Семенченко Людмила Вікторівна. Адаптація аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов (на прикладі Волинської області)

Короткий опис

Семенченко Людмила Вікторівна. Адаптація аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов (на прикладі Волинської області) : дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Луцький держ. технічний ун-т. — Т., 2005. — 233арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 197-214.

Семенченко Л.В. Адаптація аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов (на прикладі Волинської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Тернопільський державний економічний університет, Тернопіль, 2005.
У роботі досліджено особливості ринкових умов в аграрній сфері економіки. Подано економічну сутність аграрного техніко-технологічного сервісу та доведено об’єктивну необхідність його адаптації до ринкових умов. Запропоновано методику і здійснено оцінку ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу в умовах ринку. Розглянуто значення аграрного техніко-технологічного сервісу в структурі АПК, здійснено оцінку матеріально-технічного забезпечення та обслуговування сільськогосподарських підприємств, а також проведено аналіз стану агрохімічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Запропоновані методичні підходи і практичні рекомендації щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до нових умов господарювання.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретико-методологічних і практичних засад з питань адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до ринкових умов. Результати проведеного дослідження дозволяють сформувати такі висновки:
1. Аграрний техніко-технологічний сервіс є системою інженерно-технічних і агрохімічних послуг забезпечувального і обслуговуючого характеру, що сприяють функціонуванню галузей сільського господарства. Він включає виробництво матеріально-технічних засобів, забезпечення ними сільськогосподарських товаровиробників, підтримку їх в робочому стані в процесі використання та техніко-технологічного забезпечення виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні строки.
2. Основою підвищення ефективності функціонування підприємств аграрного техніко-технологічного сервісу є їх адаптація до нових умов господарювання, що передбачає приватизацію, вибір організаційно-правової форми ринкового типу, організацію і планування їх діяльності на засадах попиту і пропозиції в умовах розвитку конкуренції.
3. Сучасні процеси в аграрному секторі обумовлюють необхідність проведення активної політики щодо формування техніко-технологічного сервісу, визначення ролі держави як посередника і партнера. Запропоновано механізм державної підтримки і захисту сільського господарства від стихії ринку шляхом використання економічних методів та цілеспрямованого впливу держави на розвиток агросервісної інфраструктури.
4. Показниками ефективності агросервісного обслуговування сільськогосподарських підприємств є обґрунтований розмір витрат технічних засобів і засобів хімізації на вирощування одиниці продукції, збереження і відтворення родючості ґрунту та ефективного використання засобів виробництва, забезпечення одержання максимально можливого прибутку як з одиниці площі, так і на одиницю технічних і хімічних засобів. Критерієм економічної доцільності надання виробничих послуг у сфері хімізації є досягнення економії сукупної суспільної праці (живої та уречевленої) в розрахунку на одиницю виконаних робіт і затрачених ресурсів та одиницю виробленої продукції.
5. Встановлено, що внаслідок жорсткого державного регулювання цін на продукцію сільськогосподарського виробництва порушилась еквівалентність міжгалузевого товарообміну. Важливими причинами погіршення стану техніко-технологічної бази сільськогосподарського виробництва є високі відсоткові ставки за кредити, згортання діяльності промислових підприємств по виробництву техніки для села, руйнування власної вітчизняної індустріальної бази внаслідок неплатоспроможності замовників.
6. Для підвищення ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу необхідно запровадити комплексне постачання господарств, підприємств, агрофірм і об’єднань матеріально-технічними і агрохімічними засобами та енергоресурсами, довести технічну оснащеність сільськогосподарських підприємств до нормативного рівня, забезпечити потребу в силових машинах (тракторах) стосовно земельних наділів та баланс між силовими і робочими машинами, між наявною кількістю машин і кваліфікованими механізаторськими кадрами, між кількістю машин і величиною коштів, що забезпечують їх технічно справний стан і продуктивне використання.
7. Для ефективного використання виробничого потенціалу аграрного сервісу села найбільш доцільно об’єднати всі його формування в сільський аграрний концерн організаційне об’єднання всіх приватних виробничих, сервісних, переробних структур в одне крупне підприємство з єдиним фінансово-розрахунковим центром, організаційно-правовою формою якого є сільськогосподарський багатогалузевий кооператив.
8. На районному рівні необхідно організовувати машинно-технологічні і машинно-тракторні станції, механізовані загони по збиранню зернових, кормових, просапних та інших культур, прокатні пункти, постачання технічних засобів через біржову торгівлю та комерційні структури, розширити використання лізингових операцій. Пункти прокату слід створювати як кооперативні госпрозрахункові підрозділи райагропостачу, ремонтно-транспортних підприємств, машинних дворів та інших господарських структур.
9. Доцільно створювати технічні центри у формі кооперативів на базі агротехсервісних підприємств обласної і міжрайонної спеціалізації та ремонтних заводів, основною функцією яких повинно бути розміщення замовлень на поставку матеріальних ресурсів, проведення єдиної технічної політики в ремонтному виробництві, створення нових виробництв продукції машинобудування, відновлення зношених деталей, а також організація централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів.
10. На національному рівні доцільно посилити відповідальність органів виконавчої влади за формування єдиної технічної політики в сільськогосподарському машинобудуванні, ремонтному сервісі, механізації рослинництва і тваринництва, централізованій закупівлі найважливіших видів ресурсів, включаючи нафтопродукти.