СИНКРЕТИЗМ У СИСТЕМІ ЧАСТИН МОВИ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДАНИЛЮК Ілля Григорович

УДК 81’367.62 = 161.2:141.338

СИНКРЕТИЗМ У СИСТЕМІ ЧАСТИН МОВИ

Спеціальність 10.02.01 − українська мова

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
д. філол. н., професор
Анатолій Панасович Загнітко

Донецьк 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. Синкретизм у мові й мовленні

9

1.1. Наукове опрацювання проблеми перехідності як головної причини виникнення синкретизму

14

1.2. Теоретичні засади міжчастиномовної транспозиції й інтеграції

23

1.3. Типологія рівнів і різновидів синкретизму

39

1.4. Специфіка синкретичних одиниць формального рівня в граматичній системі мови

42

1.5. Синкретизм як проблема в автоматичному аналізі тексту

52

1.6. Висновки до 1 розділу

54

РОЗДІЛ 2. Еволюція поглядів на проблему синкретизму в аспекті частиномовної класифікації слів

56

2.1. Проблема класифікації частин мови

56

2.2. Психологічна концепція частин мови й проблема синкретизму

65

2.3. Раціонально науковий підхід до частиномовної класифікації:

70

2.3.1. Специфіка синкретичних явищ у межах семантичного підходу до частин мови

70

2.3.2. Формально-граматичний підхід до частин мови й синкретизм

79

2.3.3. Синкретизм у логіко-граматичному підході до частин мови

86

2.3.4. Синкретизм у межах гетерогенної класифікації частин мови

92

2.4. Модель системи частин мови з урахуванням синкретичних явищ на українському ґрунті

98

2.5. Висновки до 2 розділу

100

РОЗДІЛ 3. Синкретизм в основних частинах мови

102

3.1. Класифікаційні й кваліфікаційні ознаки ядерних частин мови

102

3.2. Класифікаційні параметри синкретичних одиниць у ядрі системи частин мови

103

3.3. Особливості вияву синкретизму з-поміж іменників

108

3.3.1. Синкретичні явища всередині категорії іменника

110

3.3.1.1. Синкретизм у категорії відмінка і числа

111

3.3.1.2. Синкретизм у морфологічній категорії роду

118

3.3.2. Синкретичні паралелі іменника з іншими ядерними частинами мови

119

3.3.3. Польова структура категорії іменника

127

3.4. Типологія виявів синкретизму в категорійних формах дієслова

131

3.4.1. Синкретичні явища всередині категорії дієслова

133

3.4.1.1 Синкретизм у словокласифікаційних категоріях дієслова

133

3.4.1.2. Синкретизм у словозмінній парадигмі дієслова

134

3.4.2. Синкретичні паралелі дієслова з іншими частинами мови

139

3.4.3. Польова структура категорії дієслова

145

3.5. Ступені поширення синкретизму в прикметникових категорійних формах

152

3.5.1. Синкретичні явища всередині категорії прикметника

153

3.5.2. Синкретичні паралелі прикметника з іншими частинами мови

158

3.5.3. Польова структура категорії прикметника

165

3.6. Основні/неосновні вияви синкретизму з-поміж прислівників

167

3.6.1. Синкретичні явища всередині категорії прислівника

168

3.6.2. Синкретичні паралелі прислівника з іншими ядерними частинами мови

168

3.6.3. Польова структура категорії прислівника

174

3.7. Висновки до 3 розділу

175

ВИСНОВКИ

177

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

199

ДОДАТКИ

200

ВСТУП

Проблема виділення великих лексико-граматичних класів слів, що називаються частинами мови, була поставлена ще в античній граматиці і донині зберігає актуальність, оскільки однозначної загальноприйнятої і вичерпної класифікації на сьогодні ще не створено. Показово, що десятикомпонентна усталена і традиційна, інколи її називають ще шкільною класифікацією, незважаючи на свою зручність, викликала і викликає обґрунтовану критику з погляду своєї наукової достатності. Сьогодні опрацьовано не менше чотирьох критеріїв частиномовної класифікації, однак дискусійним залишається питання щодо їхньої ієрархії, необхідності врахування одного або кількох частиномовних критеріїв. При кваліфікації частин мови в аспекті розвитку автоматизації обробки природної мови відкритим також залишається питання доцільності виділення окремих частин мови для аналізу й синтезу тексту. Очевидною причиною складності класифікації слів є синкретизм у широкому розумінні: наявність в одиниць спільної мовної ознаки (значення, форми, функції), що не дозволяє однозначно зарахувати їх до певного класу. Потребує визначення статус таких одиниць у межах певної частини мови і, відповідно, обсяг усього класу слів.
Тому актуальність роботи визначається кількома ключовими чинниками: а) відсутністю загальноприйнятої й облігаторної класифікації частин мови і постійно високим ступенем дискусійності кожної із запропонованих на сьогодні типологій; б) дедалі серйознішим зацікавленням дослідників теоретичними і прикладними питаннями, пов’язаними із функціонуванням мовних одиниць, що мають синкретичну природу; в) актуалізацією в українському мовознавстві досліджень у галузі прикладної (математичної, комп’ютерної) лінгвістики, зокрема, опрацюванням систем автоматизованого аналізу природного (усного чи письмового) мовлення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота розкриває один з аспектів наукових тем кафедри української мови Донецького національного університету Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (0100U001962), Граматичні, лексичні і семантичні одиниці в українській національно-мовній картині світу” (2005-2009 рр.). Тема дисертації погоджена в Науковій координаційній раді Українська мова” НАН України (протокол № 14 від 20 лютого 2003 р.).
Об’єктом дисертаційного дослідження постають різноярусні вияви синкретизму як джерела ускладнення визначення частиномовної належності слова. У такому розумінні синкретизм охоплює явища омонімії, трансформації і взаємодії мовних одиниць на семантичному і граматичному рівнях.
Предмет аналізу синкретичні одиниці чотирьох основних частин мови центральних іменника й дієслова, а також периферій

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження було встановлено, що:
1) вивчення сучасного стану теоретичних опрацювань у царині проблеми синкретизму дозволило виявити, що синкретизм як мовне явище охоплює увесь спектр випадків, коли одна одиниця демонструє здатність до подвійного тлумачення або вираження в межах однієї науково-теоретичної парадигми. З цього погляду синкретизм як видове поняття включає омонімію збіг двох різних лексичних або граматичних значень в одній формі, контамінацію процес взаємодії між частинами мови, конденсацію у тому випадку, якщо її результатом є зміна словом свого лексико-граматичного класу. Несумірними з синкретизмом виступають явища дифузії й нейтралізації;
2) основним джерелом появи синкретизму в системі частин мови є перехідність, а також інші процеси, наслідком яких є виникнення синкретизму на рівні морфологічних класів слів, зокрема, синтаксична деривація утворення таких похідних слів, які зберігають лексичне значення своїх твірних основ, але характеризуються інакшим морфологічним оформленням; функціональне зближення слів, що належать до різних категорійних класів, у таких синтаксичних умовах, які не дозволяють або перешкоджають словоформам у реалізації їхніх граматичних властивостей;
3) синкретизм реалізується на формальному, функціональному і семантичному рівнях. Одиниці першого з цих ярусів (синкретична форма) характеризуються спільністю (збігом) формального вираження, причому носієм синкретизму постає словоформа, а не флексія. На функціональному рівні одиницею виступає синкретична функція, визначення якої ґрунтується на розмежуванні первинних і вторинних синтаксичних функцій для різних частин мови. Семантичний рівень синкретизму включає одиниці, об’єднані дериваційними відношеннями й спільними семами. Тлумачення їх як синкретичних спирається на виділення типового лексичного значення для різних частин мови;
4) розмежовуються внутрішньочастиномовний (об’єднує одиниці однієї частини мови) і міжчастиномовний (об’єднує одиниці різних частин мови й характеризується набуттям або втратою синкретичними одиницями окремих граматичних категорій) вияви синкретизму, причому перший поділяється на внутрішньокатегорійний (випадки, коли формальний, функціональний або семантичний рівні синкретизму реалізуються в межах однакового набору грамем у словоформах) і міжкатегорійний (випадки, коли формальний, функціональний або семантичний рівні синкретизму реалізуються в межах неоднакового набору грамем у словоформах);
5) проблема виділення частин мови в історичній перспективі розв’язувалася крізь призму інтуїтивного (Л.В.Щерба та ін.) і раціонального, логічного підходів. Критерії виділення частин мови в межах останнього (семантичний, синтаксичний і морфологічний) можуть використовуватися поодинці (гомогенні класифікації П.Ф.Фортунатов та ін.) або в комплексі (гетерогенні В.В.Виноградов, І.Р.Вихованець та ін.). З погляду використання в прикладних дослідженнях, зокрема, системах автоматизованого опрацювання тексту, оптимальною є 4-компонента типологія, що включає іменник, дієслово, прикметник і прислівник;
6) система частин мови на українському ґрунті має польову структуру: виділяються ядерні (іменник і дієслово) і периферійні (прикметник і прислівник) частини мови. У межах кожної з них виокремлюються субпериферії числівника і займенника;
7) кожна з частин мови характеризується польовою природою: ядро, центр категорії складають непохідні, первинні одиниці, наділені повним комплексом семантичних і граматичних ознак, а її периферію похідні утворення, що є наслідком взаємодії різних категорій;
8) виділяються такі вимоги до одиниць формально-граматичного ядра в межах іменника: наявна повна парадигма словоформ (24,61%); не допускається синкретизм у вираженні відмінкових і числових грамем різними словоформами (41,82%); відсутнім є синкретизм у вираженні словоформами грамем роду (97,75%); неприпустимим є синкретизм (омонімія) різних відмінкових і числових словоформ в межах лексеми (єдина лексема перса); не зафіксовано синкретизму різних відмінкових і числових словоформ у межах різних лексем (83,32%);
9) формально-граматичне ядро дієслова складають одиниці, що характеризуються: наявністю повної парадигми словоформ (40,05%); не допускається синкретизм у вираженні гнізд парадигми різними словоформами (4,61%); відсутнім є синкретизм у вираженні словоформами грамем виду (98,09%); неприпустимим є синкретизм (омонімія) різних словоформ в межах лексеми (99,79%); не зафіксовано синкретизму різних словоформ у межах різних лексем (86,55%);
10) ядерними виступають прикметникові одиниці, що відповідають вимогам: наявність повної парадигми словоформ (99,9%); не допускається синкретизм у вираженні гнізд парадигми різними словоформами (0,04%); неприпустимим є синкретизм (омонімія) різних словоформ в межах лексеми (0%); не зафіксовано синкретизму (омонімії) різних словоформ у межах різних лексем (86,58%);
11) оскільки в прислівника немає морфологічних категорій, він, відповідно, позбавлений словозмінної парадигми, тому формальне ядро й периферію можна виділяти тільки на підставі синкретизму (омонімії) прислівникового слова з іншими адвербативними лексемами або словами інших частин мови. Ядерними в цьому розрізі виступають формально оригінальні прислівники (53301 96%);
12) периферії іменника, дієслова, прикметника і прислівника характеризується синкретизмом властивих їм граматичних категорій, причому виділяються напівпериферія, периферія і субпериферія в межах кожної частини мови. Ступінь периферійності одиниці прямо пропорційний її синкретичності й складності визначення її статусу в автоматизованому морфологічному аналізі.
Вирішення завдань дисертаційного дослідження спиралося на використання структурних методів, методу кількісного й статистичного аналізу, методу компонентного аналізу. Предметом дослідження постала спеціально створена в програмному середовищі Microsoft Access база даних, що включає чотири таблиці для кожної з виділених частин мови іменника, дієслова, прикметника, прислівника. Таблиці містять повну парадигму словоформ для кожної лексеми. У процесі дослідження для кожної одиниці було встановлено й зафіксовано в окремій комірці наявність: а) синкретизму словоформ в межах лексеми; б) синкретизму словоформ в межах цієї ж частини мови; в) синкретизму в межах кожної з трьох інших частин мови. У результаті була створена база даних, у якій кожну словникову одиницю супроводжує набір спеціальних кодів, що вказує на те, яка саме словоформа з якою саме має синкретичні паралелі. Вичерпність цієї бази дозволяє покласти її в основу алгоритмів автоматичного аналізу мовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абаев А.И. О подаче омонимов в словарях // Вопросы языкознания. 1957. №3. С. 31-41.

2. Абросимова Т.А. Местоименные глаголы как единицы словаря романских языков // Филологические науки. 1976. №3. С. 65-73.

3. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.: Едиториал УРСС, 2004, 104 с.

4. Алпатов В.М. О разных подходах к выделению частей речи // Вопросы языкознания. 1986. №4. С. 37-46.

5. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. М.: Просвещение, 1966. 304 с.

6. Апресян Ю.Д. Экспериментальные исследования семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251 с.

7. Арполенко Г.П., Городенська К.Г., Щербатюк Г.Х. Числівник української мови. К.: Наук. думка, 1980. 242 с.

8. Ахманова О.С. Словарь омонимов русского языка. М.: Русский язык, 1986. 448 с.

9. Бабайцева В.В. Гибридные слова в системе частей речи современного русского языка // Русский язык в школе. 1971. №3. С. 81-84.

10. Бабайцева В.В. Зона синкретизма в системе частей речи современного русского языка // Филологические науки. 1983. №5. С. 35-42.

11. Бабайцева В.В. Место переходных явлений в системе языка (на материале частей речи) // Переходность и синкретизм в языке и речи. М.: Прометей, 1991. С. 3-14.

12. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. Воронеж: Центр. чернозем. кн. изд-во, 1967. 391 с.

13. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматике русского языка. М.: Дрофа, 2000. 640с.

14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.

15. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Едиториал УРСС, 2003. 360 с.

16. Басенкова И.А., Силин В.Л. Семантические корреляции родственных слов разных лексико-грамматических класов // Филологические науки. 1984. №2. С. 53-59.

17. Баудер А.Я. К лингвистической интерпретации явлений переходности в грамматическом строе русского языка // Филологические науки. 1980. №5. С.79-83.

18. Баудер А.Я. Лексико-семантический аспект явлений переходности в системе языка // Переходность и синкретизм в языке и речи. М.: Прометей, 1991. С. 22-31.

19. Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії. К.: Наук. думка, 1991. 171 с.

20. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.

21. Білодід О.І. Граматична концепція О.О.Потебні. К.: Вища школа, 1977. 303 с.

22. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255 с.

23. Бортэ Л.В. Глубина взаимодействия частей речи в современном русском языке. Кишинёв: Штиинца, 1977. 108с.

24. Бортэ Л.В. Проявление связей между частями речи в современном русском языке. Кишинев: Штиинца, 1979. 120с.

25. Васильева А.К. О природе частей речи как системы классов полнозначных слов (на материале индоевропейских языков) // Филологические науки. 1973. №6. С.65-75.

26. Ващенко В.С. Морфологія української мови. Дніпропетровськ: ДДУ. 1980. 51 с.

27. Ващенко В.С. Явища переходу в системі частин мови // Українська мова в школі. 1953. №6. С. 14-22.

28. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопросы языкознания. 1960. №5. С. 3-17.

29. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 640 с.

30. Винокур Г.О. Форма слова и части речи в русском языке // Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М.: Госучпедиздат, 1959. С. 397-418.

31. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр.. мови / І.Вихованець, К.Городенська / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. 400 с.

32. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.

33. Вихованець І.Р. Частиномовний статус інфінітива // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця, 2000. Вип. 2. С. 21-27.

34. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. К.: Вища шк., 1989. 334с.

35. Волошин В.Г. Комп’ютерна лінгвістика: Навчальний посібник. Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. 382 с.

36. Вопросы теории частей речи: На материале языков разных типов. Л.: Наука, 1968. 343 с.

37. Воротников Ю.Л. Местоимения как "языковые категоризаторы" // Филологические науки. 2001. №5. С.42-49.

38. Высоцкая И.В. Лексико-грамматическое описание омокомплексов ПРОСТО // Филологические науки. 1999. №2. С.71-77.

39. Высоцкая И.В. Морфологический статус и синтаксические функции слова "ничего" // Русский язык в школе. 1992. №2. С. 40-42.

40. Высоцкая И.В. Полифункциональность как свойство русского слова // Интернет-конференция "Квантитативная лингвистика и семантика (КВАЛИСЕМ-2000)". Декабрь 2000 г.

41. Гавранек Б. К вопросу размещения частей речи в грамматике // Языкознание в Чехословакии: Сб. статей, 1956-1974. М.: Прогресс, 1978. с. 49-54.

42. Гайсина Р.М. Диалектика межкатегориального перехода понятия // Переходность и синкретизм в языке и речи. М.: Прометей, 1991. С. 31-37.

43. Гайсина Р.М. Межкатегориальный переход понятия и обогащение лексики. Уфа: Изд-во Башкирского гос. ун-тета, 1985. 81 с.

44. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1982. 248 с.

45. Голубева Н.П. К вопросу о причинах возникновения так называемых субстантивированных прилагательных // Филологические науки. 1970. №2. С. 125-131.

46. Городенська К.Г. Морфологізація транспозиційних переходів // Теоретичні проблеми граматики. Донецьк: ДонДУ, 1995. С. 51-61.

47. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Навчальний посібник (текст лекцій). Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. 170 с.

48. Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові. К.: Наук. думка, 1965. 112 с.

49. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207 с.

50. Гусейнов Р.Н. О полевой структуре частей речи в диахронии (на материале английских существительных) // Филологические науки. 1987. №4. С.68-74.

51. Данилюк І.Г. Еволюція поглядів на частиномовний синкретизм // Х международная конференция по функциональной лингвистике «Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации»: Сб. науч. трудов. Ялта: Доля, 2003. С. 91.

52. Данилюк І.Г. Проблема класифікації частин мови: досягнення і перспективи // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту / Науковий вісник Херсонського державного університету: Лінгвістика: Збірник наукових праць. Випуск І. Херсон: Видавництво Херсонського держ. ун-ту, 2005. С. 70-77.

53. Данилюк І.Г. Проблема класифікації частин мови: досягнення і перспективи // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту: Збірник наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 184-191.

54. Данилюк І.Г. Синкретизм у мові та мовленні: проблема термінології // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 32-37.

55. Данилюк І.Г. Формально-граматичний підхід до класифікації слів // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 13 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2005. С. 40-45.

56. Демська-Кульчицька О. Основи національного корпусу української мови. К.: Інститут української мови НАН України, 2005. 220 с.

57. Дієприслівник у сучасній українській літературній мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1964. 163 с.

58. Докулил М. К вопросу о морфологической категории // Вопросы языкознания. 1967. №6. С. 3-16.

59. Дровникова Л.Н. Развитие падежного синкретизма форм числительных в современном русском языке // Филологические науки. 1993. №1. С. 110-115.

60. Дудко І. Неозначені займенники // Дивослово. 2002. №5. С.16-18.

61. Есперсен О. Философия грамматики: 2-е изд. М.: Едиториал УРСС, 2002. 403 с.

62. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Л.: Наука, 1976. 255 с.

63. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. 255 с.

64. Загнитко А.А. Функционально-типологическая коррелятивность частеречной парадигматики и парадигматики морфологических категорий // Лингвистика: Взаимодействие концепций и парадигм. Харьков: Основа, 1991. Вып. 1. Ч. 1. С. 139-142.

65. Загнітко А.П. Взаємодія семантичних і дериваційних факторів у вираженні граматичного роду іменників // Семасіологія і словотвір. К.: Наук. думка, 1989. С. 175-179.

66. Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.

67. Загнітко А.П. Морфологічні категорії іменника в синтагматиці і парадигматиці. К., 1989. 64 с.

68. Загнітко А.П. Семантика іменних категорій // Мовознавство. 1990. № 1. С. 29-34.

69. Загнітко А.П. Система і структура граматичних категорій дієслова. К., 1990. 51 с.

70. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.

71. Загнітко А.П. Центр і периферія функціональної морфології // Мовознавство. 1991. №2. С. 54-60.

72. Земская Е.А. Современный русский язык / Словобразование. М.: Просвещение, 1973. 304с.

73. Инфантьева Р.Н. Принципы и методы установления системной сочетаимости частей речи // Филологические науки. 1981. №5. С.63-67.

74. Івченко М.П. Числівники української мови. К.: Вид-во Київськ. держ. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка, 1955. 143 с.

75. Казаков В.П. Имена действия в грамматике и словаре // Филологические науки. 1993. №3. С. 102-106.

76. Каламова Н.А. К вопросу о переходности одних частей речи в другие // Русский язык в школе. 1961. №5. С. 56-59.

77. Калечиц Е.П. О составе явлений, рассматриваемых как переходные в области частей речи // Переходность и синкретизм в языке и речи. М.: Прометей, 1991. С. 38-43.

78. Калиущенко В.Д. Типология отименных глаголов. К.: УМКВО, 1988. 88 с.

79. Карпенко Ю.О. Ще раз про критерії виділення частин мови // Мовознавство. 2001. № 3. С. 76-80.

80. Карпіловська Є.А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2003. 184 с.

81. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. М.: Наука, 1988. 312 с.

82. Ким О.М. Омонимия на уровне частей речи в современном русском языке: Материалы к спецкурсу. Ташкент: Ташк. гос. ун-т, 1979. 34с.

83. Князев Ю.П. Синтаксическая деривация и части речи // Жизнь языка: Сб. ст. к 80-летию М.В.Панова. М.: Языки славянской культуры, 2001. С.88-92

84. Кожухарь Д.И. Соотношение прилагательного и наречия в современном немецком языке // Филологические науки. 1966. №1. С. 160-167.

85. Колесніков А. Лексико-граматичні розряди як факти об'єктивної словникової граматики // Перспективи. 1998. №3/4. С.22-26.

86. Костусяк Н.М. Категорія сту