Шалай Ольга Олексіївна. Лектинофільні вуглеводні компоненти мембрани злоякісних клітин при мієлоїдних і лімфоїдних пухлинах

Короткий опис

Шалай Ольга Олексіївна. Лектинофільні вуглеводні компоненти мембрани злоякісних клітин при мієлоїдних і лімфоїдних пухлинах : дис... канд. мед. наук: 14.01.31 / АМН України; Інститут патології крові та трансфузійної медицини. — Л., 2007. — 197арк. — Бібліогр.: арк. 174-197.

Шалай О.О.Лектинофільні вуглеводні компоненти мембрани злоякісних клітин при мієлоїдних і лімфоїдних пухлинах. -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.31 - гематологія та трансфузіологія. - Інститут гематології та трансфузіології АМН України, Київ, 2007.
У дисертації представлено результати досліджень лектинового фенотипу субстратних клітин периферичної крові, кісткового мозку та лімфоїдних органів у хворих на мієлоїдні та лімфоїдні пухлини. Доведено, що склад глікокон’югатів мембрани відображає походження, напрямок і ступінь диференціювання малігнізованих гемопоетичних і лімфоїдних клітин. Встановлено і систематизовано зміни лектинозв’язувальних детермінант мембрани злоякісних клітин дляFAB-варіантів ГМЛ, лімфоїдних неоплазій з клітин-попередників і зрілих лімфоцитів, доведено діагностичне і прогностичне значення лектинового фенотипу при цих хворобах. Запропоновано використання лектинового фенотипу для оцінки прогресування ХЛЛ, виявлено кореляційний зв’язок між експресією вуглеводних компонентів та деяких CD маркерів. Продемонстровано особливості лектинового фенотипу субстратних лімфоцитів при В- і Т-клітинних, низького і високого ступеня злоякісності та окремих варіантах (за класифікацією ВООЗ) НГЛ з лейкемізацією. Виявлено відмінності вуглеводних залишків мембрани при лімфоїдних лейкеміях (ХЛЛ, ВКЛ) і лімфомах з лейкемізацією. Лектиновий фенотип субстратних клітин із уражених лімфоїдних органів (селезінка, лімфовузли) при лімфоїдних пухлинах відповідає характеристиці неопластичних лімфоцитів периферичної крові, а при НГЛ відзначається вищим рівнем сіалізації. Опрацьовано методику використання лектинового фенотипу злоякісних клітин при окремих варіантах гематоонкологічних хвороб для їх діагностики і диференційної діагностики.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в обґрунтуванні онтогенетичного, клініко-діагностичного та прогностичного значення визначення вуглеводних детермінант мембрани малігнізованих клітин при гострих лейкеміях та лімфоїдних неоплазіях за допомогою лектинів.
Лектиновий фенотип О- і N-глікозидів у складі глікокон’югатів мембрани відображає гістогенез і ступінь зрілості злоякісних клітин при гематоонкологічних процесах, корелює з експресією деяких CD маркерів і може бути використаний для діагностики і диференціації окремих варіантів гострих лейкемій та лімфоїдних пухлин.
2. Спільною ознакою, притаманною для бластів при всіх варіантах ГМЛ, є висока спорідненість до лектинів SBA і WGA. Найбільш незрілі мієлобласти (М0) характеризуються підвищеною експресією на їх мембрані залишків О-глікозидів (лектини PNA, HPL, SBA), Galб (ML-1), біантенних та розгалужених N-глікозидів, фукозильованих у куровій і термінальній частині (лектини LCL, WGA, STL, LAL). У процесі диференціації у гранулоцитарному напрямку на мієлобластах (М1-М2) значно знижується рівень антигенів Томсена-Фріденрайха і Форссмана (лектини PNA, HPL), Galб, а також експресія більшості вуглеводних послідовностей, властивих N-глікозидам. Деякі з N-глікозидів з’являються на бластах моноцитарного (М4, М5) і еритроцитарного (М6) походження (RCA, STL, PHA-L).
3. Виявлено при ГМЛ позитивний кореляційний зв’язок між експресією CD34 та взаємодією бластів з лектинами RCA і LAL (олігосахарид Fucб1Galв13(4)GlсNАcв), CD15 - з LCL, WGA (r=+0,712), LAL і PHA-L, який вказує на структуру глікозидних залишків, що формують специфічні поверхневі антигени у процесі диференціації. Негативна кореляція експресії антигену CD11b з кількістю RCA+клітин може залежати від незначної кількості у цьому антигені глікозидів з бічними ланцюгами I і II типу з термінальноюD-Galв.
4. Мембрана лімфоїдних бластів при ГЛЛ характеризуються наявністю глікокон’югатів, що містять залишки, властиві для О-глікозидів (лектини PNA, HPL, SBA), рівень яких на Т-лімфобластах значно вищий порівняно з В-лімфобластами.
5. Лейкемічні В-лімфоцити при ХЛЛ бідні на вуглеводні детермінанти О- і N-глікозидів і слабо реагують з лектинами. Початкові стадії (І ІІ за Rai) характеризуються перевагою випадків з лектиновим фенотипом LCL-WGA+. Прогресування хвороби супроводжується збільшенням кількості клітин та частоти випадків з позитивною експресією рецепторів LCL та зниженою WGA. Зміни рівня експресії рецепторів LCL і WGA корелюють з кількістю лейкемічних лімфоцитів, на поверхні яких виявляються прогностично важливі антигени CD22, CD38, CD95. Зокрема, CD38+В-лімфоцити при ХЛЛ мають вищий рівень експресії структур О-глікозидів (антиген Томсена-Фріденрайха і А), термінальної Fucб, меншою мірою взаємодіють з лектином WGA.
6. ВКЛ виділяється серед інших гематоонкологічних хвороб високим рівнем експресії на волосистих клітинах антигену Томсена-Фріденрайха (понад 60% PNA+клітин) при зниженому рівні взаємодії з іншими лектинами, специфічними до вуглеводних залишків О-глікозидів (HPL, SBA).
7. Злоякісні лімфоїдні клітини при НГЛ характеризуються змінами вуглеводних компонентів мембрани, які залежать від їх походження (В- чи Т-клітинного), морфологічного ступеня злоякісності (низького чи високого) і варіанту лімфоми. Загальною ознакою глікозидного фенотипу при В-клітинних НГЛ низького ступеня є зростання (20-40% позитивних клітин і 40-60% при фолікулярній лімфомі) експресії вуглеводних детермінант О-глікозидів (антигени Т, F, груповий антиген А) при зниженні послідовностей N-глікозидів, підвищення фукозилювання (лектини LAL і LCL) і низька сіалізація (лектин SNL). НГЛ високого ступеня (DLCL) відзначається низьким рівнем експресії вуглеводних залишків.
8. Лектиновий фенотип субстратних клітин із уражених лімфоїдних органів (селезінка, лімфовузли) при лімфопроліферативних процесах відповідає характеристиці неопластичних лімфоцитів периферичної крові, а при НГЛ відзначається вищим рівнем сіалізації. При НГЛ без ознак лейкемізації виявлено зміни вуглеводних детермінант клітин крові, які свідчать про наявність у кровообігу мінорної популяції лімфоцитів злоякісного клону.
Практичні рекомендації

Рекомендовано доповнити комплекс діагностичних і прогностичних критеріїв у гематоонкологічних хворих, поряд з клінічними, гістоцитоморфологічними, імунофенотиповими та генетичними ознаками, дослідженням вуглеводних детермінант мембрани злоякісних клітин за допомогою панелі лектинів різної специфічності.
Доцільно використовувати визначення лектинового фенотипу для встановлення гістогенезу і ступеня диференціації субстратних клітин при мієлоїдних і лімфоїдних неоплазіях, для диференціації М0-, Т- і В-клітинних гострих лейкемій; окремих варіантів ГМЛ; ХЛЛ, ВКЛ і НГЛ з лейкемізацією; В-клітинних лімфом низького і високого ступеня злоякісності; деяких варіантів В-клітинних НГЛ з лейкемізацією; В- і Т-клітинних НГЛ.

Для оцінки перебігу та діагностики прогресування ХЛЛ необхідно орієнтуватися на зміну рівня експресії вуглеводних залишків, що реагують з лектинами LCL та WGA.