СЕМАНТИКА ОПТАТИВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

УМРИХІНА ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.161.2’37’06

СЕМАНТИКА ОПТАТИВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент В.Ф. Жовтобрюх

ХАРКІВ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РЕЧЕНЬ ІЗ МОДАЛЬНИМ ЗНАЧЕННЯМ ОПТАТИВА..............................................................................10 1.1. Розвиток поглядів на оптатив як морфологічну категорію...................... 10
1.2. Становлення вчення про речення з модальним значенням оптатива .................................................................................................................................19
1.3. Специфіка оптатива як суб’єктивно-модального значення..................... 31
Висновки до розділу 1.......................................................................................... 39
РОЗДІЛ 2
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СЕМАНТИКИ ОПТАТИВА..........................................41
2.1. Ірреально-потенційні оптативні висловлення.............................................44
2.1.1. Власне бажальність.............................................................................44
2.1.1.1. Власне бажання........................................................................44
2.1.1.2. Бажання прискореного здійснення.........................................52
2.1.1.3. Бажання-побоювання...............................................................54
2.1.2. Бажальність із зумовленою винятковістю...................................... 59
2.1.2.1. Бажання винятково єдиного як зіставлення/протистав-лення.......................................................................................................................60
2.1.2.2. Бажання винятково єдиного як умова....................................64
2.1.3. Бажальність позитивно оціненого....................................................67
2.1.3.1. Бажання-ствердження необхідного........................................70
2.1.3.2. Бажання необхідного як спонукання......................................76
2.2. Власне ірреальні оптативні висловлення...................................................85
2.2.1. Бажальність-жалкування..................................................................86
2.2.1.1. Бажання-негативна оцінка......................................................86
2.2.1.2. Бажання-ствердження необхідного.......................................93
2.2.1.3. Бажання-мрія..........................................................................100
2.2.2. Бажальність-докір як стимул........................................................104
Висновки до розділу 2.........................................................................................109
РОЗДІЛ 3
ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТАТИВНИХ РЕЧЕНЬ
3.1. Просте речення як прерогатива представлення оптативних вислов-лень.......................................................................................................................112
3.2. Вираження оптативної модальності в структурі двоскладних речень....115
3.3. Односкладні речення з оптативним значенням.........................................127
3.3.1.Безособові речення...............................................................................128
3.3.2. Неозначено-особові речення..............................................................133
3.3.3. Номінативні речення...........................................................................134
3.3.4. Інфінітивні речення.............................................................................138
3.4. Еліптичні оптативні речення.......................................................................145
3.5. Оптативні комунікати (еквіваленти речення)............................................148
Висновки до розділу 3.........................................................................................152
ВИСНОВКИ.........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................158

ВСТУП

Вивченння модальності як провідної категорії предикативності одне з кардинальних питань сучасної синтаксичної теорії. У зв’язку з визнанням антропоцентризму універсальним мовним явищем, пов’язаним із суб’єктивністю мови, проблема спеціального дослідження суб’єктивно-модальних значень набуває особливої значущості. Оптатив як суб’єктивно-модальне значення ще не ставав предметом спеціального дослідження, в якому б комплексно висвітлювались питання визначення його сутності, виявлення специфічних засобів вираження. Потреба такого аналізу викликана й тим, що в мовознавстві не існує усталеного погляду на граматичну природу синтаксичних конструкцій із суб’єктивно-модальним значенням оптатива. Усе це зумовлює актуальність обраної теми.
Оптатив, а також лінгвістичні явища, які з ним пов’язані, потрапляли в поле зору мовознавців неодноразово. Перші спроби визначення граматич-ного статусу оптатива містяться в працях, присвячених вивченню способо-вих форм дієслова (Ф.І. Буслаєв, Д.М. Овсянико-Куликовський, О.О. По-тебня). Визнання оптатива як морфологічної категорії зумовлено осо-бливостями історичного розвитку поглядів на модальність і засоби її вира-ження в мові: зміст модального значення розглядався на синтаксичному рівні, а його вираження на морфологічному. Поступово вивчення оптатива як виразника модального значення бажальності перейшло до сфери синтаксису. На виділення речень із значенням бажальності одними з перших звернули увагу О.М. Пєшковський, О.О. Шахматов. Із посиленням інтересу до модального рівня змістової організації речення (починаючи з 70-х років XX ст.) пов’язано виокремлення серед модальних типів речень суто оптативних. Відомі спеціальні дослідження, які торкаються питань визначенння місця оптативних речень серед синтаксичних конструкцій із модальним значенням бажальності (О.В. Алтабаєва), відокремлення оптативних речень від спонукальних (Т.І. Распопова). Оптативні речення визнано багатьма українськими вченими як речення, що виражають модальність бажальності (І.Р. Вихованець, Н.В. Гуйванюк, А.П. Загнітко, М.Ф. Кобилянська, І.І. Слинько, К.Ф. Шульжук).
Поступове розширення аспектів вивчення оптатива: від розгляду його як суто морфологічної дієслівної категорії до семантико-синтаксичного вивчення речень із модальним значенням бажальності зумовило ніве-лювання мовознавцями первинної сутності оптатива, його способового при-значення. У зв’язку з цим до оптативних речень відносять речення будь-якої граматичної організації, так чи інакше пов’язані з вираженням бажального значення. Це призводить до змішування різних понять і явищ. Йдеться насамперед про змішування оптатива репрезентанта ірреальної бажальності (Якби прийти) та дезідератива виразника реальної бажальності (Хочу прийти). Суперечливими видаються класифікаційні розробки різних авторів. Немає узгодженості й у визначенні основної семантико-синтаксичної сутності оптативних речень.
Важливим у потрактуванні оптатива вважаємо врахування морфоло-го-синтаксичної природи оптатива, семантико-синтаксичних особливостей речень із значенням оптатива, а також комунікативної функції висловлень, які виражають оптативне значення, в їх взаємозв’язку. Такий підхід до вивчення оптатива корелює із прийнятим на сьогодні в лінгвістичній науці поглядом на центральну одиницю синтаксису речення з точки зору його триаспектності. Йдеться про три взаємопов’язані рівні організації речення: формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний та комунікативний. Незважаючи на відносну самостійність кожного з рівнів, вони тісно взаємо-діють один з одним у межах формування оптативних речень.
У роботі прийнятий погляд на оптатив як суб’єктивно-модальне значення, суттю якого є уявлювана (ірреальна) ситуація, вірогідність реалізації якої не визначена, однак така реалізація могла б задовольнити потреби мовця й відповідно є бажаною для нього. Це значення виокремилося в системі модальних значень як таке, що має певні семантичні особливості, й розвинуло арсенал спеціальних засобів вираження в мові. На мовленнєвому рівні організації значення оптатива представляють оптативні висловлення мовленнєві одиниці, що передають семантику ірреальної бажальності, слугуючи відповідній комунікативній меті, а саме вираженню бажання.
Репрезентантом значення оптатива на граматичному рівні організації є оптативні речення синтаксичні одиниці, що становлять окремий тип у системі простих речень. Основою граматичного оформлення оптатива виступає морфологічний бажальний спосіб дієслова. Систему морфологіч-них засобів експлікації бажального способу, зумовлену його семантичною специфікою, становлять інфінітивні утворення з часткою б (би) (поспати б, зійти б) та аналітичні особові форми з дієсловом у формі минулого часу в поєднанні з часткою б (би) (говорила б, вийшов би, сміялися б).
Дисертаційне дослідження передбачає висвітлення питань, пов’язаних із встановленням сутності суб’єктивно-модального значення оптатива, а також із визначенням особливостей репрезентації цього значення у вигляді оптативних речень й оптативних висловлень.
Об’єкт дослідження синтаксичні конструкції з оптативним значенням, представлені на граматичному рівні у вигляді оптативних речень, а на мовленнєвому оптативних висловлень.
Предмет дослідження становить сутність оптатива як суб’єктивно-модального значення, семантична та формальна організація оптативних речень, особливості функціонування оптативних висловлень у мовленні.
Метою дослідження є з’ясування сутності оптатива як суб’єктивно-модального значення й виявлення засобів його вираження в синтаксичних конструкціях сучасної української мови.
Для досягнення цієї мети визначено такі завдання:
1) розкрити сутність оптатива як суб’єктивно-модального значення;
2) визначити основні критерії виокремлення речень із значенням оптатива з-поміж речень бажальної модальності;
3) виявити й описати основні засоби вираження оптатива;
4) визначити граматичний статус оптативних речень як репрезентанта модального значення оптатива;
5) систематизувати й описати семантичні різновиди оптативного значення;
6) з’ясувати роль мовних засобів різної природи у формуванні окремих оптативних значень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди: „Закономірності розвитку й функціонування української мови” − що передбачає вивчення питань синтаксичної семантики української мови.
Матеріалом дослідження слугує картотека, що налічує понад 5000 оптативних висловлень сучасної української мови, укладена шляхом суцільної вибірки з художніх творів українських письменників XIX XXI століть.
Методологічну основу дослідження становить розуміння мови як дихотомічного явища знакової системи й соціального феномена, тобто як мови й мовлення.
Методи дослідження зумовлені його метою й завданнями. У роботі використовуються описовий, трансформаційний методи, а також методи зіставлення та компонентного аналізу. Шлях дослідження від комуні-кативного рівня, на якому формується оптативне значення через семантико-синтаксичну реалізацію цього значення, до синтаксичного рівня, на якому виявляються засоби формального та семантичного вираження оптативної модальності.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі досліджено семантичні, структурні та комунікативні аспекти репрезентації оптатива в синтаксичних конструкціях сучасної української мови. З’ясовано характер модального плану речень із значенням оптатива. Встановлено критерії відмежування оптатива від подібних мовних явищ. Визначено фонд семантичних різновидів основного значення. Упорядковано засоби вира-ження оптатива в реченні, представлено основні структурні типи оптативних речень.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона є конкретним внеском до синтаксичної теорії, репрезентуючи погляд на оптатив як суб’єктивно-модальне значення, визначення його специфіки й відмежування від подібних мовних явищ. Усебічний опис семантичних різновидів оптативного модального значення є суттєвим доповненням до синтаксичної теорії української мови. Здійснений аналіз реченнєвих конструкцій із суб’єктивно-модальним значенням оптатива дає підстави для уточнення місця оптативних речень у системі простих речень і пояснює їх специфічне функціонування в мовленні.
Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати та спостереження можуть бути використані у читанні лекцій, укладанні посібників і підручників, методичних розробок із синтаксису української мови. Матеріали стануть у нагоді при підготовці спецкурсів та спецсемінарів із синтаксису простого речення, синтаксичної семантики.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження були представлені в доповідях на XIII Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (2004 р., Київ), на II Міжнародній науковій конференції „Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках” (2005 р., Дніпропетровськ), на Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (2005 р., Харків), на XIII Міжнародній науковій конференції з функціональної лінгвістики „Язык и мир” (2006 р., Ялта), на Міжвузівській науковій конференції „Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства” (2005 р., Харків). Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та кафедри українознавства Харківського національного педагогічного університету
ім. Г.С. Сковороди.
Із теми дисертації опубліковано 8 статей, із них 6 у провідних наукових фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Повний обсяг роботи становить 179 сторінок, основного тексту 157 сторінок. У списку використаної літератури налічується 225 найменувань. Робота містить 2 додатки у вигляді двох таблиць, обсяг яких становить 2 сторінки.
Перший розділ „Теоретичні засади вивчення речень із модальним значенням оптатива” присвячено історії вивчення оптатива від визначення його як морфологічної категорії до розгляду синтаксичних конструкцій із значенням оптатива в системі модальних типів простого речення. Окреслено основні критерії виокремлення речень із значенням оптатива з-поміж речень бажальної модальності. Проаналізовано питання, пов’язані з визначенням сутності оптатива як суб’єктивно-модального значення.
У другому розділі „Диференціація семантики оптатива” досліджено систему семантичних видів і різновидів, виявлених на базі двох основних семантичних типів оптативного значення. Простежено специфіку відобра-ження в оптативних висловленнях кожного семантичного різновиду як об’єктивно-модального плану, так і різноманітних виявів суб’єктивно-модального значення. Представлено розгалужену класифікаційну систему окремих значень оптатива, розроблену з урахуванням особливостей функціонування оптативних висловлень у живому мовленні.
У третьому розділі „Формально-синтаксична організація оптативних речень” виявлено основні засоби вираження оптативного модального значення в структурі простого речення, визначено місце оптативного речення в системі синтаксичних конструкцій української мови, визначено основні структурні типи оптативних речень, виявлено специфічні форми організації оптативних висловлень.

У висновках представлено основні результати дослідження.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Здійснений у роботі семантичний та формально-граматичний аналіз оптатива дозволив зробити такі висновки:
1. Оптатив суб’єктивно-модальне значення, суттю якого є уявлювана (ірреальна) ситуація, вірогідність реалізації якої не визначена, однак така реалізація могла б задовольнити потреби мовця, а відтак є бажаною для нього. На мовленнєвому рівні оптатив представлений у вигляді оптативних висловлень, на формально-синтаксичному оптативних речень.
2. Речення із значенням оптатива вирізняються з-поміж інших речень бажальної модальності такими особливостями: оптатив виявляє бажальність усього речення; набуває граматичне оформлення у вигляді одного з ірреальних способів; визначає обов’язкове ототожнення суб’єкта бажання з мовцем; виявляє характер афективності.
3. В основі формального вираження оптатива лежить морфолого-синтаксичний спосіб, а саме бажальний спосіб, що відбиває первинну сутність оптатива як специфічної дієслівної форми, спеціально призначеної для вираження бажального значення.
4. Семантика оптатива позначена розгалуженістю окремих значень, що підтверджено аналізом висловлень, в яких виражено модальне значення оптатива. Результати аналізу відображено в класифікаційній системі. На першому рівні класифікації виділено два основні семантичні типи: ірреально-потенційні та власне ірреальні оптативні висловлення. На цьому базується подальший розподіл семантичних видів й різновидів оптатива.
5. У сфері виокремлених оптативних значень вирізняється ядро (центр) семантики оптатива. Семантичним центром є значення власне бажання, яке найточніше відбиває сутність оптатива (семантична модель-ідентифікатор „Хочу, щоб це здійснилось”), оскільки позбавлене комбінацій, нашарувань значень різної природи. Усі інші різновиди позначені конкретизацією змісту бажаної ситуації, що відбувається таким чином: за рахунок незначних уточнень засобом часток (бажання прискореного здійснення, бажання-побоювання), через комбінування бажального значення з іншим модальним значенням (бажання-ствердження необхідного, бажання-негативна оцінка), за допомогою одразу і часток, і контекстуального оточення (бажання винятково єдиного як зіставлення/протиставлення, бажання винятково єдиного як умова), завдяки ситуативній зумовленості (бажання необхідного як спонукання, бажальність-докір як стимул).
6. Оптативні речення це тип простих речень, в якому виражене оптативне модальне значення. Оформлені у вигляді синтаксичного бажального способу, вони являють собою один із членів граматичної парадигми речення таких структурно-семантичних типів: N1Vf, N1 N1, N1Adj1, N1 Part, N1 N2...(Adv), Vfs3n, Vfs3n Inf, N2 (neg) Vfs3n, Praed, Praed (mod) Inf, Немає N2, Adv quant N2, Vfpl3, N1. Семантична специфіка речень інших структурних схем, як-от: N1-Inf, N1-Adv, Inf-N1, Inf cop Inf, Inf Adv-o (N2...), Praed (neg) N2/N4 обмежує утворення форми речення бажального способу.
7. Форма синтаксичного бажального способу утворюється одним із таких засобів:
видозміною головного члена речення дієвідмінюваного дієслова відпо-відно до морфологічного бажального способу, форма якого збігається з умов-ним способом („дієслово минулого часу + би”) в реченнях дієслівного типу,
введенням службового дієслова бути у формі морфологічного бажального способу у випадку з реченнями іменного типу,
додаванням частки би до інфінітива для інфінітивних речень,
додаванням частки би до об’єктного іменника у формі родового чи знахідного відмінка, а також до будь-якої локативної синтаксеми в еліптичних реченнях.
8. Інфінітивні речення структурно-семантичного типу Inf, у яких обов’язковим компонентом є частка би (б), є специфічним структурно-семантичним типом речень, призначеним для вираження саме оптативної модальності. Вони виступають лише у вигляді синтаксичного бажального способу, не вступаючи у парадигматичні відношення з іншими формами речення.
9. Еліптичні речення структурної схеми N2/N4 специфічний граматичний тип речень, оптативне значення в яких визначається і зумовлюється їх структурою. Позбавлені вербалізованого предиката, такі конструкції самостійно виражають оптативне значення, а відтак є семантично достатніми і зрозумілим поза контекстом.
10. Оптативні комунікати являють собою своєрідні утворення, позбавлені ознак членованих конструкцій, але здатні виражати оптативне значення. Вони виступають модифікованими варіантами змісту препозиційного речення й використовуються у різних функціях: як репліка-відповідь у діалогічному мовленні, як видільно-актуалізований компонент змісту в моно-логічному мовленні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашина В.М. Взаємовплив комунікативної і структурно-смислової організації // Мовознавство. 1982. №1. С. 17-20.
2. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. №1. С. 58-66.
3. Алтабаева Е.В. Выражение модального значения желательности в простом предложении: Автореферат дис. канд. филол. наук. М., 1986. 16 с.
4. Алтабаева Е.В. Психолингвистические параметры изучения категории желательности в современном русском языке // Язык и мышление: Психологические и лингвистические аспекты: Материалы Всероссийской научной конференции. Пенза, 2001. С. 145-146.
5. Алтабаева Е.В. Частица бы в выражении желательности // Русский язык в школе. 2003. №3. С. 87-90.
6. Андерш Й.Ф. До питання про семантичну структуру речення (на матеріалі чеської та української мов) // Мовознавство. 1984. №5. С. 38-42.
7. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 191 с.
8. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
9. Арват Н.Н Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Высшая школа, 1984. 158 с.
10. Арват Н.Н Синтаксис простого предложения в современном русском языке. Часть I. Учебно-методическое пособие для студентов-филологов. Ніжин, 2002. 174 с.
11. Арполенко Г.П. Структурні типи інфінітивних речень // Українська мова і література в школі. 1977. № 3. С. 43-51.
12. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
13. Арутюнова Н.Д. К проблеме функционирования типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 156-250.
14. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
15. Арутюнова Н.Д. Сравнительная оценка ситуаций // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. Т.42. №4. 1983. С. 330-341.
16. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
17. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. Т.40. № 4. 1981. С. 356-367.
18. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
19. Ахметова Б.Н. Категоріально-граматична транспозиція дієслівних словоформ у російській мові: Автореферат дис. канд. філол. наук. К., 1994 20 с.
20. Бабушкин А.П. «Возможные миры» в семантическом пространстве языка. Воронеж: Воронежский госуниверситет, 2001. 86 с.
21. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во АН СССР, 1955. 416 с.
22. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. 1993. № 6. С. 13-19.
23. Бацевич Ф.С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові (на матеріалі російської мови) // Мовознавство. 1993. № 1. С. 54-59.
24. Бацевич Ф.С. Категорії комунікативної лінгвістики: спроба визначення // Мовознавство. 2003. № 6. С. 25-32.
25. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови. К.: Вища школа, 1991. 233 с.
26. Бевзенко С.П., Литвин Л.П., Семеренко Г.В. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Вища школа, 2005. 269 с.
27. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
28. Беличова-Кржижкова Е. О модальности предложения в русском языке // Актуальные проблемы русского синтаксиса. М.: Издательство Московского университета, 1984. С. 49-77.
29. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
30. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1985. 180 с.
31. Бєляєва Т.В. Сполучник аби в складних реченнях з умовним відношенням предикативних частин // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. Харків, 2005. Вип. 15. С. 39-43.
32. Бенвенист Э. Общая лингвистика. Издание 2-е, стереотипное М.: Едиториал УРСС, 2002. 448 с.
33. Бердник Л.Ф. Предложения со значением желательности // Русская речь. 1988. №6. С. 56-59.
34. Блох Э. Принцип надежды // Утопия и утопическое мышление. М.: Прогресс, 1991. С. 49-79.
35. Бондарєва Н.О. Імпліцитні засоби вираження волевиявлення у висловлюваннях поради // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках: Материалы II Международной научной конференции. Днепропетровск: «Пороги», 2005. С. 38-41.
36. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979. №2. С. 54-61.
37. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 176 с.
38. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Ленинград: Наука, 1976. 255 с.
39. Брехт Р.Д. О взаимосвязи между наклонением и временем: Синтаксис частицы бы в русском языке // Новое в зарубежной лингвистике. ─ Вып. XV. М.: Прогресс, 1985. С. 101-117.
40. Брицин В.М., Жайворонок В.В. Односкладні речення слов’янських мов у функціонально-граматичному та етнолінгвістичному аспектах // Мовознавство. 2003. № 2-3. С. 86-95.
41. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наукова думка, 1990. 315 с.
42. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа «Языки русской культуры», 1977. 574 с.
43. Буралова Р.А. Оптативные высказывания с независимым инфинитивом в современном русском языке // Функциональный анализ грамматических форм и конструкций. Л., 1988. С. 104-113.
44. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М., 1959. 624 с.
45. Бутвин Н.Н. Описание русских глаголов с общим значением «хотеть» на основе принципа развития действия: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1986. 19 с.
46. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высш. шк., 1991. 432 с.
47. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / отв. ред. М.А. Кронгауз. М.: Русские словари, 1996. 416с.
48. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Труды Института русского языка. М.-Л.: Издательство АН СССР, 1950. Т. II. С. 38-79.
49. Виноградов В.В. Русский язык. М.-Л., 1947. 784 с.
50. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
51. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
52. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 222 с.
53. Вихованець І.Р. Частини мови у семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
54. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. 398 с.
55. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 208 с.
56. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
57. Володин В.Т. Условно-желательное (гипотетическое) наклонение в современном русском языке: Учебн. пособие для студентов и аспирантов. Куйбышев, 1961. 64 с.
58. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. К.: Вища школа, 1989. 334 с.
59. Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представление в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов / под ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Наука, 1989. С. 155-186.
60. Воркачев С.Г. Некоторые способы выражения желательности в испанском языке // Филологические науки. 1983. №3. С. 62-69.
61. Гамова Г.І. Синтаксичне вираження мети у сучасній українській літературній мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 1989. 24 с.
62. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
63. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 191 с.
64. Городенська К.Г. Онтологічні параметри граматичних категорій способу та часу // Мовознавство. 1997. № 1. С. 39-42.
65. Грамматика русского языка. Синтаксис / Под ред. В.В. Виноградова, Е.С. Истриной. М.: Издательство АН СССР, 1966. Т.II. 440 с.
66. Грамматика современного русского литературного языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. М.: Наука, 1970. 768 с.
67. Греч Н. Практическая русская грамматика. С.-П.: Типография С.-Петербургского Воспит. Дома, 1927. 579 с.
68. Грищенко А.П. Оптативне речення // Енциклопедія Українська мова”. К.: Укр.енц.” ім. М.П. Бажана / За ред. В.М. Русанівського, 2000. С. 406.
69. Гуйванюк Н.В. До поняття комунікативної парадигми речення // Мовознавство. 2005. №3-4. С. 148-154.
70. Гуйванюк Н.В. Кореферентність синтаксичних одиниць // Мовознавство. 2001. №3. С. 88-96.
71. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці, 1999. 335 с.
72. Гуревич В.В. Актуальное членение предложения в его разных проявлениях // Вопросы языковедения. 2004. №3. С. 69-87.
73. Гусліста Л.О. Негативна етична оцінка у контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики): Автореф. канд. філол. наук. Харків, 2002. 18 с.
74. Данеш Ф., Гаузенблас К.О. О семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С. 90-97.
75. Даскалюк О. Взаємодія граматичних категорій способу та часу // Лінгвістичні студії: Зб. науков. праць. Вип.13. Донецьк: ДонНУ, 2005. С. 45-49.
76. Демьянков В.З. Предикаты и концепция семантической интерпретации // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. Т. 39. № 4. 1980. С. 336-346.
77. Дешериева Т.И. О соотношении модальности и предикативности // Вопросы языковедения. 1987. № 1. С. 34-45.
78. Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук. Донецьк, 2005. 19 с.
79. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К.: Наукова думка, 1973. 288 с.
80. Дудик П.С. Спонукальні речення і слова-речення // УМЛШ. 1971. № 9. С. 30-35.
81. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1958. 404 с.
82. Ермакова О.П., Земская Е.А. К построению типологии коммуникативных неудач (на материале естественного русского диалога) // Русский язык в его функционировании. Коммуникативно-прагматический аспект. М., 1993. С. 30-64.
83. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
84. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160 с.
85. Загальна психологія. Навчальне видання. К.: А.П.Н.”, 1999. 458 с.
86. Загнітко А.П. Дієслівні категорії у синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
87. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: Дон ДУ, 1996. 437с.
88. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Морфологія. Донецьк: Дон ДУ, 2001. 662 с.
89. Звягинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М., 1973. 248 с.
90. Зельдович Г.М. Система минимальных значений частицы «хоть» и их взаимодействие с контекстом: Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1990. 20 с.
91. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
92. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища школа, 1986. 167 с.
93. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу. К.: Вища школа, 1989. 63 с.
94. Историческая грамматика русского языка. Морфология. Глагол. М., 1982. 487 с.
95. Историческая грамматика русского языка. Синтаксис. Простые предложения. М., 1978. 453 с.
96. Історія української мови. Синтаксис / Г.П. Арполенко, А.П. Грищенко та ін. К., 1983. 503 с.
97. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. К.: Вища школа, 1985. 128 с.
98. Казимирова І.А. Семантична структура і парадигматичні відношення дієслівно-інфінітивних сполучень у сучасній російській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1993. 18 с.
99. Калинин А.Ф. Инфинитивные предложения в системе типов простого предложения // Русский язык в школе. 2001. №4. С. 77-82.
100. Канцельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
101. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. пос. К.: НМК ВО, 1992. 400 с.
102. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. пос. К.: Либідь, 1995. 312 с.
103. Касевич В.Б., Храковський В.С. От пропозиции к семантике предложения // Типология конструкций с предикатными актантами. Л.: Наука, 1985. С. 9-17.
104. Кафкова О. О роли контекста в разных типах коммуникатов // Синтаксис текста / Под ред. Г.А. Золотовой. М.: Наука, 1979. С. 236-247.
105. Киселёва Л.А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Наука, 1978. 159 с.
106. Кобозева И.М., Сунь Шуфан. Иллокутивная функция высказывания и модальность предложения // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2004. № 5. С. 129-140.
107. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К., 1987. 349 с.
108. Козак Р.В. Інфінітивні речення в структурно-семантичних та функціональних аспектах (на матеріалі російської та української мов): Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1994. 20 с.
109. Козловський В.В. До питання дефініції мовної модальності // Мовознавство. 1990. №3. С. 48-53.
110. Козловский В.В. Конъюнктив и выражение модального значения «ирреальности» (на материале простого предложения современного немецкого языка) // Вісник ХНУ. 2004. №635. С. 84-87.
111. Козловський В.В. Про іллокутивну спрямованість речень ірреального бажання (на матеріалі німецької мови) // Мовознавство. 1993. №2. С. 72-75.
112. Кокова А.В. Функционально-семантическое поле оптативной модальности в немецком языке // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты исследования модальности: Тезисы докладов конференции. Иркутск, 1990. С. 51-52.
113. Копров В.Ю. О принципах анализа семантико-синтаксической организации простого предложения // Синтаксис в школьном и вузовском преподавании: Межвуз. сборник научн. трудов. Иваново, 1991. С. 80-85.
114. Корди Е.Е. Вторичные функции высказываний с модальными глаголами // Типология и грамматика. М.: Наука, 1990. С. 174-180.
115. Краткая русская грамматика / Под ред. Н.Ю. Шведовой и В.В. Ло-патина. М.: «Русский язык», 1989. 640 с.
116. Кронгауз М.А. Семантика. М.: Росс. гос. гуманитарн. ун-т, 2001. 399 с.
117. Крисанова Т.А. Висловлювання з негативною оцінкою адресата в сучасній англійській мові (комунікативно-прагматичний аспект): Автореф. дис. канд. філол. наук. К.,1999. 20 с.
118. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис. К.: Рад. школа, 1965. 283 с.
119. Курилович Е. Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 456 с.
120. Курс сучасної української літературної мови/ За ред. Л.А. Бу-лаховського. К.: Рад. школа, 1951. Т. ІІ. Синтаксис. 408 с.
121. Ломоносов М.В. Полное собрание сочинений. М., Л.: Издательство АН СССР, 1952. Т. VII. 996с.
122. Лопухина Р.В. Семантика и функции конструкции с частицей бы в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1985. 19с.
123. Маркелова Т.В. Взаимодействие оценочных и модальных значений в русском языке // Филологические науки. 1996. № 1. С.80-89.
124. Маслова А.Ю. Транспозиция императива в русских и южно-славянских паремиях // Русская и сопоставительная филология: Состояние и перспективы. Казань: Издательство Казан. ун-та, 2004. С.119-120.
125. Мельничук О.С. Аспекти методології лінгвістичних досліджень // Мовознавство. 1986. № 1. С.3-11.
126. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наукова думка, 1966. 322с.
127. Мірченко М.В. Структура синтаксичних категорій: Монографія. Луцьк, 2001. 340с.
128. Монастирецька Г. Еволюція поглядів на оптативність як граматичну категорію // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць / за заг. ред. проф. А.П. За-гнітка. Донецьк: ДонНУ, 2004. Вип. 12. Розділ II. Актуальні проблеми морфології. С. 61-64.
129. Москаленко Н.А. Нарис історії української граматичної термінології К.: Рад. шк., 1959. 224с.
130. Мурясов Р.З., Самигуллина А.С., Федорова А.Л. Опыт анализа оценочного вы