РОЗВИТОК АБСТРАКТНОЇ ЛЕКСИКИ В РАННЬОНОВОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЛЕМІЧНИХ ТЕКСТІВ XVI СТ.)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Медведовська Надія Вікторівна

УДК 811.112.2’05

РОЗВИТОК АБСТРАКТНОЇ ЛЕКСИКИ
В РАННЬОНОВОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(НА МАТЕРІАЛІ ПОЛЕМІЧНИХ ТЕКСТІВ XVI СТ.)

спеціальність 10.02.04 - германські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент
Двухжилов О.В.

Київ 2002

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень............................................................................4
ВСТУП.................................................................................................................5
Розділ 1. Основні аспекти дослідження абстрактної лексики в діахронії
1.1 . Абстрактне і конкретне як семантична ознака відповідної категорії, придатна для утворення різних типів опозицій.........................................14
1.2 . Поняття лексичної абстракції та його зв`язок з філософською категорією абстрактного і конкретного.....................................................22
1.3. Три рівні дослідження абстрактної лексики в діахронії.........................31
1.4. Семантичні поля понять абстрактного і конкретного та застосування їх опозицій на різних рівнях дослідження абстрактної лексики...36
1.5. До питання методології аналізу абстрактних значень............................42
1.6. Принципи градуальної класифікації абстрактної лексики.....................48 Висновки до розділу 1.............................................................................57

Розділ 2. Кількісні зміни словника абстрактної лексики в ранньнонововверхньонімецькій мові
2.1.Основні причини появи нових одиниць абстрактної лексики в РНВН.59
2.2. Тематичні групи неологізмів РНВН....................................................... 65
2.3. Класифікація моделей словотвору абстрактних іменників....................72
2.3.1. Афіксація..................................................................................................74
2.3.2. Імпліцитні моделі словотвору................................................................81
2.3.3. Основоскладення....................................................................................83
2.4. Семантична деривація неологізмів РНВН в НВН................................87
Висновки до розділу 2.....................................................................................93

Розділ 3. Якісні зміни словника абстрактної лексики в ранньонововерхньонімецькій мові
3.1 .Основні принципи опису та класифікації процесів семантичної деривації........................................................................................................95
3.2 . Характеристика найпоширеніших в РНВН типів семантичної деривації........................................................................................................99
3.3 . Процеси термінологізації та секуляризації абстрактних іменників....103
3.4 . Процеси експліцитної деривації.............................................................109
3.4.1. Розширення структури значень..........................................................109
3.4.2. Звуження структури значень............................................................... 115
3.5. Процеси імпліцитної деривації............................................................. 118
3.5.1. Денотативна переоцінка.......................................................................118
3.5.2. Конотативна переоцінка.......................................................................123
3.6. Рівні лексичної абстракції семантичних неологізмів РНВН...........127
3.7. Мовно-історичні наслідки семантичної деривації абстрактної лексики РНВН.......................................................................130
Висновки до розділу 3...................................................................................137
Загальні висновки до дисертації................................................................139
Бібліографія....................................................................................................147

Додатки А-Д
А. Статистичні таблиці..164
Б. Лексикон неологізмів РНВН (1350-1550)169
В. Семантична структура деяких абстрактних іменників в діахронії.......184
Г. Зведений історичний словник ЛСВ багатозначних іменників..........189
Д.Список ста найуживаніших абстрактних іменників з публіцистичних творів 1520-1550 рр................................................................................. .......210

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
РНВН ранньонововерхньонімецький період (1350-1650)
СВН середньоверхньонімецький період (1050-1350)
ДВН давньоверхньонімецький період (770-1050)
ГЕРМ дописемний германський період (до 770 р.)
НВН нововерхньонімецький період (з 1650-го р.)
ЕОК експресивно-оціночний компонент в структурі значень слова
ЛСВ лексико-семантичний варіант
зап. з запозичено з...
лат. латина
рел. релігійний
пер. знач. переносне значення
спец. - спеціальний
теол. теологічний
церк. - церковний
юр. юридичний

ВСТУП
Дослідження абстрактної лексики здійснювались у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці з найрізноманітніших позицій, оскільки абстрактність як семантична властивість лексичних одиниць є широким поняттям і пов`язана з універсальними мовними явищами полісемії та семантичної деривації. Увагу багатьох дослідників привертає РНВН, адже саме цей період історії німецької мови відзначається високою продуктивністю в області появи нових лексичних одиниць та семантичних змін в структурі значень старих слів.
Класична традиція історичної лексикології, пов`язана з іменами Вільгельма та Якоба Гріммів, основну увагу приділяє етимологічному і порівняльно-історичному аналізу лексики, не обходячи і дослідження внутрішніх та екстралінгвістичних причин семантичної деривації. А от явище лексичної полісемії розглядається здебільшого в синхронічному аспекті, так само як і семантична категорія абстрактного і конкретного [5; 8; 24; 30; 68; 145; 202]. Очевидно, що неможливо простежити динаміку переходів мовних систем в типологічно нові синхронні становища без попереднього докладного вивчення вихідних періодів. Саме абстрактна лексика може вважатись важливим об`єктом діахронічного дослідження, передусім через зв`язок проблематики абстрактного і конкретного з лексичною полісемією.
Абстрактність значення не є мовною універсалією, сприйняття певних лексичних одиниць як абстрактних чи конкретних змінюється в різні періоди історії мови, а структура значень більшості полісемних слів містить як абстрактні, так і конкретні компоненти. Доцільно простежити динаміку цих компонентів, враховуючи внутрішні та екстралінгвістичні фактори їх розвитку. Аналізуючи РНВН, такі авторитетні історики німецької мови, як А. Бах [79, c. 119] та Г. Мозер [163, с. 141] надають великої ваги розвиткові абстрактної лексики як джерелу збагачення словника сучасної німецької мови. Такі явища, як культура Гуманізму та широкий суспільний рух Реформації наклали глибокий відбиток на формування сучасної європейської цивілізації. Звичайно, вони не могли не позначитись і на розвитку німецької мови. З ними пов`язане виникнення великої кількості нових абстрактних понять, поява нової термінології - політичної, наукової, релігійної. І сучасні значення багатьох термінів з цих галузей суспільного життя беруть початок саме з періоду РНВН.
Отже, актуальність обраної теми зумовлена:
1) важливим значенням РНВН для формування сучасної лексико-семантичної системи німецької мови;
2) широким використанням абстрактної лексики РНВН в сучасних текстах;
3) відсутністю спеціальних діахронічних досліджень абстрактної лексики РНВН узагальнюючого характеру;
4) розпливчастістю самого поняття абстрактної лексики та необхідністю систематизації досліджень відповідної семантичної категорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами
Дослідження розвитку німецької абстрактної лексики в діахронії безпосередньо пов’язане з міжкафедральною темою відділення західної філології Інституту філології Національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів (лінгво-дидактичні аспекти)” (01 БФО 147-01).
Основною метою дисертаційного дослідження є аналіз загальних процесів розвитку абстрактної лексики в РНВН та встановлення історичних закономірностей цих процесів.
Завдання дисертаційного дослідження:
1) визначення змісту семантичної категорії абстрактного і конкретного;
2) уточнення поняття та встановлення рівнів дослідження абстрактної лексики в діахронії;
3) градація рівнів лексичної абстракції ранньонововерхньонімецьких іменників;
4) аналіз мовних і позамовних чинників кількісних та якісних змін словника абстрактної лексики в РНВН;
5) опис найпоширеніших в першій половині 16-го ст. моделей словотвору abstracta, аналіз закономірностей та мовно-історичного впливу словотвірних процесів РНВН;
6) класифікація типів та процесів семантичної деривації abstracta, моделювання розвитку значень полісемних іменників;
7) порівняння інтерпретації абстрактних понять в текстах різних авторів РНВН та визначення особистого внеску окремих публіцистів;
8) порівняння загального ступеня лексичної абстракції РНВН з попередніми періодами;
9) аналіз семантичної дивергенції основних ідеологічних термінів 16-го ст. внаслідок поширення Реформації та Гуманізму;
10) загальна оцінка значення РНВН для формування сучасного словника абстрактної лексики.
Матеріалом дослідження є оригінальні тексти РНВН, вибрані за принципом репрезентації різних мовних культур відповідного періоду. Широко представлені тексти Реформації, причому велику увагу надано творам засновника Протестантизму Мартіна Лютера, вплив якого на розвиток національної німецької мови давно став об`єктом особливої уваги лінгвістів [86; 120; 133; 162]. Вживання абстрактної лексики в перекладі Біблії та оригінальних творах Лютера порівнюється з ідентичними лексичними одиницями в текстах інших реформаторів - М. Буцера, Й. Матезіуса, Т. Мюнцера і католицьких письменників XV - XVI ст. Мовна культура Гуманізму представлена текстами У. фон Гуттена, Е. Альберуса, А. Дюрера. Найбільший інтерес з точки зору вживання абстрактної лексики становлять тексти публіцистичних жанрів: численні послання” М.Лютера, полемічні діалоги та листівки, проповіді та памфлети. В таких текстах автори часто дають власні визначення абстрактних понять, що дає змогу порівняти структуру значень одного полісемного слова не лише в діахронічному, а й у синхронічному зрізі. Саме явище семантичної дивергенції основних понять суспільної ідеології в ХVI ст. призвело до подальшої мовної прірви між протестантською та католицькою Німеччиною” [150, c. 94]. Тому важливо проаналізувати початок процесу семантичної дивергенції на матеріалі текстів ідеологічних опонентів, відібравши найбільш характерні зразки багатозначних абстрактних іменників та проаналізувавши передусім експресивно-емотивні елементи в їх структурі.
Об`єктом дослідження визнаються власне імена абстрактні - тобто іменники, що за своїм знаковим характером належать до семантичного класу abstraсta, а також окремі абстрактні значення в структурі полісемних іменників. Саме визначення абстрактної лексики потребує теоретичного уточнення, що належить до завдань першого розділу дисертаційного дослідження.
Предмет дослідження кількісні та якісні зміни, яких зазнала німецька абстрактна лексика в першій половині шістнадцятого століття.
Методи дослідження
Основний метод теоретичної частини дослідження - метод опозицій, що широко застосовується в логіці. В лінгвістиці використання цього методу має давню традицію, хоча застосовувався він переважно в фонології, починаючи з класичної праці М. Трубецького. Такий авторитетний дослідник, як Є. Курилович, вважав доцільним використання методу опозицій і для аналізу структури значень полісемних слів [37, c. 237 250]. Протилежні одне іншому значення він розглядав як елементарні одиниці, а загальне значення слова описував у вигляді багаточленної опозиції [37, c. 238]. Вибір основного методу в цьому випадку обумовлений належністю самих понять абстрактного і конкретного до бінарної опозиції абстрактність - конкретність”, поза якою відповідна семантична категорія втрачає свій зміст. Термінологічна проблема визначення абстрактної лексики, яка неминуче постає в процесі дослідження, пов`язана передусім з традиційною широтою відповідного поняття. Метод бінарних опозицій дає змогу чітко окреслити об`єкт дослідження. А побудова градуальних опозицій на основі порівняння ступенів лексичної абстракції окремих значень цілком відповідає принципу ієрархічної структури полісемного іменника.
В практичних розділах дослідження широко застосовуються також методи: порівняльно-історичний, статистичний, моделювання, компонентного аналізу та семантичного аналізу за І. Стерніним. Використання класичного порівняльно-історичного методу дає змогу виділити нові лексичні та семантичні одиниці abstracta, аналіз компонентів значень та моделювання застосовуються для систематичного опису мовних процесів, а на основі статистичного аналізу можна зробити загальні висновки для історичного періоду в цілому. Таким чином, практичне дослідження має системний, комплексний характер.
Наукова новизна дослідження полягає в:
а) практичному застосуванні бінарних та градуальних опозицій для класифікації абстрактної лексики;
б) розробці шкали лексичної абстракції (на основі концепції М. Ільїна) та моделюванні рівней абстракції для окремих груп іменників і для лексико-семантичної системи мови в цілому;
в) використанні концепції мовного поля для опису класу abstracta;
г) уточненні та розширенні традиційного поняття абстрактної лексики;
д) вперше проведено частотний аналіз вживання абстрактних іменників в полемічних текстах 1520-х рр., процесів словотвору та семантичної деривації абстрактної лексики в РНВН, а також статистичний аналіз abstracta за часом їх появи в словниковому складі німецької мови та походженням в діахронії;
е) за допомогою статистичного аналізу підтверджено міркування М. Гухман про частотність деяких афіксів в РНВН;
є) в процесі дослідження оригінальних текстів виявлено близько тридцяти одиниць абстрактної лексики авторських новоутворень РНВН, не зафіксованих в історичних словниках;
ж) на основі моделі Г. Пауля розроблено принципи опису та класифікації процесів семантичної деривації, придатні для практичного дослідження абстрактної лексики в діахронії;
з) описано деякі кореляції семантичних та морфологічних засобів словотвору;
і) вперше укладено історичний словник абстрактних та конкретних ЛСВ багатозначних іменників з зазначенням періоду появи та перекладом кожного з ЛСВ на українську мову (Додаток Г).
Теоретичне значення роботи полягає, насамперед, у концептуально та методологічно новому підході до двох наукових проблем. Одна з них - встановлення чіткої ієрархії рівнів лексичної абстракції - була сформульована А. Кузнєцовим, який запропонував лінгвістам розробити модель такої ієрархії ще в 1980-му р. Другу проблему систематичний опис процесу кількісних та якісних перетворень абстрактної лексики в діахронії вважають актуальною такі авторитетні фахівці, як Ф. Ербен та О. Райхман. Досі як німецькі, так і вітчизняні дослідники основну увагу звертали на окремі аспекти розвитку абстрактної лексики. Узагальнюючий характер роботи дозволив використати результати наукових розвідок багатьох германістів і вийти на якісно новий рівень дослідження. Систематичний опис розвитку абстрактної лексики в РНВН на матеріалі публіцистики доби Реформації може стати основою більш широкої наукової праці, з охопленням всіх періодів історії німецької мови та використанням писемних джерел різних жанрів.
Практичне значення отриманих результатів.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для укладення історичного словника РНВН, оскільки до цього часу не існує універсального словника німецької мови 16-17 ст., подібного до класичного словника СВН М. Лексера. Статистичні дані, отримані в розділах 2 і 3, можуть бути використані германістами дослідниками РНВН та фахівцями в галузі історичної лексикології, а також в навчальних посібниках і курсах з історії німецької мови та лексикології.
Положення, які виносяться на захист:
1. Традиційне поняття абстрактної лексики можна розширити, якщо розглядати лексичну абстракцію як польову структуру в семантиці. Концепція мовного поля найбільше відповідає принципу ієрархічності іменників

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ

1. В сучасній лінгвістиці не існує загальноприйнятих критеріїв поділу лексики на абстрактну і конкретну. Частина дослідників приймає лише формальні критерії, такі як наявність абстрактних” афіксів, особливості утворення множини, іноді належність слова до певних частин мови. Семантичні критерії спираються на досить хисткі положення і не охоплюють усіх лексичних груп та класів. Незаперечно абстрактними вважаються лише іменники зі значеннями якості, властивості, стану, дії. Здебільшого вони мають і спільні формальні ознаки абстрактності: походження від дієслів чи прикметників, абстрактні афікси, несполучуваність з кількісними числівниками. Проте існує багато проміжних класів іменників, які не підлягають формальним критеріям абстрактності і одночасно не належать до конкретної лексики в її традиційному розумінні (наприклад, родові та колективні назви). Труднощі з класифікацією цих лексичних груп часто призводять до того, що лінгвісти просто уникають розглядати їх в спеціальних дослідженнях абстрактної лексики. До того ж існують певні розбіжності щодо самого поняття абстрактності в мовознавстві та логіці, де це поняття належить до центральних категорій і в рамках Гегелевої традиції розглядається в діалектичному ключі: абстрактне нерозривно пов`язане з конкретним, ці категорії не лише протиставляються одна іншій, а й складають діалектичну єдність. Багато мовознавців вживають у своїх працях вирази: більш абстрактний термін”, менш абстрактне поняття” і т.п. Проте, практично визнаючи принцип ієрархічності абстрактності та конкретності як семантичної категорії, дослідники, як правило, не ставлять перед собою завдання розробити теоретичні засади цього принципу, обмежуючись побажанням розширити традиційне поняття абстрактної лексики. Ми вважаємо, що це можливо зробити, якщо розглядати лексичну абстракцію як польову структуру в семантиці. Концепція мовного поля найбільше відповідає принципу ієрархії іменників abstracta та історичної еволюції абстракної лексики, яка припускає можливість розвитку значення від конкретного до абстрактного і навпаки. До ядра поля лексичної абстракції належать іменники, які мають незаперечні семантичні та формальні ознаки класу abstracta. У спірних випадках, коли іменник має ознаки обох класів abstracta i concreta, можна віднести його до периферії, що не перешкоджає розглядати цю лексичну одиницю як абстрактну. Загалом усі іменники виникли в результаті процесів мисленнєвої абстракції, шо відображають різні рівні неперервного історичного розвитку мови та мислення людини.

2. В роботі здійснено спробу класифікації абстрактної лексики за ієрархічним принципом та з урахуванням історичних особливостей розвитку мови. Узявши за основу концепцію інформатизації та матеріалізації словопонять сучасного російського філософа М. Ільїна, та прийнявши розподіл абстракції на вищу метафізичну, яка відображає поняття внутрішнього ментального світу людини, та нижчу фізичну, яка описує властивості навколишнього світу, можливо класифікувати за рівнем абстракції всі іменники та їх окремі значення. Ми приймаємо за точку відліку початок утворення словопонять, які називали одиничні предмети та явища на основі реально існуючих денотатів. Традиційно такі слова і називають конкретними, тому ми вважаємо цей рівень нульовим (звичайно умовно, лише у зв`язку з завданнями нашого дослідження. Насправді утворення таких іменників також відображає певний рівень розвитку мисленнєвої абстракції) Перший рівень абстракції, внаслідок якої виникають найпростіші словопоняття, структура яких окрім денотативного містить і виражене сигніфікативне значення - наприклад, назви дій та процесів, ми ототожнюємо з прийнятим в формальній логіці терміном ізолюючої абстракції. Другий рівень абстракції співвідноситься з узагальнюючою абстракцією, в результаті якої утворюються назви класів предметів та родові поняття дій та процесів. Третій рівень абстракції вимагає філософського осмислення явищ розумової та психічної діяльності, причому з застосуванням процесів як ізолюючої, так і узагальнюючої абстракції ( М. Ільїн говорить про рівень ідей” - тобто мисленнєвих категорій, співвіднесених з так званими ідеальними типами”). Ми пропонуємо об`єднати відповідні мисленнєві процеси під назвою ідеалізуючої абстракції, результатом якої є утворення родових понять мисленнєвих, психологічних, соціальних, моральних та інших категорій, властивих суб`єктивному (тобто, ідеальному) світу людини. Четвертий рівень абстракції можна визначити як символічний. До найбільш абстрактної лексики завжди відносили саме символи такі, як терміни точних наук та логіки, а також полісемні загальні імена з широким спектром абстрактних значень та значним ступенем десемантизації.
Запропонована шкала може застосовуватись для класифікації абстрактної лексики в діахронії, передусім на лексематичному рівні. Шкала має універсальний характер і в перспективі може виявитись придатною також для опису рівнів абстракції інших повнозначних частин мови: дієслів, прикметників, прислівників

3. Семантична ознака абстрактного і конкретного придатна для утворення опозицій різних типів, в тому числі бінарних і, зокрема, привативних Оскільки структура багатьох полісемних іменників містить як абстрактні, так і конкретні значення, часто в дослідженні виникає потреба їх розмежування та класифікації за ступенем абстрактності (особливо, якщо мова йде про дослідження в діахронії, і потрібно визначити приблизний час появи окремих значень ). Ми пропонуємо скористатись поняттями з семантичних полів самих прикметників абстрактний” та конкретний”, що загалом складають 7 опозицій:
1. Предметність-знаковість;
2..Одиничність загальність;
3. Завершеність відкритість;
4. Об’єктивність суб’єктивність;
5. Статичність-динамічність;
6. Матеріальність ідеальність;
7. Зовнішнє внутрішнє.
Перші члени опозицій відображають семантичні властивості конкретної лексики, другі, протиставлені їм, - властивості семантичного класу abstracta. Опозиції можливо застосовувати для класифікації окремих значень іменника в певний історичний період, а в разі потреби і для розмежування абстрактних та конкретних іменників.

4. Лексичну абстракцію слід розглядати не тільки як постійну властивість значень, окремих слів та їх класів, а й як послідовний процес в історії мови. Відсоток абстрактних слів в словниковому складі може вважатись суттєвим показником для визначення рівня розвитку відповідної мови взагалі. Рівень абстракції в діахронії можна визначити також за чотириступеневою шкалою як для окремих лексичних одиниць, їх ЛСВ, словотвірних формантів та тематичних груп, так і для лексико-семантичної системи мови в цілому, порівнюючи розвиток ступеня лексичної абстракції в різних мовно-історичних періодах. Високий загальний рівень лексичної абстракції свідчить про високий рівень розвитку наукової та філософської думки, а також художньої літератури та публіцистики, оскільки саме терміносистеми цих галузей розумової діяльності людини можуть вважатись основним джерелом поповнення словника абстрактної лексики. Якісні зміни у формі існування мови (такі як розвиток писемності та формування національної мови на основі одного чи кількох варіантів літературної мови та регіональних діалектів), очевидно, завжди супроводжуються кількісним та якісним стрибком у розвитку абстрактної лексики, появою нових тематичних груп abstracta, розвитком моделей їх словотвору та зміною та розвитком значень лексичних одиниць більш ранніх періодів. Всі ці процеси хронологічно співвідносяться з епохальними історичними змінами в житті суспільства і мають безпосереднє відношення до зростання загального рівня лексичної абстракції в мові.

5. Період РНВН характеризується загальним зростанням рівня лексичної абстракції у порівнянні з попередніми періодами СВН та ДВН, відповідно, на 25% і 50 %. Ці дані враховують як збільшення кількості абстрактних іменників за рахунок їх словотвору та запозичення, так і розвиток нових ЛСВ полісемних понять. Основні причини появи нових лексичних одиниць абстрактної лексики та розвитку нових абстрактних значень в РНВН екстралінгвістичні та тісно пов`язані з загальними тенденціями суспільних процесів Нового Часу. (Деякі історики приймають за точку відліку цього періоду саме Реформацію, яку вважають першою буржуазною революцією взагалі. Щоправда, в історичній науці ця точка зору не є незаперечною, але в галузі досліджень історії німецької мови усі фахівці оцінюють Реформацію дуже високо саме як епоху, вирішальну для формування національної мови). Виникнення нових суспільних ідеологій спричинило нагальну потребу у створенні нових понять, нової лексики, нових терміносистем. З самого початку Реформація була широким суспільним рухом і об`єднувала кілька різних течій, ідеологи яких полемізували не тільки зі спільним противником в особі римського католицизму, а й між собою. Суперечності в таборі Реформації, а також вплив представників Гуманізму, багато з яких приєднались до боротьби з Римом, сприяли одночасній появі та розвитку кількох мовних культур. Здебільшого провідні ідеологи різних суспільно-релігійних та політичних течій ставали і мовними авторитетами для своїх прибічників. Так, поміркована Реформація” в бюргерському середовищі, керована ідеями Мартіна Лютера, користувалась терміносистемою, що значно відрізнялась від слововживання в середовищі більш радикально настроєних селян, ідеологом яких став Томас Мюнцер. Роль М. Лютера в процесі створення нових понять (які, здебільшого, відносились саме до абстрактної лексики) загальновизнана і незаперечна. Проте не слід недооцінювати і внесок його опонентів, а також мовну творчість тих представників гуманізму, що не приймали активної участі в ідеологічній полеміці, але також були захоплені Реформацією і розвивали її вчення в більш спеціалізованих, професійних сферах, як наприклад Альбрехт Дюрер, що створив багаточисленні абстрактні терміни геометрії та живопису.

6. Більшість абстрактних іменників неологізмів РНВН тематично пов`язані зі сферами релігії, суспільних відносин, політичного устрою. В той же час значна кількість новоутворень відображає метафізичну абстракцію і має яскраво виражений емотивно-оціночний компонент. Хоча в традиційній лінгвістиці слова назви людських почуттів та емоцій, здебільшого, не розглядаються як власне abstracta, ЕОК не завжди вказує на більший ступінь конкретності іменника. Для авторів полемічних текстів періоду реформації узагалі не існувало нейтральної лексики” в сучасному розумінні цього слова. Виражена емотивність та експресивність характерна стилістична риса не лише політичної публіцистики того часу, а й суто наукових текстів РНВН. Очевидно, таким був стиль мислення людей того періоду взагалі, і це слід приймати до уваги, оцінюючи загальний рівень абстракції в мові РНВН. Виразним було протиставлення живої” народної мови та мертвої” академічної латини. М. Лютер та інші реформатори вперше в історії адресували свої тексти до широкого читацького загалу, тому вони свідомо уникали надто складних понять і широко користувались мовними засобами емотивної оцінки в тому числі і при вживанні абстрактної лексики.

7. Потреба в нових термінах спричинила бурхливий розвиток словотвору абстрактних понять, особливо на початковому етапі Реформації. Власне революційним часом” можна вважати 15181525 рр., коли Реформація охоплювала широкі народні верстви. З поразкою Селянської війни в 1525-му р. почалась більш поміркована стадія, зусилля реформаторів було спрямовано передусім на закріплення та легітимізацію нового громадського устрою. В той час зменшилась і кількість полемічних текстів, а відповідно інтенсивність словотвору та семантичної деривації старих понять внаслідок їх переосмислення. Значна кількість абстрактних іменників, створених в період Реформації, прижилась в національній німецькій мові і являє собою важливу складову частину сучасних терміносистем філософії, теології, суспільних наук. Іноді ці іменники зазнавали семантичної деривації, шо було спричинено переоцінкою ідей Реформації на протязі історії.

8. З морфологічних способів словотвору в РНВН найпродуктивніша афіксація (33%), з семантичних розширення структури значень(30%). РНВН може вважатись періодом появи таких словотвірних моделей, як утворення з напівафіксами, серійна композиція за аналогією та комбінування композиції з афіксацією. З видів семантичної деривації в РНВН переважають імпліцитні переоцінка та міжсистемне запозичення лексем (близько 60%), в той час як серед морфологічних неологізмів на імпліцитні способи припадає менше 10% випадків. Проте можна відмітити тенденцію до поєднання експліцитних та імпліцитних способів створення нових abstracta та їх ЛСВ (модель конверсія + основоскладення, випадки одночасного розширення та секуляризації, звуження та конотативної переоцінки значень і т. п.). Загалом, семантична деривація більш продуктивний засіб створення нових абстрактних понять, ніж словотвір. Полемічні тексти 1520-х років містять приблизно 25% абстрактних неологізмів, але при цьому 80% іменників ДВН та СВН вживаються в нових значеннях. Здебільшого автори давали дефініції нових значень, полемізуючи зі своїми ідеологічними опонентами, або прагнучи відмежуватись від минулого. Стимулом для створення нових лексем було прагнення якомога точнішого поясення своєї позиції, а в багатьох випадках новоутворення були прямо призначені для негативної характеристики та осміювання своїх противників (значну частку неологізмів в полемічних текстах 1520-тих років становлять оказіональні композити з яскраво вираженим пейоративним ЕОК, утворені за допомогою стилістичних засобів метафоризації та гіперболізації).

9. Хоча існує значна кількість лінгвістичних праць, присвячених аналізу мови Реформації, тема ця ще далеко не вичерпана, деякі її аспекти потребують окремого дослідження. Навіть спеціальні лексикони містять прогалини: в процесі аналізу текстів РНВН нами були виявлені іменники абстрактні неологізми, не зафіксовані в історичних словниках: Antun, Baurenregel, Beichthengst, Beichttyrann, Bockfinzerei, Diebgeschwätz, Einbeißen, Erzkirchenräuber, Geldfresser, Kunstbegieriger, Möncheträumer, Pfaffheit, Sakramentreichen, Seelmörderei, Sonnenstürmer, Sternstürmer, Tolpsünde, та ін. Недостатньо висвітлено вплив словотвору середньовічних містиків та схоластів на розвиток словотвірних моделей М. Лютера та Т. Мюнцера. Доцільно було б і провести порівняльний аналіз лексики цих двох найвизначніших діячів Реформації. Прийнято вважати, що Т. Мюнцер зазнав значного впливу М. Лютера. Проте аналіз окремих текстів Мюнцера свідчить про його самобутність у створенні нових іменників та значне мовне обдарування, що досі лишається неоціненим, так само як і мовний внесок письменників - противників Реформації, найвизначнішим з яких був Томас Мурнер.

10. Враховуючи багатовекторність та різноманітність процесів семантичної та лексичної деривації абстрактної лексики в РНВН, участь в цих процесах визначних мислителів та письменників Німеччини того часу, масовість поширення нової лексики та безпосередній зв`язок мовних явищ з актуальними суспільними подіями, що не мало аналогів в минулих історичних періодах розвитку німецької мови, а також збереження більшості новоутворених лексем та значень абстрактних іменників 16-го ст. в сучасному мовному ужитку, можна вважати період РНВН і насамперед епоху Реформації визначальними для формування сучасного словника абстрактної лексики німецької мови.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Азатьян А.В. Структурно-семантические особенности образования сложных существительных в немецком языке // автореф. канд. диссертации. Калинин: Изд-во Калининского гос. университета, 1975. -23 стр.
2. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. Минск: ВШ”, 1983.- 37 стр.
3. Арбатский Д.И. Толкования значений слов: семантические определения. Ижевск: Удмуртия”, 1977. -100 стр.
4. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Наука, 1991. -114 стр.
5. Арутюнов А.Р. Лексикология немецкого языка. М.: Наука, 1971. -150 стр.
6. Арутюнов А.Р. Очерк исторической лексикологии немецкого языка. М.: Наука, 1973. -51 стр.
7. Арутюнова Н.Д. Истина: фон и коннотации. Логический анализ языка: культурные концепты. М.: Наука, 1991. -85 стр.
8. Аспекты семантических исследований. // Сб.научн.трудов. Отв. ред.Н.Д.Арутюнова, А.А.Уфимцева. М.: Наука, 1983.- 356 стр.
9. Белашова Н.С. Субстантивация прилагательных в немецком языке //автореф. канд. диссертации. М.: МГПИИЯ, 1963. 21 стр.
10. Вашунин В.С. Субстантивные сложные слова в немецком языке. М.: ВШ,1990. 159 стр.
11. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. -367 стр.
12. Городецкий Б.Ю. К проблеме семантической типологии. М.: Наука, 1969. -564 стр.
13. Графова Т.А. Роль эмотивной коннотации в семантике слова // автореф. канд. диссертации. М.: Изд-во МГПИ, 1987.- 22 стр.
14. Гринёв С.В. Введение в терминоведение. М.: Московский Лицей, 1993. 309 стр.
15. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. -382 стр.
16. Гухман М.М. Язык немецкой политической литературы эпохи Реформации и Крестьянской войны. М.: Наука, 1970. -275 стр.
17. Гухман М.М. Историческая типология и проблема диахронических констант. М.: Наука, 1981. -249 стр.
18. Гухман М.М., Семенюк Н.Н., Бабенко Н.С. История немецкого литературного языка 16-18 вв. М.: Наука, 1984. 246 стр.
19. Диахроническая социолингвистика. Отв. ред. В.К.Журавлев. М.: Наука, 1993. -203 стр.
20. Диахрония языковых систем // Сб. научн. статей. Тверь: Изд-во ТГУ, 1992. 121 стр.
21. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотика. М.: Прогресс, 1973. -286 стр.
22. Жгенти М.В. Семантическое поле как принцип исследования словесных значений. // Канд. диссертация. Тбилиси: Гос.университет, 1983. -210 стр.
23. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: психолингвистические исследования. Воронеж: Изд-во Воронежского гос. университета, 1990. -24 стр.
24. Зенюк Н.И. Опыт отграничения (идентификации) абстрактных существительных современного немецкого языка // автореф. докт. диссертации. Минск: Изд-во БГУ, 1975. -38 стр.
25. Значение и форма слова. // межвуз. тематич. сб. научн. трудов. Калинин: Изд-во КГУ, 1988. -137 стр.
26. Иванова О.В. Ассоциативная структура термина и общеупотребительного слова. // канд. диссертация. Минск: БГУ, 1987. -187 стр.
27. Ивлева Г.Г. Тенденции развития слова и словарного состава. На материале немецкого языка.М.: Наука, 1986. -136 стр.
28. Ильин М.В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых политических понятий. М.: РОССПЭН, 1997. -432 стр.
29. Кацитадзе Э.А. Метафоризация зоонимов в немецком языке // автореф. канд. диссертации. Тбилиси: ТГУ, 1985. -20 стр.
30. Клименко А.П. Лексическая системность и ее психолингвистическое изучение. Минск: ВШ, 1974. -241 стр.
31. Колпакова Г.В. Экспрессивное значение немецких сложных существительных в системах языка и речи // автореф. канд. диссертации. М.: Изд-во МГУ, 1985. -24 стр.
32. Кочерган М.П. Слово і контекст (лексична сполучуваність і значення слова). Львів: Вища школа, 1980. -184 стор.
33. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова.М.: Наука, 1981. -199 стр.
34. Кузнецов А.М. Понятие семантической системы языка и методы её исследования. М.: Наука, 1969. -59 стр.
35. Кузнецов А.М. Структурно-семантические параметры в лексике. М.: Наука, 1980. -160 стр.
36. Кузнецов А.М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. М.: Наука, 1986. -123 стр .
37. Курилович Ежи. Очерки по лингвистике. Сборник статей. М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. -456 стр.
38. Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. Киев: УМК ВО, 1989. -155 стр.
39. Лосев А.Ф. Языковая структура. Учебное пособие. М.: Изд-во МГПИ, 1983. -374 стр.
40. Маграт А. Богословская мысль Реформации. Пер.с англ. Одесса: ОБШ Богомыслие”, 1994. -816 стр.
41. Медведовська Н.В. Застосування методу опозицій для дослідження абстрактної лексики в діахронії // Наука і сучасність. вип.2, ч. 4 К.: Логос, 1999. С. 31-37.
42. Медведовська Н.В. Абстрактна лексика полемічних творів німецької Реформації (статистичний аналіз на матеріалі текстів М. Лютера і Т. Мюнцера)// Наука і сучасність. вип.1, ч.2 К.: Логос, 2000. С. 227-233
43. Медведовська Н.В. Німецькі абстрактні іменники в теологічних текстах // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія, випуск 30. К.: Київський університет, 2000. С. 28-30.
44. Медведовська Н.В. Основні моделі словотвору абстрактних іменників у ранньонововерхньонімецькому періоді// Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. № 1, 2000. Запорізький державний університет, Запоріжжя 2000. С. 109-112.
45. Медведовська Н.В. Рецепція абстрактної лексики середньовічних німецьких містиків і схоластів в текстах Мартіна Лютера // Sententiaе: збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії. Вип. 1 Вінниця: Універсум, 2000. С. 239-244.
46. Метафора в языке и тексте. Отв. ред. В.Н. Телия. М.: Наука, 1988. -176 стр.
47. Методы изучения лексики. Под ред. А.Е.Супруна. Минск: БГУ, 1975.- 232 стр.
48. Михайлов В.А. Антонимия, бинарные и градуальные оппозиции // автореф.канд.диссертации. Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. -20 стр.
49. Паскаль Б. Мысли. Пер. с франц. М.: REFL-book, 1994. -528 стр.
50. Плотников Б.А. Основы семасиологии. Минск: ВШ, 1984. -223 стр.
51. Полевые структуры в системе языка. [З.Д.Попова, И.А.Стернин, Е.И.Беляева и др.] Воронеж. Изд-во ВГУ, 1989. -196 стр.
52. Попова З.Д. Субъективное и объективное в методах изучения языка. // Принципы и методы исследования единиц языка. Межвуз. сб. научн. трудов. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. Стр.10-16.
53. Потебня О.О. Естетика і поетика слова. Збірник. (пер. з рос.) К.: Мистецтво, 1985. -302 стор.
54. Психолингвистические проблемы семантики. Отв.ред.А.А.Леонтьев, А.М.Шахнарович. М.: Наука, 1983. -285 стр.
55. Розен Е.В. Немецкая лексика: история и современность. М.: Наука, 1991. -182 стр.
56. Семантика и производство лексических единиц. (Проблема деривации). Пермь: ПГУ, 1979. -134 стр.
57. Семантика слова в диахронии. // Межвуз. сб. научн. трудов. Калининград: КГПИ, 1987. -128 стр.
58. Семантический анализ понятий в историко-философских исследованиях. // Сб. научн. трудов. Новосибирск: Изд-во НГУ, 1984. -123 стр.
59. Соссюр Ф. Труды по языкознанию. М.: Наука, 1977.- 423 стр.
60. Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики. М.: ВШ, 1968.- 200 стр.
61. Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. М.: ВШ,1984. -200 стр.
62. Стернин И.А. Лексическое значение слова в речи. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985.- 81 стр.
63. Стернин И.А. Описание лексического значения и принцип айсберга” // Принципы и методы исследования единиц языка. Межвуз. сб. научн. трудов. Воронеж, 1985. Стр.43 - 50.
64. Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах (Основные семантические процессы) К.: Наукова думка, 1989. -254 стр.
65. Телия В.Н. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке // автореф. докт. диссертации. М.: Изд-во МГУ, 1981. -48 стр.
66. Трофимова Ю.М. Уровни лексической абстракции готских имен существительных. // Лексические единицы в различных функциях. Межвуз. сб. научн. трудов. Изд-во Мордовского университета, 1992. Стр.45‑52.
67. Трубецкой Н.С. Основы фонологии. М.: Изд-во иностранной литературы, 1960. -372 стр.
68. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семиологического описания лексики. М.: Наука, 1986.- 239 стр.
69. Фаусель Г. Мартин Лютер. Жизнь и дело. Пер.с нем. Харьков: Майдан, 1995. -698 стр.
70. Филичева Н.И. Немецкий литературный язык. М.: ВШ, 1992. -175 стр.
71. Формирование и структура языка в синхронии и диахронии. Ред. кол.: Москальская и др. М.: Наука, 1981. -237 стр.
72. Шафф А. Введение в семантику. Пер. с польского. М.: Изд-во иностранной литературы, 1963. -376 стр.
73. Шейгал Е.И. Градация в лексической семантике. Куйбышев: Изд-во Саратовского университета, 1990. -86 стр.
74. Шмелёв Д.Н. Язык и личность. М.: Наука, 1989. -211 стр.
75. Экспрессивность лексики и фразеология. // Межвуз. сб. научн. трудов. Новосибирск: НГУ, 1983. -160 стр.
76. Яворская Г.М. Лексико-семантическая типология в синхронии и диахронии. К.: Наукова думка, 1992. -110 стр.
77. Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. -857 стр.
78. Arndt E., Brand G. Luther und die deutsche Sprache / Wie redet der Deudsche man jnn solchem fall? Leipzig: VEB, 1983.- 231 S.
79. Bach A. Geschichte der deutschen Sprache. Tübingen: Max Niemeyer Verlag, 1978. -360 S.
80. Bally G. Psychologische Phänomene im Bedeutungswandel. Bern: Paul Haupt Verlag, 1924. 85 S.
81. Barz I. Sprachgeschichte als Textsortengeschichte: Festschrift zum 65. Geburtstag von Gotthard Lerchner / hrsg. von Irmhild Barz. Frankfurt am Main, Berlin, Bern , Wien: Verlag Lang, 2000. - 498 S.
82. Baur J. Luther und seine klassischen Erben: theologische Aufsätze und Forschungen. Tübingen: Verlag Mohr, 1993. - 398 S.
83. Becker G. Geist und Seele im Altsächsischen und im Althochdeutschen. Heidelberg, 1964. -203 S.
84. Begrifflichkeit und Bildlichkeit der Reformation. Hrsg. von I. M. Battafarano. Bern: Verlag Peter Lang, 1992. 241 S.
85. Berkenbusch G. Soziolinguistik und Sprachgeschichte: Querverbindungen. Brigitte Schlieben-Lange zum 50. Geburtstag von ihren Schülerinnen und Schülern überreicht // Tübinger Beiträge zur Linguistik, 398.