РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО Олександр Олександрович

УДК 354:631.1:664

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Корецький Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Дніпропетровськ- 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

14

1.1. Сутність продовольчого забезпечення як об’єкта державного управління

14

1.2. Методологія визначення ефективності державної політики продовольчого забезпечення України

34

1.3. Особливості реалізації державної політики на світовому, національному, колективному, регіональному та особистому рівнях продовольчого забезпечення

46

Висновки до розділу 1

69

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

74

2.1. Державна політика продовольчого забезпечення в країнах з розвиненою економікою: досвід Західної Європи, США, Китаю, Японії

74

2.2. Державна політика продовольчого забезпечення в країнах, що розвиваються

85

2.3. Державна політика продовольчого забезпечення в країнах СНД

95

2.4. Колективне продовольче забезпечення країн

115

Висновки до розділу 2

132

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

136

3.1. Механізми забезпечення фізичної доступності продовольчого забезпечення населення України

136

3.2. Оцінка державного регулювання економічної доступності продовольчого забезпечення населення України

167

3.3. Аналіз механізмів забезпечення енергетичної насиченості харчування населення України

184

Висновки до розділу 3

201

РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ продовольчоГО Забезпечення Регіону

206

4.1. Аналіз фізичної та економічної доступності продовольчого забезпечення населення регіону

206

4.2. Оцінка розвитку продовольчого ринку на регіональному рівні

232

4.3. Розробка системи продовольчого забезпечення регіону

250

Висновки до розділу 4

273

РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ продовольчоГО Забезпечення

277

5.1. Концептуальні засади стратегії формування національного продовольчого ринку України

277

5.2. Розробка взаємопов’язаної системи продовольчого забезпечення

305

5.3. Забезпечення якості та безпеки продовольчої продукції

324

Висновки до розділу 5

355

ВИСНОВКИ

361

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

368

ДОДАТКИ

402

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема продовольчої безпеки держави і продовольчого забезпечення її громадян є багатогранною, а для України видається тривіальною з огляду на наявні сільськогосподарські ресурси, зокрема, орних земель і людського капіталу. Проте в результаті реформування виробничих відносин, приватизації основних факторів сільськогосподарського виробництва й переробної промисловості спостерігаються процеси парцеляції землекористування, латифундизм підприємництва, засилля іноземних інвесторів і посередників, різних консультативних груп з питань аграрної політики тощо, загострення проблеми розвитку внутрішнього ринку, систематичне недоотримання населенням необхідних харчових продуктів тваринного походження, зростання соціальної напруги через систематичне підвищення цін на продовольство. Все це відбувається на фоні зменшення обсягів виробництва всіх видів продукції сільського господарства й продовольства, дестабілізації і хаотичності підприємництва, скорочення поголів'я худоби й запасів продовольства в країні, недоступності ринку продовольства великим прошаркам населення. Характер проблем, які виникли після демонтажу планової системи управління національним сільськогосподарським і продовольчим комплексами, свідчить про те, що вони є багатогранними і не тільки й навіть не стільки економічно, скільки в соціально-політичному, техногенному й організаційному аспектах. Ключовими питаннями національної продовольчої безпеки і продовольчого забезпечення населення в регіонах України, що потребують негайного розв'язання, є стабільність виробництва, наявність запасів і доступність ринку. Очевидним є факт, що через вступ України до Світової організації торгівлі та приєднання до Уругвайської угоди по сільському господарству суспільство може стати заручником експортноорієнтованої моделі розвитку і втратити внутрішній ринок сільськогосподарської продукції та продовольства. Загрози техногенної катастрофи через виснаження ґрунтів і деградацію чорноземів зростають внаслідок збільшення їх антропогенного навантаження технічними культурами (соняшником, рапсом тощо). Існують також загрози зміни клімату, соціального вибуху на селі. Всі ці та багато інших питань широко обговорюються в наукових і журналістських колах у зв'язку з відкриттям ринку земель сільськогосподарського призначення.
На актуальність проблеми державної політики продовольчого забезпечення вказують численні теоретичні дослідження та узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема: праці А.І.Алтухова, В.Я.Амбросова, Ю.Д.Білика, М.М.Білинської, В.І.Бойка, Б.М.Данилишина, О.І.Дація, С.М.Кваші, М.Х.Корецького, М.А.Латиніна, А.С.Лисецького, І.І.Лукінова, П.М.Макаренка, В.В.Маслакова, Л.Ю.Мельника, О.В.Олійника, Б.Й.Пасхавера, Е.Е.Румянцевої, П.Т.Саблука, І.Н.Топіхи, В.О.Точиліна, М.А.Хвесика, М.Й.Хорунжого, Ю.С.Хромова, Г.В.Черевка, О.І.Шапоренко, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина, науковий доробок учених, які займаються проблемами продовольчої безпеки, І.Я.Богданова, В.М.Гейця, Б.В.Губського, Я.А.Жаліла, В.І.Мунтіяна, С.І.Пирожкова, В.К.Сенчагова, В.Т.Шлемка та інших, а також певний власний нагромаджений досвід із досліджуваного питання.
Незважаючи на різноплановість підходів до висвітлення цієї тематики у наукових виданнях, недостатньо вивченими залишаються критерії, чинники та методологічні аспекти визначення рівня продовольчого забезпечення як країни в цілому, так і по регіонах зокрема. У сучасній науковій літературі за ознакою масштабності розрізняють декілька видів продовольчого забезпечення: світове, національне, регіональне та особисте. У зв’язку з цим існує потреба визначення колективного продовольчого забезпечення при обов'язковому пріоритеті найбільш уразливих, незабезпечених верств населення за умови фізичної та економічної доступності продуктів харчування в такій кількості і якості, які необхідні для збереження підтримки життя та дієздатності людини при максимально можливій незалежності держави.
Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного значення вирішення окреслених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження проводилися на мікроекономічному рівні в рамках науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U05022) та на макрорівні у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за темою Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U05193(39), 0106U05261(48)). Особисто автором розроблено нові наукові принципи державного управління щодо розвитку сільськогосподарського виробництва й харчової промисловості з урахуванням триєдиного критерію ефективності влади при розв'язанні проблеми продовольчого забезпечення населення регіонів України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних засад державного управління сільськогосподарським комплексом України, вдосконалення механізмів державної політики продовольчого забезпечення населення в умовах експортноорієнтованої ринкової економіки країни.
Для досягнення мети дослідження вирішено такі завдання:
обґрунтувати сутність державної політики продовольчого забезпечення в ринкових умовах;
сформулювати й обґрунтувати наукові принципи розвитку державного регулювання продовольчого забезпечення країни;
дослідити політику продовольчого забезпечення на світовому, суспільному, національному, регіональному та особистісному рівнях;
провести аналіз здійснення державної політики продовольчого забезпечення в країнах з розвиненою економікою, тих, що розвиваються, та СНД;
розробити методологічні підходи до розв'язання проблеми наукової організації владної, зокрема, ринкової взаємодії країн СНД щодо їх продовольчої безпеки на національному й регіональному рівнях;
виконати оцінку стійкості механізмів гарантування фізичної доступності продовольчого забезпечення населення України;
визначити ефективність бюджетної підтримки економічної доступності продовольчого забезпечення в Україні;
здійснити аналіз енергетичної насиченості харчування населення України та визначити на цій основі шляхи вдосконалення механізмів реалізації державної політики продовольчого забезпечення;
проаналізувати фізичну та економічну доступність продовольчого забезпечення населення регіону;
обґрунтувати модель оптимальної організації та розвитку місцевої влади на рівні областей та сільських адміністративних районів у галузі забезпечення населення продовольчими товарами;
розробити концептуальні засади стратегії формування національного продовольчого ринку України;
обґрунтувати взаємопов’язану систему продовольчого забезпечення в державі;
визначити напрями забезпечення якості, безпеки продовольчої продукції та збалансованого харчування в Україні.
Об’єктом дослідження є формування та розвиток державної політики продовольчого забезпечення України.
Предмет дослідження розвиток державної політики продовольчого забезпечення України.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний для аналізу сучасного стану державної політики продовольчого забезпечення України; методи аналізу і синтезу для розробки системи державного регулювання продовольчого забезпечення України, розрахунково-конструктивний з метою вдосконалення механізму державної політики продовольчого забезпечення України; експериментальний для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії продовольчого забезпечення України; порівняльного аналізу для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки АПК.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Конкретний особистий внесок полягає в розробці наукових засад державного управління процесами продовольчого забезпечення населення України в умовах експортноорієнтованого розвитку держави, який дає змогу моделювати розвиток системи владних інституційних заходів регулювання з метою створення умов для забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського комплексу й харчової промисловості України.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
уперше:
сформульовано й обґрунтовано наукові принципи розвитку державного регулювання господарської системи з урахуванням економічної теорії суспільного вибору Джеймса-Мак-Джіла Б’юкенена (США) та його послідовників, зокрема, щодо необхідності державного втручання в економіку, забезпечення соціального розвитку села за принципом платності ресурсів сільськогосподарського комплексу (СГК) України й харчової промисловості, жорсткого владного контролю щодо захисту довкілля й національного багатства України чорноземів;
розроблено методологічні підходи до розв'язання проблеми наукової організації владної, зокрема, ринкової взаємодії країн СНД щодо їх продовольчої безпеки на національному й регіональному рівнях з урахуванням принципів секторного поділу виробництва й суспільно-необхідного наукового рівня споживання продовольства населенням;
обґрунтовано модель оптимальної організації та розвитку місцевої влади на рівні областей та сільських адміністративних районів у галузі забезпечення населення продовольчими товарами з урахуванням критеріїв продовольчої й економічної безпеки, соціально-економічного розвитку села, збереження сільських та лісових ландшафтів для вільного доступу;
удосконалено:
класифікацію політики продовольчого забезпечення шляхом доповнення її суспільним рівнем, який, на відміну від світового, національного, регіонального та особистого рівнів, згладжує неоднорідність світового ринку та об'єктивні розбіжності економічних інтересів окремих держав, що сприяє процесу гарантування глобальної продовольчої безпеки;
методичні підходи до оцінки стійкості механізмів гарантування фізичної доступності продовольчого забезпечення населення України по етапах: встановлення причин, що мають негативний вплив на рівень продовольчого забезпечення країни; аналіз можливих непередбачуваних факторів, катастроф; визначення джерел надходження продовольства; встановлення певних меж для кожного типу стійкості; аналіз механізмів розвитку харчової промисловості та прогноз продовольчого забезпечення;
механізми реалізації державної політики продовольчого забезпечення на основі визначення показника недостатності (неповноцінності) харчування, цінових стабілізаторів монетарного стимулювання економічного зростання, короткострокового введення жорстких протекціоністських заходів щодо імпорту м’яса, застосування компенсаційних зборів і виплат сільськогосподарським виробникам, що попри вимогам СОТ надасть можливість захисту внутрішніх ринків та стимулювання продовольчого забезпечення України;
взаємопов’язану систему продовольчого забезпечення при участі державної, регіональної і місцевої влади разом з виробниками основних сфер АПК, наукою, фінансовим і аграрним бізнесом, населенням, основою якої є агропромисловий комплекс з відповідним механізмом контролю наступних основних напрямів: виробництво продовольства; споживчий ринок; соціальний моніторинг найбільш уразливих груп населення; спостереження за споживанням продовольства та харчуванням населення; якість та безпека продовольства;
набули подальшого розвитку:
сутність державної політики продовольчого забезпечення в ринкових умовах і його державного регулювання та продовольчого забезпечення як об’єкта державного управління через кількісний, якісний і соціально-економічний аспекти захищеності продовольчих інтересів особи, суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз, при якому гарантується коректно вимірюваний вплив факторів за наявністю інформаційного середовища, охорони довкілля, прогнозування ситуації, що сприяє функціонуванню людини та економіки, контролюванню виникнення та протікання кризових ситуацій;
методика оцінки ефективності бюджетної підтримки економічної доступності продовольчого забезпечення в Україні з урахуванням вимог СОТ щодо переорієнтації державної підтримки за рахунок скорочення прямих бюджетних субсидій товаровиробникам на користь заходів т. зв. зеленої скриньки і доцільності виплат, пов’язаних із стимулюванням кінцевих результатів для досягнення медично рекомендованих норм раціонального (здорового) харчування у безпосередньому зв’язку з економічною можливістю придбання нормативного набору продуктів;
концептуальні засади стратегії формування національного продовольчого ринку України через розробку принципів системи державного регулювання господарювання в аграрному секторі як безпосереднього постачальника продовольства з урахуванням схем планування території АПК регіонів, демографічної ситуації;
напрями формування єдиної комплексної Програми забезпечення якості, безпеки продовольчої продукції та збалансованого харчування в Україні: удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку від неякісної та небезпечної продукції; створення економічних, організаційних та соціальних передумов і механізмів широкого впровадження на рівні підприємств систем управління якістю і навколишнім середовищем як найбільш ефективного інструменту гарантування якості і безпечності продукції, задоволення вимог і очікувань споживачів щодо збалансованого харчування.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізму формування ефективної державної політики продовольчого забезпечення України. Проведені дослідження і висновки, що зроблені за їх результатами, є основою подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державного управління та розробки рекомендацій з удосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії продовольчого забезпечення.
Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути використані:
Президентом України, Верховною Радою України й Кабінетом Міністрів України при підготовці та прийнятті нормативно-правових актів щодо управління продовольчим забезпеченням населення держави;
органами місцевого самоврядування при підготовці статутів територіальних громад та інших нормативних актів стосовно вдосконалення механізмів продовольчого забезпечення регіонів;
при створенні концепцій подальшого реформування й розвитку державної політики продовольчого забезпечення України;
у навчальному процесі як дидактичний матеріал при викладанні дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління, державної служби, менеджменту організацій.
Результати досліджень використані: Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин при розробці Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 20012004 років" від 18 січня 2001 року; Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" № 37-ІV від 4 липня 2002 р. (довідка від 21 квітня 2009 року № 04-11/15-157); Міністерством аграрної політики України при розробці завдань і заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (довідка від 14 квітня 2009 року №37-37-2-15/6178), Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації програми соціально-економічного розвитку Запорізької області (довідка від 7 квітня 2009 року №08-27/1023), Дніпропетровською обласною державною адміністрацією у програмах соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області (довідка від 11 лютого 2009 року № 07.12-3/831).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при розробці програм учбових курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки, теорії підприємництва (довідка від 17 грудня 2008 року №9-11-772).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах різних рівнів, зокрема: Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007р.), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м.Сімфорополь, 2007р.), Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м.Харків, 2007р.), Актуальні проблеми економіки 2007” (м.Київ, 2007р.), Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м.Київ, 2007р.), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (м.Київ, 2007р.), Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м.Київ, 2008р.), Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м.Київ, 2008р.), Управління сьогодні та завтра” (м.Хмельницький, 2008р.), Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м.Дніпропетровськ, 2008р.), Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2008р.), Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення” (м.Київ, 2009р.), Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м.Харків, 2009р.), Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м.Дніпропетровськ, 2009р.), Інноваційні агротехнології в умовах глобального потепління” (м.Мелітополь, 2009р.), Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (г.Минск, 2009г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 38наукових працях загальним обсягом 37,1друк. арк., у тому числі в одній монографії, 23статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 424стор., у т.ч. 74таблиці, 26рисунків, 17 додатків, список використаних джерел 350найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державної політики продовольчого забезпечення України шляхом визначення теоретичних та методологічних підходів, напрямів, і методів стратегій. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Визначено, що в більшості випадків термін продовольче забезпечення асоціюється з поняттям наявності достатньої кількості харчових продуктів. Виходячи з цього, державна політика продовольчого забезпечення трактується як наявність у держави необхідних можливостей для підтримання відповідного стану захищеності населення країни від недостатнього харчування, а у виняткових випадках від голоду. В ринкових умовах державну політику продовольчого забезпечення слід спрямовувати на гарантування відповідного стану захищеності продовольчих інтересів особи, суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз, при якому досягається коректно вимірюваний вплив факторів за наявністю інформаційного середовища, охорони довкілля, прогнозування ситуації, що забезпечує функціонування людини та економіки, контролювання виникнення та протікання кризових ситуацій та всі верстви населення якісними продуктами в достатній кількості.
2. Наукові принципи розвитку державного регулювання господарської системи повинні враховувати засади економічної теорії суспільного вибору Джеймса-Мак-Джіла Б’юкенена (США) та його послідовників. Вони передбачають необхідність державного втручання в економіку, соціального розвитку села за принципом платності ресурсів сільськогосподарського комплексу України й харчової промисловості. Без цього не може бути ефективних, соціально орієнтованих ринкових відносин. Специфіка державного управління на продовольчому ринку передбачає жорсткий владний контроль щодо захисту довкілля й національного багатства України чорноземів. Для цього необхідна цілісна система показників, у тому числі стосовно продовольчої безпеки країни, які умовно можна об’єднати в наступні групи: рівень самозабезпечення, доступність продовольства, достатність харчового раціону.
3. Встановлено, що продовольче забезпечення на світовому рівні є одним з основних завдань економічного розвитку кожної окремої країни. Проведений аналіз свідчить, що багаторічний пошук нової економічної стратегії розвитку України, країн СНД з орієнтацією на далеке зарубіжжя не приніс істотних позитивних результатів. Внутрішні ринки перенасичені продуктами харчування з держав далекого зарубіжжя. Своє ж сільське господарство не працює належним чином. Проте національні аграрні комплекси мають можливість забезпечити населення продовольством, якщо будуть діяти як єдиний механізм, виходячи з природно-економічних умов країн, найбільш повно використовуючи переваги різних територій. Тому політика суспільного продовольчого забезпечення повинна спрямовуватись на власне виробництво основних видів продовольства при обов'язковому пріоритеті найбільш уразливих, незабезпечених верств населення за умови фізичної та економічної доступності продуктів харчування.
4. Аналіз здійснення державної політики продовольчого забезпечення в країнах з розвиненою економікою, тих, що розвиваються та СНД виявив тенденцію збільшення товарообігу на глобальному продовольчому ринку загалом, а також на субрегіональних ринках, що обумовлене як підвищеним попитом, так і зростанням цін на продукти. Ця тенденція має довгостроковий характер і її слід ураховувати при обґрунтуванні стратегії продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються. При цьому протекціонізм і високі субсидії в сільське господарство розвинених держав значно впливають на світові ринки та дестабілізують світові ціни. Тому у світі останнім часом переважає тенденція до зниження підтримки сільського господарства і втручання держави в ринкову економіку. На основі аналізу сучасної ситуації продовольчого забезпечення країн СНД встановлено, що нині жодна з країн СНД не має можливості за рахунок власного виробництва належним чином гарантувати необхідний рівень продовольчого забезпечення.
5. Визначено, що методологічні підходи до розв'язання проблеми наукової організації владної, зокрема, ринкової взаємодії країн СНД щодо їх продовольчої безпеки на національному й регіональному рівнях повинні враховувати принципи секторного поділу виробництва й суспільно необхідного наукового рівня споживання продовольства населенням цих держав. Вони ґрунтуються на розробці однакових підходів до обчислення витрат і цінового регулювання, порядку формування спільних об'єднань, уніфікованій системі оподаткування, держпідтримки аграрних товаровиробників, єдиному митному кордоні, узгодженні торговельних режимів, організації єдиної інформаційної системи.
6. Виходячи з визначених критеріїв оцінки рівня продовольчого забезпечення (рівень самозабезпечення, доступність продовольства, достатність харчового раціону), першим етапом аналізу оцінки стійкості механізмів досягнення фізичної доступності продовольчого забезпечення населення України є виявлення причин, що мають негативний вплив на цей показник. Другим етапом повинен стати аналіз можливих непередбачуваних факторів. На третьому етапі доцільно проаналізувати джерела надходження продовольства: вітчизняне виробництво; надходження з країн близького та далекого зарубіжжя. На наступному етапі аналізу варто перейти до аналізу реального кількісного вираження стійкості продовольчого забезпечення населення, тобто до встановлення певних меж для кожного типу стійкості його механізмів. П'ятим етапом має стати аналіз механізмів розвитку харчової промисловості та прогноз формування стійкості продовольчого забезпечення.
7. Визначено, що бюджетні субсидії на виробництво сільськогосподарської продукції, що відносяться до заходів т. зв. жовтої скриньки, тобто ті, що за Угодою мають скорочуватись, в Україні, навпаки, дедалі зростають. Отже, на теперішньому етапі роз­витку сільського господарства ці заходи є вимушеними бюджетними витратами, які обумов­лені специфікою галузі та здійсненням аграр­них перетворень. У подальшому основний акцент державної політики повинен бути зміщений на користь підтримки бюджетних послуг. Це обумовлено такими причинами: бюджетна підтримка галузі в Україні є недостатньо ефективною та прозорою; вимогою СОТ щодо переорієнтації державної підтримки за рахунок скорочення прямих бюджетних субсидій товаровиробникам на користь заходів т. зв. зеленої скриньки; доцільністю виплат, пов’язаних із стимулюванням кінцевих результатів для досягнення медично рекомендованих норм раціонального (здорового) харчування у безпосередньому зв’язку з економічною можливістю придбання нормативного набору продуктів.
8. Визначено, що внаслідок нераціональної структури харчування, в якій значну частину калорій людина одержує за рахунок хлібобулочних виробів, картоплі та цукру, в Україні велика кількість людей втрачає імунні властивості організму. Це впливає на тривалість життя, працездатність, захворюваність, а в підсумку приводить до порушення генофонду. Виходячи з цього, необхідно доповнити методику оцінки ефективності політики продовольчого забезпечення України показником недостатності (неповноцінності) харчування. Таку недостатність (недоїдання) відображає різниця між раціональним і фактичним рівнями продовольчого споживання. Як цільовий орієнтир для порівняння варто використовувати медично рекомендовані норми раціонального (здорового) харчування або рівень продовольчого споживання в розвинених країнах. За фактичного споживання у 2007 р. 58 кг рекомендована норма в Україні досягнута лише на 69% і, отже, недостатність становить 31%.
Крім того, необхідно доповнити механізм монетарного стимулювання економічного зростання ціновими стабілізаторами, короткостроково вводити жорсткі протекціоністські заходи щодо імпорту м’яса, застосовувати компенсаційні збори і виплати сільськогосподарським виробникам, що попри вимоги СОТ надасть можливість захисту внутрішніх ринків та стимулювання продовольчого забезпечення.
9. На основі результатів вивчення змін обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та факторів впливу на них можна стверджувати, що в Запорізькій області протягом останнього періоду спостерігається тенденція до зниження обсягів сільськогосподарського виробництва. Рівень фізичної доступності населення значно нижчий від визначеного медичними нормами. При формуванні програми розвитку домогосподарств варто більшою мірою враховувати потреби аналізу еластичності попиту, узгоджуючи відповідні параметри інформації, що фіксується.
Отже, за умови підвищення доходів малозабезпечених верств населення очікується значне збільшення обсягів придбання ними м'ясної та молочної продукції, риби, фруктів. Для зростання попиту на м'ясопродукти нині важливе значення має зниження цін на них.
10. Визначена модель оптимальної організації та розвитку місцевої влади на рівні областей та сільських адміністративних районів у галузі забезпечення населення продовольчими товарами з урахуванням критеріїв продовольчої й економічної безпеки, соціально-економічного розвитку села й збереження сільських та лісових ландшафтів для вільного доступу. Вона складається з двох підсистем: функціональної та забезпечуючої. Основою функціональної підсистеми є сільськогосподарський комплекс, харчова промисловість, організація торгівлі та оптових продовольчих ринків, переробна промисловість та сільськогосподарське машинобудування. До забезпечуючої підсистеми віднесені державне управління, спеціалізовані продуктові фонди, фінансово-кредитне забезпечення, система соціального забезпечення, природних ресурсів, досліджень та інновацій, митного регулювання.
11. Розроблено концептуальні засади стратегії формування національного продовольчого ринку України через розробку принципів системи державного регулювання господарювання в аграрному секторі (поєднання економічних та соціальних цілей, поєднання індикативності та директивності, аграрного протекціонізму, поглиблення диверсифікації виробництва, погодження роздержавлення та приватизації з ефективністю господарювання, надання сільськогосподарським товаровиробникам пільг при акціонуванні підприємств переробної промисловості, стимулювання державою утворення маркетингових та збутових органів, нових аграрних формувань, застосування програмного управління), напрямів адаптації аграрної сфери України до європейських стандартів (забезпечення ефективних умов виробництва продукції, досягнення відповідного рівня продуктивності та стандартів якості продукції, бюджетне дотування та субсидування виробництва сільськогосподарської продукції), елементів організаційно-економічного механізму поліпшення продовольчого забезпечення населення (нормативно-правові, фінансово-економічні, адміністративні, організаційні).
12. Розроблено взаємопов’язану систему продовольчого забезпечення України при участі державної, регіональної і місцевої влади разом з виробниками основних сфер АПК, наукою, фінансовим і аграрним бізнесом, населенням. Як системоутворюючий фактор для системи продовольчого забезпечення приймається його агропромисловий комплекс. З АПК значною мірою пов'язані всі основні підсистеми комплексної системи продовольчої безпеки. В сучасних умовах необхідно розробити власну модель системи продовольчого забезпечення. Вона повинна формуватися як комплексне явище, у тісному взаємозв’язку між усіма її структурними елементами. Кожен структурний елемент системи має одну генеральну мету продовольче забезпечення держави, що конкретизується по кожному з напряму. Так, для сільськогосподарської політики генеральною метою є підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та стабілізація доходів аграрних товаровиробників; для агропромислової політики підвищення ефективності галузей, пов’язаних із сільським господарством.
13. Визначено напрями гарантування якості, безпеки продовольчої продукції та збалансованого харчування в Україні. Ринкові індикатори, найважливішим серед яких є ціна, в нашій економіці не виконують своєї сигналізуючої функції. В Україні ще й досі немає жодного закону чи підзаконного акта, яким чітко регулювалися б операції з ГМО на внутрішньому ринку. Не сприяє покращенню ситуації у сфері якості та безпеки продовольства в державі низький рівень відповідальності за порушення стандартів, норм і правил та якості харчової продукції. Закладені в чинних нормативно-статистичних обґрунтуваннях норми споживання енергетичних речовин не відповідають повною мірою необхідним потребам підтримання активного фізичного стану в дорослих, розвитку дітей і підлітків.
Необхідне формування єдиної комплексної програми забезпечення якості, безпеки продовольчої продукції та збалансованого харчування в Україні, яка повинна передбачати вирішення питань удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку від неякісної та небезпечної продукції; створення економічних, організаційних та соціальних передумов і механізмів широкого впровадження на рівні підприємств систем управління якістю і навколишнім середовищем як найбільш ефективного інструменту забезпечення якості і безпечності продукції, задоволення вимог і очікувань споживачів щодо збалансованого харчування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Закони України, Т. 10. К.: 1998. С. 5-41.
2. Господарський кодекс України № 436-IV // Голос України. 2003. 14 березн. С. 4.
3. Земельний кодекс України № 2768-ІІІ // Урядовий кур’єр. 2001. 15лист. С.7-9.
4. Про власність: Закон України від 7.02.91р. // Закони України, Т.1. К.:1996. С.173-190.
5. Про внесення змін до Закону України Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) платників податків у зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств”: Закон України від 18 січня 2001 р.№1565-ІІІ // Відомості Верховної Ради. 2001. - №11. С.53.
6. Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 23 березня 1998р. № 215/98 // Урядовий кур’єр. 1998. 26 березн. С.6.
7. Про заходи щодо економічної стабілізації та стимулювання виробництва: Розпорядження Президента України № 574/98 від 1 грудня 1998р. // Урядовий кур’єр. 1998. 10 грудн. С.7.
8. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку: Указ Президента України № 767/2000 від 6 червня 2000 р. // Урядовий кур’єр. 2000р. 8черв. С. 7.
9. Про заходи щодо реалізації Програми Україна-2010”: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999р.: // www.rada.kiev.ua
10.Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України від 18 січня 1995р. № 63/95 // Урядовий кур’єр. 1995. 21 січн. С.3.
11.Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 4 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. 2002. - № 31. С. 123-145.
12.Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991р. // Закони України, Т. 2. К.: 1996. С. 173-181.
13.Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. 2002. № 31. С. 145-160.
14.Про квотування і ліцензування експорту продукції (робіт і послуг): Постанова КМУ від 12 січня 1993 р. // Збірник Постанов Уряду України. 1993. № 3. С. 42.
15.Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992р. // Закони України, Т. 3. К.: 1996. С.22-33.
16.Про кооперацію: Закон України // Урядовий кур’єр. 2003. 27серп. №158. С. 7-8.
17.Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10.11.1994 р. // Урядовий кур’єр. 1994. 15 лист. С.3.
18.Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України № 1529/99 від 3грудня 1999 р. // Газета бухгалтера. 1999р. 17груд. С. 2-3.
19.Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна: Указ Президента України від 29 червня 2000 р. №832/2000. // Офіційний вісник України. 2002. - № 26. С. 51.
20.Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Закони України, Т. 16. К.: 1999. С. 35-44.
21.Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України: Указ Президента України від 29 квітня 1998р. №389/98 // Урядовий кур’єр. 1998. 5 травн. С.9.
22.Про охорону навколишнього середовища: Закон України від 25червня 1991 р. // Закони України, Т. 2. К.: 1996. С. 46-78.
23.Про підприємництво ст. 4: Закон України від 7.02.1991 р. // Закони України, Т. 1. К.: 1996. С. 191-200.
24.Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників: Указ Президента України № 1328/98 від 2 грудня 1998р. // Урядовий кур’єр. 1998. 3 груд. С.4.
25.Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 р. // Закони України, Т. 4. К.: 1998. С. 19-25.
26.Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8.08.1995 р. // Урядовий кур’єр. 1995. 12 серп. С.2-3.
27.Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003р. // www.rada.kiev.ua.
28.Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17липня 1997 р. № 469/97 ВР. // Закони України, Т. 13. К.: 1998. С. 43-56.
29.Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Закони України, Т. 3. К.: 1996. С. 211-218.
30.Про стимулювання розвитку сільського господарства на період до 2001-2004 років: Закон України від 18.01.2001р. // Урядовий кур’єр. 2001. 20 лют. №32. С. 7-9.
31.Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991р. // Закони України, Т. 2. К.: 1996. С. 364-370.
32.Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини: Закон України 2002 р. // Закони України, Т. 13. К.: 1998. С. 418-431.
33.Програма діяльності Кабінету Міністрів України Відкритість, дієвість, результативність”. З виступу Прем’єр-Міністра України В.Януковича на засіданні Верховної Ради України 16 квітня 2003 р. // Економіст. 2003. № 4. С. 35-47.
34.Агропродовольственный рынок России. Опыт исследования. М.: ИЭППП, 2000. С. 106-135.
35.Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5): за ред. П.Т.Саблука та ін. К.: ІАЕ УААН, 2002. 647 с.
36.Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г.Л.Азоев. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. 218 с.
37.Амбросов В. Підтримка цін і стабілізація доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.Амбросов, В.Онегіна // Економіка України. 2002. № 1. С. 66-69.
38.Андрійчук В.Г. Оцінка макро- і мікропараметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2001. № 5. С. 61-65.
39.Артеменко В. Основи вимірювання регіонального розвитку з використанням концепції якості життя / В. Артеменко // Регіональна економіка. 2003. № 2. С. 133-141.
40.Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / В.Андрійчук, Л.Бауер. К.: КНЕУ, 1998. 314с.
41.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств / В.Г.Андрійчук. К.: ІЗМН, 1996. 510 с.
42.Андрійчук В.Г. Оцінка макро- і мікропараметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2001. №5. С.61-65.
43.Артемова Т. О приоритетах ценообразования / Т. Артемова // Бизнес Информ. 1999. №3-4. С. 32-33.
44.Артоболевский И.И. Теория механизмов / И.И.Артоболевский, Н.И.Левитский // БСЭ. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1974. Т.16. С. 184-185.
45.Афонин А.С. Вхождение в бизнес и ценообразование (практическое руководство) / А.С. Афонин. К.: МАУП, 1997. 161 с.
46.Бадрак А. Цели и приоритеты устойчивого развития Украины / А.Бадрак, Л. Шостак // Экономика Украины. 2002. № 10. С.30-36.
47.Безопасность России / Колл. авт. Рук. А.В.Гордеев. Разд. І «Продовольственная безопасность». М.: МГФ «Знание», 2000. 537 c.
48.Барановский А. Экономическая безопасность регионов / А.Барановский // Финансовая Украина. 1995. № 48 (106). С. 11.
49.Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів «круглого столу». К.: НІСД, «Альтерпрес», 2000. 386 с.
50.Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів / Ю.Д. Білик // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XXІ столітті. К.: ІАЕ УААН, 2001. С. 139-148.
51.Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан, проблеми та використання потенційних резервів продовольчого забезпечення населення / Ю.Д.Білик. К.: Фенікс, 2000. 55 с.
52.Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 240 с.
53.Базилюк А.В. Инфляция и цены / А.В. Базилюк // Финансовая консультация. 1999. № 25-28. С. 19-23.
54.Бакай С.С. Основи теорії і практики сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / С.С.Бакай, А.О. Пантелеймоненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2002. - № 4. С. 65-71.
55.Балака Е. Прогнозирование цены и конкурентоспособности новых изделий / Е. Балака // Бизнес-Информ. 1999. №5-6. С. 93-94.
56.Барановский В. К концепции перехода Украины на модель устойчивого развития / В. Барановский // Экономика Украины. 2001. №7. С.78-83.
57.Бауэр Р. Управление инвестиционным проектом / Р. Бауэр // Опыт ІВМ: [пер. с англ.]. М.: Инфра-М, 1995. 318с.
58.Беляков В.А. Ценовой мониторинг продукции и ресурсов АПК в компьютерной сети Интернет / В.А. Беляков // Економіка АПК. 1999. №3. С.51-56.
59.Березін О.В. Шляхи забезпечення інвестиційної привабливості суб’єктів продовольчого ринку / О.В. Березін // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 171. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003. С.171-177.
60.Березін О.В. Шляхи підвищення конкурентоздатності продукції бджільництва на товарному ринку України / О.В. Березін // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. 2000. № 5. С. 77-78.
61.Білинська М.М. Духовні цінності в державному управлінні та їх законодавче закріплення / М.М. Білинська, В.А. Малюська // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К.Присяжнюкa, В.Д.Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. С.1824. (Серія Управління”: вип.1(7): Державне управління та місцеве самоврядування).
62.Білорус О.Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О.Г.Білорус, Д.Г. Лук’яненко. К.: Основи, 1998. 392 с.
63.Богданов И.Я. Факторы, влияющие на экономическую безопасность России / И.Я. Богданов. М., 1995. 459 с.
64.Боброва В.В. Формирование продовольственного кластера в Оренбургской области / В.В.Боброва // Вестник ОГУ. 2002. № 4. С.81-86.
65.Борщевський П. Продовольча безпека країни: стан і тенденції / П.Борщевський, Л.Дейнеко // Розбудова держави. 2000. № 1-6. С.66-73.
66.Бурдуков П.Т. Россия в системе глобальной продовольственной безопасности / П.Т. Бурдуков, P.З. Саетгалиев. М., 1999. 112 с.
67. Бойко В.І. Формування і використання експортного потенціалу агропродовольчої продукції / В.І. Бойко // Економіка України та шляхи її подальшого реформування: матеріали Всеукр. наради економістів. 1995 р. К.: Генеза, 1996. С. 248-251.
68.Бондаренко С.М. Про керування конкурентоспроможністю бізнесу підприємства / С.М. Бондаренко, В.І. Бокій // Легка промисловість. 1998. № 1. С. 60.
69.Борисенко Е.Н. Продовольственная безопасность России (проблемы и перспективы) / Е.Н. Борисенко, А.И. Алтухов. М.: Экономика, 1997. 349 с.
70.Борисов Е.Ф. Экономика: справочник / Е.Ф. Борисов, А.А. Петров, Ф.Ф.Стерликов. М.: Финансы и статистика, 1998. 429 с.
71.Будкин В. Проблемы и перспективы сотрудничества между Европейским Союзом и Украиной / В. Будкин // Экономика Украины. 2000. №9. С.82-89.
72.Бусыгин А. В. Предпринимательство. - М.: Дело, 1999. 296 с. Экономика: Учеб. / Под ред. А. И. Архипова и др. - М.: Проспект, 1998. 518 с.
73.Варченко О. До питання поєднання державного і ринкового регулювання продовольчої безпеки / О. Варченко // Економіка України. 2004. № 8. С. 53-59.
74.Верба Ф.О. Фінансові аспекти інтеграції України у Світову організацію торгівлі / Ф.О. Верба // Фінанси України. 2002. № 3 (76). С.81-87.
75.Власов В.І. Глобальна продовольча проблема: [монографія]. / В.І.Власов. К.: ІАЕ УААН, 2001. 506 с.
76. Барбер Э. Макроэкономическая теория и переходная экономика: [пер. с англ.] / Э. Барбер, Г. Конуз. М.: ИНФРА-М, 1996. 560 с.
77.Гальчинський А. Україна: наука та інноваційний розвиток / А.Гальчинський, В.Геєць, В.Семиноженко. К.: Основи, 1997. 65 с.
78.Гайдуцький А.П. Аграрна реформа і нові можливості для залучення іноземних інвестицій / А.П. Гайдуцький // Економіка АПК. 2002. № 11. С. 45-48.
79.Гойчук О. Здоровье человека: научные основы питання / О. Гойчук // Продовольча безпека як необхідна складова членства України у Світовій організації торгівлі: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (25-27 вер. 2002 р.) Львів, 2002. Т.2. С. 117-123.
80.Горська О.В. Проблеми АПК України в контексті Європейської інтеграції / О.В. Горська // Економіка АПК. 2003. №1. С. 132-135.
81.Геєць В.М. Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку / В.М. Геєць. К.: ІДУС при КМ України, 1993. 120 с.
82.Герасимчук Н.А. Малі аграрні фірми як основа агробізнесу (з досвіду Польщі) / Н.А. Герасимчук // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2002. № 4. С. 110-113.
83.Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворюючих факторів / Д. Гладких // Економіка України. 2001. №1. С. 47-51.
84.Гладких Д. Форми і методи цінового регулювання / Д. Гладких // Вісник Національного банку України. 2000. №3. С.54-56.
85.Голубков Е.П. Изучение конкурентов и завоевание преимуществ в конкурентной борьбе / Е.П. Голубков // Маркетинг в России и за рубежом. 1999. № 2. С.27-43.
86.Гош О. Об’єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні / О. Гош // Економіка України. 2001. №1. С. 52-57.
87.Гришко В.В. Основи ринкових відносин / В.В.Гришко, В.М.Рабштина. Полтава: Полтавський літератор, 1995. 400с.
88.Губський Б.В. Аграрний ринок / Б.В.Губський. К.: Нора-прінт, 1998. 203 с.
89. Даниленко А.С. Розвиток підприємництва в АПК України / А.С.Даниленко. Львів: ІРД НАН України, 1997. 224 с.
90.Данилишин Б.М. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития / Б.М. Данилишин, Л.Б. Шостак. К.: ЗАТ „ НІЧЛАВА”, 2002. 356с.
91.Данилишин Б.М. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных отношений / Б.М. Данилишин, Л.Б. Шостак. К.: СОПС Украины НАНУ, 1999. 367с.
92.Державне регулювання економіки / Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М. Львів: Українські технології, 1999. 640 с.
93.Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні: [монографія]. / Б.М.Данилишин, М.Х.Корецький, О.І. Дацій. Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. 292 с.
94.Дацій О.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України / О.І. Дацій. К.: ННЦ ІАЕ, 2004. 428 с.
95.Доходи та витрати населення Запорізької області за 2007 рік: Економічна доповідь /Запор. обл. упр. статистики. Запоріжжя, 2008. 15 с.
96.Доходи та витрати населення Запорізької області: Економічна доповідь /Запор. обл. упр. статистики. Запоріжжя, 2008. 25 с
97.Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі. Навчальний посібник. К.: Либідь, 2001. 344с.
98.Довідник з технології та менеджменту в тваринництві: за ред. проф. Ю.Д.Рубана. Харків: Еспада, 2002. 572с.
99.Долишний М.И. Влияние глобализации на стратегию развития регионов Украины / М.И. Долишний, М.А. Козориз // Бюллетень о приватизации. 2001. №1. С. 34-38.
100. Економіка сільського господарства / За ред. д.е.н., проф.В.П.Мертенса. К.: Урожай, 1995. 512 с.
101. Еремеева Н.В. Формирование и оценка конкурентоспособности товаров: практикум / Н.В. Еремеева. М.: Издательско-книготорговый центр Маркетинг”, 2001. 52 с.
102. Завада О. Про ціни, монопольні прояви та об’єктивні економічні закони / О. Завада // Урядовий кур’єр. 1999. 11серп. С.6.
103. Зайцев Ю.К. Соціалі