СТРУКТУРА ТА ПРАГМАТИКА ФРАГМЕНТОВАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі мови мас-медіа)

Короткий опис

Львівський національний університет
Імені Івана Франка

На правах рукопису

УДК 811.111’373

Гусак Ігор Петрович

СТРУКТУРА ТА ПРАГМАТИКА ФРАГМЕНТОВАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
(на матеріалі мови мас-медіа)

10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Помірко Роман Семенович
доктор філологічних наук
професор кафедри романських мов

Львів - 2005

ЗМІСТ

стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................

4

ВСТУП ..............................................

5

РОЗДІЛ 1. ФРАГМЕНТАЦІЯ ЯК ПРОДУКТИВНИЙ СЛОВОТВІР­НИЙ ПРОЦЕС У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ. ...

14

1.1. Проблеми визначення поняття фрагментації та види фрагментова­них одиниць. ........................................

14

1.2. Лексемний статус фрагментованих утворень. ...........

18

1.3. Історичні аспекти фрагментації мовних одиниць. ............

24

1.4. Фрагментація і неологізми. ............................

36

1.5. Фрагментовані лексичні одиниці як мовні знаки. ........

44

1.6. Передумови виникнення та функціонування фрагментованих лексем. ............................................

54

1.6.1. Позамовні та мовно-когнітивні чинники поширення ФЛО. ..

54

1.6.2. Процеси соціалізації та лексикалізації. ................

64

Висновки до Розділу 1. ...................................

73

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАГМЕНТОВАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ. ........................

75

2.1. Композиційні елементи та лінгвістичні підстави скорочень і їх ти­пи. ...............................................

75

2.2. Моделі утворення скорочень та абревіатур. ................

86

2.3. Графічні ознаки фрагментованих лексем. ..................

100

2.3.1. Орфографічні альтернації. ........................

100

2.3.2. Графічна довжина фрагментованих лексичних одиниць. ...

105

2.4. Звукова форма фрагментованих лексем. ...................

112

2.4.1. Фонетичні типи абревіатур. Алфавітизми. .............

112

2.4.2. Звукові абревіатури. ............................

117

2.4.3. Змішані утворення. .............................

122

2.4.4. Фонетичні альтернації. ...........................

124

2.5. Омонімія як засіб лексикалізації фрагментованих лексем. ......

126

2.6. Граматичні класи фрагментованих лексичних одиниць. ........

133

Висновки до Розділу 2. ...................................

139

РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФРАГМЕНТО­ВАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ. .................

142

3.1. Проблематика напрямів дослідження прагматики ФЛО та їх функ­ціональної диференціації. ...............................

142

3.2. Прагматико-семантичні кореляції ФЛО з нормативними прототи­пами. .............................................

150

3.3. Співвідношення семантичної та прагматичної варіативності ФЛО.

159

3.4. Прагматико-функціональні властивості ФЛО в медіадискурсі.

168

3.4.1. ФЛО-ідентифікатори. ............................

170

3.4.2. ФЛО-атрактанти. ...............................

174

3.4.3. ФЛО-оптимізатори. .............................

177

3.4.4. Другорядні функції ФЛО. .........................

181

Висновки до Розділу 3. ...................................

185

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. .................................

188

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ...................

193

ДОДАТКИ ............................................

214

ВСТУП
У мові як знаковій системі порівняно з іншими знаковими системами, а са­ме мовами програмування, азбукою Морзе тощо, структурні особливості знаків стосуються не лише чинників економії вираження та не є вузькоспеціалізовани­ми. Мовний знак має здатність до постійного розвитку і модифікацій, а сáме: видозміни структури, зокрема її вдосконалення, і навіть в окремих випадках її зникнення. Цей процес у сучасній англійській мові в структурному та праг­матичному розрізах простежується на прикладі лексичних одиниць, утворених через фрагментацію.
У роботі терміном фрагментація, який вперше ужив Ю.А.Зацний [49], позначено словотвірний процес, внаслідок якого лексична одиниця втрачає певні елементи своєї структури, а залишена частина функціонує як само­стійна лексема. Термін фрагментація” вважаємо доцільнішим, ніж скорочен­ня” або абревіація”, оскільки він дає змогу відмежувати власне фрагментацію від еліпсису та семантичної конденсації.
Огляд праць із загальної теорії словотворення (V.Adams, L.Bauer, M.Halle, B.Hansen, L.Lipka, H.Marchand, P.Štekauer, R.Stockwell & D.Minkova, И.Ар­нольд, Е.Кубрякова, А.Уфимцева, В.Заботкина) свідчить, що фрагментацію рід­ко вважають цінним і продуктивним засобом словотворення. У багатьох дослід­женнях з питань фрагментації (J.Algeo, G.Cannon, D.Crystal, R.Devereux, D.Davy, W.Glowka, J.Green, H.Evans, A.Horton, N.Howe, M.Kelly, C.McCully, В.Борисов, Ю.Горшунов, A.Мурычева, M.Ярмашевич, И.Никанорова, Н.Алек­сеева, О.Мацько, О.Стишов) цей процес розглядають у контексті кінцевого впливу на мову, а сáме з позицій кількісної репрезентації в лексиконі або як властивість, притаманну термінологічним підсистемам. Натомість, вивчення най­новіших тенденцій розвитку суспільства доводить, що жодна терміносистема не може функціонувати як ізольований набір елементів, оскільки обмін інформацією через засоби масової інформації (далі ЗМІ) сприяє двобічній міграції лексики, і, отже, збагачує загальний вокабуляр. Надмірна увага до формалізованого опи­су структури фрагментованих лексичних одиниць (ФЛО) часто призводила до неврахування соціальних, мовно-когнітивних чинників їхньої появи та популяр­ності й водночас нехтувались їх прагматичні властивості в медіадискурсі як од­ному з найпопулярніших видів суспільної комунікації. Це зумовило те, що фраг­ментацію розглядали як непродуктивний спосіб словотворення, що обслуговує дуже незначну частину мовних та мовленнєвих потреб носіїв мови.
Актуальність теми дослідження зумовлено, з одного боку, новизною до­сліджуваного матеріалу, велика частина якого входить до новоутворень 90-х ро­ків ХХ століття та початку ХХІ століття, з іншого переміщенням уваги лінгвіс­тів від нагромадження фактів про природу лексем до вивчення їх комунікатив­но-прагматичних особливостей, а отже, потребою цілеспрямованого досліджен­ня джерел і властивостей ФЛО з погляду лінгвопрагматики та соціолінгвістики, а також теоретичним обґрунтуванням лінгвістичної закономірності фрагмента­ції як процесу. Запропонована робота це спроба проаналізувати і систематизу­вати ФЛО, довести, що вони виконують не лише роль мовної економії в номіна­тивних функціях, а є повноправним засобом ілокуції та перлокуції.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенден­цій розвитку англійської мови”, яку розробляє кафедра англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка (шифр 39П, номер державної реєстрації 0103Н0011928). Тему затвердила Вчена Рада Львівського національного університету імені Івана Франка, протокол № 2/5 від 28 травня 1997 року. Тему уточнила Вчена Рада Університету, протокол № 21/12 від 27 грудня 2000 року).
Мета дослідження полягає у визначенні джерел, способів, механізмів фраг­ментації та вивченні функціонально-прагматичних властивостей ФЛО в медіа­текстах. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1) уточнити терміносистему, пов’язану з фрагментацією та видами ФЛО;
2) дослідити джерела появи фрагментації в англійській мові;
3) встановити місце фрагментації в сучасних процесах словотворення і визначити зв’язок між ФЛО, оказіоналізмами, неологізмами й термінами;
4) визначити знакові властивості ФЛО та вплив цих властивостей на їх функціонування;
5) класифікувати чинники появи, лексикалізації і соціалізації ФЛО;
6) виявити усталені системні ознаки фонетико-графічної та морфемної структур ФЛО;
7) дослідити прагматичні властивості ФЛО та їх зв’язок із семантикою;
8) виділити та описати прагматичні функції ФЛО в різножанрових друкованих медіатекстах.
Об’єктом дослідження є ФЛО в друкованих медіатекстах.
Предмет дослідження становлять семіотичні, структурні та комунікатив­но-прагматичні властивості ФЛО.
Матеріалом дослідження слугували близько 3 400 ФЛО, отриманих мето­дом вибірки з лексикографічних джерел та англомовних періодичних видань The Financial Times, The Times, The Guardian, The New York Times, The Independent, The Wall Street Journal, Newsweek, The Economist, здебільшого за 20022004 рр. Аналіз прагматико-функціональних властивостей ФЛО проводився в медіатекстах різних жанрів: аналітичні статті, коментарі, інтерв’ю, рекламні оголошення, анонси. Під час дослідження було використано 34 словники (тлумачні, етимо­логічні, спеціальні) та 8 словникових баз даних у мережі Інтернет.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених проблем та завдань у дисертації використано провідні принципи діалектики наукового пізнання, транс­формовані відповідно до нашої мети, і безпосередньо методи лінгвістичного до­слідження: принцип системності, що передбачає вивчення об’єкта з погляду йо­го внутрішньої структурної організації та його функціонування; описовий і кон­текстуально-ситуативний аналіз для дослідження комунікативних особливос­тей ФЛО, виокремлення типологічних характеристик ФЛО, а також для аналізу функціонально-прагматичних особливостей ФЛО; кількісний аналіз для вста­новлення відсоткового співвідношення між досліджуваними фактами структури та функціонування ФЛО; морфемний аналіз для вивчення лінгвістичних перед­умов фрагментації; контрастивний аналіз щоб виявити міжмовні фреквента­лії, пов’язані з фрагментацією; структурно-порівняльний метод щоб зіставити різні способи фрагментації; діахронічний метод щоб вивчити фрагментацію на окремих синхронних зрізах розвитку англійської лексичної системи; лексикогра­фічний та етимологічний методи використано, щоб проілюструвати семантико-прагматичну еволюцію ФЛО. Частину результатів було отримано за допомогою соціолінгвістичних методів шляхом усного опитування та анкетування серед носіїв мови (британців та американців), які відвідували Україну у 20002004 рр.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено сис­темне та комплексне дослідження структури ФЛО в англомовних медіатекстах. Подано оновлене трактування фрагментації з погляду сучасної теорії словотво­рення, створено семіотичну концепцію ФЛО, яка визначає їх прагматичні влас­тивості, а також формалізовано систему словотвірних моделей процесу фрагмен­тації і просодичних закономірностей ФЛО. Зіставлено продуктивні види фраг­ментації, щоб виявити фреквенталії та універсалії; вперше проведено комплекс­ний аналіз прагматичних функцій ФЛО в різних видах медіадискурсу в світлі оновленої теорії коду. Доведено залежності між мовно-когнітивними чинниками фрагментації та ймовірністю появи ФЛО, між довжиною ФЛО та її просодикою, між видом медіадискурсу і функцією ФЛО, між обсягом та видом тексту і кіль­кістю ФЛО в ньому. Уперше використано метод кількісного аналізу для визна­чення співвідношення ФЛО певної довжини в лексиконі та в текстах і виявлен­ня закономірностей їх графічної довжини порівняно з нормативними лексемами.
Теоретичне значення дисертації визначено її внеском у розроблення пи­тань як англістики, так і загального мовознавства, а саме теорії мовного знака, яка доповнюється описом механізму змін в опосередкованому семантичному трикутнику й аналізом процесів лексикалізації. Теоретичні аспекти англійського словотворення збагачуються описом нових словотвірних моделей та суфіксої­дів у медіатекстах, а прагмалінгвістика доповнюється описом механізмів взає­модії прагматики та семантики слова в дискурсі мас-медіа.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можна використовувати в лекційних курсах із лексикології, історії мови, стиліс­тики, спецкурсах із проблем англійського словотвору, соціолінгвістики та пере­кладу газетних текстів, а також при складанні підручників із лексикології, слов­ників та посібників, зокрема з мови мас-медіа.
Особистий внесок автора. Висновки дисертації стали результатом інди­відуально виконаного дослідження відповідно до поставленої мети та завдань. Усі етапи дослідження автор виконав самостійно.
На захист виносяться такі основні положення:
1. ФЛО як елементи лексикону характеризуються більшим потенціалом до асоціації з окремим поняттям, ніж складне слово чи синтагма, оскільки не ство­рюють мовцеві комунікативних перешкод щодо єдиного усталеного значення. Внутрішня форма ФЛО, за своєю сутністю, ближча до внутрішньої форми коре­невої лексеми, оскільки виявляє високий рівень гнучкості або адаптивності до потреб мовців.
2. Серед чинників, що впливають на поширення ФЛО сучасної англійської мо­ви, слід виділити мовно-когнітивні: економія зусиль, аналогія, номінативна уні­кальність; позамовні: науково-технологічний прогрес, зростання інтенсивності обміну інформацією, зсув літературної норми в бік мови мас-медіа, закон про авторські права, збереження конфіденційності інформації в текстах обмеженого користування.
3. Лінгвістичними підставами виокремлення залишуваної частини лексеми з ме­тою утворення лексичних скорочень є смислова значущість морфеми або скла­ду (90%), наголошеність цієї частини слова в прототипі (84%) та її фонетико-графічна виразність (20,5%). Виявлено залежність: що більше лінгвістичних підстав для скорочення накладаються на певній просодичній частині лексеми, то вища ймовірність її майбутнього скорочення. Дія усіх перелічених парамет­рів одночасно обов’язково спричинює появу лексичного скорочення. Значущість певного складу слова, яка стає підставою до скорочення, переважно силабічно
корелює з давнім індоєвропейським коренем.
4. Суфіксоїдні моделі на -о, / І / та /∂/ є мовними фреквенталіями які спостерігає­мо в низці західноєвропейських мов. Найпоширеніша модель на -о. Новим су­фіксоїдом для скорочень є -s. Накладання суфіксального способу та фрагмента­ції свідчить про систематизацію лексичної групи скорочень за певними слово­твірними моделями та за аналогією з іншими мовами. Існування цих моделей дає підстави стверджувати, що велика частина скорочень може віртуально утво­рюватися за цими продуктивними моделями.
5. Довжина ФЛО оптимально адаптована до комунікативних потреб у графіч­ному плані, а сáме: ядро утворень і в лексиконі, і в текстах складається з двох-п’яти-елементних утворень, а в просодичному вимірі переважає канонічна фор­ма CV та чіткі схеми розташування наголосу.
6. Потенційне прагнення створити унікальну ФЛО поступається реальним меха­нізмам мовної економії, оскільки викликає появу омонімів, які у свою чергу є наслідком побудови зворотних акронімів, що сприяє лексикалізації ФЛО, і ре­зультатом взаємодії фрагментації та паронімічної атракції. Що більша морфемна структура слова, то ймовірніші оптимальні умови для його структурного стяг­нення з іншими словами через фрагментацію. Особливістю омонімії ФЛО є та­кож збіг фонетичних структур декількох ФЛО, утворених від різних стандарт­них лексем. Використання однієї форми для декількох ФЛО підтверджує таку залежність: що коротша форма слова, то більше омонімічних зіткнень. Ця спіль­на форма є засобом закріплення ФЛО в лексиконі і дає поштовх для утворення своєрідних словотвірних парадигм.
7. Зміни в семантиці ФЛО аж до утворення власного набору смислів зумовлені їх специфічним уживанням та прагматичною наповненістю. Особливо важливим є закріплення за ФЛО певних прагматичних маркерів, які допомагають мовцям орієнтуватися під час комунікативного акту. Основним компонентом структури ФЛО є їх когнітивність, яка скеровує мовця в потрібне русло, створює можли­вості для повторного використання лексеми в певних комунікативних ситуаціях і сприяє закріпленню нових відтінків значення.
8. Фрагментовані лексеми поділяються на слова з інтенсіональними прагма­тичними компонентами (ідентифікуючі одиниці, які закодовують професійний параметр комунікантів 90% ФЛО), слова з емотивними прагматичними ком­понентами (предикатні одиниці, які закодовують тональність мовленнєвої ситуа­ції, наміри мовця і ситуативно обмежені у вживанні 10%) і слова з імпліка­ційними прагматичними компонентами (ідентифікуючі або предикатні одиниці, які закодовують соціальний, віковий, статевий, етнічний параметри комунікан­тів, їх рольові стосунки).
9. Відповідно до сфери локалізації в медіадискурсі ФЛО виконують такі ключо­ві функції: ідентифікатори, основною ознакою яких вважаємо відсутність у дис­курсі експліцитних пояснень їх значення або повної форми. Наявні в певних ви­дах текстів (заголовках і рекламі) атрактанти уваги інтенсифікують процеси розпізнавання і пов’язування звукового / зорового образу з денотатом через асоціацію із сигніфікатом повної форми. Оптимізатори спрощують громіздкі структури та полегшують сприйняття інформації. Ознакою належності ФЛО до класу оптимізаторів вважаємо її конвенційність та наявність експліцитних по­яснень у тексті.
10. У певних типах медіадискурсу ФЛО можуть виконувати функцію евфемізації, яка є довільною і дещо спонтанною. З одного боку, довільність створення асоціа­цій не накладає жодних обмежень на мовотворчість, а тому стимулює виникнен­ня нових ФЛО-евфемізмів. З іншого відсутність семантичних зв’язків між ста­рою та новою назвами утруднює створення асоціацій, а отже, і запам’ятовуван­ня таких лексичних одиниць. Зростання прагматичного ефекту ФЛО як евфеміз­мів автоматично призводить до зростання зусиль, потрібних для оброблення інформації.
11. Кількість ФЛО в певному тексті обернено пропорційна кількості слів у ньому.
Вона значно менша у середніх (від 500 до 1000 слів) та великих (понад 1000 слів) за обсягом текстах, ніж у малих. Зростання динамізму повідомлення із зменшен­ням кількості слів у ньому вимагає від адресантів мінімальної довжини викладу з максимальним ефектом. ФЛО виступають одним із засобів оптимізації такого співвідношення, втілюючи принцип мінімуму форми при максимумі семантич­ного навантаження.
Апробація результатів дисертації здійснювалась на Міжнародній науко­вій конференції Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (24-26 листопада 2004 року, м. Чернівці), на Третій нау­ковій конференції молодих учених (15-16 лютого 2005 року, м. Донецьк) та на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львів­ського національного університету імені Івана Франка (20012004).
Основні положення дисертації відображено в шести опублікованих пра­цях: у фахових виданнях 4 статті, у матеріалах і тезах конференцій 2 публі­кації. Загальний обсяг публікацій 36 сторінок.
Структуру дисертації визначають її мета та завдання. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, в

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Мету дослідження було досягнуто, і поставлені завдання виконано. Зроблено такі висновки:
1. Фрагментація визначається як спосіб утворення морфологічних неологізмів, під час якої методом відкидання частин вихідної лексичної одиниці чи фрази утво­рюється лексема, відмінна від будь-якого простого слова вихідної фрази або ком­позита, і яка за зразком вихідної лексичної одиниці виконує ті ж граматико-син­таксичні та семантичні функції. ФЛО можна поділити на дві групи: абревіатури (алфавітизми, звукові абревіатури, змішані утворення) і лексичні скорочення (морфемні, силабічні або елізійні).
2. ФЛО як елементи лексикону характеризуються більшим потенціалом щодо асоціації з окремим поняттям, ніж складне слово чи фраза, тому що не виклика­ють перешкод у створенні єдиного усталеного значення. Внутрішня форма ФЛО за своєю сутністю ближча до внутрішньої форми кореневої лексеми, оскільки виявляє високий рівень гнучкості або адаптивності до потреб мовців. Набуття сигніфікатом фрагментованої лексеми ознак об’єктивності та консерватизму внаслідок лексикалізації призводить до поступової втрати нею прагматико-екс­пресивних характеристик, завдяки яким вона вирізнялася з-поміж інших лексем з подібним денотатом, а це змушує комунікантів вдатись до пошуків нових прагматично експресивніших лексичних одиниць або ФЛО, які позначатимуть ті ж самі предмети або явища.
3. Серед чинників, що впливають на поширення ФЛО в сучасній англійській мо­ві виділяємо мовно-когнітивні: економія зусиль , аналогія, номінативна унікаль­ність; та позамовні: науково-технологічний прогрес, зростання інтенсивності об­міну інформацією, зсув літературної норми в бік мови мас-медіа, закон про ав­торські права, збереження конфіденційності інформації в текстах обмеженого користування, чинник комунікативного вибуху.
4. Лінгвістичними підставами виділення частини лексеми, що утворює лексичне скорочення, є значущість морфеми/морфем або складу/складів (90%), наголоше­ність цієї частини слова в прототипі (84%) та її фонетико-графічна виразність (20,5%). Що більше лінгвістичних підстав до скорочення накладаються на пев­ній частині лексеми, то вища ймовірність її майбутнього скорочення. Значущість певного складу слова, яка стає підставою до скорочення, зумовлена його пов­ним або частковим збігом з давнім індоєвропейським коренем.
5. Суфіксоїдні моделі на -о, / І / та /∂/ є мовними фреквенталіями, які спостеріга­ємо в низці західноєвропейських мов. Найпоширеніша модель на -о, яка є симбіозом прагнення мовців ствердити себе як членів певної комунікативної гру­пи та мовних контактів. Новим суфіксоїдом для скорочень є -s. Накладання су­фіксального способу та фрагментації свідчить про систематизацію лексичної гру­пи скорочень за певними словотвірними моделями та за аналогією з іншими мо­вами. Існування цих моделей також дає підстави стверджувати, що велика частина скорочень має віртуальні константні ознаки.
6. Довжина ФЛО оптимально адаптована до комунікативних потреб у графічно­му плані, оскільки ядро утворень і в лексиконі, і в текстах двоп’ятиелементні утворення. У просодичному плані домінує канонічна форма CV та чіткі схеми розташування наголосу.
7. Кількість ФЛО в певному тексті обернено пропорційна кількості слів у ньому. Вона значно менша в середніх (від 500 до 1000 слів) та великих (понад 1000 слів) за обсягом текстах, ніж у малих. Зростання динамізму повідомлення із змен­шенням кількості слів у ньому вимагає від адресантів мінімальної довжини викла­ду з максимальним ефектом. ФЛО виступають одним із засобів оптимізації тако­го співвідношення, втілюючи принцип мінімуму форми при максимумі семан­тичного навантаження.
8. Прагнення створити унікальну ФЛО підпорядковується чинникам мовної еко­номії, які виражаються у виборі звукових комплексів, які вже функціонують, і створенні омонімії між фрагментованими та звичайними лексемами. Омонімія мо­же бути наслідком побудови зворотних акронімів, що сприяє лексикалізації ФЛО, або наслідком взаємодії фрагментації і паронімічної атракції. Що більша морфем­на структура слова, то ймовірніші оптимальні умови для його структурної коре­ляції з іншими словами. Особливістю омонімії ФЛО є також їх збіг з тематично різними стандартними лексемами. Використання однієї форми для декількох ФЛО підтверджує залежність: що коротша форма слова, то більше омонімічних зіткнень. Спільна форма виступає засобом закріплення ФЛО в лексиконі.
9. Структурною особливістю ФЛО є набуття ними певних ознак граматичних класів слів. Зазвичай вони зберігають ту ж граматичну приналежність, що й їхні нормативні прототипи. Можливими є випадки збігу фрагментованих форм, які утворені від близьких за семантикою, але різних за формою та граматичною належністю твірних лексем. У таких парах ФЛО часто відбувається втрата на­лежності до одного з граматичних класів.
10. Зміни в семантиці ФЛО аж до утворення власного набору значеннєвостей зу­мовлені їхнім специфічним уживанням та прагматичною наповненістю. Головна роль відводиться не модифікації смислів, а закріпленню за ФЛО певних праг­матичних маркерів, які допомагають мовцям орієнтуватися у спілкуванні. Основ­ним компонентом структури ФЛО є їх когнітивність, яка скеровує мовця в потріб­не русло, створює можливості для повторного використання лексеми в певній си­туації та сприяє закріпленню в комунікативних актах нових значеннєвих елемен­тів. Семантичні модифікації не є визначальними. Вони лише відображають функ­ціональний перерозподіл слів у окремих комунікативних сферах. Нерідко такі процеси супроводжують детермінологізацію спеціальних термінів та їх перехід у загальновживані слова.
11. На семантичному рівні детермінологізація корелює з розширенням значен­ня. В мові мас-медіа лексичне оточення, в якому міститься детермінологізована ФЛО, впливає на її семантичну структуру, що сприяє нейтралізації обмеження на вживання слова та розширює його валентнісні можливості. Детермінологіза­ція підтверджує тенденцію до інтеграції мовних одиниць з різноманітних про­шарків лексики за загальнолітературним стандартом. Важливими в цьому про­цесі є засоби масової інформації.
12. Варіювання ФЛО можливе на рівні окремих значеннєвостей з амбівалентною прагматичною оцінкою. Це передусім стосується одиниць, залежних від соціуму. Залежно від того, хто вживає соціолектну форму носій соціолекту чи представник панівної культури, соціально маркована амбівалентна значеннє­вість матиме позитивну або негативну оцінку. Всередині груп оцінка має пози­тивний характер, і це пов’язано з розбіжністю соціальних цінностей різних соці­альних груп. На рівні глибинних семантичних процесів подібна амбівалентність співвідноситься з енантиосемією. З погляду семантики, амбівалентність прита­манна предикатним ФЛО, які характеризуються найвищим ступенем прагматич­ного маркування.
13. Фрагментовані лексеми можна розділити на три великих групи: слова з інтен­сіональними прагматичними компонентами (ідентифікуючі одиниці, які закодову­ють професійний параметр комунікантів 90% ФЛО), слова з емотивними праг­матичними компонентами (предикатні одиниці, які закодовують тональність мов­леннєвої ситуації, наміри мовця і ситуативно обмежені у вживанні 10%) і сло­ва з імплікаційними прагматичними компонентами (ідентифікуючі або предикат­ні одиниці, які закодовують соціальний, віковий, статевий, етнічний параметри комунікантів, їхні рольові стосунки).
14. Відповідно до сфери локалізації в медіадискурсі виділяємо такі ключові функ­ції ФЛО: ФЛО-ідентифікатори, які називають об’єкт реальної дійсності, іденти­фікують його, допомагають реципієнтові визначити для себе ступінь зрозумі­лості тексту і вирішити, читати його чи не читати. Ознакою належності певної ФЛО до класу ідентифікаторів вважаємо відсутність у дискурсі експліцитних пояснень її значення або повної форми. ФЛО-атрактанти уваги інтенсифіку­ють процеси розпізнавання і пов’язування звукового / зорового образу з денота­том через асоціацію з сигніфікатом повної форми. Вони присутні передусім у пев­них видах текстів (заголовках і рекламі). ФЛО-оптимізатори спрощують громіздкі структури та полегшують сприйняття інформації. Ознакою належності ФЛО до класу оптимізаторів вважаємо її конвенційність і присутність експліцитних пояс­нень в тексті.
15. У певних частинах медіадискурсу ФЛО можуть виконувати функцію персо­ніфікаторів дискурсу, яка актуалізується застосуванням прямої мови і в заго­ловках, і в окремих текстових фрагментах. Особливістю ФЛО у функції евфе­мізмів є довільне і дещо спонтанне пов’язування нової назви з асоціативним та прямим денотатами. Ця ознака ФЛО-евфемізмів є водночас їхньою перевагою та недоліком: з одного боку, довільність створення асоціацій не накладає жодних обмежень на креативність мовців, а тому стимулює виникнення нових ФЛО-ев­фемізмів; з іншого відсутність семантичних зв’язків між давньою та новою наз­вами утруднює створення асоціацій, а отже, і запам’ятовування евфемістичних одиниць. Зростання прагматичного ефекту ФЛО як евфемізмів автоматично приз­водить до зростання зусиль, потрібних для оброблення цієї інформації, тому кіль­кість ФЛО-евфемізмів і в медіадискурсі, і назагал у мові невелика. На обмежені евфемістичні можливості ФЛО також впливає той факт, що серед евфемізмів переважають абстрактні іменники із широкою семантичною структурою, а пере­важна більшість ФЛО має вузьку семантичну структуру.
16. Можливими напрямами подальших досліджень є: (а) вивчення прагматично­го потенціалу ФЛО в окремих підвидах медіадискурсу, зокрема в заголовках та анонсах новин; (б) дослідження їх евфемістичного потенціалу в публіцистиці; (в) поглиблене вивчення механізмів переходу ФЛО в розряд нормативних лексем; (г) ґрунтовне вивчення просодики ФЛО як ритмотворчого елементу різних функціональних стилів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. Азнаурова Э. С. Прагматика художественного слова Ташкент: Фан, 1988. 119 с.
2. Алексеев Д. И. Сокращенные слова в русском языке. Саратов: Издво Сарат. ун-та, 1979. 328 с.
3. Алексеева Н. Н. Типология сокращенных лексических единиц современного английского языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ им. М. Тореза. Москва, 1984. 24 с.
4. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2003. 20 с.
5. Апалат Г. П. Структура, семантика і прагматика текстів-інтерв’ю (на матері­алі сучасної англомовної преси): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. Київ, 2003. 19 с.
6. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т. 1: Лексическая семантика: Синонимические средства языка. Изд. 2-е, испр., доп. М: Языки русской культуры /Восточная литература, 1995. 472 с.
7. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Серия литература и язык. 1981. Т. 40. № 4. С. 356-367.
8. Белл Р. Т. Социолингвистика: Пер. с англ. М.: Междунар. отношения, 1980. 318 с.
9. Берлинзон С. Б. Сокращения в современном английском языке // Иностран­ные языки в школе. 1963. № 3. С.93-100.
10. Бессонова І. В. Про вплив довжини слова на сприймання іншомовної лексики в звуковому коді // Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов. Київ, 1976. Вип. 3. С. 127-131.
11. Бисималиева М. К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические нау­ки. 1999. № 2. С. 78-85.
12. Бодуэн де Куртенэ И. А. О смешанном характере всех языков (1901) // Из­бранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. С. 362-372.
13. Бондаренко В. О. Фонетична структура інноваційних складних слів сучасної англійської мови (експериментально-фонетичне дослідження): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2001. 20 с.
14. Борисов В. В. Акронимия в современном английском языке // Иностранные языки в школе. 1970. № 6. С. 62-67.
15. Борисов В. В. Структурно-семантические особенности акронимов в современ­ном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 664 / Моск. обл. пед. ин-т им. Н. Крупской. Москва, 1969. 28 с.
16. Борисов В. В. Аббревиация и акронимия. Военные и научно-технические сокращения в иностранных языках. М.: Изд-во Мин. Обороны СССР, 1972. 320 с.
17. Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Серия литература и язык. 1981. Т. 40. № 4. С. 333-342.
18. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Лингвострановедческая теория слова М.: Рус. яз., 1980. 320 с.
19. Віталіш Л. Спілкування в інформаційних мережах: шанси та проблеми інфор­маційного суспільства // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття: Те­зи Всеукр. наук. конф. Львів, 1996. С. 49-50.
20. Волкогон Н. Л. Про синтаксичні побудови у рекламному дискурсі (на мате­ріалі іспанської реклами) // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мо­ви. 2002. № 10. С. 244-248.
21. Волошин Ю. К. Аналогия на уровне словообразования (на материале анг­лийского языка) // Науч. тр. Кубанского гос. ун-та. Краснодар, 1976. Вып. 214. Английская филология. С. 3-9.
22. Гак В. Г. Повторная номинация и ее стилистическое использование // Вопро­сы французской филологии. Сборник трудов. М.: МГПИ, 1972. С. 123-136.
23. Гак В. Г. Прагматика, узус и грамматика речи. // Иностр. яз. в школе. 1982.

№ 5. С. 11-17.
24. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология. М.: Междунар. отношения, 1980. 264 с.
25. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
26. Глухов Г. В. Прагма-коммуникативные функции словообразовательной ком­прессии в современном немецком языке (на материале прессы): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Минский гос. пед. ин-т иностр. яз. Минск, 1992. 17 с.
27. Говердовский В. И., Радченко И. Б. Эвфемизмы как проявление индивидуально-психологического и социального поведения человека // Вісник Харківського дер­жавного ун-ту. Серія: Романо-германська філологія. 1999. № 424. С. 17-21.
28. Голод О. Є. Актуальні проблеми функціонально-комунікативного дослід­ження мови // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття: Тези Всеукр. наук. конф. Львів, 1996. С. 61-62.
29. Голод О. Є. До питання класифікації пейоративної лексики // Іноземна філо­логія. 1997. Вип. 110. С. 97-102.
30. Гороть Є. І. Залежність довжини кореневої морфеми і складу від початкової фонеми в англійській мові // Іноземна філологія. 1993. Вип. 106. С. 40-45.
31. Горшунов Ю. В. Прагматика аббревиатуры: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Мос. гос. пед. ун-т. М., 2000. 32 с.
32. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. 2 изд. М.: Прогресс, 2000. 398 с.
33. Гухман М. М. Введение // Социальная и функциональная дифференциация литературных языков. М.: Наука, 1977. С. 3-11.
34. Денисов І. Г., Гордієнко Г. В., Трофименко А. О. Прагматичний аналіз абре­віатури COMECON // Іноземна філологія. 1984. № 75. С. 14-20.
35. Ділі Дж. Основи семіотики: Пер. з англ. Львів: Арсенал, 2000. 232 с.
36. Дридзе Т. М. Язык и социальная психология. М.: ВШ, 1980. 224 с.
37. Дроздов М. В. Прагматические характеристики информационных текстов в

средствах массовой информации: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Минский гос. лингв. ун-т. Минск, 2003. 18 с.
38. Дубенец Э. М. Неологизмы в английском языке // Иностранные языки в школе. 1991. № 6. С. 90-92.
39. Дуда О. І. Процеси термінологізації в сучасній англійській мові (на матеріалі літератури з кредитно-банківської справи): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. Київ, 2001. 19 с.
40. Єнікєєва С. М. Формування та функціонування нових словотворчих елемен­тів англійської мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. держ. ун-т. Харків, 1999. 16 с.
41. Жайворонок В. В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 32-46.
42. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка. М.: ВШ, 1989 126 с.
43. Заботкина В. И. Образование новых предикатных лексико-семантических вариантов существительных в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 Минск, 1979. 24 с.
44. Заботкина В. И. Основные проблемы прагматики нового слова (на материале английского языка) // Проблемы семантики и прагматики. Калининград: Изд-во КГУ, 1996. С. 83-91.
45. Завгороднєв Ю. А., Дуда І. О. Способи утворення фінансово-економічних тер­мінів у сучасній англійській мові // Іноземна філологія. 1999. Вип. 111. С. 201-207.
46. Залевская А. А. Психолингвистический подход к анализу языковых явлений // Вопросы языкознания. 1999. № 6. С. 31-42.
47. Зацний Ю. А. Боротьба з міжнародним тероризмом і нова лексика англійської мови у засобах масової комунікації // http: //alumni.iatp.org.ua/publications. 04.05.2004.
48. Зацний Ю. А. Інтернет і словниковий склад англійської мови // http: //www.new-ways.iatp.org.ua/new3/zacnyi1.htm. 05.05.2004.
49. Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80ті-90ті ро­ки ХХ століття: Автореф. дис. ... доктора філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 1999. 32с.
50. Зацный Ю. А. Образование слов по аналогии в современном английском языке // Иностранные языки в школе. 1988. № 5. С. 84-85.
51. Ибраев Л. И. Надзнаковость языка // Вопросы языкознания. 1981. № 1. C. 17-35.
52. Иванов Вяч. В. Общеиндоевропейская, праславянская и анатолийская языко­вые системы (Сравнительно-типологические очерки). М.: Наука, 1965. 298 с.
53. Кацев А. М. Роль ассоциативности в эвфемии // Проблемы синхронного и диахронного описания германских языков. Пятигорск, 1981. С. 140-146.
54. Киселёва Л. А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. 160 с.
55. Кияк Т. Р. К проблеме мотивированости научно-технических терминов // Струк­турно-семантические особенности отраслевой терминологии. Воронеж, 1987. С. 54-67.
56. Кияк Т. Р. О внутренней форме” лексических единиц // Вопросы языкозна­ния. 1987. № 3. С. 58-68.
57. Клименко І. Функціонально-прагматичний аспект лексичних новоутворень сучасної англійської мови // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. 2002. № 10. С. 65-70.
58. Кобзар С. К. Основні тенденції словотвору сучасного американського варі­анту англійської мови // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту. 1999. № 4. С. 54-59.
59. Коваленко А. М. Заголовок англомовного журнального мікротексту-пові­домлення: структура, семантика, прагматика (на матеріалі тижневика News­week): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. Київ, 2002. 19 с.
60. Кодухов В. И. Общее языкознание. М.: Высшая школа, 1974. 303 с.
61. Козловська Г. Б. Прагматичний аспект категорії інформативності англомов­них синоптичних текстів газетно-публіцистичного стилю: Автореф. дис. ...

канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. нац. ун-т. ім. В. Каразіна. Харків, 2003. 19 с.
62. Колесник С. Н., Волошина Е. В. Некоторые лексические средства выраже­ния эмоциональной оценки в современном английском языке // Вестник Киев­ского ун-та. Романо-германская филология. 1990. Вып. 24. С. 27-30.
63. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Нау­ка, 1984. 175 с.
64. Колшанский Г. В. О вербальности мышления // Изв. АН СССР. Серия литера­тура и язык. 1977. Т. 36. № 1. С. 63-71.
65. Колшанский Г. В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. М.: Наука, 1975. 231 с.
66. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. Київ: Академія, 1999. 288 с.
67. Кравченко А. В. Классификация знаков и проблема взаимосвязи языка и зна­ния // Вопросы языкознания. 1999. № 6. С. 3-12.
68. Крысин Л. П. Социальная маркированность языковых единиц // Вопросы язы­кознания. 2000. № 4. С. 26-42.
69. Крысин Л. П. Социолингвистические исследования. М.: Наука, 1976. 232 с.
70. Кубрякова Е. С. Актуальные проблемы современной семантики. М.: МГПИИЯ, 1984. 130 с.
71. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
72. Кудиба С. Особливості інформаційної сутності дискурсу // Вісник Львівсько­го університету. Серія іноземні мови. 2003. № 11. С. 87-93.
73. Лаптева О. А. Самоорганизация движения языка: внутренние источники пре­образований (статья первая) // Вопросы языкознания. 2003. № 6. С. 15-29.
74. Ларин Б. А. Об эвфемизмах // Уч. записки ЛГУ. 1961. Вып. 60. С. 140-146.
75. Лебедев А. Н. Единицы памяти и связанные с ними особенности речи // Психо­физические и психофизиологические исследования речи. М., 1985. С. 15-37.
76. Левицкий А. Э. Особенности конвенционализации функционально пере­ориентированных образований (на материале современного английского языка) // Вісник Харківського державного ун-ту. Серія: Романо-германська філологія.

1999. № 430. С. 69-73.
77. Левицкий А. Э. Роль функциональной переориентации в системе словарного состава современного английского языка // Вісник Харківського державного ун-ту. Серія: Романо-германська філологія. 1999. № 424. С. 75-81.
78. Левицький А. Е. Функціональний підхід до аналізу системи номінативних одиниць сучасної англійської мови // Вісник Харківського державного ун-ту. Іноземна філологія на межі тисячоліть. 2000. № 471. С. 137-143.
79. Лингвистический энциклопедический словарь/ Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2 изд., доп. М.: Большая Рос. энцикл., 2002. 707с.
80. Лиса Н. С. Англійські рекламні знаки: особливості мовної реалізації // Інозем­на філологія. 2001. Вип. 112. С. 127-133.
81. Лиса Н. С. Структурні та лінгвопрагматичні особливості рекламного знака (на матеріалі англомовної реклами): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський. нац. ун-т. ім. І. Франка. Львів, 2003. 18 с.
82. Мартине А. Принцип экономии в фонетических изменениях: Пер. с фр. М.: Изд-во иностр.л-ры, 1960. 262 с.
83. Мацько О. М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах // Мовознавство. 2000. № 1. С. 31-36.
84. Мейе А. Сравнительный метод в историческом языкознании: Пер. с фр. 2-e изд., испр. и доп. М.: УРСС, 2004. 101с.
85. Мурычева А. С. Структурно-функциональные особенности конфронтируемых аббревиатур (на материале англо-амер. периодики): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. обл. пед. ин-т им. Н.К. Крупской. М., 1991. 15 с.
86. Нещерет О. М. Вплив інформаційних технологій на словниковий склад анг­лійської мови // http: //alumni.iatp.org.ua/publications. 05.05.2004.
87. Нещименко Г. П. Динамика речевого стандарта современной публичной вер­бальной коммуникации: проблемы, тенденции развития // Вопросы языкозна­ния. 2001. № 1. С. 98-132.
88. Никанорова И.