Соціальна відповідальність органів державної влади в умовах розбудови соціальної держави

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

САВЧЕНКО Ілля Григорович

УДК 35: 342.5: 36: 3.085

соціальна відповідальність
органів державної влади
в умовах розбудови соціальної держави

Спеціальність 25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ХИЖНЯК Лариса Михайлівна,
доктор соціологічних наук,
професор

ХАРКІВ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................4
РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ .........................................................................................13
1.1.Генезис ідеї соціальної держави. Феномен відповідальності соціальної держави ...................................................................................................................................13
1.2.Основні концептуальні підходи до інституту соціальної відповідальності держави ...................................................................................................................................29
1.3.Специфіка та типологія соціальних держав в контексті соціальної відповідальності ....................................................................................................................43
1.4 .Інституційний вимір відповідальності соціальної держави ........................57
Висновки до розділу 1 ...............................................................................................70
РОЗДІЛ2.ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ...................................................................74
2.1.Сутність, структура та зміст соціальної відповідальності органів державної влади ....................................................................................................................74
2.2.Соціальна відповідальність як фундаментальна складова системи суспільних цінностей соціальної держави.......................................................................90
2.3.Етатична та ліберально-демократична моделі реалізації соціальної відповідальності в державно-управлінському дискурсі..............................................107
Висновки до розділу 2 ............................................................................................120
РОЗДІЛ3.ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ..........................................................................................................122
3.1.Соціальна відповідальність органів державної влади у процесі реалізації соціальної політики держав.......................................................................... 122
3.2.Актуалізація розділеної соціальної відповідальності в системі органів державного управління в Україні ....................................................................................138
3.3.Умови і фактори підвищення соціальної відповідальності держави в Україні ..................................................................................................................................151
Висновки до розділу 3 .............................................................................................161
ВИСНОВКИ .............................................................................................................164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................168
ДОДАТКИ ................................................................................................................188

Вступ

Політичні процеси, що сьогодні відбуваються в Україні, характеризуються насамперед тим, що суспільство знаходиться на стадії трансформаційних перетворень, коли здійснюється перехід від старої, тоталітарної, етатичної суспільно-політичної системи до нової ліберально-демократичної. Це вимагає докорінної перебудови владних відносин в усій системі державного управління, що супроводжується зростанням ролі соціальної відповідальності влади, органів державного управління та окремих посадовців у формуванні та реалізації соціальної політики в країні.
Актуальність теми. Чинна Конституція України визначає нашу державу як демократичну, соціальну, правову і закріплює низку положень щодо її соціальної відповідальності. Але ці конституційні приписи в державно-управлінській практиці втілюються поки що недостатньо. Навіть такі терміни, як «соціальна відповідальність» і «соціальна держава» не знаходять широкого застосування в нормативно-правових і політичних документах, що свідчить про недооцінку органами державного управління важливості соціальної відповідальності влади.
З огляду на це постає завдання теоретичного осмислення рушійних сил та особливостей еволюції структури, функцій та принципів соціальної відповідальності державних інститутів, перспектив її підвищення в сучасній Україні з позицій науки державного управління. Ці питання мають також важливе практичне державно-управлінське значення, оскільки їх вирішення передбачає визначення стратегічних напрямів розвитку державотворчого процесу, реального забезпечення прав і свобод громадян.
Складність розбудови соціально відповідальної держави пов’язана з відсутністю дієвих механізмів державного управління справедливим розподілом соціальних благ, з низьким рівнем соціальної захищеності й непередбачуваними соціальними змінами в Україні. Тому питання опрацювання теоретичної концепції формування соціально відповідальної, демократичної, правової держави, узагальнення перевірених практикою кращих надбань світового досвіду набувають у наш час особливої актуальності.
Світова політична і державно-управлінська наука вивчає проблему соціальної відповідальності вже понад 150 років, відтоді як Л. Штайн увів у науковий обіг поняття «соціальна держава», а слідом за тим А. Боен поняття «соціальна відповідальність». Вагомий внесок у розробку теоретичних засад формування соціальної відповідальності влади зробили Х. Байєр, В. Бакуменко, Б. Венер, В. Винниченко, Ю. Габермас, М. Драгоманов, Ф.К. Каухман, Т. Маршалл, Ф. Нойман, В. Нікітін, Ю. Офнер, В. Погорілко, Г. Ріттер, А.Сваан, В. Соболєв, Є. Танчев, В. Ткаченко, Ф. Фабрициус, Г. Хартвіг, К. Хессе, Е. Хубер, І. Яковюк, та ін.
Історичні та теоретичні аспекти зародження, становлення та розвитку інституту соціальної відповідальності розглядали В. Бабкін, О. Берданова, В. Бульба, М. Вебер, В. Гладких, Х. Йонас, В Канке, І. Кант, С. Карпухін, В. Корженко, Х. Ленк, В. Мельниченко, Дж Мілль, Н. Нижник, С. Околіта, А. Оріховський, А. Плахотний, Н. Плахотнюк, П. Рікер, Дж. Роулз, О. Сушин-ський, В. Торлопов, А.Хачатурян та ін.
Дослідження питань соціальної відповідальності в контексті теорії соціальної правової держави, політичної демократії й громадянського суспільства відображено у працях К. Басіна, А. Башняка, Л. Богачової, М.Василика, К. Гаджієва, В. Давидович, В.Ільїна, В. Корнієнко, О. Крентовської, І.Ледях, О. Мельника, Ю. Осокіної, А. Панаріна, Т. Парсонс, С. Перегудова, У. Ростоу, П.Сорокіна, А. Сіленко, В. Согріна, А. Соловйова, С. Серьогіної, О. Тофлера, Ю. Шемшученка та ін.
Специфіку та зміст діяльності соціальних інститутів, соціальних відносин та соціальної сфери суспільства досліджували А. Амвросов, Ю. Волков, А. Колодій, В. Комаровський, Є. Ледях, О. Лукашева, В. Пугачов, П. Рабінович, В. Роїк, В. Собченко, В. Торлопов, Л. Хижняк, Ю. Чернецький, В. Шаповал та ін.
Водночас поза увагою дослідників залишаються питання визначення державно-управлінської природи соціальної відповідальності, співвідношення її з традиційними засадами державного ладу.
Соціальна держава характеризується такими якостями, як розвиненість прав, гідні умови життя, відповідальність посадових осіб, державних інститутів та держави в цілому за добробут людей. Визначення шляхів досягнення Україною цих якісних показників має сприяти спрямуванню державотворчого процесу на входження держави до числа повноправних членів європейської спільноти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми «Соціальна політика Української держави та особливості її реалізації в регіоні» (державний реєстраційний номер 0105U002742).Доробок автора у даній програмі полягає в узагальненні досвіду розвинених демократичних країн світу з проблем соціальної політики та його адаптації до умов сучасної України, а також дослідженні роботи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування Північно-Східного регіону України з питань інституційного забезпечення соціальної політики.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення головних детермінант правової, соціальної держави та громадянського суспільства; вдосконалення теоретичних і державно-управлінських засад соціальної відповідальності держави; визначення її ролі у становленні та утвердженні принципів демократичного суспільства в Україні на перехідному етапі.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації визначено й вирішуються такі наукові завдання:
визначити історичні етапи еволюції теорії та практики соціальної держави, розкрити їх специфічні характеристики;
узагальнити теоретико-методологічні передумови розбудови соціальної держави, розкрити зміст понять «соціальна держава», «соціальна відповідальність», їх евристичний теоретичний потенціал;
простежити світові тенденції розвитку політичної й державно-управлінської думки щодо соціальної держави та інституту її соціальної відповідальності; уточнити зміст, функції та типологію соціальних держав у контексті соціальної відповідальності;
з'ясувати роль і місце концепції соціальної відповідальності в системі суспільних цінностей соціальної держави;
розкрити особливості етатичної та ліберально-демократичної моделей реалізації принципу соціальної відповідальності в державному управлінні як системі суспільних відносин;
з'ясувати особливості соціальної політики держави як інструменту реалізації соціальної відповідальності органів державної влади в Україні;
проаналізувати питання розподілу соціальної відповідальності в системі державного управління та з'ясувати чинники її актуалізації в системі органів державної влади;
обґрунтувати науково-практичні пропозиції та рекомендації щодо реалізації державної політики, яка закріплює соціальну відповідальність і соціальний характер Української держави.
Об'єктом дослідження є загальне і особливе у процесі становлення і функціонування соціально відповідальної держави.
Предмет дослідження процес формування та реалізації соціальної відповідальності органів державної влади в умовах розбудови в Україні соціальної, правової, демократичної держави.
Методами дослідження виступають наукові принципи, засоби наукового пізнання, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів і вирішення поставлених цілей і завдань. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний, системний, порівняльно-правовий, історичний, статистичний, соціологічний, формально-логічний та інші методи.
В основу дослідження покладено фундаментальні положення системно-формаційної теорії, принципи інституційного аналізу, теорії раціонального вибору, метод історико-компаративного аналізу. У роботі застосовувались гносеологічні принципи сходження від абстрактного до конкретного, єдності історичного та логічного у пізнанні.
Наука державного управління використовує різні підходи, серед яких вирізняється соціально-філософський, що включає в себе аналіз виникнення і розв'язання суперечностей державотворчих процесів. За його допомогою в дисертації розглянуто генезис ідей соціальної відповідальності та соціальної держави, їх сутність і специфіку. Структурно-функціональний підхід дозволив дослідити соціально-політичні явища в державі за їх структурованістю та функціональним призначенням, розкрити роль соціальної відповідальності у розбудові соціальної держави в Україні. За цим методом у дослідженні визначено компоненти структури соціальної відповідальності, їх взаємозв‘язок та природу.
За допомогою системного аналізу розглянуто інститути соціальної держави, як взаємопов’язаної системи елементів і дій. Дискурсивний підхід як соціальна практика щодо формування соціального світу, дозволив розкрити природу, особливості та методи переходу України від етатичної до ліберально-демократичної моделі соціальної відповідальності.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали наукової літератури, періодичних видань, дані соціологічних досліджень та моніторингів, проведених, зокрема, Інститутом соціології НАН України.
Автором враховано положення сучасних політологічних, соціологічних і філософських досліджень щодо з’ясування сутності, специфіки й взаємозв‘язку соціальної відповідальності та соціальної держави, історичних особливостей їх становлення та розвитку в умовах демократичного державотворення в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в опрацюванні теоретичних і державно-управлінських основ соціальної держави, визначенні ролі соціальної відповідальності в утвердженні принципів демократичного суспільства в Україні на перехідному етапі. Вона конкретизується в таких наукових положеннях:
У дисертації вперше:
розкрито поліфункціональний зміст соціальної відповідальності органів державного управління як системоутворюючого принципу сучасної соціальної держави, іміджевої характеристики владних інститутів та посадових осіб, засобу вирішення соціальних проблем;
визначено засади розподілу соціальної відповідальності в системі державного управління у процесі реалізації соціальної політики держави, що залежить від повноважень та компетенції різних гілок влади та легітимації їєрархії владних інститутів.
Удосконалено:
типологію соціальних держав у контексті соціальної відповідальності, які в залежності від пропорційного представництва елементів етатизму та лібералізму можна визначати, з одного боку, як позитивну державу соціального захисту, державу соціальної безпеки та соціальну державу загального добробуту, а з іншого, як ліберальну, консервативну, соціал-демократичну соціальну державу;
структуру соціально відповідальної держави, що разом із соціальною справедливістю складає етичний каркас будь-якої політико-філософської доктрини та обумовлює стійкий взаємозв’язок ідеології й соціальних параметрів держави; визначено, що у структурі соціальної відповідальності слід виділяти суб’єкт, об’єкт та інстанцію відповідальності, а основними її видами, які може нести держава як окремий суб’єкт, є моральна, правова, політична, професійна, громадянська, екологічна відповідальність;
обґрунтування місця соціальної відповідальності держави серед основних засад державного управління як засобу утвердження в суспільстві демократичних принципів в умовах пошуку нової об’єднавчої національної ідеї, яка б відповідала прагненням кожного українського громадянина, незалежно від місця мешкання, політичних поглядів чи мови спілкування, формування нової політичної еліти на засадах патріотизму та служіння Україні;
етатичну та ліберально-демократичну моделі реалізації соціальної відповідальності в державному управлінні шляхом визначення принципу підпорядкованості взаємодії людини й держави на основі обґрунтування, з одного боку, пріоритетів відповідальності громадян перед державою (етатична модель), а з іншого, на основі виокремлення домінуючих ознак ліберально-демократичної моделі (узгодженість цілей учасників соціальної взаємодії та визначення у зв’язку з цим спільної мети, знешкодження руйнівних тенденцій розбрату в суспільстві, внутрішня функціональна стійкість, висока легітимність державної влади та соціальна довіра до неї).
Дістало подальший розвиток:
визначення змісту й характерних рис основних етапів еволюції соціальної держави та соціальної відповідальності у світовій і вітчизняній науковій думці шляхом виділення двох додаткових фаз цього процесу і їх сутнісних ознак;
зміст та евристичний потенціал поняття «соціальна відповідальність», як філософської та державно-управлінської категорії, що відображає ціннісно-правовий аспект суспільних відносин, є формою регуляції суспільної поведінки, має дихотомічний характер і означає сумлінне ставлення посадової особи, органу державної влади до своєї діяльності;
визначення місця та ролі соціальної відповідальності держави в системі суспільних цінностей Української держави, її функцій на базисних (цівілізаційних), загальнодержавних (суспільних), групових (рольових) і персональних (ситуативних) цінностях. Соціальна відповідальність при цьому виступає ефективним інструментом реалізації суспільних цінностей у процесі життєдіяльності суб’єкта відповідальності та відображає рівень її громадянськості й моральності;
змістовні характеристики державної соціальної політики, яка закріплює соціальну відповідальність і соціальний характер Української держави шляхом переміщення центру тяжіння з відповідальності людини перед суспільством і державою на соціальну відповідальність держави перед суспільством і людиною.
Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї, висновки та результати дослідження впроваджені в практичній діяльності Головного управління праці та соціального захисту Київської міської державної адміністрації з питань надання соціальних послуг громадянам України (довідка про впровадження від 21.12.2006 р. № 05-13/4842), Харківської районної державної адміністрації Харківської області (акт впровадження від 07.12.2006 р. № 2897), Головного управління праці та соціального захисту Харківської обласної державної адміністрації з питань надання соціальних послуг громадянам України (довідка про впровадження від 26.12.2006 р. № 04-22/7862) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ефективного виконання соціальних функцій та реалізації соціальної політики держави (довідка про впровадження від 25.12.2006 р. № 8654-11/20). Вони є підставою подальшого дослідження теорії і практики становлення соціальної держави в Україні та інституту соціальної відповідальності як важливої складової державотворення. В роботі уточнено методологічний зміст соціальної відповідальності, проаналізовано її місце та роль у системі соціальних цінностей суспільства та державного управління, з’ясовано тенденції формування соціальної відповідальності на сучасному етапі державотворення.
Матеріали дисертації поглиблюють положення історії, теорії та практики розбудови соціальної держави в Україні, ролі інституту соціальної відповідальності в цих процесах. Отримані результати можуть бути також використані при викладанні курсів «Соціальна держава», «Соціальна політика», «Соціальна відповідальність».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною науковою працею і містить отримані особисто автором результати в галузі теорії та історії державного управління, що в сукупності вирішують важливе завдання науково-практичного характеру щодо удосконалення теоретичних і державно-управлінських засад соціально відповідальної держави та визначення шляхів її розбудови в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та результати дослідження оприлюднено на IV, V та VI міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, лютий 2004 р., лютий 2005 р. та лютий 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління» (м. Київ, травень 2004 р.) та науково-практичній конференції «Правові засади містобудування» (Франція, м. Лілль, грудень 2003 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у шести наукових статтях, шість з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі державного управління (2,1 авт.арк.), та двох тезах доповідей (0,8 авт.арк.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене з позицій державного управління дослідження питань соціально відповідальної держави дозволяє зробити такі основні узагальнення і висновки.
1. Стрижневою, визначальною в діяльності державного апарату соціальної держави як суспільного інституту, покликаного задовольняти загальносоціальні потреби суспільства, є соціальна функція. «Соціальність» держави знаходить своє віддзеркалення перш за все у новій якості самої державної влади, яка в результаті її внутрішньої трансформації на принципах консенсусу, партнерства і солідаризму знімає одвічне політичне відчуження людини від держави. При цьому громадянське суспільство «приборкує» владу за допомогою численних соціальних інститутів і робить державу такою соціальною системою, що переходить під контроль громадян, служить їм та реалізує їх інтереси та прагнення.
2. Еволюція розуміння уявлень щодо соціальної держави та соціальної відповідальності у світовій та вітчизняній науковій думці пройшла за такі етапи: зародження та поширення ідеї соціальної держави; перші спроби реалізації ідей соціальної держави в державно-управлінській практиці; конституційне закріплення ідеї соціальної держави та початок її втілення; початок світової соціалізації; розробка цілісної концепції соціальної держави та створення її національних моделей; визнання пріоритетності соціального державотворення світовою спільнотою.
3. Попри усі відмінності між різними типами й національними моделями соціальної держави, їх можна об'єднати за сутнісними характеристиками. Насамперед, соціальна сутність держави розглядається як її глибинна, визначальна властивість, що характеризується здатністю держави задовольняти потреби всього суспільства (передусім, забезпечувати його збереження, виживання як цілісного соціального «організму»), а також інтереси окремих соціальних груп і громадян.
4. Соціальна відповідальність як філософська та державно-управлінська категорія відображає ціннісно-правовий аспект суспільних відносин. Актуалізація ідеї соціальної держави переносить наголос з соціальної відповідальності людини перед суспільством і державою на соціальну відповідальність держави перед суспільством і людиною.
5. Як форма регуляції суспільної поведінки соціальна відповідальність має дихотомічний характер і означає сумлінне, відповідальне ставлення людини, посадової особи, органу державної влади до своєї діяльності (поведінки), а у разі порушення ними прав та законних інтересів іншої сторони, невиконання своїх обов'язків і соціальної ролі по відношенню до іншої сторони отримання цим суб'єктом певних негативних наслідків.
6.Структура соціальної відповідальності має складний та багаторівневий характер. Вона включає багатовимірні суб'єкти, об'єкти та інстанції соціальної відповідальності, що є взаємозалежними й можуть одночасно або поперемінно виступати в кожній з цих якостей. Основними формами соціальної відповідальності є юридична, моральна, політична, партійна, професійна, екологічна тощо. Найбільш давня серед них моральна відповідальність. Політична і правова форми виникають з появою держави, що й формує політичні і правові норми.
7.Суспільна активність держави проявляється у двох моделях її соціальної відповідальності, які визначаються як «етатизм» і «лібералізм», що обумовлюється тим, що вони формують відповідні функції та завдання органів державної влади й по-різному трактують співвідношення соціальної відповідальності між державою та її громадянами. Державотворчі процеси в Україні відбуваються у напрямку переходу від етатичної до ліберально-демократичної моделі соціальної відповідальності.
8.Специфіка та зміст соціальної держави розкриваються через визначення її цілей та завдань, більшість з яких реалізується через інститут соціальної відповідальності держави та громадянина, за якого органи державної влади та держава в цілому беруть на себе більший обсяг відповідальності, аніж покладають на громадян. Серед основних функцій соціальної держави є соціальне відтворення населення, регулятивна, соціально-захисна, стабілізаційно-адаптивна тощо. Соціальна держава базується на принципах людської гідності, рівних можливостей, соціальної справедливості, субсидіарності та солідаризму.
9. Основою соціальної відповідальності є динамічна система цінностей, властивих індивіду, інститутам публічної влади, та суспільству. Навіть саме виникнення соціальної відповідальності пов'язане із суспільними цінностями, що детермінують діяльність і поведінку всіх учасників суспільних відносин. Відповідно до цих цінностей, соціальна відповідальність реалізується як волевиявлення, коли окремий інститут публічної влади самоусувається, або усуває інших від виконання певних функцій.
10. Сьогодні в українському суспільстві набирає сили процес модернізації структури традиційних цінностей. Людина долучається до ціннісної системи суспільства у процесі соціалізації формування особистості за певними соціальними цінностями. При цьому соціальна відповідальність виступає ефективним інструментом реалізації суспільних цінностей у процесі життєдіяльності людини та відображає рівень її громадянськості та моральності. На різних ціннісних рівнях соціальна відповідальність громадянина несе різне соціальне навантаження й здійснює різні соціальні функції.
11.Соціальна відповідальність держави виступає визначальним фактором утвердження демократичних засад в українському суспільстві. Стабільність будь-якої держави залежить від того, наскільки гармонійно поєднані у суспільстві цінності усіх рівнів: загальні сформовані в ході розвитку державності (фактори цивілізаційної самоідентифікації); особливі суспільні норми та традиції (фактори порозуміння та стабільності); одиничні групові та персоналізовані цінності (фактори задоволення власним життям). Соціальна відповідальність є одним із найефективніших засобів підтримання цілісності суспільства, суспільної злагоди, соціальної справедливості, вдосконалення суспільних відносин.
12. Комплексний аналіз політичної реальності дозволяє виокремити особливості соціальної політики держави як інструменту реалізації соціальної відповідальності органів державної влади в Україні, адже послідовна, цілісна соціальна політика, гарантуючи та відстоюючи основні соціальні права громадян, виступає ефективним інструментом реалізації соціальної відповідальності й закріплює соціальний характер Української держави.
13. Концепція розподілу соціальної відповідальності в системі державного управління передбачає чітке розмежування функцій, завдань, повноважень, компетенцій та необхідних для їх виконання ресурсів.
14. Підвищення соціальної відповідальності в Україні відбувається шляхом подальшого поглиблення конституційної та політичної відповідальності держави, органів державної влади й посадових осіб за реалізацію функцій держави та виконання посадових обов'язків, покращення державної соціальної політики, яка безпосередньо впливає на якість суспільного життя, запровадження принципу розподіленої відповідальності як основного принципу корпоративного управління всередині інститутів державної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Забезпечення прав і свобод людини пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні // Юридичний вісник. 2000. №2. С. 70-78.
2. Агапов А. Региональная власть и ответственность кадров // Служба кадров. 2003. №4. С. 44-49.
3. Айдинян P. Власть и ответственность в организации // Социология и общество: Труды Первого Всероссийского социологического конгресса «Общество и социология: новые реалии и новые идеи». СПб.: Социологическое общество им. М. Ковалевского, 2002. С. 561-570.
4. Алексеев С. Восхождение к праву. Поиски и решения. М.: Изд-во НОРМА, 2001. 464 с.
5. Аристотель. Політика //Філософія політики: Хрестоматія: У 4 т. / Авт.-упоряд.: В.П. Андрущенко (кер.) та ін. К.: Знання України, 2003. Т. 1. 365 с.; Т. 2. 370 с.; Т. 3. 407 с.; Т.4. 429 с.
6. Аристотель. Політика // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юрид. вузів і фак. / Уклад., заг. ред. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. Х.: Легас, 2002. С. 52 61.
7. Атаманчук Г. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В. Атаманчук. 30-е изд., доп. М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2005. 584 с.
8. Афанасьев В. Системность и общество. М.: Знание, 1980. 144с.
9. Бабаєв В.М. До питання про методологічні засади пошуку ефективних методів управління // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2003. №3. С. 1116.
10.Бабаєв В.М. Децентралізація державної влади та регіоналізація по-європейськи: можливий сценарій для України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „МАГІСТР”, 2005. №3 (26). С. 356367.
11.Бабкін В. Конституційні засади соціальної держави України // Правова держава. 2000. № 11. С.83-95.
12.Барабаш Ю. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики: Автореф. дис... канд.юрид.наук. Х., 2004. 20 с.
13.Басін К. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності // Правова держава: Щоріч. зб. наук. пр. К, 2003. Вип. 14. С. 108-114.
14.Батаева Б. Социальная ответственность как фактор улучшения корпоративного управления // Финансы и кредит. 2003. № 24. С. 79-82.
15.Башняк А. Адміністративна відповідальність як правовий інститут // Науковий вісник: Зб.наук.праць / Академія державної податкової служби України. Ірпінь, 2002. Вип. 3 (17). С. 231-237.
16.Белов Г. Социальное управление и самоуправление. М.: Наука, 2002. 480 с.
17.Бельский К. Разделение властей и ответственность в государственном управлении. М.: Юрид. лит., 1990. 230 с.
18.Берданова О. Проблеми реалізації соціальних обов‘язків держави //Вісник Української академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. К.: Вид-во УАДУ, 2002. № 4. С. 285 - 289.
19.Болдирєв С. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. Х., 2003. Вип. 59. С. 30-34.
20.Богачова Л. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування за порушення прав людини // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матеріали Міжнар. наук-прак. конф., м. Харків, 25 травня 2004 р. Х., 2004. С. 207-211.
21.Бирюков С. Модели систем управления регионами и специфика положения институтов региональной власти // Вестник Моск. ун-та. Сер. № 18. Социология и политология. 2005. № 3 С. 61-68.
22.Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / Гл. науч. ред. и сост. С.Ю. Солодовников. Мн.: МФЦП, 2002. 1008 с.
23.Булавинов И. Ответственность за безответственность // Коммерсант. Власть. 2003. №37. С. 34-38.
24.Бульба В. Антропологічне тлумачення природи соціального як основи соціальної держави // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. № 1 (15). с 34 - 39.
25.Бульба В. Генезис ідеї соціальної відповідальності у світовій політичний думці // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2005. № 2(24). Ч. І С. 63 - 71.
26.Быченко В. Институты: сверхколлективные образования и безличные формы социальной субъектности. М.: Рос. акад. социальных наук, 1996. 336 с.
27.Вайшвила Альфонсас. Социальное правовое государство приобретаемая и теряемая реальность // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конференции. Минск, 2000. С. 220-227.
28.Віленський Г. Держава загального добробуту і рівність. К., 2000. 160 с.
29.Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 800 с.
30.Венедіктов В., Іншин М., Клюєв О. Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні. Наук.-практ. посіб. Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. 268 с.
31.Воеводин Л. Конституционные права и обязанности советских граждан. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1972. 299 с.
32.Волков Ю. Социальное управление как вид управленческой деятельности в общественных системах // Социально-полит. журн. 1997. № 3. С. 16-22.
33.Володин А. Современные теории модернизации: кризис парадигмы // Политическая наука. 2003. № 2. С. 25 - 29.
34.Гаджиев К.С. Государство благосостояния в трактовке западной политологии. М.: АН СССР; ИНИОН, 1991. 160 с.
35.Гегель Г.В.Ф. Философия права. М., 1990. 496 с.
36.Гладких В. Соціальні права громадян України: Конституційно-правовий аспект: Моногр. Х.: Факт, 2005. 368 с.
37.Гобс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского. М.: Мысль, 1991. 88 с.
38.Гольбах Поль. Священная зараза или естественная история суеверия / Политология: хрестоматия / Сост. проф. М. Василик М.: Гардарики, 2000. 843 с.
39.Горєлов М., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційна історія України. К.: ТОВ УВПК «Ексоб», 2005. 632 с.
40.Государственное право Германии М: РАН ИНИОН, 1994. 320с.
41.Гошко А. Формування моделі цільового місцевого самоврядування в Україні. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 172 с.
42.Гроцій Г. Про право війни та миру // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юрид. вузів і фак. / Уклад., заг. ред. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. Х.: Легас, 2002. С. 173-187.
43.Гречаный В. Категория ценности: Философский и лингвосемантический анализ. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1993. 288 с.
44.Гурлєва Т. Соціальна й автономна відповідальність органів місцевого самоврядування за реалізацію власних повноважень у процесі децентралізації влади // Держава і право: Зб. наук. пр. К., 2005. Вип. 28: Юридичні і політичні науки. С. 195-204.
45.Давидович В. Социальная справедливость: идеал и принципы деятельности — М., 1989. 128 с.
46.Данилів В.Ю. Солідарність і солідаризм. К., Ґенеза, 2000. 168 с.
47.Даль Р. Полиархическая демократия // Теория и практика демократии. Избранные тексты / Пер. с англ.; Под ред. В.Л. Иноземцева, Б.Г. Капустина. М.: Ладомир, 2006. С. 40-46.
48.Дидро Д. Соч. Т. VII. М., 1989. С. 236.
49.Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту. К.: Основи, 1999. 352 с.
50.Доннелі Дж. Права людини, демократія та розвиток // Лібералізм: Антологія К.: Смолоскип, 2002. С. 919-936.
51.Донченко О., Романеско Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Моногр. К.: Либідь, 2001. 334 с.
52.Доронін О. Соціальна політика як засіб системного забезпечення демократичних реформ: Дис...канд. політ. наук. Одеса, 2004. 173 с.
53.Елисеев О. Практикум по психологии личности. 2-е изд. СПб.: Питер, 2002. 512 с.
54.Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона. Електронна версія на 4 CD.
55.Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 34. С. 136 168.
56. Збірка договорів Ради Європи. К.: Парламентське вид-во, 2000. 480 с.
57.Зарубина Н. Этика служения и этика ответственности в культуре русского предпринимательства //ОНС: Общественные науки и современность. 2004. № 1. С. 96-105.
58.Захарченко В. Юридична відповідальність державних службовців та проблема порушень службової етики // Держава і право: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 20. С. 223-231.
59.Зомбарт В. Идеалы социальной политики / Пер. с нем. СПб., 1996. 294 с.
60. Ієрінг Р. фон. Мета в праві // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юрид. вузів і фак. / Уклад., заг. ред. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. Х.: Легас, 2002. С. 504 512.
61.Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2003. 320 с.
62.Иваненков С. Проблема социализации человека в работах классиков буржуазной и современной западной философии // Credo. 1997. №5. С. 21-33.
63.Йонас Г. Принцип відповідальності: У пошуках етики для технологічної цивілізації / Пер. з нім. К.: Лібра, 2001. 400 с.
64.Категории политической науки / Под ред. А.Ю. Мельвиля. М.: МГИМО (Ун-т); «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. 656 с.
65.Канке В. Этика ответственности. Теория морали будущего. М.: Логос, 2003. 352 с.
66.Кант И. Основы метафизики нравственности// Соч.: В 6 т. Т.4. М.: Мысль, 1965. 672 с.
67.Карлоф Б., Седберг С. Вызов лидеров: Пер. со швед. М.: Дело, 1996. 352 с.
68.Карпухин С. Социальная ответственность как философская проблема: Моногр. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2002. 336 с.
69.Кауфманн Ф. Елементи соціологічної теорії соціально-політичної інтервенції. Відень, 1983. 176 с.
70.Кіндзерський С. Гуманітарна сфера як задоволення конституційно проголошених прав і норм людського розвитку // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. К.: Вид-во НАДУ, 2004. № 4. С. 416 - 421.
71.Кирдина С. Институциональные матрицы и развитие России. Новосибирск: ООП СО РАН, 2001. 260 с.
72.Коваленко А. Відповідальність виконавчої влади: порівняльно-політологічні аспекти // Наукові записки Національного ун-ту «Києво-Могилянська академія. К., 2002. Т. 20: Спец. вип. Ч.1. С. 272-277.
73.Колюка М. Дисциплінарна відповідальність державних службовців //Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. Х., 1999. Вип. 37. С. 105-109.
74.Коник Д. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: Матеріали експертного дослідження. К.: Батискаф, 2002. 72 с.
75.Конституция Италии // Международное публичное право: Сб. док. М., 1996. 560 с.
76.Конституція України: Закон України «Про внесення змін до Конституції України». Х.: Фоліо, 2005. 48 с.
77.Конституция Франции // Международное публичное право: Сб. док. М., 1996. 560 с.
78.Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України. 2001 № 2. С. 76-85.
79.Короткий Оксфордський політичний словник / Пер. з англ.; За ред. І. Макліна, А. Макмілана. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. 789 с.
80.Королько В. Соціальна відповідальність організацій в умовах «суспільства знання» (Нова парадигма Петера Дракера) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 3. С. 207-214.
81.Котуков О., Приживара С. Відповідальність в уявленнях майбутніх магістрів державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. № 1(15). С. 150-155.
82. Крентовська О. Досвід европейської соціальної політики / Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. К.: Вид-во НАДУ, 2004. № 1. С. 212-219.
83.Кузьмин С. Социальные системы: опыт структурного анализа. М.: Наука, 1996. 248 с.
84.Лазорко О. Феномен відповідальності менеджера // Соціальна психологія. 2003. № 7. С. 36-45
85.Лафта Дж. К. Теория организации. М.: Изд-во Проспект, 2003. 416 с.
86.Ледях И. Социальное государство и права человека // Социальное государство и защита прав человека. М.: Наука, 1999. 328 с.
87.Ленк X. Размышления о современной технике. М.: Аспект Пресс, 1996. 272 с.
88.Лещук А. Відповідальність виконавчих органів та посадових осіб міських рад // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіон. наук.-практ.конф. (13-14 лютого 2003 р.): Наук. зб. Львів, 2003. С. 151-153.
89.Лукашева Е. Права человека и социальное государство // Права человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. М.: Знание, 1999. 440 с.
90.Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2001. 752 с.
91.Максимов С. Социальная ответственность и социальные противоречия // Вестник Харьков. ун-та, 1984. 244 с.
92.Мальцев Г. Конституция СССР и вопросы социальной ответственности // Конституция общенародного государства: Вопросы теории / Под общ. ред. Л.Ф. Ильичева, Д.А. Керимова. М.: Юрид. лит., 1979. С. 21-31
93.Маркузе Г. Одномерный человек. М.: REFL-book, 1994, 368 с.
94.Маршалл Т. Гражданство и социальные классы. М.: Знание, 1999. 164 с.
95.Мельник М. Відповідальність за хабарництво: історичний аспект // Вісник Академії правових наук України. Х., 2002 № 1 (20). С. 138-154.
96.Мельник О. Державна влада в контексті конституційної відповідальності // Віче. 2001. № 5. С. 59-63.
97.Мельник О. Відповідальність уряду: теорія і практика // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. наук. пр. К., 2001. Вип. 1. С. 26-38.
98.Мельник О. Парламентська відповідальність уряду // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Чернівці, 1999. Вип. 62. Правознавство. С. 64-65.
99.Мельниченко В. Політична відповідальність в державному управління: значення, сутність, особливості, забезпечення // Вісник Української академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. К.: Вид-во УАДУ, 2003. № 1. С. 312-320.
100. Методологія та методика визначення інтегральних соціальних показників / Відп. ред. Ю.І. Наєнко. К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. 372 с.
101. Мілль Д. Індивідуальна свобода і межі суверенності індивіда // Лібералізм: Антологія. К.: Смолоскип, 2002. С. 424 - 441.
102. Милецкий В. Социальное государство: эволюция теории и практики. СПб., 1998. 304 с.
103. Митчем К. Что такое философия техники? М.: Аспект-пресс, 1995. 240 с.
104. Монтриаль Т. де. Действие и система мира / Пер. с. франц. М.: Моск. гос. ин-т междунар. отношений, 2005. 488 с.
105. Моргунов Л., Семенов В. Политология. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2003. 496 с.
106. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Книга для всіх і ні для кого // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. Х.: Легас, 2002. С. 521-527.
107. Нижник Н., Плахотнюк Н. Відповідальність інструмент управління // Віче. 2001. № 5. С. 64-75.
108. Никонорова Е. Проблема ответственности и биобезопасность в контексте современных тенденций развития социоприродных отношений // Безопасность Евразии. Журнал высоких гуманитарных технологий. 2003. №2(12). С. 625-635.
109. Нойман Ф. Социальная рыночная экономика. Германский путь. М.: Дело, 1994. 120 с.
110. Общая декларация прав человека // Социальные права человека: документы и материалы Совета Европы М.: РАН ИНИОН, 1996. 248 с.
111. Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия / Отв. ред. А.А. Ручка. К.: Наук. думка, 1993. 135 с.
112. Общество и политика: Современные исследования, поиск концепций / Под ред. В.Ю. Большакова. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2000. 512 с.
113. Одінцова Г.С., Собченко В.В. Раціоналізація структурно-функціонального забезпечення діяльності районних управлінь праці та соціального захисту населення // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Вип. 1 (10). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. С. 3 8.
114. Околіта С. Справедливість та законність як принципи державно-правового регулювання: Автореф. дис... канд. держ. упр. /Українська Академія державного управління при Президенті України. К., 2000. 20 с.
115. Оксак О. Відповідальність уряду в демократичній державі // Дослідження світової політики: Зб.наук.пр. К., 1999. Вип. 6. С. 34-41.
116. Основи демократії: Навч. посіб. / За заг. ред. А. Колодій; Укр.-канад. проект «Демократична освіта&