РОЗВИТОК НАУКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ПІСЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЇЇ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (ПИТАННЯ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ)

Короткий опис

Зміст
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ НАУКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА МЕТОДОЛОГІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 12
1.1. Поняття і стан наукознавчих досліджень у галузі кримінального права України 12
1.2. Наука кримінального права України як об’єкт наукознавчих досліджень 16
1.3. Характеристика методів кримінально-правової науки та їх застосування у дослідженні питань особливої частини кримінального права України 24
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ОКРЕМИХ ПРОБЛЕМ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ НАУЦІ 52
2.1. Питання кримінально-правової охорони особи в науці кримінального права незалежної України 52
2.1.1. Злочини проти життя та здоров’я особи 54
2.1.2 Злочини проти волі, честі та гідності особи 65
2.1.3 Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи 71
2.1.4. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. 75
2.2. Питання кримінально-правової охорони суспільства в науці кримінального права незалежної України 82
2.2.1. Злочини проти власності 82
2.2.2. Злочини у сфері господарської діяльності 88
2.2.3. Злочини проти довкілля 119
2.2.4. Злочини проти громадської безпеки . 130
2.2.5 Злочини проти безпеки виробництва 140
2.2.6. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту 142
2.2.7. Злочини проти громадського порядку та моральності 145
2.2.8. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорівта інші злочини проти здоров’я населення 148
2.2.9. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. 153
2.3. Дослідження положень, що стосуються проблем кримінально-правової охорони держави в науці кримінального права незалежної України 160
2.3.1. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. 160
2.3.2. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян 161
2.3.3. Злочини у сфері службової діяльності. 163
2.3.4. Злочини проти правосуддя. 169
2.3.5. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). 174
2.3.6. Злочини проти основ національної безпеки 175
2.3.7.Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 177
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (ПИТАННЯ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ) 181
ВИСНОВКИ 198
ДОДАТКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 239

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Відновлення самостійної демократичної держави Україна у 1991 році, необхідність розробки власного кримінального закону, потреба позбутися пережитків тоталітаризму у правозастосовній практиці поставили перед наукою кримінального права України багато нових завдань. Вирішити їх впродовж 1991-2006 років, за нашими підрахунками, намагалися 1385 авторів. Як наслідок за 16 років незалежності в світ вийшло майже 5 тисяч публікацій різних за обсягом та глибиною наукового аналізу. З 1991 року в Україні було захищено 234 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук, в яких досліджувалися проблеми кримінального права, з них 144 присвячено особливій частині кримінального права України. Не зважаючи на значні кількісні показники, в Україні нерідко можна почути твердження про застій в юридичній науці. Тому на нинішньому етапі кримінально-правова наука потребує систематизації, узагальнення, глибокого осмислення зробленого, щоб з’ясувати, в якому напрямку розвивається наука, чи належним чином вона виконує свої функції в суспільстві, що зроблено, а що ще потрібно зробити. Вирішити ці завдання можна лише шляхом проведення ґрунтовних наукознавчих досліджень, які дають можливість оцінити стан науки як цілісного самостійного явища об’єктивної дійсності, визначити характерні риси її розвитку, простежити, чим зумовлені недоліки, а які фактори справляють позитивний вплив. Предметом цього дисертаційного дослідження став розвиток тієї складової кримінально-правової науки України, яка присвячена питанням особливої частини кримінального права (надалі особлива частина науки кримінального права України) з огляду на те, що, рух наукового знання закономірно відбувається від конкретного до загального.
У дореволюційний та радянський період питання розвитку кримінально-правової науки в своїх працях висвітлювали: А.А. Герцензон, О.Ф. Кістяківський, І.С. Ной, Л.І. Спірідонов, Н.С. Таганцев, А.А. Піонтковскій, М.Д. Шаргородскій, О.Ф. Шишов та інші. Окремі питання розвитку кримінально-правової науки України досліджували: Д.С. Азаров, П.П. Андрушко, Ю.В. Баулін, П.С. Берзін, В.І. Борисов, В.С. Зеленецький, М.Й. Коржанський, П.С. Матишевський, А.А. Музика, В.О. Навроцький, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков та інші. Проте спеціальні наукознавчі дослідження кримінального права України в цілому та положень його особливої частини зокрема в Україні відсутні.
Наведені обставини зумовили вибір теми дослідження, її актуальність та науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка з теми «Проблеми протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави» (№ державної реєстрації 0105U007467).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз розвитку кримінально-правової науки (положень особливої частини) в період з 1991р. до 2007р. Визначена мета передбачає постановку та вирішення таких основних завдань:
визначення змісту та значення наукознавчих розвідок кримінального права України;
визначення предмету та структури науки кримінального права України;
дослідження методології кримінально-правової науки України та аналіз особливостей використання окремих методів наукового пізнання у працях з особливої частини кримінального права України;
аналіз стану наукових досліджень окремих інститутів особливої частини кримінального права України; визначення характерних ознак розвитку кримінально-правової науки України (питання особливої частини) в період 1991-2006 років.
Об’єкт дослідження – наука кримінального права незалежної України.
Предметом дослідження є розвиток науки кримінального права України в період після відновлення її державної незалежності (питання особливої частини).
Методи дослідження в дисертації обрані, виходячи із мети і завдань дисертаційної роботи, а також із врахуванням об’єкта і предмета дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено метод ідеалістичної діалектики як фундаментальний (філософський) метод наукового пізнання. Також в роботі використано ряд загальнонаукових методів, а саме: спостереження (застосовувався для збору емпіричних даних); рахування (був використаний для визначення кількісних показників розвитку науки); порівняння (вживався для співставлення ступеня дослідженості інститутів особливої частини кримінального права України); абстрагування (застосовувалося для уявного відходу від несуттєвих властивостей, зв’язків, які впливають на розвиток науки з одночасним виділенням найважливіших рис, які характеризують її розвиток); індукції (був використаний для встановлення характерних рис розвитку кримінально-правової науки України (питання особливої частини) шляхом визначення характерних рис розвитку кожного інституту особливої частини кримінального права України); аналізу та синтезу (для дослідження науки як цілісного явища шляхом з’єднання окремих вчень, теорій та поглядів в єдине ціле); ідеалізації (для здійснення наукознавчого дослідження шляхом конструювання ідеального об’єкта – науки); історичний (для з’ясування сутності кримінально-правової науки за допомогою аналізу її розвитку з урахуванням всієї його багатогранності); системний (для дослідження кримінального права та кримінально-правової науки як систем) тощо. Крім того, для встановлення змісту юридичних норм та нормативно-правових приписів, з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки використовувався догматичний метод.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з особливої частини кримінального права України, а також роботи з загального наукознавства та теорії права. Це, зокрема, крім робіт названих науковців, праці С.С. Алєсєєва, А.Я. Баскакова, Г.М. Доброва, В.П. Казимирчука, О.М. Костенка, О.В. Крушельницької, Н.М. Кушнаренко, П.М. Рабіновича, П.А. Рачкова, Г.І. Рузавіна, Н.В. Тулєнкова, В.М. Шейко, В.А. Штоффа, Л.С. Явича та інших.
Використана також енциклопедично-довідкова література з права та філософії.
Емпіричну базу дослідження становлять результати проведеного соціологічного дослідження (проанкетовано 110 науковців, які працюють в галузі кримінального права), а також майже 3000 публікацій з особливої частини кримінального права України.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, Кримінальний кодекс України, цивільне, господарське, фінансове законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, присвяченим розвитку кримінально-правової науки України (питання особливої частини). На основі проведеного аналізу одержані нові наукові положення, які важливі для подальшого прогресивного розвитку наукової кримінально-правової думки в Україні. Зокрема:
вперше:
- обґрунтовано, що виникнення та розвиток кримінально-правової науки України обумовлено відновленням її державної незалежності;
- здійснено періодизацію розвитку кримінально-правової науки України після відновлення її державної незалежності. Зроблено висновок, що у досліджуваному періоді можна умовно виділити два етапи: перший – з 1991 р. до 2001 р., який більше підпорядковується закону руху (діюче кримінальне право не відповідало реаліям життя українського суспільства, а тому науковці зосередили увагу на роботі над проектом нового кримінального закону); другий – з 2001 р. до 2007 р. – більше підпорядкований закону сталості (основні зусилля зосереджені на роботах догматичного характеру, висуненні пропозицій змін до чинного КК України, що стосуються незначних коректив тексту кримінального закону, виправленні явних помилок законодавця);
- сформульовані характерні риси розвитку кримінально-правової науки України в період з 1991 до 2007 років (питання особливої частини), до яких відносяться:
а) відсутність сучасної парадигми кримінально-правової науки як сукупності філософських, загальнотеоретичних положень, які визначають зміст основних категорій кримінального права. Зокрема, кримінально-правова наука досі не визначилася, що є пріоритетним для захисту – особа, суспільство чи держава. За повсюдного декларування пріоритету захисту прав особи, необхідності гуманізації заходів кримінально-правового впливу у конкретних дослідженнях домінують пропозиції щодо розширення меж криміналізації та посилення караності. Вирішуючи спірні питання кваліфікації, більшість авторів перевагу віддають нормам з суворішою санкцією, що свідчить про панування обвинувального ухилу в науці, зводить нанівець загальні декларації про мету, завдання і напрямки розвитку науки та вдосконалення законодавства. Відтак, нагальною потребою сьогодення є розробка нової парадигми кримінально-правової науки України;
б) має місце втрата філософського підгрунтя кримінально-правової науки на фоні процесів деідеологізації, плюралізації методів наукових досліджень. Здобутки філософії у дослідження з особливої частини кримінального права використовуються непослідовно. Проголошуючи використання діалектичного методу, вчені зазвичай не уточнюють, яку ж діалектику вони мають за основу своїх досліджень – матеріалістичну чи ідеалістичну (а вони є взаємовиключними в цілому ряді принципових положень), фактично ж нерідко послуговуються постулатами метафізики;
в) поверховість та безсистемність наукових досліджень в галузі особливої частини кримінального права України. Основні зусилля авторів зосереджені на з’ясуванні назв статей та розділів, визначенні родового об’єкта, місця відповідних статей в системі Особливої частини КК тощо. Водночас, поза увагою дослідників проблем особливої частини кримінального права повсякчас залишаються питання караності відповідних посягань, необхідність відмежування злочинів від правопорушень, передбачених іншими галузями права. Стаття КК чи розділ Особливої частини розглядаються як об’єкт, самостійність якого абсолютизується, переважно не враховується, що вони є елементами більш складних систем – системи кримінального права та системи законодавства України. Врешті-решт це також обумовлене відсутністю парадигми кримінально-правової науки України;
г) панування юридичного позитивізму, характерною рисою якого є підпорядкування мети та цілей дослідження досліджуваному матеріалу. Визначаючи основні об’єкти дослідження, напрями подальших досліджень, а, нерідко і їх результати, науковці, переважно, обмежуються текстом чинного КК України;
д) методологічна невизначеність кримінально-правової науки;
е) відсутність адекватного розуміння належного співвідношення загальної та особливої частини кримінального права України;
є) кримінально-правова наука проходить етап накопичення матеріалу;
удосконалено:
- визначення предмета науки кримінального права України. Підкреслено, що до такого предмета відносяться питання розвитку науки кримінального права та її методології. Крім того відзначено, що предметом відповідної науки є не самі по собі чинні, раніше діючі, зарубіжні кримінально-правові норми, положення правозастосовної практики, а закономірності їх створення, дії та вдосконалення;
- визначення структури кримінально-правової науки України. На відміну від попередніх досліджень, у яких науку розглядали лише як систему знань, пропонується розглядати науку як єдність знання та діяльності. Відповідно кожен з цих компонентів характеризується своїми складовими. Зокрема, знання має гносеологічну та предметну структуру. Гносеологічна структура науки виділяється залежно від руху процесу пізнання. У дисертації констатується, що в дослідженнях положень особливої частини кримінального права України домінують найпростіші конструкції (поняття, наукові факти, категорії). Водночас недостатня увага приділяється дослідженню таких складових гносеологічної структури кримінально-правової науки як закони та теорії (а інколи ці питання взагалі ігноруються). У предметній структурі науки кримінального права України пропонується виділяти не лише структурні одиниці, які відтворюють розділи кримінального закону, а й більш масштабні утворення: вчення про злочини проти особи, проти суспільства, проти держави;
набув подальшого розвитку підхід до методології кримінально-правової науки України:
- констатується, що методологія науки кримінального права України має тричленну структуру, включає філософський (фундаментальний), загальнонауковий та конкретно-науковий рівень. Зроблено висновок, що філософський рівень є найменш розвинутою ланкою методології кримінально-правової науки. У дослідженнях особливої частини кримінального права декларативно без належної аргументації абсолютизується роль діалектичного методу, можливість інших філософських підходів до розуміння та пізнання кримінального права практично не обговорюється;
- обґрунтовується, що із загальнонаукових методів у кримінально-правових дослідженнях не можуть застосовуватися лише методи вимірювання та експерименту. Зараз не в повній мірі використовується потенціал системного методу. Також у наукових дослідженнях простежується штучна відірваність, відсутність належного розуміння співвідношення загальної та особливої частин кримінального права як наслідок неправильного використання методів індукції та дедукції. Має місце неправильне застосування історичного методу та методу порівняння. Це проявляється в абсолютизації зарубіжного та історичного досвіду кримінально-правової охорони певних суспільних відносин, як беззаперечного аргументу на користь запровадження такої самої практики в сучасній Україні, при цьому часто різниця соціальних, історичних, економічних, культурних умов життя суспільства не досліджується, і у формулюванні висновків до уваги не береться. Існує невизначеність як у назвах, так і в переліку загальнонаукових методів, які використовуються у кримінально-правових дослідженнях;
- доводиться, що конкретно-науковий рівень методології науки кримінального права України зводиться до використання догматичного методу, часто в підходах дослідників йому надається значення самодостатнього.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подолання негативних явищ, які присутні в кримінально-правовій науці України, для підвищення якості та ефективності наукових досліджень особливої частини кримінального права України, а також у навчальному процесі під час викладання курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України. Крім того, висновки і пропозиції, які наведені у дисертації, можуть стати вихідними положеннями для проведення подальших наукознавчих досліджень в галузі кримінального права.
Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації положення, які складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. Власні розробки здобувача у наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять 50%, а у бібліографічному довіднику «Кримінальне право України: Бібліографія. 1991 – 2002» – 33%.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких наукових форумах: Міжнародній студентській науковій конференції «Розвиток української правової системи за роки незалежності» (Харків, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Юридическая наука: проблемы и перспективы развития (региональный аспект)» (Великий Новгород, 30 вересня - 1 жовтня 2005 р.); ХІІ та ХІІІ регіональних науково-практичних конференціях «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 9-10 лютого 2006 р., Львів, 8-9 лютого 2007 р.); Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов – 2006» (Москва, 12-15 квітня 2006 р.); семінарі «Боротьба зі злочинністю і права людини» (Одеса, 16 березня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи вдосконалення» (Львів, 13-15 квітня 2007 р.); 4-ій Міжнародній науково-практичній конференції «Уголовное право: стратегия развития в ХХI веке» (Москва, 25-26 січня 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у шести наукових статтях, з них чотири у фахових наукових виданнях, та дев’яти тезах виступів на конференціях, семінарах, а також у бібліографічному довіднику.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які вміщують шість підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.
Основний текст роботи становить 202 сторінки, список літератури (637 назв) викладений на 66 сторінках. Література і законодавство використані станом на 1 січня 2007 року.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Актуальність теми, визначена у вступі, повністю підтвердилася в ході дисертаційного дослідження. Вивчення опублікованих праць, анкетування вчених-криміналістів України, власні узагальнення демонструють важливість наукознавчих досліджень для вдосконалення розвитку кримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики застосування кримінально-правових норм. Попри безумовні досягнення, наука кримінального права незалежної України характеризується рядом недоліків, одним з яких є відсутність спеціальних наукознавчих досліджень як на емпіричному так і на теоретичному рівнях.
2. Проведене дисертаційне дослідження було спрямоване на заповнення існуючої в кримінально-правовій науці прогалини в частині наукознавчих досліджень особливої частини кримінального права України, а також теоретичного осмислення предмету, методу та генезису кримінально-правової науки України.
3. Головним у цьому дисертаційному дослідженні є сам факт узагальнених досліджень розвитку особливої частини науки кримінального права України в період з 1991-2006 років, визначення позитивних та негативних аспектів цього процесу, загальна оцінка стану відповідної структурної частини кримінально-правової науки України без прив’язки до вирішення по суті конкретних проблем. Дослідження не спрямоване на прирощення знань про окремі інститути особливої частини, воно як, наукознавче, покликане дати зріз наукових результатів за відповідний період, виходячи з зовнішніх проявів наукової діяльності.
4. Проведене дисертаційне дослідження дало можливість констатувати існування кримінально-правової науки України як окремої та самостійної, хоча вона й далі продовжує долати окремі негативні ознаки, успадковані від радянської науки. Так, поступово відбувається відмова від діалектичного матеріалізму як єдиного фундаментального методу наукового пізнання, від інших соціалістичних постулатів, зокрема, про вторинність інтересів особи. На сучасному етапі свого розвитку наука кримінального права України відрізняється від радянської науки. Разом з тим яскраво виражається наступність – наша наука не відмовляється від досягнень радянської науки, адже значна частина вчених досягла успіхів у науковій роботі саме в радянський період.
Проте розвиток вітчизняної кримінально-правової науки відбувається в умовах фактичної самоізоляції, так як теоретичні розробки зарубіжних колег в дослідженнях практично не використовуються (за винятком кримінально-правової науки Російської Федерації), переклади наукових праць іноземних вчених в Україні майже не ведуться.
5. Стан науки відображає стан суспільства. Оскільки в Україні поки що не сформоване громадянське суспільство, то й наука в першу чергу обслуговує державу та її інтереси.
6. Дослідження підтвердило з одного боку умовність виділення в структурі кримінально-правової науки загальної та особливої частини, а з другого боку показало відносну самостійність особливої частини науки кримінального права України. Відносна самостійність виражається в тому, що є коло проблем, які становлять предмет особливої частини, є коло авторів, які насамперед чи виключно займаються проблемами особливої частини кримінального права України тощо.
7. Дисертаційне дослідження показало, що кримінально-правова наука суб’єктивна за своїм змістом, розвивається залежно від зусиль окремих людей. Впродовж аналізованого періоду наука не стала плановою, в цьому і сильна її сторона, і недолік.
8. Кримінально-правова наука України досягла значних успіхів у теоретичному осмисленні ряду проблем, які є актуальними для сучасної України, а саме у дослідженні злочинів у сфері господарської діяльності (в першу чергу ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом), комп’ютерних злочинів, кримінально-правової протидії тероризму. Вченими запропоновані теоретичні моделі окремих розділів Особливої частини КК України. У межах досліджень окремих проблем особливої частини кримінального права України накопичується матеріал, на основі якого вдосконалюватимуться інститути загальної частини. Зокрема з публікацій, присвячених окремим проблемам особливої частини кримінального права України, випливає необхідність переглянути і вдосконалити вчення про предмет, наслідки злочину, санкції кримінально-правових норм тощо.
9. Доводиться констатувати абсолютно різний ступінь дослідженості окремих інститутів і положень особливої частини кримінального права України. Найпопулярнішими темами досліджень впродовж аналізованого періоду були: кримінально-правові норми, які відповідають наступним трьом критеріям: по-перше, передбачають кримінальну відповідальність за нові, раніше невідомі нашому суспільству, прояви суспільно-небезпечної поведінки; по-друге, вперше запроваджені після 1991 року; по-третє, передбачають відповідальність за діяння, на криміналізації яких наполягала міжнародна спільнота.
10. На сучасному етапі констатується збільшення кількості публікацій, присвячених проблемам кримінального права України загалом, та особливій його частині зокрема, особливо після прийняття КК України 2001 року. А тому з огляду на закони діалектики кількість повинна перейти в якість на наступному етапі, що повинно виражатися у переході до досліджень більш високого рівня узагальнення, досліджень, не прив’язаних до законодавчої догми, у вирішенні дійсних, а не уявних проблем практики. А поки що такий великий масив публікацій призводить до того, що науковці в них губляться і, як наслідок, не повною мірою враховують досягнення попередників у своїх дослідженнях, декілька разів виносяться на захист різними авторами ті самі положення наукової новизни, що сповільнює поступальний розвиток кримінально-правової науки в цілому.
11. Основною метою цієї роботи не було оцінити внесок окремих авторів чи якість окремих досліджень. Ставилося завдання визначити стан тієї частини кримінально-правової науки, яка стосується особливої частини кримінального права України, як об’єктивно існуючого явища, з’ясувати чи розвивається вона, а чи перебуває в занепаді. Поряд з успіхами доводиться констатувати поверховість багатьох робіт, псевдонауковість, ненауковий характер досліджень, відсутність аргументації, ігнорування потреб практики, обвинувальний ухил у вирішенні багатьох питань.
12. Дослідження стану розвитку особливої частини кримінально-правової науки України в період 1991-2006 р.р. є в основному завершеним. Разом з тим це не означає, що наукознавчі дослідження цієї теми не мають перспектив. Перспективними напрямками є з’ясування: зв’язку загальної та особливої частини кримінального права; взаємовпливу української та російської кримінально-правової науки; більш глибоке дослідження генезису кримінально-правової науки України, зокрема, виявлення того, який вплив на неї справили кримінально-правові науки тих держав, до складу яких входили українські землі, мова йде не лише про Росію, а й про Австро-Угорську імперію, Польщу, Румунію тощо.
Одним з найважливіших висновків цього дослідження є можливість реалізувати прогностичну функцію науки, тобто окреслити коло проблеми, які кримінально-правова наука повинна досліджувати в подальшому. Узагальнення проведених досліджень дозволяє припустити, що в майбутньому кримінально-правова наука зосередиться на вирішенні таких питань:
розробка, формулювання та уніфікація змісту наскрізних понять кримінального права;
взаємозв’язок Загальної та Особливої частин КК України, зокрема очищення положень Особливої частини від положень Загальної частини;
адекватність санкцій за окремі види злочинів та їх систематизація; систематизація визначення вартісних величин заподіяної злочином шкоди за допомогою уніфікованих критеріїв;
усунення невиправданої конкуренції статей КК України;
диференціація кримінально-правової відповідальності, зокрема виділення спеціальних норм;
переведення окремих видів злочинів у категорію інших правопорушень;
розмежування складів злочинів та відмежування їх від інших правопорушень;
відповідальність за окремі види злочинних посягань, небезпека яких особлива в сучасних економічних, політичних, соціальних умовах;
встановлення відповідності положень Особливої частини КК України міжнародним зобов’язанням нашої держави.
Отже, можна констатувати, що наукознавчі дослідження в галузі особливої частини кримінального права незалежної України є невід’ємною частиною кримінально-правової науки, а їх проведення – запорукою подальшого успішного розвитку цієї галузі знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=12187.
2. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0.
3. Адельханян Р.А. Преступность деяния по международному уголовному праву. Учебное пособие.— М.: МЗ ПРЕСС, 2002.— 37с.
4. Азаров Д.С. Актуальні питання кримінально-правової протидії комп’ютерним злочинам // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.—2003.—Вип. 5.— С.5—25.
5. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: Автореф. дис.... к.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.—К., 2003.—18с.
6. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальністьза розголошення лікарської таємниці: окремі теоретичні та прикладні проблеми // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. (Харків 22—23 квітня 2004 року).—К.-Х.: Юрінком Інтер, 2004.— С. 100 — 102.
7. Азаров Д.С. Окремі проблеми кваліфікації шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки // Адвокат. – 2004. — № 5. – С. 11—13.
8. Азаров Д.С. Про окремі вади термінологічного апарату розділу ХVІ Особливої частини Кримінального кодексу України // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково—практичної конференції 4—5 квітня 2003 р.— Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. –С. 137—141.
9. Азаров Д.С. Статті розділу XVI Особливої частини КК України: проблеми коментування // Проблеми коментування кримінального закону: Матеріали міжнародної наукової конференції // Вісник Львівського юридичного інституту МВС України. — Львів: ЛЮІ МВС України, 2004. — № 2 (2) Додаток 2. – С. 279—286.
10. Айман Хусейн Мухамед аль Орімі. Кримінальна відповідальність за крадіжку і відмінність її від суміжних злочинів за кримінальним правом Йорданії (історія і сучасність): Автореф. дис....к.ю.н. / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого —Х., 2002.—19с.
11. Акімов М. До питання про об’єкт такого злочину як захоплення заручників // Підприємництво, господарство і право.—2006.—№ 6.—С. 129.
12. Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за хабарництво за кримінальним законом Йорданії і України (порівняльно—правове дослідження): Автореф. дис....к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького.— К., 2002.—16с.
13. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования.—М.: Статут, 1999.— 712с.
14. Андрушко П.П. Коментар до розділу XVI “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’юрерів) систем та комп’ютерних мереж електрозв’язку” Особливої частини Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.—2005—№3.— С. 65—87.
15. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні.—К.: Форум, 2004.— 160с.
16. Андрушко П.П. Напрями вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за корупційні діяння // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми: Матеріали міжнародної наукової конференції (Донецьк, 17—18 листопада 2006 року).—Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006.— С. 67—73.
17. Андрушко П.П. Проблема кваліфікації злочинів, пов’язаних із зараженням людини інфекційними хворобами (ст. 130, 131, 133 КК України) // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 22—23 квітня 2004 року).—К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.— С. 93—97.
18. Андрушко П.П. Проблеми кваліфікації легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом // Правова держава.—Вип. 13.—С. 334—346.
19. Андрушко П.П. Яким інтересам має надаватись правозастосовними органами пріоритет при вирішенні питання про відповідальність за несплату податкових зобов’язань: фіскальним держави чи платника податків (коментар до постанови Пленуму ВСУ від 8 жовтня 2004р. №15) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.—2005—№1.—С. 36—57.
20. Андрушко П.П., Короткевич М.Є. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінально-правова характеристика.—К.: Юрисконсульт.—2005.—292с.
21. Андрушко П.П., Мойсик В.Р. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Юридичний вісник України. – 1998. – №30. – С. 23—32.
22. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.—2005.—№ 9.—С. 28—87.
23. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України.—2005.—№2.— С. 26—35.
24. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.—2005.—№ 10.— С. 31—78.
25. Антипенко В. Ф. Міжнародно-правовий фактор визначення ознак об'єкта складу терористичного акту у внутрішньому законодавстві // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України. Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару (Харків 1—2 жовтня 2002р.).—Х.: Східно—регіональний центр гуманітарно—освітніх ініціатив, 2003.—С. 197—202.
26. Антипенко В.Ф. Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) // Право України.—1999.—№2.— С.92—95.
27. Антипенко В.Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні: Автореф. дис....к.ю.н. / НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького —К., 1999.— 20с.
28. Антологія української юридичної думки.—Т. 7 /Відпов. ред. О.М. Костенко.—К.: Юридична книга, 2004.— 615с.
29. Антонюк Н.О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: Автореф. дис....к.ю.н. / Львівський національний університет ім. Івана Франка.—Львів, 2006.—18с.
30. Бабенко А.М. Кримінально-правова політика України у сфері запобігання незаконному посіву або вирощуванню снотворного маку чи конопель // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми. Матеріали міжнар. наук. конф. (Донецьк, 17-18 листопада 2006 року).— Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006.— С. 150—156.
31. Багрий-Шахматов Л.В. Общественная опасность терроризма для морехозяйственного комплекса и ответветственность за него по новому УК Украины // Вісник Одеського юридичного інституту внутрішніх справ.—2002.— спец. вип. — С. 13—17.
32. Багрій-Шахматов Леонід Васильович. Біографія і бібліографія вчених—правознавців (Одеський національний морський університет, Українська Академія наук національного прогресу) / Упорядник Г.І.Пузанова. — О.: Латстар, 2002. — 55с.
33. Бажанов Марко Ігоревич. Біографія і бібліографія вчених—правознавців (Академія правових наук України). Упорядник Ю.В.Баулін. — Х.: Право, 1997. — 28с.
34. Байлов О.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров'я особи вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис... к.ю.н. / Національний університет внутрішніх справ.— Х., 2004, — 19с.
35. Баймуратов М. Украинско—немецкий симпозиум по проблемам уголовного права и процесса // Юридический вестник. -- 1994. – Вип. 4. – С. 77 – 78.
36. Балабанов О.О. Відповідальність за порушення, які пов’язані з ненаданням допомоги на морі (Кримінально-правові аспекти): Автореф. дис....к.ю.н. / Українська академія внутрішніх справ. — К., 1996.— 21с.
37. Бандурка О.М. Кримінально-правова відповідальність за порушення виборчих прав громадян // Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства. Матеріали наук.-практ. конф.—К.: Фоліант, 2005.—С. 36—39.
38. Бантишев А. Является ли частный нотариус служебным лицом? // Юридичний радник – 2004.— №2.—С. 68—71.
39. Бантишев О., Шамара О. Протидія тероризму: теорія та практика, досвід, проблеми сучасності та шляхи їх рішення // Юридичний радник.—2005.—№1.— С. 78—81.
40. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом XVII Кримінального кодексу України.—К.: Ін Юре, 2003.— 116с.
41. Барабаш О.Л., Кальченко С.В. Підкуп як спосіб перешкоджанню вільному здійсненню виборчого права: матеріально-правовий аспекти злочину та процесуальний порядок його встановлення // Вісник Верховного Суду України. – 2003. — № 4. – С. 51—54.
42. Бараненко Д., Магарін М. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину // Прокуратура. Людина. Держава.—2004.—№8.— С. 49—55.
43. Бардин А.Н. Мировозренческо-методологические проблемы изучения терроризма как социально-правового феномена // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції (Харків, 13—14 грудня 2002 року).—Х.: Право, 2003.—С. 330—331.
44. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учебн. пособие.—К.: МАУП, 2004.—216с.
45. Батыргареева В.С. Торговля людьми: уголовно-правовые и криминологические проблемы // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. – 2002. – Вип.4. – С. 254—261.
46. Баулін Ю.В. Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності. Матеріали науково-практичної конференції (Харків, 5-6 жовтня 2005 року).—Х.: Кроссроуд, 2006.—С. 6—11.
47. Баулін Ю.В. Методологічне значення поділу права на приватне і публічне для кримінально—правових досліджень // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції (Харків, 13—14 грудня 2002 року).—Х.: Право, 2003.—С. 285—287.
48. Баулін Ю.В. Проблеми кваліфікації злочинів, вчинених злочинною організацією // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (Харків 1—2 жовт. 2002 р. — X.: Східно—регіон. центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. –С. 163—165.
49. Баулін Ю.В. Система злочинів проти особистої волі людини. // Злочини проти особистої волі людини. Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Харків, 19—20 вересня 2000 р.) – Х.: Лестивця Марії, 2002. – С. 23—26.
50. Бахуринська О.О. До критики змішаної форми вини у злочині, передбаченій статтею 271 Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.—2005—№1.— С. 57—63.
51. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях.—М.: Стелс, 1995.—304с.
52. Белоконев В. Современные проблемы воинских должностных преступлений // Підприємництво, господарство і право. – 2001. — №5. – С. 97—100.
53. Беницкий А.С. Отграничение легализации денежных средств или иного имущества приобретённых преступным путём, от смежных составов преступлений // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 4. – С. 62 – 74.
54. Беніцький А.С. Деякі питання протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню терористичної діяльності за законодавством України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. — 2005. — № 1. — С. 122—128.
55. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинних шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Автореф. дис.... к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. —К., 2002.— 20с.
56. Беніцький А.С. Суб’єктивна сторона легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ.—2005.—№4.—С. 105—116.
57. Берзін П.С. Злочини у сфері господарської діяльності: методика обчислення матеріальної шкоди. — К.: Юрисконсульт, 2005. — 149с.
58. Берзін П.С. Кримінально-правова класифікація шахрайських дій з використанням банківських “смарт-карток”// Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. — № 5. – С. 93—97.
59. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. — К.: Атіка, 2005. – 316с.
60. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту товарів та послуг: аналіз складу злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Автореф. дис... к.ю.н./ Академія адвокатури України.— К., — 2004. — 22с.
61. Берзін П.С. С.І. Тихенко – науковець, практик та викладач кримінального права // Підприємництво, господарство і право.—2005.— № 1.—С. 135—138.
62. Берзін П.С. Сава Осипович Богородський – «людина, якій доля подарувала найбільше щастя у світі – можливість досягнути вищого ступеню освіти та ученості» // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. —2006.—№ 4.—С. 69—91.
63. Берзін П.С. Святий Великомученик Юрій Новіцький – небесний покровитель вітчизняної школи кримінального права.—К.: Знання України, 2006.—23с.
64. Берзін П.С. Суб’єктивна сторона шахрайства, що вчиняється з використанням підроблених банківських платіжних карток // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. — № 1. – С. 36—43.
65. Бєлова О. деякі аспекти характеристики суб’єктивної сторони злочинів проти сім’ї та неповнолітніх // Право України.—2005.—№ 5.—С. 121.
66. Битяк Ю.П. Методологічні питання науки адміністративного права України // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції (Харків, 13—14 грудня 2002 року).—Х.: Право, 2003.—С.189—192.
67. Бібліографія робіт з кримінального права, опублікованих у періодичних виданнях у 1986—1998 роках / Лев М.А., Навроцький В.О.— Л.: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка.—1999. — 48с.
68. Білецька Л.М. Предмети контрабанди як елемент предмета доказування у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України.—2003.—№ 2 (36).—С. 44—47.
69. Білоконєв В.М. "Тяжкі наслідки" як ознака об’єктивної сторони порушення правил водіння або експлуатації машини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 1 (10). – С. 135 – 144.
70. Білоус І.Д. Особливості кримінальної відповідальності за вчинення терористичного акту відповідно до нового Кримінального кодексу України // Держава і право.—Вип. 17.— С. 411—414.
71. Білуха М.П. Основи наукових досліджень: К.: Вища школа, 1997.— 271с.
72. Бойко А.М. Про поняття та систематизацію злочинів у сфері господарської діяльності // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково—практичної конференції (Харків, 25—26 жовтня 2001р.).—Х., 2002.—С. 129—131.
73. Болдарь Г. Кримінально-правовий статус арбітражного керуючого // Кримінальне право.—2006.—№3.— С.110—114.
74. Бондарєва М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. — К., 2000.—17с.
75. Борисов В., Голіна В. Актуальні проблеми боротьби зі злочинами проти особистої волі людини [Наукова конференція] // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 2 (25). – С. 243 – 254.
76. Борисов В., Дорош Л., Христич І. Міжнародний науково-практичний семінар "Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність" // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 3 (26). – С. 252 – 265.
77. Борисов В., Кураш Я., Христич І. Міжнародна науково-практична конференція "Питання застосування нового Кримінального кодексу України" // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – Вип. 2 (29). – С. 228 – 238.
78. Борисов В.И. Проблемы технико-юридического конструирования норм об ответственности за преступления в экономической сфере // Конституционные основы уголовного права. Материалы Всероссийского конгресса по уголовному праву, посвещённого 10—летию Уголовного кодекса Российской Федерации.—М.: ТК Велби, 2006.— С. 83—85.
79. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации.—Х.: Консум, 1995.— 104с.
80. Борисов В.І. Відповідність кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, міжнародним договорам України // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності. Матеріали науково-практичної конференції (5-6 жовтня 2005р.).—Х.: Кроссроуд, 2006.—С. 94—97.
81. Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід або арешт // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. — 2004. — № 7. — С. 53—59.
82. Борисов В.І. Основні проблеми охорони безпеки виробництва в кримінальному законодавстві України Автореф. дис…д.ю.н. / Українська юридична академія.— Х., 1993.— 35с.
83. Борисов В.І., Зеленецький В.С., Батиргареєва В.С. Вклад Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України в розвиток сучасної правової науки України // Питання боротьби зі злочинністю.—2005.—Вип. 10.— С. 3—19.
84. Борисов В.І., Козак В.А. Коментар до ст. 149 кримінального кодексу України // Кримінальне право України.—2006.—№2.— С. 17—23.
85. Боровенко В.М. Кримінальна відповідальність за порушення правил міжнародних польотів: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка.— К., 1998.— 15с.
86. Боротьба з господарськими злочинами / За ред. Ф.А. Лопушанського, Ю.Л. Титаренка.—Донецьк, 1997.—160с.
87. Бортник В.А. Деякі питання кримінального захисту прав людини, її честі і гідності // Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез та доповідей регіонального круглого столу (Хмельницький, 21—22 лютого 2003 р.).—Хмельницький, 2003.—С. 81—82.
88. Бояров В.І. Деякі питання кримінально-правової характеристики умисних вбивств, вчинених на замовлення // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 25—26 жовтня 2001р.)—Х., 2002.— С. 119—123.
89. Бояров В.І. Коментар до статті 127 «Катування» Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково—практичні коментарі.—2005.—№3.—С.87—89.
90. Брич Л. Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право.—2001.—№ 2. – С. 68—71.
91. Брич Л. Проблеми критеріїв відмежування складів злочинів від складів адміністративних правопорушень у кримінально-правовій науці // Вісник Львівського університету.—Серія юридична.—2006 .—Вип. 43.— С. 255—272.
92. Брич Л.П. Закономірності розмежування складів злочинів // Життя і право.—2004.—№7.— С. 67 – 75.
93. Брич Л.П. Значення видів об’єкта й таких ознак як предмет і потерпілий у розмежуванні складів злочинів // Держава та регіони.—Серія право.—2006.—№ 2.—С. 47—57.
94. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка.— К., 1998.— 17с.
95. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі.—Львів: Видавничий центр юридичного факультету ЛДУ, 1998.— 76с.
96. Брич Л.П. Розмежування згвалтування із суміжними складами злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи //Життя і право.—2004.—№ 4.—С. 69—78.
97. Брич Л.П. Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 130 КК України “Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби”, із суміжними складами злочинів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — 2003. — Вип. 38. – С. 454—467.
98. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні.—К.: Атіка, 2000.—288с.
99. Брич Л.П., Навроцький В.О. Суб’єкт ухилення від податків, зборів, інших обов’язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України: дискусійні питання // Предпринимательство, хазяйство и право.—1999.—№ 7.—С. 41—47.
100. Бублейник В.А. Деякі проблеми предмета злочину, передбаченого ст. 307 КК України // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 4-5 квітня 2003 р.) — Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. –С. 146—149.
101. Бугаев В. Разграничение воинского преступления и воинского дисциплинарного проступка // Юридический вестник. – 1999. – Вип. 4. – С. 93 – 96.
102. Бугаєв В.О. Військові злочини і покарання: Автореф. дис....к.ю.н. / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2002.— 21с.
103. Булда Д. Деякі аспекти кримінальної відповідальності за катування // Підприємництво, господарство та право.—2005.—№ 7.— С. 120—123.
104. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання.—Львів: ПАЇС, 2006.— 200с.
105. Бурдін В.М. Окремі питання кримінальної відповідальності за створення злочинних організацій за новим КК України 2001 року // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 4—5 квітня 2003 р.)— Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 149—152.
106. Бурдін В.М.Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України // Життя і право. – 2004. — №2. – С. 74—78.
107. Бурко О.В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис... к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.— К., — 1997.— 18с.
108. Бурлай Е.В. Философский уровень методологии государственно-правовых исследований // Методологические проблемы юридической науки. Сборник научных трудов АН УССР Институт государства и права / Отв. ред. Н.И. Козюбра.—К.: Наукова думка, 1990.—С. 19—40.
109. Васильцева О.О. Суб’єкти кримінальних банкрутств // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 202 – 214.
110. Васильченко С. Удосконалення законодавства про державну службу як чинник попередження службових злочинів // Юридичний журнал.—2004.—№1.
111. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч. 1 / Под общ. ред. И.Т. Фролова.—М.: Политиздат, 1990.— 367с.
112. Вдовиченко М.М. Об’єкт і предмет котрабанди // Митна справа.—2003.—№3.—С.41—46.
113. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В.Т. Бусел.—К.: Ірпінь Перун, 2005.— 1728с.
114. Вересов В.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (на матеріалах автономної республіки Крим): Автореф. дис.... к.ю.н. / Університет внутрішніх справ. — Х., 1999.— 18с.
115. Вісник Академії правових наук України (До 10—річчя Академії правових наук України).—2003.—№1.— 835с.
116. Володіна О.О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини.— Автореф. дис....к.ю.н. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.—Х., 2003.—19с.
117. Володіна О.О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини.—Х., 2005. – 221с.
118. Воронцов А.В. Об’єктивні ознаки затримання, приводу або арешту як злочинів проти правосуддя, що вчиняються посадовими особами органів дізнання та досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 4. – С. 134 – 138.
119. Гавриш С., Ємельянов В. Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК України: окремі проблеми // Право України.—2000.—№ 10.— С. 41—43.
120. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства.—К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002.— 634с.
121. Гавриш С.Б. Основні питання відповідальності за злочини проти природнього середовища (проблеми теорії та розвитку кримінального законодавства України): Автореф. дис… д.ю.н. / Українська державна юридична академія.— Х., 1994.— 38с.
122. Гавриш С.Б., Фесенко Є.В. Концептуальні питання застосування нового кримінального законодавства України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 25—26 жовтня 2001р.)—Х., 2002. – С. 11 – 14.
123. Гадойбоев С.А. Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения контрабанды наркотиков: Автореф. дис… к.ю.н. / Украинская академия внутренних дел.— К., 1996.— 20с.
124. Гайдар Е.А. Некоторые вопросы квалификации убийств, совершённых по заказу // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи. Матеріали науково-практичної конференції (Харків 22—23 квітня 2004 року.).—К.-Х.: Юрінком Інтер, 2004.— С. 66—69.
125. Гель А.П. До питання про доцільність декриміналізації ст. 391 КК України (злісна непокора вимагань адміністрації виправної установи) // Держава і право.—2005.—27.— С. 468—474.
126. Герцензон А.А. Пути развития советской науки уголвного права за 30 лет // Советское государство и право.—1947.—№ 11.— С. 73—86.
127. Гізімчук С. В. Терористичний акт та його відмінність під суміжних злочинів // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (Харків 1—2 жовтня 2002р.)—Х.: Східно—регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.— С. 218—221.
128. Гізімчук С.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис....к.ю.н. / Університет внутрішніх справ.— Х., 1999.— 17с.
129. Глушков В.О. Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України щодо відповідальності за злочини у сфері медичного обслуговування населення// Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи. Матеріали науково-практичної конференції (Харків 22—23 квітня 2004 року).—К.— Х.: Юрінком Інтер, 2004.— С. 90—93.
130. Голик Ю.В. Философия уголовного права: современная постановка проблемы // Философия уголовного права / Под ред. Ю.В. Голика.—СПб.: Юридический центр Пресс, 2004.— С. 6—52.
131. Голуб С.А. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання: Автореф. дис... к.ю.н. / Академія адвокатури України.— К., — 2005. — 20с.
132. Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз: Автореф. дис... к.ю.н. / Академія адвокатури України.—К., 2005.—17с.
133. Гордієнко В. Суб’єкт злочинів, пов’язаних з банкрутством суб’єктів господарської діяльності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції (Львів, 9—10 лютого 2006 року). –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, 2006.—С. 338—340.
134. Горох О.П. Практика призначення покарання за злочини у сфері обігу наркотичних засобів // Проблеми пенітенціарної теорії та практики.—2005.—№ 10.— С. 236—249.
135. Горох О.П. Щодо проблеми оптимізації санкцій за «наркотичні» злочини// Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 4—5 квітня 2003 року) — Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 154—157.
136. Гороховська О.В. Кримінальна відповідальність за вбивство через необережність: Автореф. дис... к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.— К., — 2003. — 18с.
137. Готін О.М. Кримінальна відповідальність за виробництво або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики): Автореф. дис... к.ю.н. / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.— К., — 2003. — 21с.
138. Гревцова Р.Ю. Кримінальна відповідальність за податкові злочини в Україні: Автореф. дис... к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.—К., 2003.—18с.
139. Грек Б.М. Кримінально-правова відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: Автореф. дис... к.ю.н. / Академія адвокатури України.— К., — 2005. – 18с.
140. Гринчак С.В. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 25—26 жовтня 2001року).—Х., 2002.—С. 123—126.
141. Грищук В. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. 2002.— Вип. 37.— С. 407—416.
142. Грищук В., Омельчук О. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду /