Ризак Яна Володимирівна. Кримінальна відповідальність за підкуп службової особи юридичної особи приватного права

Короткий опис

Ризак Яна Володимирівна. Кримінальна відповідальність за підкуп службової особи юридичної особи приватного права.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2014.- 256 с.

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

РИЗАК ЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.352

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПІДКУП СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПРИВАТНОГО ПРАВА

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Дудоров Олександр Олексійович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ …............................................................ 2
ВСТУП ……….………………………………………………………………….... 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПІДКУП СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПРИВАТНОГО ПРАВА................................................................................. 13
1.1 Методологічні засади дослідження кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права і стан наукового розроблення проблеми диференціації кримінальної відповідальності за службові правопорушення у публічній і приватній сферах ……………………………………………………….. 13
1.2 Генеза кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права в Україні……....................................................... 28
1.3 Міжнародний і зарубіжний досвід кримінально-правової протидії підкупу у приватному секторі………………………………………………………………...… 40
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………...…… 58
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ «ПІДКУП СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПРИВАТНОГО ПРАВА НЕЗАЛЕЖНО ВІД ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ФОРМИ» ……………………………………...… 62
2.1 Об’єктивні ознаки підкупу службової особи юридичної особи приватного права …………………………………………………………………………………….. 62
2.2 Суб’єктивні ознаки підкупу службової особи юридичної особи приватного права …………………………………………………………………………………… 116
2.3 Кваліфікуючі ознаки підкупу службової особи юридичної особи приватного права …………………………………………………………………....... 146
Висновки до розділу 2 ………………………………………………...……….. 166
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ ДО ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ПІДКУП СЛУЖБОВОЇ ОСОБИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ПРИВАТНОГО ПРАВА …... 173
3.1 Покарання за підкуп службової особи юридичної особи приватного права та його призначення ……………………………………………………………….…. 173
3.2 Звільнення від кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права…………………………………......................... 191
Висновки до розділу 3 ……………………...………………………………….. 207

ВИСНОВКИ ……………………………...………………………………….… 210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….…………………………….. 216
ДОДАТКИ ………………………………………………………………........... 242

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
GRECO – Group of countries against corruption (Група держав Ради Європи проти корупції)
ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ГК України – Господарський кодекс України
грн. – гривня
ЄС – Європейський Союз
Закон України від 11 червня 2009 року – Закон України від 11 червня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»
Закон України від 7 квітня 2011 року – Закон України від 7 квітня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»
Закон України від 18 квітня 2013 року – Закон України від 18 квітня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»
Закон України від 13 травня 2014 року – Закон України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України»
КВК України – Кримінально-виконавчий кодекс України
КЗпП України – Кодекс законів України про працю
КК – Кримінальний кодекс
КК України – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року
КК УСРР 1922 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджений постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 23 серпня 1922 року
КК УСРР 1927 року – Кримінальний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджений постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 8 червня 1927 року
КК УРСР 1960 року – Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28 грудня 1960 року
КК РФ – Кримінальний кодекс Російської Федерації від 24 травня 1996 року
КНР – Китайська Народна Республіка
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України
КСУ – Конституційний Суд України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
НБУ – Національний банк України
НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПК України – Податковий кодекс України
ПП – приватне підприємство
РЄ – Рада Європи
РНК СРСР – Рада народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік
РЄ – Рада Європи
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
т. ч. – тому числі
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. Україна перебуває на відповідальному етапі формування незалежної правової держави з високорозвиненою економікою. Перехід України до ринкових відносин породив нові види злочинності, однак однією з найгостріших проблем залишається корупція в різних своїх проявах і сферах. Корупція негативно впливає на реалізацію конституційних прав людини і громадянина, проведення соціальних перетворень та економічний розвиток, сприяє криміналізації бізнесу, викликає недовіру до державних інститутів, створює негативний імідж України тощо. Так, за даними неурядової міжнародної організації Transparency International, Україна в 2013 році посіла 144 місце серед 176 держав світу за рівнем поширення корупції, поділяючи в цьому сумному рейтингу свою позицію, зокрема, з такими державами, як Камерун, Нігерія, Папуа Нова Гвінея [2].
Прагнення нашої країни наблизитись до міжнародних стандартів щодо боротьби з корупцією призвело до того, що в Україні, починаючи з 2009 року, започатковуються суттєво нові підходи в частині законодавчого забезпечення протидії кримінально караним проявам корупції та службовим правопорушенням. Мається на увазі заснована на власному історичному досвіді (дореволюційному, часів непу) і досвіді країн із розвинутою ринковою економікою різниця в засадах, на яких ґрунтується кримінальна відповідальність за службові правопорушення, вчинювані в публічній і приватній сферах.
Одним із проявів такої диференціації стала поява в КК України ст. 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми». Ця новела наближає Україну до стандартів європейського законодавства, сприяє розвитку ринкових відносин. Разом із тим дати виважену відповідь на запитання, чи є оптимальним такий варіант удосконалення кримінального законодавства, покликаного забезпечувати протидію корупції в приватній сфері, можна лише за результатами монографічного дослідження, присвяченого кримінально-правовій характеристиці злочину, передбаченого ст. 368-3 КК України.
У межах цього дослідження потребують висвітлення дискусійні аспекти такої кримінально-правової характеристики (розуміння неправомірної вигоди, обґрунтованість виокремлення пропозиції, обіцянки та прохання неправомірної вигоди, визначення поняття «службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», наявність вимагання неправомірної вигоди у випадку реалізації дискреційних повноважень тощо), а також з’ясування питання, наскільки вдалим для втілення ідеї диференціації кримінальної відповідальності за службові правопорушення різних управлінців є обраний законодавцем критерій, а саме: поділ юридичних осіб на два види – публічного і приватного права. Своєчасність звернення до обраної теми зумовлена і тим, що внаслідок постійного оновлення вітчизняне антикорупційне законодавство значною мірою стає дедалі більш заплутаним і складним для сприйняття.
Вагомий внесок у розроблення проблематики кримінальної відповідальності за вчинення службових злочинів зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: П.П. Андрушко, О.Я. Асніс, Л.П. Брич, В.М. Бурдін, Б.В. Волженкін, Д.М. Горбачов, О.М. Грудзур, Н.О. Єгорова, З.А. Загиней, К.П. Задоя, Г.М. Зеленов, С.В. Ізосімов, О.О. Кваша, А.К. Квіцинія, В.М. Киричко, М.Й. Коржанський, Д.І. Крупко, В.М. Куц, Р.Л. Максимович, М.І. Мельник, В.А. Мисливий, В.О. Навроцький, А.В. Савченко, О.Я. Свєтлов, Т.І. Слуцька, А.А. Стрижевська, В.І. Тютюгін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, А.В. Шнітенков, П.С. Яні, Н.М. Ярмиш та інші.
Віддаючи належне напрацюванням вказаних науковців, потрібно водночас зазначити, що у вітчизняній кримінально-правовій науці поки що не проводилось комплексне монографічне дослідження питань кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права, про необхідність його проведення йшлося вище. Актуальності обраній темі додає та обставина, що на підставі Закону України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» ст. 368-3 КК України викладено у новій редакції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукової роботи Національної академії прокуратури України, а також відповідно до: Національної антикорупційної стратегії на 2011–2015 роки, схваленої указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011; Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011–2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 роки, затверджених постановою загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 року № 14-10 (напрям: «Сучасні тенденції і напрями розвитку правової системи України»); Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009–2013 роки, затверджених наказом МОН України і НАН України від 26 листопада 2009 року № 1066/609 (п. 4.4.2.2).
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розгляд питань кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми та формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
– з’ясувати методологічні засади дослідження кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права, а також стан наукового розроблення проблеми диференціації кримінальної відповідальності за службові правопорушення в публічній і приватній сферах;
– визначити генезу кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права в Україні;
– проаналізувати міжнародний і зарубіжний досвід кримінально-правової протидії підкупу в приватному секторі;
– висвітлити об’єктивні ознаки підкупу службової особи юридичної особи приватного права;
– проаналізувати ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину, передбаченого ст. 368-3 КК України;
– розглянути кваліфікуючі ознаки підкупу службової особи юридичної особи приватного права;
– з’ясувати особливості застосування окремих заходів кримінально-правового впливу (покарання і звільнення від кримінальної відповідальності) щодо осіб, які вчиняють підкуп службової особи юридичної особи приватного права;
– розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення КК України в частині кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права і звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин.
Об’єктом дослідження є відносини, які складаються у процесі кримінально-правової охорони належного здійснення службовими особами своєї діяльності.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за підкуп службової особи юридичної особи приватного права.
Методи дослідження обрано з огляду на його об’єкт, предмет, мету та задачі. У роботі в сукупності використовувались такі загальнонаукові і спеціально-наукові методи: діалектичний – дав змогу здійснювати дослідження кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права через призму філософських категорій – явище і суть, зміст та форму, структуру і елементи, окреме та загальне, ціле і частку тощо (усі розділи); історико-правовий – при вивченні генези вітчизняних кримінально-правових норм про відповідальність за діяння, подібні підкупу службової особи юридичної особи приватного права (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий – для зіставлення КК України із кримінальним законодавством зарубіжних країн у частині відповідальності за підкуп у приватній сфері (підрозділ 1.3); метод узагальнення – для формулювання (на підставі вже висловлених у юридичній літературі підходів) авторських пропозицій щодо змісту ознак складів злочину, описаного у ст. 368-3 КК України, та можливих шляхів її удосконалення (всі розділи); метод системно-структурного аналізу – дав можливість визначити місце підкупу службової особи юридичної особи приватного права в системі злочинів у сфері службової діяльності і кримінального законодавства в цілому, показати взаємозв’язок і взаємообумовленість досліджуваної кримінально-правової заборони з іншими кримінально-правовими поняттями і категоріями (підрозділ 1.1, розділ 2); логіко-семантичний – дав змогу провести поглиблене вивчення понятійного апарату, використаного в досліджуваних кримінально-правових заборонах (розділ 2); догматичний – сприяв з’ясуванню шляхів удосконалення кримінально-правових заборон, присвячених підкупу службової особи юридичної особи приватного права (розділи 2, 3); метод моделювання – використано при розробленні проекту авторської редакції ст. 368-3 КК України (розділи 2, 3, висновки); статистичний і соціологічний методи – стали у нагоді при дослідженні матеріалів правозастосовної практики, звітів про злочинність і узагальнень судової практики, а також при проведенні анкетування з питань, пов’язаних із кримінальною відповідальністю за підкуп службової особи юридичної особи приватного права (розділи 2, 3).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, інші нормативно-правові акти України, кримінальне законодавство зарубіжних країн.
Емпіричну основу дослідження становлять: 1) статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо кількості осіб, засуджених за злочин, передбачений ст. 368-3 КК України, протягом 2011–2013 років; 2) матеріали 72 кримінальних справ (проваджень), порушених (розпочатих) за ознаками злочинів, передбачених ст. 368-3 КК України, у період 2011–2013 років; 3) результати анкетування 120 працівників прокуратури та органів внутрішніх справ, яке проводилося у 2013 році та результати якого узагальнено в Додатку А.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права. До найбільш важливих положень, які, на думку дисертанта, відображають наукову новизну дисертаційної роботи, слід віднести такі:
вперше:
– запропоновано привести у відповідність до чинного антикорупційного законодавства України офіційний переклад Конвенції ООН проти корупції, замінивши в ньому термін «неправомірна перевага» терміном «неправомірна вигода»;
– з метою більш послідовної реалізації ідеї диференціації кримінальної відповідальності за службові правопорушення в публічній і приватній сферах, усунення неузгодженості між назвою ст. 368-3 КК України і диспозиціями цієї статті, а також уточнення поведінки одержувача неправомірної вигоди запропоновано: в ч. 1 і ч. 3 ст. 368-3 КК України вказати на обумовленість діянь службової особи; в ч. 3 ст. 368-3 КК України зворот «з використанням наданих їй повноважень» замінити словосполученням «з використанням її службового становища або обумовлених ним можливостей»; уточнити назву ст. 368-3 КК України з урахуванням етимології слова «підкуп»;
– обґрунтовано необхідність: розширити коло осіб, спроможних нести кримінальну відповідальність за одержання неправомірної вигоди в приватному секторі, за рахунок працівників фізичної особи – підприємця, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції; позначити суб’єкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, як «службову особу, крім тієї, що вказана в ч. 1 примітки до ст. 364 КК України»; виключити з назв і диспозицій ст. 364-1 і ст. 368-3 КК України словосполучення «незалежно від організаційно-правової форми»;
дістало подальший розвиток:
– положення про обґрунтованість здійсненої в КК України заміни терміна «хабар» терміном «неправомірна вигода», визнання останньою немайнових благ і необхідність уточнення законодавчого визначення поняття неправомірної вигоди як предмета досліджуваного злочину;
– положення про слушність законодавчого виокремлення пропозиції неправомірної вигоди як злочинного діяння, недоречність такого рішення стосовно обіцянки неправомірної вигоди і помилковість встановлення кримінальної відповідальності за прохання надати неправомірну вигоду в ч. 1 ст. 368-3 КК України;
– положення про можливість визнання фізичної особи – підприємця службовою особою як суб’єктом окремих злочинів у сфері службової діяльності, помилковість віднесення арбітражного керуючого до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, і безпідставність поширення дії вдосконаленої ст. 354 КК України на працівників юридичних осіб приватного права;
– положення про необхідність уточнення законодавчого визначення поняття вимагання неправомірної вигоди, наявність цієї кваліфікуючої ознаки у випадку використання службовою особою юридичної особи приватного права дискреційних повноважень і безпідставність виокремлення вимагання неправомірної вигоди як окремого прояву корупційної поведінки;
– положення про залежність формування кримінально-правових заборон, розрахованих на зловживання службових осіб приватного сектору, від соціально-економічного розвитку суспільства і про узгодженість виділення цих заборон із таким принципом криміналізації, як міжнародно-правова необхідність і допустимість;
– висновок про необхідність удосконалення кримінально-правового заохочення осіб, які пропонують або надають неправомірну вигоду;
удосконалено:
– наукові підходи щодо кваліфікації злочинів з альтернативними діями та щодо уніфікованої (на підставі ч. 1 ст. 368-3 КК України) кримінально-правової оцінки пропозиції (обіцянки) і подальшої невдалої спроби надання неправомірної вигоди;
– визначення поняття службової особи юридичної особи приватного права;
– правила розмежування підкупу службової особи юридичної особи приватного права від складів злочинів, передбачених ст. ст. 189, 190, 368, 369 КК України;
– розуміння повторності злочинів, у зв’язку з чим запропоновано внести зміни до ч. 4 ст. 32 КК України, де закріплені умови відсутності цієї форми множинності.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення і висновки можуть бути використані:
а) у правотворчості – при вдосконаленні кримінального законодавства України про відповідальність за злочини у сфері службової діяльності;
б) у правозастосовній діяльності – при вирішенні питань, пов’язаних із кваліфікацією діянь за ст. 368-3 КК Украйни, призначенням покарання і звільненням від кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права (Акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність від 8 вересня 2014 року (Додаток Д);
в) у науково-дослідній роботі – під час подальшого дослідження питань кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права, зокрема і за злочини у сфері службової діяльності загалом;
г) у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, а також у процесі викладання кримінально-правових дисциплін (Акт впровадження результатів дослідження в навчальний процес від 25 листопада 2013 року (Додаток Д).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення, висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, отримані автором самостійно на основі аналізу й узагальнення теоретичного, законодавчого та практичного матеріалу. В співавторстві дисертантом підготовлено одні тези наукового повідомлення, особистий внесок дисертанта в яких становить 50 %.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднені на ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів, аспірантів та молодих вчених «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ – м. Луганськ, 21 жовтня 2011 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференцій «Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права» (м. Луганськ, 19–20 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференцій «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 12–13 квітня 2012 р.), IV Міжвузівській науково-практичній конференції «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 19 жовтня 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політика в сфері боротьби зі злочинністю» (м. Івано-Франківськ, 1–2 березня 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (м. Дніпропетровськ, 30 червня 2013 р.), V Міжвузівській науково-практичній конференції «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 18 жовтня 2013 р.).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено в 12 публікаціях, з яких 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – у фаховому виданні іноземної держави (внесене до переліку ВАК Республіки Казахстан) та 7 тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (280 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 255 сторінок, з яких основний текст – 215 сторінок, список використаних джерел – 26 сторінок, додатки – 14 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. З урахуванням здобутків філософії права і традиційної для наукових робіт з Особливої частини кримінального права методики дослідження висвітлення питань кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права доцільно здійснювати за допомогою системи загальнонаукових і спеціально-наукових методів наукового пізнання (див. рубрику автореферату: методи дослідження).
Ідея диференціації кримінальної відповідальності за службові правопорушення в публічній і приватній сферах, у результаті реалізації якої з’явилась, зокрема ст. 368-3 КК України «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-приватної форми», розроблялась у вітчизняній кримінально-правовій доктрині тривалий час (принаймні з першої половини 90-х років XX століття). Відображений у чинному КК України диференційований підхід щодо кримінальної відповідальності за службові правопорушення осіб, задіяних у публічній і приватній сферах, доречно враховує різницю в суспільній небезпеці зазначених правопорушень.
2. Дослідивши генезу кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права на теренах сучасної України і враховуючи ту обставину, що ст. 368-3 чинного КК України з’явилась у розвиток традиційних кримінально-правових норм про хабарництво, можна зробити висновок про обумовленість (залежність) кримінально-правових заборон, розрахованих на зловживання службових осіб юридичних осіб приватного права, від соціально-економічного розвитку суспільства. Незважаючи на те, що таке негативне явище, як підкуп службовців у приватному секторі, з’явилось в Україні вже наприкінці 80-х років минулого століття разом із переходом до засад ринкової економіки, лише в 2011 році набули чинності норми, які передбачають самостійну кримінальну відповідальність за підкуп службової особи юридичної особи приватного права як окремий склад службового злочину.
3. На підставі ознайомлення з міжнародним досвідом протидії такому явищу, як корупція, можна стверджувати, що зусилля вітчизняного законодавця, спрямовані на виокремлення кримінальної відповідальності за підкуп службової особи юридичної особи приватного права, узгоджуються з таким принципом криміналізації, як міжнародно-правова необхідність і допустимість. Законодавець кожної країни, який запровадив кримінальну відповідальність за підкуп у приватному секторі як самостійний склад злочину, по-різному описав його об’єктивні та суб’єктивні ознаки і, зокрема неоднаково визначив сферу застосування відповідної кримінально-правової заборони. Вказаний злочин відповідно до кримінального законодавства інших країн (інколи він має назву комерційного хабара, хабара в комерційних організаціях або корупції, вчинюваної приватними особами) розглядається як посягання на господарські (економічні) відносини (не так часто – як посягання на власність).
4. Офіційний переклад Конвенції ООН проти корупції необхідно привести у відповідність до чинного антикорупційного законодавства України шляхом заміни терміна «неправомірна перевага» (в офіційному тексті англійською мовою вжито термін undue advantage) терміном «неправомірна вигода».Здійснена в 2013 році у КК України заміна терміна «хабар» терміном «неправомірна вигода» заслуговує на підтримку. Разом із тим потребує законодавчого усунення невизначеністи з питання, чи слід визнавати неправомірною вигодою різноманітні немайнові блага.
Запровадження самостійної кримінальної відповідальності за пропозицію неправомірної вигоди (раніше – хабара) як злочинне діяння дістало неоднозначну оцінку в юридичній літературі і не повною мірою узгоджується із таким принципом криміналізації, як процесуальна здійсненність кримінального переслідування. Водночас необхідність такого законодавчого кроку, який може слугувати серйозним стримуючим фактором корупції, випливає з відповідних міжнародно-правових документів, а також ґрунтується на запозиченні досвіду країн із низьким рівнем корупції. Немає достатніх підстав стверджувати, що пропозиція неправомірної вигоди є виявленням наміру та що виокремлення цієї пропозиції означає саме криміналізацію відповідної поведінки. Основна ж проблема існування кримінальної відповідальності за пропозицію неправомірної вигоди як злочинне діяння перебуває в правозастосовній площині.
Встановлення у ч. 1 ст. 368-3 КК України відповідальності за прохання надати неправомірну вигоду вбачається помилкою з погляду дотримання правил законодавчої техніки, адже характеризує поведінку саме службової особи юридичної особи приватного права. Тому на злочинність цього діяння варто вказати в ч. 3 ст. 368-3 КК України.
Законодавче описання так званого пасивного підкупу в диспозиції ч. 3 ст. 368-3 КК України потрібно удосконалити з урахуванням того, що: 1) поведінка по службі одержувача неправомірної поведінки має бути заздалегідь обумовленою; 2) зворот «з використанням наданих їй повноважень» слід замінити словосполученням «з використанням службового становища або обумовлених ним можливостей».
5. Одним із недоліків оновленого антикорупційного законодавства визнано відсутність у ньому визначення поняття «службова особа юридичної особи приватного права» і відсутність посилань на таку особу в загальному визначенні поняття «службова особа» (ст. 18 КК України). При цьому присвячені службовим особам положення, які наразі містяться у ст. 18 КК України, як такі, що стосуються лише одного виду спеціального суб’єкта і тому безпідставно включені до Загальної частини КК України, мають бути перенесені до Розділу XVII Особливої частини КК України.
У вдосконаленому визначенні «публічної» службової особи повинні фігурувати не будь-які державні підприємства, а лише казенні підприємства, у зв’язку з чим в ч. 1 примітки до ст. 364 КК України замість слів «на державних чи комунальних підприємствах» слід зазначити «на казенних чи комунальних підприємствах».
Законодавче визначення одержувача неправомірної вигоди як суб’єкта злочину, передбаченого ч. 3 (ч. 4) ст. 368-3 КК України, доцільно удосконалити, беручи до уваги те, що: 1) термінологічний зворот «службова особа юридичної особи приватного права» не охоплює осіб, які, не займаючи посад в юридичних особах приватного права, виконують в інтересах цих юридичних осіб відповідні функції за спеціальним повноваженням; 2) поділ юридичних осіб на два види – публічного і приватного права – в сучасній українській цивілістиці не вважається безспірним; 3) коло суб’єктів кримінально караного підкупу в приватному секторі слід розширити за рахунок осіб, які, працюючи у фізичної особи – підприємця на підставі трудового договору, виконують відповідні функції. Зважаючи на викладене, в ч. 3 ст. 368-3 КК України запропоновано позначити суб’єкта злочину, передбаченого цією нормою, як «службову особу, крім тієї, що вказана у ч. 1 примітки до ст. 364 КК України». Таке формулювання дасть змогу вирішити проблеми суб’єктного складу так званого пасивного підкупу в приватному секторі.
6. У ч. 4 ст. 32 КК України, в якій вказуються умови відсутності повторності як форми множинності злочинів, після слів «якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом» пропонується включити такий зворот: «крім випадків, коли особу було звільнено від кримінальної відповідальності умовно, або якщо стосовно раніше вчиненого сплив встановлений законом строк давності».
Із диспозиції ч. 2 ст. 368-3 КК України пропонується виключити словосполучення «чи організованою групою».
Законодавче визначення поняття вимагання неправомірної вигоди потребує уточнення з метою усунення: 1) притаманної йому непослідовності з питання про характер інтересів особи, котра вимушена дати неправомірну вигоду під тиском вимагача; 2) неузгодженості між ч. 5 примітки до ст. 354 і заохочувальними нормами – ч. 5 ст. 354, ч. 5 ст. 368-3, ч. 5 ст. 368-4 і ч. 5 ст. 369 КК України, у яких ідеться про звільнення (за певних умов) від кримінальної відповідальності того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду. Тому запропоновано в ч. 5 примітки до ст. 354 КК України після слів «…з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду» включити такі слова «або пропонує чи обіцяє її, якщо це ставить у небезпеку законні інтереси того, у кого вимагають неправомірну вигоду…».
7. Частину 5 ст. 368-3 КК України, присвячену звільненню від кримінальної відповідальності того, хто пропонував, обіцяв або надав неправомірну вигоду, потрібно удосконалити з урахуванням того, що: 1) використане в чинній редакції цієї норми словосполучення «дії щодо вимагання неправомірної вигоди» не враховує можливість завуальованого вимагання; 2) здійснене законодавцем у квітні 2013 р. уточнення підстави звільнення від кримінальної відповідальності не враховує прихований та узгоджувальний характер діянь, що охоплюються поняттям злочинної корупції, та ускладнює розірвання кругової поруки, яка об’єднує учасників цієї корупції.
8. За результатами проведеного дослідження ст. 368-3 КК України пропонується викласти у такій редакції:
«Стаття 368-3. Підкуп службової особи в приватному секторі або одержання нею неправомірної вигоди
1. Пропозиція службовій особі, крім тієї, що вказана в ч. 1 примітки до ст. 364 КК України, надати їй або з її згоди третій особі неправомірну вигоду, а так само надання неправомірної вигоди за вчинення або невчинення зазначеною особою обумовлених дій з використанням службового становища або обумовлених ним можливостей в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи –
караються штрафом від ста п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією майна.
2. Те саме діяння, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, –
карається штрафом від трьохсот п’ятдесяти до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією майна.
3. Прийняття пропозиції, прохання надати неправомірну вигоду або одержання службовою особою, крім тієї, що вказана в ч. 1 примітки до ст. 364 КК України, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення або невчинення обумовлених дій з використанням службового становища або обумовлених ним можливостей в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи –
карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, із спеціальною конфіскацією майна.
4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із спеціальною конфіскацією майна.
5. Особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї було вчинено вимагання неправомірної вигоди або якщо після пропозиції чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.
Примітка. У статтях 368-3 і 368-4 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти майно, а також переваги, пільги, послуги майнового і немайнового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ansley J. Commercial Bribery and the New International Norms. Bloomberg Law Reports – White Collar Crime report / J. Ansley, D. Berthiaume, J. Zive // Bloomberg Finance L.P. – Vol. 1. – № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://works. bepress.com/cgi/viewcontent.cgi?article=1005
2. Corruption Perceptions Index 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cpi.transparency.org/cpi2013/results/
3. Louisiana Commercial Bribery Law [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.babcockfirm. com/statutes/combribery.html
4. Адоевская О.А. Противодействие коррупционным преступлениям на федеральном и региональном уровнях: специализированный учебный курс / Адоевская О.А. – Саратов: Изд-во ФГБОУ ВПО «Саратовская государственная юридическая академия», 2013. – 100 с.
5. Александрова И.А. Взяточничество по законодательству Великобритании и России. Статья № 1. Преступление одно, подходы к регламентации разные / И.А. Александрова // Российский следователь. – 2011. – № 21. –С. 34–38.
6. Андрушко П. Службова особа як спеціальний суб’єкт злочину / П. Андрушко // Юридичний вісник України. – 2010. – № 25–26. – 19 червня – 2 липня.
7. Андрушко П.П. До початку футбольного матчу залишалося півтори години… (Аналіз окремих норм (положень) проекту Закону «Про засади запобігання і протидії корупції») / П.П. Андрушко // Юридичний вісник України. – 2011. – № 20. – 14–20 травня. – С. 6.
8. Андрушко П.П. Доктринальне тлумачення, окремі кримінально-правові аспекти застосування статті 369-2 КК України (Зловживання впливом) / П.П. Андрушко // Юридичний вісник України. – 2014. – № 15. – 12–18 квітня. – С. 21–31.
9. Андрушко П.П. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика: навч. посіб. / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 342 с.
10. Андрушко П.П. Кримінальна відповідальність за одержання хабара (ст. 368 Кримінального кодексу України) / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 7. – С. 22–28.
11. Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України / Андрушко П.П. – К.: Атіка, 2012. – 332 с.
12. Андрушко П. Черговий (завершальний) етап реформування антикорупційного законодавства / П. Андрушко // Вісник прокуратури. – 2013. – № 4. – С. 40–51.
13. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерк сравнительного права. – М., 1991. – С. 36–86.
14. Арманов М. Застосування та вдосконалення кримінального законодавства у сфері протидії корупції / М. Арманов // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 2. – С. 49–54.
15. Аслаханов А.А. Проблемы уголовно-правовой борьбы со взяточничеством / А.А. Аслаханов // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 81–88.
16. Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России / Аснис А.Я. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – 396 с.
17. Ахметшин Х.М. Современное уголовное законодательство КНР / Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. – М., 2000. – 432 с.
18. Бабіков О. Майновий характер неправомірної вигоди / О. Бабіков // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2013. – № 4. – С. 35–38.
19. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / Бажанов М.И. – Х.: Право, 2000. – 128 c.
20. Бакай М.І. Імплементація положень «антикорупційних» конвенцій у вітчизняне кримінальне законодавство: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Бакай М.І. – К., 2013. – 19 с.
21. Бантишев О.Ф. Удосконалення чинного кримінального законодавства / О.Ф. Бантишев // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального законодавства України: тези доп. на міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2007 р.) / ред. кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, О.М. Костенко та ін. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2007. – С. 49–53.
22. Бараненко Д.В. Спеціальний суб’єкт злочину: кримінально-правовий аналіз: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Бараненко Д.В. – К., 2009. – 10 с.
23. Баулин Ю.В. Уголовное право Украины: современное состояние и перспективы развития / Ю.В. Баулин // Уголовное право в XXI веке: материалы междунар. науч. конф. на юрид. ф-те МГУ им. М.В. Ломоносова (г. Москва, 31 мая – 1 июня 2001 г. ). – М.: ЛексЭст, 2002. – С. 30–35.
24. Берзін П.С. Окремі проблеми застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб / П.С. Берзін, В.О. Гацелюк // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 10–11 жовтня 2013 р.) / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2013. – С. 153–158.
25. Биктимеров Э.Л. Иные меры уголовно-правового характера и их роль в осуществлении задач уголовного права России: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Биктимеров Эльдар Луизович. – Саратов, 2009. – 206 с.
26. Болдарь Г.Є. Незаконні дії у разі банкрутства: проблеми кримінально-правової кваліфікації та вдосконалення законодавства: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Болдарь Г.Є. – Луганськ, 2007. – 229 с.
27. Борков В. Денежное содержание чиновника как возможная детерминанта минимальной суммы взятки / В. Борков // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 11–14.
28. Борков В. Новая редакция норм об ответственности за взяточничество: проблемы применения / В. Борков // Уголовное право. – 2011. – № 4. – С. 9–14.
29. Брич Л. Значення видів об’єкта й таких ознак, як предмет і потерпілий у розмежуванні суміжних складів злочинів між собою і для розмежування складів злочинів, передбачених конкуруючими злочинами / Л. Брич // Вісник Львівського університету. – 2007. – Вип. 44. – С. 226–243. – (Серія юридична).
30. Брич Л.П. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею / Л.П. Брич, В.О. Навроцький // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 68–71.
31. Брич Л.П. Про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» / Л. Брич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 214–222.
32. Бродський М. Важливо, щоб усі громадяни були рівними перед Законом, незалежно від їхнього статусу / М. Бродський // Дзеркало тижня. – 2013. – № 16. – 27 квітня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/mihail-brodskiy-vazhno-chtoby-vse-grazhdane-byli-ravny-pered-zakonom-nezavisimo-ot-ih-statusa-_.html?page=2&items=20
33. Букалерова Л.А. Уголовно-правовая охрана официального информационного оборота / Букалерова Л.А.; под ред.: В.С. Комиссаров, Н.И. Пикуров. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 360 c.
34. Бурдін В.М. Пропозиція хабара: диференціація кримінальної відповідальності чи криміналізація наміру / В.М. Бурдін // Науковий вісник Львівського державного університет внутрішніх справ. – 2011. – № 4. – С. 234–251.
35. Бурдін В.М. Стадії вчинення злочину (кримінально-правове дослідження): моногр. / Бурдін В.М. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. – 304 с.
36. Бюлетень Народного комісаріату юстиції УСРР. – 1925. – № 8.
37. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1990. – № 4. – С. 21–22.
38. В’юник М.В. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання і адміністративне стягнення / М.В. В’юник // Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права: матеріали ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. (Луганськ, 19–20 квітня 2012 р.); Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012. – С. 101–104.
39. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
40. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Вереша Р.В.; вступне слово: д-р юрид. наук, проф. М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
41. Виговська А.В. Кримінальна відповідальність за корупційні злочини за вітчизняним і зарубіжним законодавством: порівняльна характеристика / А.В. Виговська // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 351–357.
42. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України на проект Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» (реєстр. № 7487 від 17 грудня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39289
43. Виттенберг Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия / Виттенберг Г.Б. – Иркутск, 1970. – 270 с.
44. Волженкин Б.В. Служебные преступления / Волженкин Б.В. – М.: Юристъ, 2000. – 368 с.
45. Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики / Волженкин Б.В. – СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 560 с.
46. Гарбовський Л.А. Процесуальне забезпечення конфіскації майна в кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Гарбовський Л.А. – К., 2008. – 19 с.
47. Гладун О.С. Малозначність кримінальних і адміністративних корупційних правопорушень / О.С. Гладун // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2012. – № 2 (28). – С. 103–112.
48. Гончаренко Г.С. Коммерческий подкуп: уголовно-правовой и криминологический аспекты: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Гончаренко Г.С. – Ростов-на-Дону, 2002. – 212 с.
49. Горбачов Д.М. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом (на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Горбачов Д.М. – К., 2014. – 230 с.
50. Горбунов А.В. Уголовно-правовая характеристика подкупа: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Горбунов А.В. – Челябинск, 2000. – 189 с.
51. Грибов А.С. Коммерческий подкуп как признак состава преступления в уголовном праве Великобритании и США / А.С. Грибов // Юридическая наука. – 2013. – № 4. – С. 106–109.
52. Гришаев П.И. Взяточничество: понятие, причины, квалификация / П.И. Гришаев, Б.В. Здравомыслов. – М.: (видавництво- немає), 1988. – 136 с.
53. Гродецький Ю.В. Поняття неправомірної вигоди у кримінальному праві України / Ю.В. Гродецький // Проблеми законності. – 2013. – Вип. 121. – С. 118–129.
54. Грудзур О.М. Кримінально-правова характеристика провокації хабара: дис. … канд. юрид. наук:12.00.08 / Грудзур О.М. – К., 2011. – 228 с.
55. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Губська О.А. – К., 2002. – 216 с.
56. Данильян О.Г. Філософія: підруч. / О.Г. Данильян, В.М. Тараненко. – Х.: Право, 2011. – 310 с.
57. Данилюк Т.М. Теоретико-прикладні проблеми встановлення моменту закінчення злочину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Данилюк Т.М. – Львів, 2009. – 18 с.
58. Декларація ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях від 16 грудня 1999 р. (офіційний текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_369
59. Дудоров О. Відповідальність за корупційні злочини. Огляд основних новел кримінального законодавства / О. Дудоров, Г. Зеленов // Юридичний вісник України. – 2013. – № 39. – 28 вересня – 4 жовтня; 2013. – № 40. – 5–11 жовтня; 2013. – № 41. – 12–18 жовтня; 2013. – № 42. –19–25 жовтня.
60. Дудоров О. Спеціальні засади призначення покарання / О. Дудоров // Слово Національної школи суддів України. – 2012. – № 1(1). – С. 121–135.
61. Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / О.О. Дудоров; переднє слово д-ра юрид. наук, проф. В.О. Навроцького; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 952 с.
62. Дудоров О.О. До питання про можливість визнання сексуальних послуг предметом комерційного підкупу / О.О. Дудоров, Я.В. Ризак // Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (19–20 квітня 2012 р.); Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012. – С. 171–178.
63. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: моногр. / Дудоров О.О. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
64. Дудоров О.О. Злочини у сфері підприємництва: навч. посіб. / Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І.; за ред. М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
65. Дудоров О.О. Правова еквілібристика, або Про відмежування злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, від адміністративних корупційних правопорушень / О.О. Дудоров, Г.М. Зеленов // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. – № 1 (Ч. 1). – С. 92–99.
66. Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дудоров О.О. – К., 1994. – 208 с.
67. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: моногр. / Дудоров О.О. – К.: Істина, 2006. – 648 с.
68. Дьоменко С.В. Вимагання: кримінально-правовий і кримінологічний аналіз: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дьоменко С.В. – Запоріжжя, 2005. – 228 с.
69. Егорова Н. Юридические основания осуществления управленческих функций специальным субъектом преступления / Н. Егорова // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 18–19.
70. Егорова Н.А. Отраслевая дифференциация и унификация ответственности за управленческие преступления / Н.А. Егорова // Ежегодник уголовного права. – 2012. – № 6. – С. 346–361.
71. Егорова Н.А. Предмет взятки и коммерческого подкупа в уголовном праве России: проблемы понимания / Н.А. Егорова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://nutego.ucoz.com/publ/predmet_vzjatki_i_kommercheskogo_podkupa/1-1-0-13
72. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел: учеб. пособ. / Елеонский В.А. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. – 108 с.
73. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право / Жалинский А.Э. – М.: ТК Велби; Изд-во Проспект, 2004. – 560 с.
74. Житний О.О. Актуальні проблеми давності у кримінальному праві / О.О. Житний // Питання боротьби зі злочинністю / ред. кол. Ю.В. Баулін [та ін.]. – Вип. 15. – Х.: Кроссроуд, 2008. – С. 147–155.
75. Загиней З. Лексичні особливості законодавчих конструкцій (на прикладі тексту Розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України) / З. Загиней // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 3. – С. 71–77.
76. Загиней З. Окремі недоліки нормотворчої техніки Розділу XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» та їх вплив на тлумачення кримінально-правових норм / З. Загиней // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2013. – № 4. – С. 39–43.
77. Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / К.П. Задоя. – К., 2009. – 231 с.
78. Задоя К.П. Нормативне (законодавче) вирішення питання про юридичну природу спеціальної конфіскації майна de lege ferenda / К.П. Задоя // Вісник Вищої ради юстиції. – 2012. – № 2(10). – С. 76–86.
79. Задоя К.П. Особливості взаємодії норм-приписів Розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України з нормами-дефініціями / К.П. Задоя // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 4. – С. 1–5.
80. Закон об уголовном праве Израиля / предисл., пер. с иврита: магистр права М. Дорфман; науч. ред.: канд. юрид. наук Н.И. Мацнев. – СПб, 2005. – 412 с.
81. Закон України від 23 травня 2013 року № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/314-18
82. Закон України від 28 січня 1994 року «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення» // Голос України. – 1994. – № 58. – 30 березня.
83. Зауваження Головного юридичного управління ВРУ до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (реєстраційний № 0875 від 24 липня 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45104
84. Зелінський А. Корисливість як мета злочину / А. Зелінський // Радянське право. – 1988. – № 2. – С. 49–51.
85. Зінченко І.О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: моногр. / І.О. Зінченко, В.І. Тютюгін; за заг. ред. проф. В.І. Тютюгіна. – Х.: Фінн, 2008. – 336 с.
86. Изосимов С.В. Нормы об ответственности за преступления по службе, совершаемые в коммерческих и иных организациях: перспективы развития / С.В. Изосимов // Российский криминологический взгляд. – 2008. – № 1. – С. 153–161.
87. Изосимов С.В. Преступления, посягающие на интересы службы в коммерческих и иных организациях: законодательные новеллы и их влияние на правоприменительную практику / С.В. Изосимов // Уголовно-правовые нормы об экономических и служебных преступлениях: проблемы правоприменительной и законодательной техники: итоговые материалы Междунар. науч.-практ. конф., посвященной 1000-летию г. Ярославля (1 октября 2010 г.) / отв. ред. Л.Л. Кругликов; Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – С. 55–69.
88. Изосимов С.В. Уголовная ответственность за преступления, совершаемые служащими коммерческих и иных организаций в годы нэпа / С.В. Изосимов // Следователь. – 2002. – № 6. – С. 59–64.
89. Ильяшенко С. Когда учредитель становится должностным лицом / С. Ильяшенко // Все о бухгалтерском учете. – 2003. – № 74. – 8 августа. – С. 10 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.vobu.com.ua/rus/guide/view/75
90. Иногамова-Хегай Л.В. О коррупции в свете Федерального закона Российской Федерации от 25 декабря 2008 г. «О противодействии коррупции» / Л.В. Иногамова-Хегай // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: міжнар. симпозіум (11–12 вересня 2009 р.). – Львів, 2009. – С. 94–98.
91. Интердевочек приравняют к взяткам // Зеркало недели. –2000. – 19 декабря [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/vsyakaya_vsyachina_anglichanki_lyubyat_na_stole_u_bossa.html
92. Іванова С.О. До питання поділу юридичних осіб на юридичних осіб публічного та приватного права / С.О. Іванова // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 100–106.
93. Калмиков Д. Деякі особливості змісту вини у злочинах з формальним складом / Д. Калмиков, М. Хавронюк // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 6. – С. 62–69.
94. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – К.: Істина, 2010. – 430 с.
95. Кваша О.О. Кримінальна відповідальність за одержання хабара, вчинене за попередньою змовою групою осіб / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 215–219.
96. Кваша О.О. Співучасть у злочині: сутність, структура та відповідальність: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / О.О. Кваша. – К., 2013. – 467 с.
97. Квициния А.К. Должностные преступления / Квициния А.К. – М.: Российское право, 1992. – 222 с.
98. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Керимов Д.А. – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
99. Киричко В.М. Вимагання неправомірної вигоди як обставина, що виключає кримінальну відповідальність особи, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду / В.М. Киричко // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (10–11 жовтня 2013 р.) / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2013. – С. 515–518.
100. Киричко В.М. Кримінальна відповідальність за корупцію / Киричко В.М. – Х.: Право, 2013. – 424 с.
101. Клепицкий И.А. Система хозяйственных преступлений / Клепицкий И.А. – М.: Статут, 2005. – 572 с.
102. Книженко О.І. Теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Книженко О.І. – Х., 2011. – 366 с.
103. Коваленко В.В. Питання диференціації кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності / В.В. Коваленко // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (10–11 жовтня 2013 р.) / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2013. – С. 30–35.
104. Коваленко В.П. Про новели у диференціації кримінальної відповідальності службових осіб / В.В. Коваленко // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (13–14 жовтня 2011 р.) / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2011. – С. 189–193.
105. Коваль А. А оно все-таки лицо служебное… О возможности признания арбитражного управляющего служебным лицом / А. Коваль // Юридическая практика. – 2007. – № 15(485). – 10 апреля [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.ua/article.php?id=10007702
106. Ковбасюк В. Антикорупційне законодавство України необхідно вдосконалити / В. Ковбасюк // Вісник прокуратури України. – 2011. – № 12. – С. 6–8.
107. Кожем’якін А.А. Основні тенденції розвитку вітчизняного кримінального законодавства за період роботи другої сесії Верховної Ради України сьомого скликання / А.А. Кожем’якін // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (10–11 жовтня 2013 р.) / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2013. – C. 35–46.
108. Колоколов Н.А. Bribery Act 2010: удар по взяткодателю / Н.А. Колоколов, Д.В. Мазаев // Уголовное судопроизводство. – 2012. – № 1. – С. 2–7.
109. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, прийнята резолюцією від 31 жовтня 2003 р. № 58/4 (офіційний текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/corruption.shtml
110. Конвенція про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних комерційних справах від 21 листопада 1997 р. (офіційний текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_154
111. Конвенція про корупцію у контексті кримінального права від 27 січня 1999 р. (офіційний текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conventions.coe.int/treaty/rus/Treaties/Html/173.htm
112. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / Коржанський М.Й. – [2-е вид.]. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
113. Коржанський М.Й. Уголовний закон України (наукова модель) / Коржанський М.Й. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. внутр. справ, 2004. – 200 с.
114. Кочеров М.В. Неправомірна вигода як предмет окремих злочинів / М.В. Кочеров // Кримінальне судочинство. – 2012. – № 3. – С. 16–25.
115. Крайник Г.С. Новели антикорупційного законодавства України / Г.С. Крайник, С.С. Крайник // Форум права. – 2013. – № 2. – С. 253–258.
116. Кримінальна справа № 0818/10250/2012 // Архів Орджонікідзівського районного суду м. Запоріжжя за 2012 р.
117. Кримінальна справа № 0908/5067/2012 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2013 р.
118. Кримінальна справа № 1/0525/796/12 // Архів Кіровського районного суду м. Донецька за 2012 р.
119. Кримінальна справа № 1/2211/25/2012 // Архів Нетішинського міського суду Хмельницької області за 2013 р.
120. Кримінальна справа № 1-1094/11 // Архів Дарницького суду м. Києва за 2012 р.
121. Кримінальна справа № 1-1276/2011 // Архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2012 р.
122. Кримінальна справа № 1-23/12 // Архів Богунського районного суду м. Житомира за 2013 р.
123. Кримінальна справа № 1423/2053/2012 // Архів Центрального суду м. Миколаєва за 2012 р.
124. Кримінальна справа № 1-543/11 // Архів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за 2011 р.
125. Кримінальна справа № 1806/9507/12 // Архів Ковпаківського районного суду м. Суми за 2013 р.
126. Кримінальна справа № 3011/6932/2012 // Архів Маневського районного суду Волинської області за 2012 р.
127. Кримінальна справа № 346/588/13-к // Архів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за 2013 р.
128. Кримінальна справа № 755/3814/13-к // Архів Апеляційного суду м. Києва за 2013 р.
129. Кримінальна справа № 755/3814/13-к // Архів Дніпровського суду м. Києва за 2013 р.
130. Кримінальне право України (Особлива частина): підруч. / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – Луганськ, 2012. – Т. 2. – 789 с.
131. Кримінальне право України. Загальна частина: підруч. / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.]; за ред. проф.: В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [3-є вид., переробл. і допов.]. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
132. Кримінальне право України. Загальна частина: підруч. / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. –Х.: Право, 2010. – 496 с.
133. Кримінальне право України: Особлива частина: підруч. / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. –Х.: Право, 2010. – 455 с.
134. Кримінальне право. Загальна частина: підруч. / [А.С. Беніцький, В.О. Гацелюк, М.К. Гнєтнєв та ін.]; за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. –