СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ В СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ»

на правах рукопису

Сабатовська Інна Сергіївна

УДК 316.174:[331+378]:174

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ
В СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор істор. наук,
проф. В.І. Астахова

Харків 2009

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Професійна культура як системна якість культури
особистості фахівця........................................................................ 14
1.1 Культура особистості як система: теоретико-методологічні
засади................................................................................................. 14
1.2 Професійна культура особистості: особливості та специфіка
її прояву у фахівця............................................................................ 37
1.3 Співвідношення особистісних і професійних якостей
у системі професійної культури фахівця......................................... 53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1........................................................ .68
РОЗДІЛ 2. Тенденції формування професійної культури
майбутнього фахівця в умовах вищої школи............................. 70
2.1 Базові передумови формування професійної культури
майбутнього фахівця ....................................................................... 70
2.2 Основні напрями й механізми формування професійної
культури майбутнього фахівця........................................................ 89
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2....................................................... 129
РОЗДІЛ 3. Компетентність як визначальний показник професійної
культури фахівця.......................................................................... 131
3.1 Особливості застосування компетентнісного підходу
в підготовці сучасних фахівців...................................................... 131
3.2 Професійна мобільність як актуальна складова
фундаментальної підготовки компетентного фахівця до
професійної діяльності .................................................................. 161
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3....................................................... 180
Висновки.............................................................................................. 182
Список літератури.............................................................................. 189
Додатки................................................................................................ 211

ВСтуп

Трансформаційні процеси в українському суспільстві зумовлюють гостру потребу у висококваліфікованих фахівцях із широкою ерудицією та високим загальнокультурним рівнем. У сучасних умовах підготовка такого фахівця є основним завданням усієї навчальної, науково-дослідної, виховної та практичної діяльності під час здобуття людиною вищої освіти і водночас стає передумовою успішних кар’єрних стратегій фахівця у майбутньому. Криза освіти, яка виявляється у невідповідності рівня професійної культури випускників ВНЗ глобальним викликам сучасності, наочне зниження професійних якостей фахівців, їх професійної відповідальності призвели до того, що людство стурбоване зростанням різноманітних соціальних, технологічних катаклізмів, техногенних катастроф, непередбачених життєвих колізій. Без вирішення питань підвищення рівня професійної культури фахівців, здатних задовольнити потреби сучасного суспільства, неможливо забезпечити ні економічний, ні політичний, ні культурний розвиток у жодній країні.
Необхідне обґрунтування стратегій формування професійної культури як стрижневого питання у взаємодії освіти і культури, визначення ролі й можливостей вищої школи, що закладається у фундамент концептуального осмислення особливостей сучасної освітньої політики й освітніх технологій.
Доцільність та актуальність дослідження соціокультурних чинників формування професійної культури фахівця в сучасній вищій школі полягає в тому, що саме ці питання хвилюють сьогодні політичних діячів і керівників навчальних закладів, викладачів і студентів, батьків і роботодавців, бо лише висока професійна культура є запорукою успішного розвитку будь-якої країни, а особливо України, яка шукає власних шляхів до свого майбутнього.
Останнім часом ми все частіше звертаємося до питань культури. Вона посідає найвагоміше місце і як предмет дослідження, і як чинник, вагомий для пояснення, розуміння поведінки людей, а особливо майбутніх фахівців, оскільки вони більш сприйнятливі до змін і розпочинають самостійне трудове життя. Сьогодні набуло поширення явище, коли випускники вищих навчальних закладів не можуть працевлаштуватися, оскільки їх професії мало потрібні або рівень кваліфікації не задовольняє вимог роботодавця. З іншого боку, в умовах відродження багатьох галузей роботодавці, особливо у великих промислових містах, відчувають гостру потребу в кадрах. Протиріччя між існуючою системою професійної підготовки та реальними потребами у кваліфікованих кадрах прямо корелюють із характером процесів соціально-професійної мобільності молодих фахівців.
Вирішення цих питань стає одним із пріоритетів державної політики України. Звідси виникає найгостріша необхідність розробки широкого спектра проблем, пов’язаних із процесом формування професійної культури й механізмами її розвитку. Ефективна професійна підготовка майбутнього фахівця вимагає детального аналізу особливостей формування професійної культури, виявлення й визначення сформованих суперечностей із позицій системного та структурно-функціонального підходів. Підготовка фахівців у вищій школі сьогодні недостатньо досконала як на сучасні культурно-ціннісні позиції і не дає належного наукового обґрунтування практиці вузівського навчання. Разом із тим саме висока професійна культура відповідає визначальним світовим освітнім тенденціям і реально може сприяти соціально-економічному й духовному відродженню України, її інтеграції в європейське співтовариство.
Осмислення важливої ролі культури в цілому і професійної культури зокрема спонукає до оновлення методів якісної підготовки фахівців та їх первісних уявлень про майбутню професійну діяльність. Тлумачення самого терміна «професійна культура» в науковій літературі вкрай неоднозначне, тому є необхідність простежити ґенезу цього поняття, систематизувати основні підходи до його визначення. Відносно цього можна говорити, що проблеми професійної культури вивчені недостатньо, оскільки тривалий час у центрі уваги дослідників було більш вузьке поняття «рівень кваліфікації». На сьогодні вивчення феномена професійної культури набуло особливої актуальності, оскільки це сприяє вдосконаленню управління діяльністю й розвитком окремих соціально-професійних груп.
Джерела розгляду різних аспектів проблеми формування професійної культури розглядались в роботах таких представників класичної західної соціології, як М. Вебер, Е.Дюркгейм, Т. Парсонс, а також у доробку сучасних дослідників соціальних трансформацій П. Бурдьє й П. Штомпки. Всебічне дослідження професійної культури почалося фактично лише наприкінці XX століття, хоча елементи цього поняття активно розроблялися й раніше в педагогічних працях Я.Коменського, І. Песталоцці, В. Сухомлинського та ін. У науковій літературі ХХ століття педагоги, психологи й соціологи приділяли значну увагу розкриттю окремих аспектів цього поняття, що надало йому міждисциплінарного характеру. У деяких роботах зустрічається досить чітке визначення терміна «професійна культура», однак його глибинний зміст фактично не розкривається, що пояснюється, на нашу думку, браком комплексного, системного підходу до аналізу цього феномена. Головний висновок наукових досліджень минулих років полягає в тому, що тільки в результаті діяльності можуть бути створені умови для розвитку людини як індивідуальності й суспільної істоти. Спільна діяльність людей, спілкування створюють необхідні передумови для психічної діяльності індивідів, соціокультурного досвіду людства. «Ці психічні утворення особистості мають соціально культивовану природу, привласнення якої окремими людьми визначається конкретно-історичними умовами виховання й освіти» [73, с. 78].
З початку 70-х років ХХ ст. робляться перші спроби соціологічного аналізу поняття «професійна культура». З’являються роботи К.П. Савічева «Підготовка й розподіл молодих фахівців у СРСР» (1972), Д.І. Зюзіна «Якість підготовки фахівців як соціальна проблема» (1978), О.І. Карпухіна, В.А. Куценко «Студент сьогодні фахівець завтра» (1983), Г.А.Чередниченко «Молодь вступає в життя» (1985), В.І.Чупрова «Соціальний розвиток радянської наукової інтелігенції» (1988). Виникає ленінградська наукова школа, що заявила про себе роботами В.Т.Лісовського й А.Г. Дмитрієва «Особистість студента» (1974), В.П.Трусова «Соціальні й психологічні проблеми цільової інтенсивної підготовки фахівців» (1989). У Києві виходять публікації Є.І.Головахи «Життєва перспектива й професійне самовизначення молоді» (1988), В.Л. Оссовського «Професійне самовизначення й трудовий шлях молоді» (1987), І.І. Лукінова, Ю.М. Пахомова «Трудове виховання молоді» (1989). Викликають інтерес роботи естонського дослідника М.Х. Тітми «Соціально-професійна орієнтація студентства» (1981), «Вибір молоддю життєвого шляху» (1988), білоруського дослідника Є.М. Бабосова «Випускник перед вибором шляху» (1988). Здобуває визнання наукової громадськості й харківська соціологічна школа, де з’являються колективні монографії під керівництвом О.О.Якуби «Комуністичні ідеали й становлення особистості студента» (1977), «Соціальна активність фахівця...» (1983), публікації В.О.Правоторова «Професійний інтерес студента: його природа, структура та особливості формування» (1978), наукові праці В.І.Астахової «Соціальні функції вищої школи» (1984), «Роль вищої школи в підвищенні соціальної активності працівників промислових підприємств» (1988) та інші.
Особливої актуальності феномен професійної культури набуває на початку 90-х років ХХ ст. і висвітлюється багатьма провідними фахівцями в галузі соціології праці, економічній соціології й соціології культури (Н.Костенко, М.Лукашевич, Д.Маркевич, В.Оссовський, Г.Соколова, Ф.Філіппов та ін.). У цей період професійна культура (як частина загальної культури) вже розглядається як форма людської діяльності, як найважливіший аспект життєдіяльності особистості, як соціальна діяльність, що складається зі взаємозалежних цілісних феноменів, які не зводяться лише до певного комплексу знань, умінь і навичок. Професійна культура виступає певною якістю тієї діяльності, що охоплює як мотивацію, так і механізм соціальної регуляції й саморегуляції особистості. Найбільш чітко це трактування представлене в розробках В.А. Лапшова, який професійну культуру визначає як «органічний сплав кваліфікації й моральності, що функціонує на основі трудової моралі» [76, с.97].
У сучасних дослідженнях професійної культури немає єдиної точки зору на сутність і зміст цього поняття. Так, Г.М. Соколова (представник мінської наукової школи) аналізує професійну культуру з позиції типових особливостей, стверджуючи, що «тип культури має бути сукупністю механізмів і способів, які регулюють, організують, координують і спрямовують діяльність суспільного суб’єкта на досягнення певних соціально важливих цілей» [146, с. 24].
Зауважимо, що поняття професійної культури ще не набуло належного відображення в роботах узагальнюючого характеру, хоча цілий ряд дослідників приділяє значну увагу проблемам сутності й змісту професійної культури та особливостям її формування в навчально-виховному процесі підготовки окремих категорій масових професійних груп. Слід також відзначити, що поняття «професійна культура» часто вживається поза зв’язком із культурою в цілому. Одні автори звертаються до нього під час розгляду проблеми соціалізації особистості, не торкаючись його сутності, інші, не визначаючи явища, розрізняють загальну й професійну культуру. Порівняльний аналіз точок зору на професійну культуру дозволяє констатувати, що й у сучасних умовах для більшості авторів характерний несистемний підхід до проблеми: в одних випадках це виражається в невмотивованому наборі елементів, в інших у зведенні досліджуваного феномена або до сукупності знань і навичок, або до стилю мислення й спілкування. Це дозволяє говорити про недостатню вивченість проблеми й виявляє ряд суперечностей, невідповідностей і пояснює потребу їх інтерпретації й пошуку способів подолання, особливо в період глобальної світової кризи:
- між наявною системою професійної підготовки та реальними потребами суспільства у висококваліфікованих фахівцях відповідно до вимог сучасного розвитку;
- між потребою формування у студентів умінь і навичок вирішення професійних завдань засобами сучасних інформаційних і комунікаційних технологій та інформаційно-методичним забезпеченням освітнього процесу;
- між зростаючими потребами досягнення сучасної якості освіти та реальною її відповідністю актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства й держави;
- між прискоренням темпів розвитку суспільства та можливостями освіти в підготовці фахівців до діяльності у змінних умовах;
- між педагогічними можливостями професійно спрямованих дисциплін та ступенем використання їх потенціалу в підготовці всебічно розвиненого й конкурентоспроможного фахівця у ВНЗ;
- між потенційними можливостями підготовки майбутніх фахівців ВНЗ та процесом формування професійної культури й компетентності у вирішенні прийдешніх виробничих завдань.
Із розв’язанням цих суперечностей пов’язана наукова і практична проблема дослідження: яким чином забезпечити формування професійної культури фахівців і процес її удосконалення під час розв’язання ними майбутніх виробничих завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах загальноакадемічної теми науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» «Формування інтелектуального потенціалу суспільства на межі століть: економічні, політичні, соціокультурні аспекти й прогнози» (реєстраційний державний номер ГР 0199U004470) і є складовою наукової тематики, що виконується кафедрою соціології ХГУ «НУА» в період до 2010 р., затвердженої Міністерством освіти і науки України 12.12.1999 р.).
Мета дослідження полягає у виявленні суттєвих рис та аналізі формування професійної культури фахівця в умовах вищої школи у соціокультурному контексті інформаційного суспільства.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження виникла потреба вирішення таких завдань:
- на основі системного і структурно-функціонального підходів розкрити зміст і визначити критерії рівня культури особистості фахівця;
- подати системну характеристику професійної культури фахівця, який вже має вищу освіту;
- дослідити співвідношення особистісних і професійних якостей у рольовій реальності фахівця;
- визначити роль професійного інтересу у формуванні професійної культури фахівця;
- визначити основні тенденції та закономірності формування професійної культури майбутніх фахівців у сучасному ВНЗ;
- проаналізувати методологічні можливості компетентнісного підходу для дослідження професійної культури майбутнього фахівця в сучасному українському суспільстві.
Об’єктом дослідження є процес формування професійної культури фахівця.
Предмет дослідження соціокультурні чинники становлення професійної культури особистості в процесі здобуття вищої освіти.
Теоретико-методологічною основою дослідження є, з одного боку, концепти структурно-функціонального аналізу, артикульовані у працях таких класиків світової соціологічної думки, як Е. Дюркгейм, Т Парсонс, що дозволив дослідити складові професійної культури фахівця, шляхи й засоби її формування та функціонування, а з іншого теорія соціальної дії М. Вебера, на основі якої концептуалізовано індивідуальний вимір освіти.
Окрім того, велике значення для теоретичного обґрунтування даної дисертації мали роботи таких дослідників, як П.Бурдьє, А.Печчеї, В.Правоторов, В. Ядов, О. Якуба.
Для розв’язання дослідницьких завдань у дисертаційній роботі використано низку загальнонаукових методів, зокрема узагальнення та абстрагування, аналізу та синтезу, аналогії, порівняння, типологізації.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є соціологічні дослідження, проведені лабораторією проблем вищої школи й кафедрою соціології Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» за участі автора: «Виховна робота в сучасному українському ВНЗ: стан, проблеми, перспективи» (лютий березень 2004 р.) опитування студентів ВНЗ IIIIV рівнів акредитації м.Харків (n=2686); «Проблеми студентського життя очима студента» (вересень 2004 р.) опитування студентів харківських ВНЗ (n=1205); «Стратегії працевлаштування й професійних переваг п’ятикурсників ХГУ «НУА» (2006р.) опитування студентів (n=118); «Бачення студентами своєї професійної діяльності» (2007 р.) опитування студентів ХГУ «НУА» (n=146).
Проведено вторинний аналіз соціологічних моніторингів Українського інституту соціальних досліджень «Молодь України: ціннісні орієнтації й культурні запити» (2003 р.) і соціологічної лабораторії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна «Молодь у суспільстві, що змінюється», «Студент про себе, про життя, про професію» (2004р.), «Ціннісні орієнтації сучасного студентства: ознаки й фактори постмодернізації»(2006р.), матеріали опитування роботодавців у регіонах України Центром тестування й розвитку «Гуманітарні технології» (2008/09 рр.), аналіз статистичних даних.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні важливого завдання соціології освіти обґрунтуванні концепції формування професійної культури фахівця, виявленні його основних чинників і розкривається у наступних положеннях:
- вперше здійснено структурно-функціональний аналіз професійної культури фахівця в контекстах динаміки сучасної вищої школи;
- запропоновано концепцію процесуального осмислення формування професійної культури фахівця в сучасній вищій школі;
- удосконалено поняття «професійна культура фахівця», що є комплексною системою елементів, яка забезпечує необхідний рівень виконання професійних функцій та можливість подальшого самовдосконалення фахівця. Вона виявляється через єдність особистісних та професійних якостей, ступінь володіння ним досягненнями й фаховими компетенціями, соціально-професійною мобільністю, що сприяє соціальному й духовному розвитку індивіда в умовах входження в загальноєвропейський освітній простір;
- розкрито структурні елементи культури фахівця: професійний світогляд, інтерес, мислення, компетентність, майстерність, морально-професійний обов’язок і відповідальність, а також у соціокультурному аспекті розкрито значення спрямованості діяльності фахівця, що дозволяє кваліфікувати її гуманістичну орієнтацію й індивідуальний стиль;
- визначено та систематизовано соціокультурні чинники, що впливають на процес формування професійної культури: залежність рівня професійної культури значною мірою визначається соціальним середовищем, ціннісною, етичною та сенсожиттєвою парадигмою; рівень професійної культури залежить від якості довузівської та вузівської підготовки, спрямованості професійних інтересів та інтенсивності соціалізації майбутнього фахівця; формування професійної культури фахівця залежить від ступеня вмотивованості до навчання; на рівень професійної культури впливає рівень сформованості громадської відповідальності;
- охарактеризовано комплекс педагогічних умов ефективного формування професійної культури студентів з урахуванням сучасних тенденцій і розкрито взаємозв’язок між усвідомленим професійним інтересом й підвищенням якості підготовки майбутніх фахівців;
- розкрито значущість професійної компетентності (яка виступає елементом та складовою культури, є властивістю особистості, що характеризується високою мотивацією до професійної діяльності, і виявляється у форматі єдності теоретичних знань, практичних умінь, а також є здатністю й готовністю до здійснення цієї діяльності) та професійної мобільності (що є відносно усталеною властивістю особистості й виступає тим соціальним механізмом, який спрямований на підвищення ефективності професійної діяльності та самовдосконалення в ній) як визначальних показників професійної культури випускника ВНЗ.
Теоретичне й практичне значення отриманих результатів. Теоретична значущість роботи полягає в тому, що теоретико-методологічні положення дисертації розширюють у соціокультурному контексті усталені наукові уявлення про професійну культуру, чинники, які сприяють її формуванню. У дисертації виходячи з комплексного соціологічного аналізу професійної культури фахівців виявлено основні тенденції її становлення в сучасній вищій школі.
Практична значущість роботи. Матеріали дослідження впроваджено в «Концепцію, стратегічні завдання і перспективний розвиток НУА на період 20062020 рр.», враховано при розробці «Програми супроводу випускників», прийнятої вченою радою ХГУ «НУА» (листопад 2004 р.), а також можуть бути використані в подальших теоретичних і методичних розробках, пов’язаних із реформуванням вищої школи і зміною її стратегічних цілей і завдань у зв’язку з новим етапом цивілізаційного розвитку нашого суспільства. Матеріали дослідження можуть бути основою для розробки й застосування інноваційних методів навчання і виховання студентів, а також використовуватися в педагогічній діяльності при розробці й читанні курсів «Вступ до спеціальності», «Соціологія особистості», «Соціологія праці», «Економічна соціологія», «Культура особистості».
Апробація отриманих результатів. Основні положення й результати дисертаційного дослідження апробовано на міжнародній науково-практичній конференції «Освіта й суспільство» (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); на міжнародній науково-практичній конференції «Становлення професійної кар’єри жінок: історико-філософський, соціологічний і психологічний аспекти» (м.Харків, ХГУ «НУА», 2003 р.); на методологічних семінарах кафедри соціології ХГУ «НУА» (червень 2004 р., лютий 2006 р.) і в роботі «круглого столу» «Трансформація науки і освіти в Україні: погляд молодих учених» (Харків, 2002 р.). Результати дослідження також апробовано під час проведення тренінгової програми «Лідерство й менеджмент» (НТУ «ХПІ», 2004 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Методологія й методика виховної роботи в умовах безперервної освіти» (Харків, ХГУ «НУА», 2005 р.), на IV Міжнародній науково-практичній конференції з проблем сучасної інтелігенції «Моральні імперативи інтелігенції» (Харків, ХГУ «НУА», 2006 р.), на науково-теоретичній конференції молодих учених «Інтеграція науки та освіти парадигма розвитку вищої школи у ХХІст.» (Харків, ХГУ «НУА», 2008 р.).
Публікації. Основні ідеї й результати дисертаційного дослідження викладено в 9 публікаціях, 4 з них статті, опубліковані в спеціалізованих виданнях із соціологічних наук, які входять до відповідного переліку ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків, списку використаної наукової літератури, що містить 250 джерел, та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок (основна частина 188 сторінок, список використаних наукових джерел 22 сторінки, додатки 3 сторінки).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язане наукове завдання розробки й виконання концептуального підходу до аналізу сутності й механізмів формування професійної культури фахівців в умовах оновлення вищої школи України. Без надійного формування належної загальної і професійної культури фахівців неможливо не тільки забезпечити якісну підготовку національної гуманітарно-технічної еліти, але й взагалі сформувати таку професійну компетентність, яка б відповідала сучасним суспільним потребам до фахівця ХХІ ст.
Наведені підходи до проблеми культури особистості відбивають її поліморфну, системну природу, наявність структурних елементів, взаємодія яких забезпечує функціонування й розвиток її як цілісної системи. Системний, струтурно-функціональний та діяльнісний підходи до проблеми розвитку культури особистості дозволили виявити її поліморфну, системну природу, наявність структурних елементів, взаємодія яких забезпечує функціонування й розвиток її як цілісної системи в єдності спрямованості й потенціалу особистості фахівця.
Авторська позиція базується на тому, що професійна культура фахівця, її сутність і структура запропоновано авторську інтерпретацію поняття «професійна культура фахівця», що являє собою комплексну систему елементів, яка забезпечує необхідний рівень виконання професійних функцій та можливість подальшого самовдосконалення фахівця. Вона виявляється через єдність особистісних та професійних якостей індивіда, ступеня володіння ним досягненнями й фаховими компетенціями, соціально-професійною мобільністю, що сприяє соціальному й духовному розвитку за умов входження в загальноєвропейський освітній простір. Подано змістовне розкриття структурних елементів культури фахівця: професійний світогляд, інтерес, мислення, компетентність, майстерність, морально-професійний обов’язок і відповідальність; в соціокультурному аспекті розкрито значення спрямованості діяльності фахівця, що дозволяє кваліфікувати її гуманістичну орієнтацію й індивідуальний стиль.
Визначені та систематизовані соціокультурні чинники, що впливають на процес формування професійної культури: 1)залежність рівня професійної культури суттєво визначається соціальним середовищем, ціннісною, етичною та сенсожиттєвою парадигмою; 2)рівень професійної культури залежить від якості довузівської та вузівської підготовки, спрямованості професійних інтересів та інтенсивності соціалізації майбутнього фахівця; 3)формування професійної культури фахівця залежить від ступеня вмотивованості на навчання; 4) на рівень професійної культури рівень сформованості громадської відповідальності.
Згідно із зазначеною потребою в навчанні висококваліфікованих фахівців, здатних до активних дій, виявлено, що перш за все необхідними є такі вміння й навички: самостійність, уміння встановлювати стосунки, готовність брати на себе відповідальність, надійність, креативність, уміння висловлювати свою думку, терпимість, сприйнятливість, відкритість культурі й світу, а також опанування себе, незворушність, які допомагають спокійно вирішувати проблеми, налагоджувати відносини з іншими людьми й долати невпевненість, а також широкий світогляд, знання структурних принципів, самовпевненість замість страху, здатність приймати рішення, уміння оцінювати важливість проблем, готовність перевіряти й виправляти гіпотези, пошук відповіді на запитання чому?, стійкість до невизначеності. Необхідно вчитися вирішувати серйозні суперечності, здобувати знання, проводити експертизу й приймати рішення, навіть при незнанні всіх факторів. І, звичайно ж, розвивати критичне мислення. Усе це дуже важливі якості, які є невід’ємною частиною професіоналізму фахівця.
Орієнтуючись на сучасні вимоги, що висуваються до фахівців, дисертант підкреслює, що професійний розвиток невіддільний від особистісного, тому що чим вищим є особистісний потенціал фахівця, тим вищим виявляється його професійний рівень мислення, а відповідно рівень професійної культури.
На основі аналізу нової освітньої парадигми встановлено першорядне значення професійного інтересу студентів і специфіки його прояву. Він фіксується в тій системі форм діяльності (навчальна, наукова, громадська, виробнича), що характеризує ставлення студента до змісту обраної професії. Виходячи з цього професійний інтерес уважається передумовою формування професійної культури майбутнього фахівця. Результати дослідження показали, що об’єктивний вплив здійснюють загальносвітові тенденції в освіті, соціально-філософські проблеми культури, стан системи освіти і якість освітніх послуг, культура освітньої установи, престижність професії в суспільстві. Серед суб’єктивних факторів загальна культура й мотивація особистості, що здобуває професійну освіту, сукупність її схильностей до соціальної практики, сформована у вигляді когнітивних і мотиваційних структур у перші роки соціальної взаємодії. Діалог культур, під впливом якого перебуває й система професійної освіти та її суб’єкти, відбувається на тлі таких загальносвітових тенденцій розвитку освіти, як демократизація й інтернаціоналізація, інформатизація й комп’ютеризація, тому діалогізм, толерантність, відповідальність, самостійність можуть розглядатися як цінності-цілі сучасної освіти особистості і, зокрема, молодого фахівця.
На основі системного принципу, який передбачає різнобічний аналіз формування культури майбутнього фахівця, виділяються два основних напрямки: 1) інтелектуально-розвиваючі соціальні механізми, серед яких навчальна діяльність, що характеризується як інформативно насичений шлях професійного самовизначення й становлення особистості фахівця, засіб формування різнобічних пізнавальних інтересів, настанов на самоосвіту й нагромадження досвіду базових властивостей професійної культури сучасного фахівця; сукупність педагогічних умов, які найбільш точно відображають особливості процесу формування професійної культури фахівця в умовах ВНЗ, їх головним результатом буде цілеспрямоване забезпечення гармонічній єдності й використання тих із них, які сприяють бажаному характеру протікання процесу формування професійної культури, усунення тих факторів, які перешкоджають нормальному функціонуванню й розвитку цього феномену; 2) професійно-формуючі соціальні механізми, серед яких: культура спільної діяльності викладача й студента як принципово нова система виховання, педагогіка співпраці, за допомогою якої студенти орієнтовані на конструктивно-критичне ставлення до своєї діяльності й діяльності викладача, де зміцнюється стійкий «зворотний зв’язок», що фіксує ефективність їх праці; науково-дослідна діяльність як відображення власне наукового потенціалу ВНЗ, спрямованого на трудове виховання молодої наукової еліти, яка має забезпечити розвиток майбутньої науки; студентське самоврядування як реалізація своїх цивільних прав, здатність відчути відповідальність за свої дії, уміння продемонструвати інтереси, втілити в життя потреби; виробнича підготовка й практика як можливість вироблення у студента вміння концентрувати свої сили, увагу й волю на досягненні певного результату, підпорядковувати свої бажання обраній меті, проектувати освіту для себе, а себе для культури; матеріально-технічна база ВНЗ, яка відкриває великі можливості організації фондів і нагромадження кращих зразків педагогічної творчості для використання їх у навчальному процесі й у самоосвіті студентів. Про це свідчать наведені в роботі приклади із практичної діяльності ВНЗ Харківщини та інших регіонів країн СНД в епоху глобалізації.
Типологія професійної культури майбутнього фахівця значною мірою визначається спеціальністю і професією, яку він здобуває. У діяльності інженера, ученого, наукового співробітника в тих чи інших формах зливаються професійна культура й наукова; у художника, діяча культури, у працівника культурно-просвітницьких установ сполучаються професійна культура й естетична, професійно-творча та художньо-креативна. У суспільній діяльності політика мають бути злиті професійна культура, моральна й політично-правова. У практиці педагога, викладача проявляється тенденція до злиття професійної й морально-гуманітарної культури, культури спілкування. Усе це показує складність і неоднозначність зв’язків, що існують у системі особистісної культури фахівця. Вищий рівень розвитку професійної культури передбачає відповідний ступінь сформованості ціннісних, соціально-значимих характеристик активності фахівця, у тому числі почуття соціальної відповідальності, громадянського обов’язку, готовності служити суспільним інтересам.
Позначено шлях розв’язання суперечностей між рівнем знань, орієнтацією, налаштованістю й рівнем методологічної й методичної культури, що характеризує повноту й глибину використання знань, ціннісних орієнтацій; вихід підготовки фахівців за межі ВНЗ передбачає тісну взаємодію останнього з тією галуззю виробництва, для якої вони готуються.
У сфері професійної культури фахівця найбільш важливими компонентами є компетентність і професійна етика. В основі професійної компетентності фахівців лежить: наявність метазнань як знань про способи здобуття знань; володіння логікою виробничого процесу, технологією пошуково-творчої діяльності (установлення цілей, прогноз результатів, план ви рішення проблем, вибір відповідних методів, аналіз результатів); уміння оцінити результати власної діяльності, визначити способи й шляхи їх корекції, володіння технологіями й уміння представити результати діяльності. А сукупність нових цінностей і норм поведінки утворює ту чи іншу професійну етику. При цьому часто виникають своєрідні синтези моральних, правових, політико-адміністративних, загальнокультурних норм і відповідних змішаних видів відповідальності окремих фахівців, цілих організацій, професійних співтовариств. Такі цінності й норми переважають у кодексах професійної діяльності. Йдеться про оцінювання не тільки професіоналів, і тому цей аналіз виходить за межі власне професійної етики й має справу зі складною взаємодією різнопланових (різнокаліберних) інтересів різних спільнот і з відповідними поведінковими кодексами. Розвиток моралі через конкретизацію передбачає можливість виникнення нових настанов, дозволів і заборон, що не мають застосування ніде, крім певної сфери професійної діяльності, і максимально сприяють підвищенню її результативності, посиленню гуманістичних орієнтацій діяльності. Формування професійної культури фахівця буде ефективніше здійснюватися на основі компетентнісного підходу.
Формування професійної культури виступає одним із результатів соціалізації особистості майбутнього фахівця й у цьому сенсі підпорядковується її загальним закономірностям, а саме: 1. Професійна культура майбутнього фахівця значною мірою визначається соціальним середовищем, у якому він виховувався, і прийнятою в цьому середовищі сенсожиттєвою, ціннісною й морально-етичною парадигмою. 2. Рівень професійної культури залежить від спрямованості професійних інтересів й інтенсивності процесів соціалізації особистості студента як майбутнього фахівця. 3. Професійна культура фахівця як результат навчально-виховного процесу є цілісним утворенням. Вона виступає своєрідним проявом синтетичної взаємодії змісту професійної освіти й виховного впливу вищої школи. Активний вплив на виховання студентів, у тому числі й на формування професійної культури, здійснюють належним чином організована аудиторна й позааудиторна робота, заняття фізичною культурою й спортом, різні заходи щодо естетичного виховання, виробнича практика та ін. Безперечно, сподіваний вплив тут буде ефективним лише за умови належної уваги викладачів до виховних аспектів навчальної діяльності. 4. Професійна культура фахівців разом із цінніснозначимим сприйняттям та реалізацією фахової діяльності є найвищим проявом їх відповідності соціально-ринковим вимогам сучасності. У цій якості вона виступає важливим фактором забезпечення високої ефективності спільної діяльності людей. В умовах постіндустріального суспільства розуміння справжнього професіоналізму не може обмежуватися лише високим рівнем професійної компетентності фахівців. Сьогодні це поняття органічно включає професійний інтерес, певну сукупність особистісних якостей, у структурі якої все більш важливого значення набуває професійна культура.
Компетентнісний підхід зорієнтований на дослідження професійної культури фахівця у форматі єдності теоретичних знань, практичних умінь, здатності і високої мотивації до професійної та соціальної діяльності. Соціологічний аналіз професійної культури виходить із необхідності впровадження компетентнісного підходу в підготовку сучасних фахівців через опанування почуття особистісної відповідальності за можливі результати технічних або управлінських рішень та дій перед соціальним оточенням, за забезпечення гармонії відносин у системі «суспільство природа техносфера».
У процесі дослідження розглянуто проблему соціально-професіональної мобільності майбутніх фахівців і позначено залежність їх активної або пасивної позиції щодо соціально-культурної та професійної діяльності від потреби й зацікавленості в ній, визначено взаємозв'язок інтересів студентів у соціально-культурній сфері та їх творчих здібностей. Принципи самоорганізації, досвід спілкування студентів у спільному процесі, методи стимулювання соціально-професійної мобільності майбутніх фахівців, управлінські технології усі ці фактори стають не тільки специфічним надбанням, а частиною формування професійної культури. У цьому полягає загальносоціальна значимість професійної культури та організації в цілому. Соціально-професійна мобільність, на нашу думку, є підвалиною, певним стрижнем компетентності, а отже, виступає запорукою успіху майбутніх фахівців у професійній діяльності.
Вищий рівень розвитку професійної культури фахівця передбачає відповідний ступінь сформованості ціннісних, соціально-значимих характеристик його мобільності, у тому числі почуття соціальної відповідальності, громадянського обов'язку, готовності служити суспільним інтересам. У цьому сенсі формування й удосконалення професійної культури майбутнього фахівця є справді складним процесом збагачення індивідуальності, у якому перехрещуються проблеми професійної адаптації фахівця та його самореалізації.
Отже, формування професійної культури вважаємо одним із пріоритетних завдань національної освітньої системи, успішне виконання якого істотною мірою буде сприяти соціально-економічному й духовному відродженню України, реалізації планів її інтеграції в європейське співтовариство.

Література:

1. Абрамов Р.Н. Профессиональный комплекс в социальной структуре общества (по Парсонсу) / Р.Н. Абрамов // Социол. исслед. 2005. № 7. С. 5465.
2. АврамоваЕ. Идеалы и ценности молодых интеллектуалов / Е. Аврамова // Общественные науки и современность. 1993. № 4. С. 3946.
3. Андреев А. Знания или компетенции? / А.Андреев // Высшее образование в России. 2005. № 2. с.20-23
4. Андреева О.Ю. Институциональный кризис образования через призму профессиональной культуры / О.Ю. Андреева, А.Н. Кабацков // Журн. социологии и соц. антропологии. 2004.Т. 7, № 1. С. 126132.
5. Астахова В.И. Становление новой образовательной парадигмы на рубеже веков / В.И. Астахова // Вчені зап. Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.». 2004. Т. 10. С. 2431.
6. Астахова В.И. Формирование интеллигентности интеллигенции как социально-политическая проблема / В.И. Астахова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Зб. наук. пр. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Х., 2001. С. 1524.
7. Астахова В.И. Фундаментально-гуманистическая миссия образования / В.И.Астахова // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти в національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Х. : НТУ «ХПІ», 2002. С. 1622.
8. АстаховаВ.И. К вопросу о формировании интеллигентности в вузе / В.И.Астахова, А.Л. Сидоренко // Методологія, теорія та практика соціол. аналізу сучасного суспільства : Зб. наук. пр. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Карабіна. Х., 2001. С. 3140.
9. БабакВ. Проблема вдосконалення переліку напрямів підготовки і спеціальностей та світова практика формування програми вищої освіти / В.Бабак // Вища шк. 2004. № 56. С. 7480.
10. Бабосов Е.М. Нравственная культура личности / Е.М. Бабосов М., 1985. 164 с.
11. Байденко В.И. Компетенции в профессиональном образовании (к освоению компетентностного подхода) / В.И. Байденко // Высшее образование в России. 2004. № 11. С. 48
12. Бакиров В.С. Історичні форми ціннісної свідомості (статті перша і друга) / В.С.Бакіров // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Соціол. дослід. сучас. суспільства: методологія, теорія, методи. 2001.- № 511, вип.12. С.9-15; №527.вип.13. С. 913.
13. Баталов А.А. О некоторых моментах становления комплексного подхода к личности / А.А. Баталов // Проблемы личности: материалы симпозиума. М., 1989. 520 с.
14. Беляев С. Итоги опроса работодателей в регионах Украины [Электронный ресурс] / С. Беляев // Навигатор. К., 2007. Режим доступа : www. navigator.lg.ua.
15. Береговенко Е.Н. К проблеме формирования профессиональной культуры будущих специалистов // Ломоносовские чтения 2007: Материалы научно-исследовательской конференции преподавателей, аспирантов, студентов Оскольского политехнического колледжа Старый Оскол. 2007. С. 5760.
16. Береговенко Е.Н. Развитие профессиональной культуры студентов туристского колледжа / Автореф. диссертац. на соиск. учен. степ. канд. педаг. наук. Рос.междунар. академ. туризма. М. 2007. 26 с.
17. Береговенко Е.Н. Технология формирования органов студенческого самоуправления в профессиональном образовательном учреждении: Учебно-методическое пособие. Старый Оскол: ООО «ТНТ», 2006. 68с.
18. Библер В.С. От научения к логике культуры / В.С. Библер. М., 1991. 415с.
19. Бирченко Е.В. Вожатское движение в непрофильном вузе / Е.В. Бирченко // Инновации в образовании. 2005. № 6. C. 2532.
20. Бирченко Е.В. Высшее образование и рынок труда: новые условия и новые запросы / Е.В.Бирченко // Глобальные проблемы человечества как фактор трансформации образовательных систем / Харк. гуманит. ун-т. «Нар. укр. акад». 2008. С. 265277.
21. Бирченко Е.В. Исследовательский и функциональный потенциал вузовских центров карьеры в формировании успешных стратегий трудоустройства выпускников / Е.В.Бирченко // Вчені зап. ун-ту «Крок». Випуск 18 в 4-х томах / Мат-ли міжнарод. науково-практич. конф-ції «Виклики і потреби бізнесу ХХІст.» 2008. Т. 1. С. 5967.
22. Бирюков А.В. Две модели интеграции: реформа образования в Азиатско-Тихоокеанском регионе и Болонский процесс / А.В. Бирюков // Высшее образование сегодня. 2004. № 12. С. 4751.
23. Білоцерковська Н. Г. Гуманізація освіти як засіб формування гуманітарної культури студентства: соціологічний аспект / Н. Г. Білоцерковська // Вісн. Харк. держ. пед. ун-ту ім. Г. Сковороди. Сер. Соціологія. Х., 1998. Вип. 1. С. 310.
24. Богдасарьян Н.Г. Профессиональная культура инженера: механизмы освоения / Н.Г. Богдасарьян. М., 1998. 248 с.
25. Бойков В.Э. Профессиональная культура государственной службы / В.Э.Бойков // Социол. исслед. 1999. № 2. С. 3440.
26. Болонський процес: Документи / уклад.: З.І.Тимошенко, А.М.Греков, Ю.А. Гапон, Ю.І. Палеха. К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2004. 169 с.
27. Болотов В.А. Компетентносная модель: от идеи к образовательной парадигме / В.А. Болотов, Сериков В.В. // Педагогика. 2003. № 10. С. 914.
28. БорисоваН.В. Выбор образовательных технологий в контексте практической подготовки студентов вузов / Н.В. Борисова // Квалификативная культура, образовательная среда и технологии в образовании / под ред. Н.А.Селезневой, А.И. Субетто. М., 2002.
29. БоярскийЕ. Обобщенные компетенции выпускников вузов / Е. Боярский, С.Коломиец // Высшее образование сегодня. 2007. № 6. с.2124.
30. Будаева Т.И. Формирование личности молодого специалиста в процессе обучения в вузе // Педагогическая наука и практика: проблемы и перспективы. Сб.науч.статей. Выпуск второй.- Москва: ИОО МОН РФ, 2004. 202 с. С.5464.
31. Бурдьё П. Структуры, Habitus, Практики / П. Бурдьё // Современная социальная теория: Бурдьё, Гидденс, Хабермас / под ред. А. Ледёневой, И. Давыдовой. Новосибирск, 1995. С. 1639.
32. Вакарчук І. Вища освіта України європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: виступ міністра освіти і науки України І.Вакарчука на підсумковій колегії МОН України / І. Вакарчук // Вища школа. 2008. № 3. С. 3-18.
33. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. Избранные произведения / М. Вебер. М., 1990. 282 с.
34. Вербицкий А. Контекстное обучение в компетентностном подходе / А.Вербицкий // Высшее образование в России. 2006. № 11. с.611
35. Вичев В. Нравственная культура руководителя / В. Вичев. М., 1988. 124 с.
36. Вишневский Ю.Р. Социальный облик студенчества 90-х годов / Ю.Р.Вишневский, Л. Я. Рубина // Социол. исслед. 1997. № 10. С. 5660.
37. Выбор молодежью жизненного пути / под ред. Е.М.Бабосова, М.Х.Титмы. Минск, 1988. 200 с.
38. Выпускник перед выбором пути / под ред. Е. М. Бабосова. Минск, 1988. 237 с.
39. Гавриш Н. В., Прошкін В. В., Сущенко О. Г. Науково-дослідна діяльність студентів як інтегруючий фактор у процесі професійної підготовки фахівців у педагогічному університеті // Освіта Донбасу. 2007. № 3 (122), с.6064
40. Галицкий В. М. Человек. Труд. Независимость [Электронный ресурс] / В.М. Галицкий // Материала государственной службы занятости. К. 2006. Режим доступа : www.dez.gov.ua. Загл. с экрана.
41. Геворкян Е. Кадры высшей школы: актуальное состояние / Е. Геворкян // Высшее образование в России. 2006. № 9. С. 812.
42. Глобальні проблеми людства як фактор трансформації освітніх систем: Матеріали V Міжнар. наук. практ. конф. семінару кер. ВНЗ та вчен. дослідників із проблем освіти, Харків, 13 лют. 2007 р. / М-во освіти і науки України, Акад. пед наук України, Харк. обл. держ. адміністрація, Рада ректорів Харк. реґіону, Нар. укр. акад.; [Редкол. В. І. Астахова (відп. ред.) та ін.]. Х.: Вид-во НУА, 2007. 264 с.
43. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Е.И.Головаха. М., 1988. 205 с.
44. Горовая В.И. Гуманитаризация образования и профессиональная культура специалиста / В.И. Горовая, С.И. Уляев. М., 2004. 132 с.
45. ГребневЛ. Гуманитарное образование. Размышления о «форме» и «содержании» / Л. Гребнев // Высшее образование в России. 2004. № 3. С. 320.
46. Григорьева Н. Вузовский диплом сегодня не есть диплом профессионала / Н. Григорьева // Высшее образование в России. 2004. № 1. С. 104110.
47. Губерський Л.В., Андрущенко В.П., Михальченко, М.І. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л.В.Губерський, В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. К.: Знання України, 2002. 580 с.
48. Гудрамович В.И. Оценка деловых и личностных качеств руководителя. / В.И. Гудрамович // Социол. исслед. 1989. № 2. С. 8486.
49. Дмитриєвський Ю.В. Роль професійної культури та її формування в системі управлінської підготовки інженера-лідера / Ю.В.Дмитриєвський, О.С. Пономарьов // Проблеми та перспективи формування національно-гуманітарної еліти : зб. наук. пр. Х., 2002. Вип. 4. С. 7378.
50. Добрянский И.А. Информационно-технологическая составляющая в формировании профессиональных качеств специалистов (из опыта работы) / И.А. Добрянский // Научные записки Кировоградского государственного педагогического университета. Вып. 72 (укр.яз.). Кировоград, 2007. С. 37-39.
51. Дорофеев А. Профессиональная компетентность как показатель качества образования / А. Дорофеев // Высшее образование в России. 2005. № 4. С. 3338.
52. Дружилов С.А. Психологические проблемы формирования профессионализма и профессиональной культуры специалиста / С.А.Дружилов. Новокузнецк: Институт повышения квалификации, 2000. 127 с.
53. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность / Е.П. Ермолаева // Психол. журн. 2001. Т. 22, № 4. С. 2832.
54. Ермолаева Е.П. Психология профессионального маргинала в социально значимых видах труда / Е.П. Ермолаева // Психол. журн. 2001. Том 22, № 5. С. 4549.
55. Жук О.Л. Компетентностный подход в высшем профессиональном образовании / О.Л. Жук // Адукацыя і выхаванне. 2004. № 12. С. 4148.
56. Жук О.Л. Психолого-педагогическая компетентность выпускника университета / О.Л. Жук // Высшая шк. 2004. № 6. С. 4551.
57. Зарецкая И.И. Коммуникативная культура педагога и руководителя / И.И. Зарецкая; отв. ред. М.А. Ушакова. М., 2002. 159 с.
58. 3арецкая И.И. Профессиональная культура личности / И. И. Зарецкая. Екатеринбург, 1997.
59. Згуровський М. Основні завдання вищої освіти України щодо реалізації принципів Болонського процесу та забезпечення вимог сфери праці / М. Згуровський // Вища шк. 2004. № 56. С. 5462.
60. Зеер Э.Ф. Психология профессий / Э.Ф. Зеер. Екатеринбург, 2004. 214 с.
61. Зимняя И.А. Ключевые компетенции — новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя // Высшее образование. 2003. № 5. С. 3442.
62. Зубкова Е.В. Специалист с дипломом технического университета на рынке труда: результаты экспертного опроса администрации харьковских предприятий / Е.В. Зубкова // Материалы межрегиональной научно-методической конференции «Фундаменталізація вищої технічної освіти необхідна умова випуску конкурентноспроможних фахівців», 1112 квіт. 2001 р. / Нац. техн. ун-т «Харк. політехн. ін-т». Х., 2001. С.4145.
63. Иванов В. Педагогическая деятельность: проблемы, сложности / В.Иванов, Л.Лурье, А. Зерминов // Высшее образование в России. 1997. № 4. С.4449.
64.Ионин Л.Г. Социология культуры / Л.Г. Ионин. М., 1996.
65. Исаев И.Ф. Концептуальные основы исследования проблемы профессионально-педагогической культуры / И.Ф. Исаев // Научные ведомости БГУ. 1997. № 1 (4). с. 312.
66. Іванченко Є.А. Професійна мобільність майбутніх фахівців / Є.А.Іванченко Одеса, 2004. 120с.
67. Каган М.С. Человеческая деятельность; (опыт системного анализа) / М.С. Каган. М., 1974. 328 с.
68. Каганов А.Б. Рождение специалиста: профессиональное становление студента / А.Б. Каганов. Минск: Изд-во БГУ, 1983. 111 с.
69. Кайдалов Д.П. Психология единоначалия и коллегиальности. Вопросы теории и практики взаимодействия руководителя и коллектива / Д.П. Кайдалов, К.И. Суименко. М., 1997.
70. Карпенко О. М. К вопросу о компетентностном подходе в российском образовании / О.М. Карпенко, О.И. Лукьяненко // Инновации в образовании. 2004. № 6. С. 514.
71. Карпухин О. И.