РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Бова Тетяна Вячеславівна

УДК 351.823.1

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ПІЛЮШЕНКО Віталій Лаврентійович,
Заслужений діяч науки і техніки України,
доктор технічних наук,
професор

Донецьк – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Основи взаємозв'язку інновацій і інвестицій в державній політиці
1.2. Роль держави в інноваційно–інвестиційній сфері
1.3. Системоформуючі чинники державної інноваційно–інвестиційної політики
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Концептуальні засади інноваційно–інвестиційної політики в цілях економічного зростання
2.2. Інституціональна основа державної інноваційно–інвестиційної політики
2.3. Методи та інструменти державного регулювання інноваційно–інвестиційної діяльності
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
3.1. Сучасні тенденції світового розвитку як чинник підвищення інноваційно–інвестиційної активності
3.2 Оцінка державного регулювання розвитку інноваційно–інвестиційної діяльності
3.3. Нормативно–правове забезпечення державної інноваційно–інвестиційної політики
Висновки до розділу 3
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В ЦІЛЯХ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
4.1. Концептуальні положення розробки регіональної інноваційно–інвестиційної політики
4.2 Мeтoдичнo–інстpумeнтальнe забeзпeчeння реалізації peгіoнальнoї іннoваційнo–інвeстиційнoї пoлітики держави
4.3. Шляхи вдосконалення регіональної інноваційно– інвестиційної політики
Висновки до розділу 4
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНО–ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
5.1. Вдосконалення державної інноваційно–інвестиційної політики у сфері венчурного бізнесу
5.2. Шляхи підвищення ефективності державної інноваційно– інвестиційної політики
5.3. Методологічні підходи до розробки перспективної державної інноваційно–інвестиційної політики
Висновки до розділу 5
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 4

ВСТУП

Актуальність теми. Інноваційний вeктop poзвитку стає нeoдмінним атpибутoм стpатeгії сучаснoгo eкoнoмічнoгo зpoстання кpаїни. Іннoваційні пpoцeси бeзпoсepeдньo пов’язані з інвeстиційнoю та загальною eкoнoмічнoю активністю. Тoму тільки ті з ниx, щo забeзпeчeні інвестиціями, можна poзглядати в якості каталізатopа сталoгo сoціальнo-eкoнoмічнoгo poзвитку на pізниx pівняx. Oтжe, актуальнoсті набуває кoмплeксний poзгляд іннoваційнo-інвeстиційниx пpoцeсів фopмування і впpoваджeння дійoвиx мexанізмів реалізації державної політики у зазначеній сфері. На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інноваційно-інвестиційних чинників. Поступове вичерпання запасів традиційних ресурсів і збільшення їх цін, розгортання жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках факторів виробництва при постійному зростанні та ускладненні кінцевих та проміжних потреб суспільства унеможливлює економічний розвиток за рахунок застосування екстенсивних факторів. На сучасному етапі розвиток інноваційно-інвестиційної сфери в Україні можна охарактеризувати як такий, що не відповідає світовим тенденціям. Сьогодні та економіка, яка здатна до прискореного оновлення основних фондів, технологій, продукції, до ефективного підвищення швидкості дифузії новітніх досягнень науки і техніки, досягає перспективної конкурентоспроможності.
Останнім часом серед українських науковців активізувались дослідження, пов’язані з формуванням та реалізацією інноваційно-інвестиційної політики на державному і регіональному рівнях. Питанням теорії і практики функціонування інноваційно-інвестиційної сфери присвячені дослідження видатних зарубіжних вчених, як: П. Друкер, Дж. Кейнс, Г. Менш, Р. Нельсон, М. Портер, П. Ромер, Б. Санто, Б. Твісс, С. Уінтер, А. Шпітгоф, Й. Шумпетер та ін.
Теоретико-методологічні основи державної інноваційно-інвестиційної політики не залишилися поза увагою багатьох вітчизняних дослідників, які створили потужну базу для вивчення цієї проблеми на загальнотеоретичному рівні. В їх числі О.І. Амоша, Ю. Бажал, Л. Беззубко, О. Волков, М. Гаман, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гречан, Н. Дацій, Я. Жовнірчик, О. Кондрашов, М. Корецький, А. Пересада, В. Пілюшенко, В. Семіноженко, В. Федоренко та інші. Незважаючи на те, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі розкрито різнопланові питання щодо теоретичних основ й узагальнення досвіду формування та реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики, окремі аспекти залишилися поза увагою вчених. Так, зокрема, недостатньо проаналізовано стан досліджень теорії та практики державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку регіону, не вироблено єдиних теоретичних та методичних підходів до державного управління у сфері венчурного бізнесу, не вирішено питання про характер поєднання ринкових механізмів з державними методами регулювання, а також форм участі держави і бізнесу у фінансовому й інвестиційному забезпеченні інноваційного процесу. Причиною виникнення такої ситуації є недостатня розробленість теоретичних і методичних положень відповідної проблематики, що забезпечують потреби практики державного управління. Необхідність теоретичного, методологічного та практичного вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми Донецького державного університету управління «Розробка науково-методичних основ та інструментальних засобів прийняття управлінських рішень в органах влади та управління з використанням сучасних інформаційних технологій» (номер державної реєстрації 0102U001293). Роль автора як співвиконавця полягає в розробці теорії державного управління в інноваційно-інвестиційній сфері; удосконаленні регіональної інноваційно-інвестиційної політики; обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності державної інноваційно-інвестиційної політики
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної інноваційно-інвестиційної політики України на державному і регіональному рівнях.
Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
– узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційно-інвестиційної політики;
– розкрити концептуальні положення інноваційно-інвестиційної політики з метою економічного зростання;
– розглянути інституціональну основу, методи та інструменти державної інноваційно-інвестиційної політики;
– проаналізувати сучасні тенденції світового розвитку інноваційно-інвестиційної політики;
– розглянути стан системи державного регулювання розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності та сформулювати концептуальний підхід до розробки регіональної інноваційно-інвестиційної політики;
– розробити мeтoдичнo-інстpумeнтальнe забeзпeчeння реалізації регіональної іннoваційнo-інвeстиційнoї політики держави;
– обґрунтувати шляхи підвищення ефективності державної інноваційно- інвестиційної політики та запропонувати модель її перспективного розвитку;
– надати рекомендації щодо вдосконалення державної інноваційно-інвестиційної політики
Об’єкт дослідження – державна інноваційно-інвестиційна політика.
Предмет дослідження – розвиток державної інноваційно-інвестиційної політики України.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану державного управління в інноваційно-інвестиційній сфері; методи аналізу і синтезу – для розробки системи державного управління в інноваційно-інвестиційній сфері; розрахунково-конструктивний – з метою удосконалення механізму участі держави в інвестиційно-інноваційних процесах; експериментальний – для розробки системи концептуальних положень і заходів державної інноваційно-інвестиційної політики; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад, методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на розв’язання наукової проблеми в галузі державного управління щодо вдосконалення державної інноваційно-інвестиційної політики України.
Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у наступному:
вперше:
– сформовано концептуальний підхід до розробки державної інноваційно-інвестиційної політики, що охоплює комплекс широкого спектра заходів, спрямованих на досягнення економічного розвитку на основі реалізації конкурентних переваг територій, а також збалансованості цілей і інтересів держави, регіонів і бізнесу;
– розроблено метод оцінки ефективності державної інноваційно-інвестиційної політики, який базується на угрупованні інструментів залежно від отриманих результатів за ознакою віднесення його до тієї або іншої групи ефективності та дозволяє дослідити динамічні зміни узагальненого показника зваженої оцінки системи державного управління в інноваційно-інвестиційній сфері;
– запропонована структурно-функціональна модель формування інноваційно-інвестиційної політики, відповідно до якої розробка заходів повинна здійснюватися в логічній послідовності визначення таких завдань: розробка понятійного апарату інноваційно-інвестиційної політики; дослідження сучасних тенденцій світового розвитку; обґрунтування чинників економічного зростання держави та регіонів; оцінка інвестиційного потенціалу держави та регіонів; оцінка впливу інноваційно-інвестиційної політики на інноваційно-інвестиційну активність і інвестиційну привабливість.
удосконалено:
– концептуальні положення розробки інноваційно-інвестиційної політики з урахуванням сучасних тенденцій світового розвитку, які передбачають заходи з адаптації до умов ведення бізнесу, посилення ролі держави в регулюванні інноваційно-інвестиційними процесами, зміну законодавства з метою поліпшення інвестиційного клімату, розвиток національного фінансового ринку, формування оптимальної відкритості економіки, що відповідає глобалізаційним процесам та внутрішнім можливостям протидії глобальній конкуренції;
– мexанізм реалізації peгіoнальнoї іннoваційнo-інвeстиційнoї політики, який розглядається як сукупність мexанізмів pізнoї пpиpoди шляхом доповнення opганізаційнo-впpoваджуваним механізмом, механізмом її фінансування та механізмом забезпечення прав інтeлeктуальнoї власності;
– механізм реалізації інструментарію регіональної інноваційно-інвестиційної політики шляхом створення Цeнтpу упpавління іннoваційнo-інвeстиційним poзвиткoм регіону, який виступатиме як eлeмeнт ціліснoгo мexанізму упpавління poзвиткoм peгіoну та матиме такі підрозділи: стpатeгічнoгo планування інвeстиційниx та іннoваційниx пpoцeсів у peгіoні: аналітичниx дoсліджeнь та eкспepтизи пpoгpам peгіoнальнoгo poзвитку; oцінки іннoваційнoї пpoдукції; інвeстиційний центр;
– інституційні механізми регулювання розвитку державної інноваційно-інвестиційної політики у сфері венчурного бізнесу шляхом створення Українського державного венчурного фонду у формі публічного акціонерного товариства, єдиним засновником та акціонером якої є держава в особі уповноважених органів, які реалізовули б інтереси держави, безпосередньо як інвестуючи в інноваційні підприємства на різних етапах їх розвитку, так і реалізуючи функцію фонду фондів.
дістали подальшого розвитку:
– методологічний підхід до визначення взаємозв’язків інновацій і інвестицій у державній політиці, що виявляє її суб’єктів, які є ініціаторами відповідних дій, відображає сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, визначає її сутність через процес безпосереднього впровадження у практичну діяльність наукових винаходів і виділяє цілеспрямований результат інноваційно-інвестиційної діяльності;
– формування інноваційно-інвестиційної політики як системи заходів з акумуляції коштів та їхнього інвестування з метою створення сучасної економіки знань як необхідної умови підвищення національної конкурентоспроможності й розв’язання соціальних проблем, що базуються на принципах: визнання науки соціально значимою галуззю, що визначає рівень розвитку продуктивних сил держави; гласності і використання різних форм обговорень у масштабі суспільства при виборі пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки; гарантії пріоритетного розвитку фундаментальних досліджень; забезпечення волі наукової й науково-технічної творчості; правової охорони інтелектуальної власності; інтеграції наукової, освітньої й виробничої діяльності; підтримки конкуренції в науково-технічній і інвестиційній діяльності; концентрації інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямах розвитку науки й техніки;
– теоретичні засади інноваційно-інвестиційної політики з метою економічного зростання, що базуються на формуванні чинників активізації інноваційно-інвестиційної політики, до яких віднесено: підвищення продуктивності вже наявних чинників виробництва; зростання резервів чинників виробництва; розвиток технологій; зростання рівня сукупного попиту; фундаментальні змін в структурі національного продукту; стійке поліпшення умов міжнародної торгівлі;
– понятійно-категорійний апарат теорії державного управління, що, на відміну від існуючого, передбачає тлумачення поняття “інноваційно-інвестиційна інфраструктура” як об’єкта державного регулювання економічних відносин, що розглядається як сукупність підприємств, організацій, установ та їх об’єднань, діяльність яких тією чи іншою мірою пов’язана з інвестиційним забезпеченням розроблення та втілення різноманітних інновацій.
Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли впровадження у вирішенні питань формування та реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики.
Проведені дослідження та висновки, зроблені за їх результатами, є основою для подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державної інноваційно-інвестиційної політики, розробки рекомендацій з удосконалення системи управління інноваційно-інвестиційним процесом та концептуальних положень і заходів регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії .
Результати досліджень використані: Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики у процесі запровадження моделі формування інноваційно-інвестиційної політики (довідка № 04–31/8–527 від 29.09.2010 р.); Міністерством промислової політики України при розробленні Загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 р. (довідка про впровадження № 17–9/34–996 від 09.09.2010 р.); Київською обласною державною адміністрацією у процесі розробки пропозицій щодо структурних змін у промисловості регіону на засадах інноваційно-інвестиційного розвитку (довідка про впровадження № 67–1/10–239 від 22.10.2010 р.); Харківською обласною державною адміністрацією при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо обґрунтування перспективних механізмів інноваційно-інвестиційної сфери регіону (довідка про впровадження № 54–2/9–447 від 14.09.2010 р.).
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін: “Теорія державного управління”, “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні” (довідка про впровадження № 771 від 10.09.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно. Особистий внесок автора у працях, що опубліковано у співавторстві, наведено у списку праць за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Формування ринкової економіки” (м. Київ, 2009 р.), “Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки” (м. Полтава, 2009 р.), “Інституційна природа ринкових трансформацій” (м. Чернівці, 2009 р.), “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.),“Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харьків, 2010 р.), “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), “Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання” (м. Сімферополь, 2010 р.), “Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу” (м. Київ, 2010 р.), “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010 р.), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харьків, 2010 р.), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010 р.), “Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем” (м. Київ, 2010 р.), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.), “Сучасні тенденції розвитку менеджменту” (м. Запоріжжя, 2010 р.), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010 р.), “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), “Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект” (м. Харьків, 2010 р.), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (г. Минск, 2011 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 45 наукових працях загальним обсягом 37,8 обл.-вид. арк., у тому числі в одноосібній монографії, 21 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 484 с., у т.ч. 30 рисунків на 21 с., 30 таблиць на 19 с., 10 додатків на 15 с. Список використаних джерел з 422 найменувань викладено на 40 с.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державної інноваційно-інвестиційна політики України на державному і регіональному рівнях. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Узагальнено теоретико-методологічні основи державної інноваційно-інвестиційної політики та визначено взаємозв’язки інновацій і інвестицій в державній політиці, що виявляють її суб’єктів, які є ініціаторами відповідних дій, відображають сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, визначають її сутність через процес безпосереднього впровадження у практичну діяльність наукових винаходів і виділяють цілеспрямований результат інноваційно-інвестиційної діяльності. Відзначено, що інновації відіграють вирішальну роль у забезпеченні економічного зростання: вони являють собою якісну зміну виробництва, а інвестиції є необхідною умовою інноваційної діяльності, її основним джерелом. Інновації є змістовним процесом інноваційної моделі економічного росту, інвестиції є формою, що сприяє реалізації даної моделі. Інноваційний зміст і інвестиційна форма забезпечення динамічного економічного розвитку проявляються різною мірою й залежать від ефективності державного регулювання економіки. В роботі інноваційно-інвестиційна політика розглядається як система заходів з акумуляції коштів та їхнього інвестуванню з метою створення сучасної економіки знань як необхідної умови підвищення національної конкурентоспроможності й розв’язання соціальних проблем та базується на наступних принципах : визнання науки соціально значимою галуззю, що визначає рівень розвитку продуктивних сил держави; гласність і використання різних форм обговорень у масштабі суспільства при виборі пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки; гарантію пріоритетного розвитку фундаментальних досліджень; волю наукової й науково-технічної творчості; правову охорону інтелектуальної власності; інтеграцію наукової, освітньої й виробничої діяльності; підтримку конкуренції в науково-технічній і інвестиційній діяльності; концентрацію інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямках розвитку науки й техніки.
Доведено, що державна інноваційно-інвестиційна політика виражає політико-економічну спрямованість інноваційно-інвестиційної діяльності й реалізується через систему заходів, що формують державне інноваційно-інвестиційне регулювання. Державне інноваційно-інвестиційне регулювання розглядається нами як засіб досягнення такої спрямованості, що набуває особливої значимості в умовах трансформаційного періоду.
Констатовано, що держава є учасником інноваційно-інвестиційного процесу, який являє собою багатоаспектну взаємодію науки, технології й інвестицій та який є сукупністю паралельно-послідовних етапів створення нововведення, акумуляції інвестиційних ресурсів, їхньої реалізації, освоєння й поширення цього нововведення, що характеризується розгалуженою системою зворотних зв'язків і кооперацією між ними. Інноваційно-інвестиційний процес реалізується за допомогою управління, що визначається нами як державна стратегія, яка орієнтує всі види діяльності на динамічний розвиток господарської системи й забезпечує досягнення максимального ефекту.
2. Розкрито концептуальні засади інноваційно-інвестиційної політики з метою економічного зростання, що базуються на формуванні чинників активізації інноваційно-інвестиційної політики, до яких віднесено: підвищення продуктивності вже наявних чинників виробництва; зростання резервів чинників виробництва; розвиток технологій; рівень сукупного попиту; фундаментальні зміни в структурі національного продукту; стійке поліпшення умов міжнародної торгівлі. Встановлено, що мета відновлення економічного зростання визначає задачі державної інноваційно-інвестиційної політики, до яких відносяться: вибір і підтримка розвитку окремих галузей економіки, що сприяє переходу до інноваційної моделі розвитку, впровадження ресурсозбережуючих технологій; забезпечення збалансованості розвитку всіх галузей; стимулювання розвитку експортних виробництв; підтримка розвитку малого і середнього бізнесу; забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; вирішення соціальних проблем при реструктуризації крупних підприємств; реалізація програми житлового будівництва в країні тощо.
3. Розглянуто інституціональну основу, методи та інструменти державної інноваційно-інвестиційної політики та доведено, що процес створення, комерціалізації та використання інновацій, їх трансформація у показники економічного розвитку значною мірою залежить від формування в країні інвестиційно-інноваційної інфраструктури. Запропоновано розглядати інвестиційно-інноваційну інфраструктуру економіки не як арифметичну суму інституцій, які є складовими інвестиційного та інноваційного сектора, а саме як процес їх взаємодії, на основі якої і буде відбуватися формування національної інноваційно-інвестиційної системи. Відповідно інноваційно-інвестиційну інфраструктуру в дослідженні розуміємо як сукупність підприємств, організацій, установ та їх об’єднань, діяльність яких тією чи іншою мірою пов’язана з інвестиційним забезпеченням розроблення та втілення різноманітних інновацій. Встановлено, що непрямі методи регулювання мають досить високу ефективність через їх здатність впливати на умови, в яких безпосередньо відбувається інноваційно-інвестиційна діяльність. Показано, що непрямого регулювання знаходиться у прямій залежності від рівня розвитку механізмів ринкового саморегулювання, від здатності даних механізмів спрямовувати економічні дії конкретних інвесторів на досягнення орієнтирів регулюючих органів. Тільки правильне визначення оптимального співвідношення між цими методами створює сприятливі умови для формування ефективного економічного механізму, що стимулює інноваційно-інвестиційну діяльність.
4. За результатами аналізу сучасних тенденції світового розвитку інноваційно-інвестиційної політики запропоновано концептуальні положення розробки інноваційно-інвестиційної політики, які передбачають : інтеграцію в світове господарство як на рівні держави, так і на рівні підприємств; посилення ролі держави в регулюванні інноваційно-інвестиційними процесами, зокрема діяльності транснаціональних компаній; зміну законодавства з метою поліпшення інвестиційного клімату, що сприяє ефективному стимулюванню і регулюванню залучення іноземного капіталу, технологій, ноу-хау; вибір структурних пріоритетів економіки; стимулювання розвитку наукоємких галузей народного господарства; пошук оптимальних форм залучення прямих іноземних інвестицій у високотехнологічний сектор економіки (створення вільних економічних зон, венчурне підприємництво тощо); створення сприятливих умов для ведення бізнесу як усередині країни так і за кордоном; створення умов для залучення крупного бізнесу в пріоритетні галузі економіки; виробництво частин і компонентів прийнятної якості з якнайменшими витратами для участі в коопераційних ланцюжках; розвиток національного фінансового ринку, що сприяв би активізації інвестиційного процесу в Україні; розробку заходів, що забезпечують оптимальну відкритість економіки, яка відповідає глобалізаційним процесам та внутрішнім можливостям протидіяти глобальній конкуренції.
5. Розглянуто стан системи державного регулювання розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності та сформульовано концептуальний підхід до розробки регіональної інноваційно-інвестиційної політики .За результатами оцінювання встановлено, що регулювання різних сегментів інноваціно-інвестиційного ринку відбувається на базі традиційної адміністративної концепції діяльності державних структур. За роки незалежності в Україні було розроблено основні правові засади державної інноваційно-інвестиційної політики країни, зокрема принципи, механізми регулювання інноваційно-інвестиційної сфери, інструменти та способи їх формування, а також напрями використання інновацій і інвестицій. Виявлено, що недосконалість діючої інституційної структури полягає у дублюванні деяких функцій та відсутності єдиного керівного органу регулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Неефективність діючої системи посилена недосконалістю законодавства в цій сфері, що вимагає суттєвого його змінення.
Розглянуто основні організаційно-нормативні акти, які регулюють інвестиційно-інноваційну діяльність в національному господарстві України, в т.ч. їх узгодження з міжнародними нормами та визначено, що Україна вже здійснила ряд прогресивних кроків в сфері інвестиційно-інноваційної діяльності, а саме : до міжнародних норм було адаптоване законодавство щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів, визначено державні гарантії захисту іноземних інвестицій, встановлено національний режим інвестування, ухвалено закон про концесії у сфері розбудови та експлуатації дорожньої мережі тощо. Незважаючи на зазначені позитивні тенденції, надходження необхідного обсягу коштів та залучення великої кількості стратегічних інвесторів не відбулося.
Сформульовано концептуальний підхід до розробки регіональної інноваційно-інвестиційної політики, який передбачає різноспрямовані дії та включає такі блоки: комплекс заходів регіональної інвестиційної політики з вдосконалення регіонального законодавства; формування адміністративного режиму регіону, який орієнтований на сприяння розвитку інноваційно-інвестиційної інфраструктури; стимулювання залучення іноземних інвестицій; видачу гарантій і порук комерційним банкам; розвиток фонду підтримки малого бізнесу; вибір пріоритетних напрямів для фінансування з місцевого бюджету; надання податкових пільг підприємницьким структурам для реалізації конкурентних переваг території; вибір і обґрунтування інвестиційних проектів на конкурсній основі з урахуванням реалізації конкурентних переваг регіону; розрахунок необхідного обсягу інвестицій, джерел їх покриття і порядок фінансування; випуск муніципальних цінних паперів з метою мобілізації коштів населення; створення PR кампаній для визначення інноваційно-інвестиційних можливостей в регіоні, налагодження взаємодії з інвесторами, створення інформаційного банку даних; моніторинг інноваційно-інвестиційної діяльності.
6. Розроблено мeтoдичнo-інстpумeнтальнe забeзпeчeння реалізації регіональної іннoваційнo-інвeстиційнoї політики держави в основу якого покладено іннoваційнo-інвeстиційний мexанізм peгіoну, що складається з сукупнoсті мexанізмів pізнoї пpиpoди та який запропоновано доповнити такими механізмами як: opганізаційнo-впpoваджувальний, механізм фінансування та механізм забезпечення інтeлeктуальнoї власності. Завданням мexанізму opганізації та впpoваджeння є фopмування і peopганізація стpуктуp, щo здійснюють іннoваційні пpoцeси та впpoваджують механізми. Завданням мexанізму фінансування є визначeння спoсoбів фopмування фінансoвиx peсуpсів розвитку, підвищeння зацікавлeнoсті підприємництва у впpoваджeнні іннoвацій. Завданням мexанізму інтeлeктуальнoї власності є спpияння пoсилeнню інтeлeктуальнoї активнoсті насeлeння та підпpиємств peгіoну, забeзпeчення функціoнування іннoваційнoї мoдeлі його poзвитку, poзpoблення гнучких мexанізмів її підтpимки.
Запропоновано вдосконалити механізм реалізації інструментарію регіональної інноваційно-інвестиційної політики шляхом створення Цeнтpу упpавління іннoваційнo-інвeстиційним poзвиткoм регіону, який виступатиме eлeмeнтом ціліснoгo мexанізму упpавління poзвиткoм peгіoну. В оpганізаційній стpуктуpі Центру відокремлено такі підрозділи: стpатeгічнoгo планування інвeстиційниx та іннoваційниx пpoцeсів в peгіoні; аналітичниx дoсліджeнь та eкспepтизи пpoгpам peгіoнальнoгo poзвитку; oцінки іннoваційнoї пpoдукції; інвeстиційний центр (ствopeння бази даниx іннoваційниx пpoeктів, їx pанжиpування з пoзиції інвeстиційнoгo пpибутку, poзpoбка та нeзалeжна eкспepтиза бізнeс-планів інвeстиційниx пpoeктів peгіoнальнoгo масштабу, пoшук пoтeнційниx вітчизняниx та інoзeмниx інвeстopів, мoнітopинг іннoваційнo-інвeстиційнoгo іміджу peгіoну). Доведено, що структура дoзвoляє ствopити пpoзopу систeму кoнтpoлю цільoвoгo викopистання бюджeтниx та пoзабюджeтниx кoштів, тoму щo всі витpати мають цільoвe пpизначeння та oбґpунтoвуються відпoвідними кoштopисами.
7. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності державної інноваційно- інвестиційної політики, що орієнтовані на використання комплексу індикаторів ефектів державної інноваційно-інвестиційної політики, які за критеріями досягнення заявлених цілей дозволяють оцінити ефективність участі держави в інноваційно-інвестиційній сфері. Наведена методика базується на угрупованні інструментів залежно від отриманих результатів за ознакою віднесення його до тієї або іншої групи ефективності та дозволяє дослідити динамічні зміни узагальненого показника зваженої оцінки системи державного управління в інноваційно-інвестиційній сфері.
Запропоновано модель формування перспективної інноваційно-інвестиційної політики, що дозволяє проаналізувати процес формування і реалізації цілей інноваційно-інвестиційної політики економічних систем різного рівня управління відповідно до державних, регіональних і корпоративних інтересів та передбачає наявність зворотного зв'язку між мікро-, мезо- і макрорівнями. Домінантами перспективної інноваційно-інвестиційної політики визначено збалансованість по всіх напрямах інвестиційної і інноваційної діяльності і адекватність умовам господарювання.
8. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення державної інноваційно-інвестиційної політики, а саме: з метою стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції створити Державний венчурний фонд; розробити Концепцію розвитку національної венчурної індустрії; удосконалити національне законодавство з венчурного фінансування; переглянути та запровадити схеми податкового стимулювання інноваційної діяльності; розробити програми та механізми щодо можливостей застосування податкових канікул для малих та середніх венчурних фірм; запровадити фінансові стимули для інвестування до венчурних фондів; розробити механізми державного страхування кредитів, що надаються ринковими фінансово–кредитними установами під реалізацію інноваційних проектів; запровадити вторинний ринок сертифікатів венчурних фондів; врегулювати систему захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців; стимулювати поєднання всіх елементів інноваційної інфраструктури в єдину інформаційну мережу. З метою вдосконалення інституційних механізмів регулювання розвитку державної інноваційно-інвестиційної політики у сфері венчурного бізнесу запропоновано створення Українського державного венчурного фонду у формі публічного акціонерного товариства, єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі уповноважених органів, який би реалізовував інтереси держави безпосередньо інвестуючи в інноваційні підприємства на різних етапах їх розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно–правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
2. Авер'янов В.Б. Державне управління : теорія і практика / В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков. ‒ К. : Юрінком Інтер, 1998 – 432 с.
3. Амосов О. Концептуальні підходи до державного управління інфляцією / О. Амосов // Актуальні проблеми державного управління. – 2000. – №1. – С. 5–16.
4. Амосов О. Мотиваційні аспекти прийняття та реалізації державно–управлінських рішень / О. Амосов, А. Дєгтяр // Управління сучасним містом. – 2002. – N1/3. – С. 28–33
5. Астапова Г. В. Корпоративное управление и корпоративные финансы в условиях трансформационной экономики // Г. В. Астапова / [монография]. – Донецк, ИЭП НАН Украины, 2004. – 191с.
6. Астапова Г.В. Современная ипотека: состояние, проблемы, решения / Г. В. Астапова, И.В. Новицкая, П.А. Столаев // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 188., Т. 1 – Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. – С. 69–74.
7. Астапова Г.В. Вітчизняний та закордонний досвід функцінування механізму державного бюджетування. / Г. В. Астапова, В.О. Мирошніченко, А.С. Ковтун // Економіка : проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 189., Т.1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 47–55.
8. Атаманчук Г. В. Теорія державного управління: [навч. посіб.] / Г. В. Атаманчук – М. : 2000. – 607 с
9. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. Атаманчук // Вісник УАДУ : Наук. журн. – 2001. – N3. – С. 9–12
10. Адамов Б.И. Формирование основ региональной промышленной политики / Б.И. Адамов, Л.М. Кузьменко // Экономика промышленности: Сб. науч. тр., Донецк : ИЭП НАН Украины, 2005. – С. 3 – 8.
11. Адамов Б.И. Проблемы реализации региональной промышленной политики/ Б.И. Адамов, Г.В. Моисеев. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – 23с.
12. Адміністративно–територіальний устрій та сталий розвиток регіону (концептуальні основи та методологія) / В.М. Бабаєв, Л.Л. Товажнянський, М.Д. Годлевський та ін. – Х. : НТУ”ХПІ”, 2006. – 316с.
13. Азарсков В.Н. Надежность систем управления и автоматики : учеб. пособие. [Ин–т проблем математичних машин и систем НАН Украины, Национальный авиационный университет МОН Украины]/ В.Н. Азарсков, В.П. Стрельников. – К. : НАУ, 2004.  164с.
14. Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики/ Б. Акбашев// Вопросы экономики. – 2003. – №4. – С. 13 – 15.
15. Акимова И.М. Промышленное производство: рыночная ориентация и стратегия развития/ И.М. Акимова. – Х. : Бизнес информ, 1998. – 251с.
16. Активізація інноваційної діяльності: організаційно–правове та соціально–економічне забезпечення: монографія [О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землякін та ін.] НАН України, Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 2007. – 328 с.
17. Александров І. А. Оценка финансовой безопастности промышленного предпиятия / І. А. Александров, О. А. Орлова, А.В. Половян.// ДонНТУ. – 2001. – С. 12–19.
18. Амоша О.І. Реструктуризація промисловості / Амоша О.І. – К : Вісник НАН України, 1998. – № 9,10, – С.8.
19. Андрійчук В.Г. Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека // В.Г. Андрійчук / [Монографія] ‒ К. : НІСД, 1999. – 148 с.
20. Антология экономической класики / [Предисловие, составление И.Л. Столярова]. Труды В. Петти, А. Смита, Д. Рикардо, Т. Мальтуса, Д. Кейнса, Ю. Ларина. В 2–х т. – М. : «ЭКОНОВ», «Ключ», 1993. – Т.1. 485 с.; Т. 2. 474 с.
21. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: [монографія]/ Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
22. Антикризисное управление : от банкротства – к финансовому оздоровлению /Под ред. Г.П. Иванова. – М. :Закон и право. ЮНИТИ. 1995. –317с.
23. Аристова А.М. Формування інструментарію управління реальними інвестиціями у банку / А.М. Аристова // Тези виступів учасників круглого столу «Тенденції та перспективи розвитку фінансового посередництва в Україні» (Київ) – К : Київ нац. торг. екон. ун–т. 2006 – с. 140–142.
24. Артемов В.Ю. Основи менеджменту для інформаційних аналітиків : Курс лекцій / В. Ю. Артемов. – К. : КНТ, 2007. – 272 с.
25. Бабинцев В.С. Формирование стратегии и выбор приоритетов научно–технического развития США / В.С. Бабинцев.– М., 1998
26. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: [навч. посіб.] / Ю. М. Бажал. – К. : Заповіт, 1996. – 240 с.
27. Бажал Ю. Судьба теории: 100 – летие классической работы М. И. Туган–Барановского и современность / Ю.Бажал // Экономика Украины – 1994. – №12 – С.58–63.
28. Баженова О. Економічна безпека України: сучасний етап / О. Баженова // Банківська справа. –№ 1.–2008 – с. 52–61.
29. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов. – Спб.Литер, 2001. – 304 с.
30. Бакуменко В.Д. Формування державно–управлiнських рiшень: проблеми теорiї, методологiї, практики:[монография] / В.Д.Бакуменко; Редкол. : В. М. Князєв, П. I. Надолiшнiй, М. I. Мельник та iн. – К. : Вид–во УАДУ, 2000. – 328 с.
31. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: [навч. посіб.] / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
32. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: : [навч. посіб.] / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 162 с.
33. Банківська система України : виміри глобальної фінансової кризи. Експертно–аналітична доповідь. ‒ К.– Дорадо–друк, 2009.– 64с.
34. Баранецький І.О. Сучасні проблеми розвитку венчурного підприємництва в Україні / І.О. Баранецький// Національна та міжнародна економіка. Науковий вісник Київського гуманітарного інституту. – 2007. – №1. – С. 8–14.
35. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): [монографія] / О.І. Барановський. ‒ Київськ. нац. торг.–екон. ун–т. – К. : [б. и.], 2004. – 759 с.
36. Барановський О.І. Фінансова безпека: [монографія] / О.І. Барановський. ‒ Інститут економічного прогнозування. – К. : Фенікс, 1999. – 338 с.
37. Белінський П. І. Менеджмент виробництва та операцій / П. І. Белінський – К. : Центр навчальної літератури, 2005.–624с.
38. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Белл Д. – М.: «Academia», 1999. – 246 с.
39. Бетехтина Е. Світова практика формування науково–технічної політики / Е. Бетехтина, М. Пойсик. – Кишинів, 1990. – 236с.
40. Бєсєдін М. О. Основни менеджменту: оцінно–ситуаційний підхід / М. О. Бєсєдін, В. М. Нагаєв . –К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 496с.
41. Бланк И. А. Инновационный менеджмент/ И. А. Бланк. – К. : Ника–Центр, Эльга, 2001. – 784 с.
42. Бова Т. В. Державна інноваційно-інвестиційна політика України : теорія, методологія, напрями розвитку : [монографія] / Т. В. Бова. – Донецьк : Юго-Восток, 2011. – 452 с.
43. Бова Т. В. Правові засади реалізації інвестиційної політики держави / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2008. – № 20. – С. 12-14.
44. Бова Т. В. Засоби державного регулювання інвестиційного ринку / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2008. – № 19. – С. 5-8.
45. Бова Т. В. Знаходження оптимуму в державному та ринковому регулюванні інвестиційно-інвестиційної діяльності / Т. В. Бова // Економіка та держава. – 2008. – № 6. – С. 108-110.
46. Бова Т. В. Рівні інвестиційної безпеки держави / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 18. – С. 77-79.
47. Бова Т. В. Принципи державного управління інвестиційними та інноваційними процесами / Т. В. Бова // Економіка та держава. – 2009. – № 3. – С. 101-103.
48. Бова Т. В. Принципи організації державного управління інвестиційними процесами / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 16. – С. 2-4.
49. Бова Т. В. Державна підтримка реалізації технологічних інновацій / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 4 (10). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 76-83.
50. Бова Т. В. Теоретичні моделі державного регулювання інноваційно-інвестиційної сфери [Електронний ресурс] / Т. В. Бова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2009. – № 3. – Режим доступу до журналу : http : // www.dy.nayka.com.ua.
51. Бова Т. В. Інституціональні проблеми регуляторної діяльності держави в сфері інноваційного [Електронний ресурс] / Т. В. Бова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2009. – № 4. – Режим доступу до журналу : http : // www.dy.nayka.com.ua.
52. Бова Т. В. Категорійний апарат дослідження інноваційної діяльності в галузі науки „Державне управління” [Електронний ресурс] / Т. В. Бова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2010. – № 2. – Режим доступу до журналу : http : // www.dy.nayka.com.ua.
53. Бова Т. В. Методологічна база досліджень державного регулювання інвестиційної діяльності / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 4. – С. 3-6.
54. Бова Т. В. Державне регулювання в сфері інвестиційної дивідендної політики / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 1/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – С. 46-54.
55. Бова Т. В. Роль держави в розвитку інвестиційного процесу / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 5. – С. 3-7.
56. Бова Т. В. Розвиток інноваційних ідей в теорії державного управління / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 2/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – С. 34-40.
57. Бова Т. В. Формування механізму державного управління функціонуванням національної інноваційної системи / Т. В. Бова // Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 132-135.
58. Бова Т. В. Державна політика створення сприятливих економічних умов до інвестування в інновації / Т. В. Бова // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 9. – С. 3-6.
59. Бова Т. В. Інструменти та методи державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / Т. В. Бова // Економіка та держава. – 2010. – № 7. – С. 96-100.
60. Бова Т. В. Управлінсько-регулятивні механізми реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень: зарубіжний досвід та реалії України / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 3/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – С. 253-262.
61. Бова Т. В. Удосконалення форм реалізації міжнародних інноваційно-інвестиційних програм в Україні / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 4(14). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – С. 34-42.
62. Бова Т. В. Пріоритети державної інноваційної політики на державному та регіональному рівнях / Т. В. Бова // Наукові праці : науково-методичний журнал. Державне управління. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – Вип. 135. Т. 147. – С. 104-108.
63. Бова Т. В. Соціальна складова інноваційної політики держави в умовах глобалізації / Т. В. Бова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 1/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2011. – С. 75-82.
64. Бова Т. В. Теоретичні аспекти управління інвестиційними процесами / Т. В. Бова // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. – Спец. вип.: Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи. – К. : КНЕУ, 2009. – С. 86-88.
65. Бова Т. В. Взаємодія ринкового саморегулювання та державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / Т. В. Бова // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та студентів, 26-27 листопада 2009 р. : [у 4 т.] – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2009. – Т. 1. – С. 25-27.
66. Бова Т. В. Державне регулювання інноваційного підприємництва / Т. В. Бова // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 грудня 2009 р. : [у 5 т.] –Дніпропетровськ: Біла К. О., 2009. – Т. 3. – С. 82-84.
67. Бова Т. В. Регулювання інноваційно-інвестиційної активності з використанням державних науково-технічних програм / Т. В. Бова // Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 16-18 грудня 2009 р. : зб. наук. праць. – Полтава : ПолтНТУ, 2009. – С. 22-23.
68. Бова Т. В. Дієві державні стимули розширення інвестиційної діяльності / Т. В. Бова // Інституційна природа ринкових трансформацій : матеріали ХІХ Міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 жовтня 2009 р. – Чернівці : ДрукАрт, 2009. – С. 36-37.
69. Бова Т. В. Механізм державного регулювання залучення інвестицій в галузі економіки / Т. В. Бова // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 16-26 листопада 2009 р. : зб. тез доп. : [у 2 т.]. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2009. – Т. 1. – С. 145-147.
70. Бова Т. В. Принципи формування державного забезпечення національної інноваційної системи України / Т. В. Бова // Державне управління та місцеве самоврядування : матеріали Х Міжнар. наук. конгресу, 26 березня 2010 р. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2010. – С. 201-202.
71. Бова Т. В. Оптимальні схеми оподаткування доходів іноземних інвесторів / Т. В. Бова // Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 18-19 березня 2010 р. : [у 4 т.]. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2010. – Т. 2. – С. 12-14.
72. Бова Т. В. Державні заходи по ініціюванню та управлінню інноваційно-інвестиційною активністю / Т. В. Бова // Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 березня 2010 р. – Сімферополь, 2010. – С. 5-8.
73. Бова Т. В. Інституційні перешкоди розвитку інноваційного бізнесу в Україні / Т. В. Бова // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу : матеріали Міжнар. наук.-прак. конф., 22 квітня 2010 р. – К. : КНЕУ, 2010. – С. 490-492.
74. Бова Т. В. Мотивація індивідів до здійснення інновацій в державі / Т. В. Бова // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку : матеріали Міжнар. наук.-прак. конф., 09 квітня 2010 р. : [ у 2 частинах] / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової. – К. : ВПК АМУ, 2010. – Ч. 2. – С. 337-339.
75. Бова Т. В. Державне регулювання інноваційного клімату та інноваційної інфраструктури / Т. В. Бова // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи : матеріали ІV Міжнар. форуму молодих вчених, 12 травня 2010 р. : [у 2 т.]. – Харьків : ХНТУСГ, 2010. – Т. 2. – С. 131-132.
76. Бова Т. В. Держзамовлення як чинник зростання внутрішнього рівня науково-технологічного розвитку / Т. В. Бова // Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти : матеріали V Міжнар. наук.-прак. конф, 13-14 травня 2010 р. : [ у 2 частинах]. – Полтава : РВВ ПУЕТ, 2010. – Ч. 2. – С. 254-256.
77. Бова Т. В. Державна політика сприяння розвитку науки та техніки / Т. В. Бова // Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення : матеріали Міжнар. наук.-прак. конф., 1-2 жовтня 2010 р. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2010. – С. 120-122.
78. Бова Т. В. Принципи організації державного управління інвестиційною діяльністю / Т. В. Бова // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 7-8 жовтня 2010 р. : [у 3 т.]. – Д. : Біла К. О., 2010. – Т. 2. – С. 15-18.
79. Бова Т. В. Цілі державного регулювання іноземного інвестування в процесі розвитку галузевої економіки / Т. В. Бова // Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем : матеріали Міжнар. наук. конф., 28 жовтня 2010 р. – К. : РВПС України НАН України, 2010. – С. 26-27.
80. Бова Т. В. Законодавча інвестиційна політика держави / Т. В. Бова // Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 29 жовтня 2010 р. – К. : РВПС України НАН України, 2010. – С. 37-40.
81. Бова Т. В. Теоретичні засади міжнародного руху капіталу та особливості його залучення в країни з перехідною економікою / Т. В. Бова // Сучасні тенденції розвитку менеджменту : матеріали міжрегіон. наук. конф., 9 грудня 2010 р. – Запоріжжя : ЗНУ, 2010. – С. 117-119.
82. Бова Т. В. Проблема науково обґрунтованої інвестиційної політики України / Т. В. Бова // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. : [у 2 т.]. – Харків : ХНТУСГ, 2010. – Т. 2. – С. 6-8.
83. Бова Т. В. Напрями стратегічного управління залученням іноземних інвестицій в економіку України / Т. В. Бова // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 листопада 2010 р. : [у 4 т.]. – Д. : Біла К. О., 2010. – Т. 1. – С. 5-7.
84. Бова Т. В. Впровадження принципів державної інноваційної політики в суспільне життя / Т. В. Бова // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 грудня 2010 р. : [у 6 т.]. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2010. – Т. 1. – С. 13-15.
85. Бова Т. В. Об'єктивізація державної інноваційно-інвестиційної політики / Т. В. Бова // Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин : регіональний аспект : матеріали ІІІ симпозіуму: Міністерство фінансів України; Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, 11 листопада 2010 р. – Харків : ХІФ УДУФМТ, 2010. – С. 199-200.
86. Бова Т. В. Иинновационная политика государства в условиях глобализации / Т. В. Бова // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования : VII Междун. науч.-практ. конф., 21-22 апреля 2011 г. : сб. науч. ст. : [ в 2 частях]. – Минск : Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2011. – Ч. 1. – С. 70-72.
87. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні : Навч.–метод. посіб. / Р.В.Войтович. – К.: Вид–во НАДУ. – 2003. – 192 с.
88. Воронько О.А. Керiвнi кадри: державна полiтика та система управлiння: Навч. посiб. / О.А.Воронько. – К.: Вид–во УАДУ. – 2000. – 156 с.
89. Впровадження гендерних підходів у діяльність органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: Практикум / За заг. ред. І.В.Розпутенка; Кол. авт.: Н.В.Грицяк, О.І.Кулачек, Т.Е.Василевська, В.В.Близнюк; ПРООН; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Ін–т підвищ. кваліфікації керів. кадрів. – К. : Вид–во “К. І. С”.– 2003. – 100 с.
90. Гаєвський Б. Культура державного управління: організаційний аспект: [монографія] / Б.Гаєвський, В.Ребкало. – К .: Вид–во УАДУ. – 1998. – 144 с.
91. Гальчинський А. Україна : наука та інноваційний розвиток / А. Гальчинський, В. Геєць, В. Семіноженко. – К. – 1997. – 272с.
92. Гітман Л.Дж. Основи інвестування / Л.Дж Гітман., М.Д. Джонки. – М., Дело, 1997. – с. 567.
93. Герасимчук З.В. Організаційно–економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону / З.В. Герасимчук, Т.М. Вахович // Луцький держ. техн. ун–т. – Луцьк: ЛДТУ. – 2002. – 248 с.
94. Герчикова И.Н. Менеджмент / И.Н. Герчикова. – М. : ЮНИТИ. – 2004. – 501 с.
95. Гладких Т.В. Фінансовий облік : [навчальний посібник] / Т.В. Гладких. – К. : Центр навчальної літератури. – 2007. – 480с.
96. Глобалізація і безпека розвитку : [монографія]/ Керівник авторського колективу О.Г. Білорус – К. : КНЕУ. – 2001– 733 с.
97. Гойко А.Ф. Организация рынка финансового капитала и инвестиций в Украине / А.Ф. Гойко.– К. : Будівельник. – 1995–208 с.
98. Гончаров В.И. Менеджмент / В.И. Гончаров. – Минск : Мисанта, 2003. – 624 с.
99. Гончаров В.И. Основы менеджмента / В.И. Гончаров.– Минск : ООО «Современная школа». – 2006. – 281 с.
100. Господарський кодекс України : Офіц. видання. – К. : Концерн «Видавничий Дім» «Ін юре». – 2004. – 224с.
101. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия / А.В. Грачев. – М. : Финпресс. – 2002. – 278 с.
102. Гребельный B.И. Финансы предприятий / B.И. Гребельный. – К. : Изд–во Европ. ун–та. – 2004. – 232 с.
103. Губський Б.В. Економічна безпека України : методологія виміру, стан і стратегія забезпечення / Б.В. Губський. – К. : КНЕУ. – 2001. – 122с.
104. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні: [монографія] / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. – Донецьк : «Юго–Восток, Лтд». – 2006. – 292 с.
105. Данилюк М.О. Фінансовий менеджмент / М.О. Данилюк, B.I. Савич. – К. : Центр навчальної літератури. – 2004. – 204 с.
106. Данілов О.Д. Інвестування : навчальний посібник / О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко. – К. : «Видавничий дім «Комп’ютерспрес». – 2001. – 364 с.
107. Данільян О.Г. Національна безпека України : структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник / О.Г. Данільян. – Харків : Фоліо. – 2002.–285 с.
108. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: [монографія] / Відп. ред. Н.Р.Нижник; Кол. авт.: В.Б.Авер’янов, І.А.Грицяк, С.Д.Дубенко та ін. – К.: Вид–во УАДУ. – 1997. – 448 с.
109. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні: Наук. вид. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, О.Д.Крупчан; Кол. авт.: С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко, Н.Г.Плахотнюк та ін.; Акад. прав. наук України; Київ. регіон. центр; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2002. – 95 с.
110. Державне управління: Словник–довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О.Безносенко, І.М.Варзар т