедливості. На їх користь свідчать
дані радіовуглецевого аналіза, стратиграфія поселень, поховальний обряд,
інвентар, дані перехресного датування за матеріалами Центральної
Європи. Можливо, у майбутньому ми отримаємо більш вагомі докази
362
наведених висновків чи їх спростування. Вимагає подальшого вивчення
міграційна гіпотеза появи у Причорноморських степах катакомбної
спільності, теза про виділення деяких галузей виробництва в ремесло,
вимагає перевірки теза про військові сутички між ямним та катакомбними
групами населення. Наявність ямних ознак у поховальному обряді
інгульського та східнокатакомбного населення могло бути наслідком не
тільки звичаю «анулома», но й асиміляції катакомбним населенням
ямного.
Реконструйований етно-соціальний лад катакомбного суспільства
Північного Причорномор'я був перехідною ланкою від пізніх вождівських
структур до ранньодержавних. Стверджувати, що це етнополітичне, строго
регламентоване, воєнізоване суспільство було ранньодержавним, імовірно,
усе-таки передчасно. Найбільш прийнятною назвою для нього був би
термін "постпервісне".