Каталог / ЮРИДИЧНІ НАУКИ / Трудове право, право соціального забезпечення
скачать файл:
- Назва:
- РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ТРЕТІХ ОСІБ, ЯКІ НЕ Є СТОРОНАМИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
- ВНЗ:
- НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
- Короткий опис:
- ЗМІСТ:
стр.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
Загальна характеристика третіх осіб, наділених правом порушення питання про розірвання трудового договору.
1.1. Об’єктивні та суб’єктивні фактори, що зумовлюють право третіх осіб вимагати розірвання трудових договорів.
16
1.2. Органи та особи, які наділені правом вимагати або ініціювати питання про розірвання трудового договору.
45
РОЗДІЛ 2
Розірвання трудового договору з ініціативи громадських організацій та представницьких органів працівників.
2.1. Повноваження профспілкових організацій у розірванні трудових договорів (контрактів) з керівниками підприємств, установ, організацій.
70
2.2. Підстави та умови розірвання трудового договору з ініціативи виробничих бригад та представницьких органів працівників.
114
2.3. Розірвання трудового договору з неповнолітніми на вимогу батьків або осіб, які їх замінюють.
126
РОЗДІЛ 3
Розірвання трудового договору з ініціативи державних органів.
3.1. Порядок розірвання трудового договору при призові чи вступу працівника на військову або невійськову (альтернативну) службу.
131
3.2. Розірвання трудового договору на підставі вироку суду. 138
3.3. Розірвання трудового договору на підставі постанови суду про направлення на примусове лікування.
154
3.4. Розірвання трудового договору з ініціативи службових осіб органів державного нагляду за охороною праці.
161
ВИСНОВКИ. 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 169
В С Т У П
Актуальність теми. Захист трудових прав громадян України завжди перебував у центрі уваги держави. Про це свідчить постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року „Про засади державної політики України в галузі прав людини” , у якій зазначається, що забезпечення прав та основних свобод людини є головним обов’язком держави, органів державної влади й органів місцевого самоврядування.
Вихід України на нові рубежі соціально-економічного розвитку, входження держави до європейського простору створює передумови для підвищення гарантії реалізації трудових прав. Тому однією з найважливіших проблем трудового права є вдосконалення правового механізму їх захисту. Актуальність цієї проблеми обумовлена тим, що останніми роками є поширеним порушення трудових прав громадян, що не сприяє створенню нормальних взаємовідносин між роботодавцями та найманими працівниками. Така ситуація сприяє виникненню соціальних конфліктів.
У сучасній міжнародній правовій системі права людини у сфері праці регулюються на трьох рівнях: на загальносвітовому рівні, на міжнародно-регіональному рівні і на рівні двостороннього державного співробітництва. Міжнародними актами про права людини, у яких зачіпається сфера праці, є прийняті Організацією Об’єднаних Націй Загальна декларація прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року.
Україна докладає активних зусиль для того, щоб стати рівноправним членом Європейського співтовариства. Одним з найважливіших напрямів діяльності в цій сфері є вдосконалення правового регулювання праці – основної сфери людської діяльності. Проявом міжнародно-правового регулювання праці є норми (стандарти) праці, закріплені в актах, прийнятих міжнародними організаціями, двосторонніх договорах та угодах між окремими державами.
Під час вступу до Ради Європи Україна взяла зобов’язання проводити політику відповідно до Європейської соціальної хартії Ради Європи, яка є головним документом у сфері забезпечення економічних та соціальних прав людини. Її ратифікація обумовлена як членством України у Раді Європи, так і намірами держави набути членства у Європейському Союзі .
З метою підвищення рівня захисту прав громадян та адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Верховною Радою України схвалено Законом України від 21 листопада 2002 року №228 ІV Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, у якій передбачається, що особливим пріоритетом є всебічний захист прав і свобод людини .
У Посланні Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” також наголошується на необхідності забезпечення верховенства права та неухильного дотримання конституційних прав та свобод людини, утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади. Держава має стати надійним гарантом конституційних прав і свобод громадян .
У вирішенні проблеми захисту трудових прав значну роль відіграють норми трудового права, які надають право деяким органам ініціювати розірвання трудових договорів (контрактів) з керівниками підприємств, установ, організацій, які допускають грубі порушення трудових прав, у тому числі право на працю, право на безпечні умови праці, право на отримання достойної винагороди за працю тощо.
В науковій літературі з трудового права (Александров М.Г., Зайкін О.Д., Лівшиць Р.З., Прокопенко В.І. та інші) такі суб’єкти отримали назву „треті особи”. Такими особами визнаються як державні, так і громадські органи. До державних органів, які мають право вимагати розірвання трудового договору належать: військові комісаріати, які здійснюють призов громадян на військову або невійськову (альтернативну) службу, судові органи загальної юрисдикції, службові особи органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка може ініціювати звільнення керівників фондових бірж. До громадських органів відносяться професійні спілки, Вища Рада юстиції, товариські суди.
Правом ініціювати розірвання трудових договорів наділені також виробничі бригади, батьки неповнолітніх або особи, які їх замінюють.
Надаючи третім особам зазначене право, законодавець переслідує різні цілі. Це, по-перше, додатковий захист соціально-економічних прав та інтересів працюючих, охорона їх праці, по-друге, урахування інтересів і прав трудових колективів і держави. Таке широке коло суб’єктів, наділених правом порушувати питання чи вимагати звільнення працівників, пояснюється також демократизацією методів регулювання трудових відносин, розширенням прав профспілок, які представляють та захищають інтереси найманих працівників від порушення їх прав з боку роботодавців. В таких випадках звільнення здійснюється на підставі волевиявлення органів, які не є стороною трудового правовідношення, яке припиняється .
Вимагаючи розірвання трудових договорів з керівниками, ці органи виконують важливу функцію щодо захисту трудових прав найманих працівників.
Разом з тим, в умовах ринкових перетворень, право розірвання трудових договорів з працівниками набувають нові суб’єкти: комісії по цінних паперах та фондовому ринку, керуючий санацією або ліквідатор при здійсненні процедури санації або ліквідації підприємства, установи, організації. Таке поширення обумовлено необхідністю розвитку ринкової економіки соціального спрямування.
Стаття 13 Конституції України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання. Вимагаючи розірвання трудового договору (контракту) з керівниками фондових бірж, комісія по цінних паперах та фондовому ринку опосередковано захищає права власників цінних паперів, що створює передумови для створення ринку цінних паперів і взагалі – ринкових механізмів. Зазначене положення Конституції України має принципове значення тому, що власність зобов’язує власника використовувати свою власність не тільки в своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
В умовах реформування судової системи в Україні запроваджено новий порядок обрання (призначення) та звільнення з посад суддів судів загальної юрисдикції. Певну роль у сучасних умовах в припиненні їх повноважень відіграють кваліфікаційні комісії суддів та Вища рада юстиції. Остання виступає як третя особа, надаючи обґрунтоване подання Президенту України та Верховній Раді України про звільнення суддів з посад.
При банкрутстві підприємств керівника збанкрутілого підприємства звільнюють з роботи на підставі постанови або ухвали господарського суду. Арбітражний керуючий також виступає по відношенню до керівника підприємства як третя особа.
Трудові договори відповідно до пункту 7 статті 36 КЗпП України з будь-якими особами можуть бути розірвані на підставі вироку суду. На підставі статті 55 Кримінального кодексу України позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років, або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою, або у зв’язку із зайняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Ця стаття свідчить про те, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися частіше, ніж за умови дії попередньої редакції Кримінального кодексу.
У зв’язку з демократизацією вищої освіти та процесу призначення на посадку керівників вищих навчальних закладів значними повноваженнями у припиненні трудових відносин наділені органи громадського самоврядування вищих навчальних закладів. Так, відповідно до статті 39 Закону України „Про вищу освіту”, вищі колегіальні органи громадського самоврядування вищих навчальних закладів мають право прийняти рішення про відкликання з посади керівників вищих навчальних закладів.
У законодавстві передбачені також й інші випадки розірвання трудових договорів між працівником та роботодавцем за ініціативою або на вимогу третіх осіб. Таким чином, проблема припинення трудових відносин за ініціативою третіх осіб була, є і надалі залишається актуальною.
Наведений аналіз законодавства свідчить про те, що проблема розірвання трудових договорів за ініціативою третіх осіб торкається значної кількості працюючих, а, між тим, ці питання не піддавалися ґрунтовному та всебічному науковому дослідженню.
Деякі аспекти, пов’язані із припиненням трудових правовідносин за ініціативою третіх осіб, досліджували в своїх наукових роботах такі вчені, як Александров М.Г., Бару М.Й., Болотіна Н.Б., Бугров Л.Ю., Глозман В.А., Голованова Е.О., Гончарова Г.С., Гоц В.Я., Жернаков В.В., Зайкін О.Д., Зуб І.В., Кисельов І.Я., Кондратьєв Р.І., Курєнной О.М., Лівшиць Р.З., Малококін Л.С., Маміофа Й.Е., Ніконов М.І., Прокопенко В.І., Процевський О.І., Процевський В.О., Смирнов О.В., Сприндіс С.І., Толкунова В.М., Чубайс Б.М., Чанишева Г.І., Черенков Б.І., та інші дослідники. Але в нових соціально-економічних та політичних умовах не проводилось комплексного дослідження умов, за яких можливо розірвання трудових договорів на вимогу осіб, які не є сторонами трудового правовідношення, їх повноваження щодо припинення трудових правовідносин не піддавалися ґрунтовному аналізу.
Питання про застосування статті 45 КЗпП України в акціонерних товариствах, про повноваження комісії про цінних паперах та фондовому ринку щодо розірвання трудових договорів з керівниками фондових бірж, а також інших суб’єктів взагалі не були предметом наукового дослідження в науці трудового права.
У науковій літературі висловлюються різні думки щодо права батьків або осіб, що їх замінюють, вимагати розірвання трудових договорів з неповнолітніми. Відсутні будь-які публікації з питань розірвання трудових договорів на підставі статті 37 і пункту 7 статті 36 КЗпП України, а, між тим, в умовах підготовки нового Трудового кодексу України рекомендації з цих питань мали б позитивне значення для законодавчих органів. Відсутні й роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з цих питань.
Актуальність теми дисертації визначається й тим, що в умовах роздержавлення профспілок докорінно змінюється їх статус. Профспілки перебувають на шляху переходу від організаційного монізму до плюралізму, який проявляється у створенні різних профспілок: солідарних, незалежних, демократичних, вільних. Порядок та умови застосування статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” у цих умовах в законодавстві не визначені. У практиці їх застосування виникають значні труднощі, що іноді призводить до виникнення конфліктних ситуацій між роботодавцями та профспілками, а також між різними профспілками на одному підприємстві, в установі, організації.
Завдання науки трудового права полягає у розробці рекомендацій щодо визначення функцій профспілок і вдосконалення правового механізму захисту трудових прав працюючих з боку профспілок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з комплексною цільовою програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001 – 2005 роки “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070864).
Мета і задачі дослідження. Мета цієї дисертаційної роботи, яка виконувалась на підставі комплексного дослідження законодавства, практики його застосування та відповідної наукової літератури, полягає у виявленні суб’єктів, яким надано право порушувати питання або вимагати розірвання трудових договорів з працівниками, умов реалізації їх повноважень, виявленні наслідків розірвання трудових договорів та гарантій звільненим осібам, а також у розробці пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства та практики.
Для досягнення вказаної мети необхідно було вирішити такі основні задачі:
1. Дослідити правову природу третіх осіб у трудовому праві, які наділені правом вимагати припинення трудових правовідносин.
2. Обґрунтувати необхідність надання третім особам права вимагати або порушувати питання про розірвання трудових договорів з окремими категоріями працівників.
3. Визначити критерії класифікації суб’єктів, наділених правом вимагати або ініціювати розірвання трудових договорів з окремими категоріями працівників.
4. Окреслити коло осіб, стосовно яких можливо розірвання трудового договору за ініціативою третіх осіб.
5. Виявити цілі та завдання, для виконання яких органи та особи ініціюють припинення трудових правовідносин з працівниками.
6. Вирішити питання про необхідність збереження за профспілками права вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації.
7. Виявити та проаналізувати підстави для застосування профспілками права вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації.
8. Дослідити умови застосування профспілками цього права за наявності кількох профспілок, діючих на підприємстві.
9. Розробити пропозиції щодо розширення кола осіб, звільнення яких можливе на підставі постанови суду про направлення на примусове лікування.
10. Підготувати пропозиції про внесення змін до статей 37, 45, 2526 КЗпП України та до інших нормативно-правових актів, пов’язаних з розірванням трудових договорів за ініціативою третіх осіб.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини, що можуть бути припинені за ініціативою осіб, які не є суб’єктами трудового договору.
Предметом дослідження є повноваження громадських організацій, державних органів та інших осіб щодо розірвання трудових правовідносин, а також практика, пов’язана з реалізацією цих повноважень.
Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися базові науково-теоретичні положення теорії держави та права, а також ідеї та концепції, розроблені у науці трудового права. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У роботі використано також такі наукові методи дослідження: діалектичний, історичний, логіко-юридичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий. Повноваження профспілок висвітлювались з позиції історизму та з використанням порівняльно-правового методу дослідження. Логіко-юридичний метод використовувався у процесі формування пропозицій по внесенню змін до КЗпП України та інших нормативно-правових актів. Системний метод застосовувався при визначенні кола суб’єктів, наділених правом ініціювати розірвання трудових договорів. Автором застосовувався соціологічний метод, особливо при узагальненні практики розірвання трудових договорів (контрактів) за підставами, передбаченими статтею 45 КЗпП України, та усунення керівників у процесі визнання підприємства банкрутом.
Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, науки трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, узагальнень судової практики. Використовувалося трудове законодавство Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Азербайджанської республіки, Республіки Узбекистан, Туркменістану, Киргизії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота являє собою перше в українській правовій науці комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з розірванням трудових договорів (контрактів) за ініціативою третіх осіб.
Відповідно до одержаних результатів дослідження на розгляд виносяться такі науково-теоретичні висновки і положення:
1. Вперше визначено, що участь третіх осіб у розірванні трудових договорів (контрактів) є додатковим засобом захисту трудових прав та інтересів найманих працівників.
2. Вперше обґрунтовано можливість застосування статті 45 КЗпП України до голів правлінь акціонерних товариств з боку профспілок, за умови порушення ними законодавства про працю, про профспілки, про охорону праці, про колективний договір тощо.
3. Дістало подальшого розвитку опрацювання правового механізму застосування права профспілок вимагати розірвання трудового договору (контракту), особливо в умовах їх плюралізму.
4. Вперше запропоновано Держнаглядохоронпраці наділити правом вимагати розірвання контрактів з керівниками підприємств за умови одноразового грубого порушення норм з охорони праці та внести необхідних змін до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності.
5. Запропоновано доповнити статтю 37 КЗпП України новим положенням про можливість припинення трудових відносин з особами, направленими на примусове лікування до лікувально-профілактичних установ і до інших спеціалізованих лікувальних закладів, а не лише до лікувально-трудових профілакторіїв.
6. Сформульовані нові пропозиції про внесення змін до статті 7 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, відповідно до яких до складу керівних органів профспілки, членами якої є наймані працівники, не можуть бути обраними не лише керівники підприємств, а й їх заступники.
7. Вперше запропоновано надавати вихідну допомогу працівникам у разі повторного призову або вступу на військову службу, в тому числі за контрактом.
8. Надане нове обґрунтування для висновку про те, що виробнича бригада є суб’єктом трудового права, вимога з боку бригади про виведення працівників з її складу є обов’язковою для роботодавця.
9. Запропоновано відновити роботу товариських судів, яким надано право порушувати питання про звільнення деяких категорій працівників.
10. Доведено необхідність збереження у новому Трудовому кодексі України положень, які містяться у статті 199 КЗпП України щодо права батьків або інших осіб ініціювати розірвання трудових договорів з неповнолітніми особами, якщо трудовий договір завдає шкоди їх здоров’ю та інтересам.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють підвищенню рівня охорони трудових прав найманих працівників, поглибленому розумінню повноважень профспілок у механізмі представництва та правового захисту працівників, більш активному застосуванню права на припинення трудових відносин такими суб’єктами як Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державний комітет України з нагляду за охороною праці та профспілковими організаціями, а також зміцненню законності у трудових правовідносинах.
Деякі пропозиції та висновки, сформульовані автором, можуть бути враховані у процесі нормотворчої діяльності при розробці нового Трудового кодексу України, а також при прийнятті інших нормативно-правових актів.
Крім того, висновки дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у навчальному процесі, при розробці нових підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу “Трудове право України”, підготовці коментарів до законодавства України про працю.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані й обґрунтовані автором висновки, положення та пропозиції є особистим його надбанням, оскільки вони базуються на особистих дослідженнях, критичному осмисленні більш ніж 220 наукових і нормативних джерел, узагальненнях судової практики застосування норм трудового законодавства, яке регулює питання припинення трудового договору за ініціативи третіх осіб. Окремі положення порушуються в роботі вперше, інші розглядаються з урахуванням змін у соціально-економічному житті держави.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконане та обговорене на кафедрі трудового права Національної юридичної академії Україні імені Ярослава Мудрого.
Деякі аспекти та теоретичні висновки проведеного дослідження доповідались автором на наукових конференціях молодих вчених та аспірантів, що відбувались: в Одеській національній юридичній академії (м.Одеса, 2001 р.), в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого “Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України” (м. Харків, 2002 р.), у Київському інституті внутрішніх справ “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (м. Київ, 2003 р.). Теоретичні висновки використовуються автором в процесі викладання навчального курсу “Трудове право України”, зокрема при проведенні практичних занять за темами “Предмет трудового права”, “Трудовий договір”, “Індивідуальні трудові спори” та ін.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертації 188 сторінок, із яких основного тексту – 167 сторінок.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у чотирьох наукових статях та двох тезах наукових повідомлень.
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні об’єктивних та суб’єктивних факторів та передумов участі третіх осіб у розірванні трудового договору з певними категоріями працівників. Сформульовані пропозиції, що можуть бути враховані при розробці нового Трудового кодексу.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Сформульовано поняття третіх осіб в трудовому праві та визначено відмінності від третіх осіб у цивільному процесі. Треті особи у трудовому праві – це визначені в законодавстві державні та громадські органи, особи, наділені повноваженнями вимагати або ініціювати питання про розірвання трудового договору з певними категоріями працівників, з метою захисту державних, суспільних інтересів, трудових прав громадян.
2. Визначені цілі та завдання, яких домагаються органи та особи, за ініціативою яких можуть припинятися трудові відносини. Виділені такі цілі: захист трудових прав і соціальних інтересів громадян з одного боку, і інтересів держави, суспільства з другого.
3. Обґрунтовано необхідність наділення певних органів та осіб правом вимагати розірвання трудових договорів з метою виконання захисних функцій, адже праця є головною сферою визнання, реалізації і захисту основних прав людини і громадянина.
4. Серед громадських організацій, наділених правом вимагати розірвання трудових договорів, визначені перш за все профспілкові організації. Їх право обумовлено тим, що профспілки, згідно із законодавством, є повноправними представниками працюючих, захисниками їх трудових та інших соціально-економічних прав та інтересів. Доведено необхідність збереження за профспілками права вимагати розірвання трудових договорів (контрактів) з керівниками підприємств, установ, організацій, в умовах поширення з боку роботодавців порушення трудових прав та інтересів громадян. Проведений порівняльний аналіз прав профспілок України і Російської Федерації та інших країн колишнього СРСР щодо вимагання розірвання трудових договорів.
5. Визначені особливості підстав для розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу, які є відмінними від тих, що передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
6. Уперше розроблений правовий механізм застосування права профспілок на розірвання трудових договорів (контрактів) в умовах їх плюралізму. Запропоновано створювати спільний представницький орган для пред’явлення вимоги про звільнення керівника з посади. Якщо різним профспілкам не вдасться створити спільний представницький орган, то правом вимагати розірвання трудових договорів з керівником мають бути наділені ті профспілки, які об’єднують переважну більшість працюючих.
7. Сформульований висновок про те, що, відповідно до статті 45 КЗпП України, вимоги щодо розірвання трудових договорів можуть пред’являтися і до заступників керівника, оскільки вони інтегровані до управлінських структур.
8. Виявлені особливості у порядку припинення трудових відносин з головами правлінь або директорами акціонерних та інших видів господарських товариств. Обґрунтований висновок про неможливість застосування статті 45 КЗпП України на приватних підприємствах щодо керівників цих підприємств, оскільки в зазначених випадках нікому адресувати таку вимогу.
9. Висловлено пропозицію про можливість переведення керівників, звільнених з посади за статтею 45 КЗпП України, на іншу роботу, не пов’язану з функцією управління підприємством, установою, організацією.
10. Обґрунтована можливість застосування до таких керівників інших заходів впливу з боку посадових осіб Державного департаменту з нагляду за додержанням законодавства про працю.
11. Внесено пропозицію про відновлення у статті 265 КЗпП України положення про відповідальність посадових осіб, винних у перешкоджанні законній діяльності профспілок, яке було необґрунтовано вилучено Законом України від 15 грудня 1993 року № 3694-ХІІ.
12. Обґрунтований висновок про необхідність поновлення в трудових колективах товариських судів, які накопичили значний досвід роботи з розкраданням майна на підприємствах тощо. Реалізація цього висновку буде сприяти виконанню Указу Президента України „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України” від 27 квітня 1999 року.
13. Доведена необхідність збереження у новому Трудовому кодексі України норми про можливість розірвання трудового договору з неповнолітніми за вимогою батьків або осіб, які їх замінюють.
14. З метою посилення соціального захисту осіб при призові або вступі їх на військову службу зроблений висновок про необхідність виплати вихідної допомоги у розмірі не менше двохмісячного заробітку при повторному вступі на військову службу.
15. Обґрунтований висновок про те, що у майбутньому таку підставу припинення трудових відносин, як призов або вступ на військову службу, слід вилучити із законодавства. За таких обставин трудові відносини мають призупинятися до закінчення строку військової служби.
16. Зроблений висновок про необхідність посилення контролю за виконанням вироків суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з боку державного Департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю.
17. Запропоновано на підставі статті 37 КЗпП України припиняти трудові відносини і з особами, направленими за постановою суду на примусове лікування до інших спеціалізованих лікувальних закладів.
18. Запропоновано внести зміни до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, відповідно до яких з керівниками слід розривати контракти не лише у разі систематичних порушень законодавства про охорону праці, а й у разі одноразового грубого порушення цих норм, що привело чи могло привести до тяжких наслідків.
19. Зроблений аналіз правової природи Вищої ради юстиції, за поданням якої Президент України або Верховна Рада України звільнює суддів з посад. Подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів не є обов’язковим для Президента України або Верховної Ради України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
[1]. Про засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №35. – ст.303.
[2]. Крылов К.Д. Основные международные акты о правах человека в сфере труда и система основных социальных прав трудящихся. / Основные права человека в сфере труда и их защита. Основополагающие правовые документы – стандарты. Комментарии специалистов. - Библиотечка Российской газеты. Вып. 22-23. – Москва, 2000. – 304с.
[3]. Голос України. – 2002. - №241.
[4]. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 року. // Урядовий кур’єр. – 2002. - №100.
[5]. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
[6]. Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
[7]. Советское трудовое право. Учебник. Изд. 3-е дополн и переработ. Под ред. В.С.Андреева. – М.: ”Высш.школа», 1976. – 415с.
[8]. Трудове право України. Підручник. За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2000. – 565с.
[9]. Прокопенко В.І. Трудовий договір і трудові правовідносини. – Видавництво Київського університету. – 1971. – 187с.
[10]. Александров Н.Г. Советское трудовое право. Учебник. – М., 1950. – 358с.
[11]. Трудовое право. Учебник. Под ред Н.Г.Александрова. – М.: «Юрид.лит», 1966. – 543с.
[12]. Советское трудовое право. Учебник. Под ред. А.Д.Зайкина. – М.: «Юрид.лит.», 1979. – 543с.
[13]. Трудовое право России. Учебник для вузов. Отв.ред. Р.З.Лившиц, Ю.П.Орловский. – М.: Издат. Группа ИНФРА*М-НОРМА, 1998. – 473c.
[14]. Трудовое право: Учебник. Отв.ред. О.В.Смирнов. – М.: «Статус ЛТД+», 1996. – 384c.
[15]. Трудовое право России: Учебник / Т.В.Иванкина, С.П.Маврін, Е.В.Магнитская и др. Под.ред А.С.Пашкова. – СПб.: Издательство Санкт-Перебургского университета, 1993. – 288с.
[16]. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах. // Право України. – 1997. - №11. – с.56-57.
[17]. Цивільне процесуальне право України. – Під ред. В.В.Комарова. – Харків. – 1992. – с.82-96.
[18]. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К., 1997. – с.93-100.
[19]. Советский гражданский процесс. – Под ред. С.Ю.Каца, Л.Я.Носко. – К., - 1984. – с.66-73.
[20]. Д.М.Сибилев. Участие третьих лиц в гражданском судопроизводстве. – Харьков: «Легас», 2001. – с.5.
[21]. Цепин А.И. Профсоюзы и трудовые права рабочих и служащих. – М.: Изд-во «Наука», 1980. – 278с.
[22]. Трудовое право и научно-технический прогресс. – Под ред. С.А.Иванова. – М.: «Наука», 1974. – 563с.
[23]. Лившиц Р.З.,Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М.: «Наука», 1986. – 174с.
[24]. Процевський А.И. Гуманизм норм советского трудового права. – Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. Ун-те, 1982. – 149с.
[25]. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: «Наука», 1978. – 368с.
[26]. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львів. Національного ун-ту імені Івана Франка. – 1999. – 214с.
[27]. Пилипенко П.Д. Функції трудового права. / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. – Київ, 1996. – с.318-321.
[28]. Про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю: Положення затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №50 // Праця і зарплата. – 2000. - №46.
[29]. Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указом Президента України від 24 травня 2000 року №717/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – №97.
[30]. Урядовий кур’єр. – 2001. – №88.
[31]. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2002-2003 роки: Угода Кабінету Міністрів України від 16 січня 2002 р. // Праця і зарплата. – 2002. - №6.
[32]. Карпачева Н.Історичний генезис прав. – Голос України. – 10 січня 2001 року. - №3.
[33]. Бару М.И. Теоретические вопросы организации охрани трудовых прав. Вопросы государства и права. Сборник статей. – М.: Изд-во «Юридическая литература», 1970. – 368 с.
[34]. Україна: поступ у ХХІ століття Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік від 23 лютого 2000 року // Урядовий Кур’єр. – 2000. – №34.
[35]. Савицкий В.М. От дефицита гарантий - к правовой защищенности личности. В книге «Право и власть». Под общ. Ред. М.П.Вышинского. – М.«Прогресс», 1990. – 528с.
[36]. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права.// Право України. – 2000. - №7. – с.51.
[37]. Кочеткова М.А. Трудовые права работника. М.:ИКФ «ЭКМОС», 2002. – 288 с.
[38]. Процевський О.І. Щодо предмета трудового права України (або який сенс розмивати поняття „трудові відносини”?)// Збірник наук.праць. Серія „Право”. Вип.1. – Харків, ХНАДУ, 2001. – 150с.
[39]. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран запада (прорыв в постиндустриальное общество). – М.:ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160с.
[40]. Санникова Л.В. Договор найма труда в России. – М., МТ – Пресс, 1999. – с.57.
[41]. Товмасян С.С. Философский проблемы науки и техники. – М., 1972. - с.3-4.
[42]. Чангли И.И. Труд. Социологические аспекты теории и методологии исследования. – М., изд. «Наука», 1973. – с.23.
[43]. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.23, - с.195.
[44]. Человек и его работа. Под ред. А.Г.Здравомыслова, В.П.Рожина, В.А.Ядова. – М., 1966. – с.19-21.
[45]. Крылов К.Д. Новый трудовой кодекс должен защищать права работников.// Человек и труд. – 1998. - №3. – с.53.
[46]. Афанасьєв Вл. Великое открытие Карла Маркса. Методологическая роль учения о двойственном характере труда. – М.: Мысль, 1980. – 268с.
[47]. Про заходи поліпшення нормування праці: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства економіки України від 28 грудня 2000 року №361\7 // Праця і зарплата. – 2001. – №18.
[48]. Сова В. Вимоги до нормування праці підвищуються // Праця і зарплата. – 2001. – №18.
[49]. Про затвердження Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1320// Урядовий кур’єр. – 2001. – №204.
[50]. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск1. „Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності”, Розділ 1. „Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності”. – Краматорськ: Центр продуктивності, 1998. – 244с.
[51]. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит, 1979. – 224с.
[52]. Жернаков.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання.// Право України. – 1999. - №10. – с.41-45.
[53]. Процевський О. Про предмет трудового права України.// Право України. – 2001. - №12. – с.86.
[54]. Глинчикова А.Г. Может ли быть товаром интеллектуал или продукт его труда?// Вопросы философии. – 1997. - №3. – с.7.
[55]. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації. / Допов. виголош на 7-му Укр.-Нім. колоквіумі з питань конституційного права та конституційного судочинства – „Основні соціальні права людини і громадянина та державні гарантії їх реалізації” // Юридичний вісник Украни. – 2002. - №17 (357). – с.27.
[56]. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в ХХ веке. // Общественные науки и современность. – 2001. – №1 – с.26.
[57]. Про організації роботодавців: Закону України від 24 травня 2001 року №2436-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 27 червня. – №113-114.
[58]. Усенин В.И. Вопросы правового регулирования трудовых отношений в современной Австрии: Автореф. канд.дис. – М., 1956. – с.11.
[59]. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь,1992. – 236с.
[60]. Гевел О. Основні концептуальні підходи до визначення змісту трудового договору.// Право України. – 2000. - №12. – с.59.
[61]. Становлення та розвиток цивільних і трудових правовідносин у сучасній Україні: Монографія/ Кол.авторів: Я.М.Шевченко, О.М.Малявко, Г.В.Єрьоменко та ін.; Кер.авт.колективу, наук.ред. Я.М.Шевченко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 245с.
[62]. Про товариські суди в Українській РСР: Положення, затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 березня 1977 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1977. – №14. – ст.132.
[63]. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – ст.508.
[64]. Щербина О.В. Правовий статус відкритого акціонерного товариства.// Проблеми права: наук.-практ. Збірник. Вип. 2./ За ред. канд.юр.наук, доцентів Безуглової Я.І., Ковальчук Т.Г. – Чернігів:Юрист, 1998. – 250 с.
[65]. Капанина Т.В., Сударькова Е.А. Акционерное право. Практический курс. – М.: Издательская группа ИНФРА*М – НОРМА, 1997. – 350с.
[66]. Джозеф Рафаель Блази, Дуглас Линн Круз. Новые собственники. Наемные работники – массовые собственники акционерных компаний. – М.: Дело Лтд, 1995. – с.8.
[67]. Артеменко С. До питання про правовий статус правління акціонерного товариства.// Право України. – 2001. - №9. – с.44.
[68]. Подбають про захист прав акціонерів.// Голос України. – 2002. - №65.
[69]. Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах: Указ Президента України від 21 березня 2002 №280/2002. // Офіційний вісник України. – 2002. – №13. – ст.647.
[70]. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996 – N 51. – ст.292.
[71]. Про Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку: Положення, затверджене Указом Президента України від 25 вересня 2002 року №861/2002 // Урядовий кур’єр. – 2 жовтня 2002 року. - №181.
[72]. Поляничко А.О. Вступ до теорії операцій з цінними паперами: поняття та структура операцій. - Проблеми права: наук.-практ. Збірник. Вип. 2./ За ред. Канд.юр.наук, доцентів Безуглової Я.І., Ковальчук Т.Г. – Чернігів:Юрист, 1998. – с.119.
[73]. Про цінні папери і фондову біржу: Закону України від 18 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – N 38. – ст.508.
[74]. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. - N 25. – ст.146.
[75]. Голос України. – 2003. - №8.
[76]. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - N 10. – ст.441.
[77]. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – N 8. – ст.56.
[78]. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №30. – ст.141.
[79]. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн. – Чернівці, 2001. – с.237.
[80]. Долежан В.В. На постійній основі без порушення Конституції. // Голос України. – 2002. - №244.
[81]. Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – N 31. – ст.440.
[82]. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ в редакції Закону №2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – №37. – ст.543.
[83]. Процевський О.І.Трансформація прав профспілок України: реальність чи вимисел?// Право України. – 1996. - №7. – с.15.
[84]. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика: Учеб.для вузов. – М.: Экзамен, 2001. – 447с.
[85]. Чанишева Г.І.Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня доктора юрид наук. – Харків, 2002. – 38с.
[86]. Чанишева Г.І.Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект. – Одеса: Юрид.літ, 2001. – 328с.
[87]. Урядовий кур’єр. – 18 червня 1998 року. - №114-115.
[88]. Социальное партнерство, проблемы и пути решения. //Материалы Беларуско-Украинской наук.-практ.конф., Минск, 25-26 июня 1998 г. – Минск, 1998. – с.18-39.
[89]. Процевський О.І. Шляхи розвитку прав профспілок в умовах ринкових відносин: Концепція розвитку законодавства України // Матеріали наук.-практ.конф., Київ, травень 1996 року. – К.,1996. – 568с.
[90]. Прокопенко В.І. Професійне становище професійних спілок: сьогодення і перспективи // Право України. – 1999. - №6. – с.106-109.
[91]. Гончарова Г.С. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці // Право України. – 1999. - №10. – с.30-33;
[92]. Пилипенко П.Д. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”// Право України. – 2000. - №9. – с.81-83, 90.
[93]. Можаев В. Как работают профсоюзы за рубежом //Науч.центр. профсоюзов. – М., 1993, - с.33-34.
[94]. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – N 27. – ст.218.
[95]. Про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. №1109 // Офіційний вісник України. – 1999. – №25. – ст.1178.
[96]. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 року з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст. 385.
[97]. Юшков С.В. История государства и права СССР. Часть 1. – М., 1940. – с.549-550.
[98]. Коментар до Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. – “Профінформ” ФПУ, Київ, 2000. – 159с.
[99]. Про внесення змін в деякі закони України про діяльність господарських товариств: Закон України від 5 травня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 97 – 98.
[100]. Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 1999. – 480с.
[101]. Коментар до Конституції України, - Київ, 1996. – 376с.
[102]. Снигирева И.О., Явич Л.С. Государство и профсоюзы. – М.:Профиздат, 1967. – 264с.
[103]. Олійник Т. Про стан укладення та реалізації колективних договорів на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, які належать до категорії малих з чисельністю працюючих від 15 до 200 чоловік // Праця і зарплата. – 1999. - №25. - с.8.
[104]. Без фанфар… // Профспілкові вісті. – 2000. - №24.
[105]. Литвин В. Виступ на IV з’їзді Федерації профспілок України 19 листопада 2002 року „Наше життя має інші кольори, інші виміри”// Профспілкові вісті. – 2002. - №48.
[106]. Кисельова Т. Колективні договори в нових умовах. // Праця і зарплата. – 2002. - №44.
[107]. Усенин В.И., Каленский В.Г., Маслов В.И.. Современные капиталистические предприятия и хозяйская власть. – М.:Наука, 1971. – 214с.
[108]. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 року // Урядовий кур’єр. – 1998. – №226-227.
[109]. Шеремет О. Діяти рішуче. Соціальна ситуація спонукає до активних дій. //Профспілкові вісті. – 2000. – № 26.
[110]. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці. // Право України. – 1999. – №10. – стр.30-34.
[111]. Гончарова Г.С. Альтернативні профспілки: їх роль у захисті трудових прав працівників. //Права людини і правова держава (до 50 ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень наук.конф.проф.-викл.складу, 10-11 грцдня 1998 р. / За ред. проф. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 188с.
[112]. Профспілкова газета. – 1997. – № 27
[113]. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право. – Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М. – 1998. – 260с.
[114]. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. – Ст. 361.
[115]. Журавлева И.В. Профсоюзный плюрализм как предпосылка для развития социального партнерства. Фундаментальные и прикладные проблемы развития юридической науки. – Тезисы докладов научно-практической конференции (Пермь, 15-16 октября 1998 г.) – 248с.
[116]. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – 2-е изд., перераб., и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 312с.
[117]. Попов А.А. США: Государство и профсоюзы. - М.: Наука, 1974. – 218с.
[118]. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 727с.
[119]. Трудовой кодекс Российской Федерации. – М.: Издательско-консультационная компания «Статус Кво 97», 2002. – 224 с.
[120]. Короткін В.Г. Трудове право: прийняття на роботу і звільнення. – К.: МАУП, 1999. – 88с.
[121]. Державний класифікатор професій (ДК 003-95): затверджений Наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року. № 257 (з доповненнями та змінами) // Праця і зарплата. – 1999. – №6.
[122]. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. – №11.
[123]. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – №24. – ст.272.
[124]. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань – 4-те вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024 с.
[125]. Про національний банк України: Закону України від 20 травня 1999 року №679-ХІV// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – №29. – ст.238.
[126]. Тигіпко С. Банківська система повинна бути максимально прозорою. // Урядовий кур’єр. – 2002. – №84.
[127]. Дріжчана С.В. Перспективи розвитку трудових правовідносин при укладенні і припиненні трудового договору. У кн. Становлення і розвиток цивільних і трудових правовідносин у сучасній Україні. Керівник авторського колективу Я.М.Шевченко. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецікого НАН України, 2001. – 248с.
[128]. Меньшиков С.М.. Миллионеры и менеджеры. – М.:Мысль, 1965. – 455c.
[129]. Про деякі заходи щодо забезпечення державного управління економікою: Указом Президента Російської Федерації від 10 червня 1994 року // Российская газета. – 1994. - 16 июня.
[130]. Акопова Е.М., Акопов Д.Р. Особенности правового регулирования труда руководителей государственных унитарных предприятий. // Государство и право. – 1997. - №6. – с.55-59.
[131]. Про порядок укладання або переукладання контракту з головою правління відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії: Положення затверджене Наказом Фонду державного майна України від 06.04.2000р. №695 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20.
[132]. Бібліотечка голови профспілкового комітету №8(32). 2002. Запитували? Відповідаємо! (Відповіді фахівців виконавчого апарату Ради Федерації профспілок України на запитання профспілкових активістів), ч.ІІ: - К. „ПРОФІНФОРМ” ФПУ, 2002. – 48 с.
[133]. Профсоюз против продления контракта с директором. // Газета «Время». – 2001. – №71.
[134]. Башмакова Н. Про статус керівника підприємства, установи, організації: деякі невирішені питання// Право України. – 1999. – №2. – с.86-88.
[135]. Крылов К.Д. Об основополагающих принципах и правах в мире труда. / Трудовое право и право социального обеспечения. Актуальные проблемы. – М.: «Проспект», 2000. – 320 с.
[136]. Бущенко П.А. Порядок укладення трудового договору, як стадія реалізації права на працю. – Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. збір./ Відп.ред В.Я.Тацій. – Харків:Нац.юрид.акад. України. 2001. – Вип.51 – 198с.
[137]. Лебедєв В. Не розгубити колектив – завдання першочергове // Профспілкові вісті. –2002 – №37.
[138]. Щодо діяльності профспілок: Лист Державної податкової адміністрації від 2 березня 2000 року №1073/6/15-1216 // "Баланс" – 2000. – №16.
[139]. Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”: Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – №27. – ст.181.
[140]. Хара В.Г., Новиков В.М. Соціальна держава – загальнонаціональне завдання. // Урядовий кур’єр. – 2003. – №92.
[141]. Примірне положення про первинну профспілкову організацію – організаційну ланку членської організації Федерації профспілок України: затверджене Постановою Президії Ради Федерації професійних спілок України від 15 листопада 2000 року №П 30 7.
[142]. Позинич В. Скористайтися своїм правом.// Профспілкові вісті. – 2002. – №28.
[143]. Меньшиков Станислав. Советская экономика: катастрофа или катарсис? – М.: Интер-Версо, 1990. – 460с.
[144]. Гинцбург Л.Я. Об увольнении по требованию профсоюзов // Советское государство и право. – 1959. – №12. – с.83.
[145]. Голованова Е.А. Увольнение по требованию профсоюзных органов // Правоведение. – 1959. – №3. – с.103.
[146]. Боровская Е., Лившиц Р. О расторжении трудового договора по требованию профсоюзов // Советская юстиция. – 1958. – №3. – с.41-43.
[147]. Никонов М.И., Черенков В.И. Увольнение с работы по требованию профсоюза. // Советское государство и право. – 1958. – №8. – с.111.
[148]. Про внесення змін до Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: Закон України від 13.12.2001 року №2886-ІІІ // Голос України – 2002. – №9.
[149]. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ/ Відп. Редактор П.І.Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 272 с.
[150]. Білозерова Л. Помста не відбулася. Суд відмовив директорові і підтримав профспілки. //Профспілкові вісті. – 2002. – №28.
[151]. Чернадчук В. Возмещение морального вреда в трудовом праве. // Хозяйство и право. – 1999. – №10. – с.50.
[152]. О.Середа. Обов’язки роботодавця та правові наслідки їх невиконання. // Право України. – 2002. - №9. – с.83-84.
[153]. Каменецький В. Захистити права людини. // Профспілкові вісті. – 2001. – №22.
[154]. Кучаренко В. Лютізькі баталії. Дискусія навколо проекту концепції нового Трудового кодексу та суперечливих проблем реформування законодавства України про працю. // Профспілкові вісті. – 2002. – №26-27.
[155]. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых праовотношений. – М. Юрид.лит., 1976. – 240 с.
[156]. Сприндис С.И. Возникновение, изменение и прекращение трудовых правоотношений при бригадной форме организации и стимулировании труда. – Автореферат на соискание степени кандидата юридических наук. – Харьков, 1993. – 13с.
[157]. Соляник В.М. Трудовой коллектив бригады: права и обязанности. – М.: Юрид.лит., 1989. – 144 с.
[158]. Шахов В.Д. Механизм самоуправления трудового коллектива: (организационно-правовые проблемы). – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та., 1990. – 216 с.
[159]. Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 // Урядовий кур’єр. – 1996. – №191-192.
[160]. Фатуев А.А. Трудовое право в жизни человека. – М.:Юрид. лит., 1991. – 256с.
[161]. Жернаков В.В. Испытание рабочих и служащих по советскому трудовому праву. - Автореферат на соискание степени кандидата юридических наук. - Харьков, 1987. – 14с.
[162]. Законодательство о труде в условиях перестройки / Симсорот З.К., Стадник Н.П., Зуб И.В., и др.; АН УССР. Ин-т государства и права им В.М.Корецького; Отв. Ред. З.К.Симорот. – Киев: Наук.думка, 1991. – 123с.
[163]. Бару М.И. Производственная бригада. Проблеми социалистической законності. – Харьков: Издательство при Харьковском государственном университете издательского обединения „Вища школа”, 1985. – №16. – 161с.
[164]. Григор’єва Л. Трудова дисципліна і закон. // Праця і зарплата. – 2000. – №33.
[165]. Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю: Розпорядження Президента України від 10 лютого 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 27.
[166]. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України: Указ Президента України від 27 квітня 1999 року №456/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – №84.
[167]. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року N 2460-XII. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – ст.504.
[168]. Про освіту: Закону України в ред. від 22 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 16. – ст.71.
[169]. Довженко В. Молодій державі потрібна молода сила. // Урядовий кур’єр. – 2002. – №179.
[170]. Реус О. Особливості припинення трудових правовідносин з неповнолітніми. // Право України. – 2001. - № 8. – с.79.
[171]. Кодекс законів про працю України: наково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003. – 832с.
[172]. Про порядок і умови добровільної праці осіб, які навчаються у загальноосвітній та професійній школі у вільний від роботи час: Положення, затверджене Постановою Держкомпраці СРСР, Держосвіти СРСР, Секретаріати ВЦРПС і Секретаріата ЦК ВЛКСМ від 3 червня 1988 року //Бюллетень Госкомтруда. – 1988.
[173]. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации/ Отв. ред. к.ю.н., профессор Ю.П.Орловський. – М: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА*М», 2002, - Вып.3. – 959 c.
[174]. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992 – N 27. – ст.382.
[175]. Праця і зарплата. – 2003. - №16.
[176]. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992 – N 15. – ст.190.
[177]. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання покарань: Закон України від 6 лютого 2003 року №487-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - №15. – ст.108.
[178]. Тацій В., Сташис В. Принцип економії репресії. Новому Кримінальному кодексу виповнюється рік. // Голос України. – 2002. – 28 серпня. – №155.
[179]. Про внесення зміни до статті 333 Кримінального кодексу України: Закон України від 3 квітня 2003 року №668/IV // Урядовий кур’єр. – 2003. – №78.
[180]. Махоткин В. П. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Дисс…канд. юрид. наук. – М., 1971.
[181]. Тютюгин В. И. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Дисс… канд. юрид. наук. – Харьков, 1974. – 207 с.
[182]. Лужбин А. В. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью и его исполнение: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1988. – 19 с.
[183]. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
[184]. Прохоров В. С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. – 136 с.
[185]. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике. – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
[186]. Лужбин А. В. Содержание наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью //Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений: Межвузовский сб. науч. трудов. – Омск: Изд-во Омской ВШМ МВД СССР, 1986. – с.149.
[187]. Зельдов С. И. Правовые последствия освобождения от отбывания наказания. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 112 с.
[188]. Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. – 96 с.
[189]. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: В 2 т. – Тула: Автограф, 2001. – т.2. – 688 с.
[190]. Старков О. В. Криминологические проблемы исполнения уголовного наказания: Дисс… д-ра юрид. наук. – М, 1998. – 429 с.
[191]. Курс уголовного права. Общая часть. Учение о наказании: Учеб. пособие: В 2 т. /Под. ред. Кузнецовой Н. Ф. и Тяжкова И. М. – М.: Зеркало, 1999. – Т. 2. – 400 с.
[192]. Степанюк А. Ф. Порядок и условия исполнения наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия. – К.: УМК ВО, 1990. – 58 с.
[193]. Про державну службу: Закону України від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – N 52. – ст.490.
[194]. Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – N 33. – ст. 175.
[195]. Урядовий кур’єр. – 2001. - №159.
[196]. Голос України. – 2003. – №11.
[197]. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. – за ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. – К.:Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
[198]. Юридичний вісник Украйни. – 2003. – 17-23 травня.
[199]. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №22 / Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). Офіційне видання у 2-х томах. За заг.ред. В.Ф.Бойка. – Київ: „А.С.К.”, 2000. – т.2. – ст.34.
[200]. Радянське право. – 1969. – №3. – с.102.
[201]. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. За ред.С.С.Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
[202]. Тютюгин В.И. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Харьков: «Вища школа». – 145 с.
[203]. Про порядок виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю: Тимчасова інструкція, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України від 17 липня 1999 року №91/565. // Офіційний вісник України. – 1997. – №47. – с.23.
[204]. Уголовное наказание /Под. ред. Шемшученко Ю. С. – Киев – Донецк: Редакция газеты «Вечерняя Макеевка», 1997. – 312с.
[205]. Мельникова Ю., Алиев Н. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью // Советская юстиция. – 1980. - № 11. – С. 7.
[206]. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Сб. нормативных актов. Сост. Трубников В. М. – Харьков: Рубикон, 1998. – 432 с.
[207]. Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 17 серпня 1966 року з наступними змінами і доповненнями //
[208]. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический кометарий к законодательству Украины о труде. – Киев-Севастополь: «Институт юридических исследований», 2001. – 1024с.
[209]. Прокопенко В.І. – Трудове право України: Підручник. – Х. Фірма «Консум»,1998. – 479с.
[210]. Информационный бюллетень Верховного суда УССР. – 1980. - №36. – ст.59.
[211]. Б.С.Стычинский, И.В.Зуб, В.Г.Ротань. –Научно-практический коментарий к законодательству о труде. В 2-х томах. Т.1. Симферополь: «Таврида», 1998. – 896 с.
[212]. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – ст.62.
[213]. Про внесення змін до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997р. № 924 // Офіційний вісник України. – 1997. – №35. – стр.81.
[214]. Про державний комітет України з нагляду за охороною праці: Указ Президента України від 18 вересня 2002 року №834/2002 // Урядовий кур’єр. – 25 вересня 2002 року – №176.
[215]. Герейло В. Охороні праці – найвищий рівень. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 132.
[216]. Урядовий кур’єр. – 2001. – №134.
[217]. Урядовий кур’єр. – 2001 – № 136.
[218]. Урядовий кур’єр. – 2000. – № 68.
[219]. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року (в ред. від 21.11.2002) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – N 2. – ст.10.
[220]. Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Указ Президента України від 3 се
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн