РАКША Наталія Станіславівна АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОСВІТУ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ЛУГАНСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

РАКША Наталія Станіславівна

УДК 342.9:37.014.12 (477)

адміністративно-правове забезпечення права громадян на освіту

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Донецьк 2006
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП.................................................................................................................. 4
Розділ 1. Загальна характеристика системи
адміністративно-правового забезпечення
права громадян на освіту
1.1. Право громадян на освіту в системі прав людини та гарантії
його реалізації............................................................................................. 10
1.2. Сутність та система адміністративно-правових засобів
забезпечення права громадян на освіту.................................................... 36
1.3. Проблеми імплементації міжнародно-правових норм
щодо права людини на освіту в правову систему України..................... 46
Висновки до розділу 1....................................................................................... 59

Розділ 2. адміністративно-правові засади управління
освітою в Україні
2.1. Поняття, принципи та система освіти в Україні..................................... 62
2.2. Адміністративно-правовий статус органів управління освітою........... 85
2.3. Форми і методи управління освітою........................................................ 107
2.4. Управління навчальними закладами системи МВС України та
шляхи його удосконалення....................................................................... 118
Висновки до розділу 2...................................................................................... 133

Розділ 3. АдміністративнИЙ примус У системі
забезпечення права громадян на освіту
3.1. Адміністративно-примусові заходи запобігання та припинення
порушень права громадян на освіту....................................................... 136
3.2. Адміністративна відповідальність у сфері реалізації права громадян
на освіту..................................................................................................... 145
3.3. Підстави та процедури адміністративної відповідальності у сфері
реалізації права громадян на освіту....................................................... 155
Висновки до розділу 3.................................................................................... 171

ВИСНОВКИ.................................................................................................... 174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 180

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань автором наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розвитку розуміння сутності та видів адміністративно-правових засобів забезпечення права громадян на освіту, визначенні шляхів їх удосконалення. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.
Визначено зміст і місце права громадянина на освіту в системі прав людини та гарантії його реалізації, зроблено висновок, що головною властивістю, яка обумовлює специфіку права громадян на освіту в системі прав людини, є те, що це право забезпечує всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності суспільства, обумовлює значні структурні зміни в суспільному житті, несе відповідні матеріальні блага, гарантовані громадянські права та задоволення зростаючих потреб. Серед гарантій права громадян на освіту виділено і охарактеризовано економічні; політично-організаційні; юридичні.
Основним завданням адміністративно-правової охорони права громадян на освіту визнано запобігання порушенням цього права і усунення перешкод для його реалізації. Вперше визначено сутність адміністративно-правових засобів забезпечення права громадян на освіту як сукупності встановлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини у цій сфері з метою всебічного забезпечення зазначеного права, попередження та припинення його порушень, притягнення винних до відповідальності та інших засобів проведення в життя державної освітньої політики.
У системі адміністративно-правових засобів забезпечення права громадян на освіту виділено дві групи:
1) засоби організації управління освітою, до яких віднесено засоби визначення видів та структури органів виконавчої влади, які діють у сфері освіти та засоби визначення правового статусу органів управління освітою;
2) адміністративно-правові методи управлінської діяльності в цій сфері: а) переконання; б) примус, що застосовується з метою попередження, припинення правопорушень у сфері забезпечення права громадян на освіту; в) заохочення, які сприяють підвищенню активності учасників правовідносин.
З’ясовано можливості імплементації міжнародно-правових норм щодо права людини на освіту в правову систему України, сформульовано авторське розуміння цього процесу, його завдання, зміст, проаналізовано положення міжнародно-правових актів щодо права людини на освіту. Обов’язковою умовою відповідності української вищої школи (у тому числі і системи відомчої освіти МВС України) вимогам сьогодення названо активне впровадження ідей Болонської декларації кредитно-модульної організації навчання, підвищення якості освіти та її відповідності європейським нормам на основі нових державних стандартів, запровадження додатка до диплома європейського зразка, створення умов для мобільності студентів, налагодження механізмів контролю за якістю навчання на університетському і громадсько-державному рівнях, удосконалення нормативно-правової бази та приведення її у відповідність до міжнародно-правових документів тощо.
Освіту визначено як соціальний інститут, покликаний до життя потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління для життя, готувати суб’єктів соціальної дії для вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством.
Визначення адміністративно-правового статусу органів управління освітою здійснено з урахуванням існування в ньому певних блоків: цільового, до якого включено призначення та завдання органу (в тому числі його функції); структурно-організаційного, до якого віднесено питання утворення органу, його структуру та штати; компетенцію та відповідальність.
Розкриваючи форми та методи управління освітою, сформульовано авторський підхід до розуміння цих категорій, а саме: формою управління освітою визнається сукупність однорідних конкретних дій працівників органів виконавчої влади, пов’язаних зі створенням оптимальних умов для реалізації громадянами своїх прав та обов’язків у сфері освіти, а також спрямованих на запобігання та усунення негативних факторів, що ускладнюють їх реалізацію у повному обсязі. Під методом управління освітою розуміється певний спосіб реалізації функцій управління освітою шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб’єкта управління освітою на об’єкт управління з метою досягнення поставлених управлінських цілей у сфері освіти та запровадження державної освітньої політики. Вперше визначено поняття адміністративних послуг у сфері освіти як одного з методів управління, а саме діяльність органів виконавчої влади з надання необхідних умов для реалізації громадянами та іншими суб’єктами адміністративних відносин права на освіту у сфері діяльності виконавчої влади.
З’ясовано особливості управління навчальними закладами системи МВС, здійснено оцінку ефективності цієї діяльності, її завдань та змісту. До можливих шляхів удосконалення управління відомчими навчальними закладами віднесено розробку положень, що регламентують права та обов’язки факультетів і кафедр, навчальних лабораторій, методичних комісій та інших навчально-методичних підрозділів, а також порядок здійснення різноманітних видів навчальної та навчально-методичної діяльності (наприклад, положення про стажування, проведення екзаменаційних сесій слухачів-заочників, про організацію навчальної практики і т. ін.); упорядкування функціональних обов’язків працівників навчального закладу; розробку календарних графіків заходів і виконання різноманітних документів за всіма функціями управління (планів робіт, наказів, звітів, актів перевірок, нарад, які щорічно повторюються тощо).
Визначено поняття, систему і специфіку адміністративно-примусових заходів попередження та припинення порушень права громадян на освіту. До системи заходів запобігання порушенням права на освіту віднесено: 1) взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки; 2) відвідування підприємств, установ і організацій; 3) входження до житлових та інших приміщень громадян з метою вивчення житлово-побутових умов проживання неповнолітніх дітей; 4) внесення подань до державних органів, підприємств, установ, організацій, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяють вчиненню порушень права на освіту; 5) клопотання перед радою з питань опіки та піклування при органах місцевого самоврядування про позбавлення батьківських прав батьків, що не забезпечують право своєї дитини на освіту; 6) відвідування навчальних закладів з метою виявлення осіб, чиє право на освіту порушено чи обмежується, з подальшим притягненням винних до відповідальності. Заходами адміністративного припинення порушень права громадян на освіту визнано: 1) вимогу припинити протиправну поведінку; 2) доставлення порушника для складання протоколу про адміністративне правопорушення; 3) привід осіб, які ухиляються від явки за викликом до органу внутрішніх справ; 4) адміністративне затримання; 5) вилучення речей і документів; 6) зупинення і припинення діяльності навчальних закладів, у яких порушується право громадян на освіту.
В аналізі сутності, особливостей та правових засад адміністративної відповідальності у сфері забезпечення права громадян на освіту основний акцент зроблено на обґрунтуванні її примусового характеру та можливостей застосування в зазначеній сфері; правові засади проаналізовано з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян. Сформульовано визначення адміністративної відповідальності за порушення права громадян на освіту як засобу захисту суспільних відносин у сфері забезпечення права громадян на освіту шляхом накладення уповноваженими на те органами (посадовими особами) на громадян та посадових осіб, які вчинили порушення права на освіту, адміністративних стягнень на підставі та в порядку, передбачених законом.