Слав'юк Ростислав Анатолійович. Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання)

Короткий опис

Слав'юк Ростислав Анатолійович. Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання): дисертація д-ра екон. наук.: 08.02.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2003

Слав’юк Р.А. Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Львів, 2003.
У дисертаційному дослідженні проведено комплексний аналіз закономірностей становлення та форм прояву аграрного бізнесу. Показано значення вертикальної інтеграції в процесі зародження асоційованих форм аграрного бізнесу. Обґрунтовано необхідність державної підтримки приватного сектора в сільському господарстві у процесі реформ і розширення масштабів асоційованої участі фермерів у капіталі переробних, агросервісних, кредитних структур. Охарактеризовано особливості трансформації сільськогосподарських підприємств у структури аграрного бізнесу. Проаналізовано взаємозв’язок і взаємозалежність розвитку ринкової інфраструктури і аграрного бізнесу. Розкрито особливості та перспективи зростання масштабів оптового характеру ринку продовольства у процесі формування та розвитку суб’єктів аграрного ринку. Недосконалість ринкового механізму в Україні приводить до виникнення диспропорцій між попитом і пропозицією на продовольчі ресурси, диспаритету та значних коливань цін. Виявлення цих тенденцій стало основою під час обґрунтування необхідності державного регулювання аграрного бізнесу за допомогою прямих та непрямих методів. У роботі проаналізовано існуючі напрями та механізми державного регулювання аграрного бізнесу і запропоновано шляхи їх удосконалення.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення, на основі яких дано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці концептуальних положень щодо формування трансформаційної та пореформеної моделей аграрного сектора економіки України в умовах вдосконалення механізмів державного регулювання, з визначенням ролі вертикальної інтеграції і асоційованих форм аграрного бізнесу у процесі економічного зростання, що дозволило зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування.

Наявність проблем і суперечностей ринкової трансформації аграрного сектора економіки України не може бути підставою для відмови від подальшого вибору моделей та оптимізації механізмів розвитку агробізнесу. Сучасні процеси аграрних перетворень поки що не сприяють становленню оптимальної структури та інфраструктури аграрного ринку, відтворювальних, галузевих пропорцій та нового типу інтеграційних відносин. Разом з тим темпи, форми і способи трансформаційних процесів значною мірою обумовлені особливостями та станом розвитку українського суспільства і спричинюють значний вплив на специфіку перетворень, створюючи на відповідних етапах комплекс об’єктивних економічних і соціальних умов, які викликають значне відхилення від загальної тенденції перетворень, суть яких повинна полягати в поєднанні ринкових механізмів і державних інструментів регулювання для побудови нової парадигми економіки з внутрішньосистемними макро- та мікроекономічними стимулами економічного і соціального розвитку. Комплексний аналіз процесів формування нової системи аграрних відносин в Україні розкрив причини багатьох деформацій ринкових відносин, які полягають передусім у спонтанному характері реформ, наявності управлінського суб'єктивізму, некритичному використанні зарубіжного досвіду.
Трансформаційні процеси, що відбуваються в аграрному секторі економіки України, дають підставу стверджувати, що для повного використання потенційних можливостей аграрного бізнесу, а також регуляторного впливу на нього держави та ринку необхідно врахувати ряд особливостей механізму його виникнення і функціонування. Однією з передумов виникнення агробізнесу є агропромислова інтеграція, яка породжує особливу систему відносин власності, що реалізуються через механізм участі в капіталі. Розширення методологічних рамок дослідження механізму участі в капіталі з використанням інструментарію таргетування структури власного капіталу асоційованих підприємств дає змогу оцінити необхідність виявлення потреби в його оптимізації з дотриманням паритетних умов асоційованої участі. В результаті непослідовності проведення аграрної реформи і приватизації переробних, агросервісних підприємств асоційоване членство не стало нормою участі в капіталі і реальним відображенням вартісного вираження прав власності підприємств аграрного бізнесу. Агропромисловий комплекс дезінтегровано через відсутність ефективного державного регуляторного механізму. На завершальному етапі реформ він повинен бути перетворений у комплекс асоційованих підприємств аграрного бізнесу завдяки новим формам і механізмам реалізації вертикальної інтеграції сільськогосподарських товаровиробників.
У науковій літературі немає теоретичного обґрунтування необхідності формування цільової структури власного капіталу підприємств АПК. Державне регулювання розмірів окремих складових капіталу є проявом часткового використання макроекономічних чинників щодо оптимізації джерел формування власного капіталу асоційованих підприємств. Як показує проведений аналіз, у результаті довготривалих приватизаційних процесів відбувся диспаритетний розподіл власного капіталу. Відсутність регуляторних складових впливу на процеси приватизації призвела до втрати права на частку власного капіталу сільськогосподарських товаровиробників як асоційованих членів у капіталі переробних, агросервісних підприємств. Для зменшення негативного впливу структури капіталу на показники діяльності асоційованих підприємств та створення паритетних економічних умов для підприємств усіх галузей агропромислового комплексу необхідно посилити регулюючий вплив держави на усунення недоліків капіталотворення у процесі завершення реформ і створити умови для інвестиційних процесів вітчизняного агробізнесу, які сприятимуть оптимізації моделей агропромислової інтеграції.
На завершальному етапі реформування аграрного сектора економіки однією з проблем буде парцеляція земель, яка може призвести до порушення процесів відтворення у сільському господарстві і розбалансованості обсягів та структури пропозиції сільськогосподарської продукції на аграрному ринку. Трансформаційне середовище характеризується наявністю великого числа дрібних селянських господарств, які є маловпливовими суб’єктами ринку. Домінування вартості сукупного продукту, створеного селянськими господарствами, над вартістю частки продукції інших підприємств агробізнесу не супроводжується формуванням адекватних механізмів утворення і розподілу сукупного національного капіталу і доходів від нього та його диверсифікацією і не проявляється в проникненні і реалізації інтересів на аграрному ринку через механізми ціноутворення, контрактації та інтеграції. Подальший ріст показників результативності діяльності селянських господарств вимагає поглиблення агропромислової інтеграції. Інтеграція, в свою чергу, вимагає росту продуктивності виробництва і товарності продукції селянських господарств.
Для інтенсивного розвитку асоційованих форм аграрного бізнесу необхідний розвиток ринкової інфраструктури. Відсутність тривалих, стабільних інтеграційних зв’язків, ефективного контрактного механізму гальмує процес формування механізму асоційованої участі сільськогосподарських товаровиробників у формуванні інститутів ринкової інфраструктури. Лише асоційована участь сільськогосподарських товаровиробників у створенні і трансформації об’єктів ринкової інфраструктури може слугувати запорукою демократизації капіталу та узгодженню інтересів суб’єктів аграрного ринку. Вирішальне місце серед об’єктів інфраструктури на аграрному ринку належить аграрним біржам та оптовим ринкам, тому що вони є результатом об’єднання асоційованих членів і сприяють розширенню оптових операцій товаровиробників. Формування біржового сільськогосподарського ринку в Україні, організація аукціонних торгів стримуються відсутністю єдиного біржового механізму, неврегульованістю політики товарних і фінансових інтервенцій, недосконалістю механізмів аналізу та прогнозування продовольчого ринку. З метою вирішення цих проблем необхідно активізувати інтервенційно-заставні закупівлі продукції, прискорити роботу щодо створення служб цінового моніторингу, інформаційного забезпечення агробізнесу.
Специфіка і особливості організації аграрного бізнесу вимагають достатньої кількості доступних кредитних ресурсів. При достатній пропозиції кредитних ресурсів комерційними банками України подальший ріст обсягів кредитних операцій гальмується відсутністю достатньої кількості об’єктів застави через багатократне зменшення вартості майна і подрібнення власного капіталу сільськогосподарських підприємств. Розв’язання цієї проблеми частково можливе за умови реалізації механізму іпотечного кредитування через селянський іпотечний банк. Проте специфіка української економіки не дасть змоги швидко запровадити іпотечний механізм. Тому поряд з розвитком іпотечного кредитування для зростання обсягів та підвищення ефективності капітальних вкладень у сільське господарство необхідно впроваджувати нову систему кредитування підприємств аграрного бізнесу. Для цього поряд з існуючими кредитними установами необхідно послідовно формувати нові типи кредитних установ, які були б близькими за інтересами до нових структур аграрного бізнесу за принципами вертикальної інтеграції та умовами асоційованої участі.
Завершення реформування земельних відносин має бути комплексним, системним, виваженим, юридично, технічно і методично забезпеченим. З цією метою необхідно розробити і прийняти законопроекти, які доповнюватимуть Земельний кодекс, а також науково обґрунтовану програму завершення земельної реформи в Україні. Відсутність трансформаційної моделі сільського господарства та чіткої програми реформ призвели до розбалансування аграрного ринку, втрати значної частини капіталу, тому на завершальному етапі реформ і в пореформений період необхідно передбачити формування державного механізму ефективного регулювання системи земельних та майнових, контрактних та інтеграційних відносин.
Удосконалення системи оподаткування підприємств аграрного бізнесу має вирішити таке складне питання, як джерела сплати податків. У зв’язку з цим необхідно вдосконалити як структуру фіксованого податку, так і механізм його сплати. Податкове навантаження щодо сільськогосподарських товаровиробників має бути диференційованим, із враховуванням рентних факторів і об’єктивної грошової оцінки земель.
Для поліпшення механізмів державного регулювання розвитку аграрного бізнесу необхідно здійснити такі основні заходи: забезпечити економічну реалізацію прав власності на майнові та земельні паї; розробити та прийняти цільові регіональні програми розвитку та підтримки аграрного підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; здійснити комплекс заходів щодо розширення оптових операцій на ринку продовольчих ресурсів, для чого розпочати перетворення сільськогосподарських ринків в оптово-роздрібні та створити базу для проведення аукціонів; сприяти створенню агросервісних асоційованих підприємств для обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, завершити передачу об’єктів інфраструктури в приватну, кооперативну власність; розвивати спеціалізовану банківську та небанківську систему установ для кредитування аграрного підприємництва; з метою регулювання механізмів формування цін на аграрному ринку та підтримки доходів підприємств аграрного бізнесу необхідно вдосконалити механізм формування інтервенційного фонду сільськогосподарської продукції, закупки до цього фонду і реалізацію його ресурсів здійснювати через систему бірж і на основі біржових цін; переглянути митні тарифи з метою регулювання кон’юнктури ринку та підтримки доходів вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів; розробити механізм підтримки доходів сільськогосподарських виробників через цільові ціни на основні види продукції рослинництва і тваринництва; сприяти розвитку системи заставної закупівлі сільськогосподарської продукції через визначених урядом операторів ринку; створити передумови для запровадження іпотечного кредитування аграрного сектора з метою стабілізації кредитних відносин у галузі; сприяти розвитку асоційованої участі селян в обслуговуючих підприємствах; розробити методики прогнозування розвитку аграрного бізнесу на регіональному та загальнодержавному рівні; створити мережу інформаційно-аналітичних центрів аграрного бізнесу; завершити формування служб цінового моніторингу; створити єдиний інформаційний простір на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства.