СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРИКМЕТНИКІВ КОЛЬОРУ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

чернівецький національний університет
імені юрія федьковича

На правах рукопису

Кантемір Сергій Олександрович

УДК: 811.112.2’367.623’37

синтагматичні та парадигматичні властивості
прикметників кольору в німецькій мові

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Левицький Віктор Васильович
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2003

Зміст

Перелік умовних позначень....

4

Вступ.............

5

Розділ 1

Cтан дослідження лексем на позначення кольору в лінгвістиці..

12

1.1. З історії дослідження........

12

1.2. Теорія мовної відносності та дослідження семантичних універсалій

16

1.3. Трактування проблеми кольорів із позицій структуралізму....

22

1.4. Теорія поля та вивчення поняттєвого змісту мови....

28

1.5. дослідження назв кольору в східноєвропейському мовознавстві...

39

Висновки до розділу 1.............

43

Розділ 2

Методи дослідження та інвентаризації лексичних мікросистем..

46

2.1. Методи статистичного вивчення мови ..

46

2.1.1. Деякі зауваги до лінгвостатистики..

46

2.1.2. Кореляційний аналіз......

51

2.1.3. Критерій хі-квадрат...

53

2.2. Інвентаризація прикметників кольору ...

59

2.2.1. Типи лексичних мікросистем.......

59

2.2.2. Інвентаризація лексичних мікросистем.......

65

2.2.3. Проблема дефініції позначення кольору в німецькій мові

68

2.2.4. Інвентаризація прикметників кольору в німецькій мові ...

74

Висновки до розділу 2 ........

84

Розділ 3

Синтагматичні та парадигматичні відношення прикметників кольору в сучасній німецькій мові...

86

3.1. Синтагматичні зв’язки прикметників кольору....

86

3.1.1. Дослідження синтагматичних властивостей слів.....

86

3.1.2. Сполучуваність прикметників кольору з підкласами іменників

92

3.1.3. Синтагматичні зв’язки прикметників у моделі досліджуване слово + підклас слів-партнерів.

102

3.1.4. Сполучуваність у моделі досліджуване слово + слово-партнер..

114

3.2. Парадигматичні відношення прикметників кольору......

127

3.2.1. Основні результати кореляційного аналізу.......

127

3.2.2. Парадигматичні зв’язки між прикметниками кольору
в німецькій мові.........

135

Висновки до розділу 3 ..........

155

висновки .........

159

Список використаних джерел ............

163

Додатки ........

189

вступ

Актуальність теми дослідження. Колір як важлива складова другої сигнальної системи займає в житті людини та її свідомості одне з важливих місць. Людина інтенсивно й різноаспектно вивчає цей багатогранний і складний природний феномен. Майже всі галузі науки так чи інакше досліджують кольори. Наприклад, для фізика слово колір це позначення довжини хвилі світла, або матеріальне вираження електромагнітних коливань певних довжин хвиль та частот. Хімік займається структурою кольорових сполук [245, с. 388]; інтерес біолога та фізіолога стосується нервового колірного подразнення в оці, передачі та обробки в мозку відповідних нейросигналів [114]; психологи та мистецтвознавці досліджують психічну сферу відчуття кольорів [196, с. 13-19; 209, с. 10-29], художники за допомогою кольорової палітри намагаються передати особистісне сприйняття навколишніх реалій, свої враження (події, переживання) [204, с.64-81], модельєри використовують кольори для втілення своїх дизайнерських задумів [175, с. 22-48; 179, с. 218-223].
Зрозуміло, колір можна розглядати ще й як лінгвістичне явище, тому не випадково мовні позначення кольорів постійно перебувають у полі зору мовознавців.
Незважаючи на те, що колірна лексика стала постійним об’єктом для експериментування в різноманітних лінгвістичних теоріях [63, с. 81; 84, с.456], її сполучуваність з іншими словами (насамперед з іменниками) тема малодосліджена. Так, у німецькій мові наукові пошуки такого характеру досі не проводились. З огляду на це, видається доречним і актуальним простежити, з якими саме контекстуальними партнерами досліджувані слова мають стандартні синтагматичні зв’язки на рівні підкласів іменників та окремих слів, а також проаналізувати парадигматичні відношення між прикметниками кольору в німецькій мові.
Саме тому ми поставили перед собою завдання дослідження синтагматичних та парадигматичних властивостей прикметників на позначення кольору в німецькій мові, яке є досить важливим для подальшого розуміння ролі системності в розвитку лексичних одиниць і впливу лексико-системних чинників на формування тих чи інших семантичних явищ.
Таким чином, актуальність теми зумовлена:
1) потребою поглиблення знань про характеристики лексичних одиниць у мовознавстві;
2) потребою уточнення засобів позначення кольору в німецькій мові;
3) потребою з’ясування процесів, що відбуваються на синтагматичному та парадигматичному рівнях при позначенні кольору;
4) відсутністю в лексичній семантиці точних даних про основні параметри семантичного поля кольору в німецькій мові.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження (тема затверджена Вченою Радою Чернівецького національного університету 12 грудня 2002 р., протокол № 10) виконано в рамках загальнокафедральної теми кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Функція та семантика мовних одиниць різних рівнів” (номер державної реєстрації: 0199U001872).
Основною метою дисертації є системний опис семасіологічних характеристик прикметників кольору в німецькій мові та виявлення мовних і позамовних факторів, що впливають на вживання тих чи інших прикметників.
Відповідно до поставленої мети в роботі виконуються такі основні завдання:
1) інвентаризація лексико-семантичної мікросистеми прикметників кольору;
2) вивчення частоти вживання прикметників кольору відповідно до результатів вибірки;
3) встановлення синтагматичних зв’язків досліджуваних прикметників з підкласами іменників та окремими словами-партнерами в сучасній німецькій мові;
4) опис парадигматичних відношень між досліджуваними словами на основі синтагматичних зв’язків.
Об’єкт дослідження становить лексико-семантична мікросистема прикметників кольору в німецькій мові.
Предмет дослідження складають синтагматичні та парадигматичні властивості аналізованих прикметників.
Матеріалом дослідження слугувала суцільна вибірка, здійснена на основі 33-ьох творів сучасної художньої літератури Німеччини, що належать 22-ом авторам, загальним обсягом майже 3 млн. слововживань на 10000 сторінок. Окрім того, в дослідженні додатково використовувались дані із тлумачних [243; 247; 249; 250] та двомовних словників [241; 242; 248]. Відносна похибка вибірки складала 3,3%. Із 406 кольороназв, ужитих у текстах, аналізу піддано 9 високочастотних прикметників кольору в поєднанні з 17-ма підкласами іменників.
Методи дослідження визначаються метою і поставленими в роботі завданнями. В основу покладено індуктивно-дедуктивний метод, що йде від накопичення мовного матеріалу до його аналізу і встановлення властивостей прикметників на позначення кольору в мовленні. У роботі використовуються статистичні методи обробки отриманих даних, а також методи контекстного та компонентного аналізу при інвентаризації прикметників на позначення кольору. Застосовування статистичних методів дослідження (критерію хі-квадрат, коефіцієнта взаємної спряженості та кореляційного аналізу) дає можливість через формальні показники об’єктивно висвітлити подібності та розбіжності у синтагматичних та парадигматичних властивостях прикметників на позначення кольору.
На захист виносяться такі основні положення:
1. Система кольороназв у німецькій мові складається з декількох різних за частотністю груп.
2. Мікросистема позначень кольору в німецькій мові виявляє себе як досить тісний лексико-семантичний комплекс, компоненти якого поєднані між собою різними за силою та характером зв’язками.
3. Семантична сполучуваність на рівні підкласів значно більшою мірою, ніж сполучуваність на рівні лексеми, діагностує парадигматичні відношення між словами.
4. У дистрибуційних властивостях прикметників кольору порівняно з іншими досліджуваними словами більше подібностей, а ніж розбіжностей.
5. Синтагматичні та парадигматичні властивості підданої аналізу мікросистеми найповніше демонструють такі слова, як weiß, schwarz, rot, blau та gelb.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше:
а) запропоновано варіант інвентаризації лексико-семантичних угруповань слів на основі компонентного та статистичного аналізу сполучуваності прикметників кольору з використанням тлумачних словників;
б) визначено якісні та кількісні властивості синтагматичних відношень між прикметниками кольору в сучасній німецькій мові;
в) вивчено парадигматичні відношення між словами досліджуваної мікросистеми;
г) отримано дані про співвідношення між лексико-семантичною мікросистемою прикметників кольору та частотою їх вживання в тексті.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що проведене дослідження розширює наявні в сучасній лінгвістиці погляди на сполучуваність і парадигматичні взаємозв’язки прикметників з іншими класами лексем у сучасній німецькій мові, доповнює методи лінгвістичних досліджень новими підходами до аналізу прикметників на позначення кольору.
Практичне значення роботи. Дослідження містить результати вивчення лексико-семантичної підсистеми слів, які можна використовувати: при укладанні різного типу словників (тлумачних, частотних); у практичному викладанні німецької мови, особливо із залученням методичних рекомендацій на основі мовознавчих, психологічних та етнопсихологічних даних; у курсах лекцій з лексикології німецької мови та загального мовознавства, а також у спеціальних курсах із питань лексичної семантики (синтагматичні та парадигматичні відношення в лексиці, смислова структура слова, взаємозв’язок лексики й граматики); перекладацькій практиці; укладанні довідників про типи зв’язків (сполучуваності) прикметників у німецькій мові.
Особистий внесок дисертанта полягає в розробці власного підходу до опису мікросистеми прикметників на позначення кольору в сучасній німецькій мові; отриманні всіх фактичних даних; у здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.
Апробація. Основні результати дослідження, теоретичні положення та висновки було представлено та обговорено на засіданні кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства, науково-теоретичних конференціях і семінарах аспірантів та асистентів Чернівецького національного університету, Міжнародній науково-практичній конференції Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопіль, 1999), Міжнародній науковій конференції Іноземна філологія на межі тисячоліть”, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету (Харків, 2000).
Публікації. Основні положення й висновки, викладені в дисертації, відображено у семи публікаціях, виконаних автором самостійно.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Отримані результати ілюструються таблицями та рисунками.
У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність проведених досліджень, відзначається зв’язок роботи з науковими темами, формулюється мета й основні завдання роботи, описується методика дослідження, вказуються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
Перший розділ Cтан дослідження лексем на позначення кольору в лінгвістиці” присвячений розгляду теоретичних питань, пов’язаних з вивченням позначень кольору, а саме: початок новітнього дослідження кольороназв, трактування їх з позицій теорії мовної відносності, семантичних універсалій та структуралізму в західноєвропейському мовознавстві. Певну увагу приділено напрямам вивчення кольорів у східноєвропейському мовознавстві.
У другому розділі Методи дослідження та інвентаризації прикметників кольору” розглядаються спеціальні статистичні прийоми та методи вивчення лексики: кореляційний аналіз, критерій хі-квадрат, коефіцієнт взаємної спряженості; а також типи лексичних мікросистем, об’єктивні критерії їх розмежування (особливо лексико-семантичної групи та семантичного поля), деякі формалізовані методи інвентаризації слів; вивчається проблема дефініції позначення кольору в німецькій мові, пропонується варіант компонентного аналізу прикметників кольору та проводиться інвентаризація досліджуваної мікросистеми, обґрунтовується вибір матеріалу дослідження прикметників кольору в сучасній німецькій мові.
У третьому розділі Синтагматичні та парадигматичні відношення досліджуваних прикметників кольору в німецькій мові” проводиться аналіз властивостей прикметників кольору: описуються особливості синтагматики досліджуваних прикметників. Наводяться результати статистичного аналізу та обробки синтагматичних зв’язків досліджуваних прикметників з підкласами іменників, проводиться порівняння лексичної сполучуваності та значень досліджуваних прикметників кольору за даними словників, а також подаються частотні характеристики та особливості вживання досліджуваних прикметників кольору в художніх творах німецької літератури. Значну увагу приділено вивченню парадигматичних відношень між прикметниками, подаються та описуються основні результати кореляційного аналізу.
У висновках узагальнюються висловлені в роботі міркування та спостереження, підводяться підсумки проведеного дослідження, а також накреслюються шляхи подальшої розробки проблемних питань.
Повний обсяг дисертації 214 сторінок, з них 162 сторінки основного тексту, 26 сторінок списку використаних джерел і 26 сторінок додатків.

Список літератури

висновки

Отже, підсумовуючи в цілому проведене дисертаційне дослідження, отримуємо чітке розуміння того, що розгляд та опис синтагматичних та парадигматичних властивостей лексичних одиниць дає теоретично нові характеристики відношень між окремими елементами лексико-семантичної структури; місця слів у мовній системі та системності лексики загалом.
У лексичній семантиці одним із способів існування лінгвістичних явищ онтологічним феноменом мови, що має парадигматичну природу слугує семантичне поле, під яким розуміємо не лише певну множину слів, але й семантичні відношення між ними. Подібне використання СП як методу опису лексики пов’язане, передовсім, з ідеєю поділу лексики на різноманітні лексичні угруповання, що виступають як самостійні мікросистеми. Проте дослідження системності полягає не лише в описі СП, адже семантичне поле в мові це доволі розлоге явище, а семантичні відношення, як спостережено, набагато краще визначати в межах невеликих груп слів. Саме тому нами було проаналізовано такий системний фрагмент лексики як мікросистема прикметників кольору в німецькій мові.
У сучасній німецькій мові колірна характеристика предметів та явищ дійсності, як показав аналіз фактичного матеріалу, позначається через розгалужену систему кольороназв, до якої входить декілька частотних груп і у якій високочастотні прикметники weiß, schwarz, rot, blau, grün, grau, braun, gelb та rosa (70,35%) утворюють ядро семантичного поля, решту ж слів (29,65%) віднесемо до периферії. За допомогою саме основних колірних термінів як своєрідних концептів світобачення, що несуть у собі безпосереднє (за винятком слова rosa) розуміння кольору, сучасна німецька мова може структурувати колірне сприйняття індивідуумом та вербалізувати” семантичний обсяг явища кольору в національній мовній картині світу.
Основним інструментом для виокремлення мікросистеми кольору з лексикону мови та визначення семантичних стосунків у цій мікросистемі слугував ДСА, з допомогою якого фіксувалися ті лексеми, що найактивніше використовуються як у мові, так і мовленні (хоча б на рівні словосполучень).
Детальний опис лінгвістичних властивостей колірної лексики проведено завдяки синтезу в одному дослідженні парадигматичного і синтагматичного підходів.
Опираючись на об’єктивні методи, нами було встановлено такі визначальні двохрівневі якісно-кількісні особливості прикметників кольору в німецькій мові:
На синтагматичному рівні виявлено, що частотність лексичних одиниць має вагому діагностуючу здатність: чим вищою є частота вживання слова, тим активнішу роль у формуванні стійких сполучень воно відіграє. Так, усі підкласи іменників, що виступили контекстуальними партнерами, досить широко представлені в словосполученнях із кольороназвами. Проте найбільше стандартних зв’язків встановлено у словосполученнях високочастотних прикметників кольору (weiß, schwarz, rot, blau, gelb, grün) із найчастотнішими підкласами іменників, зокрема: предмети побуту та засоби пересування”, зовнішність людини”, флора”, одяг та взуття”. Це означає, що для даних іменників кольороназви є типовими для утворення стійких синтагматичних моделей. З іншого боку, жодна синтагма досліджуваних прикметників із такими низькочастотними підкласами іменників, як назви людей”, соціальний статус та організації”, а також колір та забарвлення” не характеризується зв’язками, які можна було б назвати невипадковими, тобто закономірними.
При дослідженні лексичної сполучуваності було спостережено, що найширшим діапазоном типових контекстуальних наборів позначені також найчастотніші прикметники (weiß, schwarz, rot). А стандартними елементами словосполучень із прикметниками кольору є переважно конкретні іменники на позначення: зовнішності людини, одягу та взуття, природних об’єктів та явищ, просторових понять, флори та їжі.
Зіставний аналіз результатів семантичної та лексичної сполучуваності дозволяє виділити три спільні, найбільш типові групи синтагматичних партнерів прикметників кольору, а саме: іменники на позначення зовнішності людини, одягу та взуття, а також флори.
Зафіксовані розбіжності між даними аналізу словника й даними, отриманими на основі лексичної сполучуваності з конкретними іменниками, показують, що інтуїтивні критерії добору при укладанні словників відображають не всю глибину синтагматичних зв’язків між словами. Тому для подачі повної об’єктивної інформації у словникових статтях потрібно також враховувати силу й стандартного зв’язку між елементами синтагми.
На парадигматичному рівні встановлено, що проаналізована мікросистема проявляє себе як угруповання мовних елементів зі спільним денотатом, які різняться між собою відношеннями несумісності. Як спостережено, парадигматичні відношення між досліджуваними словами показують, що прикметникам кольору в словосполученнях властиво не заміщувати, а доповнювати один одного. Через те в їхніх дистрибуційних характеристиках (порівняно з іншими досліджуваними словами) зафіксовано більше спільних ознак, аніж відмінних. Висловлюючись чіткіше, усі досліджені прикметники кольору становлять досить тісну лексико-семантичну мікросистему, члени якої поєднані між собою різними за силою та характером зв’язками і виявляють позитивну кореляцію.
Аналіз дозволяє стверджувати, що найхарактерніші синтагматичні та парадигматичні властивості дослідженого лексико-семантичного комплексу найповніше втілені в таких матрицевих” колірних лексемах як: weiß, schwarz, rot, blau та gelb, що займають центр мікросистеми. Центральна позиція указаних прикметників у мікросистемі кольору зумовлена, насамперед, як їхньою мовною функцією, так і роллю у відображенні об’єктивної реальності.
При дослідженні за допомогою кореляційного аналізу парадигматичних відношень між словами використання суто формальної процедури (лексична сполучуваність) хоча й сприяє підвищенню ступеня об’єктивності одержуваних результатів, проте отримані таким шляхом дані ніколи не бувають повними. З іншого боку, коефіцієнти кореляції на основі семантичної сполучуваності набагато виразніше окреслюють парадигматичні зв’язки між досліджуваними прикметниками кольору. Це означає, що семантична сполучуваність на рівні підкласів значно більшою мірою, ніж сполучуваність на рівні лексеми, діагностує парадигматичні відношення між словами.
Кореляційний аналіз показав, що такі параметри як частотність, кількість парадигматичних і синтагматичних зв’язків досліджуваних прикметників характеризуються великою позитивною залежністю. Особливо тісний взаємозв’язок спостерігається між кількістю парадигматичних та синтагматичних зв’язків, а також між кількістю синтагматичних зв’язків і частотністю.
Таким чином, результати нашої дисертаційної роботи дозволяють поглибити уявлення про характеристики лексичних одиниць у мовознавстві та уточнити природу позначень кольору, доповнюючи сучасні лінгвістичні розвідки новими даними про основні параметри семантичного поля кольору в німецькій мові.

Ефективність пошуків адекватних методів у сфері семантичної типології та простеження процесів, які відбуваються на синтагматичному та парадигматичному рівнях і в інших частинах мови, значною мірою, як вважаємо, залежатиме від результатів, отриманих нами стосовно прикметників кольору в німецькій мові.

Список використаних джерел

1.

Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. 208 с.

2.

Андреев Н.Д. Статистико-комбинаторные методы в теоретическом и прикладном языковедении. Л.: Наука, 1967. 403 с.

3.

Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурнные семантические поля // Лексикографический сборник. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей. 1962. № 5. С. 52-72.

4.

Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75-91.

5.

Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: Навчальний посібник / В.В.Левицький, О.Д.Огуй, С.В.Кійко, Ю.Є.Кійко. Чернівці: Рута, 2000. 136 с.

6.

Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1991. 140 с.

7.

Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 151 с.

8.

Афанасьева О.В. Лексическая сочетаемость некоторых прилагательных, обозначающих понятие большего размера, в современном английском языке // Исследования по лексикологии и фразеологии: Сб. науч. тр. М.: МГПИ, 1976. С. 145-160.

9.

Бахилина Н.Б. История цветообозначений в русском языке. М.: Наука, 1975. 288 с.

10.

Бектаев К.Б., Белоцерковская Л.И., Пиотровский Р.Г. Норма ситуация текст и лингвистические приемы их исследования // Языковая норма и статистика. М.: Наука, 1977. С. 5-42.

11.

Белецкий А.А. Система и несистема в естественном языке // Структурная и математическая лингвистика. Киев: Вища школа, Изд-во при Киев. ун-те, 1974. Вып. 2. С. 20-31.

12.

Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.

13.

Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1979. 416 с.

14.

Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів // Мовознавство. 1978. № 4. С. 44-48.

15.

Бистрова Л.В., Шевченко О.Ф. Сполучуваність прислівників з прикметниками у сучасній англійській мові // Мовознавство. 1986. № 3. С. 27-31.

16.

Блумфильд Л. Язык: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968. 607 с.

17.

Бобох Н. Колористичні ад’єктиви білий і чорний у поетичному тексті // Наукові записки. Вип. 44. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. С. 15-19.

18.

Богданов В.В. Природа глобальных языковых отношений // Тезисы докладов Республ. науч. конф. Парадигматические и синтагматиче­ские исследования германских языков”. Вильнюс: Vilniaus universitetas. 1989. C. 121-123.

19.

Богданова О.А. Цвето- и светообозначение как одна из форм прагматического фокусирования в структуре художественного текста (на материале произведений Г. Грасса): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. СПб, 1999. 202 с.

20.

Богуславский В.М. Прилагательные высокой положительной оценки // Языковая норма и статистика. М.: Наука, 1977. С. 76-94.

21.

Брагина А.А. Цветовые” определения и формирование новых значений слов и словосочетаний // Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1972. С. 73-104.

22.

Брискин Р.У. Семантическая структура отвлеченных имен существительных в современном английском языке // Ученые записки Уссурийского гос. пед. ин-та Владивосток: Примор. кн. изд-во, 1960. Вып. 1. С. 93-118.

23.

Бубенникова О.А. Развитие парадигмы местоимения 3 л. ед. ч. ж. р. в диалектах английского языка // Парадигматические отношения на разных уровнях языка. Свердловск: Изд-во Свердлов. гос. пед. ин-та, 1990. С. 26-31.

24.

Быстрова Л.В. Прилагательные со значениями сильный” и слабый” в современном английском языке. (Семантико-статистическое исследо­ва­ние): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киев. гос. пед. ин-т иностр. языков. Киев, 1977. 24 с.

25.

Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах выделения лексико-семантических групп слов // Науч. доклады высш. школы. Филол. науки. 1980. № 6. С. 75-78.

26.

Василевич А.П. Исследования лексики в психолингвистическом эксперименте (на материале цветообозначения в языках разных систем). М.: Наука, 1987. 139 с.

27.

Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105-113.

28.

Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.

29.

Вежбицка А. Обозначение цвета и универсалии зрительного восприятия // Вежбицка А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1996. С. 231-290.

30.

Венкель Т.В. Деякі особливості утворення позначень кольору в сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 1998. Вип. 27. Германська філологія. с. 68-72.

31.

Венкель Т.В. Про номінацію синьої” ділянки кольорового спектра в українській, російській та англійській мовах // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 71. Германська філологія. с. 75-79.

32.

Венкель Т.В. Дослідження семантичної сполучуваності прикметників кольору в сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 135. Германська філологія. С. 53-63.

33.

Вердиева З.Н. Семантический анализ прилагательных, обозначающих понятие материального состояния: Учеб. пособие по лексикологии англ. яз. Баку: Изд-во Азерб. гос. ун-та, 1976. 107 с.

34.

Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке: Учеб. пособие для пед. ин-тов. М.: Высшая школа, 1986. 120 с.

35.

Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 190 с.

36.

Грибова Л.О. Кольори-антоніми // Українська мова і література в школі. 1981. № 3. С. 69-70.

37.

Гухман М.М. Лингвистическая теория Л. Вейсбергера // Вопросы теории языка в современной зарубежной лингвистике. М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 123-162.

38.

Дмитрюк Н.В. Ассоциативные структуры слов-цветообозначений // Психолингвистические проблемы фонетики и лексики. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1989. С. 117-123.

39.

Долгих Н.Г. Теория семантического поля на современном этапе развития семасиологии // Науч. доклады высш. школы. Филол. науки. 1973. № 1. С. 89-98.

40.

Дребет В.В. Полісемія іменників і прикметників у сучасній німецькій мові (на матеріалі тлумачного словника німецької мови): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 1998. 182 с.

41.

Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит. 1960. Вып. 1. С. 264-389.

42.

Задорожна І.П. Деякі особливості компонентів фразеологічних одиниць у німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 84. Германська філологія. С. 136-142.

43.

Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во МГУ, 1957. 321 с.

44.

Звегинцев В.А. Научно-техническая революция и лингвистика // Вопросы философии. 1976. № 10. С. 55-66.

45.

Зеленцова К.С. Изучение отношений между лексико-семантическими группами и словообразовательными гнездами в терминологии (на материале английского и русского языков) // Парадигматические отношения на разных уровнях языка. Свердловск: Изд-во Свердлов. гос. пед. ин-та, 1990. С. 105-110.

46.

Иванюк В.Ю., Левицкий В.В. Взаимосвязь лексики и грамматики в немецком языке // Тезисы докладов Республ. науч. конф. Парадигматические и синтагматические исследования германских языков”. Вильнюс: Vilniaus universitetas. 1989. C. 144-145.

47.

Илькив Н.В. Акциональный потенциал аспектуально двузначных действий в современном немецком языке // Парадигматический и синтагматический аспекты морфологических форм на материале романо-германских языков: Межвуз. сб. науч. тр. Иваново: Изд-во ИГУ, 1988. С. 30-34.

48.

Кадушко Р.В. Качественно-относительные прилагательные в современном английском языке // Тезисы докладов Республ. науч. конф. Парадигматические и синтагматические исследования германских языков”. Вильнюс: Vilniaus universitetas. 1989. C. 145-146.

49.

Кантемір С.О. Дослідження основних колірних термінів у працях американських лінгвістів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 27 (5). Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1998. С. 73-76.

50.

Кантемір С. До питання про семантичні межі позначень кольору // Матеріали Міжнар. науково-практ. конф. Іноземні мови сьогодні і завтра”. Тернопіль: Вид-во Терноп. держ. пед. ун-ту. 1999. с. 25-26.

51.

Кантемір С.О. Критерії термінологічного визначення позначення кольору” в німецькій мові // Тези доповідей міжнар. наук. конф. Іноземна філологія на межі тисячоліть”, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 2000. С. 110-111.

52.

Кантемір С.О. До проблеми дефініції позначення кольору” в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 2000. Вип. 71. Германська філологія. С. 71-75.

53.

Кантемір С.О. Дослідження семантичної сполучуваності прикметників кольору в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 115. Германська філологія. С. 26-33.

54.

Кантемір С. Теорія поля та вивчення позначень кольору в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 135. Германська філологія. С. 129-136.

55.

Капатрук М.Д. Прилагательные со значениями сильный” и слабый” в современном немецком языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Черновцы, 1982. 258 с.

56.

Капатрук М.Д. Дослідження парадигматичних зв’язків лексичних одиниць за допомогою статистичних методів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 1997. Вип. 12 (3). Германська філологія. С. 37-40.

57.

Капатрук М.Д. Формалізована процедура дослідження лексики і перспективи її використання // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 114. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С. 38-42.

58.

Караулов Ю.Н. Структура лексико-семантического поля // Филол. науки. 1972. № 1. С. 57-70.

59.

Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355 с.

60.

Караулов Ю.Н. Частотный словарь семантических множителей русского языка. М.: Наука, 1980. 207 с.

61.

Карлинский А.Е. Система цветообозначений в языке и гипотеза Сэпира-Уорфа (на материале немецкого языка) // Синхроническое изучение различных ярусов структуры языка (материалы расширенного заседания лингвистического семинара). Алма-Ата: ЦИНТИ, 1963. С. 5-8.

62.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. 2-е вид. К.; Одеса: Либідь, 1991. 280 с.

63.

Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1986. 298 с.

64.

Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 20-32.

65.

Кійко С.В. Полісемія дієслів сучасної німецької мови: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 1999. 208 с.

66.

Ковальська І.М. Особливості відтворення стилістичної семантики колірних лексем у перекладі (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів) // Мовознавство. 1999. № 4-5. С. 67-70.

67.

Ковальська І.М. Колористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів): Дис. канд. філол. наук: 10.02.16. Львів, 2001. 228 с.

68.

Ковтанюк М.Р. Зіставлення лексико-семантичних мікросистем із значенням міцний” у французькій та англійській мовах: Дис. канд. філол. наук: 10.02.17. Чернівці, 2000. 243 с.

69.

Кодухов В.И. Введение в языкознание: Учеб. для студентов пед. ин-тов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Просвещение, 1987. 288 с.

70.

Козак Т.Б. К этимологии слова schwarz в немецком языке // Мова. Одеса: ОДУ, Астропринт, 1999. Вип. 3-4. С. 70-73.

71.

Козак Т.Б. Слово rot красный”, его семантика и происхождение в немецком языке // Записки з романо-германської філології. Одеса: Латстар, 2000. Вип. 7. С. 125-135.

72.

Козак Т.Б. К вопросу зарождения и развития слова grün зеленый” в немецком языке // Записки з романо-германської філології. Одеса: Латстар, 2001. Вип. 9. С. 86-98.

73.

Козак Т.Б. Про походження і розвиток семантики прикметника weiß білий” у німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 114. Германська філологія. С. 55-63.

74.

Козак Т.Б. Лексико-семантична група слів, які позначають колір у німецькій мові (діахронічне дослідження): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Одес. нац. ун-т. Одеса, 2002. 20 с.

75.

Корн Г., Корн Т. Справочник по математике (для научных работников и инженеров): Пер. с амер. М.: Наука, 1974. 831 с.

76.

Косериу Э. Лексические солидарности // Вопросы учебной лексикографии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. С. 93-104.

77.

Котелова Н.З. Значение слова и его сочетаемость (к формализации в языкознании). Л.: Наука, 1975. 164 с.

78.

Котов Р.Г. Лингвистика и современное состояние машинного перевода в стране // Вопросы языкознания. 1976. № 5. С.37-49.

79.

Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. К.: Академія, 1999. 288 с.

80.

Красных В.В. Основы психолигвистики и теории коммуникации: Курс лекций. М.: Гнозис, 2001.