Розвиток стратегічного планування в діяльності органів державної влади

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 338.2.001,18 (043.3/.5):35.075.5 (043.3/.5)

Лаврищева Марина Володимирівна

Розвиток стратегічного планування в діяльності органів державної влади

25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація на здобуття
наукового ступеня
кандидата наук з
державного управління

Науковий керівник
Жеребйов Ярослав Іванович
к.е.н., доцент

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

Стор.
Вступ........................................................................................................... 4
1. Теоретичні та методичні засади стратегічного планування в діяльності органів державної влади……………………………………
11
1.1. Особливості сучасного етапу розвитку методології та застосування практики стратегічного планування в діяльності органів державної влади……….…………………………………………………

11
1.2. Принципи, технології, методи стратегічного планування в діяльності органів державної влади……….……………………………
16
1.3. Проблеми ефективного досягнення цілей стратегічного планування в діяльності органів державної влади в умовах трансформації економіки ……………………………………………….

44
1.4. Висновки до 1 розділу……………………………………………... 80
2. Аналіз практики стратегічного планування в діяльності органів державної влади (на прикладі Донецької області)………………………………………….………………………….

83
2.1. Діагностика стану кадрової складової як ключового фактора реалізації стратегічного планування в діяльності органів державної влади …………………………………………………………….………..

83
2.2. Методика стратегічного планування розвитку в діяльності органів державної влади……………………..…………………………
102
2.3. Управління розробкою та реалізацією системи стратегічного планування в діяльності органів державної влади………. …………….
115
2.4. Висновки до 2 розділу……………………………………………... 128
3. Напрями удосконалення стратегічного планування в діяльності органів державної влади……….…………………………………….....
131
3.1. Удосконалення загальної моделі стратегічного планування в діяльності органу державної влади ………..…………………………..
131
3.2. Складання стратегічного плану діяльності органів державної влади…….………………………………………………………………...
169
3.3. Удосконалення організації системи стратегічного контролю……………………………………………………...…………..
191
3.4. Висновки до 3 розділу……………………………………………... 198
Висновки та рекомендації……………………………………………… 201
Список використаних джерел…………………………………………... 208
Додатки…………………………………………………………………... 227

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці України в останні роки роблять вкрай необхідним та невідкладним процес безперервного оновлення системи державного управління. Одночасно з цим загострюються проблеми непередбачуваності та нестабільності в державному управлінні. В таких умовах найактуальнішим постає завдання вироблення нової вдосконаленої методології управління, орієнтованої на довгострокову перспективу.
Стратегічне планування в діяльності органів державної влади є об’єктивним підґрунтям ефективного функціонування обласних державних адміністрацій. Але місцеві органи влади та персонал державної служби ще не повною мірою підготовлений до здійснення реформ у системі державного управління. Недостатня мотивація та інформованість державних службовців щодо використання методів й інструментів стратегічного планування та певні бюрократичні перешкоди спричинюють повільні темпи впровадження методики і практики стратегічного планування діяльності в органи державної влади.
Розробкою концептуальних засад стратегічного управління займалися такі вчені, як: О. Віханський, Р. Грант, Б. Когут, М. Круглов, М. Гертман, М. Портер, Р. Фатхутдинов, А. Чандлер.
Стратегічне планування як складова стратегічного управління знайшло відображення у працях Ашаді Джелла Н., У. Кінга, Г. Мінцберга, В. Нємцова, Т. Осовської, С. Тригоб’юка, Е. Уткіна.
Методологічні аспекти державного управління висвітлюють: Г. Атаманчук, О. Воронько, В. Дорофієнко, Ю. Ковбасюк, О. Коротич, В. Куйбіда, В. Мартиненко, В. Степанов, О. Федорчак, А. Рачинський, К. Харченко.
Однак, обсяг досліджень щодо стратегічного планування в діяльності органів державної влади є вкрай недостатнім для висвітлення зазначеного питання, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи та окреслило основні напрями, внутрішню логіку і структуру наукових досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до тем науково-дослідних робіт Донбаської національної академії будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України «Питання розвитку стратегії і тактики менеджменту в суб’єктах господарювання та адміністрування регіону» (номер державної реєстрації 0110U055005) та Класичного приватного університету «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113).
У рамках цих досліджень автором обґрунтовано необхідність удосконалення стратегічного планування органів державної влади як об’єктивного підґрунтя ефективного функціонування обласних державних адміністрації, визначено особливості сучасного етапу розвитку методології та застосування на практиці стратегічного планування в діяльності органів державної влади, розглянуто методику стратегічного планування в діяльності органів державної влади на прикладі Донецької державної обласної адміністрації, визначено основні проблеми та запропоновано напрями вдосконалення стратегічного планування в діяльності органів державної влади.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження роботи полягає в розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного планування в діяльності органів державної влади в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– дослідити сучасний стан стратегічного планування в діяльності органів державної влади;
– уточнити термінологічний апарат стратегічного планування в діяльності органів державної влади шляхом поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять;
– обґрунтувати принципи,технології, методи стратегічного планування, які доцільно використовувати в діяльності органів державної влади;
– визначити й обґрунтувати специфіку стратегічного планування в діяльності органів державної влади;
– проаналізувати методичні підходи до розвитку стратегічного планування в діяльності органів державної влади;
– удосконалити загальну модель стратегічного планування в діяльності органів державної влади;
– розробити практичні рекомендації щодо складання стратегічного плану діяльності органів державної влади;
– удосконалити систему стратегічного контролю діяльності органів державної влади.
Об’єкт дослідження – процеси діяльності органів та установ державної влади в регіоні.
Предмет дослідження – стратегічне планування в діяльності органів та напрями його вдосконалення.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальносистемні методологічні принципи проведення комплексних наукових досліджень, наукові праці зарубіжних і вітчизняних вчених з питань фундаментальних положень сучасної теорії і проблем державного управління, нормативно-правові акти та закони України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, Донецької державної обласної адміністрації. Інформаційну базу дослідження становлять статистичні дані Донецького обласного управління статистики, Управління Головдержслужби України в Донецькій області та Національного агентства України з питань державної служби, а також дані, отримані шляхом інтерв’ювання та анкетування особисто автором.
У роботі були використані такі методи дослідження, як: логіка й логічне узагальнення – для обґрунтування теоретичних положень щодо стратегічного планування, оцінювання ситуації, постановки завдань; аналіз і синтез – у ході розробки загальної моделі стратегічного планування органів державної влади, схеми стратегічного планування розвитку кадрового потенціалу органу державної влади; математичне моделювання – при розробці математичних та графічних моделей структури функції як керуючого впливу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
– обґрунтовано специфіку стратегічного планування в діяльності органів державної влади, яка полягає в тому, що стратегічне планування забезпечує одночасно своєчасну реакцію державних органів на динамізм зовнішнього середовища та пошук компромісу між його елементами у процесі прийняття багатоцільових рішень; ресурсне забезпечення розробки й реалізації стратегій державних органів переважно визначається обсягом бюджетного фінансування;
удосконалено:
– термінологічний апарат стратегічного планування в діяльності органів державної влади в аспектах поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення таких базових понять стратегічного планування в діяльності органів державної влади як «механізм» і «технологія»;
– загальну модель стратегічного планування в діяльності органів державної влади, сутність якої полягає у формуванні в структурі ОДА підсистем організаційного, інформаційного та психологічного забезпечення, що, у свою чергу, буде сприяти досягненню конкурентних переваг у розрізі ефективного використання кадрового потенціалу;
дістало подальшого розвитку:
– розкриття основних категорій теоретико-методичних засад стратегічного планування в діяльності органів державної влади, а саме: місії, змістовно інтерпретованої на підставі розроблених принципових положень і моделей; функцій стратегічної діяльності; принципів та методів організації стратегічного планування в діяльності органів державної влади;
– методичні підходи до організації стратегічного планування в діяльності органів державної влади, сутність яких полягає в прогнозуванні та плануванні діяльності органу на майбутнє з метою підвищення ефективності організаційного механізму державного управління;
– дослідження організації та тенденцій розвитку потенціалу кадрів органу державної влади як ключової складової в системі стратегічного планування в діяльності органу державної влади;
– визначення організаційної структури розробки стратегічного плану заходів органів державної влади, його змісту, етапів складання та елементів; організація системи стратегічного контролю за виконанням стратегічного плану заходів; система стратегічного контролю за допомогою запропонованих чотирьох складових елементів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо вдосконалення загальної моделі стратегічного планування в діяльності органу державної влади з метою покращення організаційного механізму державного управління, яка будується на основі використання SWOT-аналізу як інструмента стратегічного планування для підвищення ефективності стратегічного планування діяльності органу державної влади (на прикладі Донецької обласної державної адміністрації); в рамках цієї моделі запропоновано створення відділу людських ресурсів органу та рекомендовано використання схеми процесу стратегічного планування розвитку кадрового потенціалу органу державної влади, що сприятиме досягненню конкурентних переваг органу в розрізі ефективного використання кадрового потенціалу (довідка №11/27-171 від 24.10.2012).
Запропоновані в дисертаційній роботі положення мають безперечну практичну спрямованість і теоретичну значущість, а саме: розроблені науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення стратегічного планування в діяльності органів державного управління прийняті до впровадження в Донбаській національній академії будівництва і архітектури при складанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Стратегія підприємства», «Стратегічне управління підприємством»(довідка № 23/07-17 від 19.10.2012 р.).
Теоретичні розробки були впроваджені в навчальний процес Класичного приватного університету при підготовці та викладанні курсів лекцій із дисциплін «Стратегічне управління», «Стратегічний менеджмент», «Державна служба», «Державне управління», «Організація діяльності державного службовця», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 22-12 від 04.09.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі положення, викладені в роботі, є авторськими розробками щодо вирішення теоретичних та практичних питань підвищення ефективності стратегічного планування діяльності органів державної влади (на прикладі Донецької обласної державної адміністрації).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, а також загальні результати дослідження обговорювалися й отримали схвалення на щорічних науково-практичних конференціях у вигляді докладів і повідомлень, а саме на: VII міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Проблеми сталого розвитку будівельної галузі і ЖКГ» (м. Донецьк, 2008 р.); IX міжнародній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів. «Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури:» (м. Макіївка, 2010 р.); ІХ міжнародній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку» (м. Макіївка, 2010 р.); VII міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України» (м. Київ–Дніпропетровськ, 2011 р.); V міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (м. Тернопіль, 2011 р.); міжнародній науково-практичної конференції, присвяченої 20-річчю ДонДУУ, «Регіональний розвиток – основа розбудови української держави» (м. Донецьк, 2012 р.).
Публікації. Основні наукові положення й результати дослідження опубліковані у 12 наукових працях, серед яких 5 – статті у наукових фахових виданнях, 2 – статті в інших виданнях, 5 – матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 16,5 д.а.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертація викладена на
235 сторінках, містить 12 таблиць, 14 рисунків, 1 додаток. Список використаних джерел включає 204 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке виявляється в розвитку стратегічного планування в діяльності органів державної влади на засадах упровадження вдосконаленої моделі його застосування. Результати дослідження дали змогу автору сформулювати такі висновки:
1. Визначено, що стратегічні підходи до управління на макро-, мезо- та мікрорівнях фрагментарно застосовуються у практиці управління економікою України, однак у системі державного управління відсутній цілісний механізм стратегічного планування, наявні планові процеси мають епізодичний характер, не містять передумов для виконання намічених планів у повному обсязі та підвищення ефективності управління, на чому наголошують дослідники.
Встановлено, що згідно з класифікацією механізмів державного управління за функціональним призначенням відокремлюється організаційний механізм державного управління. Розвиток стратегічного планування в діяльності органів державної влади, що входить до складу організаційного механізму державного управління, є одним з напрямів удосконалення зазначеного механізму.
Доведено, що стратегічне планування є одним з головних методів та інструментів, за допомогою яких органи державної влади здійснюють основні функції державного управління. Стратегічні плани є засобом здійснення завдань та функцій органів державної влади.
Метою стратегічного планування діяльності органів державної влади є забезпечення економічного зростання органу державної влади відповідно до критеріїв конкурентоспроможності й стабільного розвитку (економічного, екологічного, соціального і технологічного).
Встановлено, що вдосконалення діяльності органів державної влади є однією з функцій державного стратегічного планування.
2. Уточнення та вдосконалення термінологічного апарату стосовно стратегічного планування в діяльності органів державної влади дало змогу визначити ряд понять таким чином.
Стратегічне планування в діяльності органів державної влади – це формалізований процес довготривалого планування в органах державної влади, що передбачає визначення цілей органів державної влади, опрацювання програми їх реалізації та вибір методів втілення цієї програми в життя.
Механізм стратегічного планування в діяльності органів державної
влади – це інструментальна складова системи державного управління, що включає в себе сукупність цілеспрямованих координаційних дій органів державної влади в напрямі досягнення поставлених цілей через методи стратегічного планування.
Технологія стратегічного планування в діяльності органів державної влади – це послідовність виконання операцій з розробки стратегічного плану дій на всіх рівнях та в різних ланках органу державної влади.
3. Доведено, що принципи, технології, методи, механізми стратегічного планування діяльності органів державної влади входять до складу системи державного управління в Україні. Головне завдання цих складових – ефективне досягнення основних стратегічних цілей державного управління. Але, водночас вони повинні постійно вдосконалюватися та бути гнучкими щодо вимог часу; органи державної влади мають постійно підвищувати результативність своєї діяльності та більше відповідати потребам і вимогам населення.
Визначено, що загальними принципами стратегічного планування діяльності органів державного управління є: відповідність регіональних планів державним, демократизм, комплексність, координованість, сполучення стратегічного та поточного планування; принцип «головної ланки».
Доведено, що стратегічне планування в діяльності органів державної влади доцільно реалізовувати за такою технологією: 1) отримання результатів, які відображають категорії стратегічного планування; 2) опрацьовування пріоритетних проблем з метою вирішення в межах реалізації стратегії.
Обґрунтовано, що до методів стратегічного планування діяльності органів державної влади можна віднести: визначення призначення (місії) органу державної влади; оцінювання умов і факторів зовнішнього середовища; цільовий, функціональний, організаційний та ресурсний аналіз діяльності органу державної влади; формулювання цілей діяльності органу державної влади; формування стратегії; реалізація стратегії з одночасним моніторингом; оцінка досягнутих результатів. Механізм стратегічного планування діяльності органів державної влади – це інструментальна складова системи державного управління, що включає в себе сукупність цілеспрямованих координаційних дій органів державної влади в напрямі досягнення поставлених цілей через методи стратегічного планування.
4. Обґрунтовано специфіку стратегічного планування в діяльності органів державної влади, яка полягає в такому: стратегічне планування забезпечує одночасно своєчасну реакцію державних органів на динамізм зовнішнього середовища та пошук компромісу між його елементами у процесі прийняття багатоцільових рішень; ресурсне забезпечення розробки й реалізації стратегій державних органів переважно визначається обсягом бюджетного фінансування.
Реалізація стратегічного планування діяльності органів державної влади нерозривно пов’язана з роботою управлінських кадрів, що вимагає розробки та постійного вдосконалення технології щодо розвитку, навчання, мотивації та оцінювання ефективності роботи державних службовців.
5. Проаналізовано методичні підходи до розвитку стратегічного планування в діяльності органів державної влади, а саме: на прикладі Донецької обласної державної адміністрації.
Доведено, що методичний підхід до кадрової складової полягає в тому, що кадри є ключовим фактором реалізації стратегічного планування в діяльності органів державної влади. Діагностика кадрової складової показала відсутність системного підходу в роботі з персоналом з урахуванням специфіки функціональних повноважень і необхідність побудови багаторівневої підготовки спеціалістів для державної служби шляхом розробки комплексних галузевих програм роботи з кадрами. Удосконалення в такий спосіб роботи з кадрами в органі державної влади стане невід’ємною частиною національної стратегічної програми з кадрової політики України.
Встановлено, що стратегічне планування є сферою діяльності вищого керівництва органів державної влади, основне завдання якого полягає у визначенні пріоритетних напрямів та траєкторій розвитку організації, постановці цілей, розподілі ресурсів і всього того, що забезпечує ефективне функціонування цих організацій. Стратегічне планування в діяльності органів державної влади тільки починає запроваджуватись і розробці стратегічних напрямів їх розвитку ще не приділяється належна увага, про що свідчить організація роботи з планування в органах державної влади (ОДА) відповідно до перспективного плану основних заходів на рік, поточних (квартальних), оперативних (місячних, тижневих) планів.
З’ясовано, що методичний підхід до наукового обґрунтування стратегічного планування в діяльності органів державної влади вимагає використання спеціальних аналітичних процедур. Аналітичний блок включає представлення результатів PEST-аналізу, схеми внутрішнього середовища діяльності органу державної влади, SWOT-аналізу. Коректно виконані аналітичні процедури в діяльності облдержадміністрації сприятимуть тому, що в процесі стратегічного планування в діяльності органу державної влади будуть передбачені заходи, які відповідають найбільш значущим проблемам, найбільш відчутним потребам та сприятливим перспективам.
Визначено, що методичний підхід до управління розробкою та реалізацією системи стратегічного планування в діяльності органів державної влади полягає в тому, що розробка системи стратегічного планування повинна базуватись на врахуванні специфіки кожного конкретного державного органу та передбачати вибір найприйнятнішої схеми, яка визначала б як набір формальних процедур, управлінських технологій, так і процедуру врахування й адаптації результатів вияву творчої ініціативи керівників та працівників; передумовою виконання стратегічних планів є тісний зв’язок стратегічних та оперативно-тактичних планів, реалізація стратегічних планів можлива за умови формування стратегічно орієнтованого органу державної влади (спроможність застосування органом стратегічної діяльності, розробка стратегічних планів та бюджетів, забезпечення балансу між поточними та стратегічними видами діяльності, стратегічна орієнтація кадрової складової).
6. Доведено, що вдосконалення системи стратегічного планування в діяльності органів державної влади необхідно розпочинати з удосконалення загальної моделі стратегічного планування в діяльності органів державної влади, сутність якої полягає у формуванні в структурі ОДА підсистем організаційного, інформаційного та психологічного забезпечення, що, у свою чергу, буде сприяти досягненню конкурентних переваг у розрізі ефективного використання кадрового потенціалу.
В рамках удосконалення загальної моделі стратегічного планування в діяльності органів державної влади автором запропоноване визначення поняття місії Донецької облдержадміністрації, що означає поліпшення якості життя населення в результаті управління соціально-економічним потенціалом регіону, підвищення його конкурентоспроможності.
Оскільки кадрова складова є ключовим фактором успішної реалізації стратегічного планування в діяльності органу державної влади, з метою підвищення ефективності роботи моделі стратегічного планування в діяльності органу державної влади обґрунтовано доцільність удосконалення організаційної структури ОДА через упровадження відділу людських ресурсів, який, на відміну від відділу кадрової роботи, передбачає функціонування підсектора з розвитку персоналу, головною метою діяльності якого є організація стратегічного планування в діяльності облдержадміністрації з питань розвитку кадрового потенціалу.
Запропоновано схему процесу стратегічного планування розвитку кадрового потенціалу органу державної влади, за якою згідно зі стратегічною метою розвитку облдержадміністрації здійснюється процес стратегічного планування розвитку кадрового потенціалу облдержадміністрації за визначеними напрямами, досягнення яких дає змогу забезпечити конкурентні переваги органу.
Визначено поняття стратегічного планування розвитку кадрового потенціалу, під яким розуміється сукупність заходів, які спрямовані на формування конкурентоспроможного кадрового потенціалу організації, слугують провідною ланкою стратегії управління її конкурентоспроможністю.
7. Доведено, що для забезпечення стійкості процесу розробки й реалізації стратегічного плану облдержадміністрації необхідне функціонування запропонованої автором організаційної структури стратегічного плану, згідно якою найвищим органом стратегічного планування є Наглядацька Рада. Вона координацію і прийняття ключових рішень, пов'язаних з розробкою, затвердженням й реалізацією стратегічного плану, а також управляє процесом його розробки і реалізації. Для забезпечення стійкості процесу розробки і реалізації Головою Наглядацької Ради призначається Голова облдержадміністрації. По кожному стратегічному напряму визначені координатори з числа членів Наглядацької Ради, якими сформовані робочі групи з розробки проектів конкретних стратегій по всіх розділах плану.
8. Доведено, що для ефективного впровадження стратегічного плану в діяльність органів державної влади необхідно організувати систему стратегічного контролю, під якою мається на увазі система формального цілепокладання контролю, спостереження, оцінок і зворотного зв'язку, які забезпечують інформацією про діяльність організації й необхідності коригувальних впливів. В дослідженні визначені вимоги, яким повинна задовольняти система стратегічного контролю; основні елементи, до яких відносяться показники ефективності, використання людських ресурсів, показники, за якими надаються характеристики стану зовнішнього середовища, та показники, що характеризують внутрішньоорганізаційні процеси.
Зазначено, що стратегічний контроль є сам по собі завданням стратегічного значення, тому що від його ефективності буде залежати оцінка успішності виконання стратегічного плану, а значить, і стратегічного планування діяльності органу державної влади в цілому. Доведено, що правильно організована система стратегічного контролю є методологічним засобом розвитку діяльності курівника органу державної влади, який дасть керівництву органу змогу оптимізувати реалізацію стратегічного планування в діяльності обласної державної адміністрації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление. 7 издание. – СПб. : «Питер», 2007.
2. Алиев А.М. Проблемы повышения квалификации государственных служащих в Республике Таджикистан / А.М. Алиев // Материалы летней школы АУП Кр. – Бишкек, 2010.
3. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия DOC. Санкт-Петербург, Москва, Харьков, Минск, 1999 – 416 с.
4. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
5. Армаш Н. О. Керівник органу виконавчої влади: адміністративно–правовий статус. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. – 248 с.
6. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг.- СПб.: Питер, 2008. – 832с.
7. Армстронг М. Performance management. Управление эффективностью работы: пер. с англ. / М. Армстронг, А. Бэрон. – 2-е изд. – М.: Hippo Publishing, 2007. – 384с.
8. Артим І. Розвиток оцінювання в системі органів державного управління: зарубіжна та вітчизняна практика / І. Артим, Г. Дзяна // Демократичне врядування [Електронний ресурс]. – 2009. – Вип.4. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2009_4/zmist.html.
9. Атаманчук Г.В. Демократизм и эффективность советского государственного управления (методологические аспекты) / Г.В. Атаманчук // Проблемы партийного и государственного строительства. – М., 1981.
10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Омега-Л, 2004. – 301с.
11. Атаманчук Г.В. Управление в жизнедеятельности людей (очерки проблем).-М.: Изд-во РАГС, 2008. – 400с.
12. Ашаді Джелла Н. Стратегічне планування діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. супеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 [Електронний ресурс] / Ноордін Ашаді Джелла; Харк. нац. екон. ун-т. – Х., 2004. – 20 с. – укp.
13. Бабінова О.О. Критерії оцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування: світовий досвід та Україна / О.О. Бабінова // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №2(3). – С.73-78.
14. Бакуменко В.Д. Державне управління: основи теорії, історія і практика: навч. посіб. / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній, М.М. Іжа. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
15. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія / В.Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
16. Баранов О. Правові питання автоматизованого оброблення персональних даних державних службовців / О. Баранов // Віник державної служби України. – 2010. – №2. – С.68-72.
17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования /Пер. с англ. Изд. 2-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. 940 с.
18. Бестужев-Лада И.В., Наместникова Г.А. Социальное прогнозирование. Курс лекций. – Педагогическое общество России. – 2002. – 392 с. – ISBN: 5-93134-152-8.
19. Білорус Т. Інноваційні технології в управлінні кадровим потенціалом підприємства / Т. Білорус // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. – №107-108. – С.85-87.
20. Бернард Ч. Функции руководителя. Власть, стимулы и ценности в организации / Ч. Бернард. – Социум, ИРИСЭН. – 2009. – 336с.
21. Билинская М.Н. Тенденции развития профессиональной подготовки государственных служащих в Украине / М.Н. Билинская // Материалы международной конференции. – Мн., 2010.
22. Боженов С.А., Харченко К.В. Проблемы и практика разработки программы развития муниципальных кадров // Управление персоналом. – 2009. – №6. – С.46-50.
23. Боумэн К. Стратегия на практике / К. Боумэн. – СПб.: Питер, 2003. – 250с.
24. Брайсон Дж. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій / Пер. з англ. А. Кам’янець. – Л.: Літопис, 2004. –С.19-34; 245-264.
25. Брайсон Дж., Алстон Ф. Створення і реалізація вашого стратегічного плану / Робочий зошит для державних і неприбуткових організацій (план, видавництво).
26. Бутко М.П., Олійченко І.М. Моделювання процесів самоорганізації в системі органів державного управління / М.П. Бутко, І.М. Олійченко // Економіка та держава. – 2010. – №5. – С.87-89.
27. Вайс К.Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики [Текст] / К.Г. Вайс: пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської; наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К.: Основи, 2000. – 671с.
28. Ведунг Е. Оцінювання державної політики та програм [Текст] / Е. Ведунг; пер. з англ.В. Шульга. – К.: Всеувито, 2003. – 350с.
29. Витко Т. Добір кандидатів на державну службу: соціологічний аналіз та перспективи розвитку / Т. Витко // Вісник державної служби України. – 2010. – №2. – С.22-26.
30. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарика, 1999. – 296 с.
31. Воронько О.А. Керівні кадри: державна політика та система управління: навч. посіб. / О.А. Воронько. – К.: УАДУ, 2002. – 152с.
32. Герман Г.Ю. Організаційні засади кар’єри на державній службі / Г.Ю. Герман // Статистика України. – 2011. – №1. – С.72 – 77.
33. Гертман М. Стратегический менеджмент: Пер. с франц. / Под ред. Д.О. Ямпольской. – СПб.: Нева, 2003.
34. Гершун А. Разработка сбалансированной системы показателей. Практическое руководство с примерами / А. Гершун. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2007. – 128с.
35. Гладка О.Д., Жеребйов Я.І., Жеребйов Р.Я., Лаврищева М.В. Сучасні технології розвитку кадрового потенціалу будівельних організації: аналіз деяких моделей, проблем і методик їхнього застосування / О.Д. Гладка, Я.І. Жеребйов, Р.Я. Жеребйов, М.В. Лаврищева // Економіка будівництва і міського господарства. –2008. – Т.4. – №3. – 130 c. – С. 153-158.
36. Гривківська О.В., Соловйова Ж.В. Проблеми мотивації праці управлінського персоналу / О.В. Гривківська, Ж.
37. Грэттон Линда. Живая стратегия: как поместить людей в центр решения корпоративных задач: Пер. с англ. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003.
38. Державне управління: Словник-довідник / За аг. ред. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. – К.: УАДУ, 2002. – 228 с.
39. Державне управління та державна служба: словник-довідник/ [уклад. О.Ю. Оболенський]. -К.: КНЕУ, 2005.-480с.
40. Дженстер П. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей / П. Дженстер, Д. Хасси. – М. : Вильямс, 2004. – 215 с.
41. Джеральд И. Кендалл. Действенное видение. Как обратить текущий объем продаж в чистую прибыль / И.К. Джеральд. – Гревцов Паблишер. – 2006. – 224с.
42. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: цільове управління персоналом організацій: навч. посіб. / Г.А. Дмитренко. – К.: МАУП, 1998. – 188 с.
43. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 1999. – 560с.
44. Дорофиенко В.В., Жеребьев Я.И., Лобас В.М. Стратегическое управление: Учебное пособие. – Макеевка: ДонГАСА, 2000. – 206 с.
45. Дракер П. Посткапиталистическое общество // Новая индустриальная волна на Западе: Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М., 1999. -С.67-100.
46. Дробот І.О. Формування моделі професійно-компетентного працівника в контексті гарантування місцевого самоврядування / І.О. Дробот // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика: міжн. наук.-прак. конф. 22 березня 2007 р. – Л.: ЛДІРУ НАДУ, 2007. – Ч.1. – С. 224-277.
47. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмын, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко [та ін.]; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П.Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 819с.
48. Загальні правила поведінки державного службовця // Наказ Головдержслужби України від 23.10.2000р. №58: зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 07.11.2000р. за № 783/5004.
49. Закон України «Про державне прогнозування та стратегічне планування в Україні»(схвалено Кабінетом Міністрів України від 23 вересня 2009 року) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua 27.
50. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. (зі змінами).
51. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України. – 1997 р. – N 24.
52. Запровадження стратегічного планування в Україні: Збірка документів і матеріалів / Укл. В. Тертичка. – К.: Центр дослідж. адміністрат. Реформи НАДУ, 2004. – 401 с.
53. Ивасенко А.Г. Разработка управленческих решений: учеб. пособие / А.Г. Ивасенко, Я.И. Никонова, Е.Н. Плотникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2008. – 168с.
54. Иманбердиев Д.Ч. Подготовка кадров для системы государственной службы в Кыргызской Республике / Д.Ч. Иманбердиев // Держава та регіони. – 2010. – №4. – С.14-17.
55. Каплан Р., Нортон Д. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес – среде преуспевают организации, применяющие сбалансированную систему показателей. – 2004. – 416 с.
56. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Сбалансированная система показателей. От стратеги к действию. – 2-е изд., испр. и доп. / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп – бизнес», 2004. – 320 с.: ил.
57. Каплан Р., Нортон Д. Стратегическое единство. Создание синергии организации с помощью сбалансированной системы показателей.- Киев: «Вильямс», 2006.
58. Карпа М. Принципи здійснення публічної служби / М. Карпа // Демократичне врядування [Електронний ресурс]. – 2010. – Вип.6. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_6/zmist.html.
59. Карпичев В.С. Основания для инновационного прорыва в области государственного управления / В.С. Карпичев. – М.: Проспект, 2006.
60. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. сангл. – М., 2000.
61. Катренко А.В., Грімнак О.В. Система підтримання рішень для багатокрокових процесів з використанням ланцюгів Маркова / А.В. Катренко, О.В. Грімнак // Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2008. – №631. – С. 148-155.
62. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйствование / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1982. – 254 с.
63. Киричек П. Культуры никогда не бывает в избытке… / П.Киричек // Гос. служба. – 2009. – №1. –С.61-71.
64. Клочков А. KPI и мотивация персонала. Полный сборник практических инструментов / А. Клочков. – М.: Эксмо, 2010. – 160с.
65. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления / В.И. Кнорринг. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 375с.
66. Ковбасюк Ю. Сучасна кадрова політика в державному управлінні / Ю. Ковбасюк // Віче. – 2011. – №2. – С.19-21.
67. Ковтун О.І. Стратегії підприємства: монографія / О.І. Ковтун. – Львів: Вид-во Львівської КА, 2008. – 424 с.
68. Коленсо М. Стратегия кайзер для успешных организационных перемен: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – С.8-9.
69. Конституція України
70. Коробейников О.П., Колесов В.Ю., Трифилова А.А. Стратегическое поведение: от разработки до реализации. – М., 2001.
71. Королюк Ю.Г. Ефективність діяльності місцевої влади: методика визначення диференційованої оцінки на базі методів прикладного системного аналізу / Ю.Г. Королюк // Статистика України. – 2010. – №1. – С.103-107.
72. Коротич О. Б. Державне управління регіональним розвитком України: Монографія. – Харків: Видавництво ХарРІДУ НАДУ «Магістр», 2006. – 220с.
73. Коттер Д., Шлезингер Л. Выбор стратегии изменений. – Школа бизнеса Гарварда. – 1979.
74. Кравченко О.М. Мотиваційна складова впливу на ефективність державного управління / О.М. Кравченко // Економіка та держава. – 2009. – №7. – С.100-102.
75. Криклій А.С. Планування кар’єри працівників в умовах трансформаційної економіки / А.С. Криклій // Економіка та держава. – 2005. – №1. – С.11-13.
76. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией.- М.: РДЛ, 1998.
77. Круглова Н. Ю., Круглов М. И. Стратегический менеджмент. – М.: РДЛ. – 2003. – 464 с.
78. Куйбіда В.С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування / В.С. Куйбіда. – К.: МАУП, 2003. – 571с.
79. Купріяненко А.В. Розробка стратегій комунікативних кампаній у різних сферах державного управління / А.В. Купріяненко // Економіка та держава. – 2009. – №8. – С.91-94.
80. Лаврищева М.В. Оптимізація процесу стратегічного планування діяльності органів державного управління / М.В. Лаврищева // Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України : матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 жовт. 2011р.: В 2 т. – Київ-Дніпропетровськ: Біла К.О., 2011. – Т.1. – С. 84-86.
81. Лаврищева М.В. Організація системи стратегічного контролю в органах державної влади / М.В. Лаврищева // Економіка будівництва і міського господарства. –2011. – Т.7. – №2. – 146 c. – С. 91-100.
82. Лаврищева М.В. Особливості сучасного етапу розвитку методології та застосування практики стратегічного планування діяльності організацій та органів державної влади – М.В. Лаврищева // Економічний вісник НТУУ «КПІ». – 2009. – №6. – С. 222–226.
83. Лаврищева М.В. Стратегічне планування кадрового потенціалу органів державного управління / М.В. Лаврищева // Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку : матеріали ІХ міжнар. конф. молодих вчених, аспірантів і студентів. – Макіївка : ДонНАБА, 2010. – Ч.2. – С. 57-59.
84. Лаврищева М.В. Теоретичні аспекти стратегічного планування діяльності органів державного управління / М.В. Лаврищева // Економіка будівництва і міського господарства. –2010. – Т.6. – №3. – 130 c. – С. 161-166.
85. Лаврищева М.В. Удосконалення кадрового забезпечення як основного елементу стратегічного планування діяльності органів державного управління / М.В.Лаврищева // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. – зб. наук. праць ДонДУУ: Серія: Державне управління. – Донецьк : ДонДУУ, 2011. – Т. 12. – Вип. 187. – С.63-70.
86. Лаврищева М.В., Жеребйов Я.І. Узгодження стратегії та методів управління персоналом в системі стратегічного планування діяльності організації / М.В. Лаврищева, Я.І. Жеребйов // Економічний простір. – зб. наук. Праць.. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. – №12/2 – С. 80–85.
87. Лаврищева М.В., Токарєва В.І. Теоретичні засади реалізації основних стратегій в системі стратегічного планування діяльності органів державного управління / М.В.Лаврищева, В.І. Токарєва // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. – зб. наук. праць ДонДУУ: Серія: Державне управління. – Донецьк : ДонДУУ, 2010. – Т. 11. – Вип.. 163. – С.98-106.
88. Лаева Т.В. Сценарный анализ как основа стратегического планирования в организации// Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – №2. – С.56-63;
89. Лапыгин Д.Ю. Методическое обеспечение процесса разработки плана стратегического развития региона // Менеджмент в России и за рубежом.
90. Лапыгин Ю.Н. Стратегический менеджмент. – М.: Инфра-М, 2007. – 235 с.
91. Левашов В.К. Устойчивое развитие общества: парадигма, модели, стратегия. – М., 2001.
92. Левицки С. Как разработать стратегию. Практические рекомендации по созданию реально работающих стратегий. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003.
93. Леліков Г. Кадрове забезпечення на голодному пайку // Урядовий кур’єр. – 2010. -14 листопада. – с. 12.
94. Линнік Т.В. Програмне забезпечення розвитку статусу державного службовця в Україні / Т.В. Линнік // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – №1. – С.174-178.
95. Лисенко Н.О. Стратегічні прогнози як елемент стратегічного управління підприємством / Н.О. Лисенко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №7(73). – С.166-173.
96. Лисичкин В.А., Лисичкина В.М. Стратегический менеджмент: Учебно-методический комплекс. – М.: Изд. центр ЕАОИ. – 329 с.
97. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой: Учебное пособие. – М.: Финпресс, НГАЄиУ, 1997. – 356 с.
98. Майкл Е. Портер. Конкурентная стратегия. Методика анализа отраслей и конкурентов. – М.: Альпина Бизнес Букс. – 2005. – 454 с.
99. Мак-Кин Д. Стратегии. – Дело и сервис (ДиС). – 2010. – 256с.
100. Мартиненко В.М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія): монографія / В.М. Мартиненко. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 220с.
101. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента/Пер, с англ. М.: Дело, 1992.
102. Механізм стратегічного управління інноваційним розвитком: монографія / за заг. ред.. О.А. Біловодської. – Суми: Університетська книга, 2010. – 432 с.
103. Милгром П. Экономика, организация и менеджмент / П. Милгром, Д. Робертс. – СПб.: Экон. шк. СПб гос. ун-та экономики и финансов, 2001. – 175 с.
104. Мінцберг Г. Зліт і падіння стратегічного планування / Мінцберг Г. – К.: Видавництво Олексія Капусти, 2008. – 412с.
105. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского.– СПб.: Питер, 2002.
106. Минцберг Г., Куинн Д.Б., Гошал С. Стратегический процесс: концепции, проблемы, решения. – Издательский дом «Равновесие» – 2005. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.booksgid.com/business/23345-mincberg-kuinn-goshal.-strategicheskijj.html.
107. Мишель Гертман Стратегический менеджмент / Пер. с франц. Под ред. Д.О.Ямпольской. – СПб.: Издательский Дом «Нева», 2003.-96 с.
108. Морозова Н. Сучасний стан та тенденції розвитку зайнятості на державній службі / Н. Морозова // Вісник державної служби України. – 2011. – №1. – С. 56-60.
109. Мостовий Г., Бабаєв В. Формування штатного кадрового резерву як перспективний напрям забезпечення державної служби кадрами нової генерації / Г. Мостовий, В. Бабаєв // Вісник Національної академії державного управління. – 2010. – №3. – С.239-254.
110. Муниципальное стартегическое планирование: от территории к технологи: Учеб. пособие. – Белгород: Обл. типография, 2009. – 304 с.
111. Наказ Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 р. №58 «Про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців».
112. Наказ Президента України «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу» від 5 березня 2004 р. №278/2004.
113. Наказ Президента України «Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів» від 11 лютого 2000р. №207/2000.
114. Наказ Президента України «Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій» від 10 листопада 1995р. «1035/95.
115. Наказ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій» від 19 травня 1995р. №381/95.
116. Наказ Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» від 9 листопада 2000р. №1212/2000.
117. Наказ Президента України «Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців» від 19 листопада 2001р. №1098/2001.
118. Наказ Президента України «Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні» від 14 квітня 2000р. №599/2000.
119. Наказ Президента України «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу» від 5 січня 2005р. за №1 /2005.
120. Нємцов В.Д., Довгань Л.С. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОБ», 2002. – 560 с.
121. Новиков Д.А. Теория управления оргнаизационными системами / Д.А. Новиков. – М.: МПСИ, 2005. – 584 с.
122. Олешко А.М. Конкурсний відбір та його вплив на формування якісного конкурсу службовців / А.М. Олешко // Економіка та держава. – 2009. – №7. – С.118-121.
123. Олуйко В.М. Кадрові процеси в державному управлінні України: стан і перспективи розвитку: монографія / В.М. Олуйко. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. – 326 с.
124. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навчальний по-cібник. – К.: Кондор, 2007.– 676 с.
125. Офіційний сайт Головного управління державної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gubs.gov.ua/control/uk/index/.
126. Парахина В.Н. Стратегический менеджмент: учебник / В.Н. Парахина, Л.С. Максименко, С.В. Панасенко. – М.: КНОРУС, 2006. – 267с.
127. Парментер Д. Ключевіе показатели эффективности. Разработка, внедрение и применение решающих показателей / Д. Парментер; [пер. с англ. А. Платонова]. – М.: Олимп-Бизнес, 2009. – 288с.
128. Пархоменко-Куцевіл О. Сучасна система управління персоналом державної служби України: проблеми та перспективи розвитку / О. Пархоменко-Куцевіл // Демократичне врядування. [Електронний ресурс] – 2010. – Вип.5. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_5/fail/Parhom.pdf.
129. Пархоменко-Куцевіл О. Теоретико-методологічні засади мотивації державного службовця: зарубіжний та український досвід / О. Пархоменко-Куцевіл // Держава та регіони. – 2010. – №2. – С.62-65.
130. Педак І.С., Оверченко Л.В. Ефективність кадрового потенціалу місцевих органів влади / І.С. Педак, Л.В. Оверченко // Держава та регіони. – 2010. – №2. – С.163-166.
131. Портер М., Прахалад С., Самплер Дж. Курс MBA по стратегическому менеджменту. 4 издание.– М: Альпина, 2007.
132. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців України» від 15 лютого 2002р. №169.
133. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби» від 28 лютого 2001р. №1999.
134. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади» від 20 вересня 1995р. №747.
135. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій» від 8 лютого 1997р. №167.
136. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» від 28 грудня 2000р. №1922.
137. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій» від 13 грудня 2001р. №1658.
138. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади» від 11 травня 2006р. №614.
139. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки» від 8 червня 2004р. №746.
140. Постанова Кабінету Міністрів України «Про фінансове забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних сил» від 14 липня 1999р. №1262.
141. Постанова Кабінету Міністрів України «Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій» від 19 лютого 1996р. №224.
142. Про Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лип. 2006 р. №1001 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №30. – Ст. 2132.
143. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 р. №746 // Офіційний вісник України. – 2004. – №23. – Ст. 1554.
144. Про інформацію: Закон України №2657-ХІІ від 02.10.1992 р. // Забезпечення доступу до інформації про державні органи влади та діяльність посадових осіб [Текст]: нормат. –прав. акт. / упоряд.: Я.Й. Малик, О.С. Киричук, А.О, Чемерис. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – С.5-25.
145. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004. // Офіційний вісник України. – 2004. – №10. – Ст. 578.
146. Про місцеві державні адміністрації [Електронний ресурс]: Закон України від 09.04.1998 р. [з наст. змінами і допов.] // Законодавство України / Верхов. Рада України. – [К.], 1996-2011. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
147. Проблеми і перспективи ринково-орієнтованого управління інноваційним розвитком: монографія / за ред. д.е.н., професора С.М. Ілляшенка. – Суми: ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2011. – 644 с.
148. Рачинський А. Стратегічна роль персоналу органів державної влади у подоланні кризи / А. Рачинський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2011. – №1. – С.48-56.
149. Рачинський А. Стратегічні підходи до оптимізації структур органів державної влади в сучасних умовах суспільного розвитку / А. Рачинський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2010. – №1. – С. 22-30.
150. Рачинський А. Стратегічне управління як засіб розвитку діяльності сучасного керівника органу державної влади.
151. Рудницька Р.М., Сидорчук О.Г., Стельмах О.М. Механізми державного управлін