Сідорова Світлана Олександрівна. Стратегія комерційних банків України на світовому фінансовому ринку

Короткий опис

Сідорова Світлана Олександрівна. Стратегія комерційних банків України на світовому фінансовому ринку : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 219арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 186-206

Сідорова С.О. Стратегія комерційних банків України на світовому фінансовому ринку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
В дисертації досліджуються теоретичні та практичні аспекти формування комерційними банками України стратегії виходу та функціонування на світовому фінансовому ринку. Проаналізовано особливості розвитку національного фінансового ринку у порівнянні зі світовим, а також окреслено перспективи виходу вітчизняних комерційних банків на світовий фінансовий ринок.
Проаналізовано найбільш дієві стратегії комерційних банків України та джерела підвищення ефективності їх використання при виході на світовий фінансовий ринок. Надано рекомендації щодо розвитку національного фінансового ринку та усунення перешкод, які заважають вітчизняним банкам гідно конкурувати із фінансовими інститутами, що здійснюють свою діяльність на світовому фінансовому ринку.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні, найбільш важливі висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:
1. Світовий фінансовий ринок - глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх споживачам із різних країн на принципах ринкової конкуренції, головною функцією якого є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Світовий фінансовий ринок складається із взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих фінансових ринків. Серед них слід виділити: фондовий ринок, ринок капіталів, валютний ринок, які в свою чергу поділяються на більш вузькі ринки. При цьому фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. Тут цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти у проекти незважаючи на їх географічне положення. Поряд з цим цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки певних рівнів використовують фінансові інструменти з різною мірою інтегрованості. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення більш дешевого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори щодо вкладання коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.
2. Інтеграція фінансових ринків, яка зараз розгортається в світі, об‘єктивно пов’язана з процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Серед них слід виділити: постійне збільшення учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, банків, пенсійних фондів тощо); створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів; концентрацію учасників ринку в світових фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк, Токіо та інших); розвиток новітніх банківських технологій.
3. Основні моделі інтеграції комерційних банків України у світовий фінансовий ринок: модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок як вихід комерційного банку на ринок промислово розвинутих країн; модель інтеграції у світовий фінансовий ринок, що базується на розвитку закордонної мережі філій; модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок за умов вступу до Всесвітньої торговельної організації; модель інтеграції банків у світовий фінансовий ринок, що базується на встановленні кореспондентських відносин з іноземними банками, отримання міжнародних рейтингів і аудиторських висновків провідних спеціалізованих компаній, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями.
4. Система розробки стратегії в комерційних банках представляє собою багаторівневий механізм. На першому рівні знаходиться стратегічне планування, яке включає в себе постановку ключових цілей, задач і визначення основних підходів до їх рішення. Другий рівень - це тактичне планування, яке визначає задачі по реалізації стратегічних рішень. І на третьому рівні фінансове планування проявляється як стратегії, задачі, що вироблені на попередніх етапах планування в конкретних вартісних показниках. Сутність стратегічного планування і управління банком полягає в наступних ключових моментах: складання прогнозу розвитку банку; розвиток окремих напрямів банківської діяльності; відповідності банківських операцій вимогам Національного банку України; розвиток ресурсного забезпечення, розподілу, перерозподілу ресурсів; реалізація принципів, планів і цілей банку; довгострокове планування, що спрямоване на забезпечення стабільної конкурентної переваги і подальшого розвитку напряму банківської діяльності; забезпечення умов для впровадження інновацій в масштабі всього банку; управління окремими підрозділами банку як інвестиційним портфелем, що складається з акцій окремих бізнесів стратегічних бізнес-одиниць. Банк розглядає свої підрозділи як підприємства і вирішує, які з них розвивати, підтримувати, а які обмежувати чи ліквідувати; точна оцінка майбутнього прибутку кожного підрозділу з врахуванням темпу росту ринку і положення на ньому банку; планування стратегічної діяльності кожного окремого підрозділу банку.
5. При виході на світовий фінансовий ринок комерційні банки мають розглянути ряд конкретних зовнішніх факторів, які відіграють суттєву роль у формуванні стратегії і подальшій діяльності банку на ньому. Серед них основну увагу слід приділити культурним, політичним, соціальним і економічним факторам. Фактором, що стримує входження України в глобальний конкурентний простір є нерозвиненість банківського сектору. Про це свідчить показник банківської платоспроможності, який залишається досить низьким порівняно з іншими країнами протягом останніх років.
6. Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансових ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. Напрями та економічні орієнтири удосконалення нормативно-правового забезпечення виходу українських банків на світовий фінансовий ринок повинні передбачати:
- гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами;
- забезпечення доступу до світового фінансового ринку шляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові операції, які існують на сьогоднішній день, спрощення системи виходу банку на світовий ринок з боку національного законодавства та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими банками;
- виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку та вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, захисту прав інтелектуальної власності.
7. Організаційно-інституціональні інструменти виходу банків на світовий фінансовий ринок передбачають використання перспективних форм та методів міжнародного співробітництва із закордонними країнами, банками, юридичними та фізичними особами. В економіко-організаційному плані цьому може сприяти створення філіалів, відділень, дочірніх банків, стратегічних альянсів, банківських холдингових компаній.
8. Державна політика щодо виходу банків на світовий фінансовий ринок має бути спрямована на формування інформаційного забезпечення цього процесу і потребує: здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку; проведення банками України за кордоном аналізу зовнішніх ринків з метою виявлення можливостей розширення присутності на них та запобігання введенню обмежувальних заходів з боку інших держав; формування інфраструктури інформаційного забезпечення шляхом створення мережі інформаційно-консультативних служб з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності.
9. Важливим напрямом валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення конвертованості національної валюти: гривні. На сьогоднішній день пряме втручання урядових структур у ринок іноземної валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти обмінювати її на інші, а отже є однією з перешкод на шляху до конвертованості національної валюти.