РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ У ПРАКТИЦІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПАЛАГУСИНЕЦЬ Олександра В’ячеславівна

УДК 341.12

РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ У ПРАКТИЦІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Науковий керівник:
Копиленко Олександр Любимович,
доктор юридичних наук,
професор, член-кореспондент
Національної академії наук України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
Перелік умовних скорочень 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ 14
1.1. Доктринальні засади формування ідей парламентаризму 14
1.2. Розвиток міжпарламентського співробітництва в останній чверті ХІХ – першій половині ХХ століття 27
1.3. Становлення та сучасний стан регіональних міжпарламентських інституцій 45
1.4. Тенденції посилення демократичної складової міжнародного інституційного співробітництва на універсальному рівні 59
Висновки до розділу 1 74
РОЗДІЛ 2. ПАРЛАМЕНТСЬКІ АСПЕКТИ ПРАВА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 77
2.1. Органи міжпарламентського співробітництва у системі міжнародних міжурядових організацій 77
2.2. Парламентські та представницькі органи міжнародних організацій 91
2.3 Участь міжпарламентських організацій у нормотворчій діяльності 97
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В РЕГІОНАЛЬНИХ ТА СУБРЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНАХ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 130
3.1. Україна в регіональних європейських органах міжпарламентського співробітництва (ПАРЄ, ПА ОБСЄ) 130
3.2. Міжнародно-правове регулювання участі України в трансрегіональних організаціях міжпарламентського співробітництва (МПА СНД, ПА ЧЕС, ПА ГУАМ) 153
3.3. Перспективи участі України у спеціалізованих та двосторонніх органах міжпарламентського співробітництва 164
Висновки до розділу 3 178
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 185

Перелік умовних скорочень

АСЕАН – Асоціація держав Південно-східної Азії
ВРУ – Верховна Рада України
ГА ОАД – Генеральна асамблея Організації американських держав
ГА ООН – Генеральна Асамблея ООН
ЕКОСОР – Економічна і соціальна рада ООН
ЄМАП – Європейська міжнародна асоціація православ’я
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄКПЛ – Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.)
ЄОВС – Європейське об’єднання вугілля і сталі
ЄЕС – Європейське економічне співтовариство
ЄС – Європейський союз
ЗЄС – Західноєвропейський союз
КПС – Комітет з парламентського співробітництва між Україною та ЄС
МБРР – Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЗС—Міністерство закордонних справ
МКС ПА ООН – Міжнародна кампанія за створення ПА ООН
МПА ЄврАзЕС – Міжпарламентська асамблея Євразійського економічного співтовариства
МПА СНД – Міжпарламентська Асамблея держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав
МПС— Міжпарламентський союз
НБСЄ – Нарада з безпеки та співробітництва в Європі
ОАД – Організація Американських держав
ОДКБ – Організація Договору з колективної безпеки
ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку
ПА ГУАМ – Парламентська асамблея Грузії, України, Азербайджану, Молдови
ПА НАТО – Парламентська асамблея Організації Північноатлантичного договору
ПА ОБСЄ – Парламентська асамблея Організації з безпеки та співробітництва в Європі
ПА ООН – Парламентська асамблея Організації Об’єднаних Націй
ПАРЄ – Парламентська асамблея Ради Європи
ПА ЧЕС – Парламентська асамблея Організації Чорноморського економічного співробітництва
ПВ ЦЄІ – Парламентський вимір Центральноєвропейської ініціативи
РЄ – Рада Європи
СОТ – Світова організація торгівлі
УПС – Угода про партнерство та співробітництво України з ЄС (1998 р.) ЮНІДО – Організація ООН з промислового розвитку
ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі і розвитку

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Міжнародне співробітництво сучасних держав у сфері інтенсифікації інтеграційних процесів у міжпарламентських відносинах є чинником прогресивного розвитку країн, а також можливістю для відстоювання ними своїх інтересів у межах міждержавних об’єднань. Правовий захист національних інтересів потребує налагодження всього механізму правового регулювання таких відносин, які включають в себе і міжпарламентське співробітництво.
Загальна демократизація міжнародних відносин у поєднанні зі зростанням регулюючої ролі міжнародних міжурядових організацій спричинили актуальність дослідження парламентського аспекту їх діяльності, який уособлюється у практиці міжнародних міжпарламентських організацій та квазіпарламентських органів міжнародних організацій. Цим обумовлена необхідність вироблення нових підходів до регулювання участі ВРУ в міжпарламентському співробітництві.
Наразі Україна бере участь у понад півтора десятках міжпарламентських організацій та об’єднань, що закономірно викликає потребу в дослідженні розвитку парламентарного виміру цього процесу, а особливо з огляду на те, що саме міжпарламентське співробітництво багато в чому формує подальші напрями розвитку міжнародного співробітництва держав як у межах міжнародних організацій, так і поза ними.
В Україні склалася практика правового вирішення таких складних проблем, як відкрите, періодичне обрання на альтернативній основі законодавчого органу державної влади. Ґрунтуючись на цьому, здійснюється й оновлення парламентських делегацій і груп у міжнародних парламентських організаціях. По-новому запрацювали громадянські інститути. У складі українських парламентських делегацій беруть участь представники різних фракцій у ВРУ.

Дослідження міжнародних актів і урахування міжнародної практики – важливі чинники й умови вдосконалення законодавства, стабільності міжнародних відносин, захисту громадян на міжнародному рівні, управління державою, побудови громадянського суспільства й відповідних інститутів.
Зазначені тенденції обумовили нагальну потребу в теоретичній розробці проблеми розвитку парламентаризму у практиці міжнародних організацій.
Стан дослідження проблеми. Питання і проблеми міжпарламентської співпраці є маловивченими. В сучасній вітчизняній науковій літературі немає жодного спеціального комплексного дослідження, присвяченого проблемі міжпарламентської співпраці. Хоча деякі питання міжнародних парламентських організацій і розглядалися окремими вченими-правознавцями, проте системне дослідження розвитку парламентаризму у практиці міжнародних організацій, здійснене автором, зроблено вперше. Воно дозволяє виявити не тільки позитивні, а й негативні аспекти існуючого правового регулювання міжпарламентської співпраці з метою розроблення заходів для їх усунення, прогнозування і вдосконалення в практиці української зовнішньої політики та законодавства.
Автором було проведено аналіз відповідної наукової літератури, що охоплює правову проблематику формування міжпарламентської співпраці з позицій декількох фундаментальних наук (міжнародне право, конституційне право та ін.) і напрямів наукових досліджень. Вивченню окремих проблем теорії міжпарламентського співробітництва приділяли увагу відомі вітчизняні юристи. Серед них — С. Алексєєв, М. Баймуратов, В. Буткевич, В. Денисов, О. Задорожній, О. Зайчук, О. Копиленко, І. Лукашук, В. Мицик, В. Муравйов, Г. Мурашин, А. Юркевич та інші. Історичні етапи становлення міжнародного парламентаризму розглянуті такими видатними ученими, як А. Ященко, Д. Златопольський, І. Ісаєв, О. Чистяков та інші.
Різні аспекти загальних і міжнародних проблем міжпарламентської співпраці та міжнародних організацій досліджуються в роботах О. Автономова, О. Бєлкіна, О. Булакова, А. Зайця, О. Керімова, Х. Клебеса, О. Кутейникова, І. Лоссовського, О. Любімова, В. Моравецького, Г. Морозова, І. Проценко, А. Саідова, Г. Тункіна, С. Хабарова, О. Шибаєвої, Л. Ентіна та інших.
Значну увагу у своїх працях правознавці приділили дослідженню різноманітних аспектів, пов’язаних з діяльністю міжпарламентських організацій, вивченню порівняльного правознавства, двостороннього міжпарламентського співробітництва, модельного законодавства, питань приєднання до міжпарламентських організацій та актів, що ними приймаються. Серед них такі вітчизняні і закордонні дослідники, як С. Авакьян, О. Автономов, Г. Барабашев, Ф. Бенуа-Ромер, В. Васильєв, Р. Васильєв, В. Вишняков, Ю. Веденєєв, Г. Воробйов, Ю. Дмітрієв, Л. Заблоцька, Д. Ковачєв, А. Ковлер, О. Козлова, Є. Колюшин, Ю. Красухін, О. Кутафін, В. Лапаєва, В. Лафітський, В. Лисенко, О. Любімов, Н. Міхальова, А. Мішин, В. Пертцик, А. Піголкін, А. Пісникує, З. Сабіч, І. Степанов, Б. Страшун, Ю. Тіхоміров, Б. Топорнін, В. Туманів, А. Федорова, М. Хоменко, В. Чиркін, К. Шеремет, Т. Шинкаренко, Ю. Шульженко, Б. Ебзєєв, Л. Ентін, О. Юртаєва та інші.
Таким чином, можна ще раз зауважити, що міжнародно-правові аспекти міжнародного парламентаризму у вітчизняній науці міжнародного права досліджені недостатньо. Отже, існує об’єктивна потреба у продовженні дослідження цього питання у процесі еволюції права міжнародних організацій, що сприятиме подальшому розвитку науки міжнародного права в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана як складова частина комплексних планових тем наукових досліджень Інституту законодавства Верховної Ради України: «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (державний реєстраційний №0104U006963); «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний №0104U007245).

Мета і завдання дослідження. У процесі цього дослідження перед дисертантом стояла така основна мета: аналіз теоретичних і практичних проблем міжпарламентської співпраці як особливої форми міжнародно-правового регулювання, аналіз актів, що приймаються за участі міжпарламентських організацій, та вироблення пропозицій по вдосконаленню правового регулювання міжпарламентської співпраці.
Відповідно до вказаної мети були визначені наступні завдання дослідження:
– проаналізувати генезу парламентаризму та встановити його вплив на формування міжнародних міжпарламентських інституцій;
– виявити особливості міжнародно-правового регулювання міжпарламентського співробітництва в рамках регіональних та універсальних міжнародних організацій;
– визначити місце органів міжпарламентського співробітництва в рамках міжнародних організацій;
– встановити особливості функціонування парламентських та представницьких органів;
– дослідити вплив діяльності міжпарламентських органів на нормотворчу діяльність міжнародних організацій;
– дослідити форми парламентської взаємодії парламентів у рамках трансрегіональних організацій міжпарламентського співробітництва;
– визначити місце та роль України в регіональних європейських органах міжпарламентського співробітництва.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку з розвитком парламентської складової у діяльності міжнародних організацій.
Предметом дослідження є система міжнародно-правових норм, які регулюють міжнародне співробітництво парламентів у рамках міжнародних організацій.

Методологічні та науково-теоретичні основи дослідження.
Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.
Так, історико-правовий метод дозволив проаналізувати генезу інституту парламентаризму, починаючи з ХVIII ст., а також етапи становлення міжпарламентського співробітництва в останній чверті ХІХ – першій половині ХХ ст. (підрозділи 1.1 та 1.2). Спеціально-юридичний метод було використано для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінності одна від одної, формулювання дефініцій, що склали понятійно-категоріальний апарат дослідження (підрозділи 1.3 та 1.4). Системний метод дав можливість розглянути в системі механізми реалізації парламентської складової у практичній діяльності міжнародних організацій (підрозділи 2.1 та 2.2). Застосування структурного методу дозволило виявити основні проблеми функціонування органів міжпарламентського співробітництва у ряді міжнародних організацій, в тому числі тих, в діяльності яких бере участь Україна (підрозділи 3.1 та 3.2). За допомогою функціонального методу було визначено основні властивості та функціональні ознаки парламентських і представницьких органів міжнародних організацій (підрозділ 2.2).
Крім того, у дисертації широко використано міжнародні та внутрішньодержавні нормативно-правові акти, що складають нормативну і емпіричну базу дослідження, серед яких – Статут ООН 1945 р.; резолюції та інші акти міжпарламентських організацій; установчі акти та статути міжпарламентських організацій; угоди, укладені між парламентами різних країн; акти так званого «внутрішнього права» міжнародних організацій, Статут МПС; Декларація про Чорноморське Економічне Співробітництво; Угода про створення МПА СНД (1992 р.), Конвенція про МПА СНД (1995 р.); Статут Ради Європи (1949 р.); документи Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі; двосторонні договори; національне законодавство України та інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у правовій науці України комплексним дослідженням міжнародно-правових аспектів розвитку парламентаризму у практиці міжнародних організацій.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у науковому плані та важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем.
Уперше:
– виявлено особливості парламентаризму як нового правового явища у діяльності міжнародних організацій;
– визначено основні тенденції еволюції парламентаризму в діяльності міжнародних організації;
– розроблено авторську класифікацію міжпарламентських інституцій;
– виявлено вплив діяльності міжпарламентських органів на нормотворчу діяльність міжнародних організацій;
– обґрунтовано наявність окремого виду міжпарламентських організацій – «організацій-сателітів»;
дістало подальшого розвитку:
– теоретико-правове прогнозування результатів створення та функціонування ПА ООН як всесвітнього парламенту;
– розуміння місця та ролі парламентської дипломатії у розвитку парламентаризму;
вдосконалено:
– розуміння такого правового феномену, як «модельні закони» у практиці міжпарламентських організацій;
– теоретико-правові підходи до правового забезпечення участі України в діяльності міжпарламентських інституцій.
Практичне значення дисертації. Результати дисертації можуть використовуватися за такими напрямами:
– науково-дослідний – поглиблювати наукові знання про міжнародно-правові аспекти міжпарламентської діяльності та перспективи її подальшого розвитку;
– науково-освітній – сприяти удосконаленню навчального процесу при викладанні курсів міжнародного публічного права, права міжнародних організацій, права міжнародних договорів, спецкурсу з міжпарламентської співпраці, а також при підготовці відповідних навчальних видань;
– інформаційно-аналітичний – застосовувати в процесі поширення знань щодо участі ВРУ в різних видах міжпарламентської діяльності;
– правотворчий – враховувати під час розробки, обговорення і укладання (затвердження) міжнародно-правових документів з питань міжпарламентського співробітництва, укладання міжнародних договорів та підготовки національних законів на основі модельного законодавства;
– зовнішньополітичний – використовувати в роботі Апарату ВРУ, Міністерства закордонних справ України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави щодо питань міжпарламентського співробітництва.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України. Основні положення дисертаційного дослідження також доповідалися на міжнародних та науково-практичних конференціях: «Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи», м. Київ, 21 серпня 2009 р. (тези опубліковані), «Законодавче і регуляторне забезпечення іноземних інвестицій: досвід України та Німеччини», м. Київ, 18 – 19 червня 2009 р. (тези опубліковані).
У науковому плані дисертація може бути використана при читанні курсів «Право міжнародних організацій», «Міжнародне публічне право», «Порівняльне конституційне право». На основі дисертаційного дослідження автором запропоновано запровадити спецкурс «Міжпарламентська співпраця в сучасному міжнародному праві».
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох статтях, які містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена основною метою дослідження і включає вступ, три розділи, десять підрозділів, загальний висновок та список використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 215 сторінок. Список використаної літератури становить 30 сторінок і складається з 291 джерела.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Розглянувши розвиток парламентаризму у практиці міжнародних організацій, дисертант дійшов таких висновків:
1. Генеза сучасного парламентаризму в діяльності міжнародних організацій характеризується двома основними тенденціями: розвитком міжпарламентського співробітництва та еволюцією парламентарної складової. Міжпарламентські та квазіпарламентські органи уособлюють в собі парламентарний аспект існування міжнародних організацій.
2. Учасниками міжпарламентських організацій в своїй більшості є не держави, а їх представницькі органи – парламенти. Проте існують випадки, коли міжпарламентська організація є органом міжурядової організації. Тоді членом самої організації є держава, і лише міжпарламентський орган даної організації формується безпосередньо парламентами держав-членів.
3. У контексті інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя, в тому числі і конституційних правовідносин, спостерігаються стійкі мондіалістські тенденції розвитку парламентаризму, а саме створення універсального парламентського органу в рамках ООН – ПА ООН. Таким чином, можна констатувати наявність двох вимірів розвитку парламентаризму в рамках міжнародних організацій – розширення та поглиблення. Розширення, тобто міжпарламентське співробітництво, виходить за рамки міжнародної організації, поглиблення характеризується посиленням парламентарної складової міжнародної організації та розширенням компетенції останньої.
4. У процесі дослідження діяльності міжпарламентських організацій з’ясовано, що частину з них можна розглядати як міжнародні організації sui generis, які за своєю правовою природою ipso facto є формою парламентської дипломатії, що має на меті налагодження системної взаємодії в рамках міжнародних інституцій. До останніх можна віднести МПС, який, будучи міжнародною неурядовою організацією, залишається, по суті, єдиним універсальним форумом для розвитку міжнародного парламентаризму.
5. Автором розроблена власна класифікація міжпарламентських організацій в системі міжнародних організацій, яка дозволяє виділити їх характерні спільні риси та відмінності від інших міжнародних організацій.
6. Виявлено новий тип міжпарламентських організацій – «організації-сателіти» – це ті міжпарламентські організації, які утворені парламентами держав – членів певної міжнародної міжурядової організації, проте інституційно не входять до її структури. Їх прикладом є ПА НАТО, ПА ОБСЄ, МПА СНД (у 1992–96 рр.), ПА ЧЕС, ПА ГУАМ.
7. Виявлено тенденції до посилення транснаціональної складової парламентської діяльності, що скеровує розвиток парламентаризму не за регіональною, а за функціональною ознакою. Така тенденція є цілком виправданою з огляду на функціональну концепцію членства, що лежить в основі більшості спеціалізованих міжнародних міждержавних організацій.
8. Автором розроблено власну класифікацію міжнародно-правових актів та норм «м’якого права», що приймаються міжпарламентськими організаціями та за їх безпосередньої участі, завдяки чому можна зробити висновок про наявність певної обмеженої міжнародної правосуб’єктності у міжпарламентських організацій.
9. Вбачається, що участь у міжпарламентських організаціях має допомагати взаємній інтеграції зацікавлених держав на регіональному рівні, чому сприяють створені ними т. з. модельні закони – акти, що мають рекомендаційний характер, приймаються міжнародною організацією або законодавчим органом федеративної держави з метою уніфікації законодавства різних держав або суб’єктів федерації і є орієнтиром для погодженої законодавчої діяльності.
10. Стосовно участі Верховної Ради України в МПА СНД зазначено, що ВРУ є стороною міжпарламентської Угоди про утворення МПА СНД 1992 р., за якою МПА СНД є «організацією-сателітом» СНД, проте не стороною міжурядової Конвенції 1995 р., за якою МПА СНД стала органом СНД, державою-членом якої Україна не є.
11. Можна передбачити, що розвиток міжпарламентської співпраці рухається шляхом посилення юридичної сили рішень, що приймаються міжпарламентськими організаціями. Про це свідчить, зокрема, підвищення ролі Європейського парламенту та ПАРЄ, тенденції до створення ПА ООН з широкими повноваженнями та рух на посилення ролі ПА ОБСЄ.
12. Встановлено важливу роль України в діяльності міжпарламентських інституцій. Україна є активним учасником МПА СНД, ПА ЧЕС, ПА ГУАМ, МПС та інших. Разом з тим участь представників Верховної Ради України ускладнено недостатністю законодавчого регулювання їх правового статусу. Зокрема, потребує прийняття Закон України «Про Верховну Раду України», який має включити і положення про міжпарламентську діяльність ВРУ.
13. Пропонується внести зміни до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» шляхом включення до нього окремої глави, якою буде врегульовано особливості участі ВРУ в міжпарламентських відносинах, а саме – порядок формування та участі депутатів в офіційних та робочих делегаціях, дво- та тристоронніх асамблеях, двосторонніх комісіях та комітетах, а також депутатських групах з міжпарламентських зв’язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ященко А. Идея юридической организации человечества в политических учениях до конца XVIII века / Ященко А. // Ученые записки Императорского Московского Университета. Юридического факультета. – Вып. 32. – М.: Тип. Император. ун-та, 1909. – 386 c.
2. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения. – М.: Экономика, 1998. – 464 с.
3. Пенн У. Опыт о настоящем и будущем мире в Европе путем создания европейского конгресса, парламента или палаты государств. Пер. с англ. / У. Пенн // Трактаты о вечном мире. – СПб., 2003. – С.115-135.
4. Сен-Пьер Ш.И. де. Избранные места из проекта вечного мира (в изложении Ж.Ж. Руссо. 1760) // Трактаты о вечном мире. – М., 1963. – С. 105-137.
5. Сен-Пьер Ш.И. де. Избранные места из проекта вечного мира// Трактаты о вечном мире. – М.: Мысль, 1976. – С. 109-111.
6. Voltaire J.F. De la paix perpetuelle / J.F. Voltaire // Collection complete des oeuvres. – Vol.28. – Paris, 1971. – P. 100-115.
7. Genealogie des grands desseins europeens // Bulletin du Centre Europeen de la Culture. – № 6. – Geneve, 1960-1961. – P. 30-47.
8. Руссо Ж.Ж. Избранные места из проекта вечного мира // Трактаты о вечном мире. – М., 1963. – С. 40-51.
9. Бентам И. План всеобщего и вечного мира // Избранные сочинения Иеремии Бентама: В 3 т. – Т. I. – СПб.: Изд. русс. кн. торговли , 1867. – 677 с.
10. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв. – М.: Наука, 1957. – 345 с.
11. Сен-Симон К.-А. Письма женевского обитателя к современникам. Пер. с фр. /К.-А. Сен-Симон // Антология мировой философии. В 4 т. – Т. З. – М.: Мысль, 1971. – С.506-508.

12. Сен-Симон К.-А., Тьерри О. О реорганизации европейского общества // Родоначальники позитивизма. – СПб.: Изд. Сытина, 1911. – Вып. 3. – С. 140-151.
13. Ladd W. Essay on a Congress of Nations. Boston: Carnegie Endowment for International Peace, 1916. – 706 p.
14. Хабаров С.А. Парламент ООН (политико-правовые концепции) [Електронний ресурс] // Представительная власть: мониторинг, анализ, информация. 1996. – № 9-10 (16-17). Сайт Научно-исследовательского института социальных проблем. – Режим доступу до сайту: http://niiss.ru/mag12_parlam.shtml
15. Lorimer J. The Institutes of the Law of Nations a Treatise of the Jural Relations of Separate Political Communities. – Vol. II. – Edinburg & London: William Blackwood & Sons, 1984. – 345 р.
16. Schuking W. The Inernational Union of the Hague Conferences. – Oxford: Clarendon Press, 1918. – 319 р.
17. Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Собрание сочинений в 6 томах. – М.: Мысль, 1965. – Т. 4, ч. 2. – С. 109-439.
18. Résolutions des Conferences et Decisions principals du Conseil. 1889—1910. – Bruxelles, 1911. – 167 p.
19. Межпарламентский Союз. Постановления Конференций и Совета Союза. – СПб., 1908. – 45 c.
20. Краткий словарь политического языка: Более 2 тыс. терминов и терминологических понятий / В.В. Бакеркина, ЛЛ. Шестакова. – М.: Изд-во ACT/Астрель/Российские словари, 2002. – 340 c.
21. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1984. – 345 c.
22. Булаков О.Н. Двухпалатный парламент Российской Федерации. – Спб: Изд-во «Юридический центр Прес», 2003. – 234 с.

23. Гранкин И.В. Парламент России. – М.: Изд-во гуманитарной литературы, 2001. – 167 с.
24. Хабаров С.А. Международные парламентские организации: Международно-правовые вопросы. Автореф.дис. ... канд.юр.наук. – М., 1996. – 24 с.
25. Швецов В.Л. Межпарламентский Союз. Изд. 2-е – М.: Изд-во «Международные отношения», 1969. – 240 с.
26. Inter-Parliamenlary Bulletin. – 1927. – № I. – Р. 5-15.
27. Interparliamentary Union. Statutes and Rules. – Geneva, 1957. – 115 р.
28. Воissier L. L'Union Interparlementaire et sa contribution au cieveloppement du droit international et a retablissement de la paix «Kecueil des Cours». – Paris, 1955. – Vol. II. – 234 p.
29. Resolutions adopted by Inter Parliamentary Conferences and Principal Decisions of the Council. 1911 – 1936. – Geneva, 1937. – 168 p.
30. Wehberg Н. The Inter-Parliamentary Union and the Development of International Organization // The Inter-Parliamentary Union from 1889 to 1939. – Lausanne, 1939. – Р. 39-41.
31. Inter-Parliamentary Bulletin. – 1926. – № 1. – P. 10-13.
32. Compte-Rendu de la XXXII Conference Interparlementaire. – Lausanne, 1936. – 630 p.
33. Compte-Rendu de la XXXIII Conference Interparlementaire». – Lausanne, 1937. – 730 p.
34. Compte-Rendu de Ia XXXV Conference Interparlementaire. – Lausanne, 1939. – 220 p.
35. Temperley H.W.V. A History of the Peace Conference of Paris. – Oxford: University Press, 1969. – 3314 p.
36. Newfang O. The United States of the World: A Comparison bet¬ween the League of Nations and the USA. – N. Y., 1930. – 321 p.
37. The League of Nations. Records of the Fourteenth Ordinary Session of the Assembly. Plenary Meetings. – Geneva, 1933. – 132 p.

38. Official Journal of the League of Nations. – Special suppl. № 182. – Oct. 1938. – 150 p.
39. Оппенгейм Л. Международное право. – Т.1, п. т. 1. – М.: Гос. изд-во иностранной литературы, 1948. – 407 с. «Библиотека внешней политики».
40. Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике. – М.: Госполитиздат, 1947. – 516 с. «Библиотека внешней политики».
41. Устав Лиги наций // Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике. М.: Госполитиздат, 1947. – С. 428-436.
42. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах: в 2-х томах. – М., 1957. – т. 1. – 678 с.
43. Илюхин Р.М. Лига наций 1919 – 1934. – М.: Наука, 1982. – 358 с.
44. Schindler D. Die Verbindlichkeit der Beschlüsse des Völkerbundes: (nach einem in der Schweizerischen Vereinigung für Internationales Recht gehaltenen Vortrag). – Zürich: Füssli, 1927. – 90 S.
45. Моравецкий В. Функции международной организации. – М.: Прогресс, 1976. – 384 с. – Бібліографія. С. 374-379.
46. Антясов М.В. Современный панамериканизм. Происхождение и сущность доктрин панамериканской «солидарности». – М.: Издательство института международных отношений, 1960. – 328 с.
47. Швецов В.Л. Парламентская группа СССР в Межпарламентском союзе /В.Л. Швецов. // Советское государство и право. – 1962. – № 1. –
С. 61-70.
48. Парламентское право России: Учебное пособие / Под ред. Т.Я. Хабриевой. – М.: Юрист, 2003. – 567 с.
49. Хабаров С.А. Европейские парламентские организации (правовые аспекты) // Государство и право. – 1997. – №1. – С. 92-99.
50. The Role of Parliamentarians in the New European Archi¬tecture. – Stockholm, 1991. – 134 р.

51. Базна Соареш Ж.К. Организация американских государств в современном меняющемся мире // Международная жизнь. – 1991. – № 10. – С. 70-79.
52. Chаrter of the Organization of American States as amended by the Protocol of Buenos Aires 1967 and the Protocol of Cartagena de Indias in 1985. – Wash. (D.C.), 1989. – 23 p.
53. Статут Ради Європи від 5 травня 1949 року. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до сайту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_001
54. Глотов С.А. Россия и Совет Европы: политико-правовые проблемы взаимодействия / Глотов С.А. – Краснодар: «Сов. Кубань», 1998. – 405 c.
55. Дженис М., Кейр., Брэдли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) /Дженис М., Кейр., Брэдли Э. – М.: Права человека, 1997. – 170 c.
56. Международное право. – М.: Международные отношения, 2000. – 350 c.
57. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: [Навчальний посібник] / Луць Л.А. – Львів: Вид-во юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 340 с.
58. Бенуа-Ромер Ф., Клебес Г. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського правового простору. – К.: КІС, 2007. – 232 с.
59. Samoy F.G. La creation de I'Union economigue Benelux // Studia Diplomatica. – Vol. 34. – 1981. – P. 179-198.
60. Salter N. Western Europian Union: The Role of the Assembly // International Affaires. – Vol. 40. – 1964. – P. 34-46.
61. Моисеев Е.Г. Десятилетие Содружества. Международно-правовые аспекты деятельности СНГ. – М., 2001. – 143 с.
62. Соглашение о межпарламентской ассамблее государств – участников Содружества Независимых Государств от 27 марта 1992 г. [Електронний ресурс]. Сайт МПА СНД. – Режим доступу до сайту: http://www.iacis.ru/data/normdoc/sogl-ipa.doc
63. Регламент Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств от 15 сентября 1992 года. [Електронний ресурс]. Сайт МПА СНД. – Режим доступу до сайту: http://www.iacis.ru/data/normdoc/regl-ipa.doc
64. Устав СНГ от 22 января 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 1. – С. 3-14.
65. Конвенция о Межпарламентской Ассамблее государств – участников Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. Сайт МПА СНД. – Режим доступу до сайту: http://www.iacis.ru/data/normdoc/conv_ipa.doc
66. Экономический суд Содружества Независимых Государств. Решение № С-1/17-96 (Минск, 23 января 1997 года). [Електронний ресурс]. http://www.lawmix.ru/abro.php?id=6486
67. Калачян К. Экономическая интеграция государств-участников Содружества Независимых Государств: международно-правовые аспекты. – М., 2003. – 124 с.
68. Шинкарецкая Г.Г. Межпарламентская Ассамблея Содружества Независимых Государств на фоне межпарламентских организаций других интеграционных объединений // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 85-90.
69. Балакирева В.И. Межпарламентская Ассамблея Содружества Независимых Государств как международный институт политической консолидации. Дис... канд. полит. наук. – СПб., 2002. – 24 с.
70. Саидов А.Х. Межпарламентские организации мира: Справочник. М., 2004.– С. 98.
71. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран: учебное пособие. – М., 1998. – 254 c.
72. Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе. – М., 1983. – 230 с.
73. Вестник Межпарламентской Асамблеи. – 1992. – № 4. – С. 180-194.
74. Резолюція Європейського Парламенту від 30 березня 1962 року. // Official Journal 1962. – Р. 1045.

75. Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства 1957 р. // Official Journal. – № L/34. – 1957. – Р. 4-110.
76. Рішення Ради ЄС № 76/787 про затвердження Акта про вибори представників в Асамблею загальним прямим голосуванням // Official Journal. – № L/278. – 8 October 1976. – P. 43-50.
77. Маастрихтський договір про Європейський Союз 1992 p. // Official Journal. – № L/421. – P. 10-43.
78. Довгань В.М. Правовий статус Європейського парламенту в системі органів Європейського Союзу. Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – К., 2006. – 23 c.
79. Генов И. Соотношение права и силы в международных отношениях // Советское государство и право. – 1987. – № 6. – С. 90-96.
80. Economic and Social Council Resolutions. – N.-Y., 1950. – P. 23-30.
81. United Nations General Assembly. Document 561 session 50 page 2. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-50-561/page_2/rect_158,350_882,609
82. United Nations General Assembly. Resolution 15 session 50 on 22 November 1995. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-RES-50-15
83. United Nations General Assembly. Document 402 session 51 on 25 September 1996. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту:http://www.undemocracy.com/A-51-402
84. United Nations General Assembly. Resolution 7 session 51 on 7 November 1996. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-RES-51-7
85. United Nations General Assembly. Document 458 session 53 on 5 October 1998. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-53-458
86. United Nations General Assembly. Resolution 13 session 53. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-RES-53-13
87. United Nations General Assembly. Resolution 19 session 55. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.undemocracy.com/A-RES-55-19
88. United Nations General Assembly A/RES/57/32 19 ноября 2002 года Предоставление Межпарламентскому союзу статуса наблюдателя в Генеральной Ассамблее. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://daccess ods.un.org/access.nsf/Get?Open&DS=A/RES/57/32&Lang=R
89. Межправительственные и другие организации, имеющие статус наблюдателя в Генеральной Ассамблее ООН. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.un.org/russian/basic/non_member_states.htm
90. United Nations General Assembly. Resolution 8 ноября
2004 г. A/RES/59/19. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://daccessods.un.org/access.nsf/Get?Open&DS=A/RES/59/19&Lang=R
91. United Nations General Assembly. Resolution A/RES/57/47 от 21 ноября 2002 года. Сотрудничество между ООН и Межпарламентским союзом. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://daccess-ods.un.org/access.nsf/Get?Open&DS=A/RES/57/47&Lang=R
92. Watson G. The Case for Global Democracy: Cross Party Coalition of MEPs calls for a UN Parliamentary Assembly. [Електронний ресурс]. Сайт Grahamwatsonmep. – Режим доступу до сайту: http://www.grahamwatsonmep.org/news/000423/the_case_for_global_democracy_cross_party_coalition_of_meps_calls_for_a_un_parliamentary_assembly.html
93. Дмитриева Г., Лукашук И. Международный принцип демократии // Международная жизнь. – 1992. – Ноябрь-декабрь. – С. 13-16.

94. Pace W.R. Statement of World Federalist Movement on behalf of the Coalition for an International Criminal Court. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. – Режим доступу до сайту: http://www.un.org/icc/speeches/n717wfm.htm
95. Bosley H.J. 8th Report of the Standing Committee on External Affairs and International Trade. [Електронний ресурс]. // Parliament of Canada, House of Commons. – Spring 1993. – Сайт UNPA Campaign. – Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/documents/canada-report.pdf
96. European Parliament resolution on the reform of the United Nations, June 9, 2005. [Електронний ресурс]. Сайт Europarl. – Режим доступу до сайту: http://www.europarl.eu.int/omk/sipade3?PUBREF=-//EP//TEXT+TA+P6-TA-2005-0237+0+DOC+XML+V0//EN&LEVEL=3&NAV=X
97. Pan-African Parliament calls for UN Parliamentary Assembly [Електронний ресурс]. // Committee for a Democratic United Nations. Сайт African Parliament. – Режим доступу до сайту: http://www.openpr.com/news/31259/Pan-African-Parliament-calls-for-UN-Parliamentary-Assembly.html
98. Устав Организации Объединенных Наций // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. – Т. 1 – С. 7-33.
99. CEUNPA. Appeal Support. – 2007. [Електронний ресурс]. Сайт UNPA Сampaign. – Режим доступу до сайту: http://en.unpacampaign.org/appeal/support/index.php?who=ini&where=all
100. Orvis P. United Nations Reform and Article 109. [Електронний ресурс]. // Foreign Policy Association. – 29 January. – 2004. – Режим доступу до сайту: http://www.fpa.org/newsletter_info2489/newsletter_info_sub_list.htm?section=United%20Nations%20Reform%20and%20Article%20109
101. UNHCR. Introductory Note. [Електронний ресурс]. Сайт UNHCR. – Режим доступу до сайту: http://www.unhchr.ch/pdf/UNcharter.pdf
102. Canadian Support for a United Nations Parliamentary Assembly Under the New Foreign Affairs Minister. [Електронний ресурс]. // World Federalists Canada. – Briefing Paper № 30. – Сайт World Federalists Canada. – Режим доступу до сайту: http://www.worldfederalistscanada.org/0896unpa.html
103. Bummel A. Developing International Democracy. [Електронний ресурс]. // Committee for a Democratic UN. – May 2005. Сайт UNPA Campaign. – Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/documents/unpa-paper.pdf
104. Council of Europe Resolution 1476 (2006): Parliamentary dimension of the United Nations. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. – Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta06/ERES1476.htm
105. PGA Membership Rules. Parliamentarians for Global Action, 2007. [Електронний ресурс]. Сайт Wikipedia. Режим доступу до сайту: http://en.wikipedia.org/wiki/Parliamentarians_for_Global_Action
106. Heinrich D. The Case for a United Nations Parliamentary Assembly. – October 1992. [Електронний ресурс]. Сайт CEUNPA. Режим доступу до сайту: http://www.unpacampaign.org/documents/en/UNPA1992.pdf
107. A World Parliament: How? – Committee for a World Parliament. [Електронний ресурс]. Сайт Parlementmondial. Режим доступу до сайту: http://www.parlementmondial.com/en/publication1.htm
108. Strauss A. Taking Democracy Global: Assessing the Benefits and Challenges of a Global Parliamentary Assembly. 2007. [Електронний ресурс]. Сайт One World Trust. Режим доступу до сайту: http://www.oneworldtrust.org/documents/taking%20democracy%20global.pdf
109. Garcia-Delgado V. Charting New Ways of Participation: Is it Time for a Parliamentary Assembly at the UN? [Електронний ресурс]. // Civicus. – February 22. – 2006. – Сайт Globalpolicy. Режим доступу до сайту: http://www.globalpolicy.org/ngos/ngo-un/access/2006/0222assembly.htm
110. Cooperation with the United Nations, Inter-Parliamentary Union, 2007. [Електронний ресурс]. Сайт IPU. Режим доступу до сайту: http://www.ipu.org/strct-e/un.htm

111. Johnsson A.B. World Conference of Speakers of Parliaments, UN Chronicle. [Електронний ресурс]. – March 2005. – Сайт ООН. Режим доступу до сайту: http://www.un.org/Pubs/chronicle/2005/issue3/0305p44.html
112. Bridging the democracy gap in international relations: A stronger role for parliaments. Second World Conference of Speakers of Parliaments, Inter-Parliamentary Union, September 9, 2005. [Електронний ресурс]. Сайт IPU. Режим доступу до сайту: http://www.ipu.org/news-e/19-3.htm
113. Sheppard R. Towards a U.N. World Parliament: U.N. Reform for the Progressive Evolution of an Elective and Accountable Democratic Parliamentary Process in UN. Governance in the New Millennium. [Електронний ресурс]. // Asian-Pacific Law & Policy Journal. – 2000. Сайт APLPJ. Режим доступу до сайту: http://www.hawaii.edu/aplpj/pdfs/04-sheppard.pdf
114. Appeal for the establishment of a Parliamentary Assembly at the United Nations. [Електронний ресурс]. // CEUNPA. – 2006. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://en.unpacampaign.org/appeal/index.php
115. Briggs H.W. The United Nations and International Legislation. // The American Journal of International Law. – Vol. 41. – № 2. – 1947. – Р. 430-435.
116. Livingstone K., van Boven T. Selected testimonies about KDUN and its projects. [Електронний ресурс]. // CEUNPA. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://www.unokomitee.de/en/aboutus/voices.php?PHPSESSID=652986a14503472aa7a528baffd99406
117. For a Parliamentary Assembly at the United Nations, Committee for a Democratic U.N. [Електронний ресурс]. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/projects/unpa/index.php
118. The Development of Global Governance, 2020 Vision. [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://www.the-new-world-parliament.org/overview/
119. Cronkite W. United Nations, national sovereignty and the future of the world, speech given upon receiving the Norman Cousins Global Governance Award. [Електронний ресурс]. – October 19, 1999. – Сайт Third World Traveler. Режим доступу до сайту: http://www.thirdworldtraveler.com/United_Nations/Chronkite_UN.html
120. Schachter O. The UN Legal Order: An Overview. – Cambridge: University Press, 1995. – 1200 p.
121. Monbiot G. A Parliament for the Planet. [Електронний ресурс]. // New Internationalist. – February 2002. Сайт New Internationalist. Режим доступу до сайту: http://www.newint.org/issue342/planet.htm
122. The Centre for War/Peace Studies. [Електронний ресурс]. // The Binding Triad System for Global Decision-Making. Сайт The Centre for War/Peace Studies. Режим доступу до сайту: http://www.cwps.org/bt.html
123. Regular Budget Assessment & Payments: 2005. [Електронний ресурс]. Сайт Global Policy Forum, 2005. Режим доступу до сайту: http://www.globalpolicy.org/finance/tables/reg-budget/asses05.htm
124. United Nations. Peacekeeping procurement audit found mismanagement, risk of financial loss. United Nations Department of Public Information, New York, 2006. [Електронний ресурс]. Сайт OOH. Режим доступу до сайту: http://www.un.org/News/Press/docs/2006/sc8645.doc.htm
125. Pan African Parliament. 8th Ordinary Session of the Pan-African Parliament, Midrand, South Africa, October 2007, Committee on Cooperation, International Relations and Conflict Resolution, Motion introduced by Mokshanand Sunil DOWARKASING (Mauritius), Adopted by the house on 24 October 2007. [Електронний ресурс]. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/documents/PAP_UNPA.pdf
126. Roche D. The Case for a United Nations Parliamentary Assembly. [Електронний ресурс]. Сайт World Federalist Movement. Режим доступу до сайту: http://www.wfm.org/site/index.php?module=uploads&func=download&fileId=130
127. Buhrer J.-C. UN Commission on Human rights loses all credibility: Wheeling and dealing, incompetence and "non-action". Reporters Without Borders calls for drastic overhaul of how the commission works. (July 2003). [Електронний ресурс]. Сайт Reporters Without Borders. Режим доступу до сайту: http://www.rsf.org/article.php3?id_article=7620
128. North Korea's Rubber-Stamp Legislature Replaces Prime Minister. Associated Press (April 12, 2007). [Електронний ресурс]. Сайт Fox News. Режим доступу до сайту: http://www.foxnews.com/story/0,2933,265455,00.html
129. Levi L. Globalization, International Democracy, and a World Parliament. [Електронний ресурс]. Сайт Democratic World Federalists. Режим доступу до сайту: http://www.dwfed.org/pp_levi.htm
130. Laurenti J. UN Reform: Is a World Parliamentary Assembly needed? An Idea Whose Time Has Not Come. (May 2003). [Електронний ресурс]. Сайт United Nations Association of the United States of America. Режим доступу до сайту: http://www.unausa.org/site/pp.asp?c=fvKRI8MPJpF&b=474395
131. Knight A.W. Envisioning the United Nations in the Twenty-first Century. – 1995. [Електронний ресурс]. Сайт United Nations University. Режим доступу до сайту: http://www.unu.edu/unupress/un21-report.html.
132. Wouldn’t international cooperation become even more complicated and ineffective if a UNPA would have a say? [Електронний ресурс]. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/projects/unpa/faq.php?id=12
133. Нгуен Куок Дин. Международное публичное право. – Т. 1. – К.: Сфера, 2000. – 400 с.
134. Schwartzberg J.E. Entitlement quotients as a vehicle for United Nations reform. (Reforming United Nations so it can better fulfill its mission). (January 1, 2003). [Електронний ресурс]. Сайт Global Governance. Режим доступу до сайту: http://goliath.ecnext.com/coms2/summary_0199-2566894_ITM
135. Schwartzberg J.E. Overcoming Practical Difficulties in Creating a World Parliamentary Assembly. A Reader on Second Assembly & Parliamentary Proposals. Mendlovitz, Saul H. & Walker, Barbara. (Ed.) Center for UN Reform Education. (May 2003). [Електронний ресурс]. Сайт UNPA Campaign. Режим доступу до сайту: http://www.uno-komitee.de/en/documents/unpa-reader-2003.pdf

136. Hasenclever A., Mayer P. The Future of Sovereignty – Rethinking a Key Concept of International Relations. (1996). [Електронний ресурс]. Сайт Universität Tübingen. Режим доступу до сайту: http://www.uni-tuebingen.de/uni/spi/taps/tap26.htm
137. Lehmann W. The European Parliament: electoral procedures. [Електронний ресурс]. Сайт Europa. Режим доступу до сайту: http://www.europarl.eu.int/facts/1_3_4_en.htm
138. Свида Т.О. Сучасний стан міжнародно-правового захисту дійсної демократії. [Електронний ресурс]. Сайт Соціум. Режим доступу до сайту: http://www.socium.sitecity.ru/ltext_2602113406.phtml?p_ident=ltext_2602113406.p_0503173725
139. Красухина Ю.Б. Межпарламентская Ассамблея Содружества Независимых Государств и межпарламентские организации мира: сравнительный анализ // «Черные дыры» в Российском Законодательстве. Юридический журнал. – 2006. – № 3. – С. 19 24.
140. Хабаров С.А. Международные парламентские организации: правовые аспекты. – М.: Изд-во Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ, 1995. – 183 с.
141. Klebes H. The Development of In¬ternational Parliamentary Institutions. // Constitutional and Parliamentary Information. – 1990. – № 1591. – Р. 77-100.
142. Šabič Z. Democracy across borders: parliamentarians and international public spheres // Journal of the European Institute for Communication and Culture Javnost – The Public. [Електронний ресурс]. – 2008. – Vol. 15. – № 3. Сайт Javnost. Режим доступу до сайту: http://www.javnost thepublic.org/article/pdf/2008/3/5/
143. Кутейников А.Е. Международные межправительственные организации: Социологический подход // Журнал социологии и социальной антропологии. [Електронний ресурс]. – 1999. – Т. II. – Вып. 4. Режим доступу до сайту: http://www.soc.pu.ru/publications/jssa/1999/4/kutejn.html

144. Tratado Constitutivo. [Електронний ресурс]. Сайт Del Parlamento Andino. Режим доступу до сайту: http://www.parlamentoandino.org/resources/getresource.jsp?ID=1242
145. Бахов А.С. 30 лет Организации Варшавского Договора /А.С. Бахов. // Правоведение. – 1985. – № 4. – C. 31-40.
146. Charter of the African Parliamentary Union. [Електронний ресурс]. Сайт the African Parliamentary Union. Режим доступу до сайту: http://www.african-pu.org/statutes.php
147. Working Methods and Rules of the Association. [Електронний ресурс]. Сайт Association of Secretaries general of parliaments. Режим доступу до сайту: http://www.asgp.info/Resources/Data/Documents/EICNALMTMCBNCLGBFMYFTVOOIRPXFY.pdf
148. Док. ООН А/СN. 4/101 от 14 марта 1956 г.
149. Морозов Г.К. Международные организации. – М.: Изд-во «Мысль», 1969. – 344 с.
150. Регламент ПА ЧЕС от 17 июня 1993 г. [Електронний ресурс]. Сайт ПА ЧЕС. Режим доступу до сайту: http://www.pabsec.org/resimler/dosyalar/PABSECRulesofProcedureasof17January2006RUS_SQ_r_KUQLS.doc
151. BSEC Charter, 5 June 1998. [Електронний ресурс]. Сайт ПА ЧЕС. Режим доступу до сайту: http://www.pabsec.org/resimler/dosyalar/31bseccharter_PN_r_HRMIP.doc
152. OSCE. The Final Resolution of the Madrid Conference, of 2-3 April 1991. [Електронний ресурс]. Сайт ОБСЄ. Режим доступу до сайту: www.bundestag.de/internat/interparl_orga/osze/kurz/mad_konf.pdf
153. Правила процедури ПА ОБСЄ. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. Режим доступу до сайту: http://gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/697_Pravyla_protsedury.htm
154. Хартия Европейской Безопасности. Стамбул, ноябрь 1999 года. [Електронний ресурс]. Сайт Университета Миннесоты. Режим доступу до сайту: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/osce/basics/Reurosecharter.html
155. PA OSCE. Киевская Декларация ПА ОБСЕ, 5-9 июля 2007 г. [Електронний ресурс]. Сайт ПА ОБСЄ. Режим доступу до сайту: http://new.oscepa.org/images/stories/documents/declarations/2007_-_final_kyiv_declaration_-_russian.2340.pdf
156. Lachs M. Wspolczesne organizacje miedzynarodowe i rozwoj prawa miedzynaro-dowego // Panstwo i Prawo. – 1963. – № 12. – Р. 829-835.
157. Соглашение между Межпарламентской Ассамблеей государств – участников Содружества Независимых Государств и Правительством Российской Федерации об условиях пребывания Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств на территории Российской Федерации. [Електронний ресурс]. Сайт МПА СНД. Режим доступу до сайту: http://www.iacis.ru/data/normdoc/sogl-ab-ipa.doc
158. Довгань В.М. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спец. 12.00.11. – Л., 2005. – 197 с.
159. Robertson A.H. The Council of Europe, its Structure. Functions and Achievment. – London: Stevens and Sons, 1956. – 324 p.
160. Jenks C.W. Coordination: A New Problem of International Organizations // Recueil des Cours de 1'Academio de Droit International. – 1950. – Р. 208-229.
161. United Nations General Assembly. A/RES/57/32. Предоставление Межпарламентскому союзу статуса наблюдателя в Генеральной Ассамблее. 19 ноября 2002 г. [Електронний ресурс]. Сайт ГА ООН. Режим доступу до сайту: http://daccess-ods.un.org/access.nsf/Get?Open&DS=A/RES/57/32&Lang=R
162. De Jonge J. Die Auswärtigen Beziehungen des Europarats. [Електронний ресурс] // Rivista di studi politici internazionali. – Vol. 70. – № 2. – 2003. Сайт RSPI. Режим доступу до сайту: http://padis2.uniroma1.it:81/ojs/index.php/rspi/article/view/63/51

163. Council of Europe. Recommendation 1381 (1998). General policy: Council of Europe and OSCE. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta98/EREC1381.htm
164. Угода між РЄ та ОБСЄ – Загальний каталог основних форматів співпраці від 12 квітня 2000 р. // Бенуа-Ромер Ф., Клебес Г. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського правового простору. – К.: КІС, 2007. – С. 200-210.
165. Договор о создании Союзного государства (России и Беларуси) от 8 декабря 1999 г. [Електронний ресурс]. Сайт Налоги и бухгалтерский учет. Режим доступу до сайту: http://nalog.consultant.ru/doc25282.html
166. Gosalbo Bono R. The International Powers of the European Parliament, the democratic deficit and the Treaty on European Union // Yearbook of European Law. – 1994. – P. 85-138.
167. Polakiewicz J. Treaty Making in the Council of Europe. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1999. – 147 р.
168. Haller В. Le rôle de 1'Assemblee parlementaire du Conseil de 1'Europe dans la défense des droits de l'homme. – Strasbourg: Council of Europe, 2001. – 179 р.
169. Schwimmer W. Der Einfluss der Parlamentarischen Versammlung auf die Konventionen des Europarates // Law in Greater Europe: Toward a Common Legal Area; Studies in honour of Heinrich Klebes. – The Hague: Kluwer Law International, 2000. – P. 376-408.
170. Пиголкин А.С. Модельное законодательство. [Електронний ресурс]. Сайт Многосменка. Режим доступу до сайту: http://www.yuro.mnogosmenka.ru/yuro1082/yuro1090.htm
171. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 432 с.
172. Бахин С.В. Модельное право /С.В. Бахин. [Електронний ресурс]. // Правоведение. – 2003. – № 1. – Сайт Юридическая Россия. Режим доступу до сайту: http://law.edu.ru/article/article.asp?articleID=189916

173. Шестакова Е.В. Теоретические и практические аспекты применения модельного законодательства в странах СНГ. [Електронний ресурс]. Сайт юридического клуба. Режим доступу до сайту: http://www.yurclub.ru/docs/international/article20.html
174. Фолсом Р.-Х., Гордон М.У., Спаногл Дж.-А. Международные сделки: Краткий курс / Пер. с англ. В.Ф. Назарова. – М., 1996. – 346 с.
175. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение. – М.: Юристъ, 2005. – 754 с.
176. Claude I.L. Collective Legitimization as a Political Function of the United Nations // International Organization. – 1966. – Т. XX. – № 3. – Р. 368-376.
177. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. – М.: Норма, 1999. – 324 с.
178. Нешатаева Т.К. Международные организации и право. – М.: Юрист, 1999. – 245 с.
179. Malcolm N. Shaw. International Law. – Cambridge, 1997. – 753 р.
180. Мицик В.В. Концепція «м’якого права» (soft law) // Міжнародне право. Основи теорії. – К.: Либідь, 2002. – С. 178-182.
181. Statutes of the Inter-Parliamentary Union. [Електронний ресурс]. Сайт МПС. Режим доступу до сайту: http://www.ipu.org/strct-e/statutes-new.htm
182. Rules of the Assembly the Inter-Parliamentary Union. [Електронний ресурс]. Сайт МПС. Режим доступу до сайту: http://www.ipu.org/strct-e/asmblrules-new.htm#39-2
183. Rules of Procedure of the Assembly. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int//Main.asp?link=http://assembly.coe.int/RulesofProcedure/2008/Reglement_2008.pdf
184. Cour européenne des droits de l'homme, Strasbourg – 1. VII. 03. Révélations de la vie conjugale de Johnny Halliday / Société Prisma Presse c. France // Revue Universelle des Droits de l'Homme. – 2003. – Vol. 15. – № 3-6. – Р. 211-214.

185. Rules of Procedure NATO Parliamentary Assembly. May 2007. [Електронний ресурс]. Сайт ПА НАТО. Режим доступу до сайту: http://www.nato-pa.int/Docdownload.asp?ID=8A6F19BED1040F079C
186. Правила процедуры Парламентской Ассамблеи ГУАМ. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. Режим доступу до сайту: http://gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/408_Pravyla_Prtsedury_PA_GUAM.doc
187. Регламент Межпарламентской Ассамблеи Евразийского экономического сообщества от 2 ноября 2002 г. [Електронний ресурс]. Сайт МПА ЕвразЭС. Режим доступу до сайту: http://www.ipaeurasec.org/docsdown/002.zip
188. Рішення та ухвали Конституційного Суду України // Український часопис міжнародного права. – № 1. – 2001. – С.156-157.
189. Klebes H. Les institutions parlementaires internationales // Revue Generale du Droit International Public. – 1988. – Vol. 92. – № 4. – Р. 815-880.
190. Вastid S. Le droit des organisations internationales. Cours de droit interna¬tional public. Diplome d'Etudes superieures. – Paris: Les Cours de Droit, 1952. – 357 p.
191. Anzilоtti D. Cours de Droit International. – Paris: Sirey, 1929. – 467 p.
192. Reuter P. Institutions Internationales. – Paris: Presses Universitaires do France, 1955. – 756 p.
193. Morawiecki W. Narody Zjednoczone: zamierzenia i rzeczywistosc. – Warsza¬wa: Wiedza Powszechna, 1970. – 576 p.
194. Положение № 4-8 «О нормативных правовых актах Межпарламентской Ассамблеи Евразийского Экономического Сообщества» от 16 июня 2003 г. [Електронний ресурс].– Сайт Банк законов. Режим доступу до сайту: http://www.bankzakonov.com/inter/razdel60/time1/lavz0079.htm
195. Rules of Procedure of the European Parliament. [Електронний ресурс]. Сайт Europarl. Режим доступу до сайту: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef= //EP//NONSGML+RULESEP+20070101+0+DOC+PDF+V0//EN&language=EN

196. Положення про Парламентську Асамблею організації з безпеки та співробітництва в Європі [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. Режим доступу до сайту: http://gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/689_PARLAMENTSKA_ASAMBLEJA.htm
197. Постанова ВРУ «Основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 37. – С. 379-386.
198. Эдинбургская Декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ и резолюции, принятые на тринадцатой ежегодной сессии. 2004 г. [Електронний ресурс]. Сайт ОБСЕ. Режим доступу до сайту: http://new.oscepa.org/images/stories/documents/declarations/2004_-_edinburgh_declaration_-_russian.2318.pdf
199. http://gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/691_UCHast_Postijnoji_delegatsiji_V.htm
200. Шибко В. «Ми не задвірки Європи» [Електронний ресурс]. Сайт Оtherside. Режим доступу до сайту: http://otherside.com.ua/journal/detail.php?id=286&user_id=255&lang=2
201. Парламентская ассамблея ОБСЕ хочет расширить свои полномочия. [Електронний ресурс]. Сайт Информационное агентство ЛIГАБiзнесIнформ. Режим доступу до сайту: http://news.liga.net/news/N0729699.html
202. Голодомор 1932 – 1933 годов в Украине // Астанинская Декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ и резолюции семнадцатой ежегодной сессии. Астана, 29 июня – 3 июля 2008 года. [Електронний ресурс]. Сайт ОБСЕ. Режим доступу до сайту: http://new.oscepa.org/oscepa_content/documents/Astana/Declaration/2008-AS-Final%20Declaration%20RUS.pdf
203. ПА ОБСЄ прийняла резолюцію щодо Голодомору в Україні. [Електронний ресурс]. Сайт УНІАН. Режим доступу до сайту: http://www.unian.net/ukr/news/news-259613.html
204. Україна – ОБСЄ // Політика і час. – 1999. – №1. – С. 85-89.
205. Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ). [Електронний ресурс]. Сайт Центру інформації та документації кримських татар. Режим доступу до сайту: http://www.cidct.org.ua/uk/publications/Etnopolitika/17.html.
206. Україна та ОБСЄ. Сучасний стан та перспективи спiвробiтництва. 27.05.2007 р. [Електронний ресурс]. Сайт Education. Режим доступу до сайту: http://www.edulec.com/index.php?option=com_content&task=view&id=373&Itemid=88888962
207. Виступ Міністра закордонних справ України К. Грищенка під час 11-го засідання РМ ОБСЄ. 1 грудня 2003 року. [Електронний ресурс]. Сайт МЗС України. Режим доступу до сайту: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/3182.htm
208. Заблоцька Л.Г., Федорова А.Л., Шинкаренко Т.І. Політико-правові аспекти діяльності Ради Європи. – К.: Фенікс, 2007. – 223 с.
209. Ганжуров Ю. Імплементація законодавства України до європейських стандартів як комунікативний процес. // Політичний менеджмент. – №5 (32). – 2008. [Електронний ресурс]. Сайт Українського центру політичного менеджменту. Режим доступу до сайту: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=67&c=1539
210. Парламентська Асамблея Ради Європи. Висновок № 190 (1995). Щодо заявки України на вступ до Ради Європи від 26 вересня 1995 р. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. Режим доступу до сайту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_590
211. Закон України «Про приєднання України до Статуту Ради Європи» від 31 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 38.— С. 287.
212. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи щодо створення в Україні Бюро інформації Ради Європи та його правового статусу // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 23. – С.154-155.
213. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи стосовно заснування в Україні Офісу Ради Європи та його правового статусу // Відомості Верховної Ради. – 2008. – № 24. – С.229-230.
214. Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи 1949 р. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до сайту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_019
215. Чиж І.С. Україна в Раді Європи. – К.: Парламентське вид-во, 2001. – 179 с.
216. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Order № 508 (1995). On the honouring of obligations and commitments by member states of the Council of Europe. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta95/EDIR508.htm
217. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1115 (1997). Setting up of an Assembly committee on the honouring of obligations and commitments by member states of the Council of Europe (Monitoring Committee). [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta97/ERES1115.htm
218. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1431(2005). Initiation of a monitoring procedure and post-monitoring dialogue. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/ASP/Doc/ATListingDetails_E.asp?ATID=10628
219. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1515 (2006). Progress of the Assembly's Monitoring Procedure (May 2005 – June 2006). [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/ASP/Doc/ATListingDetails_E.asp?ATID=10781
220. Щодо прогресу процедури моніторингу ПАРЄ. [Електронний ресурс]. Сайт Херсонської обласної Ради. – Режим доступу до сайту: www.oblrada.ks.ua/index.php?id=10376.
221. Глотов С.А. Конституционно-правовые проблемы сотрудничества России и Совета Европы в области прав человека: Дис. … доктора юр. наук: 12.00.02 / Глотов С.А. – Саратов, 1999. – 37 с.
222. Кривенко О., Павліченко О.: Моніторинг як індикатор виконання державою своїх зобов’язань перед Радою Європи. [Електронний ресурс]. // Юридичний журнал. – №7. – 2005. Сайт Юстініан. – Режим доступу до сайту: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1784

223. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1097 (1996). Abolition of the death penalty in Europe. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta96/ERES1097.htm
224. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1112 (1997). Honouring of the commitment entered into by Ukraine upon accession to the Council of Europe to put into place a moratorium on executions of the death penalty. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta97/ERES1112.htm
225. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1244 (2001). Honouring of obligations and commitments of Ukraine. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta01/ERES1244.htm
226. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1262(2001). Honouring of obligations and commitments by Ukraine. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta01/ERES1262.htm
227. The Parliamentary Assembly Council of Europe. Resolution 1346(2003). Honouring of obligations and commitments by Ukraine. [Електронний ресурс]. Сайт Council of Europe. Режим доступу до сайту: http://assembly.coe.int/Mainf.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta03/ERES1346.htm
228. The Parliamentary Assembly Counc